Я мама 9 річної дитини з СДУГ і розладом мовлення. Усі симптоми вашої доньки один один як у моєї. Але в нам ще і розлад мовлення дуже важка стадія. Садочки для мене це було пекло. Працювати теж не давали нормально. І ось уже три роки присвятила дитині повністю. Вийшли з криз істерик, думала піде у 1 клас, а я на роботу, а тут війна і все, дитину таку саму дому лишати не можна. Але дякуючі нашій першій леді, що дуже сиьно взялася за інклюзію у школах. Нам надали асисента, і в нас чудова вчителька. Але фінансування на інклюзію мер нашого міста не дає. І тому логопед, психолог, ритміка два заняття в місяць. І тому займаюся я. Нейрогімнастика, масажі, ритміка, і.т п. Навчилася я усьому дякуючі відео у ютюбі багато. Звісно ходимо до спеціаліста логопеда. Все дуже важко. Але ось що хочу я вам моя хороша сказати. Я пройшла вже не одне емоційне вигорання. І зрозуміла одну річ. Суспільство завжди було і буде жорстоке, це не змінити. Тільки деякі люди гуманно і толерантно віднесуться до вашої дитини і до вас. Я сама себе довго питала, де я беру ці сили? Силячі в чотирьох стінах, не маючі друзів ані хобі, ані навіть знайомих ским би можно було піти випити кави. Бо їх немає, бо з моєю дитиною ти не вийдеш нормально погуляти і розслабитися. А сили в нас є і будуть. І на питання , а чого я, а чого моя дитина? Відповідь: Бо ти зможеш, тобі дана ця сила. І це не крест, не покарання за гріхи, це ніби як наша місія. Я почала це сприйняти так, і мені стало легше. Так що терпіння вам моя хороша, сил, здоров'я. Ми ті жінки, які здатні піднімати опущені крила нашої дитини і ниточкою від свого серця зашивати її рани❤
В нашому садочку в Чернівцях, в кожній групі є інклюзивні дитина, в деяких є 2-3 на групу( здебільшого РАС) в групі моєї донечки була одна дитина з РАС. вони була з початком набору в яслі. наші діти росли разом, святкували кожне свято. Наші діти раділи кожному успіху цієї дівчинки. Ніколи не забуду ось це хвилювання, коли я забирала свою малу, а вона всю дорогу говорила про те, що Лізочка сказала своє перше слова. Величезне значення мають вихователі- наша вихователь привила нашим дітям розуміння, що всі ми різні, в усіх свої особливості, характер та звички, тому потрібно з повагою та розумінням ставитися один до одного, особливо до інклюзивний діток(людей). В садочку діти "розуміють" що є діти з особливими потребами, та стараються допомогти(ділилися іграшками, канцелярією ітд. Ця дівчинка була одною з них, їх подругою, навіть якщо деколи вона могла вдарити чи потягнути за одяг.
Я виховую свою дитину 7річну так, що коли вона бачить особливих діток , вона зразу все розуміє і знаходить підхід до тих діток і придумує як з ними бавитись враховуючи їх особливості. Маю гордість , що полегшую життя іншим людям , яким реально тяжко
Я високо-функціональний аутист. Мама казала що зі мною навпаки було простіше. Я була тиха, закрита, дивна дитина, з іншими не контактувала, не створювала проблем. Але я відчуваю все, що ви говорите. Дуже співчуваю вам. Мамі одній і так нелегко, а тут ще й особлива дитинка. Зараз ви як в пастці. Але дітки виростуть, прийде ще ваш час. Я бажаю вам гарних людей навколо вас, які б могли вас підтримати.
@@galynaprog857 Зараз я вже не сприймаю себе в пастці, все стало на свої місця багато в чому, бо недавно я діагностувала у себе РДУГ. В мене є підтверджений психологом і психіатром діагноз. Тобто я теж є нейровідмінною. Ось чому я так сильно розумію свою дитину і всіх нейровідмінних людей. Дякую Вам, що поділилися🤍
Я теж замахалась... Сину вже 8 років, 4 роки з терапією, ходить в школу навіть в басейн, але це такі над зусилля з мого боку. Я для себе знайшла варіант: усі вихідні він або у бабусі, або у тата. Це мені мені дає можливість бути ефективною наступні 5 днів. Про пояснювати щось це просто жесть. Про школу, за рахунок того що він на обліку у психіатра (f84.8 так, що мені ще пощастило) я змогла отримати освітні рекомендації від ІРЦ і з першого класу у нього є тьютер це в звичайній школі. Директорка на початках не хотіла , але не мала права відмовити. Власне є великі успіхи хоч зі складнощами бувать хороші дні, бувать пагані. Після того, як стало очевидно що у сина аутизм, я викресла усе, що мене обтяжує. Розлучилась, змінила роботу. Аутизм навчив мене по справжньому цінувати себе "спочатку маску на себе, потім на дитину" навіть, якщо це зробити манікюр, чи будувати стосунки, чи робота. Мені допомагає планування та режим, він знає коли час ми проводимо разом, коли я мою працювати, а коли я мою просто побути в тиші. Але за цим досягненням роки роботи, підтримки моєї партнерки, моєї мами, команди спеціалістів і навіть інколи тата, та препаратів. З кожним роком побутових приколів стає менше, наявність прогресу мене мотивує. Наснаги нам усім.
Я працювала вихователькою в дитячому садку. А ще я багатодітна мама. Діти часто б'ються і кусаються. Батьки ображеної сторони інколи влаштовують скандали, під час розмови виясняється, що мама радила ображеному сину "всипати здачі тій дівчинці , яка його вкусила". Вдома діти, братики сестрички, особливо поки ще маленькі, і сперечаються, і штовхаються, і навіть кусаються інколи. Садочок і сім'я для того, щоб вчити дітей правильній поведінці. І знаєте, я , як вихователька, найбільше потерпала від реакцій батьків, а не від поведінки дітей. Бо в таких стосунках між дітьми немає нічого незвичайного. І у нас в садочку були звичайні діти, без аутизму.
Мене теж здивувало, що кожного разу викликали маму, щоб забрали дитину. Я теж працювала в садочку не один рік, і вся конфлікти, що виникали між дітьми, старалася вирішувати без залучення батьків. До батьків зверталася щ конкретними проханнями. Наприклад, провести бесіду з дитиною вдома тощо. Але викликати маму й виганяти дитину з садочка за те, що вкусила іншу дитину??? Гм .. а вихователь тоді взагалі навішо там сидить?? Всі діти б'ються, кусаються, плюються, а потвм ще й віртуозно брешуть. На все є свій вік і період. Просто в нашому постсовку люди люблять всі негаразди списувати на те, що дитина не така, батьки недовиховали й зручніше її відправити додому, ніж дивитися за дітьми
@@НаталіяПаньковаМої діти не кусались і не бились, атшкода, краще б уміли відстоювати свої кордони.Просто малі діти так відстоюють свої інтереси, головне, пояснювати та корегувати їх поведінку.Діти повинні вчитись домовлятись між собою, взаємодіяти.
Випадково ютуб сьогодні підкинув мені ваше відео. Послухала. Маю трьох здорових дітей. Інколи буває важко донести до здорових якісь істини... А тут...😢 Дуже вас шкода. Справді, через те,що діти ззовні виглядають здоровими - людям важко ввійти в положення і зрозуміти ту маму , яка і так виснажена... Боже допожи цій мамі і всім мамам, в кого є такі дітки!
@@ЮлияОлещук-ж1ъ Дякую Вам за співчуття, але жалості до себе ми (батьки нейровідмінних дітей) точно не хочемо, а хочемо простого розуміння. І я Вам за нього теж щиро дякую!
Добридень шановна пані. Мені 52 й я працюю з дорослими, особливими людьми у Норвегії. Також я далі навчаюся, що до соціазації особливих людей. Проте саме серед наших користувачів немає людей з аутизмом. Й тому особисто я немаю досвіду спілкування з людьми з аутизмом. Мені особисто дуже важливі ваші відео, ваші думки, емоції, поведінка дитини. Тому особисто від мене вам величезна подяка за ваші відео. Для мене це дуже важливо. Дякую! Бажаю вам з чоловіком терпіння, злагоди, мудрості та взаєморозуміння. Ви молодці ❣️
В мене старшому 15, а молодшій 4,5.Повірте нейротипічні діти також проявляють агресію через те що не хочуть ділитися в даний час своїм(навіть в 15 років можуть бути егоцентричними,нервувати через те що не хоче ділитися комп'ютером наприклад),можуть хотіти бути лідером завжди(може бути двоє і троє і четверо дітей в групі які хочуть завжди бути лідером,а ще 4 може хотіти цього,та не можуть наважитись про це заявити).Так само як аутисти можуть мати спектр,так само нейротипічні діти кожен має свій спектр і інколи неможливо пояснити дитині.Просто коли дитина є нейротипічною,або ще не поставлений діагноз,то кажуть "проявляє лідерські здібності," захищає свої границі."Тому не" їжте"себе так.Обіймаю вас!
Маю особливу дівчинку. За місяць вже 18. Діагнози ставили нетиповий аутизм і РДУГ, плюс дислексія і дисграфія. Складно в соціумі. Немає спілкування з однолітками, взагалі складно зі спілкуванням.... багато чого не розуміє, не орієнтується в часі, проблеми з пам'яттю.... Незнаю як буде далі.. Але вона дарує мені стільки любові, стільки ніжності, що це окупає всі мої зусилля. Тримайтеся! Наші дітки - тільки наші. Все у Вас буде добре. Любов - то головне.
Захоплююсь батьками особливих дітей, надзвичайна сила, любов та терпіння! Як хтось може говорити ще болючі речі їм…не можу зрозуміти. Хочеться побажати вам побільше добрих людей навколо, які могли б підтримати!
Я мама 5-річного хлопчика з СДВГ. З садочками просто біда... Ми перепробували 7 садків, в яких довше ніж на тиждень дитина не затримувалась... Один садок побив рекорд - 2 години, а потім дзвінок і "заберіть сина, бо він виховательку обізвав". Пережила весь спектр емоцій, від піднесення і надії на краще до повної зневіри. І от нарешті у восьмому садку вихователі виявилися чуйними і знайшли підхід до дитини, навіть якщо він кричить і б'ється. Три місяці ходить кожного дня і жодного разу не дзвонили, щоб я забрала дитину. Звісно, кажуть про проблеми, але в той же час не ізолюють його і не виганяють. У нього з'явилися перші друзі, став спокійніший і вчиться проговорювати свої емоції, обговорюємо конфліктні ситуації і робимо висновки. Також любить бути скрізь першим і злиться, коли не виходить. Але розмови і підтримка вихователів дають свої плоди. У дворі грається зі старшими дітками, вони його прийняли у своє коло і для мене це як бальзам на душу. Звісно, нелегко (а часом просто неймовірно тяжко) встановлювати і дотримуватися кордонів, заспокоїти, донести щось, всадити за заняття, але вода камінь точить. На те ми і мами, щоб бути провідниками своїх дітей. Просто нам самим треба черпати з джерела сили, а в кожної те джерело своє. Сил Вам і щастя!
Від усієї душі дякую Вам за відео!Все що ви сказали в мене відбувається у житті, як я Вас розумію...Від усього серця бажаю терпіння,сили і спокою!Ви чудова мама!у вас все буде добре!
Дякую вам за відео, так приємно чути рідну мову!!!!! великих вам сил і моральних, і фізичних!!!!! Щодо вашого відео - навіть нормотипові діти можуть битись, кусатись і вести себе егоцентрично, не те що дітки з особливостями розвитку. Тримайтесь, це важко, але потрібно встояти насамперед заради себе!!!! Вимушено плануємо переїзд до Польщі, зокрема до Кракова. Може порадите центр чи спеціаліста. Дівчинка, 3.7р. ЗПМР, диспраксія.
Дякую за вашу таку щиру розповідь. Вже два роки почувала себе дуже погано, втратила роботу, будь яку радість в житті. І ось декілька тижнів назад я звернулась до психіатра який виявив депресію і генералізований тривожний розлад. Я відчуваю сильну одинокість проходичи тяжкі часи і борясись за кожну хвилину, щоб пітьма мене не забрала. А ваша історія показала що кожна людина веде свою боротьбу і всі ми потребуємо підтримки і можливості виговоритись. Сил вам 🙏
У мене внук4,5роки теж аутист.Мусіли піти в спецсадік,так ,як відношення вихователів у простому садіку було неможливим.У родичів теж хлопчик з таким діагнозом,але вони в Іспанії.Там зовсім друге відношення до таких діток.Там діток привчають до особливих діток,їх вчать ,як спілкуватись з ними і це виховує доброту в суспільстві
Доню, ти неймовірна! Я випадково потрапила на твій канал і залипла, слухаючи твою чудову українську мову. Навіть уявити важко, як тобі зараз нелегко, але потерпи ще трішки, бо діти мають " тенденцію" виростати. Все в тебе буле добре! З такою мамою не може бути по іншому! ❤
Обіймаю і дуже розумію🫂 нам вже 12, привіт пубертат😵💫 пройшли та прожили вже багато з того ви що проговорили, важко й досі, хоч прийняття вже прийшло, єдине, що мені дається легко - це вже не реагувати на тих, хто знецінює нас як батьків.
Альона, Ви неймовірна мама! В моїх очах Ви просто героїня❤. Люди бувають різні, нічого не зробиш. Колись давно почула слова одного психолога, що батьки для своєї дитини повинні бути адвокатами, а не суддями. Ця фраза перевернула мої погляди. І щараз мені соромно, за те, що я цькувала доньку, яка дуже активна, дуже весела ітд. Неможна кричати в парку , ти заважаєшь, не можна кромко розмовляти в магазині, чи співати в трамваї - ти заважаєшь. В мене нормотипична дитина, нічого поганого не робила, але я постійно думала, що скажуть люди і стримувала її і постійно щось забороняла. А зараз дуже жалкую. Тому, тримайтеся , і нікого не слухайте! ❤. Що стосується "бути першою" у багатьох "звичайних" діток це є. Сьогодні мені вихователька сказала, що моя донька завжди хоче бути першою і кращою і по типу, це не ок, тому, що вона попереду всіх. Розумію, що ваша ситуація інша. Все буде добре ❤
Тримайтеся❤. У моєї дочки діагностували рдуг вже у 18 років, і зі спектру рас також є присутні ознаки. І так, моя теж в 1 рік перестала спати в обід. В дитинстві ніби не сильно вирізнялась, все на характер зверталось. Тому звичайно і 1% не було так важко, як Вам. А от в школі чим старша ставала, тим більше труднощів з'являлося. І як наслідок- не така як всі решта спричинив у неї і тривожний розлад і депресію і дуже чого багато іншого. І так, це психологи, психіатри, ліки...зеайома всепоглинутість лише її проблемами, залежність твого дня від подій та настроїв у її дні..двоякі почуття - від любові до ненависті, бо коли ти не можеш сама нормально жити і не бачиш ніякого світла в кінці тунелю.. Певний період ще й батьки мене ж гнобили що в неї проблеми з навчанням і вихованням, через те що я не так займаюсь. І ще сили йшли на боротьбу з ними і в 1000 раз болісніше ще від цього. Чоловік зі мною, але навіть він не бачив часом тих деталей, істерик, "сходжень з розуму", глибини її страждань і не відчуває все на такому рівні як я, але все ж зі мною. Тому сил Вам❤. І головне навіть якщо відчуваєте спектр емоцій до своєї дитини, серед яких і негативні через втому, виснаженість, постійне нерозуміння та боротьбу, хоч не гнобіть себе за це. (Можливо такого у Вас і немає, і це лише мій власний досвід).
@@i.mykhajlyshyn Дякую, що поділилися! Просто іншими словами описали всі мої почуття. Як раз таки все більше докопуюсь до себе, бо дитину розумію, багато вивчаю інформації на тему як вона бачить світ, і стараюсь дивитись на її поведінку глибше. Крою себе за багато речей, і цього не слід робити, я знаю, та важко(
Як вчителька з ІФО, я рада бачити таку маму! Ви така молодець!!! Такі проблеми з однолітками виникать в будь-якому колективі. Тримайся! Ви усе подолаєте! Вимагайте від школи асистента педагога! В Чехії його обов'язково нададуть.
Ріднесенька, обіймаю якщо можна! Ви така розумна, начитана, інтелігентна людина і дуже красива і щира, як повезло вашій доні, що вона народилася саме в такій сім'ї! Як мама хлопчика з гіперактивністю, щиро вас розумію і здогадуюся через що вам доводиться проходити. Наш хлопчик також в садку кусався і бився і його кусали і били, але жодного разу ніхто батьків не викликав, просто ввечері розказували так-то і так, синяк через то, укус через то і т.д. Звісно це не норма, але всяке буває, діти переростають, навіть такі!!!
@@ЛюдмилаАлександричєва дякую Вам велике! Приймаю Ваші обійми, і я теж розумію, що не тільки моя дитина з діагнозом так робить, це можуть робити всі діти, але суспільство чомусь більше починає тиснути, бо в неї ж діагноз, значить дитина небезпечна для суспільства(
В Швеції є державна підтримка. Називаються "підтримуючі сімʼї", це сімʼї, які виявляють бажання брати на вихідні чи за викликом батьків дітей з аутизмом, гіперактивністю до себе. Це може бути навіть тиждень. Це робиться з метою запобігання вигорання батьків. Це оплачує держава.
Я Вас підтримую і розумію. Я мама сина з рас+ Аспергер офіційно діагнозовано в Польщі. Випадково побачила блог і це відео. Кожне слово, переживання, емоцію я теж проживала і розумію.
Обіймаю Вас, ви така юна - а стільки всього проходите. Така красива, приємна і мудра людина. Бажаю Божої опіки всій вашій сім'ї. Робите важливу просвітницьку роботу. ❤
Напевно, ви праві, що ця дитина прийшла туди, де її гідно виховають. Щоб всі такі були мами як ви. ❤ Я от на 36 тиж у свої 28 р первістком і те, думаю, а чи готова я навіть до здорової дитини. Це дуже важко! @@alenamulenko
@@Лілія-л6жЯкщо замислюєтеся, значить готові))) Бажаю , щоб усе пройшло легко й просто. Нехай дитинка народиться виросте здоровою, розумною й красивою. А головне - щасливою)
Тобто в Польщі , те саме ,що й в Україні по відношенню до таких дітей , люди не розуміють і не хочуть розуміти , що поряд живуть такі сім'ї з аутистами , і як їм важко жити з такою проблемою. Маю меньшу доньку в якої була затримка розвитку + епілепсія з 5 років + розлади аутичного спектру і вдиагноз аутизм лікарі не хочуть писати , але це явно видно ,і в спеціалізованій школі вчителі теж помітили .Зараз донці 18 , вона навчається на флориста їй дуже важко , і найважче у спілкуванні ,соціалізація мінімальна , інвалідності не дають , але рекомендують вибирати роботу де не буде людей , що далі , який вихід .......Я зрозуміла одне , той хто не мав хворої дитини тебе ніколи не зрозуміє , коли тобі хочеться вити від безвиході , але я вдячна своїй донці Мирославі , бо я стала витривалішою , сильнішою навіть грубішою , зараз я майже нічого і нікого не боюся , якщо я чогось хочу для мене немає перепон.ГосподьБог дає тобі стільки , скільки ти витримаєш і це є певний розвиток для мене як особистості .Зараз я живу на позитиві , більше займаюся собою , відпустила ситуацію з донькою ( коли їй було 16), я люблю обох своїх дітей , але не зациклююсь на їх проблемах , живу повним життям , чоловік мене підтримує частково , бо виховувала дітей цілком я , він більше фінансував.
Добрий день! Переглянула ваше відео, так як опинилось в рекомендаціях. Ви дуже сильна людина, я щиро вірю що ви справитесь з усіма складнощами в житті, і дуже щаслива що ви не боїтесь про них розповідати. Дякую вам за вашу роботу, ви чудові. Успіхів вам!
Дуже приємно слухати і допомогти, іншим дітям і батькам . Щиро вдячні за вашу поміч. Дай Бог Вам сили,здоров'я і підтримки хороших людей!!! Все буде добре!!!❤
Доброго дня😊 випадково ютуб запропонував ваше відео (бо дивлюсь, скоріше слухаю, поки працюю, багато різного). Подивилась задля розширення уявлення про такі речі, як аутизм, це дійсно корисно - підіймати такі теми в суспільстві. Нажаль, більшість людей досі абсолютно нетолерантно відносяться до різного роду діагнозів, або особливостей тіла чи психіки. Це факт. Бажаю вам величезного терпіння, але ще більшої - любові до цієї дитини. Тільки любов і прийняття допоможе з цим жити. Думаю, це дуже важко - під натиском суспільного несприйняття не почати теж дивитись на доньку очима засудження, а не очима люблячої мами...
Нехай вашу дитину будуть шкрябати, а ви будете толерантні. Раніше таких дітей ставили в куток і агресії було значно менше. Діти слухалися маму, а не крутили саме нею, а потім іншими. Дитина, скоріше за все хвора, потрібен дитячий психіатр.
@@talagoncharova-starlife-9269 ви зовсім не розумієте, що це окремий діагноз, а не примхи і поведінка. За вашою логікою, людина, що народилась без ніг - не ходить, бо лінива, а не тому шо ходити нічим.
@@talagoncharova-starlife-9269 Пані, зараз Ви демонструєте тупість, от чесно! А хто ставив діагноз, часом не психіатр? Звичайно що психіатр, ніхто більше не має права і компетентності ставити такий серйозний діагноз. Це по-перше. Мою дитину теж кривдили, я не влаштовувала істерики, бо розумію, що це малі діти. І по-третє, Ви хоч коли-небудь намагались поставити аутиста в куток? А як буде виходити, бо не розуміє вас, що тоді, бити? Але це вже вибачте кримінальна відповідальність!
@@talagoncharova-starlife-9269 Так, треба бути толерантними. Раніше ви дітей з нейровідмінностями не мали «щастя» зустрічали у суспільстві (не рахуючи легких розладів, яких нещадно піддавалися «куткам» в садочках і знущанням в школі). Дітей з перспективами нормального життя просто закривали у неврологічних відділеннях і психлікарнях. Просто сортували, а не надавали допомогу і шанс нормально жити. Тому заради Бога, залиште поради про кутки. Он ціле покоління, типу нормотипових, по психологу мають. Рідко пишу коментарі, але прочитане треш. Маючи двійнят з явною затримкою розвитку, стереотипією (для Вас це мабуть теж кутами лікується 😅), хочеться щоб Ви свою думку про виховання дітей комусь іншому надавали, а не цій мамі.
Сил вам,сил і Божої підтримки, дуже прикро чути про людей таке 😢,але це абсолютна правда. Тиск з усіх боків,одним словом,підтримую вас морально,буду молитися за вас і дитину,що в моїх силах зроблю
Дослухала до кінця, стільки всього відгукується, дуже правильні підбрані слова. І хоч у мого не аутизм оце от "встав не з тої ноги і починає смоктати твій ресурс" це іноді за 5 хв може спортити весь твій день і спростувати все добре, що ти надбав за ніч відпочинку.
Я вас розумію. У мене дитина також з РАС. Важко одній все це тягнути. Бо немаю можливості відпочити від дитини. Реально бувають моменти, коли хочеться його кудись віддати. Щоб вийти із стану постійного стресу. Але кому моя дитина потрібна? Тільки мені. Але ж і я таке не планувала.
@@alenamulenkoа як ви дізналися що рас? Відстає в розвитку? А може дитина добре говорити, але боятися інших дітей і істерики заводить?? Від інших дітей тікає, а йде наприклад до їх мам на площадке?. 2,8 вік.
@@Deer-dk9jwв РАС входить дуже велика кількість станів. Від яскраво виражених до майже не помітних. РАС ставить психіатр на основі тестів, опитування батьків і спостереження за дитиною. Дитина може бути на перший погляд нормотиповою, але мати деякі ознаки РАС і навпаки - явні ознаки аутизму можуть бути просто особливостями характеру. Якщо вас це насторожує, зверніться до спеціаліста. Моєму сину 2,2, є ознаки РАС, діагноз аутизм не ставлять, але корекцію ми почали вже, бо боюсь втратити час.
Дякую вам за всі озвучені в цій розмові проблеми і за вашу силу. У мене хлопчик, 11 років, маємо діагноз СДВГ, поміняли три садочки і дві школи поки не зрозуміла ,що наших діток ніхто і ніде не терпить бо вони всім заважають. Зараз дуже жалкую що так старалася його соціалізувати через систему освітніх закладів. Дуже їм там погано, їх ображають і діти і дорослі на жаль. Ми через це все проходили, мені це все дуже болить. Я вас розумію і підтримую, не звертайте увагу на людей ,які вас не розуміють. Вони навіть поняття не мають з чим ви боретеся щодня🎉🎉. Пишу це не тільки шоб підтримати а щоб самій зрозуміти, що таких ,як ми багато. Нам мамам таких діток, дуже потрібна підтримка але поки її не має. Тому хоч так, підтримаємо один ,одного😂😂. Зараз ,я перевела сина на дистанційне навчання і 5 кл, ми вчилися вдома, у цьому є багато своїх проблем, але це хоч трохи звільнило мене від постійного тиску вчителів і вихователів. Вчиться він навіть не погано, без особливого бажання але краще ніж у державній школі. Бігає під час уроків, стрибає, ходить, на місці сидіти йому дуже важко, але я йому дозволяю, бо я розумію його стан а вчителі ні. Ще раз дуже вам дякую, і бажаю нам , мамам не нормотипових діток, терпіння і розуміння оточуючих. На справді ,це дуже важливо , бо дуже складно. Всім добра.
Іноді на думку спадає історія наших предків, коли діти виховувалися в сімʼї , без усяких садочків і , навіть шкіл, бо була можливість отримувати домашнє навчання ( нажаль, не у всіх).
Дякую, що ділитеся. Я прозріваю від ваших описів. Людині далекій від материнства такої дитини важко уявити пекло, яке ви проходите. Я буду тепер більш толерантно ставитися до таких дітей. Хоч я і раніше в принципі їх не гнобила, але тепер буду більш усвідомлена.
Я живу в сша, моя дитина до 2х років проявляла себе трохи вутистичної поведінки. Тут є спеціальна програма, яка починається із діагностики дитини. Збирається група професійних людей (логопед, психіатр, психолог і представник спец держзакладу). Вони проводять співбесіду з дитиною при наявності обох батьків. Досліджують поведінку дитини. Не враховуючи є діагноз або ні (тому що діагноз може бути пізніше встановлений або ні), ставлять дитину на облік і спостерігають її за програмою earlier step. Якщо дитина з діагнозом аутизм або щодо інше, її відправляють в загальну школу але спецклас, за срец програмою для таких дітей. Якщо дитина виявляється з часом здоровою. Вона також "стоїть на обліку", і вона потребує більше уваги вчителя, більший час на здачу тестів навіть до дорослих класів. Вона також потребу (Якщо не дуже добре здала тесты по закінченню школи) безоплатно літню школу 60 днів. Я до чого це веду, держава тв освітні служби України повинні мати такі програми. Сподіваюсь,що це здійсниться. Мила матуся, дай тобі більше сил, я ж бачу, що немає Вам підтримки держави...( Що робити? Петицію у Верховну Раду про винахід освітньої програми для дітей дітей з аутизмом. Закладення в держбюджет коштів на це. Що Ви думаєте про це, люба мама? Якщо Ви почнете про заклик до цього, багато сімей Вас підтримує, впевнена! А там дивись і зміни гарні почнуться. Я Вам бажаю здоров'я, мудрості, сил і багато любові! Птшаюся Вами! Але дивлюсь на Вас, і розумію, що Ви один в полі Воїн...(
Дуже дякую за відео. Особливо за думки про виснаженість та про нерозуміння суспільства. Я теж живу в такому стані, і це дуже, дуже важко й боляче. Тебе ніхто не розуміє, а ти розумієш, що полегшення не буде. Ви прекрасна мама, дуже розумна дівчина. ❤
Підписка! Дякую, шо Ви все говорите. Як би там не було, але Ваши відео викликають у мене позитив. В мене близнючки, обідві, агресія більш меж ними. Багато писати не буду, але ж ділюся, шо буває і ще складніше. Прошу Вас тримайтеся, я вірю, шо в нашіх діток все буде добре, тому шо в них є ми і ми їм допомагаємо, як можемо.
Хочеться просто обійняти… Знаю, що таке, материнське вигорання, коли не належиш собі і здається, що так буде вічно. Хочу втішити, що все-таки так не буде завжди, зараз час, коли, ви активно і багато сієте, це забирає сили, але буде також і час плодів. 🤍
Випадково натрапила на Ваш канал❤ Просто обіймаю вас! У мене теж донечка з аутизмом, їй уже 9 років. Ви озвучили усі мої думки і почуття. Нещодавно, виявили аутизм і у мого 2-річного похресника😢 Тримайтеся ❤❤❤
Добрий день, Альона ❤ Спавчуваю, подумки обіймаю. Дуже вас розумію. Я теж самотня мама дитини з аутизмом. Моє життя повністю присвячене сину і це супер складно.
Дай Бог Вам і всі сім’ї здоров’я, терпіння і позитивних змін в поведінці доньки ! Ви відкрито ділитесь дуже болючими проблемами, розбираєте причини і стараєтесь ,,донести ʼ до доньки як робити не можна і захисти іі ! Скільки сили треба для цього ?!❤️🩹Обнімаю Вас ! У Вас виходить , Ви справитесь! 🌸🌾🌺
Почитала деякі коментарі і вкотре переконалася наскільки суспілство в більшості деградоване і агресивне. Тут не тільки на дитину ресурсу потрібно вагон, але ще і на те, щоб відбиватися від таких мразот. Просто люди не усвідомлюють своєї неповноцінності, але зливають агресію на не схожих на них дітей і їх матерів. Бо відчувають слабкість
Послухала ваше відео, хочу поділитися нашим досвідом садочка, звичайного державного закладу. У нас інклюзивна група, є ряд діток з особливостями розвитку, і першочергово, що хочу зазначити - це кількість педагогів, які працюють у групі (вихователь, помічник вихователя, няня + психолог). Ви очікували підтримку від виховательки в якої більше 20 дітей у групі, вона не може «вимкнути» ставлення, бо в неї також величезне навантаження. Ви втомилися, це зрозуміло, навіть здорові діти виснажують, але потрібно одразу обирати заклад, де вміють працювати з такими дітками. Я захоплююсь нашим садочком і вихователями, які змогли вибудувати навчальний процес, де малеча себе комфортно почуває. Тому єдине, що хочеться побажати - знайти заклад, де будуть знати як працювати з вашою донечкою.
@@strongenough8511 Дякую що поділилися! На справді донька в гарному садочку, він маленький, там всього три групи і дуже багато педагогів, в тому числі спеціальних. Я говорила за перший садок державний, там так, 25 осіб на одну виховательку, це важко вивезти, тому претензій до того закладу ніяких не маю, там хороший садок. Тут просто так склалося, що спеціалісти, в тому числі психолог, пішли у відпустку, я не знала, що так на довго. Тому вже знайшла приватного психотерапевта для доньки і ми працюємо.
Захоплююся Вашою мудрістю, витримкою, силою. З дітками буває непросто, і меганепросто з особливими дітками. Хай Ваша сила і терпіння ніколи не покидають Вас!🙏 Мабуть, легше 5 дітей виростити, аніж займатися особливою дитинкою 🤗
Обіймаю. Ви маєте говорити, ви маєте право бути почутими, ви маєте почуватись, що не одні і розраховувати на підтримку. Хоча б моральну. Я вірю як важко, я ставлю себе на місце і не знаю як витримати таке навантаження постійно. Дуже хочеться вам допомогти
Стосовно інвалідності, ми теж раніше так думали. А в цьому році, нарешті її таки оформили. Пройшли 7 кіл пекла, але, добилися свого. Щоправда, ми в Україні
Зараз дуже багато дітей з рас. Вважаю що має бути більше допомоги від держави, як періодичні візити психолога до садочків, консультації вихователів та батьків ( усіх батьків не лише тих хто виховує дитину з рас , всі мають бути інфонмовані, це навколо нас , а тому стосується всіх)
@@ТатьянаКоваль-с4г і не тільки зараз, РДУГ і РАС були завжди, раніше діагностики нормальної не було. Це навіть доводити не треба, просто гляньте на процент людей, діагностованих вже у дорослому віці. Хтось на пенсії дізнається про свою аутистичність, наприклад. Так, навіть не те щоб допомога, а повне переосмислення системи навчання, і звичайно доступна психологічна освіта для всіх людей.
не маю дітей ще, але трохи досліджую цю тему і розумію, що загалом батьківство/материнство то є важко, а коли дитя з особливостями важко уявити як воно. тему про вигорання і роботу над психологічним здоров'ям дуже важливо піднімати, щоб люди довкола розуміли ви молодчина!
Відкликнулось кожне ваше слово. На днях моя чаша переповнилась, на мене просто нахлинула хвиля жалю до себе.. ми були в бассейні, і там була крім моєї доньки лише однна дитина, і моя дуже хотіла її роздивитись. Вона побігла до неї, а та злякалась. Її батько якось емоційно так відреагоував. Я вибачилась ,забрала доньку і ми пішлі на інший бік. Чепез хвилину, донька знов пішла в їх напрямку, але я одразу її завернула (до них було метрів 5), батько почав на мене кричати, що моя дитина лякає його дитину, і щоб навіть близько не підходили. Я кажу - ио ми і не підходили, це басейн доя всіх. І так повторювалось ще 2 рази, як тільки моя донька виходила з кутка і намагалась кудись йти (не до них навіть!), він вскакував і кричав. Покликав охорону, у моєї доньки почалась істерика, він кричав - подивіться що вона робить!! Чужі люди почали казати - та вона ж нічоготне робить!! І тут звідкілясь прийшла мама, і говорить до цих людей (хоча її взагалі там не було)- я - мама, і я не можу дивитись, як моя дитина плаче!!! В мені щось щірвалось як ліфт в шахту... її дитина навіть не плакала, а мою дитину кожен день розриває на тисячі шматків... вона плаче днями, вона страждає, вона не розуміє, вона проживає цей день сурка знов і знов... а я, як мама, дивлюсь спочатку на це, а потім сама плачу пів ночі. А виявляється, можна і от так жити... я зненавиділа всіх навколо..
@@tyapula Дуже Вас розумію, і дуже шкода що Вам довелося таке пережити🥺 я знаю як це, коли розривається серце від безсилля( в цій ситуації неадекватними були ті люди.
Покидьки є скрізь, забийте на них. Нашій доньці 4 роки, дуже активна, слово «ні» розуміє погано, є істерики. Спочатку я включався у всі такі речі, а потім почав це відпускати, дружина допомогла. Зараз також не просто, але відношення моє особисте вже інше. Якщо щось у Вас трапилось кажіть: «вибачте», або «вибачте моя дитина аутист» і все. Ви нікому нічого не забовязанні багато пояснювати!!! А якщо хтось наводить нереальний кіпіш, то скажіть їм хай підуть до військових без рук і ніг, та скажуть що їм не подобається коли поряд з ними інваліди. Я завжди собі кажу, що є діти набагато з гіршим рівнем розладу, для когось наша дитина є мрією в порівнянні з кимось, та те що аутизм не у мене, а саме у неї і вона з цим живе а не я. Інколи це допомагає😀
В Україні враження що аутизм це встидно і батьки не визнають що їх діти аутисти і потребують допомоги/ лікування, спеціального підходу. Але путчистів так само багато як і всюди.
Нам теж рік тому поставили аутизм, розумову відсталісь, диспраксію і сказали що вона ніколи не буде нормальною, і в нас не було зовсім мови, з 1 року в нас ще цукровий діабет . Ні хвилини не вагалася прийняти це чи прийняти, я просто почала з нею працювати, багато купляла курси логопедів, пішли на заняття з нейропсихологом, логопедом, відвідуємо групові заняття і дуже багато дома займаюся, наразі нам 5.8 ми рахуємо, знаємо алфавіт, пишемо і багато чого знаємо і почалася з'являтися мова потроху ну ми стараємось. Так 95% це моя дитина і її майбутне. Хочу сказати аутизм це не вирок, з ним можна боротись, це не хвороба, а стан який можна привести в норму
@@alenamulenko з поведінкою тех були проблеми і себе царапала і била, все швиряла і мене била, наразі це все відпрацьовуємо і набагато меньше всього цього, перепрошували багато ліків, і зупинилися на тому, що ніяких ліків і все пішло вгору. Бажаю вам терпіння, бо його потрібно багато
Як гадаєте що могло стати тригером такої хвороби? Є спадковість? Чи може якісь неправильні дії під час пологів? Що може вплинути? Щоб на майбутнє не мати таких проблем.
@@IrynaMiskevych Ну по-перше зрозуміти, що аутизм - це не хвороба, його неможливо вилікувати. По-друге, вченим на сьогоднішній день ще досі незрозумілі причини цього розладу. Немає одного гену, який відповідає за аутизм. На момент вагітності ніякі ДНК тести Вам його не покажуть.
Я народилася в Радянському союзі, в якому до 1989 року офіційно такого діагнозу, як аутизм, взагалі не існувало. Усім діткам, навіть до розпаду СРСР ставили діагноз "дитяча шизофренія" Моя бабця померла, коли я була мала, а мама сама була хвора на шизефренію. Ці дві хвороби пов'язані з розладом психо-неврологичного спектру і я б не назвала взагалі їх хворобами, але особливостями притаманими їх власникам. Тому що такі люди для себе цілком є нормальними, але особливими до суспільства. Історія показує, що більшість генієв були таки "особливими" людьми. Дорослішати у соціумі нам не легко, але все це можна подолати. Я люблю постійно чомусь вчитися і навчилася жити так, щоб мені було зручно. Зосереджуйтесь на тому, чого хочете досягнути і не переймайтеся тим, що не можете змінити. Я вже звикла бути незрозумілою суспільством. До 30 років то були великі комплекси, зараз мені байдуже, не маю потреби виправдовуватись чи пояснювати. Суспільство, де йдуть постійні війни, хіба є здоровим?
Я мати хлопчика з інвалідністю видимою 1 група підгрупа А. Але суспільство не сприймає, ні, вони вважають що це нормальні діти і у всьому винна мама. Як я Вас розумію, сили Вам,витримки.
Я вас розумію, моїй донечці 5 років, у неї РДУГ і алалія, дуже боляче дивитися , як вона тягнеться до дітей, а вони її ображають і відторгують, або спеціально починають з неї глазувати а їх батьки ніяк на це не реагують, типа норма. Слухати від інших, що не так виховуємо , що треба з дитиною займатися, ці поради бісять дуже сильно, бо стільки сил скільки вкладають батьки таких дітей в їх розвиток, батьки нормотипових дітей не роблять і на 20% .Також часто скачуюсь у депресивний стан, тому що повсякдневне життя, це суцільний день Бабака. Удачі вам, витримки, сил, все буде добре, завдяки нашим зусиллям.
Хотіла написати. Показувати дітям що мама сумна це нормально. Тобто якщо мама не завжди буде щасливою і веселою це нормально. Це ж не означає, що ви перестає те любити дитину.
@@ХристинаМарциняк Дякую Вам, тільки розумінням власне і все) чим більше людей буде усвідомлювати, що ми живемо у світі нейрорізноманіття і є люди у яких мозок функціонує в інший спосіб і це нормально, то жити буде легше, всім.
Знаєте, наш світ дуже дивний! Ми думаємо, що діти з аутизмом не такі, а може вони такі, а не такі ми! Вони точні кращі за багатьох без аутизму! До речі, Ілон Маск теж має синдром Аспергера - один з проявів аутизму!
мне очень жаль что в Польше таким детям так относяться .мы живём в Израиле и тут да дают инвалидность аутистам не важно с какими нарушениями лёгкими или тяжёлым. дают помощь материальную каждый месяц до 18 лет,идут в армию и служат 3 года,учиться на врачей юристов мед сестёр.в садах и школах к ним прикреплён человек который ходит за ними тенью и вмештваеться только тогда когда есть конфликтные ситуации.человек этот проходит обучение у психолога который тоже прикреплён за этим ребёнком.конечно же есть свои нюансы как мален.заработная плата таких людей и не все ходят идти работать тенью но всегда можно доплатить ,но искать долго приходиться.есть также сады для уатистов но на них очень большой спрос,они бесплатные и очень хорошие .тут делается все возможное чтобы эти дети влились в общество и приносили пользу.в армии есть отдельная часть только с аутистами и они внесли огромный вклад в этой войне,у них очень специфический склад ума,наши генералы благодарны им и это знает вся страна.так же проводиться исследования на эту тему и все желающие аутисты могут в них участвовать по собственному желанию.они ходит голосоввть ,жениться и заводят детей .ведут жизнь обычных детей,но это все только потому что такими детьми в детстве занимались а не кидали их на произвол.очень жаль что не во всех странах так.ведь можно так упустить новых моцартов менделеевых и эйнштейнов.
Скоро ( уявіть собі, так , дуже скоро) , Ваші діти підростуть . І Вам обов’язково буде легше . 99,9% , що Ваш син не буде « особливим» ( бо він вже зараз цікавиться сестрою). У Вас зʼявиться час на хоббі та власну « територію». А , у доньки буде поруч брат, що дуже важливо на майбутнє. «Високо функціональні» аутисти здатні отримати освіту ( навіть, вищу ) і соціалізуватися . І , ніколи ні перед ким не виправдовувайтесь, просто ввічливо припиняйте спілкування. ❤
Розділяю ваші почуття та обіймаю 🫂В мого сина аутоагресія, я намагаюсь згладжувати ситуації-подразники, але розумію, що суспільство не може повністю підлаштуватися під мою дитину. Тим людям, що негативно з повчаннями реагують на поведінку малого я посміхаюсь і подумки показую середній палець😅 можливо це дитяча реакція, але це мене трохи рятує.
@@muaknits Так, я теж так роблю часом) але все одно треба про це говорити на широку аудиторію, вивчати в школах, щоб інформація про нейровідмінності була зрозуміла всім, а не робити з цього трагедію і намагатися вижити таких людей із суспільства.
Шо я ще можу сказати, як хтось сказав, ми потрібні тільки собі, тому я вважаю, що на реакцію суспільства треба незважати, тому, що саме на данному етапі це неважливо саме для Вас, для Вас важлива саме Ваша дитина і Ви...одна з моїх дівчат вже на визоді з РАС, має діагноз (папірчік), а приходить сьогодні з садка і каже "мені тебе дуже шкода"...це вихователю шкода, бо дитина кагляє, а мати-собака принесла довідку від відатного педіатра міста, шо вірусу нема
В садочку діти кусаються і б'ються.Звичайні,без аутизму.Особливо маленькі(ясельна- молодша група),бо їм вдома все дозволяють і вони там- центр Всесвіту,а в садочку їх багато. Дивує поведінка вихователів,які по будь- якій дрібниці кличуть маму і вимагають забрати дитину.
Бо в суспільстві є стереотипи: якщо дитина нормотипова, то якась така поведінка - це норма, це ж діти.. А якщо у дитини діагноз, то така ж сама поведінка вже викликає більшу негативну реакцію автоматично.
Ми зараз у Норвегії. У садочку 1 вихователь на 3 дітей до 3 років, і 1 вихователь на 6 дітей 3-6 років. Це також полегшує перебування дітей у садочку, полегшує працю вихователів.
Нормотипові діти теж бувають агресивні. це неправильна комунікація з боку вихователів. По відношенню саме до дитиниз РАС. Якщо дитині буде некомфортно у садочку, вона буде битись, бо тоді викликають маму і забирають дитину додому - і це ще один можливий момент. Просто хочу вас обняти.
Випадково натрапила , теж веду ютуб канал , буває що бракує часу на нього з дитиною , але це те що мене надихає не здаватись і такі люди як ви 🫂❤️ обіймаю вас!
Моєму суночку 4 роки і у нас також на жаль аутизм, живу в Польщі в Кошаліні . Розумію тебе на 100% , дуже тяжко - діагноз наш триває вже рік , чергі величезні до всіх . Хотіла б зустрітися з вами особисто. :) Все що говориш я все пережила і переживаю і на жаль підтримкі не маю :(.
У сина мого кума виявили аутизм. Змінився сам кум. Він став відсторонений, зверхній і озлоблений. Спілкуватися дуже важко. Не знаю на скільки мене ще вистачить. І ще я розумію що діагоз аутизм дорослим не ставлять і майбутнього у дитини не буде. Це прикро.
@@burmushka74 так, на жаль, не всі батьки можуть прийняти діагноз дитини. Це справді прикро, бо майбутнє дитини як раз таки в більшій мірі залежить від батьків. Хто не прийняв і не намагається зрозуміти дитину - буде всіма силами робити з неї «звичайну», а «звичайною» вона ніколи не стане, тільки замкнеться в собі і окрім аутизму будуть ще якісь психічні розлади вже через виховання(
Ви не уявляєте, як я розумію ваш стан. Маю сина, йому 3 роки, діагностували РАС. Маю підтримку навпаки тільки від чоловіка, від батьків і свекрові ніякої. Свекров взагалі вважає що це наша провина, що він не розмовляє, бо ми з ним, на її думку, не займаємось. Хоча я займайюсь постійно. Окрема історія, це істерики сина, після яких хочеться викинутись з вікна. Коли він починає спочатку кричати так ніби я його б'ю, качатися по землі. А потім кидатись на мене, впиваючись нігтями мені в шкіру з усієї сили, або кусати так, що здається зараз відкусить шматок шкіри. Плюс б'є ногами і руками, тягне за волосся, яке видирає шматками. Після такого я навіть плакати не можу, просто лежу і дивлюсь в стелю...
@@Viktoria_Reut Розумію Вас дуже!🥺 Моя свекров приїхала до нас у Польщу, навіть слухати нічого не захотіла, сказала я все вигадала та й поїхала додому і більше з дитиною спілкуватись чомусь не хоче, не може прийняти, напевно, що донька «не ідеальна» по її міркам.
Мою 3''річну доньку кусала дівчинка Ілона, бо моя не хотіла щоб Ілона їй коси плела і годинами чесала волосся . Я тоді не знала, що Ілона аутист. Ніхто незнав. Знала тільки, що від неї страдають всі діти в групі. Якось в грудні під час Николая, зранку, в садку, я Ілоні сказала, що св. Николай не тільки не принесе їй подарунки, але ще й її маму забере і подарує другій дівчинці, чемній. Сказала, і пішла до дому. Та Ілона таку істерику зробила, що вихователі мусіли дзвонити до її мами. Але.. З того часу Ілона перестала кусати дітей. І тільки через 4 роки, коли вона була в 2 класі їй поставили діагноз. Я до чого веду. Ми, посторонні не зі зла такі.. Ми не знаємо і не можемо розуміти все і всіх навколо. Я колись пропонувала солодощі приятелю у якого був Цукор. Діабет. Я поняття немала що це таке. А він мовчав і мовчки обіжався на мене. Люди, треба повідомити про себе! Ніхто навколо не є телепат, язик є щоб розмовляти а не тільки їсти !!! А є діти які олівцем хочуть око у другої дитини виколити. Треба попереджати..
Дівчино, якщо вам психіатр офіційно поставив діагноз аутизм, це автоматично ви можете оформлювати інвалідність . Ближче до шкільного віку ви це зрозумієте.
У мене нормотипова дитина і я намагаюсь бути гарною мамою і майже кожен день приходить момент коли я виснажена і я завжди думаю про мам у яких діти з якимись вадами, чи хворобами. Я не уявляю як ви справляєтесь. Я кожний день подумки ставлю вам памʼятники, від усього серця бажаю щоб вам і вашим діткам зустрічались найкращі, найдобріші люди на вашому шляху. Щоб ви відчували підтримку суспільства.
Ви дуже велика МОЛОДЕЦЬ!!! І робите все правильно. Дуже Вас розумію, бо маю таку саму ситуацію з дитиною РАС в Польщі. Ще додатковою проблемою є мовне питання ☹️
Випадково натрапила на ваше відео. В мене нормотипова дитина, але теж буває кусається чи бʼється в садочку, хоча ми мільйон раз пояснюємо Вихователі ввечері розповідають що трапилося, але жодного разу не викликали забрати дитину. Розумію, як вам та ситуація неприємна з усіх сторін Те, що дитина робить в садочку, відповідальність вихователя, а не мами, якої немає поряд Я в шоці, яке до вас ставлення ( мені дуже шкода Ви дуже крута мама, і видно, що справді розбираєтеся, що почуває ваша дитина і намагаєтеся її зрозуміти Її Уявляю, скільки то роботи над собою і роботи з дитиною, і звісно, що нормотипові діти не потребують таких зусиль Те, з якою любов’ю ви розповідаєте про свою донечку, тільки підкреслює, яка ви крута
Я просто хочу обійняти Вас і побажати трохи здорового пофігізму до суспільства та більше любові до себе. У мене син 6 років РАС. Ми пройшли довгий шлях задля подолання агресії у садочку, це був просто треш. Зараз ми двоє щасливі що цей етап завершився. А тепер пробуємо піти в школу, нові виклики але я вже трохи підготовлена. В моменти коли мені важко я роблю не дуже корисно бо син дивиться ютуб кідс і грає ігри на планшеті а я спокійно їм на кухні, або співаю, або танцюю, або просто плачу, коротше прислуховуюся до свого тіла. А кожен мій ранок починається з подяки собі та слів любові до себе перед дзеркалом, дуже допомагає отримати трошки ресурсу. Ну і я ще багато ще можу розказати 😅 але тут не про мене 😊 Я хочу сказати, що Ви найкраща мама для своїх діток, така красива, розумна, винахідлива і відповідальна. Любіть себе, даруйте собі хоча б трошки більше часу. Я знаю, це важко спочатку.
Коли Вам хочеться плакати , думайте про те, що ми не можемо всього змінити, а лише навчитися розуміти свою дитину, спілкуватися з нею , як би важко нам не було перебудовувати свій мозок, який звик до іншого спілкування та мислення. Мабуть, наше сприйняття ситуації - це половина вирішення проблеми. ❤
Я мама 9 річної дитини з СДУГ і розладом мовлення. Усі симптоми вашої доньки один один як у моєї. Але в нам ще і розлад мовлення дуже важка стадія. Садочки для мене це було пекло. Працювати теж не давали нормально. І ось уже три роки присвятила дитині повністю. Вийшли з криз істерик, думала піде у 1 клас, а я на роботу, а тут війна і все, дитину таку саму дому лишати не можна. Але дякуючі нашій першій леді, що дуже сиьно взялася за інклюзію у школах. Нам надали асисента, і в нас чудова вчителька. Але фінансування на інклюзію мер нашого міста не дає. І тому логопед, психолог, ритміка два заняття в місяць. І тому займаюся я. Нейрогімнастика, масажі, ритміка, і.т п. Навчилася я усьому дякуючі відео у ютюбі багато. Звісно ходимо до спеціаліста логопеда. Все дуже важко. Але ось що хочу я вам моя хороша сказати. Я пройшла вже не одне емоційне вигорання. І зрозуміла одну річ. Суспільство завжди було і буде жорстоке, це не змінити. Тільки деякі люди гуманно і толерантно віднесуться до вашої дитини і до вас. Я сама себе довго питала, де я беру ці сили? Силячі в чотирьох стінах, не маючі друзів ані хобі, ані навіть знайомих ским би можно було піти випити кави. Бо їх немає, бо з моєю дитиною ти не вийдеш нормально погуляти і розслабитися. А сили в нас є і будуть. І на питання , а чого я, а чого моя дитина? Відповідь: Бо ти зможеш, тобі дана ця сила. І це не крест, не покарання за гріхи, це ніби як наша місія. Я почала це сприйняти так, і мені стало легше. Так що терпіння вам моя хороша, сил, здоров'я. Ми ті жінки, які здатні піднімати опущені крила нашої дитини і ниточкою від свого серця зашивати її рани❤
Які правильні слова! Дякую Вам, Ви мене дуже сильно підтримали🤍
@@alenamulenko 💙💛
Гарні і ввічливі слова.
Дякуємо за підтримку, моральну в даному випадку.
Всіх благ аід Господа
💟🙏
...підіймати опущені крила нашої дитини...як красиво сказано...сил і терпіння😊 у вас мами все вийде
В нашому садочку в Чернівцях, в кожній групі є інклюзивні дитина, в деяких є 2-3 на групу( здебільшого РАС) в групі моєї донечки була одна дитина з РАС. вони була з початком набору в яслі. наші діти росли разом, святкували кожне свято. Наші діти раділи кожному успіху цієї дівчинки. Ніколи не забуду ось це хвилювання, коли я забирала свою малу, а вона всю дорогу говорила про те, що Лізочка сказала своє перше слова. Величезне значення мають вихователі- наша вихователь привила нашим дітям розуміння, що всі ми різні, в усіх свої особливості, характер та звички, тому потрібно з повагою та розумінням ставитися один до одного, особливо до інклюзивний діток(людей). В садочку діти "розуміють" що є діти з особливими потребами, та стараються допомогти(ділилися іграшками, канцелярією ітд. Ця дівчинка була одною з них, їх подругою, навіть якщо деколи вона могла вдарити чи потягнути за одяг.
Я виховую свою дитину 7річну так, що коли вона бачить особливих діток , вона зразу все розуміє і знаходить підхід до тих діток і придумує як з ними бавитись враховуючи їх особливості. Маю гордість , що полегшую життя іншим людям , яким реально тяжко
Я високо-функціональний аутист. Мама казала що зі мною навпаки було простіше. Я була тиха, закрита, дивна дитина, з іншими не контактувала, не створювала проблем.
Але я відчуваю все, що ви говорите. Дуже співчуваю вам.
Мамі одній і так нелегко, а тут ще й особлива дитинка.
Зараз ви як в пастці. Але дітки виростуть, прийде ще ваш час.
Я бажаю вам гарних людей навколо вас, які б могли вас підтримати.
@@galynaprog857 Зараз я вже не сприймаю себе в пастці, все стало на свої місця багато в чому, бо недавно я діагностувала у себе РДУГ. В мене є підтверджений психологом і психіатром діагноз. Тобто я теж є нейровідмінною. Ось чому я так сильно розумію свою дитину і всіх нейровідмінних людей. Дякую Вам, що поділилися🤍
Я теж замахалась... Сину вже 8 років, 4 роки з терапією, ходить в школу навіть в басейн, але це такі над зусилля з мого боку. Я для себе знайшла варіант: усі вихідні він або у бабусі, або у тата. Це мені мені дає можливість бути ефективною наступні 5 днів. Про пояснювати щось це просто жесть.
Про школу, за рахунок того що він на обліку у психіатра (f84.8 так, що мені ще пощастило) я змогла отримати освітні рекомендації від ІРЦ і з першого класу у нього є тьютер це в звичайній школі. Директорка на початках не хотіла , але не мала права відмовити. Власне є великі успіхи хоч зі складнощами бувать хороші дні, бувать пагані.
Після того, як стало очевидно що у сина аутизм, я викресла усе, що мене обтяжує. Розлучилась, змінила роботу. Аутизм навчив мене по справжньому цінувати себе "спочатку маску на себе, потім на дитину" навіть, якщо це зробити манікюр, чи будувати стосунки, чи робота.
Мені допомагає планування та режим, він знає коли час ми проводимо разом, коли я мою працювати, а коли я мою просто побути в тиші. Але за цим досягненням роки роботи, підтримки моєї партнерки, моєї мами, команди спеціалістів і навіть інколи тата, та препаратів. З кожним роком побутових приколів стає менше, наявність прогресу мене мотивує.
Наснаги нам усім.
Вашої партнерки? Ви лесбіянка?
@@elenas.d.9150 так
Я працювала вихователькою в дитячому садку. А ще я багатодітна мама. Діти часто б'ються і кусаються. Батьки ображеної сторони інколи влаштовують скандали, під час розмови виясняється, що мама радила ображеному сину "всипати здачі тій дівчинці , яка його вкусила". Вдома діти, братики сестрички, особливо поки ще маленькі, і сперечаються, і штовхаються, і навіть кусаються інколи. Садочок і сім'я для того, щоб вчити дітей правильній поведінці. І знаєте, я , як вихователька, найбільше потерпала від реакцій батьків, а не від поведінки дітей. Бо в таких стосунках між дітьми немає нічого незвичайного. І у нас в садочку були звичайні діти, без аутизму.
Мене теж здивувало, що кожного разу викликали маму, щоб забрали дитину. Я теж працювала в садочку не один рік, і вся конфлікти, що виникали між дітьми, старалася вирішувати без залучення батьків. До батьків зверталася щ конкретними проханнями. Наприклад, провести бесіду з дитиною вдома тощо. Але викликати маму й виганяти дитину з садочка за те, що вкусила іншу дитину??? Гм .. а вихователь тоді взагалі навішо там сидить?? Всі діти б'ються, кусаються, плюються, а потвм ще й віртуозно брешуть. На все є свій вік і період. Просто в нашому постсовку люди люблять всі негаразди списувати на те, що дитина не така, батьки недовиховали й зручніше її відправити додому, ніж дивитися за дітьми
А потім правильні діти ,ходять до психолога коли виростуть
@@НаталіяПаньковаМої діти не кусались і не бились, атшкода, краще б уміли відстоювати свої кордони.Просто малі діти так відстоюють свої інтереси, головне, пояснювати та корегувати їх поведінку.Діти повинні вчитись домовлятись між собою, взаємодіяти.
Випадково ютуб сьогодні підкинув мені ваше відео.
Послухала. Маю трьох здорових дітей.
Інколи буває важко донести до здорових якісь істини...
А тут...😢
Дуже вас шкода. Справді, через те,що діти ззовні виглядають здоровими - людям важко ввійти в положення і зрозуміти ту маму , яка і так виснажена...
Боже допожи цій мамі і всім мамам, в кого є такі дітки!
@@ЮлияОлещук-ж1ъ Дякую Вам за співчуття, але жалості до себе ми (батьки нейровідмінних дітей) точно не хочемо, а хочемо простого розуміння. І я Вам за нього теж щиро дякую!
аутизм це не хвороба а нейровідмінність :/
Добридень шановна пані. Мені 52 й я працюю з дорослими, особливими людьми у Норвегії. Також я далі навчаюся, що до соціазації особливих людей. Проте саме серед наших користувачів немає людей з аутизмом. Й тому особисто я немаю досвіду спілкування з людьми з аутизмом.
Мені особисто дуже важливі ваші відео, ваші думки, емоції, поведінка дитини. Тому особисто від мене вам величезна подяка за ваші відео. Для мене це дуже важливо. Дякую!
Бажаю вам з чоловіком терпіння, злагоди, мудрості та взаєморозуміння. Ви молодці ❣️
В мене старшому 15, а молодшій 4,5.Повірте нейротипічні діти також проявляють агресію через те що не хочуть ділитися в даний час своїм(навіть в 15 років можуть бути егоцентричними,нервувати через те що не хоче ділитися комп'ютером наприклад),можуть хотіти бути лідером завжди(може бути двоє і троє і четверо дітей в групі які хочуть завжди бути лідером,а ще 4 може хотіти цього,та не можуть наважитись про це заявити).Так само як аутисти можуть мати спектр,так само нейротипічні діти кожен має свій спектр і інколи неможливо пояснити дитині.Просто коли дитина є нейротипічною,або ще не поставлений діагноз,то кажуть "проявляє лідерські здібності," захищає свої границі."Тому не" їжте"себе так.Обіймаю вас!
Маю особливу дівчинку. За місяць вже 18. Діагнози ставили нетиповий аутизм і РДУГ, плюс дислексія і дисграфія. Складно в соціумі. Немає спілкування з однолітками, взагалі складно зі спілкуванням.... багато чого не розуміє, не орієнтується в часі, проблеми з пам'яттю.... Незнаю як буде далі.. Але вона дарує мені стільки любові, стільки ніжності, що це окупає всі мої зусилля. Тримайтеся! Наші дітки - тільки наші. Все у Вас буде добре. Любов - то головне.
Захоплююсь батьками особливих дітей, надзвичайна сила, любов та терпіння! Як хтось може говорити ще болючі речі їм…не можу зрозуміти. Хочеться побажати вам побільше добрих людей навколо, які могли б підтримати!
@@Натали-н4я дякую велике за Ваші слова!
Я мама 5-річного хлопчика з СДВГ. З садочками просто біда... Ми перепробували 7 садків, в яких довше ніж на тиждень дитина не затримувалась... Один садок побив рекорд - 2 години, а потім дзвінок і "заберіть сина, бо він виховательку обізвав". Пережила весь спектр емоцій, від піднесення і надії на краще до повної зневіри. І от нарешті у восьмому садку вихователі виявилися чуйними і знайшли підхід до дитини, навіть якщо він кричить і б'ється. Три місяці ходить кожного дня і жодного разу не дзвонили, щоб я забрала дитину. Звісно, кажуть про проблеми, але в той же час не ізолюють його і не виганяють. У нього з'явилися перші друзі, став спокійніший і вчиться проговорювати свої емоції, обговорюємо конфліктні ситуації і робимо висновки. Також любить бути скрізь першим і злиться, коли не виходить. Але розмови і підтримка вихователів дають свої плоди. У дворі грається зі старшими дітками, вони його прийняли у своє коло і для мене це як бальзам на душу. Звісно, нелегко (а часом просто неймовірно тяжко) встановлювати і дотримуватися кордонів, заспокоїти, донести щось, всадити за заняття, але вода камінь точить. На те ми і мами, щоб бути провідниками своїх дітей. Просто нам самим треба черпати з джерела сили, а в кожної те джерело своє. Сил Вам і щастя!
@@Ladynaska Я також маю РДУГ. Скажіть, будь ласка, чи син приймає ліки?
Від усієї душі дякую Вам за відео!Все що ви сказали в мене відбувається у житті, як я Вас розумію...Від усього серця бажаю терпіння,сили і спокою!Ви чудова мама!у вас все буде добре!
@@nataliiademinska3450 Дякую Вам! Взаємно🤍
Ви неймовірно мудра людина у вашому юному віці. не знаю, як вас підтримати, просто віртуально обіймаю.
Дякую вам за відео, так приємно чути рідну мову!!!!! великих вам сил і моральних, і фізичних!!!!! Щодо вашого відео - навіть нормотипові діти можуть битись, кусатись і вести себе егоцентрично, не те що дітки з особливостями розвитку. Тримайтесь, це важко, але потрібно встояти насамперед заради себе!!!!
Вимушено плануємо переїзд до Польщі, зокрема до Кракова. Може порадите центр чи спеціаліста. Дівчинка, 3.7р. ЗПМР, диспраксія.
@@Pesho4ek Дякую Вам! На жаль, не знаю нікого в Кракові((
Дякую за вашу таку щиру розповідь. Вже два роки почувала себе дуже погано, втратила роботу, будь яку радість в житті. І ось декілька тижнів назад я звернулась до психіатра який виявив депресію і генералізований тривожний розлад. Я відчуваю сильну одинокість проходичи тяжкі часи і борясись за кожну хвилину, щоб пітьма мене не забрала. А ваша історія показала що кожна людина веде свою боротьбу і всі ми потребуємо підтримки і можливості виговоритись. Сил вам 🙏
@@lidiia_s Дякую Вам! Розумію Вас і також бажаю сил!🤍
Обіймаю Вас❤❤❤
Як я вас розумію....
У мене внук4,5роки теж аутист.Мусіли піти в спецсадік,так ,як відношення вихователів у простому садіку було неможливим.У родичів теж хлопчик з таким діагнозом,але вони в Іспанії.Там зовсім друге відношення до таких діток.Там діток привчають до особливих діток,їх вчать ,як спілкуватись з ними і це виховує доброту в суспільстві
Доню, ти неймовірна! Я випадково потрапила на твій канал і залипла, слухаючи твою чудову українську мову. Навіть уявити важко, як тобі зараз нелегко, але потерпи ще трішки, бо діти мають " тенденцію" виростати. Все в тебе буле добре! З такою мамою не може бути по іншому! ❤
@@user-xs9835 Дякую Вам велике!
Обіймаю і дуже розумію🫂 нам вже 12, привіт пубертат😵💫 пройшли та прожили вже багато з того ви що проговорили, важко й досі, хоч прийняття вже прийшло, єдине, що мені дається легко - це вже не реагувати на тих, хто знецінює нас як батьків.
В тебе такі гарні очі😊 Ти чарівна❤
Бажаю перезагрузитись і з новими силами йти далі😊 Здоров'я всій сім'ї, бережіть себе🇺🇦💙💛
Дуже відгукується те що Ви розповідаєте, дякую Вам за це. Дійсно відчуваєш себе не таким самотнім в цій ситуації
Альона, Ви неймовірна мама! В моїх очах Ви просто героїня❤. Люди бувають різні, нічого не зробиш. Колись давно почула слова одного психолога, що батьки для своєї дитини повинні бути адвокатами, а не суддями. Ця фраза перевернула мої погляди. І щараз мені соромно, за те, що я цькувала доньку, яка дуже активна, дуже весела ітд. Неможна кричати в парку , ти заважаєшь, не можна кромко розмовляти в магазині, чи співати в трамваї - ти заважаєшь. В мене нормотипична дитина, нічого поганого не робила, але я постійно думала, що скажуть люди і стримувала її і постійно щось забороняла. А зараз дуже жалкую. Тому, тримайтеся , і нікого не слухайте! ❤. Що стосується "бути першою" у багатьох "звичайних" діток це є. Сьогодні мені вихователька сказала, що моя донька завжди хоче бути першою і кращою і по типу, це не ок, тому, що вона попереду всіх. Розумію, що ваша ситуація інша. Все буде добре ❤
Тримайтеся❤.
У моєї дочки діагностували рдуг вже у 18 років, і зі спектру рас також є присутні ознаки.
І так, моя теж в 1 рік перестала спати в обід. В дитинстві ніби не сильно вирізнялась, все на характер зверталось. Тому звичайно і 1% не було так важко, як Вам.
А от в школі чим старша ставала, тим більше труднощів з'являлося. І як наслідок- не така як всі решта спричинив у неї і тривожний розлад і депресію і дуже чого багато іншого. І так, це психологи, психіатри, ліки...зеайома всепоглинутість лише її проблемами, залежність твого дня від подій та настроїв у її дні..двоякі почуття - від любові до ненависті, бо коли ти не можеш сама нормально жити і не бачиш ніякого світла в кінці тунелю..
Певний період ще й батьки мене ж гнобили що в неї проблеми з навчанням і вихованням, через те що я не так займаюсь. І ще сили йшли на боротьбу з ними і в 1000 раз болісніше ще від цього.
Чоловік зі мною, але навіть він не бачив часом тих деталей, істерик, "сходжень з розуму", глибини її страждань і не відчуває все на такому рівні як я, але все ж зі мною.
Тому сил Вам❤.
І головне навіть якщо відчуваєте спектр емоцій до своєї дитини, серед яких і негативні через втому, виснаженість, постійне нерозуміння та боротьбу, хоч не гнобіть себе за це. (Можливо такого у Вас і немає, і це лише мій власний досвід).
@@i.mykhajlyshyn Дякую, що поділилися! Просто іншими словами описали всі мої почуття. Як раз таки все більше докопуюсь до себе, бо дитину розумію, багато вивчаю інформації на тему як вона бачить світ, і стараюсь дивитись на її поведінку глибше. Крою себе за багато речей, і цього не слід робити, я знаю, та важко(
Як вчителька з ІФО, я рада бачити таку маму! Ви така молодець!!! Такі проблеми з однолітками виникать в будь-якому колективі. Тримайся! Ви усе подолаєте! Вимагайте від школи асистента педагога! В Чехії його обов'язково нададуть.
Ріднесенька, обіймаю якщо можна! Ви така розумна, начитана, інтелігентна людина і дуже красива і щира, як повезло вашій доні, що вона народилася саме в такій сім'ї! Як мама хлопчика з гіперактивністю, щиро вас розумію і здогадуюся через що вам доводиться проходити. Наш хлопчик також в садку кусався і бився і його кусали і били, але жодного разу ніхто батьків не викликав, просто ввечері розказували так-то і так, синяк через то, укус через то і т.д. Звісно це не норма, але всяке буває, діти переростають, навіть такі!!!
@@ЛюдмилаАлександричєва дякую Вам велике! Приймаю Ваші обійми, і я теж розумію, що не тільки моя дитина з діагнозом так робить, це можуть робити всі діти, але суспільство чомусь більше починає тиснути, бо в неї ж діагноз, значить дитина небезпечна для суспільства(
@@alenamulenko100% нормотипові діти іноді таке витворяють і все Ок. Тіки щось уткне дитина з діагнозом і понеслась кобила очеретом.
Тримайся,дівчинко.Твої старання марно не пройдуть.Хоча це нелегко.
В Швеції є державна підтримка. Називаються "підтримуючі сімʼї", це сімʼї, які виявляють бажання брати на вихідні чи за викликом батьків дітей з аутизмом, гіперактивністю до себе. Це може бути навіть тиждень. Це робиться з метою запобігання вигорання батьків. Це оплачує держава.
За те ці двоє маленьких людей виростуть щасливими біля такої Мами як Ви. Ваші зусилля це суперсила❤
Я Вас підтримую і розумію. Я мама сина з рас+ Аспергер офіційно діагнозовано в Польщі. Випадково побачила блог і це відео. Кожне слово, переживання, емоцію я теж проживала і розумію.
Обіймаю Вас, ви така юна - а стільки всього проходите. Така красива, приємна і мудра людина. Бажаю Божої опіки всій вашій сім'ї. Робите важливу просвітницьку роботу. ❤
@@marianailikh6262 Дякую Вам велике за підтримку!🤍
Напевно, ви праві, що ця дитина прийшла туди, де її гідно виховають. Щоб всі такі були мами як ви. ❤ Я от на 36 тиж у свої 28 р первістком і те, думаю, а чи готова я навіть до здорової дитини. Це дуже важко! @@alenamulenko
@@Лілія-л6жЯкщо замислюєтеся, значить готові))) Бажаю , щоб усе пройшло легко й просто. Нехай дитинка народиться виросте здоровою, розумною й красивою. А головне - щасливою)
Тобто в Польщі , те саме ,що й в Україні по відношенню до таких дітей , люди не розуміють і не хочуть розуміти , що поряд живуть такі сім'ї з аутистами , і як їм важко жити з такою проблемою. Маю меньшу доньку в якої була затримка розвитку + епілепсія з 5 років + розлади аутичного спектру і вдиагноз аутизм лікарі не хочуть писати , але це явно видно ,і в спеціалізованій школі вчителі теж помітили .Зараз донці 18 , вона навчається на флориста їй дуже важко , і найважче у спілкуванні ,соціалізація мінімальна , інвалідності не дають , але рекомендують вибирати роботу де не буде людей , що далі , який вихід .......Я зрозуміла одне , той хто не мав хворої дитини тебе ніколи не зрозуміє , коли тобі хочеться вити від безвиході , але я вдячна своїй донці Мирославі , бо я стала витривалішою , сильнішою навіть грубішою , зараз я майже нічого і нікого не боюся , якщо я чогось хочу для мене немає перепон.ГосподьБог дає тобі стільки , скільки ти витримаєш і це є певний розвиток для мене як особистості .Зараз я живу на позитиві , більше займаюся собою , відпустила ситуацію з донькою ( коли їй було 16), я люблю обох своїх дітей , але не зациклююсь на їх проблемах , живу повним життям , чоловік мене підтримує частково , бо виховувала дітей цілком я , він більше фінансував.
Добрий день! Переглянула ваше відео, так як опинилось в рекомендаціях. Ви дуже сильна людина, я щиро вірю що ви справитесь з усіма складнощами в житті, і дуже щаслива що ви не боїтесь про них розповідати. Дякую вам за вашу роботу, ви чудові. Успіхів вам!
@@darynasavytska7660 Дякую Вам за Ваші слова, вони для мене багато значать!
Дуже приємно слухати і допомогти, іншим дітям і батькам . Щиро вдячні за вашу поміч. Дай Бог Вам сили,здоров'я і підтримки хороших людей!!! Все буде добре!!!❤
Доброго дня😊 випадково ютуб запропонував ваше відео (бо дивлюсь, скоріше слухаю, поки працюю, багато різного). Подивилась задля розширення уявлення про такі речі, як аутизм, це дійсно корисно - підіймати такі теми в суспільстві. Нажаль, більшість людей досі абсолютно нетолерантно відносяться до різного роду діагнозів, або особливостей тіла чи психіки. Це факт. Бажаю вам величезного терпіння, але ще більшої - любові до цієї дитини. Тільки любов і прийняття допоможе з цим жити. Думаю, це дуже важко - під натиском суспільного несприйняття не почати теж дивитись на доньку очима засудження, а не очима люблячої мами...
@@pollin4732 дякую велике за Ваші слова! Все так, треба бути сильною і не зʼїхати з розуму, щоб дарувати любов дитині
Нехай вашу дитину будуть шкрябати, а ви будете толерантні.
Раніше таких дітей ставили в куток і агресії було значно менше. Діти слухалися маму, а не крутили саме нею, а потім іншими. Дитина, скоріше за все хвора, потрібен дитячий психіатр.
@@talagoncharova-starlife-9269 ви зовсім не розумієте, що це окремий діагноз, а не примхи і поведінка. За вашою логікою, людина, що народилась без ніг - не ходить, бо лінива, а не тому шо ходити нічим.
@@talagoncharova-starlife-9269 Пані, зараз Ви демонструєте тупість, от чесно! А хто ставив діагноз, часом не психіатр? Звичайно що психіатр, ніхто більше не має права і компетентності ставити такий серйозний діагноз. Це по-перше. Мою дитину теж кривдили, я не влаштовувала істерики, бо розумію, що це малі діти. І по-третє, Ви хоч коли-небудь намагались поставити аутиста в куток? А як буде виходити, бо не розуміє вас, що тоді, бити? Але це вже вибачте кримінальна відповідальність!
@@talagoncharova-starlife-9269
Так, треба бути толерантними. Раніше ви дітей з нейровідмінностями не мали «щастя» зустрічали у суспільстві (не рахуючи легких розладів, яких нещадно піддавалися «куткам» в садочках і знущанням в школі). Дітей з перспективами нормального життя просто закривали у неврологічних відділеннях і психлікарнях. Просто сортували, а не надавали допомогу і шанс нормально жити.
Тому заради Бога, залиште поради про кутки. Он ціле покоління, типу нормотипових, по психологу мають.
Рідко пишу коментарі, але прочитане треш. Маючи двійнят з явною затримкою розвитку, стереотипією (для Вас це мабуть теж кутами лікується 😅), хочеться щоб Ви свою думку про виховання дітей комусь іншому надавали, а не цій мамі.
Сил вам,сил і Божої підтримки, дуже прикро чути про людей таке 😢,але це абсолютна правда.
Тиск з усіх боків,одним словом,підтримую вас морально,буду молитися за вас і дитину,що в моїх силах зроблю
@@НаталяРябушко Дякую Вам!
Дослухала до кінця, стільки всього відгукується, дуже правильні підбрані слова. І хоч у мого не аутизм оце от "встав не з тої ноги і починає смоктати твій ресурс" це іноді за 5 хв може спортити весь твій день і спростувати все добре, що ти надбав за ніч відпочинку.
@@ЛюдмилаАлександричєва Розумію Вас! Дякую, що поділилися, для мене це важливо
Я вас розумію. У мене дитина також з РАС. Важко одній все це тягнути. Бо немаю можливості відпочити від дитини. Реально бувають моменти, коли хочеться його кудись віддати. Щоб вийти із стану постійного стресу. Але кому моя дитина потрібна? Тільки мені. Але ж і я таке не планувала.
@@InnaKyivUkraine І я Вас розумію🥺 такі самі відчуття маю часом
@@alenamulenkoа як ви дізналися що рас? Відстає в розвитку? А може дитина добре говорити, але боятися інших дітей і істерики заводить?? Від інших дітей тікає, а йде наприклад до їх мам на площадке?. 2,8 вік.
@@Deer-dk9jwв РАС входить дуже велика кількість станів. Від яскраво виражених до майже не помітних. РАС ставить психіатр на основі тестів, опитування батьків і спостереження за дитиною. Дитина може бути на перший погляд нормотиповою, але мати деякі ознаки РАС і навпаки - явні ознаки аутизму можуть бути просто особливостями характеру. Якщо вас це насторожує, зверніться до спеціаліста. Моєму сину 2,2, є ознаки РАС, діагноз аутизм не ставлять, але корекцію ми почали вже, бо боюсь втратити час.
Дякую вам за всі озвучені в цій розмові проблеми і за вашу силу. У мене хлопчик, 11 років, маємо діагноз СДВГ, поміняли три садочки і дві школи поки не зрозуміла ,що наших діток ніхто і ніде не терпить бо вони всім заважають. Зараз дуже жалкую що так старалася його соціалізувати через систему освітніх закладів. Дуже їм там погано, їх ображають і діти і дорослі на жаль. Ми через це все проходили, мені це все дуже болить. Я вас розумію і підтримую, не звертайте увагу на людей ,які вас не розуміють. Вони навіть поняття не мають з чим ви боретеся щодня🎉🎉. Пишу це не тільки шоб підтримати а щоб самій зрозуміти, що таких ,як ми багато. Нам мамам таких діток, дуже потрібна підтримка але поки її не має. Тому хоч так, підтримаємо один ,одного😂😂. Зараз ,я перевела сина на дистанційне навчання і 5 кл, ми вчилися вдома, у цьому є багато своїх проблем, але це хоч трохи звільнило мене від постійного тиску вчителів і вихователів. Вчиться він навіть не погано, без особливого бажання але краще ніж у державній школі. Бігає під час уроків, стрибає, ходить, на місці сидіти йому дуже важко, але я йому дозволяю, бо я розумію його стан а вчителі ні. Ще раз дуже вам дякую, і бажаю нам , мамам не нормотипових діток, терпіння і розуміння оточуючих. На справді ,це дуже важливо , бо дуже складно. Всім добра.
Іноді на думку спадає історія наших предків, коли діти виховувалися в сімʼї , без усяких садочків і , навіть шкіл, бо була можливість отримувати домашнє навчання ( нажаль, не у всіх).
Держись девочка у моей дочке тоже такой особенный ребёнок я знаю как это тяжело желаю тебе терпения и сил все будет хорошо бог все видит и поможет
Дякую, що ділитеся. Я прозріваю від ваших описів. Людині далекій від материнства такої дитини важко уявити пекло, яке ви проходите. Я буду тепер більш толерантно ставитися до таких дітей. Хоч я і раніше в принципі їх не гнобила, але тепер буду більш усвідомлена.
Ви неймовірна мама і жінка, впевнена, у вас все вийде❤️
Наснаги, терпіння і Божого благословення❤
@@ЕленаЕвраева Дякую Вам велике!
Ви не одна! Нас багато, ми впораємось, радість в дрібницях, вчуся помічати. А діти всі кусаються, і нормотипові теж. Обіймаю вас ❤
@@ОксанаЯцкова-б8б Дякую Вам♥️
Я живу в сша, моя дитина до 2х років проявляла себе трохи вутистичної поведінки. Тут є спеціальна програма, яка починається із діагностики дитини. Збирається група професійних людей (логопед, психіатр, психолог і представник спец держзакладу). Вони проводять співбесіду з дитиною при наявності обох батьків. Досліджують поведінку дитини. Не враховуючи є діагноз або ні (тому що діагноз може бути пізніше встановлений або ні), ставлять дитину на облік і спостерігають її за програмою earlier step. Якщо дитина з діагнозом аутизм або щодо інше, її відправляють в загальну школу але спецклас, за срец програмою для таких дітей. Якщо дитина виявляється з часом здоровою. Вона також "стоїть на обліку", і вона потребує більше уваги вчителя, більший час на здачу тестів навіть до дорослих класів. Вона також потребу (Якщо не дуже добре здала тесты по закінченню школи) безоплатно літню школу 60 днів. Я до чого це веду, держава тв освітні служби України повинні мати такі програми. Сподіваюсь,що це здійсниться. Мила матуся, дай тобі більше сил, я ж бачу, що немає Вам підтримки держави...( Що робити? Петицію у Верховну Раду про винахід освітньої програми для дітей дітей з аутизмом. Закладення в держбюджет коштів на це. Що Ви думаєте про це, люба мама? Якщо Ви почнете про заклик до цього, багато сімей Вас підтримує, впевнена! А там дивись і зміни гарні почнуться. Я Вам бажаю здоров'я, мудрості, сил і багато любові! Птшаюся Вами! Але дивлюсь на Вас, і розумію, що Ви один в полі Воїн...(
Нехай Господь допомагає Вам.Такі дітки прагнуть прихильності, ласки, неймовірної любові батьків.Побачите,Ваша донечка виросте чудовою людиною.
Дуже дякую за відео. Особливо за думки про виснаженість та про нерозуміння суспільства. Я теж живу в такому стані, і це дуже, дуже важко й боляче. Тебе ніхто не розуміє, а ти розумієш, що полегшення не буде. Ви прекрасна мама, дуже розумна дівчина. ❤
Підписка! Дякую, шо Ви все говорите. Як би там не було, але Ваши відео викликають у мене позитив. В мене близнючки, обідві, агресія більш меж ними. Багато писати не буду, але ж ділюся, шо буває і ще складніше. Прошу Вас тримайтеся, я вірю, шо в нашіх діток все буде добре, тому шо в них є ми і ми їм допомагаємо, як можемо.
Хочеться просто обійняти…
Знаю, що таке, материнське вигорання, коли не належиш собі і здається, що так буде вічно.
Хочу втішити, що все-таки так не буде завжди, зараз час, коли, ви активно і багато сієте, це забирає сили, але буде також і час плодів. 🤍
Випадково натрапила на Ваш канал❤
Просто обіймаю вас!
У мене теж донечка з аутизмом, їй уже 9 років. Ви озвучили усі мої думки і почуття.
Нещодавно, виявили аутизм і у мого 2-річного похресника😢
Тримайтеся ❤❤❤
@@knittingmagic Дякую Вам за підтримку! І Ви тримайтеся♥️
Добрий день, Альона ❤
Спавчуваю, подумки обіймаю. Дуже вас розумію.
Я теж самотня мама дитини з аутизмом. Моє життя повністю присвячене сину і це супер складно.
@@olyundrik Розумію Вас! І також обіймаю🥺
Дай Бог Вам і всі сім’ї здоров’я, терпіння і позитивних змін в поведінці доньки ! Ви відкрито ділитесь дуже болючими проблемами, розбираєте причини і стараєтесь ,,донести ʼ до доньки як робити не можна і захисти іі ! Скільки сили треба для цього ?!❤️🩹Обнімаю Вас ! У Вас виходить , Ви справитесь! 🌸🌾🌺
У мене немає ще дітей, але я в шоці як ви витримуєте...❤
Почитала деякі коментарі і вкотре переконалася наскільки суспілство в більшості деградоване і агресивне. Тут не тільки на дитину ресурсу потрібно вагон, але ще і на те, щоб відбиватися від таких мразот. Просто люди не усвідомлюють своєї неповноцінності, але зливають агресію на не схожих на них дітей і їх матерів. Бо відчувають слабкість
Послухала ваше відео, хочу поділитися нашим досвідом садочка, звичайного державного закладу. У нас інклюзивна група, є ряд діток з особливостями розвитку, і першочергово, що хочу зазначити - це кількість педагогів, які працюють у групі (вихователь, помічник вихователя, няня + психолог). Ви очікували підтримку від виховательки в якої більше 20 дітей у групі, вона не може «вимкнути» ставлення, бо в неї також величезне навантаження. Ви втомилися, це зрозуміло, навіть здорові діти виснажують, але потрібно одразу обирати заклад, де вміють працювати з такими дітками. Я захоплююсь нашим садочком і вихователями, які змогли вибудувати навчальний процес, де малеча себе комфортно почуває. Тому єдине, що хочеться побажати - знайти заклад, де будуть знати як працювати з вашою донечкою.
@@strongenough8511 Дякую що поділилися! На справді донька в гарному садочку, він маленький, там всього три групи і дуже багато педагогів, в тому числі спеціальних. Я говорила за перший садок державний, там так, 25 осіб на одну виховательку, це важко вивезти, тому претензій до того закладу ніяких не маю, там хороший садок. Тут просто так склалося, що спеціалісти, в тому числі психолог, пішли у відпустку, я не знала, що так на довго. Тому вже знайшла приватного психотерапевта для доньки і ми працюємо.
Захоплююся Вашою мудрістю, витримкою, силою. З дітками буває непросто, і меганепросто з особливими дітками. Хай Ваша сила і терпіння ніколи не покидають Вас!🙏 Мабуть, легше 5 дітей виростити, аніж займатися особливою дитинкою 🤗
Обіймаю. Ви маєте говорити, ви маєте право бути почутими, ви маєте почуватись, що не одні і розраховувати на підтримку. Хоча б моральну. Я вірю як важко, я ставлю себе на місце і не знаю як витримати таке навантаження постійно. Дуже хочеться вам допомогти
@@IrynaLevytska5660 Дякую велике! Ваші слова це вже велика підтримка насправді
Ви просто молодець і терпіння Вам. Дай Боже, Вам щоб суспільство стало більш розумнішим до таких діточок😊😊😊😊
Терпіння вам, сили. Дякую що ділитесь .
Стосовно інвалідності, ми теж раніше так думали. А в цьому році, нарешті її таки оформили. Пройшли 7 кіл пекла, але, добилися свого. Щоправда, ми в Україні
Сил Вам і терпіння,моя хороша. Я не маю дитини з рас,але прониклась Вашою історією та розумію ЯК Вам важко.
@@ГолубьЖора-ф6м Дякую Вам🤍
Ви чудова!!!
Сил Вам і терпіння❤
@@ItsMy-d8v Дякую!🤍
Я Вас дуже розумію. Мені у 8 років стало набагато легше. Терапія та всі зусилля дали свої плоди. Вам важко, але буде краще. Обіймаю Вас.
Дякую за розповідь, за те, що поділилися❤
Зараз дуже багато дітей з рас. Вважаю що має бути більше допомоги від держави, як періодичні візити психолога до садочків, консультації вихователів та батьків ( усіх батьків не лише тих хто виховує дитину з рас , всі мають бути інфонмовані, це навколо нас , а тому стосується всіх)
@@ТатьянаКоваль-с4г і не тільки зараз, РДУГ і РАС були завжди, раніше діагностики нормальної не було. Це навіть доводити не треба, просто гляньте на процент людей, діагностованих вже у дорослому віці. Хтось на пенсії дізнається про свою аутистичність, наприклад. Так, навіть не те щоб допомога, а повне переосмислення системи навчання, і звичайно доступна психологічна освіта для всіх людей.
не маю дітей ще, але трохи досліджую цю тему і розумію, що загалом батьківство/материнство то є важко, а коли дитя з особливостями важко уявити як воно.
тему про вигорання і роботу над психологічним здоров'ям дуже важливо піднімати, щоб люди довкола розуміли
ви молодчина!
@@ksiuha6216 Дякую за підтримку! Це так, я за чесність
Відкликнулось кожне ваше слово. На днях моя чаша переповнилась, на мене просто нахлинула хвиля жалю до себе.. ми були в бассейні, і там була крім моєї доньки лише однна дитина, і моя дуже хотіла її роздивитись. Вона побігла до неї, а та злякалась. Її батько якось емоційно так відреагоував. Я вибачилась ,забрала доньку і ми пішлі на інший бік. Чепез хвилину, донька знов пішла в їх напрямку, але я одразу її завернула (до них було метрів 5), батько почав на мене кричати, що моя дитина лякає його дитину, і щоб навіть близько не підходили. Я кажу - ио ми і не підходили, це басейн доя всіх. І так повторювалось ще 2 рази, як тільки моя донька виходила з кутка і намагалась кудись йти (не до них навіть!), він вскакував і кричав. Покликав охорону, у моєї доньки почалась істерика, він кричав - подивіться що вона робить!! Чужі люди почали казати - та вона ж нічоготне робить!! І тут звідкілясь прийшла мама, і говорить до цих людей (хоча її взагалі там не було)- я - мама, і я не можу дивитись, як моя дитина плаче!!!
В мені щось щірвалось як ліфт в шахту... її дитина навіть не плакала, а мою дитину кожен день розриває на тисячі шматків... вона плаче днями, вона страждає, вона не розуміє, вона проживає цей день сурка знов і знов... а я, як мама, дивлюсь спочатку на це, а потім сама плачу пів ночі. А виявляється, можна і от так жити... я зненавиділа всіх навколо..
@@tyapula Дуже Вас розумію, і дуже шкода що Вам довелося таке пережити🥺 я знаю як це, коли розривається серце від безсилля( в цій ситуації неадекватними були ті люди.
Покидьки є скрізь, забийте на них. Нашій доньці 4 роки, дуже активна, слово «ні» розуміє погано, є істерики. Спочатку я включався у всі такі речі, а потім почав це відпускати, дружина допомогла. Зараз також не просто, але відношення моє особисте вже інше. Якщо щось у Вас трапилось кажіть: «вибачте», або «вибачте моя дитина аутист» і все.
Ви нікому нічого не забовязанні багато пояснювати!!!
А якщо хтось наводить нереальний кіпіш, то скажіть їм хай підуть до військових без рук і ніг, та скажуть що їм не подобається коли поряд з ними інваліди.
Я завжди собі кажу, що є діти набагато з гіршим рівнем розладу, для когось наша дитина є мрією в порівнянні з кимось, та те що аутизм не у мене, а саме у неї і вона з цим живе а не я.
Інколи це допомагає😀
В Україні враження що аутизм це встидно і батьки не визнають що їх діти аутисти і потребують допомоги/ лікування, спеціального підходу.
Але путчистів так само багато як і всюди.
Нам теж рік тому поставили аутизм, розумову відсталісь, диспраксію і сказали що вона ніколи не буде нормальною, і в нас не було зовсім мови, з 1 року в нас ще цукровий діабет . Ні хвилини не вагалася прийняти це чи прийняти, я просто почала з нею працювати, багато купляла курси логопедів, пішли на заняття з нейропсихологом, логопедом, відвідуємо групові заняття і дуже багато дома займаюся, наразі нам 5.8 ми рахуємо, знаємо алфавіт, пишемо і багато чого знаємо і почалася з'являтися мова потроху ну ми стараємось. Так 95% це моя дитина і її майбутне. Хочу сказати аутизм це не вирок, з ним можна боротись, це не хвороба, а стан який можна привести в норму
@@МирославаГаврилова-ж6я 100% з Вами погоджуюсь! Ви дуже сильна! Дякую що поділилися🤍🙏
@@alenamulenko з поведінкою тех були проблеми і себе царапала і била, все швиряла і мене била, наразі це все відпрацьовуємо і набагато меньше всього цього, перепрошували багато ліків, і зупинилися на тому, що ніяких ліків і все пішло вгору. Бажаю вам терпіння, бо його потрібно багато
Ми теж відмовились від ліків, це пішло на користь. Постійно займаємось з психологом, сенсорним терапевтом і плануємо басейн. Працювати і не здаватись!
Як гадаєте що могло стати тригером такої хвороби? Є спадковість? Чи може якісь неправильні дії під час пологів? Що може вплинути? Щоб на майбутнє не мати таких проблем.
@@IrynaMiskevych Ну по-перше зрозуміти, що аутизм - це не хвороба, його неможливо вилікувати. По-друге, вченим на сьогоднішній день ще досі незрозумілі причини цього розладу. Немає одного гену, який відповідає за аутизм. На момент вагітності ніякі ДНК тести Вам його не покажуть.
Я народилася в Радянському союзі, в якому до 1989 року офіційно такого діагнозу, як аутизм, взагалі не існувало. Усім діткам, навіть до розпаду СРСР ставили діагноз "дитяча шизофренія"
Моя бабця померла, коли я була мала, а мама сама була хвора на шизефренію. Ці дві хвороби пов'язані з розладом психо-неврологичного спектру і я б не назвала взагалі їх хворобами, але особливостями притаманими їх власникам. Тому що такі люди для себе цілком є нормальними, але особливими до суспільства. Історія показує, що більшість генієв були таки "особливими" людьми. Дорослішати у соціумі нам не легко, але все це можна подолати.
Я люблю постійно чомусь вчитися і навчилася жити так, щоб мені було зручно. Зосереджуйтесь на тому, чого хочете досягнути і не переймайтеся тим, що не можете змінити.
Я вже звикла бути незрозумілою суспільством. До 30 років то були великі комплекси, зараз мені байдуже, не маю потреби виправдовуватись чи пояснювати.
Суспільство, де йдуть постійні війни, хіба є здоровим?
@@tinaczka Згодна з Вами. Суспільство хоче «переробити» всіх нейровідмінних людей під себе, замість того, щоб зрозуміти і навчитися комунікації.
Я мати хлопчика з інвалідністю видимою 1 група підгрупа А. Але суспільство не сприймає, ні, вони вважають що це нормальні діти і у всьому винна мама. Як я Вас розумію, сили Вам,витримки.
Обіймаю вас і підтримую❤
@@anupamsahraga5291 Дякую Вам🤍
Я вас розумію, моїй донечці 5 років, у неї РДУГ і алалія, дуже боляче дивитися , як вона тягнеться до дітей, а вони її ображають і відторгують, або спеціально починають з неї глазувати а їх батьки ніяк на це не реагують, типа норма. Слухати від інших, що не так виховуємо , що треба з дитиною займатися, ці поради бісять дуже сильно, бо стільки сил скільки вкладають батьки таких дітей в їх розвиток, батьки нормотипових дітей не роблять і на 20% .Також часто скачуюсь у депресивний стан, тому що повсякдневне життя, це суцільний день Бабака.
Удачі вам, витримки, сил, все буде добре, завдяки нашим зусиллям.
@@user-pja19 Дякую Вам! І я Вас дуже сильно розумію, згодна з кожним словом. Терпіння нам🙏
Хотіла написати. Показувати дітям що мама сумна це нормально. Тобто якщо мама не завжди буде щасливою і веселою це нормально. Це ж не означає, що ви перестає те любити дитину.
Дуже хочу вас підтримати,але навіть не знаю як правильно підібрати слова. Ви молодчинка! Вірю що ви зі всім справитеся!
@@ХристинаМарциняк Дякую Вам, тільки розумінням власне і все) чим більше людей буде усвідомлювати, що ми живемо у світі нейрорізноманіття і є люди у яких мозок функціонує в інший спосіб і це нормально, то жити буде легше, всім.
Знаєте, наш світ дуже дивний! Ми думаємо, що діти з аутизмом не такі, а може вони такі, а не такі ми! Вони точні кращі за багатьох без аутизму! До речі, Ілон Маск теж має синдром Аспергера - один з проявів аутизму!
мне очень жаль что в Польше таким детям так относяться .мы живём в Израиле и тут да дают инвалидность аутистам не важно с какими нарушениями лёгкими или тяжёлым. дают помощь материальную каждый месяц до 18 лет,идут в армию и служат 3 года,учиться на врачей юристов мед сестёр.в садах и школах к ним прикреплён человек который ходит за ними тенью и вмештваеться только тогда когда есть конфликтные ситуации.человек этот проходит обучение у психолога который тоже прикреплён за этим ребёнком.конечно же есть свои нюансы как мален.заработная плата таких людей и не все ходят идти работать тенью но всегда можно доплатить ,но искать долго приходиться.есть также сады для уатистов но на них очень большой спрос,они бесплатные и очень хорошие .тут делается все возможное чтобы эти дети влились в общество и приносили пользу.в армии есть отдельная часть только с аутистами и они внесли огромный вклад в этой войне,у них очень специфический склад ума,наши генералы благодарны им и это знает вся страна.так же проводиться исследования на эту тему и все желающие аутисты могут в них участвовать по собственному желанию.они ходит голосоввть ,жениться и заводят детей .ведут жизнь обычных детей,но это все только потому что такими детьми в детстве занимались а не кидали их на произвол.очень жаль что не во всех странах так.ведь можно так упустить новых моцартов менделеевых и эйнштейнов.
Скоро ( уявіть собі, так , дуже скоро) , Ваші діти підростуть . І Вам обов’язково буде легше . 99,9% , що Ваш син не буде « особливим» ( бо він вже зараз цікавиться сестрою). У Вас зʼявиться час на хоббі та власну « територію». А , у доньки буде поруч брат, що дуже важливо на майбутнє.
«Високо функціональні» аутисти здатні отримати освіту ( навіть, вищу ) і соціалізуватися .
І , ніколи ні перед ким не виправдовувайтесь, просто ввічливо припиняйте спілкування. ❤
Дякую за відвертість!
Розділяю ваші почуття та обіймаю 🫂В мого сина аутоагресія, я намагаюсь згладжувати ситуації-подразники, але розумію, що суспільство не може повністю підлаштуватися під мою дитину. Тим людям, що негативно з повчаннями реагують на поведінку малого я посміхаюсь і подумки показую середній палець😅 можливо це дитяча реакція, але це мене трохи рятує.
@@muaknits Так, я теж так роблю часом) але все одно треба про це говорити на широку аудиторію, вивчати в школах, щоб інформація про нейровідмінності була зрозуміла всім, а не робити з цього трагедію і намагатися вижити таких людей із суспільства.
Дитинко ,тримайся. Нехай Боженька тобі допомагає.
Подяка за відкритість, це підтримує інших батьків
Шо я ще можу сказати, як хтось сказав, ми потрібні тільки собі, тому я вважаю, що на реакцію суспільства треба незважати, тому, що саме на данному етапі це неважливо саме для Вас, для Вас важлива саме Ваша дитина і Ви...одна з моїх дівчат вже на визоді з РАС, має діагноз (папірчік), а приходить сьогодні з садка і каже "мені тебе дуже шкода"...це вихователю шкода, бо дитина кагляє, а мати-собака принесла довідку від відатного педіатра міста, шо вірусу нема
В садочку діти кусаються і б'ються.Звичайні,без аутизму.Особливо маленькі(ясельна- молодша група),бо їм вдома все дозволяють і вони там- центр Всесвіту,а в садочку їх багато.
Дивує поведінка вихователів,які по будь- якій дрібниці кличуть маму і вимагають забрати дитину.
Бо в суспільстві є стереотипи: якщо дитина нормотипова, то якась така поведінка - це норма, це ж діти.. А якщо у дитини діагноз, то така ж сама поведінка вже викликає більшу негативну реакцію автоматично.
Хай Бог вас помогает мир и любов вам ❤
Ми зараз у Норвегії. У садочку 1 вихователь на 3 дітей до 3 років, і 1 вихователь на 6 дітей 3-6 років. Це також полегшує перебування дітей у садочку, полегшує працю вихователів.
Це як стіна яка падає і намагаєшься її втримати
Нормотипові діти теж бувають агресивні. це неправильна комунікація з боку вихователів. По відношенню саме до дитиниз РАС. Якщо дитині буде некомфортно у садочку, вона буде битись, бо тоді викликають маму і забирають дитину додому - і це ще один можливий момент. Просто хочу вас обняти.
Випадково натрапила , теж веду ютуб канал , буває що бракує часу на нього з дитиною , але це те що мене надихає не здаватись і такі люди як ви 🫂❤️ обіймаю вас!
@@Philly_by_Nata Дякую♥️ і я Вас обіймаю!
Моєму суночку 4 роки і у нас також на жаль аутизм, живу в Польщі в Кошаліні . Розумію тебе на 100% , дуже тяжко - діагноз наш триває вже рік , чергі величезні до всіх . Хотіла б зустрітися з вами особисто. :) Все що говориш я все пережила і переживаю і на жаль підтримкі не маю :(.
@@wikakardel7402 Розумію Вас дуже🥺 маю надію, що буде така можливість!
У сина мого кума виявили аутизм. Змінився сам кум. Він став відсторонений, зверхній і озлоблений. Спілкуватися дуже важко. Не знаю на скільки мене ще вистачить. І ще я розумію що діагоз аутизм дорослим не ставлять і майбутнього у дитини не буде. Це прикро.
@@burmushka74 так, на жаль, не всі батьки можуть прийняти діагноз дитини. Це справді прикро, бо майбутнє дитини як раз таки в більшій мірі залежить від батьків. Хто не прийняв і не намагається зрозуміти дитину - буде всіма силами робити з неї «звичайну», а «звичайною» вона ніколи не стане, тільки замкнеться в собі і окрім аутизму будуть ще якісь психічні розлади вже через виховання(
Де не ставлять дорослим діагноз аутизм? Навіть, в Україні вже доконали батьки та активісти МОЗ.
Ви не уявляєте, як я розумію ваш стан. Маю сина, йому 3 роки, діагностували РАС. Маю підтримку навпаки тільки від чоловіка, від батьків і свекрові ніякої. Свекров взагалі вважає що це наша провина, що він не розмовляє, бо ми з ним, на її думку, не займаємось. Хоча я займайюсь постійно.
Окрема історія, це істерики сина, після яких хочеться викинутись з вікна. Коли він починає спочатку кричати так ніби я його б'ю, качатися по землі. А потім кидатись на мене, впиваючись нігтями мені в шкіру з усієї сили, або кусати так, що здається зараз відкусить шматок шкіри. Плюс б'є ногами і руками, тягне за волосся, яке видирає шматками. Після такого я навіть плакати не можу, просто лежу і дивлюсь в стелю...
@@Viktoria_Reut Розумію Вас дуже!🥺 Моя свекров приїхала до нас у Польщу, навіть слухати нічого не захотіла, сказала я все вигадала та й поїхала додому і більше з дитиною спілкуватись чомусь не хоче, не може прийняти, напевно, що донька «не ідеальна» по її міркам.
@@alenamulenko Залишається нам тільки триматись як можемо🙏 Бажаю вам сили подолати цей складний шлях😔
@@Viktoria_Reut Так! Сил нам🙏
Коли починається істерика допомагає відро води. І зразу стає як шовковий. Жорстоко але дієво.
@@СМРТК сподіваюсь, у Вас дітей немає, Пані😳
Мою 3''річну доньку кусала дівчинка Ілона, бо моя не хотіла щоб Ілона їй коси плела і годинами чесала волосся . Я тоді не знала, що Ілона аутист. Ніхто незнав. Знала тільки, що від неї страдають всі діти в групі.
Якось в грудні під час Николая, зранку, в садку, я Ілоні сказала, що св. Николай не тільки не принесе їй подарунки, але ще й її маму забере і подарує другій дівчинці, чемній. Сказала, і пішла до дому.
Та Ілона таку істерику зробила, що вихователі мусіли дзвонити до її мами. Але.. З того часу Ілона перестала кусати дітей. І тільки через 4 роки, коли вона була в 2 класі їй поставили діагноз.
Я до чого веду. Ми, посторонні не зі зла такі.. Ми не знаємо і не можемо розуміти все і всіх навколо. Я колись пропонувала солодощі приятелю у якого був Цукор. Діабет. Я поняття немала що це таке. А він мовчав і мовчки обіжався на мене. Люди, треба повідомити про себе! Ніхто навколо не є телепат, язик є щоб розмовляти а не тільки їсти !!!
А є діти які олівцем хочуть око у другої дитини виколити. Треба попереджати..
@@elenas.d.9150 як би Ви в Польщі сказали «забере твою маму і комусь віддасть» чужій дитині в садочку, то скоріш за все до Вас би завітала поліція.🫤
Ви неймовірна❤
@@СвітланаПолякова-я9ш Дякую Вам🤍
Дівчино, якщо вам психіатр офіційно поставив діагноз аутизм, це автоматично ви можете оформлювати інвалідність . Ближче до шкільного віку ви це зрозумієте.
У мене нормотипова дитина і я намагаюсь бути гарною мамою і майже кожен день приходить момент коли я виснажена і я завжди думаю про мам у яких діти з якимись вадами, чи хворобами.
Я не уявляю як ви справляєтесь. Я кожний день подумки ставлю вам памʼятники, від усього серця бажаю щоб вам і вашим діткам зустрічались найкращі, найдобріші люди на вашому шляху. Щоб ви відчували підтримку суспільства.
Ви дуже велика МОЛОДЕЦЬ!!!
І робите все правильно.
Дуже Вас розумію, бо маю таку саму ситуацію з дитиною РАС в Польщі. Ще додатковою проблемою є мовне питання ☹️
@@DBut22 І я Вас розумію, дякую велике!🤍
Вам би в Іспанію… 😢 в Польщі все набагато важче, невимовно важче, в тисячі разів
Якби був ще й тато - то було б ще важче, бо йому теж потрібно приділити час, якого немає.
Біль душі. Співчуваю. Розумію.
Випадково натрапила на ваше відео. В мене нормотипова дитина, але теж буває кусається чи бʼється в садочку, хоча ми мільйон раз пояснюємо
Вихователі ввечері розповідають що трапилося, але жодного разу не викликали забрати дитину.
Розумію, як вам та ситуація неприємна з усіх сторін
Те, що дитина робить в садочку, відповідальність вихователя, а не мами, якої немає поряд
Я в шоці, яке до вас ставлення ( мені дуже шкода
Ви дуже крута мама, і видно, що справді розбираєтеся, що почуває ваша дитина і намагаєтеся її зрозуміти
Її
Уявляю, скільки то роботи над собою і роботи з дитиною, і звісно, що нормотипові діти не потребують таких зусиль
Те, з якою любов’ю ви розповідаєте про свою донечку, тільки підкреслює, яка ви крута
@@InnaSemkiv-t7p Дякую Вам велике за розуміння і підтримку!♥️
Я просто хочу обійняти Вас і побажати трохи здорового пофігізму до суспільства та більше любові до себе. У мене син 6 років РАС. Ми пройшли довгий шлях задля подолання агресії у садочку, це був просто треш. Зараз ми двоє щасливі що цей етап завершився. А тепер пробуємо піти в школу, нові виклики але я вже трохи підготовлена. В моменти коли мені важко я роблю не дуже корисно бо син дивиться ютуб кідс і грає ігри на планшеті а я спокійно їм на кухні, або співаю, або танцюю, або просто плачу, коротше прислуховуюся до свого тіла. А кожен мій ранок починається з подяки собі та слів любові до себе перед дзеркалом, дуже допомагає отримати трошки ресурсу. Ну і я ще багато ще можу розказати 😅 але тут не про мене 😊
Я хочу сказати, що Ви найкраща мама для своїх діток, така красива, розумна, винахідлива і відповідальна. Любіть себе, даруйте собі хоча б трошки більше часу. Я знаю, це важко спочатку.
Ви - Свята Жінка.
Коли Вам хочеться плакати , думайте про те, що ми не можемо всього змінити, а лише навчитися розуміти свою дитину, спілкуватися з нею , як би важко нам не було перебудовувати свій мозок, який звик до іншого спілкування та мислення. Мабуть, наше сприйняття ситуації - це половина вирішення проблеми. ❤
@@Elena-rg1zb так, от я і зайнялась собою, і як виявилося, маю РДУГ. Мені легше, тепер я розумію краще себе та свою дитину)
Яка мама молодець тримайся