Дізналися сьогодні щось нове? Напишіть про це у коментарі 👇поставте вподобайку цьому відео 👍та підтримайте команду "Пороблено" фінансово на Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno та Patreon: patreon.com/POROBLENO Дякуємо вам ❤
Дякую за цікаву розмову! Ніколи раніше не подумала б, що можна так класно простою мовою розказувати про дослідження традицій. Тішуся за молодь української науки! А хлопці з Шевченківського гаю завжди котики!😻
Надзвичайно цікавий випуск, якщо традиції Полісся мені більш-менш відомі, то ритуали західних земель для мене майже екзотичні, і рада це виправляти! дякую вам за плідну працю! ❤
Дякую!!❤❤❤ Мої батьки теж з Хмельниччини, але з півночі, яка належить до історичної Волині. Там теж рідку кутю варять. Я ту юшечку, білу від маку, з медом і горіхами, досі люблю страшенно.
Ми інколи заливали узваром, мені така опція теж подобається. А Надія Ковальчук в окремих селах Житомирського Полісся взагалі солону кутю фіксувала. Все залежало від статків родини.
В нас (Збаражчина) завжди ставили в кутю на 1 ложку більше, ніж треба і казали,що то для померлих чи тих хто не з нами(трактувалось,як для подорожніх).
Дякую за випуск. Нагадало мені, як приїжджали до мами на батьківщину, ще була жива її мама, і як баба Марія вносила дідуха, читала молитву, робила обряди. Тільки я була малою та дурною ще тоді, не зовсім то розуміла, але як же запам'ятала. Такий цінний спогад. Бо якихось традицій знайти у Сумах в той час було неможливо, я особисто не знаю нікого, хто б робив щось подібне. Та і кутя мамина кардинально відрізнялася від тутешньою, яку я просто не розуміла (наприклад готували з рису, без горіхів чи шоколаду). Мама ж як набехає маку, пшениці добротної, шоколаду смачного, горіха волоського, і ніяких тобі родзинок (на дух їх тоді не переносили). Ох...
Так, ми нещодавно були в експедиції на Коростенщині, і там теж в одному селі побачили таку могилу, але бабця сказала, що це похований її дід на місці, де його застрелили німці. Тобто просто вирішили не переносити могилу. Бо от на Полтавщині ховали просто бо своє обійстя, дуже часто без трагічних передумов. Мені було незвично, що при переїзді на інші місця вже не запрошуються ті, хто лишився десь далеко.
Дякую за таку чудову розповідь, дуже змістовно і з такими деталями, які я раніше ніде не зустрічала. Скажіть, а ви про Громницю-Стрітення плануєте робити випуск?
Ми досі вгощаємо дідуха перогом (вареником)😅 після вечері)) і саме класне було в дитинстві що коли ти вставав зранку, періг був надкушений і це виносило мозг))) типу дух рілі відкусив його))😂 перед тим як сісти треба було зігнати духа з табуретки))) і ще вкінці вечері бабка збирала всі ложки і казала: вся худоба з купки а моя до купки і так говорила поки збирали, потім перевязували сіном і ховали під обрус)))
@@NataliaKyiv Тернопільська область межа Чортківського і Заліщитського районів))) треба ще зауважити що батьків мами переселили з під Перемишля, то мені важко сказати чи то в селі такий звичай чи то швидше привезена традиція, бо в сусідньому селі татовому, такого не було, там свої звичаї, і вони там жили поколіннями, тобто місцеві
@@NataliaKyiv і ще був такий звичай, дзядзьо заносив сіно, або солому під стіл в вереті в день,виносили коври, потім коли мали сідати до столу витягали посеред хати, діти і всі дорослі хто хотів сідали на купу сіна і казали: кво - кво на різдво. по ідеї щоб кури неслися і були квочки і тд. потім всі те сіно розкидали розстеляли по підлозі, мама або бабка під час того розкидала горішки і діти збирали собі хто більше хто спритніше, це було весело😁 дзядзьо ще ходив перед тим до стайні до худоби, але що він там робив я не знаю бо він ніколи нас не брав з собою бо ми бкли ще малі, а потім не було вже й корови, то нажаль вже відійшло з ним, і не дізнаюсь ніколи
@@bogdanmazur5932 Дуже дякую за відповіді! Записувала все подібне на Бойківщині - і про квокання, і про розкидані горішки (чи цукерки) - але там шукають типу як гриби. І проблема із худобою, що там із нею на Різдво у стайні роблять, що їй говорять у всіх, які у вас - старші вже відійшли, а молодші, у кого зараз можна розпитати, в свій час не поцікавилися.
Йой, Сергію, а чого ж ти не показав мені то кіно про крачун, коли я книжку друкувала?! 😊А хрестики з-понад дверей шкребли і споживали з лікувальною метою. До речі, ще пасувало розповісти про ворожіння з крачуном і про "щедраки".
про дохристиянські вірування ми знаємо вкрай мало, бо дуже мало інформації. На цю тему є в ютюбі лекції від Євгена Синиці про язичництво давніх слов'ян, де він, базуючись на історичних джерелах, пояснює, що і як ми реально можемо говорити. Здебільшого ми робимо спроби наукових реконструкцій на базі археологічних, етнолінгвістичних, етнографічних і фольклорних джерел, але нічого 100% з того не вийде.
![ว้าว!ลุงบีมแบกทองมารับขวัญหลานกันยกบ้าน [cc] แดนแพทตี้ SS2 | EP.49 |](http://i.ytimg.com/vi/Osihq1OAs-4/mqdefault.jpg)
Дізналися сьогодні щось нове? Напишіть про це у коментарі 👇поставте вподобайку цьому відео 👍та підтримайте команду "Пороблено" фінансово на Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno та Patreon: patreon.com/POROBLENO Дякуємо вам ❤
Щиро дякую за Вашу працю.
Слава Героям України!
Дякую за гостя і за цікавий випуск!!!
Велике спасибі, за таке інтерв'ю! Дякую що плекаєте Український етнос! Пану Сергію неймовірний респект, з великим задоволенням усе переслухав👍
Дякую за цікаву розмову! Ніколи раніше не подумала б, що можна так класно простою мовою розказувати про дослідження традицій. Тішуся за молодь української науки! А хлопці з Шевченківського гаю завжди котики!😻
Дякую за просвітницьку діяльність.Вельми цікавий контент 💙💛
Дякую за чудовий випуск❤
Дуже цікаво, інформативно. Дякую)))
Надзвичайно цікавий випуск, якщо традиції Полісся мені більш-менш відомі, то ритуали західних земель для мене майже екзотичні, і рада це виправляти! дякую вам за плідну працю! ❤
Тааак, у Сергія Ципишева дійсно багатий досвід, він і на Поліссі чимало об'їздив, і дуже активно різні західні регіони
Пан Сергій дуже цікавий гість і дуже цікаво розповідає, запрошуйте його будь ласка ще!
Дякую 💞 Дуже вчасний випуск ❤💙💛
До речі, записували на мій День народження)))
@@DariaAntsyborВітаємо ! Усіляких гараздів ,процвітання 💙💛
@@user-jr7ig4vx8n щиро Вам дякую:))
Надзвичайно цікавий випуск вашої програми! Дякую,за вашу працю!
Дуже цікаво слухати пана Сергія!Запрошуйте ще!
От доїдемо знову до Львова - і обов'язково спробуємо організувати😊❤
Дякую! Дуже цікаво і пізнавально!
Дякую!!❤❤❤ Мої батьки теж з Хмельниччини, але з півночі, яка належить до історичної Волині. Там теж рідку кутю варять. Я ту юшечку, білу від маку, з медом і горіхами, досі люблю страшенно.
Ми інколи заливали узваром, мені така опція теж подобається. А Надія Ковальчук в окремих селах Житомирського Полісся взагалі солону кутю фіксувала. Все залежало від статків родини.
В нас (Збаражчина) завжди ставили в кутю на 1 ложку більше, ніж треба і казали,що то для померлих чи тих хто не з нами(трактувалось,як для подорожніх).
Надзвичайно цікаво! Дякую вам! Так, худобі обов'язково з святкової випічки чи каші щось давали і у нас на Харківщині
Дякую за випуск.
Нагадало мені, як приїжджали до мами на батьківщину, ще була жива її мама, і як баба Марія вносила дідуха, читала молитву, робила обряди. Тільки я була малою та дурною ще тоді, не зовсім то розуміла, але як же запам'ятала. Такий цінний спогад. Бо якихось традицій знайти у Сумах в той час було неможливо, я особисто не знаю нікого, хто б робив щось подібне. Та і кутя мамина кардинально відрізнялася від тутешньою, яку я просто не розуміла (наприклад готували з рису, без горіхів чи шоколаду).
Мама ж як набехає маку, пшениці добротної, шоколаду смачного, горіха волоського, і ніяких тобі родзинок (на дух їх тоді не переносили).
Ох...
Дуже цікава розповідь про обряд вшанування померлих. Дякую. Не знала про звичай захоронення в садку та привʼязку до місця.
Так, ми нещодавно були в експедиції на Коростенщині, і там теж в одному селі побачили таку могилу, але бабця сказала, що це похований її дід на місці, де його застрелили німці. Тобто просто вирішили не переносити могилу. Бо от на Полтавщині ховали просто бо своє обійстя, дуже часто без трагічних передумов. Мені було незвично, що при переїзді на інші місця вже не запрошуються ті, хто лишився десь далеко.
Дякую!
дякую! пішов слухать
оо, там багато крутяцького!)) Концентрат!)
😮Либонь, ці ворожіння якось таки діяли на підсвідомість, люди самі себе програмували.
Дякую за таку чудову розповідь, дуже змістовно і з такими деталями, які я раніше ніде не зустрічала. Скажіть, а ви про Громницю-Стрітення плануєте робити випуск?
Дякую Вам за коментар! Насправді планували цю тему на цей рік лише окремим випуском для патронів (буде їм тут спойлер😅), а сюди піде інша.
Ми досі вгощаємо дідуха перогом (вареником)😅
після вечері))
і саме класне було в дитинстві що коли ти вставав зранку, періг був надкушений і це виносило мозг))) типу дух рілі відкусив його))😂
перед тим як сісти треба було зігнати духа з табуретки)))
і ще вкінці вечері бабка збирала всі ложки і казала:
вся худоба з купки а моя до купки
і так говорила поки збирали, потім перевязували сіном і ховали під обрус)))
Прикольно! Ефекти присутності!
А в якому це селі, якого району і області? Дуже цікаво!
@@NataliaKyiv Тернопільська область межа Чортківського і Заліщитського районів)))
треба ще зауважити що батьків мами переселили з під Перемишля, то мені важко сказати чи то в селі такий звичай чи то швидше привезена традиція, бо в сусідньому селі татовому, такого не було, там свої звичаї, і вони там жили поколіннями, тобто місцеві
@@NataliaKyiv і ще був такий звичай, дзядзьо заносив сіно, або солому під стіл в вереті в день,виносили коври, потім коли мали сідати до столу витягали посеред хати, діти і всі дорослі хто хотів сідали на купу сіна і казали:
кво - кво на різдво.
по ідеї щоб кури неслися і були квочки і тд.
потім всі те сіно розкидали розстеляли по підлозі, мама або бабка під час того розкидала горішки і діти збирали собі хто більше хто спритніше, це було весело😁
дзядзьо ще ходив перед тим до стайні до худоби, але що він там робив я не знаю бо він ніколи нас не брав з собою бо ми бкли ще малі, а потім не було вже й корови, то нажаль вже відійшло з ним, і не дізнаюсь ніколи
@@bogdanmazur5932 Дуже дякую за відповіді! Записувала все подібне на Бойківщині - і про квокання, і про розкидані горішки (чи цукерки) - але там шукають типу як гриби. І проблема із худобою, що там із нею на Різдво у стайні роблять, що їй говорять у всіх, які у вас - старші вже відійшли, а молодші, у кого зараз можна розпитати, в свій час не поцікавилися.
Йой, Сергію, а чого ж ти не показав мені то кіно про крачун, коли я книжку друкувала?! 😊А хрестики з-понад дверей шкребли і споживали з лікувальною метою. До речі, ще пасувало розповісти про ворожіння з крачуном і про "щедраки".
Тоді нас би оператор змусив сам то всьо монтувати, бо вийшло би дуууже довго😂 лишимо на наступний раз))/)
@@DariaAntsybor Вірю, на всіх інтерв'ю говориш, ніби конче треба розказати все, а потім покромсякають, і ти на пів години менше мудра :)
@@user-me2cq5kd8s ми не обрізаємо, але в нас зазвичай 30 хв часу випуск. Тут вийшло 40, тож краще на потім перенести деякі теми і краще розкрити
@@DariaAntsybor То правда, випуск вийшов файний, тож гарно святкуйте.
Що скажете про різдвяного павука?
Відносно нова традиція, засвоєна десь з середини-кінця 19 ст. Тому і мала суто декоративний сенс)
Описаний в кінці розповіді знак схожий ще на руну «алгиз» а не тількі на тризуб
Точно) У будь-якому випадку, явно щось дууууже давнє:))
Хотелось бы узнать о дохристианских традициях Украины
про дохристиянські вірування ми знаємо вкрай мало, бо дуже мало інформації. На цю тему є в ютюбі лекції від Євгена Синиці про язичництво давніх слов'ян, де він, базуючись на історичних джерелах, пояснює, що і як ми реально можемо говорити. Здебільшого ми робимо спроби наукових реконструкцій на базі археологічних, етнолінгвістичних, етнографічних і фольклорних джерел, але нічого 100% з того не вийде.
Вже що за куля??? Не видумуйте 😅
Уточніть, будь ласка, про що Ви саме пишите?