Дивує походження козацьких слів з німецької чи інших мов, тих хто раніше мало цікавився козацтвом, або погано знає історію козацтва. Так те що гетьман німецького походження я знав ще в школі.
Деякі польські імена за своєю формою явно видаються запозиченнями з української, нажаль, прямо зараз не зможу їх навести. Звичайно, що є запозичення з української мови в инших мовах: uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC
Дякую. Дуже цікаво. Моя ріднесенька українська мова. З чотирнадцятого намагаюсь спілкуватись виключно солов'їною. Корні-черкащина. Хоча родився, виріс та жив багато років на Донеччині, ,,жил на русском,,. Але вже все, так званий рубікон перейшов. Думаю українською.
Чудове відео! Однак, дуже дивно бачити виведення слова козак з турецького kazak від українського філолога, коли є більш древня і близька до нас культурно і географічно тюркська мова та знаменитий словник до неї. Я, звичайно, кажу про половецьку та Codex Сumanicus. У ньому є слово Cosac - «vigil», «excubiae» (ст. 143). Тобто, варта. Що є абсолютно логічною самоназвою, якщо відмовитися від російського наративу про козаків, як втікачів селян і прийняти те, що це спочатку змішаний слов'яно-тюркський напівкочовий народ що жив між Руссю і половецькими землями. Немає нічого дивного в тому, що їх культура і мова мали стільки "запозичень" з тюркських. Тому що це були ніякі не запозичення, це була основа етногенезу. archive.org/details/codexcumanicusbi00kuunuoft/page/268/mode/2up?q=cosac
Етимологія може і не практична, але походження слів - це надзвичайно цікава тема. Сподіваюсь, що ця рубрика стане постійною. Цікаво, чи можливо дослідити походження назв базових поцесів та явищ (наприклад, сонце, грім, земля, життя, іти, цвісти, бачити, назви кольорів тощо). Чи взагалі можливо дізнатись чому певні первинні речі, які завжди оточували людей називаються саме так, а не інакше? Адже навряд їх запозичували, оскільки такі явища були з людьми завжди і якось їх та й називали.
Дивіться статтю Костянтина Тищенка "Правда про походження української мови" (є й серія відео тут, на TH-cam). Також у відкритому доступі є його статті "Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти", "Араби на півночі", "24-та перська сатрапія в історії України", "Топонімічний слід в Україні арабо-хозарської війни 710-737 років" тощо.
Дякую за відео. Було б цікаво послухати етимологію назв річок - зокрема, чи залежать ці назви від народів, які проживали поруч чи нападали на ці території.
Дивіться статті професора Костянтина Тищенка (є у вільному доступі): "Правда про походження української мови", "Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти", "Араби на півночі", "24-та перська сатрапія в історії України", "Топонімічний слід в Україні арабо-хозарської війни 710-737 років"
Карвасари і курвасари... :'D Ну чесно кажучи, моя рідна мова турецька, хоча я теж не помітив зв'язку зі "караван-сарай до того, як ви про це згадали. :D:D:D До речі kervan або караван(ну вже знаєте що означає це слово) і saray(палац, розкішна будівля) походять із перської мови, але так, найімовірніше завдяки туркам існує це слово в українській мові. Із задоволенням дивлюся ваші відео, і як майбутній філолог та Могилянець сприймаю вас прикладом для себе.
@@Daniel_Poirot нашо ви ходите по усім коментам і несете оцю х... несенітницю? якшо Остап помиляється - візьміть та запишіть своє відео з детальним аналізом його помилок. Він є кваліфікований спеціаліст. До речі, у германистиці. Замість плюватися - напишіть де, як, які саме факти вам вдаються недостовірними, напишіть тут у коментарях детальний аналіз слів. А скакати і плюватися - це шось дурнувате...
@@bahiraluna , покажіть мені, де я плювався. Я нічого проти Остапа не казав окрім критики в одному чи двох місцях. І здебільшого, коменти я не йому пишу.
Ще було б цікаво дізнатись про виникнення відмінків. І у цім зв’язку, чому українське "я - мене - мені - мене - мною - мені", де "я" вибивається з системи, виглядає цікаво, знаючи, що тюркскими мовами "я" буде "мен" (принаймні, казахською, туркменською і узбецькою)
Відмінки у тих сучасних індоєвропейських мовах, в яких вони збереглися, сходять до праіндоєвропейської. Себто тут коретніше говорити не про виникнення, а про редукцію та/або зміну - не те щоб їх не було, а потім з'явилися, а рівно навпаки, спершу були, а потім пропали або змінилися. Впевнена реконструкція далі за праіндоєвропейську в давнину поки що неможлива - як коректно зауважив в цьому відео Остап, навіть ностратична гіпотеза щодо спільного предка праєвропейських, алтайських, уральських, картвельських та дравідійських мов є поки що занадто ненадійною.
@@victortregubov3059 це все так. Але в тому, що слово "козак" походить з тюркських мов і є запозиченням, ми не сумніваємось. Так може і форми на "мен-" теж є запозиченням? І не обов'язково треба шукати праіндоївропейскість там, де її нема. А щодо відмінків загалом - то їх багато різних в різних мовах. Це у слов'ян вони майже однакові скрізь. Цікаво, у кого крім слов'ян такий самий чи схожий набір, і де не такі.
А ще у церковнослов'янській я буде "аз". Це свідчить про те, що перша особа однини змінює свій займенник частіше, ніж здається. Тому може і "я" ми запозичили від скандинавів, наприклад, а до того було "мен", як в тюркських.
@@OleksiiBurdin ні-ні, це просто історичний збіг. В індоєвропейських мовах завжди існував "водорозділ" між займенником "я" у називному відмінку з одного боку (хеттське "uk", санскр. "aham", грець./лат. "ego", давньонорвезька "ek", давньоперська "az" тощо), а з іншого боку - непрямі відмінки і присвійні займенники, де як раз і з'являються форми з "m-" ("мій", "мене", скандинавське "min", хеттське "mis", санскр. "mām", лат. "meus", "mihi" тощо). В індоіранських мовах з розпадом системи відмінювання колишні форми непрямих відмінків зайняли нішу основної форми. Так у перській зникло "az", натомість зараз "я" буде "män". В гінді зникло старе "aham", в зараз вони кажуть "main". Схоже явище - в англійській: "it's ME" або "ME too" коли форма "мене" використовується замість "я". Тюркські форми "ben", "men", "män", "min" до цих процесів не мають ніякого відношення. Так співпало.)
@@РодіонПопов оце дуже ґрунтовний комент! Дякую Вам! Тобто якщо там і є зв'язок, то непрямий, і скоріше у зворотньому напрямку. Дуже радий, що знайшлася людина із фаховими знаннями! Хороший канал :) Я про це "мен-" прочитав в Ольжаса Сулейменова, але у нього то радше художній твір, получається...
Ой, та забудьте. Українців (Русів) у історії постійно показують як яких ось дикунів, що по деревах лазили. Хіба вони могли мати якійсь вплив на інші мови і народи? :) От дивіться, як приклад. Ми знаємо всього два ГУНСЬКИХ слова. І ці слова: "Мед" і "Страва". Як вам? :)
@@Andrew-ic4sj ну для диких в ЄС окремі зали мають в готелях і до шведського столу не підпускають, бо іншим гостям нічого не лишиться, вони їх руssкими називають. А про нас Кобзар писав: "Німець скаже "Ви моголи"... та й до того історію нашу нам розкаже... І в слав'янофіли так претесь... Не дуріте самі себе, учітесь, читайте"
Venedy ne buli slověnami, a lětopisne imę Ingvarь je dostemenno germanske. Natomestь imę Ingor (Igorь) dějsno maje praslověnske poxodženie, vlastne *Ǫgorъ albo Ugorecь sučasnoju mъlvoju.
@@buyten4371 , та я знаю, що це слово тюркского походження і про цю версію (приятель, друг) теж. Просто хотілося, щоб Остап і йому приділив увагу та підтвердив або спростував дану версію
Невеличка помилка - першим великим гетьманом у Польщі та Литві став саме великий гетьман ЛИТОВСЬКИЙ, і це був князь Костянтин Іванович Острозький у 1497 році. У "Короні" такий уряд був утворений лише шість років по тому. Це були часи особистої Унії двох держав, до Любліна лишалося понад 70 років. (Сергій Марущенко)
Браво!!!! Молодець який Ви, шановний оповідачу!!! Дуже цікаво Вас слухати! Всій Вашій команді дякую за це прекрасне відео! Радію, що є в нас така мудра, талановита, енергійна і патріотична молодь, як Ваш гурт!.. Браво!
Що браво??? - Чоловіче добрий, якщо слово "козак" походить з якоїсь з тюркських мов, чому воно не перекладається? Тобто, спробуймо перекласти словосполучення "вільна людина" на казахську, киргизьку або турецьку мову і в нас нічогісінько схожого на "козак" не вийде. Навіть припустимо, що "көч", "көш" або "göç" - це українською гуляти або поневірятися. Якщо саме слово "козак" з цього тюркського кореня виникло в слов'янському мовному середовищі завдяки суфіксу "ак" на зразок слів "русак", "бідняк", воно б, скоріш за все звучало як "кошак" або "кочак", бо є слово в українській мові "кощій", що виникло від цього ж кореня. Тож питання номер один, як "ш" або "тш" ("ч") перетворилося на "з"??? Така метаморфоза здається вкрай малоймовірною. Можлива заміна "с" на "з", заміна одного суфіксу на інший, наприклад "ин" на "ак" (русин - русак). Чесно, не витримує критики версія походження слова "козак" від слова "кочівник" або кореня "коз" у слов'ян від кореня "көч", "көш" або "göç" у тюрків. Здається мені, треба шукати інше пояснення походження слова "козак". Як доказ моїх слів існують не змінені на інші давні українські прізвища тюркського походження Кочубей, Кошуба, де корінь "көч", "көш" залишилися незмінними ще з середньовіччя. Можливо, правда схована трохи в давнішій історії. Чому ще в народі на козаків казали "козара́"? Приклад: Шолохов "Тихий Дон".
Пропоную відео зробити про найбільші помилки аматорів-етимологів: ігнорування часових меж в яких існувало слово, викидання/вставляння голосних коли їм захотілося, читання слів направо/наліво. Бо ви ж бачите скільки Задорнових у коментарях - треба напалмом їх підсмажити трохи, може хтось перестане займатися дурнею 🤓 Мені колись потрапив до рук журнал «Наука и жизнь» зі статтею «О професиональной и любительской лингвистике» - то я, як то мовиться, gained a level і смішно бачити тепер оці «стРАждання фаРАонів» 😆
Дуже цікаво! А взагалі, як тільки люди не пояснюють собі зміст незрозумілих іншомовних слів. Наприклад, моя сусідка, повернувшись із відпочинку у Єгипті, сказала що бедуіни - це ті, що бідують у пустелі. Їй на думку не спало, що це випадкова схожість зовсім різних слів.
розберіть назви очерету, камишу, рогозу. Їх біля 50-60 різних, причому вони часто в залежності від регіону позначають різні рослини, десь рогіз це рогіз а десь камиш, а камиш тоді рогіз чи навіть очерет.
@@bohdanvasylovych4302 Україну складно назвати " середньостатестичною" країною у середні віка, це було дуже розвинена держава і технологічно ( якщо це так можно назвати) і інтелектуально! Це запоребрекові принижують здобутки України, частіше присвоюють здобутки українців, а більшість з нас чомусь ( ще дивніший момент) їм вірять....
@@anastasha_6697 Справа у тому, що дике Залісся було навіть не хрещеним на той момент (як і зара в принципі). Проте еталоновою державою в час Київської Руси була Візантія, не Русь. Польша вже мала навіть свою кам'яну інфраструктуру, ми ж боролися у міжособицях у дерев'яних фортецях.
Дякую вам за канал. Можливо не тільки мене цікавлять наступні теми (в основному порівняльні з російською недомовою). 1)Топоніми. Колись один киянин сказав мені мов би Київ завжди був російськомовним, але не знайшов відповіді чому ж тоді район міста Печерськ, а не Пєщерск. І таких прикладів маса;2) Простота. В нашій мові багато предметів та явищ описується одним словом: олія, хрущ, іменник, сонечко, натомість в російській для позначення використовують два слова!; 3) Багатство мови. Українці мають назви для всіх предметів (тобто іменник) , натомість росіяни використовують описи явищ. Ми кажемо: холодець, морозиво, печеня. Росіяни кажуть: халоднає, мароженає, жаркоє. У них бідна мова.; 4) Послідовність. Українська мова природня, і утворення слів зрозуміле. Приклад: ліки-лікар-лікарня. У російській мові: лекарства-доктор-больница. Корінь взагалі не зрозумілий. Далі буде...
Остапе, маю питання. Ви сказали «диплом, у якому писатиме…» Останнім часом це втретє я стикаюся з вживанням такої форми у подібних реченнях: «у підручнику пише», «на вивісці писало / у казках розповідало». Для мене це дещо екзотично, зокрема й тому, що раніше за все життя такого не зустрічав, а тут раптом наче посипалося. Звичними формами у такому безособовому контексті для мене є рефлексивні (пишеться), результативні (написано) дієслова або ж просто у третій особі множини (пишуть). Що можете сказати про третю особу однини (пише)? Звідки воно вигулькнуло і чому раніше не траплялося?
Ukurainajin цікаво, що я теж тільки останнім часом помітив тенденцію до використання такої форми, хоча поляки та серби цілком собі її використовують без проблем
Поліщуки - то народність полісся; Ковальчуки -звісно ковалі; Литвини - жителі великого князівства літовського; Войт, Войтенко - то від колишнього старости міста - войта; Стельмах - колишня професія, колеса робили; Пінчуки - жителі навколо міста Пінськ; Кучма - або бараняча шапка, а бо просто чуприна; Кушнір, кушнерук - колишня професія, шкіру обробляли; Гутник - від гута, скло виплавляли; Пасічник - звісно від пасіки; Бортник - теж мед збирав, але у диких бджіл (професія); Петренко - це сержант ))), покажіть документи; Бойко - то від карпатського етноса Боїв; Гончаренко - тому шо гончар; Шевченко - від професіїї швець (чоботяр); Гармаш - гарматник; Дідук - різдвяний сніп; Бучинські - трактовку не знаю, але призвище польське; Тартак, тартачний - верстат для розпилювання дошок; Ну й звісно "іменні" (від імен): Лук'янчук, Тимошенко (від Тимофей), Потапенко, Савченко (Сава), Луценко (Луцько), Дем'яненко, Ничепорук (Ничепір), Олексійчук; Це що по пам'яті.
Більшість - запозичені. Усі Олексії, Олександри, Миколаї, Андрій та багато інших - це "хрещені" греко-візантійськи імена. Декілька тюрських - Тимур, Руслан. Німецьких, польських та інших. З ісконо відчизняних лише "слави": Святослав, Ярослав, Ростислов, Мстислав, Вячеслав. Насьогодні Видогостами, Говенами, Людевитами, Осмомислами, Позвиздами нікого не називають. Чи нажаль, чи нащастя для самих дітей.
Сьогодні українці дійсно здебільшого називаються християнськими іменами. Але історично було багато питомо українських імен. Для тих, цікавиться - книга "Словянські особові імена українців: історико-етимологічний словник" Павла Чучки (Ужгород, 2011), де наведено бл. 2000 імен.
@@Yasinets Ненавиджу репліки у стилі: почитайте щось. "Як пройти до вокзалу?" "Почитайте довідник". Якщо щось знаєшь - то кажи. А почитати я й сам зможу.
Та взяти хоча б "Отче наш". Колись у мене в селі цю молитву співали церковнослов'янською: "Отче наш, іже єсі на небесіх...". Я ніколи не розуміла, що це означає і, впевнена, не розумів ніхто. Бо коли я запитала у бабці, що воно таке оте "Іже єсі", вона відповіла: " І жиє си", тобто живе собі, як кажуть в нас на Галичині ) Це я про народну етимологію
@@mandry5063 справді схоже, може осе ба- з'явилося під впливом сього слова, але щоб волна та вовна було з німецької - скоріше ні. Слова сі точно споріднені на Індо-Європейскьому рівні, навіть однакові (окрім різних мовних змін)
З якої мови конкретно слово козак. Бо слово kez - раз, keza - також, зустрічається тільки в турецькій мові. А слово вільний - Bedava. Може козак не тюрського походження?
Не згоден з автором у этимології саме цього слова. Більш правдоподібно, що з половецької (теж тюркська). Cosac - «vigil», «excubiae» (Codex Сumanicus ст. 143)
Цікаво було би дізнатись про походження термінів з української та сусідніх кухонь. Ну от звідки походить Брщ уже розказували багато і по різному. А той же Пструг - це вперше почув. А ще ж є скільки цікавих назв страв: саламаха, юшка, книші, галушки, куліш, флячки, шпундра, шулики, вергуни, таратута, палинка і горілка, узвар, пиво, кутя і паска, нарешті.
куліш точно з тюркської, шпундра чується німецьке, книші флячки польська або ще німецьке.У козаків багато запозичень з тюркської та польської А в польській багато з німецької.
![เจ็บที่ยังฮัก - ม่อน วรวิทย์ [ Official Mv ] จอนนี่มิวสิค](http://i.ytimg.com/vi/KALIGSRSjFs/mqdefault.jpg)
Дивує походження козацьких слів з німецької чи інших мов, тих хто раніше мало цікавився козацтвом, або погано знає історію козацтва.
Так те що гетьман німецького походження я знав ще в школі.
Мені тепер цікаво, чи є в інших мовах слова запозичені з української?
Деякі польські імена за своєю формою явно видаються запозиченнями з української, нажаль, прямо зараз не зможу їх навести. Звичайно, що є запозичення з української мови в инших мовах: uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC
про російську і вплив на неї укранської було на каналі відео. Сирник - тварожнік і т.д. ))
@@AndriiPetrov Насправді, в російській є слово "творожник")
Підтримую. Особливо інших мов (не рашиської).
@@gastinsibonacci8146, але ж не так розповсюджене, як "сирник".
Я і купа інших туристів дуже-дуже би хотіли почути про етимологію карпатських топонімів :)
Дякую. Дуже цікаво. Моя ріднесенька українська мова. З чотирнадцятого намагаюсь спілкуватись виключно солов'їною. Корні-черкащина. Хоча родився, виріс та жив багато років на Донеччині, ,,жил на русском,,. Але вже все, так званий рубікон перейшов. Думаю українською.
Дякую за крутий контент! Хотілося б про козацькі прізвиська, які згодом стали прізвищами, не утвореними з двух слів, а простими!
Чудове відео! Однак, дуже дивно бачити виведення слова козак з турецького kazak від українського філолога, коли є більш древня і близька до нас культурно і географічно тюркська мова та знаменитий словник до неї. Я, звичайно, кажу про половецьку та Codex Сumanicus. У ньому є слово Cosac - «vigil», «excubiae» (ст. 143). Тобто, варта. Що є абсолютно логічною самоназвою, якщо відмовитися від російського наративу про козаків, як втікачів селян і прийняти те, що це спочатку змішаний слов'яно-тюркський напівкочовий народ що жив між Руссю і половецькими землями. Немає нічого дивного в тому, що їх культура і мова мали стільки "запозичень" з тюркських. Тому що це були ніякі не запозичення, це була основа етногенезу.
archive.org/details/codexcumanicusbi00kuunuoft/page/268/mode/2up?q=cosac
Клас! Дякую! Було дуже цікаво дізнатись! Особливо про чайку - шайку!
:)
"Оксана на вишні" це ще нічого в порівнянні з "поплив втоплений" замість "коли втомлений" )))
Сприйняв. Не все зрозумів, але ще маю час взяти до розуму.
Маєтє мою повагу, моє захоплення та інтерес.
Дякую щиро.
Гарну справу робить Остап.
Щира подяка Вам за працю і правду пане !
Слава Україні !
Героям Слава 🇺🇦
Підкаст значно звичніше для вуха і легше для язика, ніж подкаст. Особливо, коли ти не зустрічаєшся в особистому житті з російською.
І це теж.
Не всім словам пощастило бути українськими.))))) Це треба записати)
Дякую, дуже корисний етер!
шикарне відео, дуже дякую! реально деякі походження дуже несподівані))
Вкотре дивлюсь та радію цьому випуску.
Дякую за пізнавальне відео.
Наснаги вам панове. До речі, дивне слово «наснага».
Надзвичайно цікаво! Дякую! Будь ласка, ще!
Обожнюю етимологію!❤ Дякую за відко!
☺️☺️☺️☺️☺️ ООО найприємніше відео, що дивився за останній рік.
Чекаю на подовження !!
Дякую за інформативне відео!) Місцями було весело)
Круто, це дуже цікаво! По більше би розтлумачення слів з козацьких часів. До прикладу етимологію побутову, одяг, їжу, і т.ін.
Етимологія може і не практична, але походження слів - це надзвичайно цікава тема. Сподіваюсь, що ця рубрика стане постійною.
Цікаво, чи можливо дослідити походження назв базових поцесів та явищ (наприклад, сонце, грім, земля, життя, іти, цвісти, бачити, назви кольорів тощо). Чи взагалі можливо дізнатись чому певні первинні речі, які завжди оточували людей називаються саме так, а не інакше? Адже навряд їх запозичували, оскільки такі явища були з людьми завжди і якось їх та й називали.
є багато слів, які не можна пояснити
Видео выложили час назад, 63 тыс просмотров. Це насправді успіх. Дуже інформативно, цікаво та приємно слухати. Подальших успіхів вам.
Випуски стають усе продуманішими. Гарний вступ.
Круто. Дійсно мав хибні уявлення щодо походження багатьох згаданих слів.
Дякую.
Розкажіть про зв'язки української з верхньо і нижньо лужицькою.
звязок є, але лише через старословянську і схожий шлях розвитку
@@withoutwords8136 Я читав, що лексично (саме лексично) до української після білоруської найближче лужицькі.
Дивіться статтю Костянтина Тищенка "Правда про походження української мови" (є й серія відео тут, на TH-cam).
Також у відкритому доступі є його статті "Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти", "Араби на півночі", "24-та перська сатрапія в історії України", "Топонімічний слід в Україні арабо-хозарської війни 710-737 років" тощо.
Сижу, роблю роботу яку мене навчив колега, слухаю вас. І тут ви згадуєте слово - Прізвище того самого колеги. Оце так співпадіння))
Ну дуже цікаво, індоєвропейські мови пішли із середньої течії Дніпра, а українські слова всі запозичені!
Супер, що сказати ;) дякую!
Дякую, що показали мартина) і чайку)))
От такої! Виявляється варто переглядати старі відео!
Дякую за відео. Було б цікаво послухати етимологію назв річок - зокрема, чи залежать ці назви від народів, які проживали поруч чи нападали на ці території.
Дивіться статті професора Костянтина Тищенка (є у вільному доступі):
"Правда про походження української мови", "Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти", "Араби на півночі", "24-та перська сатрапія в історії України", "Топонімічний слід в Україні арабо-хозарської війни 710-737 років"
Дякую запрацю дуже цікаво пізнавально
Карвасари і курвасари... :'D Ну чесно кажучи, моя рідна мова турецька, хоча я теж не помітив зв'язку зі "караван-сарай до того, як ви про це згадали. :D:D:D До речі kervan або караван(ну вже знаєте що означає це слово) і saray(палац, розкішна будівля) походять із перської мови, але так, найімовірніше завдяки туркам існує це слово в українській мові.
Із задоволенням дивлюся ваші відео, і як майбутній філолог та Могилянець сприймаю вас прикладом для себе.
За українську - 👍
@@НесторовыйГлуздъ Емм... ви про те, що пишу українською? :)
@@silentscreamofeast так, бо як Ви розмовляєте українською не чув.
@@НесторовыйГлуздъ ерм... Я більш 2 років живу в Україні. 😁
@@silentscreamofeast Ви в Україні через жінку; вгадав?
Вподобайка 👍 і перегляд ❤️
п. Остап! Дякуємо за вищу лінґвістику ! Пора знати своє коріння. Слава Україні !
Героям слава!
круто) і дуже корисно :)
пеле - поляни, а взагалі полк це також охоронець, ну вот є ж всякі Святополки, Ярополки і тп
Умница, спасибо большое!!! 👍⭐⭐⭐🇺🇦
Найвеличніший гуманітарій всія ютубу
Тільки в цьому відео, він багато в чому помилився.
@@Daniel_Poirot ви в своєму житті багато в чому помилились
@@Міша-ь3с , що ви маєте на увазі?
@@Daniel_Poirot нашо ви ходите по усім коментам і несете оцю х... несенітницю? якшо Остап помиляється - візьміть та запишіть своє відео з детальним аналізом його помилок. Він є кваліфікований спеціаліст. До речі, у германистиці. Замість плюватися - напишіть де, як, які саме факти вам вдаються недостовірними, напишіть тут у коментарях детальний аналіз слів. А скакати і плюватися - це шось дурнувате...
@@bahiraluna , покажіть мені, де я плювався. Я нічого проти Остапа не казав окрім критики в одному чи двох місцях. І здебільшого, коменти я не йому пишу.
Дякую Вам.
Ще було б цікаво дізнатись про виникнення відмінків.
І у цім зв’язку, чому українське "я - мене - мені - мене - мною - мені", де "я" вибивається з системи, виглядає цікаво, знаючи, що тюркскими мовами "я" буде "мен" (принаймні, казахською, туркменською і узбецькою)
Відмінки у тих сучасних індоєвропейських мовах, в яких вони збереглися, сходять до праіндоєвропейської. Себто тут коретніше говорити не про виникнення, а про редукцію та/або зміну - не те щоб їх не було, а потім з'явилися, а рівно навпаки, спершу були, а потім пропали або змінилися. Впевнена реконструкція далі за праіндоєвропейську в давнину поки що неможлива - як коректно зауважив в цьому відео Остап, навіть ностратична гіпотеза щодо спільного предка праєвропейських, алтайських, уральських, картвельських та дравідійських мов є поки що занадто ненадійною.
@@victortregubov3059 це все так. Але в тому, що слово "козак" походить з тюркських мов і є запозиченням, ми не сумніваємось. Так може і форми на "мен-" теж є запозиченням? І не обов'язково треба шукати праіндоївропейскість там, де її нема.
А щодо відмінків загалом - то їх багато різних в різних мовах. Це у слов'ян вони майже однакові скрізь. Цікаво, у кого крім слов'ян такий самий чи схожий набір, і де не такі.
А ще у церковнослов'янській я буде "аз".
Це свідчить про те, що перша особа однини змінює свій займенник частіше, ніж здається.
Тому може і "я" ми запозичили від скандинавів, наприклад, а до того було "мен", як в тюркських.
@@OleksiiBurdin ні-ні, це просто історичний збіг. В індоєвропейських мовах завжди існував "водорозділ" між займенником "я" у називному відмінку з одного боку (хеттське "uk", санскр. "aham", грець./лат. "ego", давньонорвезька "ek", давньоперська "az" тощо), а з іншого боку - непрямі відмінки і присвійні займенники, де як раз і з'являються форми з "m-" ("мій", "мене", скандинавське "min", хеттське "mis", санскр. "mām", лат. "meus", "mihi" тощо). В індоіранських мовах з розпадом системи відмінювання колишні форми непрямих відмінків зайняли нішу основної форми. Так у перській зникло "az", натомість зараз "я" буде "män". В гінді зникло старе "aham", в зараз вони кажуть "main". Схоже явище - в англійській: "it's ME" або "ME too" коли форма "мене" використовується замість "я". Тюркські форми "ben", "men", "män", "min" до цих процесів не мають ніякого відношення. Так співпало.)
@@РодіонПопов оце дуже ґрунтовний комент! Дякую Вам!
Тобто якщо там і є зв'язок, то непрямий, і скоріше у зворотньому напрямку. Дуже радий, що знайшлася людина із фаховими знаннями! Хороший канал :)
Я про це "мен-" прочитав в Ольжаса Сулейменова, але у нього то радше художній твір, получається...
Умница,.респект.
Аєєє, новий контентич!
Дужє цікаво і пізнавально спасибі
от би відео про наші слова в іноземних мовах і загалом наш вплив на інші мови
Про те, як українці створили писемність, а потім з неї чудь і меря почали по-своєму бакалать 😉
+, бо у статті на Вікіпедії написано лише про слово "козак", можливо, є ще цікавинки
@@romanmutel7692 , яке не є тюркським.
Ой, та забудьте. Українців (Русів) у історії постійно показують як яких ось дикунів, що по деревах лазили. Хіба вони могли мати якійсь вплив на інші мови і народи? :)
От дивіться, як приклад. Ми знаємо всього два ГУНСЬКИХ слова. І ці слова: "Мед" і "Страва". Як вам? :)
@@Andrew-ic4sj ну для диких в ЄС окремі зали мають в готелях і до шведського столу не підпускають, бо іншим гостям нічого не лишиться, вони їх руssкими називають. А про нас Кобзар писав: "Німець скаже "Ви моголи"... та й до того історію нашу нам розкаже... І в слав'янофіли так претесь... Не дуріте самі себе, учітесь, читайте"
Дякую, дуже цікавий випуск!
Я давно підозрював, що ім'я інгвар походить от слова ігор, не навпаки, і дійсно, виявляється ігор давньослов'янською венедською мовою це мисливець
Venedy ne buli slověnami, a lětopisne imę Ingvarь je dostemenno germanske. Natomestь imę Ingor (Igorь) dějsno maje praslověnske poxodženie, vlastne *Ǫgorъ albo Ugorecь sučasnoju mъlvoju.
дякую вам
Нууу, Остапе, а я ще очікував почути про етимологію слова джура :(
В кримськотатарській мові є схоже слово - джора. Означає приятель, друг. Може бути вони пов'язані.
@@buyten4371 , та я знаю, що це слово тюркского походження і про цю версію (приятель, друг) теж. Просто хотілося, щоб Остап і йому приділив увагу та підтвердив або спростував дану версію
Поділився з родичами :)
Дякую. Корисно
Невеличка помилка - першим великим гетьманом у Польщі та Литві став саме великий гетьман ЛИТОВСЬКИЙ, і це був князь Костянтин Іванович Острозький у 1497 році. У "Короні" такий уряд був утворений лише шість років по тому. Це були часи особистої Унії двох держав, до Любліна лишалося понад 70 років.
(Сергій Марущенко)
Дуже цікаво. Дякую
Браво!!!! Молодець який Ви, шановний оповідачу!!! Дуже цікаво Вас слухати! Всій Вашій команді дякую за це прекрасне відео! Радію, що є в нас така мудра, талановита, енергійна і патріотична молодь, як Ваш гурт!.. Браво!
Що браво??? - Чоловіче добрий, якщо слово "козак" походить з якоїсь з тюркських мов, чому воно не перекладається? Тобто, спробуймо перекласти словосполучення "вільна людина" на казахську, киргизьку або турецьку мову і в нас нічогісінько схожого на "козак" не вийде. Навіть припустимо, що "көч", "көш" або "göç" - це українською гуляти або поневірятися. Якщо саме слово "козак" з цього тюркського кореня виникло в слов'янському мовному середовищі завдяки суфіксу "ак" на зразок слів "русак", "бідняк", воно б, скоріш за все звучало як "кошак" або "кочак", бо є слово в українській мові "кощій", що виникло від цього ж кореня. Тож питання номер один, як "ш" або "тш" ("ч") перетворилося на "з"??? Така метаморфоза здається вкрай малоймовірною. Можлива заміна "с" на "з", заміна одного суфіксу на інший, наприклад "ин" на "ак" (русин - русак). Чесно, не витримує критики версія походження слова "козак" від слова "кочівник" або кореня "коз" у слов'ян від кореня "көч", "көш" або "göç" у тюрків. Здається мені, треба шукати інше пояснення походження слова "козак". Як доказ моїх слів існують не змінені на інші давні українські прізвища тюркського походження Кочубей, Кошуба, де корінь "көч", "көш" залишилися незмінними ще з середньовіччя. Можливо, правда схована трохи в давнішій історії. Чому ще в народі на козаків казали "козара́"? Приклад: Шолохов "Тихий Дон".
Дуже цікаво! Дякую
Було б цікаво почути щодо етимології топонімів, наприклад півдня України, міську топоніміку
На моєму каналі, коли вийде наступне моє відео, буде теж.
Все майже татарське
Джо Байден- це нащадок Байди
Я б'ю байдики. Я теж нащадок.
Трамп = тремпель
@@Dr.Liwsy., якщо ти їх б'єш, то скажи за що, чи для чого? І що воно таке оті байдики? ))))
@@МаркДжонсон-ч9ы трамп - немец. На самом деле, правильно трУмп.
@@boris324 В америці більшість білих, то не нащадки англійців, ірландців та італійців. А саме нащадки німців.
Пропоную відео зробити про найбільші помилки аматорів-етимологів: ігнорування часових меж в яких існувало слово, викидання/вставляння голосних коли їм захотілося, читання слів направо/наліво.
Бо ви ж бачите скільки Задорнових у коментарях - треба напалмом їх підсмажити трохи, може хтось перестане займатися дурнею 🤓
Мені колись потрапив до рук журнал «Наука и жизнь» зі статтею «О професиональной и любительской лингвистике» - то я, як то мовиться, gained a level і смішно бачити тепер оці «стРАждання фаРАонів» 😆
Дякую!
Дуже цікаво! А взагалі, як тільки люди не пояснюють собі зміст незрозумілих іншомовних слів. Наприклад, моя сусідка, повернувшись із відпочинку у Єгипті, сказала що бедуіни - це ті, що бідують у пустелі. Їй на думку не спало, що це випадкова схожість зовсім різних слів.
Вподобайка каналу дякую
розберіть назви очерету, камишу, рогозу. Їх біля 50-60 різних, причому вони часто в залежності від регіону позначають різні рослини, десь рогіз це рогіз а десь камиш, а камиш тоді рогіз чи навіть очерет.
дам лиха закаблукам, закаблукам лиха дам
О, так)
А десь шувар
Цікавезно! Так, етимологія це дуже цікаво, побільше подібних випусків будь ласка!
логічніше було би продовжити етимологію українських слів, які стали вживати в інших країнах
У вас є можливість дізнатися кілька українських слів, що існували в минулому.
на моєму каналі
Супер!
Добре що хоч чехи відстрілялися за усіх слов'ян "роботом" на віки вперед)
Етимологія вкрай цікава штука, дякую)
сравянє впєрьдьот
Суперово! Дуже корисно й цікаво! Чекаємо на продовження!
Привіт! А я, як завжди глядач.
І я глядач. Став лайк, якщо теж глядач
Дякую, цікаво)
Бомбезний випуск!!!
Дякую за професійну роботу!
Якщо ми запозичували слова з інших мов, а навпаки були випадки, коли тіж самі німці чи турки запощичували слова з нашої мови?
В немецком слово степь точно из украинского заимствовали. За тюркские не скажу, но наверняка должны быть
Скажу щиро, більшість запозичень відбувалося саме з тих мов, держави яких були технологічно розвинутіші ніж середньостатестичні країни, типу України.
у московитів таких слів повно ))
@@bohdanvasylovych4302 Україну складно назвати " середньостатестичною" країною у середні віка, це було дуже розвинена держава і технологічно ( якщо це так можно назвати) і інтелектуально! Це запоребрекові принижують здобутки України, частіше присвоюють здобутки українців, а більшість з нас чомусь ( ще дивніший момент) їм вірять....
@@anastasha_6697 Справа у тому, що дике Залісся було навіть не хрещеним на той момент (як і зара в принципі). Проте еталоновою державою в час Київської Руси була Візантія, не Русь. Польша вже мала навіть свою кам'яну інфраструктуру, ми ж боролися у міжособицях у дерев'яних фортецях.
Дякую вам за канал. Можливо не тільки мене цікавлять наступні теми (в основному порівняльні з російською недомовою). 1)Топоніми. Колись один киянин сказав мені мов би Київ завжди був російськомовним, але не знайшов відповіді чому ж тоді район міста Печерськ, а не Пєщерск. І таких прикладів маса;2) Простота. В нашій мові багато предметів та явищ описується одним словом: олія, хрущ, іменник, сонечко, натомість в російській для позначення використовують два слова!; 3) Багатство мови. Українці мають назви для всіх предметів (тобто іменник) , натомість росіяни використовують описи явищ. Ми кажемо: холодець, морозиво, печеня. Росіяни кажуть: халоднає, мароженає, жаркоє. У них бідна мова.; 4) Послідовність. Українська мова природня, і утворення слів зрозуміле. Приклад: ліки-лікар-лікарня. У російській мові: лекарства-доктор-больница. Корінь взагалі не зрозумілий. Далі буде...
Остапе, маю питання. Ви сказали «диплом, у якому писатиме…» Останнім часом це втретє я стикаюся з вживанням такої форми у подібних реченнях: «у підручнику пише», «на вивісці писало / у казках розповідало». Для мене це дещо екзотично, зокрема й тому, що раніше за все життя такого не зустрічав, а тут раптом наче посипалося. Звичними формами у такому безособовому контексті для мене є рефлексивні (пишеться), результативні (написано) дієслова або ж просто у третій особі множини (пишуть). Що можете сказати про третю особу однини (пише)? Звідки воно вигулькнуло і чому раніше не траплялося?
Ukurainajin цікаво, що я теж тільки останнім часом помітив тенденцію до використання такої форми, хоча поляки та серби цілком собі її використовують без проблем
речь менялась, меняется, и никакие "нормотворцы" изменения не занормируют.
Етимологія українських прізвищ! Дякую!
Поліщуки - то народність полісся;
Ковальчуки -звісно ковалі;
Литвини - жителі великого князівства літовського;
Войт, Войтенко - то від колишнього старости міста - войта;
Стельмах - колишня професія, колеса робили;
Пінчуки - жителі навколо міста Пінськ;
Кучма - або бараняча шапка, а бо просто чуприна;
Кушнір, кушнерук - колишня професія, шкіру обробляли;
Гутник - від гута, скло виплавляли;
Пасічник - звісно від пасіки;
Бортник - теж мед збирав, але у диких бджіл (професія);
Петренко - це сержант ))), покажіть документи;
Бойко - то від карпатського етноса Боїв;
Гончаренко - тому шо гончар;
Шевченко - від професіїї швець (чоботяр);
Гармаш - гарматник;
Дідук - різдвяний сніп;
Бучинські - трактовку не знаю, але призвище польське;
Тартак, тартачний - верстат для розпилювання дошок;
Ну й звісно "іменні" (від імен): Лук'янчук, Тимошенко (від Тимофей), Потапенко, Савченко (Сава), Луценко (Луцько), Дем'яненко, Ничепорук (Ничепір), Олексійчук;
Це що по пам'яті.
Еее. Як же курінь, сердюк, компанійці?
Дякую!!!!
слово схил має щось спільне з англійським hill, а хата з house
Дякую. Просто чудовий контент.
етимологія чи походження українських/слов'янських імен
Більшість - запозичені. Усі Олексії, Олександри, Миколаї, Андрій та багато інших - це "хрещені" греко-візантійськи імена. Декілька тюрських - Тимур, Руслан. Німецьких, польських та інших.
З ісконо відчизняних лише "слави": Святослав, Ярослав, Ростислов, Мстислав, Вячеслав.
Насьогодні Видогостами, Говенами, Людевитами, Осмомислами, Позвиздами нікого не називають. Чи нажаль, чи нащастя для самих дітей.
Сьогодні українці дійсно здебільшого називаються християнськими іменами. Але історично було багато питомо українських імен. Для тих, цікавиться - книга "Словянські особові імена українців: історико-етимологічний словник" Павла Чучки (Ужгород, 2011), де наведено бл. 2000 імен.
@@Yasinets Ненавиджу репліки у стилі: почитайте щось. "Як пройти до вокзалу?" "Почитайте довідник". Якщо щось знаєшь - то кажи. А почитати я й сам зможу.
@@Dr.Liwsy. Ну то не читайте. Відповідь не конкретно вам, але й усім тим, хто цікавиться темою.
@@Yasinets Ти вже витратив дарма час: почитав - а сказати нема що.
Дуже цікаве відео, дякую!
надзвичайно інформативно та захопливо! продовжуйте в тому ж дусі!
Більше таких відео!
"гетьман" перегукується з званням у німецькій армії "гауптман"
@@Sam-wi4zi Ні. Перший гуситский воєвода чех Ян Жижка (1360-1424) не був турком, але Hejtman'ом офіційно титулувався.
Слово "гетьман" не є тюркським. Ані німецьким.
@@Hypostratigos , з'явилося воно ще раніше.
@@Daniel_Poirot та шабля...! коли раніше? приведіть ваші джерела
@@bahiraluna , я про слово "гетьман".
"не всім словам пощастило бути українськими" - це супер! беру на озбоєння ;)
16:25 Тільки "Алтайська" макросім'я - це шось, типу, недоведеної "Ностратичної", а "Праіндоєвропейська" - це реконструйована мова, а не мовна сім'я)))
Так, наша обмовка.
@@pidpilnahumanitarka , плюс инші помилки.
Чудово!
Та взяти хоча б "Отче наш". Колись у мене в селі цю молитву співали церковнослов'янською: "Отче наш, іже єсі на небесіх...". Я ніколи не розуміла, що це означає і, впевнена, не розумів ніхто. Бо коли я запитала у бабці, що воно таке оте "Іже єсі", вона відповіла: " І жиє си", тобто живе собі, як кажуть в нас на Галичині )
Це я про народну етимологію
Lesia Melesia а я в дитинстві, взагалі, не розумів що означає "Очи нажи єси", аж пізніше дійшло що то "Отче наш".
Молодець.Дуже цікаво!
Струм, струмінь, струмок, стрімко - stream
Смак - smak
Дякую - Danke
Струмок може бути все ж таки слов'янським, а не германським, як і струмінь, хоча б адже у балтських теж воно є, та схожі в інших мовних групах.
@@mandry5063 все правильно, окрім вовни - вовна від волна або вьлна
Ці всі слова наврядче запозичення, скоріше просто слова одного індоєвропейського походження
@@mandry5063 справді схоже, може осе ба- з'явилося під впливом сього слова, але щоб волна та вовна було з німецької - скоріше ні. Слова сі точно споріднені на Індо-Європейскьому рівні, навіть однакові (окрім різних мовних змін)
Індоєвропейські мови. Це єдине пояснення.
Шутка про "Шайку" агонь)
До речі, на Мегого переклали назву фільму як "Помста від Кутюр". Я довго сміявся з перекладу :)
Дякую за працю Остапе!
З якої мови конкретно слово козак. Бо слово kez - раз, keza - також, зустрічається тільки в турецькій мові. А слово вільний - Bedava. Може козак не тюрського походження?
"козари" - поцікавтеся хто це та звідки.
В кримськотатарській "keze" - гуляє, бродить. А Bedava - це безкоштовний, але точно не "вільний". "Azat'' - воля, свобода.
Не згоден з автором у этимології саме цього слова. Більш правдоподібно, що з половецької (теж тюркська). Cosac - «vigil», «excubiae» (Codex Сumanicus ст. 143)
Було цікаво! Щееее!!!!!
Огого! Крута тнма. На клейнодах поставив на павзу, щоб відкоментувати про свій захват і поставити лайк
Ви знаєте, що слово "козак" не є тюркським?
@@Daniel_Poirot а якеж воно?
@@СвятославМарченко-м5р , насправді, ви можете самі здогадатися. Якщо ні, на цю тему я випущу відео.
@@Daniel_Poirot аааа, піаришся)
@@СвятославМарченко-м5р , скажімо так, краще попередити.
Дуже цікаво! Вподобайка 👍
Цікаво було би дізнатись про походження термінів з української та сусідніх кухонь. Ну от звідки походить Брщ уже розказували багато і по різному. А той же Пструг - це вперше почув. А ще ж є скільки цікавих назв страв: саламаха, юшка, книші, галушки, куліш, флячки, шпундра, шулики, вергуни, таратута, палинка і горілка, узвар, пиво, кутя і паска, нарешті.
куліш точно з тюркської, шпундра чується німецьке, книші флячки польська або ще німецьке.У козаків багато запозичень з тюркської та польської А в польській багато з німецької.