У цьому відео я посилаюся на такі випуски, дуже раджу подивитися: ▶ Як прив’язати читача до ваших героїв th-cam.com/video/sVigPC5mD44/w-d-xo.html ▶ Як грамотно подавати експозицію th-cam.com/video/AH5lXb9b3AU/w-d-xo.html ▶ У чому різниця між ПОКАЗУВАТИ та РОЗПОВІДАТИ th-cam.com/video/KEN6FzfgFIA/w-d-xo.html ▶ Як покращити свій стиль написання th-cam.com/video/5nLbTcdws6Q/w-d-xo.html
У текстових квестах часто використовують другу особу, і це неймовірно занурює у історію. "Ти прокидаєшся у темній кімнаті, не пам'ятаючи як сюди потрапив..."
Ти просто би не повірила Ох, як же тремтіла би ти Що душу і серце нам вирвали Твої “сестри” і твої “брати”. Пісня від Діти інженерів. Але насправді другу особу я зустрічала у фанфіках зосереджених на ЦЕЙВО між читачем та героєм. . .
Відео вже давно на каналі і мій коментар загубиться, але я поділюсь досвідом. Коли я почала писати, то вирішила, що тренуватися буду одразу від усіх осіб. Так мій роман на 6 персонажів уміщує в себе всі особи. А ще це допомагає не тільки набивати руку, а і розкривати персонажів. Молода героїня підліток (вітряне я), герой чоловік, що вже має досвід та певні установки, але переступив через себе та зробив дещо (хоча багато чого не знав) «ти» як наче його переживання карають його постійно вказуючи на його позицію. І це передає психологічний стан та в прямому сенсі змушує читача відчувати те, що відчуває герой в цій ситуації не даючи шансу читачу оцінити зі свого боку історію. З третьою особою простіше і два інші герої обʼєднані що натякає на їх стосунки та близькість. Пʼятий герой знову «я» проте його з першою героїнею не заплутати, бо там чіткий інший голос та мотивація, хоча якби умовний старт у героїв однаковий. До останнього персонажа я поки не дісталася, бо все в процесі, але на даний момент розкриваю його передісторію та всю можливу інформацію через інших героїв (ненавʼязливо і в рамках теми вони його згадують та щось говорять, проте діляться лише власними враженнями) думаю, він буде «Він» бо «ти» йому не підходить. Роман нінащо поки не претендує, проте дозволяє мені, як автору розгулятися в главах та передавати різний настрій різними оповідачами і з різних точок показувати життя героїв. І вчитися пропрацьовувати осіб-оповідачів. Так я зрозуміла, що «ти» це моя хвиля. Але вона підходить на мою думку складним героям і емоційно складним текстам, наприклад, передати історію вбивці (будь-якого злочинця) де вбивця «ти». І відчути світ з його точки зору. Це сильне емоційне сколихання. Я спеціально створює не приємного мені антигероя очима якого я хочу дивитися на світ. Точніше, його очима показати світ. І це уже викликає ті емоції та почуття, які і має викликати такий герой: спустошення, депресію, та інші складні відчуття і «ти» допомагає глибоко погубити читача у цей стан. Щоб на сто відсотків стало не приємно від дій героя. Тому «ти» точно моя стихія. Також якось навіяло і я навіть не помітила, що пів глави написала від «я». На початку це було так легко, що я ледь не пригала. Думаю така, о, покайфую та напишу швидко бо нетреба занурюватися у голови інших героїв, а бачити усе лише зі сторони одного. Ну хіба не казала як для письменника? Але потім історія ускладнилася і цікавими героями, внутрішній світ яких уже не доступний одразу, а треба шукати способи, щоб його продемонструвати. Але це ще не складно. А от показати передісторію, антагоніста та його план, його небезпеку і таке інше, оце вже буде по складніше. І я починаю швидко вигорати на одній хвилі героя. Так, він мені подобається, але я хочу емоційне різноманіття і від «я» таке складно отримати, бо герой зациклений на своїй темі. Проте саме ця робота вже зараз моє хороший відгук та перспективу. А от с «він/вона» наче і дружу та ще треба купа досвіду, щоб показувати, а не розказувати.
Я: 1) подивилась це відео і дізналась нове і потрібне для себе; 2) написала цей коментар для просування контенту; 3) лягла спати, бо нічого втикати у відоси о пів на четверту ранку. 😂😂😂
У гурту "Тінь сонця" є пісні з елементами оповідання від другої особи. Наприлад, "Козача могила", там є такі строки: "Ти віриш що досі триває бій, що кровью полита сира земля. Навіки спинився час коли ти впав с коня. Ти, мабуть, не бачив і не відчув мить коли довгим сном заснув..." Таке годиться?
От же какавелька! Я пишу свій Фанфик Саме так, як не треба! Що мені тепер, переписувати всю свою шерлокіану? Але без оповідача буде Зовсім не те! Допоможи, Владе! 🙏🙏🙏
Не знаю наскільки це виправдано, та я зараз намагаюся писати від першої особи коли мова йде про героя, й лише його погляд на світ баче читач, а ті сцени, які герой не баче, вже від обмеженої третьої, де йде дія, однак читач не знає що відбувається в голові діючих осіб, пр наймані поки вони не проговорять це в діалозі, або якась реакція не видасть їх справжні почуття. Здається, щось подібне часом використовують у серіалах, де показують думки лиш головного героя. Не звертала на таке увагу, та, якщо пам'ять мене не підводить й там дійсно таке було,я можу назвати одразу кілька прикладів. Хоча насправді такий спосіб для мене новий й я не впевнена, чи вийде грамотно це застосувати, та я просто не знаю як по іншому розповісти цю історію. Звичайно ж зміна точок зору відбувається поміж розділами, бо інакше це був би той ще трешак.
Цікава тема і чудове викладення. Гадаю, буде корисно всім. Дуже дякую за глибокі роз'яснення :) Вірші і пісні від другої особи щось не пригадаю, але роман якось читала - "Мантра-омана" Вікторії Гранецької. Дуже незвично було читати, проте вельми цікавий досвід.
Мені дуже подобається як реалізована оповідь від першої особи у романі Omniscient reader's viewpoint. Там головний герой буквально читач і оповідач. Як на мене сюжет і стиль письма просто неймовірні. Обмеженість точки зору там обійшли дуже цікаво😅 герой що правда Спойлер Вмирає постійно. Але тим кумедніше дивитися на реакцію його команди на чергову його витівку. Вони його там в буквальному сенсі замкнули після однієї. Правда довго протримати його не вдалося😅
О! Дуже цінний випуск: я свого часу намучалася з вибором, поки інтуїтивно та з досвідом не прийшла до приблизно тих самих висновків. Було корисно впорядкувати й поглибити ці знання, дякую!
Читала дуже цікаву повість *кхмфанфіккхм*, де було дві другі особи: ніби герої звертаються одне до одного весь час, і це так брало за серце, особливо зважаючи на те, що там була дууууже драматична історія кохання між ними... прям мороз по шкірі. А ще є така штука, типу інтерактивного коміксу під назвою Хоумстак, він теж повністю від другої особи. Чесно кажучи дуже люблю цей прийом, хоча зустрічаю рідко, нажаль(((
@@vladstoryteller нєнєнє, там стиль оповіді був накшталт "ось ти заходиш у кабінет, твоє волосся забране в неохайний пучок а ворот сорочки збився набік - виглядаєш одночасно неохайною та прекрасною, ніби тобі все одно на чужу думку про тебе" ну і т.д., там персонаж який типу звертається до другого займенник "я" чи типу "мені", "мій" жодного разу не використовує, просто описує що робить другий, ніби бачить його збоку, якось так, хоча може ви й праві і тут просто таке дивне поєднання 1 і 2 особи
В розв'язці «Я бачу, вас цікавить пітьма» використано другу особу (мабуть, я не виказав нічого цим). Дякую за думку про суб'єктивну третю особу, це прям запмтання було
Згадалася хрестоматійна історія про Кена Кізі, який спочатку написав "Над зозулиним гніздом" від третьої особи, а потім переписав від першої. Від другої особи я колись пробував писати - це була передісторія персонажки рольової гри для гравчині, яка мала грати цю персонажку. Тобто така собі експозиція розміром з маленьке оповідання. Можливо, саме для експозиції друга особа найбільш доречна.
"Ти - безсердечна білявка-стерво з янгольськи відфарбованим волоссям в актуальний відтінок цього сезону, лякаюче-глибокими проваллями холодних сірих очей, що їх так любиш ховати за цинічними скельцями сонцезахисних окулярів (особливо в похмурі дні), і тілом, яке навряд чи коли випустиш з дому вбраним у щось інше, окрім священних дизайнерських лахів…" Ось вам приклад художнього твору від другої особи. Вікторія Гранецька "Мантра-омана"
Приклад книги 1 та 3 особи одночасно: "Крадійка книг" Маркус Зузак. 1 особа Смерть (норатор), 3 особа - фактично головна героїня і весь сюжет далі розгортається довкола неї. Приклад одночасно 2 перших осіб: "Життя Пі": Журналіст та фактично Пі. Приклад третьої особи "present perfect continuous" книги Ерін Моргенштерн.
Дякую, дуже цікаво та корисно. Мені здається, що розповідь від третьої особи більш універсальна, але як приклад гарного використання першої особи, я б навів роман Уілкі Коллінза "Місячний камінь". Вважаю там цей елемент розкрито максимально - десь з десяток різних оповідачів, кожен з яких має власну особистість, хоч деякі зустрічаються лише раз, максимальне охоплення подій, інтрига та оригінальний детективний сюжет.
А я все ще хочу мерчу! Ну і дякую за відос, завжди є над чим подумати і перечитати написане під іншим кутом зору *ну і просто коментар на підтримку каналу :)
Четверта книжка Гаррі Поттера. Я читала її до виходу українського перекладу, після того як прочитала українською три перші. Мало того, що книжка російською, так і раптово вона починається не з «Гаррі Поттер був звичайним/незвичайним хлопчиком», а із зовсім іншої локації, інших персонажів, ще й горору якогось… я двічі закривала книжку аби перечитати напис на обкладенці. Це ж все були треті особи? Тільки різні.
Здається, Кінг «Як писати книжки». Коли читала, не знала про всі ці особи, тому точного аналізу не можу зробити, але враження від книги, наче автор мені розповідає про своє життя, тому думаю, там є від другої особи. В Кінга взагалі досить часто з‘являється таке десь у кінці чи на початку розділів, щось а-ля початку діплогу до мене, як читача.
Знайшла два класні досить складні приклади. У Ярини Каторож у Памплісесті оповідь від першої сосби у минулому часі, причому головних героїв-оповідачів четверо (якщо я нічого не плутаю, бо героїв там взагалі багатсько) і кожен розповідає від себе. А другий випадок взагалі ексклюзив: Нора К. Джемісін "Пʼятий сезон", премія Гʼюґо - оповідь від другої особи, причому у теперишньому часі. Автор звертається не до читачів, а до своєї героїні. Читається не дуже приємно, але як прийом дуже круто.
Дякую за відео) Я зазвичай не люблю твори від першої особи та сама так не пишу, але Голодні ігри мені сподобалися. Там якраз Кітніс в якості ненадійного оповідача, бо там постійно хтось робить повстання замість неї)
друга особа. мені одразу спала на думку передмова до книги "Темна вежа" Стівена Кінга (коли тобі дев'ятнадцять). там письменник звертається до читача. та й узагалі такий стиль відповідає багатьом передмовам до книг
Ухх!! Першу половину ще щось розумів, а в другій геть заплутався в усіх цих типах 😄😄 Дякую! Потрібно буде ще раз передививтись) До речі, в мене лірика здається від 2 особи "І знову осінь. Ти надихаєшся її першими несміливими серпневими кроками - дивишся, як рівномірно розхитуються верхівки ще зелених дерев, пробігають хмари..."
@@vladstoryteller З нашим відео "Як писати від різних точок зору" ви зможете: 1. Писати від різних точок зору. 2. Дивитися наше відео Та найголовніше: 3. Цілих 20 хвилин споглядати творчість САМОГО ВЛАДА СТОРІТЕЙЛЕРА! Станьте одни із перших, хто зможе оцінити це відео та порекомендувати його своїм друзям!
Влад, очень интересная тема и прекрасное изложение. Но по ходу рассказа я порой ловила себя на том, что думаю про эту рыбину на футболке. Какой породы этот лосось и как он погиб? Согласна, дурацкие мысли, но никак не могла от них отделаться. Уж очень реалистично изображен! Можно целую историю рассказать про эту рыбину, конечно от третьего лица, т.к. первое уже ничего не расскажет.
А ви Владе, прямо телепат)) Я прямо зараз стикнулася з проблемою вибору особи оповіді)) Написала один розділ твору від 3 особи і зрозуміла, що не вистачає глибини. Проблематика просто просить першу особу. Можна переписати від 1-ої, і буде 8 розділів від імені 8 героїв, що розповідатимуть одну і ту саму історію зі свого боку (всі герої розділені простором і часом). Щось на кшталт як у "Грі престолів" (там третя обмежена глибока). Але от проблема - є події, в яких ці герої не беруть участі і які треба висвітлити)) Тому треба або створювати ще мінімум 2 іменних персонажів (а мені цього робити не хочеться, бо тоді псується логіка твору), або запихати третю особу в пролог та епілог, щоб розповісти пазли, яких не вистачатиме)).
Йойкі! Мені здається, вам не завадить якась рамкова композиція, яка би виправдала ту третю особу. А ще у всіх англопосібниках радять не описувати одні й ті самі події від різних осіб, якщо різниця у сприйнятті персонажів мінімальна. Just saying.
@@vladstoryteller Різниця у сприйнятті якраз кардинально у всіх різна. Та й в одних і тих самих подіях задіяно завжди не більше 3 з 8 героїв і то дотично, бо між ключовими подіями великі часові проміжки . Але то таке. Саме рамкову композицію я і мала на увазі. По ходу я собі вигадала історію, у якій у назві варто дописати "Хроніки")))) П.с. Дякую за відео))
Дуже важлива й актуальна для мене тема. Дякую :) Я з тих любителів експериментів, які поєднують 1 і 3 (обмежену) особи. Наразі боюся працювати над розділом, де мають зустрітися два персонажі, які написані саме від першої особи
Дуже вдале рішення з кількома точками зору від першої особи у Орхана Памука "Ім'я мені - Червоний". Так, там у кожного оповідача власний розділ, але вони мають настільки власні та чіткі голоси, що сплутати неможливо, і настрій оповідання теж одразу змінюється. Зараз читаю "Місяць та Сонце" Вонди Ніл Макінтайр. Там цікавіше: оповідь ведеться від третьої об'єктивної особи, але точка зору може мінятися в одному й тому ж розділі: от ми дивимось на сцену очима протагоністки та слідкуємо за її думками, а от вона закінчила говорити з протагоністом - і "камера" перемістилася на нього, оповідь вже іде з його позиції. Поки що йде добре, і у персонажів дуже різні і голоси, і перспектива. Подивлюся, що далі буде.
В Коні Боджеку був цікавий приклад зміни точок зору в рамках одного вірша. The weak breeze whispers nothing The water screams sublime His feet shift, teeter-totter Deep breath, stand back, it’s time Toes untouch the overpass Soon he’s water bound Eyes locked shut but peek to see The view from halfway down A little wind, a summer sun A river rich and regal A flood of fond endorphins Brings a calm that knows no equal You’re flying now You see things much more clear than from the ground It’s all okay, it would be Were you not now halfway down Thrash to break from gravity What now could slow the drop All I’d give for toes to touch The safety back at top But this is it, the deed is done Silence drowns the sound Before I leaped I should’ve seen The view from halfway down I really should’ve thought about The view from halfway down I wish I could’ve known about The view from halfway down
Добрий день (чи той час,коли ви це читаєте)! Ви вже ,напевно, мене не пам'ятаєте, але колись я писав вам про свою творчу кризу. Загалом, зараз все добре, натхнення повернулося. Але це так, ліричний відступ. Я хотів спитати, хоч і не по темі, щодо детективів. Інколи ми можемо побачити вкінці детективної історії, де головний герой, чи будь-хто інший, пояснюють повний пазл тих дій, до яких вдався злочинець. По типу:"От спочатку він викопав картоплю, знайшов скарби, баба Параска те побачила, а він, щоб нікому не розказала, і закрив її у підвалі." Наскільки це химерний засіб та вдалий він чи невдалий?
@@vladstoryteller Я веду до того, що, можливо, деякі читачі можуть не зрозуміти хронології та логічного зв'язку подій, та й сюжетним поворотом це складно назвати, бо то скоріш якийсь підсумок сюжету.
Як завжди дуже цікаве і корисне відео. Особисто я пишу від третьої особи і лише декілька разів пробував писати від першої... Від першої особи дуже багато жіночого еротичного шлаку на Букнеті. "Я відчула, я затремтіла, я потікла...". Певно тому воно і популярне, бо читачкам легше поставити себе не місце гг.
Намагалася спочатку писати від першої особи. Не знаю чому цей спосіб вважається простим. Мене дуже дратувало що я не можу урізноманітнити текст і постійно використовую «я». До того ж обмеженість не давала розказати всього що хочеться. Тому дуже швидко перемкнулась на третю особу. Тому вважаю що використання першої особи хоч і має великий потенціал але потребує більше навичок для того щоб реалізація була якісною.
Дякую за відео! Невеличка порада. Додай в Патреон більше опцій, починаючи від чату патронів , закінчуючи можливістю обзавестися Владом-сторітелером, як особистим бета-рідером.) Опції звісно вибирати тобі, але думаю, людям так буде цікавіше і буде більша мотивація донатити)
Про чат гарна ідея. А щодо бета-рідерства - йойкі, де б час на це взяти. Я знаю, що треба розвивати бонуси на Патреоні, але реальність така, що я ледь встигаю просто регулярно робити відео. І розумію, що раптового збільшення кількості патронів очікувати не варто.
Своє перше оповідання я писав від третьої. Але воно так і не завершене. Роман вже почав писати від першої. Хто зна яка тут система. Зараз готую оповідання для збірки, майстри слова плюються, що перше з них у мене від першої особи. Переписав від третьої, але тепер виявляється, що це була тільки обмежена необ'єктивна неглибока, яка від першої відрізнялася тільки займенниками. Перепишу тепер від другої!
Мою найпершу історію я писала від 3 особи і від першої, розділяючи розповідь на "я" та що відбувається поза "я". Хотіла створити об'ємнішу картину. Потім експерементувала з "особами". Від 1 особи писати важче, але нек менш цікаво)
Гм, якщо подумати, у мене початок головного фантроману шкільних років починався від 3 всезнаючої та потім переходив на першу назавжди. Уже не пам'ятаю, чим я це виправдав (скоріше за все, нічим) 👀
Від першої особи написані «Рекреації» Андруховича. Там кожне друге речення на кшталт «ну блін, я ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь», або ж автор від другої особи, й утворюється речення на кшталт «і ти думаєш: «ну блін, я ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь» або «але ж блін, ти ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь»
Ще цікавий момент був здається у Роберта Сальваторе. Там Дзірт час від часу починав вести оповідь від своєї першої особи і це неабияк працювало на атмосферу. Інколи такою кашею страждали й більш другорядні персонажі. Але зазвичай оповідь від першої особи для них завершувалася смертю. Так що серію рекомендую навіть рабам наукової фантастики. :D
Читала колись, ще підлітком, детектив, у якому розповідь велась від 1 особи. Головний герой споглядав зі сторони як працює детектив, а наприкінці той бере і прямо в лоб каже:"Ви вбивця!" Я, сприймаю це як безглузде звинувачення, бо ж я дивлюся очима головного героя. Але детектив доводить свою версію. І тоді головний герой, очима якого дивлюсь і я, каже:"так, це я!" Мені дах зірвало тоді... ))) Не пам'ятаю, хто був автор твору, можливо Агата Крісті. Але прийомчик сильний...
"Гарольд був редактором шкільного літературного журналу й писав химерні оповідання від другої особи або в терепішньому часі. Інколи поєднуючи ці прийоми. "Ти йдеш коридорами маячні розчиняєш розколені двері й спостерігаєш за орбітами зірок." - отакий був стиль Гарольда" Честно процитовано самі знаєте кого.
Друга особа це 99% фанфіків про знаменитостей 😂 там головна героїня (рідше герой) позначаються як "Т/І" тобто "твоє імя" щоб читач міг уявляти себе у подяіх історії. Ну і, відповідно, є такі ж скорочення як "І/П" в значенні "ім'я подруги" чи "І/Х" - "ім'я хлопця". До жирнющих помилок жанру можна віднести авторів, що не використовують загальну термінологію і починають вигадувати і додавати в тест оцих персонажів з незрозумілою абривіатурою замість імені.
Дякую за відео. Питання, чи правильно я зрозумів? - якщо третя всезнаюча об'єктивна, то можна описати сцену в якій хтось, чия особа не повідомляється читачеві, щось робить, а потім хто це був мають дізнатися головні герої. А якщо це третя всезнаюча глибока, то такої сцени взагалі не може бути.
В принципі, так. Не те щоб не можна, але читач відчує, що його намахують. Але в будь-якому разі третя всезнаюча знала б, що це за персонаж, просто в такому разі ефект менш помітний
Згадала приклад змішування першої і третьої особи: у грі Кіберпанк. Спочатку оповідання ведеться від Ві, якою ми керуємо. Потім, під час флешбеків Джонні Сільверхенда, ми дивимося через Ві, який(яка) дивитися очима Джонні і не може впливати на події. Чи це дійсно від першої особи чи от якийсь з розширених варіантів третьої, просто з камерою поміж очей? Чи з іграми все по іншому?
У Агати Крісті є крута книжка, де оповідання ведеться від першої особи, яка допомогає слідству, але виявляється, що оповідь ведеться від лиця вбивці. Оце я офігів коли читав.
Тут уже підказали в камєнтах щодо роману Вікторії Гранецької. А взагалі на то має бути якась дуже вагома причина. Я б оповідання спробував таке написати, але мініатюрне
Як щодо того щоб писати від першої особи, але не робити її головним героєм? Наприклад розповідь від першої особи про пригоди з його товаришем, який і є головним героєм. Ваша думка?
колись в мене були потуги писати пісні. Цікаво, що при написанні пісень, замість "точок зору" розрізняють щось типу "ступінь близькості до слухача" як narrative: 3rd narrative - від третьої персони (він/вона) 2nd narrative - я і він/вона (без другої особи) 1st narrative - Ви і він/вона (без Я) Direct addressing - Я і Ви Цікаво, що я сама написала текст пісні повністю від другої особи, але фактичні приклади справді важко пригадати. Знайшла в улюблених піснях "Right Where It Belongs" Nine Inch Nails - от тут точно все від другої особи)))
Питаннячко. А якщо я пишу в основному від одного героя (третя глибока), але часом - доволі рідко - вимушена перемкнутися на інших персонажів, щоб показати дії, в яких головний герой участі не бере? Іноді таких перемикань може бути кілька за одну главу, коли герої розділені відстанню чи якимись сюжетними умовами. Наскільки це нормально і чи не битимуть за таке капцями?
Людина, яка писала початковий коментар, мовчить, тому візьму слово я.☺ У мене твір від обмеженої глибокої третьої особи. Відповідно, багато думок гг. Часом вставлені думки інших персонажів про гг, по одній за раз. ⬅ Це взагалі нормально, чи так робити не треба?
Суб'єктивна третя особа - це не як у "Гордість і упередження" Джейн Остін? (Можу помилятися, вперше про цей тип чую) Але мені там сильно відчувалися авторські дошкульні коментарі.
Експерти вважають інакше: For example, Jane Austen's Pride and Prejudice is told from a third-person omniscient point of view, giving the reader full access to the main character, Elizabeth, as well as the characters others around her. Але саме авторські коментарі, це воно, ага. Раніше було особливо розповсюджено, письменник мав якось проявитися. Можна тоді сказати, у "P and P" умовно два типи точок зору. І зараз це може особливо муляти.
Еге ж, At the very end of the book, the narrator speaks in first-person: I wish I could say, for the sake of her family, that the accomplishment of her earnest desire in the establishment of so many of her children produced so happy an effect as to make her a sensible, amiable, well-informed woman for the rest of her life.
Цікаво: відомий вірш Кіплінґа "Синові" написаний від 2-ї особи? ("Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти віриш сам собі..." і т.д.) Чи це все ж 1-ша особа, бо наприкінці автор дає свою оцінку?
М, цікаве запитання. Друга особа - це коли автор говорить читачеві, в якому образі той діє. Гадаю, може бути варіант другої особи, коли це "я" - саме автор, а не інший персонаж
@@vladstoryteller ,майструю ігри, там мої описи зазвичай йдуть для гравців від другої особи. Але якось зробив опис того, що трапилося у кімнаті без них в 3й особі, гравці дещо розгубились
@@vladstoryteller деякі майстри, прямо кажуть, що це камера, бо якщо це персонаж, завжди є верогідність, що гравці спробують його вбити Хм, але загалом якщо це головний антагоніст, що десь далеко, може працювати Це буде давати психологічний дискомфорт гравцям
Оце саме тому я й ненавиджу свого гг: він не тільки якає, а ще й не може знати купи інфи, важливої для сюжету! Тряаааасцяааааа! Тож хай утрапляє в неприємні ситуації. Так йому і треба! О, згадала про непогану хитрість. До неї вдається Ярослав Ґжендович у "Господареві Крижаного саду". Вуко часом розповідає сам, а часом за нього розповідає сам Ґжендович. Натомість Філяр (котрий у нашому перекладі має бути Стовпом, але я читала оригінал, а до перекладу ще не доповзла, тож якщо кажу не як у ньому, то пардон) завше провадить розповідь лише від себе. Й це в контексті роману вельми круто працює!
У цьому відео я посилаюся на такі випуски, дуже раджу подивитися:
▶ Як прив’язати читача до ваших героїв
th-cam.com/video/sVigPC5mD44/w-d-xo.html
▶ Як грамотно подавати експозицію
th-cam.com/video/AH5lXb9b3AU/w-d-xo.html
▶ У чому різниця між ПОКАЗУВАТИ та РОЗПОВІДАТИ
th-cam.com/video/KEN6FzfgFIA/w-d-xo.html
▶ Як покращити свій стиль написання
th-cam.com/video/5nLbTcdws6Q/w-d-xo.html
Метерн, а не підкажеш, як ергономічно вигадувати імена. Бажано без генераторів таких.
У текстових квестах часто використовують другу особу, і це неймовірно занурює у історію.
"Ти прокидаєшся у темній кімнаті, не пам'ятаючи як сюди потрапив..."
О! Точно!
Ти знаєш, що ти - людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Саме хотіла теж написати цей вірш)
Ти просто би не повірила
Ох, як же тремтіла би ти
Що душу і серце нам вирвали
Твої “сестри” і твої “брати”.
Пісня від Діти інженерів. Але насправді другу особу я зустрічала у фанфіках зосереджених на ЦЕЙВО між читачем та героєм. . .
Мені подобається, що ти потихеньку оживляєш слово "оповідь"
Відео вже давно на каналі і мій коментар загубиться, але я поділюсь досвідом. Коли я почала писати, то вирішила, що тренуватися буду одразу від усіх осіб. Так мій роман на 6 персонажів уміщує в себе всі особи. А ще це допомагає не тільки набивати руку, а і розкривати персонажів. Молода героїня підліток (вітряне я), герой чоловік, що вже має досвід та певні установки, але переступив через себе та зробив дещо (хоча багато чого не знав) «ти» як наче його переживання карають його постійно вказуючи на його позицію. І це передає психологічний стан та в прямому сенсі змушує читача відчувати те, що відчуває герой в цій ситуації не даючи шансу читачу оцінити зі свого боку історію. З третьою особою простіше і два інші герої обʼєднані що натякає на їх стосунки та близькість. Пʼятий герой знову «я» проте його з першою героїнею не заплутати, бо там чіткий інший голос та мотивація, хоча якби умовний старт у героїв однаковий. До останнього персонажа я поки не дісталася, бо все в процесі, але на даний момент розкриваю його передісторію та всю можливу інформацію через інших героїв (ненавʼязливо і в рамках теми вони його згадують та щось говорять, проте діляться лише власними враженнями) думаю, він буде «Він» бо «ти» йому не підходить. Роман нінащо поки не претендує, проте дозволяє мені, як автору розгулятися в главах та передавати різний настрій різними оповідачами і з різних точок показувати життя героїв. І вчитися пропрацьовувати осіб-оповідачів.
Так я зрозуміла, що «ти» це моя хвиля. Але вона підходить на мою думку складним героям і емоційно складним текстам, наприклад, передати історію вбивці (будь-якого злочинця) де вбивця «ти». І відчути світ з його точки зору. Це сильне емоційне сколихання. Я спеціально створює не приємного мені антигероя очима якого я хочу дивитися на світ. Точніше, його очима показати світ. І це уже викликає ті емоції та почуття, які і має викликати такий герой: спустошення, депресію, та інші складні відчуття і «ти» допомагає глибоко погубити читача у цей стан. Щоб на сто відсотків стало не приємно від дій героя. Тому «ти» точно моя стихія.
Також якось навіяло і я навіть не помітила, що пів глави написала від «я». На початку це було так легко, що я ледь не пригала. Думаю така, о, покайфую та напишу швидко бо нетреба занурюватися у голови інших героїв, а бачити усе лише зі сторони одного. Ну хіба не казала як для письменника? Але потім історія ускладнилася і цікавими героями, внутрішній світ яких уже не доступний одразу, а треба шукати способи, щоб його продемонструвати. Але це ще не складно. А от показати передісторію, антагоніста та його план, його небезпеку і таке інше, оце вже буде по складніше. І я починаю швидко вигорати на одній хвилі героя. Так, він мені подобається, але я хочу емоційне різноманіття і від «я» таке складно отримати, бо герой зациклений на своїй темі. Проте саме ця робота вже зараз моє хороший відгук та перспективу.
А от с «він/вона» наче і дружу та ще треба купа досвіду, щоб показувати, а не розказувати.
Я:
1) подивилась це відео і дізналась нове і потрібне для себе;
2) написала цей коментар для просування контенту;
3) лягла спати, бо нічого втикати у відоси о пів на четверту ранку.
😂😂😂
У гурту "Тінь сонця" є пісні з елементами оповідання від другої особи. Наприлад, "Козача могила", там є такі строки:
"Ти віриш що досі триває бій,
що кровью полита сира земля.
Навіки спинився час коли ти впав с коня.
Ти, мабуть, не бачив і не відчув мить коли довгим сном заснув..."
Таке годиться?
Саме те! Дякую!
Прошу)
Гарна тема. Всім новачкам обов'язково для перегляду!
Дякую! Я щось взагалі не знайшов українською посібника на тему - лише наукові работи з наратології.
От же какавелька! Я пишу свій Фанфик Саме так, як не треба! Що мені тепер, переписувати всю свою шерлокіану? Але без оповідача буде Зовсім не те! Допоможи, Владе! 🙏🙏🙏
Не знаю наскільки це виправдано, та я зараз намагаюся писати від першої особи коли мова йде про героя, й лише його погляд на світ баче читач, а ті сцени, які герой не баче, вже від обмеженої третьої, де йде дія, однак читач не знає що відбувається в голові діючих осіб, пр наймані поки вони не проговорять це в діалозі, або якась реакція не видасть їх справжні почуття.
Здається, щось подібне часом використовують у серіалах, де показують думки лиш головного героя. Не звертала на таке увагу, та, якщо пам'ять мене не підводить й там дійсно таке було,я можу назвати одразу кілька прикладів.
Хоча насправді такий спосіб для мене новий й я не впевнена, чи вийде грамотно це застосувати, та я просто не знаю як по іншому розповісти цю історію.
Звичайно ж зміна точок зору відбувається поміж розділами, бо інакше це був би той ще трешак.
Цікава тема і чудове викладення. Гадаю, буде корисно всім. Дуже дякую за глибокі роз'яснення :)
Вірші і пісні від другої особи щось не пригадаю, але роман якось читала - "Мантра-омана" Вікторії Гранецької. Дуже незвично було читати, проте вельми цікавий досвід.
А, серйозно? Українською є цілий роман від другої особи? Ну це провтик з мого боку...
Нещодавно дочитала "зелену милю". Тепер в шоці, як Кінг примудрився від першої особи прям ПОКАЗАТИ 😮
Мені дуже подобається як реалізована оповідь від першої особи у романі Omniscient reader's viewpoint.
Там головний герой буквально читач і оповідач. Як на мене сюжет і стиль письма просто неймовірні. Обмеженість точки зору там обійшли дуже цікаво😅 герой що правда
Спойлер
Вмирає постійно. Але тим кумедніше дивитися на реакцію його команди на чергову його витівку. Вони його там в буквальному сенсі замкнули після однієї. Правда довго протримати його не вдалося😅
О! Дуже цінний випуск: я свого часу намучалася з вибором, поки інтуїтивно та з досвідом не прийшла до приблизно тих самих висновків. Було корисно впорядкувати й поглибити ці знання, дякую!
Дякую за інформацію!
Коли ви поголоні, то узагалі як інша людина.
це просто ще без окулярів)
Пане Владе, дуже вже хотілося б побачити ваше відео про використання теперішнього і минулого часу)
Так, я пам'ятаю!)) Але в теперішньому часі, на відміну від минулого, надто багато теперішнього відволікає, якщо ви розумієте про що я...
@@vladstoryteller Дійсно, коли теперішнє ще було майбутнім, минулий час здавався вже пройденим етапом. Наснаги вам, пане Владе, ви надихаєте)
О, цікавіть дана тематика, бо на цьому побудована моя книжка)
Дякую! Улюблена тема й дуже актуальна. Чекаю про теперішній час.
Читала дуже цікаву повість *кхмфанфіккхм*, де було дві другі особи: ніби герої звертаються одне до одного весь час, і це так брало за серце, особливо зважаючи на те, що там була дууууже драматична історія кохання між ними... прям мороз по шкірі. А ще є така штука, типу інтерактивного коміксу під назвою Хоумстак, він теж повністю від другої особи. Чесно кажучи дуже люблю цей прийом, хоча зустрічаю рідко, нажаль(((
Чекайте, якщо просто звертаються від Я, то це не друга особа) друга особа типу командує читачем на місці персонажа
@@vladstoryteller нєнєнє, там стиль оповіді був накшталт "ось ти заходиш у кабінет, твоє волосся забране в неохайний пучок а ворот сорочки збився набік - виглядаєш одночасно неохайною та прекрасною, ніби тобі все одно на чужу думку про тебе" ну і т.д., там персонаж який типу звертається до другого займенник "я" чи типу "мені", "мій" жодного разу не використовує, просто описує що робить другий, ніби бачить його збоку, якось так, хоча може ви й праві і тут просто таке дивне поєднання 1 і 2 особи
А, прикольно)
В розв'язці «Я бачу, вас цікавить пітьма» використано другу особу (мабуть, я не виказав нічого цим).
Дякую за думку про суб'єктивну третю особу, це прям запмтання було
Пізнавально, дякую. Треба передивитись свої твори і проаналізувати, від якої особи та точки зору я пишу)
Згадалася хрестоматійна історія про Кена Кізі, який спочатку написав "Над зозулиним гніздом" від третьої особи, а потім переписав від першої.
Від другої особи я колись пробував писати - це була передісторія персонажки рольової гри для гравчині, яка мала грати цю персонажку. Тобто така собі експозиція розміром з маленьке оповідання. Можливо, саме для експозиції друга особа найбільш доречна.
"Ти - безсердечна білявка-стерво з янгольськи відфарбованим волоссям в актуальний відтінок цього сезону, лякаюче-глибокими проваллями холодних сірих очей, що їх так любиш ховати за цинічними скельцями сонцезахисних окулярів (особливо в похмурі дні), і тілом, яке навряд чи коли випустиш з дому вбраним у щось інше, окрім священних дизайнерських лахів…"
Ось вам приклад художнього твору від другої особи. Вікторія Гранецька "Мантра-омана"
Приклад книги 1 та 3 особи одночасно: "Крадійка книг" Маркус Зузак. 1 особа Смерть (норатор), 3 особа - фактично головна героїня і весь сюжет далі розгортається довкола неї.
Приклад одночасно 2 перших осіб: "Життя Пі": Журналіст та фактично Пі.
Приклад третьої особи "present perfect continuous" книги Ерін Моргенштерн.
Дякую, дуже цікаво та корисно. Мені здається, що розповідь від третьої особи більш універсальна, але як приклад гарного використання першої особи, я б навів роман Уілкі Коллінза "Місячний камінь". Вважаю там цей елемент розкрито максимально - десь з десяток різних оповідачів, кожен з яких має власну особистість, хоч деякі зустрічаються лише раз, максимальне охоплення подій, інтрига та оригінальний детективний сюжет.
А я все ще хочу мерчу! Ну і дякую за відос, завжди є над чим подумати і перечитати написане під іншим кутом зору *ну і просто коментар на підтримку каналу :)
Четверта книжка Гаррі Поттера. Я читала її до виходу українського перекладу, після того як прочитала українською три перші. Мало того, що книжка російською, так і раптово вона починається не з «Гаррі Поттер був звичайним/незвичайним хлопчиком», а із зовсім іншої локації, інших персонажів, ще й горору якогось… я двічі закривала книжку аби перечитати напис на обкладенці. Це ж все були треті особи? Тільки різні.
Здається, Кінг «Як писати книжки». Коли читала, не знала про всі ці особи, тому точного аналізу не можу зробити, але враження від книги, наче автор мені розповідає про своє життя, тому думаю, там є від другої особи. В Кінга взагалі досить часто з‘являється таке десь у кінці чи на початку розділів, щось а-ля початку діплогу до мене, як читача.
Не пам'ятаю другої особи там. Найпростіший приклад - кампанії в ДнД, коли ґейммайстер каже, що з вами відбувається
У "Сліпобаченні" Пітера Воттса є розділи з другою особою: "Уяви собі, що ти Сірі Кітон". Автор класно їх вставляє час від часу.
У "П'ятому сезоні" Джемісін теж таке є
Як же так я про це забув? Ніби читав не так давно...
Камео Микити прекрасне
Про Другу навіть не здогадувався. Цікаво-цікаво
Це одвічне питання, як подати історію )
Здебільшого використовую Третю, але буває треба Перша )
Знайшла два класні досить складні приклади. У Ярини Каторож у Памплісесті оповідь від першої сосби у минулому часі, причому головних героїв-оповідачів четверо (якщо я нічого не плутаю, бо героїв там взагалі багатсько) і кожен розповідає від себе. А другий випадок взагалі ексклюзив: Нора К. Джемісін "Пʼятий сезон", премія Гʼюґо - оповідь від другої особи, причому у теперишньому часі. Автор звертається не до читачів, а до своєї героїні. Читається не дуже приємно, але як прийом дуже круто.
Дякую за відео)
Я зазвичай не люблю твори від першої особи та сама так не пишу, але Голодні ігри мені сподобалися. Там якраз Кітніс в якості ненадійного оповідача, бо там постійно хтось робить повстання замість неї)
друга особа. мені одразу спала на думку передмова до книги "Темна вежа" Стівена Кінга (коли тобі дев'ятнадцять). там письменник звертається до читача.
та й узагалі такий стиль відповідає багатьом передмовам до книг
Ухх!! Першу половину ще щось розумів, а в другій геть заплутався в усіх цих типах 😄😄 Дякую! Потрібно буде ще раз передививтись)
До речі, в мене лірика здається від 2 особи "І знову осінь. Ти надихаєшся її першими несміливими серпневими кроками - дивишся, як рівномірно розхитуються верхівки ще зелених дерев, пробігають хмари..."
Так, це схоже на другу особу.
А щодо загальної класифікації - то я ще найпростішу форму обрав, бувають і складніші...
@@vladstoryteller 🤯🤯 Охх...
Класна рибина)
Це зовсім не відсилка на один курс. Зовсім.
Правда.
Найкращі твори для 2-ї особи це копірайт🙃
Типу "ти доб'єшся, ти зможеш"?))
@@vladstoryteller З нашим відео "Як писати від різних точок зору" ви зможете:
1. Писати від різних точок зору.
2. Дивитися наше відео
Та найголовніше:
3. Цілих 20 хвилин споглядати творчість САМОГО ВЛАДА СТОРІТЕЙЛЕРА!
Станьте одни із перших, хто зможе оцінити це відео та порекомендувати його своїм друзям!
@@tomat.target Ffffuuuuu
@@vladstoryteller а по-моєму класика
Влад, очень интересная тема и прекрасное изложение. Но по ходу рассказа я порой ловила себя на том, что думаю про эту рыбину на футболке. Какой породы этот лосось и как он погиб? Согласна, дурацкие мысли, но никак не могла от них отделаться. Уж очень реалистично изображен! Можно целую историю рассказать про эту рыбину, конечно от третьего лица, т.к. первое уже ничего не расскажет.
Ахаххх) Точно!
Обмежена третя, трохи першої і всезнаюча. Я одразу пишу, що це сон! передаю їхні переживання через сни. через жахіття.
Тобто? Як ви все це суміщаєте?
20:27 О! Інтрига на майбутнє )
(хтозна, але тааааааак!)
А ви Владе, прямо телепат)) Я прямо зараз стикнулася з проблемою вибору особи оповіді)) Написала один розділ твору від 3 особи і зрозуміла, що не вистачає глибини. Проблематика просто просить першу особу. Можна переписати від 1-ої, і буде 8 розділів від імені 8 героїв, що розповідатимуть одну і ту саму історію зі свого боку (всі герої розділені простором і часом). Щось на кшталт як у "Грі престолів" (там третя обмежена глибока). Але от проблема - є події, в яких ці герої не беруть участі і які треба висвітлити)) Тому треба або створювати ще мінімум 2 іменних персонажів (а мені цього робити не хочеться, бо тоді псується логіка твору), або запихати третю особу в пролог та епілог, щоб розповісти пазли, яких не вистачатиме)).
Йойкі! Мені здається, вам не завадить якась рамкова композиція, яка би виправдала ту третю особу. А ще у всіх англопосібниках радять не описувати одні й ті самі події від різних осіб, якщо різниця у сприйнятті персонажів мінімальна. Just saying.
@@vladstoryteller Різниця у сприйнятті якраз кардинально у всіх різна. Та й в одних і тих самих подіях задіяно завжди не більше 3 з 8 героїв і то дотично, бо між ключовими подіями великі часові проміжки .
Але то таке. Саме рамкову композицію я і мала на увазі. По ходу я собі вигадала історію, у якій у назві варто дописати "Хроніки"))))
П.с. Дякую за відео))
16:56 про другу особу, Пітер Пен, його ніхто не наводив
Я починала від першої особи. Два найперших оповідання точно. І обидва - від імені чоловіків. Далі було по-різному
Дякую за нову, цікаву тему.
Якраз перед сном, як вечірня казка )
Топ відро!)))
Не продається!!!
ІІ особа - "Листи до Незнайомки" Андре Моруа. Цей твір нагадує щоденник, адресований Тій Самій Жінці.
19:18 Оце теж корисно. Бо під час редагування твору, основні помилки це саме час.
Дуже важлива й актуальна для мене тема. Дякую :)
Я з тих любителів експериментів, які поєднують 1 і 3 (обмежену) особи. Наразі боюся працювати над розділом, де мають зустрітися два персонажі, які написані саме від першої особи
Оу, а як ви будете це показувати? Від 3?
@@vladstoryteller спочатку спробую двома першими. Це перший такий досвід. Самій цікаво :)
@@Katrya_Kostiuchenko Як? По черзі?
@@vladstoryteller так. В залежності від того, чий погляд потрібен для сюжету в той момент
😎👍🔥🔥 На підтримку каналу. Шануймося 💙💛
Супер, дякуємо за працю!🙂🙂🙂
Ніколи не розуміла, чому Стівен Кінг пише від третьої особи, якщо все одно прив'язується зазвичай до одного героя. Тепер трошки ясніше, дякую!
Дуже вдале рішення з кількома точками зору від першої особи у Орхана Памука "Ім'я мені - Червоний". Так, там у кожного оповідача власний розділ, але вони мають настільки власні та чіткі голоси, що сплутати неможливо, і настрій оповідання теж одразу змінюється.
Зараз читаю "Місяць та Сонце" Вонди Ніл Макінтайр. Там цікавіше: оповідь ведеться від третьої об'єктивної особи, але точка зору може мінятися в одному й тому ж розділі: от ми дивимось на сцену очима протагоністки та слідкуємо за її думками, а от вона закінчила говорити з протагоністом - і "камера" перемістилася на нього, оповідь вже іде з його позиції. Поки що йде добре, і у персонажів дуже різні і голоси, і перспектива. Подивлюся, що далі буде.
Як фішка саме по собі може бути, головне щоб це невипадково відбувалося
В Коні Боджеку був цікавий приклад зміни точок зору в рамках одного вірша.
The weak breeze whispers nothing
The water screams sublime
His feet shift, teeter-totter
Deep breath, stand back, it’s time
Toes untouch the overpass
Soon he’s water bound
Eyes locked shut but peek to see
The view from halfway down
A little wind, a summer sun
A river rich and regal
A flood of fond endorphins
Brings a calm that knows no equal
You’re flying now
You see things much more clear than from the ground
It’s all okay, it would be
Were you not now halfway down
Thrash to break from gravity
What now could slow the drop
All I’d give for toes to touch
The safety back at top
But this is it, the deed is done
Silence drowns the sound
Before I leaped I should’ve seen
The view from halfway down
I really should’ve thought about
The view from halfway down
I wish I could’ve known about
The view from halfway down
Дякую за відео.
Добрий день (чи той час,коли ви це читаєте)! Ви вже ,напевно, мене не пам'ятаєте, але колись я писав вам про свою творчу кризу. Загалом, зараз все добре, натхнення повернулося. Але це так, ліричний відступ. Я хотів спитати, хоч і не по темі, щодо детективів. Інколи ми можемо побачити вкінці детективної історії, де головний герой, чи будь-хто інший, пояснюють повний пазл тих дій, до яких вдався злочинець. По типу:"От спочатку він викопав картоплю, знайшов скарби, баба Параска те побачила, а він, щоб нікому не розказала, і закрив її у підвалі." Наскільки це химерний засіб та вдалий він чи невдалий?
Ну якщо це саме по собі захопливо та є сюжетним поворотом - чому б ні?
@@vladstoryteller Я веду до того, що, можливо, деякі читачі можуть не зрозуміти хронології та логічного зв'язку подій, та й сюжетним поворотом це складно назвати, бо то скоріш якийсь підсумок сюжету.
@@naw9184 а я не кажу, що це просто)
Владе після твоїх відосиків починаю аналізувати структуру творів які читаю ( ну добре, слухаю) замість просто насолоджуватись. що робити? 😜
Змиритися з тим, що світ вже не буде таким, як раніше... І зрадіти новому інтелектуальному статусу. І написати щось крутіше за всіх!
Як завжди дуже цікаве і корисне відео. Особисто я пишу від третьої особи і лише декілька разів пробував писати від першої...
Від першої особи дуже багато жіночого еротичного шлаку на Букнеті. "Я відчула, я затремтіла, я потікла...". Певно тому воно і популярне, бо читачкам легше поставити себе не місце гг.
- Опишіть Букнет одним реченням.
- "Я відчула, я затремтіла, я потікла..."
XDDDD
@@waleriankoriunenko615 Браво!!!! Неймовірний коментар!!! 😅🤣🤣🤣🤣 Треба запропонувати адмінам буку, аби вони змінили назву😅🤣🤣🤣
ААААААААА
Максиме, на мене весь тролейбус дивився, коли я волав від цього коментаря))
Змилуйтеся!
Дякую!
Намагалася спочатку писати від першої особи. Не знаю чому цей спосіб вважається простим. Мене дуже дратувало що я не можу урізноманітнити текст і постійно використовую «я».
До того ж обмеженість не давала розказати всього що хочеться. Тому дуже швидко перемкнулась на третю особу.
Тому вважаю що використання першої особи хоч і має великий потенціал але потребує більше навичок для того щоб реалізація була якісною.
1000%
Ви дуже класний) Чекаю ще відео!
Дякую, дуже приємно чути. Привчаю себе не віджартовуватися на позитивні оцінки)
Дякую за відео! Невеличка порада. Додай в Патреон більше опцій, починаючи від чату патронів , закінчуючи можливістю обзавестися Владом-сторітелером, як особистим бета-рідером.)
Опції звісно вибирати тобі, але думаю, людям так буде цікавіше і буде більша мотивація донатити)
Про чат гарна ідея. А щодо бета-рідерства - йойкі, де б час на це взяти. Я знаю, що треба розвивати бонуси на Патреоні, але реальність така, що я ледь встигаю просто регулярно робити відео. І розумію, що раптового збільшення кількості патронів очікувати не варто.
@@vladstoryteller Вірю, вільний час в наші дні - неабияка розкіш )
Перші два твори навіть не задумуючись писав від першої особи. На третій раз зіткнувся з серйозною обмеженістю, довелось переписувати під третю)
Авторський дух вилетів з тіла персонажа?)
Своє перше оповідання я писав від третьої. Але воно так і не завершене. Роман вже почав писати від першої. Хто зна яка тут система. Зараз готую оповідання для збірки, майстри слова плюються, що перше з них у мене від першої особи. Переписав від третьої, але тепер виявляється, що це була тільки обмежена необ'єктивна неглибока, яка від першої відрізнялася тільки займенниками. Перепишу тепер від другої!
Сміливе рішення))
Мою найпершу історію я писала від 3 особи і від першої, розділяючи розповідь на "я" та що відбувається поза "я". Хотіла створити об'ємнішу картину. Потім експерементувала з "особами".
Від 1 особи писати важче, але нек менш цікаво)
Гм, якщо подумати, у мене початок головного фантроману шкільних років починався від 3 всезнаючої та потім переходив на першу назавжди. Уже не пам'ятаю, чим я це виправдав (скоріше за все, нічим) 👀
@@vladstoryteller я художник, я так бачу))
Від першої особи написані «Рекреації» Андруховича. Там кожне друге речення на кшталт «ну блін, я ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь», або ж автор від другої особи, й утворюється речення на кшталт «і ти думаєш: «ну блін, я ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь» або «але ж блін, ти ж великий поет Мартофляк, а не бидло якесь»
Ще цікавий момент був здається у Роберта Сальваторе. Там Дзірт час від часу починав вести оповідь від своєї першої особи і це неабияк працювало на атмосферу. Інколи такою кашею страждали й більш другорядні персонажі. Але зазвичай оповідь від першої особи для них завершувалася смертю. Так що серію рекомендую навіть рабам наукової фантастики. :D
Читала колись, ще підлітком, детектив, у якому розповідь велась від 1 особи. Головний герой споглядав зі сторони як працює детектив, а наприкінці той бере і прямо в лоб каже:"Ви вбивця!" Я, сприймаю це як безглузде звинувачення, бо ж я дивлюся очима головного героя. Але детектив доводить свою версію. І тоді головний герой, очима якого дивлюсь і я, каже:"так, це я!" Мені дах зірвало тоді... ))) Не пам'ятаю, хто був автор твору, можливо Агата Крісті. Але прийомчик сильний...
Угу, ненадійний оповідач, який здавався надійним. Круто!
"Гарольд був редактором шкільного літературного журналу й писав химерні оповідання від другої особи або в терепішньому часі. Інколи поєднуючи ці прийоми. "Ти йдеш коридорами маячні розчиняєш розколені двері й спостерігаєш за орбітами зірок." - отакий був стиль Гарольда"
Честно процитовано самі знаєте кого.
Друга особа це 99% фанфіків про знаменитостей 😂 там головна героїня (рідше герой) позначаються як "Т/І" тобто "твоє імя" щоб читач міг уявляти себе у подяіх історії. Ну і, відповідно, є такі ж скорочення як "І/П" в значенні "ім'я подруги" чи "І/Х" - "ім'я хлопця". До жирнющих помилок жанру можна віднести авторів, що не використовують загальну термінологію і починають вигадувати і додавати в тест оцих персонажів з незрозумілою абривіатурою замість імені.
Господи, вперше про це чую... Просто Фанфікверс божевілля якийсь!
Дякую за відео. Питання, чи правильно я зрозумів? - якщо третя всезнаюча об'єктивна, то можна описати сцену в якій хтось, чия особа не повідомляється читачеві, щось робить, а потім хто це був мають дізнатися головні герої. А якщо це третя всезнаюча глибока, то такої сцени взагалі не може бути.
В принципі, так. Не те щоб не можна, але читач відчує, що його намахують. Але в будь-якому разі третя всезнаюча знала б, що це за персонаж, просто в такому разі ефект менш помітний
І про другу особу. Ось вам чудова пісня, написана таки від другої особи th-cam.com/video/GX2X80aFUM4/w-d-xo.html
Хто ти є, ти взяла моє життяяя, і не віддала) ну але то тільки в приспіві (бо куплет починається "що ж це я не зумів")
Ні, це звернення)
19:12 А буде про те, як ефективно редагувати твори?
...буде...складна тема...
Від першої особи "Ігститутка", а суб'єктивна третя "Катерина"Шевченка))))Усю шкільну літературу повторила)
16:49 гурт Порнофільми. Выйди из комнаты; Перемены
ага... окей... я не вгадав... але зробіть про здорових егоїстів) це корисно буде
Це так тонко, що треба подумати, до чого загального причепити
Згадала приклад змішування першої і третьої особи: у грі Кіберпанк. Спочатку оповідання ведеться від Ві, якою ми керуємо. Потім, під час флешбеків Джонні Сільверхенда, ми дивимося через Ві, який(яка) дивитися очима Джонні і не може впливати на події.
Чи це дійсно від першої особи чи от якийсь з розширених варіантів третьої, просто з камерою поміж очей? Чи з іграми все по іншому?
Та все так само. Якщо я правильно вас зрозумів, це дві різні перші особи.
Якщо я не помиляюся, роман Італо Кальвіно (увесь або його значна частина) "Якщо подорожній однієї зимової ночі" написано від другої особи
Ох уже мені всі ці постмодерністи)
У Агати Крісті є крута книжка, де оповідання ведеться від першої особи, яка допомогає слідству, але виявляється, що оповідь ведеться від лиця вбивці. Оце я офігів коли читав.
а як називається книга?
@@kyirsssздається "Вбивство у будинку вікарія", але я можу помилятися, давно читав.
Від другої особи все якось більше нонфікшен написаний, а з художки - жодного не пригадаю
чи існують твори від другої особи? як їх писати?
Тут уже підказали в камєнтах щодо роману Вікторії Гранецької. А взагалі на то має бути якась дуже вагома причина. Я б оповідання спробував таке написати, але мініатюрне
Типу,
Ти йдеш на канал Влада Сторітелера, слухаєш поради щодо помилок, а потім все одно робиш по-своєму. Бо це шлях.
Трагікомедія, коротше.
Чудовий вебкомікс Homestuck написано від другої особи. Припускаю, книжки із серії Choose Your Own Adventure теж бувають від другої особи.
@@ivasykus так! А я відразу пісню Бітлів згадав...
На розповіді про другу особу всі днд майстри оживились (але ненадовго🥲)
Ну вибачте, я тоді про вас не подумав...(
Микита повсюди!
Як щодо того щоб писати від першої особи, але не робити її головним героєм? Наприклад розповідь від першої особи про пригоди з його товаришем, який і є головним героєм. Ваша думка?
Це ж Шерлок Голмс)))
@@vladstoryteller :-) точно!
колись в мене були потуги писати пісні.
Цікаво, що при написанні пісень, замість "точок зору" розрізняють щось типу "ступінь близькості до слухача" як narrative:
3rd narrative - від третьої персони (він/вона)
2nd narrative - я і він/вона (без другої особи)
1st narrative - Ви і він/вона (без Я)
Direct addressing - Я і Ви
Цікаво, що я сама написала текст пісні повністю від другої особи, але фактичні приклади справді важко пригадати.
Знайшла в улюблених піснях "Right Where It Belongs" Nine Inch Nails - от тут точно все від другої особи)))
О, точно, шикарна пісня. Щодо теорії наративів у піснях - цікаво! Але вперше чую. Не хтів лізти в те, в чому не розбираюся.
Як щодо творів класиків, припустимо Шевченка. Другою особою написаний Заповіт та не мертвим, і не живим, і ненародженим.
Отже Гаррі Поттер:
Вступ від всезнаючої обʼєктивної ІІІ особи, а далі ми слідкуємо за Гаррі, вже обмежена глибока
Пісня про рушник А. Малишка здається підходить
"Зачарована Десна" від двох перших осіб
Питаннячко. А якщо я пишу в основному від одного героя (третя глибока), але часом - доволі рідко - вимушена перемкнутися на інших персонажів, щоб показати дії, в яких головний герой участі не бере? Іноді таких перемикань може бути кілька за одну главу, коли герої розділені відстанню чи якимись сюжетними умовами. Наскільки це нормально і чи не битимуть за таке капцями?
І все це третя глибока?
Людина, яка писала початковий коментар, мовчить, тому візьму слово я.☺
У мене твір від обмеженої глибокої третьої особи. Відповідно, багато думок гг. Часом вставлені думки інших персонажів про гг, по одній за раз. ⬅ Це взагалі нормально, чи так робити не треба?
Суб'єктивна третя особа - це не як у "Гордість і упередження" Джейн Остін? (Можу помилятися, вперше про цей тип чую) Але мені там сильно відчувалися авторські дошкульні коментарі.
Експерти вважають інакше:
For example, Jane Austen's Pride and Prejudice is told from a third-person omniscient point of view, giving the reader full access to the main character, Elizabeth, as well as the characters others around her.
Але саме авторські коментарі, це воно, ага. Раніше було особливо розповсюджено, письменник мав якось проявитися. Можна тоді сказати, у "P and P" умовно два типи точок зору. І зараз це може особливо муляти.
Еге ж,
At the very end of the book, the narrator speaks in first-person:
I wish I could say, for the sake of her family, that the accomplishment of her earnest desire in the establishment of so many of her children produced so happy an effect as to make her a sensible, amiable, well-informed woman for the rest of her life.
Це Джейн з дивана)))
Я від першої особи писала завжди своі оповіданнячка
І як вам, норм? Не хочеться на третю?
Цікаво: відомий вірш Кіплінґа "Синові" написаний від 2-ї особи? ("Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти віриш сам собі..." і т.д.) Чи це все ж 1-ша особа, бо наприкінці автор дає свою оцінку?
М, цікаве запитання. Друга особа - це коли автор говорить читачеві, в якому образі той діє. Гадаю, може бути варіант другої особи, коли це "я" - саме автор, а не інший персонаж
Чи вартує робити маленькі стрибки у 3 необмежену особу(описати, щось цікаве, але недоступне песонажам), коли 2га основна?
Друга основна? Вау. А це у вас різні персонажі? Або все автор? Я просто намагаюся уявити собі це.
@@vladstoryteller ,майструю ігри, там мої описи зазвичай йдуть для гравців від другої особи. Але якось зробив опис того, що трапилося у кімнаті без них в 3й особі, гравці дещо розгубились
Зараз, спало на думку, що треба якийсь стилістичний прийом робити, щоб означити перехід
@@vadymdykynshtein2896 може, це дійсно буде належати якомусь персонажу? духу, який все бачить?
@@vladstoryteller деякі майстри, прямо кажуть, що це камера, бо якщо це персонаж, завжди є верогідність, що гравці спробують його вбити
Хм, але загалом якщо це головний антагоніст, що десь далеко, може працювати
Це буде давати психологічний дискомфорт гравцям
Оце саме тому я й ненавиджу свого гг: він не тільки якає, а ще й не може знати купи інфи, важливої для сюжету! Тряаааасцяааааа! Тож хай утрапляє в неприємні ситуації. Так йому і треба!
О, згадала про непогану хитрість. До неї вдається Ярослав Ґжендович у "Господареві Крижаного саду". Вуко часом розповідає сам, а часом за нього розповідає сам Ґжендович. Натомість Філяр (котрий у нашому перекладі має бути Стовпом, але я читала оригінал, а до перекладу ще не доповзла, тож якщо кажу не як у ньому, то пардон) завше провадить розповідь лише від себе. Й це в контексті роману вельми круто працює!
А якщо я хочу розказати історії героїв через божество, яке лише, як спостерігач, переповідає оповідь? Це всезнаюча глибока 3 особа?
Або обмежена
Аааа, жах. Після зауваження про чисельні "я" в творах від першої особи я тепер не можу їх розбачити. Навіщо ви зі мною так ?)
Владе, як часто ви ходите до церкви?
Та бачите, можна сказати, що в ній пишу блог)