ДІЄТИ, ПЕРЕЇДАННЯ і ТРИВОГА: розлади харчової поведінки - як їсти без вини/ПАЛАЄ
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 1 ต.ค. 2024
- Як зрозуміти, що стосунки з їжею стали нездоровими? База про РХП, дієти, переїдання, апетит та любов до власного тіла.
Перемагайте англійською разом з Green Forest!
Деталі та онлайн тест для запису:
bit.ly/3ITcE0L
А також підписуйтесь на TH-cam канал школи. Тут багато навчальних відео.
/ greenforestbest
***
Підтримайте нас лайком, коментарем та тут:
mono bit.ly/3HNxEn9 (5375 4115 0604 6296)
patreon / palaye
PayPal palaye2111@gmail.com
Емма Антонюк- / emmocean
Яна Брензей- / yanabrenzey
TikTok / nam_palae
З питань реклами: / sorochechkin
***
Олексій Удовенко www.tiktok.com/ @oleksiipsy2929
Уля Станіславська / @ulastanislavska
Це хто просить не співати рекламу? Співайте, будь ласка, це мій улюблений сінгл, чекаю 10-годинну версію)
+++
Ага. Підтримую)) Це ж ютуб)) не подобається - перемотай😅
Менi цiкаво. Хоч якись ... який просить 10 годинну версiю послухав хоч одну до кiнця, всi 10 годин?
@@Ewer_ Йой, я так дивлюся, з поняттям іронії Ви не знайомі...
Дякую Вам, дівчата, за те, що Ви вирішили присвятити випуск такій болючій для величезної кількості жінок темі; для мене вона також болюча і дуже особиста.
Я живу з РХП з 11ти років. Ви знаєте, багато підлітків різко набирають вагу у цьому віці, я не виняток. Але мої однокласники почали мене травити: мене били, обзивали жирною та страшною, злобно сміялизя і кепкували з мене, заганяли в куток. Хлопець, який мені дуже подобався, не соромився називати мене "найпотворнішою дівкою в класі", коли розмовляв з іншими хлопцями, а сиділи вони прямо за мною.
І я схудла. Спочатку непомітно, потім сильно, мої рідні та подруги почали робити мені компліменти, а мені було мало.
Вже літом при зрості 163 см я важила 25-27 кг.
А потім почалась жахлива травля через надмірну худорлявість, ще пізніше - через набір ваги тощо.
Зараз мені 23, я важу 42-43 кг. Я чудово виглядаю, доволі тендітно, в мене чудовий хлопець і друзі, але в голові я рахую калорії, іноді відмовляюсь від їжі, коли хочу їсти, іноді з'їдаю забагато та відчуваю за це провину.
Я зважують після кожного прийому води та їжі і в душі радію, коли моя вага становиться менше.
Люди з РХП кажуть, що їх життя ділиться на "до" і "після", від цієї вавки важко вилікуватися.
Дякую, що дочитали до кінця, всім миру та спокою!
Успіху Вам! Мусите перебороти цю гидоту й жити, щоб радіти.;) Ви зумієте!
@@sapriniti дякую Вам!
Це чудо, що схуднувши до 25-27 кг ви змогли вижити.Здоров‘я вам !
Хочу вас обійняти! Тримайтеся, вам стане сил побороти, ви вже стільки пройшли❤
Співайте
Ви заторкнули дуже важливу підтему у цьому контексті: яких жінок ми бачимо у медіа. Я живу у Європі і дуже рада, що тут у медіа і рекламі нарешті показують справжні, звичайні тіла. Цього так не вистачало, коли я була підлітком - я так само страждала, що моє тіло не «ідеальне». А тіло не має бути ідеальним. Добре, якщо ти можеш самостійно прожити день… і багатьом людям після травм і поранень навіть це буде не можливо. Всяке тіло заслуговує на повагу
Зробіть будь ласка розбір корейських / східноазійських страндартів краси . Було б цікаво подивитись , чому лише люди схожі на айдолів з середньою вагою 45-50 кг вважаються там гарними , і в цілому на чому тримається ця величезна індустрія
В азіаток стегно як в українських жінок передпліччя, в них інші кістки,мало м'язів.
@@RitaM.128ага, саме тому дівчатка які виглядають інакше отримують буллінг і компанії намагаються їх приховати, поки ті "магічним" чином через декілька місяців не з'являються набагато худіші
Їжа, як спосіб пізнання світу! Цілком погоджуюсь. Всі мої подорожі завжди мали гастрономічний елемент.
Панянки, ви неймовірні! Дякую за чудовий ефір.
Мені дуже подобається, що деякі інтернет магазини одягу запрошують моделей різної ваги😊
Дуже рада, що змогла вийти з цього болота самостійно і як на диво війна навіть посприяла цьому.Прийшло більш чіткіше розуміння того що я можу померти в будь який момент і чому я повинна себе так мучити.
Ну, помирати теж треба красивою (хоча, краще не помирати).
Поділіться, будь ласка, де брали інформацію, мотивацію?
@@olgaolga8114Моєю мотивацією стало те, що я задовбалася з цим.Просто одного ранку відкривши очі зрозуміла,що я більше так жити не можу і якщо це не закінчиться то я просто не витримаю так.Просто не хотілося вже жити і вирішила,що буду якось намагатися виходити з цього.Спочатку я не змінювала нічого в харчуванні, а старалася розібратися з думками(голодувала,зривалася,пила таблетки надалі але старалася розбиратися з тим що робиться в голові) і поступово, по трошки починала налагоджувати з їжою.Слухала відео в ютубі по темі як вийти з того всього,як прийняти себе і мотивувалася цим.Зрозуміла, що втрата вага не зробить моє життя кращим,чому я маю оце все робити через якісь дурні стандарти.Також боялася, що може бути з моїм здоров'ям через це.Дуже болів шлунок, в боку, коли щось їла,то вже бувало що само зригувалося.Звичайно, позбулася цього не відразу і бувало, що зривалася не один раз і було, що навіть думала , що вже типу вилікувалася від цього але потім знову після їжі йшла до унітазу.Ну тривав мій вихід приблизно пів року.Моя порада - пропрацьовувати впершу чергу все в свої голові.Бажаю вам вийти з цього жаху і вірю, що в вас це обов'язково вийде!Навіть якщо здається, що це не так(я думала, що це жахіття не закінчиться ніколи, но все таки закінчилося тому вірю, що і в вас обов'язково закінчеться)Я розумію, що в такому стані за здоров'я думається в останню чергу, але все таки скажу, що це важливо, адже потім можуть бути важкі наслідки.Як в кого звичайно, от в мене то просто буває, що в боку болить доволі часто як тоді після таблеток і хочу обстежитися в лікарні але поки що нема як.
Так, одужання - це не легкий шлях і потрібно це розуміти, але він цього вартий.Но звичайно, що краще звертатися до спеціаліста але знову ж таки я розумію, що не завжди є змога як от наприклад в мене її не було.Точніше була би якби я наважилася розповісти батькам.
@@marichkad3430 дякую! Ви молодець!
@@olgaolga8114 ну і на останок ЯКОГО ХРІНА Я МАЮ ПЕРЕЖИВАТИ ЧЕРЕЗ ЯКІСЬ ДУРНІ СТАНДАРТИ ЯКЩО Я МОЖУ ПОМЕРТИ В БУДЬ ЯКИЙ ЧАС!?Тому живу і насолоджуюся моментом(знаю, що не на всіх це спрацьовує, но все таки варто замислитися про це)
Відчуваю себе на груповій терапії✊🏻 Дякую за те що ви поділились своїм досвідом
Маю за плечима 19 років РХП + майже 5 років стійкої ремісії. І ще добре пам'ятаю як РХП підміняє реальність і цінності, це наче прибулець із фільму жахів, що заповзає у мозок і контролює його. Це важкий досвід, щиро співчуваю тим, хто з цим живе.
добрий день, чи можете ви будь ласка поділитися, що або хто вам допоміг. Я зараз дійшла до того моменту, коли мені це дуже потрібно
@@В_яблучко мені допомогла психотерапія (в методі Транзакційного аналізу). РХП - це симптом, який вказує на щось більш глибинне, тому варто працювати над причинами.
Попіклуйтеся про себе.❤
@@Lonskapsy, а могли б порадити спеціаліста, який вам допоміг?
Ви так говорите про гречку, ніби вона апріорі несмачна)) Мені подобається смак гречки і мої діти найбільше люблять саме гречку з усіх видів круп) Дякую за випуск!
Так, плюс, я взагалі полюбляю поєднання гречки і відвареного філе + салат. Це і смачно, і легко, і практично, коли нема часу робити щось складніше.
Можливо люди так сприймають гречка+ грудка, тому що різні дієти змушують це їсти ледь не весь час і без спецій, додавання всякий там овочів і т.д. Але якщо використовувати приправи, то воно смачно. Головне збалансувати раціон
@@radicalcat7288аналогічно)))) плюсую)))) я не дуже люблю готувати, і не маю часу та бажання стояти біля плити) і мені реально смачно просто якесь варене філе та салатик, при тому, що ні на яких дієтах я не сиджу)
Всі завжди так дивуються ,коли кажу ,що їм тільки ,коли голодна 🙃
Що б там не стояло на столі ,чим би не пригощали - торкатись не буду ,бо не хочу ,бо не голодна )
впевнена, багато хто може вам позаздрити)
Як сумно, що це може дивувати.
@@stas7846 то через дитячу травму ,коли бабуся намагалась насильно запхати всю їжу ,яку тільки могла знайти ,щоб я була кругла ,як сфера (відповідно вона це робила через свою дитячу травму ,бо в повоєнні роки не було їжі).
Потім прийшло усвідомлення ,що організм сам показує ,коли треба їсти ,ну і звісно без сепарації це б не працювало нормально ,бо бабуся й досі не розуміє ,коли приїжджаю в гості ,що я не їм ,бо не голодна 🙃
@@z_k7987 чергове підтвердження того, наскільки важливий контекст, щоб робити якісь висновки з приводу будь-чого..уже позаздрити складніше буде)
Так, людина не робитиме того, чого не хоче. Ну, звісно, крім кацапів, але тут виникає запитання, чи вважати їх людьми... Так от, до теми. Одна з моїх бабусь намагалася навчити мене німецької мови, а ще разом із дідом вони мене випихали за кордон. Отож на екзамені з німецької (ми її вивчали замість англійської в універі) я склала присягу, що зроду не користуватимуся нею для роботи, й тільки тому отримала трійку замість незадовільної, а за кордон уперше після навчання виїхала в березні минулого року. Повернуся, коли закінчиться контракт, і більше нікуди незалежно від подій і обставин. Отож я Вас добре розумію. Мусимо триматися!;)
Жру вареники і борщ дивлячись цей випуск🤦 відчуття голоду вже нема але їм дальше👍
Прийшла з роботи . Поки дивлюся це відео з'їла третину шоколадки, пішла заїла сиром , а потім ще яблучком
Дякую за цей випуск! 💙💛 У мене також бо-бо на цю тему/пунктик/комплекс. Тому я почала пахати у залі, робити кардіо, не можу назвати раціон збалансованим, але я знайшла смачне у корисному 😋 Гадаю, що цей комплекс настільки нав'язаний у наших головах, що ми його вже ніколи не позбудемося глобально, лише індивідуально.
Жодного разу хлопці (мої колишні) не робили мені щодо форм та ваги зауваження, вдома ситуація гірша (чомусь жінки у моїй родині вважають, що я пухка, хоча самі також не тростинки). Жити окремо від сім'ї та партнера круто, бо легше коригувати свій раціон.
У Діни Веселкової ще вийшло хороше відео про їжу і голодомор і травму покоління. Також цлжк помічне, щоб розібратися, а чого такі стосунки із їжею у нас сучасних
Так, відео у Діни дійсно класне, але як стосовно того, що проблеми РХП часто зустрічаються і в країнах, в яких не було таких травм поколінь?🤔
@@OksanaSvit ну голодомор не єдиний величезний стрес, але він дуже зав'язаний на харчових звичках. Взагалі важливе, як на мене, постійне відчуття тривоги і небезпеки, а тоді вони вже знаходять вихід у кого як, часто у харчових розладах.
Капіталізм навʼязує "ідеали краси" щоб з одного боку продавати його тим, хто йому відповідає, тим, хто хоче його досягти і тим, хто страждає від нього. Це жахливе коло, яке спотворює і шкодить усім. Дякую за це відео - воно дуже корисне.
Не можу повністю погодитись з тезою. Основа в гонитві за стандартами краси, це примітивна конкуренції за владу та ресурси. Тобто спадок від тваринного світу. Не важливо що обрано за бажаний атрибут: широкі, чи ж навпаки вузькі стегна, маленькі чи великі груди, рельєфні м’язи чи м’яке повне тіло. Важливо що щось з цього стає бажаним і той хто це має отримує бенефіти і виграє конкуренцію. Тому є певне коливання стандартів краси в залежності від культури, як би вона не уніфіковувалась через глобалізацію.
Отже це наш тваринний спадок. Конкуренція, це вибудовування вертикальних стосунків, але люди мають унікальну можливість будувати й горизонтальні. Тож маємо шанс вийти на інший рівень через рефлексію;)
А от ринок дійсно чудово може спекулювати на цій конкуренції і створювати завдяки цій спекуляції штучний попит.
Нежилих Ви при соціалізмі й тому не знаєте які "ідеали краси" тоді нав'язувалися! Травили за зовнішність ще більше й жорстокіше. А головне тотально!
Все просто: не будеш красивою - не будеш мати статусних статевих партнерів, або тебе будуть кидати заради більш красивих. Це закон життя, його не оминути.
P.S. Комуняку на гілляку! Зі своїм лівацтво, тобі слід їхати в Росію, а краще за російським кораблем.)
Чекаю випуску стосовно тих чуваків з франику... Хоч вже і був випуск стосовно "не на часі" та про згвалтування також було багато що сказано... Але в мене розриває серце коли хтось пише порівняння що такі історії менш важливі ніж війна... Я в просто уявляю цю історію з боку тих дівчат і мені їх неймовірно шкода... Шкода за те що їх жахливий досвід обезцінюють. А також дякую за ваш контент, завдяки йому в мене ще хоч трішки залишається надія що світ не настільки кошмарний
Але ж вони знали куди йдуть?) Це як зайти в бар і скаржитися, що повсюдно стоси з алкоголем, як зайти на концерт й просити вимкнути музику. Треш-стріми - це треш-стріми, не хочеш трешу - не йди на треш-стрім, якщо ж прийшла (прийшов) - не скаржся.
@@layoshmiller коли тебе обкрадуть посеред вулиці вдень і поб'ють до пів смерті не забудь сказати сам собі, що та сам винен, що посмів вийти на вулицю, там же повно небезпек і ти "знав куди йшов".
@@non_binary_deus Вулиця і чуже приватне приміщення - то різні справи. Вулиця - загальний, громадській простір, а чужа квартира - приватний. Я дійсно не стану заходити на приватний простір до незнайомих людей, бо знаю, що сам відповідаю за нараження себе на небезпеку. Я жив у 90і, ви мені будете про таке розповідати?))
Прочитала багато коментарів. Дякую всім, хто поділився своїми роздумами, історіями. Нам всім потрібно берегти себе і любити ❤️
Важливий випуск для нас всіх. Добре, що Ви про це поговорили)
P. S.Сижу на кухні їм оселедець і арахісову пасту
Я думаю, наша найбільша проблема, це те, що ми хочемо змінити свої тіла для краси, а не для здоров'я. У мене були різні стосунки з їжею, в підлітковому віці, як не дивно, сприймала себе нормально, але після пологів пройшлася по всьому крім дюкана), худла, набирала, плакала...мені пощастило потрапити до тренера, який навчив правильно ставитись до їжі. Підхід такий же як у Улі, 80% їжі для тіла і 20% для мозку(задоволення), але інколи (десь раз на тиждень чи два) обов'язково дозволяти собі відрив. Але головне це причина змін. Якщо твоя вага вище "прийнятної" але в тебе нормальний тиск, нема задишки, ти піднімаєшся по сходах без ліфта і ведеш активний спосіб життя - то забий на все, якщо ні - то варто задуматись про зміни. Але грамотні зміни.
Актуально! Заїдаю стрес і вже постійну (хронічну) тривогу
Втомилась😞
Не хочу з цим нічого робити
Так
Тримайтесь❤
Те ж саме
Забила на це поки що
Я теж, тому просто 🤗
Також не маю ресурсу наразі щось змінювати. Просто змирилась. Знаю, що коли ресурс з'явиться, то зможу це виправити, бо вже раз змогла
Усі наші індустрії заробляють на переважно жіночих комплексах. Ми дуже багато вкладаємо в зовнішню презентацію себе, але забуваємо, що при знайомстві, це лиш декілька хвилин, а далі починають оцінювати твій розум, а так, як ми усі соціальні і самореалізуватися можемо лиш в соціумі, тому краще й справді вчити мови і вкладати час та фінанси в свій розвиток.
БЛАГАЮ! Не співайте рекламу, це просто жахливо
в перший маштабний обстріл інфракструктури, коли зокрема потрапили в міст Кличка, я пішла після відбою в магазин солодощів (це було в Сумах), а продавчиня сказала, що сьогодні майже все печиво і цукерки розібрали 0_0
чесно, я щиро впевнена що я не випилилась в найгірші часи депресії тільки тому що дозволяла собі заїдати ненависть до себе, апатію і тд. так, я набрала тоді дохуя, ні я не буду працювати над схудненням бо людей знаєте так єбе що я жирна, але ніхуя не єбе ящо мій дашок відвалиться від обмеження калорій і збільшення спорту
Я їм не тільки тому, що я голодна, а коли хочеться чогось смачненького, чогось, шо я люблю. Це не обов'язковр має бути тістечко. Це може бути, до прикладу, смажена картопля чи відбивна. А може бути і тістечко. Адже смачна їжа -це одне з задоволень, яких себе не варто позбавляти. Головне -не втрачати почуття міри.
Перші два тижні після 24 лютого минулого року я практично не їла, іноді не хотілось, іноді забувала поїсти. Потім якось харчування ввійшло в норму.
Бувало, що переглядала відео, як наші захисники харчувалися в окопах, після цього теж не могла повноцінно їсти, бо відчувала якусь несправедливість - "військові поїсти нормально не можуть, а я тут собі ні в чому не відмовляю"...
Будьте обережні, бо це вже починається провина, спричинена помилкою виживальника! (Чи все-таки виживальця? Як гадаєте?) Якщо її відчуєте, то підіть і зробіть щось корисне для ЗСУ і для себе. Якщо побачите, що кидаєте забагато донатів, то змусьте себе взятися за волонтерство, плетіння сіток тощо. Пам'ятайте: що більше українців НЕ шаленіє, то ліпше нам усім, зокрема й нашим воїнам і войовницям! Вони йдуть на фронт, щоб Ви могли жити спокійно. Тож не підведіть - живіть спокійно!
@@sapriniti Займаюся волонтерством і від цього справді відчуваю свою користь. А наявність емпатії завжди якось проявлялась: в дитинстві це була допомога безпритульним тваринам, нині - допомога військовим та ВПО.
Знаєте, я дуже люблю і підтримую ваш канал, але конкретно цей випуск мене засмутив. Кількість тригерних моментів для мене була дуже велика. Наприклад, використання таких слів як «зажори», «дожори», «жерунка». Не дуже зрозуміло, для чого була подана статистика про те, що жінкам менше платять, якщо вони більше важать.
Ну і загалом таке відчуття, що випуск дуже поверхово зачіпає таку складну тему. Тому що рхп це трошки складніше, ніж заїдати тривогу і шось таке, що люди просто переростають коли дорослішають.
Дуже гарно, що на тему рхп з‘являється більше розмов і зникає стигматизація, але водночас потрібно бути дуже обережними, коли ми про це говоримо.
Завжди цікаво було чому саме шеймінг за вагу, чому не має шеймінгу у за тупість, неосвідченність?
Бо освічена людина добре тямить, що діставати инших людей за такі ознаки тупо. Натомість телепень просто не має цього розуміння...
Коли була підлітком, страждала компульсивним переїданням. У результаті набрала вагу, ненавиділа себе і оточуючих, що постійно вказували на це. Пробувала мільйони дієт, поки безвуглеводна - не спричинила проблеми зі здоров'ям. Зараз, коли мені вже тридцять, я навчилась дружити із їжею та любити спорт, бо подобається відчувати силу в тілі. Перестала себе мучити і подобаюсь собі такою, як є. Але шлях був дуже довгий до розуміння себе та своїх реальних потреб.
Дуже рідко пишу коментарі під відео, але цього разу не втримаюсь. Дівчата, не припиняйте співати "реклааааамаааа" 😉 Це ваша фішка. "Палає" без неї не буде таким запальним😊
21:40 Статистика не відображає реальної ситуації, навіть якщо можливо було б зареєструвати всі випадки РХП. Проблема у тому, що РХП - це розлад, який має певні діагностичні критерії; але від умовної норми до розладу в його клінічному проявленні ще є купа людей із порушеннями харчової поведінки (які за певних умов можуть стати розладами). Метафорично кажучи, РХП - це чорний колір, але від білого до чорного є купа сірих і темно-сірих кольорів, які ще не чорні, але вже далеко не білі.
Ооооо, приємно бачити Олексія ❤️
А Уля, якщо не помиляюся, була і на ебаут із цією темою. Вчергове дякую їй, що поділилася!
Якщо не помиляюсь на ебаут вона про токсичні стосунки розаовідала
Я, ось зовсім недавно, читала з очами на лобі, на жіночому форумі декілька сторінок порад як краще схуднути вагітній жінці... Йобу вже далися з тією фігурою. І таких більшість. Я не знайшла жодної адекватної рекомендації - жити життя, ні, максимально здорова порада - виключити солодке і борошняне. Але фак, вагітна важила 71кг на сьомому місяці, не 95кг, не 115кг!!! Куди ми йдемо, що худоба стала дорівнювати щастю?!
Це тема яка постійно болить. В період 13-17 років мої дієти коливались від " 10 днів кефіру раз на місяць, і біг кожний день " до " за день можна пити лише 200 мл води і жувати 1 гумку". Щоб їсти при людях, я просто вибльовувала все одразу як сиділа. Крім того я постійно вбивала себе на тренуваннях( займалась дзюдо), якщо в кінці тренування не йшла кров із носа і я не втрачала свідомість, то це було "недостатньо ". Загалом в мене була ціль просто зменшення ваги, оскільки я собі не подобалась повністю ( завдяки дуже токсичним людям, які казали, що я дуже жирна і лайно, а не людина( вага моя більше 42 кг на той момент не піднімалась)) , і кожний раз якщо за день я не скидала 600г, в мене починалась істерика. В 16 була перша спроба вийти, я набрала 4 кг, мене зашеймили, і все повторилось. В період 17-18 я набрала 10 кг оскільки почала знову їсти і організм намагався забрати все, що можливо, більшість яких зійшли само по собі, хоча коли я тільки почала набирати бажання знову скидати сильно не покидало мене. Зараз мені 21 і я цілком закохана в себе, знову їм нормальну їж ( тобто будь яку, солону, солодку,жирну). Тільки тепер мій шлунок взагалі не переварює м'яса, маю язву, дуже часто нудить без причини, маю пожиттєву діарею та дуже велику потребу постійно пити воду ( оскільки я на постійній основі,навіть коли не їла, пила сечогінні та проносні), один яєчник не функціонує взагалі і за розміром меньше мм, інший функціонує на 30%, тому скоріш за все мені їх просто виріжуть, а зараз він скажено болить кожні місячні. Ось так через паскудних людей в своєму оточенні, які компенсували за мій рахунок свої комплекси, мені далі жити із перебитим організмом і я раз в рік перевіряюсь в лікарів, оскільки може стати гірше. Але на ваги я не ставала вже 3 роки 🥲 оскільки це мій тригер
Найважче було побороти в собі два моменти: коли замовляєш в закладі якусь страву, а вона вкрай несмачна, але ти все одно давишся тією їжею, бо ти ж заплатив… Шкода переводити їжу й гроші.
І друге, коли відчуваєш провину, і змушуєш себе доїдати докінця, хоч вже не голодний. Бо ж як бути з часами Голодомору, з голодуючими дітьми в Африці…
Напевно, якось найкраще пофіксились ці проблеми, коли два роки тому побувала вперше на All inclusive. Перший раз в житті стільки їжі переводила, і не картала себе за це. Це було щось максимально нетипове і дуже хотілось перенести це в реальне життя
@@_beatrisa для мене найважче пояснити родичам ,знайомим ,котрі чимось пригощають і щиро не розуміють ,як то так ,що можна відмовитись ,коли тобі щось дають і зразу починають ображатись 😐
@@z_k7987 блін, у мене була протилежна штука: я постійно відмовлялась типу «ой, ні дякую», хоча насправді могла хотіти те, що пропонують. Але це типу якась така штука дурна в голові, наче це негарно зразу накидатись, на то що пропонують 🤪🤪
На щастя, то жахіття пішло від мене
А ще мене страшенно бісить що цю тему (анорексичок) романтизували у масовій культурі, це жахливо.
А фільм що розповідає про рхп, і про анорексію, глузує з повних так компульсивного переїдання, яке може трансформуватися в анорексію
Більш прісних, нецікавих та посередніх ведучих годі уявити. 🤦🏼♂️
Вживаючи слово «жерти» ви надаєте процесу їжі негативного забарвлення 😏
Не співайте рекламу будь ласка....запишіть нормальний трек нарешті :/ Виходьте на новий рівень!
На одне лише почуття голоду покладатися - це так собі ідея, бо ми часто плутаємо почуття голоду і тривожність, або навпаки (мій випадок) - коли я чимось дуже сильно занепокоєна, мені буквально кусок в горло не лізе, мене нудить, іноді навіть, вибачте за такі деталі, буває діарея. І я точно знаю, що я не одна така. Наш шлунок і наша нервова система дуже міцно зв'язані, буквально.
Або ще буває так себе накручуєш, перебуваєш у такому сильному стресі, що тупо забуваєш поїсти. Я іноді мушу "заземлятися" і перевіряти - чи їла я сьогодні? чи було це щось крім стаканчика йогурту і кави на бігу? Відчуття голоду нема, тому я мушу ледь не насильно себе годувати, бо доходить до того, що про їжу я згадую вже тоді, коли перебуваю на межі зомлівання і різкого зниження тиску і цукру в крові (супроводжується нудотою, запамороченням, сильною слабкістю). Знаю що це не норма, але такі часи)
Гадаю, оптимальним варіантом для людей котрі через стрес чи РХП пере/недоїдають є дотримання розкладу харчування і свідомий підхід до їжі, в тому сенсі що треба пам'ятати про користь і поживність тих чи інших продуктів, не їсти одне лиш броколі чи одні лиш солодощі, а давати організму все потрібне, робити свій раціон різноманітним. Не карати і не винагороджувати себе їжею, а подружитися з нею, пізнавати її, пробувати різні рецепти та неочікувані комбінації продуктів. Ну і терапія, куди ж без неї)
Дійсно жахливо звучіть цей спів "Ре-кла-ма".Навіть більше дратує не спів, а сміх після нього. Ви с самі с себе смієтесь, або цим сміхом себе виправдовуєте??? Будь ласка, не треба більше, благаю!!!.Можна ж просто вимовити"А зараз - реклама" і - все, ніякого фальшивого співу і сміху
Дуже актуальний випуск для людини з булімією, ось хочу записатись в спортзал, з початку карантину я дуже сильно набрала, раніше була дуже худенька тож почала комплексувати, потім почала ненавидіти себе за те, що набрала, обмежувала себе надзвичайно сильно, постійно блювала, не могла їсти, дійшло до того, що я вже не могла пити чай і одразу блювала, довго голодувала і виснажувала себе, звернулась до психотерапевта, мало того, що в мене розлад особистості так ще й РХП, тож я досі лікуюсь і намагаюсь інтуїтивно харчуватись
Розумію вас, у мене через булемію почали дуже псуватись зуби, це мені навіть трохи допомогло, щоб зупинитись, бо прийшло усвідомлення шо це руйнує організм…
@@SvitlanaSdого, в мене волосся почало, це був такий "тривожний дзвіночок"
@@Юлія-ю5т ну у мене тривожним дзвіночком свого часу були зуби і ще почав вздуватися живіт, почались проблеми з органами і я згадала як моя бабуся розповідала мені про Голодомор і що у людей пухли животи, у мене на той момент було щось подібне я дуже злякалась. Тож поступово сама по собі вийшла з критичного стану…
@@SvitlanaSd ви велика молодець, що подолали це!
@@Юлія-ю5т дякую і ви велика молодець, що не боїтесь про це говорити, впевнена, що і ви це подолаєте!
Не часто пишу коментарі, але не переставайте співати тільки тому що кількох людей з "ідеальним" слухом (то так вони самі про себе кажуть) це нервує. Ви чудові і спів реклами то ваша родзинка❤
Дуже рада, що в підлітковому віці не залізла в це болото з головою. Всі ці "сорак келограм" і так далі мене не дуже приваблювали, тим не менш я ніколи не любила свій зовнішній вигляд і мені завжди здавалося, що я занадто повна, навіть в той період життя, коли я займалася спортом і більша частина моєї ваги були м'язи. Я рахувала калорії, схудла, потім набирала, потім знову худла поки мені не стало лінь повторювати цей цикл постійною. В якийсь момент я просто перестала і пустила все по течії. Перестала регулярно зважуватися, рахувати скільки я їм, а намагалася тупо не переїдати і насолоджуватися життям. Не знаю, що чи хто посприяв тому, що я того здихалася, можливо моє оточення, з яким ми регулярно підтримували один-одного, чи, можливо, зміна інформаційної бульбашки і бачення того, що жінки, які не схожі на палки живуть щасливо. Хотілося б, що б цей бісовий культ ваги зник назавжди і нікому не доводилося доводити себе до плачевного стану через несприйняття суспільством і, навіть, родиною. Бо якби не суспільство, то нікому в голову не прийшло б, що людина з вагою вище 60 кг, незалежно від зросту - товста чи неприваблива.
крім пабліків в вк були ще чати від тих самих пабліків, де дівчата ділились своїми досягненнями і хвалили одна одну, а я читала це тоді і ненавиділа себе за те, що не можу так само, як вони🥺 зараз мені 22, я більш свідома і, озираючись назад, я бачу дуже багато помилок в своїй харчовій поведінці, що в 20 років призвели до +30, які дуже важко заоаз скинути🥺 Бажаю усім хлопчикам та дівчаткам здоров‘я і любові до себе та свого тіла ❤
Я за те, щоб не співали "реклама"
Я пам'ятаю, як лікувала очі в 9 класі. Могла осліпнути, кололи гормональні препарати. За місяць я набрала 5 кілограмів, які втряслись і закріпились на моїх бедрах, попі, животику, щоках. І коли влітку того ж року я приїхала на огляд, лікар, що лікувала мене, сказала "Ой, щось ваша донька поправилась. Треба дивитись за собою, вона ж дівчинка".
Мені було 14. Я не можу зараз дивитись на свої фото того періоду, бо мені здається що я була супер жирна. Гірше тіки тоді, коли тобі ввижається, що з того часу не змінився зовсім (хоча я таки схуднула😶).
Дякую за важливу тему. Є маленьке зауваження щодо слова жерти яке ви вживали. Воно досить негативне та вже несе в собі осуд того, що людина не може справитися з переїданням. Я маю на увазі, що взагалі в суспільстві це слово використовується в негативному аспекті. Мені так здається, бо я на своєму досвіді стараюся налагодити стосунки з їжею та емоціями і коли не можу зупинитися то вмикається той негативний голос в голові який каже "досить жерти! Що ти жереш як не в себе?" і так далі. Хотіла звернути вашу увагу на це.
Люди, в яких стабілізована самооцінка, не будуть ображатися на слово "жерти". Це більше про те, що і вади свої треба визнавати, але відноситися до них з гумором. Гумор - найкраща зброя, справжній лікар. Тож називайте себе "жерункою" (або "жрицею"), але без осуду.
І хватить просити гроші на підтримку каналу ви на рекламі заробляєти вам не стидно на роботу ідіть ане відео знімайте
@Ana ще трошки і бан каналу попрошайка тобі не стидно просити КОРОВА💩💩💩💩ГАНЬБА
Я дуже люблю ваш рекламний спів, не припиняйте, будь ласка!
Найчесніше виконання 😊
В дитинстві (коли мені було 6-8 років) моя на той момент подружка принижувала мене за вагу. Це перше. Друге - це коли мені єндокниеолог прописав дієту на 1000 кал бо я мала зайву вагу. Третє - це моя сім'я де майже в усіх рхп.
Зауважу, що чмирять і худих. Тут потрібно поважати травми всіх. І я думаю, ті, хто чмирять- чмирять ВСІХ без винятку, за будь-якими ознаками.
в сенсі «не співати рекламу»… це одна з немагатьох речей, які покращують мій настрій!
Я на питання чи я не вагітна відповіла - ні я просто товста 😂😂😂😂то людина зашарілась. А мені було смішно. Бо блін я і сама знаю що в мене живіт. То що мені прям стидатись що хтось нетактовний?😂😂
З'їсти упаковку пельменів, пачку чипсів, пів-торта на вечерю, а тоді піти це все виблювати. Приблизно в такому режимі я жила місяця 2 у свої 20 років. При чому, чим довше цю фігню робиш, тим сильніше розносить шлунок, їси все більше й більше. З цієї лютої хні допомогла злізти випадкова стаття, де розказувалось, що від такого "харчування" поступово руйнуються зуби і починається випадіння волосся, не говорячи вже про проблеми зі шлунком. Не схотілось бути стрункою, але лисою, беззубою та хворою. Тим більше, що гострі болі в шлунку періодично таки були
Не співайте рекламу, благаю!! Виглядає просто жалюгідно. Ну немає голоса , нащо ці потуги
Я хоч і вокалістка, і реклама ви співаєте фальшивого, але коли почула, що може без цього,то подумала : Нііііі! Я вже звикла і полюбила як ви співаєте, ця мелодія вже рідна, співайте ще! 😅🥰
Тема чудова . Теж була на різних дієтах , яблука, або 5 днів на бананах і молоці, деколи були по одному дні на воді , останній раз коли таке було мені стало дуже погано і я пішла в лікарню в Німеччині, мені зробили купу рентгенів і перевірок, все боліло і я скручувалась на лавці доки чекала лікарів . Після того вже як багато років не сиджу на дієтах і їм все , але акцент роблю на здоровій їжі і чудово почуваюсь:)
Не співати "реклаМАаа"? Серйозно? Це така родзинка вашого каналу, ніхто краще ще не придумав
Ваш спів підіймає настрій, не припиняйте співати "Реклама"😁
Не співайте🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Та змонтуйте щось приємніше, будь ласка
Заїдаю війну несамовито.. набрала вагу, як ніколи. Як з цього вийти- не знаю
Не співайте, будьласка 😁
Будучи музикантом, з жахом чекаю на цей момент😁😁😁
Блін, а що за люди просять не співати рекламу?.. це стала моя улюблена мелодія від того часу коли я її почула. Співайте будь ласка її!! Дуже б хотілось її почути, і не один раз)
Я це не люблю, мене бісить це співання, тому що я взагалі рекламу ненавиджу. але просто перемотую і все :) люди мають право співати чи робити як хочуть
Дуже важлива тема, я теж виросла з установками: "Солодке треба заслужити/відпрацювати" й т.д.
Дякую за вашу працю, я насправді дуже хочу вірити, що вас дивляться в першу чергу підлітки. У нас не було програм і джерел, які б піднімали такі теми (мені палає від усього, що ви обговорюєте), дуже хочеться, щоб ця інформація доходила до підлітків!
Завжди дратувало, коли за столом десь в гостях у роличів питали "чого ти не їси?", коли я вже наїлася і в мене більше не лізе. У мене це так працює: сіла, наїлася і сиджу собі просто, а люди можуть годинами сидіти і постійно щось жувати,типу ще те не пробував, а ще треба того наверх і т.п.
А ще пам'ятаю студенткою жила в гуртожитку, і насмажила такої смачної картоплі, а моя сусідка зі мною наїлася, а потім пішла в туалет всю ту картоплю вертати назад. Я не розуміла, як так можна, спочатку отримувати задоволення від їжі, а тоді встромляти пальці до рота. Ну і завжди для себе знала, що всі дієти - херня повна, бо це лише тимчасовий ефект,тому ніколи на жодній не сиділа. Перш за все, потрібно змінювати свої харчові звички
Я схудла в перші місяці війни, перестала їсти солодке, просто тошнило від нього. Перші дні на стресі взагалі не могла шматок у рота запхати. Наразі любов до солодкого повернулася, на жаль😅
Дякую дівчата, за те, що піднімаєте важливі теми ❤️
Яна ніби моя далека соулмейт-сестра) Нам однаково років, я теж давно заміжня, в мене такий самий вічний животик і вузькі бедра, так само ніколи не бувало неймовірних ендорфінів від спорту, так само не фанатка безкінечних б'юті-процедур і ходжу з своїми нігтями...Щоразу думаю, що на цей раз буде в мене спільне з Яною)
Я росла на журналах космополітан та пінк, якраз в часи героїнового шику та перших смертей моделей від анорексії. Я сиділа на всіх дієтах світу, щоб важити хоча б 50 кг, про 45 я навіть не мріяла. Бо я з 14 років 182 см росту. В суспільстві вважалось, що хлопець 180 см - це високий хлопець, і нормальна вага для нього 80-90 кг. Але від мене вимагали, щоб я, підліток, який формується при такому ж рості важила 50 кг. Постійні жарти навкруги, що жінка в 70 кг - то вже третій ступень ожиріння взагалі не сприяли нормальній самооцінці.
І після родів я була 89 кг, а от за перші три роки після, коли мала післяпологову депресію та ГВ - почалося моє РХП. Я їла аж поки не починало нудити і стояти космос в горлі. Сором, злість, безпорадність, осуд від близьких. 120 кг ваги.
Рік тому мені діагностували РДУГ, тому дуже логічно, що я зі своєю пожиттєвою нестачею дофаміну брала його саме з їжі, бо це єдине, що мені було доступно, коли я була сама з дитиною. Я не пила алкоголь, не курила, бо годувала грудьми, чоловік був постійно за кордоном. Забула додати, що я співачка за фахом, і з народженням дитини вся моя кар'єра скінчилась і я 5 років не могла дивитися на себе в дзеркало. Мені здавалося, що я зрадила всіх тим, що моє тіло змінилось. А тоді воно належало всім окрім мене, і бути артисткою тоді - це бути обов'язково худою.
Я довго працювала над своїми розладами, і все нормалізувалось потрохи. Аж до війни. Тоді я перестала їсти. Не їла днями. А потім знову зажори. Бо я знову не мала інших видів стимуляції, лише їжу. Зараз намагаюсь відновити режим
Тому хочу сказати, що навіть якщо жінка вже пройшла терапію і знає про себе все - є ще обставини, через які їжа може бути єдиним джерелом задоволення. А знайти інші буває непросто. І якщо в тебе рхп і ти через це худа - ти отримуєш схвалення суспільства. Якщо в тебе рхп і ти товста - в тебе не летить каміння лише від лінивого
Зараз мене вже не чіпляє оте ховання неіснуючих "животів" ведучих за ноутбук та жаління, що вони важили 51 кг замість 45. Але в свої 16 я б в черговий раз зачинилась в ванній і ридала б всю ніч.
Бо нікому і діла нема до того, наскільки різними (і високими) можуть бути жінки, і те, що одним вважають "о боже, я була повненька" - для інших це ваша менше норми.
Я би дуже хотіла, щоб люди взагалі перестали оцінювати жінок в кг та см. Наче ми кусок м'яса, сала чи костей на базарі
Я з тих, хто не може їсти через тривогу, стрес. Завжди, коли переживаю, шматок в горло не лізе.
Аналогічно)
От за гречку стало образливо. А взагалі - самі подивились на плоскі животи - самі заробили рхп. Реклама джинсів і плоский живіт? Ви упаковку чоловічих боксерів колись бачили? Там у моделі по 8 кубиків, Карл, 8! Якщо відкинути те, що жінки ведуться на гроші, стереотипно гарна жінка - з плоским животом, гарний чоловік - з кубиками. Тобто щоб жінка сподобалась чоловіку - вистачить не пережерати, щоб чоловік сподобався жінці - роки тренажерки. Порівняйте жіночих і чоловічих гг в фільмах. Як вам Арні в Термінаторі? Чи Сталлоне в Рембо? Може згадаєте форму Стетхема або Хемсворда в останньому Торі? Це мега пропрацьовані тіла. І чоловіки не ниють «суспільство нам нав’язало еталон краси, плак-плак, поїм чіпсиків і виблюю». Ми або розрізняємо фільм/рекламу і реальне життя, або кажемо «він виглядає офігенно, я хочу так само, кидаю їсти відходи та йду в зал. Пахати. Роками.». Тож не дієти а правильне харчування, не пізнання світу через їжу, а самодисципліна, не ниття а тренування. А якщо ні, то не плачтесь і приймайте себе, поки це не шкодить вашому здоров’ю.
Жінкам не подобаються такі, як Арні, чи Сталлоне, і навіть ,якщо щось їм там подобається в душі, всеодно частіше зустрічатимуться з «кістлявим» або з «товстуном», а от з жирною дівчиною мало хто захоче бути
Проаналізувала останні 10 років свого життя і зрозуміла, що це беззупинне тривожне протистояння мого внутрішнього "я себе люблю і вважаю привабливою" та зовнішнього "ти маєш схуднути просто тому що". Постійна внутрішня готовність огризатись і захищати свої кордони, навіть коли начебто ніхто не нападає. Неначе в повітрі висять вимоги до мого тіла, які "само собою" - а я маю від них відбиватись і наполягати, що чхала я на них.
Що цікаво, вага протягом цих років дуже сильно коливалась, а відчуття не змінювались. Мені казали, що це ж прекрасно, що я в гармонії з собою - і я теж вважаю це прекрасним. Але я не відчуваю повного спокою щодо цієї теми, бо знаю, що в будь-який момент її можуть почати обговорювати і мені треба бути готовою різко відповідати
Дякую! Це дуже класний випуск. Я теж під час тривоги біжу до холодильника. Коли я була мала, батьки багато працювали і ми майже не проводили час разом. Від мене «відкупались» їжею і це сформувало звичку заїдати нестачу уваги. Не просити про допомогу або про зустріч з друзями, підтримку, а тупо нажертись. І навіть зараз цей патерн спрацьовує. Я вчусь з ним працювати, та це важко 😢
Бажаю успіхів всім, у кого РХП і щиро рада, якщо вам вдалось впоратись ❤
У мене така ж особливість, як у Яни - животик, скільки б я не важила. Додаємо ще й лордоз. Одного разу мені навіть поступились місцем у транспорті, бо подумали, що я вагітна. Я завжди була з розряду худих або нормальних. Максимальна моя вага при зрості 163 була 53 кг. Середня - 48. При тому я ЗАВЖДИ думаю про свою вагу, скільки б не важила. Коли набираю, думаю, як би скинути, а коли худну, - як би не набрати. Переїдаю від нудьги та ментальної інертності, як я це називаю.
Дякую за те, що підняли цю тему!
P.S. Мені ніколи не подобались кубики ні на жіночих тілах, ні на чоловічих. Це виглядає штучно, як на мене, нав’язливо, неприродньо. Враження, що людина в житті більше нічого не робить, окрім як впахує в спортзалі (не беру до уваги інші фактори зараз). Щодо жіночого животика, то якраз жирова тканина в цій частині тіла формує гормональний фон, і мати там певний запас жиру - необхідність для жінки. Зараз більше схиляюсь до думки, що жіночий животик (в тому об’ємі, який вважається безпечним) - це сексуально.
Мій досвід рхп почався з 13 років ,коли хлопець якому було 16 казав що животик то не сексі.( 165 53кг) Після кожного прийому їжі (в гостях,в ресторані,у друзів ,в школі) я прочищала шлунок. За 2 місяці я схудла до 45кг, в мене почався гастрит шлунку і 12персної кишки, припинили йти місячні, я втрачала свідомість 4 рази на тиждень,з'явилась тахікардія і багато малого лайна типу випадіння волося. Після очередної втрати свідомості я замислилась. Проте нормальними з їжею стосунки стали в 17,коли я повстрічала хлопця який приймає мене у будь-якому вигляді,вазі ,стані.Він трогав мої,як мені здавалось проблемні місця і казав яка я гарна. Він любив і любить досі мене і моє тіло будь-яким,тому і почала в нього вчитись любові до себе.Пишу коряво без ком,бо зараз я їм і одна рука брудна:)
Мені було десь 16-17, коли у мене почався рхп, я спочатку схудла кілограм на 15 так шо одні кістки було видно, дійшло до проблем з органами, потім почалась булемія😢 Групи вконтакті тому допомогли оті всі анорексички і 40 кг, плюс моя старша сестра завжди обзивала повних людей… І я думала це ж мені треба бути худою шоб усім подобатись у тому числі й сестрі бо я тоді з нею жила… Зараз уже розумію що це була така дикість… Яка в біса кому різниця хто скільки важить? Зараз я уже не комплексую, мій чоловік мені дуже допоміг у сприйнятті себе адже завжди казав що я приваблива і що він кайфує від мого тіла, незалежно від того скільки я важила. І я зрозуміла що мене можуть любити через те яка я людина, а не через те яка у мене вага.
Скільки себе пам'ятаю мама завжди розказувала як я погано їла. Я досі погано їм, і важу 48 кг після народження двох дітей. І мені це не комфортно, я хочу мати виниги а не кістки, на пляжі я розглядаю фігуристих дівчат і свої кістки. В принципі я не маю проблем прийняття свого тіла, але чомусь в суспільстві вважають що сказати "ой ти така жирна" це не виховано, а от говорити "боже ти такий дрищ, піди поїж" це абсолютно нормально. А насправді набрати вагу буває так само складно як і втратити її.
Так! І про це теж потрібно говорити.
Теж страждала через «надмірну» вагу, доки одного разу, коли мене у гостях ненароком облили напоєм і дівчина дуже тендітної статури запропонувала мені змінний одяг. Я була шокована, коли спокійно «влізла» у її речі. Тоді я зрозуміла, що жодної зайвої ваги я не маю. Просто особливості моєї будови тіла. А народження дитини взагалі прибрало будь-які комплекси стосовно тіла, адже це просто диво, на що воно здатне!
в мене така проблема, шо я можу днями їсти суто одні овочі, а потім раз на тиждень зриватися і купувати собі 10 банок якогось хумуса або фалафелю і жерти все за один раз. як же ненавиджу себе за це (
18:39 не знаю чи розкриєте тему з цього боку до кінця випуску, але напишу. Цікаво послухати думку експертів про РХП саме під час війни, не через тривогу або нерви, а саме ситуація, коли людина після окупації потрапляє у безпеку або відносну безпеку і починається треш. Це або недоїдання, тому що досі переживаєш, шо на всіх не вистачить їжі, або переїдання, бо ти давно не їв повноцінно. Зрозуміло, що це більш психологічна проблема, але я після 2 тижнів окупації помітила за собою таке.
Дякую що розповідаєте про це. Я 10 років страждала на булімію, вбивала своє здоров'я та ненавидила себе. Дякуючи терапії я змирилась з тим що не струнка і не буду та почала нормально жити)
6:43 ХТО ПРОСИТЬ НЕ СПІВАТИ? Не розумію людей кому це не подобається, це мій самий улюблений момент у відео, я не промативаю рекламу тільки заради вашого співу
Хочу поділитись. Я завжди була дрібненькою. Ріст звичайний 1,62, але вага з інститутських часів і до десь 37 років була 46-48 кг, виключаючи час вагітності і грудного вигодовування дочки. Після родів повернулась до звичної ваги через 1,5 роки. Якось само, так влаштований мій організм.
Ближче до 40-ка моя вага стала 51-53.
Все моє життя знайомі і незнайомі люди питали мене чому я така худа, жарт про Д2С я почула в свою адресу вже в 14 років. І я не вірила навіть своїм ню в 25, що я маю красиве тіло, бо виявилась вразливою до цих безкінечних коментарів про мою худобу. Наголошую, я ніколи не була анорексичною. Просто струнка. Але в юності порадили їсти кашу на молоці з пивом і намагалась такою «дієтою» набрати вагу🤣🤯
Ох ті «дотепники» з поклади цеглину в сумку, як я вас розумію
@@linak3129 Обіймемось)
Цеглина теж була😅
Так! Цей коментар треба в топ. Не розкрили тему "навпаки".
А мужьікі не сабакі, на кості не кідаються? Було ж😅
Я не знаю яке там суспільство на кого тисне, але я маю велику кількість знайомих жінок які мають надлишкову вагу і при цьому мають і хлопців, і навіть заміжні. Я звісно не знаю, що вони їм там кажуть вдома щодо їх ваги, але вони її мали завжди, до початку їх стосунків. То може суспільство, зокрема в особі чоловіків, не так вже однозначно ставиться до ваги?
Класний випуск) я з тих хто просить не співати)
Як дуже хочеться співати , співайте.Тільки завчасно попередьте, кому не подобається спів, просто промомотують, наприклад я.
А так ви дуже класні, люблю вас.
Це єдина реклама яку я не пропускаю, тому СПІВАЙТЕ ))
Мала харчовий розлад тривалісю 2 роки, теж надивилась пабліків у вк і за браком мізків та здорового глузду(почалося у 14) вирішила що збувати з'їдене відразу в унітаз то гарна ідея. Протягом двох років це було щоденною практикою, поки не поїхала в село до бабусі і не змогла чинити акт булімії у сільському туалеті, там я раз спробувала, але подивившись на себе збоку настільки піймала огиду і нерозуміння що припинила це робити. Рада що моя раціональна сторона перемогла хвору.
Я ще не почала дивитися випуск , але хочу подякувати за підняття цієї теми , можливо мій коментар стане для когось цінним і важливим .
Хочу поділитися своєю історією . З самого дитинства я була дитиною яка була повніша за однокласників у школі , вже зараз з досвідом нехочу казати що з зайвою вагою тому що ніяких проблем з здоров‘ям в мене не було , я ходила на волейбол на танці і прекрасно себе почувала . Проблема була в головах моїх однолітків які вважали що моя вага зайва і так далі . Зараз я розумію що такий хейт це виникало із за не прийняття ними своє тіло , і здатність його змінюватися в різні періоди життя . Також можливе цкування їх з сторони батьків . Але це вже зараз , пройшлл багато років і я розумію . Отож я виросла і думка про те що я маю зайву вагу була завжди , хоча її не було багато . Починаючи з 13 років я худла . В 16 років я скинула 15 кг . Я була худа . Це було вау , прекрасно але не довго . Щастя великого це не принесло . Я худла через ненависть до себе . Всі тренування які я робила мотивувалися тим що я буду жирна , стрьомна і так далі … я ненавиділа колишню версію себе . Моя Низька вага потім довго ще була в мене . , я не наберала і просто жила . І зараз пройшов час , я почала думати чому для мене люди які є трохи повніші за мене = невдахи , страшні , лінниві . Праідписувалася спеціально в інстаграмі на повних але шикарних дівчат . Почала змінювати свої погляди . Старий світ почав руйнуватися . Я розумію краса це любов до себе . Краса не дорівнює кілограми . Я щаслива зараз , я дякую що розумію це . Зараз робити тільки все з любові до себе , тренування ,харчування і так далі . Якщо не хочу то і не потрібно . І зрозуміло з чого це пішло , навіть фітнес тренер коли мотивував робити вправу казав роби чи ти хочеш бути товста , жирна , обвисша і це мотивувало . Зараз думаю важливо робити це для задоволення свого внутрішнього ;) думаю комусь буде корисно
Вже давно звернула увагу, що у всіх тварин (ссавців) є животики. Може це і є норма? Природа мудра. А наш варіант плаского живота - це просто нав'язаний стандарт.
Якщо ви запитали, пліз, не співайте
Янин кут трохи пустуватий🧐🧐 Коли камера перемикається на неї створюється дивний контраст. Коли план спільний то це взагалі не помітно, але на крупних в очі сильно кидається
Я підозрюю, що в мене РХП років з 13. Останні роки виходить краще ставитися до їжі, але все одно є свої приколи. Зараз на фоні того, що працюю віддалено і стрес заїдаю, поправилась на 20 кг, порівняно з минулим літом. Моя психотерапевтка каже, що мені треба краще ставитися до свого тіла і приділяти увагу додатковому навантаженню. Поки що важко, бо влітку ноги труться до болю і пітнію сильніше, ніж раніше(
Мені у громадському транспорті часто пропонували сісти я була розгублена бо не розуміла чому, а потім зрозуміла, що мій живіт вагітний. 😳 часто це траплялось в Україні, а саме так часто що я припинила користуватись громадським транспортом. 😊
Можете дати якусь інформацію про сетуацію з раміною?
Хороше відео. Тема актуальна особисто для мене (намагаюся боротися із компульсивними переїданнями на фоні стресу).
Хочеться відзначити, який молодець Ютуб. Дві реклами доставки їжі за відео. Прям в тему (ні)
хотіла б прокоментувати момент "люди під час повітрянох тривоги йдуть в укритття, а не йдуть заїдати цю тривогу" - немає укриттів, немає процесу розслідування, чому укриттів немає, я подавала в поліцію ще в 22-му році. за життя в Україні треба боротись ще і з системою всередині. тому говорити людям йдіть в укриття, а не їжте це кльово, але реальність геть інша, про це кризовому психологу було б добре знати. дуже прикро було це чути насправді, я ще і в цьому винна, що не йду в укриття, якого немає 😑
Це лихо,рхп😢 Зараз хворіє син!,16 років.
Психологи не допомагали,психіатр прописав таблетки😢
Шукаю інформацію,чим зможу я допомогти,як мама,можливо якісь психологічні методи подолання цієї хвороби.Дуже боляче дивитися на сина😢
Я інколи зриваюсь і переїдаю і це при тому що не товста,але голоду не відчуваю пару років.Раніше часто хворіла гастритом,хоча і зара буває але стараюсь триматись щоб не переїдати!!Підскажіть як навести лад!!!
Така гарна якість картинки стала, дуже подобається)
А ще вони повернулися до ПУФИКІВ. Пух-пух! Так, я люблю м'які меблі, тож не лякайтеся.;)