Найбільш неприємним проявом "ти ж дівчинка" була мимохідна настанова діда моєї дружини десь за місяці два до одруження. Звертався він до неї і звучала вона так: "Але пам'ятай, що навіть якщо ти вчилася краще, то він все одно розумніший". Тут варто зауважити, що вчилися ми на однаковій технічній спеціальності в одному універі і вона була відмінницею, а я -- ні, вона знаходила постійно прості, але ефективні і швидкі рішення в програмуванні, а я упорювався постійно у складні і довші. Сказано це було при мені з таким поглядом у мою сторону, наче я повинен сказати "Дякую" за таку допомогу у "вихованні" дружини. Особисто мені було неприємно, що мою майбутню дружину так принижують.
Трохи досвіду: 1. Мені сім. Я сижду на дереві, і кожна, КОЖНА мимопроходяща жіночка вказує мені, що так не можна, бо "ти же дєвочка". 2. Мені дванадцять. Я намагаюся щось важке донести і зось сама полагодити. І батько пояснює мені, що "сила дівчини в її слабкості". 3. Мені 25. Я йду в жіночному одязі по Арсенальній додому, і мені свистять услід, і хтось ляснув мене по попі. 4. Мені 25, і я одягаюся як пацанка в капюшоні, щоб ніхто не ляскав мене по попі. Якийсь мужик спитав в мене час, а потім одразу хотів вдарити і наорав, бо "що я таке і якого я пола?!" 5. Мені 30. Я йду на фехтування на мечі. Вправно займаюся три роки. І кожний, хто про це дізнається, каже, що це дуже незвичний вибір для дівчини, і що мене змусило це зробити??? 6. Мені 32. Я йду по місту в білій обтягуючий кофтині без ліфчика. В мене розмір мельше за перший, десь 0,7))) Чоловіки осуджують поглядами та виразно фиркають мені, щоб я це почула. 7. Мені 35, і моя мама каже, що я ще маленька, до дорослої мені далеко - бо я ще не одружилася і не народила. І це все в моїй чудовій феміністичній бульбашці.
співчуваю щиро. сподіваюсь Ви змогли або зможете знайти той одяг і ті заняття, які будуть комфортні саме Вам, а не людям, які чомусь переконані, що краще знають як Вам бути щасливою
Дуже обурила ситуація, коли вчителька на День Збройних Сил України сказала, аби дівчата привітали усіх хлопців, адже вони теж юні "захисники". Нас це обурило, адже це свято військових. Ми почали доводити свою точку зору. На це нам сказали: "Ну вам що важко привітати хлопчиків, вони ж такі молодці, не матюкаються, вас не б'ють!!!". Тобто, якщо хлопець тебе не б'є, то він одразу стає героєм? І це городять вчителі. Жах просто
Це як було з 23 лютого. Зараз так деякі день ЗСУ сприймають: якщо хлопець - це типу його свято. І не важливо їм чи служив він в збройних силах чи це школяр, який може і не мати відношення до армії в майбутньому
Дівчатка! Мені 65 років і я повністю підтримую вас! Я намагалася прожити своє життя без нав‘язаних стереотипів. Щось мені вдалося, щось ні, з чимось прийшлось боротися. Я інтуїтивно шукала своє в житті. Тепер маю нарешті поряд людину, з якою ми вже років 20 добре розуміємось.
Я за вас рада ❤️ Моя мама далі живе в стереотипах і коли я в дитинстві бунтувала (а я була пацанкою) вона казала як я можу бути такою грубою. Маю доньку і помічаю, що у мене часом теж виривається щось дуже стереотипне у вихованні, але вже рідше і рідше. Стараюся не нав'язувати своє дитині, а йти за її бажаннями в межах розумного ; показувати їй різноманіття і давати можливість вибирати, пробувати.
Я Майсер Спорту з боксу,і я навіть не кажу,про те,що за 11 років як я займаюсь боксом,я почула мільйон стереотипів про те що " дівчинка і бокс не сумісні речі,дівчатка мають займатися танцями і так далі...". Зараз я працюю тренером мені 19,і люди дуже дивуються коли дізнаються ,що саме я тренер " така молода, щей дівчина тренер" І недавно до мене не прийшли на тренування,тому що " як це так дівчина тренер,нашому сину потрібний чоловік ,наставник". Люди не беруть до уваги мою професійність ,мої знання,їм достатньо того,що це не жіноча справа,і тренером має бути чоловік
Прочитала Вашу історію, і згадала як років 20 тому, навіть трохи більше, коли навчалася у 9-му класі, з подругою пішла на пробний урок айкідо. Урок проходив у колишньому дитсадочку, в якому ще було багато різних секцій/гуртків. І от ми шукаємо потрібні двері, бачимо хлопців трохи старших за нас - років може по 18-20, і питаємо в них чи тут потрібна нам секція. На що чуємо відповідь одного з хлопців: "Та нашо вам той няшний спорт? Краще до нас на бокс" (якийсь був інший прикметник, але з цією конотацією). Я ж розумію, що це стьоб, і так і кажу типу "де ми, а де бокс?" і чую відповідь: "А чому ні?". Подумки дякую тим хлопцям за адекватність:)
О, так. Нажаль, саме з вашим прикладом зустрічалась у житті: колега на роботі розказував, що не віддав сина на бокс, бо там була жінка- тренер. Мені тоді відняло мову від такого сексизму. Але от після відео дівчат буду почувати себе впевненіше й змогти обґрунтовувати для мене очевидні речі.
Я відкрила для себе бокс занадто пізно. Але я закохана у цей вид спорту. Мені шкода, що я занадто "стара", щоб брати участь у якихось змаганнях. Максимум на який я можу розраховувати -- тренувальний спаринг з реальним партнером. Я це кажу до того, що в моєму дитинстві.та в моїй юності навіть такої можливості не було. Тому я в якомусь сенсі вам заздрю. Ми вже зробили величезний крок уперед.
Найбільше дратувало, коли мені бажали "простого жіночого щастя"... Я завжли перепитувала: "А чим просте жіноче щастя відрізняється від простого чоловічого?" Дякую за програму!
Я ще не дивилась відео,але одразу хочу написати своє улюблене про "тиждівчинку". Вашій увазі -"будь мудріша", що треба розуміти як:"проковтни всі образи, ніколи не дискутуй, спілкуйся з неприємними людьми і обов'язково приймай їхні поради" і так далі. Обожнюю
ооооо так! Дівчинка (а надалі жінка) повинна бути мудрою. Мій "улюблений" пойнт - МудроЖінка (насправді та, яка вертить телепнем-чоловіком, а прикидається такою милою "шиєю" при "голові" )
Дивилася щойно момент, "це нормально - хотіти бути домогосподинею, якщо це твоє особисте рішення", і захотілося додати, що якщо обираєш це (і насправді будь-що інше), то не варто вивищуватися і нав'язувати іншим жінкам свій вибір як єдиноправильний.
Одних з найтупіших стеоретипів, це те що жінки легше переносять застуди і хвороби загалом, типу з температурою 40 валять на роботу, а чоловіки типу мліють при 37. В результаті жінки дійсно замість того щоб подбати про себе, розносять застуду і посміхаються - я ж дівчинка, ми не зважаємо на застуди. Хоча за цим може стояти реальний страх втрати роботу через продемонстровану слабкість.
У мене є страх втрати роботи, тобто взагалі образу що я така ж людина, а не слабка якась. І тому ні разу в житті ще не брала лікарняний за 12 років трудової діяльності. Але це ще пов'язано з веганством - не хочу, щоб відразу вішали кліше, що будь яка хвороба через те, що м'яса не їсти.
@@ОлександрСмайликне погоджусь, це виплило з того що жінка ні на кого не може залишити дітей і хатні справи, продовжує робити все навіть коли хворіє. І чоловіки вирішили що хай і далі жінки мучаться, вони не хочуть допомагати жінкам навіть коли їм вкрай складно. От і вигадали що ми краще переносимо хвороби, але я б не сказала так про себе наприклад
Проблема в тому, що жінки в Україні працють цілий день на рівні з чоловіками, і коли жінки приходять додому з роботи, у них починається друга робота - домашня, а у чоловіка починається відпочинок.
@@oleksandrfomin326 1) в нас жінок більше, ніж чоловіків. 2) якщо відсіяти алкашів/наркош/і тд, то цифра ще менша, а якщо з них відсіяти 67% тих, хто як сказали у відео вважають що саме жінка має робити хатню роботу, то залишиться що? 10-20% чоловіків? саме тому наші дівчата пруться за кордон знайти чоловіка
@Tik_Tok videos 671 ну, тоді ми просто вимремо і кацапи прийдуть та будуть жити замість нас на нашій землі. якщо ніхто не буде розмножуватися, то хто буде доглядати за хворими та старими? хто буде працювати та сплачувати податки? проблема в тому, що треба вибудувати систему, де жінки захищені
Мене просто вбили відповіді на початку (статистика дослідження) а найбільше дратує репродуктивне насилля, думка що заміжжя це єдиний щасливий сценарій життя, і фрази по типу "чого ти така емоційна? А ну, ти ж жінка, певно ці дні!"
Існує і протилежна думка: жінки уже у віці 20+ задумуються, чи виходити заміж через стереотип "жінка - кухня - діти-чоловічі зради...бла-бла" Тому будують несерйозні тимчасові стосунки.
@@ЛюбовМарчук-ю4я тому що з дитинства їм нав'язують що треба бути такою, аби подобатись хлопцям, тобто зручною. І що вони обов'язково мають вийти заміж і народити діточок як на небі зірочок. Як це ти не хочеш? Всі так хочуть! Нам внуки треба. Тоді як це вибір кожного - коли як і чи взагалі це робити. А серйозні/несерйозні стосунки це дурість. Стосунки або є, або їх немає. А які вони - судити не вам і не мені а тим хто в них знаходиться
Погоджуюся з Вами! Я б також хотіла Вас запросити до себе на канал, бо там на Вас чекають історії українців, які дійсно варто почути! Давайте підтримувати один одного 🙏🏻🇺🇦
Коли я розлучалася з першим чоловіком, який, до слова, був аб´юзером, моя мама сказала, що це він мене «повернув». В її голові не було такої конструкції, де жінка може сама вирішити піти, та й взагалі взяти в свої руки і змінити своє життя. Бо хороші дівчатка не мають йти від чоловіків, кидати сім´ї, цей страшний вибір може зробити лише «всемогутній» чоловік, а жінці лишається догоджати, терпіти, робити вигляд, наче все добре.
Історія, яка сталася два тижні тому. Ми після уроків з сестрою і подругою пішли прогулятися, був свіжий сніг, в ми дали собі можливість подуріти і просто банально повеселитися. Тож закидали одне одного сніжками. Це було так весело і атмосферно, аж тут коли сестра цілилася у мене, дядько який ішов попри нас сказав щось наче: «Видно, що у вас немає хлопців». Ми не впевнені, що він сказав саме цю фразу, але ми почули чітко слово «хлопці». Може він сказав «Ви як хлопці» чи щось таке. АЛЕ ЦЕ БЛІН НЕ ВАЖЛИВО. Як нормальна людина може пхати носа у життя абсолютно незнайомої людини і пускати такі коментарі? Мене осудив старий чоловік за те, що я голосно реготала, хоча якби на нашому місці опинилися хлопці, то я ВПЕВНЕНА, що їх би залишили у спокої, бо вони ж звісно буйні і їм це притаманно. Ось така історія, любі друзі - про те, як мені зробили непроханий коментар за мою щирість.
@@KaterynaGerasymchuk Я б це галасом не називала. Ми ж не кричали на всю площу, а якби нам просто зробили б зауваження, без дивних порівнянь і коментарів, ми б звісно звернули на це увагу. Проблема була не у нас.
Я не хочу порівнювати Україну і Європу, але, на жаль, проживаючи у Франції, і працюючи тут з просто різноманітними людьми, ніяк не можу перестати порівнювати. От вчора, за обідом, колега сказав мені, що просто обожнює свою доньку, і він з великою радістю лишився б вдома і став домогосподаром. На жаль, прожити на 1 зп неможливо (у Франції працюють обоє, дитинку в 4-5 місяців віддають в такі звані садіки). Але, можливо, як буде 2 дитина колись, то він спробує. Я сиділа така, дивилась на щасливі чоловічі очі, коли він говорив про свою доньку, слухала про його бажання залишатись з нею вдома, і не могла викинути з голови реалії, в яких я росла все своє життя. Реалії, які досі існують в Україні. Я працюю в айті, і до цього місяця працювала саме в українському айті. Кажуть, що там багато прогресивних та сучасних чоловіків. То всьо фігня. Мені колега казав, що я не вийду заміж, бо не готую. Мені відмовляли в підвищенні зп словами "хлопці так люблять твою усміщку". До мене ставились як до красивої дівчинки, ну бо я ж люблю макіяж і яскраві губи. До мене часом навіть говорили по-іншому. Мене вдарили по сідницях одночасно 2 колеги посеред кафе, і мені прийшлось їм пояснювати, що це не ок, і вони були дуже здивовані почути, що мені це неприємно. Я маю мільйон історій і поза айті. І ще мільярд історій з родини, де "жінка - матір" і все в тому роді. І тут, сидячи навпроти колеги-чоловіка, який сумує протягом дня за своєю донькою і в якого на заставці телефона саме його донька, я не могла не сумувати і думати, що українцям ще вчитись і вчитись.
ооо, так, мені теж колега (який був у мені зацікавлений) казав, що як же я заміж вийду, якщо не люблю готувати і не готую борщ🤯 чому ця розмова взагалі відбувалася на роботі це окреме питання. по факту людина сама себе визнавала побутовим інвалідом і пишалася цим. бо він же мужик. він не має сам собі кожного дня готувати їсти.
@@cmelinoe хто хвилюється? Це насправдi добре, що шукачки кращого життя й "iдеальних чоловiкiв" сядуть на голову не нам, а якимось нiмецьким чи iталiйським простачкам. А от з поляками номер не пройде, поляки вже побачили що до чого й одружуються на польках.
у французiв там є один цiкавий момент - бiльшiсть французьких чоловiкiв не обмежують свою свободу, й не вважають це чимось страшним, й якщо (а точнiше коли) ти застукаєш свого француза на подружцi, вiд тебе буде очiкуватися що ти або помиришся або мовчки звалиш. Якщо ти влаштуєш типовий український скандал, тебе будуть вважати дуже хворою на голову, а за типове для наших жiнок биття речей чи давання ляпасiв будеш мати справу з "ля полiс"
Досі ржу з того, як один з колишніх співпрацівників жалівся моїй начальниці на мене через те, що я якось грубо вимагала від нього виконання його обов'язків (не одразу, у нього був час зробити все спокійно, без нагадувань), і начальниця сказала, що "ви ж дівчинка, треба лагідно"😆 а я, як на мене, навіть не грубила людині, просто чітко окреслила свої робочі потреби
Коли готувалась до вступу у фізмат клас, то мені так багато людей казали: "Навіщо воно тобі? Ти ж дівчинка". А потім, коли вже вступила до ліцею, то і бабуся, і знайомі говорили: "Ой, знайдеш собі хлопця розумного, айтішника якогось майбутнього, молодчинка". Чому, якщо я хочу вивчати щось технічне, то це одразу дорівнює, що я шукаю якогось розумного хлопчика? Чому бляха весь світ крутиться навколо "ой, це для мальчіка"? Нафарбувалась - "ой, правильно, може хлопчик якийсь закохається", пішла на технічний напрямок - "женіха шукаєш".
та самая iсторiя,я вiйскова людина...i якщо американцi пишаются i кажуть thank you for your service,то нашi незнайомi люди мене питають чи знайшта я собi молодика серед вiйскових....агов,я не на сайтi знайомств
Ой, майже та сама iсторiя. Коли мене 20 з копiйками рокiв тому у прийомнiй комiсiї намагалися відмовити з доводами, наче це дуже важка технiчна спецiальнiсть, дiвчата тут не витримують, не треба тобi, дiвчинко, цього... Будешь пiдстилкою у хлопцiв, щоб не вилетiла, а ти такая тендiтна квiточка (facepalm)...Родичi намагалися переподати моі документи до популярного в нас тодi хiмiчного факультета. Але фiг усiм! Доречi усi хлопцi та викладачI прониклися повагою до мене майже одразу, проте моі кар'єрнi плани вважали нездiйсненою мрiєю.. Але я це зробила, чим викликала багато невдоволення родичiв.. Поїхала, покинула, нiчого в життi досi не розумiє, не має "жiночого щастя"(WFT?!), ще й насмiлилася виперти й розлучитися з чоловiком таким гарним (ага-ага, гарний габздець, хотiв лише королiвським життям за мiй рахунок жити, а я його мала обслуговувати лише, в усьому задовiльняти, бо "кому ти така дуже розумна потрiбна")... а я щаслива! Мене поважають на роботi, роботу свою я обожнюю. А донька дивиться на мене i каже, що хоче бути, як мама - незалежною, господинею свого життя та щасливою.
Я зараз шкодую, що не пішла на технічну спеціальність. В школі прекрасно справлялась з фізикою і математикою. Реально кайфувала від задач. Але "я ж дівчинка" тому мама вирішила, що вчитель прекрасна професія... Я не люблю дітей, маю проблеми з дикцією, ненавиджу жіночі колективи, з дитинства ненавиділа виступати перед публікою....але "я же дєвочка"... 5 років інституту, 2 роки ненависної роботи, декрет і маємо на виході : Ірочка, 35 рочків. Досі не знаю ким хочу бути, коли виросту.
Щодо водіння справді хотіла б подякувати за підняту тему, та додати власні спостереження. Я росла в селі де дуже прийнятним завжди було хлопців з 13-14 років вчити водінню. Татусі давали хлопцям кермо, вчили їх, і вже в 14-15 років кожен хлопець хоч і очевидно не мав особистого автомобіля але вмів керувати. І так, очевидно, як тільки за віком це ставало можливо, вони отримували водійські права. Мене, та жодну з мої ровесниць дівчат водити в такому віці ніхто не вчив. Іноді це були такі забавки вже в трошки старшому віці, де тато чи дідусь могли посадити за кермо. Але хоч мені і було на той момент 19 але сиділа за кермом я вперше. І хоч тато старався бути максимально тактовним, але якісь реакції типу "ну як можна не розуміти елементарних речей з першого разу" я зчитувала. І в суспільстві такі реакції також однозначно зчитуються. Тому я після того єдиного досвіду водіння, жодного разу більше не була за кермом, і піти в автошколу я також боюсь, бо суспільством нормально сприймається що в автошколу йдуть люди (хлопці) які вже вміють керувати (бо їх ще в 13 років навчили), а я, в якої такої можливості не було, соромлюсь навіть починати. Бо так, всі хлопці в нашому селі кермують краще ніж всі дівчата. Але не тому що дівчата якісь особливо обмежені, а тому що нормалізації такого процесу як навчання доньки водінню абсолютно відсутнє. До слова, мій тато також сів за кермо і автомобіля, і трактора ще в 14, а мама не водить до сих пір (що сильно ускладнювало їй можливість влаштуватись на роботу в райцентр десяток років, бо маршруток туди нема, а возити її кожного дня на роботу то запарно. Запропонувати мамі навчання керуванню автомобілем навіть не було серед варіантів вирішення цієї дилеми. Закінчилось тим що їй зняли квартиру в райцентрі і в понеділок та п'ятницю тато її возив туди та назад). Тож всі ці дурні стереотипи про те що жінки не вміють водити, на мій величезний жаль нерідко правдиві. Але корінь того не в тому що дівчата якісь обмежені, а в тому що в дитинстві їх цьому батьки з великою ймовірністю не вчать, а в 20 всі вже на тебе так дивляться ніби з водійськими здібностями ти мала народитись, і вже давно пора розуміти елементарні речі
За водіння це прям дуже болюча тема. Я росла без батька, машини у нашій сім'ї звісно не було. Коли ми з першим чоловіком купили першу машину - це апріорі була тільки його машина. Хоча кредит платили разом... Я один раз попросила його навчити мене водити, то він сказав іди в автошколу і вчись якщо хочеш, але машину я тобі не дам. До речі на автошколу грошей не було, бо майже весь бюджет сім'ї йшов на кредит і де я могла взяти ті гроші незрозуміло. Ще він любив казати"баба за рульом - абезяна с гранатой", а коли бачив дівчат за кермом, то це однозначно "насосала". Зрозуміло, що з таким відношенням мені залишалось "дома борщі варити" та обслуговувати його царську особу. Зараз мій другий чоловік дуже шкодує що не навчив мене до 24.02.22. Він зробив мені подарунок на день народження - курси з водіння і дуже чекає коли я навчуся і буду сама їздити за кермом.
Щодо автошколи, дозвольте з вами трохи посперечатися:) Усе життя була максимально далеко від водіння та думала, що воно зовсім не моє, але у минулому році все ж вирішила піти вчитися. І скажу вам так, саме у моїй групі дівчат було більше ніж хлопців і суттєво більше. І інструктор мій жодного разу ні звуком не натякнув, що мені за кермом не місце бо я жінка. Тож якщо у вас є бажання та тяга до цього - не бійтеся, вчіться, це дуже корисна навичка.
те ж саме. А ще в нашій школі на трудовому мистецтві хлопці проходили автошколу, а дівчата готували🫠 В результаті в 18 років вміючи водити, бо батько навчив і давав машину і отримавши в школі сертифікат про закінчення автошколи, хлопцям потрібно було просто отримати права.
О так! Вчора була на концерті "VIP Тернопіль" (так вже сталось), був цілий номер про "найбільший екстрим - це жінка за рульом"🙄 я встала й пішла, не збираюся таке терпіти
Ох, VIP - Тернопіль, і Тарас Стадницький постійно і регулярно секситські жарти видає. Вони такі прості, завуальовані під "історії з життя", тільки чомусь в них жінка виступає трохи дурненькою, зацикленою на своїй зовнішності та звісно меркантильною.
А за кількістю аварій на дорогах чоловіків більше..Статистика....А у мене чоловік-водій просив насос на парковці і не міг його вмикнути. Я підказувала.Сама "рукожопа" в техніці,просто бачила,як це робить мій чоловік.Коли він спитав,звідки я це знаю,сказала,що в сексі з інженером і методом дифузії розумнішаю...
Дивлюсь ваш ефір, і розумію, що з кожним разом усвідомлюю все більше, скільки ж сміття нам пакували в голови😮От щойно дійшло, що жінки, як і чоловіки справді часто потребують від свого партнера ніжності, співпереживання , а не якоїсь там брутальності чи стриманості. Чоловіки не можуть це проявляти, бо їм це змалечку загасили і запакували. І навпаки, коли чоловіку потрібна часом і фінансова і вольова підтримка жінки - то якось «не пасує» показати цю потребу і проговорити її. Недобре абсолютно нікому в цій схемі.
З початку Вашого відео, перша думка була що я цього на собі не відчувала, але почавши міркувати я зрозуміла як я помилялася 🤦♀️ В 18 років я освідчився своєму хлопцю і ми одружилися за перший рік спільного життя я схудла, відрізала дуже довгу косу і перефарбувалася в колір який мені зовсім не йшов 🤦♀️ і все це через те що так подобалось моєму чоловіку, хоча він жодного разу навіть і не просив щоб я це робила, просто казав що йому подобається і на цьому наше спільне життя завершилося бо я зрозуміла що поруч з цією людиною я не можу залишатися собою і бути такою як я хочу. Потім в 26 я завагітніла і завдяки маминим "тобі потрібен чоловік а дитині батько" всештаки вийшла заміж на 9 місяці вагітності за батька своєї дитини хоча десь в глибині і розуміла що це помилка. За 1,5 роки нашого спільного життя в моєї донечки почався нервовий тік від постійних сварок і це поставило крапку в нашому спільному житті, а за місяць я вже почала жити з людиною яка мене розуміла та підтримувала. Весь світ навколо всі родичі та знайомі говорили що я божевільна так не можна але я всіх відправила туди де зараз російський корабель, дотогож і з його родиною було теж саме вони були в шоці що я на 2 роки старша та ще й з "багажем" ми разом вже 6 років в нас двоє прекрасних дівчаток і ми безмежно кохаємо один одного та підтримуємо, хоча і його і моя родини все ще іноді дозволяють собі вислови типу "він мало заробляє, він же чоловік" або "чому вона перестала за собою слідкувати" після народження другої дитини я ношу виключно спортивний одяг і перестала робити макіяж, точніше я можу за бажанням його зробити але він виключно для нашої спальні і тільки коли мені так заманеться 🤭 Люди любіть себе, поважайте себе і не дозволяйте іншим на вас впливати і тільки тоді ви будите реально щасливі!!!! Дякую ведучим що змусили замислитися над речима які я навіть не помічала.
Як я Вас розумію ) Пішла від першого чоловіка, бо постійно чула, що я жінка і я зобов'язана. Дійшло до того, що я просто перестала собі подобатися. І зрозуміла, що наша донька буде рости під таким же стереотипним пресингом. Тому зібрала своє шмаття і просто пішла. Без нього я розквітла. В мене пішла вгору кар'єра, бо виявилось, що можно поїсти в кафе, а не гарувати годинами на кухні, а цей час потратити на розвиток та самовдосконалення.
Про взуття: згадала сюжет з випуску новин, де журналісти відвідали ринок перед зимовим сезоном, вивчали асортимент, ціни і питали людей що вони собі купили, або хочуть купити, яку взуття їм пасує. І серед кількох інтерв'ю продавчинь і клієнтів знайшовся "експерт зі стилю". Чоловік поважно заявив що він хотів би щоб жінки купували і носили взимку витончені чобітки на шпильці, бо так гарніше. Тобто ЧОЛОВІК рекомендує ЖІНКАМ носити взуття на шпильці ВЗИМКУ!!! ПІД ЧАС ОЖЕЛЕДИЦІ!!! WTF is wrong with you!?!?!?
Я в шоці з перших хвилин відео, коли побачила статистику - це ж жах! Чому так багато людей, які не розуміють важливості рівності. Чим більше вас дивлюся, тим більше розумію, що я теж феміністка)))) Дякую за вашу роботу.
@@maritadanilevska5294 в чому тут маніпуляція? Якщо все, що робить людина протягом життя - це готує і прибирає, то навіть в цьому випадку ми різні. А якщо врахувати саме генітальні відмінності, і все, що з цим пов'язано, то ми вийдемо на те, що ми дійсно сильно відрізняємось.
Ми в процесі розвитку. Ситуація в великих містах краща за малі міста і села. Наявність освіти теж покращує життя нашого суспільства. Обговорення необхідне на 100%, бо це частина процесу розвитку суспільства!
Живу в центрі Києва усе життя, сусіди півроку вже питають мене чого це я хожу у 36 років з рожевим волоссям. У нас менталітет далеко не европейський, усі мають діло до чужого життя, бо в своєму сумно жити.
@@Goldkamallife якщо це так, як у вас на фото - то це гарно і стильно. Але буває й інша сторона медалі, коли мами 3-х дітей вдягають на свята вінки зі штучними квітами. Мені таке дуже ріже очі, бо це приклад шароварщини; вінки носили лише неодружені дівчата і здебільшого на заплетене волосся.
Коли я їздила з чоловіками, що керували автомобілем, то вони там такими шумахерами були: їздять, обганяють, створюють аварійно-небезпечні ситуації та інше. Коли я їздила з жінками, то я кайфувала, бо вони нікуди не спішили, їздили за правилами. Єдині чоловіки, які нормально водять в моєму житті, це вітчим зі стажем дальнобійника в 15 років, та чоловік хресної, зі стажем водіння 20 років.
Аналогічно) тому я із задоволенням їздив зі своєю колишньою дівчиною) крім того, у мене в самого нема ні водійських прав, ні авто. Та й не горю бажанням)
Ти не можеш захворіти, чи отруїтись, чи просто погано себе почувати, ти обов'язково - "вагітна". А якщо ти не вагітна, то ти апріорі мусиш 24/7 прибирати/готувати/прати/доглядати та бути доглянутою.
@@УльянаЦуканова-з8о усе життя обожнюю солоні огірки. і КОЖЕН раз, як казала вголос, що захотілось огірків, отримувала "жарти" по типу: "а ти там раптово не вагітна?", навіть від батьків
Про те, що суспільство карає, якщо у 32 немає дітей та чоловіка, то правда. На роботі колега захистила докторську дисертацію, я кажу:"Яка молодець, захистила дисертацію, просунула вітчизняну науку". А чоловіки без дисертацій мені й відповідають:"А що їй ще робити, у неї немає ані чоловіка, а ні дітей, живе до 40 років з мамою, мама їй їсти варе, а вона дисертації пише". Завіса.
@@thehappiestbitch це залежить від домовленостей. Женатик -як бібліотечна книжка, прочитала поверни та місце. Женатик може у вас закохатись та захотіти утворити із вами родину, а потім знову знайде собі "розраду на стороні". Вам буде подобатись, що ваш чоловік грається з іншою жінкою? Подумайте...
Яно та Еммо, дякую вам за цікаві теми! 1. Мене курвить, що жінка має готувати. Why?! Стільки класних чоловіків-кухарів. Чому саме жінка? 2. Ствердження, що займатись "погодою в домі" це суто жіноча відповідальність, бо чоловіча реалізовуватись у зовнішньому світі. То навіщо мені займатися відносинами, які потрібні тільки мені і тільки тому що я жінка? 3. Ходити до психологів це теж виключно для жінок. Бо нащо чоловікам жувати ті соплі коли вони займаються "справжньою справою"? А потім виходить, що в нього зовні все успішно, а страждають від цього успіху самі близьки.
бо готувати - це праця та витрачений час кожного дня, бо істи треба кожного дня і по декілька разів, і щоб домашнє приготоване, а не якісь напівфабрикати. якщо чоловік буде витрачати по декілька годин на день на це - то в нього ж о боже не буде часу та сил на "успіхи у зовнішньому світі"
Через "тиждівчинка" не підходила до кухні до того, як не почала жити з хлопцем. Мій нинішній уже чоловік дуже любить готувати і я гордо перекинула на нього цю роль. Але він так весело це робив, що якось я до нього приєдналась. Виявилось, що мені дуже подобається готувати. Через стереотипи втратила багато років задоволення від цього процесу. А ще я чудова водійка, можу сама полагодити техніку і вирішити свої грошові питання. Тоді як сестра і мама чоловіка дивляться на мене через це з осудом. А свекруха ще й сказала, що засмучена, бо уявляла дружину для свого синочки у платтячку і на підборах(взагалі не ношу підбори - я люблю свої ноги). Добре, що моєму обранцю потрібна була повноцінна партнерка, а не "тиждівчинка" - все життя від того страждав. І це ще про дітей-доглядати чоловіка-освіту не сказала. Живу з цим кожного дня.
Завжди з цікавістю переглядаю Ваш контент.Дякую за вашу чудову мову і, особливо, за вашу заповзятість у відстоюванні власних думок, сучасного погляду на світ і суспільні стереотипи. Розповім власну банальну історію. Я виросла в сім'ї з двома братами і батьки, слава Богу, не робили між нами великої різниці у вихованні: я бавилася їх машинками і брала активну участь у пацанячих іграх. Вперше я себе відчула приниженою і упослідженою за гендер від свекрухи. Ми з чоловіком чекали гостей: разом прибирали й готували дружно... Доки не прийшло це зло))) зі словами " ти досі такого ніколи не робив" і осудливим поглядом у мій бік. Тепер ця ситуація смішна, але подібне повторювалось часто і досі згадувати гидко.. Часи міняються. Пам'ятаю як вперше прийшов зять на кухню, я щось ще накриваю на стіл і запрошую сісти - почекати. Відповідь, яка завоювала мою повагу назавжди: "Як я можу сидіти, давайте допоможу.."
Дякую за ефір! Одразу згадала про випадок з курінням. Якось, в студентські часи, я стояла і курила біля супермаркету, повз мене пройшов незнайомий хлопець, теж з цигаркою, і каже: "Нащо ж ви курите? Діти будуть зелені". Я йому відповіла: "У вас теж". Здається, він образився.
А мені якось «порадили» замість цигарок пити горілку, бо «цицьки не виростуть».. я подякувала за турботу, і сказала «якщо припинять рости - це буде чудово»)
@araber araber Я абсолютно згідна з тим, що куріння шкідливе і дуже шкодую, що колись піддалася на цю слабкість. Але ця людина не була ні моїм лікарем, ні другом, ні навіть знайомим, щоб робити мені подібне зауваження. Не кажучи вже про те, що йому не відомо чи хочу я дітей, чи можу я їх мати взагалі. Не думаю, що він ходив і казав кожному хлопцю, який курить - ти виплюнеш легені через кілька років, він собі це дозволив тільки тому, що я дівчина.
Коли я зі своїм чоловіком укладали договір про оренду квартири, то паспорт при собі був лише в мене. І що рієлторка, що сам власник квартири дуже знітилися і вагалися чи оформлювати на моє ім’я договір. Запитували чи є хоча б у мого чоловіка фото паспорта, щоб все таки оформити на нього 🤦🏼♀️
Таке ставлення принижує.Сприйняття як несамостійності, ненадійності, безвідповідальності, і фінансової неспроможності - лише за тим в кого які генеталії (за статевою ознакою)😠
Боже, фу. Я б скоріше довірилася жінці. Бо з мого досвіду дівчата більш відповідальні. Але якби я бачила, що жінка безвідповідальна, а там видно по комунікації зазвичай, хто за що відповідає, то чоловіку. Але прямо коли жінка проти жінки , це мені дуже не подобається. Чи може вона так само себе вважає не надійною? Тут би вже я задумалася, а чи варто мати справу з цією рієлторкою
Приїхала до батьків допомогти з весняною обрізкою саду.Сиджу на груші,обпилюю верхівку. Під деревом батько збирає гілки. -Тату,добре, що мені в дитинстві не говорили,що дівчата по деревах не лазять? -доцю,дівчата лазять скрізь! Пиляй, в тебе добре виходить))) Я не єдина дитина,в мене ще старший брат є. Відчуваю себе людиною,а не "тиждівчинкою" в багатьох сферах. Моя тренерка з боксу каже,що за "тиждівчинку" може і пику дати)))
В тебе батько ще мабуть фемініст?Якщо так,то тобі пощастило зі своїм батьком,на відміну від мого.Мій просто махровий сексист,і стоїть мені випадково розсипати сахар біля чашки,Як уже починається "Ну ти ж дєвоська!У тєбя двіженія должни бить плавнимі ,а єслі ти какому то мальчіку понравішся ,то он будет габлюдать за твоїмі дєйствіямі!". Я же признаюсь чоловіків не люблю,так є і ті які підержують фемінізм,поважають свободу жінки,не диктують їй що вдягнути і т.д.,але я не буду заводити собі хлопця лише тому що мені подобається бути свободною✌️
В дитинстві в мене був світлий колір волосся. Я дуже страждала через це, бо кожного разу коли я щось не так робила, мій батько називав мене "тупою блондинкою". Будучи маленькою дівчинкою подумки завжди жаліла повз проходячих світловолосих жінок , бо думала, що їх ображають чоловіки. І що через їх колір волосся їм тяжко живеться.
Мене виводить, коли йдеться про те, що справжня жінка має вміти готувати! А я це ненавиджу робити, і частенько чую навколо докори через це! Але не здаюсь і не видусь☝️😏
Я давно для себе прийняла цікаве твердження цього факту. Готувати має вміти кожен і кожна (вмінням можна користуватися,чи ні, але воно точно може знадобиться). А от любити готувати - ніхто не зобов'язаний. Бо любов до будь-якої справи, як і до людини - це добровільне почуття.
@@all_in_you_r_mind Я от теж вважаю,що вміти приготувати кілька простих поживних страв-необхідний мінімум кожної людини.А там далі,вже як вирішать,може буде готувати партнер,може по черзі,можна їсти в ресторані,замовляти готові страви чи найняти людину,яка буде готувати замість вас
4 роки тому прийшла я в найкращу автошколу Тернополя вчитись їзді, директор спитав чи мені чоловік дозволив ходити на ці курси, і це був не жарт, то він серйозно. Лектор який читав про правила водіння для автодиторії, у якій більшість жінки, весело розказував десятки "смішних" жартів про блондінку за кермом, а про принизливі фрази від інструкторів на практиці водіння я вже мовчу. дякую дівчата, що проговорюєте все це
мені нещодавно подруга написала, що боїться і через це не любить кермувати...копнули глибше - її просто бУлить чоловік! аналогічна ситуація в мене "дивись не вбий наших дітей! не ламай мені машину! давай краще я!" я кермую, як БОГИНЯ! і на дорогах помічаю тотальну толерантність з боку дівчат за кермом, натомість чоловіки підрізають, не пропускають, ше й оруть у вікно, як дикі мавпи. вважаю, що будь-які страхи з цього приводу - результат СТОРІЧНОГО бУлінгу жінок за кермом.
Я щойно, як справжня дівчинка, зібрала і повісила ролети на вікно, а серйозно я щаслива, що в нас в дома не було ніколи такого поділу, в кого краще виходить той те і робить)
Ох, це круто, що були саме такі відносини! Чарівна, я б дуже хотіла Вас запросити до себе на канал, де ділюсь не тільки історією свого шляху (в мене за плечима рідкісна онкологія + 20 операцій), а й дивовижними історіями українців, які дійсно варто почути! Завітаєте?💛
Найприкріше, що навіть люди, які вважають себе такими "сучасними" і "просунутими", в ситуації, коли мій хлопець говорить щось типу: "Блін, так давно борщ не їв", говорять йому: "А чого тобі Саша не готує?"
До речі в українській культурі слово "Борщ" = "жінка". Обов'язок жінки. Про інші страви не має такої яскравої масової асоціації в свідомості суспільства.
Найпоширеніше, мабуть, що хлопці не плачуть, дівчинка має бути охайною і вміти куховарити. Дякую за відео! Це дуже потрібно, купа стереотипів тисне як на жінок, так і на чоловіків.
Ну напевне найтупіше "ти ж дівчинка" я чула, коли мені бабуся все дитинство дорікала, що я довго сплю. "Ти ж дівчинка, якшо довго спатимеш, то коли ж тобі готувати-прибирати?". А ще дуже бісило, що я "як дівчинка" маю постійно намагатися схуднути, а коли брат трохи набрав вагу, то "ну і добре, він же хлопець" 😒
Оу..сказати що ПАЛАЄ..це дуже мягко виразитися. Весь підлітковий період я любила вдягати лише штани, джинси, бо зручно, на що рідні і оточуючі мені завжди казали «ти ж дівчинка, де твої платтячка і спіднички» , « на таку ні один хлопець не подивиться» Навіть зараз періодично є коментарі на рахунок моїх занять спортом. Я вирішила, що хочу в залі не лише кардіо робити, але і важкоатлетичні вправи, так прилітає «ти ж дівчинка, навіщо тобі м’язи качати, ти маєш бути тендітна, ніжна, а не з м’язами.» але потім, якщо що більш ніж впевнена, будуть коментарі в майбутньому після родів «о, вже 2 місяці як родила, а живіт ще досі є і розтяжки, ну не дивиться за собою, навіть м’язів не має» Це просто тупе замкнуте коло! Реальність така: ти не можеш вгодити всім! Завжди хтось буде що йому/їй щось не подобається. Перейматися через це - собі тільки нерви псувати. В сраку то і живи як тобі комфортно, ну звичайно з врахуванням кримінального кодексу і 10 заповідей
О, я пам'ятаю, як в дитинстві бабуся завжди говорила, щоб я до неї приходила "тільки в юбочкі, бо я дівчинка". І нічого, що та спідниця задиралася під шубою, через неї приходилося одягати кучу колготів та штанів, щоб не замерзнути. Досі пам'ятаю, як іду до неї ( кілометрів 2 десь), та юбка заважає, в ногах запутується, через кучу одягнених штанів все свербить, ноги звести не має можливості, бо одягнена, як капуста. І все через ту юбку. До сих пір, як згадую, так неприємно і некомфортно стає
Нагадали ви мені: я теж люблю з дитинства зручний одяг - батько так привчив, що зручність важливіша за вигляд. А потім сам же почав на мене тиснути: чого ти як мужик, вдягни сукню, тиждівчинка... Вдягнула - коротку "дитячого вигляду" джинсову спідницю і колготки-сіточку, ноги були стрункі та красиві, бо спортом займалася - батько сказав: "мужики не дураки, не надо їх дражнити" 🤦🏼♀️ Перевдяглася в джинси, спізнилася на роботу... Друга спроба: "вдягни щось інше, що ти то в джинсах, то в шортах, то в міні..." Вдягнула, сподобалося, почала носити довгі спідниці в стилі хіпі - батько назвав монашкою, явно маючи на увазі закриті від споглядача та потенційного "покупця" ноги, але тоді мені вже було пофік, я вже навчилася не звертати уваги на його оцінки )))
А ще мене страшенно бісить отой дебільний знак туфельки на автівках 🤮 Мене якось спитали, чому я не приклеїла собі на авто той знак, бо "ну ти ж дівчинка" 🤦🏻♀️ Сенс того знаку в чому? Ні в чому. Це тупа принизлива наклейка є. Ааа, як я за вами заскучила! Яно, Еммо, ви прекрасні, розумні, сильні жінки. Захоплююся вами! Дякую за випуск.
Я відчула цей тягар стереотипів у дитинстві. Мені боляче про це писати, але я рада що можу тут відкрито висловитись. В моєму дитинстві була така ситуація. Мені було десь років 7-8. Я прийшла в гості до подруги, а з нею була ще одна її подруга. У них були хлопці в гостях (такого ж віку 7-8 років), але вони вже пішли і залишили відкритим гру про перегони. Дівчата стояли хіхікали чомусь і не знали як закрити цю гру, а там треба було пройти місію, але вони не наважувались. Тоді я сіла за комп‘ютер та почала грати в ці перегони. І як мені сподобалось! Дівчата почали одразу жартувати по типу : «Ти хлопець, чи що?»- і почали сміятись з мене. Тоді я стала почувати себе ніяково. Немов би зі мною щось не так, але зараз, у 21 рік , я зрозуміла, що насаравді зі мною все було в порядку. І ці довбані стереотипи зруйнували багато потенціалу у моєму житті. Пишучи це, я згадую цю ситуацію зі сльозами на очах від прикрості та несправедливості. P.S. Запам‘ятайте дівчата, в жодному разі не почувайте себе якоюсь «неправильною», почувчи від когось, що ваші захоплення «не жіночі». У захопленнях (у моєму випадку перегонами та машинами), немає гендерної приналежності.
Мій батько ненавидить жінок, і мені все життя казав, що мій брат розумний, проте я гарна 💩💅 виросла з комплексами і нульовою самооцінкою. Тепер сепарувалася, лікую всі ці вавки в голові. Нажаль запізно зрозуміла, що його поведінка і слова не ок, тому дякую що ви є: з кожним таким відео про жінок є шанс, що від стереотипів і псих.проблем буде вільна ще одна дівчинка. Нехай квітне український ютуб! ❤️
Господи, це жахливо… в мене майже те саме, але то матір мені казала «ти симпатична дівчина», більшого компліменту годі було і почути. А от батько, навпаки, завжди говорив зі мною, як з дорослою на рівних і з повагою. Казав, що у мене все добре з роботою мозку😂 і теми ми завжди обговорювали важливі, сперечалися. Дещо, не зважаючи на свою впертість, тепер передивився і прийняв) багато в чому йому завдячую, насправді)
@@daria7889 зі мною батько навпаки не розмовляє на складні теми, а коли я намагаюся висловлювати свою позицію, закочує очі, типу шо вона такого може сказати МЕНІ 🤡 Ну і бонусом ні до яких "чоловічих" справ не пускав і не навчав. Типу замінити смесітель, як розпалювать вогонь та готувати шашлик, як робити ремонт і т.д. бо то не жіноча справа, хоча мені було дуже цікаво) тому я радію за всіх тих, у кого нормальні батьки 💐
У моєї подруги у відділі на роботі 6 чоловіків і лише вона одна дівчина. І начальник приходить до неї регулярно зі словами: "Повитирай пил/помий вікно в кабінеті, ти ж дівчинка".
Нас дівчат так класуха ганяла, щоб ми у кабінеті прибирали. Бо ми ж дєвачкі. Я досі переконана, що пил з шафи хлопці мали б витирати, бо вони високі, їм зручніше
@@anka_nr тому що, там в тому класі ВСІ навчалися і ВСІ повинні після себе прибирати.. Шкода, що деяким людям це не доходить.. Особливо, коли це ще й вчителі🤦♀️
Які гарні ці дівчата, мені дуже імпонує їх стиль поведінки, і після цієї їх розмови я переглянула деякі свої погляди на взагалі жінку, як цілісну особистість
Я постійний глядач каналу. Завдяки вам зламав багато стереотипів про жінок. І мене найбільше дратує, коли я знову стикаюся з цими стереотипами, але коли їх транслюють не чоловіки, а жінки. І коли намагаюсь наводити якісь аргументи, то вони посилаються до того, що вони жінки і вони краще знають. Це, здається, мізогінія називається. І такий думаєш "Ну навіщо ви так?? Я ж хотів, як краще для вас!". Прикро, дуже прикро((((
бо якщо з дитинства тобі пічкають в голову що має бути отак, то дуже важко цього позбутися та перепрограмуватися, це важка щоденна довгострокова праця, але вона дає плоди. я за собою почала помічати що вже й думаю інакше, говорю інакше, помічаю всі ці речі навколо, які так і кричать в лице що так не має бути, але чомусь залишалися непомітними, до цього треба йти самостійно, якщо виховання було "дівчаче"
В мене така будова обличчя, що в "стані спокою" я можу здаватися сумною. З роками я вже просто навчилася ігнорувати всіх, хто доколупується, хто мене образив і посміхнися, ти ж така гарна. Косметику і підбори успішно ігнорую дестєь з 23х років
Найдурніше "тиждівчина" я чула від однієї своєї подруги, коли вона мене вмовляла заселитися до неї в гуртожиток, бо цитата: "по-перше, в нашому гуртожитку рожеві перепустки", а коли я сказала, що ненавиджу рожевий/фіолетовий кольори, то вона була вкрай здивована - "як то , дівчина не любить рожеве?". А ще був мужчина в комп'ютерному сервісі, який розмовляв зі мною як з розумово відсталою людиною, бо щиро вірив, що я не знаю, що таке біос, браузер та Інтернет. А найдурніше "тижхлопець" я бачила в дитячій лікарні, коли привела на прививку свого сина. Перед нами були батьки теж з хлопчиком 1 року. Йому зробили прививку, він плаче, бо йому страшно і боляче, а його тато замість його підтримати говорить йому: "припини ревіти, ти мужик чи тряпка?". А мама в цей час поряд і ні слова не заперечила, а ще й підтримала свого чоловіка. Це дно, панове! Від гендерних стереотипів страждають як чоловіки, так і жінки, нажаль. Тому я обома руками за те, щоб нарешті суспільство відійшло від цього жахіття.
Ура🤗 як чудовенно, що вам знову Палає, а мені тепер є чим насолодитись і над чим подумати) єдиний канал, якому ставлю лайки авансом ще на початку перегляду. І жодного разу не пошкодувала і не було бажання прибрати лайк) Ви неймовірно класнючі 🥰 дякую, що говорите про важливе і "невидиме".
Так часто за життя чула "ти ж дівчинка", за купу різних вчинків чи проявів характеру. Але найбільш запам'яталися не слова, а вчинки. Коли я вагітна вирішила не залишатися з чоловіком, а бути сама, то частина родичів певний час просто не розмовляли зі мною. Бо "Ти жінка, ти повинна терпіти".
Не розмовляти з вагітною жінкою, яка обрала не мучитись в стосунках та не прирікати на це свою дитину 🤦♀️ Звісно, чоловік який не терпів - завжди "жертва". А жінка = терплячість.
За водіння в саме ❤️. Я була переконана "завдяки" суспільству і родині, що просто не створена бути водійкою. Але в один момент з'явилося дуже велике бажання. І от я вже 1,5 роки з правами і 1 рік за кермом автомобіля на механіці кожного дня. Спочатку було дуже тяжко, тупила і боялась, кожен виїзд був як боротьба з собою. І зараз іноді бувають стресові ситуації, але то дійсно брак досвіду. І у всіх приблизно так на початку. Хочу підтримати дівчаток, які сумніваються. У вас все вийде!
Не лише чоловіки кажуть, що з вами щось не так, а більше, самі жінки шеймлять одна одну, що не вколола, не нафарбувала, не наростила, в моєму оточенні чоловікі більше феміністи, ніж жінки(
Представниці дискримінованої групи дискримінують інших представниць своєї групи - це несвідома спроба відбілити себе, типу "це вона погана жінка, а я хороша жінка", або взагалі "я не жінка, тож я не погана" - і лише одиниці мають сили відстоювати справедливість, хоча за це їх ще більше цькуватимуть.
У 6 класі (12 років) я на перерві у школі накричала матом на хлопців, які до мене чіплялися, бо інакше вони не розуміли. Це почула вчителька, і на класній годині мені одній влаштували декілька хвилин ганебних розборок при всьому класі. Я одна стояла, і мені читали лекцію про те, що дівчинка за будь-яких обставин не може відповідати матом, що хлопці "просто ростуть, у них гормони", а я маю бути "розумнішою" і просто ігнорувати таку поведінку на свою адресу. Цим м*дилам за їхні дії взагалі нічого не сказали. Хлопці в нашій школі постійно задирали спідниці дівчатам, ляскали по сідницях, підбігали та хапалися руками за груди (на жаль, вони почали у мене рости в той момент, через що я дуже комплексувала, бо отримувала таку небажану "увагу", і ці комплекси досі сидять в моїй голові). Я на такі закиди одразу відповідала імпульсивно, починала бити у відповідь - бо це для мене маленької був єдиний спосіб захистити себе. Мені всі казали "просто ігноруй", а я не могла, бо в мене просто з'являлася "сліпа пляма" перед очима, якщо мене торкалися без моєї згоди, ще й таким чином. І тому мала купу проблем, включно з дзвінками батькам, бо "ана же дєвачка, аб'яснітє єй, что нєльзя ганять па школє і біть мальчікаф". Зазначу, що хлопці могли гасати по всій школі і набивати одне одному синці, але на це все просто закривали очі.
З батьками мені пощастило - вони ніяк не намагалися "придушити" мою активність у глибокому дитинстві, бо "тижедєвачка". Мені купували зручний (інші казали - "мальчіковий") одяг, бо я лазила по деревах, де влаштовувалася з книжкою, або копирсалася в землі, шукала комах і бігала, як скажена. Претензії до мого одягу та поведінки були лише у незнайомців, які намагалися вставити свої п'ять копійок, та вчителів. А щодо "надихання" - мій теперішній хлопець каже, що я надихаю його розмовами про книжки, домашніми "лекціями" з психології та історії мистецтва, а також тим, що я постійно обираю нам фільми для перегляду. Він, своєю чергою, надихає мене врівноваженістю, спокоєм, крутими навичками комунікації з людьми, а також любов'ю до порядку у голові і у побуті (який він полюбляє наводити, на відміну від мене). Якщо переводити це в метафоричну площину, то ми обмінюємося просто різною енергією (він стримує, я "розганяю"), тримаючи одне одного у рівновазі, але в жодному разі не "чоловічою" або "жіночою".
Щиро співчуваю. Такі спогади, де зараз це називається "вігтімблейдінг" - звинувачення жертви. Та ще й звинувачення дітини, привселюдно,при її однокласниках, та ще й дорослою людиною, яка автоматично має повагу бо вона ж вчителька 🤦♀️ В моїй школі також було "нормою", що хлопчики бігали і задирали спідниці, могли ляскнути по сідницям дівчатам. Я теж довго думала, що так починають дорослішати, проявляють симпатію (звідки цікаво в мене такі уявлення, "загадка" 💁🏻♀️ - нам же про це самі вчителі казали) А тепер думаю - були б уроки сексуальної освіти та виховання, нормальної, здорової, професійної. То хлопці могли б вже на той час спокій знати що в дівчат під спідницею. І кожна б дитина знала кордони власного тіла, і що порушувати чужі заборонено.
Є така проблема... надіюсь ці штами "ти ж дівчинка", "ти ж хлопчик" розвіються з плином часу та поколіннь. Мені в дитинстві вічно сунули іграшкові машинки бо я ж хлопчик. Батько постійно зайобував відповідальністю, на кожне день народження бажав мені більше відповідальності. Нажаль це переросло в травму та деякий час я підсвідомо уникав будь якої відповідальності, поки не пропрацював це та усвідомив.
Ахаз 😂 дуже насмішило про те що суспільство таке: от ти правильна жінка якщо 2 дітей, чоловік . Я така жінка. І що суспільство. О то ти задрипана домогосподарка. А як же кар’єра . Ти маєш бути не залежною ітд. Тому тут ніколи нікому не вгодиш … кожному своє. Пс: діти це мій свідомий спланований крок 😉.
Мені завжди дорослі втовхмачували в голову стереотипи "ти ж дівчинка" і коли виросла, я думала, що зараз МОЖЛИВО, є люди, які не виховують так своїх дітей. Але ні. Мого племінника переконали не ходити на танці, а йти на боротьбу, бо, цитата:" танці- це для дівчат і пі***асів, а ти мужик". В дитини навіть не спитали. Тут треба сказати " це п* дець"
До речі, як помітно все "жіноче": одяг, аксесуари, заняття, хобі - порівнюють з гейським. Типу "недолугим, смішним, для слабких та недоумкуватих. Є щось "справжнє, серьозне, нормальне" - то для чоловіків. А все, що можуть обрати жінки та геї - то "фу, смішно, нижче плінтуса"
Мені все дитинство говорили цю фразу , ти ж дівчинка, тому маєш бути охайною, маєш бути хазяйкою , маєш народити дітей і всі ці штампи, а особливо бісило , що я маю вийти заміж...при чому це вже я чула від усіх , від сусідів , друзів , знайомих. Цей тиск від суспільства, і ця думка , що якщо щось вийде не так , ти ніби бракована, це дуже важко...Я свою доньку так не виховую і забороняю іншим всіляти їй весь цей ідіотизм.
«Ти ж дівчинка» в дитинстві викликало у мене кризу ідентичності. Я носила влітку довгі худі і спортивні штани аби не видно було що моя фігура змінюється, те ким я є викликало у мене відразу. «Я не така як інші дівчата» свого часу врятувало мою психіку, я хоча б змирилася з тим що я жінка, пройшовши довгий час від внутрішньої мізогініі до фемінізму я нарешті відчуваю себе людиною
В мене подібна історія, яку я досі не можу зрозуміти, але на неї ще накладається відчуття небезпеки коли я не в закритому великому одязі. В спідницях і сукнях (шлях до них був довгим) лише коли з хлопцем гуляю або з подругою. Коли сама - ніколи.
Я раніше іноді задумувалась: чому якщо жінка одягнена як чоловік, з зачіскою як в чоловіка то це не соромно, а якщо чоловік вдягнений як жінка і з жіночим голосом то це соромно
Дуже багато сексизму було в школі. Але я вже це переросла. Найсмачніше з мого життя - те, що мені в універі один "традиційний" казав, що на моїй прибашеній феміністичній натурі ніхто не схоче одружитися, а виявилося, що я уже 5 років у щасливих стосунках з адекватним чоловіком-феміністом, а оцей традиційний ніяк не може побудувати здорових відносин. І взагалі, кумедно це все - не знаю жодну "традиційну" пару, яка має реально міцні, щирі та здорові стосунки, а от серед нас таких "прибашених" фемок проблем із адекватними щирими відносинами набагато менше. Можливо тому, що люди більш свідомі, і ставляться один до одного, в першу чергу, як до людей?
Все дуже просто. Чоловік та жінка рівні. А хто розумніший той має вирішувати, що робити. Якщо маєш потенціал то керуй, готуй їсти, воюй, стріляй, крути гайки, виховуй дітей, політикуй, копай і так далі.
Інший бісячий стереотип, що домагання до жінок - це нормально і природньо. Після того, як мене намагалися згвалтувати, моя мама сказала : " ти красива дівчинка, тож це не перший і не останній раз". Тоді зотілося порізати обличчя, щоб більше не бути привабливою.
Про жінок за кермом на СТО, постійні жарти про жінок за кермом, а потім порада, "але потриману машину краще купувати у дівчини бо їздять акуратніше і доглядають краще"
Виховуємо з чоловіком доньку, без нав'язування стереотипів, в той час моя мама, робить мені зауваження, щоб ми не вчили її висловлюватися грубо, нехай буде мудрішою, тихішою. Тобто, вона повинна бути зручною, щоб проковтнути всі образи, бо вона ж мудріша, повинна мовчати. "Їй уже 14 років, а вона не вміє готувати, коли вона заміж вийде, то чоловіка чим буде годувати?" І коли відповідаю, що можливо і не вийде, то це не передати, що починається. Те ж саме стосовно онуків, бо старшому сину вже 26, а він живе зі старшою жінкою, а вона йому не зможе народити, як же я, біднесенька, нещасна жінка буду жити без онуків. Хоча я в цьому проблеми взагалі не бачу.
Я була у школі відмінницею, і мої 10-12 балів сприймалися як даність. Якщо ж я приносила зі школи 8 чи 6 - мама дуже дивувалася. Коли вчилися мої брати, їхній середній бал часто складав 6-8. І це також сприймалося як норма, бо "вони ж хлопці". Це стосувалося не тільки моїх братів, а й однокласників. Тезу, що хлопці в цілому гірше вчаться, підтримували мало не всі вчительки, "бо їм не до того - вони іншими справами займаються". При цьому дівчата повинні були краще вчитися, мати кращий почерк і бути охайнішими - адже "вониждівчатка".
В підлітковому віці дружив з дівчинкою яка була «пацанкою» мені вона сильно подобалась, але рідні постійно говорили що вона як пацан, щоб не спілкувався з нею а знайшов би собі якусь миленьку дівчинку, через це було складно спілкуватися, але з часом зрозумів що мої бажання важливіші, і наша дружба протрималась ще багато років
Найдурніше - це коли покійний дідусь за святковим столом сказав: "Сашуня, вибирай, але не перебирай", а його дружина в іншій ситуації, коли я сперечалася з нею про її настанови, що вони дуже сумні і якщо я так не хочу: "Така жіноча доля [страждати]". Чому? Чому? х2
Ну незнаю. Мій колишній хлопець вважав,що я маю ходити на роботу,встигати готувати йому вечерю і разом з тим порівну платити за зьомну кв. Варіант що я втомилась після роботи тому давай замовимо піцу не проходив. Здогадайтесь з одного разу чому він колишній) І саме цікаве це те що він вважає себе абсолютно правим. Модель поведінки набута від батьків.. Щасти йому.
Для мене "ти ж дівчинка" вискочило, коли мене підвищили до менеджерської посади в магазині. З головного офісу приїздила керівниця підрозділу зі мною поспілкуватися - і сказала "Ти ж дівчинка, хоч губки пібфарбуй трохи, чи що." А робота там була з 7.00 до 23.00. Які, на ***, губки - я під кінець зміни ледь пам'ятала своє їм'я. До того як я почала цікавитися фемінізмом було ще років 10, але це вже було питання часу 😅😅😅
І от логічне питання: "А для чого, чи для кого мені фарбувати губки?" Якщо для себе - то я цього не хочу, принаймні зараз. А якщо для когось - то чому я маю радувати чуже око? Я що - статуетка, чи картина? Кожен, хто мене бачить теж старається моє око порадувати?
Маю історію з дитинства про плаття і дерева) Мене ростили дідусь і бабуся. І дідо дозволяв мені досліджувати світ "як хлопчику": велосипеди, рибалка, дерева, збиті коліна і загальна радість дитинства. Бабуся ж хотіла виростити з мене жіночку жінку, домогосподиню і тд. (Що їй не вдалося, на її превеликий жаль). Одного разу мене вирядили в плаття на прогулянку, і наказалаи не лазити по древах. Я тоді подумала, що в цьому немає нічого складного. Проте стояти поряд з дідусем і спостерігати як всі мої друзі лазять по деревах, і катаються на велосипедах було неймовірно складно і важко. Тоді це здавалося дивним, навіщо носити одяг в якому не можна проживати своє найкраще життя? Ця історія має хеппі енд, мої прохання і великі очі розулили дідо, і я щасливим мавпеням стрибала з гілки на гілку.
Моя бабуся завжди казала: якщо не навчишся готувати - не вийдеш заміж! Мама казала: якщо не станеш лагіднішою і покладистою - ніхто тебе не полюбить. Зараз сміюсь з цього разом з чоловіком, який мене любить, готує, прибирає, миє посуд разом зі мною😂 але у дитинстві це дуже ображало…
Так само. А от комендант у мене в гуртожитку сказав, що у нього 2 доньки і у них таке саме. Я так розумію, це реально у всіх дівчат таке. Окрім тих, хто любить порядок звісно. Це залежить не від статі, а від того, як працює мозок. Чи йому більше хаос подобається чи порядок. Але хтось придумав, що у дівчат повинно бути так, щоб було вигідно і тепер всі це передають з покоління в покоління. Хтось має розірвати це коло. І в цьому нам допомагає інтернет, бо ми дізнаємося, що ми не одні такі і виявляється все це нав'язані, а реальність не збігається з тим, до чого нас привчили.
Найдебільніше що можу згадати, це спілкування з веломеханіком. Мені треба було виконати певну роботу, яку він не зробив, хоча обговорювали що мав. На питання чого так він відповідав дуже зверхньо. Я спитала у жінок на велофорумі як вони спілкуються з механіками, на що одна з них відповіла, що подібні проблеми вирішуються тим, що треба мати хлопця велосипедиста і він все це робить. Бляхамуха, в мене є чоловік і він ніфіга не веломеханік, якого ще хлопця я мала собі знайти? Капець. Зато інша дівчина просто порадила адекватного механіка, за що я їй дуже вдячна.
Найбільшим крінжем в моєму житті була ситуація, коли я ходила на заняття з польської мови, з групою до ксьондза. Коли я не змогла відповісти на якесь із поставлених питань, і посміхнулася, щоб згладити напруження, і не розплакатись, він зірвався на мене криком, бо що це я собі дозволяю, посміхатись до настільки старшого чоловіка, ще й священника. А коли за пів години, так зробив хтось із хлопців - реакції не було жодної, бо це ж хлопці, вони можугпосміхатись, а ти безсоромна дівка, напевно маєш намір звабити.
Мені мама все життя говорила, що найважливіше вдало вийти заміж. Оце найбільше досягнення і запорука щастя😅 а мені 26, я без партнера, з депресивними розладами і позицією «все сама». А мама далі на своєму, що якби вдало одружилась, то все би точно налагодилось🤷🏼♀️😅 жінка ж самодостатньою бути не може, вона лише придаток до «сильної статі»😠
Мені пощастило знайти партнера, з яким у нас прекрасне порозуміння у 19 років, і ми разом зустрічаємось, живемо уже 5 років. І я так скажу - хороші стосунки не вирішують усіх проблем. Взагалі. У мене теж може бути депресія інколи, стосунки - не магічна пілюля, і мене дуже сильно дратують люди, які так до цього ставляться. Бо таке ставлення = емоційній залежності від іншої людини, яка повинна вирішувати ваші емоційні проблеми за вас, але в довготривалих стосунках - це виснажує. Ми зараз працюємо над тим, щоб бути самодостатніми у стосунках, бо це насправді дуже важливо. В першу чергу, потрібно навчитися бути своїм партнером, бути щасливим на самоті та вміти себе втішати, у складних моментах - тоді можна будуватм повноцінні стосунки з іншими, де ніхто нікого не використовує - а ви просто додатково насичуєте життя один одного. Не знаю, чи цей коментар вам якось допоміг, але ваша мама однозначно не права.
Я думаю, що певне зерно істини все ж є. Якщо вже й одружуватися коли-небуть у житті, то краще вже вдало і з адекватною людиною) Це не обов'язково щось налагодить, але точно не так зруйнує життя як невдалий і нещасливий шлюб. А так то згідна, такі поради дууууже дратують
я чоловік, давно хочу народити дівчинку, щоб вчити її паяти, лаятись, водити, битися, розбирати-збирати техніку, а якщо мені хтось щось скаже "вонаждівчинка", відповім "вона людина 😎"
🙏🏻 дякую… трагічно це все…це жахливі наслідки рабської ментальності, де за «правила» були взяті зовнішні ознаки, під які прописали образи «Ти або людина, або гівно» Це про суть і про свободу вибору та наслідки відповідні «Ти ж дівчинка» (те саме і про «ти ж хлопчик) Це про стереотипи (програмування) без вибору і це про рабство, де викревлені наслідки З дитинства транслюється рабство, де дорослий вважає себе головним, а дитина є «нищою» людиною і має «слухатись»… система цінностей імперськості, величі, значимості лише зовнішнього, без внутрішнього… правила І ту внутрішню особливість кожної людини - тут якраз відчуття - пхають у рамочку правил «ти ж…» і ґвалтують та підмінюють поняття статей на зовнішню форму управління - рабство.
Був у мене нещодавно випадок, коли вчителька хімії сказала моїй однокласниці, в якої не дуже гарно з хімією, що "Ну, не буває, щоб гарна і водночас розумна". Урок добіг кінця, я дописала свою контрольну роботу і здаю їй. Вона дивиться в аркуш, бачить, що всі завдання виконані, і каже: "Я в тобі не сумнівалася". А я іронічно відповідаю: "То, отже, все ж таки буває, щоб гарна і розумна?"
Я виросла в селі, я облазила всі дерева, прокаталась всі роки на велосипеді, не пам'ятаю суконь а барбі були до 12 років.Ми влаштовували бої без правил 😅, де я часто перемагала хлопців, ми бились палками, грали в войнушку. Мені дарували багато кольясок і пупсиків, але на рівні з гоночними машинками, залізничними коліями та потягами.Я перечитала багато казок про принцес але вони не вплинули на мене, на моє уявлення жінки і подружнього життя, я вчилася на відмінно в школі бо мені подобалося, мені подобався волейбол і футбол. Я люблю сукні, але ніколи не ношу підбори. Я люблю мейк і ненавиджу довге волосся ❤️🔥 Я люблю серіали про кохання і сильних жінок . Мені хочеться бути " жіночною" у своїх уявленнях про це 💗 Я люблю прибирати, але не люблю готувати нічого з тіста, це робить мій чоловік. Мій перший хлопець мив посуд у мене вдома, бо готувала вечерю нам я, і це було у мене вдома ( батьки тоді винесли мені мізки, що я ж ЖІНКА, ти помий посуд) Мій чоловік поважає мене як людину, хвалить мене за мій розум і погляди на життя, але я люблю коли він каже що я його квіточка, його маленька, переживає коли я мучаюсь через місячні. Дітей хоче але вважає що вибір це мій , бо народжувати мені. Дивлячись на себе я розумію що мені пощастило, бо мій характер і темперамент дозволили мені обирати, хоч батьки і прихильники " традиційних цінностей", але треба проговорювати проблеми, бо є ті кому треба ця підтримка, хто сам по натурі спокійніший, кому важко переступати через канони гендерних стереотипів.
Про момент де Бобул казав що Еммі 30 і типу чого вона не заміжня. Нагадаю що Емма в Іво Бобула питала чого його 16 річний син досі не цікавиться дівчатами чи типу таке. І нікого це не смутило? Це ж буквально зворотній сексизм. Може син взагалі не дівчатами цікавиться. Але ні, казати що у 16 років хлопчики вже повинні цікавитися дівчатами то прийнятно, а от якщо Іво Бобул спитав чому Емма у 30 не заміжня то уведе сексизм і як він взагалі посмів
В захваті.Обожнюю випуски про жінок. Дякую, що так адекватно розкладаєте все по поличкам, розбираю і свої травми і стереотипи. Дуже цікаві і розумні думки. Хочу, щоб більше людей дивились такі відео осмислювали цю важливу, дуже важливу тему для суспільства. Дякую ще раз і Слава Україні 💙💛
Коли починаю дивитися ваші відео, то спочатку стає дуже сумно. Сумно, що ми живемо в суспільстві з таким сетингом; в суспільстві з такими навʼязаними рольовими моделями; в суспільстві, де самі ж жінки пропагують і важають нормою "ти ж дівчинка"; в суспільстві, де величезна кількість людей не розуміють, а в чому ж проблема. Але потім розумію, що так чи інакше через 10-20 років ми подолаємо величезний відрізок до рівності в правах людей. І від цього стає трохи легше! Мені дуже сумно, що моя мама, яку турбує серце, обирає простояти на кухні 3-4 години ліплячи вареники, бо "ну та ж наші хлопчики собі поїдять, їм буде приємно, вони ж гроші заробляють". Найнеприємніший для мене прояв "ти ж дівчинка" це заборона на прояв емоцій - "не матюкайся, бо ж дівчатка не мають матюкатися", "не будь занадто емоційною/серйозною/відвертою/ітд".
Ви мені аж очі розплющили... Досі всі репетували, мовляв, а от чоловікам ставлять заборону на прояв емоцій, "не можна плакати, ти ж мужчина"... Чорт забирай, так дівчатам теж! Просто завжди були й такі, які щосили вибирали бути собою! А не роботом! Тож як не крути, жінок у суспільстві дискримінували завжди значно більше.
Я насправді дуже щаслива, що мене виховувади дуже "адекватні мужчини". Один дідусь з дитинства вчив їхдити верхи, другий в юному віці вчив рибалити, а потім і водити машину, батько завжди купував спортивний одяг і вчив грати у футбол. І до речі, більше бабусі казали "ти ж дівчинка".
Як чоловік, однозначно плюсую. Гнилі стереотипи про "хорошіх дівчаток" та "настоящих мужЫков" - дві сторони однієї медалі. Згадав випадок, як хотів купити собі мишку для комп'ютера з квітковим орнаментом. Продавщиця здивовано дивиться на мене і каже: "Вона ж з квітами". Зрозуміли? Усе, що зв'язано з квітами, потрібно подобатись тільки" "хорошим дівчаткам"!
А ще справжні дівчата не повинні мати тату! Як можна було про це забути? Тиждень тому пішла у тату салон, бити тату. Під час сеансу подзвонила бабця, спитала, що роблю. У салоні грала музика, тому вона подумала, що я десь на заході і не вдома. Коли я сказала, що роблю собі тату, я від неї почула: "Що ти робиш?! Навіщо тобі це?! Це ж некрасиво! Хлопець тебе не полюбить, бо у тебе є тату, а у ДІВЧАТ їх не повинно бути! Не псуй своє ніжне тіло!" Врешті-решт довелося показати їй, що набили браслет з листя навколо руки, а не щось "страшне". А навіть якщо набили "страшне", то що в цьому поганого? Дякую за відео, завжди приємно послухати розумних жінок💛
Набили собі тату з чоловіком на дні народження у 50(я раніше, бо старша на два роки)). Вже мовчу про синів.))) Була умова, щоб виповнилося 18. Не бачу в цьому чогось особливого. Та о боже, скільки ж я вислухала про себе від знайомих і родичів.) У такому віці тим більше. Мабуть було вже готуватися на кладовище, а я тату зробила.
а в чому бабця не права? Вона ж не сказала, що ти станеш аморальною людиною чи повiєю. Вона цiлком логiчно зауважила, що ти дуже сильно звузила коло тих, хто може тобою зацiкавитися. Цiнностi змiнюються протягом життя, й можливо цей фактор колись матиме для тебе значення.
@@archie2.8 чого б це дівчина з тату дуже сильно звузила коло тих хто може нею зацікавитись. У світі багато жінок і чоловіків яким це подобається. На планеті вже 8 мільярдів людей якщо враховувати той факт що їй потрібен один або одна то думаю така людина знайдеться.
@@archie2.8 це ваша думка. Знайомитись можна не тільки в тіндер. Можна на роботі на вулиці у залі на пробіжці в кафе у магазині і вкінці кінців у тому ж тату салоні. Будь де можна познайомитись із новою людиною. Не обмежуйте себе і інших. Дякую за дискусію
Як казав мій дід коли я поступала на перший курс, що найкращий ВУЗ це вийти удачно заміж. Господи як же ж мене тіпає з цієї фрази🥲. Те саме як змушували вчитись варити борщ, не щоб себе нагодувати, а щоб чоловіку зварити коли одружусь. Колись бабуся сказала коли я повішала білизну не стряхнувши і не росправивши що таку невістку як я свекруха вижене. Коли дивлюсь це відео по новій починають прокручуватись ці флегбеки що аж дурно стає
Найтупіше "ти ж дівчинка" мені казала мати. Одне з них: "Ти ж дівчинка! Ходи нормально. Роби коротші кроки, бо неначе хлопець". І я, їй на зло, робив все довші кроки✨
"Кинь це, йди додому", - майже обурено сказав мені якось наш сусід по гаражу, коли побачив, як ми з чоловіком вдвох ремонтуємо авто і я йому допомагаю крутити різні гайки (бо мені це справді цікаво). Бо я ж жінка, як я своїм мозком можу осягнути величні знання з механічної взаємодії рухомих частин. Тільки кухня, тільки борщ. Пізніше сусід звик та був в такому шоці.
Наскільки в нашому суспільстві все "запущено", можна зрозуміти, підслухавши якось ненароком розмову на тему "як воно має бути в житті" у суто чоловічій компанії, особливо якщо вони трохи "розслабилися"... Це зазвичай просто якийсь махровий домострой, замшілі стереотипи на кшталт "ти ж чоловік, твоя справа - заробляти, а жінка має бути жінкою" - і це ще в кращому випадку(((
О так! "альфа-самець" скаже щось, що може в інших чоловіках в стосунках й не так - але його всі підтримують. Я була не одноразово свідком цих чоловічих розмов на тему місця жінки.
«Дівчинка не може бути хірургом», на моє питання «а що оперують піструнами?» відповідь не була отримана😂
це сильно
особисто наслухалась цього стереотипного лайна протягом навчання в медичному
Що за фігня.В мене в місті хірурги жінки і все дуже поважного віку,є і молоді.
То ви стали хірургом?
Ваааау, оце так відповідь!
Найбільш неприємним проявом "ти ж дівчинка" була мимохідна настанова діда моєї дружини десь за місяці два до одруження. Звертався він до неї і звучала вона так: "Але пам'ятай, що навіть якщо ти вчилася краще, то він все одно розумніший". Тут варто зауважити, що вчилися ми на однаковій технічній спеціальності в одному універі і вона була відмінницею, а я -- ні, вона знаходила постійно прості, але ефективні і швидкі рішення в програмуванні, а я упорювався постійно у складні і довші. Сказано це було при мені з таким поглядом у мою сторону, наче я повинен сказати "Дякую" за таку допомогу у "вихованні" дружини. Особисто мені було неприємно, що мою майбутню дружину так принижують.
ви нормальна людина,дякую вам за це,без сарказму
@@shkalebod3612 Дякувати за те що ти нормальний? Щось новеньке
Дуже цікаво послухати відповідь вашої дружини та вашу, і реакцію вашого дідуся)
@@ShiromiTorayoshi.558 ну,таких мало,я хочу висловити свою повагу
@@ShiromiTorayoshi.558 вибачте,просто я дійсно поважаю нормальних людей
Трохи досвіду:
1. Мені сім. Я сижду на дереві, і кожна, КОЖНА мимопроходяща жіночка вказує мені, що так не можна, бо "ти же дєвочка".
2. Мені дванадцять. Я намагаюся щось важке донести і зось сама полагодити. І батько пояснює мені, що "сила дівчини в її слабкості".
3. Мені 25. Я йду в жіночному одязі по Арсенальній додому, і мені свистять услід, і хтось ляснув мене по попі.
4. Мені 25, і я одягаюся як пацанка в капюшоні, щоб ніхто не ляскав мене по попі. Якийсь мужик спитав в мене час, а потім одразу хотів вдарити і наорав, бо "що я таке і якого я пола?!"
5. Мені 30. Я йду на фехтування на мечі. Вправно займаюся три роки. І кожний, хто про це дізнається, каже, що це дуже незвичний вибір для дівчини, і що мене змусило це зробити???
6. Мені 32. Я йду по місту в білій обтягуючий кофтині без ліфчика. В мене розмір мельше за перший, десь 0,7))) Чоловіки осуджують поглядами та виразно фиркають мені, щоб я це почула.
7. Мені 35, і моя мама каже, що я ще маленька, до дорослої мені далеко - бо я ще не одружилася і не народила.
І це все в моїй чудовій феміністичній бульбашці.
Жах 😢
співчуваю щиро. сподіваюсь Ви змогли або зможете знайти той одяг і ті заняття, які будуть комфортні саме Вам, а не людям, які чомусь переконані, що краще знають як Вам бути щасливою
Дуже обурила ситуація, коли вчителька на День Збройних Сил України сказала, аби дівчата привітали усіх хлопців, адже вони теж юні "захисники". Нас це обурило, адже це свято військових. Ми почали доводити свою точку зору. На це нам сказали: "Ну вам що важко привітати хлопчиків, вони ж такі молодці, не матюкаються, вас не б'ють!!!". Тобто, якщо хлопець тебе не б'є, то він одразу стає героєм? І це городять вчителі. Жах просто
ПІБ цієї гавновикладачки
А хлопці що на це? Чи вас в сторонку відведи?
@@igrok5843 Хлопці мовчали, хоча думаю, що їм теж було неприємно таке слухати
Це як було з 23 лютого. Зараз так деякі день ЗСУ сприймають: якщо хлопець - це типу його свято. І не важливо їм чи служив він в збройних силах чи це школяр, який може і не мати відношення до армії в майбутньому
А є якийсь день в році, коли все ж таки було б непогано привітати хлопців? якийсь там "чоловічий день" існує?
Дівчатка! Мені 65 років і я повністю підтримую вас! Я намагалася прожити своє життя без нав‘язаних стереотипів. Щось мені вдалося, щось ні, з чимось прийшлось боротися. Я інтуїтивно шукала своє в житті. Тепер маю нарешті поряд людину, з якою ми вже років 20 добре розуміємось.
А можете поділитися чи звільнилися ви від нав’язаних стереотипів за життя?
Я за вас рада ❤️
Моя мама далі живе в стереотипах і коли я в дитинстві бунтувала (а я була пацанкою) вона казала як я можу бути такою грубою.
Маю доньку і помічаю, що у мене часом теж виривається щось дуже стереотипне у вихованні, але вже рідше і рідше. Стараюся не нав'язувати своє дитині, а йти за її бажаннями в межах розумного ; показувати їй різноманіття і давати можливість вибирати, пробувати.
@@nastiktsaruk це дуже довго прийдеться розповідати, це не формат коментарів
Я дуже рада за вас! Це великий успіх, ви дуже сильна жінка
Мені вся родина з юних років говорила " не ржи, як кінь, ти ж дівчина", розлякаєш ухажорів. Ха ха ха, мій чоловік рже ще голосніше🤣
Або Господи зніми ці боти клацаєш ними як клишонога гуска. Ходи меншими кроками
Оооо, я так рада за вас) Не подавили власну особистість і знайшли свою людину, це круто!
Я теж ржу як коняка, чоловік на це каже, що я пристрасна))
З чим я вас і вітаю)))) це чудово
😂
Я Майсер Спорту з боксу,і я навіть не кажу,про те,що за 11 років як я займаюсь боксом,я почула мільйон стереотипів про те що " дівчинка і бокс не сумісні речі,дівчатка мають займатися танцями і так далі...". Зараз я працюю тренером мені 19,і люди дуже дивуються коли дізнаються ,що саме я тренер " така молода, щей дівчина тренер" І недавно до мене не прийшли на тренування,тому що " як це так дівчина тренер,нашому сину потрібний чоловік ,наставник". Люди не беруть до уваги мою професійність ,мої знання,їм достатньо того,що це не жіноча справа,і тренером має бути чоловік
Прочитала Вашу історію, і згадала як років 20 тому, навіть трохи більше, коли навчалася у 9-му класі, з подругою пішла на пробний урок айкідо. Урок проходив у колишньому дитсадочку, в якому ще було багато різних секцій/гуртків. І от ми шукаємо потрібні двері, бачимо хлопців трохи старших за нас - років може по 18-20, і питаємо в них чи тут потрібна нам секція. На що чуємо відповідь одного з хлопців: "Та нашо вам той няшний спорт? Краще до нас на бокс" (якийсь був інший прикметник, але з цією конотацією). Я ж розумію, що це стьоб, і так і кажу типу "де ми, а де бокс?" і чую відповідь: "А чому ні?". Подумки дякую тим хлопцям за адекватність:)
@@anastasiiavasylieva6566 вау, коли почала читати думала прочитаю інше,супер що є такі,і вони дісно є ,але все 50 на 50
Показуй таким нєвєждам це відео
О, так. Нажаль, саме з вашим прикладом зустрічалась у житті: колега на роботі розказував, що не віддав сина на бокс, бо там була жінка- тренер. Мені тоді відняло мову від такого сексизму. Але от після відео дівчат буду почувати себе впевненіше й змогти обґрунтовувати для мене очевидні речі.
Я відкрила для себе бокс занадто пізно. Але я закохана у цей вид спорту. Мені шкода, що я занадто "стара", щоб брати участь у якихось змаганнях. Максимум на який я можу розраховувати -- тренувальний спаринг з реальним партнером. Я це кажу до того, що в моєму дитинстві.та в моїй юності навіть такої можливості не було. Тому я в якомусь сенсі вам заздрю. Ми вже зробили величезний крок уперед.
Найбільше дратувало, коли мені бажали "простого жіночого щастя"... Я завжли перепитувала: "А чим просте жіноче щастя відрізняється від простого чоловічого?"
Дякую за програму!
Я ще не дивилась відео,але одразу хочу написати своє улюблене про "тиждівчинку". Вашій увазі -"будь мудріша", що треба розуміти як:"проковтни всі образи, ніколи не дискутуй, спілкуйся з неприємними людьми і обов'язково приймай їхні поради" і так далі. Обожнюю
ооооо так! Дівчинка (а надалі жінка) повинна бути мудрою. Мій "улюблений" пойнт - МудроЖінка (насправді та, яка вертить телепнем-чоловіком, а прикидається такою милою "шиєю" при "голові" )
Оооо, точно. Зовсім забула про це
Жахлива фраза від моєї мами, яка таким чином закликала мене берегти шлюб попри домашнє насильство
@@irynalk9231 сподіваюсь, зараз Ви в безпеці🙏 бережіть себе
@Iryna LK абсолютно аналогічна історія🥲
Дивилася щойно момент, "це нормально - хотіти бути домогосподинею, якщо це твоє особисте рішення", і захотілося додати, що якщо обираєш це (і насправді будь-що інше), то не варто вивищуватися і нав'язувати іншим жінкам свій вибір як єдиноправильний.
Одних з найтупіших стеоретипів, це те що жінки легше переносять застуди і хвороби загалом, типу з температурою 40 валять на роботу, а чоловіки типу мліють при 37. В результаті жінки дійсно замість того щоб подбати про себе, розносять застуду і посміхаються - я ж дівчинка, ми не зважаємо на застуди. Хоча за цим може стояти реальний страх втрати роботу через продемонстровану слабкість.
У мене є страх втрати роботи, тобто взагалі образу що я така ж людина, а не слабка якась.
І тому ні разу в житті ще не брала лікарняний за 12 років трудової діяльності. Але це ще пов'язано з веганством - не хочу, щоб відразу вішали кліше, що будь яка хвороба через те, що м'яса не їсти.
Бо жінка не може собі дозволити хворіти, особливо коли в неї є діти. Бо ж чоловік не розбереться де підгузки і чим годувати дитину....
Цей бред придумали самі жінки
@@ОлександрСмайликне погоджусь, це виплило з того що жінка ні на кого не може залишити дітей і хатні справи, продовжує робити все навіть коли хворіє. І чоловіки вирішили що хай і далі жінки мучаться, вони не хочуть допомагати жінкам навіть коли їм вкрай складно. От і вигадали що ми краще переносимо хвороби, але я б не сказала так про себе наприклад
У нас в цілому народ таки дурненький, нам до рівних прав ще повзти і повзти.
Проблема в тому, що жінки в Україні працють цілий день на рівні з чоловіками, і коли жінки приходять додому з роботи, у них починається друга робота - домашня, а у чоловіка починається відпочинок.
Це величезна проблема і жінкам доведеться ще сотні років боротися за виконання 50 відсотків домашньої роботи чоловіками
@@Ksenia-12sew А можна просто знайти іншого чоловіка і не чекати сотні років
@@oleksandrfomin326 1) в нас жінок більше, ніж чоловіків. 2) якщо відсіяти алкашів/наркош/і тд, то цифра ще менша, а якщо з них відсіяти 67% тих, хто як сказали у відео вважають що саме жінка має робити хатню роботу, то залишиться що? 10-20% чоловіків? саме тому наші дівчата пруться за кордон знайти чоловіка
@@ukraine_will_win_ Так, а потім той закордонний чоловік розуміе що воно дурнувате, забирає дітей и копняком під сраку відправляе до дому
@Tik_Tok videos 671 ну, тоді ми просто вимремо і кацапи прийдуть та будуть жити замість нас на нашій землі. якщо ніхто не буде розмножуватися, то хто буде доглядати за хворими та старими? хто буде працювати та сплачувати податки? проблема в тому, що треба вибудувати систему, де жінки захищені
Мене просто вбили відповіді на початку (статистика дослідження) а найбільше дратує репродуктивне насилля, думка що заміжжя це єдиний щасливий сценарій життя, і фрази по типу "чого ти така емоційна? А ну, ти ж жінка, певно ці дні!"
Існує і протилежна думка: жінки уже у віці 20+ задумуються, чи виходити заміж через стереотип "жінка - кухня - діти-чоловічі зради...бла-бла" Тому будують несерйозні тимчасові стосунки.
@@ЛюбовМарчук-ю4я тому що з дитинства їм нав'язують що треба бути такою, аби подобатись хлопцям, тобто зручною. І що вони обов'язково мають вийти заміж і народити діточок як на небі зірочок. Як це ти не хочеш? Всі так хочуть! Нам внуки треба. Тоді як це вибір кожного - коли як і чи взагалі це робити. А серйозні/несерйозні стосунки це дурість. Стосунки або є, або їх немає. А які вони - судити не вам і не мені а тим хто в них знаходиться
Погоджуюся з Вами! Я б також хотіла Вас запросити до себе на канал, бо там на Вас чекають історії українців, які дійсно варто почути! Давайте підтримувати один одного 🙏🏻🇺🇦
Коли я розлучалася з першим чоловіком, який, до слова, був аб´юзером, моя мама сказала, що це він мене «повернув». В її голові не було такої конструкції, де жінка може сама вирішити піти, та й взагалі взяти в свої руки і змінити своє життя. Бо хороші дівчатка не мають йти від чоловіків, кидати сім´ї, цей страшний вибір може зробити лише «всемогутній» чоловік, а жінці лишається догоджати, терпіти, робити вигляд, наче все добре.
Історія, яка сталася два тижні тому. Ми після уроків з сестрою і подругою пішли прогулятися, був свіжий сніг, в ми дали собі можливість подуріти і просто банально повеселитися. Тож закидали одне одного сніжками. Це було так весело і атмосферно, аж тут коли сестра цілилася у мене, дядько який ішов попри нас сказав щось наче: «Видно, що у вас немає хлопців». Ми не впевнені, що він сказав саме цю фразу, але ми почули чітко слово «хлопці». Може він сказав «Ви як хлопці» чи щось таке. АЛЕ ЦЕ БЛІН НЕ ВАЖЛИВО. Як нормальна людина може пхати носа у життя абсолютно незнайомої людини і пускати такі коментарі? Мене осудив старий чоловік за те, що я голосно реготала, хоча якби на нашому місці опинилися хлопці, то я ВПЕВНЕНА, що їх би залишили у спокої, бо вони ж звісно буйні і їм це притаманно.
Ось така історія, любі друзі - про те, як мені зробили непроханий коментар за мою щирість.
та не важливо хлопці ви чи дівчата. Старих людей дратує просто галас
@@KaterynaGerasymchuk Я б це галасом не називала. Ми ж не кричали на всю площу, а якби нам просто зробили б зауваження, без дивних порівнянь і коментарів, ми б звісно звернули на це увагу. Проблема була не у нас.
Я не хочу порівнювати Україну і Європу, але, на жаль, проживаючи у Франції, і працюючи тут з просто різноманітними людьми, ніяк не можу перестати порівнювати.
От вчора, за обідом, колега сказав мені, що просто обожнює свою доньку, і він з великою радістю лишився б вдома і став домогосподаром. На жаль, прожити на 1 зп неможливо (у Франції працюють обоє, дитинку в 4-5 місяців віддають в такі звані садіки). Але, можливо, як буде 2 дитина колись, то він спробує.
Я сиділа така, дивилась на щасливі чоловічі очі, коли він говорив про свою доньку, слухала про його бажання залишатись з нею вдома, і не могла викинути з голови реалії, в яких я росла все своє життя. Реалії, які досі існують в Україні.
Я працюю в айті, і до цього місяця працювала саме в українському айті. Кажуть, що там багато прогресивних та сучасних чоловіків. То всьо фігня.
Мені колега казав, що я не вийду заміж, бо не готую. Мені відмовляли в підвищенні зп словами "хлопці так люблять твою усміщку". До мене ставились як до красивої дівчинки, ну бо я ж люблю макіяж і яскраві губи. До мене часом навіть говорили по-іншому. Мене вдарили по сідницях одночасно 2 колеги посеред кафе, і мені прийшлось їм пояснювати, що це не ок, і вони були дуже здивовані почути, що мені це неприємно.
Я маю мільйон історій і поза айті. І ще мільярд історій з родини, де "жінка - матір" і все в тому роді.
І тут, сидячи навпроти колеги-чоловіка, який сумує протягом дня за своєю донькою і в якого на заставці телефона саме його донька, я не могла не сумувати і думати, що українцям ще вчитись і вчитись.
Ну нічого, доця, знайшла вже там собі в Хвранції кавалєра?
@@yuriy5376баба Тоня разлогінся 😂
ооо, так, мені теж колега (який був у мені зацікавлений) казав, що як же я заміж вийду, якщо не люблю готувати і не готую борщ🤯 чому ця розмова взагалі відбувалася на роботі це окреме питання.
по факту людина сама себе визнавала побутовим інвалідом і пишалася цим. бо він же мужик. він не має сам собі кожного дня готувати їсти.
@@cmelinoe хто хвилюється? Це насправдi добре, що шукачки кращого життя й "iдеальних чоловiкiв" сядуть на голову не нам, а якимось нiмецьким чи iталiйським простачкам. А от з поляками номер не пройде, поляки вже побачили що до чого й одружуються на польках.
у французiв там є один цiкавий момент - бiльшiсть французьких чоловiкiв не обмежують свою свободу, й не вважають це чимось страшним, й якщо (а точнiше коли) ти застукаєш свого француза на подружцi, вiд тебе буде очiкуватися що ти або помиришся або мовчки звалиш. Якщо ти влаштуєш типовий український скандал, тебе будуть вважати дуже хворою на голову, а за типове для наших жiнок биття речей чи давання ляпасiв будеш мати справу з "ля полiс"
Не зрозуміла лише одного - чому сама психологиня не "береже свою жіночність", а займається власною кар'єрою.
Досі ржу з того, як один з колишніх співпрацівників жалівся моїй начальниці на мене через те, що я якось грубо вимагала від нього виконання його обов'язків (не одразу, у нього був час зробити все спокійно, без нагадувань), і начальниця сказала, що "ви ж дівчинка, треба лагідно"😆 а я, як на мене, навіть не грубила людині, просто чітко окреслила свої робочі потреби
Ахах, і в мене був такий випадок)
покажіть жінку, в якої такого не було. вони сприймають асертивність як агресію.
Коли готувалась до вступу у фізмат клас, то мені так багато людей казали: "Навіщо воно тобі? Ти ж дівчинка". А потім, коли вже вступила до ліцею, то і бабуся, і знайомі говорили: "Ой, знайдеш собі хлопця розумного, айтішника якогось майбутнього, молодчинка". Чому, якщо я хочу вивчати щось технічне, то це одразу дорівнює, що я шукаю якогось розумного хлопчика? Чому бляха весь світ крутиться навколо "ой, це для мальчіка"? Нафарбувалась - "ой, правильно, може хлопчик якийсь закохається", пішла на технічний напрямок - "женіха шукаєш".
та самая iсторiя,я вiйскова людина...i якщо американцi пишаются i кажуть thank you for your service,то нашi незнайомi люди мене питають чи знайшта я собi молодика серед вiйскових....агов,я не на сайтi знайомств
Ой, майже та сама iсторiя. Коли мене 20 з копiйками рокiв тому у прийомнiй комiсiї намагалися відмовити з доводами, наче це дуже важка технiчна спецiальнiсть, дiвчата тут не витримують, не треба тобi, дiвчинко, цього... Будешь пiдстилкою у хлопцiв, щоб не вилетiла, а ти такая тендiтна квiточка (facepalm)...Родичi намагалися переподати моі документи до популярного в нас тодi хiмiчного факультета. Але фiг усiм! Доречi усi хлопцi та викладачI прониклися повагою до мене майже одразу, проте моі кар'єрнi плани вважали нездiйсненою мрiєю.. Але я це зробила, чим викликала багато невдоволення родичiв.. Поїхала, покинула, нiчого в життi досi не розумiє, не має "жiночого щастя"(WFT?!), ще й насмiлилася виперти й розлучитися з чоловiком таким гарним (ага-ага, гарний габздець, хотiв лише королiвським життям за мiй рахунок жити, а я його мала обслуговувати лише, в усьому задовiльняти, бо "кому ти така дуже розумна потрiбна")... а я щаслива! Мене поважають на роботi, роботу свою я обожнюю. А донька дивиться на мене i каже, що хоче бути, як мама - незалежною, господинею свого життя та щасливою.
Я зараз шкодую, що не пішла на технічну спеціальність. В школі прекрасно справлялась з фізикою і математикою. Реально кайфувала від задач. Але "я ж дівчинка" тому мама вирішила, що вчитель прекрасна професія... Я не люблю дітей, маю проблеми з дикцією, ненавиджу жіночі колективи, з дитинства ненавиділа виступати перед публікою....але "я же дєвочка"...
5 років інституту, 2 роки ненависної роботи, декрет і маємо на виході : Ірочка, 35 рочків. Досі не знаю ким хочу бути, коли виросту.
Щодо водіння справді хотіла б подякувати за підняту тему, та додати власні спостереження. Я росла в селі де дуже прийнятним завжди було хлопців з 13-14 років вчити водінню. Татусі давали хлопцям кермо, вчили їх, і вже в 14-15 років кожен хлопець хоч і очевидно не мав особистого автомобіля але вмів керувати. І так, очевидно, як тільки за віком це ставало можливо, вони отримували водійські права. Мене, та жодну з мої ровесниць дівчат водити в такому віці ніхто не вчив. Іноді це були такі забавки вже в трошки старшому віці, де тато чи дідусь могли посадити за кермо. Але хоч мені і було на той момент 19 але сиділа за кермом я вперше. І хоч тато старався бути максимально тактовним, але якісь реакції типу "ну як можна не розуміти елементарних речей з першого разу" я зчитувала. І в суспільстві такі реакції також однозначно зчитуються. Тому я після того єдиного досвіду водіння, жодного разу більше не була за кермом, і піти в автошколу я також боюсь, бо суспільством нормально сприймається що в автошколу йдуть люди (хлопці) які вже вміють керувати (бо їх ще в 13 років навчили), а я, в якої такої можливості не було, соромлюсь навіть починати. Бо так, всі хлопці в нашому селі кермують краще ніж всі дівчата. Але не тому що дівчата якісь особливо обмежені, а тому що нормалізації такого процесу як навчання доньки водінню абсолютно відсутнє.
До слова, мій тато також сів за кермо і автомобіля, і трактора ще в 14, а мама не водить до сих пір (що сильно ускладнювало їй можливість влаштуватись на роботу в райцентр десяток років, бо маршруток туди нема, а возити її кожного дня на роботу то запарно. Запропонувати мамі навчання керуванню автомобілем навіть не було серед варіантів вирішення цієї дилеми. Закінчилось тим що їй зняли квартиру в райцентрі і в понеділок та п'ятницю тато її возив туди та назад).
Тож всі ці дурні стереотипи про те що жінки не вміють водити, на мій величезний жаль нерідко правдиві. Але корінь того не в тому що дівчата якісь обмежені, а в тому що в дитинстві їх цьому батьки з великою ймовірністю не вчать, а в 20 всі вже на тебе так дивляться ніби з водійськими здібностями ти мала народитись, і вже давно пора розуміти елементарні речі
Підписуюсь під кожним словом.
За водіння це прям дуже болюча тема.
Я росла без батька, машини у нашій сім'ї звісно не було. Коли ми з першим чоловіком купили першу машину - це апріорі була тільки його машина. Хоча кредит платили разом... Я один раз попросила його навчити мене водити, то він сказав іди в автошколу і вчись якщо хочеш, але машину я тобі не дам. До речі на автошколу грошей не було, бо майже весь бюджет сім'ї йшов на кредит і де я могла взяти ті гроші незрозуміло.
Ще він любив казати"баба за рульом - абезяна с гранатой", а коли бачив дівчат за кермом, то це однозначно "насосала". Зрозуміло, що з таким відношенням мені залишалось "дома борщі варити" та обслуговувати його царську особу.
Зараз мій другий чоловік дуже шкодує що не навчив мене до 24.02.22. Він зробив мені подарунок на день народження - курси з водіння і дуже чекає коли я навчуся і буду сама їздити за кермом.
Щодо автошколи, дозвольте з вами трохи посперечатися:) Усе життя була максимально далеко від водіння та думала, що воно зовсім не моє, але у минулому році все ж вирішила піти вчитися. І скажу вам так, саме у моїй групі дівчат було більше ніж хлопців і суттєво більше. І інструктор мій жодного разу ні звуком не натякнув, що мені за кермом не місце бо я жінка. Тож якщо у вас є бажання та тяга до цього - не бійтеся, вчіться, це дуже корисна навичка.
Багато в чому згідна, але зараз все змінюється, на щастя. На водійських майданчиках більше жінок. А ще бачила гарну картину як мама вчила водити сина)
те ж саме. А ще в нашій школі на трудовому мистецтві хлопці проходили автошколу, а дівчата готували🫠 В результаті в 18 років вміючи водити, бо батько навчив і давав машину і отримавши в школі сертифікат про закінчення автошколи, хлопцям потрібно було просто отримати права.
О так! Вчора була на концерті "VIP Тернопіль" (так вже сталось), був цілий номер про "найбільший екстрим - це жінка за рульом"🙄 я встала й пішла, не збираюся таке терпіти
Ох, VIP - Тернопіль, і Тарас Стадницький постійно і регулярно секситські жарти видає. Вони такі прості, завуальовані під "історії з життя", тільки чомусь в них жінка виступає трохи дурненькою, зацикленою на своїй зовнішності та звісно меркантильною.
Дякую за позицію!
А за кількістю аварій на дорогах чоловіків більше..Статистика....А у мене чоловік-водій просив насос на парковці і не міг його вмикнути. Я підказувала.Сама "рукожопа" в техніці,просто бачила,як це робить мій чоловік.Коли він спитав,звідки я це знаю,сказала,що в сексі з інженером і методом дифузії розумнішаю...
Мені дві курки пошкодили авто на рівному місці
@@ВікторСтадніченко шкода.
Дивлюсь ваш ефір, і розумію, що з кожним разом усвідомлюю все більше, скільки ж сміття нам пакували в голови😮От щойно дійшло, що жінки, як і чоловіки справді часто потребують від свого партнера ніжності, співпереживання , а не якоїсь там брутальності чи стриманості. Чоловіки не можуть це проявляти, бо їм це змалечку загасили і запакували. І навпаки, коли чоловіку потрібна часом і фінансова і вольова підтримка жінки - то якось «не пасує» показати цю потребу і проговорити її. Недобре абсолютно нікому в цій схемі.
З початку Вашого відео, перша думка була що я цього на собі не відчувала, але почавши міркувати я зрозуміла як я помилялася 🤦♀️ В 18 років я освідчився своєму хлопцю і ми одружилися за перший рік спільного життя я схудла, відрізала дуже довгу косу і перефарбувалася в колір який мені зовсім не йшов 🤦♀️ і все це через те що так подобалось моєму чоловіку, хоча він жодного разу навіть і не просив щоб я це робила, просто казав що йому подобається і на цьому наше спільне життя завершилося бо я зрозуміла що поруч з цією людиною я не можу залишатися собою і бути такою як я хочу. Потім в 26 я завагітніла і завдяки маминим "тобі потрібен чоловік а дитині батько" всештаки вийшла заміж на 9 місяці вагітності за батька своєї дитини хоча десь в глибині і розуміла що це помилка. За 1,5 роки нашого спільного життя в моєї донечки почався нервовий тік від постійних сварок і це поставило крапку в нашому спільному житті, а за місяць я вже почала жити з людиною яка мене розуміла та підтримувала. Весь світ навколо всі родичі та знайомі говорили що я божевільна так не можна але я всіх відправила туди де зараз російський корабель, дотогож і з його родиною було теж саме вони були в шоці що я на 2 роки старша та ще й з "багажем" ми разом вже 6 років в нас двоє прекрасних дівчаток і ми безмежно кохаємо один одного та підтримуємо, хоча і його і моя родини все ще іноді дозволяють собі вислови типу "він мало заробляє, він же чоловік" або "чому вона перестала за собою слідкувати" після народження другої дитини я ношу виключно спортивний одяг і перестала робити макіяж, точніше я можу за бажанням його зробити але він виключно для нашої спальні і тільки коли мені так заманеться 🤭 Люди любіть себе, поважайте себе і не дозволяйте іншим на вас впливати і тільки тоді ви будите реально щасливі!!!! Дякую ведучим що змусили замислитися над речима які я навіть не помічала.
Дякую, що поділилися своєю історією 🙏 Це потрібно щоб проаналізувати свої цінності, та показати іншим що щастя буває різним.
Чудова історія!
Як я Вас розумію ) Пішла від першого чоловіка, бо постійно чула, що я жінка і я зобов'язана. Дійшло до того, що я просто перестала собі подобатися. І зрозуміла, що наша донька буде рости під таким же стереотипним пресингом. Тому зібрала своє шмаття і просто пішла. Без нього я розквітла. В мене пішла вгору кар'єра, бо виявилось, що можно поїсти в кафе, а не гарувати годинами на кухні, а цей час потратити на розвиток та самовдосконалення.
Ого, яке багате особисте життя. А чого не робили а*орт?
Про взуття: згадала сюжет з випуску новин, де журналісти відвідали ринок перед зимовим сезоном, вивчали асортимент, ціни і питали людей що вони собі купили, або хочуть купити, яку взуття їм пасує. І серед кількох інтерв'ю продавчинь і клієнтів знайшовся "експерт зі стилю". Чоловік поважно заявив що він хотів би щоб жінки купували і носили взимку витончені чобітки на шпильці, бо так гарніше. Тобто ЧОЛОВІК рекомендує ЖІНКАМ носити взуття на шпильці ВЗИМКУ!!! ПІД ЧАС ОЖЕЛЕДИЦІ!!! WTF is wrong with you!?!?!?
Я в шоці з перших хвилин відео, коли побачила статистику - це ж жах! Чому так багато людей, які не розуміють важливості рівності. Чим більше вас дивлюся, тим більше розумію, що я теж феміністка)))) Дякую за вашу роботу.
Можливо, про це говорять, бо ми дійсно різні? Фізіологічно різні, і різні задачі фізіологічно.
@@ІванГодзинський а что, готовят и убирают гениталиями? как вы задрали своими манипуляциями про "мы разные".
@@maritadanilevska5294 в чому тут маніпуляція? Якщо все, що робить людина протягом життя - це готує і прибирає, то навіть в цьому випадку ми різні. А якщо врахувати саме генітальні відмінності, і все, що з цим пов'язано, то ми вийдемо на те, що ми дійсно сильно відрізняємось.
Ми в процесі розвитку. Ситуація в великих містах краща за малі міста і села. Наявність освіти теж покращує життя нашого суспільства. Обговорення необхідне на 100%, бо це частина процесу розвитку суспільства!
Живу в центрі Києва усе життя, сусіди півроку вже питають мене чого це я хожу у 36 років з рожевим волоссям. У нас менталітет далеко не европейський, усі мають діло до чужого життя, бо в своєму сумно жити.
@@Goldkamallife якщо це так, як у вас на фото - то це гарно і стильно. Але буває й інша сторона медалі, коли мами 3-х дітей вдягають на свята вінки зі штучними квітами. Мені таке дуже ріже очі, бо це приклад шароварщини; вінки носили лише неодружені дівчата і здебільшого на заплетене волосся.
@@Goldkamallife У вас менталітет дикої Монголії☹️ рожеве, зелене, жовте...ну яка блін різниця.
@@oksanav5931 то одягніть окуляри) кожен має право одягнути вінок на голову, заміжній чи ні
Коли я їздила з чоловіками, що керували автомобілем, то вони там такими шумахерами були: їздять, обганяють, створюють аварійно-небезпечні ситуації та інше. Коли я їздила з жінками, то я кайфувала, бо вони нікуди не спішили, їздили за правилами. Єдині чоловіки, які нормально водять в моєму житті, це вітчим зі стажем дальнобійника в 15 років, та чоловік хресної, зі стажем водіння 20 років.
Ага, просто женщины привыкли следовать правилам и подчиняться законам.
Покорность - это хорошо).
@@poison16055згинь
@@poison16055 бот здохни
@@poison16055 було б добре, якби чоловіки теж дотримувались законів, всім було б від цього лише краще)
Аналогічно) тому я із задоволенням їздив зі своєю колишньою дівчиною) крім того, у мене в самого нема ні водійських прав, ні авто. Та й не горю бажанням)
Ти не можеш захворіти, чи отруїтись, чи просто погано себе почувати, ти обов'язково - "вагітна". А якщо ти не вагітна, то ти апріорі мусиш 24/7 прибирати/готувати/прати/доглядати та бути доглянутою.
А якщо не хочеш і не вагітна, то в тебе точно ПМС.
Коли кажеш мамі шо ПРОСТО хочеться огірків консервованих, то одразу бачиш дивний погляд в свій бік
@@УльянаЦуканова-з8о усе життя обожнюю солоні огірки. і КОЖЕН раз, як казала вголос, що захотілось огірків, отримувала "жарти" по типу: "а ти там раптово не вагітна?", навіть від батьків
Тю, вагітна теж мусиш- усі ж рожають і нічо! Оте прекрасне: ти ж вагітна, а не хвора🤣 токсікоз то якась фантазія типу пмс!
І якщо ти не хочеш 24/7 бути хатньою робітницею,то ти хвора дівчина яку скоріш за все заміж не позвуть)😂
Про те, що суспільство карає, якщо у 32 немає дітей та чоловіка, то правда. На роботі колега захистила докторську дисертацію, я кажу:"Яка молодець, захистила дисертацію, просунула вітчизняну науку". А чоловіки без дисертацій мені й відповідають:"А що їй ще робити, у неї немає ані чоловіка, а ні дітей, живе до 40 років з мамою, мама їй їсти варе, а вона дисертації пише". Завіса.
А ще суспільству не подобається, коли спиш з одруженим. А я хочу, тому й сплю. Суспільну думку на хєр.
@@thehappiestbitch це залежить від домовленостей. Женатик -як бібліотечна книжка, прочитала поверни та місце. Женатик може у вас закохатись та захотіти утворити із вами родину, а потім знову знайде собі "розраду на стороні". Вам буде подобатись, що ваш чоловік грається з іншою жінкою? Подумайте...
@@lidiyaskaliush У нас домовленість: ми разом, він не хоче до неї, мене влаштовує. Я його кохаю. Так, хай грається з ким хоче, аби мене кохав.
а от був би це чоловік без жінки та дітей і якому мама варе їсти, але з захищенною дисертацією, то було б "молодець який, розумний напевно такий"))))
а цим чоловікам дома жінки і варять, і перуть але дисертацією щось і не пахне
Яно та Еммо, дякую вам за цікаві теми!
1. Мене курвить, що жінка має готувати. Why?! Стільки класних чоловіків-кухарів. Чому саме жінка?
2. Ствердження, що займатись "погодою в домі" це суто жіноча відповідальність, бо чоловіча реалізовуватись у зовнішньому світі. То навіщо мені займатися відносинами, які потрібні тільки мені і тільки тому що я жінка?
3. Ходити до психологів це теж виключно для жінок. Бо нащо чоловікам жувати ті соплі коли вони займаються "справжньою справою"? А потім виходить, що в нього зовні все успішно, а страждають від цього успіху самі близьки.
бо готувати - це праця та витрачений час кожного дня, бо істи треба кожного дня і по декілька разів, і щоб домашнє приготоване, а не якісь напівфабрикати. якщо чоловік буде витрачати по декілька годин на день на це - то в нього ж о боже не буде часу та сил на "успіхи у зовнішньому світі"
Через "тиждівчинка" не підходила до кухні до того, як не почала жити з хлопцем. Мій нинішній уже чоловік дуже любить готувати і я гордо перекинула на нього цю роль. Але він так весело це робив, що якось я до нього приєдналась. Виявилось, що мені дуже подобається готувати. Через стереотипи втратила багато років задоволення від цього процесу. А ще я чудова водійка, можу сама полагодити техніку і вирішити свої грошові питання. Тоді як сестра і мама чоловіка дивляться на мене через це з осудом. А свекруха ще й сказала, що засмучена, бо уявляла дружину для свого синочки у платтячку і на підборах(взагалі не ношу підбори - я люблю свої ноги). Добре, що моєму обранцю потрібна була повноцінна партнерка, а не "тиждівчинка" - все життя від того страждав. І це ще про дітей-доглядати чоловіка-освіту не сказала. Живу з цим кожного дня.
Завжди з цікавістю переглядаю Ваш контент.Дякую за вашу чудову мову і, особливо, за вашу заповзятість у відстоюванні власних думок, сучасного погляду на світ і суспільні стереотипи.
Розповім власну банальну історію.
Я виросла в сім'ї з двома братами і батьки, слава Богу, не робили між нами великої різниці у вихованні: я бавилася їх машинками і брала активну участь у пацанячих іграх.
Вперше я себе відчула приниженою і упослідженою за гендер від свекрухи. Ми з чоловіком чекали гостей: разом прибирали й готували дружно... Доки не прийшло це зло))) зі словами " ти досі такого ніколи не робив" і осудливим поглядом у мій бік.
Тепер ця ситуація смішна, але подібне повторювалось часто і досі згадувати гидко..
Часи міняються. Пам'ятаю як вперше прийшов зять на кухню, я щось ще накриваю на стіл і запрошую сісти - почекати. Відповідь, яка завоювала мою повагу назавжди: "Як я можу сидіти, давайте допоможу.."
Не ношу підбори бо люблю свої ноги, це геніально!
Дякую за ефір! Одразу згадала про випадок з курінням. Якось, в студентські часи, я стояла і курила біля супермаркету, повз мене пройшов незнайомий хлопець, теж з цигаркою, і каже: "Нащо ж ви курите? Діти будуть зелені". Я йому відповіла: "У вас теж". Здається, він образився.
А мені якось «порадили» замість цигарок пити горілку, бо «цицьки не виростуть».. я подякувала за турботу, і сказала «якщо припинять рости - це буде чудово»)
@araber araber Я абсолютно згідна з тим, що куріння шкідливе і дуже шкодую, що колись піддалася на цю слабкість. Але ця людина не була ні моїм лікарем, ні другом, ні навіть знайомим, щоб робити мені подібне зауваження. Не кажучи вже про те, що йому не відомо чи хочу я дітей, чи можу я їх мати взагалі. Не думаю, що він ходив і казав кожному хлопцю, який курить - ти виплюнеш легені через кілька років, він собі це дозволив тільки тому, що я дівчина.
ахаха) поржала)) дякую)
Коли я зі своїм чоловіком укладали договір про оренду квартири, то паспорт при собі був лише в мене. І що рієлторка, що сам власник квартири дуже знітилися і вагалися чи оформлювати на моє ім’я договір.
Запитували чи є хоча б у мого чоловіка фото паспорта, щоб все таки оформити на нього 🤦🏼♀️
Таке ставлення принижує.Сприйняття як несамостійності, ненадійності, безвідповідальності, і фінансової неспроможності - лише за тим в кого які генеталії (за статевою ознакою)😠
Боже, фу. Я б скоріше довірилася жінці. Бо з мого досвіду дівчата більш відповідальні. Але якби я бачила, що жінка безвідповідальна, а там видно по комунікації зазвичай, хто за що відповідає, то чоловіку.
Але прямо коли жінка проти жінки , це мені дуже не подобається. Чи може вона так само себе вважає не надійною? Тут би вже я задумалася, а чи варто мати справу з цією рієлторкою
Перший раз чую, що таке може статися в Україні, це в невеликому містечку сталося?
@@bsghggfdhdj1051 в Києві! На мене таки оформили, але ці вагання були дуже неприємними.
Приїхала до батьків допомогти з весняною обрізкою саду.Сиджу на груші,обпилюю верхівку. Під деревом батько збирає гілки.
-Тату,добре, що мені в дитинстві не говорили,що дівчата по деревах не лазять?
-доцю,дівчата лазять скрізь! Пиляй, в тебе добре виходить)))
Я не єдина дитина,в мене ще старший брат є. Відчуваю себе людиною,а не "тиждівчинкою" в багатьох сферах. Моя тренерка з боксу каже,що за "тиждівчинку" може і пику дати)))
❤❤
В тебе батько ще мабуть фемініст?Якщо так,то тобі пощастило зі своїм батьком,на відміну від мого.Мій просто махровий сексист,і стоїть мені випадково розсипати сахар біля чашки,Як уже починається "Ну ти ж дєвоська!У тєбя двіженія должни бить плавнимі ,а єслі ти какому то мальчіку понравішся ,то он будет габлюдать за твоїмі дєйствіямі!".
Я же признаюсь чоловіків не люблю,так є і ті які підержують фемінізм,поважають свободу жінки,не диктують їй що вдягнути і т.д.,але я не буду заводити собі хлопця лише тому що мені подобається бути свободною✌️
В дитинстві в мене був світлий колір волосся. Я дуже страждала через це, бо кожного разу коли я щось не так робила, мій батько називав мене "тупою блондинкою". Будучи маленькою дівчинкою подумки завжди жаліла повз проходячих світловолосих жінок , бо думала, що їх ображають чоловіки. І що через їх колір волосся їм тяжко живеться.
Мене виводить, коли йдеться про те, що справжня жінка має вміти готувати! А я це ненавиджу робити, і частенько чую навколо докори через це! Але не здаюсь і не видусь☝️😏
Я давно для себе прийняла цікаве твердження цього факту.
Готувати має вміти кожен і кожна (вмінням можна користуватися,чи ні, але воно точно може знадобиться).
А от любити готувати - ніхто не зобов'язаний. Бо любов до будь-якої справи, як і до людини - це добровільне почуття.
@@all_in_you_r_mind Я от теж вважаю,що вміти приготувати кілька простих поживних страв-необхідний мінімум кожної людини.А там далі,вже як вирішать,може буде готувати партнер,може по черзі,можна їсти в ресторані,замовляти готові страви чи найняти людину,яка буде готувати замість вас
Ні коли не розумів ці "ти ж дівчинка" та "ти ж хлопчик" - я людина!
4 роки тому прийшла я в найкращу автошколу Тернополя вчитись їзді, директор спитав чи мені чоловік дозволив ходити на ці курси, і це був не жарт, то він серйозно. Лектор який читав про правила водіння для автодиторії, у якій більшість жінки, весело розказував десятки "смішних" жартів про блондінку за кермом, а про принизливі фрази від інструкторів на практиці водіння я вже мовчу. дякую дівчата, що проговорюєте все це
мені нещодавно подруга написала, що боїться і через це не любить кермувати...копнули глибше - її просто бУлить чоловік!
аналогічна ситуація в мене "дивись не вбий наших дітей! не ламай мені машину! давай краще я!"
я кермую, як БОГИНЯ!
і на дорогах помічаю тотальну толерантність з боку дівчат за кермом, натомість чоловіки підрізають, не пропускають, ше й оруть у вікно, як дикі мавпи.
вважаю, що будь-які страхи з цього приводу - результат СТОРІЧНОГО бУлінгу жінок за кермом.
Я щойно, як справжня дівчинка, зібрала і повісила ролети на вікно, а серйозно я щаслива, що в нас в дома не було ніколи такого поділу, в кого краще виходить той те і робить)
Ох, це круто, що були саме такі відносини! Чарівна, я б дуже хотіла Вас запросити до себе на канал, де ділюсь не тільки історією свого шляху (в мене за плечима рідкісна онкологія + 20 операцій), а й дивовижними історіями українців, які дійсно варто почути! Завітаєте?💛
Найприкріше, що навіть люди, які вважають себе такими "сучасними" і "просунутими", в ситуації, коли мій хлопець говорить щось типу: "Блін, так давно борщ не їв", говорять йому: "А чого тобі Саша не готує?"
До речі в українській культурі слово "Борщ" = "жінка".
Обов'язок жінки.
Про інші страви не має такої яскравої масової асоціації в свідомості суспільства.
Я перекладачка і викладачка іноземних мов, але з січня навчаюся на автомеханіка. Вгадайте, що я найчастіше чую від людей, які про це дізнаються)
'ти ж дівчинка, а це не 'жіноча' робота'?)
Просять подивитись, що в них там стукає?)
Ось що я Вам скажу - вітаю з тим що здобуваєте нову цікаву професію!🎉
а де ви навчаєтесь? я теж хочу :)
@@cnc5162 хах, це теж 😅 а також питання чи збираюсь я відкривати СТО
"Увімкнути Фаріон" - дівчата започаткували новий фразеологізм)
Найпоширеніше, мабуть, що хлопці не плачуть, дівчинка має бути охайною і вміти куховарити.
Дякую за відео! Це дуже потрібно, купа стереотипів тисне як на жінок, так і на чоловіків.
Ну напевне найтупіше "ти ж дівчинка" я чула, коли мені бабуся все дитинство дорікала, що я довго сплю. "Ти ж дівчинка, якшо довго спатимеш, то коли ж тобі готувати-прибирати?". А ще дуже бісило, що я "як дівчинка" маю постійно намагатися схуднути, а коли брат трохи набрав вагу, то "ну і добре, він же хлопець" 😒
Оу..сказати що ПАЛАЄ..це дуже мягко виразитися.
Весь підлітковий період я любила вдягати лише штани, джинси, бо зручно, на що рідні і оточуючі мені завжди казали «ти ж дівчинка, де твої платтячка і спіднички» , « на таку ні один хлопець не подивиться»
Навіть зараз періодично є коментарі на рахунок моїх занять спортом. Я вирішила, що хочу в залі не лише кардіо робити, але і важкоатлетичні вправи, так прилітає «ти ж дівчинка, навіщо тобі м’язи качати, ти маєш бути тендітна, ніжна, а не з м’язами.» але потім, якщо що більш ніж впевнена, будуть коментарі в майбутньому після родів «о, вже 2 місяці як родила, а живіт ще досі є і розтяжки, ну не дивиться за собою, навіть м’язів не має»
Це просто тупе замкнуте коло!
Реальність така: ти не можеш вгодити всім! Завжди хтось буде що йому/їй щось не подобається. Перейматися через це - собі тільки нерви псувати. В сраку то і живи як тобі комфортно, ну звичайно з врахуванням кримінального кодексу і 10 заповідей
О, я пам'ятаю, як в дитинстві бабуся завжди говорила, щоб я до неї приходила "тільки в юбочкі, бо я дівчинка". І нічого, що та спідниця задиралася під шубою, через неї приходилося одягати кучу колготів та штанів, щоб не замерзнути. Досі пам'ятаю, як іду до неї ( кілометрів 2 десь), та юбка заважає, в ногах запутується, через кучу одягнених штанів все свербить, ноги звести не має можливості, бо одягнена, як капуста. І все через ту юбку. До сих пір, як згадую, так неприємно і некомфортно стає
Нагадали ви мені: я теж люблю з дитинства зручний одяг - батько так привчив, що зручність важливіша за вигляд. А потім сам же почав на мене тиснути: чого ти як мужик, вдягни сукню, тиждівчинка... Вдягнула - коротку "дитячого вигляду" джинсову спідницю і колготки-сіточку, ноги були стрункі та красиві, бо спортом займалася - батько сказав: "мужики не дураки, не надо їх дражнити" 🤦🏼♀️ Перевдяглася в джинси, спізнилася на роботу... Друга спроба: "вдягни щось інше, що ти то в джинсах, то в шортах, то в міні..." Вдягнула, сподобалося, почала носити довгі спідниці в стилі хіпі - батько назвав монашкою, явно маючи на увазі закриті від споглядача та потенційного "покупця" ноги, але тоді мені вже було пофік, я вже навчилася не звертати уваги на його оцінки )))
@@mantikhora 🤦♀️🤦♀️ замкнуте коло!
Вооооу! Дякую за відео, якраз зняв у себе величезне відео про фемінізм, отримав стільки хейту, що треба була підтримка, яку у вас у відео я і отримав)
це класно. обов'язково подивлюся. дякую за працю 🤍
сьогодні твоє відео подивилась)
@@iratitimets3751 оуууууу, дякую величезне!)
@@aenesthes це вам дякую за підтримку!
Дивилася Ваше відео) Дуже конструктивний аналіз вийшов!)
А ще мене страшенно бісить отой дебільний знак туфельки на автівках 🤮 Мене якось спитали, чому я не приклеїла собі на авто той знак, бо "ну ти ж дівчинка" 🤦🏻♀️
Сенс того знаку в чому? Ні в чому. Це тупа принизлива наклейка є.
Ааа, як я за вами заскучила! Яно, Еммо, ви прекрасні, розумні, сильні жінки. Захоплююся вами!
Дякую за випуск.
Треба берці клеїти
Я відчула цей тягар стереотипів у дитинстві. Мені боляче про це писати, але я рада що можу тут відкрито висловитись. В моєму дитинстві була така ситуація. Мені було десь років 7-8. Я прийшла в гості до подруги, а з нею була ще одна її подруга. У них були хлопці в гостях (такого ж віку 7-8 років), але вони вже пішли і залишили відкритим гру про перегони. Дівчата стояли хіхікали чомусь і не знали як закрити цю гру, а там треба було пройти місію, але вони не наважувались. Тоді я сіла за комп‘ютер та почала грати в ці перегони. І як мені сподобалось! Дівчата почали одразу жартувати по типу : «Ти хлопець, чи що?»- і почали сміятись з мене. Тоді я стала почувати себе ніяково. Немов би зі мною щось не так, але зараз, у 21 рік , я зрозуміла, що насаравді зі мною все було в порядку. І ці довбані стереотипи зруйнували багато потенціалу у моєму житті. Пишучи це, я згадую цю ситуацію зі сльозами на очах від прикрості та несправедливості.
P.S. Запам‘ятайте дівчата, в жодному разі не почувайте себе якоюсь «неправильною», почувчи від когось, що ваші захоплення «не жіночі». У захопленнях (у моєму випадку перегонами та машинами), немає гендерної приналежності.
Мій батько ненавидить жінок, і мені все життя казав, що мій брат розумний, проте я гарна 💩💅 виросла з комплексами і нульовою самооцінкою. Тепер сепарувалася, лікую всі ці вавки в голові. Нажаль запізно зрозуміла, що його поведінка і слова не ок, тому дякую що ви є: з кожним таким відео про жінок є шанс, що від стереотипів і псих.проблем буде вільна ще одна дівчинка. Нехай квітне український ютуб! ❤️
Господи, це жахливо… в мене майже те саме, але то матір мені казала «ти симпатична дівчина», більшого компліменту годі було і почути. А от батько, навпаки, завжди говорив зі мною, як з дорослою на рівних і з повагою. Казав, що у мене все добре з роботою мозку😂 і теми ми завжди обговорювали важливі, сперечалися. Дещо, не зважаючи на свою впертість, тепер передивився і прийняв) багато в чому йому завдячую, насправді)
@@daria7889 зі мною батько навпаки не розмовляє на складні теми, а коли я намагаюся висловлювати свою позицію, закочує очі, типу шо вона такого може сказати МЕНІ 🤡 Ну і бонусом ні до яких "чоловічих" справ не пускав і не навчав. Типу замінити смесітель, як розпалювать вогонь та готувати шашлик, як робити ремонт і т.д. бо то не жіноча справа, хоча мені було дуже цікаво) тому я радію за всіх тих, у кого нормальні батьки 💐
У моєї подруги у відділі на роботі 6 чоловіків і лише вона одна дівчина. І начальник приходить до неї регулярно зі словами: "Повитирай пил/помий вікно в кабінеті, ти ж дівчинка".
Omg 🤮нафіг такого боса
їй шо важко пилюку витерти? Вдома така сама мабуть засранка.
Нас дівчат так класуха ганяла, щоб ми у кабінеті прибирали. Бо ми ж дєвачкі.
Я досі переконана, що пил з шафи хлопці мали б витирати, бо вони високі, їм зручніше
@@Milla_Dreyeckland звичайно, каже, що вона у відділі не одна працює і, що прибирати мають усі.
@@anka_nr тому що, там в тому класі ВСІ навчалися і ВСІ повинні після себе прибирати.. Шкода, що деяким людям це не доходить.. Особливо, коли це ще й вчителі🤦♀️
Які гарні ці дівчата, мені дуже імпонує їх стиль поведінки, і після цієї їх розмови я переглянула деякі свої погляди на взагалі жінку, як цілісну особистість
Я постійний глядач каналу. Завдяки вам зламав багато стереотипів про жінок. І мене найбільше дратує, коли я знову стикаюся з цими стереотипами, але коли їх транслюють не чоловіки, а жінки. І коли намагаюсь наводити якісь аргументи, то вони посилаються до того, що вони жінки і вони краще знають. Це, здається, мізогінія називається. І такий думаєш "Ну навіщо ви так?? Я ж хотів, як краще для вас!". Прикро, дуже прикро((((
навiть сiмпом побути не дають бiдолашному)))
бо якщо з дитинства тобі пічкають в голову що має бути отак, то дуже важко цього позбутися та перепрограмуватися, це важка щоденна довгострокова праця, але вона дає плоди. я за собою почала помічати що вже й думаю інакше, говорю інакше, помічаю всі ці речі навколо, які так і кричать в лице що так не має бути, але чомусь залишалися непомітними, до цього треба йти самостійно, якщо виховання було "дівчаче"
В мене така будова обличчя, що в "стані спокою" я можу здаватися сумною. З роками я вже просто навчилася ігнорувати всіх, хто доколупується, хто мене образив і посміхнися, ти ж така гарна. Косметику і підбори успішно ігнорую дестєь з 23х років
Найдурніше "тиждівчина" я чула від однієї своєї подруги, коли вона мене вмовляла заселитися до неї в гуртожиток, бо цитата: "по-перше, в нашому гуртожитку рожеві перепустки", а коли я сказала, що ненавиджу рожевий/фіолетовий кольори, то вона була вкрай здивована - "як то , дівчина не любить рожеве?".
А ще був мужчина в комп'ютерному сервісі, який розмовляв зі мною як з розумово відсталою людиною, бо щиро вірив, що я не знаю, що таке біос, браузер та Інтернет.
А найдурніше "тижхлопець" я бачила в дитячій лікарні, коли привела на прививку свого сина. Перед нами були батьки теж з хлопчиком 1 року. Йому зробили прививку, він плаче, бо йому страшно і боляче, а його тато замість його підтримати говорить йому: "припини ревіти, ти мужик чи тряпка?". А мама в цей час поряд і ні слова не заперечила, а ще й підтримала свого чоловіка. Це дно, панове!
Від гендерних стереотипів страждають як чоловіки, так і жінки, нажаль. Тому я обома руками за те, щоб нарешті суспільство відійшло від цього жахіття.
Ура🤗 як чудовенно, що вам знову Палає, а мені тепер є чим насолодитись і над чим подумати) єдиний канал, якому ставлю лайки авансом ще на початку перегляду. І жодного разу не пошкодувала і не було бажання прибрати лайк) Ви неймовірно класнючі 🥰 дякую, що говорите про важливе і "невидиме".
Так часто за життя чула "ти ж дівчинка", за купу різних вчинків чи проявів характеру. Але найбільш запам'яталися не слова, а вчинки. Коли я вагітна вирішила не залишатися з чоловіком, а бути сама, то частина родичів певний час просто не розмовляли зі мною. Бо "Ти жінка, ти повинна терпіти".
Жах, співчуваю
Не розмовляти з вагітною жінкою, яка обрала не мучитись в стосунках та не прирікати на це свою дитину 🤦♀️
Звісно, чоловік який не терпів - завжди "жертва". А жінка = терплячість.
За водіння в саме ❤️. Я була переконана "завдяки" суспільству і родині, що просто не створена бути водійкою. Але в один момент з'явилося дуже велике бажання. І от я вже 1,5 роки з правами і 1 рік за кермом автомобіля на механіці кожного дня. Спочатку було дуже тяжко, тупила і боялась, кожен виїзд був як боротьба з собою. І зараз іноді бувають стресові ситуації, але то дійсно брак досвіду. І у всіх приблизно так на початку. Хочу підтримати дівчаток, які сумніваються. У вас все вийде!
Не лише чоловіки кажуть, що з вами щось не так, а більше, самі жінки шеймлять одна одну, що не вколола, не нафарбувала, не наростила, в моєму оточенні чоловікі більше феміністи, ніж жінки(
Представниці дискримінованої групи дискримінують інших представниць своєї групи - це несвідома спроба відбілити себе, типу "це вона погана жінка, а я хороша жінка", або взагалі "я не жінка, тож я не погана" - і лише одиниці мають сили відстоювати справедливість, хоча за це їх ще більше цькуватимуть.
Як бісять ці хлопчики які вивчили слово " фемка" і всюди його ставлять як образу. А щоб по ділу щось - то ні 🤦
У 6 класі (12 років) я на перерві у школі накричала матом на хлопців, які до мене чіплялися, бо інакше вони не розуміли. Це почула вчителька, і на класній годині мені одній влаштували декілька хвилин ганебних розборок при всьому класі. Я одна стояла, і мені читали лекцію про те, що дівчинка за будь-яких обставин не може відповідати матом, що хлопці "просто ростуть, у них гормони", а я маю бути "розумнішою" і просто ігнорувати таку поведінку на свою адресу. Цим м*дилам за їхні дії взагалі нічого не сказали.
Хлопці в нашій школі постійно задирали спідниці дівчатам, ляскали по сідницях, підбігали та хапалися руками за груди (на жаль, вони почали у мене рости в той момент, через що я дуже комплексувала, бо отримувала таку небажану "увагу", і ці комплекси досі сидять в моїй голові). Я на такі закиди одразу відповідала імпульсивно, починала бити у відповідь - бо це для мене маленької був єдиний спосіб захистити себе. Мені всі казали "просто ігноруй", а я не могла, бо в мене просто з'являлася "сліпа пляма" перед очима, якщо мене торкалися без моєї згоди, ще й таким чином. І тому мала купу проблем, включно з дзвінками батькам, бо "ана же дєвачка, аб'яснітє єй, что нєльзя ганять па школє і біть мальчікаф". Зазначу, що хлопці могли гасати по всій школі і набивати одне одному синці, але на це все просто закривали очі.
З батьками мені пощастило - вони ніяк не намагалися "придушити" мою активність у глибокому дитинстві, бо "тижедєвачка". Мені купували зручний (інші казали - "мальчіковий") одяг, бо я лазила по деревах, де влаштовувалася з книжкою, або копирсалася в землі, шукала комах і бігала, як скажена. Претензії до мого одягу та поведінки були лише у незнайомців, які намагалися вставити свої п'ять копійок, та вчителів.
А щодо "надихання" - мій теперішній хлопець каже, що я надихаю його розмовами про книжки, домашніми "лекціями" з психології та історії мистецтва, а також тим, що я постійно обираю нам фільми для перегляду. Він, своєю чергою, надихає мене врівноваженістю, спокоєм, крутими навичками комунікації з людьми, а також любов'ю до порядку у голові і у побуті (який він полюбляє наводити, на відміну від мене). Якщо переводити це в метафоричну площину, то ми обмінюємося просто різною енергією (він стримує, я "розганяю"), тримаючи одне одного у рівновазі, але в жодному разі не "чоловічою" або "жіночою".
Щиро співчуваю. Такі спогади, де зараз це називається "вігтімблейдінг" - звинувачення жертви. Та ще й звинувачення дітини, привселюдно,при її однокласниках, та ще й дорослою людиною, яка автоматично має повагу бо вона ж вчителька 🤦♀️
В моїй школі також було "нормою", що хлопчики бігали і задирали спідниці, могли ляскнути по сідницям дівчатам.
Я теж довго думала, що так починають дорослішати, проявляють симпатію (звідки цікаво в мене такі уявлення, "загадка" 💁🏻♀️ - нам же про це самі вчителі казали)
А тепер думаю - були б уроки сексуальної освіти та виховання, нормальної, здорової, професійної. То хлопці могли б вже на той час спокій знати що в дівчат під спідницею. І кожна б дитина знала кордони власного тіла, і що порушувати чужі заборонено.
Який жах
Є така проблема... надіюсь ці штами "ти ж дівчинка", "ти ж хлопчик" розвіються з плином часу та поколіннь.
Мені в дитинстві вічно сунули іграшкові машинки бо я ж хлопчик.
Батько постійно зайобував відповідальністю, на кожне день народження бажав мені більше відповідальності.
Нажаль це переросло в травму та деякий час я підсвідомо уникав будь якої відповідальності, поки не пропрацював це та усвідомив.
Теж на ще сподіваюся. Дуже співчуваю вам(
Ахаз 😂 дуже насмішило про те що суспільство таке: от ти правильна жінка якщо 2 дітей, чоловік . Я така жінка. І що суспільство. О то ти задрипана домогосподарка. А як же кар’єра . Ти маєш бути не залежною ітд. Тому тут ніколи нікому не вгодиш … кожному своє.
Пс: діти це мій свідомий спланований крок 😉.
Вподобайка на підтримку українського контенту. Тему обговорювали дуже важливу, мені було цікаво. Слава Україні!
Мені завжди дорослі втовхмачували в голову стереотипи "ти ж дівчинка" і коли виросла, я думала, що зараз МОЖЛИВО, є люди, які не виховують так своїх дітей. Але ні. Мого племінника переконали не ходити на танці, а йти на боротьбу, бо, цитата:" танці- це для дівчат і пі***асів, а ти мужик". В дитини навіть не спитали.
Тут треба сказати " це п* дець"
До речі, як помітно все "жіноче": одяг, аксесуари, заняття, хобі - порівнюють з гейським.
Типу "недолугим, смішним, для слабких та недоумкуватих.
Є щось "справжнє, серьозне, нормальне" - то для чоловіків.
А все, що можуть обрати жінки та геї - то "фу, смішно, нижче плінтуса"
Мені все дитинство говорили цю фразу , ти ж дівчинка, тому маєш бути охайною, маєш бути хазяйкою , маєш народити дітей і всі ці штампи, а особливо бісило , що я маю вийти заміж...при чому це вже я чула від усіх , від сусідів , друзів , знайомих. Цей тиск від суспільства, і ця думка , що якщо щось вийде не так , ти ніби бракована, це дуже важко...Я свою доньку так не виховую і забороняю іншим всіляти їй весь цей ідіотизм.
«Ти ж дівчинка» в дитинстві викликало у мене кризу ідентичності. Я носила влітку довгі худі і спортивні штани аби не видно було що моя фігура змінюється, те ким я є викликало у мене відразу. «Я не така як інші дівчата» свого часу врятувало мою психіку, я хоча б змирилася з тим що я жінка, пройшовши довгий час від внутрішньої мізогініі до фемінізму я нарешті відчуваю себе людиною
В мене подібна історія, яку я досі не можу зрозуміти, але на неї ще накладається відчуття небезпеки коли я не в закритому великому одязі. В спідницях і сукнях (шлях до них був довгим) лише коли з хлопцем гуляю або з подругою. Коли сама - ніколи.
Я раніше іноді задумувалась: чому якщо жінка одягнена як чоловік, з зачіскою як в чоловіка то це не соромно, а якщо чоловік вдягнений як жінка і з жіночим голосом то це соромно
@@chervona.svytka я себе часто клоуном відчувала коли "як дівчинка" вдягалась
@@blackhistory6442 бо жінки вибороли право носити штани, не носити корсети і тд, всього кілька десятиліть тому. раніше жінки не могли носити штани.
@@blackhistory6442 ну бо чоловіки сильні мужні класні, а жінкою бути соромно, вона ж слаба, істерична, ще й в рот бере
Дуже багато сексизму було в школі. Але я вже це переросла. Найсмачніше з мого життя - те, що мені в універі один "традиційний" казав, що на моїй прибашеній феміністичній натурі ніхто не схоче одружитися, а виявилося, що я уже 5 років у щасливих стосунках з адекватним чоловіком-феміністом, а оцей традиційний ніяк не може побудувати здорових відносин.
І взагалі, кумедно це все - не знаю жодну "традиційну" пару, яка має реально міцні, щирі та здорові стосунки, а от серед нас таких "прибашених" фемок проблем із адекватними щирими відносинами набагато менше. Можливо тому, що люди більш свідомі, і ставляться один до одного, в першу чергу, як до людей?
Зберегла собі ваш коментар))
Все дуже просто. Чоловік та жінка рівні. А хто розумніший той має вирішувати, що робити. Якщо маєш потенціал то керуй, готуй їсти, воюй, стріляй, крути гайки, виховуй дітей, політикуй, копай і так далі.
"Ти ж дівчинка і не вийграєш олімпіаду з математики", вийграла🙂
Жінка має бути людиною, так само які чоловіки, поки всім в цьому світі не стане один на одного пофіг цей світ не буде нормальним
Інший бісячий стереотип, що домагання до жінок - це нормально і природньо. Після того, як мене намагалися згвалтувати, моя мама сказала : " ти красива дівчинка, тож це не перший і не останній раз". Тоді зотілося порізати обличчя, щоб більше не бути привабливою.
Таких "мам" треба позбавляти батьківства.
Ема, та перестаньте ви випровдовуватися за Бобула. 🙃 Це ж совкова лопата. До того ж вважає, що його 69 років офігєть який здобуток. 🤣
Про жінок за кермом
на СТО, постійні жарти про жінок за кермом, а потім порада, "але потриману машину краще купувати у дівчини бо їздять акуратніше і доглядають краще"
Виховуємо з чоловіком доньку, без нав'язування стереотипів, в той час моя мама, робить мені зауваження, щоб ми не вчили її висловлюватися грубо, нехай буде мудрішою, тихішою.
Тобто, вона повинна бути зручною, щоб проковтнути всі образи, бо вона ж мудріша, повинна мовчати.
"Їй уже 14 років, а вона не вміє готувати, коли вона заміж вийде, то чоловіка чим буде годувати?"
І коли відповідаю, що можливо і не вийде, то це не передати, що починається.
Те ж саме стосовно онуків, бо старшому сину вже 26, а він живе зі старшою жінкою, а вона йому не зможе народити, як же я, біднесенька, нещасна жінка буду жити без онуків. Хоча я в цьому проблеми взагалі не бачу.
Я була у школі відмінницею, і мої 10-12 балів сприймалися як даність. Якщо ж я приносила зі школи 8 чи 6 - мама дуже дивувалася. Коли вчилися мої брати, їхній середній бал часто складав 6-8. І це також сприймалося як норма, бо "вони ж хлопці". Це стосувалося не тільки моїх братів, а й однокласників. Тезу, що хлопці в цілому гірше вчаться, підтримували мало не всі вчительки, "бо їм не до того - вони іншими справами займаються". При цьому дівчата повинні були краще вчитися, мати кращий почерк і бути охайнішими - адже "вониждівчатка".
А потім бути розумнішими перед тими двієчниками не умнічать
В підлітковому віці дружив з дівчинкою яка була «пацанкою» мені вона сильно подобалась, але рідні постійно говорили що вона як пацан, щоб не спілкувався з нею а знайшов би собі якусь миленьку дівчинку, через це було складно спілкуватися, але з часом зрозумів що мої бажання важливіші, і наша дружба протрималась ще багато років
Найдурніше - це коли покійний дідусь за святковим столом сказав: "Сашуня, вибирай, але не перебирай", а його дружина в іншій ситуації, коли я сперечалася з нею про її настанови, що вони дуже сумні і якщо я так не хочу: "Така жіноча доля [страждати]". Чому? Чому? х2
Ну незнаю. Мій колишній хлопець вважав,що я маю ходити на роботу,встигати готувати йому вечерю і разом з тим порівну платити за зьомну кв. Варіант що я втомилась після роботи тому давай замовимо піцу не проходив. Здогадайтесь з одного разу чому він колишній)
І саме цікаве це те що він вважає себе абсолютно правим. Модель поведінки набута від батьків.. Щасти йому.
Для мене "ти ж дівчинка" вискочило, коли мене підвищили до менеджерської посади в магазині. З головного офісу приїздила керівниця підрозділу зі мною поспілкуватися - і сказала "Ти ж дівчинка, хоч губки пібфарбуй трохи, чи що." А робота там була з 7.00 до 23.00. Які, на ***, губки - я під кінець зміни ледь пам'ятала своє їм'я. До того як я почала цікавитися фемінізмом було ще років 10, але це вже було питання часу 😅😅😅
І от логічне питання: "А для чого, чи для кого мені фарбувати губки?"
Якщо для себе - то я цього не хочу, принаймні зараз. А якщо для когось - то чому я маю радувати чуже око? Я що - статуетка, чи картина?
Кожен, хто мене бачить теж старається моє око порадувати?
Маю історію з дитинства про плаття і дерева) Мене ростили дідусь і бабуся. І дідо дозволяв мені досліджувати світ "як хлопчику": велосипеди, рибалка, дерева, збиті коліна і загальна радість дитинства. Бабуся ж хотіла виростити з мене жіночку жінку, домогосподиню і тд. (Що їй не вдалося, на її превеликий жаль). Одного разу мене вирядили в плаття на прогулянку, і наказалаи не лазити по древах. Я тоді подумала, що в цьому немає нічого складного. Проте стояти поряд з дідусем і спостерігати як всі мої друзі лазять по деревах, і катаються на велосипедах було неймовірно складно і важко. Тоді це здавалося дивним, навіщо носити одяг в якому не можна проживати своє найкраще життя? Ця історія має хеппі енд, мої прохання і великі очі розулили дідо, і я щасливим мавпеням стрибала з гілки на гілку.
Моя бабуся завжди казала: якщо не навчишся готувати - не вийдеш заміж! Мама казала: якщо не станеш лагіднішою і покладистою - ніхто тебе не полюбить. Зараз сміюсь з цього разом з чоловіком, який мене любить, готує, прибирає, миє посуд разом зі мною😂 але у дитинстві це дуже ображало…
моє "ти ж дівчинка" завжди було про прибирання кімнати, але всі вже змирились, що мій бардак це мій бардак і турбувати нікого він не повинен
Так само. А от комендант у мене в гуртожитку сказав, що у нього 2 доньки і у них таке саме. Я так розумію, це реально у всіх дівчат таке. Окрім тих, хто любить порядок звісно. Це залежить не від статі, а від того, як працює мозок. Чи йому більше хаос подобається чи порядок. Але хтось придумав, що у дівчат повинно бути так, щоб було вигідно і тепер всі це передають з покоління в покоління. Хтось має розірвати це коло. І в цьому нам допомагає інтернет, бо ми дізнаємося, що ми не одні такі і виявляється все це нав'язані, а реальність не збігається з тим, до чого нас привчили.
Найдебільніше що можу згадати, це спілкування з веломеханіком. Мені треба було виконати певну роботу, яку він не зробив, хоча обговорювали що мав. На питання чого так він відповідав дуже зверхньо. Я спитала у жінок на велофорумі як вони спілкуються з механіками, на що одна з них відповіла, що подібні проблеми вирішуються тим, що треба мати хлопця велосипедиста і він все це робить. Бляхамуха, в мене є чоловік і він ніфіга не веломеханік, якого ще хлопця я мала собі знайти? Капець. Зато інша дівчина просто порадила адекватного механіка, за що я їй дуже вдячна.
Найбільшим крінжем в моєму житті була ситуація, коли я ходила на заняття з польської мови, з групою до ксьондза. Коли я не змогла відповісти на якесь із поставлених питань, і посміхнулася, щоб згладити напруження, і не розплакатись, він зірвався на мене криком, бо що це я собі дозволяю, посміхатись до настільки старшого чоловіка, ще й священника. А коли за пів години, так зробив хтось із хлопців - реакції не було жодної, бо це ж хлопці, вони можугпосміхатись, а ти безсоромна дівка, напевно маєш намір звабити.
Якщо це був католицький священник, то більша приязнь до хлопців, дуже навіть зрозуміла😂
просто не вкладається в голові, наскільки можна зневажати жінок, щоб дозволити собі за надуманої причини волати на іншу людину😔
@@linak3129 😂😅
@@MeerundSonneMarySol тим більше що я була школяркою, і таких намірів взагалі не мала ніколи, ще й у відношенні до священика.
😳😳😳 який жах
Мені мама все життя говорила, що найважливіше вдало вийти заміж. Оце найбільше досягнення і запорука щастя😅 а мені 26, я без партнера, з депресивними розладами і позицією «все сама». А мама далі на своєму, що якби вдало одружилась, то все би точно налагодилось🤷🏼♀️😅 жінка ж самодостатньою бути не може, вона лише придаток до «сильної статі»😠
Мені пощастило знайти партнера, з яким у нас прекрасне порозуміння у 19 років, і ми разом зустрічаємось, живемо уже 5 років. І я так скажу - хороші стосунки не вирішують усіх проблем. Взагалі. У мене теж може бути депресія інколи, стосунки - не магічна пілюля, і мене дуже сильно дратують люди, які так до цього ставляться. Бо таке ставлення = емоційній залежності від іншої людини, яка повинна вирішувати ваші емоційні проблеми за вас, але в довготривалих стосунках - це виснажує. Ми зараз працюємо над тим, щоб бути самодостатніми у стосунках, бо це насправді дуже важливо. В першу чергу, потрібно навчитися бути своїм партнером, бути щасливим на самоті та вміти себе втішати, у складних моментах - тоді можна будуватм повноцінні стосунки з іншими, де ніхто нікого не використовує - а ви просто додатково насичуєте життя один одного.
Не знаю, чи цей коментар вам якось допоміг, але ваша мама однозначно не права.
Я думаю, що певне зерно істини все ж є. Якщо вже й одружуватися коли-небуть у житті, то краще вже вдало і з адекватною людиною) Це не обов'язково щось налагодить, але точно не так зруйнує життя як невдалий і нещасливий шлюб. А так то згідна, такі поради дууууже дратують
@@marysid228 ну якщо виходити заміж, то, звісно, лише за адекватну людину. Ніяк інакше. Краще бути самим, ніж в токсичних стосунках
Мами так доставатимутт дочок то ніколи не дочекаються внуків з принципу. Хочуть дитя, хай собі родять
я чоловік, давно хочу народити дівчинку, щоб вчити її паяти, лаятись, водити, битися, розбирати-збирати техніку, а якщо мені хтось щось скаже "вонаждівчинка", відповім "вона людина 😎"
Тільки майте на увазі,що конкретно ваша дівчинка може не захотіти паяти і збирати техніку.
🙏🏻 дякую… трагічно це все…це жахливі наслідки рабської ментальності, де за «правила» були взяті зовнішні ознаки, під які прописали образи
«Ти або людина, або гівно»
Це про суть і про свободу вибору та наслідки відповідні
«Ти ж дівчинка» (те саме і про «ти ж хлопчик)
Це про стереотипи (програмування) без вибору і це про рабство, де викревлені наслідки
З дитинства транслюється рабство, де дорослий вважає себе головним, а дитина є «нищою» людиною і має «слухатись»… система цінностей імперськості, величі, значимості лише зовнішнього, без внутрішнього… правила
І ту внутрішню особливість кожної людини - тут якраз відчуття - пхають у рамочку правил «ти ж…» і ґвалтують та підмінюють поняття статей на зовнішню форму управління - рабство.
Був у мене нещодавно випадок, коли вчителька хімії сказала моїй однокласниці, в якої не дуже гарно з хімією, що "Ну, не буває, щоб гарна і водночас розумна". Урок добіг кінця, я дописала свою контрольну роботу і здаю їй. Вона дивиться в аркуш, бачить, що всі завдання виконані, і каже: "Я в тобі не сумнівалася". А я іронічно відповідаю: "То, отже, все ж таки буває, щоб гарна і розумна?"
Я виросла в селі, я облазила всі дерева, прокаталась всі роки на велосипеді, не пам'ятаю суконь а барбі були до 12 років.Ми влаштовували бої без правил 😅, де я часто перемагала хлопців, ми бились палками, грали в войнушку. Мені дарували багато кольясок і пупсиків, але на рівні з гоночними машинками, залізничними коліями та потягами.Я перечитала багато казок про принцес але вони не вплинули на мене, на моє уявлення жінки і подружнього життя, я вчилася на відмінно в школі бо мені подобалося, мені подобався волейбол і футбол. Я люблю сукні, але ніколи не ношу підбори. Я люблю мейк і ненавиджу довге волосся ❤️🔥 Я люблю серіали про кохання і сильних жінок . Мені хочеться бути " жіночною" у своїх уявленнях про це 💗 Я люблю прибирати, але не люблю готувати нічого з тіста, це робить мій чоловік. Мій перший хлопець мив посуд у мене вдома, бо готувала вечерю нам я, і це було у мене вдома ( батьки тоді винесли мені мізки, що я ж ЖІНКА, ти помий посуд) Мій чоловік поважає мене як людину, хвалить мене за мій розум і погляди на життя, але я люблю коли він каже що я його квіточка, його маленька, переживає коли я мучаюсь через місячні. Дітей хоче але вважає що вибір це мій , бо народжувати мені. Дивлячись на себе я розумію що мені пощастило, бо мій характер і темперамент дозволили мені обирати, хоч батьки і прихильники " традиційних цінностей", але треба проговорювати проблеми, бо є ті кому треба ця підтримка, хто сам по натурі спокійніший, кому важко переступати через канони гендерних стереотипів.
Про момент де Бобул казав що Еммі 30 і типу чого вона не заміжня. Нагадаю що Емма в Іво Бобула питала чого його 16 річний син досі не цікавиться дівчатами чи типу таке. І нікого це не смутило? Це ж буквально зворотній сексизм. Може син взагалі не дівчатами цікавиться. Але ні, казати що у 16 років хлопчики вже повинні цікавитися дівчатами то прийнятно, а от якщо Іво Бобул спитав чому Емма у 30 не заміжня то уведе сексизм і як він взагалі посмів
В захваті.Обожнюю випуски про жінок. Дякую, що так адекватно розкладаєте все по поличкам, розбираю і свої травми і стереотипи. Дуже цікаві і розумні думки. Хочу, щоб більше людей дивились такі відео осмислювали цю важливу, дуже важливу тему для суспільства. Дякую ще раз і Слава Україні 💙💛
Коли починаю дивитися ваші відео, то спочатку стає дуже сумно. Сумно, що ми живемо в суспільстві з таким сетингом; в суспільстві з такими навʼязаними рольовими моделями; в суспільстві, де самі ж жінки пропагують і важають нормою "ти ж дівчинка"; в суспільстві, де величезна кількість людей не розуміють, а в чому ж проблема. Але потім розумію, що так чи інакше через 10-20 років ми подолаємо величезний відрізок до рівності в правах людей. І від цього стає трохи легше!
Мені дуже сумно, що моя мама, яку турбує серце, обирає простояти на кухні 3-4 години ліплячи вареники, бо "ну та ж наші хлопчики собі поїдять, їм буде приємно, вони ж гроші заробляють".
Найнеприємніший для мене прояв "ти ж дівчинка" це заборона на прояв емоцій - "не матюкайся, бо ж дівчатка не мають матюкатися", "не будь занадто емоційною/серйозною/відвертою/ітд".
Ви мені аж очі розплющили... Досі всі репетували, мовляв, а от чоловікам ставлять заборону на прояв емоцій, "не можна плакати, ти ж мужчина"... Чорт забирай, так дівчатам теж! Просто завжди були й такі, які щосили вибирали бути собою! А не роботом! Тож як не крути, жінок у суспільстві дискримінували завжди значно більше.
Я насправді дуже щаслива, що мене виховувади дуже "адекватні мужчини". Один дідусь з дитинства вчив їхдити верхи, другий в юному віці вчив рибалити, а потім і водити машину, батько завжди купував спортивний одяг і вчив грати у футбол. І до речі, більше бабусі казали "ти ж дівчинка".
Як чоловік, однозначно плюсую. Гнилі стереотипи про "хорошіх дівчаток" та "настоящих мужЫков" - дві сторони однієї медалі. Згадав випадок, як хотів купити собі мишку для комп'ютера з квітковим орнаментом. Продавщиця здивовано дивиться на мене і каже: "Вона ж з квітами". Зрозуміли? Усе, що зв'язано з квітами, потрібно подобатись тільки" "хорошим дівчаткам"!
А ще справжні дівчата не повинні мати тату! Як можна було про це забути?
Тиждень тому пішла у тату салон, бити тату. Під час сеансу подзвонила бабця, спитала, що роблю. У салоні грала музика, тому вона подумала, що я десь на заході і не вдома. Коли я сказала, що роблю собі тату, я від неї почула: "Що ти робиш?! Навіщо тобі це?! Це ж некрасиво! Хлопець тебе не полюбить, бо у тебе є тату, а у ДІВЧАТ їх не повинно бути! Не псуй своє ніжне тіло!"
Врешті-решт довелося показати їй, що набили браслет з листя навколо руки, а не щось "страшне". А навіть якщо набили "страшне", то що в цьому поганого?
Дякую за відео, завжди приємно послухати розумних жінок💛
Набили собі тату з чоловіком на дні народження у 50(я раніше, бо старша на два роки)). Вже мовчу про синів.))) Була умова, щоб виповнилося 18. Не бачу в цьому чогось особливого. Та о боже, скільки ж я вислухала про себе від знайомих і родичів.) У такому віці тим більше. Мабуть було вже готуватися на кладовище, а я тату зробила.
а в чому бабця не права? Вона ж не сказала, що ти станеш аморальною людиною чи повiєю. Вона цiлком логiчно зауважила, що ти дуже сильно звузила коло тих, хто може тобою зацiкавитися. Цiнностi змiнюються протягом життя, й можливо цей фактор колись матиме для тебе значення.
@@archie2.8 чого б це дівчина з тату дуже сильно звузила коло тих хто може нею зацікавитись. У світі багато жінок і чоловіків яким це подобається. На планеті вже 8 мільярдів людей якщо враховувати той факт що їй потрібен один або одна то думаю така людина знайдеться.
@@archie2.8 це ваша думка. Знайомитись можна не тільки в тіндер. Можна на роботі на вулиці у залі на пробіжці в кафе у магазині і вкінці кінців у тому ж тату салоні. Будь де можна познайомитись із новою людиною. Не обмежуйте себе і інших. Дякую за дискусію
Як казав мій дід коли я поступала на перший курс, що найкращий ВУЗ це вийти удачно заміж. Господи як же ж мене тіпає з цієї фрази🥲. Те саме як змушували вчитись варити борщ, не щоб себе нагодувати, а щоб чоловіку зварити коли одружусь. Колись бабуся сказала коли я повішала білизну не стряхнувши і не росправивши що таку невістку як я свекруха вижене. Коли дивлюсь це відео по новій починають прокручуватись ці флегбеки що аж дурно стає
Найтупіше "ти ж дівчинка" мені казала мати. Одне з них: "Ти ж дівчинка! Ходи нормально. Роби коротші кроки, бо неначе хлопець". І я, їй на зло, робив все довші кроки✨
"Кинь це, йди додому", - майже обурено сказав мені якось наш сусід по гаражу, коли побачив, як ми з чоловіком вдвох ремонтуємо авто і я йому допомагаю крутити різні гайки (бо мені це справді цікаво). Бо я ж жінка, як я своїм мозком можу осягнути величні знання з механічної взаємодії рухомих частин. Тільки кухня, тільки борщ. Пізніше сусід звик та був в такому шоці.
Наскільки в нашому суспільстві все "запущено", можна зрозуміти, підслухавши якось ненароком розмову на тему "як воно має бути в житті" у суто чоловічій компанії, особливо якщо вони трохи "розслабилися"... Це зазвичай просто якийсь махровий домострой, замшілі стереотипи на кшталт "ти ж чоловік, твоя справа - заробляти, а жінка має бути жінкою" - і це ще в кращому випадку(((
О так! "альфа-самець" скаже щось, що може в інших чоловіках в стосунках й не так - але його всі підтримують. Я була не одноразово свідком цих чоловічих розмов на тему місця жінки.