Ну то факт як би, Буджак це румуньска чи турецька назва южної частини Одесської області, як це заважає тому факту що Росія колись засновувала міста на території сучасної України?
Гарно співають козаки!Дякую!Прошу виправити помилку -музику написав Алоіз Єдлічка.Чех,який приїхав в Полтаву викладати музику.Пропрацював в інституті шляхетних панянок 44роки!У грудні 2021 року виповнилось 200 років від його дня народження!Будемо шанувати нашу історію і культуру!
Був Охтирськiй полк. Але на часи життя Щоголiва полк вже був регулярним 12- м гусарськiм. Сам Якiв Щоголiв не був нi козаком, нi вIйськовiм. Вiн був поетом и "российским мелким чиновником"
Щоголев (Яков Иванович) -- малорусский поэт. Род. в 1824 г. в г. Ахтырке Харьковской губ.; учился сначала в Харьковской народной школе, затем в харьк. 1-й гимназии и Харьковском унив., где товарищами его были Н. Ф. Щербина и Н. И. Костомаров. По окончании курса Щ. служил сначала по ведомству госуд. имуществ, затем секретарем Харьк. городской управы; скопив небольшое состояние, он в 1871 г. вышел в отставку и вел замкнутую жизнь, уделяя часть времени на составление малорусских стихов. Скончался Щ. в Харькове 28 мая 1898 г. Щ. писал исключительно стихи, начиная с 4-го класса гимназии, под руководством учителя Иноземцева (брата знаменитого врача). С половины сороковых годов, под влиянием частью сурового отзыва Белинского, частью увлечения службой, Щ. надолго совсем оставил поэзию и возвратился к ней лишь в 1876 г., в преклонном уже возрасте. В молодости Щ. писал русские и малорусские стихотворения (напеч. в "Молодике" Бецкого), в старости -- исключительно малорусские. Литературное значение Щ. как поэта всецело покоится на двух его сборниках: "Ворскло" (Харьк., 1883) и "Слобожанщина" (Харьк., 1898). В первом сборнике 75 стих., во втором -- 103; кроме того, несколько стихотворений было помещено в галицко-русских изданиях. Общий характер поэзии Щ. -- мрачный, пессимистический. Коренной и типичный малоросс по наружности, складу ума и характера, Щ. хорошо знал малорусский язык, любил свою "ахтырщину"; вместе с тем это был человек крайне консервативных убеждений. Украинофил и малорусский писатель в нем соединялись с читателем и почитателем "Моск. ведомостей". Человек очень религиозный, большой любитель музыки, Щ. относился враждебно к науке, к знанию вообще, к идее прогресса -- в особенности. Все эти черты вместе со следами старости и болезней отразились в его стихотворениях. Главный их недостаток -- наклонность к поучению, дидактический характер. Многие весьма хорошие стихотворения испорчены заключительными морализациями. В обоих сборниках есть, однако, отличные произведения, напр. "У поли", "Квитка", "Бурлаки", "Хата", "Пожега", "Весна", "Запорожец", "Черевички", "Вечир", "Косари", "Мирошник" (в "Ворскло"), "Зимний ранок", "Хортыця", "Травень", "Климентовы млыны", "Барвинкова Стинка", "Ничь", "В диброви", "Зимний шлях", "Субботы св. Дмытра", "Бабусина казка" (в "Слобожанщине"). По выразительности поэтического стиля и внешней красоте языка Щ. напоминает Ап. Майкова, но без его разнообразия. Щ. любит останавливаться на народных поверьях, преданиях, песнях и сказках. Лучшие его стихотворения внушены ему любовью к родине, вынесенной из молодых лет. В общем перевес берет мрачное настроение. Над обоими сборниками, в особенности над "Слобожанщиной", вышедшей из типографии накануне похорон поэта, носится грозный призрак смерти. На многих стихотворениях лежит отпечаток потери жизненных идеалов. Обратившись к поэзии в старости, после тяжелых семейных потерь, Щ. излил в стихотворениях свои душевные горести. Одно из самых сильных и в то же время наиболее мрачных стихотворений этого рода -- "Субботы св. Дмытра", ряд величественных картин шествия теней умерших, с повторением в виде припева обращения к милосердию Божию. Из этого и других позднейших стихотворений Щ. видно, что поэт в конце своей жизни сохранил одно только религиозное упование. См. "Очерки истории украинской литерат." проф. Н. И. Петрова (указана литература) и "Южн. Край", 1894, No 4602; 1898, No 5969 (указ. литература), и 1900 г., No 6819. Н. Сумцов. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрон
Будь-яка народна пісня має автора, просто часто автор невідомий. Поділ пісень на "народні без автора" і "авторські" це спрощення для шкільної програми, народною пісню робить широка відомість в народі, а не авторство. У всякому разі дякую за коментар.
Шедевральна пісня за філософією тексту. Прекрасне виконання.
Одна з моїх улюблених пісень.
Чудова пісня, вперше чую, зразу полюбилася,дякую від ДУШІ,ВАМ ЛЮБІ ❤
Найбільш чудове виконання!
Думаю про своє військове будення та майбутнє у відставці
Божого благословіння вам .Слухайте Тараса Компаніченка , це допоможе у військових ,,буднях,,
*_Гарно заспівали козаки!_*
Przyjemnie mi się tego słucha, ponieważ mój pra pra dziadek był kozakiem 🇵🇱❤️🇺🇦
*Потужня Пісня. Вподобаєчка і підписка.хай квітне український ютуб 🇺🇦.*
«…за Буджацькими степами ідуть наші з бунчуками…». Хто казав, що Одесу заснувала катька друга?
Історія
@@honoraresapientia7835видала наказ про побудову порту та фортеці а місто там ще за часів ВКЛ було
@@honoraresapientia7835 Альтернативна кацапська історія
Катька ещё и шлюшка. Но любовники помогали ей присоединять территории. 😊
Ну то факт як би, Буджак це румуньска чи турецька назва южної частини Одесської області, як це заважає тому факту що Росія колись засновувала міста на території сучасної України?
Гарно співають козаки!Дякую!Прошу виправити помилку -музику написав Алоіз Єдлічка.Чех,який приїхав в Полтаву викладати музику.Пропрацював в інституті шляхетних панянок 44роки!У грудні 2021 року виповнилось 200 років від його дня народження!Будемо шанувати нашу історію і культуру!
для мене,це просто бомба.
🎶💛💙 Дуже гарно та мелодійно 💛💙🎶
давно чекав цю пісню на вашому каналі
Запам'ятав всю за 5 прослуховувань!
Чудова пісня, є моєю улюбленою.
Як могли від нас таке приховувати???😢😢😢😢
Цікаво,чи в шкільну програму введуть такі пісні....
Одна з найулюбленіших народних пісень. Шкода тільки не в змозі заспівати її гарно.
Пісня стала Народною,але автор слів Яків Щоголів,козак Слобідського Полку.
Був Охтирськiй полк. Але на часи життя Щоголiва полк вже був регулярним 12- м гусарськiм. Сам Якiв Щоголiв не був нi козаком, нi вIйськовiм. Вiн був поетом и "российским мелким чиновником"
@@Вит-н1ф але він автор тексту
Кубанские напевы . Гарно слухать🎤
Ненька Україна 🇺🇦
Неперевершено!
Ойпо під горорою
😊
Дякую!
Слава Мові!
Slava Ukraineans Kozachii.Slava Nașa Hetmanșcina!
Серце з жалю завміра. 💙💛
Дякую
Браво,супер,удачі !!!
Як цэ дюже дякую
Гарно
Глибоко
Очень хорошая народная песня.Ее исполнителям Респект!
Вона не народна !
👍👍👍👍🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Fantastična pesma
Це на псевдо мову не перекладається!
Psevdo nova?
Ось що є мій сумний плейліст, а не ці ваші "інші виконавці"
Чудове відео! Щиро дякую🌷
Хто виконує? Неймовірно!
Здається "Козацька хорея"
Garna pisnya!
🇵🇱🇺🇦
Щоголев (Яков Иванович) -- малорусский поэт. Род. в 1824 г. в г. Ахтырке Харьковской губ.; учился сначала в Харьковской народной школе, затем в харьк. 1-й гимназии и Харьковском унив., где товарищами его были Н. Ф. Щербина и Н. И. Костомаров. По окончании курса Щ. служил сначала по ведомству госуд. имуществ, затем секретарем Харьк. городской управы; скопив небольшое состояние, он в 1871 г. вышел в отставку и вел замкнутую жизнь, уделяя часть времени на составление малорусских стихов. Скончался Щ. в Харькове 28 мая 1898 г. Щ. писал исключительно стихи, начиная с 4-го класса гимназии, под руководством учителя Иноземцева (брата знаменитого врача). С половины сороковых годов, под влиянием частью сурового отзыва Белинского, частью увлечения службой, Щ. надолго совсем оставил поэзию и возвратился к ней лишь в 1876 г., в преклонном уже возрасте. В молодости Щ. писал русские и малорусские стихотворения (напеч. в "Молодике" Бецкого), в старости -- исключительно малорусские. Литературное значение Щ. как поэта всецело покоится на двух его сборниках: "Ворскло" (Харьк., 1883) и "Слобожанщина" (Харьк., 1898). В первом сборнике 75 стих., во втором -- 103; кроме того, несколько стихотворений было помещено в галицко-русских изданиях. Общий характер поэзии Щ. -- мрачный, пессимистический. Коренной и типичный малоросс по наружности, складу ума и характера, Щ. хорошо знал малорусский язык, любил свою "ахтырщину"; вместе с тем это был человек крайне консервативных убеждений. Украинофил и малорусский писатель в нем соединялись с читателем и почитателем "Моск. ведомостей". Человек очень религиозный, большой любитель музыки, Щ. относился враждебно к науке, к знанию вообще, к идее прогресса -- в особенности. Все эти черты вместе со следами старости и болезней отразились в его стихотворениях. Главный их недостаток -- наклонность к поучению, дидактический характер. Многие весьма хорошие стихотворения испорчены заключительными морализациями. В обоих сборниках есть, однако, отличные произведения, напр. "У поли", "Квитка", "Бурлаки", "Хата", "Пожега", "Весна", "Запорожец", "Черевички", "Вечир", "Косари", "Мирошник" (в "Ворскло"), "Зимний ранок", "Хортыця", "Травень", "Климентовы млыны", "Барвинкова Стинка", "Ничь", "В диброви", "Зимний шлях", "Субботы св. Дмытра", "Бабусина казка" (в "Слобожанщине"). По выразительности поэтического стиля и внешней красоте языка Щ. напоминает Ап. Майкова, но без его разнообразия. Щ. любит останавливаться на народных поверьях, преданиях, песнях и сказках. Лучшие его стихотворения внушены ему любовью к родине, вынесенной из молодых лет. В общем перевес берет мрачное настроение. Над обоими сборниками, в особенности над "Слобожанщиной", вышедшей из типографии накануне похорон поэта, носится грозный призрак смерти. На многих стихотворениях лежит отпечаток потери жизненных идеалов. Обратившись к поэзии в старости, после тяжелых семейных потерь, Щ. излил в стихотворениях свои душевные горести. Одно из самых сильных и в то же время наиболее мрачных стихотворений этого рода -- "Субботы св. Дмытра", ряд величественных картин шествия теней умерших, с повторением в виде припева обращения к милосердию Божию. Из этого и других позднейших стихотворений Щ. видно, что поэт в конце своей жизни сохранил одно только религиозное упование. См. "Очерки истории украинской литерат." проф. Н. И. Петрова (указана литература) и "Южн. Край", 1894, No 4602; 1898, No 5969 (указ. литература), и 1900 г., No 6819.
Н. Сумцов.
Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрон
🙂🙂🙂🙂
На заставки картына Кубаньського художныка Ляха.
💪❤️🇺🇦
Правда хто розуміє
А коняку я з'їв ☺️
Казах?)
@@newkoshiww6 😳😳😳
@@araberaraber4432 явахуї
У тексту є автор. Яків Щоголів.Відомий український поет
Це написано в першому рядку опису відео)
Будь-яка народна пісня має автора, просто часто автор невідомий. Поділ пісень на "народні без автора" і "авторські" це спрощення для шкільної програми, народною пісню робить широка відомість в народі, а не авторство. У всякому разі дякую за коментар.
Слава Кубани ❗️
Слава Украине!!!!
Кубань це Україна!
@@ПавелПастушенко-й2п згоден
Слава Кубані в складі неньки України .
Где ты тут видишь Кубань?
+
Як про нас хто повернувся
why i can hear "Warszawianka" sometimes in this song lol
Електрикою лікуватись ,не пробували😅
плуг і соха , віл . співак думає?
З плугом i з косою.
Ni....poñimau..