Я пропоную скасувати десяті і одинадцяті класи і усі інститути і університети. Не треба розігрувати глупі вистави, коли одні роблять вигляд, що викладають математику,сопромат, теоретичну електротехніку, а інші роблять вигляд, що вивчають їх. Це навіть виглядить непристойно. Як би я навчав електронників? Дев’ятикласники проходять корнкурс з математики і фізики дев’ятого класу і одержують статус учня електрогщика. За стіл сідають досвідчений електронник і троє учнів. Складаємо схеми підсилювача. тригера, контура, генераторів П-подібних і пилкоподібних імпульсів. Бачите синусоїду на осцилографі? Як амплітуда і частота залежать від зміни індуктивності, ємкості, резистора? Зрозуміло і без математики. Через тиждень працюємо із гідравлічними і пневматичними схемами, котрі за своєю динамікою аналогічні електричним схемам. Ця аналогія допомагає краще зрозуміти електричні схеми. Через тиждень працюємо вже з інтегральними схемами. Через два тижні працюємо із механічними іграшками-роботами, забеспечиваємо програми вмикання-вимикання електродвигунів і електромагнітів. Ще через місяць починається практика на протязі року у виробничому цеху або ател’є з ремонту побутової техніки, де учень пізнає не тільки технологію, але й психологію: вертикальні і горизонтальні, формальні і неформальні відносини між людьми, що інженеру теж корисно знати. А далі вже інженерна робота. Мій батько пишався тим, що вивчив теорію автоматичного регулювання. Я бачив цей підручник, там страшна математика, невже батько це вивчав? Така наука годиться тільки для вундеркіндів. Якщо її вивчають усі електронники, то це ще не означає, що вони її розуміють. Скоріше усього вони дарма витрачають час на лекціях, як я колись дарма витрачав час на лекціях із термодинаміки. Я був не те що нуль за Цельсієм, а нуль за Кельвіним, абсолютний нуль у розумінні цього предмету. Але я йшов на іспити із абсолютним олімпійським спокоєм, бо не я один такий, бо ніхто не розуміє, і добра оцінка у мене просто у кишені. Теорія автоматичного регулювання потрібна дуже вузькому колу вундеркіндів, котрі розробляють дуже складні системи. Але складна система поділяється на прості підсистеми, для котрих вже не потрібна теорія автоматичного регулювання. Вважаю, що будь який викладач із більшою охотою працював би із невеликою групою вундеркіндів, ніж читав би лекції на 150 чоловік, котрим цей предмет буде не потрібен.
Дякую,дуже приємно слухати та легко зрозуміти
Легко.Дякую.
все зрозуміло. Дякую
Я пропоную скасувати десяті і одинадцяті класи і усі інститути і університети. Не треба розігрувати глупі вистави, коли одні роблять вигляд, що викладають математику,сопромат, теоретичну електротехніку, а інші роблять вигляд, що вивчають їх. Це навіть виглядить непристойно. Як би я навчав електронників? Дев’ятикласники проходять корнкурс з математики і фізики дев’ятого класу і одержують статус учня електрогщика. За стіл сідають досвідчений електронник і троє учнів. Складаємо схеми підсилювача. тригера, контура, генераторів П-подібних і пилкоподібних імпульсів. Бачите синусоїду на осцилографі? Як амплітуда і частота залежать від зміни індуктивності, ємкості, резистора? Зрозуміло і без математики.
Через тиждень працюємо із гідравлічними і пневматичними схемами, котрі за своєю динамікою аналогічні електричним схемам. Ця аналогія допомагає краще зрозуміти електричні схеми.
Через тиждень працюємо вже з інтегральними схемами.
Через два тижні працюємо із механічними іграшками-роботами, забеспечиваємо програми вмикання-вимикання електродвигунів і електромагнітів. Ще через місяць починається практика на протязі року у виробничому цеху або ател’є з ремонту побутової техніки, де учень пізнає не тільки технологію, але й психологію: вертикальні і горизонтальні, формальні і неформальні відносини між людьми, що інженеру теж корисно знати. А далі вже інженерна робота.
Мій батько пишався тим, що вивчив теорію автоматичного регулювання. Я бачив цей підручник, там страшна математика, невже батько це вивчав? Така наука годиться тільки для вундеркіндів. Якщо її вивчають усі електронники, то це ще не означає, що вони її розуміють. Скоріше усього вони дарма витрачають час на лекціях, як я колись дарма витрачав час на лекціях із термодинаміки. Я був не те що нуль за Цельсієм, а нуль за Кельвіним, абсолютний нуль у розумінні цього предмету. Але я йшов на іспити із абсолютним олімпійським спокоєм, бо не я один такий, бо ніхто не розуміє, і добра оцінка у мене просто у кишені. Теорія автоматичного регулювання потрібна дуже вузькому колу вундеркіндів, котрі розробляють дуже складні системи. Але складна система поділяється на прості підсистеми, для котрих вже не потрібна теорія автоматичного регулювання. Вважаю, що будь який викладач із більшою охотою працював би із невеликою групою вундеркіндів, ніж читав би лекції на 150 чоловік, котрим цей предмет буде не потрібен.