Родичі-фанати Росії: достукатися чи припинити спілкування?
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 25 มิ.ย. 2024
- У третій серії «Прощавай, імперіє!» Олеся Котубей-Геруцька говорить на чутливу, але важливу тему - як спілкуватися з рідними людьми, якщо вони мають проросійські погляди?
Трапляється, що нас з нашими близькими розділяють кілометри, кордони, чи погляди. Наприклад, у ставленні до війни, яку Росія розв’язала в Україні чи любові до русскої культури. У цьому епізоді стендап-комік Сергій Чирков розповідає свою історію спілкування з батьками, які мали ностальгію по Радянському Союзу, а українська співачка Юлія Юріна розповідає як це спілкуватись з батьками, які живуть в Росії та підтримують війну в Україні.
00:00 Початок
00:40 Опитування про вплив пропаганди на родичів з Росії
02:10 Сергій Чирков про відносини з проросійськими родичами
05:08 Юля Юріна про кубанські народні пісні й родичів з РФ
11:24 Денис Казанський про розвінчування пропаганди РФ
12:55 Як спілкуватися з родичами на окупованих територіях?
15:58 Чи варто витрачати емоційні ресурси?
17:56 Антон Дробович про компроміс у конфлікті з батьками
20:36 Чи є сенс переконувати проросійських родичів?
Запрошені гості випуску:
- Сергій Чирков, стендап-комік
- Юля Юріна, співачка
- Денис Казанський, журналіст, блогер
- Антон Дробович, голова інституту Нацпам’яті
Команда:
Ведуча: Олеся Котубей-Геруцька
Камера: Олексій Мацкевич
Монтаж: Марія Дергачова
Редактори: Олексій Мацкевич, Анна Погребна
Графіка: Ніка Назаренко
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом компетентної допомоги армії «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Ми збираємо три мільйони гривень. Усі зібрані гроші спрямуємо на транспорт, зв’язок та облаштування пункту управління батальйону, який зараз активно працює на Купʼянському напрямку. Долучитись можна за прямим посиланням: send.monobank.ua/jar/8fHf4ik5U4
#суспільнекультура #російськаагресія #деколонізація
Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримати сповіщення про нові відео і трансляції
Наш офіційний сайт: suspilne.media/culture
Новини культури в Telegram: t.me/suspilne_culture
Ми у Facebook: / suspilne.culture
Новини культури в Instagram: / suspilne.culture
Ми в TikTok: / suspilne_culture
--
Усе про Суспільне читайте тут: corp.suspilne.media/
Дякуємо за перегляд! Пишіть ваші історії та досвід спілкування з родичами з Росії, або близьких з проросійськими поглядами. Чи вдалося вам налагодити спілкування? Або як ви почуваєте себе, якщо вирішили припинити спілкування?
нормально почуваю, когда мне,будучи в окупации расказывают, что все норм, это освобождение, все идут по известному адресу
а як спілкуватись з рідною сестрою, яка живе в Україні і фанатка московського патріархату? ((
За долю родичів у рашці більше взагалі не турбуюся. Навіщо? Вони за себе нехай самі тепер турбуються.
А нам в Україні своє робить. Нам тут є , за кого переживати.
Слава Україні! Слава СИЛАМ ОБОРОНИ і низький їм уклін!💙💛❤❤❤
Боже, бережи дітей України🙏🙏🙏🙏
Ніяк.припинила спілкування, не бачу сенсу розмовляти на нейтральні теми. Треба валити режим,а врни не хрчуть, ну штош..
Ніяк. Не бачу сенсу
Мій родич народився в росії і переїхав до України, коли йому було 20+ років. Зараз йому 75. У 14 році в месенджерах він намагався змінити думку своїх знайомих/ друзів росіян щодо подій в Україні. Але через деякий час терпець увірвався і він припинив будь яке спілкування з переважною більшість цих ...., він каже: мої діти Українці і я Українець. Висновок: інформаційна пропаганда+ критичне мислення формують нашу думку. Допоки по той бік не змінеться наратив в телевізорі, ніякі родичи з цього боку змінити думку не зможуть.
Я навіть не знаю чи справа тільки в тому, що ці зомбі не мають мізків. Чи просто частині з них на стільки некомфортно визнавати очевидне і комфортно жити в страху в тоталітарній державі, не несучи відповідальності за свої життя.
в мене також родич в москві, йому 95 і він майже не користується інтернетом, лише телебачення але в розмовах по телефону він повністю все розуміє і не сприймає пропаганду. Намагаємся переконати його переїхати в Україну але через вік йому це складно
Достукатися - неможливо. Після стількох років вже і стукати нема куди. Вся людяність там померла
Россіян легко зрозуміти. У них нічого не змінилось. Путін як путін, війна як війна, чеченів били, грузинів били, тепер українців б’ють - какая разніца. І раптом їхні українські родичі починають змінювати своє ставлення. Були братья, стали окупанти. Что случілось - нєпонятно. Мабуть, наколоті апельсини.
Дуже цікава думка
Що не робить їх правими чи дає привід поважати таку "точку зору"
Так. Я з Луганська. Перед повномасштабним ми родиною переїхали до Києва.
Моя рідна сестра живе в подмосков'ї. До 2014 ми дуже класно спілкувалися родинами,їздили разом на відпочинок,хрестили дітей... Ще в 2014 році ми намагалися довести їй хто на кого напав і що відбувається в Україні.
Але вона казала, що ми не так все розуміємо,це неправда,у них в новинах кажуть інше.
Спілкування зійшло на ні: поздоровлення з Новим роком ,Днем народження.
Але коли в 2024 році,під час російського авіаудару від серцевооо нападу у мене на руках померла свекруха, я назавжди викреслила таких родичів зі свого життя.
Я теж з Луганська 🫂
Довго терпіла
Вічна пам'ять вашій свекрусі .
Мій рідний брат після у 1994 році поїхав до знайомого у мацкву і там залишився.
У нас були досить близькі стосунки і я часто їздила до нього в гості, але розмов на теми Україна - росія у нас не було. До 2014 року він кожного року приїздив з дружиною та дітьми в гості, ми їздили в село до родини і ніхто не те що не плюнув в морду його москалиці за москальську мову, а й навіть розмовляли з нею москальською, бо вона «нє панімала украінскій». І, коли у 2014 році, коли моя донька поступила в університет за кордоном, він почав з того «навіщо вам та Гейропа, бо там усі геї», а закінчив «правильно путін зробив, що ввів війська на Донбас, бо ми (Україна) там вбиваємо російськомовних українців за мову». Це був для мене шок, я пробувала йому щось пояснити, але слухати він нічого не хотів. Після цього ми з ним перестали спілкувались, я його «повикидала» з усіх друзів в усіх соцмережах; він також посварився з татом, спілкувався лише з мамою.
24.02.24, коли вони почали нас бомбити, мама телефонувала йому (переживала - дивно, чому за нього, а не за нас?), але він не відповідав і не передзвонював три дні, а коли подзвонив, ні слова не було щодо «вибачте», «ми не підтримуємо», ні - просто говорив з нею так, ніби нічого не трапилось. Мама до цього часу з ним спілкується (дитина ж!) і на мої зауваження, що він підтримує х**ло, каже, що «він мені нічого такого не казав»… Я вже пізніше задумалась над тим, чому він не відповідав на мамині дзвінки, і зрозуміла - він чекав, поки ми не станемо з ними «адной страной» (Кієв за трі дня!)…
Я дуже сумую за тими часами, коли він був «нормальним», за тим братом, якого я знала, але я усвідомлюю, що тієї людини вже немає; він для мене помер, і мені з цим усвідомленням легше жити. Надалі ні з ним, ні з його сім’єю я не збираюсь спілкуватись, не зважаючи на тиск чи плачі мами. Я їй пояснюю, що він підтримує х**ло, а значить - убивство нас, а значить - він наш ворог, але до неї це не доходить.
І нарстанок - якщо людина, яка має доступ до інформації, знає декілька мов і до 2022 року їздила неодноразово за кордон, бачить тільки те, що генерує зомбоящик, то що можна говорити за тих, хто має тільки зомбоящик - а таких там більшість! Тому, нам своє робити - підтримувати один одного та ЗСУ, донатити на дрони для військових і допомогу тим, хто цього потребує, а за узкіх потрібно забути.
У мене з мамою схожа ситуація, але з церквою московського патріархату, каже "я йду в церкву Богу молитись, а не до московських попів". Скільки років пояснень, потім сварок, і нічого. Ще величезна проблема, що ніяка церква з нашого регіону не перейшла до українського патріархату.
Ми сприймаємо те, що нам вигідно сприймати: свідомо чи ні. Тобто можу сказати, що це вибір души, яка хоче дослідити цю термряву
Співчуваю.
Оффтоп. Ви дуже гарно пишете.
10 років як переїхав з рф в Україну. З 2022 будь яка комунікація з батьками й рідним братом закінчилась. Ну й друзів дитинства більш теж немає, всі вони не спромоглись засудити агресію, а деякі ще й просто переповідали пропаганду. Але мене більш немає в рф, а навколо мене країна яку я люблю.Тож цей обмін мене подобається.
Яке щастя, що у мене в росії немає родичів. Мої родичі всі в Україні, всі патріотично налаштовані. Моя тітонька веде просвітницьку роботу з сусідками, які не такі патріотичні. А все тому, що, не зважаючи на наш російськомовний регіон, в родині завжди була українська мова і українська ідентичність.
Я теж щаслива, син і зять воюють, бережи їх Боже, з москалями нічого спільного, слава Богу!
Це так гарно❤️
Мені здається, у українців забагато родичів у росії. Час це виправити і викинути зі свого життя промосковських родичів.
а мнее сдается каждый третий украинец ждёт узкий мир, а каждый пятый сливает информацию врагу за бабки..увы
@@user-sp7zq3sw8x все вірно, тобі "сдается" 😂 перехрестись і йди до біса
Але дуже легко викидати родичів чужих людей.
Через двадцять років цимиродичами будуть депортовані нині росією діти....(
У мене 90 відсотків з россії...
Це правда, що родичі в росії не вірять своїм рідним, а вірять своєму «телевізору». Безнадійно намагатися достукатися - не чують і не почують. Навіть якщо на них ракети полетять, не зміняться. Тому що навіть в Україні бачимо таких самих проросійських родичів, хоча вони вже скільки часу бачать російські ракети над своїми головами. Безнадійно. Тільки відокремлюватися від таких потрібно.
З початком повномасштабного вторгнення викреслила 2/3 великої родини в Криму, мовчазні друзі пішли туди ж. До цього всі 8 років намагалася вести діалог, слухати та пояснювати. У лютому 2022 після моїх дзвінків під обстрілами в Ірпені і їхнього розгубленого «нє всьо так адназначна» послала далеко і більше не спілкувалася. Бо все було доволі однозначно, а тому, що я бачила особисто, боялися повірити. Що ж.
Є дуже протилежні приклади поведінки близьких, тож за деяку діяльність особисто після звільнення здаватиму причетних в СБУ, без жодної жалості до їхніх дітей, бо моя донька мала всі шанси не вибратись з окупації Київщини.
Таких сімейних трагедій багато, тому треба підтримувати один одного.
Мій чоловік народився і до вступу до вишу жив на расіі. З 14-го року поступово припиняв спілкування з ріднею за парєбріком. Остання тітонька, яка здавалася найпритомнішою, пообіцяла на початку лютого 22-го року, що вони захоплять Київ за три дні й пішла за російським кораблем.
Місяць тому її донька поховала чоловіка, який боронив Харків. І раптом зʼясувалося, що то не вони збиралися «Київ за три дні», це «амєріканци нас пасорілі». І взагалі в них «тоже пално маладих мальчікав харонят». Про що взагалі з ними можна розмовляти? Це жінка не з-за Уралу, вона живе в 20 км від України, має в Харкові дочку, трьох онуків та племінника. До війни постійно сюди їздила, лікувалась тут місяцями, розповідала «какіє в Харькавє всє дображелатєльниє».
Яка пропаганда здатна на таке? Ні, це той випадок, коли зерна впали в дуже добре підготовлений ґрунт.
У 2014 році так, спроби до побудови діалогу були, але швидко закінчилися. У 2022 році розмов бути не може. Куля в лоб, так куля в лоб. До речі, усі наші "гнилі гілки" родини там - це педагоги, що закінчили консерваторію, психологи з визначним ім'ям, менеджери високої ланки, майже усі з магістратурами. Отже, куля в лоб має бути обов'язковою, бо такі індивіди - розумні, тому і небезпечні. А я не хочу, щоб у моїх дітей були проблеми з цими вишкребками. Ніколи знову. Дякую за цікаві сюжети💛💙
Слова дуже розумної людини. Підтримую на 100 відсотків!!!
ты умная такая и всё твой поколение, принесла войну своим детям, допустила 22й год и теперь дети гибнут потому что вы не остановили войну тогда
@@user-sp7zq3sw8xя хто тут такий москворотий? Чи не твої співрозмовники російські тут ведуть війну?
@@user-sp7zq3sw8x Вы начали, вам ее и останавливать тогда было.
@@user-sp7zq3sw8x. Мы выбрали вариант, при котором жертв меньше. При капитуляции, как ты говоришь "остановке войны" жертв было бы больше на порядки.
В мене прошитий батько, причому по сектантській лініі. Святая Русь, духовный щит, ось це все. Все життя живе в Україні, в малесенькому містечку, сам з українського села. Як? ЯК? Мінімізував спілкування. Тільки на побутові теми.
А у мене абсолютно дивна ситуація: юрідна бабуся живе у росії. Це жінка давно пенсійного віку. Вона підтримує Україну, щоразу плаче і каже, що їй прикро і соромно.
Разом із тим, моя сестра, яка народилася в Україні, тут росла і формувалася, закінчила відділення ЖУРНАЛІСТИКИ в Ужгороді і вже у зрілому віці переїхала в Туреччину, на початку повномасштабки навіть не написала, як ми. На 5 день вона написала. Я плакала, бо чекала від неї повідомлення. А вона, якщо дуже стисло переказувати, сказала, що ні фсьо така адназначьна і любофь фсьо пабєдіт. З лютого 22го я з нею не спілкуюся і викреслила її зі свого життя
Мені чомусь трішки болячи стало… знаю, що на початку вторгнення і теж якусь єрісь несла типу, не підтримуйте війну, не йдіть воювати. Мені так за це соромно зараз. Але я не видалила спеціально цей ефір в інсті, щоб нагадувати собі, якою я була… бо дуже коротка памʼять
І мені так боляче від цих коментарів. Схожа ситуація
Дякую вашій двоюрідній бабусі
Я, мабуть, той самий "родич з расєї", але у 2014 році. Проросійських поглядів не мав, але був під російською пропагандою у 2014 році (але мав недовіру до пропаганди), але через спілкування з українськими родичами, одним краєзнавцем Бахмуту (мої пращури з Бахмуту) та одної знайомої з України ще у 2014 році позбувся від роспропаганди - знайшов багато українських друзів через ФБ, через спілкування на фб та слухання Ютубу українською - вивчив українську мову, їздив у 2018 році в Київ, підтримую Україну та хотів би мігрувати в Україну, маю вже проукраїнський погляд та відчуваю себе більше українцем ніж башкиром (я башкир, але маю серед пращурів українських євреїв). Також, як казав один друг з України, я мотивував його перейти на спілкування українською мовою.
Тобто, як я думаю, треба щоб людина мала сумнів до російської пропаганди, дійсно хотіла дізнатися до правди - і тоді людина переможе роспропаганду.
З повагою,
Тімур, Уфа.
До речі - мої родичі в Україні - це онучки брата прадіда та їх сім'ї, яких я знайшов тільки у 2013 році. Тобто через рік після знайомства з ними почалася війна.
Надіюся, що моя історія не одна така й ще є люди, які живуть на расєї, але підтримують Україну та українців.
Коли зовсім цікаво про мене: я на 1/4 башкир, на 1/4 єврей, на 2/4 казанський татарин.
Зовнішність, як говорять друзі, типова українська для півдня України.
Ви праві,треба приводити факти і сіяти сумнів до новин з телевізору.Може почне працювати логічне мислення
@@user-yn3tw9ur6u ще головне говорити, що Ви самі бачили, а не що телевізор говорить. Я, коли дізнався від знайомого, що з його колишніми (вже дорослими) студентами сталося ще у 2014 році (вони були донецькими силовиками та бізнесменами) - відразу перестав вірити російської пропаганді зовсім, тому що їх та їх рідних вбивала ру**я та гроши вимагала. У мене був шок, що таке буває.
Не розумію виправдання - "мізки промили". В 21 сторіччі мізки промити можна тільки тим, хто сам внутрішньо підтримує варварів і сам злодій. Моральна людина ніколи не буде підтримувати вбивства людей в іншій країні, буде проти загарбницької війни, тотальної брехні, не свободи. Неможливо бути не обізнаним в інформаційному світі. Коли тисячі руцкіх кожного дня приїжджали до України до родичів, а потім називали її "нацистскою", то це говорить тілько про підлість цих нелюдів. Українці повинні зрозуміти, що таких родичів у вас немає. Просто забути. Викреслити з життя. У мене був такий родич в Харькові, якого я знайшла незадовго до повномасштабної війни. Він навіть не етнічний українець, має балтійське коріння, однак народився тут та жив усе життя. Коли він казав мені, що в так званом "днр" краще, ніж в Україні, і що українські ЗМІ все брешуть, то я просто забула про нього. Кожного дня хвилююсь за харьків'ян, але не за нього та йому подібних. Інша родичка на расії розумна, адекватна людина. З нею я спілкуюсь із задоволенням. Не вірю в зазомбованість, вірю в наявність ознаків - чи ти людина, чи нелюдь.
Не погоджуся. Дійсно можна промити. Є дослідження на ці теми, є приклад захисників палестинців (хоча є море інформації про їх тероризм, брехню і пропаганду). Тому не варто недооцінювати. Але це не є однозначним виправданням, все складніше.
В 21 сторіччі, змінились технології промивання мізків, вони досить досконалі.
Розумієте, моральність - це теж результат пропаганди, просто це пропаганда правильних цінностей зі сторони батьків. Тому можна сказати, що всі хороші люди були піддані хорошій пропаганді
@@UrgentSnooker Зі сторони батьків, це виховання, навчання та власний приклад. Я-би таке не називав пропагандою. Часто пропаганда будується на брехні та маніпуляціям, на такому довіру дітей до батьків не побудуєш.
@@_Cheshirecat._ у росіян завжди існувала зверхність до українців - як в простого народу, так і в еліти. Тому пропаганда лягає на багатосотлітній грунт. Як ви поясните, наприклад, приклади українофобії в Одесі чи Харкові, та й практично кожному русифікованому місті? Агресори ідентифікують себе із панівною групою, а українці для них унтерменші. Пропаганда лише роздуває і доводить до найвищої "точки кипіння" те, що завжди було всередині росіян чи тих, хто себе з ними ідентифікує.
Я саме так ,,втратила" рідного брата,який 40 років прожив в росії,тому він ,,політикою не інтересується"
Натомість Ви маєте мільйони рідних, які бажають і Вам і собі і оточуючим кращої долі
Взаємно, тільки мій навпаки - у колишньому політрук🤡 і постійно жив в Україні
ВІДПОВІДЬ: ПРИПИНИТИ. родичів не обирають, а свою долю, гідність і честь чи негідність, манкурство і зрадництво, обирають свідомо. ДЛЯ ВСІХ ТУГОДУМІВ ЩЕ РАЗ - ПРИПИНИТИ.
Дякую за таку важливу і болючу тему!
В мене теж є такий досвід. Я з окупованної території. Спілкування з батьками на рівні нейтральних тем, десь раз на місяц, в коротких переписках. Переконувати сенсу нема. Вони вважають, що "нєт мєста лучше чєм росія"... ну ок, в мене зовсім інші погляди. Я навіть не сказала, що виізджаю. Просто відправила повідомленя постфактум, що я теперь в іншій країні. Болісно, звичайно, це переживала, і переживаю. Але, якщо чесно, то вже всеодно, що про мене думають. Це мій вибір.
Слава Україні! Героям слава!
Не витрачайте час та нерви, один хрен їх думка на россії ні на що не впливає.
Мій дід на початку повномасштабної війни жив в Каховці. Ми з родичами умовляли виїхати їх і в нас вдалося. Виїжджали через росію та потім Естонію, доїхали до Польщі. Ми допомогли оформиться, знайти житло, та забезпечити грошима їм було не комфортно, тому ми відправили їх до України. Знову таки дали житло, попросили волонтерів надати їжу. В них було все добре, но після 5 місяців проживання вони вирішили, що ми всі повинні їм купити нове житло. Звичайно ніхто не підтримав їх, бо вони і так жили в квартирі, з світом та теплом (але без води), видавали їжу якої в них було достатньо, зробили їм інтернет, та телебачення. Зазвичай старі люди сидять вдома, трохи гуляють, скучно їм грубо кажучи то в них зародилася ідея повернутися до окупаційних теріторій бо сусіди, які там жили їм розповідали про сотні тисяч рублів, які вони отримають кожен місяц, нема обстрилів, є вода, світ, газ, і все там шикарно. А вони вже собі надумали там, що приїдуть зароблять якийсь мільйон і куплять собі квартиру, та і взяли і поїхали до Польщі, к красному кресту щоб допомогли приїхати до окупованої Каховки. Ми їм дзвонили, писали, кричали на них, проте результаті вони вирішили, що краще поїхати до русні та заробити той міфічний мільйон на квартиру та жити в "гарних умовах, а ніж залишитися в Україні, бачити своїх синів, доньок, внуків, жити свої остані гарні роки. Ні, вони вирішили і поїхали на расею за грошима, за екстрімом бо дома не сиділось їм. Там то їм не подобалось, там сьо, тут квартиру не захотіли купити, там ще щось... І як з такими родичами спілкуватися, я про них вже майже забув, проте все не розумію цих людей.
Це психотип «совєтські люди». Їм все мають «дати та забезпечити», і розуміють «ні» тільки з грубої «руки зверху».. бо тоді це справжнє ні . Співчуваю
Тільки тоді, коли із російського телевізора скажуть, що росіяни не правильно вчинили (чи "ми помилялись", чи нова влада прийде), тільки тоді загальна маса почне змінювати свою думку. Зараз у мене немає спілкування із Z- прошитими. Вони не витримують моїх доказів, фактів.
Але настане час, коли наввипередки росіяни будуть показувати лояльність і навіть будуть хизуватись українським корінням. Марченки, Харченки , Мирошники, Коваленки, Дудники, Денисенки..... почнуть називати себе українцями, а не росіянами (а не руссськими) .
На початку окупації Криму в 2014 році мої близькі люди радісно розказували як "удачно сдалась в/ч" під Євпаторією "пока командір-западєнєц добірался с отпуска".
Більше спілкування не було
Я з Євпаторії. Там все гниє.. З родичами спілкуватись не можу
А якщо стукала 25 років і безрезультатно - все одно родичі обирали "навіки разом".
А після 2019 припинила стукати.
А після 24.02.2022 перестала спілкуватися.
А вони лізуть, що весь час доводиться відбиватися.
То ж марно було відпочатку переконувати, бо "руській мір" це свідомо обраний світогляд. Навіть бомби безсилі його змінити.
Моторошно від усвідомлення, що любима Руїна триває і руськомірна більшість знищує українську меншість разом зі своїми "братьямі".
Частина моїх родичів відпала ще у 2004 році, друга вже у 2014. Після 2024 тільки один подзвонив і вибачився. Хай йдуть лісом.
Вибачили?
@@hq4635 всі послані лісом
Никогда не извинялся и не буду (я не лох и мне не за что), с частью родственников с Украиной общаюсь и продолжаю поддерживать
Дякувати Богу в мене немає родичив на теріторії падалі під назвою рашка! Але , навіть якщо б були, одразу б заблокувала! Бо нема кому пояснювати!!! Марна праця і нерви!!!
❤ДЯКУЮ ЗСУ ЗА ТЕ ЩО МИ ЖИВІ ❤СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ ❤❤БОЖЕ БЕРЕЖИ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ ❤
Вони пішли в отріцалово, питали чи моє місто вже росія, і все таке. А потім звинуватили у всіх гріхах. Не має сенсу намагатись з ними спілкуватись
Припинила спілкування з батьками 3 квітня 2022. Термоніво забрала дітей назад до Києва, бо розуміла, що починаю втрачати глузд. І правильно зробила, бо тоді тільки почали з'являтися новини зі звільненої Бучі. І якби я ще хоч день послухала про "інсценіровки", як до того чула про "справедливу розплату для українських нациків" (коли розбомбили роддом в Маріуполі, Ретровіль в Києві), точно з'їхала б з глузду. Зараз спілкуємося 5 разів на рік - вітання з днем народження, розмови дуже короткі ні про що. Вони ображені на мене, а я досі їх ненавиджу. Здоров'я дало збій. Розумію, що, мабуть, потрібен психолог, бо нескінченно носити цю злість дуже шкідливо.
Уточню, що мова йде про людей, які проживають у Вінницькій області і все життя там жили. Родичі в Росії теж є, але вже давно не спілкуємося, й зараз думки немає починати.
"мова йде про людей, які проживають у Вінницькій області" ЖЕСТЬ😮
треш, щиро співчуваю, шо з такими людьми доводилось рости
@@justanotheremptychannel8851 , дякую за підтримку. Варто сказати, що не все завжди було погано. Звичайна середньостатистична сім'я, по багатьом міркам - благополучна. Патріотичних почуттів ні в кого ніколи не спостерігалося, не знаю звідки вони взялися у мене. Я не радію розриву стосунків з батьками, але вирішила, що в 37 років вже можу собі дозволити не зраджувати себе.
@@ivanshvets9848 , так, на жаль. Велика біда - супутникова тарілка. Батько завжди дивився політичну пропаганду на рос ТБ, маму підсадив на початку повномаштабного. І дуже швидко й вона повірила. Якби не супутник, може, так би й залишалися аполітичними пенсіонерами з відсутністю критичного мислення.
Співчуваю. Розумію, бо дуже важко спілкуюсь зі своїми. Мама в Харкові під бомбами розповідає про інсценіровки в Маріуполі і Бучі. І все це із-за нас, наскакали на Майдані. І хоч і розмовляємо дуже коротко ні про що, все одно мені встигають , ,вставить мозги"
І розповісти цитату з розсмі. І потім трясе тиждень. Чужого за кораблем можна спокійно відправити. А шо робити, як це батьки? Виснажує((
Коли я поскражилася своїм родічам,що в нас були обстріли і багато дітей та людей загинуло,мені відповили" ти сама зробила свій вибір" жити у війні" у тебе була змога виїхати за кордон " і до речі це сказали родічи,клтрі живуть у Канаді навіть не в Росії,ось так
так і деякі українці говорять
Відео з терапевтичним ефектом, дякую за нього 😁
Є проросійські родичі. Даю раду тим, що обмежую з ними спілкування. Вишенькою на торті була пропозиція поїхати в росію і отримати російський паспорт, "поки ще можна".
Мені таке саме пропонували 😂
Неадекватні люди.
Топ пропозиція😂
Подожди если им по тв начнут иное показывать то через полгода переобуются, по крайней мере большинство. У меня так же с семьёй
Дякую захисникам України за мужність і героїзм, дякую автору за працю.
В мого родича є вже якийсь прогрес, то казав, що Буча то фейк, хоча я з Бучі і була там в окупації, а тепер каже, не треба мене перекладати на мене чужу вину, це вони зробили, а я не при чому. Впевнена, що скоро скаже, що я взагалі такого не говорив, ти щось переплутала)
Так, в мене є сестра. Рідна. У 2016 я допомогла їй зі своєю родиною переїхати з України у Європу. Після повномасштабного вторгнення я перейшла у побуті на українську, але не вимагала це робити від інших. Одного разу вона просто не пустила мене в дім. Сказала, що не хоче чути українську в своєму дому. Це було для мене так дико. Але вона з чоловіком цілими днями дивляться російське телебачення за 1 євро на місяць (місцеве тв 25 євро - дорого) ми вже 2 роки не спілкуємося
Тема болюча і актуальна. Дуже хочеться, щоб у родичів настало прозріння, прийшло розуміння відповідальності і щире розкаяння. Але це має бути цілеспрямоване роззомбування населення
Мій покійний тато - росіянин, вся родина по його лінії там, на далекому сході. На росії в мене було також і багато друзів. Після початку повномасштабного вторгнення я наївно думала, що просто ці люди не знають правди, що тут коять їхні війська, і треба їм просто розповісти і вони все зрозуміють і не будуть підтримувати війну. Ну бо це ж логічно і очевидно. Але виявилося, що там анти-логіка і зомбоване повторення всього, що транслює їм скабєєво-соловйовщина. Один "друг" спокійно так запитав мене десь на 5й день, як ніби я жадаю приходу рускаваміра: "ну як там у вас справи? Глибоко вже вдалося просунутися російським військам?". Я йому відповіла: "так, дуже глибоко. У сміттєві пакети. Або в землю". Він сказав, що не розуміє, що це я таке маю на увазі 🤦🏻♀️. Я зрозуміла, що переконати їх нереально, і тому я буду просто пхати їм в очі факти про звірства їхнього вєлікодєржавія в Україні. Я просто надсилала їм зняті відео, повідомлення про злочини окупантів. Вони спочатку благали мене перестати, а потім самі мене блокували. Втрати не відчуваю, бо такі родичі-друзі мені й не потрібні. Відчуваю тільки жах від усвідомлення масштабу загибелі мізків в російських головах і скільки біди це поки що несе нам, а не їм.
У нас немає стільки ракет щоб до них достукатися.
Той випадок, коли жодного родича за порєбріком ніколи не було, коли ти жодного разу не був у рашці!)) І дуже сподіваюся, що ніколи там не буду! Але цікаво було почути історії інших.
Ну ще історія:
8 березня 2022, Запоріжжя, виє сирена, продуктів у магазинах меньшає та меньшає, як і ліків, бо більшість аптек взагалі позакривалися. Тривога, дощова погода, біжиш під вий сирени ( бо кацапські літаки тоді підлітали до міста) з продуктами батькам старим. І тут дзвінок по вайберу з млскви " Поздравляю с 8 марта!!!! Женского счастья тебе! Удачи!"
😡
Уявляєте мою реакцію?
Я на всю вулицю орала " Вообще без мозгов? У нас бомбежки ваши!!!! Идите ви со своим 8 марта куда подальше!!!!"
Той випадок, коли 90 відсотків родичів з раші, кожне літо в дитинстві проводив у раші, сім'я російськомовна, але зараз ми волонтеримо, допомагаємо армії, а раша з майже усіма родичами йде...ну ви зрозуміли куди)
В мене як у Сергія: родич - це не привід для знайомства. Не маю дурних в своєму оточенні з 1990 року.
Прикро, але в мене тітка проросійська. При цьому вона живе у Полтаві і у лайт версії верзе усю оту російську дурню. Особисто я з нею не спілкуюсь - з нею говорить моя мати. Але вони ледь не при кожній розмові сваряться до крику і потім довго не говорять. Інколи думаю - яке тв тітка дивиться чи яке радіо слухає якщо у неї типово російські аргументи. Звісно, можливо, це вплив її чоловіка - він з росії і був військовим. Свого часу саме він перепрошив тітку, що росія класна, а Україна то таке. Як результат, вона вірить, що Україна сама обстрілює Харків. Хоча у мене досі батько у Харкові і каже, що все летить з рос сторони. Але тітку це не переконує.
А у мене з кумою так. Вийшла вдруге заміж, за росіянця, який в дитинстві переїхав сюди, в Україну. З дитинства блін! Але йому, усе життя живучи тут, рабсія рідніша, і маЦковський патріархат. Перепрошив мою куму, її сестру, мого похресника, зробивши їх зомбаками. Дивляться рососійське іпсо, оцю всю муру про ісесвітня змова, америка сатанинська, ми самі винні у війні бандери і душегуби, рососія велика і свята і т.д і т.п. Я вже настільки рідко дзвоню зараз, що розумію, що це все - кінець відносин. Радію тільки за похресника - перші роки він вівся на цю тотальну пропаганду, а коли закінчив школу і пішов в правовий технікум - одразу мізки стали на місце. Тож з Ним ми спілкуємося часто і по довгу. Розумний хлопчина❤️.
І місце проживання їх, на секундочку - Київ! Це взагалі як? Якось, декілька років тому, коли я сварилася з кумом (як виявилося в останнє), я у нього запитала: то чому ж ти не їдеш в рососіюшку, якщо там все так гарно, і як тобі треба? І отримала відповідь, після якої я забанила його скрізь: а я не хочу отсюда уезжать. Я хочу что бы тут было, как там. 🤦🏼♀️🤦🏼♀️🤦🏼♀️ Це все для мене пояснило одразу і назавжди.
@@ludakruglik Ага, інколи однієї людини достатньо аби перепрошити всю родину. А ось ця відповідь : " не хочу отсюда уезжать. Я хочу что бы тут было, как там" - її і моя тітка дає.
Дуже боляче,особливо коли це твої батьки,коли байдужість така,що аж зашкалює😢
Щіро дякую вам за випуск,дуже корисно ❤️
Віримо в Україну💪Та тримаємо стрій💪💪💪Все буде Україна💙💛💙💛💙💛
Подяка каналу за потрібні теми, роби як маєш і буде те,що буде. Україна переможе
🍀💙💛 *_"Хай квітне український TH-cam"_*
/ Владлен Мараєв /
Владлен = Владімір Лєнін
@@nocomments642і шо?
@@ColderfromBonet παράδοξος
Почала викреслювати ватних родичів зі свого життя з 2014 року. Останні,яких доводилось терпіти всі ці роки, були послані після початку повномасштабки. Задовбалася пояснювати елементарні речі та сперечатися. Нема тепер у мене родичів, родина чоловіка - моя сім'я. Дихати стало набагато легше
Достукатись до родичів можна фпв-дроном, чи просто, кулею. А так, воно не має сенсу. Бо це практично, релігійна війна з їх боку.
Або лікувати у психушці від тотальної всепоглинаючої шизофренії , ускладненої " вєлічієм на фоні імперіалізму", та спровокованої відсутності освіти, мізків, совісті
@@user-kz6oy5eo3iЛікувати в псіхушці всю божевільну країну (рашу),вважаю,не представляється можливим.Вони і так є як одна (скільки їх там ,до 140 млн.) величезна божевільня.
@user-kz6oy5eo3i так, але куля дешевше. Лікувати краще наших.
Зайшла почитати коментарі та поділитися своїм горем. Моя мама та її партнер виїхали з Херсона перед звільненням. Виїхали і до на не доїхали,а отримали сертифікати і купили собі квартиру на півдні рашки. Дуже важко. Взагалі не говоримо вже про війну. Спочатку місяцями не спілкувалися, потім потроху почала писати, дзвонити. Але навіть зараз мені пече у грудях при кожній розмові.
Саме парадоксальне це те, що вона вихователька у садочку. Але роств та некритичність зробило свою справу і вона навіть під обстрілом у перші дні війни не вірила,що то русня прийшла нас вбивати,а не звільняти.
Маю тітку і двох братів на расєї. Тітку я навіть не намагався переконати, вона ще в 2014 дала все про себе зрозуміти. А от з двоюрідним братом і його дружиною намагався на початку 2022 ще спілкуватися, але після їх відповіді "У наших СМИ все в порядке..." я зрозумів що це немає сенсу і припинив будь яке спілкування.
Безумовно розмовляти треба, це навертає притомних та невротизує непритомних (що теж корисно). Але для цього треба мати певні навички і тренувати увагу, аби бумеранг не прилетів. Тож в ідеалі були б тренінги конфліктного спілкування державним коштом.
Мені здається що насправді кожен із нас десь всередині розуміє кого є сенс переконувати в чомусь, а кого ні, тільки іноді дуже боляче собі в цьому зізнатись.
Якщо їх вже переконали що власні діти, батьки, сестри, брати, сусіди їх ненавидять, що весь світ проти них і хоче їм тільки зла і вони мають так само хотіти всім зла бо так працює цей світ, то там нема більше з чим говорити, там більше нема людини в нашому розумінні. Там залишається тільки перелякана макака, оточена іншими переляканими макаками яка може тільки шкіритись. Розмотувати таке це роки напруженої роботи психіатрів, а не дзвінки родичів, нажаль
Мій дядько був українцем, але після розпаду срср залишився в Мурманську, служив у їхньому флоті. Перший раз ми побачились десь у 2003-2007, чи навіть раніше, пам'ятаю він щось ляпнув про "внєшніє управлєніє" та хвалив путіна, хоча тоді й гадки не мав до чого це йде, тоді мені було років 10-13. Чесно кажучи, нічого українського від нього я не відчув, і це при тому що мій дід був 100% україномовним. Потім ще приїзджав після 2014, десь трохи засумнівався, але не надовго, в 2022 було ясно, що він на гачку, хоча через деякий час його наче відпустило і він не хотів це обговорювати. І от в жовтні 2022 його не стало, помер в лікарні, начебто від серцевої хвороби, хоча наскільки пам'ятаю він був достатньо здоровий. Підозріло. В нього залишилися дружина, яка працює вчителькою, та донька. Мама час від часу обмінюється з дружиною повідомленнями, вітає зі святами, та не більше. І наче в тієї є якісь сумніви, але на Новий Рік вона по Вайберу прислала якусь дичину з Пєтром I, ну тобто це глухий кут. З моєю двоюрідною сестрою я не спілкувався з підліткового віку, вона приїзджала в Київ раніше, та їй взагалі плювати на те що відбувається, таке враження. Мама якось показувала її профіль вконтактє, а там вона щось писала про "что такоє русская культура? Ето нєчто большее...", далі дивитись не став, це було десь в 2019. Не думаю, що коли-небудь буду з ними спілкуватись у майбутньому, хоча надія вмирає останньою.
Дякую за підняту тему
Родичі є, але де живуть і що думають незнаю, контактів немає.
Памятаю одну колегу по роботі вона ж сусідка по общагі, коли вийшла на пенсію поїхала до батьків на рашку, потім приїзжає років через три , щоб продати своє житло. І яка вона була зла і недоброзичлива. Я побачила її вітаюся починаю розпитувати, а вона як вовк дивиться і каже що продає майно і швидко буде їхати від бандерівців. Я була дуже здивована її агресією до мене і зрозуміла, що поживши в іншому середовищі вона змінилася в гіршу сторону.
Разом працювали на заводі, жили по сусідству тоді все нормально було, а тут на тобі " бандерівці". Тупі, ледачі раби первобитні і більш нічого.
Пф, маю мати, яка живе в Україні і була дуже здивована, шо я не за путінга. Сиділа в метро під час бомбардувань і дивилася шарія і прочю русню бо дуже важливо їх мнєніє. Я зрозуміла, шо вона роками варилася в цьому лайні і це не можливо змінити, тому одразу жорстко сказала, шоб вона при мені навіть не намагалася пиздіти про рашкін мір інакше я перестану з нею говорити.
Якою мовою з нею спілкуєтесь? Мої ненавидять українську, а я не хочу російською
Мені пощастило, зовсім не близька з родичами з росії, але тітка спілкується. І знаєте що, брату дійшло в 22, коли не захотілося вмирати за пуйло, у 2014 постив у вк образливі речі про українок, маючи 3 сестри тут. А тітці тільки ось доходить і то через тяжку хворобу, а от коли нищили її рідний Тростянець говорила, що нічого страшного, тільки трішки розбомбили
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом компетентної допомоги армії «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Ми збираємо три мільйони гривень. Усі зібрані гроші спрямуємо на транспорт, зв’язок та облаштування пункту управління батальйону, який зараз активно працює на Купʼянському напрямку. Долучитись можна за прямим посиланням: send.monobank.ua/jar/8fHf4ik5U4
На власному досвіді знаю випадки, коли не вдається достукатись не лише до родичів із Росії, але й до тих, які проживають в Україні. Переважно, це літні люди, але є і молоді. Нажаль у них замість голови - телевізор, тому стукати там нікуди.
Важлива тема, одразу вподобайка. І перше зауваження: правильно застосунок, не додаток. Щодо контакту з родичами з Росії, спілкувався декілька разів після початку вторгнення з їхньої ініціативи. Напруження у спілкуванні більше ніж усього іншого. Мою позицію про відповідальність усіх росіян родичі, звісно, заперечують. Це при тому, що вони проти війни, але то все Путін, не вони.
Якщо вони проти війни, то в чому їх провина? Застосунок - застосовують, додаток - додають
@@nocomments642 ми говоримо про відповідальність, не про провину. В них немає відповіді на запитання, що вони робили особисто, щоб війни не сталося та як вони сприяли або не сприяли війні. Значення слів застосунок і додаток мені зрозумілі.
@@nocomments642 вони як громадяни росії несуть відповідальність за дії влади, подобається їм це чи ні.
@@ortrunraub365 фігня, нічого вони не несуть. Кого в світі покарали за російський пашпорт? Насправді в них зараз прав більше, ніж в нас. Вільно виїжджають, подорожують і т.д. Хіба економічні санкції трохи дошкуляють
@@nocomments642санкции норм работают, у большинства нет возможности уехать чисто финансово.
Пу и компания никоим образом не легетимна. Реально за пу процентов 60. Остальные молчат так как либо швабра либо бутылка
Коментар від автора дослідження, яке цитували напочатку ;)
Так, на початку вторгнення ми зробили це опитування. Загалом моя позиція (у співавторів вона може бути іншою), що переконати людей просто розмовами не можна
Дякую вам за вашу роботу!)
Моя мама росіянка, яка називає себе бандерівкою, її брат був в АТО та втратив сина в перші місяці великої війни. Їх сестра з родиною живе в москві. Вони росіяни, що перестали нам дзвонити, щоб не наштовхувати ся на агресію з нашого боку(ми ж нє вінаватиє, за что ви крічітє?).
Так если они не z, то в чем они виноваты и к чему агрессия на них?
Моя сім'я - це приклад духовного падіння і тотальної заздрості. У моєї прабабці було 3 дочки, що народилися в Україні. 2 з них одружилися на росіянах, третя у віці 15 років вийшла заміж за мого діда-комуніста в Україні, які в свою чергу теж відправили дочку на росію до тих родичів, яка теж вийшла заміж на росії. І ось так наплодиаши дітей, з'явилися родичі на росії, які срали на вулиці на росії, кожного літа обʼїдали наші українські овочі і фрукти, лікувалися у нас, але дрочили на росію, змінюючи світогляд усіх нащадків. На це пішло 50 років. Я і моя сестра єдині, що залишилися на боці України. Всі ці тварюки ведуть щасливе життя виїхавши з окупованих територій до Криму чи краснодару, працють там, платять податки, які йдуть на ракети. Моя матір написала мені тону бруду в месенджер, після чого ми перервали спілкування. Чи існує у проросійських "людей" любов до своїх дочок? Ні. Ненависть? Так.
Маю родичів, друзів на окуповагій території. Пропоганда там така, що навіть ті, хто розуміє що напала ро*ія, все одно щось несуть про провину військ нато і 3 світову... А ще там переодично теж є прильоти, тож тим, хто за пуйла, не вірется що ми страждаємо від обстрілів- "то все америка та ваше ппо"
Дякую за відео! Я радію, що в мене в росії родичів немає, хіба що неадекватні проросійські українці. Але тема все одно болюча, тому що дуже багато таких знайомих і навіть колишні друзі. Я етнічна українка з Криму. Моя думка така: у цьому контексті є лише два "табори", це проукраїнські люди, включно із тими, хто навіть в рашці, якщо у вас там є родичі чи опозиційні друзі (ті, хто саме за Україну, а не "я внє палітікі, но проти війни, тому що санкції жити заважають і взагалі то Америка винна", бо це не проти війни, це лайно в голові) та проросійські, прихильники нападу, якщо навіть вони мають український паспорт, як оті мої знайомі ждуни - сподіваюсь, після війни вони поїдуть в рашку і не отруюватимуть повітря. Так ось немає ніякого сенсу крємлєголових у чомусь переконувати. Хто мав хоча б трохи мозку, той зрозумів вже за весь цей час, що їхня влада сце їм у вуха. Не гайте часу. В рашці адекватних одиниці та вони або пішли воювати на нашому боці, або виїхали та підтримують Україну. Якщо людина мовчить чи "внє палітікі", то це 99,99% за московію, а це вже діагноз. Та й взагалі якщо українець жив до війни в рашці (заробітки, шлюб тощо) та не виїхав досі і сидить мовчить, це вже ред флаг, в мене такі родичі є, не спілкуємось. Сумую за деякими друзями та минулими часами (коли я ще не знала, яке вони гімно), але як раніше вже не буде.
Маю родичів - і вже розумію, що ніколи більше в житті з ними не заговорю, бо як би добре ми не спілкувалися до 2014, після цього, а особливо, після 2022 - це лише одні звинувачення в мою сторону та сторону моєї сімʼї на підконтрольній Україні території та бажання смерті нам усім. Як би там не було - більше вони мені не родичі)
із запізненням пишу коментар до цього відео, хочу насамперед подякувати за висвітлення цієї чутливої та водночас важливої теми!
мені не пощастило двічі. в мене не просто проросійські родичі, а токсичні батьки - з контролем над твоїми поглядами, діями, вчинками, навіть колом спілкування чи грошима.
дуже довго тема людей, у яких є родичі з проросійськими поглядами (навіть не в РФ, а саме в Україні) після 2014 року дещо замовчувалась. чимало людей з такими поглядами є невидимими - ніхто навіть не дізнається, що вони за Росію, бо ті люди самі бояться поплатитися за свою позицію. і довгий час це було предметом маніпуляцій, зокрема, з боку моїх батьків (які, до речі, талановиті лікарі, але в плані політики, вибачте, повні дегенерати). вони заявляють про те, що їм обмежують свободу слова, що давало їм підстави звинувачувати Україну в авторитаризмі та нацизмі (те, що не можна вільно висловлювати проросійські погляди). я довго намагався з ними сперечатися, ще з часів Революції Гідності, щодо оцінки подій. мені здавалося, що те, що я бачу на власні очі (або по телевізору), - це якраз і є те, чого не можна допускати (не можна було, щоб влада Януковича доводила людей до необхідності протестувати, потім - до вбивств). водночас батьки, апелюючи до "віку" і "досвіду", засуджували протестувальників, були дуже нещасні, що осб раптом з'явились якісь "майдауни", які "забрали в них життя" тим, що влаштували "держпереворот". їхні доходи реально впали, але в цьому вони насамперед звинувачували Україну, а не Росію, яка підтримувала владу Януковича і потім влаштувала війну. потім пішли далі історії з запереченням присутності їхніх військ ("іхтамнєт"), причетності до збиття малайзійського Боїнга. кульмінацією стала сварка на підвищених тонах у мій день народження, коли через політичні погляди посварилися мій батько та моя хрещена мати... це мене травмувало психологічно надовго, і зламало. до того ж, українська інформаційна політика не була тоді такою розвиненою, як зараз, і російські наративи тотально домінували.
я, незважаючи на це, закінчив школу (хоч і мав завжди дивні несформовані погляди, блукаючи постійно в намаганнях знайти, хто правий, а хто винен - бо всі переконували, що "правди не існує"), пішов в університет. вища освіта (навіть дві) дозволили мені хоча б ненадовго вийти з порочного кола та зустрітися з колом зовсім інших людей. але через те, що я не мав взагалі досвіду нормальної соціалізації, то ні з ким і не вдалося завести дружбу, стосунки. мені пощастило, що я вступив на журналістику - там були люди з позицією, які змогли в мені закласти хоч якісь зерна сумніву, і потім я вже поступово для себе почав розплутувати нитки, хто ж насправді розпочав війну в 14 році і хто воює проти нас уже сотнями років. але навіть під кінець 1 курсу я не міг себе вважати морально стійкою людиною.
тим не менш, незважаючи на весь мій досвід (я наприклад часто зустрічав у групі людей ЛГБТ, і вони були цілком норм), це ніяк не переконувало батьків і не змінювало їхній світогляд на краще. і вийшло так, що, при всіх їхніх задекларованих бажаннях розвитку, щастя та здоров'я - в підсумку деградують дедалі більше вони, чіпляючись за минуле. шкода, що також заручником батьківського виховання наразі є мій молодший брат (імовірно, з аутизмом), але тут я вже не можу впливати на процес його виховання, не можу переконати батьків, що їх треба виховувати так, а не інакше. що треба врешті звернутися до спеціаліста, щоб з'ясувати, чи є проблеми з аутизмом. бо в нього і справді така якась дивна поведінка.
з 2022 року - що далі, то гірше. якщо раніше були спочатку дискусії просто про політику, то тепер банально навіть дискусії про те, що я маю робити, а що не маю робити. нав'язування мені агресивного страху перед ТЦК, наприклад, маніпуляції на тему мобілізації (що всіх пускають на м'ясо, а нашого ж синочку треба від цього врятувати, від цієї "злочинної влади"). і в блекаутах теж у батьків винна не Росія, а "Володимир Олександрович", який втемну "продає електроенергію та заробляє на цьому". хоча ж нібито є відкрита інфа на сайті того ж ENTSO-E про імпорт/експорт е/е щоденно і там по експорту останніми днями завжди нулі (якщо це саме експорт, а не перетоки). вони і на ТЦК мене зламали, до речі, змусивши здобувати далі освіту за вищим рівнем, аби отримати відстрочку (а потім ще й далі нав'язували мені думки, щоб знайти спосіб виїхати за кордон (я себе думками питаю - а як, через Тису, чи що, зовсім там подуріли вони)). хоча я думаю, що все ж таки скоро наважуся піти з родини (бо вже стало нестерпно) та візьму академвідпустку. а там - мобілізують, не мобілізують - я вже став з цього приводу похуїстом, вибачте. бо розумію, що всі казки про контрнаступ так і залишилися казками, і ця реальність з нами - надовго. і, крім того, я бачу, що навіть в часи війни в решти людей якось життя триває, навіть попри війну - в моїй же родині повна апатія, зневіра і при цьому тотальна віра в свою правоту, що всі довкола - ненормальні та неадекватні.
і головне - вони ж навіть не дають безболісно сепаруватися. заявляють, що я тоді про них маю повністю забути. і цим мене ще більше ранять (оскільки вони все ж таки мої рідні, і я не збирався з ними поривати, відрікатися від них). а вони в своїй гарячці - УВАГА - дійшли до обіцянки, що в разі моєї сепарації вони знайдуть собі іншу дитину (візьмуть собі з дитбудинку) і та "дитбудинівська" дитина нібито точно буде вдячна їм за "порятунок" і за "сімейне життя" (на відміну від мене, такого-сякого невдячного, в якого стільки вклали грошей та ресурсів, а він тепер поводиться не так, як ми - егоїстичні батьки - хочемо).
всім мирного неба і нетоксичних батьків! дякую, Суспільне Культура! дякую ведучій! дякую чоловікові ведучої за те, що він нас (і мене, зокрема) захищає.
Дякую Богу, що в мене немає родичів і друзів у рашці. А зі знайомими з боліт перестала спілкуватися ще до повномасштабного вторгнення.
Здати таку "рідню" в Службу Божу України, і хай запарєбрік тікають, або за колабораціонізм перед законом відповідають
«Бувший» родич займається будівництвом в Маріуполі зараз, дуже задоволений, хоче розширятися і в Донецьк. У мене просто немає слів. Але, сподіваюсь, будуть, аби здати в СБУ після звільнення.
Будьмо відвертими, родичі бувають різні. Сподіваюся, що є розум в різних людей
В мене так бувша сестра з пітєру розказувала про мальчіка в трусіках,дамбілі бамбас і якійсь там всратий полк. І з такою впевненістю,ніби вона була учасницею/очевидцем всіх тих подій;це всьо палітіка…короче,коли я її запитала чи бачила вона хутіна або мідвєдєва на фронті? Нє,то яка ж це палітіка,там звичайні люди це все жахіття творять і тд. В загальному я її послала до всіх чортів. Немає в мене більше сестри. Та й судячи по її позиції - насправді ніколи і не було. Мені не шкода. Шкода,що взагалі колись почали спілкуватися.
у мене ситуація тяжка, я без поняття що з тим усим робить і чи треба взагалі.
мої бабця з дідом виховали мене наполовину українською мовою і мені здається, що саме вони вкладали у мене все українське, але вони спілкуються зі своєю дитиною (моя тітка), яка вважає, шо напад росії - це "зміна світу на краще" та ще з однією скотиною на росії, тож я стрімаюсь з ними спілкуватись. я не хочу говорити де житиму в Кийові, не хочу нічого їм розказувати, бо вони можуть елементарно випадково проговоритись десь комусь про шось, а мені на голову прилетить. але і вони нічого не збираються з моїм ігнором їх робити. з тими, хто їм розказує шо росія - хороша вони чомусь хочуть спілкуватись. хоча, треба зазначити, вирізають на корню усі розмови про "зелень-нацист" та "дамбілі бамбас". у тітки моєї чоловік працює і живе в росії. чомусь усім в сім'ї з цим ок, його дітям теж. тож з ними я не спілкуюсь.
я відчуваю провину за те, шо не розмовляю з родичами там, де треба. не пояснюю шо до чого, не проводжу лагідну українізацію. але я не хочу. морально я це не витягну. здається, рано чи пізно зірвусь і буду кричати на них та плакати. а це не дасть результату та навіть зробе гірше. тож най вони всі живуть як знають.
тільки от я не зрозумію ніяк як можна коло хати-мазанки співати українських пісень з батьками (мої баба, дід, прабаба та прадід), а потім спілкуватись з родичами, які не проукраїнські.
сподіваюсь, в тітку в'їбе ракета, але тільки в неї, бо сусідів по дому її я не знаю, а серед них можуть бути адекватні.
дякую
Дуже вам співчуваю. Це, справді важко
@@nataliyapylat7018 мені не тяжко, бо бабця до мене не змінила ставлення, як і дідо, абсолютно жодних змін, а все інше мене особливо не хвилює
Дякую! Цікаво, важливо, хоч Бог зберіг мене від такого спілкування: немає там родичів, немає проблем. Але про це необхідно говорити...
Згодна на 100% це спілкування нічого не принесе. Вони хочуть бути імперцями, це їх вибір. Нах плслала всіх родичів ще в 14. Нема про шо. Їм подобається себе вваєати краще за нас, тому не про шо. Мені в Борлдянку в окупації одні родичі чомусь після 10 років не спілкування чогось написали: Вас трошки побомблять і ви будете росЄєю. Про шо мені з ними спідкуватись? Це зомбі яки перетворились і можуть тільки вкусити, більш нічого. Не бачида жодного перетворення в людину. Тому вони жля мене мертві. Амінь
Дякую героям ,які поділилися особистим...
Дякую. В мене якісь дуже дальні родичі, яких я і зовсім не знаю, тому я в привілейованій позиції.
Дуже цікава журналістка. І приємно було слухати гостей. Дякую!
Маю "родичів" в росії. Останній раз спілкувалися у березні 2022 і то подзвонила я перша. Мені сказали, що мене прийдуть і звільнять, треба потерпіти. За всі рази прильотів у моє місто - вони ні разу не подзвонили, не написали.
Поздрави от България ✌️
Хотя со стороньi легко рассуждать,но...важнее то что в головах и делах ,а не общее ДНК.
Как и видно из тех истории ДНК то родственное а вот душа,мозги и ❤-нет.
Желаю вам вьiстоят и победит!
Дякую за підтримку! За съжаление българите не винаги разбират кой е прав в тази война, така че благодаря, че върнахте надеждата!
@@RuthenianGirl Уфф,глупостта е интернационално явление и нелечимо при това.
А кой е прав,много е просто- прав е този,който се брани и защитава .
Кой е виновен - този който напада.
Удивително е,че има немалко хора които явно не го разбират.
@@annapetrova198 ❤️
Кровь и ДНК также важны, не нужно сразу выкидывать самим этих людей из жизни, но и предавать свои взгляды тоже не надо
Суспільне, ви супер! Це важлива і дуже актуальна тема, дякую за випуск! Ви круті! 💙💛❤
моя двоюрідна бабуся, яку я сприймав як рідну, народилася у Львові, за СРСР переїхала до Москви і там закріпилась. зараз вона впевнена, що бомблять нас "точечно", а ми всі тут - нацисти. перестав спілкуватись після другої такої розмови, бо не можу, та й сенсу нема. дуже болить. додатково боляче, що це її вибір, й спорідненість, багато проведеного часу разом та фотки прильотів по нашому з нею рідному місту виявились менш переконливими, ніж пропаганда. але болить шо пізда через це. в якомусь значенні війна забрала її, хай непрямо
БОЖЕ, храни Украiну🙏🙏🙏🌅🕊️🕊️🕊️💙💛🇺🇦
Моя сестра із сімʼєю виїхала літом 2022 року із Бахмута у краснодар поставивши всіх перед фактом коли здійснила це, це співпало на день мого весілля, коли вона мені подзвонила і сказала це між привітаннями , що зараз в Криму та збираються їхати дали та фразу « ну і что, у меня деті в море купаются» це було точкою в нашому спілкуванні з нею, подальша комунікація здійснюється тільки на теми батьків а моя ненависть до неї немає меж.
Дякую вам за ваші важливі відео 💚
Навмисне радянська імперія змішувала народи - росіян в Україну працювати направляли, українців на урал чи ще далі. Оце і мають українці так багато родичив на болотах.
У 2014 була така думка що ось скоро родичи на росії зрозуміють правду. Зараз спілкування припинилось.
Болюча та актуальна тема для наших громадян. Вподобайка каналу за роботу
Я забула про їх існування. Спочатку було боляче і важко, бо ми були близькими. Зараз пофіг. Ну були, а тепер немає. Для мене вони померли.
Дякую за чергове відео! З задоволенням слідкую за кожним випуском ❤
Наші "родичі" після 24 лютого жодного разу ані подзвонили, ані написали - писала й дзвонила я, інформуючи їх про вибухи, ночі у підвалах і постійний ризик загинути. Вони стверджували, що ми "багато чого не знаємо", а на відео з допитів рос.військових, які прямо говорили про наказ захоплення українських територій, відповідали "досить таке надсилати". Після кількох місяців спроб достукатися до їхньої свідомості я зрозуміла, що мої зусилля марні.
Дякую за ваші змістовні та аналітичні випуски, завжди цікаво вас слухати. Слава ЗСУ!
Міліон є прикладів, коли об'єктивно розумні люди або роблять вигляд, що "не знають", "не розуміють", "не цікавляться", або свідомо ігнорують незручні факти. Це їхній вибір.
У багатьох є доступ до будь-якої інформації, але й багато хто живе в певному інфополі, НЕ ХОЧУЧИ чути іншу інформацію. Тут нічого не поробиш.
Дякую за матеріал ❤
Що там родичі тут усе зрозуміло а коли мати видавала царство ей небесне всю жизнь в Украине прожила і Українкою так і не стала
На росії в мене є тітка по татові, але крайній раз я спілкувалась із нею ще 2006 року. Тоді помер мій дід Григорій (родом з росії і принципово в побуті послуговувався російською)вона приїхала на похорон діда. Вона поцікавилась моїми оцінками в школі, зробила зауваження щодо мого одягу , при мені докорила моїй двоюрідній сестрі в тому що вона у свої 14 років вагітна від хлопця з яким зустічалась. А Мальвіна сирота , її маму вбили , а бабуся не горіла бажанням виховувати онуку тому віддала в інтернат її та її брата Сергія. З того моменту я з тіткою не спілкувалась.
Мій тато з Херсонщини. Зараз на окупованій території. За пару місяців до початку війни я поцікавилася у нього (по телефону ми завжди спілкуємося), чи є в нас в родоводі росіяни чи кримські татари. Він попитав у бабусі і відповів, що нема.
Через кілька місяців після початку війни доказував мені, що "це все америка і нато винні", і "Україна йому нічого не дала", і "росія - мая страна, я же рускій"...
На останньому аргументі я трохи спробувала розібрати, як це людина за півроку національність поміняла (а паспорт ше на той момент ні).
Але, на жаль, для себе отримала лише сильне розчарування у рідній людині, довелося змиритися з тим, що прошивку в голові йому не змінити😢
Спілкуємося раз в місяць на рівні, чи ще живі, чи здорові😢
Я украинец из рф, тут этничность сменили ещё в совке. Так что родители тоже также то русские, то отец иногда скажет "ну среди нас русских не было там, вся команда (футбольная) украинцы". Шиза кароче
Дуже прикольне і якісне відео, дяка вам 🙋
Коментар на підтримку ❤❤❤ спасибі за випуск і обговорення такого важливого досвіду. Це важка тема
ого ви тему підняли!
Я перестала спілкуватися з родичами та знайомими взагалі, мене після Бучі їхні повідомлення "как дела?" вивертають
Так, після Бучі я їм не пробачу
Дуже сумно
Постсовок:
Всі їм винні, а вони нікому
Де обіцяють халяву, там їх дім
І навіть на совок багато не " спихнешь", тому що освіта/пропаганда була однакова для всіх, а совість та мізки все одно від природи або від виховання батьків
Я до цього з ними не спілкувалася щільно тому по фіг а більше родичів не маю 😅😅😅😅
Дякую! дуже хороше відео
Чудове відео!
Це дуже важко...
Повага за вашу позицію!