Я бачу, що багатьом потрібно проговорити свої відчуття та свій досівід переходу на українську. Це дійсно непростий процес. Він пов'язаний у першу чергу з тим багатовіковим нашаруванням оросійщення і приниження україномовних. Тому поділюся і своїм досвідом. Я перейшла на українську після початку повномасштабної війни. Так як це була друга і цього разу свідома спроба переходу, я намагалася для себе усвідомити, що саме я хочу досягти цим переходом. При цьому - це повинні були бути підстави, які змодуть перейти назавжди, а не тимчасово. Мені здається, я їх знайшла. 1. Я не маю хейту до людей, які не перейшли. Бо я розумію, що це нелегко. 2. Я лише розмовляю українською і питаю, чи мій опонент її розуміє. Цього достатньо. І мій вже майже трьохрічний досвід показує, що це працює. 3. Перехід паправлений не для того, щоб зробити назло російськомовним, а для популяризації української. 4. Я володію загалом 4 мовами і кожного дня ними користуюся. І в залежності від ситуації стрибала з української на російську і навпаки. Але мені обрида була сама ситуація, що я стрибаю. Тому вирішила, що я повинна зупинитися на одній мові з людьми, які її розуміють. Тому російська зараз у мене лише для розмови з людьми, які не розуміють ніякої іншої мови. Стрибати потрібно зараз менше 5. Для себе я хотіла досягти того рівня, щоб я говорячи українською почуіалася натурально, вільно, не помічаючи цього. Щоб не залишалося ніяких потаємних незручностей. Тобто як поляки говорять польською і це для них нормально, чехи - чешською, серби-сербською. При чому я тут свідомо навожу носіїв мов, які схожі на українську. Тому що я несла відчуття, що коли я говорила українською - це було незручно і штучно, я відчувала, що мої опоненти не зовсім мене сприймають і що я в один момент належала не до більшості , а до меншості. Через 2 роки я досягла всіх цілей. Я перйшла на новий рівень. Я не відчуваю незручностей, я не ненавиджу російську і я слухаю навіть іноді російськомовних блогерів, я не відчуваю себе меншістю. Тобто українська мова стала частиною мене. І всі мої друзі, знайомі також реагують на цей факт абсолютно нормально. Тому головне як на мене вірно проставити вірні цілі переходу, щоб почуватися у переході комфортно
@@helen9016 хто розуміє українську - українською. Вони відповідають російською, якщо їм зручно. Це для мене не проблема. Я взагалі вважаю- що це єдиний варіант залишатися кожному у зручних для нього рамках. З тими хто не розуміє української - англійською, німецькою або російською.
Якщо цькувати людину за те, що вона говорить українською - вона переходить на російську, якщо цькувати людину за те, що вона говорить російською - вона залишається російськомовною) цікаво чи не так?)
Розкажу про досвід, як я вирішив перейти на українську в 11 класі. Буде пізнавально для всіх, хто з умовного Києва хейтить тих, кому важко перейти чи перейти повністю. Це був 2017 рік, Ізюм, схід, де була купа вати і непокараної сєпарні довкола. Російська ж - була домінантною. Коли я почав говорити українською не лише з друзями чи вдома, а в публічних місцях, мені було важко. Бо люди не лише озирались і дивились як на дебіла, але і сварились. Доходило до фраз: "у нас тут так не разгаварівают"/"ти шо фашист?"/"ти патріот чи шо? (так, це така образа)". Я впевнений, що так само було і в десятках-сотнях міст сходу чи півдня. Багато людей не витримували і повертались до російської. Я не підтримую їх, але і не засуджую їх, бо знаю контекст. А тепер уявіть, що їх та інших, хто не проти б перейти на українську, ще й починають мочити свої, замість того, щоб зрозуміти і підтримати на дійсно важкому шляху. Цих людей нерідко цькують по дефолту. Але це шлях в нікуди, точніше - шлях до відторгнення цих людей і дає хіба що відчути власну зверхність над кимось. Не можна казати людині, що вона гівно, зрадник і що через неї почалась війна, і водночас хотіти від неї лояльності і переходу на українську. Для мене публічно говорити російською - крінж і по мірі заохочення і підтримки українською це відійде на маргінес. Це виправляється лише багаторічною підтримкою і сприянням, але аж ніяк не цькуванням, відторгненням і вимогою змінитися от аж одразу.
Дивує глибоке нерозуміння авторами минущості категоричного заперечення всього російського. Зараз не час саморелефксії, а час виживання. Претензії до суспільства в надмірній емоційності взагалі виглядають як самомилування. Слухайте Євгенію Кузнєцову, вона використовує науковий підхід в дослідженні мови, а не емоції.
я абсолютно нормально ставлюся до російськомовних людей - такі обставини були. Але те, що повномасштабне вторгнення не є достатнім аргументом для початку переходу на українську - це для мене червоний прапорець. Особливо коли люди вчать своїх дітей російської. Як це розуміти? Ті хто зараз намагаються переходити - великі молодці. Це дуже важко, але необхідно для нашої країни
Дуже відгукується позиція Катерини щодо багатьох питань. Але от позиція Гліба здивувала. Загалом раніше я була прихильницею лагідної українізації. Згодна, нам потрібно витіснити російську у всіх можливих сферах. Бо просто заборона російської не спрацює. І тому потрібні шедеври літератури, культури, кіно, музики українською. Але тут одразу виникає питання: а хто має ці шедеври створювати? У російськомовних на це немає запиту узагалі. Крихітний відсоток україномовних? Тих, яких із кожним днем меншає? А якщо ці шедеври зараз уже зʼявляються, але їх потрібно популяризувати. І так, зараз просто віральними вони не стануть, якщо у російськомовних українців буде стабільний природний запит на російськомовний продукт. А хто їх популяризуватиме тоді? У цьому й сенс цінності переходу на українську - не для того, аби просто перейти і позбавитися тиску суспільства, а щоб цією мовою створювати щось цінне і популяризувати роботу інших. А тому і створювати запит на україномовний продукт.
Гліб в одному реченні каже, що керуватись емоціями - це по-дитячому і тут же використовує словосполучення "мене бісить")) Насправді це трохи маніпулятивна позиція, не можна зафіксувати, що емоції - це виключно дитяче. Це скоріш схоже на "іраціональне бажання", на "я хочу попри все". І так, є люди, які хочуть щоб було так як вони хочуть, попри все, навіть дуже дорослі люди. Але одні люди хочуть, щоб так РОБИЛИ ІНШІ, а ще якісь люди РОБЛЯТЬ САМІ так, щоб так як вони хочуть - відбувалось. І саме в цьому різниця дитячої позиції та дорослої позиції, а не в емоціях як таких. І в цьому сенсі обидві проговорені позиції в підкасті - дитячі)) я так бачу (с) )) Але знову і знову - дуже важливі питання під дуже важливим кутом, дякую. Ще додам. Поки ми не визначимось зі своїм минулим і не визнаємо свій шлях в минулому - ми не зможемо провести вектор в майбутнє. Це аналіз і прогноз - прогноз без аналізу не працює. А це величезний, невимоний пласт роботи, це те, про що я слухала у вас в подкасті із Снайдером. Але ми маємо це зробити. Найголовніше питання (як на мене, звісно) - визначити для себе, чи ми жертва і завжди-окуповані. Або ми частина історії і брали участь у всіх процесах, шо відбувались і маємо це визнати. Разом із збудованими гідроелектростанціями та Софією Ротару. Але разом із тим - і як величезна країна впливу у другій світовій, припустимо, бо зараз ми ВСЕ віддаємо рф - і плюси, і мінуси. Ми маємо відповісти на питання "хто ми були" і визначитись "ким хочемо стати". Якщо ми бачимо Україну мультикультурною країною - ми НЕ ЗМОЖЕМО і НЕ МАЄМО закривати очі на пласт під назвою "російський вплив", починаючи від Іронії долі і закінчуючи російською мовою. Якщо ми прагнемо стати націоналістичною країною і вирішувати свої проблеми та задачі САМОСТІЙНО - так, треба вводити ультраправу диктатуру і загяніти "інших" у гетто. Але знову і знову - ми маємо спочатку визначитись, хто ми.
Цікаво, що російська мова стала майже таємною мовою для своїх. Нею тепер спілкуються з рідними, з найближчими друзями - тими, хто точно не дорікне "чому не державною". Річ про тих українців, для кого російська мова рідна, так от сталося, цього не відмінити. А коли забороняють спілкування рідною мовою, то доводиться їй переходити у підпілля.
Це мова, якою батьки розмовляли з новонародженою дитиною. Це мова, на якій дитина вимовила свої перші слова, якою навчилася розмовляти, на якій дивилася перші мульфільми, на якій читала перші книжки. Я от народилася в Херсоні і все це моє вперше - було на російській мові. Школа російська. Оточення на 90 відсотків - російськомовне. Так, я вивчила українську мову самостійно, і знаю її, але на жаль, рідна моя мова - російська. Хоч прожила все життя у українському Херсоні і Росію ненавиджу.
@@helen9016 Ну, в мене десь так само, російськомовна родина, все життя говорив російською. Іноді, коли було треба, переходив на українську. Після повномасштаного вторгнення від російської мови нудить, буквально не можу її сприймати. Повністю перейшов на українську. І не бачу ніякої проблеми в том що в дитинстві батькі зі мною говорили російською. Не вважаю її для себе рідною. Не розумію яка різниця якою мовою ти вчився чи спілкувався з рідними. Для мене не має значення що мама зі мною говорила російською. Це було в минулому, сьогодні все інакше. Не розумію навіщо за це триматися.
Згодна з Глібом і з його "непопулярною" думкою (яка насправді надпопулярна). Люди, які не розуміють складність соціальних середовищ - дуже дивують своєю засліпленою наївністю.
З розмови абсолютно зрозуміло чому на українську перейшла Катерина. Але за величезною кількістю різних загальних аргументів не зрозуміло чому цього не зробив Гліб. Було б правильно з цього почати. Типу я не переходжу на українську тому що це принципова позиція. Або мені просто в падлу. Або я не можу. Розуміючи причину, можна будувати аргументовану розмову. А так, це схоже на позу.
Мене дуже бісить, коли люди лізуть в приватне життя, влаштовують опитування «а якого російського блогера ви дивилися востаннє», лізуть в телефон тощо. Чуваки, приватність існує не просто так, і комсомолу там не місце
Якщо через ваше "приватне життя" в майбутньому мої діти будуть рости в російськомовному середовищі, бо батьки її друзів дивляться дудя, то це вже не ваше приватне життя.
@@hjálmberi-uðr яка дешева маніпуляція. мова йде про середовище, яке ви адвокатуєте своїм "бе, ме, російськомовність нормальна". я кажу що мене це не влаштовує.
@@DmytroTkachenko1яким чином вашого середовища стосується моє приватне життя? Ви розумієте взагалі, що приватне - воно на те і приватне, щоб залишатися в дуже вузькому просторі, де немає місця ні вам, ні вашим дітям. Тому я не розумію, чому я маю оглядатися на те, що вас влаштовує чи ні.
Я з тих хто взагалі не пише коментарі... і нікого не хейчу за кацапську, і всім рекомендувала Бабель... На 15й хвилині геть почало вивертати від т.з.аргументів Гліба. Дуже захотілось щоби у його бульбашку зайшло вдосталь 'раціонального', нормальних мовних пояснень (Мова-меч Є.Кузнєцової?) і глибоке розуміння хибності вкорінення понять типу "російських українців". Не треба демонізувати українців, в яких є жива ПОТРЕБА жити в безпечному, україномовному середовищі. Катерино, не узагальнюйте неясно чию думку. Ви така сама молодчина, як і ті хто перейшов на українську до повномасштабної! Для чого ця штучна другосортність? Спокійно поширюйте свої старі дописи. .. здається, Ви геть не враховуєте тих людей які 'тихо' згодні з Вами, який більшість. Просто якесь нікчемне щось висере агресивно-критичне - і Ви вже гадаєте що ВСІ українці Вас 'захейтять'. .. просто багатьом норм людям ліньки писати нейтрально-хороші коменти. Ідея подкасту про болючі теми - супер, підтримую. Але вже на минулій темі про хороших кацапів трохи стискались зуби, а тут - ну занадто по живих і давніх ранах... щоби що? Я, україномовна, яка перейшла з суржику в студенстві .. більше зрозуміла, заглибилась в контекст Гліба і йому подібних, була ще більш толерантною, ще більше давала їм часу і виправдань? ..Під соусом розмови інтелектуалів й лідерів думок.. ? Певне, ви не розумієте рівня своєї відповідальності
Але ж Гліб взагалі не проти переходу. Він на шляху. Він вже це робить. У нього є свої думки. Вони справді можуть не подобатись, але ж не можна за це одразу вішати клеймо ворога. Завтра він мобілізується і стане в загальному уявленні героєм. Але це буде та сама людина
@@katerinakobernik2141 так клеймо ворога тут ніхто не вішав. І оцінювати його сьогоднішній базар з перспективи дуже гіпотетичної мобілізації в майбутньому абсурдно й смішно. Тут ще згоден про відповідальність - ви ж публікуєтесь від медіа Бабель, а не з власних акаунтів, тому зашквар (хоч і гарно запаковано)
Дійсно, існує україномовна бульбашка свідомих патріотичних людей, які постійно декламують як воно має бути, але якщо ви поїдете у східні або південні міста, наприклад, ви будете вражені наскільки ваша бульбашка є саме бульбашкою, а реальність насправді трохи інша. І дай Боже нам розуму якось делікатно це вмістити в себе і якось переварити, бо все ж таки нам потрібно будувати міцну, об'єднану національну державу з розумними і толерантними один до одного людьми.
"Розклад" Гліба - це підпирання рашизму, росії і путіна. Бо в голову не вкладається як може українець сьогодні, зараз, користуватись "язіком" ворога. Коли є власна, рідна мова, яку росіяни намаглись знищити продовж сотні (!) років. Коли українець (або той хто вважає себе українцем), який користується російською мовою, заохочує росіян загарбувати українські землі, бо звісно що путін і росіяни подивились на Україну побачили багато російськомовних і подумали: "Наші!" (це не єдина причина, але одна із точно). Коли на сучасному етапі російські війська йдуть війною тільки туди де є помітна кількість російськомовних, яких вони вважають "своїми": Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас (щодо Сирії то там також чимало російськомовних, на двох великих російських військових базах). Коли російська мова є основою (!) "руцькаво міра" бо усі російськомовні вважаються часткою того "міра". Відчувається нещирість, що "ненавидів російську і українську літературу". І взагалі гидко слухати Гліба, це відсталість, яка завжди є гидкою. Ненависть? Ні, просто зневага. Тому припинив слухати цю жалюгідність.
Взагалі незрозуміло, для чого ті Олєги, Ярослави, Володимири привезли сюди й розповсюдили слове́нскїй ѧ҆зы́къ тисячу років тому, коли була своя прекрасна мова.
Мене бісить, коли популярні блогери в своїх соц мережах на початку війни переходили на українську, а зараз повернулися до рос. На рахунок інших кейсів все одно, погоджуюся з потребою в створенні українських шедеврів (але й тут прозвучало трохи перекладання відповідальності, що "ви там давайте, створюйте, а я постою, подивлюся")
Я капітан очевидність але все ж таки все просто: Україна - українська росія - російська. Минуле України важке. Нас вбивали і вбивають. І зараз ми боремося за майбутнє. Я не хочу російського майбутнього і нічого з цим повʼязаного. + коли бачу підлітків/дітей які говорять російською відчуваю огиду, і боюсь щоб історія знов не ходила по колу. Ці підлітки слухають російський контент. До чого це нас приведе?
Я осилив половину відео. Не почув від колеги Каті нічого про те, чому він не перейшов повністю на українську, чому Катя норм змогла, а у нього не вийшло. Що складного? Навіщо російська мова сучасній Україні? (для того щоб читати першоджерела? Ну це лол.) ну, багато питань.
1.Кількість слова - паразита «типу» на хвилину часу заважає почути думки, врешті і співрозмовник інфікується цим словом.2. чому ж «такі геніальні фільми міхалкова» , якщо вони такі вартісні, як ви говорите, ні разу не спрацювали як «щеплення» для населення рф?!?
ніколи не читала російську літературу, хоча народилась в 1987 році. у нас в школі навіть такого предмету не було, хоча я навчалась за 25 км від києва. російську літературу викладали в рамках зарубіжної. і тут стейнбек переміг достаєвського і булгакова. те саме з радянським і російським кіно. іронію долі я вперше подивилсь в 25 років, а російські тайтли, які я бачила, можна на пальцях порахувати. але судячи з вашої розмови, не в усіх такий бекграунд
Класна розмова, задоволення, дякую) До речі, я теж вважаю, що "Утомленные солнцем" - це ідеально ємка форма передачи суті тоталітарної влади, створеної Сталіним (ледь не написала машинально Путіним). А піздьож, на мій погляд - невід'ємна частина військової пропаганди. На жаль. І з цим нічого не поробиш.
Прослухала всі випуски вашого подкасту. З чимось, про що говорить Катерина згодна, але є важливі суперечливі моменти. Зачепило те, що Катерина зробила акцент на тому, що зайвий раз не хизується своїм життям в соцмережах, щоб не скривдити когось цим, бо не на часі. І в цей же час говорить про огиду до російськомовних (підозрюю українців), бо з росіянами все ясно й так. Проте враховуючи, що російська є рідною мовою для половини країни це дивує. Тобто боятися виставити сторіз з умовного басейну під Києвом і не боятися говорити про огиду, висловлюючи цим ставлення до мільйонів людей, які говорили свої перші слова і вчилися думати цією мовою. Це неповага, хоча емоційно ці пасажі зрозуміти можна. Але на довгій дистанції це може стати деструктивною позицією, на жаль. Я щиро розділяю ваші почуття стосовно того, коли хтось зі знайомих виїздить за межі України зараз (хоча лишалися в країні перші два роки після повномасштабного вторгнення). Проте чи не вбачаєте ви звʼязку між вашою позицією (зокрема як головної редакторки медіа) та цими виїздами? Я наприклад не хочу ростити дітей у країні, де так відверто демонструється огида до людей, які є носіями певної мови. На мою думку, це робить і так складне життя в Україні ще більш токсичним, а найсумніше, що це йде від твоїх співгромадян, з якими ви маєте буті пліч о пліч в цю мить.
В моїх словах немає огиди. Як вона може бути, якщо Гліб, мій друг, говорить російською? І мій чоловік теж. І якщо вона мене тригерить, то це реакція організму. Моя позиція про іншу і я її висловлюю досить детально. "Я не хочу ростити дітей у країні, де..." - це можна сказати абсолютно про будь що в абсолютно будь якій країні. Расизм, нетерпимість, вбивства на релігійному грунті є по всьому світу. В Україні цього, до речі, навіть менше, ніж в більшост країн Європи, бо немає проблеми мігрантів. Якщо ви не хочете ростити дітей в Україні - це ваш свідомий вибір. Якщо хочете - теж. І в останньому випадку ви робите все, щоб зробити країну кращою для своїх дітей. В першому - не робите і їдете. Моя позиція чи висловлювання абсолютно точно не будуть тут вирішальним фактором. Як на мене, це перекладання відповідальності за свій вибір на інших.
Я би прирівнював до вихрестів в залежності від минулого, якщо людина була проукраїнська, займалась корисною для держави діяльністю, як наприклад Горький Лук, царство йому небесне, і він починав переходити на українську, але не встиг😢, такі люди не є "вихрестами" а "вихрести" це такі як Лобода, Єфросиніна, увесь склад 95 кварталу тощо. Згадались тільки люди мистецтва... Всі популяризаторські заходи потрібні, але цього замало, без примусу, і створення примусових умов це буде не ефективно і довго. Російська якраз завойовувала простір примусово.
Ведучому надзвичайно важко дається українська мова. Дуже відчувається, що в побуті він нею геть не спілкується і робить це лише в публічному полі (не дуже добре). Рівень володіння мовою та словниковий запас, як у продавця овочів на Володимирському базарі, вибачте. Це не рівень співробітника медіа. І найсумніше, що це відбувається під великим примусом, це видно навіть по виразу обличчя й тих наративах, які він транслює. Відверто кажучи, то більше поваги викликало б те, якщо б ця людина себе так «не ламала» і продовжувала говорити рідною для себе мовою. Меседж про Панаса Мирного і Достоєвського закинутий публіці, щоб зайвий раз «не докапувалися». Ймовірно, що спікеру все ж ближчий Достоєвський, хоча він усіляко намагається відхреститися від цього. Врешті виходить, як у фільмі Міхалкова, про якого ви тут згадували - свой среди чужих, чужой среди своих (з тією різницею, що спікер ніде не свій тепер). Бо для україномовних нещирий перевертень, а для російськомовних українців не найвдаліший конформіст. Можна по-різному ставитися до Арестовича, але він зараз виглядає більш цілісною та консистентною людиною у своїй поведінці, ніж пан з відео.
Тобто ви були людиною, яка мала всі можливості говорити українською, створювати український контент, допомагати друзям ростити дітей в україномовному середовищі. Але ви зробили свідомий вибір і обрали російську. А потім змінили свою думку і вирішили, що маєте право мовчати інших? Виносити вироки? Це справді банальне лицемірство
Проста перевірка для всіх, хто пред'являє людям за мову - мобілізуватися. Серед офіцерів, особливо старих, багато російськомовних. Якщо мобілізований активіст піде до кінця і відмовиться виконувати накази російською - супер. Але якщо він перед старшим за посадою і званням запхає язика глибоко у своє велике майбутнє, то така і ціна тої позиції надважливої. Принципи перевіряються тоді, коли за них є наслідки.
терпіти не могла Іронію долі, олів'є чи шубу іла, але тому, що іншого батьки не готували на новий рік. Все своє життя було відчуття, що все, що мене оточувало в совку не моє. Дослухала це відео до середини і виключила - шкода мені обох ведучиш, ви реально просто перевзулись. позитив - ну, хоч через страх говорите українською
@@Olena_Yatelа на основі чого тоді ви зробили висновки, що ми перевзулись, а ви просто повернулись до чогось справжнього і українського, що в вас дрімало все життя в союзі? Це мова? Ви почали нею говорити одразу, як усвідомили, що маєте це право? В 80-х? Ранніх 90-х?
Забить на форму и сконцентрироваться на содержании нашим хуторянам крайне сложно) Когда рф планировала войну им было абсолютно безразлично, сколько на каком языке говорит, сколько поддерживает рф и тд. Они просто смотрели на статистику нашей кукурузно-подсолнечной демократии, и ждали момента, когда население будет беднее всего, поддержка институтов власти меньше всего и тд. Они просто ждали уязвимую ситуацию в социально-экономическом плане. В 19 году явка на выборы в парламент была 46%, самый низкий показатель с 91 года, а в 18 году украинские домохозяйства тратили 46% своего дохода на еду(Держстат). В последствии, Украинское население обеднело из за ковида, и очень сильно разуверилось в демократических институтах, случился час Х. По этому, нельзя говорить с людьми, которые не слушают содержание сказанного. Экономика, вполне точно, справляется с прогнозированием момента, когда штыки влетят в ваше горло. И будет без разницы, на мове вы говорите, или на языке. По этому давайте дальше обсуждать культуру и прочий хлам, но не будем обсуждать экономические явления нашей страны) Я из Харьковской обл.
есть РОДНОЙ язык, а есть ваше "бла бла бла". давайте все перейдем на корейский, или французский испанский? нет? и вам нет. пс: для особей которые связывают язык и вторжение - у вас более серьезные проблемы в жизни(В ГОЛОВАХ) чем языковой вопрос
На побутовому рівніі хейтять найжорсткіше ті, хто гадки не має як це - перейти на українську мову. Це або ті, хто до неї повернулись, або молодь, яка не знає історії своїх батьків, народжених за радянського союзу. І це провина тих самих батьків. Наша провина. І ці хейтери дуже скоро вийдуть і на професійний рівень.
@@ivanlozowy скажіть, будь ласка, а ви звідки родом і де росли?))) Бо я от з Ізюма, говорю українською з 2017 року і мені здається, що ви не розумієте контекст, в якому жили і живуть мільйони.
@@oleksandrmiasyshchev3908 Я живу в Україні безперервно 33 років, прекрасно розумію "контекст", якого вже не має ... 33 років. Знаю точно, що той хто вважає себе українцем але сьогодні користується -- чи то в побуті чи то регулярно -- мовою ворогів-росіян, тим самим себе принижує.
@@ivanlozowyрідна мова це та, якою тебе батьки, матір навчила говорити. І далеко не у усіх вона українська. І да, важко переходити. А загалом і не треба
![[Sub Thai] APT. - ROSÉ & Bruno Mars](http://i.ytimg.com/vi/bYjhzP8x_uc/mqdefault.jpg)
Я бачу, що багатьом потрібно проговорити свої відчуття та свій досівід переходу на українську. Це дійсно непростий процес. Він пов'язаний у першу чергу з тим багатовіковим нашаруванням оросійщення і приниження україномовних. Тому поділюся і своїм досвідом. Я перейшла на українську після початку повномасштабної війни. Так як це була друга і цього разу свідома спроба переходу, я намагалася для себе усвідомити, що саме я хочу досягти цим переходом. При цьому - це повинні були бути підстави, які змодуть перейти назавжди, а не тимчасово. Мені здається, я їх знайшла. 1. Я не маю хейту до людей, які не перейшли. Бо я розумію, що це нелегко.
2. Я лише розмовляю українською і питаю, чи мій опонент її розуміє. Цього достатньо. І мій вже майже трьохрічний досвід показує, що це працює.
3. Перехід паправлений не для того, щоб зробити назло російськомовним, а для популяризації української.
4. Я володію загалом 4 мовами і кожного дня ними користуюся. І в залежності від ситуації стрибала з української на російську і навпаки. Але мені обрида була сама ситуація, що я стрибаю. Тому вирішила, що я повинна зупинитися на одній мові з людьми, які її розуміють. Тому російська зараз у мене лише для розмови з людьми, які не розуміють ніякої іншої мови. Стрибати потрібно зараз менше
5. Для себе я хотіла досягти того рівня, щоб я говорячи українською почуіалася натурально, вільно, не помічаючи цього. Щоб не залишалося ніяких потаємних незручностей. Тобто як поляки говорять польською і це для них нормально, чехи - чешською, серби-сербською. При чому я тут свідомо навожу носіїв мов, які схожі на українську. Тому що я несла відчуття, що коли я говорила українською - це було незручно і штучно, я відчувала, що мої опоненти не зовсім мене сприймають і що я в один момент належала не до більшості , а до меншості.
Через 2 роки я досягла всіх цілей. Я перйшла на новий рівень. Я не відчуваю незручностей, я не ненавиджу російську і я слухаю навіть іноді російськомовних блогерів, я не відчуваю себе меншістю. Тобто українська мова стала частиною мене. І всі мої друзі, знайомі також реагують на цей факт абсолютно нормально. Тому головне як на мене вірно проставити вірні цілі переходу, щоб почуватися у переході комфортно
@@olgagatlin7874 Як ви спілкуєтесь з російськомовними друзями або рідними?
@@helen9016 хто розуміє українську - українською. Вони відповідають російською, якщо їм зручно. Це для мене не проблема. Я взагалі вважаю- що це єдиний варіант залишатися кожному у зручних для нього рамках. З тими хто не розуміє української - англійською, німецькою або російською.
Якщо цькувати людину за те, що вона говорить українською - вона переходить на російську, якщо цькувати людину за те, що вона говорить російською - вона залишається російськомовною) цікаво чи не так?)
Розкажу про досвід, як я вирішив перейти на українську в 11 класі. Буде пізнавально для всіх, хто з умовного Києва хейтить тих, кому важко перейти чи перейти повністю.
Це був 2017 рік, Ізюм, схід, де була купа вати і непокараної сєпарні довкола. Російська ж - була домінантною.
Коли я почав говорити українською не лише з друзями чи вдома, а в публічних місцях, мені було важко. Бо люди не лише озирались і дивились як на дебіла, але і сварились. Доходило до фраз: "у нас тут так не разгаварівают"/"ти шо фашист?"/"ти патріот чи шо? (так, це така образа)". Я впевнений, що так само було і в десятках-сотнях міст сходу чи півдня.
Багато людей не витримували і повертались до російської. Я не підтримую їх, але і не засуджую їх, бо знаю контекст. А тепер уявіть, що їх та інших, хто не проти б перейти на українську, ще й починають мочити свої, замість того, щоб зрозуміти і підтримати на дійсно важкому шляху.
Цих людей нерідко цькують по дефолту. Але це шлях в нікуди, точніше - шлях до відторгнення цих людей і дає хіба що відчути власну зверхність над кимось. Не можна казати людині, що вона гівно, зрадник і що через неї почалась війна, і водночас хотіти від неї лояльності і переходу на українську.
Для мене публічно говорити російською - крінж і по мірі заохочення і підтримки українською це відійде на маргінес. Це виправляється лише багаторічною підтримкою і сприянням, але аж ніяк не цькуванням, відторгненням і вимогою змінитися от аж одразу.
Дякую що ускладнюєте дискурс 🙏. Продовжуйте.
Дивує глибоке нерозуміння авторами минущості категоричного заперечення всього російського. Зараз не час саморелефксії, а час виживання. Претензії до суспільства в надмірній емоційності взагалі виглядають як самомилування.
Слухайте Євгенію Кузнєцову, вона використовує науковий підхід в дослідженні мови, а не емоції.
Цілісний науковий підхід неможливий без емоційної складової. Ну і помилка того, хто вижив в багатьох випадках.
я абсолютно нормально ставлюся до російськомовних людей - такі обставини були.
Але те, що повномасштабне вторгнення не є достатнім аргументом для початку переходу на українську - це для мене червоний прапорець.
Особливо коли люди вчать своїх дітей російської. Як це розуміти?
Ті хто зараз намагаються переходити - великі молодці. Це дуже важко, але необхідно для нашої країни
Дуже доречна розмова! Дякую що піднімаєте такі питання для обговорення
Ми весь час забуваємо попросити підписатись і коментувати, тож, люди добрі і злі, пишіть фідбек тут.
Дуже відгукується позиція Катерини щодо багатьох питань. Але от позиція Гліба здивувала.
Загалом раніше я була прихильницею лагідної українізації.
Згодна, нам потрібно витіснити російську у всіх можливих сферах. Бо просто заборона російської не спрацює.
І тому потрібні шедеври літератури, культури, кіно, музики українською.
Але тут одразу виникає питання: а хто має ці шедеври створювати? У російськомовних на це немає запиту узагалі. Крихітний відсоток україномовних? Тих, яких із кожним днем меншає?
А якщо ці шедеври зараз уже зʼявляються, але їх потрібно популяризувати. І так, зараз просто віральними вони не стануть, якщо у російськомовних українців буде стабільний природний запит на російськомовний продукт. А хто їх популяризуватиме тоді?
У цьому й сенс цінності переходу на українську - не для того, аби просто перейти і позбавитися тиску суспільства, а щоб цією мовою створювати щось цінне і популяризувати роботу інших.
А тому і створювати запит на україномовний продукт.
Чекаю на продовження розмов.
Гліб в одному реченні каже, що керуватись емоціями - це по-дитячому і тут же використовує словосполучення "мене бісить")) Насправді це трохи маніпулятивна позиція, не можна зафіксувати, що емоції - це виключно дитяче. Це скоріш схоже на "іраціональне бажання", на "я хочу попри все". І так, є люди, які хочуть щоб було так як вони хочуть, попри все, навіть дуже дорослі люди. Але одні люди хочуть, щоб так РОБИЛИ ІНШІ, а ще якісь люди РОБЛЯТЬ САМІ так, щоб так як вони хочуть - відбувалось. І саме в цьому різниця дитячої позиції та дорослої позиції, а не в емоціях як таких. І в цьому сенсі обидві проговорені позиції в підкасті - дитячі)) я так бачу (с) ))
Але знову і знову - дуже важливі питання під дуже важливим кутом, дякую.
Ще додам. Поки ми не визначимось зі своїм минулим і не визнаємо свій шлях в минулому - ми не зможемо провести вектор в майбутнє. Це аналіз і прогноз - прогноз без аналізу не працює. А це величезний, невимоний пласт роботи, це те, про що я слухала у вас в подкасті із Снайдером. Але ми маємо це зробити. Найголовніше питання (як на мене, звісно) - визначити для себе, чи ми жертва і завжди-окуповані. Або ми частина історії і брали участь у всіх процесах, шо відбувались і маємо це визнати. Разом із збудованими гідроелектростанціями та Софією Ротару. Але разом із тим - і як величезна країна впливу у другій світовій, припустимо, бо зараз ми ВСЕ віддаємо рф - і плюси, і мінуси.
Ми маємо відповісти на питання "хто ми були" і визначитись "ким хочемо стати". Якщо ми бачимо Україну мультикультурною країною - ми НЕ ЗМОЖЕМО і НЕ МАЄМО закривати очі на пласт під назвою "російський вплив", починаючи від Іронії долі і закінчуючи російською мовою. Якщо ми прагнемо стати націоналістичною країною і вирішувати свої проблеми та задачі САМОСТІЙНО - так, треба вводити ультраправу диктатуру і загяніти "інших" у гетто. Але знову і знову - ми маємо спочатку визначитись, хто ми.
дуже шкода витрачені 32 хвилини свого часу
Цікаво, що російська мова стала майже таємною мовою для своїх. Нею тепер спілкуються з рідними, з найближчими друзями - тими, хто точно не дорікне "чому не державною". Річ про тих українців, для кого російська мова рідна, так от сталося, цього не відмінити. А коли забороняють спілкування рідною мовою, то доводиться їй переходити у підпілля.
Ви можете пояснити що значить «рідна мова»?
@@olestaran Рідна мова, це мова якою людина думає.
Це мова, якою батьки розмовляли з новонародженою дитиною. Це мова, на якій дитина вимовила свої перші слова, якою навчилася розмовляти, на якій дивилася перші мульфільми, на
якій читала перші книжки. Я от народилася в Херсоні і все це моє вперше - було на російській мові. Школа російська. Оточення на 90 відсотків - російськомовне. Так, я вивчила українську мову самостійно, і знаю її, але на жаль, рідна моя мова - російська. Хоч прожила все життя у українському Херсоні і Росію ненавиджу.
@@helen9016 Ну, в мене десь так само, російськомовна родина, все життя говорив російською. Іноді, коли було треба, переходив на українську. Після повномасштаного вторгнення від російської мови нудить, буквально не можу її сприймати. Повністю перейшов на українську. І не бачу ніякої проблеми в том що в дитинстві батькі зі мною говорили російською. Не вважаю її для себе рідною. Не розумію яка різниця якою мовою ти вчився чи спілкувався з рідними. Для мене не має значення що мама зі мною говорила російською. Це було в минулому, сьогодні все інакше. Не розумію навіщо за це триматися.
@@olestaran А скільки вам років?
Згодна з Глібом і з його "непопулярною" думкою (яка насправді надпопулярна). Люди, які не розуміють складність соціальних середовищ - дуже дивують своєю засліпленою наївністю.
З розмови абсолютно зрозуміло чому на українську перейшла Катерина. Але за величезною кількістю різних загальних аргументів не зрозуміло чому цього не зробив Гліб. Було б правильно з цього почати. Типу я не переходжу на українську тому що це принципова позиція. Або мені просто в падлу. Або я не можу. Розуміючи причину, можна будувати аргументовану розмову. А так, це схоже на позу.
Мене дуже бісить, коли люди лізуть в приватне життя, влаштовують опитування «а якого російського блогера ви дивилися востаннє», лізуть в телефон тощо. Чуваки, приватність існує не просто так, і комсомолу там не місце
Якщо через ваше "приватне життя" в майбутньому мої діти будуть рости в російськомовному середовищі, бо батьки її друзів дивляться дудя, то це вже не ваше приватне життя.
@@DmytroTkachenko1а, ну ви вже заздалегідь переклали відповідальність за ваших дітей на інших людей, дуже зручно.
@@DmytroTkachenko1а яким боком я до ваших дітей?
@@hjálmberi-uðr яка дешева маніпуляція. мова йде про середовище, яке ви адвокатуєте своїм "бе, ме, російськомовність нормальна". я кажу що мене це не влаштовує.
@@DmytroTkachenko1яким чином вашого середовища стосується моє приватне життя? Ви розумієте взагалі, що приватне - воно на те і приватне, щоб залишатися в дуже вузькому просторі, де немає місця ні вам, ні вашим дітям. Тому я не розумію, чому я маю оглядатися на те, що вас влаштовує чи ні.
Я з тих хто взагалі не пише коментарі... і нікого не хейчу за кацапську, і всім рекомендувала Бабель... На 15й хвилині геть почало вивертати від т.з.аргументів Гліба. Дуже захотілось щоби у його бульбашку зайшло вдосталь 'раціонального', нормальних мовних пояснень (Мова-меч Є.Кузнєцової?) і глибоке розуміння хибності вкорінення понять типу "російських українців".
Не треба демонізувати українців, в яких є жива ПОТРЕБА жити в безпечному, україномовному середовищі.
Катерино, не узагальнюйте неясно чию думку. Ви така сама молодчина, як і ті хто перейшов на українську до повномасштабної! Для чого ця штучна другосортність? Спокійно поширюйте свої старі дописи. .. здається, Ви геть не враховуєте тих людей які 'тихо' згодні з Вами, який більшість. Просто якесь нікчемне щось висере агресивно-критичне - і Ви вже гадаєте що ВСІ українці Вас 'захейтять'. .. просто багатьом норм людям ліньки писати нейтрально-хороші коменти.
Ідея подкасту про болючі теми - супер, підтримую. Але вже на минулій темі про хороших кацапів трохи стискались зуби, а тут - ну занадто по живих і давніх ранах... щоби що? Я, україномовна, яка перейшла з суржику в студенстві .. більше зрозуміла, заглибилась в контекст Гліба і йому подібних, була ще більш толерантною, ще більше давала їм часу і виправдань? ..Під соусом розмови інтелектуалів й лідерів думок.. ? Певне, ви не розумієте рівня своєї відповідальності
Але ж Гліб взагалі не проти переходу. Він на шляху. Він вже це робить. У нього є свої думки. Вони справді можуть не подобатись, але ж не можна за це одразу вішати клеймо ворога. Завтра він мобілізується і стане в загальному уявленні героєм. Але це буде та сама людина
@@katerinakobernik2141 так клеймо ворога тут ніхто не вішав. І оцінювати його сьогоднішній базар з перспективи дуже гіпотетичної мобілізації в майбутньому абсурдно й смішно. Тут ще згоден про відповідальність - ви ж публікуєтесь від медіа Бабель, а не з власних акаунтів, тому зашквар (хоч і гарно запаковано)
@@staskrapa9358 у вас опис акаунта на ютубі і всі відео російською. Виправте, не розповсюджуйте мову ворога.
@@staskrapa9358 а вам які конкретно заслуги перед державою і суспільством дають право вирішувати, чи це зашквар?
100%
Дякую.. цікаво
Дійсно, існує україномовна бульбашка свідомих патріотичних людей, які постійно декламують як воно має бути, але якщо ви поїдете у східні або південні міста, наприклад, ви будете вражені наскільки ваша бульбашка є саме бульбашкою, а реальність насправді трохи інша. І дай Боже нам розуму якось делікатно це вмістити в себе і якось переварити, бо все ж таки нам потрібно будувати міцну, об'єднану національну державу з розумними і толерантними один до одного людьми.
"Розклад" Гліба - це підпирання рашизму, росії і путіна.
Бо в голову не вкладається як може українець сьогодні, зараз, користуватись "язіком" ворога.
Коли є власна, рідна мова, яку росіяни намаглись знищити продовж сотні (!) років.
Коли українець (або той хто вважає себе українцем), який користується російською мовою, заохочує росіян загарбувати українські землі, бо звісно що путін і росіяни подивились на Україну побачили багато російськомовних і подумали: "Наші!" (це не єдина причина, але одна із точно).
Коли на сучасному етапі російські війська йдуть війною тільки туди де є помітна кількість російськомовних, яких вони вважають "своїми": Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія, Крим, Донбас (щодо Сирії то там також чимало російськомовних, на двох великих російських військових базах).
Коли російська мова є основою (!) "руцькаво міра" бо усі російськомовні вважаються часткою того "міра".
Відчувається нещирість, що "ненавидів російську і українську літературу".
І взагалі гидко слухати Гліба, це відсталість, яка завжди є гидкою.
Ненависть? Ні, просто зневага. Тому припинив слухати цю жалюгідність.
Обожнюю, коли за мене вирішують, яка мова мені рідна.
@@ЮліанаСкібіцька Обожнюю коли гіпертрофований еґоїст сприймає все на свою адресу.
Взагалі незрозуміло, для чого ті Олєги, Ярослави, Володимири привезли сюди й розповсюдили слове́нскїй ѧ҆зы́къ тисячу років тому, коли була своя прекрасна мова.
@@ЮліанаСкібіцька Обожнюю коли еґоїст сприймає все саме в свою, нікчемну адресу.
@@ЮліанаСкібіцька Обожнюю коли еґоїст все сприймає саме на власну адресу. 😝
Мене бісить, коли популярні блогери в своїх соц мережах на початку війни переходили на українську, а зараз повернулися до рос. На рахунок інших кейсів все одно, погоджуюся з потребою в створенні українських шедеврів (але й тут прозвучало трохи перекладання відповідальності, що "ви там давайте, створюйте, а я постою, подивлюся")
Питання - Чи багато журналістів з інших країн пишуть іншою мовою, а не мовою країни, де працюють?
пишут но том на что есть спрос!
спрос рождает предложение. кто любит "из под палки" - чемодан вокзал россия.
В Україні статус московського язика має бути один - зайвий!
Я капітан очевидність але все ж таки все просто:
Україна - українська
росія - російська.
Минуле України важке. Нас вбивали і вбивають. І зараз ми боремося за майбутнє. Я не хочу російського майбутнього і нічого з цим повʼязаного.
+ коли бачу підлітків/дітей які говорять російською відчуваю огиду, і боюсь щоб історія знов не ходила по колу. Ці підлітки слухають російський контент. До чого це нас приведе?
Я осилив половину відео. Не почув від колеги Каті нічого про те, чому він не перейшов повністю на українську, чому Катя норм змогла, а у нього не вийшло. Що складного? Навіщо російська мова сучасній Україні? (для того щоб читати першоджерела? Ну це лол.) ну, багато питань.
1.Бо це його рідна мова
2. Бо в Україні немає заборони на використання в особистому спілкуванні будь-якої мови
@@Andrew98-qf2tv мова - це самовизначення.
1.Кількість слова - паразита «типу» на хвилину часу заважає почути думки, врешті і співрозмовник інфікується цим словом.2. чому ж «такі геніальні фільми міхалкова» , якщо вони такі вартісні, як ви говорите, ні разу не спрацювали як «щеплення» для населення рф?!?
ніколи не читала російську літературу, хоча народилась в 1987 році. у нас в школі навіть такого предмету не було, хоча я навчалась за 25 км від києва. російську літературу викладали в рамках зарубіжної. і тут стейнбек переміг достаєвського і булгакова. те саме з радянським і російським кіно. іронію долі я вперше подивилсь в 25 років, а російські тайтли, які я бачила, можна на пальцях порахувати. але судячи з вашої розмови, не в усіх такий бекграунд
Але ж ти читала Достоєвського?
@@katerinakobernik2141намагалась уже в дорослому віці, але не вийшло) десь до середини прочитала «Бісів» і кинула
Класна розмова, задоволення, дякую) До речі, я теж вважаю, що "Утомленные солнцем" - це ідеально ємка форма передачи суті тоталітарної влади, створеної Сталіним (ледь не написала машинально Путіним). А піздьож, на мій погляд - невід'ємна частина військової пропаганди. На жаль. І з цим нічого не поробиш.
дякую за ці слова th-cam.com/video/gX5fwAL-t24/w-d-xo.html 💛💛💛
Цікаво слухати, ніби долучився до дискусії
на третьому році війни, в 2024 році в Україні чувак сидить й виправдовує свою недолугість.
і це український журналіст?
вигляає жалюгідно
Ви совок
@@TelegraphOr ну звичайно, ви російськаізичніє такі шаблонні )))
@@IgorQWRD я дуже шаблонна людина яка була на майдані толерантний і любить свою країну. І не любить ідіотів. Надобраніч.
Прослухала всі випуски вашого подкасту. З чимось, про що говорить Катерина згодна, але є важливі суперечливі моменти.
Зачепило те, що Катерина зробила акцент на тому, що зайвий раз не хизується своїм життям в соцмережах, щоб не скривдити когось цим, бо не на часі. І в цей же час говорить про огиду до російськомовних (підозрюю українців), бо з росіянами все ясно й так. Проте враховуючи, що російська є рідною мовою для половини країни це дивує. Тобто боятися виставити сторіз з умовного басейну під Києвом і не боятися говорити про огиду, висловлюючи цим ставлення до мільйонів людей, які говорили свої перші слова і вчилися думати цією мовою. Це неповага, хоча емоційно ці пасажі зрозуміти можна. Але на довгій дистанції це може стати деструктивною позицією, на жаль.
Я щиро розділяю ваші почуття стосовно того, коли хтось зі знайомих виїздить за межі України зараз (хоча лишалися в країні перші два роки після повномасштабного вторгнення). Проте чи не вбачаєте ви звʼязку між вашою позицією (зокрема як головної редакторки медіа) та цими виїздами? Я наприклад не хочу ростити дітей у країні, де так відверто демонструється огида до людей, які є носіями певної мови. На мою думку, це робить і так складне життя в Україні ще більш токсичним, а найсумніше, що це йде від твоїх співгромадян, з якими ви маєте буті пліч о пліч в цю мить.
В моїх словах немає огиди. Як вона може бути, якщо Гліб, мій друг, говорить російською? І мій чоловік теж. І якщо вона мене тригерить, то це реакція організму. Моя позиція про іншу і я її висловлюю досить детально.
"Я не хочу ростити дітей у країні, де..." - це можна сказати абсолютно про будь що в абсолютно будь якій країні. Расизм, нетерпимість, вбивства на релігійному грунті є по всьому світу. В Україні цього, до речі, навіть менше, ніж в більшост країн Європи, бо немає проблеми мігрантів. Якщо ви не хочете ростити дітей в Україні - це ваш свідомий вибір. Якщо хочете - теж. І в останньому випадку ви робите все, щоб зробити країну кращою для своїх дітей. В першому - не робите і їдете. Моя позиція чи висловлювання абсолютно точно не будуть тут вирішальним фактором. Як на мене, це перекладання відповідальності за свій вибір на інших.
детка, если ты "не можешь справиться с правдой" то какого хххх ты имеешь право ГОЛОСА? в электоральном и журналистском смыслах
Я би прирівнював до вихрестів в залежності від минулого, якщо людина була проукраїнська, займалась корисною для держави діяльністю, як наприклад Горький Лук, царство йому небесне, і він починав переходити на українську, але не встиг😢, такі люди не є "вихрестами" а "вихрести" це такі як Лобода, Єфросиніна, увесь склад 95 кварталу тощо. Згадались тільки люди мистецтва...
Всі популяризаторські заходи потрібні, але цього замало, без примусу, і створення примусових умов це буде не ефективно і довго. Російська якраз завойовувала простір примусово.
Далі смугу осідлості треба, а там і матушка-імператриця з'явиться.
@@hjálmberi-uðr це ви про що?
Ведучому надзвичайно важко дається українська мова. Дуже відчувається, що в побуті він нею геть не спілкується і робить це лише в публічному полі (не дуже добре). Рівень володіння мовою та словниковий запас, як у продавця овочів на Володимирському базарі, вибачте. Це не рівень співробітника медіа.
І найсумніше, що це відбувається під великим примусом, це видно навіть по виразу обличчя й тих наративах, які він транслює. Відверто кажучи, то більше поваги викликало б те, якщо б ця людина себе так «не ламала» і продовжувала говорити рідною для себе мовою. Меседж про Панаса Мирного і Достоєвського закинутий публіці, щоб зайвий раз «не докапувалися». Ймовірно, що спікеру все ж ближчий Достоєвський, хоча він усіляко намагається відхреститися від цього.
Врешті виходить, як у фільмі Міхалкова, про якого ви тут згадували - свой среди чужих, чужой среди своих (з тією різницею, що спікер ніде не свій тепер). Бо для україномовних нещирий перевертень, а для російськомовних українців не найвдаліший конформіст.
Можна по-різному ставитися до Арестовича, але він зараз виглядає більш цілісною та консистентною людиною у своїй поведінці, ніж пан з відео.
Ооо да уявляєте собі є україномовний совок))
Дропнув десь на середині. Ница спроба виправдання власної нікчемності.
у вас в профілі висить трансляція Ghost of Tsushima в російській локалізації. Негайно видаліть! Ви створюєте російськомовне середовище!
@@hjálmberi-uðrтак, 4 роки тому я був російськомовним, це все?
@@DmytroTkachenko1 ну то ви лицемір просто.
@@hjálmberi-uðr ого рівень) підтримаю! th-cam.com/video/BX86iNTjCzg/w-d-xo.html
Тобто ви були людиною, яка мала всі можливості говорити українською, створювати український контент, допомагати друзям ростити дітей в україномовному середовищі. Але ви зробили свідомий вибір і обрали російську. А потім змінили свою думку і вирішили, що маєте право мовчати інших? Виносити вироки? Це справді банальне лицемірство
Хто такий Яшин?)
Які ви вапняки
Проста перевірка для всіх, хто пред'являє людям за мову - мобілізуватися. Серед офіцерів, особливо старих, багато російськомовних. Якщо мобілізований активіст піде до кінця і відмовиться виконувати накази російською - супер. Але якщо він перед старшим за посадою і званням запхає язика глибоко у своє велике майбутнє, то така і ціна тої позиції надважливої. Принципи перевіряються тоді, коли за них є наслідки.
терпіти не могла Іронію долі, олів'є чи шубу іла, але тому, що іншого батьки не готували на новий рік. Все своє життя було відчуття, що все, що мене оточувало в совку не моє. Дослухала це відео до середини і виключила - шкода мені обох ведучиш, ви реально просто перевзулись. позитив - ну, хоч через страх говорите українською
ви серйозно вважаєте, що нелюбов до олівʼє характеризує вас як хорошу людину чи патріота?
@@katerinakobernik2141 абсолютне не про патріотизм, а про те, що не всі цим захоплювались)
Вигулювачі травм, кенсельори олів'є та шуб! Батьки-аб'юзери!
@@Olena_Yatelа на основі чого тоді ви зробили висновки, що ми перевзулись, а ви просто повернулись до чогось справжнього і українського, що в вас дрімало все життя в союзі? Це мова? Ви почали нею говорити одразу, як усвідомили, що маєте це право? В 80-х? Ранніх 90-х?
@@katerinakobernik2141 чому пеервзулись, бо тільки страх хейта примусив вас(це я про ведучих, бо особисто вас не знаю) перйти на українську
"Цей хейт мене тригерить. Але, це контрпродуктивно на хай левел."
Вона справді розмовляє українською?!!!
Забить на форму и сконцентрироваться на содержании нашим хуторянам крайне сложно)
Когда рф планировала войну им было абсолютно безразлично, сколько на каком языке говорит, сколько поддерживает рф и тд. Они просто смотрели на статистику нашей кукурузно-подсолнечной демократии, и ждали момента, когда население будет беднее всего, поддержка институтов власти меньше всего и тд.
Они просто ждали уязвимую ситуацию в социально-экономическом плане. В 19 году явка на выборы в парламент была 46%, самый низкий показатель с 91 года, а в 18 году украинские домохозяйства тратили 46% своего дохода на еду(Держстат). В последствии, Украинское население обеднело из за ковида, и очень сильно разуверилось в демократических институтах, случился час Х.
По этому, нельзя говорить с людьми, которые не слушают содержание сказанного. Экономика, вполне точно, справляется с прогнозированием момента, когда штыки влетят в ваше горло. И будет без разницы, на мове вы говорите, или на языке. По этому давайте дальше обсуждать культуру и прочий хлам, но не будем обсуждать экономические явления нашей страны)
Я из Харьковской обл.
Подкаст дуже приємно слухати і складається враження, що Катерина чудова керівниця!
Дякуємо. Нам вона подобається)
есть РОДНОЙ язык, а есть ваше "бла бла бла".
давайте все перейдем на корейский, или французский испанский? нет? и вам нет.
пс: для особей которые связывают язык и вторжение - у вас более серьезные проблемы в жизни(В ГОЛОВАХ) чем языковой вопрос
На побутовому рівніі хейтять найжорсткіше ті, хто гадки не має як це - перейти на українську мову. Це або ті, хто до неї повернулись, або молодь, яка не знає історії своїх батьків, народжених за радянського союзу. І це провина тих самих батьків. Наша провина. І ці хейтери дуже скоро вийдуть і на професійний рівень.
Ахахаха!! Як "важко" перейти на рідну мову! Розсмішили капітально.
Бо "щелепа" не така, напевно.
@@ivanlozowy скажіть, будь ласка, а ви звідки родом і де росли?)))
Бо я от з Ізюма, говорю українською з 2017 року і мені здається, що ви не розумієте контекст, в якому жили і живуть мільйони.
@@oleksandrmiasyshchev3908 Я живу в Україні безперервно 33 років, прекрасно розумію "контекст", якого вже не має ... 33 років.
Знаю точно, що той хто вважає себе українцем але сьогодні користується -- чи то в побуті чи то регулярно -- мовою ворогів-росіян, тим самим себе принижує.
@@ivanlozowy вдячний за незалежну Ілюстрацію моєї думки.
@@ivanlozowyрідна мова це та, якою тебе батьки, матір навчила говорити. І далеко не у усіх вона українська. І да, важко переходити. А загалом і не треба