Згадалась притча: В одного чоловіка зникла сокира. Він вирішив, що сокиру вкрав син сусіда, і став до нього придивлятися: ходить так, наче й справді щось вкрав! І мова в нього, і манери, і погляд - все видавало в ньому людину, яка вкрала сокиру. Але незабаром той чоловік, копаючи землю на городі, знайшов свою сокиру. Подивився він наступного дня на сина сусіда - і той ні промовою, ні зовнішністю зовсім не був схожий на людину, яка вкрала сокиру!
Дякую! Якраз те, що підтверджує, що я правильно зробила, коли у дуже близької людини запитала, що не так. Що не так зі мною, що я не так роблю чи говорю, бо відчуваю холодність у стосунках, віддаленість. Людина відповіла, що все ок, що то в неї такий період, ніби це не в мені справа. Але все ж пішла з мого життя з часом. Ще й звинуватила мене у дитячій образі, бо схожа історія вже була в моєму житті і ця людина знала про неї. Тому я вважаю, що правильно зробила, що поговорила відверто, що це вчинок дорослої зрілої людини. Хоч моя мама засудила цю розмову, ніби і не треба було цієї розмови.
істинність сумнів відшліфовується "щасливим" дитинством просто, щоб вижити наодинці зі світом мусиш навчитися ідентифікувати отруйне від корисного )) з віком, градус перебдіння вчишся зменшувати А ще часто стикаєшся з тим, що люди просто не вірять, що ти говориш правду,бо який сенс в принципі брехати, а коли розуміють, що так і є починають вважати тебе "ку-ку"))
Пане Олег, будь ласка, дайте поряду, бо душа розривається від болю... Я - молодий тато, сину 8 років. Живемо в домі батьків дружини. На зйомне житло дружина йти НЕ ХОЧЕ! мовляв це мене все не влаштовує (типу не можу терпіти, що мені вказують МІСЦЕ і я не є головою своєї сім'ї). Я ріс без тата, моїх батьків розлучили дід і баба, коли мені було два тижні. І я взнав тата в 16 років, а поховав його в 26 (тато помер в 48 років). Серде не витримує того, що мене вже ПРОСТО ВИГАНЯЮТЬ з їхньої хати, хоча син бачить і знає, що я люблю його понад усе...Та й дружину теж, але ВОНА ЗАВЖДИ ПРАВА! МЕНЕ НЕ ЧУЄ ЗОВСІМ! завтра я подаю заяву на розлучення, не маю коханки, до якої можна притулитися... ОДИНОКО..... втратив сім'ю через ВПЕРТІСТЬ ДРУЖИНИ! вона захотіла бути ЗАВЖДИ ПРАВА! А НЕ ЩАСЛИВА...... я в відчаї, бавлюся з сином машинкам і витираю сльози, щоб він не бачив((((((((
Моя Вам порада, подавайте позов про розлучення, якщо дружина зрозуміє, що може Вас втратити, попросите час для примирення і підете на квартиру жити, а якщо ні, то розривайте шлюб, всеодно сімʼї там немає
Дивне "не маю коханки, до якої можна притулитися". А вона повинна бути? Здається, Ви або не бачите справжню проблему або не хочете її бачити. Вибачте, але складається враження, що Ви ще не подорослішали. Такий висновок напрошується після того, що ви акцентуєте увагу на тому, що МОЛОДИЙ батько, ніби цим для себе шукаєте виправдання, бо повністю не взяли на себе те, що повинні відповідно до сімейного статусу. Також описуєте картину, що катаєте машинки із сином, приховуючи сльози: складається враження, що ви із сином лише тоді, коли з ним можна погратися, а всі інші аспекти його життя забезпечуються не Вами (нагодувати, одягти, зібрати, відвести в школу, зробити уроки, слідкувати за здоров'ям і т.п.). Ну, серйозно, з тексту випливає, що Ви - тато вихідного дня. Можливо, дружина не могла б впоратись з усім, що навалюється після народження дитини, бо не могла на Вас розраховувати, а в батьківському домі вона отримувала цю допомогу і не могла уявити, як із цим впоратись поза цим домом? Можливо, я і не права щодо Вас. В будь-якому випадку, жити в домі, звідки Вас виганяють, це принизливо, співчуваю. До речі, те, що Ваш батько з'явився у Вашому житті аж в 16 - не провина баби і діда чи Ваша, а відповідальність його як батька (нехай спочиває з миром, прикро, що так рано пішов з життя). Якщо я різко висловилась і зробила неправильні висновки - перепрошую. Такі думки виникли після прочитаного тексту.
Шановна з Вас пре образа на чоловіків, раз Ви так детально все розібрали і дали визначення навіть тим фактам про які не вказано. Ідіть повчіться такту і тому що Ви не мажте третього ока! А те що Вам здається, навіть якщо Ви були б психолгом не значить що то правда. Таким жінкам як Ви треба вчитись такту і тосу що ви не найрозумніші зірочка у світі
Не згодна що треба звертати увагу як партнер веде себе при батьках бо інфантилізм який часто вилазять при деспотичних це не основа особистості. От тому й радять жити окремо щоб вирости з травм і набути власну впевненість, і зрозуміти хто ти є, і що ти хочеш а не батьки. Люди себе по-іншому ведуть в різних оточеннях якщо довго не живуть і не ведуться на провокації батьків
Дякую ❤
Згадалась притча:
В одного чоловіка зникла сокира. Він вирішив, що сокиру вкрав син сусіда, і став до нього придивлятися: ходить так, наче й справді щось вкрав! І мова в нього, і манери, і погляд - все видавало в ньому людину, яка вкрала сокиру. Але незабаром той чоловік, копаючи землю на городі, знайшов свою сокиру. Подивився він наступного дня на сина сусіда - і той ні промовою, ні зовнішністю зовсім не був схожий на людину, яка вкрала сокиру!
Дякую! Якраз те, що підтверджує, що я правильно зробила, коли у дуже близької людини запитала, що не так. Що не так зі мною, що я не так роблю чи говорю, бо відчуваю холодність у стосунках, віддаленість. Людина відповіла, що все ок, що то в неї такий період, ніби це не в мені справа. Але все ж пішла з мого життя з часом. Ще й звинуватила мене у дитячій образі, бо схожа історія вже була в моєму житті і ця людина знала про неї. Тому я вважаю, що правильно зробила, що поговорила відверто, що це вчинок дорослої зрілої людини. Хоч моя мама засудила цю розмову, ніби і не треба було цієї розмови.
Щиро вдячна Вам за системний підхід до цього складного питання...
Беру собі до розумової скарбнички...
З глибокою повагою до Вас...
Дуже дякую, якраз по моїм вранішнім міркуванням тема, це ж треба таке!:)
Пане Олеже, Дякую Вам за корисну інформацію!
Дякую за етюд,дуже корисно🎉🎉🎉
Як мені ці слова і тема потрібні. Дякую!
Дякую, пане Олеже, за Ваші постійні сюжети- корисно, цікаво і доходчиво🥳
Дякую за етюд...
Дякую Вам,корисно!
Доброго вечора Пане Олеже,тема дуже важлива,
Дякуємо:)
Дякую
Дуже цікава інформація, багато тезисів для нотаток!
Делікатність і правда.Киваю головою,угукаю в підтвердження.Слухаю.Дякую.
Дякую!
Інколи сумніви настільки затьмарюють мозок, що починається боротьба голови з власним тілом.
істинність сумнів відшліфовується "щасливим" дитинством просто, щоб вижити наодинці зі світом мусиш навчитися ідентифікувати отруйне від корисного )) з віком, градус перебдіння вчишся зменшувати А ще часто стикаєшся з тим, що люди просто не вірять, що ти говориш правду,бо який сенс в принципі брехати, а коли розуміють, що так і є починають вважати тебе "ку-ку"))
Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна війська за собою повести.
Пане Олег, будь ласка, дайте поряду, бо душа розривається від болю... Я - молодий тато, сину 8 років. Живемо в домі батьків дружини. На зйомне житло дружина йти НЕ ХОЧЕ! мовляв це мене все не влаштовує (типу не можу терпіти, що мені вказують МІСЦЕ і я не є головою своєї сім'ї). Я ріс без тата, моїх батьків розлучили дід і баба, коли мені було два тижні. І я взнав тата в 16 років, а поховав його в 26 (тато помер в 48 років). Серде не витримує того, що мене вже ПРОСТО ВИГАНЯЮТЬ з їхньої хати, хоча син бачить і знає, що я люблю його понад усе...Та й дружину теж, але ВОНА ЗАВЖДИ ПРАВА! МЕНЕ НЕ ЧУЄ ЗОВСІМ! завтра я подаю заяву на розлучення, не маю коханки, до якої можна притулитися... ОДИНОКО..... втратив сім'ю через ВПЕРТІСТЬ ДРУЖИНИ! вона захотіла бути ЗАВЖДИ ПРАВА! А НЕ ЩАСЛИВА...... я в відчаї, бавлюся з сином машинкам і витираю сльози, щоб він не бачив((((((((
Можливо якщо ви покинете дружину,вона щось зрозуміє.якщо ні,то нащо вам вона?
Є сімейні психологи. В тому числі і в ютубі. Дивися, вивчай, приймай рішення. В тебе все вдасться. ❤❤❤
Моя Вам порада, подавайте позов про розлучення, якщо дружина зрозуміє, що може Вас втратити, попросите час для примирення і підете на квартиру жити, а якщо ні, то розривайте шлюб, всеодно сімʼї там немає
Дивне "не маю коханки, до якої можна притулитися". А вона повинна бути?
Здається, Ви або не бачите справжню проблему або не хочете її бачити.
Вибачте, але складається враження, що Ви ще не подорослішали. Такий висновок напрошується після того, що ви акцентуєте увагу на тому, що МОЛОДИЙ батько, ніби цим для себе шукаєте виправдання, бо повністю не взяли на себе те, що повинні відповідно до сімейного статусу. Також описуєте картину, що катаєте машинки із сином, приховуючи сльози: складається враження, що ви із сином лише тоді, коли з ним можна погратися, а всі інші аспекти його життя забезпечуються не Вами (нагодувати, одягти, зібрати, відвести в школу, зробити уроки, слідкувати за здоров'ям і т.п.). Ну, серйозно, з тексту випливає, що Ви - тато вихідного дня. Можливо, дружина не могла б впоратись з усім, що навалюється після народження дитини, бо не могла на Вас розраховувати, а в батьківському домі вона отримувала цю допомогу і не могла уявити, як із цим впоратись поза цим домом?
Можливо, я і не права щодо Вас. В будь-якому випадку, жити в домі, звідки Вас виганяють, це принизливо, співчуваю.
До речі, те, що Ваш батько з'явився у Вашому житті аж в 16 - не провина баби і діда чи Ваша, а відповідальність його як батька (нехай спочиває з миром, прикро, що так рано пішов з життя).
Якщо я різко висловилась і зробила неправильні висновки - перепрошую. Такі думки виникли після прочитаного тексту.
Шановна з Вас пре образа на чоловіків, раз Ви так детально все розібрали і дали визначення навіть тим фактам про які не вказано. Ідіть повчіться такту і тому що Ви не мажте третього ока! А те що Вам здається, навіть якщо Ви були б психолгом не значить що то правда.
Таким жінкам як Ви треба вчитись такту і тосу що ви не найрозумніші зірочка у світі
🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉
Пане Олег, як до вас можна потрапити на онлайн консультацію?
Не згодна що треба звертати увагу як партнер веде себе при батьках бо інфантилізм який часто вилазять при деспотичних це не основа особистості. От тому й радять жити окремо щоб вирости з травм і набути власну впевненість, і зрозуміти хто ти є, і що ти хочеш а не батьки.
Люди себе по-іншому ведуть в різних оточеннях якщо довго не живуть і не ведуться на провокації батьків
Не хочу бути поряд. Як то кажуть на одному гектарі….
Дякую