Дівчатка з аутизмом, так файно адаптуються... кажу по собі. Інколи, не можу витягти з себе слово, немов гальмує... а інколи, змовкнути не можу, кажу й кажу, поки втомлюсь від того. Мені сорок. Діагнозували у 9 років. Але на це не зважали. Я жила як могла, дивна була... мене у віці дитячого садочка, вчили з толкового словника. Але я не розуміла, навіщо воно мені, ото мовлення, коли мене і без того розуміють. Бо я і тицяла на те що треба, і знаками показувала. Букви знала, десь у 3-4 роки. Розмовляти я вміла, але коли поспішала середина слова сщезала. Мені не по собі робилось. Я Оленка... але букву "Л" не завжди можу вимовити, і досі. Але, коли співаю, здається, вимовляю. Коли мене накриває від враження, я не можу заспокоїтись, і теж хочу про це говорити, бо я про те думаю... вголос. Я добре пам'ятаю себе зовсім маленькою... але чи снідала, та чим, до вечора, можу забути. Я все відчуваю, але не можу це пояснити, немов стіна... біль який бачу, теж відчуваю. Мене у дитинстві ображали. Бо я контатувала факти, не зважаючи на те, що це нікому не треба. Але я тримаюсь, як можу, приймаю транквилізатори та нейролептики, бо в мене ще і епілепсія, після інсульту... у мене малий круг спілкування... тільки якщо довіряю. І мені, це комфортно. Коли багато бажаючих спілкуватися зі мною, мені не по собі якось. Від голосних звуків, голова болить, та розмовляти потім важко. Іноді, взагалі голос зникає. Як мала була, мене били, та пояснювали що до чого приводить. Навчили будувати логічний ланцюжок наслідків. Я люблю обніматися з мамою. І немов рефлекс, машу рукою "привіт", усім кого бачу, не вперше... але не завжди я пам'ятаю, хто це, або як звати. Бо ім'я, я не одразу можу запам'ятати, або згадати. Я логік... у мене головна півкуля мозку ліва. Але інформацію, розумію краще, коли вона коротка. Де один-два кроки, не більше. Мозок втомлюється... перше і останнє пам'ятаю краще. Емоції... ну, я й досі гальмую. Але, я вчилася всьому сама, щоб не били, бо розуміла, що я дивна. Ніхто мене особливою не робив. Я третя дитина в родині. Але сестра та брат, набагато старши. Тож ми мало спілкувалися. Я замовкала, від почуття вини... бо ене лякало, заважати їм, або ще комусь... тож була зручною дитиною. Читати я навчилася, коли мені пояснили, навіщо читати в голос, та ще й по слогам. Мене це дратувало. Бо я і без того, розуміла що читаю. Коли я читаю, я це немов бачу. Коли переповідаю фільм або історію, все перед очіма... я навіть можу не туди звернути, або кудись врізатись... бо я немов одразу, у двох мірах, а це важко. Мені пояснили, що слога, це друзі... вони за руку тримаються. Слово, це частина речення, а речення за реченням, це вже історія... і це цікаво. Як розірвати друзів, коли треба переносити слово на другу строфу. Тому, я запам'ятала, що слова це немов родина, або друзі. Все, що я думаю, то і кажу. Факт і все. Не завжди розумію, що це образити може. Але тримаю себе у рамках... щоб не ображати... бо мене, ображали до сліз, та били, поки я зрозуміла, як то боляче... і що думки, треба тримати при собі. Це важко. Але я можу. Сарказм, діти до 10 років, розуміють не завжди. Тож не дивно. Мені пояснювали афоризми... це було цікаво. Тому я розумію їх, і сама, часто згадую у розмові якісь поговорки... коли не можу, пояснити іншими словами, свої почуття. Я з Харкова. У садочку, розмовляли російською, у школі також. Мама також, російською тоді розмовляла частіше, ніж зараз. Але тато, тільки українською, зі мною спілкувався. Тож я злегко розмовляю обома мовами. Але суржик, мені не подобається. Бо я стільки вчилася, щоб бути "нормальною"... а треба було, бути собою. Як от зараз. У дитинстві, мама мені часто казала, що як я назовусь на дитячому майданчику, так і буде. А у школі, я вчуся. Друзі, не належать лише мені, кожен належить сам собі. Ми часто змінювали житло та школи. Я була новенькою... і мені це навіть подобалося. Як назовусь, так і примуть. Мама пояснила, що як закінчу школу, навіть пригадати нікого не зможу, бо вони мені не треба. А ось знання, мені можуть знадобитися, у житті або для розвитку... майже все, що я знаю, це не школа навчила. Підручники, книги, спостереження... у школу, я йшла вчитися. Були і друзі. Зазвичай, одна подружка. Мені вистачало. Зараз, є друзі, та знайомі. Спілкуюсь... але дружу та люблю не багато людей... на пальцях однієї руки можна порахувати. Я швидко втомлююсь від балаканини... Мені важко вдаються побутові справи... але я розумію теорію, не зважаючи на малу практику. Я не така вже і дивна. Думаю трохи інакше. Але хто ідеал? Ідеал, це радянський міф, який нав'язували людям роками, щоб всі були єдиною сірою робочою конякою, та ще й раділи тому ярму.
Дякую, що поділилися своєю історією. Ми всі різні, Ви праві, немає ідеальних людей, та навіщо? Життя таке цікаве. Бажаю Вам зустрічати побільше добрих людей.
Добрий вечір, Альонко! Дякую за цікавий сюжет. Можливо напишу трішки не в тему саме цього відео, бо цей коментар мав бути під відео про садочки. Я працюю керівником дошкільного закладу в Україні і ваші сюжети цікаві мені як керівнику спеціалізованого закладу і як простій людині, яка багато разів плакала з такими мамами як ви вислухавши ваші життєві ситуації. Плакала і коли дізнавалась, що мама пройшла багато садочків і ніде їх не приймають, знаходячи різні мотиви, щоб не прийняти. Я кожного разу пртймала рішення- брати. Але.. Ми, як педагоги просто не знаємо що і як з такими малявочками робити. Ми, як сліпі кошенята, все методом спроб і помилок. Ніхто нажаль не вчить вихователів як діяти в тій чи іншій ситуації, і їм іноді страшно від того, що вони не знають, що робити. Кожна дитинка- нлва історія для нашого колективу, новий виклик для нас. Ми намагаємося! Нажаль мало людей з покликанням, особливо на посадах асистентів вихователя. Я , як керівник особливого вибору немаю, нажаль. Тоді ставлю пріоритетом для відбору на посаду- терпіння, м'якість, бажання працювати. Я захоплююся вами як мамою, розумничкою, яка тримає Всесвіт над своїми дітьми. Здоров'я і терпіння! І нових сюжетів длч нас! 🎉❤❤❤
@@aliceleroux4618 Дякую Вам величезне за такі слова! І я Вас насправді дуже розумію. Після того, як я побачила, що вихователь в першому садочку доньки з нею не справляється, в мене й думки не було когось звинувачувати, бо це важко, 25 осіб в групі. Я прекрасно розумію педагогів. Згодна з Вами, що бракує насамперед знань, мені самій як мамі їх часом сильно бракує. Тому коли сталася ця неприємна ситуація, я в першу чергу пішла до психотерапевта, спеціаліст попросила через мене всіх вихователів заповнити анкети, там треба було відповісти на питання на тему причин поведінки дитини. І зараз готує для садочка план дій, щоб мінімізувати в майбутньому такі ситуації. Тобто важлива співпраця: батьки - психотерапевт - садок.
@@alenamulenkoвау! Як це круто там у вас продумано!!! Як би мені хотілося, щоб і в Україні таке запрацювало! Буду мріяти і 🙏вірити! Ви молодчинка, що маєте розуміння не звинувачувати, а розуміти- це титанічна праця над собою!
Всі діти індивідуальні, різні, кожен випадок особливий. Але алгоритм приблизно такий: - етап 1: навчити дітей комунікувати для вирішення нагальних фізіологічних потреб (дитина стресує та може тікати з садочка, або вибирати девіантну модель поведінки, коли не знає, як попроситися в туалет, попросити поїсти, попросити попити водички); це перший етап формування довіри між дорослим та дитиною; - етап 2: внутрішній розпорядок садочка; треба привчити дитину до внутрішніх правил перебування в садочку (але, якщо дитині для зняття напруження треба довше мити руки, якщо дитинка їсть тільки зрозумілу для неї їжу, то це треба враховувати); - етап 3: вигідна репрезентація дитинки серед однолітків, налагодження людяного до неї відношення, залучення до спільних розваг, об’єднуючи ігри; встановлення прямого та зворотнього зв’язку комунікації: привчаємо одногрупників до людяного ставлення до дитинки та дитинку привчаємо адекватно комунікувати, взаємодіяти з оточуючими (просити та віддавати іграшку хоча б); - етап 4: мовлення; це звуки, потім слова на два склади; потім 30 базових найпростіших слів (мама, тато, дай, дім, сонце, вода, трава, земля…); набираємо словниковий запас; додаємо прикметники; додаємо дієслова; формуємо речення; вчимо прийменники, займенники, один/багато…; - етап 5: навчання (поступово, терпляче, з розумінням посадити дитину за парту, привчити слухати вчителя, сприймати мову на слух, виконувати завдання, відкрити зошити, написати літеру і тому подібне. Додаткові нюанси: - у дитини повинна бути своя ніша, свій куточок безпечного середовища, куточок відпочинку та розрядки; - дитинка повинна навчитися керувати своїми емоціями, знімати напруження (наприклад, порвати папір, поплескатися у водичці, пограти з піском) повинна розуміти свої емоції та емоції оточуючих); - у дитинки може «просідати» сприйняття дійсності та комунікація, навчання, якщо дитинка - кінестетик, тобто її канал комунікації - рух та дотик (навчання через танці, стрибки, прописи: «пропишемо букву в повітрі, а потім в зошиті»; - дитинку треба привчати самообслуговуватися та на кожну можливу нестандартну ситуацію вчимо алгоритм послідовності дій, інструкцію.
Були за кордоном і племінник 12р з аутизмом, робив дивні речі: підпливав і обнімав саме одного чоловіка з усього бавейну, брав чужі речі....., але всі дуже адеаватно і толерантно реагували, а коли пояснювали, що в дитини особливості розвитку, то взагалі, максимально намагалися взаємодіяти! Бажаю досягти нам теж такої толерантності і розуміння!
Нам дуже не вистачає емпатії…вчені довели, що чим вищий інтелект, тим більше має людина емпатії. Інтелект в свою чергу - це вроджена постійна, його розвинути неможливо. Тобто можна бути начитаним, багато знати, але це не про інтелект насправді. Можна зробити висновок, що наші люди не винуваті в тому, що вони не емпатичні)), просто нестача інтелекту.
@@ЮлияСкуратова-т3ю неправда від початку до кінця що ти написала. Рівень інтелекту можна підняти. А ще емпатія і рівень інтелекту залежать один від одного зовсім пропорційно :чим вищий інтелект- тим нижче емпатія. Діти дауни, мають ну дуже високу емпатію. А от вчені, академіки і тд. наоборот - холодний, з низкою емпатією. Наші люди бояться всього незнайомого. Раніше інвалідів ховали, а тепер вони повилазили і ніхто не знає як з ними спілкуватись. А ща кордоном інваліди все були на виду. Так як у нас горобці.
Дуже багато треба прикладати зусиль,з такими дітками...Ми 3 роки молилися,до Господа Бога за нашого синочка,і сталося чудо він почав говорити і розуміти.І коли пішов в перший клас закінчив відмінно навчаня я плакала від радості.....
Я просто слухаю все що Ви розповідаєте і це від першої букви і до останнього слова наче про мою дитину, з двома поправками 1) їй зараз 3 роки і 4 місяці, 2) ми зверталися до психіатра і поки без однозначного діагнозу, але все що Ви розповідали про свою донечку у віці до 3,6-4 років у нас так само все під копірку просто 100%. Я теж , нажаль, пізно почала звертати увагу на те що вказівний жест був 50/50, віршики, пісеньки з мультиків, абетка українська і англійська, рахувати до 10 українською та англійською, кольори на двох мовах - це все знає на відмінно. Але 😔 діалог відсутній, тобто є , але не так як це могло б бути в нормі. Ехолалії, стереотипів, про себе у третій особі. Це дууууууже важко, я Вас розумію і хотіла б (з дозволу) обійняти, бо попри труднощі з дитиною і комунікацію з нею, мені важко дається суспільство і їх реакції, це так гнітить , що хочеться кричати. Тому Ви велика молодець , бажаю терпіння і більше бажаної підтримки/розуміння від близьких та оточуючих🫂🫂🫂🫂🫂🫂
Випадково натрапила на ваше відео у рекомендаціях, і, знаєте, ніколи не стикалась з людьми з аутизмом, то й нічого про них і не знала. Тільки факт: от є такий розлад як аутизм, це все, на цьому мої знання закінчувались. Почувши вашу розповідь, ваші думки й емоції, я зрозуміла, що треба у цьому, хоча би на базовому рівні, розібратись. Бо так, дійсно, люди не знають як комунікувати з тими, хто відрізняється від них самих і це стає складним як і для тих, хто має розлад, так і для тих, хто зустрів таких людей. Маємо покращувати обізнаність й лояльність до всіх, а також робити суспільство кращим. Дякую вам за висвітлювання проблеми, гарантую, що ваша робота не залишиться безрезультатною))
Ви молодець, що знімаєте такі відео - вони справді дуже потрібні! ❤Мені вони особливо відгукуються, бо все, що ви розповідаєте - про мого сина. Він у мене теж білінгв і я теж не стала переходити з ним на іноземну мову. Як виявилось з часом, дітям з РАС білінгвізм навпаки корисний, оскільки необхідність звертатись до різних людей різними мовами формує у них розуміння, що в інших людей інші емоції, бажання і потреби. Однак, це стосується саме дітей з РАС, а не з аутизмом. Аутистам все-таки простіше коли мова в них одна. Щодо ваших пригод з дітьми на площадках - прекрасно Вас розумію, ми через все це проходили і ще досі трапляються неприємні ситуації, однак, все рідше. Тут допоможе лише терапія і Ваше терпіння🙏🏻
Почала і продивилась все відео. Ви дуже гарно розповідаєте, хоча тема і не весела. Але ми дійсно маємо знати про особливості людей/дітей. Хочу вас підтримати, ви молодець.
Дякую Вам) Ви така приємна, розумна та мудра) В Вас обов'язково все вийде, Адже докладаєте неймовірних зусиль. Сил Вам і терпіння. А материнська любов ніколи не перестає) В Польщі зустрічаю більше толерантних людей. Маю надію, що відношення людей, завдяки можливості мати більше інформації мінятиме їх ставлення, ставатиме кращим до наших діток і дорослих. Ви чудова) Божої вам підтримки. З повагою і розумінням, мама чудової донечки з с-м Аспергера
👍💙💛💙. Я народилася а Канаді. В дома ми розмовляли українською мовою. В суспільстві англійською. Нас теж старалися переконати що не потрібно баламутити дітей двома мовами. Це справді смішно. Вчіть дітей свою мову. «Вчіться, думайте, читайте. Свого не цурайтесь» вчив Тарас Шевченко
Переглянула усі відео! Яка Ви Альоночка молодець, що все так докладно розповідаєте! Ми проживаємо в США і мій син тут народився! Усе, що описуєте звучить як про мого сина! Скільки всього я уже пройшла з ним, але бачу, що ваша дочка має точнісінько таку ж саму форму аутизму! Моєму сину зараз 14. Він закінчив на відмінно середню школу. Навчання дається легко, пам'ять феноменальна! В соц. плані дивний порівняно з однолітками, але з ним легко зараз, усі істекики в молодшому віці залишились!
В США и наверно в Европе было бы проще и с обучением и с устройством на работу такого ребенка.У меня родственники тоже живут уже как лет 10 в США и переехали из Беларуси ради того чтобы у сына было будущее,там они курсы какие то прошли даже о том как общаться с ребенком аутистом.
@@humpty4582 Можу сказати, що в Європі звичайно рівень знань, обізнаності, толерантності вищий, ніж, наприклад, в Україні, але всеодно ще дуже далеко до комфортного життя нейровідмінних людей.
Моя донечка така сама! Ось точно все так само!!! Просто кожне слово!!! Про звукові імітації тварин, потім про літери, потім про те що наче все знає, ми її професором називали, про те що не любить щоб читали. Ну а історія про хлопчика і пісочну фортецю. У нас це також було, також негативний емоційний досвід, коли ми не встигли на поїзд, бо замість того щоб йти вона почала кричати, і шлагбаум закрився і ми не встигли на поїзд і вона побачила як поїзд поїхав. І повторює якісь сюжети з мультику які вона останній раз бачила майже рік тому! З діалогом та сама історія! Ми питаємо як тебе звати, а вона нам може сказати, що сьогодні п'ятниця. Про відповідь ти будеш пити на запитання ти будеш пити ми в 5 років цілий позбувалися цього. Зараз вже слава Богу каже Я хочу пити, але мені здається, що Я ще не від неї йде, а просто бо завчили, бо в інших, нових випадках, досі каже в третій особі Вероніка. І ручку прикладаємо, щоб допомогти їй. До мене досі каже Мама хоче/робить. Моїй зараз 6 років. Зараз правда, вона більш влучно попадає у відповіді в діалозі. Може розповісти, що і де вона була і що робила і розповісти план на день. Але граматично (закінчення, відмінки) ще поки не правильно. Виконує прохання, дуже тішиться після цього. Але тепер фішка втому, що якщо братику вона принесла горщик, то тепер це правило, тільки вона має принести йому горщик. Засвоєння правила довго проходить, але якщо засвоїла, то це просто закон який мають всі виконувати. Вчили, що не можна ставити ноги на сидіння. А нещодавно в садочку почала плюватися, сказали що якщо не будемо давати морозиво і ось зараз правило набагато швидше засвоїла. І мені здається річ не у підході, а просто бо мозок трішки подорослішав. Дуже багато бачила про хлопчиків і вперше бачу де про дівчинку розповідають! Знаєте, це насправді дуже підтримує, що ти не одна! Запитання, вже знаєте у яку школу піде Аланка?
Моєму сину вже 33 та скільки ми пройшли за ці роки. Коли він ріс діагнозу аутизм майже не ставили, було зпр. Ніхто нічому не вчив, тільки хотіли ще й ідіотом зробити. Ми боролись за свою дитину, повертали ії в соціум. Зараз він вміє водити машини та автомобілі, сам шукав та знаходив працю. Він добровільно вступив до лав ЗСУ та вже майже 2роки воює. Шановні батьки вірити в дитину, вірте в себе, такі діти варті тієї боротьби
Дякую, що ділитеся своєю історією. У мого брата донечка з аутизмом, щойно поставили діагноз у 2 роки. Ваші відео допомагають мені її краще зрозуміти. Ви чудова мама. ❤
Дякую, Альона❤ Ви звісно й самі знаєте, але ви дуже розумна й красива жінка! Бажаю вам і вашій родині всього найкращого. Люди, які у ваших чоботах не пройшли не зрозуміють вас повністю, але є такі, що намагаються і в цьому є ваша (й інших батьків діточок з особливостями) заслуга. Якби не ви я б і далі, проходячи в магазині повз дитини в істериці , думала( тактично мовчки), що це просто характер і виховання. Тепер,прослухавши купу роликів на цю тему - дуже розумію. На рахунок місця дитини у суспільстві: звісно вони мають рівні з усіма права. Бо давайте їх запхнемо у окремі садочки, потім окремі школи а потім що - у окремі райони в містах чи що? Ми, суспільство й держава, маємо допомагати вам, батькам, хоч трохи у вашому титанічному труді. Маю надію, що коли закінчиться війна то почнуться зміни на краще в усьому, у тому числі й у політиці підтримки сімей , що мають особливі потреби. І будуть тьютори у садочках і школах, щоб мама могла працювати більш менш спокійно. У Польщі ще не впровадили індивідуальний супровід для діточок, що потребують? У світі є така практика, наскільки я знаю . ❤
@@liubovb.1330 Дякую Вам величезне за розуміння та підтримку!♥️ Не можу поки сказати на рахунок школи, як виглядає ситуація зі спеціальними педагогами, бо в садочку такі є. Просто таких спеціалістів, на жаль, небагато.
Високофункціональнв діти з РАС гарно адаптуються до всього, головне працювати. Цікаво, які діти з РАС дорослі зараз. З ними ніхто ж не займався раніше, так як зараз.
@@АннаФок-т4щ Знаєте, зараз ютуб багато пропонує мені відео саме дорослих людей з РАС, яким діагностували аутизм вже у дорослому віці. Дуже цікаво їх слухати
Дуже багато Вам можу розказати. Але не хочу писати відвертий коментар. Всі випадки різні. Не можна дітей/людей порівнювати. Але в мене є дуже багато певного досвіду. Тому є певне бачення. Іноді в певних випадках у дитини з маленького віку розвивається таке сприйняття реальності, яке є базою для критичного мислення: - дитина нікому не довіряє, і мамі своїй теж; - нормотипова дитина буде задовбувати тим, що не може букву В та Б відрізнити; а є діти, які в 2 роки бачать такі нюанси і тому добре запам’ятовують букви; - такий розвиток мислення більш інертний, повільний, тому дитинка буде відставати у розвитку від однолітків на 1-2 рочки, але в 9 років вразить своїми можливостями впхати в свою голову неймовірну кількість інформації; - мову треба вчити, наче іноземну з прибульцем, все пояснюючи (рід, однина/множина, відмінки, прийменники, іменники, дієслова…); - розумові здібності можуть бути звичайними, але розвиток дитини направлений на вміння більш якісно систематизувати, обробляти, каталагізовувати, веріфікувати отриману інформацію. Мій висновок: я вважаю подібних дітей нормальними. Наші діти будуть жити не так, як наші прабабусі. Нас оточує забагато інформації та забагато техніки. Збільшення кількості дітей, які будуть вміти краще опрацьовувати велику кількість інформації та краще сприймати та засвоювати різні прилади, ґаджети, еволюційно обґрунтована.
@@nastuciia3194 зараз багато дітей з РАС, але ж вони проходять реабілвтіцвю, батьки водять на заняття, а ті вже дорослі з РАС, як вони адаптувалися, як у них з мовленням. Мій син 6 р, розмовляє, але не веде діалог, може щось відповізти на запитання і все. У нього тільки вимоги, те що він хоче і все. Нікого не слухає, впертий і жахлива поведінка, але в нього первинне РДУГ
@@alenamulenko. Головне в нашому світі - емпатія та людяність. Вміння зрозуміти, мати добре серце. Бо коли 1000 перший раз нормотипова людина не бачить елементарне в документах (шрифти, абзаци, розділові знаки, кількість пробілів між словами 1 чи 2), не може запам’ятати потрібний для роботи поточний обсяг числових даних (номера рахунків, фінансові показники, всі номера телефонів), то завжди згадуєш, що перед тобою - хороша звичайна людина, яка не тупа, просто у неї мозок працює неефективно. І на перше місце ставиш терпіння, людяність, доброту, співчуття. Але де зворотній зв’язок? Чому до дитини, яка просто не показує результат, якій потрібна підтримка у розвитку, нема людяного ставлення, розуміння та емпатії?
Ви знаєте, дуже шкода, що батьки приховують аутизм у своїх дітей. Почувши вас я зрозуміла, що у моєї дочки у класі був такий хлопчик. Їх уроки перетворювалися у жах. Хлопчик дуже агресивно поводився і так далі. Ми батьки звичайно обурювалися, говорили з мамою. Його мама агресивно реагувала, звинувачуючи усіх інших дітей і говорила, що усі інші діти винні у такій його поведінці. Тепер я розумію, якби та мама нам би пояснила у чому справа, особливо я, дуже намагалася би пояснювати своїй дитині, чому хлопчик так себе поводе. Мені дуже прикро, що я не розуміла того хлопчика, мені здається, ми могли би йому допомагати, але нажаль думали, що то таке виховання. Відчуваю глибоку провину за необізнаність.(((
Дякую, продовжую слухати вас, хоча з аутизмом не стикалась особисто. Правильно кажете, про це треба знати, як і про інші речі, які можна зустріти в житті: важка алергія, епілепсія тощо. Просто треба розуміти, як себе поводити і підчас допомогти. Я от слухала і в мене склалось враження, що в аутистів ніби відсутнє якесь нервове з'єднання в мозку, що допомагає комунікувати. А натомість може бути чудова пам'ять або також бувають генії в різних областях - про це я чула раніше. Я думаю, що ви з часом зможете повністю навчити дитину всьому. З описаного вами я бачу, що дитина розвивається,як усі, проблема лише в певних аспектах. Удачі вам. І щодо мови також згодна: обов'язково треба вчити мову тієї країни, де ти живеш. Інакше це непристосовість і неповага.
В мене немає діток, але переглянула всі ваші відео, дуже цікаво. Вважаю, що робите гарну справу поширюючи набуті знання. А ще, хоч це і не має відношення до тематики, ви дуже красива :)
В мого сина дуже схожі симптоми, десь на 90%. Я дуже переживаю з приводу майбутнього, я не уявляю зараз, яким він буде і мене це лякає. Зараз йому майже 4, займаємося вже другий рік. Бачу гарний прогрес. Сил Вам і нам всім - мамам нейронетипових діток❤
@@МаринаЗахожа-з2ы чому? Ютуб висвітлює це відео людям, які не мають ані розладів, ані дітей. Я не женусь за переглядами. Для мене ця тема важлива, бо це моє життя нині, і не тільки моє
@@АннаФок-т4щ Дякую Вам! Різні бувають дні, на разі просто не можу реалізовуватись як фотограф, бо треба постійно їздити і залишати дітей, це складно. Тож вирішила спробувати ділитись усім, що знаю, і через що ми проходимо, на ютубі, хоча б з дому не треба виходити. Коли маю сили, то вкладаю дітей спати і вночі записую. Розумію Вас, зараз дізнаюся багато інформації про РДУГ, це важко(( Тримайтеся🙏
@@alenamulenko та вже бачу мені треба йти до психіатра, щоб виписав якісь препарати, розумію, що вже в депресії від тої дитини і від війни. Ми живемо в Полтаві тут серени на день дуже часто. Обстановка не дуже.
Щоб шукати і аналізувати інформацію не треба мати для цього якусь конкретну освіту. Критичне мислення, прагення до розвитку і допитливість. Цьому вас ніде не навчать.
Так, ви героїчна мама, як і більшість батьків особливих дітей. Сил вам і наснаги. В Україні є громадська організація аутистів, які відстоюють свої права і потреби. Її створив дорослий аутист, який працює програмістом. Розказував як навчав себе дивитись в очі та іншим соціальним нормам
Маю також дитину 5 р з особливістю.Це дуже важко. Ще мене трохи турбує як наші люди реагують на таких діток .Я їхала з сином у потязі ,він не влаштовував істерики ,але був не спокійним.Так один чоловік хотів йти до провідника й жалітись шо ми йому спати не даємо.Це був плацкарт.Те саме й на площадках ,ринках -постійно наголошують шо я погано виховую дитину і т.д. Морально це важко слухати.
У моєї дочки, тривожно- деприсивний розлад. Так як ви, докладаємо багато зусиль щоб їй було легше жити в цьому світі. Також проживаємо в Польщі, дуже важко , справді, знайти гарних фахівців. Терпіння вам і здоров'я
10 рокі ще іноді про себе розповідає в 3 особі, але намагається взаємодіяти і виявляє інтерес до людей нових теж. Сюжет ще повторює, соціальні норми виконує. Єдине в нас 3 1,10 до 2,2 відбувся регрес і всі навики втратились в 5 відновили мову. Інструкції по взаємодії проходили в дома чи на майданчику коли були самі, ми грались в знайомства і типові ігри. В аутиків нема прошивки по соц взаємодії, але вони здатні вивчити це як будь який навик.
Повторюючи багаторазово одне і те ж запитання , дітки аутисти задовольняють свою потребу у спілкуванні . Так як у них погано розвинена уява і спонтанне мовлення , то вони обирають уже знайомий комунікативний шаблон. «Я запитала , мені відповіли» і не важливо , що дитина знає відповідь, бо у даному випадку для дитини важливий сам процес який , як не дивно, вона сприймає за нормальне спілкування. З цим можна гратися і кожного разу давати трішки іншу відповідь , таким чином по-трохи розвивати абстрактне мислення.
❤ Наснаги вам і терпіння❤ Ваша історія дуже корисна для мене, адже дійсно це дає розуміння, як реагувати в різних ситуаціях. Дяеую❤❤❤ Щодо мови, повністю з вами погоджуюсь, якщо хочете щоб дитина знала рідну мову, краще з дитиною спілкуватись виключно українською, а з поляками польською. Так навіть кажуть в центрі підтримки емігрантів в Німеччині. А тим, хто вас не розуміє, каже що немає місця в суспільстві і ще якусь маячню, хай йдуть лісом.
Речення з двух слів дитина має говорити з 2-х років. В Америці є програма cdc де можна слідкувати за milestones дитини. Кожна дитини розвивається індивідуально це правда, треба дивитись на інші показники рас, це не тільки проблеми з комунікацією
Ми також дуже хвилюємось про свою доню, нам РАС не ставлять, але нам 2,2 і слів взагалі нема, навички самі прості здобуваються дуже важко. Взагалі слухаю вас і бачу себе((
@@NataliiaBorsuk Скажіть, будь ласка, є дуже важливий і найголовніший момент, він розуміє звернену мову у цьому віці? Тобто якщо Ви тільки словами, без жестів чи інших підказок, скажете йому, наприклад, принеси мені (якусь конкретну іграшку Вашої дитини). Чи він принесе?
Ой, ніхто з чужих дітей не хоче брати на свої плечі спілкування з хворою дитиною, бо це дуже важко і для них не зрозуміло. Це і для дорослого важко, а здорові діти ще самі невпевнені у всьому, а тут ще хвора дитина, від якої в любу хвилину можна чекати чого завгодно і це завжди лякатиме їх. Це хрест батьків, який вони мають нести самі. Я такий хрест несла 27 років і співчуваю вам.
За вашим описанням проблеми, це бiльше схоже на синдром Аспергера. При класичнiй формi аутизму, коректувати дитину дуже важко i мовлення часто взагалi нема
От таких дітей мені дають на групі продовженого дня - але не часто. І нічого не пояснюють що це за діти. Ніхто не пояснює особливостей аутизму. І наввть деколи не зовопчть що це аутисти. А як ви оце описуєте то я розумію з чим ч маю справу.
Моєму сину рівно 4 роки, аутизм діагностувати рік тому, відмінності помічали давно. В родині 3 мови, живемо за кордоном. Син не вербальний, на жаль. Є якісь слова і має бути шалена мотивація сказати одне якесь "па-па". Комунікація є, ми його безмежно любимо. Будемо працювати з pecs. Ви чарівна. Сил Вам!!! 🤗
Існує така усталена думка, що до трьохрічного віку діти не потребують спілкування з іншими дітьми, а тільки з оточуючими дорослими. Це багатьом батькам заважає вчасно звернути увагу на особливості розвитку( конкретно , порушення аутичного спектру)
Не всі діти аутисти з такими ж признаками... в нас не діпгностують, але тут в ютубі вбийте сенсорна алалія. Знайшла тільки російського спеціаліста, бо всі інші приписують аутизм. Я мама, не спеціаліст,мама яка шукала відповіді. В моєму випадку-це сенсорна алалія. Її часто плутають з аутизмом чи відсталістю розумовою....є діти,яким все ,просто ВСЕ треба пояснювати і розвивати мислення. Дізнатися чи це аутизм чи сенсорна алалія можна тільки почавши заняття і якщо є результат,є розвиток- це не аутизм
В коментарях жахіття. Боже, моя дитина не говорить у 2 роки, це точно РАС! Капець. Чхнути дитині не можна, щоб аутистом не записали. Мій в 4 сказав перше слово, в 5 навчився вказувати на предмет не моєю рукою. І речення десь в 4 з'явилися. Хоча "так" це в нас було "один", а ні "нуль". Якась бінарна система чи шо.. Але в 5,11 пішов у звичайну школу. РАС вважаю його важкі прояви, то горе, у кого таке розуміють. А інше треба ламати та корегувати. Один спеціаліст сказав, що аутизму багато, бо йому допомагають адаптуватися в голові дитини, бо любов, толерантність, інші підходи. А психіка пластична, нейрони мозкові також. Все життя його до 6 років не давала йому бути аутистом. Йшли не по тих стежках, їли не ту їжу, виходили не по тій черзі, не подавали речей поки не вкаже, в садочках тільки з нормотипічними, ігри зі старшими здоровими тощо. То давало результат на очах. У другому класі я просто забула, що ми колись шухлядки могли по три години відчиняти та зачиняти. Трошки помучила і скоро вже 5й клас і немає жодних проявів взагалі. Я не про те що РАС лікується, ні. Просто не треба всі його стадії та всі розлади в світі називати аутизмом на все життя і плекати його все життя. Ну вас назовуть гарною мамою, але по життю дитині від того не легше. Розумію це не автора ситуація, але я від коментаторів в шоці. І здорові діти в 2,2 можуть лише мичати, у всіх своя норма!
Мої діти також живуть не в Україні. Але в нашій країні, де ми зараз усі живемо кажуть: дома розмовляйте рідною мовою. Нашій мові ми навчимо в школі. Так що в Польщі вимагати дома на польській розмовляти - це неправильно ! В нас інша проблема: молодша онучка 3 р. 9 місяців погано розмовляє. Моя донька каже : може це аутизм, але я не згодна. В нас в країні 3 державні мові. І різних дошкільних закладах з малою розмовляють на інших мовах. Дома : українська . Вона думки також на нашій висловлює , хоча змінює закінчення інколи . Але поки ні на якій мові нема багатої мови . Може в когось також ж такі проблеми , напишіть будь ласка.
@@ВандаСуг така правда. Багато країн світу розуміють, що люди з цим нейротипом можуть принести велику користь, якщо будуть там, де мають бути і робити те, до чого мають здібності. В українському суспільстві чомусь немає цього розуміння і люди хочуть десь викинути, відділити нейровідмінних людей, бо заважають🫤
Добрий день! Дуже дякую Вам за відео! Це дуже цінно для всіх батьків! Слухаю Вас і розумію скільки схожого Вашої дитини і моєї. Трохи шкода, що коли Ви побачили перші дзвіночки і одразу не звернулись до спеціаліста. Просто ці результати, які Ви маєте в 5 років, могли вже бути в 3 роки. Ми займаємось і ава терапією і Флортайм. Хоча думки лікарів розділились, хтось каже що є розлад, інші- ні. Але я займаюсь з дитиною кожен день і бачу результат, хоча комунікація з одноліткими ще дається важко. Всім сили на цю нелегку справу!!!
@@АлінаКоваленко-ш7ь Ми почали діагностику в 3, всі психіатри відзначали, що це досить рано і дуже добре, що вчасно почнеться терапія. У доньки синдром Аспергера, це достатньо легка форма, тому в 1 рік його б ніхто не діагностував. «Специфічність» мови можна зауважити вже коли дитина нормально розмовляє. На свій вік вона добре розвинена, а комунікації буде вчитись все життя. Взаємно сил Вам!)
пушкин только в пять лет заговорил. есть такой факт в его биографии. НЕ ДУРИТЕ ГОЛОВУ СЕБЕ И СВОИМ ДЕТЯМ Детей нужно отдавать в школу не раньше 7 лет справится он со школьной программой или нет. а не придумывать себя проблемы там. где их нет
У мого сина важкий аутизм. Йому майже 5. Я у відчаї. Думаю про самогубство. Ми побачили що з ним щось не те у 7 місяців. Звернулись до невролога, дитячого психіатра.- чекайте року...., він багато хворів. Майже кожного місяця високі температури, обезводнення, поноси, вічно закладений ніс. Так було до трьох років. потім менше і легше болів. Лікували аденоїди рік гормонами... Він майже жив в лікарні і я з ним.... Двоє худі, в обносках... В три встановили інвалілність. Я ще не змирилась. Але надії мало. Спроби вийти на роботу. Але няня коштує дорого, сто на годину + по тижню на лікарняному теж зменшує зп... Я знайшла зараз іншу роботу. Виходжу з вересня. Якраз буду встигати заводити в садок і забирати до закриття. Аби тільки не хворів. Я вчителька. Всі мої педагогічні знання непригодні для навчання аутиста. Я водила його до логопеда. (Абсолютно безтолкова дія ....) Аба терапевтка дала трішки поштовх і розуміння як працювати, але я морально не готова з ним займатись. От просто щось стримує. Не дає. Я знаю і розумію що тільки я можу і мушу займатись, але я не хочу. Я робою сотню непотрібної роботи по дому, а сісти і пограти з сином не можу. Як ніби зачаровано. Я думаю, що я найгірша мама в світі, що не хочу з ним займатись. Від цього мені так погано. Я була готова їздити за 200 км до аба терапістки на автобусі, терпіти страждання малого в автобусі, але самій займатись -ні. Я не хочу бути для нього вчителькою, хочу бути просто мамою як моя, дала їсти, пити, вділа, і хай йде на двір гуляти до вечора. я погана.....
@@tanikamaru Ви точно не погана мама. Просто для Вашої психіки це дуже складне випробування. Я про самогубство не думала, але депресивний стан був. Найкраща порада - це звернутись до лікаря психіатра. Можливо, він призначить ліки, і повірте, Вам буде набагато легше проживати день. Як би егоїстично це не звучало, та в першу чергу треба зайнятися своїм психологічним станом. Дитині з аутизмом потрібна здорова та щаслива мама. Я також не займаюся з донькою, я також хочу бути для неї просто мамою, любити її, розмовляти про все, просто бути сімʼєю, а не психологом, логопедом, фізіотерапевтом, тим більш я не маю відповідної освіти для цих занять.
Тримайтеся.. розумію Вас.. дуже важко, особливо під час війни.. витягнути себе, шукати ресурси для себе, тоді і для синочка буде видно якийсь шлях. Мені курс заспокійливих трохи допоміг, треба щоб лікар Вам виписав. І Може в інклюзивно-ресурсному центрі можна знайти ще допомогу?
@@natalianatalie4897 так, в ІРЦ дали 4 рівень підтримки, в садок вожу, там є психолог і логопед по 15 хв кожна в тиждень. Йому треба пекси вводити, вони не вміють. Я зараз закинула це. Моя аба теріпістка, дай їй сил і здоров'я, допомагала мені онлайн супроводом. Теж з нею взяла паузу, бо навіть з нею не маю сил займатись. На фоні цієї депресії почали здавати нирки. Зараз проходжу лікування антибіотиками. Я не думала, що моральний стан так може впливати на фізичний. Я думала, що можна ходити в депресії, але фізично залишатись здоровою. Ні. Внутрішні органи просто починають не так працювати. І тут мені погано на душі, і на мені ще й мікроінсульт, на відмова нирок, на алопеція, на... на, на. (Вибачте, що так багато тексту) Я обов'язково звернусь до психіатра. Бо всі проблеми справді з голови, з думок, поганих думок . .
Мой сын тоже в спектре, я иду по програме Лепиной, она свою дочку востановила и сейчас передает свой опыт. Важно понять, что Аутистический спектр, не психологическая проблема, а физеологическая, у нее есть трех дневный вебинар, где она все обьясняет. Как только я ее нашла, я поняла, Аутизм это не приговор и можно востановить своего ребенка. Очень советую кого коснулась эта тема ознакомиться с прогламмой Лепиной.youtube.com/@user-mm3nw1ez1d?si=q3AcFxnmRGc8AWr2
Поставила дзвіночок. Тепер чекатиму на ваші відео ще 😊 Сьогодні зрозуміла, що мій син хоч і має такий же діагноз, але зовсім інший (як і всі люди в аутистичному спектрі), але теж має феноменальну пам'ять. Йому теж важко знайомитись і спілкуватись з дітьми, хоча він такий екстравертний і завжди хоче з кимось бавитись. Можете зняти відео чи є у Аланки якісь сенсорні особливості? Як з торговими центрами, харчуванням? Або що робить, коли щось пішло не так? Мій син, наприклад, вимагає все почати з початку. Зараз вже менше трохи, в 5 років було такого багато.
"підійди до дівчини і спитай як тебе звати" Перенос погано спрацьовує , трнба зе чекати на дозрівання кори. Вона навчиться пізніше, часто скачок росту відбувається десь у 8-9 років. Маю на увазі зв'язане мислення.
Я повинна Вас розчарувати, тому що переконана в тому, що батькам неаутичних дітей це відео не буде цікавим. Дуже цікаво , чи вдавалося Вам знайти для своєї дитини товариша по спілкуванню з таких саме особливих дітей? Можливо, це може бути більш комфортним спілкуванням для Вашої дитини.
Дуже зрозуміло. А як чутливо реагує ваша дівчинка на ситуації відторгнення? Плаче, сумує, чи просто відходить? Бо моя взагалі не відчувала суму, а замість нього злість.
Раніше, пам’ятаю, як з нею не хотіли гратися, вона починала робити на зло, псувати щось дітям, від того вони ще більше її відштовхували, навіть руками часом. Складно сказати, що відбувається всередині. Бо дитина насправді дуже чутлива і емоційна. Плачем на такі ситуації ще ні разу не реагувала
Злість - дуже хороша, нормальна емоція))) Найбільша небезпека - приховані деструктивні емоції. Коли дитина відчуває дуже сильні руйнівні емоції, але вона - наче закрита книга, «затухає», «вгасає», «занурюється в себе». Коли є прояв емоцій, то алгоритм такий: - вчимо емоції (дивись, це сум, радість, злість…); - приймаємо емоції, розуміємо емоції, не засуджуємо; - шукаємо шлях/спосіб розрядки (рвемо папір, потім зі шматочків робимо аплікацію; арттерапія; плюскаємося руками у водичці); - засвоюємо правильну (адекватну, прийнятну соціумом) модель поведінки/реакції на подібну ситуацію. Можна пошукати «кодові слова», які «переключають» емоції дитини: «В тебе бунт? В тебе переляк?». Включаємо, намагаємося задіяти почуття гумору у дитинки. Треба зробити щось нестандартне, те, що ламає стандартні шаблони, очікування дитини. Наприклад, почати говорити тихо, пошепки. У кожної дитини - свій «ключ». Треба пошукати ті «слова-віруси», які зламають «програму поведінки» дитинки. Те, на що дитина реагує.
Дорогая, не заморачивайся. Я получила диагноз сейчас, мне 43, я вообще не разговаривала с лет 6-7 и до 35. Когда училась вести диалог по ютубу и тренингам, прослушивала свой набор слов. Потом гордилась, сколько всему научилась, 😂😂😂😂😂😂😂😂 а другие при рождении это умеют 😂😂😂😂😂😂😂 А мне награду так никто и нн дал, типа звездочки :) Терпения. Освободи себя от людей-дебилов. Она накапливает информацию, изучает окружение, мир, обстановку. И каждый раз все по разному, каждый день по другому, попробуй запомни 😂😂😂😂😂😂😂😂 Хочешь, напиши сюда, дам телефон номер, поболтаем о ее будущем 😂😂😂😂😂😂 Я то выжила.
Не сприйміть ці слова різко та в поганому контексті. З вашої розмови мені здається, що або мій син також аутист або у вашої доньки він має легкі прояви.
@@olesiafulljob2799 Так, Ви праві. У моєї доньки синдром Аспергера, я ніколи на тому не наголошую, бо зараз він увійшов в класифікацію РАС. Інтелект збережений, стимів яскраво виражених немає, проблеми з комунікацією і розумінням чужих емоцій. На скільки легкі прояви не знаю, все рівно складно. Дитина вимагає багато уваги, постійно, і багато часу на пояснення одного і того ж, бо інформація усвідомлюється ну дууууже повільно.
@@alenamulenko саме так мені і здавалося, що це СА. Підозрюю, що у сина також, але психіатр нічого не виявила. Можливо в емоційному плані в нас трошки інакше, бо з ним можна пожартувати і він це розуміє, жартує з мене у відповідь, але що стосується агресії та нерозуміння деяких речей, тут вже проблема. Ніби і грає у рольові ігри і може вдавати деякі речі, але на початку пісок в тарілці був піском в тарілці і його дивувало, що діти називають це кашею. Тому досі не знаю, чи це діагноз чи мій накрут.
@@olesiafulljob2799 А скільки років синові? Моя донька так само, навіть під час діагностики, дивилась на психіатрів як на «куку-ляля», коли вони вдавали що кормлять лялю з пустої тарілки ложечкою. Для неї такі ігри були дивними, вона до них не долучалась і не впускала у свої. А от зараз вона може удавати такі речі, навчилася. І це зовсім не значить, що аутизм кудись зник. Тому важливо не тільки те що є зараз, а й те, що було колись
@@alenamulenko зараз 4 роки. Діагностику проводили у 3. Дали спеціальні маленькі кульки, з них можна зліпити будь-що. То він одразу лікарю щось зліпив і дав з'їсти, тому певно вони і сказали, що все ґуд, але іноді він такий агресивний, що це точно не може бути нормою. Не може змиритися з мінімальною невдачею. Його дратує, що хтось швидше їздить самокатом тощо. Але так не завжди. Це якось хвилями відбувається. Пробую це якось регулювати, та коли він впадає в істерику - тупо чекаю, бо навіть обняти себе не дає (
@@olesiafulljob2799 Розумію. Єдине, що Вам скажу - слухайте своє серце, бо ніхто не знає дитину так, як Ви. Якшо не впевнені до кінця що точно все ок, то краще звернутись до інших спеціалістів
А ось я вважаю, шо не треба вступати в діалог з людьми, який починають робити висновки, просто їх ігнорувати, по мірі...ну не маєте Ви випропродуватись
@@alenamulenko У моєї дитини теж була така проблема. Не їв ні м'яса, ні риби, ні овочів, ні фруктів. Виявила дисбактеріоз і кандиду. Прибрала весь цукор (кандида ним харчується) і хлібобулочні вироби з раціону, пролікувала. Коли кишкова флора прийшла в норму, проблема з харчуванням пройшла сама собою. Також це позитивно вплинуло і на розвиток і на появу нормального діалогу. Замість цукру зараз даю фруктозу.
@@alenamulenkoТак, є аналіз на дисбактеріоз і аналіз на кандиду. Кандида може не спершого разу показатись. Не зайвим буде і на інших паразитів перевіритись. Кандида боїться часнику. Можливо якщо дитина їсть суп, то потрошку пробувати дрібно натирати в суп часник (я так робила). Якщо виявиться кандида, то в обов'язковому порядку забирайте цукор і все що його містить, а також хлібобулочні вироби (і дуже з цим суворо треба, бо навіть четверть цукерки може звести всі зусилля на нівець, кандида дуже впертий паразит). Надіюсь вам ця інформація допоможе.
@@galagg7913 а я, ви знаєте, співчуваю саме вашій дитині - отже ви така сама як авторка цих відео. Якщо не помічаєте як вона насправді розділяє дітей, отже сама така. Більше тепла у неї до синочка, до доньки значно менше, вона її дратує страшенно.
@@alenamulenko лол. Ну добре, "всього лише" трохи зайве, але я так розумію замість того щоб сприймати реальну картину дійсності з точки зору критичного мислення, вам легше зайняти позицію знецінювання.
@@NaN-uz2jl Словами «всього лише» я підкреслюю, що ви маєте право так думати, але саме вашу думку за конструктивну критику я не сприймаю. Ви не розумієте важливість того що я говорю, ви придираєтесь до того як я це говорю. Чому я маю приймати вашу картину дійсності? Чому ви видаєте її за істину?. Іншим людям все зрозуміло чомусь. Якщо вам важко мене слухати, (так буває, це нормально, я теж не можу слухати багатьох) - то не слухайте, залиште мої розповіді людям, яким не важко😉
Оскільки сайт зареєстровано у 18 році, а ви подаєте матеріали 6 днів тому, то в мене і виникли сумніви..... Отже, ви популяризуєте і нав'язуєте батькам проблеми аутизму і т.д. Для чого? Щоб дати роботу психологам, логопедам, психоневрологам і так далі. А це просто генетика і така лінія розвитку дитини. Так, як поводиться ваша дитина, поводяться десятки тисяч дітей. Чому так? Бо це масово популяризується вашими колегами. Гроші не пахнуть.
Ви взагалі маєте серце ось таке писати? Ви хоч один день прожили з дитиною, що має РАС? Ви хоч уявляєте яке то пекло? РАС не можливо нав'язати. Яка мама захоче своїй дитині аутичний спектр зробити? Ця жінка розповідає про РАС, щоб ті люди в яких немає таких дітей, розуміли що це таке і адекватно реагували, коли зустрінуть дитину з РАС.
@@atlita7140 Дякую Вам за слова підтримки! Дякуючи таким людям як Ви, є віра в людей! Тільки РАС це не хвороба🥺простими словами це будова мозку, з ним народжуються і він не лікується, а «корегується»
@@larysameininger6731 Стараюсь не повторюватись, але що пригадую з життя, те й розповідаю. Не завжди люди дивляться всі відео на каналі, це також важливо.
@@larysameininger6731 Ніяких образ! У мене діагностований РДУГ, тому я часто можу перестрибувати з теми на тему, мільйон разів одне й те ж повторювати іншими словами, але я докладаю багато зусиль, щоб побудувати якусь зрозумілу структуру розповіді для інших людей. Значну кількість повторень вирізаю при монтажі, бо сама бачу що повторююсь. Так що я адекватно сприймаю критику і прислуховуюсь, і потім над цим працюю)
Ви молодець, що знімаєте такі відео - вони справді дуже потрібні! ❤Мені вони особливо відгукуються, бо все, що ви розповідаєте - про мого сина. Він у мене теж білінгв і я теж не стала переходити з ним на іноземну мову. Як виявилось з часом, дітям з РАС білінгвізм навпаки корисний, оскільки необхідність звертатись до різних людей різними мовами формує у них розуміння, що в інших людей інші емоції, бажання і потреби. Однак, це стосується саме дітей з РАС, а не з аутизмом. Аутистам все-таки простіше коли мова в них одна. Щодо ваших пригод з дітьми на площадках - прекрасно Вас розумію, ми через все це проходили і ще досі трапляються неприємні ситуації, однак, все рідше. Тут допоможе лише терапія і Ваше терпіння🙏🏻
![МРІЮ, АЛЕ НІЧОГО НЕ РОБЛЮ [2024] - самосаботаж, як почати змінювати своє життя](http://i.ytimg.com/vi/lfKV37ED1Ac/mqdefault.jpg)
![[TH] RNT vs SPG - VCT Ascension Pacific - Day 1](http://i.ytimg.com/vi/RUTkf8Detj8/mqdefault.jpg)
Дівчатка з аутизмом, так файно адаптуються... кажу по собі. Інколи, не можу витягти з себе слово, немов гальмує... а інколи, змовкнути не можу, кажу й кажу, поки втомлюсь від того. Мені сорок. Діагнозували у 9 років. Але на це не зважали. Я жила як могла, дивна була... мене у віці дитячого садочка, вчили з толкового словника. Але я не розуміла, навіщо воно мені, ото мовлення, коли мене і без того розуміють. Бо я і тицяла на те що треба, і знаками показувала. Букви знала, десь у 3-4 роки. Розмовляти я вміла, але коли поспішала середина слова сщезала. Мені не по собі робилось. Я Оленка... але букву "Л" не завжди можу вимовити, і досі. Але, коли співаю, здається, вимовляю. Коли мене накриває від враження, я не можу заспокоїтись, і теж хочу про це говорити, бо я про те думаю... вголос. Я добре пам'ятаю себе зовсім маленькою... але чи снідала, та чим, до вечора, можу забути. Я все відчуваю, але не можу це пояснити, немов стіна... біль який бачу, теж відчуваю. Мене у дитинстві ображали. Бо я контатувала факти, не зважаючи на те, що це нікому не треба. Але я тримаюсь, як можу, приймаю транквилізатори та нейролептики, бо в мене ще і епілепсія, після інсульту... у мене малий круг спілкування... тільки якщо довіряю. І мені, це комфортно. Коли багато бажаючих спілкуватися зі мною, мені не по собі якось. Від голосних звуків, голова болить, та розмовляти потім важко. Іноді, взагалі голос зникає. Як мала була, мене били, та пояснювали що до чого приводить. Навчили будувати логічний ланцюжок наслідків. Я люблю обніматися з мамою. І немов рефлекс, машу рукою "привіт", усім кого бачу, не вперше... але не завжди я пам'ятаю, хто це, або як звати. Бо ім'я, я не одразу можу запам'ятати, або згадати. Я логік... у мене головна півкуля мозку ліва. Але інформацію, розумію краще, коли вона коротка. Де один-два кроки, не більше. Мозок втомлюється... перше і останнє пам'ятаю краще. Емоції... ну, я й досі гальмую. Але, я вчилася всьому сама, щоб не били, бо розуміла, що я дивна. Ніхто мене особливою не робив. Я третя дитина в родині. Але сестра та брат, набагато старши. Тож ми мало спілкувалися. Я замовкала, від почуття вини... бо ене лякало, заважати їм, або ще комусь... тож була зручною дитиною. Читати я навчилася, коли мені пояснили, навіщо читати в голос, та ще й по слогам. Мене це дратувало. Бо я і без того, розуміла що читаю. Коли я читаю, я це немов бачу. Коли переповідаю фільм або історію, все перед очіма... я навіть можу не туди звернути, або кудись врізатись... бо я немов одразу, у двох мірах, а це важко. Мені пояснили, що слога, це друзі... вони за руку тримаються. Слово, це частина речення, а речення за реченням, це вже історія... і це цікаво. Як розірвати друзів, коли треба переносити слово на другу строфу. Тому, я запам'ятала, що слова це немов родина, або друзі. Все, що я думаю, то і кажу. Факт і все. Не завжди розумію, що це образити може. Але тримаю себе у рамках... щоб не ображати... бо мене, ображали до сліз, та били, поки я зрозуміла, як то боляче... і що думки, треба тримати при собі. Це важко. Але я можу. Сарказм, діти до 10 років, розуміють не завжди. Тож не дивно. Мені пояснювали афоризми... це було цікаво. Тому я розумію їх, і сама, часто згадую у розмові якісь поговорки... коли не можу, пояснити іншими словами, свої почуття. Я з Харкова. У садочку, розмовляли російською, у школі також. Мама також, російською тоді розмовляла частіше, ніж зараз. Але тато, тільки українською, зі мною спілкувався. Тож я злегко розмовляю обома мовами. Але суржик, мені не подобається. Бо я стільки вчилася, щоб бути "нормальною"... а треба було, бути собою. Як от зараз.
У дитинстві, мама мені часто казала, що як я назовусь на дитячому майданчику, так і буде. А у школі, я вчуся. Друзі, не належать лише мені, кожен належить сам собі. Ми часто змінювали житло та школи. Я була новенькою... і мені це навіть подобалося. Як назовусь, так і примуть. Мама пояснила, що як закінчу школу, навіть пригадати нікого не зможу, бо вони мені не треба. А ось знання, мені можуть знадобитися, у житті або для розвитку... майже все, що я знаю, це не школа навчила. Підручники, книги, спостереження... у школу, я йшла вчитися. Були і друзі. Зазвичай, одна подружка. Мені вистачало. Зараз, є друзі, та знайомі. Спілкуюсь... але дружу та люблю не багато людей... на пальцях однієї руки можна порахувати. Я швидко втомлююсь від балаканини... Мені важко вдаються побутові справи... але я розумію теорію, не зважаючи на малу практику. Я не така вже і дивна. Думаю трохи інакше. Але хто ідеал? Ідеал, це радянський міф, який нав'язували людям роками, щоб всі були єдиною сірою робочою конякою, та ще й раділи тому ярму.
дякую за ваш текст. дуже дякую та здоровʼя вам
Дякую за Вашу історію. Так краще розумію інших, незвичайних, неідеальних.
Дякую, що поділилися своєю історією. Ми всі різні, Ви праві, немає ідеальних людей, та навіщо? Життя таке цікаве. Бажаю Вам зустрічати побільше добрих людей.
Дякую, що розповіли, бо і про дітей аутистів мало шо знаємо, а тут доросла людина розповідає, що відчувала і відчуває досі.
Як казка.. оповідання 🤔
Дякую Вам, за те що поділилися такою потрібною ініормацією. Міцного здоров'я Вам і Вашій донечці! Хай Бог оберігає!🙏🏻❤️
@@ОксанаКоміса Дякую Вам!🤍
Добрий вечір, Альонко! Дякую за цікавий сюжет. Можливо напишу трішки не в тему саме цього відео, бо цей коментар мав бути під відео про садочки. Я працюю керівником дошкільного закладу в Україні і ваші сюжети цікаві мені як керівнику спеціалізованого закладу і як простій людині, яка багато разів плакала з такими мамами як ви вислухавши ваші життєві ситуації. Плакала і коли дізнавалась, що мама пройшла багато садочків і ніде їх не приймають, знаходячи різні мотиви, щоб не прийняти. Я кожного разу пртймала рішення- брати. Але.. Ми, як педагоги просто не знаємо що і як з такими малявочками робити. Ми, як сліпі кошенята, все методом спроб і помилок. Ніхто нажаль не вчить вихователів як діяти в тій чи іншій ситуації, і їм іноді страшно від того, що вони не знають, що робити. Кожна дитинка- нлва історія для нашого колективу, новий виклик для нас. Ми намагаємося! Нажаль мало людей з покликанням, особливо на посадах асистентів вихователя. Я , як керівник особливого вибору немаю, нажаль. Тоді ставлю пріоритетом для відбору на посаду- терпіння, м'якість, бажання працювати. Я захоплююся вами як мамою, розумничкою, яка тримає Всесвіт над своїми дітьми. Здоров'я і терпіння! І нових сюжетів длч нас! 🎉❤❤❤
@@aliceleroux4618 Дякую Вам величезне за такі слова! І я Вас насправді дуже розумію. Після того, як я побачила, що вихователь в першому садочку доньки з нею не справляється, в мене й думки не було когось звинувачувати, бо це важко, 25 осіб в групі. Я прекрасно розумію педагогів. Згодна з Вами, що бракує насамперед знань, мені самій як мамі їх часом сильно бракує. Тому коли сталася ця неприємна ситуація, я в першу чергу пішла до психотерапевта, спеціаліст попросила через мене всіх вихователів заповнити анкети, там треба було відповісти на питання на тему причин поведінки дитини. І зараз готує для садочка план дій, щоб мінімізувати в майбутньому такі ситуації. Тобто важлива співпраця: батьки - психотерапевт - садок.
Повага Вам!
@@alenamulenkoвау! Як це круто там у вас продумано!!! Як би мені хотілося, щоб і в Україні таке запрацювало! Буду мріяти і 🙏вірити! Ви молодчинка, що маєте розуміння не звинувачувати, а розуміти- це титанічна праця над собою!
Всі діти індивідуальні, різні, кожен випадок особливий. Але алгоритм приблизно такий:
- етап 1: навчити дітей комунікувати для вирішення нагальних фізіологічних потреб (дитина стресує та може тікати з садочка, або вибирати девіантну модель поведінки, коли не знає, як попроситися в туалет, попросити поїсти, попросити попити водички); це перший етап формування довіри між дорослим та дитиною;
- етап 2: внутрішній розпорядок садочка; треба привчити дитину до внутрішніх правил перебування в садочку (але, якщо дитині для зняття напруження треба довше мити руки, якщо дитинка їсть тільки зрозумілу для неї їжу, то це треба враховувати);
- етап 3: вигідна репрезентація дитинки серед однолітків, налагодження людяного до неї відношення, залучення до спільних розваг, об’єднуючи ігри; встановлення прямого та зворотнього зв’язку комунікації: привчаємо одногрупників до людяного ставлення до дитинки та дитинку привчаємо адекватно комунікувати, взаємодіяти з оточуючими (просити та віддавати іграшку хоча б);
- етап 4: мовлення; це звуки, потім слова на два склади; потім 30 базових найпростіших слів (мама, тато, дай, дім, сонце, вода, трава, земля…); набираємо словниковий запас; додаємо прикметники; додаємо дієслова; формуємо речення; вчимо прийменники, займенники, один/багато…;
- етап 5: навчання (поступово, терпляче, з розумінням посадити дитину за парту, привчити слухати вчителя, сприймати мову на слух, виконувати завдання, відкрити зошити, написати літеру і тому подібне.
Додаткові нюанси:
- у дитини повинна бути своя ніша, свій куточок безпечного середовища, куточок відпочинку та розрядки;
- дитинка повинна навчитися керувати своїми емоціями, знімати напруження (наприклад, порвати папір, поплескатися у водичці, пограти з піском) повинна розуміти свої емоції та емоції оточуючих);
- у дитинки може «просідати» сприйняття дійсності та комунікація, навчання, якщо дитинка - кінестетик, тобто її канал комунікації - рух та дотик (навчання через танці, стрибки, прописи: «пропишемо букву в повітрі, а потім в зошиті»;
- дитинку треба привчати самообслуговуватися та на кожну можливу нестандартну ситуацію вчимо алгоритм послідовності дій, інструкцію.
P.s. Навіть можна сказати так: коли ти кінестетик, то ти шкірою і кольори сприймаєш і музику слухаєш)))))
Були за кордоном і племінник 12р з аутизмом, робив дивні речі: підпливав і обнімав саме одного чоловіка з усього бавейну, брав чужі речі....., але всі дуже адеаватно і толерантно реагували, а коли пояснювали, що в дитини особливості розвитку, то взагалі, максимально намагалися взаємодіяти! Бажаю досягти нам теж такої толерантності і розуміння!
Нам дуже не вистачає емпатії…вчені довели, що чим вищий інтелект, тим більше має людина емпатії. Інтелект в свою чергу - це вроджена постійна, його розвинути неможливо. Тобто можна бути начитаним, багато знати, але це не про інтелект насправді. Можна зробити висновок, що наші люди не винуваті в тому, що вони не емпатичні)), просто нестача інтелекту.
@@ЮлияСкуратова-т3ю неправда від початку до кінця що ти написала. Рівень інтелекту можна підняти. А ще емпатія і рівень інтелекту залежать один від одного зовсім пропорційно :чим вищий інтелект- тим нижче емпатія. Діти дауни, мають ну дуже високу емпатію. А от вчені, академіки і тд. наоборот - холодний, з низкою емпатією. Наші люди бояться всього незнайомого. Раніше інвалідів ховали, а тепер вони повилазили і ніхто не знає як з ними спілкуватись. А ща кордоном інваліди все були на виду. Так як у нас горобці.
@@elenas.d.9150 почитайте научные статьи или послушайте Алипова, вы не в теме
Я це називаю часом еволюційного розвитку @@ЮлияСкуратова-т3ю
Дякуємо за українську мову, хай благословить Вас Бог.
@@DzMSE Дякую Вам!
Дуже багато треба прикладати зусиль,з такими дітками...Ми 3 роки молилися,до Господа Бога за нашого синочка,і сталося чудо він почав говорити і розуміти.І коли пішов в перший клас закінчив відмінно навчаня я плакала від радості.....
Щиро вдячна Вам за пояснення і розповсюдження інформації. Я більше розумію оточуючих людей. Це надважливо бути всім нам в суспільстві.
Супер інформативна розповідь.❤Дякую.
Я просто слухаю все що Ви розповідаєте і це від першої букви і до останнього слова наче про мою дитину, з двома поправками
1) їй зараз 3 роки і 4 місяці,
2) ми зверталися до психіатра і поки без однозначного діагнозу, але все що Ви розповідали про свою донечку у віці до 3,6-4 років у нас так само все під копірку просто 100%. Я теж , нажаль, пізно почала звертати увагу на те що вказівний жест був 50/50, віршики, пісеньки з мультиків, абетка українська і англійська, рахувати до 10 українською та англійською, кольори на двох мовах - це все знає на відмінно. Але 😔 діалог відсутній, тобто є , але не так як це могло б бути в нормі. Ехолалії, стереотипів, про себе у третій особі.
Це дууууууже важко, я Вас розумію і хотіла б (з дозволу) обійняти, бо попри труднощі з дитиною і комунікацію з нею, мені важко дається суспільство і їх реакції, це так гнітить , що хочеться кричати.
Тому Ви велика молодець , бажаю терпіння і більше бажаної підтримки/розуміння від близьких та оточуючих🫂🫂🫂🫂🫂🫂
@@ТетянаМаглюк Дякую Вам велике, що поділилися!🤍 Вам також бажаю терпіння в сил🙏
Ви дуже прекрасна і любляча мама прекрасних діток ❤
Випадково натрапила на ваше відео у рекомендаціях, і, знаєте, ніколи не стикалась з людьми з аутизмом, то й нічого про них і не знала. Тільки факт: от є такий розлад як аутизм, це все, на цьому мої знання закінчувались. Почувши вашу розповідь, ваші думки й емоції, я зрозуміла, що треба у цьому, хоча би на базовому рівні, розібратись. Бо так, дійсно, люди не знають як комунікувати з тими, хто відрізняється від них самих і це стає складним як і для тих, хто має розлад, так і для тих, хто зустрів таких людей. Маємо покращувати обізнаність й лояльність до всіх, а також робити суспільство кращим. Дякую вам за висвітлювання проблеми, гарантую, що ваша робота не залишиться безрезультатною))
@@hoyya- Дякую Вам велике за такі слова!
Цікаво спостерігати за вами. Дозволю собі зробити вам комплімент. Ви не тільки чудова мама, але і дуже красива жінка! Виглядаєте неймовірно!
Не ці акценти робите.
@@ОляЛюба чому?
Ви молодець, що знімаєте такі відео - вони справді дуже потрібні! ❤Мені вони особливо відгукуються, бо все, що ви розповідаєте - про мого сина. Він у мене теж білінгв і я теж не стала переходити з ним на іноземну мову. Як виявилось з часом, дітям з РАС білінгвізм навпаки корисний, оскільки необхідність звертатись до різних людей різними мовами формує у них розуміння, що в інших людей інші емоції, бажання і потреби. Однак, це стосується саме дітей з РАС, а не з аутизмом. Аутистам все-таки простіше коли мова в них одна.
Щодо ваших пригод з дітьми на площадках - прекрасно Вас розумію, ми через все це проходили і ще досі трапляються неприємні ситуації, однак, все рідше. Тут допоможе лише терапія і Ваше терпіння🙏🏻
Дякую вам за цю інформацію! Сили і терпіння! Ви суперова мама!
Почала і продивилась все відео.
Ви дуже гарно розповідаєте, хоча тема і не весела.
Але ми дійсно маємо знати про особливості людей/дітей.
Хочу вас підтримати, ви молодець.
@@SEUkraine2022 Дякую Вам!
Дякую Вам) Ви така приємна, розумна та мудра) В Вас обов'язково все вийде, Адже докладаєте неймовірних зусиль. Сил Вам і терпіння. А материнська любов ніколи не перестає)
В Польщі зустрічаю більше толерантних людей. Маю надію, що відношення людей, завдяки можливості мати більше інформації мінятиме їх ставлення, ставатиме кращим до наших діток і дорослих.
Ви чудова) Божої вам підтримки.
З повагою і розумінням, мама чудової донечки з с-м Аспергера
👍💙💛💙. Я народилася а Канаді. В дома ми розмовляли українською мовою. В суспільстві англійською. Нас теж старалися переконати що не потрібно баламутити дітей двома мовами. Це справді смішно. Вчіть дітей свою мову. «Вчіться, думайте, читайте. Свого не цурайтесь» вчив Тарас Шевченко
Все так само як і у нас, до наймешних нюансів. Вперше зустрічаю дитину, з якою так багато співпадань. Дякую, що ділитесь досвідом.
@@marinaalexejeva6835 Дякую, що Ви поділилися)
Переглянула усі відео! Яка Ви Альоночка молодець, що все так докладно розповідаєте! Ми проживаємо в США і мій син тут народився! Усе, що описуєте звучить як про мого сина! Скільки всього я уже пройшла з ним, але бачу, що ваша дочка має точнісінько таку ж саму форму аутизму! Моєму сину зараз 14. Він закінчив на відмінно середню школу. Навчання дається легко, пам'ять феноменальна! В соц. плані дивний порівняно з однолітками, але з ним легко зараз, усі істекики в молодшому віці залишились!
@@olhabayden5813 Дякую Вам велике! Дуже надихають Ваші слова🤍
В США и наверно в Европе было бы проще и с обучением и с устройством на работу такого ребенка.У меня родственники тоже живут уже как лет 10 в США и переехали из Беларуси ради того чтобы у сына было будущее,там они курсы какие то прошли даже о том как общаться с ребенком аутистом.
@@humpty4582 Можу сказати, що в Європі звичайно рівень знань, обізнаності, толерантності вищий, ніж, наприклад, в Україні, але всеодно ще дуже далеко до комфортного життя нейровідмінних людей.
Моя донечка така сама! Ось точно все так само!!! Просто кожне слово!!! Про звукові імітації тварин, потім про літери, потім про те що наче все знає, ми її професором називали, про те що не любить щоб читали. Ну а історія про хлопчика і пісочну фортецю. У нас це також було, також негативний емоційний досвід, коли ми не встигли на поїзд, бо замість того щоб йти вона почала кричати, і шлагбаум закрився і ми не встигли на поїзд і вона побачила як поїзд поїхав. І повторює якісь сюжети з мультику які вона останній раз бачила майже рік тому! З діалогом та сама історія! Ми питаємо як тебе звати, а вона нам може сказати, що сьогодні п'ятниця. Про відповідь ти будеш пити на запитання ти будеш пити ми в 5 років цілий позбувалися цього. Зараз вже слава Богу каже Я хочу пити, але мені здається, що Я ще не від неї йде, а просто бо завчили, бо в інших, нових випадках, досі каже в третій особі Вероніка. І ручку прикладаємо, щоб допомогти їй. До мене досі каже Мама хоче/робить.
Моїй зараз 6 років. Зараз правда, вона більш влучно попадає у відповіді в діалозі. Може розповісти, що і де вона була і що робила і розповісти план на день. Але граматично (закінчення, відмінки) ще поки не правильно. Виконує прохання, дуже тішиться після цього. Але тепер фішка втому, що якщо братику вона принесла горщик, то тепер це правило, тільки вона має принести йому горщик. Засвоєння правила довго проходить, але якщо засвоїла, то це просто закон який мають всі виконувати. Вчили, що не можна ставити ноги на сидіння. А нещодавно в садочку почала плюватися, сказали що якщо не будемо давати морозиво і ось зараз правило набагато швидше засвоїла. І мені здається річ не у підході, а просто бо мозок трішки подорослішав.
Дуже багато бачила про хлопчиків і вперше бачу де про дівчинку розповідають! Знаєте, це насправді дуже підтримує, що ти не одна!
Запитання, вже знаєте у яку школу піде Аланка?
@@svidlyna Ви не одна, це правда! І Вам бажаю багато сил та терпіння🙏
Моєму сину вже 33 та скільки ми пройшли за ці роки. Коли він ріс діагнозу аутизм майже не ставили, було зпр. Ніхто нічому не вчив, тільки хотіли ще й ідіотом зробити. Ми боролись за свою дитину, повертали ії в соціум. Зараз він вміє водити машини та автомобілі, сам шукав та знаходив працю. Він добровільно вступив до лав ЗСУ та вже майже 2роки воює. Шановні батьки вірити в дитину, вірте в себе, такі діти варті тієї боротьби
Дякую, що ділитеся своєю історією. У мого брата донечка з аутизмом, щойно поставили діагноз у 2 роки. Ваші відео допомагають мені її краще зрозуміти. Ви чудова мама. ❤
@@uliska8595 Дякую Вам♥️
Дякую, що прояснили. Сил Вам, Ви молодець!
Дякую вам за відео!!! А ще за вашу позицію стосовно мови, це дуже важливо❤
Дякую, Альона❤
Ви звісно й самі знаєте, але ви дуже розумна й красива жінка!
Бажаю вам і вашій родині всього найкращого.
Люди, які у ваших чоботах не пройшли не зрозуміють вас повністю, але є такі, що намагаються і в цьому є ваша (й інших батьків діточок з особливостями) заслуга. Якби не ви я б і далі, проходячи в магазині повз дитини в істериці , думала( тактично мовчки), що це просто характер і виховання. Тепер,прослухавши купу роликів на цю тему - дуже розумію.
На рахунок місця дитини у суспільстві: звісно вони мають рівні з усіма права. Бо давайте їх запхнемо у окремі садочки, потім окремі школи а потім що - у окремі райони в містах чи що? Ми, суспільство й держава, маємо допомагати вам, батькам, хоч трохи у вашому титанічному труді. Маю надію, що коли закінчиться війна то почнуться зміни на краще в усьому, у тому числі й у політиці підтримки сімей , що мають особливі потреби. І будуть тьютори у садочках і школах, щоб мама могла працювати більш менш спокійно. У Польщі ще не впровадили індивідуальний супровід для діточок, що потребують? У світі є така практика, наскільки я знаю .
❤
@@liubovb.1330 Дякую Вам величезне за розуміння та підтримку!♥️ Не можу поки сказати на рахунок школи, як виглядає ситуація зі спеціальними педагогами, бо в садочку такі є. Просто таких спеціалістів, на жаль, небагато.
Натрапила на Ваше відео! Не зупиняйтеся!
Високофункціональнв діти з РАС гарно адаптуються до всього, головне працювати. Цікаво, які діти з РАС дорослі зараз. З ними ніхто ж не займався раніше, так як зараз.
@@АннаФок-т4щ Знаєте, зараз ютуб багато пропонує мені відео саме дорослих людей з РАС, яким діагностували аутизм вже у дорослому віці. Дуже цікаво їх слухати
У мене є кілька колег РАС, багато в чому кращі за нормотипових. Навіть в соціальному плані з ними досить легко працювати.
Дуже багато Вам можу розказати. Але не хочу писати відвертий коментар. Всі випадки різні. Не можна дітей/людей порівнювати. Але в мене є дуже багато певного досвіду. Тому є певне бачення. Іноді в певних випадках у дитини з маленького віку розвивається таке сприйняття реальності, яке є базою для критичного мислення:
- дитина нікому не довіряє, і мамі своїй теж;
- нормотипова дитина буде задовбувати тим, що не може букву В та Б відрізнити; а є діти, які в 2 роки бачать такі нюанси і тому добре запам’ятовують букви;
- такий розвиток мислення більш інертний, повільний, тому дитинка буде відставати у розвитку від однолітків на 1-2 рочки, але в 9 років вразить своїми можливостями впхати в свою голову неймовірну кількість інформації;
- мову треба вчити, наче іноземну з прибульцем, все пояснюючи (рід, однина/множина, відмінки, прийменники, іменники, дієслова…);
- розумові здібності можуть бути звичайними, але розвиток дитини направлений на вміння більш якісно систематизувати, обробляти, каталагізовувати, веріфікувати отриману інформацію.
Мій висновок: я вважаю подібних дітей нормальними. Наші діти будуть жити не так, як наші прабабусі. Нас оточує забагато інформації та забагато техніки. Збільшення кількості дітей, які будуть вміти краще опрацьовувати велику кількість інформації та краще сприймати та засвоювати різні прилади, ґаджети, еволюційно обґрунтована.
@@nastuciia3194 зараз багато дітей з РАС, але ж вони проходять реабілвтіцвю, батьки водять на заняття, а ті вже дорослі з РАС, як вони адаптувалися, як у них з мовленням. Мій син 6 р, розмовляє, але не веде діалог, може щось відповізти на запитання і все. У нього тільки вимоги, те що він хоче і все. Нікого не слухає, впертий і жахлива поведінка, але в нього первинне РДУГ
@@alenamulenko. Головне в нашому світі - емпатія та людяність. Вміння зрозуміти, мати добре серце. Бо коли 1000 перший раз нормотипова людина не бачить елементарне в документах (шрифти, абзаци, розділові знаки, кількість пробілів між словами 1 чи 2), не може запам’ятати потрібний для роботи поточний обсяг числових даних (номера рахунків, фінансові показники, всі номера телефонів), то завжди згадуєш, що перед тобою - хороша звичайна людина, яка не тупа, просто у неї мозок працює неефективно. І на перше місце ставиш терпіння, людяність, доброту, співчуття. Але де зворотній зв’язок? Чому до дитини, яка просто не показує результат, якій потрібна підтримка у розвитку, нема людяного ставлення, розуміння та емпатії?
Ви знаєте, дуже шкода, що батьки приховують аутизм у своїх дітей. Почувши вас я зрозуміла, що у моєї дочки у класі був такий хлопчик. Їх уроки перетворювалися у жах. Хлопчик дуже агресивно поводився і так далі. Ми батьки звичайно обурювалися, говорили з мамою. Його мама агресивно реагувала, звинувачуючи усіх інших дітей і говорила, що усі інші діти винні у такій його поведінці. Тепер я розумію, якби та мама нам би пояснила у чому справа, особливо я, дуже намагалася би пояснювати своїй дитині, чому хлопчик так себе поводе. Мені дуже прикро, що я не розуміла того хлопчика, мені здається, ми могли би йому допомагати, але нажаль думали, що то таке виховання. Відчуваю глибоку провину за необізнаність.(((
Благослови Боже, щоб все було добре ❤🙏
Нехай прибуде з Вами Сила!
Дякую, продовжую слухати вас, хоча з аутизмом не стикалась особисто. Правильно кажете, про це треба знати, як і про інші речі, які можна зустріти в житті: важка алергія, епілепсія тощо. Просто треба розуміти, як себе поводити і підчас допомогти.
Я от слухала і в мене склалось враження, що в аутистів ніби відсутнє якесь нервове з'єднання в мозку, що допомагає комунікувати. А натомість може бути чудова пам'ять або також бувають генії в різних областях - про це я чула раніше. Я думаю, що ви з часом зможете повністю навчити дитину всьому. З описаного вами я бачу, що дитина розвивається,як усі, проблема лише в певних аспектах. Удачі вам. І щодо мови також згодна: обов'язково треба вчити мову тієї країни, де ти живеш. Інакше це непристосовість і неповага.
Дякую вам, що поділилися, тепер я знаю більше про прояви РАС.
Дивлюсь усі ваші відео. Дуже імпонуєте, як людина. Цікавлюсь цією темою для обізнаності, щоб краще розуміти особливих людей.
@@marianailikh6262 Дякую Вам велике🤍
В мене немає діток, але переглянула всі ваші відео, дуже цікаво. Вважаю, що робите гарну справу поширюючи набуті знання. А ще, хоч це і не має відношення до тематики, ви дуже красива :)
@@NataliiaDiakiv Дякую Вам, дуже приємно🥹🤍
В мого сина дуже схожі симптоми, десь на 90%. Я дуже переживаю з приводу майбутнього, я не уявляю зараз, яким він буде і мене це лякає. Зараз йому майже 4, займаємося вже другий рік. Бачу гарний прогрес. Сил Вам і нам всім - мамам нейронетипових діток❤
@@ДарьяСысоева-ю1р Дякую Вам! Я і сама переживаю за майбутнє, невідомо яким воно буде. Взаємно🤍
Моєму сину скоро 22. Теж хвилююсь за майбутнє(яке може бути без мене)❤@@alenamulenko
Дуже дякую!
Незважаючи на її тривоги, дуже позитивна і добра людина! Здоров'я Вам під мирним небом!
У вас дуже багата мова, ви хто по освіті. Дякую.
Яка ж ви красуня!Бажаю вам і вашій донечці всього самого найкращого ❤
@@olgachyzhyk852 Дякую Вам♥️
Дякую за Вашу історію! За те що просвітлюєте актуальну тему! Але нажаль, люди які не в темі не подивляться!(((
@@МаринаЗахожа-з2ы чому? Ютуб висвітлює це відео людям, які не мають ані розладів, ані дітей. Я не женусь за переглядами. Для мене ця тема важлива, бо це моє життя нині, і не тільки моє
Але ви бачу маєте ресурс до відео. Ви велика молодец. Мій син має РДУГ і легкі прояви РАС. То я себе почуваю дуже погано.
@@АннаФок-т4щ Дякую Вам! Різні бувають дні, на разі просто не можу реалізовуватись як фотограф, бо треба постійно їздити і залишати дітей, це складно. Тож вирішила спробувати ділитись усім, що знаю, і через що ми проходимо, на ютубі, хоча б з дому не треба виходити. Коли маю сили, то вкладаю дітей спати і вночі записую.
Розумію Вас, зараз дізнаюся багато інформації про РДУГ, це важко(( Тримайтеся🙏
@@alenamulenko та вже бачу мені треба йти до психіатра, щоб виписав якісь препарати, розумію, що вже в депресії від тої дитини і від війни. Ми живемо в Полтаві тут серени на день дуже часто. Обстановка не дуже.
Ви так грамотно все аналізуєте. Хто ви за фахом?
Сил вам і підтримки
Щоб шукати і аналізувати інформацію не треба мати для цього якусь конкретну освіту. Критичне мислення, прагення до розвитку і допитливість. Цьому вас ніде не навчать.
@@ОлегЭнион навчать грамотно оперувати термінами та встановлювати взаємозв'язки
@@ОлегЭнион прагнення - це не все. Має бути якась база інформативна, термінологічна , методична
Так, ви героїчна мама, як і більшість батьків особливих дітей. Сил вам і наснаги. В Україні є громадська організація аутистів, які відстоюють свої права і потреби. Її створив дорослий аутист, який працює програмістом. Розказував як навчав себе дивитись в очі та іншим соціальним нормам
@@aisia345 Дякую Вам!
Добрий день! А можете, будь ласка, підказати що саме за організація, назву?
Маю також дитину 5 р з особливістю.Це дуже важко.
Ще мене трохи турбує як наші люди реагують на таких діток .Я їхала з сином у потязі ,він не влаштовував істерики ,але був не спокійним.Так один чоловік хотів йти до провідника й жалітись шо ми йому спати не даємо.Це був плацкарт.Те саме й на площадках ,ринках -постійно наголошують шо я погано виховую дитину і т.д.
Морально це важко слухати.
У моєї дочки, тривожно- деприсивний розлад. Так як ви, докладаємо багато зусиль щоб їй було легше жити в цьому світі. Також проживаємо в Польщі, дуже важко , справді, знайти гарних фахівців. Терпіння вам і здоров'я
@@ІннаКапустянська-м3ю Дякую Вам! Взаємно
дякую за ваш світогляд. підтримую.
10 рокі ще іноді про себе розповідає в 3 особі, але намагається взаємодіяти і виявляє інтерес до людей нових теж. Сюжет ще повторює, соціальні норми виконує. Єдине в нас 3 1,10 до 2,2 відбувся регрес і всі навики втратились в 5 відновили мову. Інструкції по взаємодії проходили в дома чи на майданчику коли були самі, ми грались в знайомства і типові ігри. В аутиків нема прошивки по соц взаємодії, але вони здатні вивчити це як будь який навик.
Повторюючи багаторазово одне і те ж запитання , дітки аутисти задовольняють свою потребу у спілкуванні . Так як у них погано розвинена уява і спонтанне мовлення , то вони обирають уже знайомий комунікативний шаблон. «Я запитала , мені відповіли» і не важливо , що дитина знає відповідь, бо у даному випадку для дитини важливий сам процес який , як не дивно, вона сприймає за нормальне спілкування. З цим можна гратися і кожного разу давати трішки іншу відповідь , таким чином по-трохи розвивати абстрактне мислення.
❤ Наснаги вам і терпіння❤ Ваша історія дуже корисна для мене, адже дійсно це дає розуміння, як реагувати в різних ситуаціях. Дяеую❤❤❤
Щодо мови, повністю з вами погоджуюсь, якщо хочете щоб дитина знала рідну мову, краще з дитиною спілкуватись виключно українською, а з поляками польською. Так навіть кажуть в центрі підтримки емігрантів в Німеччині.
А тим, хто вас не розуміє, каже що немає місця в суспільстві і ще якусь маячню, хай йдуть лісом.
@@ОлегЭнион Дякую Вам!
Наша історія ) Донці 7,5 - труднощі тривають, але я і сама аутист, хоч і дуже відрізняюсь від доньки. Та тим не менш мені легше, бо я приймаю її 😊
Речення з двух слів дитина має говорити з 2-х років. В Америці є програма cdc де можна слідкувати за milestones дитини. Кожна дитини розвивається індивідуально це правда, треба дивитись на інші показники рас, це не тільки проблеми з комунікацією
@@nastasiyagreen6184 В своєму першому відео я розповідаю не тільки про мову, а й інші симптоми
Ми також дуже хвилюємось про свою доню, нам РАС не ставлять, але нам 2,2 і слів взагалі нема, навички самі прості здобуваються дуже важко. Взагалі слухаю вас і бачу себе((
@@NataliiaBorsuk Скажіть, будь ласка, є дуже важливий і найголовніший момент, він розуміє звернену мову у цьому віці? Тобто якщо Ви тільки словами, без жестів чи інших підказок, скажете йому, наприклад, принеси мені (якусь конкретну іграшку Вашої дитини). Чи він принесе?
Добрий день!читала колись,що дитина починає говорити на себе Я після трьох років.До цього це нормально,коли дитина на себе каже у третьому лиці
дуже важливо всіх вчити про аутизм. 👍
Ой, ніхто з чужих дітей не хоче брати на свої плечі спілкування з хворою дитиною, бо це дуже важко і для них не зрозуміло. Це і для дорослого важко, а здорові діти ще самі невпевнені у всьому, а тут ще хвора дитина, від якої в любу хвилину можна чекати чого завгодно і це завжди лякатиме їх. Це хрест батьків, який вони мають нести самі. Я такий хрест несла 27 років і співчуваю вам.
@@alinaes007 Аутизм це не хвороба.
Дуже надихаюче відео ❤❤❤❤❤
За вашим описанням проблеми, це бiльше схоже на синдром Аспергера. При класичнiй формi аутизму, коректувати дитину дуже важко i мовлення часто взагалi нема
@@liliiaherzog9454 Так, у моєї доньки с.Аспергера, але на разі він не є окремим розладом, а увійшов в класифікацію РАС.
От таких дітей мені дають на групі продовженого дня - але не часто. І нічого не пояснюють що це за діти. Ніхто не пояснює особливостей аутизму. І наввть деколи не зовопчть що це аутисти.
А як ви оце описуєте то я розумію з чим ч маю справу.
Моєму сину рівно 4 роки, аутизм діагностувати рік тому, відмінності помічали давно. В родині 3 мови, живемо за кордоном. Син не вербальний, на жаль. Є якісь слова і має бути шалена мотивація сказати одне якесь "па-па". Комунікація є, ми його безмежно любимо. Будемо працювати з pecs.
Ви чарівна. Сил Вам!!! 🤗
@@olenak.3757 Дякую! Взаємно сил Вам!🤍
Ви неймовірно сильні!
Прихиляюсь перед вами. Сподіваюсь підтримка чоловіка така ж сильна,як і ваша.
Рівень емпатії не завжди низький. Буває гіперемпатія, як у мене і інших автистів
@@Mykolakoval_ko Дякую що поділилися! А як Ви справляєтесь із синдромом гіперемпатії?
@@alenamulenko я справляюсь тим, що уникаю надто емоційного контенту, ставлюсь дещо відсторонено, та і дещо допомагає постійна дереалізація
Існує така усталена думка, що до трьохрічного віку діти не потребують спілкування з іншими дітьми, а тільки з оточуючими дорослими. Це багатьом батькам заважає вчасно звернути увагу на особливості розвитку( конкретно , порушення аутичного спектру)
Багато таких в Норвегії
Не всі діти аутисти з такими ж признаками... в нас не діпгностують, але тут в ютубі вбийте сенсорна алалія. Знайшла тільки російського спеціаліста, бо всі інші приписують аутизм. Я мама, не спеціаліст,мама яка шукала відповіді. В моєму випадку-це сенсорна алалія. Її часто плутають з аутизмом чи відсталістю розумовою....є діти,яким все ,просто ВСЕ треба пояснювати і розвивати мислення. Дізнатися чи це аутизм чи сенсорна алалія можна тільки почавши заняття і якщо є результат,є розвиток- це не аутизм
Дякую, бо тепер краще розумію про РАС
В мене також синок з аутизмом🥹а чим ви робите свій макіяж? Які тіні, помада, скульптор, тональний? Дуже гарно!😍🔥
В коментарях жахіття. Боже, моя дитина не говорить у 2 роки, це точно РАС! Капець. Чхнути дитині не можна, щоб аутистом не записали. Мій в 4 сказав перше слово, в 5 навчився вказувати на предмет не моєю рукою. І речення десь в 4 з'явилися. Хоча "так" це в нас було "один", а ні "нуль". Якась бінарна система чи шо.. Але в 5,11 пішов у звичайну школу. РАС вважаю його важкі прояви, то горе, у кого таке розуміють. А інше треба ламати та корегувати. Один спеціаліст сказав, що аутизму багато, бо йому допомагають адаптуватися в голові дитини, бо любов, толерантність, інші підходи. А психіка пластична, нейрони мозкові також. Все життя його до 6 років не давала йому бути аутистом. Йшли не по тих стежках, їли не ту їжу, виходили не по тій черзі, не подавали речей поки не вкаже, в садочках тільки з нормотипічними, ігри зі старшими здоровими тощо. То давало результат на очах. У другому класі я просто забула, що ми колись шухлядки могли по три години відчиняти та зачиняти. Трошки помучила і скоро вже 5й клас і немає жодних проявів взагалі. Я не про те що РАС лікується, ні. Просто не треба всі його стадії та всі розлади в світі називати аутизмом на все життя і плекати його все життя. Ну вас назовуть гарною мамою, але по життю дитині від того не легше. Розумію це не автора ситуація, але я від коментаторів в шоці. І здорові діти в 2,2 можуть лише мичати, у всіх своя норма!
Я2 ПРИВІТАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ НА МОРЕ ПРИВІТ ВСІМ ВІДОМО ЛИШЕ КІЛЬКА МІСЯЦІВ ТОМУ ЧИСЛІ НА МОРЕ
Мої діти також живуть не в Україні. Але в нашій країні, де ми зараз усі живемо кажуть: дома розмовляйте рідною мовою. Нашій мові ми навчимо в школі. Так що в Польщі вимагати дома на польській розмовляти - це неправильно ! В нас інша проблема: молодша онучка 3 р. 9 місяців погано розмовляє. Моя донька каже : може це аутизм, але я не згодна. В нас в країні 3 державні мові. І різних дошкільних закладах з малою розмовляють на інших мовах. Дома : українська . Вона думки також на нашій висловлює , хоча змінює закінчення інколи . Але поки ні на якій мові нема багатої мови . Може в когось також ж такі проблеми , напишіть будь ласка.
Розкажіть про горщик та чи були проблеми з нічним сном
Дякую
В США ВИТРАЧАЮТЬ ВЕЛИКІ ГРОШІ НА АУТИСТІВ, А У НАС НАВІТЬ ДІАГНОЗ ПОСТАВИТИ НЕ МОЖУТЬ.У МЕНЕ ВНУК АУТИСТ.ЙОМУ 14
@@ВандаСуг така правда. Багато країн світу розуміють, що люди з цим нейротипом можуть принести велику користь, якщо будуть там, де мають бути і робити те, до чого мають здібності. В українському суспільстві чомусь немає цього розуміння і люди хочуть десь викинути, відділити нейровідмінних людей, бо заважають🫤
Добрий день! Дуже дякую Вам за відео! Це дуже цінно для всіх батьків! Слухаю Вас і розумію скільки схожого Вашої дитини і моєї. Трохи шкода, що коли Ви побачили перші дзвіночки і одразу не звернулись до спеціаліста. Просто ці результати, які Ви маєте в 5 років, могли вже бути в 3 роки. Ми займаємось і ава терапією і Флортайм. Хоча думки лікарів розділились, хтось каже що є розлад, інші- ні. Але я займаюсь з дитиною кожен день і бачу результат, хоча комунікація з одноліткими ще дається важко. Всім сили на цю нелегку справу!!!
@@АлінаКоваленко-ш7ь Ми почали діагностику в 3, всі психіатри відзначали, що це досить рано і дуже добре, що вчасно почнеться терапія. У доньки синдром Аспергера, це достатньо легка форма, тому в 1 рік його б ніхто не діагностував. «Специфічність» мови можна зауважити вже коли дитина нормально розмовляє. На свій вік вона добре розвинена, а комунікації буде вчитись все життя. Взаємно сил Вам!)
пушкин только в пять лет заговорил. есть такой факт в его биографии. НЕ ДУРИТЕ ГОЛОВУ СЕБЕ И СВОИМ ДЕТЯМ Детей нужно отдавать в школу не раньше 7 лет справится он со школьной программой или нет. а не придумывать себя проблемы там. где их нет
@@ValentinaShumskaya прочитавши все, що ви написали, хочеться зробити так «🤦🏼♀️»
У мого сина важкий аутизм. Йому майже 5. Я у відчаї. Думаю про самогубство. Ми побачили що з ним щось не те у 7 місяців. Звернулись до невролога, дитячого психіатра.- чекайте року...., він багато хворів. Майже кожного місяця високі температури, обезводнення, поноси, вічно закладений ніс. Так було до трьох років. потім менше і легше болів. Лікували аденоїди рік гормонами... Він майже жив в лікарні і я з ним.... Двоє худі, в обносках... В три встановили інвалілність. Я ще не змирилась. Але надії мало. Спроби вийти на роботу. Але няня коштує дорого, сто на годину + по тижню на лікарняному теж зменшує зп... Я знайшла зараз іншу роботу. Виходжу з вересня. Якраз буду встигати заводити в садок і забирати до закриття. Аби тільки не хворів. Я вчителька. Всі мої педагогічні знання непригодні для навчання аутиста. Я водила його до логопеда. (Абсолютно безтолкова дія ....) Аба терапевтка дала трішки поштовх і розуміння як працювати, але я морально не готова з ним займатись. От просто щось стримує. Не дає. Я знаю і розумію що тільки я можу і мушу займатись, але я не хочу. Я робою сотню непотрібної роботи по дому, а сісти і пограти з сином не можу. Як ніби зачаровано. Я думаю, що я найгірша мама в світі, що не хочу з ним займатись. Від цього мені так погано. Я була готова їздити за 200 км до аба терапістки на автобусі, терпіти страждання малого в автобусі, але самій займатись -ні. Я не хочу бути для нього вчителькою, хочу бути просто мамою як моя, дала їсти, пити, вділа, і хай йде на двір гуляти до вечора. я погана.....
@@tanikamaru Ви точно не погана мама. Просто для Вашої психіки це дуже складне випробування. Я про самогубство не думала, але депресивний стан був. Найкраща порада - це звернутись до лікаря психіатра. Можливо, він призначить ліки, і повірте, Вам буде набагато легше проживати день. Як би егоїстично це не звучало, та в першу чергу треба зайнятися своїм психологічним станом. Дитині з аутизмом потрібна здорова та щаслива мама. Я також не займаюся з донькою, я також хочу бути для неї просто мамою, любити її, розмовляти про все, просто бути сімʼєю, а не психологом, логопедом, фізіотерапевтом, тим більш я не маю відповідної освіти для цих занять.
Тримайтеся.. розумію Вас.. дуже важко, особливо під час війни.. витягнути себе, шукати ресурси для себе, тоді і для синочка буде видно якийсь шлях. Мені курс заспокійливих трохи допоміг, треба щоб лікар Вам виписав. І Може в інклюзивно-ресурсному центрі можна знайти ще допомогу?
@@natalianatalie4897 так, в ІРЦ дали 4 рівень підтримки, в садок вожу, там є психолог і логопед по 15 хв кожна в тиждень. Йому треба пекси вводити, вони не вміють. Я зараз закинула це. Моя аба теріпістка, дай їй сил і здоров'я, допомагала мені онлайн супроводом. Теж з нею взяла паузу, бо навіть з нею не маю сил займатись. На фоні цієї депресії почали здавати нирки. Зараз проходжу лікування антибіотиками. Я не думала, що моральний стан так може впливати на фізичний. Я думала, що можна ходити в депресії, але фізично залишатись здоровою. Ні. Внутрішні органи просто починають не так працювати. І тут мені погано на душі, і на мені ще й мікроінсульт, на відмова нирок, на алопеція, на... на, на. (Вибачте, що так багато тексту) Я обов'язково звернусь до психіатра. Бо всі проблеми справді з голови, з думок, поганих думок . .
Мой сын тоже в спектре, я иду по програме Лепиной, она свою дочку востановила и сейчас передает свой опыт. Важно понять, что Аутистический спектр, не психологическая проблема, а физеологическая, у нее есть трех дневный вебинар, где она все обьясняет. Как только я ее нашла, я поняла, Аутизм это не приговор и можно востановить своего ребенка. Очень советую кого коснулась эта тема ознакомиться с прогламмой Лепиной.youtube.com/@user-mm3nw1ez1d?si=q3AcFxnmRGc8AWr2
Обіймаю вас всім серцем. Моліться, як можете. Дай Боже вам духовні сили.
💙💛🇺🇦😍
Поставила дзвіночок. Тепер чекатиму на ваші відео ще 😊 Сьогодні зрозуміла, що мій син хоч і має такий же діагноз, але зовсім інший (як і всі люди в аутистичному спектрі), але теж має феноменальну пам'ять. Йому теж важко знайомитись і спілкуватись з дітьми, хоча він такий екстравертний і завжди хоче з кимось бавитись. Можете зняти відео чи є у Аланки якісь сенсорні особливості? Як з торговими центрами, харчуванням? Або що робить, коли щось пішло не так? Мій син, наприклад, вимагає все почати з початку. Зараз вже менше трохи, в 5 років було такого багато.
@@AnielUA Дякую Вам🤍 Так, сенсорних особливостей багато, обовʼязково про це зніму
Я знала старшу жінку,яка завжди на себе казала,,Ася'',ніколи,,я''.
"підійди до дівчини і спитай як тебе звати" Перенос погано спрацьовує , трнба зе чекати на дозрівання кори. Вона навчиться пізніше, часто скачок росту відбувається десь у 8-9 років. Маю на увазі зв'язане мислення.
@@t.yu.shevchenko8767 зараз вже цього немає зовсім. Донька краще розуміє звернену до неї мову
Добре що хоть якось говорить а мій внук йому 11років зовсім не говорить деколи пробиваєть слово але не повторить
Я повинна Вас розчарувати, тому що переконана в тому, що батькам неаутичних дітей це відео не буде цікавим. Дуже цікаво , чи вдавалося Вам знайти для своєї дитини товариша по спілкуванню з таких саме особливих дітей? Можливо, це може бути більш комфортним спілкуванням для Вашої дитини.
Дуже зрозуміло. А як чутливо реагує ваша дівчинка на ситуації відторгнення? Плаче, сумує, чи просто відходить? Бо моя взагалі не відчувала суму, а замість нього злість.
Раніше, пам’ятаю, як з нею не хотіли гратися, вона починала робити на зло, псувати щось дітям, від того вони ще більше її відштовхували, навіть руками часом. Складно сказати, що відбувається всередині. Бо дитина насправді дуже чутлива і емоційна. Плачем на такі ситуації ще ні разу не реагувала
Злість - дуже хороша, нормальна емоція))) Найбільша небезпека - приховані деструктивні емоції. Коли дитина відчуває дуже сильні руйнівні емоції, але вона - наче закрита книга, «затухає», «вгасає», «занурюється в себе». Коли є прояв емоцій, то алгоритм такий:
- вчимо емоції (дивись, це сум, радість, злість…);
- приймаємо емоції, розуміємо емоції, не засуджуємо;
- шукаємо шлях/спосіб розрядки (рвемо папір, потім зі шматочків робимо аплікацію; арттерапія; плюскаємося руками у водичці);
- засвоюємо правильну (адекватну, прийнятну соціумом) модель поведінки/реакції на подібну ситуацію.
Можна пошукати «кодові слова», які «переключають» емоції дитини: «В тебе бунт? В тебе переляк?». Включаємо, намагаємося задіяти почуття гумору у дитинки.
Треба зробити щось нестандартне, те, що ламає стандартні шаблони, очікування дитини. Наприклад, почати говорити тихо, пошепки. У кожної дитини - свій «ключ». Треба пошукати ті «слова-віруси», які зламають «програму поведінки» дитинки. Те, на що дитина реагує.
Дорогая, не заморачивайся.
Я получила диагноз сейчас, мне 43, я вообще не разговаривала с лет 6-7 и до 35. Когда училась вести диалог по ютубу и тренингам, прослушивала свой набор слов. Потом гордилась, сколько всему научилась, 😂😂😂😂😂😂😂😂 а другие при рождении это умеют 😂😂😂😂😂😂😂
А мне награду так никто и нн дал, типа звездочки :)
Терпения.
Освободи себя от людей-дебилов. Она накапливает информацию, изучает окружение, мир, обстановку. И каждый раз все по разному, каждый день по другому, попробуй запомни 😂😂😂😂😂😂😂😂
Хочешь, напиши сюда, дам телефон номер, поболтаем о ее будущем 😂😂😂😂😂😂
Я то выжила.
Не сприйміть ці слова різко та в поганому контексті.
З вашої розмови мені здається, що або мій син також аутист або у вашої доньки він має легкі прояви.
@@olesiafulljob2799 Так, Ви праві. У моєї доньки синдром Аспергера, я ніколи на тому не наголошую, бо зараз він увійшов в класифікацію РАС. Інтелект збережений, стимів яскраво виражених немає, проблеми з комунікацією і розумінням чужих емоцій. На скільки легкі прояви не знаю, все рівно складно. Дитина вимагає багато уваги, постійно, і багато часу на пояснення одного і того ж, бо інформація усвідомлюється ну дууууже повільно.
@@alenamulenko саме так мені і здавалося, що це СА.
Підозрюю, що у сина також, але психіатр нічого не виявила. Можливо в емоційному плані в нас трошки інакше, бо з ним можна пожартувати і він це розуміє, жартує з мене у відповідь, але що стосується агресії та нерозуміння деяких речей, тут вже проблема. Ніби і грає у рольові ігри і може вдавати деякі речі, але на початку пісок в тарілці був піском в тарілці і його дивувало, що діти називають це кашею.
Тому досі не знаю, чи це діагноз чи мій накрут.
@@olesiafulljob2799 А скільки років синові? Моя донька так само, навіть під час діагностики, дивилась на психіатрів як на «куку-ляля», коли вони вдавали що кормлять лялю з пустої тарілки ложечкою. Для неї такі ігри були дивними, вона до них не долучалась і не впускала у свої. А от зараз вона може удавати такі речі, навчилася. І це зовсім не значить, що аутизм кудись зник. Тому важливо не тільки те що є зараз, а й те, що було колись
@@alenamulenko зараз 4 роки.
Діагностику проводили у 3.
Дали спеціальні маленькі кульки, з них можна зліпити будь-що. То він одразу лікарю щось зліпив і дав з'їсти, тому певно вони і сказали, що все ґуд, але іноді він такий агресивний, що це точно не може бути нормою.
Не може змиритися з мінімальною невдачею. Його дратує, що хтось швидше їздить самокатом тощо. Але так не завжди. Це якось хвилями відбувається.
Пробую це якось регулювати, та коли він впадає в істерику - тупо чекаю, бо навіть обняти себе не дає (
@@olesiafulljob2799 Розумію. Єдине, що Вам скажу - слухайте своє серце, бо ніхто не знає дитину так, як Ви. Якшо не впевнені до кінця що точно все ок, то краще звернутись до інших спеціалістів
А ось я вважаю, шо не треба вступати в діалог з людьми, який починають робити висновки, просто їх ігнорувати, по мірі...ну не маєте Ви випропродуватись
Цікаво, а як у давнину такі діти жили? І дорослі, якщо добирали віку? Чи не доживали, а на костер?.. 😢
Моєму сину 4,5 роки . Ніби про нього розповідаєте .
Альона, дякую! Можна у Вас спитати щодо харчування доні, бо для мого сина ще той квест?
@@yanaet12 Такий самий квест🫤 сильна перебірливість, відмовляється навіть пробувати щось нове, овочі - ні, фрукти тільки яблуко і то рідко(
@@alenamulenko У моєї дитини теж була така проблема. Не їв ні м'яса, ні риби, ні овочів, ні фруктів. Виявила дисбактеріоз і кандиду. Прибрала весь цукор (кандида ним харчується) і хлібобулочні вироби з раціону, пролікувала. Коли кишкова флора прийшла в норму, проблема з харчуванням пройшла сама собою. Також це позитивно вплинуло і на розвиток і на появу нормального діалогу. Замість цукру зараз даю фруктозу.
@@atlita7140 Скажіть, будь ласка, як Ви виявили? Це якийсь аналіз?
@@alenamulenkoТак, є аналіз на дисбактеріоз і аналіз на кандиду. Кандида може не спершого разу показатись. Не зайвим буде і на інших паразитів перевіритись. Кандида боїться часнику. Можливо якщо дитина їсть суп, то потрошку пробувати дрібно натирати в суп часник (я так робила). Якщо виявиться кандида, то в обов'язковому порядку забирайте цукор і все що його містить, а також хлібобулочні вироби (і дуже з цим суворо треба, бо навіть четверть цукерки може звести всі зусилля на нівець, кандида дуже впертий паразит). Надіюсь вам ця інформація допоможе.
@@atlita7140 Дякую!
Дитина може до 3 років розмовляти на своїй тарабарській мові, а після трьох вже говорить нормально
Дитина розумово відстала, а мамі так смішно!Жах!
@@ViraBalitska-m1w жах це те, що у Вас вистачає сміливості таке писати😳 діагнозу розумову відсталість моїй дитині ніхто не ставив
@@alenamulenko не хотіла образити вашу дитину.Та ваш сміх мене не приємно вразив!!
@@ViraBalitska-m1w в мене і наміру не було сміятися з дитини, я сміюся з комічності ситуації, це різні речі.
@@alenamulenko ок, тоді пробачте.
Відчувається, що ви недолюблюєте свою дититну. Ви хочете скаржитися на неї усім, от ви і вибрали цей спосіб
А не відчуваєте, що ваші діти,вас взагалі не люблять
@@galagg7913ні, не відчуваю. Навпаки. А з чого такі висновки?
@@Povitrylia з вашого першого коментаря, співчуття дітям
Ви, напевно, погано або поверхово слухали. Спробуйте передивитись відео з критичним мисленням, або глибше його для себе проаналізувати. Дякую.
@@galagg7913 а я, ви знаєте, співчуваю саме вашій дитині - отже ви така сама як авторка цих відео. Якщо не помічаєте як вона насправді розділяє дітей, отже сама така. Більше тепла у неї до синочка, до доньки значно менше, вона її дратує страшенно.
все супер, но к чему был высер про языки на последних пяти минутах? вообще не в тему
@@крашихамонстерхай краще запитайте себе, чому вас це так зацепило?😏
Дуже багато води, переливання з пустого в порожнє, вам би або редактора, або самій перевіритись. Це графоманія якась.
@@NaN-uz2jl це всього лише ваша думка) ви маєте право її мати😉
@@alenamulenko лол. Ну добре, "всього лише" трохи зайве, але я так розумію замість того щоб сприймати реальну картину дійсності з точки зору критичного мислення, вам легше зайняти позицію знецінювання.
@@NaN-uz2jl Словами «всього лише» я підкреслюю, що ви маєте право так думати, але саме вашу думку за конструктивну критику я не сприймаю. Ви не розумієте важливість того що я говорю, ви придираєтесь до того як я це говорю. Чому я маю приймати вашу картину дійсності? Чому ви видаєте її за істину?. Іншим людям все зрозуміло чомусь. Якщо вам важко мене слухати, (так буває, це нормально, я теж не можу слухати багатьох) - то не слухайте, залиште мої розповіді людям, яким не важко😉
Оскільки сайт зареєстровано у 18 році, а ви подаєте матеріали 6 днів тому, то в мене і виникли сумніви..... Отже, ви популяризуєте і нав'язуєте батькам проблеми аутизму і т.д. Для чого? Щоб дати роботу психологам, логопедам, психоневрологам і так далі. А це просто генетика і така лінія розвитку дитини. Так, як поводиться ваша дитина, поводяться десятки тисяч дітей. Чому так? Бо це масово популяризується вашими колегами. Гроші не пахнуть.
@@ОляЛюба Яка різниця в якому році зареєстровано мій особистий акаунт? що Ви за дурню зараз написали?
як можна нав'язати аутізм? і якщо люди діагностують себе чи своїх дітей по інтернету - це явно не зона відповідальності автора каналу.
Ви взагалі маєте серце ось таке писати? Ви хоч один день прожили з дитиною, що має РАС? Ви хоч уявляєте яке то пекло? РАС не можливо нав'язати. Яка мама захоче своїй дитині аутичний спектр зробити? Ця жінка розповідає про РАС, щоб ті люди в яких немає таких дітей, розуміли що це таке і адекватно реагували, коли зустрінуть дитину з РАС.
@@atlita7140 Дякую Вам за слова підтримки! Дякуючи таким людям як Ви, є віра в людей! Тільки РАС це не хвороба🥺простими словами це будова мозку, з ним народжуються і він не лікується, а «корегується»
@@alenamulenko Людям які пишуть ото такі гадості простіше пояснити простими словами, тому я і вжила слово "хвороба", бо вони ж тільки це розуміють.
альона маша даша глаша - це не українки
Якщо ваше імʼя погуглити то теж випливе що ви тутешня, Марусю
Альона також повторює історії, про вітряки вона вже в іншому відео розповідала.Більш цікавіше було почути на цю тему іншу історію.
@@larysameininger6731 Стараюсь не повторюватись, але що пригадую з життя, те й розповідаю. Не завжди люди дивляться всі відео на каналі, це також важливо.
@@alenamulenko Так ви праві, не ображайтесь, вибачаюсь . Я дивлюсь усі ваші відео, бо турбуюсь за свою онучку . Дякую Вам.
@@larysameininger6731 Ніяких образ! У мене діагностований РДУГ, тому я часто можу перестрибувати з теми на тему, мільйон разів одне й те ж повторювати іншими словами, але я докладаю багато зусиль, щоб побудувати якусь зрозумілу структуру розповіді для інших людей. Значну кількість повторень вирізаю при монтажі, бо сама бачу що повторююсь. Так що я адекватно сприймаю критику і прислуховуюсь, і потім над цим працюю)
дивна мама мій малий так само говорив зараз 6 і він сама звичайна комунікативна дитина ви від дитини 5 роеив докера хочете
Так в неї є ще одна дитина, вона ж баче, як розвивається її молодша дитина і Аланка.
Я з вами згідна. В цієї мами дуже великі вимоги і насправді дуже мало любові.
@@Povitrylia 😂😂ви так якби живете з ними разом
Тупі коментарі
Ви молодець, що знімаєте такі відео - вони справді дуже потрібні! ❤Мені вони особливо відгукуються, бо все, що ви розповідаєте - про мого сина. Він у мене теж білінгв і я теж не стала переходити з ним на іноземну мову. Як виявилось з часом, дітям з РАС білінгвізм навпаки корисний, оскільки необхідність звертатись до різних людей різними мовами формує у них розуміння, що в інших людей інші емоції, бажання і потреби. Однак, це стосується саме дітей з РАС, а не з аутизмом. Аутистам все-таки простіше коли мова в них одна.
Щодо ваших пригод з дітьми на площадках - прекрасно Вас розумію, ми через все це проходили і ще досі трапляються неприємні ситуації, однак, все рідше. Тут допоможе лише терапія і Ваше терпіння🙏🏻
@@konstanseskurra7260 Дякую Вам велике!♥️