привіт. я з львівської області (5 км від львова), моя баба (бабця) з 30х років народження використовувала в розмові такі слова: - видиш, видіти - ми (принеси ми відро води) в родині ми досі використовуємо ці слова :)
Цікаво те, що система письма не повністю відображає все фонетичне різноманіття мови. Так, ми знаємо голосні І та И, але мені так чується, коли ми кажемо "ми" в значенні "мені", то це не МИ (не таке тверде) і не МІ (не таке м'яке), а щось середнє міх ними. В мову, в першу чергу, треба ВСЛУХАТИСЯ.
Добре. Можна навіть ще більше заглибитися, але тоді є ризик втратити частину глядачів. Думаю робити окремі докладні граматичні розбори при спонсорстві.
@@Istoria-Movyта чего бояться? Уйдут те, которые, до всерачки будут доказывать, что слова папир, дах, крейда, ганок, цыбуля, мотра гукать, файно, свитлына, шрайбать, шпацырувать, фрюштукать, цэгла - украинские... )))
Деякі слова до сих пір у вжитку в Закарпатті. Крім "видиш", є ще згадане "ми", в розумінні "мені" - "дай ми" - дай мені, "повіч ми" - скажи мені. У нас замість "єсте" - сьте, - "віділи сьте?", "чули сьте?", "їли сьте?".
Чудово! І якраз таке-от пряме знайомство зацікавленої публіки з «матчастиною» усуває всякі спекуляції, на кшталт «чи розмовляли в давньому Києві українською, чи російською мовами», руська мова ближча до якої і хто кому предок.... Вочевидь, розмовляли «мовою Києва княжої доби», яка ані українська, ані російська. Те, що якась назва переноситься з мови на мову погоди не робить. Зрозуміло, що латинь доби Цицерона і румунська -- це різні мови. Давньоанглійська і сучасна англійська -- не те саме. І їхня спадкоємність не робить їх однаковими. Як не є крокодил динозавром. І от щодо питання -- цікаво, чи є лексикостатистичні дослідження, чи загалом якісь пораховані індекси схожості за комплексом ознак для мов з різних часів, якщо порівняти їхні відмінності із сучасними спорідненими мовами. Як-от, наскільки мова княжого Києва різниться, скажімо, з сучасною українською порівняно з тим, наскільки українська відрізняється від білоруської. Наскільки старопольска (чи як би її назвати) відрізняється від «давньокиївської».
"наскільки мова княжого Києва різниться, скажімо, з сучасною українською"? А де ж достатня кількість зразків мови княжого Києва 10-12 ст.? Що таке мова княжого Києва: чи то мова князів, чи то мова селян, чи то мова княжої "канцелярії", чи то мова ченців, чи то книжна мова святого письма, чи то мова побутового листування тощо? Чи можна сьогодні впевнено казати, що це різні мови, чи це одна й та ж сама мова?
1. Такі дослідження неможливо здійснити внаслідок досить обмеженого корпусу мови давньоруських пам'яток. Що там казати, якщо нам навіть невідомо, як звучали деякі елементарні слова (наприклад стверджувальна частка "так" або слово "мабуть"). 2. Навіть щодо наявного корпусу слів - ми не завжди на 100% можемо бути впевнені, що певне слово є питомо руським або ж є запозиченням з церковнослов'янської (це не стосується базової лексики, а скоріше лексики більш абстрактної). Для встановлення питомості, необхідно здійснити величезну роботу з "відсіювання" слів та пошуку їхніх відповідників у сучасних діалектах. Таку роботу поки що ніхто не робив і навряд чи зробить.
@@M.Y.V. Власне я і спитав про це, чи є база для таких порівнянь (я не лінгвіст, просто на дозвіллі цікавлюся станом справ). Щодо «що таке мова княжого Києва» -- мова текстів, які збереглися і які мають прив'язку до носіїв і території. Оскільки живих свідків нема, то й інших альтернатив, крім написів, - також. Як говорили селяни ми не дізнаємося вже ніколи. Однак, за аналогією, навряд чи ситуція якось докорінно різнилася, порівняно з тим, як ми знаємо про це для селян початку 20 ст. А от як різниться динаміка мінливості в мові селян і в писемній мові -- це цікаво, але хто зна?
@@Istoria-Movy А можна виокремити якісь стабільно відтворювані функціональні мовні акти, які наявні практично у всіх текстах, що дійшли до нас? На кшталт «вказівка на переміщення з пункту А в пункт Б», і з таких одиниць скласти якийсь аналог списку Сводеша, тільки ad hoc для корпусу з N текстів? І вже по них міряти дистанцію.
"МАТН НЕ ХОТЯЧН ДНТНЧАТН БНЖА ГЕТ" - це з графіті зі стін Софії Києва. Якою мовою написано? Для тих хто не в курсі, літера "Н" в Середньовіччі. читалася як "і/и"... До того ж, особливістю середньовічних міст- держав була їх анаціональність, тобто в тому самому нашому рідному Києві жили далеко не тільки русини, але й тракійці, булгари, морави, богеми, вісляни, франки... та кого тут тільки не було. І це той контекст, який взагалі не враховується обивателями, і ігнорується сучасними історіопльотами. Контекст визначає сутність подій, пояснює що за чим відбувалося і демонструє до чого все призводить.
Дуже гарно, що спочатку розповіли ситуацію, а потім текст. Коли є контекст, то значно цікавіше розбирати і сенс тексту. Хотілося б також коментарі, щодо того чи це був текст написаний з повагою чи заерхньо і з чого можна зробити такий висновок. Зараз я в листі легко побачу, ввічливий це лист чи нахабний. А щодо ось цього листа мені не зрозуміло
Ідея в тому, щоб давати текст давньою мовою з перекладом, а вже після того розбирати граматику та лексику. Таким чином ті, кого такі розбори не цікавлять, припинять перегляд після першої частини відео, а інші дивитимуться далі.
Детальний граматичний аналіз та пояснення лексики - це найцікавіша частина! Особливо тішить, коли ви показуєте, як той чи інший корінь зберігся в сучасній українській мові та в її діалектах. Відчувається зв'язок часів і водночас приходить усвідомлення, наскільки українська мова складна, велика і різноманітна. Якщо буде нагода, поясність, будь ласка, наступного разу слово "оже". Мені здається, воно перетворилося на закарпатське "ож" і на галицьке "же"
@@aiinesk 'же' это из праславянской частичка, общеславянская. По реконструкциям эта эмфатическая/подтвердительная энклитика напрямую идёт из праиндоевропейского, там только первый звук был 'Г'
Дякую. З поясненнями дуже добре ви придумали))) У мене питання. Чи була різниця в озвучуванні букв Ѡ і О. Я знаю, що в озвучуванні різниці не було, все це звук о, іноді Ѡ чи Ѡ з хрестиком-лігатурою звучало як От. На дружньому ресурсі побачив, що Ѡ звучало як дифтонг УО, що чергувалось при відмінюванні з О. Напевне, як польське Ó в словах bób (біб) - bobu (бобу). Буду вдячний за відповідь)))
Станом на 12 століття О та Ѡ означали той самий звук /о/. Різниця була в орфографії, а саме: Ѡ на початку слова, О - в інших позиціях. Натомість після падіння редукованих Ъ та Ь - орієнтовно кінець 12 ст. та початок 13 ст. - звук /о/ у певних позиціях змінився і почав звучати або як /уо/ або як закритий /о/, наближений до /у/. Саме для того, щоб відрізнити цей новий звук від звичайного /о/, деякі (не всі) писарі вирішили записувати цей новий звук літерою Ѡ. Фактично у відповідності з польським Ó, хоча він мав інше звучання.
@@Istoria-Movy А як Ви це знаєте? Фонограми до нас дійшли? Є така річ, і називається вона "мовний уклад". Є закон "культури" мовного укладу Валерія Курінського. Так ось, мовний уклад надзвичайно стійка річ і він не змінюється століттями. Якщо прочитати те, що написане в літописах, з українським мовним укладом, то виходить точно так, як говорили мої Дідо і Бабця, жива фонограма.
@@Istoria-Movy А по суті щось можете сказати? Я Вам вказав про закон культури мовного укладу. Спеціалісту, що висвітлює лінгвістичні теми, не завадило би з ним ознайомитись. Я стверджую, що Ви читаєте тексти не вірно, і маю для цього підстави.
Цікаво. Та я хотів би також дізнатися, звідки ми знаємо, що мова тих листів була наближена до розмовної. От скажімо, якби хто почитав мої листи, які я писав років 30-40 тому, то, мабуть, зробив би висновок, що я і в побуті спілкувався літературною українською. А насправді я розмовляв пекельним суржиком. (Щоправда, мені дуже муляло, що я звертаюся до рідних і знайомих письмово та усно по різному. Але ще більш незручно було писати слова, які ніколи не бачив написаними).
Ви зазначаєте, що в літописі Нестора переговори князів писано живою (чи наближеною до неї) мовою Києва і Руси XII ст., а саме давньоруською мовою. Тоді таке запитання: цією живою мовою розмовляли на Русі у вузькому сенсі цього слова, себто в Київській, Чернігівській і Переяславській землі, чи на всій території, підвладній великокняжому престолу?
З аналізом значно цікавіше, ніж без. Просто переклад залишає здивувати "а чого це вирішили, що саме такий переклад правильний. А аналіз є поясненням, чому саме так. А заодно показує забуті слова і показує "питомо українські" слова на які диванні мовознавцв кажуть що вони русизми. Так, що хоча аналіз це складно, але страшенно цікаво
Дякую Вам! Цікаво ще було би послухати, як той же уривок буде церковно слов'янською мовою! Може ви зробити таке відео? Будь ласка, це ж дуже повчально .
В мене єсть питання: Чи вважаєте ви доцільним повернути деякі давньоруські та давньоукраїнські словоформи та граматичні конструкції у сучасну мову(най у належно видозміненому вигляді) для розширення можливостей оної або певної противаги суржикові?
@@Istoria-Movy Я за те, щоб використовувати давні словоформи в художній літературі. Особливо в історичних романах для створення відповідного колориту або стилізації мовлення персонажів.
@@Istoria-Movy Про архіви цікава інформація. Можливо вам відомо щось про них чи можливо є якась історична робота про це, щоб дізнатись більше? Адже писемних джерел про часи Русі дуже мало.
@@serhiishakh Правда колит, поэтому псевдо историки смотрят в рот нынешних политиков-олигархов! А им разделяй и властвуй - древний топорный метод, который вы народ подхватили к тому же на знамя!
Хотів би я поставити вам дві вподобайки 😊, було дуже цікаво. Будь ласка, якщо можете, робіть і надалі такий аналіз, ви є справжнім лінгвістом, а в Україномовному сигменті не має достанньо фахівців вашого напрямку.
Привіт. Було б цікаво дізнатися думку вашого каналу про слов'янське слово "Князь". Яке походження цього слова, яке вживається як слов'янський політонім? Чи тo пов’язане зі словами „Каган“ або „Koening“?
Дуже схоже на розмови між ворогуючими депутатами. Бачиш, я не рейдерив твій бізнес. Твої підприємства самі згоріли і мої люди не причетні. На сходках ти мені зуб давав.
Відчувається, що літописець все ж адаптовував усну мову до мови письма (староболгарської, точніше, старословʼянської), але і намагався лишити якісь особливості «княжої»
@@Istoria-Movy А за якими такими критеріями ви визначаєте, де питомо руська лексика, а де церковнослов'янська? Якщо до прикладу слово не має яскраво виражених східнослов'янських/південнослов'янських рис (повноголосся/неповноголосся, "ч" замість "щ", початкова "о" або "е" тощо) і належить до базового лексикону?
@@ostromysl це можна визначити за наявністю відповідної лексеми у сучасних східнослов'янських / болгарських діалектах - у народних говірках, які були менш піддані впливу офіційної літературної мови.
@@Istoria-Movy Сътворилъ - не єдине ц.-сл. слово в цьому фрагменті. Є ще «єще» - руське звучало б як «още». І «крьст», напевно, теж прийшло з ц.-сл. разом із християнством.
@@Istoria-MovyПояснення не надто переконливе. Ми ж говоримо не про сучасні слов'янські мови, а про давні. Слова, які є на 100% руськими в наведеному фрагменті,- це «язъ», «тобѣ», «ѡже», «аже». Решта - загальні слова, які в тій чи іншій формі присутні в ц.-сл. мові: «ми», «мьнѣ», «чьто», «видиши», «цѣловалъ єси», «был» «боудетъ», «есте», «лихо», «добро», «годьно», «вьсѣмъ» тощо. Спеціально дивився словники старослов'янської. А оскільки чимало базових лексем у тексті пристутні і в д.-р., і в ц.-сл., визначити чи є слово саме руським, чи староболгарським подекуди буває украй складно.
Я не філолог, але українською мовою цікавлюсь і додам своїх п"ять копійок. В Середньовіччя в багатьох країнах було модним серед еліти - знаті, в своїй країні розмовляти не рідною мовою, на якій розмовляв простий народ, а іншою - чужою, щоб поставити себе вище простих людей. Так в Європі літературною мовою була латинь і знать розмовляла на латині. В Пакистані, а згодом і в Узбекистані, і в Азербайджані літературною мовою була мова фарсі, якою розмовляла знать цих країн, а не рідною, якою розмовляли простолюдини. В Україні Русі було три мови - вища мова, це церковнослов"янська, або староболгарська, яка являлась і літературною мовою, і якою розмовляла українська знать. Середня мова, якою розмовляли середні чиновники - це суміш церковнослов"янської і української мови. І нижча мова - це українська мова, якою розмовляли і розмовляють до цих пір в селах і містах України. Тому стверджувати, що мовою в повідомлені Всеволода Мстиславовича говорив весь Київ і Україна - не варто. Для прикладу, порівняйте мову в повідомлені з мовою простих людей в графіті на стінах Софії Київської.
@@Istoria-Movy Перший раз чую, що в Україні знать розмовляла давньошведською. В Україні-Русі було багато норманських найманців - русів, які грали велику роль в воєнних справах українських князів і звичайно розмовляли шведською чи норвежською мовою. Наведіть будь ласка джерела, які підтвердять давньошведську мову серед української знаті.
@@thatfeel5092 Польський і московський філолог Михайло Красуський, 1880 рік, писав про українську мову: "Не багато пройшло часу панування латинської мови, але сьогодні її вже ніхто не розуміє, так само німці не розуміють мови готів. Діалекти диких людей змінюються протягом кількох поколінь, мова ж українців, хоча теж не зовсім в первинній формі, стоїть досьогодні твердо, наче непохитна скеля! Якщо колись, не скоро здійсниться ідея про загальну слов"янську мову, то українська перед всіма має на це право, бо це є мова КОРІННА, й тому-то всі слов"янські народи краще розуміють її , ніж усі інші мови." І це далеко не перше таке свідчення про українську мову. Так англійські вчені-лінгвісти Роберт Макрам, Уільям Крен і Роберт Макнійл в своїй книзі "The story of English" ("Історя аглійської мови") пишуть, що англійська і усі європейські мови походят від української мови - українська мова є праматір"ю усіх європейських мов і т.д. Для понятливого досить.
@@lorexin Мені важко сказати. Тут мені накидають, що комусь схоже на сербську, комусь на болгарську, комусь на ще щось. Я думаю, це залежить від досвіду мови конкретної людини.
@@Istoria-Movy Де можна про це більше прочитати? В базових описах, як у Жовтобрюх або Шевельова, я це не бачив. (При чому, в тому ж класичному підручнику Жовтобрюх, що перевипускали в 2007 з 1980, взагалі "чи" як "давньоруська", хоча його походження ті->ці->чі->чи стверджується в інших джерелах і це вже після 14 ст. Здається, тут малодосліджене поле?)
@@ValentinNechayev Так, це навряд чи досліджене. Треба шукати в Залізняка. Крім того, розвиток ті->ці->чі->чи навряд чи здається імовірним. Бо це все були окремі частки, які існували одномоментно: ти, ци, чи. Різниця між ними була, імовірно, географічна, при чому не залежала від "цокання".
У нас в Будапеште сравнительно недавно государственный язык славянский . В России писали на древневенгерском вплоть до Петра первого . Потом ещё были реформы Ленина
У вас привыкли твердить , Москва третий Рим . В 1355 в Риме короновали Карла IV . Столица Римской империи стала Прага . Вена третий Рим , Габсбурги Матяш Корвин перенёс столицу Царьград в Буда-Пешт . Но Вена приняли государственный немецкий , в Будапеште срочно разработали и приняли венгерский . В России провели реформы и появился русский язык . Потом реформы Ленина и появился практически современный русский . .
@@Istoria-Movy Вона взагалі звучить дуже цікаво і зовсім маловідома серед широкого заагалу, хоча поширена від Дніпра до Уборті на північ від Варшавського шосе. Хочеться сказати - як давньоруська )). Проїдьтеся якось по Овруцькому , або Олевському р-ну.
На диво, мені легше сприймається давньоруська, аніж староукраїнська мова, бо саме у староукраїнській ери та ері ляпали де завгодно (инꙏшый) і нема в мене чіткого розуміння, яким чином він почав там стояти. Редуковані давньоруської легше пояснити можна, достатньо провідмінювати слова і побачити, де випала приголосна О чи Е (не завше так працює, але часто так бува)
Так, звісно. Єдина заувага, якщо дозволите: О та Е - голосні, а не приголосні. Крім того не приголоснА або голоснА, а приголоснИЙ або голоснИЙ (бо звук, а не буква).
Нарешті лектор став правильно вимовляти букву Г, сучасним українським звуком г ( а не ґ, як це він помилково робив колись). Існує купа свідчень іноземців, що окрім північного Новгородського діалекту, на Русі було поширене глоткове г, як вони зазначають на чеський манер.
Існували обидва варіанти, і ще ніхто не визначив коли саме проривний Г змінився у фарингальний. До того ж, я не впевнений, що людина, яка не володіє термінологією, називаючи фарингальний Г "м'яким", в праві давати свої судження у цій справі.
@@Istoria-Movy Вирішили перейти до образ? Треба просто краще готуватися до випусків, особливо звернути увагу на описи іноземців про живу мову Руси.Ви ж мабуть самі добре знаєте, що писемних джерел живої мови населення Києва 10-12 століть майже не існує. На відміну від Новгорода із купою берестяних грамот. Реконструювати живу мову давнього Новгорода - нема проблем, але вона була дуже відмінна від мови Києва (знову закликаю вас читати історичні джерела). Так є графіті Софії київської, котрі дають якесь уявлення, але все-одно письмовою мовою була староцерковнослов'янська мова, що базувалася на староболгарській. Так ви можете стверджувати, що освідченні попи вимовляли саме проривний Ґ, коли проповідували на церковнослов'янській. Але твердження, що початковим живої мови був проривний Ґ, а фарингальний Г був набутий у пізні часи - це абсурд. Відписуюся від каналу, чіпляйте локшину на вуха комусь іншому.
@@Istoria-Movy Взагалі первісний коментар адресувався не вам, а широкій спільноті, як підтримка вашого каналу. Так я погоджуюсь, не варто вводити спільноту в оману неправильними термінами. Хоча сам контент вашого каналу є більш пізнавально-розважальним ніж науковим. Коментар виправив, якщо ви дійсно так болюче реагуєте на критику можете взагалі його видалити, а мене заблокувати. Ваша справа, в Ют'юбі, ще й не таке зустрінеш.
А ще, якщо показувати це відео скептику щодо української, то просто переклад - він скаже "та то видумав, що хотів", а з аналізом - виходить, що з обгрунтуванням
@@vitall789 "оу" там калькувалося з грецької, де немає окремої букви для звуку "у", а друга літера цього сполучення - іпсилон. Потім його спростили до звичної нам "у", таким чином Україна ніколи не була "окраїною".
Місто називається Переяслав. В Галицькій землі - Ярослав. Переяслав(ль) Залєсскій, Ярослав(ль) Волжскій- це вигадки андрофагів, які кострубато намагалися копіювати Русь.
А як ви знаєте шо "и" там читали як і, а "е", як є?.... тим більше що там літера є, також існує в тексті. Попробуйте прочитати українським стилем... Зараз ваша вимова нагадає ческу мову
Я періодично передивлясь різні "мовні" та історичні канали, і диву даюсь, наскільки все подається примітивно. Очевидно, етап "фоменковщини" доведеться і нам (вам?) пройти, але щоб він настільки затягнувся... Примітивізм часом просто смішить: на рівні як ото у росіян було "єтруски" - еті рускіє. Але тут, вибачте, це вже бісить. От схоже слово на "сучасне" українське - значить, висновок: то - наші предки! Бач, як вони гарно балакали "живою народною" мовою. Пофіг, що воно може бути схоже на білоруську, польсьску сербську чи болгарську - головне, не на російську! І от автор починає читати "староукраїнський" текст - і "мова" стає схожа на що завгодно, тільки не на "живу народну". Бо автору невдомьок, що оті чудернацьні значки щось та значать! Їх там занадто багато, щоб просто відмахнутися, але через те, що він НЕ ЗНАЄ, як вони повинні звучати, він їх заміняє дивними звуками, схожими на сучасні українські! Ну дійсно, що то таке ваше "ѣ", яке в кожному слові?? Це - як ніби в англійській замінити звук th на звичайну слов'янську "с" чи "з", бо хто ж "помітить"? Але справа в тому, що колись таких голосних звуки в староруській мові (як, скоріше, і в праслов'янській), яких вже давно нема у сучасній, було аж ДВА! Я багато разів бачив, як транслітерували з староруської ("рускі єзик") тексти на сучасну українську мову, наприклад, ті ж листи Хмельницького. То - ганьбище. Ганьбище усього українського мовознавства, бо ті звуки все ще ІСНУЮТЬ "в природі", як ще існує і та мова (рускі єзик), якою колись говорили. Просто поїдьте коли в житомирське ПОЛІССЯ, і не ганьбіться. Бо якби Ви почали все вимовляти нормально, то, скоріше, Вас би зрозуміли в якомусь поліському селі навіть в якому небудь 2024 році. І прочитайте хоча б оце www.ukrinform.ua/rubric-regions/2606464-comu-v-ukrainsku-movu-povertaetsa-moda-na-dialekti.html
Вже лише самий псевдотермін "староруська" видає в вас людину, далеку від мовознавства. А наводити в якості аргументу статтю з жовтої преси - це просто сором. Вибачте.
До речі. В одному відео ви сказали, що слово "треба" це запозичення з польської. Це слово присутнє у всіх руських ( українських) діалектах від Закарпаття до Сіверщини. Закарпаття з 11 століття у складі Угорщини. Сіверщина була у складі Польщі (Корони) заледве 30 років. " Треба" присутнє у сербо-хорватській у тому ж значенні. Це слово потрапило в руську (українську) напряму з прослов'янської. Вчіть руську мову!
У розмовній руській мові кількість запозичень з старослов'янської дуже обмежена. Наскрізна присутність цього слова у всіх без виключення діалектах робить неможливим запозичення з польської дуже сумнівним.."непотріб" теж з польської запозичили?
Звичайно у слові" треба" після т випав редукований звук, так як і у слові"трясця" (хвороба така) . " Трясця" це теж запозичення ?( "А ворогове трясцею оточи " - графіті Софії). і" трава"- запозичення ? Трава це точно з праслов'янської (з проміжним етапом з редукованим після т). Розвиток "трава" з праслов'янської не дав "терава", так і в " треба" випав редукований . Це логічні паралелі
Питання можливо трохи не по темі. Яке походження має мова болгар? Колись працював з польсько-болгарськими документами і помітив схожість зі старослов'янською. Наприклад "асм ест", що значить "я такий то.
@@Istoria-Movy По поверхностному восприятию это древнеславянское произношение крайне напоминает болгарский, скорее всего влияние староболгарского церковного, не умаляя пррчих достоинств. Реальное наблюдение этнического болгарина.
@@Istoria-Movy говорю вам как болгарин, похоже влияние староболгарского на церковнославянский, здесь нет ничего нового. Это на уровне поверхностных ощущений, когда ты закрываешь глаза и слышишь звуки
Можно ли доверять текстам, которые дошли до нас в поздних списках? И могут ли быть эти тексты аутентичными? На слух это больше похоже на церковнославянский или его разновидность.
@@Istoria-Movy Я не знаю, что такое руською. На тот момент на руси было множество диалектов, т.е. единого не было. Единого народного языка не было, единым письменным был церковно-славянский. Народна мова Киева, да, согласен. Но только нужно делать сноску, что этот текст к нам дошёл по спискам 15 века, но и после он переписывался. Ошибки, осмысления, переозвучивание переписчика могли искажать тексты. Нам сей час рассказывают о древнерусском языке "Слово о полку Игореве", а дотошные современные лингвисты распотрошили текст по косточкам и выяснили, что это солянка из двух разных диалектов (черниговского и псковского), да ещё и разных времён 12 и 14-15 веков. Т.е. на таком языке никто и никогда не говорил, это фикция, фантазия автора, который занялся компиляцией старых текстов, переосмысливая и изменяя их.
Цікавий матеріал, але я скептично ставлюся до терміну "давньоруська мова" і взагалі до самої концепції давньоруської мови. Вона має низку слабких сторін. По-перше, не існує великих за обсягом текстів, написаних власне давньоруською мовою - більшість рукописів доби Київської Руси писано старослов’янською мовою із вкрапленнями розмовної мови, але ця розмовна мова відрізнялася залежно від місця походження пам’ятки. Це лише свідчить про існування на Русі диглосії, а не єдиної давньоруської/прасхіднослов’янської мови (навіть як сукупности діалектів). Фактологічний матеріал надто обмежений. Твердження про те, що в Смоленську, Полоцьку чи Новгороді розмовляли діалектами давньоруської не має під собою твердого підґрунтя. Ба більше - матеріали тих же новгородських берестяних грамот якраз свідчать, що усна мова Новгородщини сильно відрізнялася від мови Києва на багатьох рівнях - від фонетики й граматики до лексики. Тому давньоруська мова - це теоретичний конструкт. По-друге, далеко не всі діалоги й перемовини князів писані живою мовою Руси XII ст. Наведу кілька прикладів з Іпатського списку: «Рече Святославъ къ матери своей и къ бояромъ своимъ: “нелюбо ми есть в Киевѣ жити, хощу жити в Переяславци в Дунаи, яко то есть среда земли моей, яко ту вся благая сходяться…” Рече им Олга: «люба ми есть рѣчь ваша, уже мнѣ своего князя не крѣсити; но хощю вы почтити на утьрѣя предъ людми своими, а нынѣ идите в лодью свою, и лязьте в лодьи величающеся; азъ утро пошлю по вы…” Наведені фрагменти рясніють церковнослов’янізмами, тут наявні слова як-от «хощу», «среда», «благая», «предъ», «величающеся», «азъ». Постає запитання: якою ж тоді мовою вони написані? Тут навіть важко відокремити південнослов’янську лексику від східнослов’янської. Я вже не кажу, що більшість давньоруських текстів дійшли до нас не в оригіналі, а в списках XIV-XV, які зараз зберігаються в московських музеях - це теж ускладнює точну реконструкцію.
Так, дійсно. Тому я й уточнюю: наближеною до живої мови є саме пряма мова у Київському літописі 12 ст. Інші частини ПВЛ демонструють у прямій мові церковнослов'янську мову.
Людина, яка не знає значення слова "крига" вчить нас мови княжого Києва. Мова Києва 11 ст. володіла всіма ознаками української. Це було доведено ще Максимовичем , Кримським та іншими. Вчіть українську! Те ,що ви озвучуєте - старослов'янська (болгарська) 0:07
Звичайно просунулось. В часи Кримського графіті Софії не були відкриті. У графіті Софії ми бачимо "порося" ," трясця","геть" та інші сучасні слова. До речі як русини озвучували назву столиці. Згідно з вашою логікою - Кієв. Але ніяких Кієвів . Навіть москалі в тутулатурі київських митрополитів писали. : Киевский (через ы) 0:09
@@ПавелБоровик-р1ь мойва была изобретена в Австро-Венгрии в начале 20 века. Богдан Хмельницкий, Котляревский, Шевченко очень удивились бы, узнав что они украинцы.
@@Alex-gv5lt Не пишите свой телевизионный бред.Какой генштаб Австрии?Украинским народным песням 400-500 лет,с 18 столетия идёт запрет на книгопечатание на украинском языке,а ты тут сказки пересказыаешь.
Так, дійсно. Чеська мова (літературна) зберегла багато давніх рис, які у сучасній українській зникли. Особливо це стосується утворення минулого часу та вжитку ненаголошених займенників.
![[МОВА ДАВНІХ ГРАМОТ] Галичина, 1140-і рр.](http://i.ytimg.com/vi/OLKhPtbXe5Q/mqdefault.jpg)
![[МОВА ДАВНІХ ГРАМОТ] Галичина, 1140-і рр.](/img/tr.png)
![[МОВА КНЯЖОГО КИЄВА] Київ і Новгород, 1140 р. (1)](http://i.ytimg.com/vi/8qyuJtnOu4o/mqdefault.jpg)
![[ІСТОРІЯ СЛОВА] Руський](http://i.ytimg.com/vi/NLitSpUqltA/mqdefault.jpg)
Дякую. Краще з поясненнями і деталізацією. Gracias.
Дуже цікаво слухати ваші пояснення! Дякую.
привіт. я з львівської області (5 км від львова), моя баба (бабця) з 30х років народження використовувала в розмові такі слова:
- видиш, видіти
- ми (принеси ми відро води)
в родині ми досі використовуємо ці слова :)
Слова з пісні, - туди повернуся, сюди повернуся, видно чуже село. А ще є однокореневі слова розвиднілось, видніше, видалити.
В південноволинському говорі теж вживаємо видиш.
"Розчеши МИ кучері, кучері, кучЕрі"
Цікаво те, що система письма не повністю відображає все фонетичне різноманіття мови. Так, ми знаємо голосні І та И, але мені так чується, коли ми кажемо "ми" в значенні "мені", то це не МИ (не таке тверде) і не МІ (не таке м'яке), а щось середнє міх ними. В мову, в першу чергу, треба ВСЛУХАТИСЯ.
З початком війни історія та мова України стали для мене дуже актуальною.
З 2014?
@@MaksymGajanskyj Как "мовный" закон приняли, так и сразу!!!
Дякую, з аналізом цікавіше. Здоров'я автору!
Красиво спілкувалися князі.По-княжому.Дякую за етер.Усіх вам благ
дуже цікаво, дякую. Обов'язково з поясненнями. Так цікавіше
Дуже цікаві аналізи текстів. Поринаєш у цей неймовірний світ.
Дякую
Дуже цікаво. Я трохи розмовляю сербською і бачу багато подібних конструкцій схожі. Дякую за цікавий матеріал.
Дякую! Граматичний аналіз лишайте - цікаво і пізнавально.
Добре. Можна навіть ще більше заглибитися, але тоді є ризик втратити частину глядачів. Думаю робити окремі докладні граматичні розбори при спонсорстві.
@@Istoria-Movyта чего бояться? Уйдут те, которые, до всерачки будут доказывать, что слова папир, дах, крейда, ганок, цыбуля, мотра гукать, файно, свитлына, шрайбать, шпацырувать, фрюштукать, цэгла - украинские... )))
@@Alex-gv5lt до чого тут це? я пишу про граматику, а не про германізми.
Очень интересно! Пожалуйста, продолжайте с грамматическим анализом. Огромное спасибо!
Деякі слова до сих пір у вжитку в Закарпатті. Крім "видиш", є ще згадане "ми", в розумінні "мені" - "дай ми" - дай мені, "повіч ми" - скажи мені. У нас замість "єсте" - сьте, - "віділи сьте?", "чули сьте?", "їли сьте?".
Так, безперечно!
Не лише на Закарпатті , я ці слова користав з початку 50-х років. Обидва мої діди (1880 р., та 1885 р.) та бабусі практично саме так і говорили.
Чудово! І якраз таке-от пряме знайомство зацікавленої публіки з «матчастиною» усуває всякі спекуляції, на кшталт «чи розмовляли в давньому Києві українською, чи російською мовами», руська мова ближча до якої і хто кому предок.... Вочевидь, розмовляли «мовою Києва княжої доби», яка ані українська, ані російська. Те, що якась назва переноситься з мови на мову погоди не робить. Зрозуміло, що латинь доби Цицерона і румунська -- це різні мови. Давньоанглійська і сучасна англійська -- не те саме. І їхня спадкоємність не робить їх однаковими. Як не є крокодил динозавром. І от щодо питання -- цікаво, чи є лексикостатистичні дослідження, чи загалом якісь пораховані індекси схожості за комплексом ознак для мов з різних часів, якщо порівняти їхні відмінності із сучасними спорідненими мовами. Як-от, наскільки мова княжого Києва різниться, скажімо, з сучасною українською порівняно з тим, наскільки українська відрізняється від білоруської. Наскільки старопольска (чи як би її назвати) відрізняється від «давньокиївської».
"наскільки мова княжого Києва різниться, скажімо, з сучасною українською"?
А де ж достатня кількість зразків мови княжого Києва 10-12 ст.? Що таке мова княжого Києва: чи то мова князів, чи то мова селян, чи то мова княжої "канцелярії", чи то мова ченців, чи то книжна мова святого письма, чи то мова побутового листування тощо? Чи можна сьогодні впевнено казати, що це різні мови, чи це одна й та ж сама мова?
1. Такі дослідження неможливо здійснити внаслідок досить обмеженого корпусу мови давньоруських пам'яток. Що там казати, якщо нам навіть невідомо, як звучали деякі елементарні слова (наприклад стверджувальна частка "так" або слово "мабуть"). 2. Навіть щодо наявного корпусу слів - ми не завжди на 100% можемо бути впевнені, що певне слово є питомо руським або ж є запозиченням з церковнослов'янської (це не стосується базової лексики, а скоріше лексики більш абстрактної). Для встановлення питомості, необхідно здійснити величезну роботу з "відсіювання" слів та пошуку їхніх відповідників у сучасних діалектах. Таку роботу поки що ніхто не робив і навряд чи зробить.
@@M.Y.V. Власне я і спитав про це, чи є база для таких порівнянь (я не лінгвіст, просто на дозвіллі цікавлюся станом справ). Щодо «що таке мова княжого Києва» -- мова текстів, які збереглися і які мають прив'язку до носіїв і території. Оскільки живих свідків нема, то й інших альтернатив, крім написів, - також. Як говорили селяни ми не дізнаємося вже ніколи. Однак, за аналогією, навряд чи ситуція якось докорінно різнилася, порівняно з тим, як ми знаємо про це для селян початку 20 ст. А от як різниться динаміка мінливості в мові селян і в писемній мові -- це цікаво, але хто зна?
@@Istoria-Movy А можна виокремити якісь стабільно відтворювані функціональні мовні акти, які наявні практично у всіх текстах, що дійшли до нас? На кшталт «вказівка на переміщення з пункту А в пункт Б», і з таких одиниць скласти якийсь аналог списку Сводеша, тільки ad hoc для корпусу з N текстів? І вже по них міряти дистанцію.
"МАТН НЕ ХОТЯЧН ДНТНЧАТН БНЖА ГЕТ" - це з графіті зі стін Софії Києва. Якою мовою написано? Для тих хто не в курсі, літера "Н" в Середньовіччі. читалася як "і/и"... До того ж, особливістю середньовічних міст- держав була їх анаціональність, тобто в тому самому нашому рідному Києві жили далеко не тільки русини, але й тракійці, булгари, морави, богеми, вісляни, франки... та кого тут тільки не було. І це той контекст, який взагалі не враховується обивателями, і ігнорується сучасними історіопльотами. Контекст визначає сутність подій, пояснює що за чим відбувалося і демонструє до чого все призводить.
Дуже цікавий аналіз! Продовжуйте, будь ласка! Дякую!
Дякую. Дохідливо. (Коментарі теж толкові.)
Дуже цікаво і повчально!
Дякую за цікавий та пізнавальний контент. Ставлю вподобайку.
Вподобайка бо цікаво, повчально , змістовно і науково.
Дуже цікаво! Дякую Вам!
Тільки з аналізом! Дуже цікаво!
Дякую, цікаво! "Коли, пожежа" - хто би міг подумати ! Багато приховано.
Дякую Вам за працю та цікаве відео.
Дякую, формат ідеальний
Дуже круто, розбір треба.
Нагадує деякі інші слов'янські мови.
У кажній слов'янській мові залишається чогось більше, а чогось менше від давньої мови.
Класний формат, з граматичним розбором і прикладами! Так тримати!
Дякую: мені й самому це цікаво.
Аналіз супер, я підтримую новий формат!!!
о боже як кльово. Я не лінгвіст і взагалі не сильно з мовами, Але це такий чудовий формат
Завтра буде ще одне, цікавіше
Давно шукав подібні відео з розбором давньоруської (староукраїнської) мови. Звучить, як деякі сьогоднішні діалекти України.
Староукраїнська була після давньоруської. Це різні періоди
Дякую ❤
Дякую. Мені сподобалось
Цікавий аналіз. Чекаю на продовження. Дякую!
Дуже гарно
цікавенно!
Дуже цікаво
розбір супер.
Дуже гарно, що спочатку розповіли ситуацію, а потім текст. Коли є контекст, то значно цікавіше розбирати і сенс тексту.
Хотілося б також коментарі, щодо того чи це був текст написаний з повагою чи заерхньо і з чого можна зробити такий висновок.
Зараз я в листі легко побачу, ввічливий це лист чи нахабний. А щодо ось цього листа мені не зрозуміло
Ну тоді ж смайлики не ставили, тож ми не можемо нічого сказати про емоційне забарвлення.
орфоепія складна для вимови, зараз як на мене простіше... дякую за знайомство
Hail unto thee
З поясненнями краще. Я люблю фаховість в усьому.
Дуже дякую за цікавезну пояснення.
Прошу і надалі надавати не менш детальні пояснення мовних конструкцій давнини.
Добре!
граматичний аналіз то найцікавіша частина відео
Я радий, що я тут не один такий "ботанік", кому це подобається :)
Дякую!
Залиште, будь ласка, аналіз. Він хоч з першого разу не повністю зрозумілий, але тільки він є місточком між першоджерелом і перекладом.
Здається ви стали влучніше, гарно вимовляти ті самі "и", приємно послухати)
Не знаю
Краще з аналізом. Так цікавіше
Агінь! Продовжувати. Що до збереження авдиторії, то Ви хазяїн каналу. Гадаю, прихильникам детального розбору вистачить клепки розуміти потреби ЦА.
Ідея в тому, щоб давати текст давньою мовою з перекладом, а вже після того розбирати граматику та лексику. Таким чином ті, кого такі розбори не цікавлять, припинять перегляд після першої частини відео, а інші дивитимуться далі.
цікаво, пам'ятаю мій дід (з Галичини) часто вживав форму- "а висьте робили то", або на приклад "якбисьте знали, то б не робили", чи "абись знав"
Он случайно не Русином был?
@@vitall789 русинами називали всіх українців в ХІХ ст. А чому вас це цікавить, на росії цього не вчать?
@@rmanturkalo192 а почему щас так не называют?
Детальний граматичний аналіз та пояснення лексики - це найцікавіша частина! Особливо тішить, коли ви показуєте, як той чи інший корінь зберігся в сучасній українській мові та в її діалектах. Відчувається зв'язок часів і водночас приходить усвідомлення, наскільки українська мова складна, велика і різноманітна.
Якщо буде нагода, поясність, будь ласка, наступного разу слово "оже". Мені здається, воно перетворилося на закарпатське "ож" і на галицьке "же"
Щодо "оже" - абсолютно правильно. Воно й є тепер "ож" і "же".
@@Istoria-Movy Часто стикалася з твердженням, буцімто "же" - це запозичення з польської. А воно виходить питоме українське слово
@@aiinesk 'же' это из праславянской частичка, общеславянская. По реконструкциям эта эмфатическая/подтвердительная энклитика напрямую идёт из праиндоевропейского, там только первый звук был 'Г'
Дякую. З поясненнями дуже добре ви придумали))) У мене питання. Чи була різниця в озвучуванні букв Ѡ і О. Я знаю, що в озвучуванні різниці не було, все це звук о, іноді Ѡ чи Ѡ з хрестиком-лігатурою звучало як От. На дружньому ресурсі побачив, що Ѡ звучало як дифтонг УО, що чергувалось при відмінюванні з О. Напевне, як польське Ó в словах bób (біб) - bobu (бобу). Буду вдячний за відповідь)))
Станом на 12 століття О та Ѡ означали той самий звук /о/. Різниця була в орфографії, а саме: Ѡ на початку слова, О - в інших позиціях. Натомість після падіння редукованих Ъ та Ь - орієнтовно кінець 12 ст. та початок 13 ст. - звук /о/ у певних позиціях змінився і почав звучати або як /уо/ або як закритий /о/, наближений до /у/. Саме для того, щоб відрізнити цей новий звук від звичайного /о/, деякі (не всі) писарі вирішили записувати цей новий звук літерою Ѡ. Фактично у відповідності з польським Ó, хоча він мав інше звучання.
@@Istoria-Movy дякую. вичерпно
👍👍👍
Я з великою цікавістю слухаю Ваш аналіз. Не вилучайте його із своїх відео, будь ласка!
З аналізом цікавіше.
Прийнято.
Чомк при прочитанні літопису Ви міняєте вимову, напр. "єстє" замість "єсте". Так, як там написано, говорили мої дідусь і бабця.
Тоді ці звуки ще не стверділи остаточно.
@@Istoria-Movy А як Ви це знаєте? Фонограми до нас дійшли? Є така річ, і називається вона "мовний уклад". Є закон "культури" мовного укладу Валерія Курінського. Так ось, мовний уклад надзвичайно стійка річ і він не змінюється століттями. Якщо прочитати те, що написане в літописах, з українським мовним укладом, то виходить точно так, як говорили мої Дідо і Бабця, жива фонограма.
@@sandpiper2949 Не перебільшуйте.
@@Istoria-Movy А по суті щось можете сказати? Я Вам вказав про закон культури мовного укладу. Спеціалісту, що висвітлює лінгвістичні теми, не завадило би з ним ознайомитись. Я стверджую, що Ви читаєте тексти не вірно, і маю для цього підстави.
Цікаво. Та я хотів би також дізнатися, звідки ми знаємо, що мова тих листів була наближена до розмовної. От скажімо, якби хто почитав мої листи, які я писав років 30-40 тому, то, мабуть, зробив би висновок, що я і в побуті спілкувався літературною українською. А насправді я розмовляв пекельним суржиком. (Щоправда, мені дуже муляло, що я звертаюся до рідних і знайомих письмово та усно по різному. Але ще більш незручно було писати слова, які ніколи не бачив написаними).
Дуже просто: тоді не існувало літературного київської стандарту, що протиставляється умовному суржику. Як говорили, так і писали.
❤
Ви зазначаєте, що в літописі Нестора переговори князів писано живою (чи наближеною до неї) мовою Києва і Руси XII ст., а саме давньоруською мовою. Тоді таке запитання: цією живою мовою розмовляли на Русі у вузькому сенсі цього слова, себто в Київській, Чернігівській і Переяславській землі, чи на всій території, підвладній великокняжому престолу?
У Києві і Переяславі. У Чернігові фонетика вже дечим відрізнялася.
Дякую. У субтитрах виправте ХІХ ст. на ХІІ ст. (дванадцяте)
З аналізом значно цікавіше, ніж без. Просто переклад залишає здивувати "а чого це вирішили, що саме такий переклад правильний. А аналіз є поясненням, чому саме так. А заодно показує забуті слова і показує "питомо українські" слова на які диванні мовознавцв кажуть що вони русизми. Так, що хоча аналіз це складно, але страшенно цікаво
Так, дякую, мені теж цікаво його робити.
З аналізом добре
Прийнято.
Я філолог, мені розбір дуже цікаво.
На слух важко сприймати давньоруску, читати простіше.
А те як ви вимовляєте це дійсно так говорили чи це особисто ви так вимовляєте?
Я вимовляю відповідно до встановлених правил - так, як дослідники відновили звучання давньої мови.
Один дослиднык у нас уже был, Порошенко. У него христианство от Томаса а не от Андрея первозванного!
@@vitall789 Чё?
@@vitall789Лікуйся
Дякую Вам! Цікаво ще було би послухати, як той же уривок буде церковно слов'янською мовою! Може ви зробити таке відео? Будь ласка, це ж дуже повчально .
Я не орієнтуюся на церковну мову.
@@Istoria-Movy дякую, зрозуміла
В мене єсть питання: Чи вважаєте ви доцільним повернути деякі давньоруські та давньоукраїнські словоформи та граматичні конструкції у сучасну мову(най у належно видозміненому вигляді) для розширення можливостей оної або певної противаги суржикові?
Було б чудово, але це питання до наших академіків, які формують норми літературної мови.
@@Istoria-Movy Я за те, щоб використовувати давні словоформи в художній літературі. Особливо в історичних романах для створення відповідного колориту або стилізації мовлення персонажів.
@@Istoria-MovyА вам відомі якісь схожі ініціативи? За відчуттям в інтернеті лише ви давньоруською займаєтесь.
@@glinghemthiris38 Ні, я нікого не знаю. Це не дуже популярна тема, і на ній не похайпуєш.
Цікаво було б почути твою версію про час винекнення двух слів: ДИВО і БОГ.
Так, це цікава дискусія була б.
Маю таке питання. Ось це повідомлення, це пряма мова інтерпретована літописцем? Вона ж не відтворює 100% пряму мову Всеволода?
Є припущення, що літописець мав доступ до архіву таких повідомлень. Або він міг просто передати зміст своїми словами.
@@Istoria-Movy Про архіви цікава інформація. Можливо вам відомо щось про них чи можливо є якась історична робота про це, щоб дізнатись більше? Адже писемних джерел про часи Русі дуже мало.
@@serhiishakh Правда колит, поэтому псевдо историки смотрят в рот нынешних политиков-олигархов! А им разделяй и властвуй - древний топорный метод, который вы народ подхватили к тому же на знамя!
Хотів би я поставити вам дві вподобайки 😊, було дуже цікаво.
Будь ласка, якщо можете, робіть і надалі такий аналіз, ви є справжнім лінгвістом, а в Україномовному сигменті не має достанньо фахівців вашого напрямку.
Дякую! Приємно таке читати.
Привіт.
Було б цікаво дізнатися думку вашого каналу про слов'янське слово "Князь". Яке походження цього слова, яке вживається як слов'янський політонім? Чи тo пов’язане зі словами „Каган“ або „Koening“?
Я вже робив відео - є на каналі десь роки три тому. Може ще одне зроблю з поправками.
Подобається, що тебе ще і розбір тексту є.
Поддерживаю, интересный разбор! Нужно больше таких видео.
Гаразд, буду розбирати тексти докладніше.
Дуже схоже на розмови між ворогуючими депутатами. Бачиш, я не рейдерив твій бізнес. Твої підприємства самі згоріли і мої люди не причетні. На сходках ти мені зуб давав.
Хах :)
Відчувається, що літописець все ж адаптовував усну мову до мови письма (староболгарської, точніше, старословʼянської), але і намагався лишити якісь особливості «княжої»
Єдине церковнослов'янське слово в цьому тексті - сътворилъ. Усі інші - питомі руські.
@@Istoria-Movy А за якими такими критеріями ви визначаєте, де питомо руська лексика, а де церковнослов'янська? Якщо до прикладу слово не має яскраво виражених східнослов'янських/південнослов'янських рис (повноголосся/неповноголосся, "ч" замість "щ", початкова "о" або "е" тощо) і належить до базового лексикону?
@@ostromysl це можна визначити за наявністю відповідної лексеми у сучасних східнослов'янських / болгарських діалектах - у народних говірках, які були менш піддані впливу офіційної літературної мови.
@@Istoria-Movy Сътворилъ - не єдине ц.-сл. слово в цьому фрагменті. Є ще «єще» - руське звучало б як «още». І «крьст», напевно, теж прийшло з ц.-сл. разом із християнством.
@@Istoria-MovyПояснення не надто переконливе. Ми ж говоримо не про сучасні слов'янські мови, а про давні. Слова, які є на 100% руськими в наведеному фрагменті,- це «язъ», «тобѣ», «ѡже», «аже». Решта - загальні слова, які в тій чи іншій формі присутні в ц.-сл. мові: «ми», «мьнѣ», «чьто», «видиши», «цѣловалъ єси», «был» «боудетъ», «есте», «лихо», «добро», «годьно», «вьсѣмъ» тощо. Спеціально дивився словники старослов'янської. А оскільки чимало базових лексем у тексті пристутні і в д.-р., і в ц.-сл., визначити чи є слово саме руським, чи староболгарським подекуди буває украй складно.
Я не філолог, але українською мовою цікавлюсь і додам своїх п"ять копійок. В Середньовіччя в багатьох країнах було модним серед еліти - знаті, в своїй країні розмовляти не рідною мовою, на якій розмовляв простий народ, а іншою - чужою, щоб поставити себе вище простих людей. Так в Європі літературною мовою була латинь і знать розмовляла на латині. В Пакистані, а згодом і в Узбекистані, і в Азербайджані літературною мовою була мова фарсі, якою розмовляла знать цих країн, а не рідною, якою розмовляли простолюдини. В Україні Русі було три мови - вища мова, це церковнослов"янська, або староболгарська, яка являлась і літературною мовою, і якою розмовляла українська знать. Середня мова, якою розмовляли середні чиновники - це суміш церковнослов"янської і української мови. І нижча мова - це українська мова, якою розмовляли і розмовляють до цих пір в селах і містах України. Тому стверджувати, що мовою в повідомлені Всеволода Мстиславовича говорив весь Київ і Україна - не варто. Для прикладу, порівняйте мову в повідомлені з мовою простих людей в графіті на стінах Софії Київської.
Це та сама мова, що й на стінах Софії. А наша знать взагалі на ранніх етапах говорила давньошведською.
@@Istoria-Movy Перший раз чую, що в Україні знать розмовляла давньошведською. В Україні-Русі було багато норманських найманців - русів, які грали велику роль в воєнних справах українських князів і звичайно розмовляли шведською чи норвежською мовою. Наведіть будь ласка джерела, які підтвердять давньошведську мову серед української знаті.
@@ВолодимирМарківський-и6е Ігор, Олег, Ольга, Рогніда - шведські імена, адаптовані під слов'янську вимову.
@@ВолодимирМарківський-и6ез якого ви взагалі вирішили що мова простолюдинів часів Київської Русі є українською?
@@thatfeel5092 Польський і московський філолог Михайло Красуський, 1880 рік, писав про українську мову: "Не багато пройшло часу панування латинської мови, але сьогодні її вже ніхто не розуміє, так само німці не розуміють мови готів. Діалекти диких людей змінюються протягом кількох поколінь, мова ж українців, хоча теж не зовсім в первинній формі, стоїть досьогодні твердо, наче непохитна скеля! Якщо колись, не скоро здійсниться ідея про загальну слов"янську мову, то українська перед всіма має на це право, бо це є мова КОРІННА, й тому-то всі слов"янські народи краще розуміють її , ніж усі інші мови." І це далеко не перше таке свідчення про українську мову. Так англійські вчені-лінгвісти Роберт Макрам, Уільям Крен і Роберт Макнійл в своїй книзі "The story of English" ("Історя аглійської мови") пишуть, що англійська і усі європейські мови походят від української мови - українська мова є праматір"ю усіх європейських мов і т.д. Для понятливого досить.
А ще питання, якщо можна? Чомусь вимова з моєї непрофесійної точки зору подібна досить на словацьку. Звідки виникає така аналогія? Дякую
Може тому що ви знаєте словацьку?
@@Istoria-Movy трохи розумію ) ...а знаю добре польську, розумію добре білоруську. але це тут не те )
@@lorexin Мені важко сказати. Тут мені накидають, що комусь схоже на сербську, комусь на болгарську, комусь на ще щось. Я думаю, це залежить від досвіду мови конкретної людини.
Розбір - най буде. А коли це "ли" почало вимирати і замінятись на "чи", і чому?
Було і те, і те одночасно, але обидві частки виконували дещо різні функції.
@@Istoria-Movy Де можна про це більше прочитати? В базових описах, як у Жовтобрюх або Шевельова, я це не бачив. (При чому, в тому ж класичному підручнику Жовтобрюх, що перевипускали в 2007 з 1980, взагалі "чи" як "давньоруська", хоча його походження ті->ці->чі->чи стверджується в інших джерелах і це вже після 14 ст. Здається, тут малодосліджене поле?)
@@ValentinNechayev Так, це навряд чи досліджене. Треба шукати в Залізняка. Крім того, розвиток ті->ці->чі->чи навряд чи здається імовірним. Бо це все були окремі частки, які існували одномоментно: ти, ци, чи. Різниця між ними була, імовірно, географічна, при чому не залежала від "цокання".
У нас в Будапеште сравнительно недавно государственный язык славянский . В России писали на древневенгерском вплоть до Петра первого . Потом ещё были реформы Ленина
Цікаво, але незрозуміло
У вас привыкли твердить , Москва третий Рим .
В 1355 в Риме короновали Карла IV . Столица Римской империи стала Прага . Вена третий Рим , Габсбурги
Матяш Корвин перенёс столицу Царьград в Буда-Пешт .
Но Вена приняли государственный немецкий , в Будапеште срочно разработали и приняли венгерский . В России провели реформы и появился русский язык . Потом реформы Ленина и появился практически современный русский . .
Відіті, відів - кажуть у поліській говірці півночі Київщини і Житомирщини.
Навіть так???
@@Istoria-Movy Вона взагалі звучить дуже цікаво і зовсім маловідома серед широкого заагалу, хоча поширена від Дніпра до Уборті на північ від Варшавського шосе. Хочеться сказати - як давньоруська )). Проїдьтеся якось по Овруцькому , або Олевському р-ну.
А чому "и" читається як "і" якщо літера "і" була й тоді присутня?
Існували правила - і писали перед голосними, и -в інших випадках. Обидві звучали як і
@@Istoria-Movy а можно якесь посилання - звідки ці правила, згідно яким документам, тощо
@@Хмелів У мене немає посилань на інтернет. Я користуюся паперовими книжками - університетськими підручниками з історії мови.
@@Istoria-Movy Так скажіть хоча б що за книга й хто автор. Мене цікавить саме конкретний момент - хто і звідкі взяв що читалось саме так?
@@Хмелів Шевельов "Історична фонологія української мови"
На диво, мені легше сприймається давньоруська, аніж староукраїнська мова, бо саме у староукраїнській ери та ері ляпали де завгодно (инꙏшый) і нема в мене чіткого розуміння, яким чином він почав там стояти. Редуковані давньоруської легше пояснити можна, достатньо провідмінювати слова і побачити, де випала приголосна О чи Е (не завше так працює, але часто так бува)
Так, звісно. Єдина заувага, якщо дозволите: О та Е - голосні, а не приголосні. Крім того не приголоснА або голоснА, а приголоснИЙ або голоснИЙ (бо звук, а не буква).
@@Istoria-Movy Вибачте, як завше із звички кажу на голосні «приголосні»
😮
В мене підозра, що в дієсловах в минулому ''Ь'' читався як ''і''
🙏
у якому прикладі?
@@Istoria-Movy ''Отченаш'' - ...''даждь нам днесь'' (так в сучасній ц-с мові)
4:35 а, жага?
Теж, дякую. Хоча й з іншим ступенем чергування голосного.
У нас на буковині так само кажуть ВИДИШ!!
Як на мене, ця старовинна мова дуже похожа на болгарську
Нарешті лектор став правильно вимовляти букву Г, сучасним українським звуком г ( а не ґ, як це він помилково робив колись). Існує купа свідчень іноземців, що окрім північного Новгородського діалекту, на Русі було поширене глоткове г, як вони зазначають на чеський манер.
Існували обидва варіанти, і ще ніхто не визначив коли саме проривний Г змінився у фарингальний. До того ж, я не впевнений, що людина, яка не володіє термінологією, називаючи фарингальний Г "м'яким", в праві давати свої судження у цій справі.
@@Istoria-Movy Вирішили перейти до образ? Треба просто краще готуватися до випусків, особливо звернути увагу на описи іноземців про живу мову Руси.Ви ж мабуть самі добре знаєте, що писемних джерел живої мови населення Києва 10-12 століть майже не існує. На відміну від Новгорода із купою берестяних грамот. Реконструювати живу мову давнього Новгорода - нема проблем, але вона була дуже відмінна від мови Києва (знову закликаю вас читати історичні джерела). Так є графіті Софії київської, котрі дають якесь уявлення, але все-одно письмовою мовою була староцерковнослов'янська мова, що базувалася на староболгарській. Так ви можете стверджувати, що освідченні попи вимовляли саме проривний Ґ, коли проповідували на церковнослов'янській. Але твердження, що початковим живої мови був проривний Ґ, а фарингальний Г був набутий у пізні часи - це абсурд. Відписуюся від каналу, чіпляйте локшину на вуха комусь іншому.
@@FirstLast-bz6bt ви вже опанували лінгвістичною термінологією. Це прогрес! Бажаю успіхів і надалі.
@@Istoria-Movy Взагалі первісний коментар адресувався не вам, а широкій спільноті, як підтримка вашого каналу. Так я погоджуюсь, не варто вводити спільноту в оману неправильними термінами. Хоча сам контент вашого каналу є більш пізнавально-розважальним ніж науковим. Коментар виправив, якщо ви дійсно так болюче реагуєте на критику можете взагалі його видалити, а мене заблокувати. Ваша справа, в Ют'юбі, ще й не таке зустрінеш.
А почему вы не заметили ещё худшую ошибку, автор называет давнерускую вместо давнеукраинскую !?
Щось ті князі по чешські спілкувались)))
А вам не кажется, что мова княжего Киева основана на языке древнемакедонском - церковном языке Библии того времени?
ні
А ще, якщо показувати це відео скептику щодо української, то просто переклад - він скаже "та то видумав, що хотів", а з аналізом - виходить, що з обгрунтуванням
Вы наверно даже на знаете значение древнеруского слова оукраина, но славу воздаете вместо Бога ему!
@@vitall789 "оу" там калькувалося з грецької, де немає окремої букви для звуку "у", а друга літера цього сполучення - іпсилон. Потім його спростили до звичної нам "у", таким чином Україна ніколи не була "окраїною".
Місто називається Переяслав. В Галицькій землі - Ярослав. Переяслав(ль) Залєсскій, Ярослав(ль) Волжскій- це вигадки андрофагів, які кострубато намагалися копіювати Русь.
Переяславль, бо -ль = присвійний суфікс, який в український мові згодом пропав.
А як ви знаєте шо "и" там читали як і, а "е", як є?.... тим більше що там літера є, також існує в тексті.
Попробуйте прочитати українським стилем...
Зараз ваша вимова нагадає ческу мову
У давнину деякі літери читалися не так як зараз
Я періодично передивлясь різні "мовні" та історичні канали, і диву даюсь, наскільки все подається примітивно. Очевидно, етап "фоменковщини" доведеться і нам (вам?) пройти, але щоб він настільки затягнувся... Примітивізм часом просто смішить: на рівні як ото у росіян було "єтруски" - еті рускіє.
Але тут, вибачте, це вже бісить. От схоже слово на "сучасне" українське - значить, висновок: то - наші предки! Бач, як вони гарно балакали "живою народною" мовою. Пофіг, що воно може бути схоже на білоруську, польсьску сербську чи болгарську - головне, не на російську!
І от автор починає читати "староукраїнський" текст - і "мова" стає схожа на що завгодно, тільки не на "живу народну". Бо автору невдомьок, що оті чудернацьні значки щось та значать! Їх там занадто багато, щоб просто відмахнутися, але через те, що він НЕ ЗНАЄ, як вони повинні звучати, він їх заміняє дивними звуками, схожими на сучасні українські! Ну дійсно, що то таке ваше "ѣ", яке в кожному слові?? Це - як ніби в англійській замінити звук th на звичайну слов'янську "с" чи "з", бо хто ж "помітить"? Але справа в тому, що колись таких голосних звуки в староруській мові (як, скоріше, і в праслов'янській), яких вже давно нема у сучасній, було аж ДВА!
Я багато разів бачив, як транслітерували з староруської ("рускі єзик") тексти на сучасну українську мову, наприклад, ті ж листи Хмельницького. То - ганьбище. Ганьбище усього українського мовознавства, бо ті звуки все ще ІСНУЮТЬ "в природі", як ще існує і та мова (рускі єзик), якою колись говорили. Просто поїдьте коли в житомирське ПОЛІССЯ, і не ганьбіться. Бо якби Ви почали все вимовляти нормально, то, скоріше, Вас би зрозуміли в якомусь поліському селі навіть в якому небудь 2024 році.
І прочитайте хоча б оце
www.ukrinform.ua/rubric-regions/2606464-comu-v-ukrainsku-movu-povertaetsa-moda-na-dialekti.html
Вже лише самий псевдотермін "староруська" видає в вас людину, далеку від мовознавства. А наводити в якості аргументу статтю з жовтої преси - це просто сором. Вибачте.
@@Istoria-Movy Ви - ідіот. Вибачайте. Ідіотам завжди танцювати заважають яйця. "Жовта преса, кремлівський агент, малорос...", тепер новояз - "ухилянт"!
До речі. В одному відео ви сказали, що слово "треба" це запозичення з польської. Це слово присутнє у всіх руських ( українських) діалектах від Закарпаття до Сіверщини. Закарпаття з 11 століття у складі Угорщини. Сіверщина була у складі Польщі (Корони) заледве 30 років. " Треба" присутнє у сербо-хорватській у тому ж значенні. Це слово потрапило в руську (українську) напряму з прослов'янської. Вчіть руську мову!
Те, що потрапило напряму з праслов'янської - це тереба, теребити, а не треба. Треба - це запозичення: а) з польської; б) з церковнослов'янської.
У розмовній руській мові кількість запозичень з старослов'янської дуже обмежена. Наскрізна присутність цього слова у всіх без виключення діалектах робить неможливим запозичення з польської дуже сумнівним.."непотріб" теж з польської запозичили?
Звичайно у слові" треба" після т випав редукований звук, так як і у слові"трясця" (хвороба така) . " Трясця" це теж запозичення ?( "А ворогове трясцею оточи " - графіті Софії). і" трава"- запозичення ? Трава це точно з праслов'янської (з проміжним етапом з редукованим після т). Розвиток "трава" з праслов'янської не дав "терава", так і в " треба" випав редукований . Це логічні паралелі
Теребити це російське з старослов'янської. Ми ж говоримо про руську ( українську)
@@ПавелБоровик-р1ь сполука - ере - - саме (давньо)руська. Тому теребити - руське слово. Церковнослов'янською те ж саме було трѣбити.
Питання можливо трохи не по темі. Яке походження має мова болгар? Колись працював з польсько-болгарськими документами і помітив схожість зі старослов'янською. Наприклад "асм ест", що значить "я такий то.
Болгарською аз сꙏм - я є. Болгарська мова - теж слов'янська, як я українська, але у розвитку вона пішла своїм шляхом.
Мені краще з аналізом. Я підписався
Дякую! Буде аналіз.
чудовий аналіз
Это так похоже на Болгарский по произношению
Та ні. Послухайте болгарську мову на Ютубі.
@@Istoria-Movy По поверхностному восприятию это древнеславянское произношение крайне напоминает болгарский, скорее всего влияние староболгарского церковного, не умаляя пррчих достоинств. Реальное наблюдение этнического болгарина.
@@Istoria-Movy говорю вам как болгарин, похоже влияние староболгарского на церковнославянский, здесь нет ничего нового. Это на уровне поверхностных ощущений, когда ты закрываешь глаза и слышишь звуки
@@ОлегЕргиев Не знаю. Мені так не звучить.
Можно ли доверять текстам, которые дошли до нас в поздних списках? И могут ли быть эти тексты аутентичными? На слух это больше похоже на церковнославянский или его разновидность.
Єдине церковнослов'янське слово у цьому тексті - "сътворилъ". Руською було б "учинилъ". Інші слова - чисто руські.
@@Istoria-Movy Я не знаю, что такое руською. На тот момент на руси было множество диалектов, т.е. единого не было. Единого народного языка не было, единым письменным был церковно-славянский. Народна мова Киева, да, согласен. Но только нужно делать сноску, что этот текст к нам дошёл по спискам 15 века, но и после он переписывался. Ошибки, осмысления, переозвучивание переписчика могли искажать тексты. Нам сей час рассказывают о древнерусском языке "Слово о полку Игореве", а дотошные современные лингвисты распотрошили текст по косточкам и выяснили, что это солянка из двух разных диалектов (черниговского и псковского), да ещё и разных времён 12 и 14-15 веков. Т.е. на таком языке никто и никогда не говорил, это фикция, фантазия автора, который занялся компиляцией старых текстов, переосмысливая и изменяя их.
Цікаво як цей же текст звучав би у 15 столітті. Чи булаб різниця суттєвою..
Звісно, була суттєва різниця.
Цікавий матеріал, але я скептично ставлюся до терміну "давньоруська мова" і взагалі до самої концепції давньоруської мови. Вона має низку слабких сторін.
По-перше, не існує великих за обсягом текстів, написаних власне давньоруською мовою - більшість рукописів доби Київської Руси писано старослов’янською мовою із вкрапленнями розмовної мови, але ця розмовна мова відрізнялася залежно від місця походження пам’ятки. Це лише свідчить про існування на Русі диглосії, а не єдиної давньоруської/прасхіднослов’янської мови (навіть як сукупности діалектів). Фактологічний матеріал надто обмежений. Твердження про те, що в Смоленську, Полоцьку чи Новгороді розмовляли діалектами давньоруської не має під собою твердого підґрунтя. Ба більше - матеріали тих же новгородських берестяних грамот якраз свідчать, що усна мова Новгородщини сильно відрізнялася від мови Києва на багатьох рівнях - від фонетики й граматики до лексики. Тому давньоруська мова - це теоретичний конструкт.
По-друге, далеко не всі діалоги й перемовини князів писані живою мовою Руси XII ст. Наведу кілька прикладів з Іпатського списку: «Рече Святославъ къ матери своей и къ бояромъ своимъ: “нелюбо ми есть в Киевѣ жити, хощу жити в Переяславци в Дунаи, яко то есть среда земли моей, яко ту вся благая сходяться…”
Рече им Олга: «люба ми есть рѣчь ваша, уже мнѣ своего князя не крѣсити; но хощю вы почтити на утьрѣя предъ людми своими, а нынѣ идите в лодью свою, и лязьте в лодьи величающеся; азъ утро пошлю по вы…”
Наведені фрагменти рясніють церковнослов’янізмами, тут наявні слова як-от «хощу», «среда», «благая», «предъ», «величающеся», «азъ». Постає запитання: якою ж тоді мовою вони написані? Тут навіть важко відокремити південнослов’янську лексику від східнослов’янської. Я вже не кажу, що більшість давньоруських текстів дійшли до нас не в оригіналі, а в списках XIV-XV, які зараз зберігаються в московських музеях - це теж ускладнює точну реконструкцію.
Так, дійсно. Тому я й уточнюю: наближеною до живої мови є саме пряма мова у Київському літописі 12 ст. Інші частини ПВЛ демонструють у прямій мові церковнослов'янську мову.
@@Istoria-Movy Дякую за уточнення) А то мені спершу не зовсім зрозуміло було, який ви вкладаєте сенс у сам термін.
Звучит ніби словацькою
Звідки звучить?
@@Istoria-Movy 😁Не з відки, а як звучить, те що було прочитано
Фо-не-ти-ку! Поясніть якось, чому ви все це вимовляєте саме так. Спасибі.
Добре, я зроблю окреме відео
Людина, яка не знає значення слова "крига" вчить нас мови княжого Києва. Мова Києва 11 ст. володіла всіма ознаками української. Це було доведено ще Максимовичем , Кримським та іншими. Вчіть українську!
Те ,що ви озвучуєте - старослов'янська (болгарська) 0:07
"Володіти ознаками" не значить "бути". А від часів Кримського мовознавство вже значно далі просунулося у розумінні цих процесів.
Звичайно просунулось. В часи Кримського графіті Софії не були відкриті. У графіті Софії ми бачимо "порося" ," трясця","геть" та
інші сучасні слова. До речі як русини озвучували назву столиці. Згідно з вашою логікою - Кієв. Але ніяких Кієвів . Навіть москалі в тутулатурі київських митрополитів писали. :
Киевский (через ы)
0:09
@@ПавелБоровик-р1ь мойва была изобретена в Австро-Венгрии в начале 20 века.
Богдан Хмельницкий, Котляревский, Шевченко очень удивились бы, узнав что они украинцы.
@@Alex-gv5lt
Не пишите свой телевизионный бред.Какой генштаб Австрии?Украинским народным песням 400-500 лет,с 18 столетия идёт запрет на книгопечатание на украинском языке,а ты тут сказки пересказыаешь.
@@Alex-gv5lt а ленин изобрел машину времени и отправился к пушкину рассказать, что он создал Украину, ага.
Передніше в українській замісць «виконати» було «сповняти», которе, як на мене, було лучче.
Однак цікаво спілкувались тодішні князі, сподобне відео🤓
"сповняти" взяте з церковнослов'янського "испълняти", але так, цікаве слово теж.
Граматика надзвичайно схожа на сучасну чеську мову
У наших діалектах така сама граматика. Та й в літературній українській теж не відрізняється особливо. Просто дієслово "бути" у минулому часі опустили
Так, дійсно. Чеська мова (літературна) зберегла багато давніх рис, які у сучасній українській зникли. Особливо це стосується утворення минулого часу та вжитку ненаголошених займенників.
Дієслово "бути" не опустили, а замінили його займенником. Було "пьсали єсте", стало "ви писали".
@@Istoria-Movy Заради справедливості, треба зауважити, що ми теж кажемо писали сте, писали смо. Тільки це у діалектах