Сподобався наш контент? Допомогти нам створювати нові випуски можна через нашу Монобанку 🤑 send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee 💰 www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon 💸 patreon.com/POROBLENO
В моїй родині завжди існувала якась особлива любов до Лелек. Напевно, через велику їх кількість на Житомирщині, біля родинної хати. 15 років тому, один з цих птахів якось прийшов до нас в хату зі зламаним крилом. Бабуся моя птаха взяла до себе і жили вони разом. Бусел жив в коморці, харчувався з рук, купляли йому рибу, і він з задоволенням її їв. Крило звичайно з допомогою ветеринара вилікували, але він нікуди не тікав і не летів, напевно боявся. Він став членом родини, завжди крутився біля Бабусі на городі, приносив навіть звідкись в хату змій в якості подяки. Прожив він в нас 3 роки, душа в душу... Але було його шкода, і тато вирішив навчити його літати наново...запустили над водою, раза 2 чи 3. Наш бусел боявся плавати більше, ніж літати і це спрацювало. Він злетів в небо і кружляв високо по колу над нашою хатою. А потім зник...А навесні заявився додому, не один, а з парою, зробили собі величезне гніздо на стовбі біля хати, а з часом там з'явилися маленькі пташенята. І кожен рік вони завжди повертаються назад додому. Ось така в нас любов була ❤
Вітання з Сумщини! Коли перший раз бачиш лелеку, потрібно мати при собі гроші, простягнути до нього і проказати: "Лелеко, лелеко, на тобі на гніздо, а мені на добро!" Це, щоб був достаток. А про зозулю чула навпаки дуже позитивну легенду. Вона гніздечка не в'є, бо саме в неї ключі від вирію. Вона перша відлітає (щоб відчинити вирій) і остання прилітає (щоб зачинити), тому не встигає звити гніздо і вигодувати пташенят, тому і підкидає свої яєчка у гнізда інших птахів. Дякую за сюжет
Таак, дякую, що нагадали! Коли записуєш, інколи якісь моменти забуваєш додати. Ця легенда про зозулю-ключницю була не лише в українців, але й далі по Європі поширена. Дякую😊
@@DariaAntsybor хотілося б почути і про свійських птахів та їх символіку. Наприклад, чому хати розписували півнями. А також про "пташину" символіку писанкарства (півнячі гребінчики, ластовині хвостики тощо). Думаю, до Великодня буде актуально. Дякую)))
@@Nataliia_K-g про писанки вже не обіцяємо, що встигнемо, а про свійських птахів дійсно можна стільки говорити:)))) з курями і півниками так взагалі стільки міфологічних уявлень!:)
У нас є сімейна легенда про те, як прапрадід працював у пана кухарем. Одного разу пан забажав перепелів на вечерю, а перепелів того дня не вполювали і дід замість них приготував пану горобців. А якась криса його здала і діда запроторили на 25 років в солдати. Там ще далі про ділове повернення і заховане золото, але то вже інша історія 😅
@@DariaAntsybor мабуть того й відправився в солдати. Цій історії вже років і років, можливо, була якась інша пташка, але так як бачимо горобців постійно, то і лишились горобці
Дякую, дуже цікавий випуск. Зі своїх спогадів з дитинства на Полтавщині: щоб вбивали сорок - не чув, натомість дуже шкідливою вважали сойку, яку й ганяли, і вбивали... Бабуся перший спів синичок ототожнювала з ознакою скорої весни. І з дідусевих спогадів: крик пугача - до біди. І ще горобців часто називали жидами
Але сойки, я так розумію, - це таки практичний бік питання, як зі шпаками? Просто тому що вони обдирають врожай. А горобців так могли звати теж через ті апокрифічні легенди, що це вони винні в смерті Ісуса.
Для мене прихід весни то припутні, хоча повертаються у лютому. Останніми роками їх в місті тільки більшає. З вікна спостерігаю вже кілька років за ними, цікаві їхні «шлюбні» ігри. Лелеки були у бабусі в селі, та й зараз є, хоча там вже ніхто не живе. В кінці 80-х та на початку 90-х, коли вони почали зʼявлятись у селі, їх називали журавлями, а потім таки казали лелеки. Пташенят завжди було троє, лише пару раз двоє, в дощове літо якось взагалі не було. А от коли четверо було, завжди одного викидали з гнізда. Якось вирішили повернути такого викидька назад у гніздо, та, на жаль, його знову викинули і він не вижив. До сорок в мене гарне ставлення. Наше прізвище Сороки. До речі африканська сорока має дуже яскраве забарвлення. Ніколи не повʼязувала їхню тріскотню з поганими новинами, але так сталось, що в день, коли не стало тата, за вікном багато тріскотіли. А ще була потім якась містика з одудами. Побачили їх вперше і єдиний поки раз, дорогою до кладовища. Летіли перед машиною парою, як їхали на девʼятий день після втрати тата, мами також вже не було. Часом чую, що в місті не чути пташок. Я завжди заперечую. Бо їх багато і не лише в паркових зонах. Зранку, коли місто дрімає, чути соловейка.
В нас на Миколаївщині казали, як пташка б'ється у вікно - буде покійник в хаті. Моя мама лежала при смерті, а у вікно іншої кімнати груддю бився голуб, декілька разів. Ми тоді переглянулися з маминою родичкою сумно, ми знали, що скоро кінець, а птаха наче перестала відчувати скло, як наче портал на той світ їй відкрився. Після похорон же мами вранці на вікно на карниз жестяний прилетіли два голуба, заглядали у вікно спокійно і серйозно, не лякалися нас, як ото звичайно буває. Ми з сестрою дивилися на них із квартири, а вони на нас з вулиці. Я кажу сестрі, наче й трохи в шутку: "то мама з батьком прилетіли, мама заглядає, чи ти посуд правильно миєш (в мами був свій пунктик щодо посуду, щоб не кпала вода на підлогу, не дай боже))" Голуби походили трохи по зовнішньому карнизу, наче прощалися, оглядали нас востаннє, і полетіли...
ворон - символ мудрості. Саме він фігурує в багатьох казках. Та й ворона можна навчити розмовляти, вони дуже розумні. Це має сенс. Сова - більше про смерть. Вона безшумно полює, ще й вночі.
цікавий випуск, дякую. мабуть, цікаво буде послухати про денних хижих птахів, які пов'язані з героїчним епосом козацької теми (соколи, орли). орла, здається, наділяли в певних переказах деміургійними функціями. підозрюю, є чимало матеріалу про синиць, мартинів, дятлів, одудів. і окремий вимір, звісно, свійські птахи. зокрема цікаво послухати про фольклорний зв'язок качок, гусей із загробним світом.
Про стукання пташки у вікно. Мама казала, що це до нової дитини. В подруги так і сталося)) А в нас під час відпочинку на десні з наметами прийшов у гості лелека саме до того намету, де в сім'ї згодом народився малюк. На наступний рік прийшов до нас😂😂😂 Пам'ятаю, як мене вразила сцена з якогось твору шкільної програми, де хлопчики ловили горобців та крутили їм голови, бо вони над Ісусом знущалися.
У мене після випуску теж тато згадав, що як був малим, то їм дорослі саме горобців з рогаток дозволяли бити, а решту птахів ні. Ну у Вас і прямолінійний лелека попався!😂
В мене на роботі міцно жив забобон, що, якщо синиця стукає у вікно або залітає в кімнату, то це на смерть. Вирили в це дуже, постійно відганяли з вікон. Хоча всі інженери фізики, з вищою освітою 😊
На Миколаївщині були чаплі, а лелеки та журавлі існували десь в опвідках, але я їх ніколи не бачила. Здається, я думала, що це те саме, але щось українською мовою, а щось російською. А ось коли я вперше поїхала в гори й побачила гнізда на стовпах, я думала, що це декор такий в місцевих) При чому я так думала протягом кількох років, аж поки я не побачила, що птахи рухаються)) А от ластівок в нас було багато. Колись вони звили гніздо в сараї з худобою, і доводилося його на час гніздування тримати відчиненим, щоб пташки могли залетіли. Так було протягом років 5
Дівчата,ви як подарунок! Так відрадно серед нинішнього жахіття слухати про весняне,про відновленя,п ро життя! А ще дякую за картини в кадрі і ...за реглан,яскравий,соковитий,весняний ! Успіхів вам в натхнення!
Дуже цiкава тема! У Данії також дуже багато різних птахів. У тому числі і лелек. Мені вони нагадують про Україну. 💙💛❤️ Також, я вперше тут побачила зорянок, їх тут багато. Дуже красиві пташки 🙂. Дякую за ефір!❤
Я подивилася, що так російською називають вільшанок. А вони в нас є, і багато. Але в містах дійсно непросто їх побачити. Треба в парки чи в ліси виїжджати.
@@elenasrensen1276я ще згадала, що якось вперше сильно до пташок почала в Ісландії придивлятися. Там навіть є окремі бьордвочерські тури, бо наскільки цікава природа. Думаю, в Данії дещо схожа історія може бути.
У нас у болгарському селі на Одещині дуже люблять спостерігати за дивовижними птахами - лелеками. Село велике і можемо щиро похизуватися тим, що маємо не одне, а декілька лелечих гнізд! На в’їзді в село, посередині та на останній вулиці села, ближче до полів! Коли прилетають - ціле свято і радість для кожного з родини! Була також, на жаль і сумна історія, коли господарі дому , де поселилися лелеки, зруйнували гніздо - незабаром після цього сталася жахлива пожежа, яка зайняла весь будинок, за розповідями. Цікаво спостерігати за життям цих пташок, тут все: початок стосунків молодих птахів, війна невдоволених родичів-лелек з руйнуванням гнізда, битва за правильність побудови гнізда і нарешті щасливе заселення молодят.:) Це улюблена тема моєї бабусі, яка особливо емоційно захопленно може розказати про всі ці події з власного спостереження! Любимо все це дуже! Дякую за це відео! P.S. Сподобалось також, що ви неодноразово згадували про народні уявлення про пташок з релігійними сюжетами. Згадались апокріфи - такий варіант народних біблій . Це було б дуже цікавою темою на вашому каналі . Знаю, що в селі люди раніше багато передавали таку інформацію і у писемному вигляді було поширена така традиція серед українських болгар. Є цікава книга Флорентини Бадалановоі Ґелєр «Фольклорна Біблія бессарабських болгар…», видана на жаль російською, де ввійшли і роботи нашої дослідниці- філологині Світлани Іванівни Георгієвої (доц.каф. заг. та слов. мовознавства ОНУ ім Мечникова) А чи є подібні дослідження українською мовою? Цікаво було б послухати і почитати. Дякую за вашу працю! Невтомної і натхненної!
Цю книгу я дуже добре знаю, кілька разів у себе в телеграмі писала про неї і по ній (там є чудова легенда про бджіл і піхву))). А в цьому випуску якраз теж трошки брали і з апокрифічних історій. А взагалі якщо таким цікавитеся, то на слов'янському ґрунті ще цікаві книги Ольги Бєлової, але теж російською. А книгу пану Флорентини, сподіваюся, колись і болгарською видадуть. Вона видала її російською в Індрику в пам'ять про свого вчителя Нікіту Толстого
@@kamchik1830 тут просто не можна вставляти посилання, на жаль. Але я ще згадала, що саме по болгарах було кілька видань на сайті ІМФЕ. Єдине, що зараз не пригадую, чи з можливістю скачати, чи ні...
Дуже цікаво! У Пратчетта навіть ціла книга є, де вампіри перетворюються не на кажанів, а на сорок. І там дуже багато приказок про сорок, напевне, з англійського фольклору
Оце, я думаю, точно згадувалося: One for sorrow, Two for joy, Three for a girl, Four for a boy, Five for silver, Six for gold, Seven for a secret never to be told. Це той віршик, який зараз сприймається як дитячий, а насправді був таким собі ворожінням - скількох сорок ти побачив.
Насправді весняна тема ❤ Живу коло лиману, яке це задоволення спостерігати за птахами, слухати співи. У нас і качки різні, і журавлі, і навіть лебеді. А поруч гніздо є лелек, ми їх звемо Леся і Рома, завжди прилітають 30 березня і приносять величезну радість. А цей рік лелека прилетів раніше, а потім зник, і це як родича втратити, дуже шкода, ходимо виглядаємо де наш птах. Сподіваємося, що повернеться😊
Тур.lejlek- це запозичення з української мови,а не навпаки. Османи вперше побачіли скупчення перелітних лелек в сер.XV ст.,а предки українців жили з лелеками не менш 7тис.років. Назва птаха пов'язана з легендою.
Дякую за доповнення! Так, легенд і про назви є чимало. У самому відео я говорила про етимологію, яку науковці виводять щодо звуконаслідування. І в тому ж нашому етимологічному словнику пишуть, що "лелека" - запозичення з тюркських мов (бо це ж слово і в киргизькій, і в перській), але з припискою, що є гіпотеза не про запозичення звідти, а про звичайне звуконаслідування самим слов'янами.
@@DariaAntsybor Дякую! Трохи" ненормативної" етимології: за легендою прабатьком укр-ів був Лада(ой,Ладо,Ладо,всім у Світі радо-співали наші предки),а праматір'ю була Леля,прадавній жіночий одяг зветься льолею,а народилась у Лада і Лелі донечка- Ляля(ось звідки ляльки-символ і запорука материнства), а приніс ту донечку,звісно ж Лелека. Що ми бачімо? ЛЕЛя,ЛЬОЛя,ЛЯЛя і ЛЕЛека-слова одного кореня. Сумніваюсь,що тюркська етимологія має подібне пояснення,хоча турки також дуже шанують лелек,проліт яких-як народне свято і люди їх часто підгодовують.
@@АндрійСтаніславчук-с7э в тому-то й річ, що це, як Ви сказали, "ненормативна" історія. І Леля, і Лада, і ще цілий список імен є суто кабінетними богами, жодних доказів їхнього реального існування нема, про що дуже багато вже говорили численні науковці (в ютюбі є лекції Юлії Буйських, Євгена Синиці, я у себе в телеграмі вже про це теж писала). Те, що в піснях є рефрен, не дає підстав говорити про якихось давніх язичницьких богів.
Дякую за цікаву розповідь. Хотіла зауважити, що сорока дуже елегантна, класично опір'яна, нічого зайвого. На відміну від багатьох інших. І в Європі вони значно менші за розміром, і хвіст в них коротший. І там нікому не прийде в голову дратуватися з того, що вони стрикочуть
Ненавиджу сорок. Живу у 5поверхівці, за вікном на дереві десь гнізда. Влітку з 5 ранку така тріскотня, що спати вже не виходить якщо вікно відкрите. А закривати не хочеться, бо тільки зранку прохолода.
У мене на попередній квартирі теж 2 сороки на території ЖК теж постійно літали, але я і так з вікнами відкритими не спала, бо поряд була залізнична колія 😅 а у батьків колись дятел деревʼяну електроопору довбал - ото було неможливо спати.
В селі нас будили горобці, бо вони збирались над вікном кімнати , чомусь лише над одним якраз де ми спали з дочкою. Боже, як вони бились і скублись 🤣 В Києві - ворони. Гніздувались на дереві біла нашого балкону. Дуже голосні птахи) Зараз в Дубліні серед ночі і рано вранці можу прокинутись від мартинів, бо вони волають що дурні і не зрозуміло, коли вони сплять. Так що можна їх всіх ненавидіти 😅🤣
А ще колись десь на Фейсбуці прочитала лякалку про лелек і звідки виникло повір'я, чому саме вони дітей приносять. Лелека - хижак, якщий харчується дрібними гризунами і, в тому числі, зайченятами. І от те, що людина здалеку вважала за плач дитини, яку буцімто несе лелека, насправді є звуками агонії помираючих зайців.
Я думаю, що одна із назв лелеки "гайстер" не пов'язана із рос.назвою. Швидше за все, це пов'язано із германською богинею весни Остарою (Істарою, Ойстарою). Від її імені, доречі, пішла назва Великодня у західній традиції. А лелека - її посланець, провісник.
Вітаю! Назва таки пов'язана, і це легко перевірити в етимологічному словнику. Але так само Ви праві в тому, що саме слово прийшло з нижньонімецької. Щодо Еостри-Остари, то в мене є окрема наукова стаття, її легко знайти за пошуком мого прізвища та Еостри в гуглі))) На жаль, не можу тут прикріплювати посилання прямі. Там все значно складніше, заплутаніше і більше навіяно, ніж насправді можна підтвердити адекватними джерелами. Якщо коротко, то міфологам є за що дякувати, а є часом за що по руках бити за те, що вони сміливо понапритягували аж у 19 ст.
@@Tata_G глянула зараз ще російський етимологічний - там кажуть, що "аист" може походити і від оцієї "гайстрової" історії, і ще є варіант, що з тюркського кореня "паща, рот". Мені, якщо чесно, куди більше схоже на першу версію, бо і в білорусів, і в поляків, і в нас, і в росіян +- однаково ця словоформа вимовляється, а "г" в нас багато де протетичний (натомість у росіян тяжіння до відкритих складів на початку слова). А за Еостру правда колись як всілася розбиратися, то закінчилося тією статтею, бо вже було не зупинити😆
Сподобався наш контент? Допомогти нам створювати нові випуски можна через нашу Монобанку 🤑 send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee 💰 www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon 💸 patreon.com/POROBLENO
В моїй родині завжди існувала якась особлива любов до Лелек. Напевно, через велику їх кількість на Житомирщині, біля родинної хати. 15 років тому, один з цих птахів якось прийшов до нас в хату зі зламаним крилом. Бабуся моя птаха взяла до себе і жили вони разом. Бусел жив в коморці, харчувався з рук, купляли йому рибу, і він з задоволенням її їв. Крило звичайно з допомогою ветеринара вилікували, але він нікуди не тікав і не летів, напевно боявся. Він став членом родини, завжди крутився біля Бабусі на городі, приносив навіть звідкись в хату змій в якості подяки. Прожив він в нас 3 роки, душа в душу... Але було його шкода, і тато вирішив навчити його літати наново...запустили над водою, раза 2 чи 3. Наш бусел боявся плавати більше, ніж літати і це спрацювало. Він злетів в небо і кружляв високо по колу над нашою хатою. А потім зник...А навесні заявився додому, не один, а з парою, зробили собі величезне гніздо на стовбі біля хати, а з часом там з'явилися маленькі пташенята. І кожен рік вони завжди повертаються назад додому. Ось така в нас любов була ❤
Яка особлива історія! Дякую, що поділилися. Ну дійсно ж як члени родини!
Божечкі яка прекрасна історія❤
Така зворушлива історія, дякую, що поділилися 🥰
Вітання з Сумщини! Коли перший раз бачиш лелеку, потрібно мати при собі гроші, простягнути до нього і проказати: "Лелеко, лелеко, на тобі на гніздо, а мені на добро!" Це, щоб був достаток. А про зозулю чула навпаки дуже позитивну легенду. Вона гніздечка не в'є, бо саме в неї ключі від вирію. Вона перша відлітає (щоб відчинити вирій) і остання прилітає (щоб зачинити), тому не встигає звити гніздо і вигодувати пташенят, тому і підкидає свої яєчка у гнізда інших птахів.
Дякую за сюжет
Таак, дякую, що нагадали! Коли записуєш, інколи якісь моменти забуваєш додати. Ця легенда про зозулю-ключницю була не лише в українців, але й далі по Європі поширена. Дякую😊
@@DariaAntsybor хотілося б почути і про свійських птахів та їх символіку. Наприклад, чому хати розписували півнями. А також про "пташину" символіку писанкарства (півнячі гребінчики, ластовині хвостики тощо). Думаю, до Великодня буде актуально. Дякую)))
@@Nataliia_K-g про писанки вже не обіцяємо, що встигнемо, а про свійських птахів дійсно можна стільки говорити:)))) з курями і півниками так взагалі стільки міфологічних уявлень!:)
Ваш канал дійсно подає цікаву неповторну інформацію, дякую ❤
У нас є сімейна легенда про те, як прапрадід працював у пана кухарем. Одного разу пан забажав перепелів на вечерю, а перепелів того дня не вполювали і дід замість них приготував пану горобців. А якась криса його здала і діда запроторили на 25 років в солдати. Там ще далі про ділове повернення і заховане золото, але то вже інша історія 😅
Ого, але горобці щось геть маленькі, ще якісь курчата там можна за розміром співставити, а горобці маніпусінькі...
@@DariaAntsybor мабуть того й відправився в солдати. Цій історії вже років і років, можливо, була якась інша пташка, але так як бачимо горобців постійно, то і лишились горобці
ну кайф же!Дякую!
А в нас коли бачили біля вікна сороку, то казали, що це до новин) але, до речі, без негативного забарвлення
Оце ж кажуть, що сорока на хвості принесла:)))
ох і класний світшот у Даші!
Вельми цікава тема ! Дякую за просвітницьку діяльність 💙💛
Дякую, дуже цікавий випуск. Зі своїх спогадів з дитинства на Полтавщині:
щоб вбивали сорок - не чув, натомість дуже шкідливою вважали сойку, яку й ганяли, і вбивали...
Бабуся перший спів синичок ототожнювала з ознакою скорої весни.
І з дідусевих спогадів: крик пугача - до біди.
І ще горобців часто називали жидами
Але сойки, я так розумію, - це таки практичний бік питання, як зі шпаками? Просто тому що вони обдирають врожай. А горобців так могли звати теж через ті апокрифічні легенди, що це вони винні в смерті Ісуса.
ще хотілося б сюжет про паву, бо є багато згадок у фольклорі. Дякую! Дуже цікаве відео!
Для мене прихід весни то припутні, хоча повертаються у лютому. Останніми роками їх в місті тільки більшає. З вікна спостерігаю вже кілька років за ними, цікаві їхні «шлюбні» ігри.
Лелеки були у бабусі в селі, та й зараз є, хоча там вже ніхто не живе. В кінці 80-х та на початку 90-х, коли вони почали зʼявлятись у селі, їх називали журавлями, а потім таки казали лелеки. Пташенят завжди було троє, лише пару раз двоє, в дощове літо якось взагалі не було. А от коли четверо було, завжди одного викидали з гнізда. Якось вирішили повернути такого викидька назад у гніздо, та, на жаль, його знову викинули і він не вижив.
До сорок в мене гарне ставлення. Наше прізвище Сороки. До речі африканська сорока має дуже яскраве забарвлення. Ніколи не повʼязувала їхню тріскотню з поганими новинами, але так сталось, що в день, коли не стало тата, за вікном багато тріскотіли.
А ще була потім якась містика з одудами. Побачили їх вперше і єдиний поки раз, дорогою до кладовища. Летіли перед машиною парою, як їхали на девʼятий день після втрати тата, мами також вже не було.
Часом чую, що в місті не чути пташок. Я завжди заперечую. Бо їх багато і не лише в паркових зонах. Зранку, коли місто дрімає, чути соловейка.
Я про одудів теж чула, що вони вказують наче як дорогу, такі пташки-путівники... Є щось особливе в цьому птахоспогляданні.
В нас на Вінниччині теж є повір"я про зозулю, що коли вперше почуєш кування мають бути в кишені гроші (бажано монети), щоб водилися гроші.
Клас! Щоб гроші накувала!:)
В нас на Миколаївщині казали, як пташка б'ється у вікно - буде покійник в хаті. Моя мама лежала при смерті, а у вікно іншої кімнати груддю бився голуб, декілька разів. Ми тоді переглянулися з маминою родичкою сумно, ми знали, що скоро кінець, а птаха наче перестала відчувати скло, як наче портал на той світ їй відкрився.
Після похорон же мами вранці на вікно на карниз жестяний прилетіли два голуба, заглядали у вікно спокійно і серйозно, не лякалися нас, як ото звичайно буває. Ми з сестрою дивилися на них із квартири, а вони на нас з вулиці. Я кажу сестрі, наче й трохи в шутку: "то мама з батьком прилетіли, мама заглядає, чи ти посуд правильно миєш (в мами був свій пунктик щодо посуду, щоб не кпала вода на підлогу, не дай боже))" Голуби походили трохи по зовнішньому карнизу, наче прощалися, оглядали нас востаннє, і полетіли...
ворон - символ мудрості. Саме він фігурує в багатьох казках. Та й ворона можна навчити розмовляти, вони дуже розумні. Це має сенс. Сова - більше про смерть. Вона безшумно полює, ще й вночі.
цікавий випуск, дякую.
мабуть, цікаво буде послухати про денних хижих птахів, які пов'язані з героїчним епосом козацької теми (соколи, орли). орла, здається, наділяли в певних переказах деміургійними функціями.
підозрюю, є чимало матеріалу про синиць, мартинів, дятлів, одудів.
і окремий вимір, звісно, свійські птахи. зокрема цікаво послухати про фольклорний зв'язок качок, гусей із загробним світом.
Про стукання пташки у вікно. Мама казала, що це до нової дитини. В подруги так і сталося))
А в нас під час відпочинку на десні з наметами прийшов у гості лелека саме до того намету, де в сім'ї згодом народився малюк. На наступний рік прийшов до нас😂😂😂
Пам'ятаю, як мене вразила сцена з якогось твору шкільної програми, де хлопчики ловили горобців та крутили їм голови, бо вони над Ісусом знущалися.
У мене після випуску теж тато згадав, що як був малим, то їм дорослі саме горобців з рогаток дозволяли бити, а решту птахів ні.
Ну у Вас і прямолінійний лелека попався!😂
В мене на роботі міцно жив забобон, що, якщо синиця стукає у вікно або залітає в кімнату, то це на смерть. Вирили в це дуже, постійно відганяли з вікон. Хоча всі інженери фізики, з вищою освітою 😊
Мені в дитинстві колись це розказали, і коли в селі синиця постукала у вікно, то я три дні ходила сама не своя, якщо не довше 😅
На Миколаївщині були чаплі, а лелеки та журавлі існували десь в опвідках, але я їх ніколи не бачила. Здається, я думала, що це те саме, але щось українською мовою, а щось російською. А ось коли я вперше поїхала в гори й побачила гнізда на стовпах, я думала, що це декор такий в місцевих) При чому я так думала протягом кількох років, аж поки я не побачила, що птахи рухаються))
А от ластівок в нас було багато. Колись вони звили гніздо в сараї з худобою, і доводилося його на час гніздування тримати відчиненим, щоб пташки могли залетіли. Так було протягом років 5
Дівчата,ви як подарунок! Так відрадно серед нинішнього жахіття слухати про весняне,про відновленя,п
ро життя! А ще дякую за картини в кадрі і ...за реглан,яскравий,соковитий,весняний !
Успіхів вам в натхнення!
Дякуємо Вам за перегляд і коментар! Я оце теж дивлюся, що так вдало сіла з цим пеліканом на фоні туканів)))
Боже, який светр весняний❤
Дякую)) То з Авіації Галичини, пелікани знатні льотчики))
Дуже цiкава тема! У Данії також дуже багато різних птахів. У тому числі і лелек. Мені вони нагадують про Україну. 💙💛❤️ Також, я вперше тут побачила зорянок, їх тут багато. Дуже красиві пташки 🙂. Дякую за ефір!❤
Я подивилася, що так російською називають вільшанок. А вони в нас є, і багато. Але в містах дійсно непросто їх побачити. Треба в парки чи в ліси виїжджати.
@@DariaAntsybor О, дякую. Буду тепер знати назву 🙂💙💛
@@elenasrensen1276я ще згадала, що якось вперше сильно до пташок почала в Ісландії придивлятися. Там навіть є окремі бьордвочерські тури, бо наскільки цікава природа. Думаю, в Данії дещо схожа історія може бути.
Дякую. Дуже цікаво 🔥
Дякую! Дуже сподобалась розмова
У нас у болгарському селі на Одещині дуже люблять спостерігати за дивовижними птахами - лелеками. Село велике і можемо щиро похизуватися тим, що маємо не одне, а декілька лелечих гнізд! На в’їзді в село, посередині та на останній вулиці села, ближче до полів! Коли прилетають - ціле свято і радість для кожного з родини! Була також, на жаль і сумна історія, коли господарі дому , де поселилися лелеки, зруйнували гніздо - незабаром після цього сталася жахлива пожежа, яка зайняла весь будинок, за розповідями.
Цікаво спостерігати за життям цих пташок, тут все: початок стосунків молодих птахів, війна невдоволених родичів-лелек з руйнуванням гнізда, битва за правильність побудови гнізда і нарешті щасливе заселення молодят.:) Це улюблена тема моєї бабусі, яка особливо емоційно захопленно може розказати про всі ці події з власного спостереження! Любимо все це дуже! Дякую за це відео!
P.S. Сподобалось також, що ви неодноразово згадували про народні уявлення про пташок з релігійними сюжетами. Згадались апокріфи - такий варіант народних біблій . Це було б дуже цікавою темою на вашому каналі . Знаю, що в селі люди раніше багато передавали таку інформацію і у писемному вигляді було поширена така традиція серед українських болгар. Є цікава книга Флорентини Бадалановоі Ґелєр «Фольклорна Біблія бессарабських болгар…», видана на жаль російською, де ввійшли і роботи нашої дослідниці- філологині Світлани Іванівни Георгієвої (доц.каф. заг. та слов. мовознавства ОНУ ім Мечникова)
А чи є подібні дослідження українською мовою? Цікаво було б послухати і почитати. Дякую за вашу працю! Невтомної і натхненної!
Цю книгу я дуже добре знаю, кілька разів у себе в телеграмі писала про неї і по ній (там є чудова легенда про бджіл і піхву))). А в цьому випуску якраз теж трошки брали і з апокрифічних історій. А взагалі якщо таким цікавитеся, то на слов'янському ґрунті ще цікаві книги Ольги Бєлової, але теж російською. А книгу пану Флорентини, сподіваюся, колись і болгарською видадуть. Вона видала її російською в Індрику в пам'ять про свого вчителя Нікіту Толстого
Щодо апокрифів, то праці Франка, звісно, можу порадити. А щодо народної біблії, то окремі статті Юлії Буйських і Олександри Бріциної
@@DariaAntsybor дуже цінна інформація! Дуже Вам дякую!
@@DariaAntsybor обов’язково знайду і почитаю))☀️🌷🌷🌷
@@kamchik1830 тут просто не можна вставляти посилання, на жаль. Але я ще згадала, що саме по болгарах було кілька видань на сайті ІМФЕ. Єдине, що зараз не пригадую, чи з можливістю скачати, чи ні...
Дуже цікаво! У Пратчетта навіть ціла книга є, де вампіри перетворюються не на кажанів, а на сорок. І там дуже багато приказок про сорок, напевне, з англійського фольклору
Оце, я думаю, точно згадувалося:
One for sorrow,
Two for joy,
Three for a girl,
Four for a boy,
Five for silver,
Six for gold,
Seven for a secret never to be told.
Це той віршик, який зараз сприймається як дитячий, а насправді був таким собі ворожінням - скількох сорок ти побачив.
@@DariaAntsybor так, цей був😊
Дуже цікаве відео)
Дякуємо 😊 підписуйтеся, щоб не пропустити наступні
Абсолютно крутецький контент ,який створює ваша команда ,свіжа хвиля про наші традиціі)Дякую.Кавуся❣️
в нас на Поліссі можна побачити й чорного журавля
Насправді весняна тема ❤ Живу коло лиману, яке це задоволення спостерігати за птахами, слухати співи. У нас і качки різні, і журавлі, і навіть лебеді. А поруч гніздо є лелек, ми їх звемо Леся і Рома, завжди прилітають 30 березня і приносять величезну радість. А цей рік лелека прилетів раніше, а потім зник, і це як родича втратити, дуже шкода, ходимо виглядаємо де наш птах. Сподіваємося, що повернеться😊
Хай швидше повертається!
Такий милий цей лелечий канал)
Дуже іронічно, що в нашому селі лелеки жили біля двору найбільш жахливої пліткарки і заздрисної людини в селі 🤷♀️
Ламали стереотипи!
Нам з вами завжди дуже цікаво! Ви просто неймовірні!
Клас, дякуємо! Приходьте щочетверга!:))
Ой, про пугача не знала. Дуже цікаво. ❤а в нас на полтавщині з кібцями поводяться так, як з сороками😢
яке у вас стильне вбрання
Щодо сороки була приказка: сорока на хвості новину принесла. І сорока не ототожнювалася з поганою птицею, просто новини могли бути різними)
О, про птахів це дуже цікаво! На Овручині, мені розповідали про обмотування засіяного поля ниткою прядиною на Сорок святих, щоб відлякати горобейків.
Клас, аж 40 святих треба було просити, щоб уже точно помогло, бо горобців так багато))))
Чудовий випуск!! Чекав, що буде ще й про синичку) хотілось би почути
Дуже, дуже, дуже цікаво 😊. Дякую
Ми з подругою в дитинстві врятували лелеку з пораненим крилом.
Він без крила залишився але прожив ще два роки😊
І ми вам дякуємо.
Дякую за цікавий випуск!
Дякую❤ Дуже цікаво
Дякую за цікаве відео!
Гайстром називали чорного лелеку. Він теж пов'язаний з легендами.
У нас бузьки носили "Гануську"😊😉
Тур.lejlek- це запозичення з української мови,а не навпаки. Османи вперше побачіли скупчення перелітних лелек в сер.XV ст.,а предки українців жили з лелеками не менш 7тис.років. Назва птаха пов'язана з легендою.
Дякую за доповнення! Так, легенд і про назви є чимало. У самому відео я говорила про етимологію, яку науковці виводять щодо звуконаслідування. І в тому ж нашому етимологічному словнику пишуть, що "лелека" - запозичення з тюркських мов (бо це ж слово і в киргизькій, і в перській), але з припискою, що є гіпотеза не про запозичення звідти, а про звичайне звуконаслідування самим слов'янами.
@@DariaAntsybor Дякую! Трохи" ненормативної" етимології: за легендою прабатьком укр-ів був Лада(ой,Ладо,Ладо,всім у Світі радо-співали наші предки),а праматір'ю була Леля,прадавній жіночий одяг зветься льолею,а народилась у Лада і Лелі донечка- Ляля(ось звідки ляльки-символ і запорука материнства), а приніс ту донечку,звісно ж Лелека. Що ми бачімо? ЛЕЛя,ЛЬОЛя,ЛЯЛя і ЛЕЛека-слова одного кореня. Сумніваюсь,що тюркська етимологія має подібне пояснення,хоча турки також дуже шанують лелек,проліт яких-як народне свято і люди їх часто підгодовують.
@@АндрійСтаніславчук-с7э в тому-то й річ, що це, як Ви сказали, "ненормативна" історія. І Леля, і Лада, і ще цілий список імен є суто кабінетними богами, жодних доказів їхнього реального існування нема, про що дуже багато вже говорили численні науковці (в ютюбі є лекції Юлії Буйських, Євгена Синиці, я у себе в телеграмі вже про це теж писала). Те, що в піснях є рефрен, не дає підстав говорити про якихось давніх язичницьких богів.
Дякую за цікаву розповідь. Хотіла зауважити, що сорока дуже елегантна, класично опір'яна, нічого зайвого. На відміну від багатьох інших. І в Європі вони значно менші за розміром, і хвіст в них коротший. І там нікому не прийде в голову дратуватися з того, що вони стрикочуть
Up up up
У нас у фольклорі початок весни пов'язаний із соловейком, якому Господь дав ключі землю відмикати, весну запускати...
« Бусол колода, коли буде погода» згадав таку « кричалку» ще з свого дитинства в селі. Дарʼя де ви купували такий класний худі, поділіться 🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Це все Авіація Галичини)) У них навіть дитячий такий є)
А де село розташоване? І чи не було звички ще до тої умовної колоди спиною притулятися?
@@DariaAntsybor Житомирської області, сило Троянів.
Ненавиджу сорок. Живу у 5поверхівці, за вікном на дереві десь гнізда. Влітку з 5 ранку така тріскотня, що спати вже не виходить якщо вікно відкрите. А закривати не хочеться, бо тільки зранку прохолода.
У мене на попередній квартирі теж 2 сороки на території ЖК теж постійно літали, але я і так з вікнами відкритими не спала, бо поряд була залізнична колія 😅 а у батьків колись дятел деревʼяну електроопору довбал - ото було неможливо спати.
Ой вей... це хіба примусово переходити на оті популярні "магії 5ї ранку". Або якісь придумувати беруші, напевно(
В селі нас будили горобці, бо вони збирались над вікном кімнати , чомусь лише над одним якраз де ми спали з дочкою. Боже, як вони бились і скублись 🤣 В Києві - ворони. Гніздувались на дереві біла нашого балкону. Дуже голосні птахи) Зараз в Дубліні серед ночі і рано вранці можу прокинутись від мартинів, бо вони волають що дурні і не зрозуміло, коли вони сплять. Так що можна їх всіх ненавидіти 😅🤣
Мене будить моя папуга, якщо звечора клітку не накрию😂
Ну, а ворони за вікном о 5 ранку (а влітку ще раніше) - то класика)
А ще повторю своє запитання тут: чи є люди, які ніколи не бачали журавля чи думали, що журавель і лелека це одна пташка?
я точно не серед них. Мене тато змалечку вчив відрізняти)))
Так) я думала, що це те саме
@@ОльгаНечитайло-р8г дякую, що поділилися 🐣
У нас на Білосарайській косі під Маріуполем жили пелікани. Дууууже гарні птахи.
А ще колись десь на Фейсбуці прочитала лякалку про лелек і звідки виникло повір'я, чому саме вони дітей приносять. Лелека - хижак, якщий харчується дрібними гризунами і, в тому числі, зайченятами. І от те, що людина здалеку вважала за плач дитини, яку буцімто несе лелека, насправді є звуками агонії помираючих зайців.
Я думаю, що одна із назв лелеки "гайстер" не пов'язана із рос.назвою. Швидше за все, це пов'язано із германською богинею весни Остарою (Істарою, Ойстарою). Від її імені, доречі, пішла назва Великодня у західній традиції. А лелека - її посланець, провісник.
Вітаю! Назва таки пов'язана, і це легко перевірити в етимологічному словнику. Але так само Ви праві в тому, що саме слово прийшло з нижньонімецької. Щодо Еостри-Остари, то в мене є окрема наукова стаття, її легко знайти за пошуком мого прізвища та Еостри в гуглі))) На жаль, не можу тут прикріплювати посилання прямі. Там все значно складніше, заплутаніше і більше навіяно, ніж насправді можна підтвердити адекватними джерелами. Якщо коротко, то міфологам є за що дякувати, а є часом за що по руках бити за те, що вони сміливо понапритягували аж у 19 ст.
@@DariaAntsybor Дякую за відповідь! Обов'язково пошукаю Вашу статтю. Цікавить ця тема)
@@Tata_G глянула зараз ще російський етимологічний - там кажуть, що "аист" може походити і від оцієї "гайстрової" історії, і ще є варіант, що з тюркського кореня "паща, рот". Мені, якщо чесно, куди більше схоже на першу версію, бо і в білорусів, і в поляків, і в нас, і в росіян +- однаково ця словоформа вимовляється, а "г" в нас багато де протетичний (натомість у росіян тяжіння до відкритих складів на початку слова). А за Еостру правда колись як всілася розбиратися, то закінчилося тією статтею, бо вже було не зупинити😆
@@DariaAntsybor вже завантажила і читаю 😂
Цікавий випуск, як і всі)) Додайте, буль ласка літературу. Хотілося б дізнатися більше.