Жінки можуть все: виховувати дітей, працювати заробляти гроші, водити машину, зробити ремонт, збудувати дім. Для цього потрібно лише одне - невдало вийти заміж.
Часи домострою минули, зараз і чоловіки можуть все, окрім як народити. А разом чоловік і жінка живуть для гармонії, а не для того щоб чоловік убивався на роботі для утримання Її - каралєвішни всього світу)
Сім'я- це завжди двоє. Якщо хтось слабкий, інший має стати сильним. Інакше не виходить, бо є діти, є дім. Ми з роками теж змінюємось, хтось рухається вперед, працює над собою, хтось деградує. Ніхто не стає водночасі сильним і слабким, доречі, теж. Чим довше хтось біжить " попереду паровоза", а інший позаду, тим більша прірва.
У мене був перший чоловік ,який був слабкіший за мене ,я приймала всі рішення, їздила за кермом ,займалась домом,дитиною ,всі сімейні відпочинки теж я, працювала фрілансером,намагалась все поєднувати,заробляти щоб вистачало ,бо його зарплатні було недостатньо ,через 8 років подружнього життя,видалили щитоподібну залозу через пухлину,і я зрозуміла що треба трошки себе змінити,почала більше гуляти,розслабилась трошки,продали машину,я перестала їздити за кермом, через 2 роки розійшлися з чоловіком....зустріла іншого чоловіка,який всі питання вирішує сам,допомагає з домашніми справами ,не дозволяє мені багато працювати ,повністю організовує всі відпустки і вихідні, більше допомагає з дітьми....от і різниця......я звичайно теж змінилась ....але і чоловіки зовсім різні....
Дивлячись що називати "сильною жінкою". Я от наприклад реалізована, знаю чого хочу, можу собі дозволити багато, розумію себе, свої емоції, надійна для друзів, партнерів і т.п. Не вважаю це силою чи не силою. Для мене це про дорослість. В житті просто обходжу стороною чоловіків, які трохи "мамкині царапинки", бо не хочу опускати планку його способу життя.
Я виросла і була вихована як сильна жінка! І мама і тато навчили мене самостійності і відповідальності! Але я також вже сама навчилася не дозволяти власній силі принижувати іншого. Я була в стосунках зі слабким чоловіком 5 років. Його повільність і не вміння швидко приймати рішення мене дійсно дратували але за ці роки я навчилася поважати його особистість, розійтись на мирних засадах і ми вже друзі більше 15 років! Мені не зручно зі слабкими чоловіками бо хочеться рівності а не штовхати когось чи тягнути за собою. Одна справа бути сильною жінкою а зовсім інша вміти ефективно і корисно цією силою користуватися!
Цікава тема) У мене дуже сильний характер. І я все життя чула "ніхто тебе заміж не візьме" і тд. Проте я заміжня і чоловік у мене набагато сильніший за мене. Я рада що вистачило мозку не ламати себе через хребет, а шукати далі свою людину, поки не знайшла
Сиоьна жінка підсвідомо вибирає слабкого чоловіка, зразу не розуміючи навіть. Тільки час вчить бути сильноб. Я маю чим в своєму житті гордитися, але я страшно виснажилася і замучилася бути сильною. Найбільше проявилося із початком війни, де треба брати відповідальність на себе за 3 дітей і батьків, все тягнути на собі, без жодної допомоги, підтримки і допомоги, але навпаки батьки тільки критикують, підножки кладуть. Діти це величезна підтримка, і рушій, завдяки якому рухаюся вперед. Радості мало в такій силі.
Батьків нафіг тоді. Якщо ви їх тягнете, то вони мають усвідомити, що ви доросла тепер, а не вони. Мають тоді підтримувати або відчепитися в самим себе тягнути. Все як у вашому дитинстві, тільки навпаки. Інакше нечесно
Щиро дякую за цікаві роздуми. Тут вважаю дуже потрібно заглибитись в саме формулювання "сильна жінка". Дуже часто такою вважають ту, яка тягне все на собі, вирішує купу питань фінансових, сімейних, вкладається в стосунки. Вважаю що вкладатися в когось це завжди невдячна справа і цього категорично не потрібно робити з власної ініціативи. Якщо хтось просить допомоги в цьому, то можна допомогти, а от лізти зі своїм "та я скільки для тебе зробила" це про втішення свого его або про те що жінка хоче жити в ілюзії. От вона намалювала яким він має стати і активно йому "допомагає" не задумуючись що йому зачасту це непотрібно. І цих жінок я б все ж не назвала сильними. Я б назвала їх травмованими, тими які бояться самотності, або мають потребу самостверджуватись таким чином, показувати свою значущість (якщо вона абюзер), або люблять приміряти на себе роль жертви показуючи іншим як вона страждає тягнучи все на собі. Таких жінок я б не відносила до сильних. А от насправді сильна жінка, та яка знає собі ціну, для неї важлива незалежність і вона не дозволить щоб біля неї з'явився той ненадійний чоловік, вона шукатиме собі рівного. Це певно більше про мудрість. І це вважаю чудово. Жінка може обирати сама для себе якою вона хоче бути, відкинувши всі соціальні стереотипи.
На вас вплинули новомодні гендерні віянья...самодостатня і вільна, без умовностей і стереотипів... Схоже ви нахапалися, але протилежних установок, і думаю ви незаміжня
Дякую за етюд.Відношу себе до сильних жінок.Зловила себе на думці,що це мене влаштовує.Я приймаю рішення і за нього відповідаю.Це мій вібір.Вважаю гіршим,якщо треба робити щось,а з цим не згодна.Мати можливість робити вибір-це особиста свобода.Дійсно у сильних жінок,зазвичай "слабкіші"чоловіки,але це і є гармонія.Обом сильним енергетично особистостям разом важко.Це я суджу щодо взаємин не з чоловіком,а дочкою.Деякі речі сприймаються не як порада,а вказівка,хоча цього я навідь не мала на меті.А тепер уявіть сім'ю,де жінці приходиться себе стримувати постійно.Це пряма дорога до дисбалансу та хвороб .Головне,щоб той,хто бере на себе рішення,і ніс відповідальність,а не переклалав поразку на інгого члена сім'ї.А в сьогоднішніх реалія ера слабких жінок канула в літа.Конкуренція між людьми ,починаючи з дитинства,дуже страшить.Але,напевно,цього вимагають реалії.Головне максимально бути в особистій гармонії з собою і не втрати себе.
На мою думку гармонійні відносини потрібно будувати щодня. Зараз багато сильних жінок, і якщо це її влаштовує, хоч інколи дуже не легко. То важливо обговорювати з чоловіком, де жінка може знайти компенсацію. Для мене, наприклад, це підтримка і розуміння - одні з найважливіших. Також вважаю, що чудово, коли у сім'ї, партнерів є і спільні цілі чи мрії, до яких вони разом йдуть.
Щира подяка за розкриття цієї теми! Тиждень тому закінчилися стосунки, що тривали 10 років (були разом з 15 років). Це відео натрапило дуже вчасно. Ті моменти, на які в силу віку закрила очі на початку стосунків, стали причиною їх завершення. Недостатня сепарація від матері, неможливість брати відповідальність за власні рішення. Оскільки батька в моєму житті майже не було, я сформувалася з думкою, що потрібно надіятися лише на себе, тому завжди спрямовувала зусилля на розвиток, навчання, роботу. Така самостійність й сила перенеслася у стосунки. Але сил штурхати чоловіка більше немає. І зараз аналізуючи все, можу подякувати людині за час проведений разом і без негативу вийти з цих стосунків. Бо далі так не зможу. Величезна подяка за подібні подкасти і проєкти!!!
Дякую! Це трагедія для жінки опинитися в такій ситуації. Якщо це зовні виглядає пристойно, насправді є важкою, а з часом, і не потрібною ношею. Починаєш ненавидіти себе, що до такого опустилася. У моєму випадку, типу сімʼя збереглася за рахунок постійних проблем, які вирішуючи, хлопець в роках, перемістився подалі. Найстрашніше, що ці нещастя, розуміючи, що ти вигідна, починаючи від твоїх зовнішніх, розумових, ділових властивостей , закривають його комплекси, тобі за це мстять та заганяють у значно більші проблеми, щоб ти не змогла і не мала часу на вирішення ситуації із цим недочоловіком. Ви абсолютно праві, ненависть і постійне приниження за те, що ти його бачила і знала проблемним, тут не здоровʼя чи любов до фізичних показників організму. Порада дівчатам, швидше позбудетесь, скоріше оживете. Це мій досвід… Щасти Вам!
Ви описали мої стосунки. І питання чому ми разом останнім часом лунає в мене в голові, та поки без відповіді. Я вирішила керуватись Вашою порадою з попередніх етюдів, якийсь час думаю інтенсивно по кілька разів на день над тим питанням, а потім- таку ж кількість днів не думаю зовсім 🤷♀️ от чекаю, коли прийде відповідь. Загалом я сильніша, глибша, витриваліша, охайніша, делікатніша, більш розуміюча, більш чуйна і чуюча, я та, яка відчуває інтуїтивно все і може передбачити хід певних подій в нашому сімейному житті. 11 років тому я справді закохалась ( а можливо й ні 🤷♀️ Й усе відразу було видно, але я думала, що зможу його підтягнути за собою…. Довелось іноді тягнути «за вуха», але даремно. Після народження сина, чоловік почав тягнути мене до низу, за собою, стримувати мої пориви до зростання. Я відчула це, довго працювала і досі працюю над побудовою власних кордонів. Але от чому ми досі разом відповісти не можу, так само, як і відповісти на запитання чи кохаю я його зараз… Звичка бути разом, страх змін, швидше за все
Вчора, поспішаючи замотати кущ гортензії на зиму, почула від донечки питання "ти його любиш?" - і я не змогла сказати беззаперечно "так, звісно". Це скоріше почуття власності+звичка - я звикла, що в мене є цей кущ, я знаю як його берегти, він для мене артефакт. Тож не виключаю, що розвинене почуття власності розширюється і на людей в розумних межах і не вважаю це якоюсь видатною рисою людською. Відчуваю, що навчившись давати раду якомусь конкретному чоловіку, жінка не палає жодним бажанням ще років 20 досліджувати іншого через некритичні недоліки нинішнього.
Замуж вышла в 18 , муж был на 6 лет старше… по большой любви конечно. Я еще не знала какая я, да и муж наверное тоже… очень скоро я увидела что он не может решать такие простые проблемы , как снять новое жилье, поменять не любимую работу , заменить старый холодильник на новый- за окно вывешивали пакеты.. Это не было большой проблемой тогда, но для меня решения были очевидны , а его любимая фраза- ну зачем тебе это нужно, и так же хорошо… И ведь правда было не плохо: любимый муж, любимая работа, любимая семья рядом. Мы из простых рабочих семей, но семьи были дружные , и я понимала что я вышла замуж один раз и на всю жизнь, а все проблемы можно решить… Но у нас появились новые друзья - родители богатые люди, и я увидела как они живут… и тут эта смешная фраза для меня прозвучала первый раз-« а что, так можно?». К этому времени нашему браку было 7 лет. Я все также пыталась что то улучшить или разнообразить, всегда меня засовывали обратно, а иногда просто не обращали на это внимание. Я тихонько гнула свою линию, тихонько покупала новые вещи, мебель, получала образование, делала карьеру , не предлагая уже сделать это мужу но и не выпячивая это особо, потому что это его задевало… но тут у него образовался маленький роман с этой новой подругой, безумно красивой девицей, в бриллиантах, на машине, ужасно ухоженной, на улице 95 год… И это послужило толчком к тому что я себя посчитала свободной от ограничений, я вышла из тени мужа… Бизнес мой развивался быстро , к 2000 году было все и даже больше, с мужем не развелась, он был но как самостоятельная еденица живущая в доме, у него были романы , у меня были романы, но мы не расходились , так и прожили в браке 25 лет, он умер от рака в возрасте 52 лет. Он так тяжело умирал, что я решила больше никогда не выходить замуж чтоб больше никого не хоронить.. сейчас мне 65 .. переехала в Европу, пока путешествую…
Діалог з однією жінкою: Вона - жінка має працювати, доглядати за домом, виховувати дітей. Так живуть 90% жінок. Я- що ж робить чоловік? Вона: чоловік має відпочивати. Бо він втомлюється на роботі. 😂 Ось так жінки часто самі роблять з чоловіків кактусів на підвіконні. 😂
Пане Олеже, кожного дня хочу вам подякувати за вашу можливість ділитися з нами вашим досвідом, дуже відгукується ваші цінності і ваша позиція. Дякую вам за ваш час і за вашу увагу в темні часи для усіх нас ❤ Здоровʼя вам і тепла ❤
Абсолютно вірно те, який і з кого брався приклад. А якщо перемішалось кілька типів: сильної прабабці, що мусиоа виростити 4 дітей сама у війну; смльна бабця, що росла без батька; мама - жіночна і слабка, бо бабця щавжди за все брала відповідальність (але в сімейному в житті мусила навчитись хитрості і мудрості))))) Я - дочка, внучка, пранучка, а зарвз і мама. Згадую все, що бачила, чула та відчувала. Скажу, що з сильними, освітченими, мудрими, адекватними людьми відчуваю себе спокійно, стабільно, без дурних, нічим не обгрунтованих коментарів та незрозумілих несподіванок. Одним словом мішані відчуття переповнюють, але і допомагають взалежності від оточення і ситуації. Хочеться бути слабкою і жіночною, але як треба, то і стати Сильною і самотньою, хоча це потребує більшої компенсації в діях, щось робити для Себе коханої, щоб не здуріти. ❤Дякую Олегу Сезоновичу за кожен етюд, бо разом з ними розбирвюсь в собі і в інших людях. Більше розумію, чому саме так, а не інакше оточуючі люди поводять себе, і приймають інуоли дивні рішення
На собі я відчула як це бути на шляху до становлення сильною жінкою. Моя родина це антиприклад здорових стосунків, мати часто брала на себе всі обов'язки і відповідальність в родині, батько не міг навіть захистити її перед своєю родиною, але все ж моя мати була слабкою, бо її так виховали і в її час не було так багато інформації і прикладів про те, що може бути інакше. По незрілості, спочатку підліткового віку і початком інтересу до хлопців, я обрала першого хлопця в житті, тільки зараз розумію що то був нарцис, хоча й з гарної родини, але після нього я була спустошена, адже він не хотів закривати базові потреби у стосунках двох людей. Вийшла я з цих стосунків завдіки колишньому чоловіку, який на той час десь з місяць спілкувався зі мною, потім через місяць закінчення тих стосунків, запропонував зустрічатися з ним. Яка ж то була помилка, бо сломлена дівчина, яка не оговталась, одразу побігла до того, хто її приголюбив. Він не був поганою людиною, але не був достатньо зрілою для того, щоб брати відповідальність за свої вчинки і рішення, не хотів розвивати себе як особистіть. Спокута відчуттям боргу за те, що завдяки ньому я вийшла з токсичних стосунків, я сподівалася що він виросте і щось зміниться, але ні, це була велика помилка. Все закінчилося на тому, що розвиватися почала я, прийшла до того, що не хочу більше залишатись з ним, бо в нього була позиція про те, що буває ще гірше і ми повинні на це зважати. Йде 4 місяць як я вийшла з цих стосунків, за цей час багато чого змінилося в мені та житті. Виявилося що я можу сама брати за себе відповідальність і з цього починається мій шлях до сильної жінки.
Боже,яка складна і глибока тема! Скільки відтінків, проявів! Я не мала сумнівів і часу для роздумів у перші роки заміжжя. Результат- вдова! Донечка, «просікла» ( за її словами) нас з чоловіком давно! Результат: вона -незаміжня! Де та золота середина? А можливо, так і має бути: по- всякому?! А для щастя чогось не вистачати? Чим довше живу, тим більше запитань, ніж відповідей! Дякую за Вашу працю і можливість подумати! 💙💛
Дякую величезне за роботу!) Сама із 'сильних' ну принаймні намагаюсь) у відносинах партнер має проблеми з фінансами і я іноді йому допомагаю. Завжди доводиться тримати баланс в цьому питанні, тому маємо окремі бюдтжети і один спільний. Але з хорошого ця фінансова інфантильність партнера перекривається емоційною підтримкою. Попри 'все сама' я часто ламаюсь, маю сумніви чи зможу я і тут мій коханий постійно вислухає і підтримає, по якому разу я не заводила про те, що 'недостатньо якась'. В таких відносинах з одного боку не виходить розслабитись - постійно в тривозі за фінансове становище і майбутнє (йому достатньо, я намагаюсь робити більше), але і можу розслабитися час від часу і понити, як все достало, адже знаю, що мене підтримають) лякає розуміння можливої безперспективності відносин, бо в моменті все добре і збалансовано, але на майбутнє такий стиль співіснування недопустимий. Примітка: нікого не лікую і не змінюю, людина достатньо доросла, щоб робити свій вибір, можливо навіть який мені і їй не сподобається. З самоіронії: в мене теж є перекос по 'треба більше грошей' і 'треба вже чогось досягти в 24', але то вже інша історія😅
Потягнете його за собою ще декілька років. Емоційну підтримку можна отримати у психолога. Втрачені роки. Ви не просуваєтесь швидко з тягарем. І, якби ви колись мали змогу іти з чоловіком з однією швидкістю і дивитись з ним в одну сторону, ви б зрозуміли, як це круто. Нажаль знайти когось "по собі" дуже важко. А чудові чоловіки, які емпатичні, часто апатичні.
@Klassiko642 Кожна людина має явні і неявні вигоди від будь яких відносин, навіть аб'юзивних, що ж тоді говорити про емпатмчні) Тому, можливо, через декілька років запити зміняться і вигоди стануть неактуальними, або ж перестануть переважати, тут ви абсолютно праві) Проте, психолог має свої переваги, а близька людина - інші, саме тому подумую про їх поєднання, а не взаємозаміну🙃
Дуже вас розумію! 1,5 року була в стосунках саме з таким підтримуючим, емпатичним чоловіком. На перших парах це було дуже цінним для мене. Але нещодавно ми розійшлися. Мені, як жінці, небезпечно поруч з нереалізованим чоловіком, який не має підприємницького хисту. Це я не про бізнес, а про здатність щось зробити (предпринять) в стресових або критичних умовах. Йому будь-де треба було підкладати соломку, 5000 разів обмірковувати і нікого не образити. Окрім того, його нереалізованість гальмувала і мене. Він помітно ніяковів, коли в певних ситуаціях оточуючим ставало відомо, що я професійно успішніша за нього. Він чудова людина, але не моя.
@@Klassiko642 не погоджусь із "втраченими роками". Це цінний життєвий досвід, це мудрість. Він не зі знаком плюс чи мінус, він є, і це чудово. І від себе додам, що вважаю адекватне ставлення до всякого свого досвіду - з позиції поваги до себе і партнера як до людей, які обоє вперше живуть своє життя - досить важливим фактором емоційного дорослішання. Яке в свою чергу атрибут по-спражньому сильної людини.
Цікава та глибока тема… слухала на одному диханні. Багато в чому віддзеркалило моє життя. Минуле з шлюбом аналізується як книга, майбутне хочу бачити себе не сильною а рівною в шлюбі. Дякую пане Олеже що подали тему для роздуму.
"Занадто сильна жінка" - дуже дивне формулювання. Якщо вона "занадто", то хіба для когось, когось слабкого. Бо сильні люди не бачать межі сили і розвитку, вони завжди йдуть догори і в цьому реченні я говорю про силу не в залежності від статі особи. Слабких людей вирощують слабкі люди і відсутність стержня в них самих. Так само, не можуть стосунки, а сімейні тим більше, будуватися на позиції "слабка-сильна сторона", це і не сторони взагалі, а союз двох рівних, зрілих і дорослих людей. Вкрай безвідповідальна позиція починати з кимось стосунки, щоб 'перевиховати, зробити сильним чи для самоствердження' , так само і не проіснють стосунки двох слабких людей. Відсутність рівноваги і розуміння між партнерами породжує порочне коло спроб все налагодити (часто,зоднієї сторони), а потім такі особи народжують таких самих дітей, які або будуть для когось "занадто", або будуть вважати сильних і сміливих людей тими ж "за".
Так, я сильна жінка. Колишній чоловік не був ненадійним... просто хотів, щоб все робила я. І я робила- робила... а потім подумала:"Нафіга мені чоловік?" Розлучилась і живу з дітьми. І мені так краще.
Не класифікую чоловіків та жінок на "сильних" та "слабких". Є психологічно зрілі є ні, як жінки так і чоловіки, разом з тим психологічно зрілих жінок більше, бо їх життя до цього підштовхує. А пари "сильна" жінка та "слабкий" чоловік, на мою думку виникають, бо жінкам, немає з кого обирати, в нашій країні, от і погоджуються на такі стосунки з надією, що партер, як незрілий фрукт дозріє з часом, і стане придатним до вживання. У більшості випадків чуда не стається.
Проблема у визначені. Що значить сильна жінка? Слабкий чоловік? Де ці критерії визначені у кількісних параметрах. Треба забути ролі навʼязані. Чому жінка має бути слабкою? У класичній родині. Все тримається на жінці. Отут проблема. Що існує думка, що чоловік має ДОПОМАГАТИ дружині. Не брати відповідальність за побут, дітей і родину. А тільки допомагати. Хоча це і його будинок, і його діти і обовʼязки мають бути 50:50. Якщо обоє працюють. А так є у більшості пар. Дякую що піднімаєте таку важливу тему.
Пара - це не змагання, а поєднання. Шкода що багато пар впускають у свій особистий простір чужих людей. То вже починаються порівняння і нав'язування стереотипів. Люди, приймайте свою половину, такою як вона є.
Доброго дня Пане Олеже,узагальнення етюдів про сім’ю,а кожен робить свій вибір ,обставини ,мораль,виховання ,генетика ,вказують , як діятимемо .У кожного своя Доля .Керманичем мозок ,який думає. Дякуємо за Вашу працю.
Мені здається, що не зовсім чітко описано,що ж таке "сильна" жінка. Складається враження, що більшість вважає ,що це взяти на себе купу обов'язків, більше, ніж чоловік. Суспільство нав'язує - адже жінка "має" бути красива, розумна, народити дітей, не сидіти довго в декреті, а краще паралельно ще бути на фрілансі, мати в домі красоту, заробляти не менше чоловіка, планувати відпустки вихідні ітд ітп. І жінки це можуть і багато хто так і робить. Але. Хіба це сила? Це ж було про відповідальність. В першу чергу ЗА СЕБЕ. За своє життя. Робити все за всіх, це не про любов до себе і свідоме прийняття своїх потреб. Точно так само і слабкий чоловік. Він не бере відповідальність ЗА СЕБЕ. Тому моя думка, що коли спершу буде відповідальність за своє життя, за знання того,що МЕНІ дійсно потрібно, тоді не буде цих перекосів з 50/50. Адже ніхто не буде робити замість інших все і ніхто не дозволятиме іншим керувати своїм життям
Доброго дня, щиро дякую вам за вашу працю. Хотілося б почути поради щодо життя з дорослим у якого Розлад Аутичного Спектру. Людина одружуючись не знала про те; в процесі життя і з допомогою психолога виявися цей розлад. Людина з особливим світобаченням і характером, як взаємодіяти - хочеться зберегти стосунки.
Підтримую! Дійсно цікаво дізнатись про особливості які треба знати для комунікацій, а також при побудові стосунків з людиною що знаходиться в стані розладу аутичного спектру.
Колишній партнер був сильнішим за мене і давив, намагався підняти мене на свій рівень, мені ж потрібен був свій ритм розвитку і зараз я там, де рік тому навіть не мріяла опинитись... Свідомо чи ні, обрала наступного партнера слабкішого (навіть в фізичному плані теж, а ще він на кілька років молодший), з ним просто комфортно. Для нього я приклад в моїх сильних сторонах, для мене він приклад в тому, чого мені бракує. Важко дивитись в майбутнє разом, тому що я не готова фінансувати життя обох. Поки в моєму житті пауза і я не знаю, що мені потрібно, це комфортно.
Для мене, ключ, питання «чому ви разом?»… Можно до смерті звинувачувати один одного, хто слабкий і ненадійний, а хто сильний. Кожного разу, коли дратує чоловік, говорю собі, це Я дратуюсь, він тут не до чого, ми можемо бути і окремо. Але я з ним, обираю бути з ним, що я відчуваю разом з ним? І вгамовуюсь)) Це не ознаяає, що можно в парі вилізти один до одного на шію, чи терпіти насилля. Але коли вступала в відносини, бачила недоліки, та й сама з купаю своїх, і змінити іньшу людину, ой, як нелегко)), майже не можливо. Домовлятись, домовлятись. І звісно тільки, якщо люди цього хочуть, ні? Тоді не жалійся!)) кажу собі😅 І взагалі, якщо не міряєшся силою, а робиш це на благо іньшому, тому що можеш це робити, то все в балансі. А якщо ти вже втомлений і не маєш можливості. Просто Зупинись. Роблю паузу, відпочиваю. Дякую, Лікарю, що ви працюєте, з такими глибокими темами, у відкритому доступі. Надаєте інформацію для розмірковування.
Доброго дня. Тема обʼємна, і психологія і соціологія, на дисертаційну роботу вистачить. Дякую,що підняли її. Для мене було не сподівано почути від Вас, вважала, що з такими не звертаються. Дуже ціню Ваші думки. Ще й нову музику скидаю в свій плейлист. Хотілося би попасти на прийом, але знаходжусь в Одесі. Вам успіхів!
Я зараз якраз намагаюся розібратися з цим у собі. З одного боку, батько завжди говорив, що варто покладатися лиш на себе і що навряд я знайду чоловіка, сильнішого за себе. З іншого боку, є культура, завдяки якій я підсвідомо хочу отримати захист і опору від чоловіка. З третього боку, як феміністка я прагну жити за принципом, що ми рівні, і він не мусить бути «сильнішим». І часто дуже складно узгодити всі ці сторони. Я не маю досвіду жінки, яка може покластися в усьому на партнера (не в сенсі скидання відповідальності, а в сенсі впевненості, що партнер теоретично за потреби здатен це вивезти). Мені здається, що зараз саме той час, коли ми можемо побачити, як стереотипи заважали нам навчитися бачити індивідуальність свою та іншого, дізнаватися її та домовлятися на основі реальних фактів
Надто сильна жінка це, можливо, дуже багато тривоги, бажання контролювати все, щоб бути в безпеці. Певно, саме з такої логіки деякі з таких жінок обирають слабших чоловіків, шукають безпеки. Мені здається, що є прям межовий прояв цих крайнощів, а є просто сильна жінка та не ініціативний чоловік, в ці люди можуть бути цілком нормальними разом
Відчуваю щодо себе деякий обман, коли кажу собі, що мені потрібна лише кар'єра. Бувають моменти, коли найщиріші дружні розмови не замінять підтримки, яку можна відчути поруч з чоловіком. Так само і з стосунками. Коли хочеться провалитися в це нав'язане суспільством злегка інфантильне і слабке, теж розумію, що нав'язую собі. Мабуть, варто просто знайти свій власний баланс у цьому і прийняти, що всі сфери важливі. Однак, як миритися в сфері стосунків з тим, що чоловік менш амбітний, досі не знаю. Адже нам з ним не лише по парку гуляти та милуватись один одним, а йти разом по життю, мати серйозніші обов'язки перед сім'єю, один одиним, дітьми. Не хочу бути тим, хто постійно не задоволений і постійно штовхає когось чи чого доброго дорікає. Нема в школі чи університеті дисципліни по створенню сім'ї, як зрозуміти та впізнати свою людину. Що дуже жаль. Ще й виховання сильно відстає в багатьох аспектах. Але дуже приємно бачити, як свідомо сучасні батьки підходять до виховання дітей. Це дуже радує і любо це бачити.
Я думаю так було завжди були слабші чоловіки і сильніші за них жінки..це про різні особисті якості і темперамент напевно. Просто раніше суспільство на законодавчому і побутовому рівні контролювало і делегувало що жінки слабші і мають бути "за чоловіком " а чоловіки "сильна стать" і тд. А зараз в сучасному суспільстві ці обмеження зникли.. і всі проявляються тим ким є насправді.. і жінки є сильні і чоловіки слабкі. Це нормально..
Я треную в себе жіночу поведінку. На батька покластися не можна було бо він то був приємний то кричав. То я вирішила нічого від нього не хотіти та не говорити з ним. Це все хоча він жив під одним дахом. Мама змусила його до терапії нервів але це в стосунках зі мною йому нічого не допомогло аж до 30-ого року життя. Я втікла за кордон коли мені було 22 роки і це що мене дуже довго не було змусило його боротися за мою прихильність. Звички сильної жінки в мене на жаль є хоча я родилася спокійною крихіткою. Раз тільки зустріла я людину яку полюбила - саме чоловіка який цю крихітку побачив в мене. Усіх інших відносин тільки жалію - не любила я їх. З чого напрямо слабкий був тільки один і я його кинула. Відчувала себе як лейді Макбет - вирішити все життя, радити йому які туфлі він має купувати, приймати за нього рішення по карʼєрному росту тощо. Аж йому дипломатично сказала пішов Ти геть. 2 роки мучилася.
Ох, яка тема. Після народження доньки в мене відкрилися очі на інфантилізм мого чоловіка. Побачила в ньому і в доньці ти самі риси. Зараз він "доріс" до поведінки підлітка... 11 років разом, а в нього зовсім нема поняття, що саме значить піклуватися за свою сім'ю. Кожну вільну звилину ховається за комп'ютер і телефон....
Зараз перейматися цим питанням серйозно можуть лише люди, відірвані від реальності. Воєнного часу. Зараз жінки займають бойові посади. І як кажуть декотрі військові ( чоловіки), справляються з поставленими завданнями ліпше, ніж декотрі чоловіки на аналогічних посадах. Біологічна стать( те, як ти виглядаєш зовні) не визначає твої здібності до всього іншого, окрім ролі у відтворенні собі подібних, бо вона обумовлена біологічно.
Стиль виховання 100% Упс ...я з сильних ... Навчили бути готою до всього...чи треба це , чесно не знаю ... Чи помогло жити ...і да і ні...а ще зрозуміла , що між двома то третьому зась... Ми разом 35 ...як це було і буде то тільки наше.
Не пррблема в тому, що жінки сильні, здібні і реалізовані в сьогоднішньому дні. Проблема в тому, що ми не тримаємо чолрвіків відровідальними за їх частину роботи в парі. Якщо чоловік намагається перетворитися в синочка і покластися на жінку, як на маму - ми починаємо йому підігрувати, заповнювати пробіли, робити за себе і за того хлопця. Я думаю варто, як би не було важку, постійно тримати його відповідальним. Не виніс сміття - не треба виносити самій. Треба нагадати і якщо викручується, проговорити, що ви не мама, це ваш спільний побут, він так само відповідальний, і т.д. не йти в поводу.
Правильно мама казала- надійся тільки на себе🤗 Генетично кожна жінка хоче бути слабкою, хоч інколи. Але в сучасному світі то є дуже рідкісні випадки, навіть якщо взяти коло моїх друзів. Сильна жінка- впевнена в собі, яка реалізувалася та знає, що впорається з викликами долі. Не плутати з мудрою. Які б не були чудові, гармонійні відносини з чоловіком - вони не страхують від незнанного майбутнього. Той випадок, коли щось трапляється з чоловіком, а жінка залишається сама...тоді сильна виживе і забезпечить сім'ю, а от та яка слабка...навіть не знаю
Шикарний етюд. Записала. Не можеш змінити людей? Зміни людей навколо себе!!! Оточення, Інна. Зміни оточення. Я сильна жінка. У мене власний бізнес. І дійсно помітила що до мене у стосунки лізуть саме уникаючий тип чоловіка. По ідеї має заходити такий же сильний. Але я травмована батьком тираном авторитарного типу і є папіной дочкою мама холодна, тому зараз у 44 така СТОП а шо це виходить? Оце так. Але як вибудувати гармонію? Я вже і так загріміла у вільні стосунки. Ви таке ще не чули? Це коли чоловік і жінка люблять один одного але такі.... Бля, ми вже удували разом моногамію і зруйнувались там. Тепер ми туди не підемо там же боляче, страшно, давай займатись коханням і ні про що не думати? Давай якось без відповідальності один за одного? Ну нащо воно нам. Там же треба ресурсів вкласти емоційних і енергетичних. Та ну нє, я в бізнесі він в зсу.... Та де. Немає коли будувати ото всьо стандарти моногамії. Але. Інші чоловіки не хочу ділити жінку (мене) з тим з ким я в парі. Побочка в тому що вони і вкладатись не хочуть. Навіть у квітково-букетний. По перше я сама можу навколо заплатити, по друге там же ж є ВІН то нехай ВІН що в парі і платить за НЕЇ. І що виходить? Дурня. Ти навколо платиш сама за себе. Всі тебе хочуть безкоштовно поіметь у ліжку. СТОП. Шо за фігня? Всі встали вийшли. Розумні чи що? 😂😂
Не думаю, що можливий компроміс. Це, як пливти з каменем на шиї. Ще одне - коли він не відповідальний, це призводить до того, що в головних моментах він тебе зраджує. І ти така - ага, ну, я ж маю знайти компроміс. І живеш з цією зрадою. Безвідповідальна, інфантильна людина будь-якого гендеру, психологічно є дитина, і будувати стосунки і бути в шлюбі їй рано. Їй до цього ще треба дорости. І, нажаль, зараз таких все більше, з обох сторін. І це важливо побачити до шлюбу
💛💙 Українські чоловіки найкращі: розумні, сильні, працьовиті, мужні... ,але трішечки стомлені. А іноді їм нехватає поваги, людського тепла, уваги, і звичайної любові ❤
Підтверджую, що Сепарація і надмірна опіка над 40 річними синками є актуальною проблемою (де батьки говорять,як богатирю в казці на роздоріжжі, яку стежку вибереш, то тебе і чекатиме. Тепер вибір за тобою. Вибір це найскладніше, бо перед роздоріжжям стоїть карчма, де можна вливати в себе безмірну кількість пива і де час затримується, думаючи, що все якось саме вирішиться. Так проходять 10-20-30 років, а в 50 хвороба і старість заставляє проснутись і усвідомити, якщо мозок обучаємий, то ще щось усвідомить. А якщо мозок був слабенький, то й доживатиме решту життя, як слабоумний чоловік((((, але буде вдавати з себе "фараона, бога чи короля"(((( реально, якийсь патологічний стиль життя
Цікава тема, бо сильна жінка це хороша господиня плюс працююча. Якщо зняти з себе функціїї господині бо чоловіки теж добре куховарять і зрозуміти що ти працюєш я господарю або я працюю ти господариш або обоє працюємо тоді разом на кухні буде все добре.😊
Сильна жінка - відповідальна коняка. А сильно мудра зможе поділити відповідальність з партнером. А хитромудра запряже мужика і поганятиме. А дура терпітиме, тягтиме і мовчатиме. Кожному своя програма!
У жінки в таких відносинах є можливість контролювати себе, своє життя і все навколо. Це про складність довіряти і довірити своє життя комусь, більш сильному чоловікові. Чоловік отримує вирішення проблем, облаштування життя. Кожен отримує те, що хоче. Поки це їх влаштовує.
Індивідуальний вибір- жінкам спокійніше зі слабшими чоловіками. Коли жінка в дитинстві бачить знущання батька над мамою вона автоматично обирає домінувати над чоловіком. Це є гарантія що вона контролювати ситуацію і її необразять.
Колись прочитала таку фразу "Чоловік сильний на стільки, на скільки цього хоче його жінка". У чоловіка, звісно, є сильні та слабкі сторони. Які жінка "включить", буде їх "викохувати" у своєму чоловіку - таким він і буде. Це вже мій досвід сімейного життя :)
7 років зустрічалися та 5 років шлюбу ,вагітність стала причиною шлюбу,із того ж часу і відповідальність і надійність чоловіка стала ледь помітною,друга дитина народилася без його бажання мати більше дітей через відсутність достатньо «грошей»..Так у мене не довіра до чоловіків,бо зі шлюбом та появою діток ,мені довелося стати сильною жінкою та матірʼю двох дітей.Після розлучення пройшло 6,5 років ,а я ще досі боюсь заміжжя ,бо то для мене однозначне розчаруванню .
Зараз у стосунках з сильним чоловіком, але він не витримує мою самостійність, незалежність... Говорить, що я ображаю його тим, що сама приймаю рішення, а я не розумію, чому маю питати про елементарні речі))
Шаную думки думаючих людей! Але не буває "надто" у тих поняттях. Або маємо слабкість, або - силу. Або маємо бажання, або - місію. Або - ВОЛЯ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ;)
Колись лунала цікава думка, що в країні панує фактичний матріархат, хоча всі впевнені в зворотньому...😊 А загалом, було б цікаво, якиби воно складалося, будь президентом жінка. Ну хоч раз. Може варто спробувати..? (ніяких відсилок до політичних діячок якщо шо)
Якщо про відносини домовитись "на березі". Прийняти "нетипові відносини" та реагувати на них з позиції власних цінностей і сенсів, побачити у партнері людину, а не свої очікування і ілюзії, та головне - щоб таке бачення було й у партнера (якщо говорити на одній мові й використовуєте одні дефініції), то можливо буде вам щастя. Це теоретично. Експериментально намагаюсь таки довести (для себе) цю гіпотезу вже майже 40 років. Не здаюся)))
Мені здається жінка і не може виграти у стосунках де вона надто сильна, навіть якщо вона донавчає чоловіка, бо це апріорі не те що вона хоче. Мені видається часто густо вона сильніша бо більш емоційно зріла. Мене останнім часом ранить коли мені говорять "яка ж ти сильна, все сама". Це не завжди говорять чоловіки з якими я зустрічаюсь. Емоційна ненадійність чоловіка породжує відчуття самотності навіть коли ти не один.
Дякую за етюд. Бачу тут ще одну проблему що сильні жінки виховують слабих чоловіків-синочків. Мого батька виховувала бабуся (дід загинув на війні). Моя мама була набагато сильнішою від батька і виховала синочка по своєму. Батьки прожили разом довго і лише після смерті мами батько почав говорити, що йому було дуже складно завжди приймати мамині рішення. Брат не довго пробув у шлюбі, вихованням сина займалась братова і т.д. Правда, тепер бачу багато молодих татусів з дітьми, але жінки в цей час працюють. Може все збалансується?
Слабких чоловіків жінки рідко поважають, от в цьому і вся сіль. Але звісно виховують такими чоловіків жінки, які все вирішують за хлопчика. Я не бачила жодної сімї де жінка сильна, а чоловік слабкий і вони щасливі.
Мені 27, у мене був досвід стосунків, де я була в слабшій позиції (що обернулося абюзом в мій бік), тепер навпаки, в нових стосунках я-та сильна сторона, і тепер мені навпаки не вистачає того драйву та руху в одному напрямку. Є багато переваг, наприклад, нема емоційних гойдалок, є підтримка, спокій, що дуже важливо. Але відсутність такої амбітності, яку маю я, нічим не можу собі пояснити і прийняти. Я вважаю себе дорослою, свідомою та думаючою, часом аж занадто. І так виходить, що в 27 я вже маю досить значний досвід та не можу дати собі відповідь, чи можливо взагалі побудувати такі стосунки, у яких все те, чого я бажаю, може втілитися. Це не так багато насправді. Бо час проходить, а я за півтора роки нового досвіду ніяк не можу наблизити людину до себе, ніби боюся, що з нею все піде шкереберть. Тим часом будую кар'єру і думаю, що мій обранець все ж отямиться та теж захоче значних змін у житті. Але відчуваю, що це не дуже справедливо з мого боку, бо я не до кінця приймаю людину, яка вона є. А інакше не можу.
А для чого вам його амбітність? Як її менший рівень вплине на ваш кар'єрний ріст чи майбутній розвиток? Або навпаки - що принесе його більша амбітність?
@ByljaBylja дякую за це запитання. Мені здається, що я тоді відчуватиму його силу як чоловіка, якщо він буде попереду мене в чомусь, а особливо в заробітку. Також я бачу конкретний рівень достатку в своїй родині, і якщо працюватиму на нього сама, то буде певний дисбаланс.
8 хвилин це максимум мого терпіння було. Сильні жінки все частіше обирають шлях бути самою! А тим часом слабкі муЩінки живуть з програмою в голові з двох пунктів: 1) чоловіків менше ніж жінок, тож хай до неме з поклоном приходять, а я обирати буду. 2) "женщина да молчит"! І якщо якась і попадеться йому в період активації її травматики (бо це єдина причина достойної жінки зійтися з нещастячком чоловічої статі), то вона максимум рік протяне і буде тікати як далі. Так і живуть достойні жінки самі, щасливі доречі! А муЩінки з животами як 9 місяць вагітності сидять перед тєлєком і вважають себе все одно альфа-самцями! Сильна жінка ЗАСЛУГОВУЄ НЕ бути з муЩіною, який розглядається у відео! А взагалі-то психотерапевт повинен знати які травми штовхають в такі деструктивні відносини. Навіщо людям тут риторичні запитання ставити? Ви гроші з цих двох сімей за що брали? За те, що відповіді не знаєте?
Зачепило!) як вільна сильну розумію... СИЛЬНИМ ЛЕГШЕ. СИЛЬНІ НЕ РИДАЮТЬ НІ ВІД РАН, НІ ВІД ЯКОГОСЬ БОЛЮ. ПО ЧУЖИХ ДОРОГАХ НЕ БЛУКАЮТЬ, ПРО ЛЮБОВ, МОВ ЖЕБРАКИ, НЕ МОЛЯТЬ. ШИРОКО РОЗКРИЛЕНІ РАМЕНА, НЕ ГНІТИТЬ ЇХ ЗАЗДРОЩІВ КОРОСТА... ТАК! Я ЗНАЮ: ВІЛЬНИМ ЖИТИ ЛЕГШЕ! ТІЛЬКИ СТАТИ ВІЛЬНОЮ НЕПРОСТО.
з слабкими чоловіками із животами розібрались, а навіщо сильним самодостатнім самотнім чловікам зв'язувати себе із сильною жінкою?😅 сильна жінка - самотня жінка і відмінний робітник в бізнесі)) ну і щаслива безперечно, якщо тарганів вивела і не париться через самотність..
Помічаю зростаючу актуальність теми. Не згоджуюсь що чоловіки слабкі, чи безвідповідальні- це жінки стали дуже вибагливими, гадаю, це є побічним ефектом емансипації. Але я 2ома руками за емансипацію. Якщо зможете, розкажіть чи доцільно у подружжі робити паузу, просто пожити 1 місяць порознь, як буває в фільмах. Але домовитися про це цивільно. Адже на практиці так буває коли стосунки в кризі-люди шукають предлог щоб не бути разом, і не можуть це вербалізувати, натомість сваряться бо паузу робити не прийнято в нашому суспільстві ( і не лише в українському) дякую вам за етюди
Треба подивитися так би мовити зверху на ситуацію і дати собі чесну відповідь - чи ти готова бути в цих стосунках, чи ти приймає чоловіка такого як він є без старання його змінити?🤔
Дуже часто чую думку, що дівчина обирає собі у партнери прототип свого батька. Тоді можна зробити висновок, що все це відбувається на рівні підсвідомості. І модель виховання в родині безпосередньо може вплинути на майбутній вибір.
У коментарях 830 способів перекласти відповідальність на чоловіка. Ледь не кожне відео про стосунки і тут сотні жінок, яким чоловіки не такі. І це чоловіки чують з самого дитинства "не такий, не так, невчасно, нерозумний, невдаха".
"Надто слабкі чоловіки, надто сильні жінки", не так важко написати, насправді)) Через вік, мабуть, у лікаря програма патріархальних стереотипів відіграється навіть у професійному полі. Помічаю це вже в котрому випуску. З одного боку, пояснює, шо чоловіки мають ті самі проблеми, шо жінки, але відкочується миттєво назад, до тих самих стереотипних ролей, доволі шкідливих, доречі. Шкода, шо коли йдеш до фахівця, в нього ці речі не написані на лобі)
Яка може бути стабільність коли більшість українських чоловіків за поточних умов мають суттєво меньше прав, свобод і можливостей за українських жінок? Чомусь не згадується еволюційне обґрунтування гіпергамії жінок. Сумніваюсь що виховання чи терапія тут суттєво на щось вплине, це проблема суспільства, де чоловіки мають більше відповідальності та меньше прав. Окремо посміявся із фрази "чому сильна жінка не може змусити чоловіка стати сильним")))
Пан говорить про наслідки, а не про причини. Це все одно, що сказати: "пари розходяться, таке життя". А причина в тому, що 0. У чоловіків є виховання, що жінка займається "сімейним гніздом" і забезпечує "тил". 1. жінки починає жити з чоловіком і вичавлюють чоловіка років за 10 на свої "хотєлки". 2. При цьму не створює резерву коштів на кризовий випадок (як робили наші мами). 3. При цьому ще не поважає, що чоловік для неї робить і вже зробив. 4. Коли настає якась криза чоловік дивиться: нічого немає, його жінка за інерциєю хоче ще більше... і потім його морально добиває.😊 5. "Пиляє" майно і... вуаля, народилась ще одна "сильна жінка, яка всього досягла сама". ---- Рецепт простий: 1. Чоловіку потрібно надіятись тільки на себе. 2. Не витрачати всі гроші на сім'ю і робити собі "фінансову подушку" 3. Дружина не має знати скільки грошей ти заробляєш інакше почне їх вичавлюввти.
Я все 20 лет пилила своего мужа, что он мне ничего не помогает, что не возится с детьми, что только и знает, что валяться под сериалами. А на 21-м году поняла, что я бы без него не имела всего того, что имею. Всё материальные блага, знаки внимания, красивые дети, решение моих заморочек, капризов, желаний (бесит, что не моментально) - всё ОН. Вот только внимания теперь не оказывает. Но мы вместе. Болтаем или молчим. Я только не знаю, Как помочь ему с уверенностью. Поскольку мой муж любит поплакать, что вот, работа плохая, всё вокруг плохие, всё бесят, куда мне дальше идти. Как его мотивировать?
Цікавий все таки цей закон парних чисел👌💯🙌дякую за етюд❤️❤️❤️
Жінки можуть все: виховувати дітей, працювати заробляти гроші, водити машину, зробити ремонт, збудувати дім. Для цього потрібно лише одне - невдало вийти заміж.
).
Все це можна зробити і ніколи не бути заміжньою! Треба лише бажання, чи ви вважаєте що все це вміти це покарання для жінки?
Який влучний коментар
Або вчасно розлучитись!
Часи домострою минули, зараз і чоловіки можуть все, окрім як народити. А разом чоловік і жінка живуть для гармонії, а не для того щоб чоловік убивався на роботі для утримання Її - каралєвішни всього світу)
Сім'я- це завжди двоє. Якщо хтось слабкий, інший має стати сильним. Інакше не виходить, бо є діти, є дім. Ми з роками теж змінюємось, хтось рухається вперед, працює над собою, хтось деградує. Ніхто не стає водночасі сильним і слабким, доречі, теж. Чим довше хтось біжить " попереду паровоза", а інший позаду, тим більша прірва.
головне, щоб була сепарація! Бо буде як в жарті «картина Рєпіна приплили, всю ніч гребли, а лодку отвязать забьіли»🥴
Я ж не тому можу, що я можу, а тому, що ти не можеш! Ліна Костенко - Записки українського самашедшого.
ще одне розчарування у Ліні Костенко. Хоча... я не дуже то й очаровувалася. Принцип такий. Не хочеш розчарувань - не очаровуйся. Завжди виручає.
У мене був перший чоловік ,який був слабкіший за мене ,я приймала всі рішення, їздила за кермом ,займалась домом,дитиною ,всі сімейні відпочинки теж я, працювала фрілансером,намагалась все поєднувати,заробляти щоб вистачало ,бо його зарплатні було недостатньо ,через 8 років подружнього життя,видалили щитоподібну залозу через пухлину,і я зрозуміла що треба трошки себе змінити,почала більше гуляти,розслабилась трошки,продали машину,я перестала їздити за кермом, через 2 роки розійшлися з чоловіком....зустріла іншого чоловіка,який всі питання вирішує сам,допомагає з домашніми справами ,не дозволяє мені багато працювати ,повністю організовує всі відпустки і вихідні, більше допомагає з дітьми....от і різниця......я звичайно теж змінилась ....але і чоловіки зовсім різні....
",не дозволяє мені багато працювати ,повністю організовує всі відпустки і вихідні," - мля як насрано в голові🤣
А в другого чоловіка все в порядку зі щитоподібною залозою?
@@mirramirra5954 її то не цікавить 🤣
Дивлячись що називати "сильною жінкою". Я от наприклад реалізована, знаю чого хочу, можу собі дозволити багато, розумію себе, свої емоції, надійна для друзів, партнерів і т.п. Не вважаю це силою чи не силою. Для мене це про дорослість. В житті просто обходжу стороною чоловіків, які трохи "мамкині царапинки", бо не хочу опускати планку його способу життя.
Бо не хочу опускати планку його способу життя. Дякую. Забираю на майбутнє
Тобто ви ще в пошуках чоловіка свого життя?
Погоджуюсь. Це про дорослість і відповідальнісь.🤝👏
Я виросла і була вихована як сильна жінка! І мама і тато навчили мене самостійності і відповідальності! Але я також вже сама навчилася не дозволяти власній силі принижувати іншого. Я була в стосунках зі слабким чоловіком 5 років. Його повільність і не вміння швидко приймати рішення мене дійсно дратували але за ці роки я навчилася поважати його особистість, розійтись на мирних засадах і ми вже друзі більше 15 років! Мені не зручно зі слабкими чоловіками бо хочеться рівності а не штовхати когось чи тягнути за собою. Одна справа бути сильною жінкою а зовсім інша вміти ефективно і корисно цією силою користуватися!
просто ти його не кохала, от і все, повільність тут до сраки
Цікава тема)
У мене дуже сильний характер. І я все життя чула "ніхто тебе заміж не візьме" і тд.
Проте я заміжня і чоловік у мене набагато сильніший за мене.
Я рада що вистачило мозку не ламати себе через хребет, а шукати далі свою людину, поки не знайшла
Сиоьна жінка підсвідомо вибирає слабкого чоловіка, зразу не розуміючи навіть. Тільки час вчить бути сильноб. Я маю чим в своєму житті гордитися, але я страшно виснажилася і замучилася бути сильною. Найбільше проявилося із початком війни, де треба брати відповідальність на себе за 3 дітей і батьків, все тягнути на собі, без жодної допомоги, підтримки і допомоги, але навпаки батьки тільки критикують, підножки кладуть. Діти це величезна підтримка, і рушій, завдяки якому рухаюся вперед. Радості мало в такій силі.
Тримайтеся❤
Батьків нафіг тоді. Якщо ви їх тягнете, то вони мають усвідомити, що ви доросла тепер, а не вони. Мають тоді підтримувати або відчепитися в самим себе тягнути. Все як у вашому дитинстві, тільки навпаки. Інакше нечесно
Багато ж ще просто не сепарованих від матерів при чому вже дядьки 40-річні🤷♀️
Щиро дякую за цікаві роздуми. Тут вважаю дуже потрібно заглибитись в саме формулювання "сильна жінка". Дуже часто такою вважають ту, яка тягне все на собі, вирішує купу питань фінансових, сімейних, вкладається в стосунки. Вважаю що вкладатися в когось це завжди невдячна справа і цього категорично не потрібно робити з власної ініціативи. Якщо хтось просить допомоги в цьому, то можна допомогти, а от лізти зі своїм "та я скільки для тебе зробила" це про втішення свого его або про те що жінка хоче жити в ілюзії. От вона намалювала яким він має стати і активно йому "допомагає" не задумуючись що йому зачасту це непотрібно. І цих жінок я б все ж не назвала сильними. Я б назвала їх травмованими, тими які бояться самотності, або мають потребу самостверджуватись таким чином, показувати свою значущість (якщо вона абюзер), або люблять приміряти на себе роль жертви показуючи іншим як вона страждає тягнучи все на собі. Таких жінок я б не відносила до сильних. А от насправді сильна жінка, та яка знає собі ціну, для неї важлива незалежність і вона не дозволить щоб біля неї з'явився той ненадійний чоловік, вона шукатиме собі рівного. Це певно більше про мудрість. І це вважаю чудово. Жінка може обирати сама для себе якою вона хоче бути, відкинувши всі соціальні стереотипи.
На вас вплинули новомодні гендерні віянья...самодостатня і вільна, без умовностей і стереотипів... Схоже ви нахапалися, але протилежних установок, і думаю ви незаміжня
Дякую за етюд.Відношу себе до сильних жінок.Зловила себе на думці,що це мене влаштовує.Я приймаю рішення і за нього відповідаю.Це мій вібір.Вважаю гіршим,якщо треба робити щось,а з цим не згодна.Мати можливість робити вибір-це особиста свобода.Дійсно у сильних жінок,зазвичай "слабкіші"чоловіки,але це і є гармонія.Обом сильним енергетично особистостям разом важко.Це я суджу щодо взаємин не з чоловіком,а дочкою.Деякі речі сприймаються не як порада,а вказівка,хоча цього я навідь не мала на меті.А тепер уявіть сім'ю,де жінці приходиться себе стримувати постійно.Це пряма дорога до дисбалансу та хвороб .Головне,щоб той,хто бере на себе рішення,і ніс відповідальність,а не переклалав поразку на інгого члена сім'ї.А в сьогоднішніх реалія ера слабких жінок канула в літа.Конкуренція між людьми ,починаючи з дитинства,дуже страшить.Але,напевно,цього вимагають реалії.Головне максимально бути в особистій гармонії з собою і не втрати себе.
На мою думку гармонійні відносини потрібно будувати щодня. Зараз багато сильних жінок, і якщо це її влаштовує, хоч інколи дуже не легко. То важливо обговорювати з чоловіком, де жінка може знайти компенсацію. Для мене, наприклад, це підтримка і розуміння - одні з найважливіших.
Також вважаю, що чудово, коли у сім'ї, партнерів є і спільні цілі чи мрії, до яких вони разом йдуть.
Щира подяка за розкриття цієї теми!
Тиждень тому закінчилися стосунки, що тривали 10 років (були разом з 15 років). Це відео натрапило дуже вчасно.
Ті моменти, на які в силу віку закрила очі на початку стосунків, стали причиною їх завершення. Недостатня сепарація від матері, неможливість брати відповідальність за власні рішення.
Оскільки батька в моєму житті майже не було, я сформувалася з думкою, що потрібно надіятися лише на себе, тому завжди спрямовувала зусилля на розвиток, навчання, роботу. Така самостійність й сила перенеслася у стосунки. Але сил штурхати чоловіка більше немає.
І зараз аналізуючи все, можу подякувати людині за час проведений разом і без негативу вийти з цих стосунків. Бо далі так не зможу.
Величезна подяка за подібні подкасти і проєкти!!!
Дякую! Це трагедія для жінки опинитися в такій ситуації. Якщо це зовні виглядає пристойно, насправді є важкою, а з часом, і не потрібною ношею. Починаєш ненавидіти себе, що до такого опустилася.
У моєму випадку, типу сімʼя збереглася за рахунок постійних проблем, які вирішуючи, хлопець в роках, перемістився подалі.
Найстрашніше, що ці нещастя, розуміючи, що ти вигідна, починаючи від твоїх зовнішніх, розумових, ділових властивостей , закривають його комплекси, тобі за це мстять та заганяють у значно більші проблеми, щоб ти не змогла і не мала часу на вирішення ситуації із цим недочоловіком.
Ви абсолютно праві, ненависть і постійне приниження за те, що ти його бачила і знала проблемним, тут не здоровʼя чи любов до фізичних показників організму.
Порада дівчатам, швидше позбудетесь, скоріше оживете.
Це мій досвід…
Щасти Вам!
Шикарний кіт❤прикрашає ваші етюди своєю присутністю❤
Ви описали мої стосунки. І питання чому ми разом останнім часом лунає в мене в голові, та поки без відповіді. Я вирішила керуватись Вашою порадою з попередніх етюдів, якийсь час думаю інтенсивно по кілька разів на день над тим питанням, а потім- таку ж кількість днів не думаю зовсім 🤷♀️ от чекаю, коли прийде відповідь. Загалом я сильніша, глибша, витриваліша, охайніша, делікатніша, більш розуміюча, більш чуйна і чуюча, я та, яка відчуває інтуїтивно все і може передбачити хід певних подій в нашому сімейному житті. 11 років тому я справді закохалась ( а можливо й ні 🤷♀️
Й усе відразу було видно, але я думала, що зможу його підтягнути за собою…. Довелось іноді тягнути «за вуха», але даремно. Після народження сина, чоловік почав тягнути мене до низу, за собою, стримувати мої пориви до зростання. Я відчула це, довго працювала і досі працюю над побудовою власних кордонів. Але от чому ми досі разом відповісти не можу, так само, як і відповісти на запитання чи кохаю я його зараз… Звичка бути разом, страх змін, швидше за все
Вчора, поспішаючи замотати кущ гортензії на зиму, почула від донечки питання "ти його любиш?" - і я не змогла сказати беззаперечно "так, звісно". Це скоріше почуття власності+звичка - я звикла, що в мене є цей кущ, я знаю як його берегти, він для мене артефакт.
Тож не виключаю, що розвинене почуття власності розширюється і на людей в розумних межах і не вважаю це якоюсь видатною рисою людською.
Відчуваю, що навчившись давати раду якомусь конкретному чоловіку, жінка не палає жодним бажанням ще років 20 досліджувати іншого через некритичні недоліки нинішнього.
Замуж вышла в 18 , муж был на 6 лет старше… по большой любви конечно. Я еще не знала какая я, да и муж наверное тоже… очень скоро я увидела что он не может решать такие простые проблемы , как снять новое жилье, поменять не любимую работу , заменить старый холодильник на новый- за окно вывешивали пакеты.. Это не было большой проблемой тогда, но для меня решения были очевидны , а его любимая фраза- ну зачем тебе это нужно, и так же хорошо… И ведь правда было не плохо: любимый муж, любимая работа, любимая семья рядом. Мы из простых рабочих семей, но семьи были дружные , и я понимала что я вышла замуж один раз и на всю жизнь, а все проблемы можно решить… Но у нас появились новые друзья - родители богатые люди, и я увидела как они живут… и тут эта смешная фраза для меня прозвучала первый раз-« а что, так можно?». К этому времени нашему браку было 7 лет. Я все также пыталась что то улучшить или разнообразить, всегда меня засовывали обратно, а иногда просто не обращали на это внимание. Я тихонько гнула свою линию, тихонько покупала новые вещи, мебель, получала образование, делала карьеру , не предлагая уже сделать это мужу но и не выпячивая это особо, потому что это его задевало… но тут у него образовался маленький роман с этой новой подругой, безумно красивой девицей, в бриллиантах, на машине, ужасно ухоженной, на улице 95 год… И это послужило толчком к тому что я себя посчитала свободной от ограничений, я вышла из тени мужа… Бизнес мой развивался быстро , к 2000 году было все и даже больше, с мужем не развелась, он был но как самостоятельная еденица живущая в доме, у него были романы , у меня были романы, но мы не расходились , так и прожили в браке 25 лет, он умер от рака в возрасте 52 лет. Он так тяжело умирал, что я решила больше никогда не выходить замуж чтоб больше никого не хоронить.. сейчас мне 65 .. переехала в Европу, пока путешествую…
Помог бизнес то?
Чомусь мене Ваша історія вразила найбільше
Діалог з однією жінкою:
Вона - жінка має працювати, доглядати за домом, виховувати дітей. Так живуть 90% жінок.
Я- що ж робить чоловік?
Вона: чоловік має відпочивати. Бо він втомлюється на роботі. 😂
Ось так жінки часто самі роблять з чоловіків кактусів на підвіконні. 😂
Дякую Вам за цей етюд, потрапив в саму душу, навіть не змогла зупинити сльози…
Пане Олеже, кожного дня хочу вам подякувати за вашу можливість ділитися з нами вашим досвідом, дуже відгукується ваші цінності і ваша позиція. Дякую вам за ваш час і за вашу увагу в темні часи для усіх нас ❤ Здоровʼя вам і тепла ❤
З першої хвилини - лайк!
Величезний лайк за Рисю ❤
Ох і гарна ж! ❤❤Аж забула, що саме слухала 😅
Дякую, Олеже Созонтовичу! Дуже цікавий етюд.
Пане Олеже, ну й файно котик мурчить напочатку відео. Дякуємо йому і море смачного бажаємо! ❤
Доброго дня Олег Созонович😊Рися прекрасне доповнення до етюду 😺
Абсолютно вірно те, який і з кого брався приклад. А якщо перемішалось кілька типів: сильної прабабці, що мусиоа виростити 4 дітей сама у війну; смльна бабця, що росла без батька;
мама - жіночна і слабка, бо бабця щавжди за все брала відповідальність (але в сімейному в житті мусила навчитись хитрості і мудрості)))))
Я - дочка, внучка, пранучка, а зарвз і мама. Згадую все, що бачила, чула та відчувала.
Скажу, що з сильними, освітченими, мудрими, адекватними людьми відчуваю себе спокійно, стабільно, без дурних, нічим не обгрунтованих коментарів та незрозумілих несподіванок.
Одним словом мішані відчуття переповнюють, але і допомагають взалежності від оточення і ситуації.
Хочеться бути слабкою і жіночною, але як треба, то і стати Сильною і самотньою, хоча це потребує більшої компенсації в діях, щось робити для Себе коханої, щоб не здуріти.
❤Дякую Олегу Сезоновичу за кожен етюд, бо разом з ними розбирвюсь в собі і в інших людях. Більше розумію, чому саме так, а не інакше оточуючі люди поводять себе, і приймають інуоли дивні рішення
На собі я відчула як це бути на шляху до становлення сильною жінкою. Моя родина це антиприклад здорових стосунків, мати часто брала на себе всі обов'язки і відповідальність в родині, батько не міг навіть захистити її перед своєю родиною, але все ж моя мати була слабкою, бо її так виховали і в її час не було так багато інформації і прикладів про те, що може бути інакше.
По незрілості, спочатку підліткового віку і початком інтересу до хлопців, я обрала першого хлопця в житті, тільки зараз розумію що то був нарцис, хоча й з гарної родини, але після нього я була спустошена, адже він не хотів закривати базові потреби у стосунках двох людей.
Вийшла я з цих стосунків завдіки колишньому чоловіку, який на той час десь з місяць спілкувався зі мною, потім через місяць закінчення тих стосунків, запропонував зустрічатися з ним. Яка ж то була помилка, бо сломлена дівчина, яка не оговталась, одразу побігла до того, хто її приголюбив. Він не був поганою людиною, але не був достатньо зрілою для того, щоб брати відповідальність за свої вчинки і рішення, не хотів розвивати себе як особистіть. Спокута відчуттям боргу за те, що завдяки ньому я вийшла з токсичних стосунків, я сподівалася що він виросте і щось зміниться, але ні, це була велика помилка. Все закінчилося на тому, що розвиватися почала я, прийшла до того, що не хочу більше залишатись з ним, бо в нього була позиція про те, що буває ще гірше і ми повинні на це зважати.
Йде 4 місяць як я вийшла з цих стосунків, за цей час багато чого змінилося в мені та житті. Виявилося що я можу сама брати за себе відповідальність і з цього починається мій шлях до сильної жінки.
Боже,яка складна і глибока тема! Скільки відтінків, проявів!
Я не мала сумнівів і часу для роздумів у перші роки заміжжя. Результат- вдова!
Донечка, «просікла» ( за її словами) нас з чоловіком давно! Результат: вона -незаміжня!
Де та золота середина?
А можливо, так і має бути: по- всякому?! А для щастя чогось не вистачати?
Чим довше живу, тим більше запитань, ніж відповідей!
Дякую за Вашу працю і можливість подумати!
💙💛
Дякую величезне за роботу!) Сама із 'сильних' ну принаймні намагаюсь) у відносинах партнер має проблеми з фінансами і я іноді йому допомагаю. Завжди доводиться тримати баланс в цьому питанні, тому маємо окремі бюдтжети і один спільний. Але з хорошого ця фінансова інфантильність партнера перекривається емоційною підтримкою. Попри 'все сама' я часто ламаюсь, маю сумніви чи зможу я і тут мій коханий постійно вислухає і підтримає, по якому разу я не заводила про те, що 'недостатньо якась'. В таких відносинах з одного боку не виходить розслабитись - постійно в тривозі за фінансове становище і майбутнє (йому достатньо, я намагаюсь робити більше), але і можу розслабитися час від часу і понити, як все достало, адже знаю, що мене підтримають) лякає розуміння можливої безперспективності відносин, бо в моменті все добре і збалансовано, але на майбутнє такий стиль співіснування недопустимий. Примітка: нікого не лікую і не змінюю, людина достатньо доросла, щоб робити свій вибір, можливо навіть який мені і їй не сподобається. З самоіронії: в мене теж є перекос по 'треба більше грошей' і 'треба вже чогось досягти в 24', але то вже інша історія😅
Потягнете його за собою ще декілька років. Емоційну підтримку можна отримати у психолога. Втрачені роки. Ви не просуваєтесь швидко з тягарем. І, якби ви колись мали змогу іти з чоловіком з однією швидкістю і дивитись з ним в одну сторону, ви б зрозуміли, як це круто. Нажаль знайти когось "по собі" дуже важко. А чудові чоловіки, які емпатичні, часто апатичні.
@Klassiko642 Кожна людина має явні і неявні вигоди від будь яких відносин, навіть аб'юзивних, що ж тоді говорити про емпатмчні) Тому, можливо, через декілька років запити зміняться і вигоди стануть неактуальними, або ж перестануть переважати, тут ви абсолютно праві) Проте, психолог має свої переваги, а близька людина - інші, саме тому подумую про їх поєднання, а не взаємозаміну🙃
Дуже вас розумію! 1,5 року була в стосунках саме з таким підтримуючим, емпатичним чоловіком. На перших парах це було дуже цінним для мене. Але нещодавно ми розійшлися. Мені, як жінці, небезпечно поруч з нереалізованим чоловіком, який не має підприємницького хисту. Це я не про бізнес, а про здатність щось зробити (предпринять) в стресових або критичних умовах. Йому будь-де треба було підкладати соломку, 5000 разів обмірковувати і нікого не образити. Окрім того, його нереалізованість гальмувала і мене. Він помітно ніяковів, коли в певних ситуаціях оточуючим ставало відомо, що я професійно успішніша за нього. Він чудова людина, але не моя.
Нічого страшного, на крайняк заведеш десяток котів,зате реалізуєшся ггг
@@Klassiko642 не погоджусь із "втраченими роками". Це цінний життєвий досвід, це мудрість. Він не зі знаком плюс чи мінус, він є, і це чудово. І від себе додам, що вважаю адекватне ставлення до всякого свого досвіду - з позиції поваги до себе і партнера як до людей, які обоє вперше живуть своє життя - досить важливим фактором емоційного дорослішання. Яке в свою чергу атрибут по-спражньому сильної людини.
Надтосильна жінка- стресостійка, готова взяти відповідальність на себе, не розраховує на інших.
Цікава та глибока тема… слухала на одному диханні. Багато в чому віддзеркалило моє життя. Минуле з шлюбом аналізується як книга, майбутне хочу бачити себе не сильною а рівною в шлюбі. Дякую пане Олеже що подали тему для роздуму.
"Занадто сильна жінка" - дуже дивне формулювання. Якщо вона "занадто", то хіба для когось, когось слабкого. Бо сильні люди не бачать межі сили і розвитку, вони завжди йдуть догори і в цьому реченні я говорю про силу не в залежності від статі особи. Слабких людей вирощують слабкі люди і відсутність стержня в них самих. Так само, не можуть стосунки, а сімейні тим більше, будуватися на позиції "слабка-сильна сторона", це і не сторони взагалі, а союз двох рівних, зрілих і дорослих людей. Вкрай безвідповідальна позиція починати з кимось стосунки, щоб 'перевиховати, зробити сильним чи для самоствердження' , так само і не проіснють стосунки двох слабких людей. Відсутність рівноваги і розуміння між партнерами породжує порочне коло спроб все налагодити (часто,зоднієї сторони), а потім такі особи народжують таких самих дітей, які або будуть для когось "занадто", або будуть вважати сильних і сміливих людей тими ж "за".
Плюсую про занадто
Так, я сильна жінка. Колишній чоловік не був ненадійним... просто хотів, щоб все робила я. І я робила- робила... а потім подумала:"Нафіга мені чоловік?" Розлучилась і живу з дітьми. І мені так краще.
Не класифікую чоловіків та жінок на "сильних" та "слабких". Є психологічно зрілі є ні, як жінки так і чоловіки, разом з тим психологічно зрілих жінок більше, бо їх життя до цього підштовхує. А пари "сильна" жінка та "слабкий" чоловік, на мою думку виникають, бо жінкам, немає з кого обирати, в нашій країні, от і погоджуються на такі стосунки з надією, що партер, як незрілий фрукт дозріє з часом, і стане придатним до вживання. У більшості випадків чуда не стається.
Гарний етюд) дякую!
Проблема у визначені.
Що значить сильна жінка? Слабкий чоловік? Де ці критерії визначені у кількісних параметрах.
Треба забути ролі навʼязані. Чому жінка має бути слабкою? У класичній родині. Все тримається на жінці. Отут проблема. Що існує думка, що чоловік має ДОПОМАГАТИ дружині. Не брати відповідальність за побут, дітей і родину. А тільки допомагати. Хоча це і його будинок, і його діти і обовʼязки мають бути 50:50. Якщо обоє працюють. А так є у більшості пар.
Дякую що піднімаєте таку важливу тему.
Дякую 🙏 дуже цікаво
10 років в таких стосунках
Дуже важко
Пара - це не змагання, а поєднання. Шкода що багато пар впускають у свій особистий простір чужих людей. То вже починаються порівняння і нав'язування стереотипів.
Люди, приймайте свою половину, такою як вона є.
Доброго дня Пане Олеже,узагальнення етюдів про сім’ю,а кожен робить свій вибір ,обставини ,мораль,виховання ,генетика ,вказують , як діятимемо .У кожного своя Доля .Керманичем мозок ,який думає.
Дякуємо за Вашу працю.
Дякую
Мені здається, що не зовсім чітко описано,що ж таке "сильна" жінка. Складається враження, що більшість вважає ,що це взяти на себе купу обов'язків, більше, ніж чоловік. Суспільство нав'язує - адже жінка "має" бути красива, розумна, народити дітей, не сидіти довго в декреті, а краще паралельно ще бути на фрілансі, мати в домі красоту, заробляти не менше чоловіка, планувати відпустки вихідні ітд ітп. І жінки це можуть і багато хто так і робить. Але. Хіба це сила? Це ж було про відповідальність. В першу чергу ЗА СЕБЕ. За своє життя. Робити все за всіх, це не про любов до себе і свідоме прийняття своїх потреб. Точно так само і слабкий чоловік. Він не бере відповідальність ЗА СЕБЕ.
Тому моя думка, що коли спершу буде відповідальність за своє життя, за знання того,що МЕНІ дійсно потрібно, тоді не буде цих перекосів з 50/50. Адже ніхто не буде робити замість інших все і ніхто не дозволятиме іншим керувати своїм життям
Доброго дня, щиро дякую вам за вашу працю.
Хотілося б почути поради щодо життя з дорослим у якого Розлад Аутичного Спектру. Людина одружуючись не знала про те; в процесі життя і з допомогою психолога виявися цей розлад. Людина з особливим світобаченням і характером, як взаємодіяти - хочеться зберегти стосунки.
Підтримую!
Дійсно цікаво дізнатись про особливості які треба знати для комунікацій, а також при побудові стосунків з людиною що знаходиться в стані розладу аутичного спектру.
Колишній партнер був сильнішим за мене і давив, намагався підняти мене на свій рівень, мені ж потрібен був свій ритм розвитку і зараз я там, де рік тому навіть не мріяла опинитись...
Свідомо чи ні, обрала наступного партнера слабкішого (навіть в фізичному плані теж, а ще він на кілька років молодший), з ним просто комфортно. Для нього я приклад в моїх сильних сторонах, для мене він приклад в тому, чого мені бракує. Важко дивитись в майбутнє разом, тому що я не готова фінансувати життя обох. Поки в моєму житті пауза і я не знаю, що мені потрібно, це комфортно.
Круто! дякую Вам
Для мене, ключ, питання «чому ви разом?»…
Можно до смерті звинувачувати один одного, хто слабкий і ненадійний, а хто сильний.
Кожного разу, коли дратує чоловік, говорю собі, це Я дратуюсь, він тут не до чого, ми можемо бути і окремо. Але я з ним, обираю бути з ним, що я відчуваю разом з ним?
І вгамовуюсь))
Це не ознаяає, що можно в парі вилізти один до одного на шію, чи терпіти насилля.
Але коли вступала в відносини, бачила недоліки, та й сама з купаю своїх, і змінити іньшу людину, ой, як нелегко)), майже не можливо.
Домовлятись, домовлятись. І звісно тільки, якщо люди цього хочуть, ні?
Тоді не жалійся!)) кажу собі😅
І взагалі, якщо не міряєшся силою, а робиш це на благо іньшому, тому що можеш це робити, то все в балансі. А якщо ти вже втомлений і не маєш можливості. Просто Зупинись.
Роблю паузу, відпочиваю.
Дякую, Лікарю, що ви працюєте, з такими глибокими темами, у відкритому доступі. Надаєте інформацію для розмірковування.
Доброго дня. Тема обʼємна, і психологія і соціологія, на дисертаційну роботу вистачить. Дякую,що підняли її. Для мене було не сподівано почути від Вас, вважала, що з такими не звертаються. Дуже ціню Ваші думки. Ще й нову музику скидаю в свій плейлист. Хотілося би попасти на прийом, але знаходжусь в Одесі.
Вам успіхів!
Я зараз якраз намагаюся розібратися з цим у собі. З одного боку, батько завжди говорив, що варто покладатися лиш на себе і що навряд я знайду чоловіка, сильнішого за себе. З іншого боку, є культура, завдяки якій я підсвідомо хочу отримати захист і опору від чоловіка. З третього боку, як феміністка я прагну жити за принципом, що ми рівні, і він не мусить бути «сильнішим». І часто дуже складно узгодити всі ці сторони. Я не маю досвіду жінки, яка може покластися в усьому на партнера (не в сенсі скидання відповідальності, а в сенсі впевненості, що партнер теоретично за потреби здатен це вивезти). Мені здається, що зараз саме той час, коли ми можемо побачити, як стереотипи заважали нам навчитися бачити індивідуальність свою та іншого, дізнаватися її та домовлятися на основі реальних фактів
Надто сильна жінка це, можливо, дуже багато тривоги, бажання контролювати все, щоб бути в безпеці. Певно, саме з такої логіки деякі з таких жінок обирають слабших чоловіків, шукають безпеки.
Мені здається, що є прям межовий прояв цих крайнощів, а є просто сильна жінка та не ініціативний чоловік, в ці люди можуть бути цілком нормальними разом
Відчуваю щодо себе деякий обман, коли кажу собі, що мені потрібна лише кар'єра. Бувають моменти, коли найщиріші дружні розмови не замінять підтримки, яку можна відчути поруч з чоловіком. Так само і з стосунками. Коли хочеться провалитися в це нав'язане суспільством злегка інфантильне і слабке, теж розумію, що нав'язую собі. Мабуть, варто просто знайти свій власний баланс у цьому і прийняти, що всі сфери важливі. Однак, як миритися в сфері стосунків з тим, що чоловік менш амбітний, досі не знаю. Адже нам з ним не лише по парку гуляти та милуватись один одним, а йти разом по життю, мати серйозніші обов'язки перед сім'єю, один одиним, дітьми. Не хочу бути тим, хто постійно не задоволений і постійно штовхає когось чи чого доброго дорікає.
Нема в школі чи університеті дисципліни по створенню сім'ї, як зрозуміти та впізнати свою людину. Що дуже жаль. Ще й виховання сильно відстає в багатьох аспектах. Але дуже приємно бачити, як свідомо сучасні батьки підходять до виховання дітей. Це дуже радує і любо це бачити.
Я думаю так було завжди були слабші чоловіки і сильніші за них жінки..це про різні особисті якості і темперамент напевно. Просто раніше суспільство на законодавчому і побутовому рівні контролювало і делегувало що жінки слабші і мають бути "за чоловіком " а чоловіки "сильна стать" і тд. А зараз в сучасному суспільстві ці обмеження зникли.. і всі проявляються тим ким є насправді.. і жінки є сильні і чоловіки слабкі. Це нормально..
Я треную в себе жіночу поведінку. На батька покластися не можна було бо він то був приємний то кричав. То я вирішила нічого від нього не хотіти та не говорити з ним. Це все хоча він жив під одним дахом. Мама змусила його до терапії нервів але це в стосунках зі мною йому нічого не допомогло аж до 30-ого року життя. Я втікла за кордон коли мені було 22 роки і це що мене дуже довго не було змусило його боротися за мою прихильність. Звички сильної жінки в мене на жаль є хоча я родилася спокійною крихіткою. Раз тільки зустріла я людину яку полюбила - саме чоловіка який цю крихітку побачив в мене. Усіх інших відносин тільки жалію - не любила я їх. З чого напрямо слабкий був тільки один і я його кинула. Відчувала себе як лейді Макбет - вирішити все життя, радити йому які туфлі він має купувати, приймати за нього рішення по карʼєрному росту тощо. Аж йому дипломатично сказала пішов Ти геть. 2 роки мучилася.
Ох, яка тема. Після народження доньки в мене відкрилися очі на інфантилізм мого чоловіка. Побачила в ньому і в доньці ти самі риси. Зараз він "доріс" до поведінки підлітка... 11 років разом, а в нього зовсім нема поняття, що саме значить піклуватися за свою сім'ю. Кожну вільну звилину ховається за комп'ютер і телефон....
Просто стала яжєматью, от чоловік і виявився більше непотрібним
@@basementcattiger
Ооо, який чудовий мізогін в коментах намалювався 😂.
І строчить, і строчить. І рифма знайшлась прикольна 🙃
@@gate7952 ти б хоча б терміни вивчила, коняко
Зараз перейматися цим питанням серйозно можуть лише люди, відірвані від реальності. Воєнного часу. Зараз жінки займають бойові посади. І як кажуть декотрі військові ( чоловіки), справляються з поставленими завданнями ліпше, ніж декотрі чоловіки на аналогічних посадах. Біологічна стать( те, як ти виглядаєш зовні) не визначає твої здібності до всього іншого, окрім ролі у відтворенні собі подібних, бо вона обумовлена біологічно.
Стиль виховання 100%
Упс ...я з сильних ... Навчили бути готою до всього...чи треба це , чесно не знаю ... Чи помогло жити ...і да і ні...а ще зрозуміла , що між двома то третьому зась... Ми разом 35 ...як це було і буде то тільки наше.
Не пррблема в тому, що жінки сильні, здібні і реалізовані в сьогоднішньому дні. Проблема в тому, що ми не тримаємо чолрвіків відровідальними за їх частину роботи в парі. Якщо чоловік намагається перетворитися в синочка і покластися на жінку, як на маму - ми починаємо йому підігрувати, заповнювати пробіли, робити за себе і за того хлопця. Я думаю варто, як би не було важку, постійно тримати його відповідальним. Не виніс сміття - не треба виносити самій. Треба нагадати і якщо викручується, проговорити, що ви не мама, це ваш спільний побут, він так само відповідальний, і т.д. не йти в поводу.
Музичка гарна)
Правильно мама казала- надійся тільки на себе🤗
Генетично кожна жінка хоче бути слабкою, хоч інколи. Але в сучасному світі то є дуже рідкісні випадки, навіть якщо взяти коло моїх друзів.
Сильна жінка- впевнена в собі, яка реалізувалася та знає, що впорається з викликами долі. Не плутати з мудрою. Які б не були чудові, гармонійні відносини з чоловіком - вони не страхують від незнанного майбутнього.
Той випадок, коли щось трапляється з чоловіком, а жінка залишається сама...тоді сильна виживе і забезпечить сім'ю, а от та яка слабка...навіть не знаю
Шикарний етюд. Записала. Не можеш змінити людей? Зміни людей навколо себе!!! Оточення, Інна. Зміни оточення. Я сильна жінка. У мене власний бізнес. І дійсно помітила що до мене у стосунки лізуть саме уникаючий тип чоловіка. По ідеї має заходити такий же сильний. Але я травмована батьком тираном авторитарного типу і є папіной дочкою мама холодна, тому зараз у 44 така СТОП а шо це виходить? Оце так. Але як вибудувати гармонію? Я вже і так загріміла у вільні стосунки. Ви таке ще не чули? Це коли чоловік і жінка люблять один одного але такі.... Бля, ми вже удували разом моногамію і зруйнувались там. Тепер ми туди не підемо там же боляче, страшно, давай займатись коханням і ні про що не думати? Давай якось без відповідальності один за одного? Ну нащо воно нам. Там же треба ресурсів вкласти емоційних і енергетичних. Та ну нє, я в бізнесі він в зсу.... Та де. Немає коли будувати ото всьо стандарти моногамії. Але. Інші чоловіки не хочу ділити жінку (мене) з тим з ким я в парі. Побочка в тому що вони і вкладатись не хочуть. Навіть у квітково-букетний. По перше я сама можу навколо заплатити, по друге там же ж є ВІН то нехай ВІН що в парі і платить за НЕЇ. І що виходить? Дурня. Ти навколо платиш сама за себе. Всі тебе хочуть безкоштовно поіметь у ліжку. СТОП. Шо за фігня? Всі встали вийшли. Розумні чи що? 😂😂
Не сильна і не слабка жінка, а розумна і хитра ( 😊 оце переможниця)
Саме так, тут пан психолог показав свою некомпетентність
Не думаю, що можливий компроміс. Це, як пливти з каменем на шиї. Ще одне - коли він не відповідальний, це призводить до того, що в головних моментах він тебе зраджує. І ти така - ага, ну, я ж маю знайти компроміс. І живеш з цією зрадою. Безвідповідальна, інфантильна людина будь-якого гендеру, психологічно є дитина, і будувати стосунки і бути в шлюбі їй рано. Їй до цього ще треба дорости. І, нажаль, зараз таких все більше, з обох сторін.
І це важливо побачити до шлюбу
💛💙 Українські чоловіки найкращі: розумні, сильні, працьовиті, мужні... ,але трішечки стомлені.
А іноді їм нехватає поваги, людського тепла, уваги, і звичайної любові ❤
Дякую за віру в нас) трохи жіночої уваги, тепла і наданої можливості чоловіку проявити себе можуть творити дива😊
Ви 💯💯💯💯свекруха!!! Таку дурню щодо ""неповаги до чоловіків",могла тільки мама синАчки написати!!
Підтверджую, що Сепарація і надмірна опіка над 40 річними синками є актуальною проблемою (де батьки говорять,як богатирю в казці на роздоріжжі, яку стежку вибереш, то тебе і чекатиме. Тепер вибір за тобою. Вибір це найскладніше, бо перед роздоріжжям стоїть карчма, де можна вливати в себе безмірну кількість пива і де час затримується, думаючи, що все якось саме вирішиться. Так проходять 10-20-30 років, а в 50 хвороба і старість заставляє проснутись і усвідомити, якщо мозок обучаємий, то ще щось усвідомить. А якщо мозок був слабенький, то й доживатиме решту життя, як слабоумний чоловік((((, але буде вдавати з себе "фараона, бога чи короля"(((( реально, якийсь патологічний стиль життя
У вас багатий досвід ггггг
Цікава тема, бо сильна жінка це хороша господиня плюс працююча. Якщо зняти з себе функціїї господині бо чоловіки теж добре куховарять і зрозуміти що ти працюєш я господарю або я працюю ти господариш або обоє працюємо тоді разом на кухні буде все добре.😊
Сильна жінка - відповідальна коняка. А сильно мудра зможе поділити відповідальність з партнером. А хитромудра запряже мужика і поганятиме. А дура терпітиме, тягтиме і мовчатиме. Кожному своя програма!
У жінки в таких відносинах є можливість контролювати себе, своє життя і все навколо. Це про складність довіряти і довірити своє життя комусь, більш сильному чоловікові. Чоловік отримує вирішення проблем, облаштування життя. Кожен отримує те, що хоче. Поки це їх влаштовує.
У назві одразу закладено "занадто" стосовно сильної жінки. І це не ок. Тільки фундаментує стереотипні уявлення
Індивідуальний вибір- жінкам спокійніше зі слабшими чоловіками. Коли жінка в дитинстві бачить знущання батька над мамою вона автоматично обирає домінувати над чоловіком. Це є гарантія що вона контролювати ситуацію і її необразять.
Добрий день пане Олеже. Не втримаюсь від коментаря. В мене враження що навпаки, слабкі чоловіки шукають сильних жінок.
Бачила вчора фільм на цю тему "Відпусти" Вартий перегляду для роздумів
Колись прочитала таку фразу "Чоловік сильний на стільки, на скільки цього хоче його жінка". У чоловіка, звісно, є сильні та слабкі сторони. Які жінка "включить", буде їх "викохувати" у своєму чоловіку - таким він і буде.
Це вже мій досвід сімейного життя :)
Підтримую
@@LarysaNick Знову жінка? Повинна викохувати та включати?
7 років зустрічалися та 5 років шлюбу ,вагітність стала причиною шлюбу,із того ж часу і відповідальність і надійність чоловіка стала ледь помітною,друга дитина народилася без його бажання мати більше дітей через відсутність достатньо «грошей»..Так у мене не довіра до чоловіків,бо зі шлюбом та появою діток ,мені довелося стати сильною жінкою та матірʼю двох дітей.Після розлучення пройшло 6,5 років ,а я ще досі боюсь заміжжя ,бо то для мене однозначне розчаруванню .
Зараз у стосунках з сильним чоловіком, але він не витримує мою самостійність, незалежність... Говорить, що я ображаю його тим, що сама приймаю рішення, а я не розумію, чому маю питати про елементарні речі))
А, може, він не сильний, а контролюючий?
Дякую 😊
і Образу почула 🐈⬛ муркотіння котика з перших секунд 😅 антістрес
Шаную думки думаючих людей!
Але не буває "надто" у тих поняттях. Або маємо слабкість, або - силу. Або маємо бажання, або - місію. Або - ВОЛЯ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
;)
Колись лунала цікава думка, що в країні панує фактичний матріархат, хоча всі впевнені в зворотньому...😊
А загалом, було б цікаво, якиби воно складалося, будь президентом жінка. Ну хоч раз. Може варто спробувати..?
(ніяких відсилок до політичних діячок якщо шо)
Якщо про відносини домовитись "на березі". Прийняти "нетипові відносини" та реагувати на них з позиції власних цінностей і сенсів, побачити у партнері людину, а не свої очікування і ілюзії, та головне - щоб таке бачення було й у партнера (якщо говорити на одній мові й використовуєте одні дефініції), то можливо буде вам щастя. Це теоретично. Експериментально намагаюсь таки довести (для себе) цю гіпотезу вже майже 40 років. Не здаюся)))
Успіхів. У вас є шанс😊
👌
Таке працює лише з чесними і відвертими обома. В реальності більшість бреше на березі, щоб виглядати виграшно.
Сова на глобусі
Мені здається жінка і не може виграти у стосунках де вона надто сильна, навіть якщо вона донавчає чоловіка, бо це апріорі не те що вона хоче. Мені видається часто густо вона сильніша бо більш емоційно зріла. Мене останнім часом ранить коли мені говорять "яка ж ти сильна, все сама". Це не завжди говорять чоловіки з якими я зустрічаюсь. Емоційна ненадійність чоловіка породжує відчуття самотності навіть коли ти не один.
Дякую за етюд. Бачу тут ще одну проблему що сильні жінки виховують слабих чоловіків-синочків. Мого батька виховувала бабуся (дід загинув на війні). Моя мама була набагато сильнішою від батька і виховала синочка по своєму. Батьки прожили разом довго і лише після смерті мами батько почав говорити, що йому було дуже складно завжди приймати мамині рішення. Брат не довго пробув у шлюбі, вихованням сина займалась братова і т.д.
Правда, тепер бачу багато молодих татусів з дітьми, але жінки в цей час працюють. Може все збалансується?
Слабких чоловіків жінки рідко поважають, от в цьому і вся сіль. Але звісно виховують такими чоловіків жінки, які все вирішують за хлопчика. Я не бачила жодної сімї де жінка сильна, а чоловік слабкий і вони щасливі.
Я не сильна жінка … А слабка і теж одна..
Не люблять чоловіки слабких жінок, сильних не люблять. Певно тільки хитрих в мудрих.😢
Мені 27, у мене був досвід стосунків, де я була в слабшій позиції (що обернулося абюзом в мій бік), тепер навпаки, в нових стосунках я-та сильна сторона, і тепер мені навпаки не вистачає того драйву та руху в одному напрямку. Є багато переваг, наприклад, нема емоційних гойдалок, є підтримка, спокій, що дуже важливо. Але відсутність такої амбітності, яку маю я, нічим не можу собі пояснити і прийняти.
Я вважаю себе дорослою, свідомою та думаючою, часом аж занадто. І так виходить, що в 27 я вже маю досить значний досвід та не можу дати собі відповідь, чи можливо взагалі побудувати такі стосунки, у яких все те, чого я бажаю, може втілитися. Це не так багато насправді. Бо час проходить, а я за півтора роки нового досвіду ніяк не можу наблизити людину до себе, ніби боюся, що з нею все піде шкереберть. Тим часом будую кар'єру і думаю, що мій обранець все ж отямиться та теж захоче значних змін у житті. Але відчуваю, що це не дуже справедливо з мого боку, бо я не до кінця приймаю людину, яка вона є. А інакше не можу.
А для чого вам його амбітність? Як її менший рівень вплине на ваш кар'єрний ріст чи майбутній розвиток? Або навпаки - що принесе його більша амбітність?
@ByljaBylja дякую за це запитання. Мені здається, що я тоді відчуватиму його силу як чоловіка, якщо він буде попереду мене в чомусь, а особливо в заробітку. Також я бачу конкретний рівень достатку в своїй родині, і якщо працюватиму на нього сама, то буде певний дисбаланс.
8 хвилин це максимум мого терпіння було.
Сильні жінки все частіше обирають шлях бути самою! А тим часом слабкі муЩінки живуть з програмою в голові з двох пунктів:
1) чоловіків менше ніж жінок, тож хай до неме з поклоном приходять, а я обирати буду.
2) "женщина да молчит"!
І якщо якась і попадеться йому в період активації її травматики (бо це єдина причина достойної жінки зійтися з нещастячком чоловічої статі), то вона максимум рік протяне і буде тікати як далі.
Так і живуть достойні жінки самі, щасливі доречі! А муЩінки з животами як 9 місяць вагітності сидять перед тєлєком і вважають себе все одно альфа-самцями!
Сильна жінка ЗАСЛУГОВУЄ НЕ бути з муЩіною, який розглядається у відео!
А взагалі-то психотерапевт повинен знати які травми штовхають в такі деструктивні відносини. Навіщо людям тут риторичні запитання ставити? Ви гроші з цих двох сімей за що брали? За те, що відповіді не знаєте?
Лол, шо?
Зачепило!) як вільна сильну розумію...
СИЛЬНИМ ЛЕГШЕ.
СИЛЬНІ НЕ РИДАЮТЬ
НІ ВІД РАН,
НІ ВІД ЯКОГОСЬ БОЛЮ.
ПО ЧУЖИХ ДОРОГАХ НЕ БЛУКАЮТЬ,
ПРО ЛЮБОВ, МОВ ЖЕБРАКИ,
НЕ МОЛЯТЬ.
ШИРОКО РОЗКРИЛЕНІ РАМЕНА,
НЕ ГНІТИТЬ ЇХ ЗАЗДРОЩІВ КОРОСТА...
ТАК! Я ЗНАЮ: ВІЛЬНИМ ЖИТИ ЛЕГШЕ!
ТІЛЬКИ СТАТИ ВІЛЬНОЮ
НЕПРОСТО.
з слабкими чоловіками із животами розібрались, а навіщо сильним самодостатнім самотнім чловікам зв'язувати себе із сильною жінкою?😅 сильна жінка - самотня жінка і відмінний робітник в бізнесі)) ну і щаслива безперечно, якщо тарганів вивела і не париться через самотність..
Помічаю зростаючу актуальність теми. Не згоджуюсь що чоловіки слабкі, чи безвідповідальні- це жінки стали дуже вибагливими, гадаю, це є побічним ефектом емансипації. Але я 2ома руками за емансипацію. Якщо зможете, розкажіть чи доцільно у подружжі робити паузу, просто пожити 1 місяць порознь, як буває в фільмах. Але домовитися про це цивільно. Адже на практиці так буває коли стосунки в кризі-люди шукають предлог щоб не бути разом, і не можуть це вербалізувати, натомість сваряться бо паузу робити не прийнято в нашому суспільстві ( і не лише в українському) дякую вам за етюди
Треба подивитися так би мовити зверху на ситуацію і дати собі чесну відповідь - чи ти готова бути в цих стосунках, чи ти приймає чоловіка такого як він є без старання його змінити?🤔
Дуже часто чую думку, що дівчина обирає собі у партнери прототип свого батька. Тоді можна зробити висновок, що все це відбувається на рівні підсвідомості. І модель виховання в родині безпосередньо може вплинути на майбутній вибір.
У коментарях 830 способів перекласти відповідальність на чоловіка. Ледь не кожне відео про стосунки і тут сотні жінок, яким чоловіки не такі. І це чоловіки чують з самого дитинства "не такий, не так, невчасно, нерозумний, невдаха".
"Надто слабкі чоловіки, надто сильні жінки", не так важко написати, насправді))
Через вік, мабуть, у лікаря програма патріархальних стереотипів відіграється навіть у професійному полі.
Помічаю це вже в котрому випуску. З одного боку, пояснює, шо чоловіки мають ті самі проблеми, шо жінки, але відкочується миттєво назад, до тих самих стереотипних ролей, доволі шкідливих, доречі.
Шкода, шо коли йдеш до фахівця, в нього ці речі не написані на лобі)
ну він просто вивчив цю парадигму десятки років тому, а знань англійської не вистачає щоб проапгредийтись до нових концепцій.
Сильна жінка лідер може реалізувати себе якщо їй дозволить чоловік, тобто чоловік вже слабший в сім'ї. Але якщо обом так зручно, то чому б і ні
В чому суть наших відносин?
Дуже цікаво яка вона буває 😊
Та, в принципі, байдуже, чи чоловік сильний чи слабкий. Аби слухав мене і любив. Про решту можна домовитися
В вас є котииииик🩷🩷🩷🩷🙈
На тему нереалізованості
Бог не знав,що ми почнемо будувати сім'ю.
Яка може бути стабільність коли більшість українських чоловіків за поточних умов мають суттєво меньше прав, свобод і можливостей за українських жінок? Чомусь не згадується еволюційне обґрунтування гіпергамії жінок. Сумніваюсь що виховання чи терапія тут суттєво на щось вплине, це проблема суспільства, де чоловіки мають більше відповідальності та меньше прав. Окремо посміявся із фрази "чому сильна жінка не може змусити чоловіка стати сильним")))
Назва як з мене списана))
Нікого не можна "зробити".
Рися і Ресик.... Боже, лоби людям розіб'єш)))))
Пан говорить про наслідки, а не про причини.
Це все одно, що сказати: "пари розходяться, таке життя".
А причина в тому, що
0. У чоловіків є виховання, що жінка займається "сімейним гніздом" і забезпечує "тил".
1. жінки починає жити з чоловіком і вичавлюють чоловіка років за 10 на свої "хотєлки".
2. При цьму не створює резерву коштів на кризовий випадок (як робили наші мами).
3. При цьому ще не поважає, що чоловік для неї робить і вже зробив.
4. Коли настає якась криза чоловік дивиться: нічого немає, його жінка за інерциєю хоче ще більше... і потім його морально добиває.😊
5. "Пиляє" майно і... вуаля, народилась ще одна "сильна жінка, яка всього досягла сама".
----
Рецепт простий:
1. Чоловіку потрібно надіятись тільки на себе.
2. Не витрачати всі гроші на сім'ю і робити собі "фінансову подушку"
3. Дружина не має знати скільки грошей ти заробляєш інакше почне їх вичавлюввти.
А інколи не обираєш, народилась дитина, і мусиш її вивести в світ, а чоловік не зрілий, інфальтильний, то хто крім тебе?
Я все 20 лет пилила своего мужа, что он мне ничего не помогает, что не возится с детьми, что только и знает, что валяться под сериалами. А на 21-м году поняла, что я бы без него не имела всего того, что имею. Всё материальные блага, знаки внимания, красивые дети, решение моих заморочек, капризов, желаний (бесит, что не моментально) - всё ОН. Вот только внимания теперь не оказывает. Но мы вместе. Болтаем или молчим. Я только не знаю, Как помочь ему с уверенностью. Поскольку мой муж любит поплакать, что вот, работа плохая, всё вокруг плохие, всё бесят, куда мне дальше идти. Как его мотивировать?
Нашо мені про гітари...