МАТЕРИНСТВО як вибір: чому не хотіти дітей - нормально / ПАЛАЄ
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 27 ก.ย. 2024
- Канал МенеджерКи: / managerkaua
***
"Кожна жінка має стати матір'ю, адже дітки - це найбільше щастя і сенс твого життя!", - кричали вони.
"Тебе може нудити так, що блюватимеш у стаканчик в маршрутці", - мовчали вони.
Жінкам від самого дитинства розповідають про радість материнства і майже нічого не говорять про труднощі, з якими вони зіткнуться, ставши матерями. Жінок, які не хочуть дітей, вважають ненормальними. А тих, хто народили, засуджують за зовнішній вигляд, не беруть на роботу, а коли беруть - платять менше. І як від цього не палати?
***
Підтримайте нас лайком, коментарем та тут:
mono bit.ly/3HNxEn9
(5375 4115 0604 6296)
patreon / palaye
Емма - / emmocean
Яна - / yanabrenzey
TikTok / nam_palae
З питань реклами: / sorochechkin
Натся Зухвала про репродуктивний тиск: www.wonderzine...
Ви забули сказати ще, що до 18-23 років батьки кажуть: "не дай бог принесеш в подолі!", а потім після 23-25: "коли вже дітки?"
боже, так! мільйон разів плюсую!
спочатку кажуть "бережи себе! не гуляй направо-наліво! краще вчись та будуй кар'єру!", а потім "ну а коли вже хлопець/чоловік буде? а коли дітки?ну що то та робота тобі в'їлась!"
Жодного разу мені такого батьки не казала. Напевно пощастило
Ви живете в 19му сторіччі? Хто так взагалі каже? Зараз ідеї чайлдфрі та абортів всюди просуваються як верх жіночого "звільнення" та самореалізації.
@@ПророкМухоед дууууже багато хто) мало того що вся купа родичів то ще й кожен другий знайомий 🤣
🤣🤣🤣
Не народжувати дітей, якщо не хочеш дітей - нормально. Народжувати дітей, якщо хочеш дітей - нормально. Не нормально народжувати дітей, якщо ти їх не хочеш, але всі говорять, що мусиш.
і потім ті діти все життя нещасні, бо їх народили "для галочки"
@@shatelei це я, мене народили бо у всіх були, але я їм нафіг не всралась🤣
Повністю з Вами згодна!
@@cutecats_mylikotyku У мене схожа історія.
@@cutecats_mylikotykuЖаль вас 😢
І так, я теж проти ідеалізації в суспільстві будь-чого: вагітності, сім'ї, дітей, тощо. Людина змалечку повинна знати про різні варіанти. Бути до цього готовою. Більше того, маю свій трішки дотичний до цього досвід: моя мати померла, коли мені було 6 років. Я доволі тонкосльоза й десь до середніх класів не могла говорити про це без сліз, а тема підіймалась часто, бо ж "де твоя мама?" доволі поширене питання до дитини. І тільки недавно я нарешті відрефлексувала, чому ця тема була такою для мене болючою: все навколо мені, маленькій дівчинці, говорило про те, наскільки важлива мама для дитини. Що мама- це наважливіша людина в житті, тільки мама тебе зрозуміє, мама захистить, "вєдь так нє биваєт на свєте". Я, дитина в якої не було мами, вчила в школі пісні й вірші про маму. Це якийсь такий різновид знущання над дитиною і нікому з дорослих і в голову не приходило, що щось тут не так. У підсумку, в мене в голові сиділо, що без мами я неповноцінна, що я не така як інші діти, що життя мені не додало того, що є у інших дітей і це щось- це мама, це те, що сама я не виправлю. Я дуже б воліла, щоб сучасна дитяча література показувала дітям, що сім'ї бувають різні, з мамами і без, з татами і без, з мамою й бабусею, тощо. Це особливо важливо зараз, коли війна забирає чиїхось мам і татусів прям зараз і масово. Всі ті, хто бояться правди життя(а я своїми очима бачила, як жінку засудили за те, що вона розказала, наскільки болісні в неї були пологи, буцімто вона такими розповідями лякає потенційних майбутніх матерів) аргуметуючи тим, що вона може когось налякати, насправді не усвідомлюють, що незнання правди травмує куди більше.
Ви праві. Краще знати правду
Який сильний коментар. Я погоджуюсь з вами на 100%🤍 В сучасному світі дітям важливо розуміти, що люди - різні
😭😭😭😭 зачепила ваша історія життя до сліз....
Йой, це насправді травма на все життя. В мене подружка без мами, мені часом соромно промовляти слово мама. Вона багато подушок сльозами промила.
Мовчати про те що під час пологів може бути дуже тяжко і боляче, можна лишитись овочем на все життя і навіть не вижити... Який сенс? Бо "діти квіти", "єдине щастя у житті" і інші казочки🤦🏼♀️
Ніколи не забуду, як старший командир мого підрозділу буквально-таки вичитував молодшого та взагалі усіх хлопців, з якими я разом служу в ЗСУ, за те, що взяли мене на бойовий виізд, де було досить небезпечно. Аргумент єдиний: їй ще народжувати. Тоді у мене на деякий час опустилися руки, бо незважаючи на всі мої професійні якості, на мої знання та мотивацію, в мені все одно бачали виключно матку на ніжках. А потім ще хлопці невинно запитують, навіщо тобі фемінізм, у нас же рівноправ‘я вже давно🤷🏼♀️
Мене ще бісить, коли жінкам військовим приходять коментатори зі словами, навіщо ж вона пішла туди, краще б дитину народила
Дякую вам за захист нашої України!
Алла, Ви крута! Дякую дуже за захист, за службу!♥️💙💛 Дуже хочеться сподіватися, що з часом такого ставатиме все менше, суспільство ж міняється.
Дякую вам ♥️🖤
@@ОляКрицак дякую✨
Дякую за підняття важливої теми!
Якось на співбесіді мені почали казать: «вот мьі вас возьмем, а вьі потом внезапно в декрет уйдете», ну я психанула і відповіла: «ну вас же взяли, а вьі внезапно можете сдохнуть, только я вот беременность могу контролировать, а вьі смерть - нет», як ви розумієте мене не найняли 🤣🤣🤣
Ви зірка, так правильно послати це талант
😂😂😂😂👍
Правильно сказано. Яб теж так скащзала. В Німеччині за відмову по гендерному, національному, іншому признаку або ж із за вагітності величезні штрафні санкції і судове переслідування для підприємства. Сподіваюся, в Україні теж так .
🤣🤣🤣
Візьму собі на замітку, якщо мене таке запитають))
Моя мама, коли в неї сусідки питали, чому в мене немає дітей (а я була вже кілька років одружена), питала у відповідь: "не можете пережити, що моїй дитині добре?" Затикались))). До речі, моя мама 1939 року народження. Нас в неї двоє. В мене зараз також двоє дітей.)))
Респект!
яка у вас чудова мама)
😅дівчата🌺
Чудова, неочікувана відповідь!
Ще не додивилася, але вже маю що сказати) Буквально позавчора власник квартири, яку я знімаю, спочатку ні з того ні з сього запитав, чому в мене досі немає дітей, а потім порадив всиновити, бо ж на старості сама лишуся. І це такий егоїзм заводити дітей як майбутню прислугу тобі в старості. Чомусь про це ніхто не задумується. Ваша старість припаде на найактивніший вік вашої дитини. Той вік, коли вона могла б будувати кар'єру, сім'ю чи розвивати свої таланти, а ви хочете, щоб вона все це кинула й міняла вам підгузки? Ні, не такою повинна бути причина народження нової людини.
Та чел просто хоче, щоб дитина розмалювала шпалери у помешканні. А він за ваш рахунок потім зробить ремонт. Оце план-капкан ;)
@@snapdragon9386 , от про це я навіть не подумала 😄 нічо, в мене є кіт, він теж справиться))
А якщо б ви сказали, що зараз вагітна, то вигнав би з хати, тому що з дітьми в орендованій квартирі ви нікому не потрібні.
А в мене була орендодавець, яка казала щось підстеляти під себе, коли місячні, бо в квартирі новий диван 🤦♀️
А ще вахтерка з нашого офісу дивувалася, якщо я маю лишні гроші годувати бездомних тварин і в мене двоє котів з вулиці, чому я не всиновлю дитину…
Мені здасться, що 9 0% дітей народжені для стакану води на старість.
Я багато років знаю що не хочу дітей і на всі закиди "ой ось у старості будеш жаліти шо не завела дитятко" відповідаю що краще я у старості буду жаліти, ніж народжу небажану дитину і страждати буду і я і та дитина
Гiрше, коли та " дитина" п'е та руку пiдiймае на тебе. На жаль, таке трапляеться
І ці люди Вас вважатимуть егоїсткою, а не себе, які, в першу чергу, не про нову людину думають, а про свою старість.
Хоча ніхто не застрахований від самотності у літньому віці, не завжди діти піклуються про своїх батьків і мають на то повне право(а часто і вагомі причини), тому діти - така собі інвестиція у безтурботну старість.
Мрію, щоб всі діти були народжені лише по великому бажанні та у любові 🙏
Ні,ви не будете жаліти.Бо зараз якраз бабусями є жінки які народжували в 80-90роках.і я не бачу,що вони кидаються дуже сильно допомагати своїм дітям з онуками.Тоді не було нормальної контрацепції тож маємо,що маємо.
В мій 30й день народження, молода мама з сусіднього під'їзду викинулась з 9 го поверху. Я була шокована думкою у себе в голові... Я була рада, що це не я... Бо рівно рік назад в мої 29, я сиділа, плакала і думала як це закінчити. І коли зі своїми близькими і друзями говорила, що мені тяжко, то жоден не запропонував до психолога. Всі казали терпи. І я витерпіла. А ця молода мама не змогла. Це жахливо розуміти скільки таких жінок, які не змогли знайти вихід і допомоги, навіть, якщо просили про неї.
дуже вам співчуваю, якщо нема коштів на психолога - то можна читати психологічну літературу, зараз виходить багато якісного про депресію, мені це була велика підтримка, але іноді дійсно людина не може справитися без медикаментів
Я вже давно над цим питанням думаю,чому,блін чому в державних лікарнях немає безплатних психологів? Скільки людей їх потребують.
В мене теж було подібне,що з дитиною ти за ніч якісь 3-4 години поспиш.І так місяцями.Про якісь післяродові депресії мови не могло бути,бо свекруха казала,що потрібна сила волі, стержень,і чоловік те саме,що психологи лише гроші викачують, треба в собі розібратися самому.
@@nikavadimovna6567 бо напевно такі психологи були б на рівні "Тетяни Петрівни"
Колись на співбесіді в поліцію в мене запитали скільки мені років, я відповіла ( на той час мені було десь 25-26) і відразу від жіночки полетіло запитання " І у вас що, немає дітей?". І тут я видала текст: " Ви думаєте це нормально таке запитувати, а якщо я не можу мати дітей. Або якщо б я вам сказала, що мені 18 і у мене їх 3, то вам би стало від того простіше". Я думаю це одна з причин чому мене не взяли в нову поліцію 🤣🤣🤣
Вам пощастило. Я там була і там що з дітьми, що без дискримінація повна. Якщо немає дітей, то працюєш більше, можеш затримуватись і на всі свята ти на службі, бо ж у тебе дітей немає. Якщо прийти в поліцію без сім’ї, то будуючи кар’єру про особисте життя можна забути😅
Ви ще дуже культурно відповіли на це питання. В мене на співбесіді також це питання поставили :" а коли плануєте народжувати ? ". В цей момент я запитала :" а коли останній раз у вас був секс і в якій позі вас задовольнили ?" На це у жінки відвалилась щелепа і вона сказала ,що це вже перехід всіх кордонів . Я відповіла ,що я думала що раз ми вже на такій довірі ліземо до моєї вагіни ,то і я маю право влізти до неї в спідню білизну . На роботу мене не взяли , але думаю що ця жіночка вже двічі думає чи задавати такі питання 😂
Так їм і треба, що Вас не взяли! Самі винні, що втратили професіоналку. А Ви собі, гадаю, всюди раду дасте. Тільки таким чином і можна перевиховувати суспільство. Инакше ці зарази так і псуватимуть настрій добрим людям! Ловіть плюс до карми!;)
Може варто було просто спитати: це має відношення до справи?
І на місце поставили і не докопаєшся)
"Суспільство зацікавлене тобою як матір'ю, поки ти не стала матір'ю "- геніальний вислів. Відчула це на своїй шкірі 22 роки тому. Всі бігали, благали, просили - ну народи нам... Народила. І залишилась сам на сам з дітьми і всим що до них додається. Я, звісно, не жалкую і ДУЖЕ люблю своїх дітей. Але мені цей розум та 22 роки тому...
Я народжувала в 32. Теж свекруха розказувала, як буде допомагати. Добре, що я не розраховувала🤣 бо то тиск, то срачка, то пердячка і все ніяк помогти🤣
Як то кажуть: не наїбеш - не проживеш. Це, схоже, про цей випадок
@@ZeroBrutalFairy деколи краще без допомоги) бо є така яка робить гірше)
@@Katherine_Oz о, так! Щастя жити окремо і за кілька хоча б десятків км) А то моєму сину не може подобатися червоний колір, бо він хлопчик. І з цієї ж причини не можна плакати. 🤦♀️ Потім, після візиту бабусі, пояснюю дитині, що у старших людей іноді бувають застарілі погляди на життя. І моя дитина сама має вирішувати, що любити і як виявляти емоції. В межах, які не порушують Кримінальний кодекс, звісно)
@@ZeroBrutalFairy 🤦🏼♀️🤦🏼♀️ розумію..
я свою дитину вважала особистістю які щось подобається чи не подобається, ще як він був в животі. Тому також не люблю коли хтось інший вирішує що робити.
Наприклад, не можна гуляти на дворі до Хрестин...🤦🏼♀️🤦🏼♀️🤦🏼♀️
Коли мені було 18, в мене помер старший брат. На похороні подруга батьків підійшла і сказала, що мені треба поскоріше народити дитину, щоб розрадити батьків. Зараз би за таку "пораду" послала, але тоді просто не знайшла що сказати.
просто капєц якийсь(
піздос😳😳😳 бляха, як, ЯК людині в голову прийшло таке зморозити?!😳😳😳
А щоб розрадити ВАС - що треба було зробити?! Цього вона не сказала? 🤦🏼♀️ Співчуваю вашій втраті.
Після смерті моєї другої дитини через недоношеність я була в депресії і не могла 3 роки завагітніти. І періодично якась дурна тітка при мені запитувала у мого малого сина: а сестричку тобі мама не хоче? Потім протягом 11 років я народила ще 4 дитини, після третьої мене питали: що торбинка розв'язалася?; після четвертої: ти в штунди пішла (я атеїстка)? і в пологовому запропонували перев'язати маткові труби. Після п'ятої всі заткнулися. Життя навчило мене давати жити іншим, не заглядатив чужі коляски, на чужі животики і не давати ставити запитань
боже, який у вас жорсткий досвід! Наше суспільство - якесь шизонуте( І так не сяк, і сяк не так...
Ви крута!!!
Ви неймовірна! Здоров'я вам та усім кого ви любите!
🔥🔥🔥🔥Ви молодець!!!
Шкода, що люди ляпають своїм язиком і зовсім не думають про почуття інших... Бажаю здоров'я вам і вашим діточкам❤️
Ще так само мене обурює, коли МІЙ вибір з нашою з чоловіком повною відповідальністю мати 5-х дітей, штампують словами "ви що, віруючі? ", " нащо плодити ніщєту" або взагалі "вам легше, по накатанній, старші дивляться за молодшими". При чому, що наше переконання, що це НАШІ діти, вони не повинні бавити менших, бо це не ЇХ рішення жити в такій родині. Ми не шукаємо пільг, допомоги чи поблажок. В мене ростуть крутезні майбутні Громадяни нашої Країни. І я розумію, що це мені під силу, це моє натхнення і просто двох дітей я б своєю кипучою енергією забембала б. А так трохи рівномірніше розподіляється 😂. І я за те, щоб кожен сам вирішував, як йому жити.
В перші дні війни мені сказали на роботі таку фразу " а чого ти переживаєш, в тебе ж не має дітей", а потім ще й казали виходити на роботу, бо в дома мають залишатись ті у кого діти. Ще мене бісить коли перед відпусткою оцінюють чи потрібна вона мені бо ж... Ну далі знаєте... А епічно в цьому усьому, що я щиро хочу дитину і навіть була вагітною,але... І крім цього маю проблеми зі здоров'ям, які мене ставлять перед вибором життя чи дитина....але для чого цим людям це знати, це надто особисте. Як це все мене дістало, як це боляче. Тема в саме серце, про людську безтактність. Дякую Вам дівчата
я вас розумію, сама не проти дітей, але ані партнера нема, ані психічного здоров'я поки що недостатньо. А суспільство продовжує жувати жуйку про "святе призначення", і дискримінувати бездітних((
Це норма закону. На той період життя коли у жінки малі діти вона має привілей на відпустку влітку. Тому і питають на роботі.
ага, в мене теж схожа хрінь була на роботі, як війна почалася. розмова зайшла про те, що "я не можу вмирати, в мене є дитина". і я така, в якої дитини нема: "ееее в мене дитини нема, але я вмирати не хочу" ахаха
@@ІринаКапштик-д1н я за щоб усі ходили у відпустку, хто яку має. Я написала про те, що мені її обмежують або не погоджують, бо на думку керівництва люди без дітей мають бути на роботі завжди
Декілька років назад мене теж в добровільно-примусовому порядку залишали на роботі після закінчення робочого часу. Коли сімейні, з дітьми йшли додому, мені завжди говорили: "а що ти дома будеш робити? У нас багато роботи." Ніби у самотніх людей немає життя, крім роботи((( і в якийсь момент, я на заощаджені гроші купила техніку для роботи і почала працювати сама на себе. Буває тяжко, не без цього, буває аврал конкретний, але я тиждень можу присвятити тільки собі. Ніхто вас не буде цінити більше, ніж ви себе.
P.S: зі мною часто залишалась дівчина, у якої 2 дитини, бо чоловік її бив, а інколи і гуляв на стороні, а на роботі вона відчувала себе в безпеці. Не йшла від нього, бо не знала чи потягне сама своїх дітей. Осміліла, пішла від нього, тягне сама дітей, ще й на свіданки встигає бігати, хоча не хоче серйозних стосунків. Незважаючи на те, що і мені і їй рідні говорять, що ми без чоловіків неповноцінні.
Я народила в 28,в мене двоє бажаних і коханих дітей. Але на початку року дуже раділа,що діти вже подорослішали,що вони можуть себе мінімально обслуговувати без сторонньої допомоги. З чоловіком тільки почали планувати наше більш вільне життя,а тут орки понаїхали і заперли мене знову з дітьми 24/7. Коли на літо,вперше за 9 років,бабуся забрала онуків! Ми були найщасливішими людьми на світі. І я не соромлюсь казати те,що я не засумувала за дітьми за 3 місяці. Нам ніхто з чоловіком не допомагав поратися з дітьми. Я не шкодую про те,що народила. І я знала,що мені прийдеться самій все це розгрібати і не мала хибних надій. Я була впевнена в партнерові,який весь час приймає рівну участь у вихованні і навчанні дітей. І не соромлюсь того,що не влізла в джинси,хоч вага повернулась,але таз все одно залишився ширшим. Не соромлюсь того,що я втомилась і мене діти іноді бісять. Батьківство повинно бути зваженим. Ви повинні розуміти, що на вас чекає і розуміти,що вам з цим робити. Повинні готуватися до цього не тільки фінансово,але й морально. Бо в житті все може бути по різному. І пологи різні,і діти спокійніші і навпаки, і партнери різні, бабусі з дідусями не завжди радують(після того,як требували потомство) і хвороби,і зуби і школа і т.д. і т.п. Батьківство- це тяжка робота,де немає посадової інструкції,тому не всі готові до цієї роботи і це нормально. Бажаю всім зважених рішень,які будуть вас робити щасливішими.
++
+
Парадокс в тому, що люди які реально займаються дітьми розуміють як це складно і що це не для всіх, тож ніколи не попрікають і не замахують тих, хто ще не має або не хоче дітей ( ну принаймні я від таких людей цих дурниць ніколи не чула). А от більше всього «не родила - не жінка» волають саме ті, кому на власних дітей взагалі пофіг, якби я планувала так відноситись до своїх - то хоч завтра б завагітніла, але діти - це не тільки радість та любов, це ще й велика відповідальність. Нікому в голову не прийде відправити на відповідальну посаду людину без досвіду, але ж батьківство - це виховання нової людини, яка буде взаємодіяти з суспільством і на це чомусь можуть бути здатні всі (ні, інакше б в світі не було стільки злочинців та асоціальних особистостей, безумовно до такого життя приводять різні фактори, але сім‘я - один з ключових).
@@Bmtab от мій чоловік і каже,що нажаль притомні люди замислюються над цим,а маргінали народжують пачками,от і маємо маргінальне суспільство і натуральний відбір. Нажаль.
Дякую! Підписуюсь під кожним словом!
Насправді з некомпетентими неадекватами неварто взагалі рахуватись, він/вона каже що не влазиш в старі джинси?, махни рукою пройди повз, чому тебе має бентежити думка лівої людини, про себе чи свої дії, вони покищо в більшості, але це зовсім не означає що під них треба гнутися.
Господи, прям за живе. Дякую
Бісять два кейси. По-перше, я не проти дітей, але я гарно вчилась у школі та багато дивилась інфи про репродуктивну жіночу систему: про перенатальний період та пологи. І +- у свої 23 розумію що зі мною, якщо я завагітнію, буде. Моя мати, адвекватна людина в усі аспектах, окрім онуків. Ми вирішили з чоловіком, що десь у 30ти річному віці станемо батьками для прийомної дитини, але для мами це кінець світу. Це дуже бісить.
Другий кейс пов’язаний з першим, коли я розповідаю мамі що саме я не хочу бути вагітною і чому, мене вражаї її коментар: « ти забагато знаєш, от як я була молода, нічого не знала, і мої пологи були легкі»..
божечки, як бісить
Забагато знаєш! Це просто супер аргумент! Щоб робити зважені рішення і треба багато інформації,треба багато знати з конкретної теми. Чому,коли збираються будувати будинок,то шукають інформацію,а коли збираються утворити сім'ю,то це не потрібно робити? Бажаю вам порозуміння з мамою.
розумію вас , в мене з мамою те саме
Прямо, як мої🤦🏼♀️ батько взагалі видав лекцію про те, що усиновлені діти всі наркомани, а я маю "рожать, як всі, бо ти шо думаєш, ти якась принцеса особлива, що маєш право казати, що не хочеш?"
@@cgenybr999dask4 Прям в точку, мені кума так і сказала, що я схиблена, раз у 18 років ще подивилася відео про пологи. Бо якби вона їх глянула, то ніколи б не наважилася народжувати. Достукатися до нехї, що це ж нормально розуміти як і що проходить і цікавитися тим, що може відбуватися в майбутньому з тобою, але там стіна...
І моя історія. мене постійно вражають люди ось тією фразою. Підтверджують, що дітей більше народжують і швидше заміж виходять жінки, які не дуже то й переймаються своїм розумовим розвитком, а потім і виховують в подібних переконаннях.
Зі мною моя рідня перестала спілкуватися н ас тему "коли дітки?", після того як я поговорила про це з ними з позиції "чому ти про це питаєш?", "чому для тебе важливо, щоб я (!) мала дітей?", "яку спою потребу ти задовольниш моєю дитиною?". Тому що це справді важливо і цікаво. Коли і чому виникає бажання тиснути на іншу людину з будь якого приводу (дитина - це лише привід).
Це з опери: давай поговоримо про твоє материнство. Відповідь: а давай краще поговоримо про те, чому ти намагаєшся на мене тиснути зараз.
Моє улюблений аргумент від порадників це - "вже пора"! А я кажу якщо тобі пора
народжуй! Нікого не слухайте, якщо ви до нестями не хочете дитину, а є сумнів то НЕТРЕБА, буде потім страшне розчарування і ненависть до всього світу!
А ще "треба" . Треба мати спочатку першу, потім другу... Я теж кажу: "кому ТРЕБА, той хай народжує!"
Нормальна логіка, побільше такої, ти сам/а обираєш що ти хочеш і тобі треба, а не хтось інший.
Про очікування від материнства треба сказати окремо. Кожна жінка в моєму житті, що мала дітей, казала, що це є щастя в перманентному стані. Так, важко, але воно того варто. І яким же було моє здивування, коли я перший рік завивала бєлугою кожен день, бо мій досвід став для мене особисто не те, щоб важким, а навіть непомірно. І ось 100 разів перестрибнувши через себе, я розумію, що пропагувати діточкам треба не "безумовне щастя материнства", а розуміння, що це важкий труд з неймовірним градусом відповідальності. І так, я дуже люблю свою дитинку, але далася вона мені дуже травматично для психіки.
я не можу сказати, що я хотіла дітей... але я відмінниця - тож коли одружилася, через два роки вирішила, що пора задовольнити запит оточуючих. Завагітніла з першої спроби - не встигла зорієнтуватися. Вагітність носила без ентузіазму. Крли народила, офігела... моє життя змінилося на 100% - я не була до цього готова. В мене не було депресії, мені просто все це не подобалося: ні немовля, ні гв, ні відзеркалення, ні повний стоп в реалізації... через усе це в мене і почуттів материнських не прокидалося. Я просто виконувала усе відповідально, бо я ж відмінниця, але задоволення не було абсолютно.
Але... малій виповнилося 9 місяців. Вона пішла і заговорила згодом. І я закохалася у неї до нестями! Я відчула та зрозуміла, в чому кайф з тими дітьми. Тож, через 3 роки народила ще. І певно спробую ще... діти - це капець як складно, клопітно, дорого. Партнер, батько дитини має бути відповідальним, уважним, щедрим, бо інакше я не розумію, як з тим усім впоратися... Але зрештою, діти - це чудово. Бажаю усім, хто хоче, мати. Хто не хоче, не мати - поважаю за такий вибір, якщо ти відвертий з собою.
Раніше на питання "Коли вже?" я ніяковіла і завжди не знала, що відповісти, боялась напряму казати, що найближчим часом не планую дітей. Бо якщо все ж казала це, то потім слідувала купа питань "а чого? та як завагітнієш - тоді полюбиш дитинку свою, і т.д.". Тепер же, щоб уникнути подальших питань і дискусій я просто питаю у відповідь: "А чого ви мені між ноги заглядаєте?" 😅
Оце Ви правильно кажете: наскільки недоречне і нетактовне питання, такою самою має бути і відповідь. Може тоді людина перестане ставити дурнуваті питання хоча б іншим
😅😅треба взяти на замітку)) дякую
Божечки, як ви це робите?)))
Прям стільки тригерів у одному випуску💔
Зачепило й згадалось прям все: як свекруха вимолювала онуків, а як результат після моїх пологів злилась😏, про страшну післяпологову депресію, й почуття провини за це, про "подруг", що обесцінювали мене фразами на кшталт " Оце тобі пощастило, все чоловік робить "(з чоловіком нормальні партнерські відносини, все робимо 50/50)...й ще багато чого...
Єдине, що хотіла би доповнити, на превеликий жаль, суспільство не відстає від тебе після перших же пологів...Десь як дитині стає рік, йдуть розпроси:"А коли за другим"....Мені 37, маю 2 доньки...Вгадайте , які мені дають "поради" всі кому не лінь...Вірно! "Вам ще треба хлопця"..Й кінця краю нема тому "залізанню у жіночі матки"😥
Ну а як же? Треба ж спадкоємця,хвамілію передати.🤭В мене теж 2 доньки.Завжди кажу,що було би що передавати крім хвамілії.
Спостереження з мого життя.
Зазвичай, питання "Коли діти?" ставлять ті жінки, в яких нема успішної кар'єри і ті чоловіки, в чиїх жінок нема успішної кар'єри. У мене все 😅🤗
💯😂😂
Дуже дякую вам за неймовірно важливу тему! Репродуктивний тиск - це страшне зло! Боюся, що через війну він ще більше посилиться. Тому говорити про це зараз необхідно!
th-cam.com/video/FTwfokf4IMw/w-d-xo.html
Якою буде ваша думка після перегляду цього коротесенького відео?
чим ця тема важлива? тут тільки дві відповіді хочу, не хочу, от і все, кожен сам вирішує
Я - вільна жінка, українка, я сама будую своє життя. Не "маленька людина", як на рашці, котра не може контролювати своє життя - українці народжені вільними. Ось і все тут, немає сенсу далі щось пояснювати.
Коли мої родичі мені казали, що нам пора завести вже діточок, бо "дал бог зайку, даст і Лужайку" І "чясікі тікають", коли я вже стомився від їхніх ригів, я один раз із найглибшим сумом у очах і голосі відповів: "не сипте сіль на рану, ви, мабуть, не знаєте, ми пройшли обстеження - я безплідний. А лікування і операції обійдуться близко 300тис грн".Нарешті їм стало незручно і нас більше не чіпали. Мені сподобалось.
І що сердобольні навіть грошей не запропонували? Дивні люди, як поради роздавати перші, як допомогти матеріально, до вже й не так їм потрібні ваші діти
Моя подруга народила другу дитину, й моя 12на дочка запитала мене, чи то боляче. Я їй чесно відповіла, що так, народжувати боляче. На що вона відказала, що народжувати тоді не буде. Я її запевнила, якщо не хоче, то най не народжує. Вона завжди має вибір робити чи не робити те, що хоче чи не хоче.
Материнство для мене - качелі. Вчора я шукала поруч міст з якого можна сіганути😂, а сьогодні - плачу від щастя, коли дитина складає пірамідку. Треба говорити про складності, треба говорити ПРАВДУ про материнство, а не лише фото щасливих блохерів в соц мережах.
Це точно)
100%.Особливо ,якщо ти звичайна людина,не маєш можливості наймати няню ,домробітницю.Мене завжди бісили передачі типу "Один за всіх",коли зберуться наряжені,надушені актриси ,депутатки і ганьблять якусь жіночку з 5 дітьми з села,що в неї десь не прибрано чи діти в брудному одязі.Чоловік весь день десь на роботі ( якщо ходить),в жінки орава дітей,яких одягнути,нагодувати і стежити,щоб не спалили хату або не втопились в криниці...а ще город,прання ,прибирання.
А хтось спитав,коли вона нормально виспалась,чи помила голову?
улибнув Ваш комент! Щастя Вам!
Вам потрібен відпочинок
@@nikavadimovna6567це все так, але тому я не хотіла і не маю більше, як одну дитину. То жінка повинна бути відповідальна і не народжувати більше дітей, чим ти можеш "потягнути" фізично і матеріально.
Я сподіваюся, що це відео подивляться багато жінок і подумають перед тим, як народжувати. Ми з чоловіком хотіли дитину, планували, але у сина ДЦП. Ми його безмежно любимо, але це капець як складно. Діти це величезна відповідальність і величезні кошти, особливо якщо є якісь проблеми. А післяпологова депресія - це взагалі жах
Дякую, що ділитесь. Для мене особисто народити дитину з якось хворобою - це дуже сильний страх 😞
у багатьох моїй знайомих дітки з хворобаим, нажаль останнім часом це дуже часто трапляється, ви не одні, дякую, що поділилися ❤
Ця причина дуже вагома, щоб не народжувати. Навіть якщо все добре,є достаток,хороша, кохана людина. Всеодно,від народження хворої дитини ніхто не застрахован.
Дякую Вам! Підніміть ще тему розлучень, коли та ж жінка потім сама тих дітей і тягне, і вона повинна нести відповідальність потім за двох, а тато в кращому випадку скидає якісь дрібні аліменти і періодично появляється, а в гіршому його взагалі нема. Я розлучена з 2-ма, і маю багато подруг які розлучилися і з дітьми, в нас жінки зовсім не захищені ніяк законодавством в таких ситуаціях
Цю тему підіймав Д'артаньян (Андрій Павленко) в якомусь своєму відео десь два роки тому. Пошукайте, якщо цікаво.
моїй мамі не скидав навіть "мізеру", а стягнути неможливо було бо в нього зп була в конверті. вона сама тягнула двох малих дітей та 3! роботи позмінно, родичі не допомагали взагалі бо якжецетирозвелася (батько бухав/бив і тд в тому числі своїх дітей, бив так що брат втратив зір...), а тепер коли "тато" згадав про мене (тільки вийшов на пенсію) - вибачте, але нахер ти мені тепер треба? доглядати тебе коли ти мене малою дитиною кинув? мамі допомагаю постійно. дітей не знаю як заводити.
По перше я відіслала лінк до цього відео моїм дітям. Дякую Вам, баришні, за відверті слова і відсутність страху щодо засудження суспільства (в цьому випадку TH-cam-суспільсва) цієї Табу-Теми. Повністю підтримую вас, по всім аспектам теми "материнство". Взагалі то я теж, останні років з 15, такої самої думки. Мені 50, я молода і приваблива жінка, донькам 19 та майже 21 рік. Я, як могла, пояснювала дітям, що їхнє призначення бути людиною, а бути чи не бути мамою, це як вони хочуть. Діти чудові, я була багато років щаслива з дітьми, АЛЕ. Якщо "відмотати плівку" назад, не народжувала би. Особливо обурює відношення суспільства, політичної системи до жінок: жінка-мати, іншими словами це інкубатор для виношування та нарождування платників податків. Але зачати та народити це ж 2,5% справи. А потим? Як вони, жінки, після народження з цім живуть, це "табу"- тема. Якщо в тебе щось не складається, чи ти відчуваєш себе виснаженою, чи не щаслива, чи взагалі хочеш скоротити собі віку (депресія)- спасіння утопаючих - справа самих утопаючих.
Чим більше ми розмовлятимемо та діскутуватимемо на цю тему, тим більше суспільство буде активізовано до теми і проблематики народжування та вирощування дітей. Не тільки материнства, а й батьківства, яке є другою половиною, не менш важливою частиною, піклування про дітей. Роль батька не на "родинних фоточках", а й в житті.
Сподіваюся, таким чином підвищиться відсоток щасливих матерів, щасливих батьків, щасливих дітей.
Я влаштовувалася на першу роботу після магістратури до свого керівника диплому. Майбутній шеф дуже добре знав мої професійні якості, сам же мене й запросив в свою фірму. У мене був один з найсильніших дипломів на курсі (зі слів комісії), я дуже прагнула почати працювати за фахом.
Але коли я зателефонувала йому, щоб спитати в який день виходити на роботу, то він сказав: "може ти краще дитину народиш?"... Я подумала, що за дурня, яка дитина, мені 23, я 6 років навчалася, щоб стати архітекторкою, я хочу проєктувати будинки. Але саме це запитання від людини, яку я вважала максимальним авторитетом, вбило мою впевненість повністю. Я декілька років мучалася на тій роботі, щодня мені здавалося, що я нездара і нікчема, що я нічого не варта як фахівець. Що всі тільки того й чекають, коли я завагітнію і піду з роботи. У мене розвинулися панічні атаки. А звільнитися я не могла, бо боялася офіційно визнати себе нездарою. Зрештою я сама собі довела, що я не нездара і тоді я звільнилася. За ті роки я зненавиділа професію, в якій я так мріяла реалізуватися і більше в ній не працюю.
Пройшло 5 років, я пишу це, а по щоках котяться сльози.
НЕГАЙНО поверніться до своєї професії!!!
Я вас віртуально обіймаю 🤗
добре, що знайшли сили та сміливість піти👍
Дуже шкода, коли людина має бажання щось робити, а їй так відбивають то бажання!!! Бажаю Вам щастя та вдало знайти діло свого життя!
Дякую за випуск! Мені 23, зрозуміла, що не хочу дітей ще в підлітковому віці. Звідусіль чула від дорослих людей і від батьків про діточок як аксіому для всіх. Дуже це бісило. Та й зараз бісить.
Я теж в 23 десь подумала, що не хочу дітей. Всі мені казали "от подорослішаєш і точно захочеш". Зараз мені 34. Як не хотіла, так і не хочу. І рада, що не піддалась на тиск сонціуму. Слухайте своє серце, а не надокучливих оточуючих. 🤞
А кацапи тим часом розмножуються...
@@o1enka погоджуюся❤
Ще дуже дивує, що дівчата, які вже стали мамами пропадають як особистості. В них вже в інстаграмі «дружина, мама синочка, мама дочки» і з ними нема про що говорити. От взагалі. Все їхнє зводиться до дітей. І завжди питання «а коли ти?» і причина всіх моїх негараздів «бо ти ше не народила». І це я не перебільшую нічого з того. Купу таких знайомих.
А одного разу родичка мого чоловіка так мене довела, що я їй відповіла чітко, що не хочу дітей. А в відповідь почула «йоооой, а твоя свекруха то знає? Ви чуууули то?!».
Боже, яка це болюча тема💔
А що тут дивного, коли ти 24/7 з дитиною, як можна не пропасти, як особистість. Хоча насправді це найважча робота у світі
@@ВікторіяДоскочинська можна, якщо не вважати себе тільки маткою.
@@FREEDOM88888 коли з маленькою дитиною 24/7 важко навіть в душ піти і себе в порядок привести, не кажучи вже про щось інше. У вас є діти? Очевидно, шо нема, якщо пишете такі речі.
Після одруження я не хотіла відразу дітей, чоловік про це знав, і ми жили вдвох, але родичі мені через пів року поставили діагноз. Що то я не здатна, хвора (хоча мені було всього 23). Всі на мене тисли і я вирішила народжувати. Ще на стадії вагітності я зрозуміла що це жесть. От думаю народжу почну жити, народила, в поняла що життя закінчилося по справжньому. А вагітність була базис даром в порівнянні з тим що сталося потім. Об*акатися при родах це хрінь, об*акуватися протягом місяця після родів (роди були важкі) ото було весело. Місяць носила боксери свого чоловіка бо інакші труси було боляче. Грудне вигодовування це окрема тема. Як я 2 роки дитину годувала, мастит гнійний пережила.
Коли не поспала 3 ночі підряд дитина ревкала 24/7, зрозуміла що криша тече і ч взагалі вже спати не можу. Спала я з дитиною, голяка, дитина весь час їла молоко під мишкою. Як я її не роздавала за цілий рік такого життя? Та я не вкривалася нічим щоб не задушити дитину, спала в трусах, груди в мене максимум 2 розміру тому дитині вони не загрожували. Чоловік звичайно спав в іншій кімнаті.
Якби час можна було відмотати назад я б народжувала після 30, щоб насолодитися життям. Бо зараз моє життя мені не належить. Чи шкодую? шкодую. Але як каже мій психіатр (післяродова клінічна депресія важкого ступеня) треба пробачити собі, прийняти і жити далі. Життя продовжується.
Наталочко, дозвольте хоча б віртуально вас обійняти 🥺
@@annavit330 дякую дуже. Але те що Ви прочитали, ненайгірше що зі мною трапилось,через моє нав’язане материнство. Але про це я поки що не готова говорити.
@@НаталіяЧепа-п4й ви можете не говорити, це ваше право, лише хочу підтримати вас ❤️
Хочеться дати вам підтримку хоч через екран. 🙏
тримайтеся!❤
У нас в сім‘ї така ж ситуація😂 Я працюю в офісі, а чоловік онлайн та вдень повністю з малою. Всі говорять «Який він у тебе чудовий, але має бути навпаки😅» Коли відповідаю, що для нас так добре та ми повністю щасливі, люди в шоці. На їхню думку мій чоловік робить подвиг, хоча насправді він просто чудовий тато, як і я мама❤ Дякую вам за відео
Півтора роки мені чоловік саме допомагав. У всьому, але з позиції : "якщо треба - скажи і я зроблю" та "ну ти ж мама, а я просто папа". А це ближче до двох років вперше почула фразу: ти шо, думаєш, що я не в змозі сам перевдягти підгузок дитині, це ж моя дитина. Ура! Нарешті.
Останній потяг, останній вагон 😂
Мені 31, одружена, бездітна, щаслива!
Часікі тікают 😁
Але моя рідня на мені вже поставила хрест(одружена, майже 32 річна щаслива жінка, яка свідомо не хоче і ніколи не хотіла дітей)
@@Олена-п4г мої теж :) це університетські подруги сильно переживають про годинники та потяги
мені 31 рік. Без дітей. На свята бажають "діточок, жіночого щастя, реалізації в сім'ї, вдало вийти заміж" і т.д. Я така сиджу, слухаю то лайно і думаю "мда....а виглядали ж притомними людьми".
@@oxana5599 співчуваю, це проблема більшості родичів. Вони наче і хочуть добра, але не розуміють, що таким чином переходять усі існуючі особисті кордони
@@oxana5599 ви нагадали мені цьогорічне вітання з ДН, виповнилось 26 і родичі мабуть вирішили що пора вже бажати на ДН дітей "яке то щастя, а які у вас будуть гарні діти, бажаємо вам дітей" . Побажали б реалізації в кар'єрі, достатку, розвитку, пізнати світ... це дійсно те чого б хотілось)
Абсолютно все життя я знала, що хочу бути мамою. Для мене це дуже природньо і бажано. По-перше, я пройшла 7 кіл пекла поки ми з чоловіком НАМАГАЛИСЬ народити дитину і не виходило, а всі довкола вважали своїм обов‘язком тицьнути своєю цікавістю в болюче місце і спити чому ще нема дітей. По-друге, вже народивши, я зрозуміла, що жінкам обов‘язково треба залишати можливість власне НЕ бути мамою, бо якщо для мене, яка так сильно і всім серцем, хотіла бути мамою, це так складно, то на скільки ж складно може бути жінці, яка не була впевненою в такому бажанні… І мені дуже боляче бачити жінок, які цілком справедливо визнають, що материнство-не їхнє, але під тиском суспільства вічно почувають за це якусь або провину, або неповноцінність.
Актуалочка. Мені батько цим вже весь мозок прогриз 🙄
Тим часом, на моє глибоке переконання, розмножуватись мають лише ті, хто справді цього хоче
розумію!
я батьку у мої 28 відповіла на запитання 'коли ж уже у тебе діти будуть?' так: 'коли ти купиш яхту і віллу 14 ст на березі мальовничої водойми'. він підвис хвилин на 5, потім каже 'не хочу яхту і віллу', а я йому 'а я дітей не хочу, вважай ми квити'. наступний раз дрочив мені нерви тупими питаннями аж у мої 31 і вже набагато скромніше. та і взагалі став менше чіплятись до мого життя, знайшов собі хоббі, тепер звітує про себе, а не мене допитує.
буває доводиться власні кордони відстоювати, перекидати зі здорової голови назад на хвору. хай хворі голови самостверджуються власним коштом, або з'ясовують що їм є чим зайнятись крім внуків у цьому світі, стільки вершин непокорені, тож вперед з піснею.
раніше дуже напрягалась, а зараз вже не толерую такі питання, і начхати на почуття тих, хто про мої не напружився подумати.
свекруха замість привітання з днем народження зачитала якось мораль що у мене забагато домашніх тварин (2), і замало дітей (0). шкода, чоловіка поважаю, і тому не послала його матір куди хотілось, просто забанила її цілковито на довго. досі не беру трубку, хай пише в месенджер, якщо щось треба. теж зрозуміла. все вони розуміють, виявилось.
нікому не можна за*бувати інших власними бажаннями, і якщо люди самі не дружать з етикетом, доводиться популярно пояснювати, на їх рівні етичності, хай краще бояться порушувати наші зони комфорту, хай поплачуть разок-другий, корвалолу вип'ють, але не псують нам життя своїм нахабством і поважають такими, якими ми є із тими рішеннями, які ми приймаємо у власному житті.
@@ОлександраКривенко-е6к чудова позиція, золоті слова, висловлюю повагу
@@ОлександраКривенко-е6к "начхати на почуття тих, хто про мої не напружився подумати" чудовий принцип, береже багато нервових клітин, шкода мало хто ним послуговується.
Найбільше "притензій" насправді наслухалась не від родичів, а від генікологів, бо чомусь кожен лікар у моєму житті вважав обов'язковим висловити свою дуже цінну думку з приводу відсутності у мене дітей. При цьому ніхто взагалі не питав ні про мій сімейний та економічний стан, ні про те, чи є у мене хоч хлопець, але дитину ти маєш зробити ну прям зараз, а від кого і як ти її будеш годувати, то це вже твоя проблема.
аналогічно, я собі пояснюю це тим, що вони переживають в першу чергу за свій гаманець (бо з вагітних більше заробітку), а не про те, чи буде мені і моїй дитині потім де жити і що їсти.
Народження дитини - це одна з найбільших психологічних криз в житті жінки, переживання якої ускладнюється упередженнями "це ж таке щастя", "а у мене це була найщасливіша мить", "це ж найприємніший період".
Реальність в тому, що багато жінок жалкують про рішення народити, багато жінок не відчувають любові до дитини у перші декілька місяців, а деякі не можуть полюбити дітей взагалі або так, як про це всі говорять (і відчувають дуже багато сорому через це),
багато жінок отримують психологічну травму від процесу народження, ставлення персоналу лікарні та появи самої дитини.
Але через упередження суспільства мало хто звертається за допомогою одразу (бо думають, що з ними щось не так), і як правило це нагадує про себе через багато років, коли жінка йду у психотерапію із зовсім іншим запитом.🤷♀
Шкода, що небуло Вас 25 років тому. Ви такі цінні! Дякую за Вашу працю ❤💙💛
О, нарешті до теми неадекватного відношення до материнства залучена багатодітна мама! Буде цікаво послухати!
О, дівчата, яку ви тему підняли! Я теж іноді думала, що я якась не така, бо під час вагітності не відчувала безмежного щастя ( як то показує масмедіа). Після пологів відчувала себе покинутою, наче весь навколишній світ цікавить тільки дитина, а що відчуваю я то вже неважливо- народила і молодець. І шалено дякую своїй мамі, що коли я поділилася своїми відчуттями, вона мене підтримала і сказала, що переживала схожі моменти.
Боже, як же до мене ставились, поки я була вагітна, а потім все це перейшло до дитини. А я стала тупо порожнім місцем для бабусів/дідусів. Так бісить!
Взагалі то так і має бути, особливо, якщо пологи важкі, це ж гормональна перебудова організму. Це минає саме з часом.
Мені 19 років, я тільки починаю життя, а вже на кожному кроці стикаюся з репродуктивним насильством. Кожного разу, коли я кажу, що не люблю дітей, не хочу їх у відповідь чую щось накшталт "та ти ще молода. ти ще не розумієш. та виростеш - захочеш". Виросла, уявляєте, виросла! Я в свої 19 розумію яка це відповідальність не просто народити, а й виховати гідну людину, що це може вбити моє здоров'я, або вбити мене! Багато ці люди розуміли, коли народжували ± в моєму віці? Ні. Таке ж кажуть люди, які вважають, що насилля це норма (мається на увазі психологічне "роби як я скажу і будеш гарною дитиною", фінансове "ти залежиш від мене, от будеш заробляти сама і будеш жити як захочеш"). Які жодного дня в своєму житті не рефлексували над своїм дитинством, моделлю виховання якої притримувались їх батьки, вважають, що тема сексу це табу і весь цей хворий стандарт пострадянського суспільства, який ніяк не відійде у минуле. Я зараз оглядаюся на своє дитинство і не дай боже зараз діти будуть рости в таких умовах. І мова навіть не про фінансову складову, що є не менш важливо, а більше про емоційну нестабільність дорослих, які оточують цю дитину. Те, що вкладали в мене це жах і дякую, що в мене досить рано почав формуватися свій світогляд, власні думки з більшості тем і я вчуся їх відстоювати.
Може я колись і захочу дитину, але не треба мені розповідати, що це 100% станеться колись там, бо я жінка
Матір моєї подруги почала тиснути на подругу з народженням для неї внуків з 19 років. От одного разу їй це так набридло що вона сказала, мамо, якщо ти так хочеш поняньчити малятко, то народи собі ще дитину. Більше цих розмов не було
я в 19 теж знав все і про все, потім, слава Богу, це в мене пройшло.
Дівчата, ви молодці! Дуже актуальні теми піднімаєте!
Моїй доньці за пару тижнів буде вже 26 років, недавно вийшла заміж. І навіть мене бісить, коли мої(!) подруги, чи знайомі випитують, то донедавна - "коли вже весілля?" Тепер - "чи ще не вагітна?" Я адекватна мама (на мій погляд) і ще сама ні разу її про це не питала, тим більше не "діставала". Недавно мали з нею розмову на цю тему, то вона сама призналася, що ще не хоче дітей. І я її цілком підтримую. Кажу, що "значить ти ще не готова, тому не спіши".
До речі, купила книгу Каті Бльостки ще до її виходу в тираж. Сама прочитала і доньці подарувала. Дуже корисна книжка.
Ох, багато ж кейсів пов'язаних з "коли вже дитина?" Мої батьки і батьки чоловіка вже якось змирились, бо бачуть як я закипаю, тільки піднімається ця мова. Але "ліві" люди це щось з чимось. І головне питають, крли вже ти зробиш своїм батькам внуків? Тобто я не собі дитину маю народжувати, а батькам? Що за прикол? Мій улюблений випадок... Якось пішла до травматолога, тому що боліла рука і в перші 5 хвилин консультації він говорив, що всі ці проблеми надумані і просто потрібно завагітніти, коли сказала, що не збираюсь, запитав хто я за гороскопом. "А скорпіон? Все з тобою ясно!" Блін, шо за маразм, я в частній клініці витратила на консультацію 500 грн, щоб це почути. І я вже мовчу про гінікологів.
Ще так бісить, ти кажеш: я не хочу, немає фінансової подушки, квартира має бути така щоб з дітьми у батьків були різні кімнати. А відповідь: та все потім буде, ми ж якось народжували і норм
Ага, у росіянців є улюблена приказка на цю тему: "дал Бог зайку, даст і лужайку"
Тільки воно так не робе і з дітьми буде ще важче то отримати, ніж забезпечити наперед.
Дівчата, тепер потрібен хтось хто чоловікам розжує усе і пояснить, що дитина це і їх діло і їх обов'язки і їх відповідальність! Що коли ти стаєш батьком для тебе так само змінюється УСЕ І НАЗАВЖДИ! Потрібен хтось хто з руйнує і ті міфи котрі вони собі на придумували!
це має запитати жінка перед одруженням, чи згоден чоловік розділяти відповідальність. Якщо ні, не виходити за нього заміж. А не вискакувати за першого зустрічного, щоб як всі, а потім сподіватися, що хлопчику вже хтось все пояснив і про все домовився.
Я матір, сину 3 роки мені 30. У моєму колі спілкування є дівчата які не мають дітей або не хочуть їх мати. І коли я народила, я почала їх підтримувати, бо материнство це важка праця над собою і виховання дитини. І не кожна дівчина хоче наважитися на цей крок. Тому я завжди кажу ти не повинна народжувати, не всі на світі жінки повинні бути мамами. Кожна сама для себе вирішує чи потрібно їй це чи ні.
Коли у тебе немає дитини- до тебе надувага, тебе засуджують бо ти посміла будучи "ПРИДАТНОЮ" не народити, однак коли ти із немовлям залишаєшся без здоров'я, партнера, фінансової стабільності, роботи - всім до тебе байдуже "бо треба було думати перед тим, як плодити"
Чомусь згадалось, як моїй мамі сказала колега на роботі: "Досить фігней маятися і їздити по світу, тобі вже треба онуків завести"😂ми ржали довго, коли вона мені це переказала😅Секонд Хенд з онуками не знайшли😅
І знову, дівчата, Дякую! Коли я говорю, що люблю тільки своїх дітей, а дітей взагалі - ні, на мене дивляться, як на маніяка. Таке відчуття, що люди одразу уявляють мене з сокирою в руках над невинно убієним немовлям. Як жеж так!?!?! Це ж прописано в генетичному коді кожної нормальної жінки, десь по сусідству з несамовитою любовью до приготування їжі. Свою першу симпатію до своєї дитини я відчула, тільки коли вона почала проявляти бодай якісь ознаки свідомості. Бо до того: 8 місяців невпинного блювання, пологи, під час яких реально хочеться кричати, що нехай задихнеться, аби тільки, це скоріше закінчилося, а потім ще кілька місяців, коли ти не ти, а машина по обслуговуванню прибульця - якось мало спонукають до ніжної любові. І ні, дитина - це не невинне янголятко, а егоїстичний маніпулятор.
Як ви влучно все описали😄. Коли я так говорю,то мене вважають божевільною,або як ви сказали :" з сокирою у руках".
Це точно. Своїх дуже люблю, а чужі не викликають бажання гладити по голові. Але хочу захистити дітей, егоїзм і маніпуляції це для виживання, вони не навмисно .
До слів Емми про те, що «коли ти стаєш мамою, усім стає до тебе пофіг…»:
Під час навчання заочно на другому курсі універу коли викладачі дізнавалися про мою вагітність (її ще навіть видно не було), одразу ставали дуже поблажливими і привітними. А після того, як народила, більшості було байдуже до того, хоча підготовка до сесії і здача екзаменів з немовлям під грудьми набагато важча, аніж під час вагітності: і ночі недосипань, і вдень вільного часу значно менше… - проте жодних поблажок вже не допускалося… Мені доводилося їхати на екзамен із дитиною та чоловіком, які чекали за стінкою (а ми живемо в 129 км від Києва), а завкафедри тільки хмикала, чого з дитиною приперлася, прямо-таки не мала куди подіти і тут ось носиш показуєш…
Таке було у моєї подруги. Вона приїздила здавати завдання,екзамени,а я в цей час замість своїх пар бавилась з її дитиною. До неї дуже вибагливі були викладачі,дорікали за запізнення(а в неї дитина їла за розкладом). Важко було й мені😄,бо перші коліки,зубки і підгузки я пережила задовго до народження своїх дітей.
Двадцять років тому під час навчання у університеті суботи були навчальними. Садочок, звісно не працював, залишити було ні з ким. Доводилося брати з собою на пари.
Так були дійсно таки викладачи, що казали, що ми приводимо дитину, щоб тиснути, щоб швидше щось здати.
Це реально треш...як тільки жінка народжує, відразу: шо ти суєшся зі своєю дитиною, всім ітак важко, а шо ж ти хотіла...
а не можна було почекати до закінчення університету ? самі прийняли таке рішення, то може треба було відразу диплом видати , бо дитина
Взагалі не повинні були давати ніяких поблажок ні до народження ні після! Бездітним чогось ніяких поблажок не дають
Єдина причина і мотивація мати дітей - це бажання привести на світ і виховати гідну людину (людей). При тому ти маєш бути готовим покласти на це величезну частину свого життя, енергії, фінансів, здоров’я і так далі, а також готовим до того, що нічого за це не отримаєш. А ще більша відповідальність - це відповідальність за маленьку душу, за її розвиток, переживання, світогляд і так далі. Дитина - це ж не тільки пелюшки; вони ростуть, і потреби змінюються. Тому тим, хто не впевнений, чи стане добрим батьком чи матір’ю, краще не мати дітей. Звичайно, якщо ви відповідальна людина. Відсутність чи наявність дітей не має сприйматися ні як перемога, ні як фіаско у житті. Кожному своє.
А ще ви помітили, що такої критерії в принципі не існує як оцінка батьківства, не те щоб вона має бути... Просто як спеціаліст роботу виконує ми оцінити можемо, добре, погано, кваліфіковано чи ні. У випадку з батьківство достатньо не бути залежним. ВСЕ! Лишати свою старшу дитину нянчити 5 наступних норм, росказувати дитині, що вона тобі життя зіпсувала норм, пити під час вагітності\ГВ норм, і.д.
@@oksanas_life так оцінюють же всі кому не лінь: «а чому каву п’єш, коли вагітна? Хіба можна?», «а шапочку, чому не одягли» і так на кожному кроці
@@littlesunshine5029 це скоріше про безтактні запитання і намагання нашого суспільства показати експертність, в той час як пити каву норм, не одягати шапочку теж, і тут море варіацій. Спроба переконати новостворену бабусю, що посипало не від того, що мама з'їла помідор може бути складніше ніж довести математичну теорему 😃
@@oksanas_life оцінка батьківства в нашому суспільстві огого яка. Насправді в усьому, що "не так" з дитиною винні батьки, ну, здебільшого, мама. Не привчила, не навчила, не виховала, не впильнувала і т.д. Єдине, що якщо йдеться про маргінальні верстви, то їм мабуть наплювати на цю оцінку. Страждають від надмірного оцінювання якраз найбільше відповідальні і уважні батьки.
В мене троє дітей, але вважаю недоречним когось запитувати про наявність багатої кількості, або відсуністі дітей. Це моя особиста справа. Не хочу- не народжую. Дякую, дівчата.
Коли кажеш, що не хочеш дітей, а тобі відповідають «ЗАХОЧЕШ» 🤡👍
Після тридцяти кажуть:
- скоро пізно буде!
😂😂😂😂Боже як життєво!!!
...я з цього завжди так о*уїваю. ну, типу, що на це відповідати, в голові одні нецензурні слова.
Ще, жінки які всеж таки хочуть дітей, але не зараз. Не обов`язково можуть виключати пізню вагітність, через більший ризик патології плоду. Можна заморозити свою яйцеклітину і потім народити здорову дитину. Звісно, це не виключає фізичні складності вагітності.
Класика 😅
Дівчата, ви найкращі! 🤗
Я погана в очах оточуючих бо мій чоловік любить готовути і багато готує 🤦♀️
А я погана,бо гуляю з подружками в іншому місті,а мій чоловік з піврічною дитиною вдома😂,а потім з двома, та ще й їсти приготував та поправ і в супермаркет з'їздив,бідолаха. Припахали його.
Саме смішне, що це вам кажуть саме ЖІНКИ, керуючись або заздрістю або принципом "а ти що, краще за всіх бути хочеш?, всі мучаться терплять, і тобі теж треба мучатись, бо надто щасливо живеш" .
@@WatershadeL Господи, як же в тему👍
Не кажуть про вагітність і материнство погане, тому що бояться, що жінки перестануть народжувати)) мені здається, це заговор всесвітній))
Ви забули вдягнути шапочку з фольги)
Надзвичайно важлива тема. Кілька років тому зрозуміла, що не хочу бути матірю, бо не стягну це все, не потягну психологічно цю супер відповідальність за маленьке життя. Мамі це важко прийняти, тому на її запитання про дітей, сімю, категорично про це не заявляю. думаю, що таких слів не знайду. В наших мам, мабуть, історичний стереотип «шаслива жінка-це чоловік+дитина»
Своїх дітей чи чужих, але когось толкового своїми відео ви точно виховуєте. Наприклад, мене, маму малюка, яка буде переповідати йому цінності з «Палає» як правильні цінності. Дякую, дівчата. Будь-яка людина цінна, але які вже ви цінні, то нема мови)
Мене мати стала питати про онуків, коли мені ще 30 не виповнилось... КОЖЕН мій ДН починався з дзвінка та привітання і побажання ДІТЕЙ... Коли я казала що я не хочу - її відповіть "А я хочу" - я їй кажу ну от і заводь собі їх ,а я не хочу. Наступна її фраза це скарб - "а ти думаєш я хотіла, чи мама моя? ні, але ж треба, потім полюбиш!" Занавєс, як то кажуть...
Ремарка про себе - я лише в дитинсві уявляла що в мене будуть діти, бо лишень такий сценарій та ігри знала. Але як тільки я виросла та почала думати своєю головою, то зрозуміла, що такий сценарій ніколи не був для мене привабливим... Ще добивають фрази типу "знайдеш того самого - захочеш"... це ж так не працє! як приклад - моя сестра вже 22 роки в шлюбі і без дітей (обидва свідомо їх не хочуть, і не хотіли, але перші 10 років постійно шукали відмазки перед батьками, бо "як же ж так, без дітей?"... Тому так, тиск соціальний на жінок і пари колосальний. І не кожен може його витримати, тому і маємо і дит.будинки і нещасних матерів та недолюблених дітей... А що краще - менше українців, але щасливих, чи багато нещасних?
Я своїй мамі казала, що дуже жаль, що вона не чайдфрі))
Дівчата, дуже дякую, що піднімаєте такі важливі та актуальні теми!
Персонально я для себе давно вирішила, що не хочу мати дітей, бо просто не моє то.
Спочатку, звісно, чула фрази типу "та ти ще підліток, підростеш - зміниш думку", а також побажання "жіночого щастя" на кожне свято. Але вже років 15 пройшло з тих пір, моя позиція не змінилася, а от оточення - так, бо я видалила з нього всіх, хто вважав мою потенційну вагітність своєю персональною справою. І не жалкую))
Прийшов вже час суспільству змиритися з тим, що народжувати чи ні - то вибір жінки, тим більше що більшість негативних наслідків загрожує саме їй.
Дякую за цю важливу тему. Поділюсь своїм досвідом. Мені теж нав'язали репродуктивний тиск. Непрямо, але було таке. Хоча не було потреби, бо в мене материнський інстинкт виник - раз і назавжди - коли я в 3,5 роки побачила кошенятко. З тих пір моє призначення - захищати тварин і всіх маленький й беззахисних. Але через травми й людську жорстокість у мене зрештою виникла депресія. І мені ніхто з родичів не казав що "пора вже дітей заводити", ні. І це було дискримінацією. Я чула фрази типу "в нашому роду такого ж не було, що ж це таке?" - про мою депресію. Я це сприймала як натяк на те, що розмножуватись мені не варто.
Ось так. Спершу нав'язали ідею "жіночої нормальності", а тоді відшили, бо я хвора. Я почувалась парією.
Все було б норм, мені було б байдуже, але я знала, як моя мама любить дітей. Її однокласниці поставали бабусями дуже рано. І мене страшенно заїдала совість, що моя мама - найкраща людина в світі! - бавить наших котиків а не внуків. Я себе загризала через це просто жахливо. Звісно, це тільки посилювало депресію. Мені знадобився не один рік, щоб заспокоїтись. Мама дуже допомогла. Я зрештою усвідомила, що для неї я - найголовніше, і крапка. Але мене досі ображають люди, які критикують моє ставлення до тварин, і "виправдовують" його тим, що я не народжувала, і тому "не знаю, що діти - це прекрасно". Мене це бісить. Бо я вже маю дітей, і я щаслива з ними.
Коли тобі 18, а ти вже передбачуєш, як родичі будуть пиляти тебе подальші 15 років. А ти зараз позиціонуєш себе як чайлдфрі і не плануєш дітей взагалі.
А можливо треба вірити в краше?, якщо сам/а себе налаштовуєш на негатив, то найімовірніше так і станеться.
@@WatershadeL Річ не у вірі в негатив, а у тому, що наше суспільство так влаштовано, цього не уникнути, якщо ти жінка. Навіть якщо не родичі, то оточуючі будуть постійно нагадувати що "часики то тикают".
@@mdialiya цього не уникнути взагалі хоч ти жінка хоч чоловік, просто треба ввічливо-адекватно затикати таких пиляльщиків
Дякую 🙏 Дуже важлива і бісяча тема для тих кому за 30 😅 Я на питання чому у вас нема дітей іноді відповідаю щось на кшталт "Не знаємо, як зробити" або "Мій психіатр не рекомендує". Звичайно, не близьким людям.
Візьму до уваги і собі 😅😅😅
Я ненавиджу дітей! Не люблю їх! Не хочу! Вони мене дратують! І як бісить з кожної праски: НАРОДЖУЙ! НАРОДЖУЙ! НАРОДЖУЙ!!!! Як же палая! І більш за все палає, що налітають на тебе саме жінки! Дуже погані мамаші, дуже!!! Кожній би пику начистила! Я в щасливому шлюбі, кохаю свого чоловіка і він мене, але дітей в мене не буде ніколи! Це єдине в чому я впевнена у своєму житті.
І я прекрасно знаю про обригані кофти і обісрані штани, про розпухлі ноги, як у слоняки, мені для цього не потрібно вагітніти. І чесно, мене бісять жінки, які цього не знають. То ти ж перед тим, як пхати в себе прутень, цікався про наслідки цього. Тим більше в наш час є просто ГІГАНТСЬКА МАСА інформації про це.
Я лікар акушер-гінеколог в пологовому будинку. Хочу сказати про "обкакалась під час пологів". Якщо це стається (а це стається в 95% випадків, якщо не частіше), то це означає тільки одне - що жінка добре і правильно тужиться. Не соромтеся цього, це абсолютно нормально. Не бійтеся детально розпитати свого гінеколога що з вами і вашим тілом буде під час пологів. Навіть якщо вам здається, що ваші питання дурні, бо насправді це не так, ваші питання абсолютно нормальні. Боятися це нормально. Сумніватися це нормально.
я вибачаюся за дурне питання, але схватки, це досить довгий процес, чому під час них не зробити клізму, щоб очистити кишечник і позбавити себе і матір такого неприємного пункту під час пологів?
@@FREEDOM88888 мені мама казала що в ссср всім робили клізми, вона 3 рази народжувала, клізма то обов‘язково було
@@moyarishkaто й зараз обов'язкова (швидка мікроклізма)
Я не хочу клізму- собі нехай роблять
Я зараз дуже вдячна моїй мамі, що вона була чесна зі мною і розповіла мені ще в підлітковому віці про те, що може статися під час вагітності і пологів.
А ще є прикол, коли жінка, в житті якої нічого крім народження дітей не відбувається, розказує дівчині що живе активне життя, займається кар’єрою та взагалі чим тільки хоче, що її життя пусте бо вона ж іще не виконала ГОЛОВНЕ своє призначення ))) таке знецінення) чи коли ти єдина хто не народжував в компанії таких самих жінок і вони так зверхньо тобі дають зрозуміти, що «ти не в темі»😅😅
Вважаєте, що народження дітей якась примітивна історія і ті жінки дуже бідні? Ніхто ж не прив'язує намертво до батареї і не випускає з дому. Можна і подорожувати, і книжки читати, і професійні знання підтримувати. Навпаки, наявність дітей розширює горизонти. Правда, тільки в тих ,хто цього хоче.
Дівчата, ви дві надзвичайно талановиті жінки, які надихають мене кожного дня розвиватись та ставати кращою 💛💙
Я для себе намалювала ідеальну відповідь суспільству на це питання, користуюсь досі. Для родичів на питання "коли дітки" я відповідаю "тобто ви в мене питаєте коли саме мій чоловік в мене кінчить, його сперматозоїд зіллється з моєю яйцеклітиною, закріпиться у мене в матці а потім я, порвавши свою вагіну, народжу дитину?". Всі питання відпадають після цього. Для мами, яка каже що їй не вистаає "гарних новин" я кажу що "мені треба порвати свою піську для твоїх гарних новин?" або універсвльно "не лізьте в мою вагіну". Чомусь після біологічних назв жіночих репродуктивних органів всі ці розмови зникають. Доречі я хочу дітей. Але не зараз.
Топова відповідь 😁
Хто Вас так настрашив, нічого не порветься,тканини прекрасно розтягуються, при потребі лікарі зроблять надрізик і слідів не залишиться.
@@irinanikonenko09 надрізик це херануть ножницями без попередження так що місяць не можна буде норм сісти? Та ви оптимістка!
Дякую, дівчата, за архіважливу тему!❤ бо це просто кабзда.
Моїй дитині три роки, але якби відмотати час назад, я б не народжувала. Я більше трьох років просто нещасна, від початку вагітності. , дитина мене обважує і обмежує і тому не можу реалізуватись ніде. Коло замкнене.
У мене є робота, але я просто робітник, у мене немає бажання розвиватись, немає бажання стати кращою. Я просто існую.
Кормлю, прибираю, перу (або в іншому порядку), збираю тендери. Немає бажання навіть худнути. Ні чо го.
Проте батьки та свекри кажуть: «ой, а коли за другою? І шо, шо тобі 36 і хвороб більше, чем в геріатричному пансіонаті? В смислі, тобі не вистачить грошей - Дасть бог зайку, дасть і лужайку».
Скоро з розуму з’їду 😭
Якщо не таємниця і бажаєте відповісти: а що ваш чоловік про це все думає? Його не має у вашій історії. Він взагалі в курсі Вашого емоційного стану? Ви планували вагітність?
коли запитують про другу, пропонуйте їм забрати до себе першу) Тримайтеся 💪
Втратила близьку подругу, бо бачите не стрибала від радості до стелі, коли вона сказала що мабуть вагітна в 20 років і навіть не дуже впевнена хто батько.
Досі мрію по подругу-чайлдфі, яка не буде казитися від фрази «ти ж розумієш що діти це відповідальність»
"Людина цінна просто тому, що вона людина"❤️❤️❤️ дівчата, дякую! Дуже важлива тема. прекрасно розібрана.
Часто, коли думаю про раннє материнство, перше, що спадає на думку - це подвійне ставлення людей до вагітності конкретної людини. Що я маю на увазі: коли тобі 16 і у тебе навіть не було першого досвіду стосунків, не кажучи вже про інтим, дуже дивно, що дорослі активно залякують тебе. "Не дай боже ти завагітнієш у ранньому віці! Ти зруйнуєш життя і своїй дитині, і собі, і нам" - а у мене навіть думки про те, щоб вступати у близькість не було. Зате коли у розмові за друга/брата/кума/свата випливає згадка про мою однолітку, яка вже має двох дітей, позиція зовсім інша. "Ой, та що вже зробиш. Ну буває таке. Виходять, поставлять на ноги. Так вона завжди вела себе, як та, хто до цього схильний". На моє питання "Схильна до необдуманих рішень, які руйнують життя?" - очі закочуються гарніше, ніж сонечко ввечері.
Мораль - ну їх всіх в дупу разом з цієї мораллю.
Мати малу дитину - то є суцільне рабство. Я більше не можу робити те що я хочу. Навіть просто посидіти тихенько не на часі, бо поки дитина спить треба переробити всю роботу. Максимум з моїх розваг - аудіокниги і подкасти в навушниках. Я пройшла педіатричні курси, уроки по ГВ, працювала з психологом, малюк не хворіє, чоловік допомагає. І все одно то піздец якийсь. А запросити няню мучить совість, бо шо ж я за мать тоді, як дитина цілий день буде бавитись з чужою тьотьою🙈
Тож 1000 разів подумайте, чи готові ви до такого.
У вас почуття вини не дозволяє запросити, а в багатьох - фінанси.
Няню можна запросити на кілька годин. Дитина виросте і почне жити своїм життям, не завжди буде малою. Тоді хочеться проводити з ними час.
Знаю місяць пройшов, мій компент Запізнілий. Але хотіла сказати, якщо ви відчуваєте потребу у власному часі і є можливість взяти няню - беріть. А внутрішньому критику скажіть, що збалансована мама, з закритими власними потребами може дати дитині набагато більше.
В мене тепер інша тема: Коли похрестите? Як це дитина вже два роки не хрещена?
Тим часом дитина вірить принцесу Селестію, яка керує всесвітом, а батьки у Велику Качку
Вiдповiдайте, як зробимо обрiзання
😆
Почекайте, скоро вже почнуть питати: «а коли за другою?..»
З другою своєю дитиною трималася 5 років. Взагалі не збиралася хрестити, тому що ми з чоловіком агностики, але нерви не витримали далі слухати всілякі забобонні жахалки. Зробили «процедуру» для родичів. Причому ті родичі ані заповідей не тримають, ані постів… а куми й за день народження похресниці забувають… таке )))
А мої родичі змирились. Я агностик, а чоловік атеїст, моя мама трохи намагалась про це поговорити але програла😁
Обісрані штани😂. Яно🤍🤍🤍! Ви зе бест, як круто, що ви чесно, без остраху й абсолютно прямо заявляєте про свою позицію.
А дефекація під час пологів не просто трапляється - це ЧАСТИНА процесу. І це ТРАПИТЬСЯ з 95% усіх, хто народжуватиме. А ще під час вагітності можуть, наприклад, випадати зуби й волосся. Точніше на голові волосся випадатиме, а, наприклад, у несподіваних місцях посилено ростиме👌
О, ці запитання🤣🤣. Мені 32 роки і поки що, ми з чоловіком не хочемо дітей і для нас це нормально. Якщо для когось ні, то це точно не наші проблеми.
Мені теж від цього палає. Бабуся хоче правнуків чомусь від мене а не від на десять років старшого двоюрідного брата. Бо в мене часіки тікають, а він як коньяк стає з віком тільки гарнішим. Бісить
Дівчата,ви мені відкрили очі!Я б ніколи не подумав,що,схоже,кожна жінка у своєму житті чує від оточення такі претензії.Мені було би дуже неприємно вислуховувати від близьких,що мушу дещо зробити незалежно від того,хочу я цього чи ні.
постійно це вислуховуємо. на співбесіді/від родичів/друзів/знайомих.
@@ukraine_will_win_ гінекологів 🤦♀
Між тим, репродуктивний тиск суспільства не закінчується навіть коли ти вже народила. Я ж думала, що народжувати варто хоча б для того, щоб усі від'їбалися. Але ніт, безкінечні допити всіх навколо людей без базового розуміння про особисті кордони "коли друге? пора!" не закінчуються. Навіть гінекологиня з кожним візитом питає: "народжувати плануєте? а чого? а треба!", і будь-які пояснення чи відмовки ("не хочу/не планую/не люблю дітей/не маю за що їх вирощувати" і т.д.) не роблять. Найбільше мене вражає, що цих людей же насправді не цікавить якість життя твоя і цих самих дітей. Вони не задумуються, що цим можуть зачепити дуже болючі струни. Може, я не можу завагітніти більше чи у нас погані стосунки з чоловіком. Не питають навіть, чи є він, цей самий чоловік. Може, сім'я у страшній скруті чи бухий батя всіх мотлошить через день. Чи може, і її члени банально нещасливі і страждають. Але кого це їбе, якщо мамі нада внуки, гінекологині полікувати твій ендометріоз, депутату народжуваність, однокласниці змагання, а тьоті Свєті з сусіднього під'їзду - ментальна галочка, шо навчила людину жить. Саме тому вважаю рух pro life страшенними лицемірами, бо їх це саме подальше лайф усіх учасників репродуктивного дійства насправді зовсім не цікавить. Хочеться бути людиною, а не функцією.
Фуууух, тре міняти гінекологиню, походу.
Дякую за випуск)) я із тих жінок, яка пройшла всі кола пекла запитань від родичів, доки не пояснила їм на пальцях, що їх запитання не впливають на мій вибір народжувати чи ні))
Доречі, до 34 не хотіла дітей зовсім, зараз хочу, але ще не наважаюсь😅
За рекомендацію книги вдячна! Буду читати, готуватись😂😂
Дякую вам, дівчата, за це відео.
Дякую за те, що говорите про важливе.
Я заміжня вже 13 років і ми не маємо дітей з чоловіком. Чим далі, тим більше ми усвідомлюємо складність для нас цього експерименту. Сьогодні ми дивилися це ваше відео більше 3х годин, бо після деяких тез/висловів ролик на стоп і обговорення. Ми говорили про наші страхи, про реальність-нереальність бажання мати дитину, про те, ДЛЯ ЧОГО нам це і що ми "на виході" хочемо мати, яка кінцева ціль нашого рішення. Обговорювали, чому ми на зараз НЕ готові мати дитину.
Нам пощастило, бабки/дєдки ніколи не вимагали від нас онуків, але тиск соціуму був і ми мало не народили. Чому цього не сталось- інше питання, але зараз, саме зараз ми усвідомлюємо, що добре, що не сталось.
І якщо ми все ж колись наважимось, це буде абсолютно продумане, виважене рішення з розумінням всіх ризиків, починаючи від здоров'я мене, далі дитини і банальним рішенням "хто буде з нас працювати, а хто буде глядіти".
І так має бути.
Пішла постити це відео у себе на ФБ і рефлексувати.
Дякую.
тема наболіла. Чекаю з нетерпінням 🥰
Мені 16 років. Але ще не до цієї теми до дітей, тому що немає 18 рочків. "А коли у тебе буде хлопець? ". Знаю тепер завдяки таким людям як ви, що треба відповідати гарно, красиво тим хто такі запитання задає і не розуміє що це таке зовсім, не усвідомлює наслідки. Діти це болюча тема, якщо життя моє буде з дитиною буде з майном, з роботою яку оплачують на рівні з іншими людьми або білими чоловіками. Ви прекрасні, ви чудові, ви люди.
мене у вашому віці і навіть коли я була молодша теж діставали такими питаннями. І я прям постійно думала що щось зі мною не так, раз я одна. Але хоча б мама казала, що я ще молода і якщо буде треба, то знайду собі. І років до 15 мені взагалі не хотілось ніяких стосунків, я просто навіть і не думала б про це, якби мені ніхто не нагадував. Але з віком я навчилась посилати чужі поради подалі і всім це раджу!
Боже, в мене перший хлопець з'явився у 26 років, другий у 28, а третій пару місяців тому після річної перерви від стосунків - зараз мені 31. Напевно у вашому оточенні я як інопланетянка була б :)
я в підлітковому віці взагалі навіть не думала про те що мені пора зустрічатись з кимось) я просто навчалась і розвивалась (хоча всі подруги навколо мали хлопців, а часом і не одного). Мої перші стосунки відбулись в 20 років коли я зустріла хлопця з яким дійсно було добре бути поряд і хотілось бути поряд. Врешті вийшла за нього заміж) Вважаю що стосунки це не про вік, це про правильну людину поряд)
Як завжди, супер актуальне питання материнства і обов'язку жінки стати інкубатором для суспільства!🤯 І реально, як протистояти закидам родичів та суспільства загалом про тебе: ти жінка=ти маєш народити. Якого дідька?😡 Хіба бляха хтось замислюється над елементарним: а чи є такий ресурс в сучасної жінки(час, кошти, бажання) в даний час? Коли жінка хоче дітей - це ок, і коли не хоче - це ок! Якого дідька всі лізуть в твої труси і в твою голову щодо того материнства?🤬 Дякую авторкам за випуск❤
Я родом з маленького містечка. З дуже маленького.
Я поїхала звідти до Києва, зробила непогану кар'єру в армії, самореалізувалася і т.д.
Коли мені було 29, я приїхала в гості до батьків і зустріла свою шкільну вчительку, і в нас склалася така розмова:
- ммм, ти в Києві, так?
- так.
- ммм... а ти хоч заміж вийшла чи тільки працюєш?
- Вийшла.
- а дітки ж коли? З твого класу вже всі народили...
В той момент мені стало зрозуміло, що ні мої успіхи, ні мої інтереси не мають жодного значення. На той момент я була вагітна і за 4 місяці від тої розмови народила трійню, тобто в очах тієї вчительки я виграла😂
Так само з родичами... "Ну коли діти, коли діти, коли діти". Як гадаєте, скільки разів вони допомагали мені з дітьми? Правильно, нуль
Це жахливо, що в 21 сторіччі ми ще й досі цікаві суспільству лише тим, чи народили ми дитину
Члму алгоритми ютуба кинули це відео мені на стрічку? Я чоловік, мені 50... Не розумію... Хоча тема дуже життєва, важлива. Два роки тому на співбесіді щодо роботи теж довелось розповідати про всі сімейні обставини, але то було за місяць після скорочення і робота була дуже потрібна. Потім стикнувся з тим, що після офіційного закінчення робочого дня о 17 годині доводилось відпрошуватись аби забрати дитину з садочка, а керівниця питає така: А що, в дитини мами нема? (Мені просто з роботи до садочку ближче було) Як тільки з'явилась можливість, звільнився
в мене взагалі цікава історія, маму свою завжди вважала прогресивно. вона в мене вихователь в дитячому садочку, дуже сучасна жінка. І в питанні стосовно дітей я завжди була спокійна. Аж поки ми не почали проживати разом, бо почалась війна. Чула 100 разів у свою адресу((( ти егоїстка, тобі далеко за 30, ти про нас подумала, скільки можна тягнути. Спочатку я віджартовувалася, потім попросила про це не говорити, а потім посварилася. То мама вже мовчить. При чому, що ніколи не казала, що не хочу дітей. Просто якось сказала, що розумію чаєлдфрі) і понеслось
Мене мама після 30 почала схиляти навіть до ЕКО, бо ж час іде - нема коли зволікати. І от дитинчаті півтора рочки, а вона говорить: ну це ж твоя дитина, то чому вона має з нею гратися, щоб звільнити мені час для роботи чи того ж приготування їжі. Більше ніколи не прошу ні про яку допомогу, окрім як сходити до туалету.
У мене така ситуація: я дуже хотіла б мати дітей, але прийомних, народжувати не хочу і не буду, бо мене не покидає страх пологів: це і біль, і можлива смерть.. Бо моє дитинство було не дуже цікавим і я намагаюся зараз цікаво жити, у мене є плани багато всього зробити і подорожі , і інше, тому якщо зі мною щось станеться, буде сумно. Плюс біль.. Не уявляю, чому жінки хочуть другу дитину, коли пережили перші пологи, просто фантастика.
У вас роздуми здорової людини. Пологи бувають різні, але ніхто не гарантує точно людині, що її пологи стовідсотково пройдуть добре. Але оці пріколи про "раділА - всє болєзні прашлі" досі живуть у соціуму. На мою думку, пологи - як мінімум, жертва з боку жінки.
І в мене ж така думка😅 Не готова ставити під загрозу своє життя (принаймні зараз), а дітей, яким потрібна батьківська опіка, нажаль, багато
У мене є подруга, вона все життя панічно боялась болю, навіть звичайний укол доводив до істерики. Природно, народжувати не хотіла. В неї був чудовий чоловік - надія і опора, все життя попереду ж. Зараз вона більше десяти років вдова, перетерпіла болю різного, репродуктивний вік практично закінчується. І так, вона дуже шкодує, що не народила
Є така класна штука, епідуральна аналґезія. Моє найкраще рішення евер😊
@@yuliapelepchuk5979 Вау, прочитала про неї, дякую)
Ще важливо сказати, що якщо жінка приймає рішення не народжувати, то вона має попередити партнера. Мій чоловік досить рано мені запропонував вийти заміж. Я погодилась, але попередила, що не хочу мати дітей. У нас усе склалось, але знаю багато пар, які розпались через те, що одна людина не захотіла мати дітей після шлюбу-квартири-машини. Там все набагато складніше. А ще - я не виключаю, що він може захотіти дітей. На такий випадок ми також маємо домовленість.
Ось це рішення дорослих,розумних людей. Є в мене знайома,яка розійшлась через це з чоловіком,але вони одружувалися ще в універі і самі не знали,що хочуть. У другий шлюб вона йшла з домовленостями.
Якщо люди вступають в стосунки чи одружуються, не знаючи таких базових позицій одне одного, я б сказала, що ще рано одружуватись. До того ж, принципи і бажання можуть мінятися. Головне - комунікувати.
Нічого вона не має. Чоловік взагалі не повинен за замовчуванням чекати, що жінка буде народжувати, тим більше що все навантаження вагітності і пологів ляже на неї.
@@НічнаСнайперка Давайте виходити з того, що чоловік - це теж людина) І йому може хотітись дітей) до того ж про пологи, вагітність ніхто й не говорить. є різні варіанти, одне з них - всиновлення. І якщо людина (будь-якої статі) не бажає взагалі дітей - потрібно таке обговорювати.
Наскільки круто, що нарешті і в українському суспільстві піднімаються ці теми - ви дуже важливу роботу робите, дівчата! Просто хочеться розцілувати за кожне слово❤
Коли мені було 4 роки, батько записав мене у танцювальну студію. Водили мене туди і мама, і він по черзі, коли хто був вдома. Перед заняттям батьки кожній дівчинці були зобов'язані робити зачіски- гульки. Так смішно згадувати, як щоразу мами інших дівчат розхвалювали мого ботька і говорили, що йому варто поставити пам'ятник, який же він молодець. А я згадую це як гарні але болючі зачіски)
Мені вже 18 і шкода чути, що це досі не сприймається як нормальний батьківський обов'язок.
Ще малопомітна негативна сторона цього питання у тому, що батько зі старту вважав, що це ок, і він мусить також за мною доглядати як і мама, а згодом, частково таке суспільство як матусі з танцювальної студії, нав'язало думку, що насправді це робота мами, а він просто герой. Зогодом, він перестав бути турботливим татусем, звалив свою частину роботи на маму і лише висува їй претензії що до мене, якщо йому щось не подобалося.
Я офіційно одружена 10 років, ми з чоловіком не хочемо дітей)
І не плануємо поки що. Ми не штампуємо себе чайлдфрі.
Нам і так круто, ми відчуваємо себе самодостатніми і щасливими.
Всі, кто цікавляться -ми відповідаємо і пояснюємо наші погляди на наше життя, всі, хто нетактовний-посилається нах*й)))
Була на зустрічі випускників, де розпитували про однокласників та їх подальшу долю. Так от, моя вчителька з іншими дівчатами обурилися тим фактом, що одна з незаміжних, бездітних однокласниць веде курси "як стати щасливою жінкою". Залишимо поза контекстом суть всіх цих онлайн-менторів і їх чудодійних курсів. Але як у час технологій та просвітництва можна досі думати, що жінка не може бути щасливою поза сім'єю і не маючи дітей, мене досі дивує. Хіба весь сенс життя - це вийти заміж і народити? Хіба жінка має обов'язково бути чиєюсь половинкою. Тьху! Бісить оце "половинка"! Жінка, як і будь-яка людина, з народження є самостійною одиницею. Вона має право займатися тим чим хоче, займатися коханням поза шлюбом, а, можливо, і поза постійними стосунками, народжувати, бігати марафони, їсти фастфуд... Це її тіло, її вибір і відповідати за свої вчинки вона має в першу чергу перед собою.
Іноді перед місячними, коли гормони стрибають, плачу і переймаюся від того, що не хочу народжувати дітей. Мама завжди мене і підтримує і говорить: "Як не хочеш - не народжуй. В тебе ще багато часу. Хто сказав, що до 30 потрібно дитину народити?! Живи своє життя". Дуже їй вдячна за ці слова, проте дуже хочеться вірити, що вона буде їм вірна ще не один десяток років.
Багато хто так переживає за демографію. А я переживаю за дітей, які залишилися сиротами, у складних умовах. Можна подарувати щасливе життя для дітей, які уже є і дуже потребують любові і піклування
Дівчата, ви круті! Це саме те, що відбувається. Що б жінка не робила, завжди буде критика і хтось буде казати, що вона погана.
А в материнстві то і взагалі: всі долучаються до того, щоб жінка почувалася неадекватною. Питала у чоловіка, як він почувається: йому норм, йому класно, бо всі хвалять, що він бере активну участь у вихованні дитини