Мене не привчали, і я ніколи не допомагала по господарству, мені зараз 28, і в мене двоє дітей. Але я вважаю що по мірі дорослішання, дитина повинна вчитися відповідальності. Адже як вона тоді подорослішає? Ми не садимо город, з домашніх тварин в нас лише собака, кіт та кури. І міні город в квітнику. Старшій дитині 7 років, то вона самостійно прибирає в кімнаті, інколи допомагає на кухні та з грядка и, а ще має щире бажання робити цю роботу. Страшна не так сама робота, а головне те, з яким наміром ви її робите. 😌
Мені здається, що ні баба, ні мама не могли довго витримати,щоб хтось без роботи довго сидів,завжди якесь завдання знаходилося. Виключення було для навчання, якщо треба вчитися або читати, то це поважалося в нашій сім'ї, і тебе не трогали. А взагалі, жили в невеличкому містечку на півдні,у всіх великі городи,після роботи йшли на город і обробляли. Картоплю - на сім'ю, редьку і полуницю вирощували на продаж,возили аж до москви продавали, туди ж - найкращу черешню. Звідти везли не гроші, а речі, бо можна щось було пристойне придбати, продали на вокзалі перекупам черешню - і по магазинах ,бо вдома нічого не купиш. Це у 80ті було. Пам'ятаю, сестра вчилася в інституті в великому місті, приїжджала на літо, і все літо раком на городі стояла, полола, рвала, збирала. Потім ввечері руки відбирала,чим могла, бо ж іти гуляти) Я була мала, але привчали років з 3-4: порви у дворі бур'янчик, іди нарви кваску (щавель) на борщ, збери яблука, допоможи картоплю вибирати діду. На канікулах у баби років з 9-10 кожний ранок починався з того, що трусила "рядюжки" (домоткані доріжки) на дворі, вимітала все і мила підлогу. Було через все те приємне відчуття "зробленого діла", хорошості - бо бути "білоручкою", "нехлюєю", "хаюською" - то страшний сором)
Мене привчав тато і бабуся, і дід. Прибирати, мити посуд, в городі те, що по силах ,на кухні,.. Боже 🙄. Але фізично було не дуже важко. Викликало відчуття значущості, ніби я доросла, все вмію, ... А ще молодші брат і сестра, які чомусь були моїм обов'язком ! А своїх я ледь привчила за собою прибирати і хоч іноді посуд мити чи до магазину сходити. І то рада. Але син багато вчиться і добре. Каже, я собі винайму когось, хто буде робити хатню роботу. Ну і добре. Хоч би знав, що задати і вмів сам.
Мені зараз 29 років і по факту я не мала дитинства. Моя мама казала, що дітей народжують, щоб допомагали. Тож я з самого малку працювала по дому, на огороді та поралася з курями та кролями. Коли зробила, те що мама хотіла, не отримувала похвали чи заохочень, а от коли не зробила, то відгрібала. Мені довелося дуже рано подорослішати. Зараз майже рік проходжу психотерапію і позбуваюся своїх травмуючих подій з дитинства, вчуся любити себе незалежно від того, чи зробила я щось умовно «корисне» чи ні, чого не робила мама по відношенню до мене. Дуже радію за людей, які мали справжнє дитинство, любов і прийняття від батьків, це економить чимало коштів на психотерапії
Світлано, дякуємо Вам, що поділилися своєю історією. Це цінно для нас ❤ і багатьох, хто прочитає її. Прикро, що у Вашому дитинстві було таке і добре, що Ви прийшли у терапію. Хай у Вашому житті все буде якнайкраще 😊
Дуже вас розумію, схожа ситуація. Мені 33. Спогади про дитинство- це лиш робота: по дому, в подвір'ї, на городі, літо- в ліс по ягоди на продаж. 90ті роки... Ментально мої батьки досі там. Я теж пройшла і терапію і що тільки не пройшла. Своїй дитині намагаюсь дати безтурботне дитинство і безпеку, не дивлячись на війну
Дякую Боже за моє щасливе дитинство та що мої діти мають розвинену медицину, окрему кімнату та багато любові. Дякую за цікаву розповідь🌷...я в шоці якщо чесно...
Навіяло спогади. Моє дитинство минуло в селищі під Києвом в 90ті роки. І мене залучали до роботи мабуть з самого рання, бо я не пам'ятаю, щоб був період в житті щоб я просто гралася, безтурботно. Я або перелізала через паркан і бігла на сусідню вулицю гратися, або мало не на колінах просила відпустити мене з дому. Весь інший час в мене була робота, по дому, біля дому, городи, а коли школа- то тільки навчання. Я навіть книжку не по шкільній програмі не могла почитати, тільки ті що загадали. Обідно було що роботі тій не кінця не краю, моїм однокласникам теж задавали роботу по дому, але вона була кінечна: зроби це і це і можеш бути вільна, а я ні. Я була одна в сім'ї, і то було геть важко. Якось в мене прихватили нирки і страшенно боліла поясниця, живіт, я не могла ходити, а бабця казала що то я придурююсь щоб не допомогати. Отаке щасливе дитинство на межі 21 сторіччя біля столиці
Дівчата, як завжди все розумно та красиво❤ згадала, що в моєму дитинстві, це років 30 тому, мої подруги, яким було 6 років гляділи своїх менших братів- сестер, яким було 1-2 роки. Сиділи з ними вдома, поки батьки були на базарі, гуляли з ними на вулиці обов'язково, годували. Зараз я дивлюсь на 6 річних дітей і в шоці, які вони ще насправді малі😮 а інше про подарунки - те ж саме про Миколая чи Різдво, чи Новий рік - ніхто ніяких подарунків дітям не давав колись.
Мені здається, якраз через подарунки буде прослідковується, як еволюціонувало наше ставлення до дітей. Бо зсув парадигми, що дітям треба щось дарувати на свята, - це реально тривалий процес протягом ХІХ століття, а подекуди до середини ХХго. До речі, дякую за ідею, якраз впишу це в книгу)))))
Вітаю😊 Щиро дякую за дуже цікавий контент 🥰 Я родом з невеликого містечка на Харківщині 💙💛 Так як мої батьки і бабусі з дідусями жили у приватних будинках, а один з дідусів ще й фермером був, то я чудово розумію, що таке мати справу з землею та худобою. Хоча, відверто кажучи, не так вже й мене напрягали, хоча тоді здавалося, що я працюю більше всіх 😅 Років з 16-17 я почала помічати, що в мене навесні починається ломка. Мені треба щось робити на подвір'ї, городі, садити квіти і т.д. Ця весна далася мені дуже важко, бо я виїхала на деякий час з України. Зараз живу в квартирі. І перше, про що я подумала навесні - це моя рідна земля❤
Оце так тему ви зачепили) Цікаво було послузати і порефлексувати. Згадую себе в 7, коли почала няньчити сусідських дітей, а потім у сестри з'явився син, тому і його. І якось подобалося те, але після 13ти років, як рукою зняло. Таке враження що й досі😅 А стосовно раннього мого дитинства, то Бог милував, не пахала ні на городі, ні по дому, мама весь час казала, що у мене руки не з того місця. Але на противагу до старшої сестри, якій я впевнена мама також таке говорила, то їй ще й прилітало по зашийку. Моя сестра, як рабиня Ізаура вкалувала на гектарах городу у однієї баби й у іншої. І то капєц. П.С. город не люблю досі, пару разів знущання наді мною своїми городами, мені вистачило😅
Дякую вам за відео! Я -єдина дитина в батьків, досить забалована в дитинстві. Але пам'ятаю, що в мої десять рочків батьки разом з іншими дорослими їхали на цілий день допомагати по городу і мене залишили майже на добу одних вдома з двоюрідною сестрою, якій на той момент був лише рік. Мама дуже коливалась, але бабуся сказала, що десять рочків, то вже нянька, я, мовляв, і раніше нянькою була, доросла, нічого.Я на той момент дуже хотіла довести, що я доросла і відповідальна, з задоволенням погоджувалась і навіть переконувала маму і тітку, що зможу впоратися. Зараз думаю, що залишити таку малечу на десятирічку, без досвіду - це жах. Я б не змогла таке зробити.
Дякуємо Вам за коментар 🙂 напевно це ще від дитини залежить. Згадую як мене 11 річну залишили глядіти племінницю, якій було 1,5 і сказали погодувати. Їсти вона не хотіла, слухатися мене теж і я нічого кращого не вигадала як налякати її бабаєм. Думаю моїй племінниці є що розповісти психотерапевту 😅
Найкраща нянька для мого 1,5-річного сина - його 11-річний двоєрідний брат. Бо він вже достатньо дорослий, щоб усвідомлюати відповідальність, але водночас достатньо дитина щоб придумати і підтримати веселу гру.
Мене у віці до двох років часто залишали з двоюрідним 11-річним братом, коли мама йшла за покупками чи ще кудись. Він зі мною грався, але не знаю точно, чи прям доглядав і виховував
Я жила у місті. Допомогу батькам у моїй сім'ї сприймали скоріше як "ти маєш вміти це робити", тобто це навчання побутовим речам через допомогу. До того ж часи були важкі і нам хотілося зробити мамі приємно, щось приготувати, поприбирати, це як взаємна турбота. Вважаю це правильним. І зараз так виховую своїх дітей.
Тааак! Маломобільність. Я була страшенно вражена, коли відвідала Прагу (я була з півторарічною дитиною) і могла там скрізь проїхати візочком. Не дивлячись на те, що Прага вся в бруківці, було досить зручно! Нажаль, у нас, особливо в маленьких містечках, все зовсім по іншому(
Дяка за цю цікаву тему! Так, ставлення до дітей зараз змінилося: у розвинених суспільствах небажані діти вже майже не народжуються. І необхідність дитячої праці власне також зникла.
Дуже цікавий випуск, дівчата. Я у своєму дитинстві в селі працювала і не легко, але це було в міру, без фанатизму. Діти мої ростуть в місті, в любові і піклуванні, але все ж обов'язки по дому мають. Це скоріше не так потреба, як залучення їх до сім'ї -типу ми з татом робимо це, а ви це, кожен робить свій вклад в сім'ю.
Мені теж здається, що одна річ привчати до роботи і спільний внесок пропагувати задля спільного результату, а інша - коли діти змалечку вже повноцінна робоча сила.
@@DariaAntsybor В селі інакше ніяк. Або робиш все технологічно або людський в даному випадку дитяча праця і чим більше тим краще, як в африканських племенах.
Ще цікавий момент, що бабусі які вимагають внуків на разі не дуже і хочуть з дітьми сидіти😅 при чому ці теперішні бабусі, виховували своїх дітей при своїх матерях, вони йшли на роботу, бо декрет був рік, і дітей віддавали в садок, або своїм батькам. Ніхто не займався дітьми ще 20-30 років тому. І зараз ці колишні працюючі матері не сильно горять бажанням сидіти із внуками😅
У мене мама мала три роки декрету, але вийшла раніше на роботу. Бабуся в мене була надзвичайно залучена у виховання. Але фішка в тому, що якраз бабусі й дідусі нарешті повинні почати теж бажати ще чогось іншого, крім сидіння з внуками. Бо теж усталене бачення, що старші мають вийти на пенсію і присвятити себе онукам, а не собі. Це теж дивно і лише зараз потрошку змінюється.
@@DariaAntsybor може це теж було пов'язано,що вони виходили на пенсію і були прив'язані до дому, городу, тощо. Типу, все рівно вдома сидять. Але мої бабусі мають те саме, просто хочуть сидіти в телефоні як і я, а не слухати дитячі крики😂 Зате мозок внуками виїдали дай боже.
@@irynamospaniuk2373 почитайте у вікіпедії. І попитайте у жінок, які народжували До 88-89 рр. Декретна відпустка яка оплачувалась була 1 рік. Потім зробили 3.
У мене ще в топчику таких творів саме зі школи "Федько-халамидник". А в універі, коли читали "Подарунок на іменини" Коцюбинського, щиро раділа, що цей твір додумалися не вносити в нашу програму))
Які ми зараз щасливі ) а церква то жах, як може жінка бути нечистою , коли вона тільки зробила щось божественне і космічне, сподобилась богу і зробила дитя, нову людину. Як круто , що зараз я можу не хрестити дитину та не робити з ним цей чорний обряд.
"Діти , діти де вас подіти? До кучі загнати, їсти не дати! "Так говорили у нас в бабусі у селі ,ми сприймали в дитиннстві це як жарт. А виявляється ...зовсім і не смішно...
Та й не тільки в селах, так. Мені здається, це просто питання, наскільки традиції та збереження сценарної поведінки важливі для сім'ї. Ну і взагалі відкритість до нового)
Я люблю город, напевно тому що я працювала наскільки я могла, хотіла. Мені казали, що піди, прополи там. Але я не працювала весь день, а декілька годин і дійсно, все більше було грою, а не примусом.
Дуже цікаво вас слухати! Раніше кота клали в колиску, щоб він "освятив" її, а зараз багато хто позбувається котів при народженні дитини, щоб він нічим дитину не заразив((
Особисто для мене такий підхід до домашніх тварин неприйнятний. Це ж не іграшка, що сьогодні взяв, погрався, а потім викинув, бо вже не треба 🐾 У моєму дитинстві був і кіт, і собака. Кота я сама вибрала коли мені було 4-5 років, досі пам'ятаю цей момент яскраво, бо ж це була омріяна подія 😊 Рекомендуємо Вам також подивитися наше відео про домашніх тварин у традиційній культурі.
У мене кішка - це член сім'ї, вона по суті старша дитина, бо з'явилася набагато скоріше мого 6-місячного сина)) тому стараюсь приділяти їй увагу, щоб вона не ревнувала
6:54 😆 повірте досі роблять))) мені через декілька днів після пологів почали телефонувати далекі родичі і питати чи я вже похрестила дитину, в мене був шок))
У мене є подруга, яка скзалаа, що їй простіше було погодитися похрестити дитину, ніж вислуховувати вічні розпитування родичів. Я натомість взагалі не планую хрестити дитину, бо хочу, щоб це було її особисте рішення. В для кумів придумаю свій власний риутальчик😂 до речі, а коли Вас почали питати "Коли наступний?"😅
Цікаво було послухати!❤ Звичайно, якось дивно чути про такий дикий для нас вже прагматизм. Моє дитинство, як дитини 90х було дуже розважливе😊 Але от прабаба моїй бабі казала, що "на жіти напердіти, треба діда глядіти", от таке от дитинство😮
Бо без чоловіка в господарстві було тяжко, думаю тим керувалися тоді. Моя прабаба, після смерті чоловіка, шукала собі здорового, щоб міг у господарстві працювати 😁 отака була любов
@@annanikolaieva4339 да, любов у шлюбі - то вже сучасні вимоги, та й то багато хто жаліється на все той же прагматизм-меркантильність, то шо за ті часи казати, діло йшло про виживання. Зараз дико, але добіса логічно і тоді було, мабуть, правильно.
Не тільки українці ставляться до дітей нетолерантно. На Заході багато хто теж не хоче чути поруч дитячі крики, метушню, словом, усе що пов'язане з дітьми (у ресторані, літаку, на курорті, тощо).. Особливо як люди трохи старші, їм хочеться тиші та спокою.
Про іграшки: пам'ятаю дідусь нам робив поросяток, коників, коровку з кабачків, картоплі, огірків, гарбузиків. А бабуся робила на швидкоруч мотанку з двох хустинок. І що цікаво нам було ними ціаавіше гратись ніж гарними купленими ляльками. А ще ми робили в рові піч😅
Коли ви говорили про відсутність інфраструктури для мам із дітьми, я згадала районну дитячу поліклініку в моєму містечку. Вона розташовувалася на другому поверсі п'ятиповерхівки, і до неї було зва входи - високі ґанки з трьома десятками досить пошарпаних сходинок без найменших ознак пандуса🙄
На жаль, в совку і трактори вже були, але дітей спонукали працювати в колгоспах та заробляти трудодні для батьків. Не встигли ми зачепити ще й цей аспект у нашому випуску, але це не означає, що цього не було.
коли появились діти я почав усвідомлювати що це окремий кластер маркетингу. Все найкраще та найдорожче для них. Інакше ніяк, похворіють і будуть не гарні, не щасливі... педіатр, - як вакцину то Бельгійську, інакше капець...Пелюшки тільки Luxury Elite інакше попріє. Зубна щітка і паста - тільки швейцарська ))) серйозно ! на страху що щось нашкодить дитині можна впарити ВСЕ, і ми ведемось, купляємо все що кажуть, бо якщо ні, то тато жлоб ))) я дивуюсь як ми виросли без того всього і наче нічого не бракує, хоча не мені судити )
Якщо попріє то ж не тато буде всю ніч дути на попрілість і слухати воплі, а мама. І якщо від індійської вакцини піде температура на кілька днів і біль в місці укола, то теж мама ж буде виходжувати, а тато знайде собі тихе місце, бо йому завтра на оплачувану роботу. А неоплачувану хай жінка цілодобово виконує, там же не платять, ніхто години не рахує.
А потім ми дивуємось, звідки стільки егоцентризму, гедонізму і бебібоксерів; скільки "ті, хто хочуть, пішли на війну, це їх вибір, а у мене інші цінності", "мнє удобнєй на русском", " ми живєм в свабодной станє". "Культ дитинства" - це плід гедоністичнного суспільства, який в свою чергу породжує егоцентричних безвідповідальних особин.
Дякую за величезну кількість цікавої інформації, за висвітлення такого життя тогочасних українців, яким воно було насправді. А також дякую за рекомендації книг. ))
Дякую! Книгу Ігоря Сердюка вже можна на academia edu знайти у нього у профілі, бо був мізерний тираж, на жаль. І Маєрчик так само в неї можна знайти там же.
@@alonakorniichuk у нього на Локальній історії ще є інтерв'ю, можете через ім'я його знати, бо ютюб всі посилання блокує. Там дуже багато інформації, яка і в книзі є.
Нещодавно якраз з подругою ділилися подібними сімейними "прикольчиками") Моя мама казала: "бідна матір, обісрані діти" (це Миколаївщина), а її баба: "Діти-діти, на вас напердіти, а вашу мати усрати, бо вона ваша мати" (сусідня Кіровоградщина)
В своєму селі (с. Семирічка, Гайсинський р-н, Вінницька обл.) чула 2 приказки. 1) На діти напердіти, а діда тре глядіти 2) На діти напердіти, на діда насрати, а себе тре шанувати
Зараз можливо люди не хочуть контактувати з чужими дітьми, бо більшість дітей не вмію і їх не вчать як себе поводити у суспільстві ( " яжематері" знають тільки те що всі їм скрізь все винні)
Ого, це дуже великі відсотки... З іншого боку, скліьки зараз новин про ті ж копальні в Африці, де працююти діти, або китайські підприємства з електроніки. Та що далеко ходити, якщо до 2014 висвітлювали постійно проблему дитячої праці з копанками в тому ж Сніжному. А зараз це окуповані території, я не думаю, що щось помінялося
Вибачте з приводу цифри, її не було, вона стосувалася рабства. Це було моє когнітивне викривлення. Я перевірила в книзі,яку читала "Економіка. Інструкція з використання" "Тоді мало кого хвилювало, що діти працюють. 1724 року Деніель Де - фо, автор «Робінзона Крузо», за- хоплено писав у своїй книзі «Подо - рож Великою Британією», що в Норіджі, тодішньому центрі вироб - ництва бавовняних виробів, «кожна дитина з чотирьох-п’яти років може сама собі заробляти на хліб» завдя - ки забороні імпортувати коленкор, бавовняну тканину з Індії 4 , що на той час високо цінувалася. Згодом дитячу працю обмежили, а потім і взагалі заборонили, але сталося це через багато поколінь після Сміта, який помер 1790 року. Сьогодні у Великій Бри - танії та інших заможних країнах нічого не нагадує про минуле. Дітям заборонено працювати, за винятком обмеженої кількості годин на певних роботах..."
@@DariaAntsyborв Узбекистані теж діти з молодшого шкільного віку безоплатно збирають бавовну. Принаймні у 2016 році, коли я там була у відрядженні, саме так було. Тобто, фактично, з шестирічного віку діти відбувають панщину.
Щодо зображення Іісуса який є немовлям, тут навмисне так його зображають, типу як повноцінну людину з народження, щоб відрізнити його від інших дітей і наголосити що він є Богом, а не через те що не знали анатомію дитячого тіла, це є важливою деталлю у каноні
Хто ті люди, хто хоче бути чайлд френдлі? Кільт дітей в якомусь сенсі існує, але лише культ власних дітей, не чужих. Доречі, я нещодавно дізналась цікаву інфу про один популярний канал на тіктоку, присвячений маленькій дівчинці. 90% її підписників - це дорослі чоловіки. Робіть висновки, кому і чому цікавий дитячій контент.
@@jackadams1962 нам багато варіантів у коментарях написали: - Діти, діти, де вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти. - Діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату. - Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати. - Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити. - Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, корочком заткати - На діти пердіти, чоловіка треба глядіти. - На діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати. - На діти напердіти, треба діда глядіти. - Дітей годувати - каміння глодати.
@@lesia_stefaniv ой, не починайте, а то вже вивертає від цієї гіперболізованої правильності, толерантності, та діагнозів. Всі ми дорослі люди, або підлаштовуєшся або не обираєш для себе такий шлях. А то всі під себе хочуть світ підлаштувати, а так не буває. Егоцентризм у всій красі )
А мене моя мати залишала саму вдома, коли мені було 2,5 роки, а сама йшла на роботу на пів дня. Ми жили в місті. Але я була дуже слухняною, добре розмовляла, мати перевіряла, що я роблю вдома, по телефону. Я могла з"їсти якесь печиво, пам'ятаю, як сиділа на підвіконні і дивилась у вікно. Не було і думки кудись влізти чи зробити шкоди.
Ну бачте, у Вас вийшло так, хоча теж навряд чи Ваша мама мала інший вибір. Значить, доводилося йти на такі ризики. Просто я в таких випадках згадую статистику, що лише в Києві за останні місяці кілька дітей з вікон випадало, бо бавилися самі на підвіконні. А скільки ще в тому ж опіковому центрі можна наслухатися в дитячому відділенні... Словом, то не норма, і всі ми розуміємо, чому батьки інколи змушені були робити речі, які зараз нам здаються сумнівними
Можливо оця ідея з саджанням до печі є праобразом кювезу для новонароджених (там є висока вологість і температура) і якось воно для недоношених допомагало
так, там є й таке пояснення, це дійсно саме з недоношеними дітками могли робити. Я, видно, не закцентувала у відео або при монтажі підрізалося. Там і практичний, і символічний бік питання
Дякую, було б цікаво трохи ширше дізнатись про дитинство не лише бідних селян - а також про заможні родини, жителів міст, адже українці жили не лише в селах?
Добрий день! Річ у тім, що ми наразі окреслюємо саме традиційну культуру, плюс на теми, які Вас цікавлять, вже є досить багато відео. Можете, наприклад, тут пошукати матеріали з Олексієм Сокирком (його курс про 18 ст. на "Українському тижні" або інші записані лекції). Я не можу додавати тут посилання, ютюб просто не публікує такі коментарі. Трошки пізніше ми до цих тем теж почнемо звертатися, але наразі можете поки подивитися ті.
@@ЛіліяКорнійко ще згадала, що трошки було на Локальній історії по цьому періоду, просто там важче буде шукатися. Але той же Ігор Сердюк розповідав дуже детально про своє дослідження Гетьманщини в "Без Брому" у них. А на Українському тижні просто кілька науковців не так давно так чи інакше про міста говорили. Думаю, Вам буде цікаво, якщо Ви ще не бачили. І ще є програма "У своїй тарілці" з Оленою Брайченко, там через гастрономічну історію такі теми піднімалися теж. Можна на сайті радіо Культура знайти всі програми і вибрати, що цікавить
@@DariaAntsybor це мені дід завжди казав, коли я мерзла. А коли я вже пізніше в батька запитала - коли діти бігали лише в сорочках, якщо чимось підперезатися, то тепліше стане.
Там цікава історія, що в районі 14 років вже таки діти мали більше прав, бо починали найматися на роботу, але при цьому часто були випадки, що діти собі приписували роки, тому по факту могли найматися з 11, наприклад, а потім якщо якісь судові моменти, то там теж собі починали приписувати, щоб здавалися старшими.
Я думаю, що через смерть менших не дуже переживали, бо жінки не бажали своїх дітей, контрацепції не було, а аборт можливо боялися робити через віру абощо тому і хотіли щоб доля /Бог сам забрав дітей. Прагматизм правив суспільством.
Юліє, чи могли б Ви про це детальніше розповісти? Я ще згадала в Олеському замку ікону "Введення Богородиці в храм", і вона там теж зображена як зменшена доросла.
Я так розумію, це тоді мало би зчитуватися як мудрість, якої дитина не могла би мати? Можливо, з іконами дійсно не дуже вдалий приклад, бо там завжди свої підтексти, але загалом певна тенденція була у мистецтві, що видно з інших картин.
Їхала в потязі, в купе був хлопчик років трьох, він всю дорогу сидів посеред купе на горщику з пакетом в який блював, а в наших потягах і без того не лавандою пахне, збреше той хто скаже що він чайдлфрендлі і не хотів би їхати в іншому купе
Думаю, що "Горпину" варто було б перечитати, бо героїня не народжувала у полі. Школа, що не розказуєте про міське дитинство, про маленьких дворян та попівен, якщо про 19 сторіччя. А про мак та опіум - це звичні ліки для 18 та 19 ст. Ви більше говорите про мам та мамочок, а не про дітей та дитинство.
@@Михайлоільницький-с4р звісно. Та це не змінює факту того, що я робила це проти своєї волі. Та й ягід було декілька видів, вони поспівали в різний час, тож роботи було достатньо
Не знаю, з приказок про дітей в нас казали так, "діти наші діти, куди вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти" нічлго тут жахливого немає. А от в таких, як тут пишуть, то якось дивно, напевно від району заледить.
Це добре, що Ви не бачите нічого жахливого у "Покласти в коробочку і будете шкряботіти", бо для мене це жахливо і десь перегукується з труною. Інші наші підписники такі примовки надіслали: "на діти пердіти, чоловіка треба глядіти", "на діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати", "діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату", "дітей годувати - каміння глодати"
@@annanikolaieva4339 ви так скептично налаштовані до цих всіх речей, я навіть не знаю як ви потрапили в цю сферу діяльності. Це як вчителі, які ненавидять дітей, але все ж обирають собі професію вчителя ) Головне не слова, а сенс, який в них вкладають, нам, ніколи не вкладали сенсу про труну, і говорили це не зі злості а навпаки. І так, в нашій родині цінують дітей. Маю знайомих, також з великою родиною, сімейними традиціями, цінностями, і великою любов'ю. Головне не сам факт інформації, а те як ми його сприймаємо. Для когось діти це цінно, а для когось пусте міце. І так, діти це відповідальність, а наше суспільство зараз зовсім інше. Зосереджене на собі та свому власному комфорті, так що дітям, в цьому світі егоцентризму стає все менше місця. А про приклади приказок, які наведенні нижче, я й не чула ніколи. Так, вони мені також видаються дивними, та огидними. І ніхто не відміняв особистих факторів натури, характеру і тому подібне. Не можливо всіх узагальнювати. Можливо для когось і справді діти були тягарем, але в основному в суспільстві діти займали важливу нісшу, і цінувалися, адже вважалося, що душі пращурів перероджуються, і приходять заново в лиці новонародженого немовляти. Тому і до смерті ставились не так категорично, як зараз. Інші вірування рекли за собою іншу ментальність. Тому те що було нормою, для нас може видаватися дивним.
@@svitlanak975 Світлано, мені натомість дивно, як Ви з одного мого коментаря зробили висновок, що я скептично до цього всього налаштована і "навіть не знаю як ви потрапили в цю сферу діяльності"🤷Пригадалася приказка "Ти йому плюй межи очі, а він каже - дощ іде!" Звідки Ви знаєте який сенс початково вкладали? Ви зараз інтерпретуєте зі своєї точки зору та свого досвіду, як і я інтерпретую зі свого. Тільки Ви з життєвого, а я - з дослідницького. У моєму життєвому досвіді - діти - це велика цінність, щастя і любов. Вам ваші батьки чи діди говорили, що вони Вас люблять як Ви були дитиною? Сумніваюся, бо для тих поколінь це було не прийнято, а ще не прийнято було хвалити дитину, щоб не перехвалити. Проте якби дослідники не хотіли бачити й визнавати реальності, яка є описана у джерелах, то ми б говорили лише про віночки, колискові й садок вишневий коло хати і які ми всі файні та найкращі у світі. Ми обов'язково зробимо випуск про романтизацію минулого як досить поширене явище. Рекомендуємо Вам почитати книги, про які ми згадуємо у випуску, можливо Ви зміните свою думку. Хоча можу припустити, що після прочитання книги "Маленький дорослий" Ви скажете: "На Лівобережжі таке було, а в нас на Галичині ні, такого не було, у нас діти - то найбільша цінність". В такому разі буду Вам рекомендувати прочитати книгу "Моя Галичина: край за Карпатами", в якій авторка розповідає про маму ангелів, яка професійно займалася дітовбивством.
Збірник Номиса, середина-кінець ХІХ століття, це лише з десяток прикладів, можете більше почитати в нього самі. У приказках зазвичай квінтесенція того, як народ сприймав світ, тому їх цікаво аналізувати. Для мене як для фольклористки Ваш варіант закінчення прислів'я дуже красномовний, бо йдеться про фізичне усунення явно небажаних дітей. Чи йдеться аж про символізацію труни - треба трошки ще покопати, але мені інтуїтивно теж здається, що вона тут присутня. Чи не могли би Ви сказати, де саме (регіон, район) і коли Ви це чули? Я спробую, подивитися ретельніше
@@annanikolaieva4339 до речі про похвалу - мій тато постійно використовує знецінення "щоб не перехвалити". Йому 60ррків. І це дуже дратує. Про слово "люблю" це взагалі щось на грані фантастики)))
@@DariaAntsybor , я вбачаю в її творах якусь спекуляцію на горі народу. Сама Марко Вовчок жила заможно, писала про селян дистанційовано. Росіянка за походженням, мала скандали з плагіатом. Моя особиста думка
@@lelyaskorohod ну якраз не так давно вийшла збірка "Крім Кобзаря", де Михайло Назаренко подає вже сучасну й, на мій погляд, незашорену стереотипами про неї характеристику її творчості. Це антологія авторів 19 ст, логічно, що крім Шевченка. Так, Ганна Барвінок мала бути на її місці, але ні, Марко Вовчок все ж писала сама, її лише редагували. Це дуже поширений міф, бо вона справді й мову круто знала й відчувала (зокрема тому, що набула її), а щодо статусу, ну то якщо глянути, то і Котляревський, і Квітка, і Гоголь, і Маркевич тоді не мали б писати) такі були часи, що саме такі люди могли писати й видаватися
Тому зокрема і для того, кого дуже дратує живий запис, спеціально робляться аудіоверсії на подкаст-платформах, де все це чиститься. Спробуйте послухати їх. Думаю, Вам може значно більше сподобатися.
В ті часи, про які йдеться в передачі, у дітей не було дитинства через фізичні навантаження. А сьогодні у більшості дітей шкільного віку немає часу на "щасливе дитинство" через розумове навантаження. Хіба не так? Окрім шкільної програми батьки навантажують своїх дітей щоденними "розвивашками": іноземні мови, танці, спорт, музика.... все те, що батьки не реалізували в собі 🤦 На щастя у моєму дитинстві я теж мала "розвивашки", але обирала їх я сама і відвідувала не більше трьох днів на тиждень
А в фейсбуці нам ще написали: "Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати" або "Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити" 🙈
Ваш сусід просто вирвав приказку з прислів'я, бо воно звучить отак: "На діти пердіти - себе глядіти, на чоловіка срати - за себе дбати", - і свідчить, що жінки таки змагали вивільнити собі бодай дещицю часу 😀 А те, що дитиноцентризм розвинувся десь аж у ХХ ст. - явище закономірне: світові війни показали, що людство може знищити все, включно зі собою, отже, потрібно вберегти майбутнє, тобто дітей.
Ваш варіант дуже гарний та нам багато варіантів у коментарях написали: - Діти, діти, де вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти. - Діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату. - Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати. - Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити. - Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, корочком заткати - На діти пердіти, чоловіка треба глядіти. - На діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати. - На діти напердіти, треба діда глядіти. - Дітей годувати - каміння глодати.
Ми багато творів не згадали, бо, як Ви бачите, формат до 30 хв. Проте Ви могли би просто написати тут, що радите ще ознайомитися з такими й такими творами, які тут не вказали. Думаю, це більш конструктивно і всім цікаво буде самим тоді пошукати😊
Не знаю, в основному якесь викривлене інтервю вийшло, на скільки мені відомо, то діти відігравали значну роль в українському суспільстві, і цінність дітей була значнішою, ніж викладено в цьому відео. Ваше дослідження радьше підходить опису ставлення до дітей в рфії ніж в Україні. Копніть глибше, з різноманітних джерел, бужете здивовані.
Мені дещо дивно, що Ви не побачили наших покликань, бо ми з Анною у самому відео згадали кілька українських дослідників, які займалися цим питанням. Плюс наш досвід експедицій та етнологічні праці 19 ст-поч. 20 ст. Можливо, Ви порадите самі роботи, які Ви читали?
А звідки саме Вам відомо? З яких джерел? Особисто для мене Ваш коментар свідчить про неготовність приймати свою історію такою як вона є, без прикрас. У цьому випуску ми посилалися на купу наукових досліджень, які є у відкритому доступі, Ви теж можете їх почитати. І так, таке було у нас на українських землях і це потрібно прийняти, бо це частина нашої історії.
Не можу мовчати. Не треба будьласка про Ісуса в контексті зображення дитини на іконах. Він тому виглядає як НЕ дитина, бо він не дитя, а син Божий, це навмисне зображено саме так, а не тому, що малювати не вміли
@@annanikolaieva4339 іконопис це доволі окремий жанр саме зображення, зі своїми канонами та особливостями. Якщо подивитися, то, наприклад, на більш раніших не іконописних творах мистецтва навіть на релігійну тематику ви не побачите таких дивних пропорцій та ще обратної перспективи, доречі. Вираз обличча, пропорції, особливості візуального стиля -- це все важливо. Що Іісус, що Марія зображені на іконах не зовсім дітьми не тому, що люди не вміли малювати дітей, навпаки, ще як вміли! Це відображення духовного змісту, того, що більший за тіло, важливіший за тіло. Марія вже свята (не знаю про яку саме ви ікону, але здогадуюсь, що в Маріі там має ще бути якись німб для підкреслення її святого статуса. Це те саме, як і обратна перспектива, яку малювали не тому, що не вміли, а щоб показати і більший акцент на тому, що коїться на іконі, і тому, щоб підкреслити важливіть зображення духовного над мірським. Це все особливі елементи іконографії, символи, як німб, чи одяг, чи якісь речи-прикраси, які на них зображаються. Та ці елементи, як і канони зображення, відтворюють у конкретних стилях і зараз.
@@BastImret Дякую Вам за такий розлогий коментар! Будемо більш уважні в наступних випусках, бо іконографія дійсно абсолютно інший світ інтерпретацій відкриває.
Суспільство не повинно бути чайлд-френдлі, це батьки і діти повинні пристосовуватися до суспільства. Нікому, навіть самим батькам, не хочеться слухати верещання дитини в ресторані і літаку. Ці місця взагалі не для дітей і так вважають не тільки українці, в інших країнах так же. Бісить цей дітоцентризм
Тобто громадянські місця не для дітей? Це як? До якого віку діти тоді мають сидіти вдома (і з ким?) й не з'являтися у публічному просторі, щоб не тригерити дорослих? Мені здається, ця оптика вже давно застаріла. Ми маємо думати, як інтегрувати всіх членів суспільства
Я думаю головним показником гарної поведінки дитини в громадському просторі є виховання, а воно залежить від батьків та їх знань про виховання дітей. В нашому суспільстві нажаль багато батьків перекладають ці функції на вихователів та вчителів...тому маємо те, що маємо.
Ну таке бачення призводить до того, що тоді жінки (які у нас більше 90% випадків знаходяться з дітьми) якщо народили,то повинні тільки сидіти вдома, тобто їм ніхто нічого не винен, а відповідно не жити повноцінним життям, не мати кар'єри, бути фінансово залежними. Плюс ще й пропонується варіант зразу перекласти на неї зразу вину за активну поведінку дитини, коли вона бігає, плаче, грається - як вину знову ж таки матері, що це лише від поганого виховання. Знімайте вже те біле пальто, літо надворі😅
@@DariaAntsybor якщо ваша дитина не може поводитись у певному місці - так, це місце не для неї. І я кажу не про магазини, транспорт і тд а ресторани, літаки-курорти з немовлятами та інші дорослі місця які самій дитині по барабану, їй там нудно. А батьки притягнули
![[LIVE] : ONE ลุมพินี 80 | คู่เอก "รักษ์ vs ยอดนำชัย"](http://i.ytimg.com/vi/ckLMRorsMeY/mqdefault.jpg)
Як батьки вас привчали до роботи? Чи допомагали ви по господарству? І чи привчаєте до роботи своїх дітей і з якого віку?
Якась робота необхідна.
Мене не привчали, і я ніколи не допомагала по господарству, мені зараз 28, і в мене двоє дітей. Але я вважаю що по мірі дорослішання, дитина повинна вчитися відповідальності. Адже як вона тоді подорослішає? Ми не садимо город, з домашніх тварин в нас лише собака, кіт та кури. І міні город в квітнику. Старшій дитині 7 років, то вона самостійно прибирає в кімнаті, інколи допомагає на кухні та з грядка и, а ще має щире бажання робити цю роботу. Страшна не так сама робота, а головне те, з яким наміром ви її робите. 😌
Мені здається, що ні баба, ні мама не могли довго витримати,щоб хтось без роботи довго сидів,завжди якесь завдання знаходилося. Виключення було для навчання, якщо треба вчитися або читати, то це поважалося в нашій сім'ї, і тебе не трогали. А взагалі, жили в невеличкому містечку на півдні,у всіх великі городи,після роботи йшли на город і обробляли. Картоплю - на сім'ю, редьку і полуницю вирощували на продаж,возили аж до москви продавали, туди ж - найкращу черешню. Звідти везли не гроші, а речі, бо можна щось було пристойне придбати, продали на вокзалі перекупам черешню - і по магазинах ,бо вдома нічого не купиш. Це у 80ті було.
Пам'ятаю, сестра вчилася в інституті в великому місті, приїжджала на літо, і все літо раком на городі стояла, полола, рвала, збирала. Потім ввечері руки відбирала,чим могла, бо ж іти гуляти) Я була мала, але привчали років з 3-4: порви у дворі бур'янчик, іди нарви кваску (щавель) на борщ, збери яблука, допоможи картоплю вибирати діду.
На канікулах у баби років з 9-10 кожний ранок починався з того, що трусила "рядюжки" (домоткані доріжки) на дворі, вимітала все і мила підлогу. Було через все те приємне відчуття "зробленого діла", хорошості - бо бути "білоручкою", "нехлюєю", "хаюською" - то страшний сором)
@@svitlanak975100%, погоджуюся з Вами. Така робота це більше про спільні заняття, допомогу та виховування відповідальності 😊
Мене привчав тато і бабуся, і дід. Прибирати, мити посуд, в городі те, що по силах ,на кухні,.. Боже 🙄. Але фізично було не дуже важко. Викликало відчуття значущості, ніби я доросла, все вмію, ... А ще молодші брат і сестра, які чомусь були моїм обов'язком !
А своїх я ледь привчила за собою прибирати і хоч іноді посуд мити чи до магазину сходити. І то рада. Але син багато вчиться і добре. Каже, я собі винайму когось, хто буде робити хатню роботу. Ну і добре. Хоч би знав, що задати і вмів сам.
Мені зараз 29 років і по факту я не мала дитинства. Моя мама казала, що дітей народжують, щоб допомагали. Тож я з самого малку працювала по дому, на огороді та поралася з курями та кролями. Коли зробила, те що мама хотіла, не отримувала похвали чи заохочень, а от коли не зробила, то відгрібала. Мені довелося дуже рано подорослішати. Зараз майже рік проходжу психотерапію і позбуваюся своїх травмуючих подій з дитинства, вчуся любити себе незалежно від того, чи зробила я щось умовно «корисне» чи ні, чого не робила мама по відношенню до мене. Дуже радію за людей, які мали справжнє дитинство, любов і прийняття від батьків, це економить чимало коштів на психотерапії
Світлано, дякуємо Вам, що поділилися своєю історією. Це цінно для нас ❤ і багатьох, хто прочитає її. Прикро, що у Вашому дитинстві було таке і добре, що Ви прийшли у терапію. Хай у Вашому житті все буде якнайкраще 😊
Ось після такого "дитинства" багато хто і стає чайлд- фрі.
Бажаю вам усього найкращого і успіхів у подоланні дитячих травм.
@@ukrofinn1281 різне може бути, бо люди різні. А хто зробить висновки і своїх дітей так виховувати не буде ☺
є доля правди.
Дуже вас розумію, схожа ситуація. Мені 33. Спогади про дитинство- це лиш робота: по дому, в подвір'ї, на городі, літо- в ліс по ягоди на продаж. 90ті роки... Ментально мої батьки досі там. Я теж пройшла і терапію і що тільки не пройшла. Своїй дитині намагаюсь дати безтурботне дитинство і безпеку, не дивлячись на війну
Супер цікаві відео! Знімайте ще про українську культуру 💙💛
Дякую Боже за моє щасливе дитинство та що мої діти мають розвинену медицину, окрему кімнату та багато любові. Дякую за цікаву розповідь🌷...я в шоці якщо чесно...
А ми дякуємо Вам за те, що Ви з нами та ділитеся враженнями ❤
Навіяло спогади. Моє дитинство минуло в селищі під Києвом в 90ті роки. І мене залучали до роботи мабуть з самого рання, бо я не пам'ятаю, щоб був період в житті щоб я просто гралася, безтурботно. Я або перелізала через паркан і бігла на сусідню вулицю гратися, або мало не на колінах просила відпустити мене з дому. Весь інший час в мене була робота, по дому, біля дому, городи, а коли школа- то тільки навчання. Я навіть книжку не по шкільній програмі не могла почитати, тільки ті що загадали. Обідно було що роботі тій не кінця не краю, моїм однокласникам теж задавали роботу по дому, але вона була кінечна: зроби це і це і можеш бути вільна, а я ні. Я була одна в сім'ї, і то було геть важко. Якось в мене прихватили нирки і страшенно боліла поясниця, живіт, я не могла ходити, а бабця казала що то я придурююсь щоб не допомогати. Отаке щасливе дитинство на межі 21 сторіччя біля столиці
Жах.
Дякуємо, що поділилися з нами та розповіли про своє дитинство.
Дівчата, як завжди все розумно та красиво❤ згадала, що в моєму дитинстві, це років 30 тому, мої подруги, яким було 6 років гляділи своїх менших братів- сестер, яким було 1-2 роки. Сиділи з ними вдома, поки батьки були на базарі, гуляли з ними на вулиці обов'язково, годували. Зараз я дивлюсь на 6 річних дітей і в шоці, які вони ще насправді малі😮 а інше про подарунки - те ж саме про Миколая чи Різдво, чи Новий рік - ніхто ніяких подарунків дітям не давав колись.
Мені здається, якраз через подарунки буде прослідковується, як еволюціонувало наше ставлення до дітей. Бо зсув парадигми, що дітям треба щось дарувати на свята, - це реально тривалий процес протягом ХІХ століття, а подекуди до середини ХХго. До речі, дякую за ідею, якраз впишу це в книгу)))))
Вітаю😊
Щиро дякую за дуже цікавий контент 🥰
Я родом з невеликого містечка на Харківщині 💙💛 Так як мої батьки і бабусі з дідусями жили у приватних будинках, а один з дідусів ще й фермером був, то я чудово розумію, що таке мати справу з землею та худобою. Хоча, відверто кажучи, не так вже й мене напрягали, хоча тоді здавалося, що я працюю більше всіх 😅
Років з 16-17 я почала помічати, що в мене навесні починається ломка. Мені треба щось робити на подвір'ї, городі, садити квіти і т.д.
Ця весна далася мені дуже важко, бо я виїхала на деякий час з України. Зараз живу в квартирі. І перше, про що я подумала навесні - це моя рідна земля❤
Оце так тему ви зачепили)
Цікаво було послузати і порефлексувати.
Згадую себе в 7, коли почала няньчити сусідських дітей, а потім у сестри з'явився син, тому і його. І якось подобалося те, але після 13ти років, як рукою зняло. Таке враження що й досі😅
А стосовно раннього мого дитинства, то Бог милував, не пахала ні на городі, ні по дому, мама весь час казала, що у мене руки не з того місця.
Але на противагу до старшої сестри, якій я впевнена мама також таке говорила, то їй ще й прилітало по зашийку. Моя сестра, як рабиня Ізаура вкалувала на гектарах городу у однієї баби й у іншої.
І то капєц.
П.С. город не люблю досі, пару разів знущання наді мною своїми городами, мені вистачило😅
Перші слова мого діда,на звістку про моє майбутнє народження:"Пастух буде, як виросте штанята пошию!".
А за вікном 😂1989 рік.
😁😁😁 а як же колоритно сказав, що й досі пам'ятають
Дякую вам за відео! Я -єдина дитина в батьків, досить забалована в дитинстві. Але пам'ятаю, що в мої десять рочків батьки разом з іншими дорослими їхали на цілий день допомагати по городу і мене залишили майже на добу одних вдома з двоюрідною сестрою, якій на той момент був лише рік. Мама дуже коливалась, але бабуся сказала, що десять рочків, то вже нянька, я, мовляв, і раніше нянькою була, доросла, нічого.Я на той момент дуже хотіла довести, що я доросла і відповідальна, з задоволенням погоджувалась і навіть переконувала маму і тітку, що зможу впоратися. Зараз думаю, що залишити таку малечу на десятирічку, без досвіду - це жах. Я б не змогла таке зробити.
Дякуємо Вам за коментар 🙂 напевно це ще від дитини залежить. Згадую як мене 11 річну залишили глядіти племінницю, якій було 1,5 і сказали погодувати. Їсти вона не хотіла, слухатися мене теж і я нічого кращого не вигадала як налякати її бабаєм. Думаю моїй племінниці є що розповісти психотерапевту 😅
Найкраща нянька для мого 1,5-річного сина - його 11-річний двоєрідний брат. Бо він вже достатньо дорослий, щоб усвідомлюати відповідальність, але водночас достатньо дитина щоб придумати і підтримати веселу гру.
@@НастяЗеленюк-ч6т я ж кажу, що від дитини залежить.
Мене у віці до двох років часто залишали з двоюрідним 11-річним братом, коли мама йшла за покупками чи ще кудись. Він зі мною грався, але не знаю точно, чи прям доглядав і виховував
Я жила у місті. Допомогу батькам у моїй сім'ї сприймали скоріше як "ти маєш вміти це робити", тобто це навчання побутовим речам через допомогу. До того ж часи були важкі і нам хотілося зробити мамі приємно, щось приготувати, поприбирати, це як взаємна турбота. Вважаю це правильним. І зараз так виховую своїх дітей.
Мені теж імпонує такий підхід до виховання. Ви так гарно написали "взаємна турбота" - це саме про це, допомагаючи турбуватися ❤
Тааак! Маломобільність. Я була страшенно вражена, коли відвідала Прагу (я була з півторарічною дитиною) і могла там скрізь проїхати візочком. Не дивлячись на те, що Прага вся в бруківці, було досить зручно! Нажаль, у нас, особливо в маленьких містечках, все зовсім по іншому(
І не лише в маленьких, на жаль...
Обожнюю ваш дует ❤
Сердечно дякуємо 🥰❤
Дяка за цю цікаву тему! Так, ставлення до дітей зараз змінилося: у розвинених суспільствах небажані діти вже майже не народжуються. І необхідність дитячої праці власне також зникла.
«На діти напердіти - себе треба глядіти!» (Вінниччина).
Діти-діти,
Де вас подіти?
На піч загнати
І їсти не дати.
Дуже цікавий випуск, дівчата. Я у своєму дитинстві в селі працювала і не легко, але це було в міру, без фанатизму. Діти мої ростуть в місті, в любові і піклуванні, але все ж обов'язки по дому мають. Це скоріше не так потреба, як залучення їх до сім'ї -типу ми з татом робимо це, а ви це, кожен робить свій вклад в сім'ю.
Мені теж здається, що одна річ привчати до роботи і спільний внесок пропагувати задля спільного результату, а інша - коли діти змалечку вже повноцінна робоча сила.
Світланко, дякуємо ❤ Допомагати і мати обов'язки - це дуже правильно я вважаю. Це також виховує у дітей цінність праці інших.
@@DariaAntsybor В селі інакше ніяк. Або робиш все технологічно або людський в даному випадку дитяча праця і чим більше тим краще, як в африканських племенах.
Ще цікавий момент, що бабусі які вимагають внуків на разі не дуже і хочуть з дітьми сидіти😅 при чому ці теперішні бабусі, виховували своїх дітей при своїх матерях, вони йшли на роботу, бо декрет був рік, і дітей віддавали в садок, або своїм батькам. Ніхто не займався дітьми ще 20-30 років тому. І зараз ці колишні працюючі матері не сильно горять бажанням сидіти із внуками😅
У мене мама мала три роки декрету, але вийшла раніше на роботу. Бабуся в мене була надзвичайно залучена у виховання. Але фішка в тому, що якраз бабусі й дідусі нарешті повинні почати теж бажати ще чогось іншого, крім сидіння з внуками. Бо теж усталене бачення, що старші мають вийти на пенсію і присвятити себе онукам, а не собі. Це теж дивно і лише зараз потрошку змінюється.
@@DariaAntsybor може це теж було пов'язано,що вони виходили на пенсію і були прив'язані до дому, городу, тощо. Типу, все рівно вдома сидять. Але мої бабусі мають те саме, просто хочуть сидіти в телефоні як і я, а не слухати дитячі крики😂 Зате мозок внуками виїдали дай боже.
З середини 70-х років офіційний декрет у Радянському союзі буд 3 роки
@@irynamospaniuk2373 почитайте у вікіпедії. І попитайте у жінок, які народжували До 88-89 рр. Декретна відпустка яка оплачувалась була 1 рік. Потім зробили 3.
Зовсім не розумію тих, хто вимагає онуків від своїх дітей, навіть якщо бажають з ними няньчитися.
Мене від городів і картоплі спасало галіме здоров'я:я від перегріву на сонці,ще й догори дригом -просто втрачала свідомість)
Йой, я пам'ятаю, ми читали в школі "Горпину", я була шокована, що так заспокоювали дітей і що отак немовля там померло😢
У мене ще в топчику таких творів саме зі школи "Федько-халамидник". А в універі, коли читали "Подарунок на іменини" Коцюбинського, щиро раділа, що цей твір додумалися не вносити в нашу програму))
Які ми зараз щасливі ) а церква то жах, як може жінка бути нечистою , коли вона тільки зробила щось божественне і космічне, сподобилась богу і зробила дитя, нову людину. Як круто , що зараз я можу не хрестити дитину та не робити з ним цей чорний обряд.
❤
"Діти , діти де вас подіти? До кучі загнати, їсти не дати! "Так говорили у нас в бабусі у селі ,ми сприймали в дитиннстві це як жарт. А виявляється ...зовсім і не смішно...
На жаль...
Як завжди, дуже цiкаво,дiвчата! 👍💗💙💛
Дякую Вам за підтримку!
Дуже цікавий випуск вийшов. Багато нового почерпнув. Дякую 😊
Кожне ваше відео чекаю з нетерпінням бо знаю що це буде дуже пізнавально😊 Дякую вам 💙💛
Клас! Ми дуже стараємося:) Приємно це чути
дякую за цікавий випуск, пережитки того виховання ще інколи трапляються в селах й це для мене завжди дико
Та й не тільки в селах, так. Мені здається, це просто питання, наскільки традиції та збереження сценарної поведінки важливі для сім'ї. Ну і взагалі відкритість до нового)
Дуже цікаво! Тільки мало) годину б точно слухала по кожній темі
Дякуємо, передали побажання нашому оператору і монтажеру 😅 правда, він не в захваті, що йому потенційно може додатися роботи
@@annanikolaieva4339 закинула трошки на банку, а-то совість замучила перед оператором)) 😅 ще раз дякую за цікавий контент💖
@@ДаряГенріх і Вам дякуємо за підтримку 🙌🙏
дуже крутий проект! рада, що знайшла вас 💗
Дякуємо Вам за підтримку ❤
Я люблю город, напевно тому що я працювала наскільки я могла, хотіла. Мені казали, що піди, прополи там. Але я не працювала весь день, а декілька годин і дійсно, все більше було грою, а не примусом.
Дякуємо, що поділилися з нами.
Дякую , за цікавий контент 💙💛
Дуже цікаво вас слухати!
Раніше кота клали в колиску, щоб він "освятив" її, а зараз багато хто позбувається котів при народженні дитини, щоб він нічим дитину не заразив((
Особисто для мене такий підхід до домашніх тварин неприйнятний. Це ж не іграшка, що сьогодні взяв, погрався, а потім викинув, бо вже не треба 🐾 У моєму дитинстві був і кіт, і собака. Кота я сама вибрала коли мені було 4-5 років, досі пам'ятаю цей момент яскраво, бо ж це була омріяна подія 😊 Рекомендуємо Вам також подивитися наше відео про домашніх тварин у традиційній культурі.
У мене кішка - це член сім'ї, вона по суті старша дитина, бо з'явилася набагато скоріше мого 6-місячного сина)) тому стараюсь приділяти їй увагу, щоб вона не ревнувала
Бо це йобнуті тупі люди.
Але не думайте, що раніше в селах до котів ставилися краще, ніж заоаз
6:54 😆 повірте досі роблять))) мені через декілька днів після пологів почали телефонувати далекі родичі і питати чи я вже похрестила дитину, в мене був шок))
У мене є подруга, яка скзалаа, що їй простіше було погодитися похрестити дитину, ніж вислуховувати вічні розпитування родичів. Я натомість взагалі не планую хрестити дитину, бо хочу, щоб це було її особисте рішення. В для кумів придумаю свій власний риутальчик😂 до речі, а коли Вас почали питати "Коли наступний?"😅
Тут мене шкодують ще певно, бо знають які були складні пологи)) але я впевнена, що і це питання не забариться))
@@irynaserhiichuk3850 ой так, контроль і непрохані поради - це просто вітальні речі для багатьох українців 😄😄 але сподіваюся, Вас омине:)
Цікаво було послухати!❤ Звичайно, якось дивно чути про такий дикий для нас вже прагматизм. Моє дитинство, як дитини 90х було дуже розважливе😊 Але от прабаба моїй бабі казала, що "на жіти напердіти, треба діда глядіти", от таке от дитинство😮
Бо без чоловіка в господарстві було тяжко, думаю тим керувалися тоді. Моя прабаба, після смерті чоловіка, шукала собі здорового, щоб міг у господарстві працювати 😁 отака була любов
@@annanikolaieva4339 да, любов у шлюбі - то вже сучасні вимоги, та й то багато хто жаліється на все той же прагматизм-меркантильність, то шо за ті часи казати, діло йшло про виживання. Зараз дико, але добіса логічно і тоді було, мабуть, правильно.
Дякую за рекомендацію книг❤ робіть це частіше 😘
Добрий день! Ми дуже часто постимо літературу до випусків у своїх соцмережах:) Підписуйтеся, де Вам буде зручно.
Не тільки українці ставляться до дітей нетолерантно. На Заході багато хто теж не хоче чути поруч дитячі крики, метушню, словом, усе що пов'язане з дітьми (у ресторані, літаку, на курорті, тощо).. Особливо як люди трохи старші, їм хочеться тиші та спокою.
Ну так, проблема комплексна, і всюди є нюанси. Тут більше питання має стояти в площині, як зробити спільний простір максимально комфортним для всіх.
Була така примовка:,,Тату,тату наше мале вже хліб їсть!'',,Ох,я не радий,діти,що й ви їсте...''
На одного рота більше стало.
Дуже цікаво, але мало😊 слухала б і слухала❤
Про іграшки: пам'ятаю дідусь нам робив поросяток, коників, коровку з кабачків, картоплі, огірків, гарбузиків. А бабуся робила на швидкоруч мотанку з двох хустинок. І що цікаво нам було ними ціаавіше гратись ніж гарними купленими ляльками. А ще ми робили в рові піч😅
Дякуємо, що поділилися ☺ А ляльок з кукурудзи робили?
@@annanikolaieva4339 так робили, з сухої кукурудзи. Але ми зазвичай вже відїжджали до міста бо починалась школа, тому не було часу ними гратись.
Коли ви говорили про відсутність інфраструктури для мам із дітьми, я згадала районну дитячу поліклініку в моєму містечку. Вона розташовувалася на другому поверсі п'ятиповерхівки, і до неї було зва входи - високі ґанки з трьома десятками досить пошарпаних сходинок без найменших ознак пандуса🙄
Так, на жаль, багато людей в Україні зіштовхуються з тим, що інфраструктура не пристосована до їхніх потреб.
Десь чув гарний вислів - поки на селі не було трактора, то твохм найкращим трактором були твої діти. Тому й дітей було багато
На жаль, в совку і трактори вже були, але дітей спонукали працювати в колгоспах та заробляти трудодні для батьків. Не встигли ми зачепити ще й цей аспект у нашому випуску, але це не означає, що цього не було.
@@annanikolaieva4339 ну так в совку не було достатньо сучасних тракторів і водіїв+ механіків
@@annanikolaieva4339 а система трудоднів, коли всі мусили батрачити, це вже система совка, а не батьків
Чудовий контент! Ви молодці!
Дякуємо Вам за підтримку ❤
коли появились діти я почав усвідомлювати що це окремий кластер маркетингу. Все найкраще та найдорожче для них. Інакше ніяк, похворіють і будуть не гарні, не щасливі... педіатр, - як вакцину то Бельгійську, інакше капець...Пелюшки тільки Luxury Elite інакше попріє. Зубна щітка і паста - тільки швейцарська ))) серйозно ! на страху що щось нашкодить дитині можна впарити ВСЕ, і ми ведемось, купляємо все що кажуть, бо якщо ні, то тато жлоб ))) я дивуюсь як ми виросли без того всього і наче нічого не бракує, хоча не мені судити )
Якщо попріє то ж не тато буде всю ніч дути на попрілість і слухати воплі, а мама. І якщо від індійської вакцини піде температура на кілька днів і біль в місці укола, то теж мама ж буде виходжувати, а тато знайде собі тихе місце, бо йому завтра на оплачувану роботу. А неоплачувану хай жінка цілодобово виконує, там же не платять, ніхто години не рахує.
@stm7741 люто плюсую
Звичайно, краще вколоти немовляті хімозу для третіх країн світу, хто ж не економить на здоров'ї
А потім ми дивуємось, звідки стільки егоцентризму, гедонізму і бебібоксерів; скільки "ті, хто хочуть, пішли на війну, це їх вибір, а у мене інші цінності", "мнє удобнєй на русском", " ми живєм в свабодной станє". "Культ дитинства" - це плід гедоністичнного суспільства, який в свою чергу породжує егоцентричних безвідповідальних особин.
@@РітичКовальов А якже ми, бідні, вижили на радянських вакцинах?)))
Дякую за величезну кількість цікавої інформації, за висвітлення такого життя тогочасних українців, яким воно було насправді. А також дякую за рекомендації книг. ))
Дякуємо Вам за перегляд 🥰
Дякую! Книгу Ігоря Сердюка вже можна на academia edu знайти у нього у профілі, бо був мізерний тираж, на жаль. І Маєрчик так само в неї можна знайти там же.
@@DariaAntsybor шукала.) Там фрагмент для ознайомлення, якщо я правильно розумію.☺️
@@alonakorniichuk у нього на Локальній історії ще є інтерв'ю, можете через ім'я його знати, бо ютюб всі посилання блокує. Там дуже багато інформації, яка і в книзі є.
Нещодавно якраз з подругою ділилися подібними сімейними "прикольчиками") Моя мама казала: "бідна матір, обісрані діти" (це Миколаївщина),
а її баба: "Діти-діти, на вас напердіти, а вашу мати усрати, бо вона ваша мати" (сусідня Кіровоградщина)
Франківщина: "Діти-діти, де вас подіти, в торбу запхати, циганам віддати"
😅😅😅 тітка зі Львова говорить подібно "на діти напердіти,на чоловіка насрати, а про себе треба дбати"😂😂
Дякую за як завжди цікавий випуск ❤
Дякуємо Вам за перегляд і коментар ❤
Дякую. Дуже цікаво
Дякуємо Вам за перегляд і підтримку!
Дуже цікаво ❤
Дякую за відгук!
Щиро дякую, дуже цікавий матеріал!
А ми Вам дякуємо 🥰
На Закарпатті і зараз хрестять дитину в першу неділю після виписки з пологового. Мати до церкви на ритуал не пускають, бо вона "не чиста"
До речі дійсно. На фото тільки хресні, а мати за дверима церкви😳
Я хрестила дитину на Житомирщині, то мама теж стояла за дверима і лише наприкінці обряду її вводили в храм, бо вже після 40 дня хрестини були.
Дуже цікаво, дякую
Дякуємо Вам за перегляд і цікаві коментарі ❤
29:00 Читала цю книжку про дитинство в часи Гетьманщини. Дійсно класна
Дякуємо, що поділилися 🙂
Дуже цікаво! Дякую ❤
Дякуємо Вам за перегляд
Послухаєш в починаєш думати, що не так погано у нас в дитинстві і було 😅😅😅
Суть перепікання, у вигріванні, впливу температур на організм дитини. Це свого роду медицина.
Так, і ми про це говорили. Я згадувала і про недоношених дітей, і про рахіт. Щось типу первісних інкубаторів:)
А я десь читала, що на московщині умовно продавали хвору дитину нечистому через вікно, а потім викупали здорову. Чи щось на кшталт того.
В своєму селі (с. Семирічка, Гайсинський р-н, Вінницька обл.) чула 2 приказки.
1) На діти напердіти, а діда тре глядіти
2) На діти напердіти, на діда насрати, а себе тре шанувати
Зараз можливо люди не хочуть контактувати з чужими дітьми, бо більшість дітей не вмію і їх не вчать як себе поводити у суспільстві ( " яжематері" знають тільки те що всі їм скрізь все винні)
Я читала, що після заборони дитячої праці в Британії було втрачено 30% працівників. Зате смертність дитяча зменшилась
Ого, це дуже великі відсотки... З іншого боку, скліьки зараз новин про ті ж копальні в Африці, де працююти діти, або китайські підприємства з електроніки. Та що далеко ходити, якщо до 2014 висвітлювали постійно проблему дитячої праці з копанками в тому ж Сніжному. А зараз це окуповані території, я не думаю, що щось помінялося
Вибачте з приводу цифри, її не було, вона стосувалася рабства. Це було моє когнітивне викривлення. Я перевірила в книзі,яку читала "Економіка. Інструкція з використання"
"Тоді мало кого хвилювало, що діти
працюють. 1724 року Деніель Де -
фо, автор «Робінзона Крузо», за-
хоплено писав у своїй книзі «Подо -
рож Великою Британією», що
в
Норіджі, тодішньому центрі вироб -
ництва бавовняних виробів, «кожна
дитина з чотирьох-п’яти років може
сама собі заробляти на хліб» завдя -
ки забороні імпортувати коленкор,
бавовняну тканину з Індії 4 , що
на
той час високо цінувалася. Згодом
дитячу працю обмежили, а потім і
взагалі заборонили, але сталося це
через багато поколінь після Сміта,
який помер 1790 року.
Сьогодні у Великій Бри -
танії та інших заможних країнах
нічого не нагадує про минуле.
Дітям заборонено працювати, за
винятком обмеженої кількості годин
на певних роботах..."
@@Nadi4kaRuda дякую за уточнення! Але це діти 4-5 років... Навіть не 9-10.
@@DariaAntsyborв Узбекистані теж діти з молодшого шкільного віку безоплатно збирають бавовну. Принаймні у 2016 році, коли я там була у відрядженні, саме так було. Тобто, фактично, з шестирічного віку діти відбувають панщину.
Щодо зображення Іісуса який є немовлям, тут навмисне так його зображають, типу як повноцінну людину з народження, щоб відрізнити його від інших дітей і наголосити що він є Богом, а не через те що не знали анатомію дитячого тіла, це є важливою деталлю у каноні
Хто ті люди, хто хоче бути чайлд френдлі? Кільт дітей в якомусь сенсі існує, але лише культ власних дітей, не чужих. Доречі, я нещодавно дізналась цікаву інфу про один популярний канал на тіктоку, присвячений маленькій дівчинці. 90% її підписників - це дорослі чоловіки. Робіть висновки, кому і чому цікавий дитячій контент.
Дякую. Підписалася.
І Вам дякуємо 🙂
Нам в дитинстві мама часто казала: діти, куди вас подіти 😅😅😅
Добре, що не вживалася друга частина приказки 😅
@@annanikolaieva4339 цікаво яка ж друга?
@@jackadams1962 нам багато варіантів у коментарях написали:
- Діти, діти, де вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти.
- Діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату.
- Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати.
- Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити.
- Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, корочком заткати
- На діти пердіти, чоловіка треба глядіти. - На діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати.
- На діти напердіти, треба діда глядіти.
- Дітей годувати - каміння глодати.
@@jackadams1962помечу вас у болото, будете лупоніти
В купу загнати і їсти не дати
У нас в селі хрестять в більшості, в перший місяць життя. Мати пускають до церкви, під кінець церемонії хрещення.
Івано-франківська обл.
А до того ти стоїш в коридорі як неприкаяна 🤣 сексизм і патріархат у всій красі
@@lesia_stefaniv ой, не починайте, а то вже вивертає від цієї гіперболізованої правильності, толерантності, та діагнозів. Всі ми дорослі люди, або підлаштовуєшся або не обираєш для себе такий шлях. А то всі під себе хочуть світ підлаштувати, а так не буває. Егоцентризм у всій красі )
Браво! Хоч один "тверезий" коментар.
А мене моя мати залишала саму вдома, коли мені було 2,5 роки, а сама йшла на роботу на пів дня. Ми жили в місті. Але я була дуже слухняною, добре розмовляла, мати перевіряла, що я роблю вдома, по телефону. Я могла з"їсти якесь печиво, пам'ятаю, як сиділа на підвіконні і дивилась у вікно. Не було і думки кудись влізти чи зробити шкоди.
Ну бачте, у Вас вийшло так, хоча теж навряд чи Ваша мама мала інший вибір. Значить, доводилося йти на такі ризики. Просто я в таких випадках згадую статистику, що лише в Києві за останні місяці кілька дітей з вікон випадало, бо бавилися самі на підвіконні. А скільки ще в тому ж опіковому центрі можна наслухатися в дитячому відділенні... Словом, то не норма, і всі ми розуміємо, чому батьки інколи змушені були робити речі, які зараз нам здаються сумнівними
Можливо оця ідея з саджанням до печі є праобразом кювезу для новонароджених (там є висока вологість і температура) і якось воно для недоношених допомагало
так, там є й таке пояснення, це дійсно саме з недоношеними дітками могли робити. Я, видно, не закцентувала у відео або при монтажі підрізалося. Там і практичний, і символічний бік питання
Я намагаю згадачи чи в печі висока вологість, але більше пригадується, навпаки, сухість повітря в печі
Дитину, швидше в печі може обпекти або перегріти. Народні методи лікування можуть бути корисні частіше випадково, а не обґрунтовано
Закарпаття, прабаба розповідала, що колись дитині не давали імені до 2 років, аби не прив'язуватися, бо може померти.
Дякуємо за Ваш коментар ❤
Цікавий випуск) дякую за Вашу роботу)))
Дякуємо Вам за перегляд і підтримку ❤
Памʼятаю приказку з дитинства « діти,діти куди ж вас подіти?
Посадить на лопату і викинуть за хату» 😅 так от воно звідки все пішло
Дякую, було б цікаво трохи ширше дізнатись про дитинство не лише бідних селян - а також про заможні родини, жителів міст, адже українці жили не лише в селах?
Добрий день! Річ у тім, що ми наразі окреслюємо саме традиційну культуру, плюс на теми, які Вас цікавлять, вже є досить багато відео. Можете, наприклад, тут пошукати матеріали з Олексієм Сокирком (його курс про 18 ст. на "Українському тижні" або інші записані лекції). Я не можу додавати тут посилання, ютюб просто не публікує такі коментарі. Трошки пізніше ми до цих тем теж почнемо звертатися, але наразі можете поки подивитися ті.
@@DariaAntsyborДякую, за пораду, обовʼязково зверну увагу на ці матеріали. Ваші випуски дивлюсь з задоволенням❤
@@ЛіліяКорнійко ще згадала, що трошки було на Локальній історії по цьому періоду, просто там важче буде шукатися. Але той же Ігор Сердюк розповідав дуже детально про своє дослідження Гетьманщини в "Без Брому" у них. А на Українському тижні просто кілька науковців не так давно так чи інакше про міста говорили. Думаю, Вам буде цікаво, якщо Ви ще не бачили. І ще є програма "У своїй тарілці" з Оленою Брайченко, там через гастрономічну історію такі теми піднімалися теж. Можна на сайті радіо Культура знайти всі програми і вибрати, що цікавить
''На, бісова дитина, підпережися і не трусися''
А можете розповісти трошки детальніше про ситуацію, в якій це говорили?
@@DariaAntsybor це мені дід завжди казав, коли я мерзла. А коли я вже пізніше в батька запитала - коли діти бігали лише в сорочках, якщо чимось підперезатися, то тепліше стане.
@@katherynagonchar914 о, я так і подумала, що це щось або коли змерзла, або коли боїшся. Цікаво, що тут про циркуляцію повітря))
Привіт, а дитина це тоді вважалось до скольки років?
Там цікава історія, що в районі 14 років вже таки діти мали більше прав, бо починали найматися на роботу, але при цьому часто були випадки, що діти собі приписували роки, тому по факту могли найматися з 11, наприклад, а потім якщо якісь судові моменти, то там теж собі починали приписувати, щоб здавалися старшими.
Я думаю, що через смерть менших не дуже переживали, бо жінки не бажали своїх дітей, контрацепції не було, а аборт можливо боялися робити через віру абощо тому і хотіли щоб доля /Бог сам забрав дітей. Прагматизм правив суспільством.
Ми підготуємо окремий випуск про те, як позбувалися небажаної вагітності. Підписуйтеся, щоб не загубити.
Про Ісуса то трошки інша історія. Його малювали дорослим свідомо, там є свій символізм.
Юліє, чи могли б Ви про це детальніше розповісти? Я ще згадала в Олеському замку ікону "Введення Богородиці в храм", і вона там теж зображена як зменшена доросла.
Я так розумію, це тоді мало би зчитуватися як мудрість, якої дитина не могла би мати? Можливо, з іконами дійсно не дуже вдалий приклад, бо там завжди свої підтексти, але загалом певна тенденція була у мистецтві, що видно з інших картин.
Їхала в потязі, в купе був хлопчик років трьох, він всю дорогу сидів посеред купе на горщику з пакетом в який блював, а в наших потягах і без того не лавандою пахне, збреше той хто скаже що він чайдлфрендлі і не хотів би їхати в іншому купе
Таких як ви, треба на цепу тримати і людям не показувати , бо покусаєте.
Думаю, що "Горпину" варто було б перечитати, бо героїня не народжувала у полі. Школа, що не розказуєте про міське дитинство, про маленьких дворян та попівен, якщо про 19 сторіччя. А про мак та опіум - це звичні ліки для 18 та 19 ст. Ви більше говорите про мам та мамочок, а не про дітей та дитинство.
У мене була дача, де я проводила все літо. Мене змушували збирати ягоду в городі. Я це ненавиділа
Ягода ціле літо не росла
@@Михайлоільницький-с4р звісно. Та це не змінює факту того, що я робила це проти своєї волі. Та й ягід було декілька видів, вони поспівали в різний час, тож роботи було достатньо
Дякуємо Вам, що поділилися з нами ❤
Не знаю, з приказок про дітей в нас казали так, "діти наші діти, куди вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти" нічлго тут жахливого немає. А от в таких, як тут пишуть, то якось дивно, напевно від району заледить.
Це добре, що Ви не бачите нічого жахливого у "Покласти в коробочку і будете шкряботіти", бо для мене це жахливо і десь перегукується з труною. Інші наші підписники такі примовки надіслали: "на діти пердіти, чоловіка треба глядіти", "на діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати", "діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату", "дітей годувати - каміння глодати"
@@annanikolaieva4339 ви так скептично налаштовані до цих всіх речей, я навіть не знаю як ви потрапили в цю сферу діяльності. Це як вчителі, які ненавидять дітей, але все ж обирають собі професію вчителя )
Головне не слова, а сенс, який в них вкладають, нам, ніколи не вкладали сенсу про труну, і говорили це не зі злості а навпаки. І так, в нашій родині цінують дітей. Маю знайомих, також з великою родиною, сімейними традиціями, цінностями, і великою любов'ю. Головне не сам факт інформації, а те як ми його сприймаємо. Для когось діти це цінно, а для когось пусте міце. І так, діти це відповідальність, а наше суспільство зараз зовсім інше. Зосереджене на собі та свому власному комфорті, так що дітям, в цьому світі егоцентризму стає все менше місця.
А про приклади приказок, які наведенні нижче, я й не чула ніколи. Так, вони мені також видаються дивними, та огидними. І ніхто не відміняв особистих факторів натури, характеру і тому подібне. Не можливо всіх узагальнювати. Можливо для когось і справді діти були тягарем, але в основному в суспільстві діти займали важливу нісшу, і цінувалися, адже вважалося, що душі пращурів перероджуються, і приходять заново в лиці новонародженого немовляти. Тому і до смерті ставились не так категорично, як зараз. Інші вірування рекли за собою іншу ментальність. Тому те що було нормою, для нас може видаватися дивним.
@@svitlanak975 Світлано, мені натомість дивно, як Ви з одного мого коментаря зробили висновок, що я скептично до цього всього налаштована і "навіть не знаю як ви потрапили в цю сферу діяльності"🤷Пригадалася приказка "Ти йому плюй межи очі, а він каже - дощ іде!" Звідки Ви знаєте який сенс початково вкладали? Ви зараз інтерпретуєте зі своєї точки зору та свого досвіду, як і я інтерпретую зі свого. Тільки Ви з життєвого, а я - з дослідницького. У моєму життєвому досвіді - діти - це велика цінність, щастя і любов. Вам ваші батьки чи діди говорили, що вони Вас люблять як Ви були дитиною? Сумніваюся, бо для тих поколінь це було не прийнято, а ще не прийнято було хвалити дитину, щоб не перехвалити. Проте якби дослідники не хотіли бачити й визнавати реальності, яка є описана у джерелах, то ми б говорили лише про віночки, колискові й садок вишневий коло хати і які ми всі файні та найкращі у світі. Ми обов'язково зробимо випуск про романтизацію минулого як досить поширене явище. Рекомендуємо Вам почитати книги, про які ми згадуємо у випуску, можливо Ви зміните свою думку. Хоча можу припустити, що після прочитання книги "Маленький дорослий" Ви скажете: "На Лівобережжі таке було, а в нас на Галичині ні, такого не було, у нас діти - то найбільша цінність". В такому разі буду Вам рекомендувати прочитати книгу "Моя Галичина: край за Карпатами", в якій авторка розповідає про маму ангелів, яка професійно займалася дітовбивством.
Збірник Номиса, середина-кінець ХІХ століття, це лише з десяток прикладів, можете більше почитати в нього самі. У приказках зазвичай квінтесенція того, як народ сприймав світ, тому їх цікаво аналізувати. Для мене як для фольклористки Ваш варіант закінчення прислів'я дуже красномовний, бо йдеться про фізичне усунення явно небажаних дітей. Чи йдеться аж про символізацію труни - треба трошки ще покопати, але мені інтуїтивно теж здається, що вона тут присутня. Чи не могли би Ви сказати, де саме (регіон, район) і коли Ви це чули? Я спробую, подивитися ретельніше
@@annanikolaieva4339 до речі про похвалу - мій тато постійно використовує знецінення "щоб не перехвалити". Йому 60ррків. І це дуже дратує. Про слово "люблю" це взагалі щось на грані фантастики)))
Я теж вивчала твір "Горпина"😢🙆 сподіваюсь Марко Вовчок заборонять
Чому треба заборонити. Так було.
Я не думаю, що її треба забороняти. Це реалії тодішнього життя. Інша річ, що дітям зараз, певно, цікавіші дещо інші її твори.
@@DariaAntsybor , я вбачаю в її творах якусь спекуляцію на горі народу. Сама Марко Вовчок жила заможно, писала про селян дистанційовано. Росіянка за походженням, мала скандали з плагіатом. Моя особиста думка
@@lelyaskorohod ну якраз не так давно вийшла збірка "Крім Кобзаря", де Михайло Назаренко подає вже сучасну й, на мій погляд, незашорену стереотипами про неї характеристику її творчості. Це антологія авторів 19 ст, логічно, що крім Шевченка. Так, Ганна Барвінок мала бути на її місці, але ні, Марко Вовчок все ж писала сама, її лише редагували. Це дуже поширений міф, бо вона справді й мову круто знала й відчувала (зокрема тому, що набула її), а щодо статусу, ну то якщо глянути, то і Котляревський, і Квітка, і Гоголь, і Маркевич тоді не мали б писати) такі були часи, що саме такі люди могли писати й видаватися
@@DariaAntsybor , дякую
Дар'є, за 30 хвилин подкасту від вас прозвучало 57 разів слово "типу/тіпа"...
Тому зокрема і для того, кого дуже дратує живий запис, спеціально робляться аудіоверсії на подкаст-платформах, де все це чиститься. Спробуйте послухати їх. Думаю, Вам може значно більше сподобатися.
@@DariaAntsybor не дратує. Навпаки, дивуюся що без суфлера виходить дуже драйвово і звучить органічно.
В ті часи, про які йдеться в передачі, у дітей не було дитинства через фізичні навантаження. А сьогодні у більшості дітей шкільного віку немає часу на "щасливе дитинство" через розумове навантаження. Хіба не так? Окрім шкільної програми батьки навантажують своїх дітей щоденними "розвивашками": іноземні мови, танці, спорт, музика.... все те, що батьки не реалізували в собі 🤦 На щастя у моєму дитинстві я теж мала "розвивашки", але обирала їх я сама і відвідувала не більше трьох днів на тиждень
Мій дідо з Львівщини казав якось так: "на діти набздіти, на бабу насрати..." 🤣
О, А Аня з Харківщини. Видно, явище добряче поширилося))))))
А в фейсбуці нам ще написали: "Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати" або "Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити" 🙈
@@annanikolaieva4339моя бабця говорила дуже схожий віршик. Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, корочком заткати.😂
@@alonakorniichuk 😁 огірочок замінив корочок)))
@@annanikolaieva4339 в кого що дома під рукою було😁
Зараз функцію маку виконують гаджети
Ваш сусід просто вирвав приказку з прислів'я, бо воно звучить отак: "На діти пердіти - себе глядіти, на чоловіка срати - за себе дбати", - і свідчить, що жінки таки змагали вивільнити собі бодай дещицю часу 😀
А те, що дитиноцентризм розвинувся десь аж у ХХ ст. - явище закономірне: світові війни показали, що людство може знищити все, включно зі собою, отже, потрібно вберегти майбутнє, тобто дітей.
Ваш варіант дуже гарний та нам багато варіантів у коментарях написали:
- Діти, діти, де вас подіти? Покласти в коробочку і будете шкряботіти.
- Діти, діти, куди вас подіти? Взяти на лопату і викинути на хату.
- Діти, діти, де вас подіти? В пічку сховати, їсти не дати.
- Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, огірком закрити.
- Діти, діти, де вас подіти? В сраку запхати, корочком заткати
- На діти пердіти, чоловіка треба глядіти. - На діти пердіти, на батька насрати, аби була жива мати.
- На діти напердіти, треба діда глядіти.
- Дітей годувати - каміння глодати.
Чому не згадали Остапа Вишню та його твір про трудове виховання?
Ми багато творів не згадали, бо, як Ви бачите, формат до 30 хв. Проте Ви могли би просто написати тут, що радите ще ознайомитися з такими й такими творами, які тут не вказали. Думаю, це більш конструктивно і всім цікаво буде самим тоді пошукати😊
Остап Вишня " Як ми колись учились" - прекрасна ілюстрація сказаного. Надихнули знайти назву твору та прослухати.
@@oksana1536 Точно, дякую Вам! Оце перечитала і тепер теж згадала. Дійсно покрокова ілюстрація))
Моє було таке,як 18 сторіччі,нажаль
Дуже прикро, що воно було таким 💔
А ще я чула "заснув на сонці дедушка скормив свиням Іванушку" . Просто жах.
Не знаю, в основному якесь викривлене інтервю вийшло, на скільки мені відомо, то діти відігравали значну роль в українському суспільстві, і цінність дітей була значнішою, ніж викладено в цьому відео. Ваше дослідження радьше підходить опису ставлення до дітей в рфії ніж в Україні. Копніть глибше, з різноманітних джерел, бужете здивовані.
Мені дещо дивно, що Ви не побачили наших покликань, бо ми з Анною у самому відео згадали кілька українських дослідників, які займалися цим питанням. Плюс наш досвід експедицій та етнологічні праці 19 ст-поч. 20 ст. Можливо, Ви порадите самі роботи, які Ви читали?
А звідки саме Вам відомо? З яких джерел? Особисто для мене Ваш коментар свідчить про неготовність приймати свою історію такою як вона є, без прикрас. У цьому випуску ми посилалися на купу наукових досліджень, які є у відкритому доступі, Ви теж можете їх почитати. І так, таке було у нас на українських землях і це потрібно прийняти, бо це частина нашої історії.
Не можу мовчати. Не треба будьласка про Ісуса в контексті зображення дитини на іконах. Він тому виглядає як НЕ дитина, бо він не дитя, а син Божий, це навмисне зображено саме так, а не тому, що малювати не вміли
Дякуємо за Ваш коментар. А з "Введенням Богородиці у храм" яке пояснення? У Олеському замку є ікона і вона там теж зображена як маленька доросла.
@@annanikolaieva4339 іконопис це доволі окремий жанр саме зображення, зі своїми канонами та особливостями. Якщо подивитися, то, наприклад, на більш раніших не іконописних творах мистецтва навіть на релігійну тематику ви не побачите таких дивних пропорцій та ще обратної перспективи, доречі. Вираз обличча, пропорції, особливості візуального стиля -- це все важливо. Що Іісус, що Марія зображені на іконах не зовсім дітьми не тому, що люди не вміли малювати дітей, навпаки, ще як вміли! Це відображення духовного змісту, того, що більший за тіло, важливіший за тіло. Марія вже свята (не знаю про яку саме ви ікону, але здогадуюсь, що в Маріі там має ще бути якись німб для підкреслення її святого статуса. Це те саме, як і обратна перспектива, яку малювали не тому, що не вміли, а щоб показати і більший акцент на тому, що коїться на іконі, і тому, щоб підкреслити важливіть зображення духовного над мірським. Це все особливі елементи іконографії, символи, як німб, чи одяг, чи якісь речи-прикраси, які на них зображаються. Та ці елементи, як і канони зображення, відтворюють у конкретних стилях і зараз.
@@BastImret Дякую Вам за такий розлогий коментар! Будемо більш уважні в наступних випусках, бо іконографія дійсно абсолютно інший світ інтерпретацій відкриває.
@@BastImret дякую Вам. Приклад я обрала не надто доречний, буду уважніша.
Суспільство не повинно бути чайлд-френдлі, це батьки і діти повинні пристосовуватися до суспільства. Нікому, навіть самим батькам, не хочеться слухати верещання дитини в ресторані і літаку. Ці місця взагалі не для дітей і так вважають не тільки українці, в інших країнах так же. Бісить цей дітоцентризм
Тобто громадянські місця не для дітей? Це як? До якого віку діти тоді мають сидіти вдома (і з ким?) й не з'являтися у публічному просторі, щоб не тригерити дорослих? Мені здається, ця оптика вже давно застаріла. Ми маємо думати, як інтегрувати всіх членів суспільства
Я думаю головним показником гарної поведінки дитини в громадському просторі є виховання, а воно залежить від батьків та їх знань про виховання дітей. В нашому суспільстві нажаль багато батьків перекладають ці функції на вихователів та вчителів...тому маємо те, що маємо.
Ну таке бачення призводить до того, що тоді жінки (які у нас більше 90% випадків знаходяться з дітьми) якщо народили,то повинні тільки сидіти вдома, тобто їм ніхто нічого не винен, а відповідно не жити повноцінним життям, не мати кар'єри, бути фінансово залежними. Плюс ще й пропонується варіант зразу перекласти на неї зразу вину за активну поведінку дитини, коли вона бігає, плаче, грається - як вину знову ж таки матері, що це лише від поганого виховання. Знімайте вже те біле пальто, літо надворі😅
@@DariaAntsybor якщо ваша дитина не може поводитись у певному місці - так, це місце не для неї. І я кажу не про магазини, транспорт і тд а ресторани, літаки-курорти з немовлятами та інші дорослі місця які самій дитині по барабану, їй там нудно. А батьки притягнули
@@Vik_toria_ua згодна з вами.