Дуже цікава тема, і актуальна. Усвідомила, що мої дитячі травми так само капсулювалися, і я і не згадувала про них, але вони все життя керували моїми думками і діями, прийняттям рішень. Як би я їх не накривала шарами бетону, а воно як радіація фонить на мій мозок. Непроста робота, але працюю над собою. Усвідомлене цих травм як скарб.
Пане, Олеже, дякую за етюди)) Моя бабуся, після розмови з розумною мудрою людиною, казала: " наче чогось смачного з'їв". Після ваших етюдів, залишається саме таке враження.
Дякую, пане Олеже! В 22 році виїджала в евакуацію. Забрали маму з собою. Вона майже 30 років жила окремо. А тут ми всі разом. Мій чоловік через 2 неділі поїхав шукати роботу. А я за 3 місяці перехворіла з десяток захворювань. Поки не зрозуміла, що це психосоматика. Залишила маму в гуртожитку, поїхала до чоловіка. Долікувала свої хвороби. Забрали маму і в жовтні повернулися до прифронтового міста. Тільки в цьому році мої відносини з мамою стабілізувалися, вона живе у себе вдома, а я звертаюсь до лікаря раз на рік🙂. Мамі 90 років, мені 60. Ваші єтюди мені допомогають примиритися, вибачати, розуміти. Маю надію, що своїй дочці, я менше нанесу ,,корисливих,,порад
Добрий вечір. Я маю сина солдата. Дуже багато правди в Ваших словах.. Син на нулі. Дуже важкі відносини з дружиною. Після скандалів з дружиною п'є. Перетворюється на тирана ревнуває давить психологічно на свою сім'ю. Коли він п'яний я на стороні невістки. Він ображається бо непідтримую його. Я категоричний противник горівки . Ви сьогодні сказали що його травма вбатьківській сім'ї. Хочеться в цьому розібратись. Дуже боюся за сина.
Дякую, Пане Олеже. Скучала за нашими зустрічами. кожна зустріч безцінна починаючи від музичних натхненнь. (Завдяки вам ранок починаю з музики, вже й динамік придбала, щоб слухати якісніше). Закінчуючи глибокими темами психічного здоровʼя людей. Це так потрібно, а з цими життєвими обставинами просто необхідність як вода, їжа і сон. Дякую 💛💙
Доброго дня . Я в якійсь мірі розумію описану Вами ситуацію . Переживала щось подібне в 2014 році. Готова була піти з сім'ї волонтером на війну, але мала двох малих дітей. І це мене весь час стримувало. Хоча зовні видавалося, що дуже хороша сім'я а насправді ... Не опишеш кількома словами. Я не була впевнена, що зможу в когось стріляти, але на той час я бачила тільки такий вихід . Ви маєте рацію, в кожної людини своя глибина переживань і витривалості в різних обставинах. Дякую Вам, Олегу Созонтовичу. Ви котрий раз показали те, що люди не можуть сказати і думають, що в них одних тільки такі обставини чи відчуття,і тому в них з головою не в порядку. А насправді вони нормальні люди .
Дякую Олег Сазонтович за цей ефір ,стає більш зрозумілим вибір другої половинки,яка виявляється була відзеркаленням відносин батьків .Дякую .По можливості завжди слухаю Вас і,,думаю ,думаю ,,❤
Дякуємо, пане Олеже, ваші етюди як ковток свіжого повітря. Іноді здається, що все, крапка, більше нема не те, що сил, бажання нема жити далі. А потім бачиш свіже відео від вас і ніби є якась надія 🙏
Дуже люблю Вас слухати, цікаві лекції і Ваш голос діє дуже позитивно і допомагає у повсякденному житті ❤ Згодна що зустрічаються в житті люди що є тригером відкриття ран минулого. Хтось на роботі може нагадувати ситуацію більш персональну або навпаки. І поки її не вирішити остаточно, ми так і будемо натрапляти на таких людей яких врешті-решт зустрічаємо не випадково. Завдяки їм ми маємо проробити якусь ситуацію раз і назавжди, і тоді вонв втратить свій вплив на нас.
Дякую, пане професоре. Ваше мудре слово мені особисто дуже потрібне і важливе. Слухаю спонтанно різні Ваші етюди та інтерв'ю, шукаю відповіді на свої питання; поради, як утримати "дах"... Безліч питань у тему цього Вашого етюду... Дякую, що Ви - є, і говорите до мене і всіх! Окрема подяка за "Декалог". Ще б мати достатньо розуму те все осмислити. ))
Дякую, Вам, за Вашу працю, це неймовірно корисна і важлива робота! Моральна травма дійсно може запустити незворотні процеси і як докопатись до обʼєктивної першопричини, кореню цієї травми… завжди вважав, що побороти подібне можна тільки прийнявши як «факт/вихідні дані» та поглянувши «в очі» проблемі, але можливо такий підхід не вирішення проблеми, а звичайний мазохізм… Потрібно подумати про це… Чекатиму з нетерпінням на нові етюди, а музика це однозначно родзинка, в піснях безліч життєвих історій і досвіду, а мелодії які!!!
Доброго вечора, повністю з Вами згодна.Я саме зараз після тригерної ситуації, знову переживаю саме моральну травму і думаю над тим як її можна опрацювати. Безмежно вдячна за все що ви робите, низький уклін.
Щиро дякую що ділитесь своїм досвідом! Ви допомогли мені зрозуміти себе, чому я так болісно реагую на спілкування з мамою(вона не виховувала мене, залишила бабці і я завжи була наче на полі бою між їхніми сварками ). Обстріли в Києві ( ми не виїзджали з міста) я переношу набагато легше, ніж спілкування з нею по телефону. Я радію тому що через війну вона не може приїхати до мене в гості. Щиро дякую , що даєте напрям в якому треба рухатись ! Сил Вам і натхнення!!!
13:00 Ліна Костенко "Маруся Чурай" Гриць казав те саме. І тільки у домашньому бою сміливість раптом втратив ти свою. А він і сам себе не впізнає. - Не смійся, - каже. - Так воно і є. Не так ті кулі козаку страшні, як це щоденне пекло метушні.
Я відразу казала що найваще буде повернутись додому бо близькі часто роблять такий треш що не передати словами. Тому часто чоловіки і жінки військові вважають домом військо потім. Там їм спокійніше
Щоб вилікуватись, треба прибрати травмуючі події у житті. А нас ніхто не питає, ми стали заручниками у своїй державі. Пане Олеже, чому психиатри не ставлять питання про психічне здоров'я дітей і тих жінок, яких влада позбавила батька і чоловіка? невже ігнорування елементарних прав людини на життя стало нормою в нашій країні? Чому жінка має обирати між присутністю батька у сім'ї і безпекою і майбутнім своїх дітей? Моя сестра виїхала за кордон після того, як у неї і дітей рашисти націлювали автомати, повернутись вона просто боїться. Але і виживати в чужій країні без мови на одну мінімалку утрьох вона теж не витягує. Чоловік не має роботи в Україні і не може їм допомогти, і не може за стагом здороа'я піти в ЗСУ, йому 57 років. І таких сімей багато, людей, які стали заручниками у влади.
2 рази переслухала. Дуже цікаво, але трохи складно.. Чи вірно я зрозуміла, що якщо основне захворювання (умовно, ПТСР) є відволікаючим моментом від моральної травми, то особистість буде триматись за умови/ причину ПТСР, бо це є для неї варіант адаптації життя з тою моральною трамвою? Або метафорично: ПТРС (або інший псих.розлад) може бути як маскувальна сітка для моральної трамви... Питання тільки: ДЛЯ моральної травми чи ВІД моральної травми?... Думки заворушились. Дякую, пане професоре.
Олеже я лишу тут свій коментар, бо мені дійсно потрібна Ваша порада як професіонала. Я зараз в ЗСУ і я стикнувся з такою проблемою як психологічне насильство. Ви можете стверджувати, що я перебільшую чи просто не звик до такої атмосфери, але більшість підлеглих офіцера відчувають теж саме. Основа насильства це запитання - ситуація в тому що підлеглому задають запитання, не важлива яка відповідь - після неї іде крик чи підвищення тону. Основа розмови побудована на запитаннях з метою відобразити нікчемність підлеглого і його постійну вину. Я не розумію як це працює і що гірше лишати питання без відповідей чи відповідати і відчувати насильство. Я не розумію як з точки зору психоаналізу не зашкодити собі перебуваючи з такою людиною, якщо немаю змоги нікуди від неї подітися
вітаю. не просте запитання. спробую на нього відповісти в етюді. але основна ідея така: будь яки психологічний пресінг (насилля) він завжди двохвекторний - один з векторів - зрозуміти що цією формою насилля вирішує умовний насильник. розуміння а значить виключення емоційної оцінки на емоційні дії це перший крок до виходу з ситуації. ну а далі буду розповідати десь в етюдах
Пригадала епізод з фільму "Сибирский цирюльник" там рядовий намагався доказати майору, що такий композитор як Моцарт існує. І що він великій. Натомість постійно був наказний. Гарний фільм і часи, коли ще подібні фільми не соромно було дивитися і згадувати, без вибачення. І от я думаю про Вашу ситуацію і теж не розумію, чому Ви не розумієте, що якщо там де ви зараз, всі будуть думати чи хотіти, мертвий буде кожний.
Добрий вечір, це питання мабуть не до цього етюду відноситься, але цікаво ваша думка. Дитина до шкільного віку під час тривоги ховається у ванні, боїться вийти, щоб його не вбила ракета, це просто рефлекс і відзеркалювання дорослих, чи це вже якась травма ?
вітаю звичайно це не консультація тому моя відповідь потребує додаткової консультації. на мій погляд це ще не травма але вже потребує психологічної корекції на заспокоєння та повернення надійності батьків які поряд
![[Full] 4 ต่อ 4 Celebrity EP.922 | 10 พ.ย. 67 | one31](http://i.ytimg.com/vi/zmV5HRIxIBI/mqdefault.jpg)
Дуже цікава тема, і актуальна. Усвідомила, що мої дитячі травми так само капсулювалися, і я і не згадувала про них, але вони все життя керували моїми думками і діями, прийняттям рішень. Як би я їх не накривала шарами бетону, а воно як радіація фонить на мій мозок. Непроста робота, але працюю над собою. Усвідомлене цих травм як скарб.
Пане, Олеже, дякую за етюди))
Моя бабуся, після розмови з розумною мудрою людиною, казала: " наче чогось смачного з'їв".
Після ваших етюдів, залишається саме таке враження.
Дякую, пане Олеже! В 22 році виїджала в евакуацію. Забрали маму з собою. Вона майже 30 років жила окремо. А тут ми всі разом. Мій чоловік через 2 неділі поїхав шукати роботу. А я за 3 місяці перехворіла з десяток захворювань. Поки не зрозуміла, що це психосоматика. Залишила маму в гуртожитку, поїхала до чоловіка. Долікувала свої хвороби. Забрали маму і в жовтні повернулися до прифронтового міста. Тільки в цьому році мої відносини з мамою стабілізувалися, вона живе у себе вдома, а я звертаюсь до лікаря раз на рік🙂. Мамі 90 років, мені 60. Ваші єтюди мені допомогають примиритися, вибачати, розуміти. Маю надію, що своїй дочці, я менше нанесу ,,корисливих,,порад
Дякую, пане Олеже, мені дуууже потрібні ваші етюди, це така терапія і натхнення, виходьте в ефір частіше. І подяка за музику❤
І мені
Скучили за вами, пане Олеже! Не пропадайте так на довго!
Добрий вечір. Я маю сина солдата. Дуже багато правди в Ваших словах..
Син на нулі. Дуже важкі відносини з дружиною. Після скандалів з дружиною п'є. Перетворюється на тирана ревнуває давить психологічно на свою сім'ю.
Коли він п'яний я на стороні невістки. Він ображається бо непідтримую його. Я категоричний противник горівки . Ви сьогодні сказали що його травма вбатьківській сім'ї. Хочеться в цьому розібратись. Дуже боюся за сина.
Дякую, Пане Олеже. Скучала за нашими зустрічами. кожна зустріч безцінна починаючи від музичних натхненнь. (Завдяки вам ранок починаю з музики, вже й динамік придбала, щоб слухати якісніше). Закінчуючи глибокими темами психічного здоровʼя людей. Це так потрібно, а з цими життєвими обставинами просто необхідність як вода, їжа і сон. Дякую 💛💙
А я вже почала турбуватись, чи все гаразд з вами) дуууже рада вас знову бачити і чути 🇺🇦❤️
Дякую за ефір , також спостерігаю що через війну підсвітилися тригери і життя стало набагато більш усвідомленим і цінним
Доброго дня . Я в якійсь мірі розумію описану Вами ситуацію . Переживала щось подібне в 2014 році. Готова була піти з сім'ї волонтером на війну, але мала двох малих дітей. І це мене весь час стримувало. Хоча зовні видавалося, що дуже хороша сім'я а насправді ... Не опишеш кількома словами. Я не була впевнена, що зможу в когось стріляти, але на той час я бачила тільки такий вихід . Ви маєте рацію, в кожної людини своя глибина переживань і витривалості в різних обставинах.
Дякую Вам, Олегу Созонтовичу. Ви котрий раз показали те, що люди не можуть сказати і думають, що в них одних тільки такі обставини чи відчуття,і тому в них з головою не в порядку. А насправді вони нормальні люди .
Дякую Олег Сазонтович за цей ефір ,стає більш зрозумілим вибір другої половинки,яка виявляється була відзеркаленням відносин батьків .Дякую .По можливості завжди слухаю Вас і,,думаю ,думаю ,,❤
Чабанівсьську музикотерапію комбіную із психотерапією, результат вражає. Тільки розуміння причини своєї травми може допогти цю травму лікувати. Дякую.
Завжди слухаю Вас із задоволенням(де тільки можна), допомагаю собі,поради завжди мудрі,доступною мовою. ДЯКУЮ ВАМ
Дякуємо, пане Олеже, ваші етюди як ковток свіжого повітря. Іноді здається, що все, крапка, більше нема не те, що сил, бажання нема жити далі. А потім бачиш свіже відео від вас і ніби є якась надія 🙏
Дуже люблю Вас слухати, цікаві лекції і Ваш голос діє дуже позитивно і допомагає у повсякденному житті ❤ Згодна що зустрічаються в житті люди що є тригером відкриття ран минулого. Хтось на роботі може нагадувати ситуацію більш персональну або навпаки. І поки її не вирішити остаточно, ми так і будемо натрапляти на таких людей яких врешті-решт зустрічаємо не випадково. Завдяки їм ми маємо проробити якусь ситуацію раз і назавжди, і тоді вонв втратить свій вплив на нас.
Дякую, пане професоре. Ваше мудре слово мені особисто дуже потрібне і важливе. Слухаю спонтанно різні Ваші етюди та інтерв'ю, шукаю відповіді на свої питання; поради, як утримати "дах"... Безліч питань у тему цього Вашого етюду... Дякую, що Ви - є, і говорите до мене і всіх! Окрема подяка за "Декалог". Ще б мати достатньо розуму те все осмислити. ))
Саме осмислити не вдається нікому, ніде й ніколи... А ось прийняти те, що змінити не вдається - сходинка до мудрості.
@@Ївга-э1тЯ про "Декалог" :) Але й інше теж :)
Ви - наш етюдотерапевт, ми - ваші публічні супервайзери )
І я скучаю за нашим клубом Думаючих людей. Дякую Вам!
Дякую, Вам, за Вашу працю, це неймовірно корисна і важлива робота! Моральна травма дійсно може запустити незворотні процеси і як докопатись до обʼєктивної першопричини, кореню цієї травми… завжди вважав, що побороти подібне можна тільки прийнявши як «факт/вихідні дані» та поглянувши «в очі» проблемі, але можливо такий підхід не вирішення проблеми, а звичайний мазохізм… Потрібно подумати про це… Чекатиму з нетерпінням на нові етюди, а музика це однозначно родзинка, в піснях безліч життєвих історій і досвіду, а мелодії які!!!
Дякую! Відкрила Вас не так давно. Ви поїхали і Ваших етюдів стало не вистачать!😊
Пане Олеже, Вас нам дуже не вистачало!
Дякую, пане Олеже! Багато що відгукується. І музика - те, що треба!
Сердешно дякую Вам!
Думаю, що музика дуже гарна. Дякую.
Доброго вечора, повністю з Вами згодна.Я саме зараз після тригерної ситуації, знову переживаю саме моральну травму і думаю над тим як її можна опрацювати. Безмежно вдячна за все що ви робите, низький уклін.
Щиро дякую що ділитесь своїм досвідом!
Ви допомогли мені зрозуміти себе, чому я так болісно реагую на спілкування з мамою(вона не виховувала мене, залишила бабці і я завжи була наче на полі бою між їхніми сварками ). Обстріли в Києві ( ми не виїзджали з міста) я переношу набагато легше, ніж спілкування з нею по телефону. Я радію тому що через війну вона не може приїхати до мене в гості.
Щиро дякую , що даєте напрям в якому треба рухатись !
Сил Вам і натхнення!!!
Дякую!!! Дякую що Ви в нас Є!!!
Радію Вашому поверненню.Дякую за Джесі Кука.
Хочу слухати,слухати і тільки,рідна людина.
Сан Дієго найкраще місто в світі ❤️
Дякую за етюд ❤ Дякую за те,що Ви є у нас🇺🇦
Фройде, знов привіт тобі, привіт... Ми всі "трьохсоті" від народження! Навіть в ідеальних стосунках перебуваючи, травмуємося "трьохсотістю" ззовні...
Я теж пийшла у Ваш клуб підписницею ☕🥐🫂
Дякую, це саме в точку!!!
тільки відповідь про там, де справжня біль і лежить відповідь
Добрый день, дякую))
Дуже радий вас бачити....Дякую за цікавий етюд...
...травма - як зерно, що падає в гумус життєвого досвіду... і понеслося...
13:00 Ліна Костенко "Маруся Чурай" Гриць казав те саме.
І тільки у домашньому бою
сміливість раптом втратив ти свою.
А він і сам себе не впізнає.
- Не смійся, - каже. - Так воно і є.
Не так ті кулі козаку страшні,
як це щоденне пекло метушні.
❤❤❤
Пане,Олеже,дуже дякую за етюди і особливо за музику!
Можете порекомендувати вініловий програвач-дуже хочу подарувати доньці❤️❤️❤️
вітаю! гарний дарунок) не розганяйтесь за дорогими. якщо все піде так як потрібно вона сама продовжить ваш дарунок)
Дуже Вам вдячна за відповідь 👍😊
Дякую❤
🌞🕊🌞🕊🌞🕊
Хочу слухати,слухати і тільки,рідна людина.
Я відразу казала що найваще буде повернутись додому бо близькі часто роблять такий треш що не передати словами. Тому часто чоловіки і жінки військові вважають домом військо потім. Там їм спокійніше
Вау.
Щоб вилікуватись, треба прибрати травмуючі події у житті. А нас ніхто не питає, ми стали заручниками у своїй державі. Пане Олеже, чому психиатри не ставлять питання про психічне здоров'я дітей і тих жінок, яких влада позбавила батька і чоловіка? невже ігнорування елементарних прав людини на життя стало нормою в нашій країні? Чому жінка має обирати між присутністю батька у сім'ї і безпекою і майбутнім своїх дітей? Моя сестра виїхала за кордон після того, як у неї і дітей рашисти націлювали автомати, повернутись вона просто боїться. Але і виживати в чужій країні без мови на одну мінімалку утрьох вона теж не витягує. Чоловік не має роботи в Україні і не може їм допомогти, і не може за стагом здороа'я піти в ЗСУ, йому 57 років. І таких сімей багато, людей, які стали заручниками у влади.
Ну, все так і є. Втеча - все правильно. Життя складне. Хтось біжить в алкоголь, хтось на війні свої проблеми вирішує.
Здається, моральна травма дуже схожа на КПТСР
так особливо долученням особистості яка була до травми та її перетворенням після травми
Дякую вам пане Олеже!👍ви слухали Nils Frahm?
А шо думати? Наше минуле впливає на теперішнє і це як лавина впаде у майбутньому. Треба намагатися загасити той шнур, або подовжити його.
2 рази переслухала. Дуже цікаво, але трохи складно..
Чи вірно я зрозуміла, що якщо основне захворювання (умовно, ПТСР) є відволікаючим моментом від моральної травми, то особистість буде триматись за умови/ причину ПТСР, бо це є для неї варіант адаптації життя з тою моральною трамвою?
Або метафорично: ПТРС (або інший псих.розлад) може бути як маскувальна сітка для моральної трамви... Питання тільки: ДЛЯ моральної травми чи ВІД моральної травми?...
Думки заворушились. Дякую, пане професоре.
Олеже я лишу тут свій коментар, бо мені дійсно потрібна Ваша порада як професіонала. Я зараз в ЗСУ і я стикнувся з такою проблемою як психологічне насильство. Ви можете стверджувати, що я перебільшую чи просто не звик до такої атмосфери, але більшість підлеглих офіцера відчувають теж саме. Основа насильства це запитання - ситуація в тому що підлеглому задають запитання, не важлива яка відповідь - після неї іде крик чи підвищення тону. Основа розмови побудована на запитаннях з метою відобразити нікчемність підлеглого і його постійну вину. Я не розумію як це працює і що гірше лишати питання без відповідей чи відповідати і відчувати насильство. Я не розумію як з точки зору психоаналізу не зашкодити собі перебуваючи з такою людиною, якщо немаю змоги нікуди від неї подітися
вітаю. не просте запитання. спробую на нього відповісти в етюді. але основна ідея така: будь яки психологічний пресінг (насилля) він завжди двохвекторний - один з векторів - зрозуміти що цією формою насилля вирішує умовний насильник. розуміння а значить виключення емоційної оцінки на емоційні дії це перший крок до виходу з ситуації. ну а далі буду розповідати десь в етюдах
@@Oleh_Chaban дякую, з нетерпінням чекаю етюдів
Пригадала епізод з фільму "Сибирский цирюльник" там рядовий намагався доказати майору, що такий композитор як Моцарт існує. І що він великій. Натомість постійно був наказний. Гарний фільм і часи, коли ще подібні фільми не соромно було дивитися і згадувати, без вибачення.
І от я думаю про Вашу ситуацію і теж не розумію, чому Ви не розумієте, що якщо там де ви зараз, всі будуть думати чи хотіти, мертвий буде кожний.
Вкотре переконалася...Думайте в чому
Добрий вечір, це питання мабуть не до цього етюду відноситься, але цікаво ваша думка. Дитина до шкільного віку під час тривоги ховається у ванні, боїться вийти, щоб його не вбила ракета, це просто рефлекс і відзеркалювання дорослих, чи це вже якась травма ?
вітаю звичайно це не консультація тому моя відповідь потребує додаткової консультації. на мій погляд це ще не травма але вже потребує психологічної корекції на заспокоєння та повернення надійності батьків які поряд