Я - харків’янка. Мама - татарка, тато - українець. Не жила в совку. Дуже завжди любила читати (Ідіота Достоєвського читала три рази, все читала в повному обсязі), але саме українська література мені подобалась більше в школі. Вже коли після універу (теж Харків), мала подругу у Києві - і вона сказала мені, що в українській літературі тільки все про селюків та всяка нудота - я не могла зрозуміти звідки ця думка в неї. Для мене це було дивно чути від дівчини, яка виросла в Києві. У мене в дитинстві Телевізора не було. Я слухала украінське радіо. Тато розмовляв украінскьою, мама соромилась вчити мене татарській. Дідусь татарин (Сибірські татари) - ненавидів, коли я розмовляла москальскою - казав мені - ти не росіянка, ти татарка і українка. У тебе дві рідні мови. Це запам’яталось назавжди. Соромно будо перед дідусем. А вчителька української мови і за суміснисцтвом класна керівниця - яка пережила Голодомор та другу світову у Харкові - відмовлялась відповідати, якщо забувався і звертався до неї москальскою.
"лише одне покоління перед тобою русифіковане - твої батьки, а дідусь з бабусею говорили українською якусь частину свого життя" - це усвідомлення як підтримує, так і надихає ❤ Дякую вам за відео!
Так, справді ! Моя бабуся виросла в українськомовних середовищі, Потім, коли її перевезли до міста, згодом перейшла на російську. А в старості, коли вже почала втрачати пам'ять повернулася до рідної мови (з російськомовною дочкою).
100% правда! Навіть мої дідусь та бабуся в Хаківській області розмовляли українською, трохи діалектною, але саме українською, про Черкаську область з якої інші бабусі та дідусь - навіть мовчу. Мій тато зараз легко переходить на українську, бо він все дитинство нею розмовляв і перевчався вже в дорослому віці, коли переїхав у Дніпро.
@@Pavotw Так само. Бабусі і дідусі в селі розмовляли тільки українською. А я в з'вязку з цим, в місті не міг розмовляти україньською, а в селі не міг розмовляти російською. Мені здавалося це трошки дитим в селі використовувати російську. Ось така дулингва була.
Привіт. Я з Дніпра. Почав вживати українську мову після того як мій молодший брат доєднався до ЗСУ. Почав з ділового сплікування на роботі українською мовою. Далі мало по малу і в усіх інших сферах життя. Книжки російською пішли на макулатуру і замість них почали заповнювати полички книжками з українським перекладом. Фільми так само. І ще дуже багато роботи на собою але воно того варто. Так будується захисний бар'єр між нами та росіянами на майбутнє. Дякую за відео!
І для початку видаліть ВСІ "узкагаварящіє" канали на ютюбчікє та навіть НЕ клікайте на відео з москворотими "блохєрамі", бо інакше "руССкій мір" далі буде лізти через кіберпростір щодня.
Мені зараз 15, в цьому році буде 16. Я з дитинства була доволі росифікованою (розмовляла російською, споживала російський контент тощо), але я точно можу сказати, що Україну я любила, у мене наш гімн навіть був улюбленою піснею якийсь час. А так звана "трансформація" (деросифікація) у мене зайняла приблизно рік після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022. Якийсь час я не могла відмовитись від рос.контенту: блогерів, пісень, мови. Але поступово воно якось і перестало мене цікавити, особливо коли я стала добре розуміти англійську і відкрила для себе англомовний ютуб + знайшла багато крутих українських блогерів. Потім я захопилась українським дубляжем фільмів і мультфільмів (бо він дійсно геніальний), почала читати українською і т.д. Зараз я все ще спілкуюсь російською в межах сім'ї, але з іншими людьми лише українською. Рос. Контент не споживаю взагалі, я коли бачу/чую цю "мову" в відео у мене таке відчуття відрази, передати словами не можу. А зросійщену себе я навіть згадувати не хочу, бо виглядала і звучала як якесь бидло. Зараз я дуже пишаюся усіми тими, хто відмовляється від російського. Так, це може бути дуже складно і навіть боляче, але це необхідно.
те саме з Харківською областю. Все життя всі говорили суржиком, в якому значно переважає українська мова. Навіть зараз волонтери евакуюючи людей з Вовчанська і Куп'янська дивуються, що люди звідти говорять українською, а не російською. ті самі "корінні" харків'яни, які все життя були російськомовні завжди виявляється брехали самі собі, бо кого не питала і з чиїми батьками не бачилась, всі були суржикомовні
@@MrAnilachan ой, це взагалі мені смішно, як і Харківська. Але і дивує, на скільки відірваним від області був Харків, при чому це робилося спеціально людьми, які вдома спілкувалися суржиком. Хоча помічала і моя бабуся і інші люди старшого віку, коли телефонують в якісь організації переходили автоматично на російську. Моя бабуся для себе прийняла рішення ще років 15 назад заходити в магазин і казати "добрий день", а не суржиковське "здрасьтє". Спочатку люди дивувалися, думали може, що вже поїхав дах, але потім самі почали з нею переходити на чисту мову, ЯКУ ЗНАЛИ
Спочатку подумав що ось воно знайшов жертву для коментарів. Але не зовсім почитавши відповіді на ваше питання. Додам лише те що суржик, запам'ятайте - це 85% російської і 15% української. А в нашому місті Ізюмі містечкові слова називали просто - діалектні. І найвигідніше все життя було вміти переключатися із української на російську без зусиль. А суржик це тільки при своїх. Тобто близькі та друзі. Народився я до речі ще коли у СРСР були всі чотирнадцять республік... Окрім росі
@@MrAnilachan мені здається, що це також частина російської пропаганди. Я родом з Харківської області. Мої дідусь та бабуся з Верхнього Бішкіна і зараз я усвідомлюю, що там розмовляли саме слабожанським діалектом української мови, але ніхто в моєму дитинстві ніколи не називав цю мову українською, теж звали бішкінська. Наче української взагалі не існує на сході України, наче все, що ми чуємо - то якісь місцеві вигадки, нічого справжнього немає окрім російської мови.
Мені 35 років, все дитинство і підлітковий вік в Києві була російська а суржикомовної родини я соромилась. Але з 2014 року я теж почала власне культурне очищення, а з 2022 - все російське в житті звела до 0. І все нарешті стало на свої місця, почуваюсь собою.
Дякую за цю чесну рефлексію, я так само на шляху до власної деколонізації і відродження ідентичності. Дуже важливо розуміти, що нас, інфікованих російською літературою та руським роком, які зараз зривають з себе ці кайдани, багато.
@@user-3y7vb6op9mз вашого коментаря здається, що ви зовсім не в курсі значення внеску діаспори, зокрема канадської, у збереження української культурної спадщини, раджу поцікавитись перш ніж когось у чомусь звинувачувати чи наговорювати.
Так добре знати, що нас таких багато. Народившись у 1987, зроставши у сім'ї комуністів і проросіян, насильно відведена у російськомовну школу, (яку я ненавиділа) і все ж таки усвідомлювати себе українкою завдяки української культурі, яка пробивалася через усі ці бар'єри. В дитинстві мене зачепила вишивка хрестом, яку робила моя бабуся. Я єдина з 7 онуків, яка побачила наскільки це красиво і неймовірно. І хоча з усієї великої родини залишилася тілька я і моя сестра на боці України, я вважаю, що ми зробили найкращий вибір в житті - бути Українцем.
А мене і моїх дітей зараз примусово українізують. То чим українці відрізняються від рашистів? Братські народи назавжди. Але російська мова скоро знову буде у школах. Ми працюємо над цим.
Я завжди був українцем в своїй голові, і виріс в україномовному середовищі, я зараз розумію, що волею випадку мій підлітковий протест був проти засилля російської мови. Я не міг пояснити чому, я просто відчував, що це не правильно. Радий, що я там де я є! Чудова програма ❤
*Анатолій Долинський,* Я це для себе (і про себе) назвала "стихійним націоналізмом". А грунтується він на розумінні елементарної справедливості, правди, честі. Саме завдяки цьому почуттю залишилася україномовною в російськомовному Києві, такими ж виростили і власних дітей. На відміну від цих надламаних і розгублених, що промовляють до нас з екрану. Ведмежа послуга їхніх батьків...
@@valentynayermolenko763 моя повага, залишитися собою у ворожому культурному середовищі - це гідний вчинок. Моя племінниця, попри сильний характер, стала російськомовною в Києві, хоча народилася в україномовній родині і навчалася в україномовному престижному ліцеї в незалежній Україні. Бо на перервах, в коридорах, лунала російська, а до української було ставлення, таке, яке заклали батькам Оксанчиних однокласників ще в радянські часи, вона не хотіла, щоб її називали селючкою і зламалася, плюс переважно російськомовні медіа в Україні. Дівчина спочатку стала двомовною, а в 14 років, остаточно перейшла на російську, бо зробила висновок, що "русский язык - язык успешных людей", батьки її найкращих подруг були набагато заможнішими за її батьків і розмовляли в побуті російською. Після року навчання в Москві Оксана зрозуміла, що Росія по телевізору не те, що Росія в реальному житті і повернулася в Київ, повна деколонізація її свідомості сталася тільки після широкомасштабного вторгнення орків в Україну. Я це зрозумів коли вона почала говорити українською. Зараз Оксанка, разом з батьком, на нулі. Внутрішня деколонізація - це завжди непросто. Я з повагою ставлюся до "надламаних" і "розгублених", які знайшли в собі сили випростатися в повний зріст і стати собою.
@@valentynayermolenko763 Валентино, ви впевнені, що доречно називати надламаними і розгубленими людей, які свідомо руйнують історичну несправедливість у своїх життях, беруть участь у Революції Гідності, здійснюють мовний перехід і вже більше десятиріччя працюють на українізацію інших? По-вашому, це не вияв "елементарної справедливості, правди, честі"? Дякую за підтримку!
@@mind_evolution_master Чого б це вони мені снилися?! Я в себе вдома, українка з діда-пра-пра-...прадіда, тут моя рідна земля і держава. Вільна і прекрасна, рідна і найкраща в світі Україна! Це *земля, історія, мова* моїх предків і моїх дітей-внуків. Це різних "кровосісів" і запроданців трясе і тіпає від одного імені Степана Бандери, їм тут некомфортно. Мабуть, їм сняться кошмари на цю тему.
Побачити цей випуск для мене було неймовірно актуально, бо я якраз у процесі. Бабця в мене майже з заходу України, російської до студентського віку взагалі не знала, потім вийшла за військового і переїхала до сибіру, там я і народився. деколонізуватися почав ще в рфії, бо мав добрий культурний фундамент з дитинства. Зараз, живучи вже в іншій країні, остаточно відмовляюсь від усього російського щоб не передати майбутнім дітям імперську ідентичність, яка все життя була навколо мене.
Я теж народився в рфії, на Кубані. Моя бабуся була з села в Київській області. Вона виховувала мою маму вже після того, як переїхала в Краснодар разом із моїм дідусем. Здається, через не престижний статус української, вона розмовляла зі своїми доньками російською, але коли вони приїжджали до її рідного села, діти сприймали українську мову від матері та усіх інших. Моя мама ніколи зі мною українською не розмовляла, але після повномасштабного вторгнення я почав учити українську та нарешті зміг поспілкуватися з мамою українською. Чесно кажучи я сам не розумію як воно сталося, що українська ідентичність якось зачепила мене в дитинстві, тому що батьки цілком імперські (і зараз топлять за хуйло). Здається що ті рази коли мені батьки розповідали що ми маємо українське походження та коли мої однокласники мене звали х*хлом (а я був дуже злим на них), та історії про вільних козаків, оце все заклало в моєї голові що я маю колись повернутися до нашої справжньої культури та мови. Також хочу додати що мене було складно пройти цей шлях, і я буду радий поспілкуватися із людьми які теж виросли в цьому токсичному російському суспільстві та хочуть теж відновити свою українську ідентичність
Круто!!! Молодець!!! Я теж в школі не слухав вчительку, вона казала: " любіть українське, бо ви українці". А ми терпухи, соромились, говорили російською. Але добре, що роздуплилися, краще пізно, ніж ніколи. Слава Україні!!!
@@ЕленаКудинова-ш2е ГЕРОЯМ СЛАВА!💙💛🇺🇦 Говорімо українською, цінуймо все українське, своє рідне і найдорожче, -- бо ми того варті! Сподіваюся, що діти цих молодих людей виростуть справжніми українцями, вільними і сильними, а не такими надламаними, як вони самі. У них процес одужання тільки почався...
Я свою українськість відчула ще в підлітковому віці, в 90-х, коли вирішила, що якщо в нових укр-х паспортах залишать графу "національність", то буду українкою, хоча етнічно я з боліт і з російськомовної родини. Але при цьому, я не розуміла позицію українців за кордоном, які відмовлялися говорити російською після 2014р. І як же я їх зрозуміла у 22 році. Це було боляче, огидно, наче самоотруєння, але з початку березня 22 року я максимально уникаю усього російського/російськомовного. Моїй російськомовній мамі перехід дається важче, але вона теж відчуває огиду до всього, пов'язаного зі скаженими сусідами і її ріднею звідси.
16:45 - ось ключова для мене теза. Все життя розмовляв свинособачою, наче це абсолютно природно, але якщо подумати, виходить, що до мене всі в моєму роді розмовляли українською. Жити в Україні і розмовляти свинособачою мовою тепер для мене виглядає як прояв неспоаведливості і я хочу це виправити. Дякую за працю.
У 90-х в молодому віці потрапив на роботу в Київ зі столичної області. З україномовної сім'ї, тож і сам розмовляв українською, чи скоріше суржиком. В Києві навколо майже всі російськомовні і на роботі і в побуті. Звичайно, що і сам підлаштовувався, доводилося "чтокать" і "какать"😏. Але згодом мені це якось обридло. Розмірковував: Київ, як й інші великі міста, штучно зросійщені (як воно і є насправді). Навколо Києва все україномовне. Мої діди, прадіди жили на цій землі і розмовляли українською. То ж якого біса я повинен на своїй же землі послуговуватися чужою мовою? Так ставало бридко від думок, що в своїй країні повинен мавпувати чиюсь мову, підлаштовуватися під когось. Відчуття, немов зраджував предків.
Не дивлячись на те, що я народилася у 00-х, руссскій рок був у моєму житті. Я про нього дізналась тоді, коли в моєму житті стали активні соцмережі (здебільшого твіттер). А там було багато запорєбрікових, що створювало для мене картину "всі це слухають/дивляться/читаятю - і я буду. (треба врахувати, що це Луганська область і я була підлітком) І ось з дівчинки, що слухала ОЕ і дивилась британські серіали, я перекворилась на підлітка, що цікавилась всім тим шлаком. Звісно що все змінилося після повномасштабного, коли люди з якими я спілкувалась почали мені бажати смерті, коли дізнались звідки я. Тоді відбулась "очистка" інтересів за ті країні роки. Головною причиною такого періоду я вважаю те, що мені ніколи не казали за те що було у 2014 році. Все що я знала, це те, що був Майдан і окупація Криму і територій Донбасу (які я навіть не могла показати на карті). Я ніколи не чула причини революції, і того, що Крим і Донбас окупувала росія, нам казали, що це просто відбулось. Наразі, знаходячись у повноцінній російській окупації і бачучи, що робить ця імперії, я відчуваю себе українкою як ніколи раніше зі сподіваннями на швидшу деокупацію своєї області
Майже все про мене. До війни перевів все робоче листування і документацію на українську. Після початку вторгнення стало дуже соромно за попереднє життя. І лише після третьої спроби впродовж літа 2022 всім навколо сказав, що я тепер говорю українською назавжди. І диво, моє оточення зробило те саме. Вони не могли наважитися на це. А я став поштовхом. Що найприємніше, батьки також. Тепер я розумію, що я не перейшов а повернувся до української. Бо мої предки говорили українською.
Вітання всім Я із Нової Каховки. Середовище було російськомовне. Хоч місто і не велике але місто, і памʼятаю як ставився до української мови як до мови з села. Зараз мені 41, але усвідомлюючи наслідки розумію, що треба мінятись. Хоч і важко іноді. Завдяки своїй дівчині перейшов на українську. Дякую авторам за порушену тему, це дійсно на часі.
Дякую вам за вашу працю і що надихаєте людей переходити на українську❤ Сама з Одеси, нажаль тільки після повномасштабного вторгнення почала глибоко цікавитися історією України, нашою культурою і мовою. Свідомо перейшла на українську і максимально українізувала свій інформаційний простір. Тепер воротить від усього російського і як же мені боляче усвідомлювати наскільки зросійщене моє рідне місто😢
Так, це катастрофа... Іноді дуже сумно що здається ти один тут на весь район україномовний і краще з дому не виходити,бо тригерить. Але і приємно коли через твою мову російськомовні випадково повторюють за тобою слова українською чи взагалі повністю переходять на українську хоча б для тебе)
В Одесі з 1995 року перейшла на українську принципово. До цього жили 5 років в Горькому.Розмовляла з усіма тільки так. З часом усі звикли.Всі ці роки тільки українською. СЛАВА УКРАЇНІ!
Дякую за випуск та натхнення порефлексувати. Я явно старша за авторів та гостей проєкту - народилась під час останніх агоній совку, коли ще мало хто розумів, що це саме агонії. Але дещо пам'ятаю. Пам'ятаю, як українською говорити було непрестижно, соромно, бо у 80-90-х на тобі просто ставили клеймо селюка. Це навіть не проговорювалось вслух, але це було зрозуміло по контексту життя. Звісно, що я і мої однолітки це всотували на безумовному рівні. Десь в 5 років мені мама намагалась почитати "Незнайку" на український мові (навіть не знаю, звідки у нас була ця книжка), і я хникала мамі, що нічого не розумію, тоді вона була вимушена імпровізувати з перекладом. В школі українська мова була лише з 2 класу пару разів на тиждень. Зараз навіть англійську вивчають з 1 класу. Це для розуміння контексту. Але! Якимось абсолютно дивним чином в мені це уживалось з українською самосвідомістю. Теж любила рос. рок, рос. письменників, але жодного разу не було сумнівів, що я українка. Може тому що пам'ятаю емоції своїх російськомовних родичів, коли ми здобули Незалежність, може коли обговорювали внутрішню політику та раділи, що нарешті з'явились наші канали типу Інтеру та 1+1? Щодо контенту і книжок тощо українською - їх було вкрай мало, і звинувачувати себе важко, коли ти їдеш на Петрівку (кияни зрозуміють), а там українською хіба що підручники. В 2009 ми з чоловіком (теж російськомовним киянином) домовились, що будемо шукати книжки українською мовою, та споживати саме їх. О! Як це було важко, іноді майже неможливо. Прорив стався в 2014 році, коли все більше видавництв стали перекладати українською багатьох авторів, з'явились все більш сміливі намагання українських авторів стати на стежку саме українського письменництва. З мовним законом все більше лунало української в медіа-просторі, а після 2022 рос. мова стала настільки огидна, що жодних вагань стосовно "втрати" свого Я не було взагалі. Я - це все одно я, Я - це Україна. Сподіваюсь, ви не втомились читати це "простирадло".
Свідомий перехід на українську - це найголовніший крок в житті зросійщеного українця! Не важливо, яким ти був колись, головне - ким ти є зараз, і цей процес немає зворотнього напрямку, бо ти став українцем НАЗАВЖДИ, відкинувши все огидне московитське! 🇺🇦
Люди не хочуть цього робити. Більше того, вони продовжують шукати дружби з росіянами. Вони вчать своїх дітей говорити тільки російською. Їх діти точно будуть дружити з росіянами і не дружити з нашими дітьми. Таким чином ми не відірвемося від росіян. Як з цього вийти - незрозуміло. Ці люди не хочуть, гидують українською ідентичністю. Як нам взагалі з ними жити? Думаю, після війни ще гірше буде, бо терпіти одне одного ми вже не зможемо.
Точно. "Зросійщений українець" - вкрай влучне визначення, якщо людина говорить російською в Україні, хіба не можна назвати їх рабом? Рабом, який не хоче позбутися своїх пут.
@@user-1mrndslvd8h , ймовірно, достатньо законодавчо змусити всіх на роботі розмовляти українською, писати українською (що вже зроблено), з плином часу люди втомляться від двомовності і будут змушені перейти на українську мову. Треба подивитись на Московію, як вона зросійщувала колонізованих і робити те ж саме. Було так, що на гарні посади не брали тих, хто не знав свинособачу, от і ми тепер маємо слідкувати за тим, щоб всюди люди виконували свої професійні обов'язки українською.
Дякую! Хочу підтримати батьків, котрі бояться, що дитина буде погано знати мову, якщо з нею почали говорити російською з перших днів. Мої діти були «зросійщені» мною. Це я говорила з ними російською і я вмикала російськи мультфільми. Тож і на українську першою перейшла я. В жовтні місяці 2022 українська стала мовою мого телефону, моїх соціальних мереж і мого спілкування з дітьми. Їх «нерозуміння» тривало місяц, ну, може, два, а потім- вони вже автоматично сприймають українську першою мовою. Це абсолютно безболісно відбувається для дітей. Вони швидко вчаться і можуть вивчати одразу декілька мов, тож- ніколи не запізно. Говоріть з дітьми українською. Дайте їм шанс не губити ідентичність і не плутатись в тому - хто ж вони?!
Завдяки величезним зусиллям українців народжених у 20 столітті, які спромоглися пізнати себе і будувати Україну, я ніколи не відчую на собі, як це віднайти свою ідентичність, бо моя ідентичність завжди була українська.
1. Вибачте, а хто тут і що "будував"? - Олігархат? - Битви дворів? - Рекет? 2. Мені просто цікаво, хто і що будував. 3. Бо я не бачу ані будівництва в історії, ані його результатів у сьогоденні.
@@mind_evolution_master Що мені з тих олігархів? Олігархи? Завжди буде хтось, хто буде нечесний, то що від того перекреслювати все чудове, що було в країні? Про бігунів, я лиш з книжок читала, що таке існувало. А ректи, що на міста летять, то від росіян
@@ОксанаЗапольська-ц9к мені прикро, якщо вам здалося, що я знецінюю почуття і зусилля людей, які переживають розуміння своєї ідентичності, це дійсно не проста праця над собою. Моя історія не про те, що я якось особлива, не моя заслуга в тому, що я ніколи не знала хто така та Аліса, а тих, хто дав мені змогу вибирати серед безлічі хорошої української музики й навіть не помітити існування цієї співачки. Автори відео розказують про їх боротьбу, в мене набуло боротьби, моя українськість завжди сприймалася навколишніми, як щось хороше і так трапилося, бо цей бій прийняло раніше моє старше оточення. Моя історія про те, що ці зміни вже тут, що наступні покоління не будуть мати проблеми з ідентичністю і я цьому доказ, навіть якщо інколи, в нашу бульбашку раптом попадається хтось 16 років, хто досі слухає російський рок.
А що ще болить, що наше покоління яке народжує дітей під час війни, (вже не говорячи про дітей-підлітків!) навіть не намагається з ними спілкуватися українською. Така ситуація, неодноразово: Дитині два-три роки, тільки починає розмовляти і це ТІЛЬКИ слова/речення російською (під час війни!!!) І це у відповідь на українські запитання. Як так? Країна-терорист, агресор, окупант. Всі є підстави навіть не вчити дитину їхньої мови!! Коли вже настане час коли наші діти не будуть розмовляти і розуміти мову за яку нас «визволяють»?!
Так радісно чути про Український гуманітарний ліцей у Києві, рідний ліцей. Це абсолютна правда - нас вчили спілкуватися виключно українською не лише в ліцеї, але і в повсякденному житті. Величезну роль у формуванні моєї українськості відіграв саме ліцей: вчителі, загальна атомсфера та одногрупники
Дуже крутий випуск. Дивився і не міг відірватися з думкою "це ж про мене". Я дуже радий, що ви структурували думки в моїй голові. Я не так давно думав коли знімали барельеф жуков в Одесі, навіщо це робити це ж історія. Збирав різний совецкій непотріб. В мене сила силенна совецької літератури. Хотів тюнінгувати совечьку техніку (тепер не знаю, що з нею робити, у мене 3 авто жигулі 2108 та 2101 ще й Запарожець, три совецькі мопеди і все в неробочому стані я не знаю що з цим робити). Як же я помилявся це просто ЖАХ. Дякую вам величезне за вашу роботу.
Всі ми помиляємося, але важливо що вміємо робити висновки!!! Радянським речам зараз тут не місце, але пройде час, і це будуть просто історичні артефакти, але не зараз коли гинуть люди
@@user-3y7vb6op9m Не дай Бог, щоб я змінився назад. Імерська і совецька ідеологія це ідеологія смерті, деспотії, тоталітаризму. В ній немає головного справедливості.
@@user-3y7vb6op9m Скільки заробив кривавих рублів? Так працюють москалі, де можливо там запускають сумнів потім розкручюють його до неймовірних маштабів. В мене майже всі знайомі заражені цими сумнівами. Один доказує, що потріні переговори з москалями при цьому погоджуючись на будь які умов (і те що вони хочуть розвалити Україну своїми умовами його не піклує). Інщий, що треба валити владу (при цьому каже, що це все бізнес і якщо ми скинемо владу москалі сюди не зайдуть, після того як йому нагадуєш 2014 мовчить і все одно стоїть на своєму) Ще один каже, що демократія не працює нам потрібе наш шлях (кажу давай хоч побудуємо рівень демократіі, як в Румунї там побачимо).
@@user-3y7vb6op9m Скільки рублів заробив? Так як ти пишеш, працює москальська пропаганда, вона завжди пропонує сумнів. У мене майже всі знайомі заражені цим і всі по різному. Двоє кажуть, що потрібно домовлятися за московією на будь яких умовах. Коли їм кажеш, що вони своїми умовами хочуть розвалити країну їм без різниці. Інщий каже що потрібно валити владу, що війна це бізнес, що московія якщо б хотіла то була б уже в Ужгороді і якщо ми це зробимо вони будуть стояти осторонь. Коли йому нагадуєш 2014 мовчить, але все одно стоїть на своєму. Наступний каже, демократія не працює нам потрібен третій шлях. Кажеш давай по рівню демократії наздоженемо Румунію, а там вирішемо, теж мовчить. Ще один каже "ти чув що Роджер Вотер говорив в ООН". москалі завжи підримують конспірологію і це факт.
Я теж не мала патріотичного виховання як такого.Народилась в 1983 під Києвом.Суржиком розмовляла.Навчалась на факультеті російська та англ.мова. Скуповувала книги "руськой класіки".Тільки після 2014 зненавиділа все росіянське.Не тому що я нородилась на західній Україні , як прийнято в нас думати.Тільки власне критичне мислення мені допомогло зробити правильний вибір. А що до школярів, це - правда! У доньки в класі одна вона розмовляє українською постійно і мені це коштувало зусиль переконати їі, що не варто переходити на росіянську.Тому ,українці , працюйте над собою ❤❤❤❤
Хочу вам нагадати, що це не російське слово.:) Аж ніяк. Я думаю, вам стане трішки легше. В російській насправді так мало власне "московських" слів... Це знов запозичення - з французської мови. Тільки наголос інший "папА". Бо довгий час московитська "еліта" навіть не мала свою московську мову рідною. А рідною була французська. Так що не переживайте вже так сильно. Потім, після наполеонівських війн (А кака разніца? Є ж хароші хранцузи?!:))) і коли серед еліти модно стало "народнічьство" в певний період, вони почали... активно русифіковуватись. Але багато чого перетащили в ту мову, яка, мабуть, для них звучало бідненькою в порівнянні з іншими еуропейськими мовами, що вони ними володіли. А ось в селянсьому середовищі, дійсно, (тобто, серед носіїв мови, власне) батька називали... "тятя".:) Не складно здогадатись, звідки в них це слово.) Пам'ятаю, я дівчинкою читала якусь книжку і все думала, як непитомо, "неросійські" звучить це слово "тятя". Звідки воно й взялось... Та й "папа" звучить по-російські тільки за рахунок купи повторювань і зміни наголосу. Невеличкий екскурс про те, як формувався їх "вєлікімагучі". В якому вони навіть власних слів не спромоглись вигадати. А тільки одні запозичення заміщували іншими.) Я про що: нічого крамольного і російського в французському слові "папа" насправді немає.) До цього вони "тятя" казали, на українській манер. А ось тепер - на французський. Авжеж, українською правильно "тато", але час вже розкривати людям очі на те, що таке російська, наскільки вона слабенька і бідна, хоча корчить з себе щось зі статусом і впливом англійської чи французської. Хоча без активного вливання іншомовних впливів, купи грошей і державних ресурсів, вона б не витримала конкуренції з іншими слов'янськими і аборигенними мовами на своїх територіях...
Деякі з мої сільських друзів дитинства також називали тата "папою", та й навіть в М.Куліша деякі персонажі в п'єсах кажуть "папа". Тож це слово і українцями давно вживається, бо "папа" вважалося елементом міської, "окультуреної" мови. Як на мене, нічого поганого в цьому слові немає, хоча й в сучасному словнику ви його не знайдете,це правда (хіба що папа Римський). Проте в літературі стрічається нерідко, і в старих словниках також.
@@alyonaf1054я завжди називала папу папою і це не вважалося російським словом. Він навіть жартував, коли я його кликала з наголосом на папА, що це звучить так по-французьки 😄😄
Дякую за випуск. Але коли я кожний день іду до київської школи за своїми україномовними дітьми, я хочу кричати/плакати/матюкатися, коли чую 95 відсотків російськомовних дітей навіть у початковій школі. Що з батьками? Навіщо продовжувати розмоляти з дітьми російською, якщо вони не пишуть і не читають цією мовою.
Я вас дуже розумію… коли я перейшла на українську рідна сестра попросила чи переходити на російську в її домі, чи не приходити взагалі. Вже два роки не приходжу
"російська" мова різка й жорстка, важко перейти на м'яку й лагідну українську, тому що в такому порівнянні вона здається слабкою. Це мій висновок з власного досвіду.
дякую, дуже важливе відео для мене. я зараз якраз проходжу цей етап внутрішньої деколонізації і багато чого стає на свої місця. розкопую себе справжню.
Чудовий випуск. Раніше якщо державне телебачення чи радіо містило в своїй назві слово «культура» - це означало, що зараз ви побачите щось настільки морально застаріле, нудне і нецікаве, що краще взагалі вимкнути телик. Тепер ви ламаєте стереотипи) гарна робота, продовжуйте!
Дякую за відео. Я народилася наприкінці сімдесятих на заході України в україномовній сім'ї, мене оточувало україномовне середовище. Але я теж слухала російські гурти, тому що вони були більш популяризовані, ніж українські..
Дякую за випуск. Хоч зростала в україномовному оточенні нульових, але так само захоплювалася руським роком і подібним. І навіть після 2014 року не бачила у цьому проблеми. Потім був період відмови і сорому. Але зараз відкрила для безліч українських виконавців і письменників, чим дуже тішуся. А ту зросійщену частину себе приймаю як етап і радію, що змогла відійти від цього
Памʼятаю як сильно хотіла тата називати «папой», бо так здавалось крутіше. Всі навколо казали папа, а я одна тато і мені так ніяково було від того. Дякую, тато ❤
Я була здивована, коли приїхала до Лондона з Естонії 15 років тому і виявила, що українці іноді слухають російську музику. У мене батько росіянин, але я російську музику не слухаю з дитинства зараз, мені вона дуже не подобається.
Дякую за випуск, дуже цікаво та потрібно. Я зі Львова, все життя спілкуюсь українською, оточення усе українське, проте і мене не оминула медіа машина імперії із її «кадєтами», «папиними дочками» і схожим лайном, інколи ловлю себе на думці що саундтреки із тих серіалів «відригуються» і досі. От така вона повальна русифікація, коли навіть мене людину у абсолютно українському середовищі знаходить москальський продукт і тягне у свій інфо простір.
Я думаю, що ця трансформація відбувалась з кожним, хто родом з 60-70-х .Ми були насичені чи просякнутіі цими всіма пушкіними, лермонтовими, булгаковими , ми захоплювались філософією Достоєвського чи того ж Флоренского чи Толстого. Цей таємний скарб, який називається "Тайна русcкой души"- він, як тоді мені думалось, робив нас певним "унікальним" народом, носієм "великої культури", і на фоні Толстого чи Достоєвського читати ( як тоді здавалось) провінційного Шевченка чи Франка було якось не до речі. Дякую дуже автором випуску за підняту тему але мене не покидає Відчуття того , що ми , українц, дуже помало змінюємо своє власне українське середовище до європейських стандартів. Молоді українські чиновники дуже гарно виглядають вишиванках на День українського прапора, вони тримають у своїх автівках прапорці України та Євросоюзу , але чомусь так само як і старі бюрократи родом з Сирисири, беруть і дають хабарі , пилять бюджети, pоздають за хороші хабарі комунальну землю і дуже легко сповідують принцип - "ти мені - я тобі". Мене це дуже засмучує, і щось з цим робити , я, на жаль ,не знаю..........
Дуже цікавий і конструктивний випуск ! 👍 Я вчилася в російськомовній совєтській школі і виросла в російськомовному середовищі. Це було чимсь нормальним в скромній родині інженера, тому що вузи тоді були тільки російськомовні. Дуже успішною була особливо з рос.літератури. Але таємно, мене тягнуло до українського і я подала документи на український філ.фак. Не добрала балів. Але вже тоді, у 1990 перейшла на українську мову, завдяки католицькій церкві.Взялася за бандуру. Але за рік після того сама виїхала за кордон, де й живу досі. Українською мовою доводиться спілкуватися дуже рідко. Але роблю, що можу, щоб не тільки її не забути, але й плекати, вчити справжню історію України (а не ту, якій нас навчали у школі), тому що то було важливе для мене самої, для моєї справжньої ідентичності. На столі звжди відкрита українська Біблія. З роками пішов процес відторгнення того, що російське, особливо коли казала незнайомим, що я з України, а вони у відповідь : "А, значить росіянка ? !"... Мені також сумно було спостерігати здалеку, що у столиці України переважно чути російську мову, що багато людей або говорять "какая разніца ?" або спілкуються задріпаним суржиком, не вважаючи потрібним вчити справжню мову. В такій країні, що так дешево розмінює власну культуру і нехтує власною мовою не хотілося жити ні мати дітей. Можу тільки добавити, що це дуже вплинуло на те, як Україну і українців спостерігають за кордоном. Нація, яка не поважає саму себе, не знає своєї мови, історії - чи вона є ще нацією, чи справді потрібно допомагати країні, що її чоловіки масово втекли від обов'язку захисту своєї батьківщини?! Не можна чекати допомоги від Заходу без власної відповідальності за себе і своє майбутнє хто як може. А як буде одне - прйде і інше !
Базовано. Я з Києва. Весь Київ 90-2000х говорив на російській. Дякую моєму дідусеві академіку, що майже єдиний на всю родину розмовляв на українській і влітку на дачі вчив мене українським народним пісням. Потім в Оболонському ліцеї 157 теж були дуже гарні вчителі, що викладали мову і літературу. Та і загалом в школі всі вчителі говорили на українській. Своє ставлення прийшло, мабуть вже з Революцією Гідності.
Мені фартануло, бо мої батьки приїхали в місто з села й завжди розмовляли українською, діалектичною мовою. Саме через це, я ніколи не розмовляв і не намагався гаваріть на язіку і навіть з російськомовними однолітками, яких було десь половина, а то і більше, я завжди спілкувався українською. Чесно кажучи, трохи комплексував через це, відчуваючи якусь неповноцінність. Зараз все перевернулось з ніг на голову і хай комплексують ті - хто й досі гаваріт/думає па рускі_))
Гарний випуск, дуже дякую! Люди переходять, шкода не всі ще розуміють важливість перехожу на українську, але кроки робляться. Київ стає все більше україномовним і це дуже тішить
Тема важлива, дякую. Дратівлива вона для тих,хто вперто не хоче поступитися своїми "російськомовними" переконаннями і визнати ,що не розуміє більш глибинного значення мови. Що Всевишній дав народам разом із землею мову цієї землі. Давайте ж , браття-українці,наповнювати простір навкруг себе УКРАЇНСЬКОЮ мовою і культурою.
Дуже щемкий матеріал чомусь вийшов, дякую В мене перехід із 100% російської на 100% українську відбувся за один день чи навіть ранок, одразу ж прибивши багато культурних зв'язків, особливо усіляку уработку типу земфіри чи спліна. Згодом зникли і більш самобутні кіші та гуфи. Хоча я би не сказав, що замінив усе це чимось аж надто духовним і правильним))) Але то було 10 років тому, зараз інколи вже й забуваєш усі моменти, про які ви нагадали)))
Подяка Суспільному за цей чудовий випуск! Дуже сподіваюсь, що багато людей подивляться і може замислиться над цими жахливими маніпуляціями , колонізацією, комплексом меншовартості.... 👏💙💛💙💛✌️✌️✌️✌️
Ох, важка тема. Я нею дуже цікавлюся останні 2 роки. Поки що, серед усіх моїх колег, знайомих, тих самих подкастів, я ще не знайшла в своїй бульбашці людину з більш зросійщеним дитинством, ніж у мене. Вперше я побачила живу україномовну людину, яка послуговується цією мовою в повсякденному житті на першому курсі універу в Києві. Сама я з Дніпра. Це було дуже дивно, розуміти, що люди не ходили в руську школу, чи що не святкували 9 травня со слєзамі на глазах. Я повністю змінила свою ідентичність, це зайняло багато часу, але зараз я чітко бачу, як оця вся росія в мені насправді була навʼязаною.
Радію за Вас. Треба писати "руССкую", бо Русь це Україна. руССкій язик - це штучна імперська мова ординської, угро-фінської, неписемної Московії, яку в 1721 назвали вкраденою назвою рОсія, яка стала кривавою тюрмою і могилою сотень насильно зросійщених народів. Основа руССкого язика - штучна церковна, літургійна, дуже обмежена мова, яку розробляли на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови. Тому, руССкій язик, повністтю складається з запозичених слів з різних мов. У диких угро-фінських племен Залісся, не було прізвищ, по батькові, соєї писемності, назв страв, одягу, місяців, днів тиждня. Тому, На карті РФ немає руССкой республіки, штучний етнонім "руССкій" прикметник, а основні "ісконниє" руССкіє слова зовсім не слов'янські: тетрадь - грецьке, карандаш - тюркське, фамілія - латинське, закінчення прізвищь на "ов єв" - болгарські, глаз - німецьке, сарафан - тюркське, кокошнік, лапті - фінське, пельмень, щі - тюркське, назва місяців - латинська, ізба - германське. Навіть скрєпні бутилка - французьке, стакан - тюркське, водка - польське тощо.Слово "москва" з мови дикого угро - фінського племені Меря перекладається - тухла, смердюча, гнила вода, сеча. Графіті Софії Київської, є стародавніми пам'ятками української мови, які доводять, що давні кияни часів Русі спілкувалися українською мовою, бо давньоруська і давньоукраїнська - це одне і теж. Саме українська мова була офіційною мовою Літовсько - Русько - Жемантійського князівства.Тому, Президент Литви, Ґітанас Науседа, говорив у Верховній Раді українською - "Звертаюся до вас давньою і достойною мовою, яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено ...". Стаття"Лінгвоцид української мови" пояснює, як після декількох сотень заборон мови і проведення століттями геноциду, лінгвоциду, елітоциду, етноциду, в Україні загаварілі на штучному руССком язике кривавого ординсько - московького мордора.
Дуже корисний контент. Дякую за роботу. Дуже сподобався вислів героїні. - Я не відчуваю злості через весь цей довгий період мого захоплення російським, томущо, я відчуваю радість, що я пройшла трансформацію і я змінилась і я єволюціонувала... Дякую
Дякую за цікаве відео! Пірнув на 30-20 років назад у свою рідну русифіковану Знам‘янку, а потім у студентство в Кіровограді (нині Кропивницький) на початку 2000х. Теж еволюціонував і переродився, почав з першого курсу істфака у 2000-му. Нещодавно дивився інтерв‘ю Я.Грицака, одна фраза якого міцно вкорінилася у моїй пам‘яті: «Українці повстали проти історії. Їх не мало вже бути, але ми є!»
Дуже крутий випуск. Про це треба розмовляти. На різних рівнях. Дуже багато відгукнулося. Раніше я слухала той рускій рок і для мене то були глибокі тексти. І я навіть не замислювалась, хто ті виконавці і чому я не слухаю своїх, місцевих. Зараз знаходжу нове кожного дня. Перехід на українську навесні 22 року одне з найкращіх рішень мого життя.
Дякую! Хороша серія. Сам я киянин, і більшу частину до 2016 року говорив російською, але були моменти мого життя в дитинстві коли я був у бабусі в селі в Житомирській області і це мені відкрило інший світ, український. Тому це стало тою причиною, чому я так легко трансформувався після революції гідності.
Свідомо перейшла на українську 🇺🇦 мову після вторгнення російських загарбників! Вважаю, що це дуже правильне рішення! Хоча спочатку було важко, але протягом двох років практика зробила свою справу!
Так, я також слухала російський рок раніше, дуже любила Арію. Іронія в тому, що в них є пісні Встань, стах преодолей; Воля и разум, але у самого кіпелова насправді нічого цього немає, бо він розповідає на концертах, що пабєда будєт за нами. Короче звичайне "ми маленькіє люді"
Дякую за випуск. Я з західної України, але з дитинства був Басков, Любе і Рукі Ввєрх, бо воно реально зі всіх дір лізло по ТБ і радіах. Але нас рятувала Львівська хвиля і Люкс фм. Також пісні по звичайному радіо - тому, що на стіні висіло. Знала Яремчука, Івасюка, Зінкевича та іншу укр естраду на пам'ять. Зато в студроки в гуртожитку у Львові (SIC!) усі співали арію, цоя і прочу руску х...ю. В гуртожитку жило багато студентів зі Полтави, Дніпра, інших міст України, були також з Молдови і власне там я набралася руского рока, і думала, боже, які тексти, які сенси ггг. Хоча істинно львівські теж часами слухали кіш і решту того шобла. В більшості звісно, львівські нєфори початку-середини нульових, на які припали мої студроки, т то були хардкорщики, слухалося корн, сліпнот, західні штуки. Але разом з тим звісно у Львові не обходилося без Півнів, Гадів, сестрички Віки, Вія, Кому Вниз. Пам'ятаю відкрила для себе книгу і касети - Єнциклопедія чи легенди українського року. Оце було до дір. Як то все з цоєм і арією в моїй голові поєднувалося, я не знаю. 😢
Дякую Панове! Саме дякувати Пану Богу і Великим людям із " какая разніца" тепер це УКРАЇНА , звичайно ще багато маємо зробити і на фронті бойовому і у тилу! Слава Україні! Смерть ворогам! Амінь!
Зараз мені 18 років, мій тато україномовний, а мама російськомовна. Я жила в Рівному тому вчилась українською, але абсолютно весь медійний простір який мене оточував був російським бо бабуся з якою ми святкували всі свята була затята комуністка. Всі "голубі огонькі" " пєсні года" і радянські фільми я вже вивчила на пам'ять. Але я займалась народними танцями тому чула українські пісні, і в якись момент у років 9-10 зацікавилась, і почала скачувати їх собі і слухати. Та на підсвідомому рівні мені було увага СОРОМНО, що я слухаю українські народні пісні. В один день коли їх почула моя сестра вона поча сміятись наді мною. Я розплакалась, тато запитав чому, але я не хотіла говорити, коли ж я розповіла, він почав підтримувати мене і кащати що він теж дуже дюбить українські народні пісні
Поняття "російськомовний" фсбшний вкид. По законам ординсько-московської тюрми народів, всі зросійщені за межами РФ є їх співгромадянами яких РФ повина захищати і " асвабаждать". З цього приводк є рішення КСУ, яке каже , що нема юридичної і правової категорії "російськомовні", це поняття не має семантичного визначення і є політичним конструком. Є насильно ЗРОСІЙЩЕНІ народи і люди. руССкій язик - це штучна імперська мова ординської, угро-фінської, неписемної Московії, яку в 1721 назвали вкраденою назвою рОсія, яка стала кривавою тюрмою і могилою сотень насильно зросійщених народів. Основа руССкого язика - штучна церковна, літургійна, дуже обмежена мова, яку розробляли на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови. Тому, руССкій язик, повністтю складається з запозичених слів з різних мов. У диких угро-фінських племен Залісся, не було прізвищ, по батькові, соєї писемності, назв страв, одягу, місяців, днів тиждня. Тому, На карті РФ немає руССкой республіки, штучний етнонім "руССкій" прикметник, а основні "ісконниє" руССкіє слова зовсім не слов'янські: тетрадь - грецьке, карандаш - тюркське, фамілія - латинське, закінчення прізвищь на "ов єв" - болгарські, глаз - німецьке, сарафан - тюркське, кокошнік, лапті - фінське, пельмень, щі - тюркське, назва місяців - латинська, ізба - германське. Навіть скрєпні бутилка - французьке, стакан - тюркське, водка - польське тощо. Слово "москва" з мови дикого угро - фінського племені Меря перекладається - тухла, смердюча, гнила вода, сеча. В складі Орди Московія була довше ніж фальшивою роССієй (рОсія, Русь Грецькою), тому в штучному руССком дуже бегато тюркських слів яким не має заміни: кремль, кирпич, деньги, чердак, жемчуг, стакан, арбуз, аршин, каблук, тюрьма, чулок, башмак, барыш, амбар, палач, сундук, чемодан, чулан, изюм, кавардак, капкан, очаг, карандаш, бумага, тормоз, дымка, кутерьма, диван, кляча, кобель, таможня, болван, шалаш, чеканить, ковер, шатер, телега, алый, казна, караул, изумруд, лачуга, войлок, утюг, фитиль, изъян, камыш, тучный, урон, чирикать, чумазый, щи тощо.
Графіті Софії Київської, є стародавніми пам'ятками української мови, які доводять, що давні кияни часів Русі спілкувалися українською мовою, бо давньоруська і давньоукраїнська - це одне і теж. Бо Русь це Україна.Саме українська мова була офіційною мовою Літовсько - Русько - Жемантійського князівства.Тому, Президент Литви, Ґітанас Науседа, говорив у Верховній Раді українською - "Звертаюся до вас давньою і достойною мовою, яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено ...". Стаття"Лінгвоцид української мови" пояснює, як після декількох сотень заборон мови і проведення століттями геноциду, лінгвоциду, елітоциду, етноциду, в Україні загаварілі на штучному руССком язике кривавого ординсько - московького мордора.
Дуже класно, що ви обговорюєте цю надважливу тему❤️ нам треба це обговорювати, щоб переосмислити наше минуле і не тягти з собою далі імперські кайдани.
Як же мені поталанило, що це лайно, що називається "русскій рок" мене оминуло! Дещо під впливом друзів я навчився слухати та не ригати, але в цілому це явище мені здавалося надто переоціненим римованим набіром слів.
З Вашого відгуку видно, що Ви таки непогано покопалися в собі і чітко тепер знаєте суть отого явища, що в нас величають русскім роком. А по інших коментарях видно, що те лайно люди вже не слухають, бо куди ж уже...
Класний випуск! Дякую за вашу роботу! Я теж виросла у сім"ї де спілкувались і російською і українською, тому я знала обидві. Але оскільки моє рідне місто на Львівщині було більше як містечко для військових, то відповідно і 70% мого оточення (діти з якими я бавилась) говорили російською. І пам"ятаю момент, коли в першому класі мене вчителька попросила описати класну кімнату, я встала з-за парти, і почала говорити, але забула як українською буде "шафа", і я сказала "шкаф". Такого приниження я не відчувала в своєму житті більше ніколи - вчителька на мене як скажена собака накинулась, і сказала що це російське слово, чому ти не знаєш українського слова, ти ж українка...І все в такому тоні. Я тоді сильно розплакалась і не могла зрозуміти чому, що я зробила не так? Так, я забула український відповідник слову "шкаф", але й вчителька мені нанесла неабияку травму. Досі це все пам"ятаю ніби було вчора, а мені вже 29 років... Пізніше, теж в школі, майже всі вчителі зарубіжної літератури просто возвеличували всіх ПушкінівЛєрмонтовів і цей весь зброд - відповідно це теж не допомагало українізовуватись. Хоча російську я використовувала тільки в побуті і ніде більше, воно і зараз відгукується на підсвідомому рівні. Наприклад коли рахую в голові щось "один, два, три...", то в голові звучить російська 😖 Завжди зупиняю себе і починаю рахувати знову, українською, або будь-якою іншою мовою яку знаю, але не російською. Засіло це все дійсно глибоко, і буде викорінине тільки з поколіннями.
Дякую за випуск. Я теж стикнулася з кризою ідентичності. Народжена в рф,точніше,ще при союзі, мама -росіянка, батько хоч і народжений в Україні, та його сім'я була не з місцевих, осівших колишніх військових після другої світової, яка теж розмовляла російською. Звісно, росла я на російському контенті, з поїздками раз в рік до маминої рідні в рф. Чи була в мене та імперсткість? Так. Ба, навіть більше, я до дитини розмовляла нею, щоб вона була білінгвом. Нащо? Тепер я не можу дати собі відповідь на це. Чи вважала я себе українкою? До 2013 року вважала,що маю більше москальської крові, і пишалася цим 🤢. Зараз мені гидко від цього. Коли в мене почали закладалися підозри,що шось не так ? - під час революції Гідності. Та російська лишилась в моєму особистому житті. У мене далі були хороші росіяни,крім влади. Але 22 рік відкрив очі. На них всіх, в тому числі й родичів. І от тоді в мене сталася криза. Чи маю я право називати себе українкою, якщо я росла і виховувалась як росіянка? Це був важкий період. В березні 22 перейшла на українську з дитиною. Було важко,бо звичка. Вона мені далі відповідала рос. Але так тривало до 2 тижнів. З сім'єю ще якийсь час переходила на рос. Було якось не комфортно, чи шо, хоч розумієш,що не хочеш. Але після розмови, виявилось, що інші теж хочуть перейти на укр. З мамою було важче. Але непохитність, розмови про важливість мови і не прийняття більше ворожої, і мама говорить російською, не чисто, але. Дякую за ваш досвід
Маєте право. Ви українка за вибором свідомим, а російське у вас походження. У нас всіх різної крові намішано, а виховання повністю чи частково було російське теж у всіх. Того ми всі трохи москалі. Треба, щоб в наших дітей таких проблем не було. Щастя вам.
Колись від братів Капранових почула фразу (не знаю чи їх, але почула від них) :"Справжній українець не той, чиї батьки українці, а той, чиї діти українці"
Я дуже вдячна своєму першому хлопцю, який показав мені пісню "Вона" і тепер мої спогади про перше кохання асоціюються саме з українською піснею. Але дорн, ані лорак, та інші монатіки, ви витіснили своїм руським міром і не далм місце українському
В мене як і у ведучої, була схожа сиутація. Мій батько був російськомовним, але він був жорстко за Україну. Тож в мене теж було оце підсвідоме "нет, мы за Украину". І я теж відчував, що він якось дуже жорстко ставиться до цього питання. Це дуже повпливало на вибір ідентичності у підлітквому віці й пізніше.
Я КИЯНКА І ЗАВЖДИ ПИШАЛАСЬ, ЩО МИ УКРАЇНЦІ! БО МОЇ ПРЕДКИ ВСІ УКРАЇНЦІ! ТАК БУЛО, Є І БУДЕ! СЛАВА ЗСУ І ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! ВИ НАЙКРАЩІ!✌✌✌🇺🇦🇺🇦🇺🇦👍🏽👍🏽👍🏽👏👏👏❤❤❤!
Я щаслива, що з’являється все більше таких передач і вірю і те, що Україна стане українською. Наша родина перейшла на українську ще при радянському союзі. Оточення наше дивувалося, а потім всі звикли, а коли у наших дітей народилися діти , то в сімʼї вони чули тільки українську, в школі учились українською і ще вчили англійську. А російську вони знають, але не так добре, як ми. Українська для них рідна мова. А перший наш правнук взагалі не знає російської. Так і буде в Україні . А на чолі країни теж стануть патріоти і Покоління наших правнуків буде справжніми українцями. Так і буде. Слава нашій рідній Україні! Ми переможемо і наші діти, онуки і правнуки збудують прекрасну державу .
Чернівецька область. Західна Україна, але сюди теж добралась ця гидота. В дитинстві всі зі мною говорили російською, музика теж була їхня, тому що не було доступу до хорошої української музики. Але потім з'явився інтернет, дізнався багато нового. Оточення теж змінилось і перестав розмовляти мовою ворога. А зараз органічно не можу слухати їхню музику, навіть дубляж фільмів. У нас є дуже багато хорошої музики і контенту.
Дякую за випуск. Згодна з Сашею Гонтар, мене більше тішить те, що нарешті вдалося позбутися совка в голові. Важливо саме зараз генерувати новий актуальний український контент для різної авдиторії. Інформаційна війна продовжується.
Навчалась в україномовній школі і дуже раділа цьому. Але інші підлітки хизувались, шо говорять « па узкі» , а я типу селючка😩. І це дійсно впливало на мене , переїхавши в Одесу почала говорити узькою. За що мені дуже соромно 😢 Але завжди, як поверталась з Карпат, усі на моїй роботі говорили моїм «суржиком» 😂❤ Суржик -це тєж наша зброя
Я - харків’янка. Мама - татарка, тато - українець. Не жила в совку. Дуже завжди любила читати (Ідіота Достоєвського читала три рази, все читала в повному обсязі), але саме українська література мені подобалась більше в школі. Вже коли після універу (теж Харків), мала подругу у Києві - і вона сказала мені, що в українській літературі тільки все про селюків та всяка нудота - я не могла зрозуміти звідки ця думка в неї. Для мене це було дивно чути від дівчини, яка виросла в Києві. У мене в дитинстві Телевізора не було. Я слухала украінське радіо. Тато розмовляв украінскьою, мама соромилась вчити мене татарській. Дідусь татарин (Сибірські татари) - ненавидів, коли я розмовляла москальскою - казав мені - ти не росіянка, ти татарка і українка. У тебе дві рідні мови. Це запам’яталось назавжди. Соромно будо перед дідусем. А вчителька української мови і за суміснисцтвом класна керівниця - яка пережила Голодомор та другу світову у Харкові - відмовлялась відповідати, якщо забувався і звертався до неї москальскою.
Отака позиція повинна бути у всіх справжніх вчителів!
Ваша та подруга "з Києва" де народилась і живе?
Вона хоча б щось читала з української (та європейської) літератури?
Харків, то була наша еліта в 20 столітті!
Всіх винищили((((
Відродимось!
@@natasn7500 як відродимося, якщо всіх проукраїнських українців нищать "узкагаварящіє" істоти вже понад 100 років, а не "лише" в 2014-2024?
Дякую за вашу історію
"лише одне покоління перед тобою русифіковане - твої батьки, а дідусь з бабусею говорили українською якусь частину свого життя" - це усвідомлення як підтримує, так і надихає ❤ Дякую вам за відео!
Так, справді ! Моя бабуся виросла в українськомовних середовищі, Потім, коли її перевезли до міста, згодом перейшла на російську. А в старості, коли вже почала втрачати пам'ять повернулася до рідної мови (з російськомовною дочкою).
100% правда! Навіть мої дідусь та бабуся в Хаківській області розмовляли українською, трохи діалектною, але саме українською, про Черкаську область з якої інші бабусі та дідусь - навіть мовчу. Мій тато зараз легко переходить на українську, бо він все дитинство нею розмовляв і перевчався вже в дорослому віці, коли переїхав у Дніпро.
@@Pavotw Так само. Бабусі і дідусі в селі розмовляли тільки українською. А я в з'вязку з цим, в місті не міг розмовляти україньською, а в селі не міг розмовляти російською. Мені здавалося це трошки дитим в селі використовувати російську. Ось така дулингва була.
Згоден повністю. Це типово
Насправді це означає 2 русифікованих покоління. Не одне. Бо дідусів же русифікували і вони своїх дітей.
Привіт. Я з Дніпра. Почав вживати українську мову після того як мій молодший брат доєднався до ЗСУ. Почав з ділового сплікування на роботі українською мовою. Далі мало по малу і в усіх інших сферах життя. Книжки російською пішли на макулатуру і замість них почали заповнювати полички книжками з українським перекладом. Фільми так само. І ще дуже багато роботи на собою але воно того варто. Так будується захисний бар'єр між нами та росіянами на майбутнє. Дякую за відео!
❤❤❤❤❤
Він доєднався до ЗСУ в 2014 чи 2015?
І для початку видаліть ВСІ "узкагаварящіє" канали на ютюбчікє та навіть НЕ клікайте на відео з москворотими "блохєрамі", бо інакше "руССкій мір" далі буде лізти через кіберпростір щодня.
Молодець !
Це добрий приклад для багатьох …👍👍
Мені зараз 15, в цьому році буде 16. Я з дитинства була доволі росифікованою (розмовляла російською, споживала російський контент тощо), але я точно можу сказати, що Україну я любила, у мене наш гімн навіть був улюбленою піснею якийсь час. А так звана "трансформація" (деросифікація) у мене зайняла приблизно рік після початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022. Якийсь час я не могла відмовитись від рос.контенту: блогерів, пісень, мови. Але поступово воно якось і перестало мене цікавити, особливо коли я стала добре розуміти англійську і відкрила для себе англомовний ютуб + знайшла багато крутих українських блогерів. Потім я захопилась українським дубляжем фільмів і мультфільмів (бо він дійсно геніальний), почала читати українською і т.д.
Зараз я все ще спілкуюсь російською в межах сім'ї, але з іншими людьми лише українською. Рос. Контент не споживаю взагалі, я коли бачу/чую цю "мову" в відео у мене таке відчуття відрази, передати словами не можу. А зросійщену себе я навіть згадувати не хочу, бо виглядала і звучала як якесь бидло. Зараз я дуже пишаюся усіми тими, хто відмовляється від російського. Так, це може бути дуже складно і навіть боляче, але це необхідно.
Дякую вам, що поділилися своєю історією! Бажаю вам сили і наполегливості слідувати за своїми переконаннями, ви не одна)
А я пишаюся тобою, юна україночко! Ти молодець!
Молодець, дівчинко❤
❤❤❤
❤
те саме з Харківською областю. Все життя всі говорили суржиком, в якому значно переважає українська мова. Навіть зараз волонтери евакуюючи людей з Вовчанська і Куп'янська дивуються, що люди звідти говорять українською, а не російською. ті самі "корінні" харків'яни, які все життя були російськомовні завжди виявляється брехали самі собі, бо кого не питала і з чиїми батьками не бачилась, всі були суржикомовні
але додам від себе (народилась у Вовчі, але жила у селі поряд), що кожен там вважає, що розмовляє своєю мовою. Вовчанською, Білянською і так далі.
@@MrAnilachan ой, це взагалі мені смішно, як і Харківська. Але і дивує, на скільки відірваним від області був Харків, при чому це робилося спеціально людьми, які вдома спілкувалися суржиком. Хоча помічала і моя бабуся і інші люди старшого віку, коли телефонують в якісь організації переходили автоматично на російську. Моя бабуся для себе прийняла рішення ще років 15 назад заходити в магазин і казати "добрий день", а не суржиковське "здрасьтє". Спочатку люди дивувалися, думали може, що вже поїхав дах, але потім самі почали з нею переходити на чисту мову, ЯКУ ЗНАЛИ
Спочатку подумав що ось воно знайшов жертву для коментарів. Але не зовсім почитавши відповіді на ваше питання. Додам лише те що суржик, запам'ятайте - це 85% російської і 15% української. А в нашому місті Ізюмі містечкові слова називали просто - діалектні. І найвигідніше все життя було вміти переключатися із української на російську без зусиль. А суржик це тільки при своїх. Тобто близькі та друзі. Народився я до речі ще коли у СРСР були всі чотирнадцять республік... Окрім росі
НАЖАЛЬ В ХАРКІВ переїхали багато росіян, працюють в органах міста, школах... ЯКИ терпіти не можуть українську мову.
@@MrAnilachan мені здається, що це також частина російської пропаганди. Я родом з Харківської області. Мої дідусь та бабуся з Верхнього Бішкіна і зараз я усвідомлюю, що там розмовляли саме слабожанським діалектом української мови, але ніхто в моєму дитинстві ніколи не називав цю мову українською, теж звали бішкінська. Наче української взагалі не існує на сході України, наче все, що ми чуємо - то якісь місцеві вигадки, нічого справжнього немає окрім російської мови.
Мені 35 років, все дитинство і підлітковий вік в Києві була російська а суржикомовної родини я соромилась. Але з 2014 року я теж почала власне культурне очищення, а з 2022 - все російське в житті звела до 0. І все нарешті стало на свої місця, почуваюсь собою.
❤
В мене так само❤
Дякую за цю чесну рефлексію, я так само на шляху до власної деколонізації і відродження ідентичності. Дуже важливо розуміти, що нас, інфікованих російською літературою та руським роком, які зараз зривають з себе ці кайдани, багато.
@@user-3y7vb6op9m а ви вважаєте, що патріотизм проявляється у тому, щоби мати з дітьми сиділа у розбомбленому селі?
@@user-3y7vb6op9mз вашого коментаря здається, що ви зовсім не в курсі значення внеску діаспори, зокрема канадської, у збереження української культурної спадщини, раджу поцікавитись перш ніж когось у чомусь звинувачувати чи наговорювати.
Так добре знати, що нас таких багато. Народившись у 1987, зроставши у сім'ї комуністів і проросіян, насильно відведена у російськомовну школу, (яку я ненавиділа) і все ж таки усвідомлювати себе українкою завдяки української культурі, яка пробивалася через усі ці бар'єри. В дитинстві мене зачепила вишивка хрестом, яку робила моя бабуся. Я єдина з 7 онуків, яка побачила наскільки це красиво і неймовірно. І хоча з усієї великої родини залишилася тілька я і моя сестра на боці України, я вважаю, що ми зробили найкращий вибір в житті - бути Українцем.
Дякую за вашу історію!
Повага.👏
❤
А мене і моїх дітей зараз примусово українізують. То чим українці відрізняються від рашистів? Братські народи назавжди. Але російська мова скоро знову буде у школах. Ми працюємо над цим.
@@topharley123 ми не братські народи, ми російський дітей не крадемо, не гвалтуємо і не вбиваємо.
Я завжди був українцем в своїй голові, і виріс в україномовному середовищі, я зараз розумію, що волею випадку мій підлітковий протест був проти засилля російської мови. Я не міг пояснити чому, я просто відчував, що це не правильно. Радий, що я там де я є! Чудова програма ❤
*Анатолій Долинський,* Я це для себе (і про себе) назвала "стихійним націоналізмом". А грунтується він на розумінні елементарної справедливості, правди, честі. Саме завдяки цьому почуттю залишилася україномовною в російськомовному Києві, такими ж виростили і власних дітей. На відміну від цих надламаних і розгублених, що промовляють до нас з екрану. Ведмежа послуга їхніх батьків...
@@valentynayermolenko763 моя повага, залишитися собою у ворожому культурному середовищі - це гідний вчинок. Моя племінниця, попри сильний характер, стала російськомовною в Києві, хоча народилася в україномовній родині і навчалася в україномовному престижному ліцеї в незалежній Україні. Бо на перервах, в коридорах, лунала російська, а до української було ставлення, таке, яке заклали батькам Оксанчиних однокласників ще в радянські часи, вона не хотіла, щоб її називали селючкою і зламалася, плюс переважно російськомовні медіа в Україні. Дівчина спочатку стала двомовною, а в 14 років, остаточно перейшла на російську, бо зробила висновок, що "русский язык - язык успешных людей", батьки її найкращих подруг були набагато заможнішими за її батьків і розмовляли в побуті російською. Після року навчання в Москві Оксана зрозуміла, що Росія по телевізору не те, що Росія в реальному житті і повернулася в Київ, повна деколонізація її свідомості сталася тільки після широкомасштабного вторгнення орків в Україну. Я це зрозумів коли вона почала говорити українською. Зараз Оксанка, разом з батьком, на нулі. Внутрішня деколонізація - це завжди непросто. Я з повагою ставлюся до "надламаних" і "розгублених", які знайшли в собі сили випростатися в повний зріст і стати собою.
@@valentynayermolenko763 Валентино, ви впевнені, що доречно називати надламаними і розгубленими людей, які свідомо руйнують історичну несправедливість у своїх життях, беруть участь у Революції Гідності, здійснюють мовний перехід і вже більше десятиріччя працюють на українізацію інших? По-вашому, це не вияв "елементарної справедливості, правди, честі"? Дякую за підтримку!
@@valentynayermolenko763 "Кровосісі" вам сняться по ночах!..
@@mind_evolution_master Чого б це вони мені снилися?! Я в себе вдома, українка з діда-пра-пра-...прадіда, тут моя рідна земля і держава. Вільна і прекрасна, рідна і найкраща в світі Україна! Це *земля, історія, мова* моїх предків і моїх дітей-внуків. Це різних "кровосісів" і запроданців трясе і тіпає від одного імені Степана Бандери, їм тут некомфортно. Мабуть, їм сняться кошмари на цю тему.
Суспільне Культура дякую що ви є і робите ці актуальні проєкти
100 % ПІДТРИМУЮ !!!
Побачити цей випуск для мене було неймовірно актуально, бо я якраз у процесі. Бабця в мене майже з заходу України, російської до студентського віку взагалі не знала, потім вийшла за військового і переїхала до сибіру, там я і народився. деколонізуватися почав ще в рфії, бо мав добрий культурний фундамент з дитинства. Зараз, живучи вже в іншій країні, остаточно відмовляюсь від усього російського щоб не передати майбутнім дітям імперську ідентичність, яка все життя була навколо мене.
Ви великий молодець, зичу вам успіхів на цьому шляху❤
Дякую вам за побажання!
Дякую за вашу історію! Успіхів на цьому шляху 🥰
А вам успіхів у створенні якісного українського контенту!)
Я теж народився в рфії, на Кубані. Моя бабуся була з села в Київській області. Вона виховувала мою маму вже після того, як переїхала в Краснодар разом із моїм дідусем. Здається, через не престижний статус української, вона розмовляла зі своїми доньками російською, але коли вони приїжджали до її рідного села, діти сприймали українську мову від матері та усіх інших. Моя мама ніколи зі мною українською не розмовляла, але після повномасштабного вторгнення я почав учити українську та нарешті зміг поспілкуватися з мамою українською. Чесно кажучи я сам не розумію як воно сталося, що українська ідентичність якось зачепила мене в дитинстві, тому що батьки цілком імперські (і зараз топлять за хуйло). Здається що ті рази коли мені батьки розповідали що ми маємо українське походження та коли мої однокласники мене звали х*хлом (а я був дуже злим на них), та історії про вільних козаків, оце все заклало в моєї голові що я маю колись повернутися до нашої справжньої культури та мови.
Також хочу додати що мене було складно пройти цей шлях, і я буду радий поспілкуватися із людьми які теж виросли в цьому токсичному російському суспільстві та хочуть теж відновити свою українську ідентичність
Круто!!! Молодець!!! Я теж в школі не слухав вчительку, вона казала: " любіть українське, бо ви українці". А ми терпухи, соромились, говорили російською. Але добре, що роздуплилися, краще пізно, ніж ніколи. Слава Україні!!!
Дякую за випуск. Хай квітне український TH-cam. Слава Україні! 🇺🇦
"украiнського" ЮТУБу не iснуе ! .
@@vladUkrOp116 Хай квітне український TH-cam!
Слава Україні! 🇺🇦
@@ЕленаКудинова-ш2е ГЕРОЯМ СЛАВА!💙💛🇺🇦
Говорімо українською, цінуймо все українське, своє рідне і найдорожче, -- бо ми того варті!
Сподіваюся, що діти цих молодих людей виростуть справжніми українцями, вільними і сильними, а не такими надламаними, як вони самі. У них процес одужання тільки почався...
@@ЕленаКудинова-ш2е Героям слава !
Мураєв, знов ти?😅
Я свою українськість відчула ще в підлітковому віці, в 90-х, коли вирішила, що якщо в нових укр-х паспортах залишать графу "національність", то буду українкою, хоча етнічно я з боліт і з російськомовної родини. Але при цьому, я не розуміла позицію українців за кордоном, які відмовлялися говорити російською після 2014р. І як же я їх зрозуміла у 22 році. Це було боляче, огидно, наче самоотруєння, але з початку березня 22 року я максимально уникаю усього російського/російськомовного. Моїй російськомовній мамі перехід дається важче, але вона теж відчуває огиду до всього, пов'язаного зі скаженими сусідами і її ріднею звідси.
@@user-3y7vb6op9m Звідки ви знаєте, чим я займаюсь, окрім перверзій? Роздавайте свої "савєти" комусь іншому, якщо знайдете таких в реалі.
16:45 - ось ключова для мене теза. Все життя розмовляв свинособачою, наче це абсолютно природно, але якщо подумати, виходить, що до мене всі в моєму роді розмовляли українською. Жити в Україні і розмовляти свинособачою мовою тепер для мене виглядає як прояв неспоаведливості і я хочу це виправити. Дякую за працю.
Так і є! Підтримую вас!
Згодна із вами❤
У 90-х в молодому віці потрапив на роботу в Київ зі столичної області. З україномовної сім'ї, тож і сам розмовляв українською, чи скоріше суржиком. В Києві навколо майже всі російськомовні і на роботі і в побуті. Звичайно, що і сам підлаштовувався, доводилося "чтокать" і "какать"😏. Але згодом мені це якось обридло. Розмірковував: Київ, як й інші великі міста, штучно зросійщені (як воно і є насправді). Навколо Києва все україномовне. Мої діди, прадіди жили на цій землі і розмовляли українською. То ж якого біса я повинен на своїй же землі послуговуватися чужою мовою? Так ставало бридко від думок, що в своїй країні повинен мавпувати чиюсь мову, підлаштовуватися під когось. Відчуття, немов зраджував предків.
Не дивлячись на те, що я народилася у 00-х, руссскій рок був у моєму житті. Я про нього дізналась тоді, коли в моєму житті стали активні соцмережі (здебільшого твіттер). А там було багато запорєбрікових, що створювало для мене картину "всі це слухають/дивляться/читаятю - і я буду. (треба врахувати, що це Луганська область і я була підлітком) І ось з дівчинки, що слухала ОЕ і дивилась британські серіали, я перекворилась на підлітка, що цікавилась всім тим шлаком. Звісно що все змінилося після повномасштабного, коли люди з якими я спілкувалась почали мені бажати смерті, коли дізнались звідки я. Тоді відбулась "очистка" інтересів за ті країні роки.
Головною причиною такого періоду я вважаю те, що мені ніколи не казали за те що було у 2014 році. Все що я знала, це те, що був Майдан і окупація Криму і територій Донбасу (які я навіть не могла показати на карті). Я ніколи не чула причини революції, і того, що Крим і Донбас окупувала росія, нам казали, що це просто відбулось. Наразі, знаходячись у повноцінній російській окупації і бачучи, що робить ця імперії, я відчуваю себе українкою як ніколи раніше зі сподіваннями на швидшу деокупацію своєї області
Дякую за вашу історію ❤️ це дуже цінно!
Бережіть себе! Якщо є можливість виїхати, подумайте про це. Не факт, що деокупація буде можлива. І в першу чергу, бережіть себе!
Майже все про мене. До війни перевів все робоче листування і документацію на українську. Після початку вторгнення стало дуже соромно за попереднє життя. І лише після третьої спроби впродовж літа 2022 всім навколо сказав, що я тепер говорю українською назавжди. І диво, моє оточення зробило те саме. Вони не могли наважитися на це. А я став поштовхом. Що найприємніше, батьки також. Тепер я розумію, що я не перейшов а повернувся до української. Бо мої предки говорили українською.
Яка надихаюча історія!
Вітання всім
Я із Нової Каховки. Середовище було російськомовне. Хоч місто і не велике але місто, і памʼятаю як ставився до української мови як до мови з села. Зараз мені 41, але усвідомлюючи наслідки розумію, що треба мінятись. Хоч і важко іноді. Завдяки своїй дівчині перейшов на українську.
Дякую авторам за порушену тему, це дійсно на часі.
Дякую вам за вашу працю і що надихаєте людей переходити на українську❤ Сама з Одеси, нажаль тільки після повномасштабного вторгнення почала глибоко цікавитися історією України, нашою культурою і мовою. Свідомо перейшла на українську і максимально українізувала свій інформаційний простір. Тепер воротить від усього російського і як же мені боляче усвідомлювати наскільки зросійщене моє рідне місто😢
Моя Вам підтримка.
Так, це катастрофа... Іноді дуже сумно що здається ти один тут на весь район україномовний і краще з дому не виходити,бо тригерить. Але і приємно коли через твою мову російськомовні випадково повторюють за тобою слова українською чи взагалі повністю переходять на українську хоча б для тебе)
В Одесі з 1995 року перейшла на українську принципово. До цього жили 5 років в Горькому.Розмовляла з усіма тільки так. З часом усі звикли.Всі ці роки тільки українською. СЛАВА УКРАЇНІ!
❤
Класний випуск. Завжди цікаво дізнаватись про чийсь досвід формування української ідентичності. Дякую.
Дякую за випуск та натхнення порефлексувати. Я явно старша за авторів та гостей проєкту - народилась під час останніх агоній совку, коли ще мало хто розумів, що це саме агонії. Але дещо пам'ятаю. Пам'ятаю, як українською говорити було непрестижно, соромно, бо у 80-90-х на тобі просто ставили клеймо селюка. Це навіть не проговорювалось вслух, але це було зрозуміло по контексту життя. Звісно, що я і мої однолітки це всотували на безумовному рівні.
Десь в 5 років мені мама намагалась почитати "Незнайку" на український мові (навіть не знаю, звідки у нас була ця книжка), і я хникала мамі, що нічого не розумію, тоді вона була вимушена імпровізувати з перекладом. В школі українська мова була лише з 2 класу пару разів на тиждень. Зараз навіть англійську вивчають з 1 класу. Це для розуміння контексту.
Але! Якимось абсолютно дивним чином в мені це уживалось з українською самосвідомістю. Теж любила рос. рок, рос. письменників, але жодного разу не було сумнівів, що я українка. Може тому що пам'ятаю емоції своїх російськомовних родичів, коли ми здобули Незалежність, може коли обговорювали внутрішню політику та раділи, що нарешті з'явились наші канали типу Інтеру та 1+1?
Щодо контенту і книжок тощо українською - їх було вкрай мало, і звинувачувати себе важко, коли ти їдеш на Петрівку (кияни зрозуміють), а там українською хіба що підручники. В 2009 ми з чоловіком (теж російськомовним киянином) домовились, що будемо шукати книжки українською мовою, та споживати саме їх. О! Як це було важко, іноді майже неможливо. Прорив стався в 2014 році, коли все більше видавництв стали перекладати українською багатьох авторів, з'явились все більш сміливі намагання українських авторів стати на стежку саме українського письменництва. З мовним законом все більше лунало української в медіа-просторі, а після 2022 рос. мова стала настільки огидна, що жодних вагань стосовно "втрати" свого Я не було взагалі. Я - це все одно я, Я - це Україна.
Сподіваюсь, ви не втомились читати це "простирадло".
Дякую за вашу історію ❤️ це дуже цінно!
Я би читав і читав такі історії, дуже цікаво дізнатися моменти з життя людей, з якими я маю багато схожості
Свідомий перехід на українську - це найголовніший крок в житті зросійщеного українця!
Не важливо, яким ти був колись, головне - ким ти є зараз, і цей процес немає зворотнього напрямку, бо ти став українцем НАЗАВЖДИ, відкинувши все огидне московитське! 🇺🇦
Люди не хочуть цього робити. Більше того, вони продовжують шукати дружби з росіянами. Вони вчать своїх дітей говорити тільки російською. Їх діти точно будуть дружити з росіянами і не дружити з нашими дітьми. Таким чином ми не відірвемося від росіян. Як з цього вийти - незрозуміло. Ці люди не хочуть, гидують українською ідентичністю. Як нам взагалі з ними жити? Думаю, після війни ще гірше буде, бо терпіти одне одного ми вже не зможемо.
Точно. "Зросійщений українець" - вкрай влучне визначення, якщо людина говорить російською в Україні, хіба не можна назвати їх рабом? Рабом, який не хоче позбутися своїх пут.
@@user-1mrndslvd8h , ймовірно, достатньо законодавчо змусити всіх на роботі розмовляти українською, писати українською (що вже зроблено), з плином часу люди втомляться від двомовності і будут змушені перейти на українську мову. Треба подивитись на Московію, як вона зросійщувала колонізованих і робити те ж саме. Було так, що на гарні посади не брали тих, хто не знав свинособачу, от і ми тепер маємо слідкувати за тим, щоб всюди люди виконували свої професійні обов'язки українською.
@@user-1mrndslvd8hЧому дружба з російськими дітьми скасовує дружбу з українськими?
100000% ким ти вибираєш бути
Надзвичайно важлива тема. Дякую за вашу роботу.
дякую за відчуття нормальності, прям ідеальна культурна психотерапія для міленіала з Дніпропетровщини
Дякую! Хочу підтримати батьків, котрі бояться, що дитина буде погано знати мову, якщо з нею почали говорити російською з перших днів. Мої діти були «зросійщені» мною. Це я говорила з ними російською і я вмикала російськи мультфільми. Тож і на українську першою перейшла я. В жовтні місяці 2022 українська стала мовою мого телефону, моїх соціальних мереж і мого спілкування з дітьми. Їх «нерозуміння» тривало місяц, ну, може, два, а потім- вони вже автоматично сприймають українську першою мовою. Це абсолютно безболісно відбувається для дітей. Вони швидко вчаться і можуть вивчати одразу декілька мов, тож- ніколи не запізно. Говоріть з дітьми українською. Дайте їм шанс не губити ідентичність і не плутатись в тому - хто ж вони?!
Завдяки величезним зусиллям українців народжених у 20 столітті, які спромоглися пізнати себе і будувати Україну, я ніколи не відчую на собі, як це віднайти свою ідентичність, бо моя ідентичність завжди була українська.
1. Вибачте, а хто тут і що "будував"?
- Олігархат?
- Битви дворів?
- Рекет?
2. Мені просто цікаво, хто і що будував.
3. Бо я не бачу ані будівництва в історії, ані його результатів у сьогоденні.
@@mind_evolution_master Ні, вам не цікаво. Весь ваш пост так і просочений негативом.
@@mind_evolution_master Що мені з тих олігархів? Олігархи? Завжди буде хтось, хто буде нечесний, то що від того перекреслювати все чудове, що було в країні? Про бігунів, я лиш з книжок читала, що таке існувало. А ректи, що на міста летять, то від росіян
Бажаю вам мати більше емпатії до українців, які віднаходять себе. Якщо самі не відчуваєте, можете співідчувати іншим.
@@ОксанаЗапольська-ц9к мені прикро, якщо вам здалося, що я знецінюю почуття і зусилля людей, які переживають розуміння своєї ідентичності, це дійсно не проста праця над собою.
Моя історія не про те, що я якось особлива, не моя заслуга в тому, що я ніколи не знала хто така та Аліса, а тих, хто дав мені змогу вибирати серед безлічі хорошої української музики й навіть не помітити існування цієї співачки. Автори відео розказують про їх боротьбу, в мене набуло боротьби, моя українськість завжди сприймалася навколишніми, як щось хороше і так трапилося, бо цей бій прийняло раніше моє старше оточення. Моя історія про те, що ці зміни вже тут, що наступні покоління не будуть мати проблеми з ідентичністю і я цьому доказ, навіть якщо інколи, в нашу бульбашку раптом попадається хтось 16 років, хто досі слухає російський рок.
А що ще болить, що наше покоління яке народжує дітей під час війни, (вже не говорячи про дітей-підлітків!) навіть не намагається з ними спілкуватися українською.
Така ситуація, неодноразово: Дитині два-три роки, тільки починає розмовляти і це ТІЛЬКИ слова/речення російською (під час війни!!!) І це у відповідь на українські запитання. Як так? Країна-терорист, агресор, окупант. Всі є підстави навіть не вчити дитину їхньої мови!! Коли вже настане час коли наші діти не будуть розмовляти і розуміти мову за яку нас «визволяють»?!
Мене теж це шокує, коли у якомусь відео україномовна бабуся звертається до 2-річної онучки на рос.мові! Це зараз!!
Так радісно чути про Український гуманітарний ліцей у Києві, рідний ліцей. Це абсолютна правда - нас вчили спілкуватися виключно українською не лише в ліцеї, але і в повсякденному житті. Величезну роль у формуванні моєї українськості відіграв саме ліцей: вчителі, загальна атомсфера та одногрупники
Привіт, ліцеїстам! Я теж випускниця Українського гуманітарного ліцею при КНУ Шевченка (наш випуск був першим - 1991-1992ррр😉)
Вітання ліцеїстам! Випуск 2001 року 💛💙
Дякую за чудову програму
Дуже крутий випуск. Дивився і не міг відірватися з думкою "це ж про мене". Я дуже радий, що ви структурували думки в моїй голові. Я не так давно думав коли знімали барельеф жуков в Одесі, навіщо це робити це ж історія. Збирав різний совецкій непотріб. В мене сила силенна совецької літератури. Хотів тюнінгувати совечьку техніку (тепер не знаю, що з нею робити, у мене 3 авто жигулі 2108 та 2101 ще й Запарожець, три совецькі мопеди і все в неробочому стані я не знаю що з цим робити). Як же я помилявся це просто ЖАХ. Дякую вам величезне за вашу роботу.
Всі ми помиляємося, але важливо що вміємо робити висновки!!! Радянським речам зараз тут не місце, але пройде час, і це будуть просто історичні артефакти, але не зараз коли гинуть люди
@@user-3y7vb6op9m Не дай Бог, щоб я змінився назад. Імерська і совецька ідеологія це ідеологія смерті, деспотії, тоталітаризму. В ній немає головного справедливості.
@@user-3y7vb6op9m Скільки заробив кривавих рублів? Так працюють москалі, де можливо там запускають сумнів потім розкручюють його до неймовірних маштабів. В мене майже всі знайомі заражені цими сумнівами. Один доказує, що потріні переговори з москалями при цьому погоджуючись на будь які умов (і те що вони хочуть розвалити Україну своїми умовами його не піклує). Інщий, що треба валити владу (при цьому каже, що це все бізнес і якщо ми скинемо владу москалі сюди не зайдуть, після того як йому нагадуєш 2014 мовчить і все одно стоїть на своєму) Ще один каже, що демократія не працює нам потрібе наш шлях (кажу давай хоч побудуємо рівень демократіі, як в Румунї там побачимо).
@@user-3y7vb6op9m Скільки рублів заробив? Так як ти пишеш, працює москальська пропаганда, вона завжди пропонує сумнів. У мене майже всі знайомі заражені цим і всі по різному.
Двоє кажуть, що потрібно домовлятися за московією на будь яких умовах. Коли їм кажеш, що вони своїми умовами хочуть розвалити країну їм без різниці.
Інщий каже що потрібно валити владу, що війна це бізнес, що московія якщо б хотіла то була б уже в Ужгороді і якщо ми це зробимо вони будуть стояти осторонь. Коли йому нагадуєш 2014 мовчить, але все одно стоїть на своєму.
Наступний каже, демократія не працює нам потрібен третій шлях. Кажеш давай по рівню демократії наздоженемо Румунію, а там вирішемо, теж мовчить.
Ще один каже "ти чув що Роджер Вотер говорив в ООН".
москалі завжи підримують конспірологію і це факт.
@@user-3y7vb6op9m Узкий запускає свої щупальця сумніву.
Я теж не мала патріотичного виховання як такого.Народилась в 1983 під Києвом.Суржиком розмовляла.Навчалась на факультеті російська та англ.мова. Скуповувала книги "руськой класіки".Тільки після 2014 зненавиділа все росіянське.Не тому що я нородилась на західній Україні , як прийнято в нас думати.Тільки власне критичне мислення мені допомогло зробити правильний вибір. А що до школярів, це - правда! У доньки в класі одна вона розмовляє українською постійно і мені це коштувало зусиль переконати їі, що не варто переходити на росіянську.Тому ,українці , працюйте над собою ❤❤❤❤
Для мене при переході на українську мову спілкування одна річ стала найважчою - назвати тата татом. Все моє життя батька називала папой
Хочу вам нагадати, що це не російське слово.:) Аж ніяк. Я думаю, вам стане трішки легше.
В російській насправді так мало власне "московських" слів...
Це знов запозичення - з французської мови. Тільки наголос інший "папА". Бо довгий час московитська "еліта" навіть не мала свою московську мову рідною. А рідною була французська.
Так що не переживайте вже так сильно.
Потім, після наполеонівських війн (А кака разніца? Є ж хароші хранцузи?!:))) і коли серед еліти модно стало "народнічьство" в певний період, вони почали... активно русифіковуватись. Але багато чого перетащили в ту мову, яка, мабуть, для них звучало бідненькою в порівнянні з іншими еуропейськими мовами, що вони ними володіли.
А ось в селянсьому середовищі, дійсно, (тобто, серед носіїв мови, власне) батька називали... "тятя".:)
Не складно здогадатись, звідки в них це слово.)
Пам'ятаю, я дівчинкою читала якусь книжку і все думала, як непитомо, "неросійські" звучить це слово "тятя". Звідки воно й взялось...
Та й "папа" звучить по-російські тільки за рахунок купи повторювань і зміни наголосу.
Невеличкий екскурс про те, як формувався їх "вєлікімагучі".
В якому вони навіть власних слів не спромоглись вигадати.
А тільки одні запозичення заміщували іншими.)
Я про що: нічого крамольного і російського в французському слові "папа" насправді немає.)
До цього вони "тятя" казали, на українській манер. А ось тепер - на французський.
Авжеж, українською правильно "тато", але час вже розкривати людям очі на те, що таке російська, наскільки вона слабенька і бідна, хоча корчить з себе щось зі статусом і впливом англійської чи французської.
Хоча без активного вливання іншомовних впливів, купи грошей і державних ресурсів, вона б не витримала конкуренції з іншими слов'янськими і аборигенними мовами на своїх територіях...
Деякі з мої сільських друзів дитинства також називали тата "папою", та й навіть в М.Куліша деякі персонажі в п'єсах кажуть "папа". Тож це слово і українцями давно вживається, бо "папа" вважалося елементом міської, "окультуреної" мови. Як на мене, нічого поганого в цьому слові немає, хоча й в сучасному словнику ви його не знайдете,це правда (хіба що папа Римський). Проте в літературі стрічається нерідко, і в старих словниках також.
@@alyonaf1054дуже дякую вам за цей коментар) пізнавально і цікаво.
@@alyonaf1054я завжди називала папу папою і це не вважалося російським словом. Він навіть жартував, коли я його кликала з наголосом на папА, що це звучить так по-французьки 😄😄
Дякую за випуск. Але коли я кожний день іду до київської школи за своїми україномовними дітьми, я хочу кричати/плакати/матюкатися, коли чую 95 відсотків російськомовних дітей навіть у початковій школі. Що з батьками? Навіщо продовжувати розмоляти з дітьми російською, якщо вони не пишуть і не читають цією мовою.
Я вас дуже розумію… коли я перейшла на українську рідна сестра попросила чи переходити на російську в її домі, чи не приходити взагалі. Вже два роки не приходжу
😢 біль
@@hq4635співчуваю вам💔
А вихователі суто українською з дітьми розмовляють?
"російська" мова різка й жорстка, важко перейти на м'яку й лагідну українську, тому що в такому порівнянні вона здається слабкою. Це мій висновок з власного досвіду.
дякую, дуже важливе відео для мене. я зараз якраз проходжу цей етап внутрішньої деколонізації і багато чого стає на свої місця. розкопую себе справжню.
@@user-3y7vb6op9m boт
@@user-3y7vb6op9m уским тут не місце.
@@Олександр-ш3ж та це ботяра
@@Олександр-ш3ж та це ботяра
Дякую, Олеся!!! Згодна с кожним вашим словом, всі думки та емоції, про яки ви говорили, пережила особисто!!!
Чудовий випуск. Раніше якщо державне телебачення чи радіо містило в своїй назві слово «культура» - це означало, що зараз ви побачите щось настільки морально застаріле, нудне і нецікаве, що краще взагалі вимкнути телик. Тепер ви ламаєте стереотипи) гарна робота, продовжуйте!
Цей випуск хочеться розбирати на цитати! Неймовірно цінна і цікава робота! Дякую всім дотичним💙💛
Дякую за відео. Я народилася наприкінці сімдесятих на заході України в україномовній сім'ї, мене оточувало україномовне середовище. Але я теж слухала російські гурти, тому що вони були більш популяризовані, ніж українські..
Дякую за ваші історії та думки, що яскраво показують відродження та розвиток української нації🇺🇦 За такою молоддю - величне майбутнє. Слава Україні!🇺🇦
❤
Дякую за випуск. Хоч зростала в україномовному оточенні нульових, але так само захоплювалася руським роком і подібним. І навіть після 2014 року не бачила у цьому проблеми. Потім був період відмови і сорому. Але зараз відкрила для безліч українських виконавців і письменників, чим дуже тішуся. А ту зросійщену частину себе приймаю як етап і радію, що змогла відійти від цього
Не руським, а московитським роком. Бо Русь, це середньовічна держава, що навколо Києва, а не москви. Це дуже важливо розуміти.
Російським, бо крім московського року може бути і інший рок, наприклад, петербурзький.
Памʼятаю як сильно хотіла тата називати «папой», бо так здавалось крутіше. Всі навколо казали папа, а я одна тато і мені так ніяково було від того.
Дякую, тато ❤
Чудовий випуск.
Впевнений, ніколи не повернуся до московської та наративів руzzкого міра.
Я була здивована, коли приїхала до Лондона з Естонії 15 років тому і виявила, що українці іноді слухають російську музику. У мене батько росіянин, але я російську музику не слухаю з дитинства зараз, мені вона дуже не подобається.
Дякую за Вашу плідну роботу ❤. Слава Україні 🇺🇦
Молодці, робіть по-більше такі відео
Дякую за випуск, дуже цікаво та потрібно.
Я зі Львова, все життя спілкуюсь українською, оточення усе українське, проте і мене не оминула медіа машина імперії із її «кадєтами», «папиними дочками» і схожим лайном, інколи ловлю себе на думці що саундтреки із тих серіалів «відригуються» і досі. От така вона повальна русифікація, коли навіть мене людину у абсолютно українському середовищі знаходить москальський продукт і тягне у свій інфо простір.
Я білоруска, але це дуже життєво. Дякую за відео
Я думаю, що ця трансформація відбувалась з кожним, хто родом з 60-70-х .Ми були насичені чи просякнутіі цими всіма пушкіними, лермонтовими, булгаковими , ми захоплювались філософією Достоєвського чи того ж Флоренского чи Толстого. Цей таємний скарб, який називається "Тайна русcкой души"- він, як тоді мені думалось, робив нас певним "унікальним" народом, носієм "великої культури", і на фоні Толстого чи Достоєвського читати ( як тоді здавалось) провінційного Шевченка чи Франка було якось не до речі. Дякую дуже автором випуску за підняту тему але мене не покидає Відчуття того , що ми , українц, дуже помало змінюємо своє власне українське середовище до європейських стандартів. Молоді українські чиновники дуже гарно виглядають вишиванках на День українського прапора, вони тримають у своїх автівках прапорці України та Євросоюзу , але чомусь так само як і старі бюрократи родом з Сирисири, беруть і дають хабарі , пилять бюджети, pоздають за хороші хабарі комунальну землю і дуже легко сповідують принцип - "ти мені - я тобі". Мене це дуже засмучує, і щось з цим робити , я, на жаль ,не знаю..........
смішно. Хоча про сумне і трагічне...
Ви читали всю ту "псевдолєтєратуру" раССєйську?
Дуже цікавий і конструктивний
випуск ! 👍
Я вчилася в російськомовній совєтській школі і виросла в російськомовному середовищі. Це було чимсь нормальним в скромній родині інженера, тому що вузи тоді були тільки російськомовні. Дуже успішною була особливо з рос.літератури. Але таємно, мене тягнуло до українського і я подала документи на український філ.фак.
Не добрала балів. Але вже тоді, у 1990 перейшла на українську мову, завдяки католицькій церкві.Взялася за бандуру.
Але за рік після того сама виїхала за кордон, де й живу досі. Українською мовою доводиться спілкуватися дуже рідко.
Але роблю, що можу, щоб не тільки її не забути, але й плекати, вчити справжню історію України (а не ту, якій нас навчали у школі), тому що то було важливе для мене самої, для моєї справжньої ідентичності. На столі звжди відкрита українська Біблія. З роками пішов процес відторгнення того, що російське, особливо коли казала незнайомим, що я з України, а вони у відповідь : "А, значить росіянка ? !"... Мені також сумно було спостерігати здалеку, що у столиці України переважно чути російську мову, що багато людей або говорять "какая разніца ?" або спілкуються задріпаним суржиком, не вважаючи потрібним вчити справжню мову. В такій країні, що так дешево розмінює власну культуру і нехтує власною мовою не хотілося жити ні мати дітей.
Можу тільки добавити, що це дуже вплинуло на те, як Україну і українців спостерігають за кордоном. Нація, яка не поважає саму себе, не знає своєї мови, історії - чи вона є ще нацією, чи справді потрібно допомагати країні, що її чоловіки масово втекли від обов'язку захисту своєї батьківщини?!
Не можна чекати допомоги від Заходу без власної відповідальності за себе і своє майбутнє хто як може. А як буде одне - прйде і інше !
Базовано. Я з Києва. Весь Київ 90-2000х говорив на російській. Дякую моєму дідусеві академіку, що майже єдиний на всю родину розмовляв на українській і влітку на дачі вчив мене українським народним пісням. Потім в Оболонському ліцеї 157 теж були дуже гарні вчителі, що викладали мову і літературу. Та і загалом в школі всі вчителі говорили на українській. Своє ставлення прийшло, мабуть вже з Революцією Гідності.
Не треба "на" коли про мову, просто українською, англійською тощо
Мені фартануло, бо мої батьки приїхали в місто з села й завжди розмовляли українською, діалектичною мовою. Саме через це, я ніколи не розмовляв і не намагався гаваріть на язіку і навіть з російськомовними однолітками, яких було десь половина, а то і більше, я завжди спілкувався українською. Чесно кажучи, трохи комплексував через це, відчуваючи якусь неповноцінність. Зараз все перевернулось з ніг на голову і хай комплексують ті - хто й досі гаваріт/думає па рускі_))
Гарний випуск, дуже дякую! Люди переходять, шкода не всі ще розуміють важливість перехожу на українську, але кроки робляться. Київ стає все більше україномовним і це дуже тішить
Тема важлива, дякую. Дратівлива вона для тих,хто вперто не хоче поступитися своїми "російськомовними" переконаннями і визнати ,що не розуміє більш глибинного значення мови. Що Всевишній дав народам разом із землею мову цієї землі. Давайте ж , браття-українці,наповнювати простір навкруг себе УКРАЇНСЬКОЮ мовою і культурою.
Дуже щемкий матеріал чомусь вийшов, дякую
В мене перехід із 100% російської на 100% українську відбувся за один день чи навіть ранок, одразу ж прибивши багато культурних зв'язків, особливо усіляку уработку типу земфіри чи спліна. Згодом зникли і більш самобутні кіші та гуфи. Хоча я би не сказав, що замінив усе це чимось аж надто духовним і правильним))) Але то було 10 років тому, зараз інколи вже й забуваєш усі моменти, про які ви нагадали)))
❤
Дякую захисникам України за мужність і героїзм, дякую народу України за незламність!
Дякую за пророблену роботу! Погоджуюсь що треба популяризувати на всіх рівнях українське! 💙💛
Подяка Суспільному за цей чудовий випуск! Дуже сподіваюсь, що багато людей подивляться і може замислиться над цими жахливими маніпуляціями , колонізацією, комплексом меншовартості.... 👏💙💛💙💛✌️✌️✌️✌️
Ох, важка тема. Я нею дуже цікавлюся останні 2 роки. Поки що, серед усіх моїх колег, знайомих, тих самих подкастів, я ще не знайшла в своїй бульбашці людину з більш зросійщеним дитинством, ніж у мене. Вперше я побачила живу україномовну людину, яка послуговується цією мовою в повсякденному житті на першому курсі універу в Києві. Сама я з Дніпра. Це було дуже дивно, розуміти, що люди не ходили в руську школу, чи що не святкували 9 травня со слєзамі на глазах. Я повністю змінила свою ідентичність, це зайняло багато часу, але зараз я чітко бачу, як оця вся росія в мені насправді була навʼязаною.
Радію за Вас. Треба писати "руССкую", бо Русь це Україна. руССкій язик - це штучна імперська мова ординської, угро-фінської, неписемної Московії, яку в 1721 назвали вкраденою назвою рОсія, яка стала кривавою тюрмою і могилою сотень насильно зросійщених народів. Основа руССкого язика - штучна церковна, літургійна, дуже обмежена мова, яку розробляли на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови. Тому, руССкій язик, повністтю складається з запозичених слів з різних мов.
У диких угро-фінських племен Залісся, не було прізвищ, по батькові, соєї писемності, назв страв, одягу, місяців, днів тиждня. Тому, На карті РФ немає руССкой республіки, штучний етнонім "руССкій" прикметник, а основні "ісконниє" руССкіє слова зовсім не слов'янські: тетрадь - грецьке, карандаш - тюркське, фамілія - латинське, закінчення прізвищь на "ов єв" - болгарські, глаз - німецьке, сарафан - тюркське, кокошнік, лапті - фінське, пельмень, щі - тюркське, назва місяців - латинська, ізба - германське. Навіть скрєпні бутилка - французьке, стакан - тюркське, водка - польське тощо.Слово "москва" з мови дикого угро - фінського племені Меря перекладається - тухла, смердюча, гнила вода, сеча.
Графіті Софії Київської, є стародавніми пам'ятками української мови, які доводять, що давні кияни часів Русі спілкувалися українською мовою, бо давньоруська і давньоукраїнська - це одне і теж. Саме українська мова була офіційною мовою Літовсько - Русько - Жемантійського князівства.Тому, Президент Литви, Ґітанас Науседа, говорив у Верховній Раді українською - "Звертаюся до вас давньою і достойною мовою, яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено ...".
Стаття"Лінгвоцид української мови" пояснює, як після декількох сотень заборон мови і проведення століттями геноциду, лінгвоциду, елітоциду, етноциду, в Україні загаварілі на штучному руССком язике кривавого ординсько - московького мордора.
Дякую вам, що поділилися 🫂
❤
Дуже корисний контент. Дякую за роботу.
Дуже сподобався вислів героїні.
- Я не відчуваю злості через весь цей довгий період мого захоплення російським, томущо, я відчуваю радість, що я пройшла трансформацію і я змінилась і я єволюціонувала...
Дякую
Суспільне. Високий рівень. Дай сил іншим тв-утворенням досягти цього рівня
Неймовірна подяка Нашим Героям, за знищення косорилого лайна! СЛАВА ЗСУ І ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! ВИ НАЙКРАЩІ!✌✌✌🇺🇦🇺🇦🇺🇦👍🏽👍🏽👍🏽👏👏👏❤❤❤!
Мама людина з розумом та серцем українка! Круто!
Дякую за цікаве відео!
Пірнув на 30-20 років назад у свою рідну русифіковану Знам‘янку, а потім у студентство в Кіровограді (нині Кропивницький) на початку 2000х.
Теж еволюціонував і переродився, почав з першого курсу істфака у 2000-му.
Нещодавно дивився інтерв‘ю Я.Грицака, одна фраза якого міцно вкорінилася у моїй пам‘яті: «Українці повстали проти історії. Їх не мало вже бути, але ми є!»
❤🎉
Щиро дякую за Ваш вклад в деколонізацю української нації.
Дуже крутий випуск. Про це треба розмовляти. На різних рівнях. Дуже багато відгукнулося.
Раніше я слухала той рускій рок і для мене то були глибокі тексти. І я навіть не замислювалась, хто ті виконавці і чому я не слухаю своїх, місцевих. Зараз знаходжу нове кожного дня. Перехід на українську навесні 22 року одне з найкращіх рішень мого життя.
❤
Дякую!
Дуже цікаво.
Дякую! Хороша серія. Сам я киянин, і більшу частину до 2016 року говорив російською, але були моменти мого життя в дитинстві коли я був у бабусі в селі в Житомирській області і це мені відкрило інший світ, український. Тому це стало тою причиною, чому я так легко трансформувався після революції гідності.
Свідомо перейшла на українську 🇺🇦 мову після вторгнення російських загарбників! Вважаю, що це дуже правильне рішення! Хоча спочатку було важко, але протягом двох років практика зробила свою справу!
Так, я також слухала російський рок раніше, дуже любила Арію. Іронія в тому, що в них є пісні Встань, стах преодолей; Воля и разум, але у самого кіпелова насправді нічого цього немає, бо він розповідає на концертах, що пабєда будєт за нами. Короче звичайне "ми маленькіє люді"
Велика подяка Суспільному за таку важливу просвітницьку роботу
Дякую вашому каналу))) української має бути більше
Дякую за випуск. Я з західної України, але з дитинства був Басков, Любе і Рукі Ввєрх, бо воно реально зі всіх дір лізло по ТБ і радіах. Але нас рятувала Львівська хвиля і Люкс фм. Також пісні по звичайному радіо - тому, що на стіні висіло. Знала Яремчука, Івасюка, Зінкевича та іншу укр естраду на пам'ять. Зато в студроки в гуртожитку у Львові (SIC!) усі співали арію, цоя і прочу руску х...ю. В гуртожитку жило багато студентів зі Полтави, Дніпра, інших міст України, були також з Молдови і власне там я набралася руского рока, і думала, боже, які тексти, які сенси ггг. Хоча істинно львівські теж часами слухали кіш і решту того шобла. В більшості звісно, львівські нєфори початку-середини нульових, на які припали мої студроки, т то були хардкорщики, слухалося корн, сліпнот, західні штуки. Але разом з тим звісно у Львові не обходилося без Півнів, Гадів, сестрички Віки, Вія, Кому Вниз. Пам'ятаю відкрила для себе книгу і касети - Єнциклопедія чи легенди українського року. Оце було до дір. Як то все з цоєм і арією в моїй голові поєднувалося, я не знаю. 😢
Дякую за вашу історію!
Мене курвило, коли наша вчителька зарубіжної літератури говорила, що лєрмонтова краще вчити в оригіналі. Я ж питав чим гірший Байрон.
Дякую Панове! Саме дякувати Пану Богу і Великим людям із " какая разніца" тепер це УКРАЇНА , звичайно ще багато маємо зробити і на фронті бойовому і у тилу! Слава Україні! Смерть ворогам! Амінь!
Дівчата,ви неймовірні, дякую вам ♥️🇺🇦
Зараз мені 18 років, мій тато україномовний, а мама російськомовна. Я жила в Рівному тому вчилась українською, але абсолютно весь медійний простір який мене оточував був російським бо бабуся з якою ми святкували всі свята була затята комуністка. Всі "голубі огонькі" " пєсні года" і радянські фільми я вже вивчила на пам'ять. Але я займалась народними танцями тому чула українські пісні, і в якись момент у років 9-10 зацікавилась, і почала скачувати їх собі і слухати. Та на підсвідомому рівні мені було увага СОРОМНО, що я слухаю українські народні пісні. В один день коли їх почула моя сестра вона поча сміятись наді мною. Я розплакалась, тато запитав чому, але я не хотіла говорити, коли ж я розповіла, він почав підтримувати мене і кащати що він теж дуже дюбить українські народні пісні
Поняття "російськомовний" фсбшний вкид. По законам ординсько-московської тюрми народів, всі зросійщені за межами РФ є їх співгромадянами яких РФ повина захищати і " асвабаждать". З цього приводк є рішення КСУ, яке каже , що нема юридичної і правової категорії "російськомовні", це поняття не має семантичного визначення і є політичним конструком. Є насильно ЗРОСІЙЩЕНІ народи і люди.
руССкій язик - це штучна імперська мова ординської, угро-фінської, неписемної Московії, яку в 1721 назвали вкраденою назвою рОсія, яка стала кривавою тюрмою і могилою сотень насильно зросійщених народів. Основа руССкого язика - штучна церковна, літургійна, дуже обмежена мова, яку розробляли на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови. Тому, руССкій язик, повністтю складається з запозичених слів з різних мов.
У диких угро-фінських племен Залісся, не було прізвищ, по батькові, соєї писемності, назв страв, одягу, місяців, днів тиждня. Тому, На карті РФ немає руССкой республіки, штучний етнонім "руССкій" прикметник, а основні "ісконниє" руССкіє слова зовсім не слов'янські: тетрадь - грецьке, карандаш - тюркське, фамілія - латинське, закінчення прізвищь на "ов єв" - болгарські, глаз - німецьке, сарафан - тюркське, кокошнік, лапті - фінське, пельмень, щі - тюркське, назва місяців - латинська, ізба - германське. Навіть скрєпні бутилка - французьке, стакан - тюркське, водка - польське тощо.
Слово "москва" з мови дикого угро - фінського племені Меря перекладається - тухла, смердюча, гнила вода, сеча.
В складі Орди Московія була довше ніж фальшивою роССієй (рОсія, Русь Грецькою), тому в штучному руССком дуже бегато тюркських слів яким не має заміни: кремль, кирпич, деньги, чердак, жемчуг, стакан, арбуз, аршин, каблук, тюрьма, чулок, башмак, барыш, амбар, палач, сундук, чемодан, чулан, изюм, кавардак, капкан, очаг, карандаш, бумага, тормоз, дымка, кутерьма, диван, кляча, кобель, таможня, болван, шалаш, чеканить, ковер, шатер, телега, алый, казна, караул, изумруд, лачуга, войлок, утюг, фитиль, изъян, камыш, тучный, урон, чирикать, чумазый, щи тощо.
Графіті Софії Київської, є стародавніми пам'ятками української мови, які доводять, що давні кияни часів Русі спілкувалися українською мовою, бо давньоруська і давньоукраїнська - це одне і теж. Бо Русь це Україна.Саме українська мова була офіційною мовою Літовсько - Русько - Жемантійського князівства.Тому, Президент Литви, Ґітанас Науседа, говорив у Верховній Раді українською - "Звертаюся до вас давньою і достойною мовою, яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено ...".
Стаття"Лінгвоцид української мови" пояснює, як після декількох сотень заборон мови і проведення століттями геноциду, лінгвоциду, елітоциду, етноциду, в Україні загаварілі на штучному руССком язике кривавого ординсько - московького мордора.
Дякую за вашу історію! До речі, у нас якраз вийшов новий випуск про спілкування з проросійськими родичами або тими, хто живе в Росії
Дуже класно, що ви обговорюєте цю надважливу тему❤️ нам треба це обговорювати, щоб переосмислити наше минуле і не тягти з собою далі імперські кайдани.
Як же мені поталанило, що це лайно, що називається "русскій рок" мене оминуло! Дещо під впливом друзів я навчився слухати та не ригати, але в цілому це явище мені здавалося надто переоціненим римованим набіром слів.
З Вашого відгуку видно, що Ви таки непогано покопалися в собі і чітко тепер знаєте суть отого явища, що в нас величають русскім роком. А по інших коментарях видно, що те лайно люди вже не слухають, бо куди ж уже...
😊
Класний випуск! Дякую за вашу роботу!
Я теж виросла у сім"ї де спілкувались і російською і українською, тому я знала обидві. Але оскільки моє рідне місто на Львівщині було більше як містечко для військових, то відповідно і 70% мого оточення (діти з якими я бавилась) говорили російською. І пам"ятаю момент, коли в першому класі мене вчителька попросила описати класну кімнату, я встала з-за парти, і почала говорити, але забула як українською буде "шафа", і я сказала "шкаф". Такого приниження я не відчувала в своєму житті більше ніколи - вчителька на мене як скажена собака накинулась, і сказала що це російське слово, чому ти не знаєш українського слова, ти ж українка...І все в такому тоні. Я тоді сильно розплакалась і не могла зрозуміти чому, що я зробила не так?
Так, я забула український відповідник слову "шкаф", але й вчителька мені нанесла неабияку травму. Досі це все пам"ятаю ніби було вчора, а мені вже 29 років...
Пізніше, теж в школі, майже всі вчителі зарубіжної літератури просто возвеличували всіх ПушкінівЛєрмонтовів і цей весь зброд - відповідно це теж не допомагало українізовуватись.
Хоча російську я використовувала тільки в побуті і ніде більше, воно і зараз відгукується на підсвідомому рівні. Наприклад коли рахую в голові щось "один, два, три...", то в голові звучить російська 😖 Завжди зупиняю себе і починаю рахувати знову, українською, або будь-якою іншою мовою яку знаю, але не російською.
Засіло це все дійсно глибоко, і буде викорінине тільки з поколіннями.
Дякую за вашу історію! До речі, у нас якраз вийшов новий випуск про спілкування з проросійськими родичами або тими, хто живе в Росії
@@LesiaKotubey Дякую, біжу дивитись новий випуск 🫶
Слава ЗСУ!!!
Надзвичайний етер!!! Надзвичайні журналісти!!!
Слава Україні!!!❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Дякую за випуск, чекаю наступних серій!
Деколонізуймося!
П.с. говою українською з 2009 💗
Дякую! До речі, у нас якраз вийшов новий випуск про спілкування з проросійськими родичами або тими, хто живе в Росії
Дякую за випуск. Я теж стикнулася з кризою ідентичності. Народжена в рф,точніше,ще при союзі, мама -росіянка, батько хоч і народжений в Україні, та його сім'я була не з місцевих, осівших колишніх військових після другої світової, яка теж розмовляла російською. Звісно, росла я на російському контенті, з поїздками раз в рік до маминої рідні в рф. Чи була в мене та імперсткість? Так. Ба, навіть більше, я до дитини розмовляла нею, щоб вона була білінгвом. Нащо? Тепер я не можу дати собі відповідь на це. Чи вважала я себе українкою? До 2013 року вважала,що маю більше москальської крові, і пишалася цим 🤢. Зараз мені гидко від цього. Коли в мене почали закладалися підозри,що шось не так ? - під час революції Гідності. Та російська лишилась в моєму особистому житті. У мене далі були хороші росіяни,крім влади. Але 22 рік відкрив очі. На них всіх, в тому числі й родичів. І от тоді в мене сталася криза. Чи маю я право називати себе українкою, якщо я росла і виховувалась як росіянка? Це був важкий період. В березні 22 перейшла на українську з дитиною. Було важко,бо звичка. Вона мені далі відповідала рос. Але так тривало до 2 тижнів. З сім'єю ще якийсь час переходила на рос. Було якось не комфортно, чи шо, хоч розумієш,що не хочеш. Але після розмови, виявилось, що інші теж хочуть перейти на укр. З мамою було важче. Але непохитність, розмови про важливість мови і не прийняття більше ворожої, і мама говорить російською, не чисто, але. Дякую за ваш досвід
Маєте право. Ви українка за вибором свідомим, а російське у вас походження. У нас всіх різної крові намішано, а виховання повністю чи частково було російське теж у всіх. Того ми всі трохи москалі. Треба, щоб в наших дітей таких проблем не було. Щастя вам.
Дякую вам, що поділилися 💌
@@user-1mrndslvd8h Все ж не розписуйтесь за всіх. Далеко не всі "трохи москалі". Більшість -- просто українці!
Колись від братів Капранових почула фразу (не знаю чи їх, але почула від них) :"Справжній українець не той, чиї батьки українці, а той, чиї діти українці"
@@ОльгаКарпенко-н3р Оце гарно.
Це прекрасний випуск, який відгукується тим, хто сам через це пройшов. Дякую
Дякую Вам…Сподіваюсь, що більше людей будуть дивитися такі передачі
Я дуже вдячна своєму першому хлопцю, який показав мені пісню "Вона" і тепер мої спогади про перше кохання асоціюються саме з українською піснею. Але дорн, ані лорак, та інші монатіки, ви витіснили своїм руським міром і не далм місце українському
класний контент, правильні думки, а Владлен і Маріам це взагалі мої краші і я слідкую за їх контентом і дивлюся усі відео з ними)))
Олександра Огонтар! Вогонь! Дуже класно, що зараз багато свідомих людей! Це дає надію на щасливе українське майбутнє!
класний проєкт! дякую, це пізнавально
В мене як і у ведучої, була схожа сиутація. Мій батько був російськомовним, але він був жорстко за Україну. Тож в мене теж було оце підсвідоме "нет, мы за Украину". І я теж відчував, що він якось дуже жорстко ставиться до цього питання. Це дуже повпливало на вибір ідентичності у підлітквому віці й пізніше.
Я КИЯНКА І ЗАВЖДИ ПИШАЛАСЬ, ЩО МИ УКРАЇНЦІ! БО МОЇ ПРЕДКИ ВСІ УКРАЇНЦІ! ТАК БУЛО, Є І БУДЕ! СЛАВА ЗСУ І ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! ВИ НАЙКРАЩІ!✌✌✌🇺🇦🇺🇦🇺🇦👍🏽👍🏽👍🏽👏👏👏❤❤❤!
❤
Клас! Дякую за вашу роботу 🙏 все по поличках, і дуже приємний ритм відео і цікаві спікери.🤘
Дякую Вам за роботу. Наша русофобія ще недостатня. Слава Україні 💛💙Слава її Героям!
Дякую. Я знаходжу підтримку своїм думкам. Бо навколо чую так багато рускагаварящіх, бо їм так прощє...
Я щаслива, що з’являється все більше таких передач і вірю і те, що Україна стане українською. Наша родина перейшла на українську ще при радянському союзі. Оточення наше дивувалося, а потім всі звикли, а коли у наших дітей народилися діти , то в сімʼї вони чули тільки українську, в школі учились українською і ще вчили англійську. А російську вони знають, але не так добре, як ми. Українська для них рідна мова. А перший наш правнук взагалі не знає російської. Так і буде в Україні . А на чолі країни теж стануть патріоти і Покоління наших правнуків буде справжніми українцями. Так і буде. Слава нашій рідній Україні! Ми переможемо і наші діти, онуки і правнуки збудують прекрасну державу .
Я все проходжу трансформацію вже третій рік. Дякую за це випуск!
Чернівецька область. Західна Україна, але сюди теж добралась ця гидота. В дитинстві всі зі мною говорили російською, музика теж була їхня, тому що не було доступу до хорошої української музики. Але потім з'явився інтернет, дізнався багато нового. Оточення теж змінилось і перестав розмовляти мовою ворога. А зараз органічно не можу слухати їхню музику, навіть дубляж фільмів. У нас є дуже багато хорошої музики і контенту.
❤
Дякую за випуск. Згодна з Сашею Гонтар, мене більше тішить те, що нарешті вдалося позбутися совка в голові. Важливо саме зараз генерувати новий актуальний український контент для різної авдиторії. Інформаційна війна продовжується.
Навчалась в україномовній школі і дуже раділа цьому. Але інші підлітки хизувались, шо говорять « па узкі» , а я типу селючка😩. І це дійсно впливало на мене , переїхавши в Одесу почала говорити узькою. За що мені дуже соромно 😢 Але завжди, як поверталась з Карпат, усі на моїй роботі говорили моїм «суржиком» 😂❤ Суржик -це тєж наша зброя
Квіточко, дякую тобі за цю передачу і за твій вибір.
Слава Україні!
Яка чудова робота! Лайк, коментар для просування👍🏻 Творіть ще