Іване, Ви точно займаєтесь потрібною справою. Для мене це дуже і дуже важливо. В 40 років саме на якомусь із ваших відео відчув в собі зміни. І почав бачити своє життя і оточення та вплив на мене, особливо самих близьких. Та й усвідомив, що саме деякі найближчі давили на найболісні мені місця.
Вперше побачила ваш канал. За 10 звикла до вашого підходу та стилю подавати інформацію, дуже детально і зрозуміло показали механізм знецінення на різних левелах!:) Коротше, підпишусь щоб отримувати теми для роздумів. Дякую!!
Я недавно здала державний екзамен на лікарську практику в одній із країн Європи і відносно близька мені людина яка працює в Україні в перукарні сказала що там і мова легка (ну бо вона була там у якості туриста колись декілька днів) і взагалі намагалась знецінити моє досягнення по максмуму в очах свого чоловіка і моїх. Це мене спочатку вибісило, але заспокоївшись я зрозуміла що це та людина зробила для себе, щоб не відчувати перед сном так сильно свою нереалізованість.
Дякую, що поділилися своєю історією. Досвід знецінення - це один із найнеприємніших досвідів у житті. Психологи, які працюють у гуманістичних напрямках керуються постулатом "Людина поводить себе погано не тому, що вона погана, а тому що їй погано." Розуміння цього механізму дозволяє нам не приймати на свій рахунок погані речі, які людина може нам говорити у своєму поганому стані. Є звісно виключення цього постулату у вигляді антисоціального розладу особистості ( так звані психопати та соціопати), але їх дуже мала кількість із загальної популяції людей (до 1% серед жінок і до 3% серед чоловіків). Люди можуть говорити дуже різні речі, часто образливі та знецінюючі. Втім питання виникають тоді, коли я сам погоджуюсь із сказаним поганим словом. Чи варто погоджуватись із поганими речами, які нам говорять?
Я захоплююсь людьми які вивчили та практикують іноземну мову, а тим паче отримали/підтвердили вище навчання в медичній сфері - це високий рівень, який свідчить про наполегливість та значні зусилля конкретної людини. Я спробувала вже два рази здати екзамен на рівень Б1 і в мене не вийшло, але приклад успіхів у інших допомогає мені не опускати рук.
Який ґрунтовний але лаконічний розбір теми! Як воно все ж пов'язано. Я буквально рік тому почала розуміти, що я відчуваю не сором, а страх, що, той страх з часів КДБ і тому подвбного. А воно все передається з покоління в покоління. Підписалася.
Підтримую. Сам живу все життя із цим і все більше задумуюсь що обмеженість, сірість, невігластво - це непереможний пласт суспільства. Надто мало людей думаючих, вільних, незашорених. Іх кількість критично мала і вони "глушаться" ніби бур'яном в полі, коли штучно не сприяти розвитку культурі. А в нас штучно розводиться лише "бур'ян", щоб керувався установками і сприяв чужому збагаченню та реалізації амбітних планів.
Треба боротися з цим на рівні освіти. Але така освіта дуже невигідна для багатьох формуючих тенденції людей. Більше того, коли освіту в популярних медіа між рядків висвітлюють як щось необов'язкове, що я систематично помічаю, то люди вбачають ціль свого життя в чомусь поверхневому, другорядному, швидкоплинному. Це сумно, але це можна і потрібно змінювати не зверху донизу, а з регіонів та місцевих громад догори. Дуже багато думаючої та прекрасної молоді, але їм не те, що не сприяють можливостями для розвитку, а навіть всіляко перешкоджають. Втім перспективні люди проростають і цвітуть, якщо не здаються. Майбутнє нашої країни є і буде, їх треба всіляко помічати та підтримувати їх ріст та розвиток.
@@olg7553 Думаючі люди надзвичайно корисні для людства, особливо на довготривалу перспективу. Тільки як на мене проблема в тому, що короткотривалу перспективу обирають значно частіше, накопичуючи проблеми на майбутнє.
Дуже цікавий ефір! Ви, пане Іване, молодий, але фахово охарактеризували радянські "замашки" тоталітарної системи. Ви класний психолог! Успіху Вам в професії і особистого щастя! ❤❤❤
Вдвічі приємніше бути оціненим таким гарним коментарем. Дякую за приємні слова) Коли мене дивляться та слухають розумні люди, то це ще більше мотивує працювати у просвітницькому форматі.
Приємно було отримати спілкування на тему, яка тримала багато питань, незрозумілостей. Приємно, що це вже наше, українське, оновлене. Розгляд проблеми в новому мисленні. Це потрібно. Зворотній зв'язок є. Є бажання подякувати і побажати сил, натхнення, творчості, ...❤😊
Слухаю вас, і бачу свою професію - педагога. Сказати що в останній час цінність педагога в суспільстві нижче плінтуса. І проблема не в зарплаті а в тому що ти завжди і в усьому винен. Чого вартують тільки слова пані Гріневич: "Ми позбудемось від динозаврів у нашій школі"
Професія педагога надзвичайно важка, відповідальна і одна з найбільш цінних для суспільства. І мені дуже шкода, що вона не підтримується згідно з її важливістю. Колись один із моїх вчителів порівнював відповідальність людей, які навчають за розвиток дитини в садочку, дитини в школі та юнаків в університеті. Він зробив висновок, з яким я повністю погоджуюсь, що відповідальність на вчителі та вихователі на початку розвитку світогляду людини набагато більша, ніж скажімо у викладача перед усвідомленими юнаком та юначкою. При цьому розподіл оплати праці діаметрально протилежний. Ніколи б не міг подумати, що у 2023 році на сайтах пошуку роботи пропонуватимуть зарплату вихователям, корекційним педагогам та вчителям близько 7 тисяч гривень. Це сумно і боляче від цього.😔 Але ми маємо говорити про це. Бо з усією повагою до сфери інформаційних технологій та заслужено гідних зарплат у ній скажу, що нашій країні потрібні працівники різних спеціальностей і не варто робити вигляд, що їх не існує чи вони маргіналізовані. Я за те, щоб ми розвивали суспільство, а не робили картинку останнього. Дякую, що поділилися своїм зворотнім зв'язком❤️
Мій чоловік всього три роки пропрацював педагогом. І за цей час отримав такий неймовірний експірієнч! Що вже, принаймні, в тому форматі, в якому це було - не вернеться туди. Школа, яка принижує своїх працівників, нереальні вимоги (які зовсім не про якість навчання, а про бюрократію і імітацію діяльності), і при цьому мізерна зарплата, на яку не те що сім'ю не створиш, а навіть за комунальні послуги не заплатиш. Просто суцільна прикрість.
Дякую: мені стало зрозуміло, чому мої деякі знайомі та рідні так себе поводять. І зможу більш свідомо реагувати на подібні випадки до мене та уникати зі свого боку помилкового ставлення до інших.
Той, хто більше за тебе чогось досягнув, тебе завжди підтримає і похвалить А той, що навіть половини твого успіху не збагнув, тебе першим знецінить і зрадить Бо заздрість - це ніби в душі діра Це смуток, який людину огортає Бо заздрісна людина - слабка І ця емоція дуже складна є ... Але, заздрість можна подолати Якщо над собою ретельно працювати Потрібно в усьому Богові довіряти І в жодному разі Йому не дорікати Бо жоден успіх легко не дається Жоден талант з нізвідки не береться Потрібно ой як довго працювати Щоб в чомусь успішними стати Тому Всевишньому довіряйте Щодня над собою працюйте В себе віру ніколи не втрачайте І щасливими в житті будьте
Якби сили і кошти, кожної країни, були скеровані на виховання і розвиток психологічно здорового суспільства, а не для розвитку воєнних технологій, то у світі не було б причин для війни ...
Я Вам дуже дякую за це відео❤ я отримала багато підтверджень того, до чого додумалася в контексті свого запиту. Якщо в дитинстві було знецінення від батьків - про мене при мені говорили у третій особі, мене регулярно ігнорили як психологічно, так і фізично (я була мега активна і цікава дитина при нарцистичній мамі) - свідомо я ці речі розумію, знаю, регулярно пропрацьовую. Як подолати оте дитяче відчуття ? (мене нема...мене не помічають...) З психотерапевтом працюю на регулярній основі, але оце відчуття з дитинства виникає часто :(
Дякую за уважність до мого відео. Хочеться надати Вам багато підтримки для того, щоб впоратись з травмами, які отримані в дитинстві. Подолати якесь відчуття неможливо, більше того - цього не потребується. Будь-яке почуття можна тільки прожити, що означає продовження життя з того місця, в якому ми можливо застрягли. Боротися з відчуттями - це теж саме, що боротися із думками - ми завжди програємо в цій боротьбі (психологічна дилема про рожевого слона). Якщо в маленького хлопчика в дитячому віці не було велосипеда і він дорослішає і купує собі великий автомобіль, то це не змінює факту того, що у нього в дитинстві не було велосипеда. Ми можемо прогорювати наші болісні втрати в житті, бо це єдиний спосіб як людина може впоратися з втратою, навіть якщо це горювання за життям, якого в нас в порівнянні з кимось ніколи не було. Психологічні травми порушують цілісність як психіки так і нашої життєвої історії, вона стає фрагментарною (життя може ділитися на до та після) і часто завдання, яке постає перед нами після цього розділення - це відновлення цілісності, як психіки, так і нашої життєвої історії. Один із психологів у власній книзі починав її зі слів "Моя мама була стервом", і після цього описував те як він впорався і як допомагав впоратися іншим. Прийняття реальності такою якою вона є дає нам змогу змінювати наше власне життя опираючись на теперішній момент як єдину можливість вплинути на своє життя тут і тепер. Наголошую, що хочеться надати Вам дуже багато підтримки та побажати успіху в цьому процесі. У вас точно є сили для того, щоб впоратися з ним.
Приклад. Є дві подруги. Одна рано втратила матір, були відсутні прояви будь якого захисту себе і протидії оточуючим. Лише бажання отримати "лайк", - ьудь-де і будь у чому. Підсвідомо вироблена була потреба у брехні як системі захисту. Результат - полишені діти, відсутність чоловіків для створення сімї, і , навіть, подруг. Висновок: знецінила сама себе, бо не могла і не бажала себе захищати
@@nancynancy4396 я особисто не знаю цю людину так само як і вас. І я не ставлю людям діагнози, бо це не моя робота, та ще й роблячи висновок із коротких описів. Знаю, що в українському сегменті ютюб багато спеціалістів це люблять і практикують. Я вірю в концепцію гуманістичної психології, де вважається, що людина хороша сама по собі. Винятки у вигляді розладів особистості можна обговорювати і дискутувати з цього питання. Я вірю, що людина вчиняє погано тоді, коли погано їй. З точки зору гуманістичної психології підтримка цій людині потрібна. І в слові підтримка мається на увазі зовсім не заохочення якихось агресивних дій по відношенню до інших людей. Сподіваюсь, що ви це розумієте.
Дякую за дуже слушне запитання. Я б хотів, щоб була проста відповідь на нього, але її у мене немає. Те, що я б хотів бачити загалом в суспільстві - це цінування людиною іншої людини та її праці. Суспільству важко цінувати працю один одного та й Людину тоді, коли оцінюється впізнаваність, медійність, знайомства, впливовість та зовсім не оцінюється компетентність. Коли компетентність виходить на перше місце, то і потреба в знеціненні та заздрості як така відпадає, бо у людини є можливість рухатися по соціальній драбині самостійно розвиваючи себе у певних компетенціях. Допоки є жорстка структура з недопущенням "не своїх людей" на місця, де інші люди можуть бути більш корисними, то хвиля обурення та невдоволення всередині суспільства зростатиме. На жаль це недопущення не своїх є укоріненою традицією не тільки влади, а й у будь-яких інституціях чи колективах та на локальних рівнях. Дефіцит доступу до певних ресурсів породжує невдоволення, яке люди виливають один на одного. Агресивність та її прояви у вигляді знецінення та заздрості розростаються тоді, коли певний ресурс обмежений і у людей немає доступу до цього ресурсу, або вони починають вірити, що у них немає такого доступу. Тут логічним вирішенням міг би стати розвиток ресурсу (а не ситуативне розподілення, коли його вже недостатньо в моменті), а також плекання у людей віри, що вони здатні впливати на ці процеси (іншими словами - я Людина, яка здатна це змінювати, а не "маленький гвинтик"). Ресурс про який я говорю - це не обов'язково матеріальні блага, це ще й повага людей і повага до людини, незалежно від того, яке місце вона зайняла у соціальній ієрархії, бо повага здатна розкривати потенціал розвитку цієї людини. Маючи повагу як основну політику ми б сприяли розвитку не тільки конкретної людини,а й спільноти загалом, будуючи суспільство достатку, про яке говорив у відео. Втім зауважую, що це тільки мої суб'єктивні домисли, які важко втілити в реальність, особливо в часи війни.
@@ІванРудий дуже хороші думки. Дякую за таку розгорнуту відповідь🙏❤️. Ви мене вразили. Запитувала, бо тема відео дуже болюча особисто і поки я не знайшла способу як цінувати себе коли довкола таке відбувається. Кожного разу, чуючи мовчання у відповідь на будь які мої досягнення, я відчуваю оте саме - "так должно". Всередині така пекельна біль((( не висловити словами
Так. Правильна діяльність відчувається, як належна. А те, що роблять нам погано, шкодить. Тому людина захищається. Пише скарги, засуджує. І це не лише в тоталітарному суспільстві. Хоча, можливо я не жила в нетоталітарних. СРСР, Україна, США. Знецінення "суспільством"було всюди. Хіба що десь більше завуальовано. Наприклад, вже останнім часом. в США, якщо ти згіден з вак-цією ти гуманіст і хороший, якщо ні ниций відщепенець. Якщо ти за демократичну партію - позитивний, якщо за республіканців - маєш мовчати, бо у всих колективах і мережах будеш засуджений. Хоча кожна партія, як на мій погляд, має свої плюси і мінуси. Тож вважаю що це природа людства. Але і виховання грає роль, і критерії засудження певним чином формуються. Дуже цікава тема! Дякую!
Дякую за ваш коментар та перегляд) Жодним чином не закликаю людей відмовлятися від скарг, чи терпіти коли хтось погано робить свою роботу або ж відверто не виконує поставлених на нього зобов'язань. Натомість я закликаю хвалити один одного також, підтримувати людей навколо, які просто гарно роблять свою роботу. Мені дуже не подобається стимулювання суспільства виключно методом батога та заборон, з повним ігноруванням похвали та визнання заслуг. Мені особисто хочеться, щоб люди отримували і позитивні відгуки також, бо стимулює до розвитку особистість і людство вцілому.
Якщо ти хоч якийсь талант маєш То за ширмою його не ховай Ти не просто так життя проживаєш Ти іншим свої знання передавай Бо Бог тебе в кінці життя спитає Як ти свій талант застосував ? Всевишній все про тебе знає Він частинку себе у тебе вклав На тебе поклав надії й сподівання Бо ти Його улюблене дитя Тобі він не готує покарання Тобі подарував земне життя Тому твори, не сумнівайся Ти ворогам своїм усміхайся Вони не зі зла все наговорили Вони просто так як ти не вміли Вони тебе відчути не зуміли Тому й критикувати посміли. Бо в кожного рівень розвитку свій Комусь не до вподоби шлях твій Але ти твори і не здавайся У критиці зміцнись і вдоскональся Творцем не кожному дано бути Цю істину потрібно ще збагнути
Про гімнастку цікавий приклад, я не чула про це. Я зараз в Канаді і тут нема такої підтримки спортсменів від держави (може, окрім хокею). Тобто якщо ти в Канаді хочеш бути олімпійським спортсменом, то ти робиш усю роботу сам. Плантики податків не хочуть віддавати свої гроші на підтримку досягнень якоїсь особистості у спорті. Але звичайно, всі радіють здобуткам.
Десь почула думку, що якби замість армії чоловіки проходили 2 роки психологічну терапію, то можливо би і війн не було. На шо мені "прилетіло" від іншої коментаторки не зовсім адекватна відповідь. Ну шо тут додати? Окрім того, що 2 роки психотерапії потрібні кожній людині незалежно від статі🎉
Цікава думка. 😏 Думаю, що не всім потрібна психотерапія, але вона потрібна багатьом із нас, особливо в Україні. Хоча ті, кому робота над психічним здоров'ям потрібна найбільше зазвичай впевнені у протилежному. Є наприклад три критерії маячні за Карлом Ясперсом: 1) переконаність (відсутня будь яка критика), 2) невиправність (переконати не вдасться) , 3) неможливість (переконання не співмірне з об'єктивною реальністю). Якось так і живемо)
Знецінення від Кіркорова 😂😂😂 смішно. Думаю, в нього там цілий "букет" розладів можна зібрати якщо ще копнути. Окрім знецінення щей і зневага, відчуття своєї безнаказаності, неповага до жінки. Корочше, йому точно не завадило би спілкування з психологом 😂
Беремо Безуглу. Вона робить дурні дуже дурні речі. Їй постійно це говорять бо її рішення впливають на життя інших. А вона думає що їй заздрять. Що робити з такими?
На щастя я не політик, щоб приймати рішення, які впливатимуть на життя інших. Те, що я бачу з усвідомленого віку у нашій країні дуже багато років - це відсутність соціальних ліфтів. Що це означає для кожної людини на індивідуальну рівні? - У неї немає можливості розвинути свій потенціал вище певної планки, оскільки вище планки знаходяться "свої" наближені до певних кіл люди. І це проблема не тільки теперішньої влади, а всієї влади за всю історію незалежності України (можливо й раніше). Більше того це проблема не тільки структури влади, а будь-якої інституції, нехай це мистецтво, бізнес чи щось інше. Тому люди, які вириваються вище встановленої для них планки (якщо вириваються звичайно) роблять це через надзусилля, витрачаючи велетенську купу ресурсів на це. Після того як ти досягаєш чогось настільки важкими ресурсами ти намагаєшся зберегти це, відчуваючи високу конкуренцію з боку інших, або намагання придавити себе. Через це така людина оточує себе людьми, яким умовно може довіряти, або на яких можна покластися. І тут уже говоримо про так зване "кумівство", яке виявляється не індивідуальною проблемою, а системною. Працюючі соціальні ліфти позбавляють людей бажання вгризатися в певні посади, чи оточувати себе "своїми людьми", оскільки тоді знаходження людини на певному місці може визначатися здібностями та компетентністю. Що означає для суспільства загалом відсутність соціальних ліфтів? - Це неминуча деградація (в тому числі моральна, інтелектуальна, компетентністна) і в кращому випадку - це певний період стагнації. Про розвиток і прогрес за такої системи мова йти не може. Але це моє суб'єктивне бачення як звичайного практичного психолога, який не розбирається в системах управління.
Іване, Ви точно займаєтесь потрібною справою. Для мене це дуже і дуже важливо. В 40 років саме на якомусь із ваших відео відчув в собі зміни.
І почав бачити своє життя і оточення та вплив на мене, особливо самих близьких. Та й усвідомив, що саме деякі найближчі давили на найболісні мені місця.
Дякую Вам за відгук. І дуже радий від того, що мої відео були корисними. Бажаю Вам всього найкращого в житті😊
Вперше побачила ваш канал.
За 10 звикла до вашого підходу та стилю подавати інформацію, дуже детально і зрозуміло показали механізм знецінення на різних левелах!:)
Коротше, підпишусь щоб отримувати теми для роздумів.
Дякую!!
Дякую за перегляд та приємний відгук. Радий бачити на своїх платформах нових людей 😊
Дякую, дуже цікаво було послухати.
Спасибі 😊
Я недавно здала державний екзамен на лікарську практику в одній із країн Європи і відносно близька мені людина яка працює в Україні в перукарні сказала що там і мова легка (ну бо вона була там у якості туриста колись декілька днів) і взагалі намагалась знецінити моє досягнення по максмуму в очах свого чоловіка і моїх. Це мене спочатку вибісило, але заспокоївшись я зрозуміла що це та людина зробила для себе, щоб не відчувати перед сном так сильно свою нереалізованість.
Дякую, що поділилися своєю історією. Досвід знецінення - це один із найнеприємніших досвідів у житті. Психологи, які працюють у гуманістичних напрямках керуються постулатом "Людина поводить себе погано не тому, що вона погана, а тому що їй погано."
Розуміння цього механізму дозволяє нам не приймати на свій рахунок погані речі, які людина може нам говорити у своєму поганому стані.
Є звісно виключення цього постулату у вигляді антисоціального розладу особистості ( так звані психопати та соціопати), але їх дуже мала кількість із загальної популяції людей (до 1% серед жінок і до 3% серед чоловіків).
Люди можуть говорити дуже різні речі, часто образливі та знецінюючі. Втім питання виникають тоді, коли я сам погоджуюсь із сказаним поганим словом. Чи варто погоджуватись із поганими речами, які нам говорять?
Я захоплююсь людьми які вивчили та практикують іноземну мову, а тим паче отримали/підтвердили вище навчання в медичній сфері - це високий рівень, який свідчить про наполегливість та значні зусилля конкретної людини. Я спробувала вже два рази здати екзамен на рівень Б1 і в мене не вийшло, але приклад успіхів у інших допомогає мені не опускати рук.
Доброго дня! Вітаю Вас. А яка країна?
Дякую! Дуже корисне відео! І для людей, і для соціуму!
Вам бажаю натхнення та успіхів!
А каналу - процвітання! ❤
Дякую за перегляд та світлі побажання 🤗
Дуже вам дякую ❤ Бажаю натхнення.
Спасибі 😊
Який ґрунтовний але лаконічний розбір теми! Як воно все ж пов'язано. Я буквально рік тому почала розуміти, що я відчуваю не сором, а страх, що, той страх з часів КДБ і тому подвбного. А воно все передається з покоління в покоління. Підписалася.
Дякую за перегляд і підтримуючий коментар 😊
Підтримую. Сам живу все життя із цим і все більше задумуюсь що обмеженість, сірість, невігластво - це непереможний пласт суспільства. Надто мало людей думаючих, вільних, незашорених. Іх кількість критично мала і вони "глушаться" ніби бур'яном в полі, коли штучно не сприяти розвитку культурі. А в нас штучно розводиться лише "бур'ян", щоб керувався установками і сприяв чужому збагаченню та реалізації амбітних планів.
Треба боротися з цим на рівні освіти. Але така освіта дуже невигідна для багатьох формуючих тенденції людей. Більше того, коли освіту в популярних медіа між рядків висвітлюють як щось необов'язкове, що я систематично помічаю, то люди вбачають ціль свого життя в чомусь поверхневому, другорядному, швидкоплинному. Це сумно, але це можна і потрібно змінювати не зверху донизу, а з регіонів та місцевих громад догори. Дуже багато думаючої та прекрасної молоді, але їм не те, що не сприяють можливостями для розвитку, а навіть всіляко перешкоджають. Втім перспективні люди проростають і цвітуть, якщо не здаються. Майбутнє нашої країни є і буде, їх треба всіляко помічати та підтримувати їх ріст та розвиток.
@@ІванРудийзвичайно така освіта не вігідна владі. Нашо багато думаючих людей? Краще вирощувати зручну масу для пропаганди та легкого правління.
@@olg7553 Думаючі люди надзвичайно корисні для людства, особливо на довготривалу перспективу. Тільки як на мене проблема в тому, що короткотривалу перспективу обирають значно частіше, накопичуючи проблеми на майбутнє.
Дуже гарний виклад! Приємно слухати! Цікаво і переконливо!!!Дякую!!!. Як вчитель оцінюю😁А як пересічний громадянин- захоплююсь!!!
Спасибі за теплий коментар і таку високу оцінку🤗
Дякую, що піднімаєте ці теми! Травми від тотолітарного режиму потрібно вилікувати і жити повноцінним життям
Повністю погоджуюсь з Вами😔
Бажаю вам і вашому каналу натхнення ви найкращі💙💛
Дякую за тепле слова і приємні побажання ❤️
Ваші роздуми про людську цінність цікаві.ви молодий.але у ваших словах відчувається мудрість.
Спасибі за приємний коментар та ваш перегляд🔥
Дуже цікаве та інформативне відео !
Дякую за високу оцінку😊
Дуже цікавий ефір! Ви, пане Іване, молодий, але фахово охарактеризували радянські "замашки" тоталітарної системи. Ви класний психолог! Успіху Вам в професії і особистого щастя! ❤❤❤
Спасибі за Вашу увагу до висвітленої теми та теплі побажання 😊
Дякую за цікаву і актуальну інформацію щодо знецінення! Ти крутий лектор та популяризатор психологічно здорової взаємодії у суспільстві. Так тримати!
Вдвічі приємніше бути оціненим таким гарним коментарем. Дякую за приємні слова) Коли мене дивляться та слухають розумні люди, то це ще більше мотивує працювати у просвітницькому форматі.
Дякую за ваш ефір і корисну інформацію в ньому!)
Спасибі Вам☺️
Приємно було отримати спілкування на тему, яка тримала багато питань, незрозумілостей. Приємно, що це вже наше, українське, оновлене. Розгляд проблеми в новому мисленні.
Це потрібно. Зворотній зв'язок є.
Є бажання подякувати і побажати сил, натхнення, творчості, ...❤😊
Дякую за вашу підтримку та звертання уваги на важливу тему 😊
Раціональне відео. Коли людина думає, вона ставить питання ..
Спасибі)
Дуже вам вдячна за україномовний контент 💙💛
Я з окупованого Лисичанска 💙💛
Дякую Вам за перегляд та підтримку. Тримайтеся, будь ласка😔@@людмила-ч1щ1ы
Класно
Успіхів у розвитку каналу! 🦦🏮
Спасибі за побажання😊
Слухаю вас, і бачу свою професію - педагога. Сказати що в останній час цінність педагога в суспільстві нижче плінтуса. І проблема не в зарплаті а в тому що ти завжди і в усьому винен. Чого вартують тільки слова пані Гріневич: "Ми позбудемось від динозаврів у нашій школі"
Професія педагога надзвичайно важка, відповідальна і одна з найбільш цінних для суспільства. І мені дуже шкода, що вона не підтримується згідно з її важливістю.
Колись один із моїх вчителів порівнював відповідальність людей, які навчають за розвиток дитини в садочку, дитини в школі та юнаків в університеті. Він зробив висновок, з яким я повністю погоджуюсь, що відповідальність на вчителі та вихователі на початку розвитку світогляду людини набагато більша, ніж скажімо у викладача перед усвідомленими юнаком та юначкою. При цьому розподіл оплати праці діаметрально протилежний.
Ніколи б не міг подумати, що у 2023 році на сайтах пошуку роботи пропонуватимуть зарплату вихователям, корекційним педагогам та вчителям близько 7 тисяч гривень. Це сумно і боляче від цього.😔
Але ми маємо говорити про це. Бо з усією повагою до сфери інформаційних технологій та заслужено гідних зарплат у ній скажу, що нашій країні потрібні працівники різних спеціальностей і не варто робити вигляд, що їх не існує чи вони маргіналізовані.
Я за те, щоб ми розвивали суспільство, а не робили картинку останнього.
Дякую, що поділилися своїм зворотнім зв'язком❤️
Підтримую! Робота педагога, вчителя надзвичайно важка і найбільш недооціненна, як на мій погляд!
Завжди дякую усім вчителям моєї дитини❤
Мій чоловік всього три роки пропрацював педагогом. І за цей час отримав такий неймовірний експірієнч! Що вже, принаймні, в тому форматі, в якому це було - не вернеться туди. Школа, яка принижує своїх працівників, нереальні вимоги (які зовсім не про якість навчання, а про бюрократію і імітацію діяльності), і при цьому мізерна зарплата, на яку не те що сім'ю не створиш, а навіть за комунальні послуги не заплатиш. Просто суцільна прикрість.
Дякую за важливу інформацію!
Дякую за перегляд та коментар 😊
Дякую за корисну інформацію українською мовою. Успіху Вашому каналу!
@@yulia_neanea981 дякую за перегляд і за хороше побажання 😊
Дуже дякую, коментар на підтримку 😊.
Дякую за Ваш перегляд😊
Дякую: мені стало зрозуміло, чому мої деякі знайомі та рідні так себе поводять. І зможу більш свідомо реагувати на подібні випадки до мене та уникати зі свого боку помилкового ставлення до інших.
@@КатяМаркиш спасибі 😌
🎉🎉🎉🎉❤❤❤
Той, хто більше за тебе чогось досягнув,
тебе завжди підтримає і похвалить
А той, що навіть половини твого успіху не збагнув,
тебе першим знецінить і зрадить
Бо заздрість - це ніби в душі діра
Це смуток, який людину огортає
Бо заздрісна людина - слабка
І ця емоція дуже складна є ...
Але, заздрість можна подолати
Якщо над собою ретельно працювати
Потрібно в усьому Богові довіряти
І в жодному разі Йому не дорікати
Бо жоден успіх легко не дається
Жоден талант з нізвідки не береться
Потрібно ой як довго працювати
Щоб в чомусь успішними стати
Тому Всевишньому довіряйте
Щодня над собою працюйте
В себе віру ніколи не втрачайте
І щасливими в житті будьте
💛💙👍
Якби сили і кошти, кожної країни, були скеровані на виховання і розвиток психологічно здорового суспільства, а не для розвитку воєнних технологій, то у світі не було б причин для війни ...
Святі слова ❤
😮😮😮😮😢😢😢😢
Дякую за перегляд)
Я Вам дуже дякую за це відео❤ я отримала багато підтверджень того, до чого додумалася в контексті свого запиту.
Якщо в дитинстві було знецінення від батьків - про мене при мені говорили у третій особі, мене регулярно ігнорили як психологічно, так і фізично (я була мега активна і цікава дитина при нарцистичній мамі) - свідомо я ці речі розумію, знаю, регулярно пропрацьовую. Як подолати оте дитяче відчуття ? (мене нема...мене не помічають...)
З психотерапевтом працюю на регулярній основі, але оце відчуття з дитинства виникає часто :(
Дякую за уважність до мого відео. Хочеться надати Вам багато підтримки для того, щоб впоратись з травмами, які отримані в дитинстві. Подолати якесь відчуття неможливо, більше того - цього не потребується. Будь-яке почуття можна тільки прожити, що означає продовження життя з того місця, в якому ми можливо застрягли. Боротися з відчуттями - це теж саме, що боротися із думками - ми завжди програємо в цій боротьбі (психологічна дилема про рожевого слона). Якщо в маленького хлопчика в дитячому віці не було велосипеда і він дорослішає і купує собі великий автомобіль, то це не змінює факту того, що у нього в дитинстві не було велосипеда. Ми можемо прогорювати наші болісні втрати в житті, бо це єдиний спосіб як людина може впоратися з втратою, навіть якщо це горювання за життям, якого в нас в порівнянні з кимось ніколи не було. Психологічні травми порушують цілісність як психіки так і нашої життєвої історії, вона стає фрагментарною (життя може ділитися на до та після) і часто завдання, яке постає перед нами після цього розділення - це відновлення цілісності, як психіки, так і нашої життєвої історії. Один із психологів у власній книзі починав її зі слів "Моя мама була стервом", і після цього описував те як він впорався і як допомагав впоратися іншим. Прийняття реальності такою якою вона є дає нам змогу змінювати наше власне життя опираючись на теперішній момент як єдину можливість вплинути на своє життя тут і тепер. Наголошую, що хочеться надати Вам дуже багато підтримки та побажати успіху в цьому процесі. У вас точно є сили для того, щоб впоратися з ним.
Приклад. Є дві подруги. Одна рано втратила матір, були відсутні прояви будь якого захисту себе і протидії оточуючим. Лише бажання отримати "лайк", - ьудь-де і будь у чому. Підсвідомо вироблена була потреба у брехні як системі захисту. Результат - полишені діти, відсутність чоловіків для створення сімї, і , навіть, подруг. Висновок: знецінила сама себе, бо не могла і не бажала себе захищати
😔 Це надзвичайно боляче. Хочеться підтримати цю людину❤️🩹
@@ІванРудий Лайком?! Підтримували і виконували всі її прохання. Причому, усі. Їй зараз біля 40 років. Можна сказати "Йде по трупам". Підтримаєте? ...
@@nancynancy4396 я особисто не знаю цю людину так само як і вас. І я не ставлю людям діагнози, бо це не моя робота, та ще й роблячи висновок із коротких описів. Знаю, що в українському сегменті ютюб багато спеціалістів це люблять і практикують.
Я вірю в концепцію гуманістичної психології, де вважається, що людина хороша сама по собі. Винятки у вигляді розладів особистості можна обговорювати і дискутувати з цього питання. Я вірю, що людина вчиняє погано тоді, коли погано їй. З точки зору гуманістичної психології підтримка цій людині потрібна. І в слові підтримка мається на увазі зовсім не заохочення якихось агресивних дій по відношенню до інших людей. Сподіваюсь, що ви це розумієте.
@@ІванРудий Повністю з Вами погоджуюсь. Цей приклад лише для доповнення Ваших спостережень і практики.
Дякуємо за роботу!
Знецінення, це зовнішні опори. Щоб його уникнути, треба виставляти опори в середині. Робити справи для себе.
Погоджуюсь)
А як це зробити?
Дякую за дуже слушне запитання. Я б хотів, щоб була проста відповідь на нього, але її у мене немає.
Те, що я б хотів бачити загалом в суспільстві - це цінування людиною іншої людини та її праці.
Суспільству важко цінувати працю один одного та й Людину тоді, коли оцінюється впізнаваність, медійність, знайомства, впливовість та зовсім не оцінюється компетентність.
Коли компетентність виходить на перше місце, то і потреба в знеціненні та заздрості як така відпадає, бо у людини є можливість рухатися по соціальній драбині самостійно розвиваючи себе у певних компетенціях.
Допоки є жорстка структура з недопущенням "не своїх людей" на місця, де інші люди можуть бути більш корисними, то хвиля обурення та невдоволення всередині суспільства зростатиме. На жаль це недопущення не своїх є укоріненою традицією не тільки влади, а й у будь-яких інституціях чи колективах та на локальних рівнях. Дефіцит доступу до певних ресурсів породжує невдоволення, яке люди виливають один на одного.
Агресивність та її прояви у вигляді знецінення та заздрості розростаються тоді, коли певний ресурс обмежений і у людей немає доступу до цього ресурсу, або вони починають вірити, що у них немає такого доступу.
Тут логічним вирішенням міг би стати розвиток ресурсу (а не ситуативне розподілення, коли його вже недостатньо в моменті), а також плекання у людей віри, що вони здатні впливати на ці процеси (іншими словами - я Людина, яка здатна це змінювати, а не "маленький гвинтик").
Ресурс про який я говорю - це не обов'язково матеріальні блага, це ще й повага людей і повага до людини, незалежно від того, яке місце вона зайняла у соціальній ієрархії, бо повага здатна розкривати потенціал розвитку цієї людини. Маючи повагу як основну політику ми б сприяли розвитку не тільки конкретної людини,а й спільноти загалом, будуючи суспільство достатку, про яке говорив у відео.
Втім зауважую, що це тільки мої суб'єктивні домисли, які важко втілити в реальність, особливо в часи війни.
@@ІванРудий дуже хороші думки. Дякую за таку розгорнуту відповідь🙏❤️. Ви мене вразили. Запитувала, бо тема відео дуже болюча особисто і поки я не знайшла способу як цінувати себе коли довкола таке відбувається. Кожного разу, чуючи мовчання у відповідь на будь які мої досягнення, я відчуваю оте саме - "так должно". Всередині така пекельна біль((( не висловити словами
Так. Правильна діяльність відчувається, як належна. А те, що роблять нам погано, шкодить. Тому людина захищається. Пише скарги, засуджує. І це не лише в тоталітарному суспільстві. Хоча, можливо я не жила в нетоталітарних. СРСР, Україна, США. Знецінення "суспільством"було всюди. Хіба що десь більше завуальовано. Наприклад, вже останнім часом. в США, якщо ти згіден з вак-цією ти гуманіст і хороший, якщо ні ниций відщепенець. Якщо ти за демократичну партію - позитивний, якщо за республіканців - маєш мовчати, бо у всих колективах і мережах будеш засуджений. Хоча кожна партія, як на мій погляд, має свої плюси і мінуси. Тож вважаю що це природа людства. Але і виховання грає роль, і критерії засудження певним чином формуються. Дуже цікава тема! Дякую!
Дякую за ваш коментар та перегляд)
Жодним чином не закликаю людей відмовлятися від скарг, чи терпіти коли хтось погано робить свою роботу або ж відверто не виконує поставлених на нього зобов'язань.
Натомість я закликаю хвалити один одного також, підтримувати людей навколо, які просто гарно роблять свою роботу. Мені дуже не подобається стимулювання суспільства виключно методом батога та заборон, з повним ігноруванням похвали та визнання заслуг.
Мені особисто хочеться, щоб люди отримували і позитивні відгуки також, бо стимулює до розвитку особистість і людство вцілому.
Якщо ти хоч якийсь талант маєш
То за ширмою його не ховай
Ти не просто так життя проживаєш
Ти іншим свої знання передавай
Бо Бог тебе в кінці життя спитає
Як ти свій талант застосував ?
Всевишній все про тебе знає
Він частинку себе у тебе вклав
На тебе поклав надії й сподівання
Бо ти Його улюблене дитя
Тобі він не готує покарання
Тобі подарував земне життя
Тому твори, не сумнівайся
Ти ворогам своїм усміхайся
Вони не зі зла все наговорили
Вони просто так як ти не вміли
Вони тебе відчути не зуміли
Тому й критикувати посміли.
Бо в кожного рівень розвитку свій
Комусь не до вподоби шлях твій
Але ти твори і не здавайся
У критиці зміцнись і вдоскональся
Творцем не кожному дано бути
Цю істину потрібно ще збагнути
💛💙👍
Про гімнастку цікавий приклад, я не чула про це.
Я зараз в Канаді і тут нема такої підтримки спортсменів від держави (може, окрім хокею). Тобто якщо ти в Канаді хочеш бути олімпійським спортсменом, то ти робиш усю роботу сам. Плантики податків не хочуть віддавати свої гроші на підтримку досягнень якоїсь особистості у спорті. Але звичайно, всі радіють здобуткам.
Дуже цікавий приклад Канади. Дякую, що поділилися 👍
Десь почула думку, що якби замість армії чоловіки проходили 2 роки психологічну терапію, то можливо би і війн не було.
На шо мені "прилетіло" від іншої коментаторки не зовсім адекватна відповідь.
Ну шо тут додати? Окрім того, що 2 роки психотерапії потрібні кожній людині незалежно від статі🎉
Цікава думка. 😏
Думаю, що не всім потрібна психотерапія, але вона потрібна багатьом із нас, особливо в Україні.
Хоча ті, кому робота над психічним здоров'ям потрібна найбільше зазвичай впевнені у протилежному.
Є наприклад три критерії маячні за Карлом Ясперсом:
1) переконаність (відсутня будь яка критика), 2) невиправність (переконати не вдасться) , 3) неможливість (переконання не співмірне з об'єктивною реальністю).
Якось так і живемо)
Знецінення від Кіркорова 😂😂😂 смішно.
Думаю, в нього там цілий "букет" розладів можна зібрати якщо ще копнути. Окрім знецінення щей і зневага, відчуття своєї безнаказаності, неповага до жінки. Корочше, йому точно не завадило би спілкування з психологом 😂
Признаюсь чесно досі не знаю чому в момент ефіру саме про нього подумалося😂
+++++++++++++++++
Беремо Безуглу. Вона робить дурні дуже дурні речі. Їй постійно це говорять бо її рішення впливають на життя інших. А вона думає що їй заздрять. Що робити з такими?
На щастя я не політик, щоб приймати рішення, які впливатимуть на життя інших. Те, що я бачу з усвідомленого віку у нашій країні дуже багато років - це відсутність соціальних ліфтів.
Що це означає для кожної людини на індивідуальну рівні? - У неї немає можливості розвинути свій потенціал вище певної планки, оскільки вище планки знаходяться "свої" наближені до певних кіл люди. І це проблема не тільки теперішньої влади, а всієї влади за всю історію незалежності України (можливо й раніше). Більше того це проблема не тільки структури влади, а будь-якої інституції, нехай це мистецтво, бізнес чи щось інше. Тому люди, які вириваються вище встановленої для них планки (якщо вириваються звичайно) роблять це через надзусилля, витрачаючи велетенську купу ресурсів на це. Після того як ти досягаєш чогось настільки важкими ресурсами ти намагаєшся зберегти це, відчуваючи високу конкуренцію з боку інших, або намагання придавити себе. Через це така людина оточує себе людьми, яким умовно може довіряти, або на яких можна покластися. І тут уже говоримо про так зване "кумівство", яке виявляється не індивідуальною проблемою, а системною.
Працюючі соціальні ліфти позбавляють людей бажання вгризатися в певні посади, чи оточувати себе "своїми людьми", оскільки тоді знаходження людини на певному місці може визначатися здібностями та компетентністю.
Що означає для суспільства загалом відсутність соціальних ліфтів? - Це неминуча деградація (в тому числі моральна, інтелектуальна, компетентністна) і в кращому випадку - це певний період стагнації. Про розвиток і прогрес за такої системи мова йти не може.
Але це моє суб'єктивне бачення як звичайного практичного психолога, який не розбирається в системах управління.