У нас в сім'ї не залишилось нічого, ні дому, ні речей, ні спадку. І тепер знову треба все будувати з нуля. Моя бабця була висмикнута з рідного дому в 50х, бо робота була на Донбасі, і я висмикнута з дому. Я дуже заздрю людям, які можуть поїхати на свою малу батьківщину, бо в цих місцях схована частина нас. Інколи, я мрію про те, щоб я могла забрати з тієї квартири на паи'ять. Немає історії, немає коріння, тільки спогади
Неправда Ваша ! У Вас коріння - є! Ви позбулися не свого коріння й пам'яті , а свого майна ! Я розумію Вас- тому що найбільше сумую навіть не за квартирою біля моря( хоча це теж) , а за фотоархівом нашої сім'ї. Світлини моїх предків- яким ( світлинам) більше 100 років(( Я навіть не всих знаю. А спитати ,хто це , вже немає в кого((. Тримаймося!
В 4 роки мене забрали з села в місто і тоді я дізналася як жахливо жити в 4 стінах, мати навіжених сусідім, не мати жодної гарної речі в мешкані, не мати тиші і спокою. Досі вважаю, що моє дитинство закінчилося саме тоді, бо в селі мене любили, я не була голодна, мене оточувала краса полів, дерев, квітів, ягід і степового простору. І зараз, коли моє місто і село в окупації, коли все сгоріло, коли немає житла і грошей, я наново збираю милі серцю дрибнички і маю надію колись оселитися в місці з дорбими людьми, які спокійно сприймуть самотню людину зі степів Херсонщини.
Вітаю вас! Дуже важко читати вашу сповідь! Навіть важко уявити теперішній ваш стан! Але як кажуть, надія помирає останньою! Тримайтеся, 🙏 будь ласка! Все буде добре!
Я жодним чином не любитель "совка", проте суто заради справедливості мушу сказати дещо на захист совкової уніфікації житла: подібні речі притаманні й українській автентиці. Північний схід і центр України мають типовий проєкт сільської хати, абсолютно однаковий, тобто, природним чином уніфікований за століття розвитку - 5-6 областей щонайменше. Те ж саме можна сказати і про захід України.
О! Ми ще довго будемо відчувати на собі наслідки відсутності власності та знищення індивідуальності. Дуже важливо, щоб ми свідомо змінювали це в собі, а не розраховували на "якось саме зміниться"
Коммунисты построили хрущевки, сталинки и ТД. А сейчас какие-то скворечники. Но самое главное, что жильё давали бесплатно. А современные квартиры не доступны для простых людей. Сейчас в Европе строят дома и квартиры по принципу коммуналок. На этаже на 20 квартир одна общая кухня. Европа считает это прекрасным решением. Пусть попробуют конечно.
Дивлюся, і так мені сумно, боляче. Як багатьом те відео про радянську їжу. І ще думаю, яка ж прірва у особистостях людей мого віку (народжених ближче до незалежності) і людей, які виросли і сформувалися в ті часі типової рабочої особистості - неіндивідуальності. Навіть мої батьки, які ж вони насправді в глибині душі інші, ніж я. Боляче за неіндивідуальність, за відсутність приватної власності і відчуття спадщини. Відчуття того, що людина в своєму просторі на щось впливає і відповідно має відповідальність. Мрію створити таку спадщину.
Ви не зовсім праві…. Я народилася у 1964 р., але на мене зовсім не вплинув ссср і мені так огидний то совок…. Я ще малою була, років 7…, а вже задумувалась над тим, чому в нашій країні усе таке огидне, сіре та сумне…., чому партійна верхівка і начальство живуть багато…, а прості люди - бідно…, при тому що нам розповідають про рівні права та комунізм….
@@ЛяляЖукова-и3па зараз як верхівка живе? Мабуть набагато багатше, ніж верхівка Союзу. І сірості, і безвиході зараз хоч відбавляй.. І це пов,язано не тільки з війною, а з тим, що правління держави робити нічого не хоче для людей. Де робочі міста доя молоді, що вчиться? Хто про них дбає. Чи може за 30 років незалежності якісь фабрики чи заводи побудували, створюючи робочі міста? Чи медицина безплатна ? Користуємося ще тим, що Союз побудував. І санаторії тоді були, і піонерські лагері оздоровчі.все це в упадок прийшло. А може хоч комусь житло зараз дають безкоштовно? Люди не благодарні деякі, або тверезо мислити не вміють, коли тільки хають соціалістичну країну і устрій. Хоча там були свої недоліки. Але це не порівняти з тим безпрєдєлом, шо робиться тепер. Ви що?!
@@AntonKhors абсолютно ніяк не вплинув!!!! Ненавиділа піонерію, комсомол та партію!!!! Вдома постійно чула про злочинця сталюгу, так мій дідусь його називав, бо відсидів 10 років по політичній статті, бабуся розповідала про голодомор…, про своїх розкуркулених батьків… так що, я багато чого з дитинства знала…, а потім сама спостерігала довкола себе… в кого були мізки- той думав і робив висновки! А якщо людина - тупа інфузорія, то на неї звичайно впливала пропаганда!
@@СвітланаФесик ну от як ви так можете по святому капіталізму і правдою ріжете, не бачите люди в загальній мрії про власний острів чи яхту як поносять дні минулі😂 Смішні ці люди їм кинули кістку " який союз був лихий" а вони з такою радістю її гризуть, звісно подумати що ця кістка кинута аби вони не зіжрали сьогоднішній режим в тих мозку не вистачає
Дякую за випуск. Я виросла в приватному будинку в райцентрі. Його побудували дідусь з бабусею, бо не хотіли жити в тій шпаківні, що від заводу могли отримати. Вони не довіряли тогочасній державі. Так вонаюи розказували. Бабуся - внучка "куркуля". Не заможного, а середніх статків. Я не знаю, як, але десь на початку 2000-х вона повернула собі право власності на розвалену покинуту хату свого діда, і трошки землі біля неї. Це вартувало багато нервів і часу, але їй таки дали папір, що це вже по праву належить її родині.
Неймовірно важливо, що ми почали про це масово говорити та обговорювати. Саме вже обговорення проблеми є актом декомунізації. За цим прийде і інший важливий крок у напрямку звільнення себе від рашистського ярма. Усвідомлення, обговорення, втілення.
Дуже пізнавальне та рефлексійне відео! Я як архітектор дуже часто зіштовхуюсь із піднятими темами. Особливо коли люди хочуть будувати великогабаритні будинки в декілька поверхів, але питання - для чого?( Ще забули згадати (лише одна фраза була сказана ) це балкони, точніше їх назвати так вже тяжко, коли люди роблять з них цілі кімнати, які виглядають на фасаді наче табір кочівників - хаотично та не вписується в ансамбль будівель, створюють небезпеку, а особливо балкони на старих історичних будівлях… Дуже сумно насправді це все.
Маю свій блог про стару архітектуру Івано-Франківська. І совкові впливи дуже видно - люди не цінують будівлі, в яких живуть. Вони вважають, що як і казалось, місто повинне все робити для них. Натомість часто навіть позамітати чи протерти вікно на сходах нікому. Про те, що в таких квартирах часто варварськи знищується все, навіть не кажу. Бо на зауваження про будинок чи квартири звучить одне "та воно ж старе, кому то потрібно?". І це дуже сумно.
повністю погоджуюсь. Живу у Франківську в панельному будинку кінця 80-х. Основний контингент мешканців - жіночки за 50 і квартиранти. Перші можуть тільки пліткувати і скаржитись, що те в під'їзді не так і це не так, але коли реально пропонував щось зробити чи скинутись на щось - "падають на мороз" і можуть хіба питання додаткові задавати. Тобто "ну ви робіть, а ми подивимось". Свідомість користувачів ЖЕКів коротше. А другим взагалі глибоко плювати на все, що за дверима орендованої квартири відбувається. Як і власникам тих квартир, які роками там не живуть. У новобудовах в мешканців геть інша свідомість. Там є чати під'їздів, осбб, камери нагляду. Тобто як у співвласників якось спільного майна, а не як у "жеківців". Тут зробити щось, де потрібна залученість, або бодай згода більшості мешканців - гибле діло. Кажу це як той, хто двічі збирав підписи про відокремлення від гвп(
@@АллаДанілова-л1у в людей немає грошей доглядати фасади шановна Алло! І так якщо ви хоч трохи дотичні до архітектури то знаєте що фасад не належить мешканцям як і балкони і прибудинкова територія, відносно них існують лише повинності а не права що загалом можна описати аби трималося купи! Існує поняття загальний паспорт фасаду, і о уявіть його визначають не мешканці а місцеве архітектурне управління. Тому перед тим як закидати щось на звичайних людей поцікавтесь темою шановна.
так сталося, що ріс у селі. але батьки побудували унікальний дім. такі меблі я також бачив тільки у нас. навіть килим на стіні був не як у всіх. але був як у всіх на стіні)) за те що не жив у трафаретному місці, дуже дякую батькам.
Я жила в комуналці на липках з народження до 9 років. Комуналка була в будинку який до революції належав багатій сімї. У нас були їх старовинні фотоальбоми та листи. Деякі антикварні предмети інтерєру. Я дитиною розглядала це все з цікавістю але ще не розуміючи що це все означало для тих людей, справжніх власників. Нас жило три різні сімї в одній квартирі. Один з жильців був алкоголік, іноді валявся в прихожій обіссаний, а я памятаю через нього стрибала. Нас спочатку жило четверо в одній кімнаті. Плити на кухні було дві, туалет один. Замість туалетного паперу газети. Миші і таргани теж жили там... я рада що я пережила це дитиною і в мене немає жахливих спогадів про це все як у моєї мами, для мене це було просто нормою бо іншого я не знала. А мама згадує ті часи з жахом, в магазинах нічого немає, купити щось майже нереально.
@msheludko це ви з якого заможного роду пані вирвалися? Розкуркулення було зовсім небагато людей в основному це були ті хто давав гроші в борг, та ті що чинили опір революції. Поцікавтесь чому виникла революція і які досягнення принесла суспільству, як мінімум 8 годинний робочий день і два вихідних профсоюзи і захист прав робітника. Ви так впевнені що жили б в роскошах? Чи може забули про першу світову коли 40 % всього було знищено і справді багаті виїхали в Європу з усім дорошовартісним залишивщи тут розорені сім'ї своїх робітників жінок без чоловіків бо їх чоловіків вбили на війні - історія повторюється та висновків ви не робите.
@@listoopad а хто це вам таке сказав? Не путінська методичка? Та через ваш совок ми,українці позбулися всього, і майна,і гідності, і власної ідентичності!
У вас дивне розуміння історії… мій дід був розкуркулений - для цього не так багато треба було мати. І то були не розкоші , а тяжка повсякденна робота, на полі, городі, з тваринами. До чого тут “справді багаті» , жінки без чоловіків і ваша комуністична каша в голові?
Все моє дитинство пройшло по зйомних кутках та кімнатах, батько військовий, отримав власне житло лише перед виходом на пенсію і то невеличке в панельці. Жили на чемоданах, сумно звичайно, килими, люстри, стінки все то пам'ятаю 😢. Дякую за цікавий контент❤
@@СвітланаФесик А може, те, що люди одержали власне невеличке житло лише перед виходом на пенсію? Ви так ностальгуєте за тим проклятим совком, що навіть читаєте неуважно!
У Івано-Франківську, до речі, було міське кладовище позаду готелю "надія" та драмтеатру, датоване 1780-ими роками, що робило його одним з найстаріших українських цвинтарів (саме українських) У 1980-ому році було підірвану церкву перед ним, на місці якої побудували леніна, а сам цвинтар рівняли бульдозерами кілька діб Одиниці могильних памʼятників було вивезено перед самою зачисткою і потім їх повренули за незалежної України, але майже все було знищено На місці побудували готель "надія", драмтеатр та вже згаданий памʼятник Історію нищили, щоб ми не могли ні на що претендувати, ні про що згадувати, щоб нам казали, що ми нічого не варті - а ми в це вірили
@@valentynayermolenko763 За останні роки знищено чимало старих садиб, які міністерство культури не визнало культурною спадщиною. Можете почитати про недавній скандал щодо будівництва жит. комплексу Тургеневъ
@@valentynayermolenko763 знищують усі досягнення просунутого соціалізму, як от ви зараз нічого не знаючи про досягнення радянської України все обзиваєте совком і знецінюєте працю на якій виживає Україна вже 30 років
Дуже цікава тема, насправді, важливо зрозуміти наш історичний контекст. І дякую, що згадуєте про проблеми сучасності! Забудовники Києва - нова мафія сьогодення
Боляче тааааак…. Те що згадується з теплом з дитинства ще більше хочеться вити, адже розумію що привʼязка ця не від того що було дійсно класно, а від того що це ЄДИНЕ що було.. єдине убоге існування… іграшок не було солодощів не було речі нам шила мама все навіть білизну та пальта.. вивʼязувала нам ночами… і жалілася що не вміє шити взуття🤦🏼♀️
в моєму підʼїзді у Львові половина мешканців старші і російськомовні. будинок 30х років. так дивно уявляти що можливо батьки цих людей це діти асвабадітєлєй. ще й купа шкіл навколо були російськомовними.
У моєму будинку також, але він десь 50х років, там завод видавав квартири лише учасникам комуністичної партії і багато старших сусідів досі розмовляють російською, навіть знаю, що сусідка яка живе у мене за стіною сама родом десь з Магадану і її "приділили" до Львова і видали їй ту квартиру..
Чомусь всі говорять про совєцьке житло у минулому часі. Мільйони людей продовжують жити в тих же "хрущовках ", готельках та гуртожитках. Хто встиг отримати квартири, ще за срср, тим можна сказати, пощастило. Так, саме тоді, в людей відбили, в прямому та переносному значенні відчуття власності, і це з нами на довго. Можливо лише майбутнім поколінням, за зпиятливих умов, вдасться змінити щось .Почасти, навіть за парком не дешевого маєтку, ростуть непролазні чагарники. Сходові клітини, або навіть майданчики , ліфти , далі, двори, дороги зупинки громадського транспорту у вкрай занедбаному вигляді .Перелік безкінечний. Я залишилася жити в гуртожитку. В сусідніх кімнатах народилися та підростають діти, для яких срср продовжується, в його не найкращому прояві. Маю на увазі брежневські часи. Ти був рабом держави, але вона як твій господар,іноді, давала якийсь "пряник ". Зараз, як найвищу цінність, маємо Свободу, а от можливості надзвичайно обмежені. Старше покоління все родом з срср. Зкалічине ментально, при цьому кого ми могли виховати? В більшості, собі подібних. Поки що продовжується спадок минулих років, ти для держави, а не вона для тебе.
А чим вам хрущовки,, готельки не подобаються? Це своє житло. Інфраструктура краща ніж те,що будують зараз,якісь не зрозумілі 27 поверхові будинки,які будують на інфраструктурі,яка є. Це двори,природа,парки
@@ІринаШевчук-п6р нещодавно побував в гостях в хрущовці. давно взагалі в місто не їздив, і в квартирах давно не був. і в мене шок: яке там все мале і тісне!
@@ІринаШевчук-п6р дивлячись де і хто. Багато сучасних ЖК мають гарний внутрішній двір з дитмайданчиками, а назовні перший поверх зайнятий комерцією. Вхід не про під'їздах, а через спальний вестибюль з кількома входами. Поверховість до 10 поверхів.
@@СвітланаФесик Так отримання чи будівництво власного житла завжди було найзатратнішою, найтривалішою і найважчою справою. Кожне покоління це робило один раз у своєму житті: чи відкладаючи по копійці і залазячи в борги, щоб купити або побудувати, чи років 10-20 чекаючи в черзі, при зарплаті, якої ледве вистачало на місяць, і частину якої держава забирала на те "безплатне" житло.
Ще килими на стіни вішались для звукоізоляції. Оскільки стіни у панельках були тонкі і сусідів по поверху було сильно чути, таким чином намагались створити певну звукоізоляцію І звісно не варто забувати про те, що транспортні зупинки як частина громадського простору також були однією з небагатьох можливостей митцям проявити індивідуальність і внести трохи більше фарб у життя у совку
Пішла до школи в 1985р. В нашому класі вчилася дівчинка, яка не могла ходити. Вона не була присутньою на уроках, вчителька до неї ходила додому після занять з нами, добре, що це було поряд зі школою. Літом її мама з нею гуляла парку і возила її на звичайній дитячій калясці, бо дитячого інвалідного крісла не було...
Я зараз не у своїй рідній Полтаві, але там залишилася нещодавно куплена і ще не повністю облаштована квартира в "хрущовці". Будинок у жахливому стані, стіни потріскані, фундамент прогниває. Моя мама ходила по під'їздах збирати підписи на відновлення. Не всі відкривали двері, не всі підписували, тож так нічого і не вийшло. Територія навколо дому теж так собі, але не настільки, як сам дім. Всі чекають, поки ЖЕК розбереться, люди не розуміють, що треба брати справу в свої руки і ніхто за них нічого не буде робити. Варто було б створити ОСББ, та ніхто не погодиться. Добре, що це тільки одне покоління таке, для наступних життя буде кращим.
Ми створили осбб, але в будинку більшість пенсіонери. І от пропозиції рубають ці пенси… міняти дах - нам не треба, розширити парковку - ми проти. Ждемо поки повмирають, бо вони непрошибаємі
@@СвітланаФесик Вам мало того горя, що приніс "совєцький строй"?! Мало мільйонів знищених Голодоморами і репресіями власних громадян?! Мало того постійного приниження і фальші, в яких ми жили навіть у порівняно благополучні часи?! Ви, мабуть, із комуняк, якщо вам так весело все те згадувати?!
Можна подумати, зараз щось змінилося в плані знесення памʼяток архітектури. Тільки тоді з ідеологічних міркувань зносили, а зараз за гроші знесуть все, що завгодно, аби побудувати ресторан, ТРЦ, або бізнес-центр. Вони і Софію Київську знесуть, якщо хтось заплатить.
Моя бабуся стояла в черзі на квартиру 40 років! До того часу ми вп'ятьох тулилися в аварійній однокімнатці з туалетом на коридорі і без ванни. До того часу звісно в мріях про цю квартиру бабуся дістала багато речей які мріяла там поставити. Коли нарешті бабуся в'їхала в цю омріяну квартиру, їй було вже 67 років, це був 1999 рік, в моду починав входити євроремонт. Найгірше те, що килим, який лежав скрученим з 1965 року в жодну кімнату не підійшов, тож лежав скрученим вже в новій квартирі аж доки я не вийшла заміж і не переїхала в 2015 році. І вгадайте що!!! Той килим подарували мені на новосілля і він ідеально підійшов по розміру в мою вітальню!!! Він ні до чого не пасує так як він синьо-червоний, але я просто не могла відмовитися від цього подарунка! Бабуся вже померла, тому не знає що з ним зробили мої діти, я думала що йому кінець, але віддала в чистку і він знову як новий! Тепер думаю що він вічний і мені його тепер ніколи не позбутися! А знаєте що я отримала після весілля в подарунок від бабусі? Правильно- повно непотрібного кришталевого посуду!!!!
Але якщо ви колись позбудетесь того килима і кришталю, то не почувайтеся винуватою - то не є ваша любов і памʼять, то тільки речі з часів коли кращого не було…
Килими на стінах були не так оздобою, як утепленням. Бо спали люди не на ліжках, а на диванах, що були притиснуті до стіни, а стіна в панельному будинку була тонка і не утеплена. І в перших і останніх підʼїздах будинку під килимами взимку наростав прошарок льоду, і якби не килим на стіні, то всидіти, а тим паче, спати під такою стіною було неможливо
Дуже вам дякую. Критично важливо зараз про це говорити, не дати забути не дати знищити. А Луцьку теж схоже. З вірменської церкви будинок зробили з синагоги тренувальну базу футбольного клубу. Не можна забувати про нашу спадщину і нашу історію
Гарний випуск, але варто було б згадати що у країні де всі приорітети - шоб всі нас боялись всі гроші йшли на воєнку і пропаганду. Звідси відсутність інклюзії, естетики та індивідуальності - бо то все ізлішества, «буржуазний» тип мислення і т.д. Бо люди не в приорітеті оскільки це дешевий біоматеріал. Тому їх потреби нікого не цікавлять. Чому дивуватись що наше бачення естетики і норми - м’яко кажучи не дуже..
Та нічого і не змінилось. Подивіться як ведуть себелюди, - в багатоповерхівках продовжують засирати сходові майданчики виставляючи сміття з квартир з якого тече. Те що за дверима їхньої крартири бидло не цікавить. А собак вигулюють прамо під двері під'їзда або під двори у приватному секторі. " А что сдєсь такова?"- така відповідь на зауваження.
Мені 44, я народилась і батьки отримали трикімнатну квартиру. Тож у принципі умови були нормальні. І я вважала, що так живуть всі. Коли студенткою, в Харкові попала в комуналку- це був шок.
@@СвітланаФесик я чітко усвідомлюю, що "отримали" це не безкоштовно. Система була така, що купити ти нічого не міг, та й заробити теж. До зарплати вистачало і добре.
Мої батьки переїхали в двокімнатну «брежнівку» коли мені був один рік. Потім народилась моя сестра. Мій тато хотів переїхати в трикімнатну квартиру, але йому відмовили, мовляв, однополі діти, двох кімнат вистачить., одна для батьків, друга для дівчат. Так і жили дві сестри на 9 кВ м. Київ.
цікаво по собі оцінювати останню частину про розміри житла, я з двох років жила в приватному будинку і зараз, коли я вже живу одна у мене немає бажання мати велику територію, навіть орендована двушка мені завелика, а коли я думаю про свій приватний будинок (потенційний), то там бачу тільки один поверх, дві-три кімнати і невелика прибудинкова територія (це в мені говорить травма 4 городів, які я їздила садити в дитинстві)
До речі, в селі ситуація була інакша. Принаймні на заході України, незважаючи на відсутність приватної власності, хати будувалися власноруч і тяглість "власності" між поколіннями зберігалася. Щодо міських будинків, то одним з індикаторів змін поглядів є перехід від ЖЕКів до ОСББ.
На сході теж так, бабусині батьки самі будували собі хату після війни. Потім у 70-х вони навіть якось змогли її продати і купити будинок в іншому районі.
відкрию вам таємницю: скрізь по Україні приватні будинки здебільшого будувалися власноруч. не знаю, як там у вас на заході, а у нас це робилося толокою. що на Запоріжжі, що в Ірпені.
@@СвітланаФесик Ви хоч бачили, як ті сільські будинки будувалися?! Я з Черкащини, 1953р.н. Пам'ятаю, як батьки будували нашу хату. Допомагали всі родичі, сусіди. Потім наші так само відробляли їм, допомагаючи будувати вже їхні хати. І довелося залазити в борги, бо за копійчані зарплати звести будинок було неможливо. "Відробляли" і віддавали борги ще років 20 поотому.
@@valentynayermolenko763 так, ви праві, моя мама досі зберігає зошит, де записані всі витрати на будівництво нашого дому і коментарі до кожного пункту. Як важко було дістати той брус, цемент, тирсу, криві міжкімнатні двері, привезені десь з амбулаторії, що підлягала знесенню. На все бракувало коштів.
У пана Юліана Чаплінського є чудовий влог. Запрошую дивитись для розширення власних горизонтів щодо архітектури. Ну, і запрошую глядачів, яким сподобалось це відео, ділитись ним з друзями та обговорювати
Я виросла у м. Дубно Рівненської області у приватному будинку. Мій чоловік - у гуртожитку, де 1 туалет і один душ на крило, так само, як і кухня. Я переїхала до Києва на роботу у 21 рік, бо в рідному місці ні роботи, ні зарплат, ні перспективи і прожила в гуртожитку 11 років, зараз ми знімаємо квартиру. Намагались якось назбирати на перший внесок, але тепер бачимо, що жодних шансів на власне житло немає
Трясця... Побачив ту люстру - пальцями згадав це явище. Батьки десь намутили "бартером", але воно було в стані набору деталей. Зриваючи пальці в кров, збирав ті висюльки... якесь падло допетрало зробити з'єднувальні кільця з каленого металу... Потім власноруч продавав її на базарі. З других вихідних - нарешті ушла. На вторговані гроші були куплені джинси-мальвіни та "дорослий" мисливський ніж. Так почались 90-ті...😊
Мені дісталась у спадок квартира чешка. Боже, скільки ж я хламу викинула із квартири… У мене було лише одне питання: «Нахіба скільки посуду?», «Нахіба скільки стаканів, бокалів, в які навряд будуть наливати усі види напоїв для яких вони були?!». Два коври на стінах, які я поклала на підлогу, бо вони були дійсно хорошої якості і мали вигляд відмінний від інших, які можна зустріти. Так, квартира мені дісталась від бабусі, чоловік якої був снабженцем (не знаю відповідника цій професії), але цей чоловік міг виїздити закордон, тому меблі там були відмінними. І знову ж таки, це не свідчить про якусь унікальність, це свідчить про оцю нерівноправність, про яку не кричали із кожної праски, як про рівність.
моя мама, яка народилась у 60х, лише зараз вивільняється від цього зрадянщиного світогляду, повністю переробила нашу квартиру і радіє банально від того, що більше не бачить ці жахливі шафи на кухні та "стінку" у вітальні... наш народ ще довгі роки буде зцілюватись від десятиліть радянського та пострадянського світогляду, але радує те, що наше покоління вже відходить від всіх тих ідеологій!
В моєї бабусі в квартирі була шафа, де за склом були книги, чотири метри шириною, і до стелі. Деревяний журнальний столик, диван і два крісла, стінка з кришталем. Шпалери, плитка на підлозі в коридорі. Коли я потрапила до подруги яка жила поверхом вище, я побачила дощату підлогу протерту, фарбовані в синій, як в загальному коридорі стіни. Маленький буфет, і спали вони на «лікарняних» ліжках. На кухні стояв один стіл, була тільки поличка над столом і полиці за шторкою (робоча поверхня ). Все настільки бідно, що я ніби потрапила в інший світ…
В Одесі було раньше Перше Християнське кладовище, де багато хто був похований (там була церквушка). Прийшли більшовики знесли все, та зробили парк. Коли почали реконструкцію знайшли кістки.
Даремно ви розповідаєте про хрущівки, як про минуле. Нікуди вони не ділись. Правда, їх можна зараз зробити затишними, сучасними і на свій смак, але ж тісно. А колись я цього не помічала).
Не знаю, як було у інших, але мені довелося пожити в радянській комуналці, і комфорки на плитах там не були "заборонені" для інших. Зазвичай користувались якоюсь однією, це да, але якщо поставив на іншу, то ніхто не вмирав. Та і складно було поділити 2 плити на 3 конфорки на 8 квартир :)
Килим на стіні дозволяє зменшити реверберацію звуку. Ви троши меньше чуєте сусідів а вони вас. І в умавах, коли стіни тоненькі це супер рішення. Взагалі будь який текстиль по типу штор прибирає ехо. Сучасний "килим" на стіні це мякі стінові панелі. І чому люди так демонізують килими?
@valentynayermolenko763 не килими вийшли з моди а малюнок на цих килимах. Якщо цікаво, подивіться будь який європейський або американський журнал з дизайну та декору. І килими там не тільки на підлозі ;-)) До речі, в Україні є виробники унікальних килимів. Ці калими купили Британська королівська родина.
Столики у дворі хрущовок і брєжнєвок (мікрорайони, зведені наприкінці 70-х і на початку 80-х) - то святе, зазвичай вони розміщені в тіні дерев. Часто плодові дерева залишалися у дворах з колишніх присадибних ділянок - індивідуальної забудови, яку зносили, а господарів розселяли під час закладання нового мікрорайону. Пригадую, місця всередині житлового кварталу вистачало для імпровізованого мініфутбольного поля, а на напівпорожній парковці грали в "квадрат" - гру для чотирьох із м'ячем і непростими правилами. У другій половині 90-х, коли школам бракувало ресурсів для догляду за спортивними майданчиками, хтось приніс у сусідній двір баскетбольну стійку. Зараз майданчик з тріпачками-воротами, вкритий відсівом, зайняли автомобілі; парковка біля під’їзду також ніколи не буває порожньою. Взагалі, внутрішньоквартальні громадські простори, створені руками мешканців, сприймаю як продовження лавок і альтанок біля сільських хат чи особняків - затишні місця, де можна зустрітися та поспілкуватися з близькими сусідами, наглянути звідти за дітьми. Тим більше, що після переселення колишні сусіди по присадибних ділянках, зазвичай, продовжували жити неподалік - їм пропонували квартири в уже зведеному кварталі. У моєму дворі було популярно грати не тільки в доміно та шахи, а й у нарди та різні карткові ігри. Збиралися переважно чоловіки пенсійного віку, люди з інвалідністю, безробітні - ті, хто мав багато вільного часу. Зараз ці місця маргіналізовані. Нечасто тепер зустрінеш літніх людей за столиком у дворі - ті, хто в кращому здоров’ї або користується кріслами колісними, віддають перевагу прогулянкам у скверах, а в шахи, а інколи і в доміно грають на "стометрівці" - центральній частині проспекту Свободи у Львові.
Жили у хрущовці -32 кв. троє дітей і батьки. Ми з середньою сестрою робили уроки сидячи в кріслах на портфелях. коли зєяаилась меньша сестра то їй купили розкладушку і кожну ніч розтиляли їй місце для сну. Коли вона подорослішала ми мінялись і по черзі спали на розкладушці, щоб було чесно. Більша квартира нам була не положена, бо діти були одностатеві. І шедевр хрущовки- туалет поряд з кухнею.
На превелике щастя, я нещодавно добряче поклопотала, щоб забрати фотографії свої, своїх батьків і своєї дитини із квартири із Купʼянська. Заплатила немало грошей, але воно було того варте, бо якщо не квартира, то залишаться фотографії, а це вже - історія
В селах також дуже багато будинків, які будувалися на один манер. В моєму селі ціла вулиця забудована однаковими будинками. Ми жартуємо, що нам потрібен всього один план будинку на всю вулицю лише номер поміняти.
Однакові панельки цілими районами-світова тенденція, автор Ле Корбюзьє. Потім їх, правда, частково розібрали, частково модернізували, але воно є. Так само поширені і комуналки, це називається іншими словами, але в одній квартирі живе багато людей чи кілька сімей. Так люли економлять кошти на проживання
Про килим: моя завжди виправдовувала його, тому що він висів на зовнішній стіні від якої тягнуло холодом. Тож таким чином він ніби хоча трішки ізолював і без того зимне помешкання. У мене натомість думка така, що це було заради декору. Шпалери справді брали ті, що є. Вони часто навіть і непогані вбого виглядали у поєднанні з іншими елементами. Тому велика красива і дорога пляма на стіні і прикрашала той інтерʼєр і свідчила про певну заможність господарів.
Килими на стінах мали і цілком практичне призначення. Якщо ви живете в хаті з побіленими стінами, то килим біля ліжка - просто необхідність. В панельному будинку килими покращували тепло- і звукоізоляцію.
Я виросла в Одесі,в гуртожитку,де було 6 родин на одній кухні. На всіх був один умивальник,а інші зручності у дворі. Готували їжу до 1974 року на примусах, потім з'явилися електроплитки.
Вірю, що ви пишете правду, але розум відмовляється вірити... Як таке можливе?! У моїй Коломиї в ті часи навіть уявити такого не можливо. Може тому, що маленьке місто в порівнянні з Одесою
@@nataliiazanyk3452А у що саме важко повірити? Я жив у Києві у общазі до кінця 90-х, на одному поверсі жило 8 сімей, кухня спільна на всіх - дві плити на три конфорки чи як це називається в електроплитах. Плюс в кожній по духовці, але я щось не можу пригадати, щоб там хтось щось в них пік... З туалетами краще, один санвузол на 2 кімнати. Коли совок розпався, хтось почав виїздити, а хтось (у кого діти) займати другу кімнату, вони як раз були відокремлені від загального коридору дверми, і отой блок з 2 кімнат (менша з балконом, більша без) і санвузлом виходив практично двохкімнатною квартирою. Ну а кухня так і лишилась спільною, да.
А я і зараз живу в хрущівці.Що квартира маленька, що дійсно немає простору в дворі.Ні поблизу ні парків, ні майданчиків,всі наче по голові ходять.Єдина прогулянка по місту це похід в маркет.
Мені повезло,я ніколи не жила у комуналці.У нас був будинок на чотири сім'ї,кожна мала свою кухню,коридор,льох,хлів.Спільним був тільки туалет на вулиці і криниця,з якої брали воду всі сусіди на вулиці.А,і ще подвір'я на кожні дві сім'ї.Росли дерева,квіти садили городи.
Зараз з'явяться нові проблеми покоління коли більшість лишилася власного житла, все життя збирають на купівлю квартири все в неї потім покращення і водночас всьго лишились
До нас з моїм партнером нещодавно приїздив його батько. Розказував що їх мама походить з якогось роду який мали маєток і територію на київських Нивках. Шкода, що не можна повернути території які історично належали сімʼї. З цікавого, всі документи збереглися і очікують влучного моменту
У нас в сім'ї не залишилось нічого, ні дому, ні речей, ні спадку. І тепер знову треба все будувати з нуля. Моя бабця була висмикнута з рідного дому в 50х, бо робота була на Донбасі, і я висмикнута з дому. Я дуже заздрю людям, які можуть поїхати на свою малу батьківщину, бо в цих місцях схована частина нас. Інколи, я мрію про те, щоб я могла забрати з тієї квартири на паи'ять. Немає історії, немає коріння, тільки спогади
Неправда Ваша ! У Вас коріння - є! Ви позбулися не свого коріння й пам'яті , а свого майна ! Я розумію Вас- тому що найбільше сумую навіть не за квартирою біля моря( хоча це теж) , а за фотоархівом нашої сім'ї. Світлини моїх предків- яким ( світлинам) більше 100 років(( Я навіть не всих знаю. А спитати ,хто це , вже немає в кого((. Тримаймося!
В 4 роки мене забрали з села в місто і тоді я дізналася як жахливо жити в 4 стінах, мати навіжених сусідім, не мати жодної гарної речі в мешкані, не мати тиші і спокою. Досі вважаю, що моє дитинство закінчилося саме тоді, бо в селі мене любили, я не була голодна, мене оточувала краса полів, дерев, квітів, ягід і степового простору. І зараз, коли моє місто і село в окупації, коли все сгоріло, коли немає житла і грошей, я наново збираю милі серцю дрибнички і маю надію колись оселитися в місці з дорбими людьми, які спокійно сприймуть самотню людину зі степів Херсонщини.
🙏🙏🙏
Вітаю вас!
Дуже важко читати вашу сповідь!
Навіть важко уявити теперішній ваш стан!
Але як кажуть, надія помирає останньою!
Тримайтеся, 🙏 будь ласка!
Все буде добре!
Я жодним чином не любитель "совка", проте суто заради справедливості мушу сказати дещо на захист совкової уніфікації житла: подібні речі притаманні й українській автентиці. Північний схід і центр України мають типовий проєкт сільської хати, абсолютно однаковий, тобто, природним чином уніфікований за століття розвитку - 5-6 областей щонайменше. Те ж саме можна сказати і про захід України.
Т. Т
Не дають вам спокою! Ні тоді совєти не давали пожити - ні тепер їх 'отприски'
Обіймаю і розумію.Теж з Херсонщини.
О! Ми ще довго будемо відчувати на собі наслідки відсутності власності та знищення індивідуальності. Дуже важливо, щоб ми свідомо змінювали це в собі, а не розраховували на "якось саме зміниться"
Але більше ми відчуваємо приватизацію 90-х зараз, коли інтереси олігархів важливіше за життя простої людини.
@@listoopadэто правда.
Коммунисты построили хрущевки, сталинки и ТД. А сейчас какие-то скворечники. Но самое главное, что жильё давали бесплатно. А современные квартиры не доступны для простых людей. Сейчас в Европе строят дома и квартиры по принципу коммуналок. На этаже на 20 квартир одна общая кухня. Европа считает это прекрасным решением. Пусть попробуют конечно.
@@nelylesnevska4677 так-так, а маленьке звірятко загортає це все у фольгу🤣
@@nelylesnevska4677Де це таке, 5 років живу не бачила ще. Давали відібране у людей яких вбили чи вигнали. Не плутати. Безкоштовно не було нічого
Дивлюся, і так мені сумно, боляче. Як багатьом те відео про радянську їжу. І ще думаю, яка ж прірва у особистостях людей мого віку (народжених ближче до незалежності) і людей, які виросли і сформувалися в ті часі типової рабочої особистості - неіндивідуальності. Навіть мої батьки, які ж вони насправді в глибині душі інші, ніж я.
Боляче за неіндивідуальність, за відсутність приватної власності і відчуття спадщини. Відчуття того, що людина в своєму просторі на щось впливає і відповідно має відповідальність. Мрію створити таку спадщину.
Ви не зовсім праві…. Я народилася у 1964 р., але на мене зовсім не вплинув ссср і мені так огидний то совок…. Я ще малою була, років 7…, а вже задумувалась над тим, чому в нашій країні усе таке огидне, сіре та сумне…., чому партійна верхівка і начальство живуть багато…, а прості люди - бідно…, при тому що нам розповідають про рівні права та комунізм….
@@ЛяляЖукова-и3п
Навряд чи на вас зовсім не вплинув совок, це не можливо
@@ЛяляЖукова-и3па зараз як верхівка живе? Мабуть набагато багатше, ніж верхівка Союзу. І сірості, і безвиході зараз хоч відбавляй.. І це пов,язано не тільки з війною, а з тим, що правління держави робити нічого не хоче для людей. Де робочі міста доя молоді, що вчиться? Хто про них дбає. Чи може за 30 років незалежності якісь фабрики чи заводи побудували, створюючи робочі міста? Чи медицина безплатна ? Користуємося ще тим, що Союз побудував. І санаторії тоді були, і піонерські лагері оздоровчі.все це в упадок прийшло. А може хоч комусь житло зараз дають безкоштовно?
Люди не благодарні деякі, або тверезо мислити не вміють, коли тільки хають соціалістичну країну і устрій. Хоча там були свої недоліки. Але це не порівняти з тим безпрєдєлом, шо робиться тепер.
Ви що?!
@@AntonKhors абсолютно ніяк не вплинув!!!! Ненавиділа піонерію, комсомол та партію!!!! Вдома постійно чула про злочинця сталюгу, так мій дідусь його називав, бо відсидів 10 років по політичній статті, бабуся розповідала про голодомор…, про своїх розкуркулених батьків… так що, я багато чого з дитинства знала…, а потім сама спостерігала довкола себе… в кого були мізки- той думав і робив висновки! А якщо людина - тупа інфузорія, то на неї звичайно впливала пропаганда!
@@СвітланаФесик ну от як ви так можете по святому капіталізму і правдою ріжете, не бачите люди в загальній мрії про власний острів чи яхту як поносять дні минулі😂
Смішні ці люди їм кинули кістку " який союз був лихий" а вони з такою радістю її гризуть, звісно подумати що ця кістка кинута аби вони не зіжрали сьогоднішній режим в тих мозку не вистачає
Дякую за випуск.
Я виросла в приватному будинку в райцентрі. Його побудували дідусь з бабусею, бо не хотіли жити в тій шпаківні, що від заводу могли отримати. Вони не довіряли тогочасній державі. Так вонаюи розказували.
Бабуся - внучка "куркуля". Не заможного, а середніх статків. Я не знаю, як, але десь на початку 2000-х вона повернула собі право власності на розвалену покинуту хату свого діда, і трошки землі біля неї. Це вартувало багато нервів і часу, але їй таки дали папір, що це вже по праву належить її родині.
Неймовірно важливо, що ми почали про це масово говорити та обговорювати. Саме вже обговорення проблеми є актом декомунізації. За цим прийде і інший важливий крок у напрямку звільнення себе від рашистського ярма. Усвідомлення, обговорення, втілення.
Дуже пізнавальне та рефлексійне відео!
Я як архітектор дуже часто зіштовхуюсь із піднятими темами. Особливо коли люди хочуть будувати великогабаритні будинки в декілька поверхів, але питання - для чого?(
Ще забули згадати (лише одна фраза була сказана ) це балкони, точніше їх назвати так вже тяжко, коли люди роблять з них цілі кімнати, які виглядають на фасаді наче табір кочівників - хаотично та не вписується в ансамбль будівель, створюють небезпеку, а особливо балкони на старих історичних будівлях…
Дуже сумно насправді це все.
Маю свій блог про стару архітектуру Івано-Франківська. І совкові впливи дуже видно - люди не цінують будівлі, в яких живуть. Вони вважають, що як і казалось, місто повинне все робити для них. Натомість часто навіть позамітати чи протерти вікно на сходах нікому. Про те, що в таких квартирах часто варварськи знищується все, навіть не кажу. Бо на зауваження про будинок чи квартири звучить одне "та воно ж старе, кому то потрібно?". І це дуже сумно.
повністю погоджуюсь. Живу у Франківську в панельному будинку кінця 80-х. Основний контингент мешканців - жіночки за 50 і квартиранти. Перші можуть тільки пліткувати і скаржитись, що те в під'їзді не так і це не так, але коли реально пропонував щось зробити чи скинутись на щось - "падають на мороз" і можуть хіба питання додаткові задавати. Тобто "ну ви робіть, а ми подивимось". Свідомість користувачів ЖЕКів коротше. А другим взагалі глибоко плювати на все, що за дверима орендованої квартири відбувається. Як і власникам тих квартир, які роками там не живуть. У новобудовах в мешканців геть інша свідомість. Там є чати під'їздів, осбб, камери нагляду. Тобто як у співвласників якось спільного майна, а не як у "жеківців". Тут зробити щось, де потрібна залученість, або бодай згода більшості мешканців - гибле діло. Кажу це як той, хто двічі збирав підписи про відокремлення від гвп(
@@АллаДанілова-л1у в людей немає грошей доглядати фасади шановна Алло! І так якщо ви хоч трохи дотичні до архітектури то знаєте що фасад не належить мешканцям як і балкони і прибудинкова територія, відносно них існують лише повинності а не права що загалом можна описати аби трималося купи! Існує поняття загальний паспорт фасаду, і о уявіть його визначають не мешканці а місцеве архітектурне управління. Тому перед тим як закидати щось на звичайних людей поцікавтесь темою шановна.
Килим на стіні, в моєму диитинстві точно, висів для збереження тепла, стіна була зовнішня, батареї ледь теплі
в моєму це було ще й "хоч якась звукоізоляція"
@@arianerina54і в мене батьки завжди так казали
Так! Все життя 2 килима висить, бо тріщини, дме, дуже стврий будинок. Ну і гарно ж, такі візерунки приємні, не уявляю життя без кмлимів на стіні❤
Але здивована, що не можна було топтати, підлога теж уся в килимах, бо так само холодна, стара
Дуже радий, що натрапив на це відео. Дякую за цікавий проєкт.
Дякую вам, що дивитесь)
Дякую що правильно розкриваєте такі теми, висвітлюєте причини цих жахів
Дуже важливий випуск! Дякую Олесі за круті теми!
Дякую за підтримку ❤
Вельми дякую, за подану цікаву та важливу інформацію.Натхненя та успіху всій командні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦💯🤝❤️🔥
Дякую за Вашу працю ❤
так сталося, що ріс у селі. але батьки побудували унікальний дім. такі меблі я також бачив тільки у нас. навіть килим на стіні був не як у всіх. але був як у всіх на стіні)) за те що не жив у трафаретному місці, дуже дякую батькам.
Дякуємо вам за тему 💙🇺🇦✌️
Дякую за ваші відео. Вони допомагають переосмислити радянське минуле і іншими очима подивитися на Україну. Продовжуйте.
Я жила в комуналці на липках з народження до 9 років. Комуналка була в будинку який до революції належав багатій сімї. У нас були їх старовинні фотоальбоми та листи. Деякі антикварні предмети інтерєру. Я дитиною розглядала це все з цікавістю але ще не розуміючи що це все означало для тих людей, справжніх власників. Нас жило три різні сімї в одній квартирі. Один з жильців був алкоголік, іноді валявся в прихожій обіссаний, а я памятаю через нього стрибала. Нас спочатку жило четверо в одній кімнаті. Плити на кухні було дві, туалет один. Замість туалетного паперу газети. Миші і таргани теж жили там... я рада що я пережила це дитиною і в мене немає жахливих спогадів про це все як у моєї мами, для мене це було просто нормою бо іншого я не знала. А мама згадує ті часи з жахом, в магазинах нічого немає, купити щось майже нереально.
@@msheludko ну бачите а мали б жити десь в підвалі якби не ганебний радянський союз
@@listoopadякби не ганебний радянський союз то жили б у власній хаті з декількома гектарами землі. Все це забрали при розкуркуленні
@msheludko це ви з якого заможного роду пані вирвалися? Розкуркулення було зовсім небагато людей в основному це були ті хто давав гроші в борг, та ті що чинили опір революції. Поцікавтесь чому виникла революція і які досягнення принесла суспільству, як мінімум 8 годинний робочий день і два вихідних профсоюзи і захист прав робітника. Ви так впевнені що жили б в роскошах? Чи може забули про першу світову коли 40 % всього було знищено і справді багаті виїхали в Європу з усім дорошовартісним залишивщи тут розорені сім'ї своїх робітників жінок без чоловіків бо їх чоловіків вбили на війні - історія повторюється та висновків ви не робите.
@@listoopad а хто це вам таке сказав? Не путінська методичка? Та через ваш совок ми,українці позбулися всього, і майна,і гідності, і власної ідентичності!
У вас дивне розуміння історії… мій дід був розкуркулений - для цього не так багато треба було мати. І то були не розкоші , а тяжка повсякденна робота, на полі, городі, з тваринами. До чого тут “справді багаті» , жінки без чоловіків і ваша комуністична каша в голові?
Все моє дитинство пройшло по зйомних кутках та кімнатах, батько військовий, отримав власне житло лише перед виходом на пенсію і то невеличке в панельці. Жили на чемоданах, сумно звичайно, килими, люстри, стінки все то пам'ятаю 😢.
Дякую за цікавий контент❤
То саме печальне- килими, люстри, стінки? 🤔
@@СвітланаФесик А може, те, що люди одержали власне невеличке житло лише перед виходом на пенсію?
Ви так ностальгуєте за тим проклятим совком, що навіть читаєте неуважно!
Суспільне, ви неймовірні!
Дякую за все, що ви робите!
Обожнюю вас❤❤❤
Дякую!!!
Стосовно килимів на стінах, вони частково слугували звуко- і теплоізоляцією
У Івано-Франківську, до речі, було міське кладовище позаду готелю "надія" та драмтеатру, датоване 1780-ими роками, що робило його одним з найстаріших українських цвинтарів (саме українських)
У 1980-ому році було підірвану церкву перед ним, на місці якої побудували леніна, а сам цвинтар рівняли бульдозерами кілька діб
Одиниці могильних памʼятників було вивезено перед самою зачисткою і потім їх повренули за незалежної України, але майже все було знищено
На місці побудували готель "надія", драмтеатр та вже згаданий памʼятник
Історію нищили, щоб ми не могли ні на що претендувати, ні про що згадувати, щоб нам казали, що ми нічого не варті - а ми в це вірили
Щось схоже на Маріуполь тепер…,нищили, нищили, нищили все разом з людьми.🤷♂️🇺🇦
Зараз історію нищать не гірше. Не помічаєте?
@@СвітланаФесик Яку саме історію зараз "нищать"? Ту, що написана в радянських і російських підручниках?
@@valentynayermolenko763 За останні роки знищено чимало старих садиб, які міністерство культури не визнало культурною спадщиною. Можете почитати про недавній скандал щодо будівництва жит. комплексу Тургеневъ
@@valentynayermolenko763 знищують усі досягнення просунутого соціалізму, як от ви зараз нічого не знаючи про досягнення радянської України все обзиваєте совком і знецінюєте працю на якій виживає Україна вже 30 років
Дякую за вашу роботу, дуже подобається цей формат випусків, пізнавально
Дуже цікава тема, насправді, важливо зрозуміти наш історичний контекст. І дякую, що згадуєте про проблеми сучасності! Забудовники Києва - нова мафія сьогодення
Дуже цікаво, дуже вам дякую! Нехай дивляться якомога більше людей!
Лайк на підтримку вашого каналу 👍
Дякую за вашу працю.
Хай процвітає український ютуб ❤
Боляче тааааак…. Те що згадується з теплом з дитинства ще більше хочеться вити, адже розумію що привʼязка ця не від того що було дійсно класно, а від того що це ЄДИНЕ що було.. єдине убоге існування… іграшок не було солодощів не було речі нам шила мама все навіть білизну та пальта.. вивʼязувала нам ночами… і жалілася що не вміє шити взуття🤦🏼♀️
Дуже бісить оце - «а чого я, за це має хтось відповідати!»
З задоволенням переглянула. Потрібну справу робите
Мерч "Хащі"🔥🔥🔥🔥 дякую за відео, було надзвичайно цікаво
Усі ми родом з комуналок, гуртожитків чи малосімеєк 🫠
Дякую за проговорення важливих колективних травм
Вау, дуже крутий контент! Продовжуйте!❤
вподобайка за футболку "Хащі") і випуск дуже інформативний і цікавий! Дякую
Дякую за вашу працю та цікавий контент
Заповнюю прогалини, а з Вами це легко і терапевтично. Дякую за професіоналізм!
в моєму підʼїзді у Львові половина мешканців старші і російськомовні. будинок 30х років. так дивно уявляти що можливо батьки цих людей це діти асвабадітєлєй. ще й купа шкіл навколо були російськомовними.
У моєму будинку також, але він десь 50х років, там завод видавав квартири лише учасникам комуністичної партії і багато старших сусідів досі розмовляють російською, навіть знаю, що сусідка яка живе у мене за стіною сама родом десь з Магадану і її "приділили" до Львова і видали їй ту квартиру..
Тоттреба до СБУ тих сусiдiв, бо прилетить
А ваш канал обожнюю і цей випуск дуже цікавий, дякую вам за це ❤
Дякую за цікаві факти ❤
Дякую за Вашу працю! Це просто супер. Вас потрібно показувати по телебаченню. Вас а не всіх хто зараз
Хороша розповідь про наше радянське минуле і як воно впиливає на наше теперішнє і майбутнє
Чомусь всі говорять про совєцьке житло у минулому часі. Мільйони людей продовжують жити в тих же "хрущовках ", готельках та гуртожитках. Хто встиг отримати квартири, ще за срср, тим можна сказати, пощастило. Так, саме тоді, в людей відбили, в прямому та переносному значенні відчуття власності, і це з нами на довго. Можливо лише майбутнім поколінням, за зпиятливих умов, вдасться змінити щось .Почасти, навіть за парком не дешевого маєтку, ростуть непролазні чагарники. Сходові клітини, або навіть майданчики , ліфти , далі, двори, дороги зупинки громадського транспорту у вкрай занедбаному вигляді .Перелік безкінечний. Я залишилася жити в гуртожитку. В сусідніх кімнатах народилися та підростають діти, для яких срср продовжується, в його не найкращому прояві. Маю на увазі брежневські часи. Ти був рабом держави, але вона як твій господар,іноді, давала якийсь "пряник ". Зараз, як найвищу цінність, маємо Свободу, а от можливості надзвичайно обмежені. Старше покоління все родом з срср. Зкалічине ментально, при цьому кого ми могли виховати? В більшості, собі подібних. Поки що продовжується спадок минулих років, ти для держави, а не вона для тебе.
А чим вам хрущовки,, готельки не подобаються? Це своє житло. Інфраструктура краща ніж те,що будують зараз,якісь не зрозумілі 27 поверхові будинки,які будують на інфраструктурі,яка є. Це двори,природа,парки
@@ІринаШевчук-п6р нещодавно побував в гостях в хрущовці. давно взагалі в місто не їздив, і в квартирах давно не був. і в мене шок: яке там все мале і тісне!
@@ІринаШевчук-п6р дивлячись де і хто. Багато сучасних ЖК мають гарний внутрішній двір з дитмайданчиками, а назовні перший поверх зайнятий комерцією. Вхід не про під'їздах, а через спальний вестибюль з кількома входами. Поверховість до 10 поверхів.
@@lisovyj_diadkoага.що ще може бути гірше? Тільки відсутність можливості придбати собі власне житло.мабуть.
@@СвітланаФесик Так отримання чи будівництво власного житла завжди було найзатратнішою, найтривалішою і найважчою справою. Кожне покоління це робило один раз у своєму житті: чи відкладаючи по копійці і залазячи в борги, щоб купити або побудувати, чи років 10-20 чекаючи в черзі, при зарплаті, якої ледве вистачало на місяць, і частину якої держава забирала на те "безплатне" житло.
Ще килими на стіни вішались для звукоізоляції. Оскільки стіни у панельках були тонкі і сусідів по поверху було сильно чути, таким чином намагались створити певну звукоізоляцію
І звісно не варто забувати про те, що транспортні зупинки як частина громадського простору також були однією з небагатьох можливостей митцям проявити індивідуальність і внести трохи більше фарб у життя у совку
Дуже дякую вам усім за ці важливі розмови, за те, що піднімаєте їх на загал
Формула успіху радянського союзу - забрати все, дати крупинку. Результат - люди вдячні за крупинку
Дуже гарно сказано!
Яка приємна і харизматична ведуча! Дуже цікаво розповідає!
Дуже дякую вам за вашу роботу. Відео дуже ТОПове.
Пішла до школи в 1985р. В нашому класі вчилася дівчинка, яка не могла ходити. Вона не була присутньою на уроках, вчителька до неї ходила додому після занять з нами, добре, що це було поряд зі школою. Літом її мама з нею гуляла парку і возила її на звичайній дитячій калясці, бо дитячого інвалідного крісла не було...
😢
Я зараз не у своїй рідній Полтаві, але там залишилася нещодавно куплена і ще не повністю облаштована квартира в "хрущовці". Будинок у жахливому стані, стіни потріскані, фундамент прогниває. Моя мама ходила по під'їздах збирати підписи на відновлення. Не всі відкривали двері, не всі підписували, тож так нічого і не вийшло. Територія навколо дому теж так собі, але не настільки, як сам дім. Всі чекають, поки ЖЕК розбереться, люди не розуміють, що треба брати справу в свої руки і ніхто за них нічого не буде робити. Варто було б створити ОСББ, та ніхто не погодиться. Добре, що це тільки одне покоління таке, для наступних життя буде кращим.
Ми створили осбб, але в будинку більшість пенсіонери. І от пропозиції рубають ці пенси… міняти дах - нам не треба, розширити парковку - ми проти. Ждемо поки повмирають, бо вони непрошибаємі
Та куди вже краще?
Як завжди хороший, актуальний випуск! Дякую за важливу працю!
дякую, дуже корисне відео! ❤ 🇺🇦
Як добре,що це минуле.
Хочу вірити,що свідомості моїх співгромадян вистачить щоб це жахіття не повернулось.
Не смішіть.тільки й горя..
@@СвітланаФесик Вам мало того горя, що приніс "совєцький строй"?! Мало мільйонів знищених Голодоморами і репресіями власних громадян?! Мало того постійного приниження і фальші, в яких ми жили навіть у порівняно благополучні часи?! Ви, мабуть, із комуняк, якщо вам так весело все те згадувати?!
Можна подумати, зараз щось змінилося в плані знесення памʼяток архітектури. Тільки тоді з ідеологічних міркувань зносили, а зараз за гроші знесуть все, що завгодно, аби побудувати ресторан, ТРЦ, або бізнес-центр. Вони і Софію Київську знесуть, якщо хтось заплатить.
Моя бабуся стояла в черзі на квартиру 40 років! До того часу ми вп'ятьох тулилися в аварійній однокімнатці з туалетом на коридорі і без ванни. До того часу звісно в мріях про цю квартиру бабуся дістала багато речей які мріяла там поставити. Коли нарешті бабуся в'їхала в цю омріяну квартиру, їй було вже 67 років, це був 1999 рік, в моду починав входити євроремонт. Найгірше те, що килим, який лежав скрученим з 1965 року в жодну кімнату не підійшов, тож лежав скрученим вже в новій квартирі аж доки я не вийшла заміж і не переїхала в 2015 році. І вгадайте що!!! Той килим подарували мені на новосілля і він ідеально підійшов по розміру в мою вітальню!!! Він ні до чого не пасує так як він синьо-червоний, але я просто не могла відмовитися від цього подарунка! Бабуся вже померла, тому не знає що з ним зробили мої діти, я думала що йому кінець, але віддала в чистку і він знову як новий! Тепер думаю що він вічний і мені його тепер ніколи не позбутися! А знаєте що я отримала після весілля в подарунок від бабусі? Правильно- повно непотрібного кришталевого посуду!!!!
Але якщо ви колись позбудетесь того килима і кришталю, то не почувайтеся винуватою - то не є ваша любов і памʼять, то тільки речі з часів коли кращого не було…
Килими на стінах були не так оздобою, як утепленням. Бо спали люди не на ліжках, а на диванах, що були притиснуті до стіни, а стіна в панельному будинку була тонка і не утеплена. І в перших і останніх підʼїздах будинку під килимами взимку наростав прошарок льоду, і якби не килим на стіні, то всидіти, а тим паче, спати під такою стіною було неможливо
Як завжди, унікально і інформативно
Дуже вам дякую. Критично важливо зараз про це говорити, не дати забути не дати знищити. А Луцьку теж схоже. З вірменської церкви будинок зробили з синагоги тренувальну базу футбольного клубу.
Не можна забувати про нашу спадщину і нашу історію
Гарний випуск, але варто було б згадати що у країні де всі приорітети - шоб всі нас боялись всі гроші йшли на воєнку і пропаганду. Звідси відсутність інклюзії, естетики та індивідуальності - бо то все ізлішества, «буржуазний» тип мислення і т.д. Бо люди не в приорітеті оскільки це дешевий біоматеріал. Тому їх потреби нікого не цікавлять. Чому дивуватись що наше бачення естетики і норми - м’яко кажучи не дуже..
Дякую
Та нічого і не змінилось. Подивіться як ведуть себелюди, - в багатоповерхівках продовжують засирати сходові майданчики виставляючи сміття з квартир з якого тече. Те що за дверима їхньої крартири бидло не цікавить.
А собак вигулюють прамо під двері під'їзда або під двори у приватному секторі. " А что сдєсь такова?"- така відповідь на зауваження.
Так а совок тут до чого? Тоді такого не було. І жеки працювали. Вся фігня почалась після розвалу Союзу. Я жила при Союзі. І все про то знаю.
@СвітланаФесик Виставляти сміття за двері квартири почали якраз про совку!!!
Чи ви при якомусь іншому совку жили?
Мені 44, я народилась і батьки отримали трикімнатну квартиру. Тож у принципі умови були нормальні. І я вважала, що так живуть всі. Коли студенткою, в Харкові попала в комуналку- це був шок.
Ну от бачте, отримали. А зараз ніхто не отримує нічого.
@@СвітланаФесик я чітко усвідомлюю, що "отримали" це не безкоштовно. Система була така, що купити ти нічого не міг, та й заробити теж. До зарплати вистачало і добре.
Мої батьки переїхали в двокімнатну «брежнівку» коли мені був один рік. Потім народилась моя сестра. Мій тато хотів переїхати в трикімнатну квартиру, але йому відмовили, мовляв, однополі діти, двох кімнат вистачить., одна для батьків, друга для дівчат. Так і жили дві сестри на 9 кВ м. Київ.
Зараз можливо заробити @@СвітланаФесик
Дякую!🇺🇦
Дякую за пізнавальний контнент
Килим на стіні - утеплення та хоч якась додаткова звукоізаляція. Очевидно ж.
цікаво по собі оцінювати останню частину про розміри житла, я з двох років жила в приватному будинку і зараз, коли я вже живу одна у мене немає бажання мати велику територію, навіть орендована двушка мені завелика, а коли я думаю про свій приватний будинок (потенційний), то там бачу тільки один поверх, дві-три кімнати і невелика прибудинкова територія (це в мені говорить травма 4 городів, які я їздила садити в дитинстві)
До речі, в селі ситуація була інакша. Принаймні на заході України, незважаючи на відсутність приватної власності, хати будувалися власноруч і тяглість "власності" між поколіннями зберігалася. Щодо міських будинків, то одним з індикаторів змін поглядів є перехід від ЖЕКів до ОСББ.
На сході теж так, бабусині батьки самі будували собі хату після війни. Потім у 70-х вони навіть якось змогли її продати і купити будинок в іншому районі.
відкрию вам таємницю: скрізь по Україні приватні будинки здебільшого будувалися власноруч. не знаю, як там у вас на заході, а у нас це робилося толокою. що на Запоріжжі, що в Ірпені.
@@lisovyj_diadkoтак, і будувати могли прості люди, з невеликою з.п. але могли. А зараз хто на мінімалку збудує?
@@СвітланаФесик Ви хоч бачили, як ті сільські будинки будувалися?! Я з Черкащини, 1953р.н. Пам'ятаю, як батьки будували нашу хату. Допомагали всі родичі, сусіди. Потім наші так само відробляли їм, допомагаючи будувати вже їхні хати. І довелося залазити в борги, бо за копійчані зарплати звести будинок було неможливо. "Відробляли" і віддавали борги ще років 20 поотому.
@@valentynayermolenko763 так, ви праві, моя мама досі зберігає зошит, де записані всі витрати на будівництво нашого дому і коментарі до кожного пункту. Як важко було дістати той брус, цемент, тирсу, криві міжкімнатні двері, привезені десь з амбулаторії, що підлягала знесенню. На все бракувало коштів.
Дякую! Давно з такою насолодою не дивився відео на ютюб (але чорні переходики поправте наступного разу)
У пана Юліана Чаплінського є чудовий влог. Запрошую дивитись для розширення власних горизонтів щодо архітектури. Ну, і запрошую глядачів, яким сподобалось це відео, ділитись ним з друзями та обговорювати
Олеся ти чудова.
Я виросла у м. Дубно Рівненської області у приватному будинку. Мій чоловік - у гуртожитку, де 1 туалет і один душ на крило, так само, як і кухня. Я переїхала до Києва на роботу у 21 рік, бо в рідному місці ні роботи, ні зарплат, ні перспективи і прожила в гуртожитку 11 років, зараз ми знімаємо квартиру. Намагались якось назбирати на перший внесок, але тепер бачимо, що жодних шансів на власне житло немає
Трясця... Побачив ту люстру - пальцями згадав це явище. Батьки десь намутили "бартером", але воно було в стані набору деталей. Зриваючи пальці в кров, збирав ті висюльки... якесь падло допетрало зробити з'єднувальні кільця з каленого металу...
Потім власноруч продавав її на базарі. З других вихідних - нарешті ушла. На вторговані гроші були куплені джинси-мальвіни та "дорослий" мисливський ніж. Так почались 90-ті...😊
Мені дісталась у спадок квартира чешка. Боже, скільки ж я хламу викинула із квартири… У мене було лише одне питання: «Нахіба скільки посуду?», «Нахіба скільки стаканів, бокалів, в які навряд будуть наливати усі види напоїв для яких вони були?!». Два коври на стінах, які я поклала на підлогу, бо вони були дійсно хорошої якості і мали вигляд відмінний від інших, які можна зустріти.
Так, квартира мені дісталась від бабусі, чоловік якої був снабженцем (не знаю відповідника цій професії), але цей чоловік міг виїздити закордон, тому меблі там були відмінними. І знову ж таки, це не свідчить про якусь унікальність, це свідчить про оцю нерівноправність, про яку не кричали із кожної праски, як про рівність.
Як казала моя бабуся, килими на стінах то не для інтер'єру, а для збереження тепла.
Ціла шафа кришталю! А ще книги які давали за макулатуру, не важлива яка, то книга. "Кращий подарунок, то книга"
моя мама, яка народилась у 60х, лише зараз вивільняється від цього зрадянщиного світогляду, повністю переробила нашу квартиру і радіє банально від того, що більше не бачить ці жахливі шафи на кухні та "стінку" у вітальні... наш народ ще довгі роки буде зцілюватись від десятиліть радянського та пострадянського світогляду, але радує те, що наше покоління вже відходить від всіх тих ідеологій!
В моєї бабусі в квартирі була шафа, де за склом були книги, чотири метри шириною, і до стелі. Деревяний журнальний столик, диван і два крісла, стінка з кришталем. Шпалери, плитка на підлозі в коридорі. Коли я потрапила до подруги яка жила поверхом вище, я побачила дощату підлогу протерту, фарбовані в синій, як в загальному коридорі стіни. Маленький буфет, і спали вони на «лікарняних» ліжках. На кухні стояв один стіл, була тільки поличка над столом і полиці за шторкою (робоча поверхня ). Все настільки бідно, що я ніби потрапила в інший світ…
Це доказ того що люди жили по різному.Мали різний достаток і знайомства.
В Одесі було раньше Перше Християнське кладовище, де багато хто був похований (там була церквушка). Прийшли більшовики знесли все, та зробили парк. Коли почали реконструкцію знайшли кістки.
Даремно ви розповідаєте про хрущівки, як про минуле. Нікуди вони не ділись. Правда, їх можна зараз зробити затишними, сучасними і на свій смак, але ж тісно. А колись я цього не помічала).
Не знаю, як було у інших, але мені довелося пожити в радянській комуналці, і комфорки на плитах там не були "заборонені" для інших. Зазвичай користувались якоюсь однією, це да, але якщо поставив на іншу, то ніхто не вмирав. Та і складно було поділити 2 плити на 3 конфорки на 8 квартир :)
Це як московиті кажуть , як окупували Київщину , як це ходити в туалет в кімнаті, в туалет треба ходити на вулицю. Так само і з килимами.
Дякую за відео та коментар на підтримку каналу💙💛
В доміно, до речі, грають і досі завзяті дідусі на столиках Соборної площі в Одесі.
в кривому розі так само. :)
Килим на стіні дозволяє зменшити реверберацію звуку. Ви троши меньше чуєте сусідів а вони вас. І в умавах, коли стіни тоненькі це супер рішення. Взагалі будь який текстиль по типу штор прибирає ехо.
Сучасний "килим" на стіні це мякі стінові панелі.
І чому люди так демонізують килими?
Мода! Килими на стінах вийшли з моди. Але мода має здатність повертатися.👍😁👍
@valentynayermolenko763 не килими вийшли з моди а малюнок на цих килимах. Якщо цікаво, подивіться будь який європейський або американський журнал з дизайну та декору. І килими там не тільки на підлозі ;-)) До речі, в Україні є виробники унікальних килимів. Ці калими купили Британська королівська родина.
Столики у дворі хрущовок і брєжнєвок (мікрорайони, зведені наприкінці 70-х і на початку 80-х) - то святе, зазвичай вони розміщені в тіні дерев. Часто плодові дерева залишалися у дворах з колишніх присадибних ділянок - індивідуальної забудови, яку зносили, а господарів розселяли під час закладання нового мікрорайону. Пригадую, місця всередині житлового кварталу вистачало для імпровізованого мініфутбольного поля, а на напівпорожній парковці грали в "квадрат" - гру для чотирьох із м'ячем і непростими правилами. У другій половині 90-х, коли школам бракувало ресурсів для догляду за спортивними майданчиками, хтось приніс у сусідній двір баскетбольну стійку. Зараз майданчик з тріпачками-воротами, вкритий відсівом, зайняли автомобілі; парковка біля під’їзду також ніколи не буває порожньою. Взагалі, внутрішньоквартальні громадські простори, створені руками мешканців, сприймаю як продовження лавок і альтанок біля сільських хат чи особняків - затишні місця, де можна зустрітися та поспілкуватися з близькими сусідами, наглянути звідти за дітьми. Тим більше, що після переселення колишні сусіди по присадибних ділянках, зазвичай, продовжували жити неподалік - їм пропонували квартири в уже зведеному кварталі.
У моєму дворі було популярно грати не тільки в доміно та шахи, а й у нарди та різні карткові ігри. Збиралися переважно чоловіки пенсійного віку, люди з інвалідністю, безробітні - ті, хто мав багато вільного часу. Зараз ці місця маргіналізовані. Нечасто тепер зустрінеш літніх людей за столиком у дворі - ті, хто в кращому здоров’ї або користується кріслами колісними, віддають перевагу прогулянкам у скверах, а в шахи, а інколи і в доміно грають на "стометрівці" - центральній частині проспекту Свободи у Львові.
Де купити такий світшот? Дякую за відповідь і за тему
Це футболки від каналу Хащі - @hushchi
Це мерч Хащі
@@natalkasoiko5335 дякую
Жили у хрущовці -32 кв. троє дітей і батьки. Ми з середньою сестрою робили уроки сидячи в кріслах на портфелях. коли зєяаилась меньша сестра то їй купили розкладушку і кожну ніч розтиляли їй місце для сну. Коли вона подорослішала ми мінялись і по черзі спали на розкладушці, щоб було чесно. Більша квартира нам була не положена, бо діти були одностатеві. І шедевр хрущовки- туалет поряд з кухнею.
На превелике щастя, я нещодавно добряче поклопотала, щоб забрати фотографії свої, своїх батьків і своєї дитини із квартири із Купʼянська. Заплатила немало грошей, але воно було того варте, бо якщо не квартира, то залишаться фотографії, а це вже - історія
О! Ми ще довго будемо відчувати на собі наслідки відсутності власності та знищення індивідуальності
Ну чого довго? Он Кім - власник 8 квартир, Зеленський - власник замку в Англії і вілли в Італії.
В селах також дуже багато будинків, які будувалися на один манер. В моєму селі ціла вулиця забудована однаковими будинками. Ми жартуємо, що нам потрібен всього один план будинку на всю вулицю лише номер поміняти.
Однакові панельки цілими районами-світова тенденція, автор Ле Корбюзьє. Потім їх, правда, частково розібрали, частково модернізували, але воно є. Так само поширені і комуналки, це називається іншими словами, але в одній квартирі живе багато людей чи кілька сімей. Так люли економлять кошти на проживання
Про килим: моя завжди виправдовувала його, тому що він висів на зовнішній стіні від якої тягнуло холодом. Тож таким чином він ніби хоча трішки ізолював і без того зимне помешкання.
У мене натомість думка така, що це було заради декору. Шпалери справді брали ті, що є. Вони часто навіть і непогані вбого виглядали у поєднанні з іншими елементами. Тому велика красива і дорога пляма на стіні і прикрашала той інтерʼєр і свідчила про певну заможність господарів.
Дуже дивно для проєкту, що бориться з совочною спадщиною, брати і вставляти швондера. Це реально хвороба - вважати, що це мають знати українці
Не читав і не дивився Собаче Серце, але куди дітися.... Знаю швондера
А що поганого?
Килими на стінах мали і цілком практичне призначення. Якщо ви живете в хаті з побіленими стінами, то килим біля ліжка - просто необхідність. В панельному будинку килими покращували тепло- і звукоізоляцію.
Я виросла в Одесі,в гуртожитку,де було 6 родин на одній кухні.
На всіх був один умивальник,а інші зручності у дворі.
Готували їжу до 1974 року на примусах, потім з'явилися електроплитки.
Вірю, що ви пишете правду, але розум відмовляється вірити...
Як таке можливе?!
У моїй Коломиї в ті часи навіть уявити такого не можливо. Може тому, що маленьке місто в порівнянні з Одесою
@@nataliiazanyk3452А у що саме важко повірити? Я жив у Києві у общазі до кінця 90-х, на одному поверсі жило 8 сімей, кухня спільна на всіх - дві плити на три конфорки чи як це називається в електроплитах. Плюс в кожній по духовці, але я щось не можу пригадати, щоб там хтось щось в них пік... З туалетами краще, один санвузол на 2 кімнати. Коли совок розпався, хтось почав виїздити, а хтось (у кого діти) займати другу кімнату, вони як раз були відокремлені від загального коридору дверми, і отой блок з 2 кімнат (менша з балконом, більша без) і санвузлом виходив практично двохкімнатною квартирою. Ну а кухня так і лишилась спільною, да.
А я і зараз живу в хрущівці.Що квартира маленька, що дійсно немає простору в дворі.Ні поблизу ні парків, ні майданчиків,всі наче по голові ходять.Єдина прогулянка по місту це похід в маркет.
Крута футболка!
Дуже страшна ІСТОРІЯ В НАШОЇ УКРАЇНИ, ЖАХ ПЕРЕЖИЛИ НАШІ ЛЮДИ
Мені повезло,я ніколи не жила у комуналці.У нас був будинок на чотири сім'ї,кожна мала свою кухню,коридор,льох,хлів.Спільним був тільки туалет на вулиці і криниця,з якої брали воду всі сусіди на вулиці.А,і ще подвір'я на кожні дві сім'ї.Росли дерева,квіти садили городи.
Зараз з'явяться нові проблеми покоління коли більшість лишилася власного житла, все життя збирають на купівлю квартири все в неї потім покращення і водночас всьго лишились
Все ж зараз можливостей значно більше. Та й купити будинок в селі - не проблема. Лиш не хочуть жити в селі
@ОксанаВісина справа не в новому будинку, а в знищених продуманих бажаних результатів.
До нас з моїм партнером нещодавно приїздив його батько. Розказував що їх мама походить з якогось роду який мали маєток і територію на київських Нивках. Шкода, що не можна повернути території які історично належали сімʼї. З цікавого, всі документи збереглися і очікують влучного моменту
Якщо то Київ, то забудьте, там без вас розберуться, кому воно дістанеться.
Не знаю, я з села, і в нас була власна хата, як і в моїх бабусів- дідусів.