Дякую Вам, дівчата, за те, що Ви вирішили присвятити випуск такій болючій для величезної кількості жінок темі; для мене вона також болюча і дуже особиста. Я живу з РХП з 11ти років. Ви знаєте, багато підлітків різко набирають вагу у цьому віці, я не виняток. Але мої однокласники почали мене травити: мене били, обзивали жирною та страшною, злобно сміялизя і кепкували з мене, заганяли в куток. Хлопець, який мені дуже подобався, не соромився називати мене "найпотворнішою дівкою в класі", коли розмовляв з іншими хлопцями, а сиділи вони прямо за мною. І я схудла. Спочатку непомітно, потім сильно, мої рідні та подруги почали робити мені компліменти, а мені було мало. Вже літом при зрості 163 см я важила 25-27 кг. А потім почалась жахлива травля через надмірну худорлявість, ще пізніше - через набір ваги тощо. Зараз мені 23, я важу 42-43 кг. Я чудово виглядаю, доволі тендітно, в мене чудовий хлопець і друзі, але в голові я рахую калорії, іноді відмовляюсь від їжі, коли хочу їсти, іноді з'їдаю забагато та відчуваю за це провину. Я зважують після кожного прийому води та їжі і в душі радію, коли моя вага становиться менше. Люди з РХП кажуть, що їх життя ділиться на "до" і "після", від цієї вавки важко вилікуватися. Дякую, що дочитали до кінця, всім миру та спокою!
Ви заторкнули дуже важливу підтему у цьому контексті: яких жінок ми бачимо у медіа. Я живу у Європі і дуже рада, що тут у медіа і рекламі нарешті показують справжні, звичайні тіла. Цього так не вистачало, коли я була підлітком - я так само страждала, що моє тіло не «ідеальне». А тіло не має бути ідеальним. Добре, якщо ти можеш самостійно прожити день… і багатьом людям після травм і поранень навіть це буде не можливо. Всяке тіло заслуговує на повагу
Маю за плечима 19 років РХП + майже 5 років стійкої ремісії. І ще добре пам'ятаю як РХП підміняє реальність і цінності, це наче прибулець із фільму жахів, що заповзає у мозок і контролює його. Це важкий досвід, щиро співчуваю тим, хто з цим живе.
@@В_яблучко мені допомогла психотерапія (в методі Транзакційного аналізу). РХП - це симптом, який вказує на щось більш глибинне, тому варто працювати над причинами. Попіклуйтеся про себе.❤
Ви так говорите про гречку, ніби вона апріорі несмачна)) Мені подобається смак гречки і мої діти найбільше люблять саме гречку з усіх видів круп) Дякую за випуск!
Можливо люди так сприймають гречка+ грудка, тому що різні дієти змушують це їсти ледь не весь час і без спецій, додавання всякий там овочів і т.д. Але якщо використовувати приправи, то воно смачно. Головне збалансувати раціон
@@radicalcat7288аналогічно)))) плюсую)))) я не дуже люблю готувати, і не маю часу та бажання стояти біля плити) і мені реально смачно просто якесь варене філе та салатик, при тому, що ні на яких дієтах я не сиджу)
Дуже рада, що змогла вийти з цього болота самостійно і як на диво війна навіть посприяла цьому.Прийшло більш чіткіше розуміння того що я можу померти в будь який момент і чому я повинна себе так мучити.
@@olgaolga8114Моєю мотивацією стало те, що я задовбалася з цим.Просто одного ранку відкривши очі зрозуміла,що я більше так жити не можу і якщо це не закінчиться то я просто не витримаю так.Просто не хотілося вже жити і вирішила,що буду якось намагатися виходити з цього.Спочатку я не змінювала нічого в харчуванні, а старалася розібратися з думками(голодувала,зривалася,пила таблетки надалі але старалася розбиратися з тим що робиться в голові) і поступово, по трошки починала налагоджувати з їжою.Слухала відео в ютубі по темі як вийти з того всього,як прийняти себе і мотивувалася цим.Зрозуміла, що втрата вага не зробить моє життя кращим,чому я маю оце все робити через якісь дурні стандарти.Також боялася, що може бути з моїм здоров'ям через це.Дуже болів шлунок, в боку, коли щось їла,то вже бувало що само зригувалося.Звичайно, позбулася цього не відразу і бувало, що зривалася не один раз і було, що навіть думала , що вже типу вилікувалася від цього але потім знову після їжі йшла до унітазу.Ну тривав мій вихід приблизно пів року.Моя порада - пропрацьовувати впершу чергу все в свої голові.Бажаю вам вийти з цього жаху і вірю, що в вас це обов'язково вийде!Навіть якщо здається, що це не так(я думала, що це жахіття не закінчиться ніколи, но все таки закінчилося тому вірю, що і в вас обов'язково закінчеться)Я розумію, що в такому стані за здоров'я думається в останню чергу, але все таки скажу, що це важливо, адже потім можуть бути важкі наслідки.Як в кого звичайно, от в мене то просто буває, що в боку болить доволі часто як тоді після таблеток і хочу обстежитися в лікарні але поки що нема як. Так, одужання - це не легкий шлях і потрібно це розуміти, але він цього вартий.Но звичайно, що краще звертатися до спеціаліста але знову ж таки я розумію, що не завжди є змога як от наприклад в мене її не було.Точніше була би якби я наважилася розповісти батькам.
@@olgaolga8114 ну і на останок ЯКОГО ХРІНА Я МАЮ ПЕРЕЖИВАТИ ЧЕРЕЗ ЯКІСЬ ДУРНІ СТАНДАРТИ ЯКЩО Я МОЖУ ПОМЕРТИ В БУДЬ ЯКИЙ ЧАС!?Тому живу і насолоджуюся моментом(знаю, що не на всіх це спрацьовує, но все таки варто замислитися про це)
Дякую за цей випуск! 💙💛 У мене також бо-бо на цю тему/пунктик/комплекс. Тому я почала пахати у залі, робити кардіо, не можу назвати раціон збалансованим, але я знайшла смачне у корисному 😋 Гадаю, що цей комплекс настільки нав'язаний у наших головах, що ми його вже ніколи не позбудемося глобально, лише індивідуально. Жодного разу хлопці (мої колишні) не робили мені щодо форм та ваги зауваження, вдома ситуація гірша (чомусь жінки у моїй родині вважають, що я пухка, хоча самі також не тростинки). Жити окремо від сім'ї та партнера круто, бо легше коригувати свій раціон.
Коли була підлітком, страждала компульсивним переїданням. У результаті набрала вагу, ненавиділа себе і оточуючих, що постійно вказували на це. Пробувала мільйони дієт, поки безвуглеводна - не спричинила проблеми зі здоров'ям. Зараз, коли мені вже тридцять, я навчилась дружити із їжею та любити спорт, бо подобається відчувати силу в тілі. Перестала себе мучити і подобаюсь собі такою, як є. Але шлях був дуже довгий до розуміння себе та своїх реальних потреб.
Усі наші індустрії заробляють на переважно жіночих комплексах. Ми дуже багато вкладаємо в зовнішню презентацію себе, але забуваємо, що при знайомстві, це лиш декілька хвилин, а далі починають оцінювати твій розум, а так, як ми усі соціальні і самореалізуватися можемо лиш в соціумі, тому краще й справді вчити мови і вкладати час та фінанси в свій розвиток.
Чекаю випуску стосовно тих чуваків з франику... Хоч вже і був випуск стосовно "не на часі" та про згвалтування також було багато що сказано... Але в мене розриває серце коли хтось пише порівняння що такі історії менш важливі ніж війна... Я в просто уявляю цю історію з боку тих дівчат і мені їх неймовірно шкода... Шкода за те що їх жахливий досвід обезцінюють. А також дякую за ваш контент, завдяки йому в мене ще хоч трішки залишається надія що світ не настільки кошмарний
Але ж вони знали куди йдуть?) Це як зайти в бар і скаржитися, що повсюдно стоси з алкоголем, як зайти на концерт й просити вимкнути музику. Треш-стріми - це треш-стріми, не хочеш трешу - не йди на треш-стрім, якщо ж прийшла (прийшов) - не скаржся.
@@layoshmiller коли тебе обкрадуть посеред вулиці вдень і поб'ють до пів смерті не забудь сказати сам собі, що та сам винен, що посмів вийти на вулицю, там же повно небезпек і ти "знав куди йшов".
@@non_binary_deus Вулиця і чуже приватне приміщення - то різні справи. Вулиця - загальний, громадській простір, а чужа квартира - приватний. Я дійсно не стану заходити на приватний простір до незнайомих людей, бо знаю, що сам відповідаю за нараження себе на небезпеку. Я жив у 90і, ви мені будете про таке розповідати?))
Знаєте, я дуже люблю і підтримую ваш канал, але конкретно цей випуск мене засмутив. Кількість тригерних моментів для мене була дуже велика. Наприклад, використання таких слів як «зажори», «дожори», «жерунка». Не дуже зрозуміло, для чого була подана статистика про те, що жінкам менше платять, якщо вони більше важать. Ну і загалом таке відчуття, що випуск дуже поверхово зачіпає таку складну тему. Тому що рхп це трошки складніше, ніж заїдати тривогу і шось таке, що люди просто переростають коли дорослішають. Дуже гарно, що на тему рхп з‘являється більше розмов і зникає стигматизація, але водночас потрібно бути дуже обережними, коли ми про це говоримо.
Капіталізм навʼязує "ідеали краси" щоб з одного боку продавати його тим, хто йому відповідає, тим, хто хоче його досягти і тим, хто страждає від нього. Це жахливе коло, яке спотворює і шкодить усім. Дякую за це відео - воно дуже корисне.
Не можу повністю погодитись з тезою. Основа в гонитві за стандартами краси, це примітивна конкуренції за владу та ресурси. Тобто спадок від тваринного світу. Не важливо що обрано за бажаний атрибут: широкі, чи ж навпаки вузькі стегна, маленькі чи великі груди, рельєфні м’язи чи м’яке повне тіло. Важливо що щось з цього стає бажаним і той хто це має отримує бенефіти і виграє конкуренцію. Тому є певне коливання стандартів краси в залежності від культури, як би вона не уніфіковувалась через глобалізацію. Отже це наш тваринний спадок. Конкуренція, це вибудовування вертикальних стосунків, але люди мають унікальну можливість будувати й горизонтальні. Тож маємо шанс вийти на інший рівень через рефлексію;) А от ринок дійсно чудово може спекулювати на цій конкуренції і створювати завдяки цій спекуляції штучний попит.
Все просто: не будеш красивою - не будеш мати статусних статевих партнерів, або тебе будуть кидати заради більш красивих. Це закон життя, його не оминути. P.S. Комуняку на гілляку! Зі своїм лівацтво, тобі слід їхати в Росію, а краще за російським кораблем.)
Дуже актуальний випуск для людини з булімією, ось хочу записатись в спортзал, з початку карантину я дуже сильно набрала, раніше була дуже худенька тож почала комплексувати, потім почала ненавидіти себе за те, що набрала, обмежувала себе надзвичайно сильно, постійно блювала, не могла їсти, дійшло до того, що я вже не могла пити чай і одразу блювала, довго голодувала і виснажувала себе, звернулась до психотерапевта, мало того, що в мене розлад особистості так ще й РХП, тож я досі лікуюсь і намагаюсь інтуїтивно харчуватись
Розумію вас, у мене через булемію почали дуже псуватись зуби, це мені навіть трохи допомогло, щоб зупинитись, бо прийшло усвідомлення шо це руйнує організм…
@@Юлія-ю5т ну у мене тривожним дзвіночком свого часу були зуби і ще почав вздуватися живіт, почались проблеми з органами і я згадала як моя бабуся розповідала мені про Голодомор і що у людей пухли животи, у мене на той момент було щось подібне я дуже злякалась. Тож поступово сама по собі вийшла з критичного стану…
Не часто пишу коментарі, але не переставайте співати тільки тому що кількох людей з "ідеальним" слухом (то так вони самі про себе кажуть) це нервує. Ви чудові і спів реклами то ваша родзинка❤
Дякую за важливу тему. Є маленьке зауваження щодо слова жерти яке ви вживали. Воно досить негативне та вже несе в собі осуд того, що людина не може справитися з переїданням. Я маю на увазі, що взагалі в суспільстві це слово використовується в негативному аспекті. Мені так здається, бо я на своєму досвіді стараюся налагодити стосунки з їжею та емоціями і коли не можу зупинитися то вмикається той негативний голос в голові який каже "досить жерти! Що ти жереш як не в себе?" і так далі. Хотіла звернути вашу увагу на це.
Люди, в яких стабілізована самооцінка, не будуть ображатися на слово "жерти". Це більше про те, що і вади свої треба визнавати, але відноситися до них з гумором. Гумор - найкраща зброя, справжній лікар. Тож називайте себе "жерункою" (або "жрицею"), але без осуду.
Дякую! Це дуже класний випуск. Я теж під час тривоги біжу до холодильника. Коли я була мала, батьки багато працювали і ми майже не проводили час разом. Від мене «відкупались» їжею і це сформувало звичку заїдати нестачу уваги. Не просити про допомогу або про зустріч з друзями, підтримку, а тупо нажертись. І навіть зараз цей патерн спрацьовує. Я вчусь з ним працювати, та це важко 😢 Бажаю успіхів всім, у кого РХП і щиро рада, якщо вам вдалось впоратись ❤
Я думаю, наша найбільша проблема, це те, що ми хочемо змінити свої тіла для краси, а не для здоров'я. У мене були різні стосунки з їжею, в підлітковому віці, як не дивно, сприймала себе нормально, але після пологів пройшлася по всьому крім дюкана), худла, набирала, плакала...мені пощастило потрапити до тренера, який навчив правильно ставитись до їжі. Підхід такий же як у Улі, 80% їжі для тіла і 20% для мозку(задоволення), але інколи (десь раз на тиждень чи два) обов'язково дозволяти собі відрив. Але головне це причина змін. Якщо твоя вага вище "прийнятної" але в тебе нормальний тиск, нема задишки, ти піднімаєшся по сходах без ліфта і ведеш активний спосіб життя - то забий на все, якщо ні - то варто задуматись про зміни. Але грамотні зміни.
Я ще не почала дивитися випуск , але хочу подякувати за підняття цієї теми , можливо мій коментар стане для когось цінним і важливим . Хочу поділитися своєю історією . З самого дитинства я була дитиною яка була повніша за однокласників у школі , вже зараз з досвідом нехочу казати що з зайвою вагою тому що ніяких проблем з здоров‘ям в мене не було , я ходила на волейбол на танці і прекрасно себе почувала . Проблема була в головах моїх однолітків які вважали що моя вага зайва і так далі . Зараз я розумію що такий хейт це виникало із за не прийняття ними своє тіло , і здатність його змінюватися в різні періоди життя . Також можливе цкування їх з сторони батьків . Але це вже зараз , пройшлл багато років і я розумію . Отож я виросла і думка про те що я маю зайву вагу була завжди , хоча її не було багато . Починаючи з 13 років я худла . В 16 років я скинула 15 кг . Я була худа . Це було вау , прекрасно але не довго . Щастя великого це не принесло . Я худла через ненависть до себе . Всі тренування які я робила мотивувалися тим що я буду жирна , стрьомна і так далі … я ненавиділа колишню версію себе . Моя Низька вага потім довго ще була в мене . , я не наберала і просто жила . І зараз пройшов час , я почала думати чому для мене люди які є трохи повніші за мене = невдахи , страшні , лінниві . Праідписувалася спеціально в інстаграмі на повних але шикарних дівчат . Почала змінювати свої погляди . Старий світ почав руйнуватися . Я розумію краса це любов до себе . Краса не дорівнює кілограми . Я щаслива зараз , я дякую що розумію це . Зараз робити тільки все з любові до себе , тренування ,харчування і так далі . Якщо не хочу то і не потрібно . І зрозуміло з чого це пішло , навіть фітнес тренер коли мотивував робити вправу казав роби чи ти хочеш бути товста , жирна , обвисша і це мотивувало . Зараз думаю важливо робити це для задоволення свого внутрішнього ;) думаю комусь буде корисно
Всі завжди так дивуються ,коли кажу ,що їм тільки ,коли голодна 🙃 Що б там не стояло на столі ,чим би не пригощали - торкатись не буду ,бо не хочу ,бо не голодна )
@@stas7846 то через дитячу травму ,коли бабуся намагалась насильно запхати всю їжу ,яку тільки могла знайти ,щоб я була кругла ,як сфера (відповідно вона це робила через свою дитячу травму ,бо в повоєнні роки не було їжі). Потім прийшло усвідомлення ,що організм сам показує ,коли треба їсти ,ну і звісно без сепарації це б не працювало нормально ,бо бабуся й досі не розуміє ,коли приїжджаю в гості ,що я не їм ,бо не голодна 🙃
Так, людина не робитиме того, чого не хоче. Ну, звісно, крім кацапів, але тут виникає запитання, чи вважати їх людьми... Так от, до теми. Одна з моїх бабусь намагалася навчити мене німецької мови, а ще разом із дідом вони мене випихали за кордон. Отож на екзамені з німецької (ми її вивчали замість англійської в універі) я склала присягу, що зроду не користуватимуся нею для роботи, й тільки тому отримала трійку замість незадовільної, а за кордон уперше після навчання виїхала в березні минулого року. Повернуся, коли закінчиться контракт, і більше нікуди незалежно від подій і обставин. Отож я Вас добре розумію. Мусимо триматися!;)
Проаналізувала останні 10 років свого життя і зрозуміла, що це беззупинне тривожне протистояння мого внутрішнього "я себе люблю і вважаю привабливою" та зовнішнього "ти маєш схуднути просто тому що". Постійна внутрішня готовність огризатись і захищати свої кордони, навіть коли начебто ніхто не нападає. Неначе в повітрі висять вимоги до мого тіла, які "само собою" - а я маю від них відбиватись і наполягати, що чхала я на них. Що цікаво, вага протягом цих років дуже сильно коливалась, а відчуття не змінювались. Мені казали, що це ж прекрасно, що я в гармонії з собою - і я теж вважаю це прекрасним. Але я не відчуваю повного спокою щодо цієї теми, бо знаю, що в будь-який момент її можуть почати обговорювати і мені треба бути готовою різко відповідати
Дякую що розповідаєте про це. Я 10 років страждала на булімію, вбивала своє здоров'я та ненавидила себе. Дякуючи терапії я змирилась з тим що не струнка і не буду та почала нормально жити)
Зробіть будь ласка розбір корейських / східноазійських страндартів краси . Було б цікаво подивитись , чому лише люди схожі на айдолів з середньою вагою 45-50 кг вважаються там гарними , і в цілому на чому тримається ця величезна індустрія
@@RitaM.128ага, саме тому дівчатка які виглядають інакше отримують буллінг і компанії намагаються їх приховати, поки ті "магічним" чином через декілька місяців не з'являються набагато худіші
Дякую за цю тему. Мої проблеми з харчовою поведінкою загострилися в день 24 лютого, якщо мої близькі допомогли морально і я почала їсти на 3-4 день, то я впевнена, було сотні людей які не мали того, та можливо страждають від цього досі.
Хочу поділитись. Я завжди була дрібненькою. Ріст звичайний 1,62, але вага з інститутських часів і до десь 37 років була 46-48 кг, виключаючи час вагітності і грудного вигодовування дочки. Після родів повернулась до звичної ваги через 1,5 роки. Якось само, так влаштований мій організм. Ближче до 40-ка моя вага стала 51-53. Все моє життя знайомі і незнайомі люди питали мене чому я така худа, жарт про Д2С я почула в свою адресу вже в 14 років. І я не вірила навіть своїм ню в 25, що я маю красиве тіло, бо виявилась вразливою до цих безкінечних коментарів про мою худобу. Наголошую, я ніколи не була анорексичною. Просто струнка. Але в юності порадили їсти кашу на молоці з пивом і намагалась такою «дієтою» набрати вагу🤣🤯
Перші два тижні після 24 лютого минулого року я практично не їла, іноді не хотілось, іноді забувала поїсти. Потім якось харчування ввійшло в норму. Бувало, що переглядала відео, як наші захисники харчувалися в окопах, після цього теж не могла повноцінно їсти, бо відчувала якусь несправедливість - "військові поїсти нормально не можуть, а я тут собі ні в чому не відмовляю"...
Будьте обережні, бо це вже починається провина, спричинена помилкою виживальника! (Чи все-таки виживальця? Як гадаєте?) Якщо її відчуєте, то підіть і зробіть щось корисне для ЗСУ і для себе. Якщо побачите, що кидаєте забагато донатів, то змусьте себе взятися за волонтерство, плетіння сіток тощо. Пам'ятайте: що більше українців НЕ шаленіє, то ліпше нам усім, зокрема й нашим воїнам і войовницям! Вони йдуть на фронт, щоб Ви могли жити спокійно. Тож не підведіть - живіть спокійно!
@@sapriniti Займаюся волонтерством і від цього справді відчуваю свою користь. А наявність емпатії завжди якось проявлялась: в дитинстві це була допомога безпритульним тваринам, нині - допомога військовим та ВПО.
Я хоч і вокалістка, і реклама ви співаєте фальшивого, але коли почула, що може без цього,то подумала : Нііііі! Я вже звикла і полюбила як ви співаєте, ця мелодія вже рідна, співайте ще! 😅🥰 Тема чудова . Теж була на різних дієтах , яблука, або 5 днів на бананах і молоці, деколи були по одному дні на воді , останній раз коли таке було мені стало дуже погано і я пішла в лікарню в Німеччині, мені зробили купу рентгенів і перевірок, все боліло і я скручувалась на лавці доки чекала лікарів . Після того вже як багато років не сиджу на дієтах і їм все , але акцент роблю на здоровій їжі і чудово почуваюсь:)
Дуже рада, що в підлітковому віці не залізла в це болото з головою. Всі ці "сорак келограм" і так далі мене не дуже приваблювали, тим не менш я ніколи не любила свій зовнішній вигляд і мені завжди здавалося, що я занадто повна, навіть в той період життя, коли я займалася спортом і більша частина моєї ваги були м'язи. Я рахувала калорії, схудла, потім набирала, потім знову худла поки мені не стало лінь повторювати цей цикл постійною. В якийсь момент я просто перестала і пустила все по течії. Перестала регулярно зважуватися, рахувати скільки я їм, а намагалася тупо не переїдати і насолоджуватися життям. Не знаю, що чи хто посприяв тому, що я того здихалася, можливо моє оточення, з яким ми регулярно підтримували один-одного, чи, можливо, зміна інформаційної бульбашки і бачення того, що жінки, які не схожі на палки живуть щасливо. Хотілося б, що б цей бісовий культ ваги зник назавжди і нікому не доводилося доводити себе до плачевного стану через несприйняття суспільством і, навіть, родиною. Бо якби не суспільство, то нікому в голову не прийшло б, що людина з вагою вище 60 кг, незалежно від зросту - товста чи неприваблива.
Дякую вам за ваші випуски! Помітила що ні в випуску про депресію, ні тут ви не порекомендували до якого лікаря звертатися і коли. На власному досвіді знаю, як важко зрозуміти до кого бігти з ментальними проблемами. І часто люди навіть не думають о проф допомозі.
У мене така ж особливість, як у Яни - животик, скільки б я не важила. Додаємо ще й лордоз. Одного разу мені навіть поступились місцем у транспорті, бо подумали, що я вагітна. Я завжди була з розряду худих або нормальних. Максимальна моя вага при зрості 163 була 53 кг. Середня - 48. При тому я ЗАВЖДИ думаю про свою вагу, скільки б не важила. Коли набираю, думаю, як би скинути, а коли худну, - як би не набрати. Переїдаю від нудьги та ментальної інертності, як я це називаю. Дякую за те, що підняли цю тему! P.S. Мені ніколи не подобались кубики ні на жіночих тілах, ні на чоловічих. Це виглядає штучно, як на мене, нав’язливо, неприродньо. Враження, що людина в житті більше нічого не робить, окрім як впахує в спортзалі (не беру до уваги інші фактори зараз). Щодо жіночого животика, то якраз жирова тканина в цій частині тіла формує гормональний фон, і мати там певний запас жиру - необхідність для жінки. Зараз більше схиляюсь до думки, що жіночий животик (в тому об’ємі, який вважається безпечним) - це сексуально.
21:40 Статистика не відображає реальної ситуації, навіть якщо можливо було б зареєструвати всі випадки РХП. Проблема у тому, що РХП - це розлад, який має певні діагностичні критерії; але від умовної норми до розладу в його клінічному проявленні ще є купа людей із порушеннями харчової поведінки (які за певних умов можуть стати розладами). Метафорично кажучи, РХП - це чорний колір, але від білого до чорного є купа сірих і темно-сірих кольорів, які ще не чорні, але вже далеко не білі.
Це тема яка постійно болить. В період 13-17 років мої дієти коливались від " 10 днів кефіру раз на місяць, і біг кожний день " до " за день можна пити лише 200 мл води і жувати 1 гумку". Щоб їсти при людях, я просто вибльовувала все одразу як сиділа. Крім того я постійно вбивала себе на тренуваннях( займалась дзюдо), якщо в кінці тренування не йшла кров із носа і я не втрачала свідомість, то це було "недостатньо ". Загалом в мене була ціль просто зменшення ваги, оскільки я собі не подобалась повністю ( завдяки дуже токсичним людям, які казали, що я дуже жирна і лайно, а не людина( вага моя більше 42 кг на той момент не піднімалась)) , і кожний раз якщо за день я не скидала 600г, в мене починалась істерика. В 16 була перша спроба вийти, я набрала 4 кг, мене зашеймили, і все повторилось. В період 17-18 я набрала 10 кг оскільки почала знову їсти і організм намагався забрати все, що можливо, більшість яких зійшли само по собі, хоча коли я тільки почала набирати бажання знову скидати сильно не покидало мене. Зараз мені 21 і я цілком закохана в себе, знову їм нормальну їж ( тобто будь яку, солону, солодку,жирну). Тільки тепер мій шлунок взагалі не переварює м'яса, маю язву, дуже часто нудить без причини, маю пожиттєву діарею та дуже велику потребу постійно пити воду ( оскільки я на постійній основі,навіть коли не їла, пила сечогінні та проносні), один яєчник не функціонує взагалі і за розміром меньше мм, інший функціонує на 30%, тому скоріш за все мені їх просто виріжуть, а зараз він скажено болить кожні місячні. Ось так через паскудних людей в своєму оточенні, які компенсували за мій рахунок свої комплекси, мені далі жити із перебитим організмом і я раз в рік перевіряюсь в лікарів, оскільки може стати гірше. Але на ваги я не ставала вже 3 роки 🥲 оскільки це мій тригер
Теж страждала через «надмірну» вагу, доки одного разу, коли мене у гостях ненароком облили напоєм і дівчина дуже тендітної статури запропонувала мені змінний одяг. Я була шокована, коли спокійно «влізла» у її речі. Тоді я зрозуміла, що жодної зайвої ваги я не маю. Просто особливості моєї будови тіла. А народження дитини взагалі прибрало будь-які комплекси стосовно тіла, адже це просто диво, на що воно здатне!
крім пабліків в вк були ще чати від тих самих пабліків, де дівчата ділились своїми досягненнями і хвалили одна одну, а я читала це тоді і ненавиділа себе за те, що не можу так само, як вони🥺 зараз мені 22, я більш свідома і, озираючись назад, я бачу дуже багато помилок в своїй харчовій поведінці, що в 20 років призвели до +30, які дуже важко заоаз скинути🥺 Бажаю усім хлопчикам та дівчаткам здоров‘я і любові до себе та свого тіла ❤
Дякую вам! Дуже вчасне відео для мене, бо тільки недавно зрозуміла що в мене проблеми з переїданням, котрі погіршились після обстрілу Дніпра. Через відчутя сильного спустошення, почала намагатись заповнити цю пустоту їжею. Найгірше що ти постійно відчуваєш голод, і він як зуд, котрий можна заспокоїти тільки поївши... Це відео допомогло мені трохи заспокоїтись і до кінця сприйняти те, що відбувається зі мною. Ще раз дякую!
Спробуйте замінити їжу на книжки й "падати" в них, щоб думки на певний час додавали позитивних емоцій, а не оцього от усього. До речі, захоплення, пов'язані з ручною працею, теж добре допомагають! А передусім привчайтеся до концентрації. Бо нерви важливі!
@@sapriniti Дякую, так це трохи та допомагає, хоч часто зриваюсь. Те скількі зараз читаю та малюю... вперше за останні роки. Шкода що це не вирішення проблеми, а лише відволікання від неї. Та що зараз поробиш
Дякую вам за ваш випуск! Я в студентські не мала грошей купувати якісні продукти і їла легкі вуглеводи, від яких я не була товста але животик був. Я шукала шляхи як схуднути і знайшла таблетки в аптеці які відбивають апетит. Це було страшно, бо потім ці таблетки прибрали з продажу, бо нелегально там були наркотичні речовини. Взагалі ця історія з дієтами страшна. Поки я не полюбила себе, радощів від фігури не було.
Найважче було побороти в собі два моменти: коли замовляєш в закладі якусь страву, а вона вкрай несмачна, але ти все одно давишся тією їжею, бо ти ж заплатив… Шкода переводити їжу й гроші. І друге, коли відчуваєш провину, і змушуєш себе доїдати докінця, хоч вже не голодний. Бо ж як бути з часами Голодомору, з голодуючими дітьми в Африці…
Напевно, якось найкраще пофіксились ці проблеми, коли два роки тому побувала вперше на All inclusive. Перший раз в житті стільки їжі переводила, і не картала себе за це. Це було щось максимально нетипове і дуже хотілось перенести це в реальне життя
@@_beatrisa для мене найважче пояснити родичам ,знайомим ,котрі чимось пригощають і щиро не розуміють ,як то так ,що можна відмовитись ,коли тобі щось дають і зразу починають ображатись 😐
@@z_k7987 блін, у мене була протилежна штука: я постійно відмовлялась типу «ой, ні дякую», хоча насправді могла хотіти те, що пропонують. Але це типу якась така штука дурна в голові, наче це негарно зразу накидатись, на то що пропонують 🤪🤪 На щастя, то жахіття пішло від мене
Я їм не тільки тому, що я голодна, а коли хочеться чогось смачненького, чогось, шо я люблю. Це не обов'язковр має бути тістечко. Це може бути, до прикладу, смажена картопля чи відбивна. А може бути і тістечко. Адже смачна їжа -це одне з задоволень, яких себе не варто позбавляти. Головне -не втрачати почуття міри.
Я пам'ятаю, як лікувала очі в 9 класі. Могла осліпнути, кололи гормональні препарати. За місяць я набрала 5 кілограмів, які втряслись і закріпились на моїх бедрах, попі, животику, щоках. І коли влітку того ж року я приїхала на огляд, лікар, що лікувала мене, сказала "Ой, щось ваша донька поправилась. Треба дивитись за собою, вона ж дівчинка". Мені було 14. Я не можу зараз дивитись на свої фото того періоду, бо мені здається що я була супер жирна. Гірше тіки тоді, коли тобі ввижається, що з того часу не змінився зовсім (хоча я таки схуднула😶).
Як дуже хочеться співати , співайте.Тільки завчасно попередьте, кому не подобається спів, просто промомотують, наприклад я. А так ви дуже класні, люблю вас.
Дівчата, ви прекрасні. Дякую за випуск. ПС: спів завжди перемотую, бо маю прекрасний слух і мені боляче. Але це я, мені не складно перемотати. Іншим ок)
Чудовий випуск, але мені хочетися зауважити інший бік цієї проблеми, мені з дитинства казали: ти занадто худий, хоч я і нормально харчувавася. Я старався набрати вагу, виходило погано, але коли вийшло я зрозумів, це того не вартувало.
Питання дієт і "РХП" розглянуто відверто однобоко, навіть наївно. Вибірка "експертів" цьому відповідає. Можливо упередженість змусила вас підходити до теми з відчуттям незручності. Дякую за порушення теми, наведення декількох доцільних тез та аргументів. Не вважаю питання вирішеним, а тему - закритою. Підтримую вас, маю надію на другий випуск.
Мала харчовий розлад тривалісю 2 роки, теж надивилась пабліків у вк і за браком мізків та здорового глузду(почалося у 14) вирішила що збувати з'їдене відразу в унітаз то гарна ідея. Протягом двох років це було щоденною практикою, поки не поїхала в село до бабусі і не змогла чинити акт булімії у сільському туалеті, там я раз спробувала, але подивившись на себе збоку настільки піймала огиду і нерозуміння що припинила це робити. Рада що моя раціональна сторона перемогла хвору.
Супер тема, дякую вам дівчата. Коли я почала насолоджуватися їжею то погладшала на 30 кг, потім ще 2 рази їх скидала за допомогою орбітреку і обмеженого харчування. Ось такі гойдалки😊
в перший маштабний обстріл інфракструктури, коли зокрема потрапили в міст Кличка, я пішла після відбою в магазин солодощів (це було в Сумах), а продавчиня сказала, що сьогодні майже все печиво і цукерки розібрали 0_0
Дякую за відео, важлива та актуальна тема. Мені лікарка у підлітковому віці призначила булімію. Я звернулась через проблеми з гормонами й вона чомусь вирішила, що я хочу схуднути. Хоча до того в мене не було з цим проблем. Сказала, що їсти можна тільки рис не більше 20 грамів за раз, зелень, а якщо я їм щось ще, то потрібно очиститись після. Не знаю, чого така дивна дієта, але мені було 13 і я суворо дотримувалась рекомендацій лікаря, батькам, навколишнім теж здавалось, що все нормально, навіть хвалили за дисципліну та робили компліменти яка я струнка. Я жила так пів року, а потім потрапила у лікарню. Відтоді взагалі не відчуваю голоду та насичення, стосунки з їжею та вагою досить складні
Дикість. Я спершу, читаючи початок речення, навіть подумала, що ви переплутали «призначила» і «діагностувала» абощо. Дуже даль, що вам довелося мати справу з цією «лікаркою»(
Завжди дратувало, коли за столом десь в гостях у роличів питали "чого ти не їси?", коли я вже наїлася і в мене більше не лізе. У мене це так працює: сіла, наїлася і сиджу собі просто, а люди можуть годинами сидіти і постійно щось жувати,типу ще те не пробував, а ще треба того наверх і т.п. А ще пам'ятаю студенткою жила в гуртожитку, і насмажила такої смачної картоплі, а моя сусідка зі мною наїлася, а потім пішла в туалет всю ту картоплю вертати назад. Я не розуміла, як так можна, спочатку отримувати задоволення від їжі, а тоді встромляти пальці до рота. Ну і завжди для себе знала, що всі дієти - херня повна, бо це лише тимчасовий ефект,тому ніколи на жодній не сиділа. Перш за все, потрібно змінювати свої харчові звички
Дякую за етер. Я так живу з 16 років і причина була, що у мене маленький животик. Після пережитої хвороби трохи більше року тому я стараюсь усе їсти і все дозволяти.
Дякую за відео! У мене немає проблем із їжею, я її люблю, вона любить мене, але у мене проблеми із суспільством. Я час від часу на лікувальній дієті (не зриваюсь, я поступово переходжу від дієти до звичного), на дієті я їм більшими порціями, виключаю продукти, що шкідливі для мого стану здоров'я, консультуюсь із лікарем. Найгірше від людей, які починають відмовляти сидіти на дієті, посилаючись на мою малу вагу, просять з'їсти те, що мені не можна, маніпулюють повагою на застіллях, аби випила алкоголю, чи газованої води тощо. Я їм і п'ю все, що хочу, але в моменти лікування, чи профілактики підтримую лікувальні дієти. Просто хочеться, щоб люди відчепились від моєї тарілки.
Дякую вам за цей випуск! Дуже вчасно він вийшов для мене і допоміг трохи заспокоїти тарганів в голові. ЕМАААА, ВАМ ТАК ЛИЧИТЬ ЦЕЙ МАКІЯЖ!!!! ВИГЛЯДАЄТЕ ЯК ХИТРА КИЦЯ 😼
Яна ніби моя далека соулмейт-сестра) Нам однаково років, я теж давно заміжня, в мене такий самий вічний животик і вузькі бедра, так само ніколи не бувало неймовірних ендорфінів від спорту, так само не фанатка безкінечних б'юті-процедур і ходжу з своїми нігтями...Щоразу думаю, що на цей раз буде в мене спільне з Яною)
Дякую за цю тему! ❤ НЕ ВСІ ВИПАДКИ, але все ж багато- родом з дитинства) Мемчики про бабусю і "боже ти ж скєлєт", про родичів із комплексами, які їх тобі нав'язують... І глянець з інстою теж мають вплив. Чесно кажучи, Уля мені настільки неприємна, а в коментарях ще й дуже токсік, що перемотала її спіч. Але випуск цікавий, дякую!
Хороше відео. Тема актуальна особисто для мене (намагаюся боротися із компульсивними переїданнями на фоні стресу). Хочеться відзначити, який молодець Ютуб. Дві реклами доставки їжі за відео. Прям в тему (ні)
Дякую вам за ваші відео 💚 в мене теж скоріше є рхп.. А також є проблеми зі зроров'ям які впливають на вагу.. З самого дитинства в мене не просто животик, а норм такий живіт... А зараз через погіршення здоров'я він взагалі величезний і заважає жити. В мене нема грошей робити обстеження і тому поки страждаю і дуже заганяюся.. Особливо боляче стає коли тобі уступають місце в маршрутці чи не здають квартиру, бо думають що ти вагітна і кажуть як тобі себе треба берегти... Коли я казав всім що мені щось болить, що мене хтось ображає, то всім плювати якось, а от якщо вагітна то треба берегти себе, зразу увага така, але це вже інша болюча тема, бо суспільству знову не ти цікавий а дитинка, до якої вони ставляться як до іграшки... А потім ти кажеш що не вагітний і на їх обличчях жах і катастрофічна зневага до мене, навіть якщо вони виглядають плюс мінус так само... Мені якось так везе, що часто зустрічаю тих цу кого рхп це недоїдання, анорексія, булімія... Іноді здається що такі товстенткі всі як і я просто мовчки сидять вдома і бояться щось розказувати.. Але певно це мені так "щастить", що не вистачає репрезентації історій схожих на мою... Я ненавиджу своє тіло і мрію після повноцінного обстеження і лікування, коли на то все будуть великі гроші, ще й зробити хірургічні втручання... Я хочу хоч якийся час свого життя побачити на собі плаский живіт... Це ненормально... Але отаке.. А суспільство з самого дитинства лише травить, хвалить тебе лише за похудання... Знецінює тебе і твої вміння, бо бачить в тобі лише жиртрест а не людину... На щастя мій партнер мене любить таким який я є, але я бачу погляди оточуючих, іноді знову мене впевнюють що я вагітний, чи що це ж ненормально ... А аптекарша в аптеці якось сказала що мені в моєму віці без дітей позорно бути таким жирним і мати розтяжки... Наче рідко виходиш з дому і не часто зустрічаєш отаке, але загонів додає сильно...
В дитинстві (коли мені було 6-8 років) моя на той момент подружка принижувала мене за вагу. Це перше. Друге - це коли мені єндокниеолог прописав дієту на 1000 кал бо я мала зайву вагу. Третє - це моя сім'я де майже в усіх рхп.
До 17 років взагалі не цікавився темою харчування, тому й їв те що були в дома. Десь приблизно в 13 років я почав поправлятись, думав от наберу до такої то кількості і більше не буду так багато їсти, звичайно це не працювало, дійшло до 83 кг. Для мене це не було величезною проблемою, я не відмовлявся від їжі, я продовжував їсти те що було в холодильнику. В школі мене не травили, хоча деякі проблеми з самооцінкою були. Тоді я ще не розумів абсолютно нічого про здорове харчування. Дуже радий що познайомився з цією темою тепер, поки ще не пізно. Дивує те що людям байдуже, я неодноразово пробував пояснювати чому це важливо, та як саме потрібно харчуватись щоб залишатись здоровим.
Мені у громадському транспорті часто пропонували сісти я була розгублена бо не розуміла чому, а потім зрозуміла, що мій живіт вагітний. 😳 часто це траплялось в Україні, а саме так часто що я припинила користуватись громадським транспортом. 😊
Дуже важлива тема, я теж виросла з установками: "Солодке треба заслужити/відпрацювати" й т.д. Дякую за вашу працю, я насправді дуже хочу вірити, що вас дивляться в першу чергу підлітки. У нас не було програм і джерел, які б піднімали такі теми (мені палає від усього, що ви обговорюєте), дуже хочеться, щоб ця інформація доходила до підлітків!
Дякую за випуск. З років 13 в цьому болоті. Літом знову так добре схудла і почала займатись спортом, але не жаль, знову поправилась. Зараз за мету ставлю не так схуднення, як змінення відношення до їжі. Бо в період коли я правильно харчувалась і займалась спортом відчувала себе дуже добре. Думала, що це вже назавжди 😂 а ні, потім був зрив) бо якось мене занесло не туди… А зараз лише думки про їжу, зайва вага і погане самопочуття. Дуже хочу нарешті найти баланс в харчуванні і спорті… це ще складніше ніж сісти на чергову дієту
Мене наразі зацікавила така тема: моє тіло - моє діло. Яким чином цю тезу проектувати на нашу теперішню ситуацію. Коли приходить повістка, ти ідеш служити і в кращому випадку залишаєшся калікою. Це ніби то і різні речі , але все ж таки тебе позбавляють права на твоє тіло
![SAFEPLANET - ดาวเคราะห์ [ THE PLANET ]](http://i.ytimg.com/vi/4X1XL3I_k3c/mqdefault.jpg)
Дякую Вам, дівчата, за те, що Ви вирішили присвятити випуск такій болючій для величезної кількості жінок темі; для мене вона також болюча і дуже особиста.
Я живу з РХП з 11ти років. Ви знаєте, багато підлітків різко набирають вагу у цьому віці, я не виняток. Але мої однокласники почали мене травити: мене били, обзивали жирною та страшною, злобно сміялизя і кепкували з мене, заганяли в куток. Хлопець, який мені дуже подобався, не соромився називати мене "найпотворнішою дівкою в класі", коли розмовляв з іншими хлопцями, а сиділи вони прямо за мною.
І я схудла. Спочатку непомітно, потім сильно, мої рідні та подруги почали робити мені компліменти, а мені було мало.
Вже літом при зрості 163 см я важила 25-27 кг.
А потім почалась жахлива травля через надмірну худорлявість, ще пізніше - через набір ваги тощо.
Зараз мені 23, я важу 42-43 кг. Я чудово виглядаю, доволі тендітно, в мене чудовий хлопець і друзі, але в голові я рахую калорії, іноді відмовляюсь від їжі, коли хочу їсти, іноді з'їдаю забагато та відчуваю за це провину.
Я зважують після кожного прийому води та їжі і в душі радію, коли моя вага становиться менше.
Люди з РХП кажуть, що їх життя ділиться на "до" і "після", від цієї вавки важко вилікуватися.
Дякую, що дочитали до кінця, всім миру та спокою!
Успіху Вам! Мусите перебороти цю гидоту й жити, щоб радіти.;) Ви зумієте!
@@sapriniti дякую Вам!
Це чудо, що схуднувши до 25-27 кг ви змогли вижити.Здоров‘я вам !
Хочу вас обійняти! Тримайтеся, вам стане сил побороти, ви вже стільки пройшли❤
Співайте
Ви заторкнули дуже важливу підтему у цьому контексті: яких жінок ми бачимо у медіа. Я живу у Європі і дуже рада, що тут у медіа і рекламі нарешті показують справжні, звичайні тіла. Цього так не вистачало, коли я була підлітком - я так само страждала, що моє тіло не «ідеальне». А тіло не має бути ідеальним. Добре, якщо ти можеш самостійно прожити день… і багатьом людям після травм і поранень навіть це буде не можливо. Всяке тіло заслуговує на повагу
Це хто просить не співати рекламу? Співайте, будь ласка, це мій улюблений сінгл, чекаю 10-годинну версію)
+++
Ага. Підтримую)) Це ж ютуб)) не подобається - перемотай😅
Менi цiкаво. Хоч якись ... який просить 10 годинну версiю послухав хоч одну до кiнця, всi 10 годин?
@@Ewer_ Йой, я так дивлюся, з поняттям іронії Ви не знайомі...
Маю за плечима 19 років РХП + майже 5 років стійкої ремісії. І ще добре пам'ятаю як РХП підміняє реальність і цінності, це наче прибулець із фільму жахів, що заповзає у мозок і контролює його. Це важкий досвід, щиро співчуваю тим, хто з цим живе.
добрий день, чи можете ви будь ласка поділитися, що або хто вам допоміг. Я зараз дійшла до того моменту, коли мені це дуже потрібно
@@В_яблучко мені допомогла психотерапія (в методі Транзакційного аналізу). РХП - це симптом, який вказує на щось більш глибинне, тому варто працювати над причинами.
Попіклуйтеся про себе.❤
@@Lonskapsy, а могли б порадити спеціаліста, який вам допоміг?
Ви так говорите про гречку, ніби вона апріорі несмачна)) Мені подобається смак гречки і мої діти найбільше люблять саме гречку з усіх видів круп) Дякую за випуск!
Так, плюс, я взагалі полюбляю поєднання гречки і відвареного філе + салат. Це і смачно, і легко, і практично, коли нема часу робити щось складніше.
Можливо люди так сприймають гречка+ грудка, тому що різні дієти змушують це їсти ледь не весь час і без спецій, додавання всякий там овочів і т.д. Але якщо використовувати приправи, то воно смачно. Головне збалансувати раціон
@@radicalcat7288аналогічно)))) плюсую)))) я не дуже люблю готувати, і не маю часу та бажання стояти біля плити) і мені реально смачно просто якесь варене філе та салатик, при тому, що ні на яких дієтах я не сиджу)
Мені дуже подобається, що деякі інтернет магазини одягу запрошують моделей різної ваги😊
Їжа, як спосіб пізнання світу! Цілком погоджуюсь. Всі мої подорожі завжди мали гастрономічний елемент.
Панянки, ви неймовірні! Дякую за чудовий ефір.
Дуже рада, що змогла вийти з цього болота самостійно і як на диво війна навіть посприяла цьому.Прийшло більш чіткіше розуміння того що я можу померти в будь який момент і чому я повинна себе так мучити.
Ну, помирати теж треба красивою (хоча, краще не помирати).
Поділіться, будь ласка, де брали інформацію, мотивацію?
@@olgaolga8114Моєю мотивацією стало те, що я задовбалася з цим.Просто одного ранку відкривши очі зрозуміла,що я більше так жити не можу і якщо це не закінчиться то я просто не витримаю так.Просто не хотілося вже жити і вирішила,що буду якось намагатися виходити з цього.Спочатку я не змінювала нічого в харчуванні, а старалася розібратися з думками(голодувала,зривалася,пила таблетки надалі але старалася розбиратися з тим що робиться в голові) і поступово, по трошки починала налагоджувати з їжою.Слухала відео в ютубі по темі як вийти з того всього,як прийняти себе і мотивувалася цим.Зрозуміла, що втрата вага не зробить моє життя кращим,чому я маю оце все робити через якісь дурні стандарти.Також боялася, що може бути з моїм здоров'ям через це.Дуже болів шлунок, в боку, коли щось їла,то вже бувало що само зригувалося.Звичайно, позбулася цього не відразу і бувало, що зривалася не один раз і було, що навіть думала , що вже типу вилікувалася від цього але потім знову після їжі йшла до унітазу.Ну тривав мій вихід приблизно пів року.Моя порада - пропрацьовувати впершу чергу все в свої голові.Бажаю вам вийти з цього жаху і вірю, що в вас це обов'язково вийде!Навіть якщо здається, що це не так(я думала, що це жахіття не закінчиться ніколи, но все таки закінчилося тому вірю, що і в вас обов'язково закінчеться)Я розумію, що в такому стані за здоров'я думається в останню чергу, але все таки скажу, що це важливо, адже потім можуть бути важкі наслідки.Як в кого звичайно, от в мене то просто буває, що в боку болить доволі часто як тоді після таблеток і хочу обстежитися в лікарні але поки що нема як.
Так, одужання - це не легкий шлях і потрібно це розуміти, але він цього вартий.Но звичайно, що краще звертатися до спеціаліста але знову ж таки я розумію, що не завжди є змога як от наприклад в мене її не було.Точніше була би якби я наважилася розповісти батькам.
@@marichkad3430 дякую! Ви молодець!
@@olgaolga8114 ну і на останок ЯКОГО ХРІНА Я МАЮ ПЕРЕЖИВАТИ ЧЕРЕЗ ЯКІСЬ ДУРНІ СТАНДАРТИ ЯКЩО Я МОЖУ ПОМЕРТИ В БУДЬ ЯКИЙ ЧАС!?Тому живу і насолоджуюся моментом(знаю, що не на всіх це спрацьовує, но все таки варто замислитися про це)
Дякую за цей випуск! 💙💛 У мене також бо-бо на цю тему/пунктик/комплекс. Тому я почала пахати у залі, робити кардіо, не можу назвати раціон збалансованим, але я знайшла смачне у корисному 😋 Гадаю, що цей комплекс настільки нав'язаний у наших головах, що ми його вже ніколи не позбудемося глобально, лише індивідуально.
Жодного разу хлопці (мої колишні) не робили мені щодо форм та ваги зауваження, вдома ситуація гірша (чомусь жінки у моїй родині вважають, що я пухка, хоча самі також не тростинки). Жити окремо від сім'ї та партнера круто, бо легше коригувати свій раціон.
Відчуваю себе на груповій терапії✊🏻 Дякую за те що ви поділились своїм досвідом
Коли була підлітком, страждала компульсивним переїданням. У результаті набрала вагу, ненавиділа себе і оточуючих, що постійно вказували на це. Пробувала мільйони дієт, поки безвуглеводна - не спричинила проблеми зі здоров'ям. Зараз, коли мені вже тридцять, я навчилась дружити із їжею та любити спорт, бо подобається відчувати силу в тілі. Перестала себе мучити і подобаюсь собі такою, як є. Але шлях був дуже довгий до розуміння себе та своїх реальних потреб.
Прочитала багато коментарів. Дякую всім, хто поділився своїми роздумами, історіями. Нам всім потрібно берегти себе і любити ❤️
Усі наші індустрії заробляють на переважно жіночих комплексах. Ми дуже багато вкладаємо в зовнішню презентацію себе, але забуваємо, що при знайомстві, це лиш декілька хвилин, а далі починають оцінювати твій розум, а так, як ми усі соціальні і самореалізуватися можемо лиш в соціумі, тому краще й справді вчити мови і вкладати час та фінанси в свій розвиток.
Чекаю випуску стосовно тих чуваків з франику... Хоч вже і був випуск стосовно "не на часі" та про згвалтування також було багато що сказано... Але в мене розриває серце коли хтось пише порівняння що такі історії менш важливі ніж війна... Я в просто уявляю цю історію з боку тих дівчат і мені їх неймовірно шкода... Шкода за те що їх жахливий досвід обезцінюють. А також дякую за ваш контент, завдяки йому в мене ще хоч трішки залишається надія що світ не настільки кошмарний
Але ж вони знали куди йдуть?) Це як зайти в бар і скаржитися, що повсюдно стоси з алкоголем, як зайти на концерт й просити вимкнути музику. Треш-стріми - це треш-стріми, не хочеш трешу - не йди на треш-стрім, якщо ж прийшла (прийшов) - не скаржся.
@@layoshmiller коли тебе обкрадуть посеред вулиці вдень і поб'ють до пів смерті не забудь сказати сам собі, що та сам винен, що посмів вийти на вулицю, там же повно небезпек і ти "знав куди йшов".
@@non_binary_deus Вулиця і чуже приватне приміщення - то різні справи. Вулиця - загальний, громадській простір, а чужа квартира - приватний. Я дійсно не стану заходити на приватний простір до незнайомих людей, бо знаю, що сам відповідаю за нараження себе на небезпеку. Я жив у 90і, ви мені будете про таке розповідати?))
Жру вареники і борщ дивлячись цей випуск🤦 відчуття голоду вже нема але їм дальше👍
Прийшла з роботи . Поки дивлюся це відео з'їла третину шоколадки, пішла заїла сиром , а потім ще яблучком
Знаєте, я дуже люблю і підтримую ваш канал, але конкретно цей випуск мене засмутив. Кількість тригерних моментів для мене була дуже велика. Наприклад, використання таких слів як «зажори», «дожори», «жерунка». Не дуже зрозуміло, для чого була подана статистика про те, що жінкам менше платять, якщо вони більше важать.
Ну і загалом таке відчуття, що випуск дуже поверхово зачіпає таку складну тему. Тому що рхп це трошки складніше, ніж заїдати тривогу і шось таке, що люди просто переростають коли дорослішають.
Дуже гарно, що на тему рхп з‘являється більше розмов і зникає стигматизація, але водночас потрібно бути дуже обережними, коли ми про це говоримо.
Олексій неймовірний! Дякую вам і йому за роботу😊
Капіталізм навʼязує "ідеали краси" щоб з одного боку продавати його тим, хто йому відповідає, тим, хто хоче його досягти і тим, хто страждає від нього. Це жахливе коло, яке спотворює і шкодить усім. Дякую за це відео - воно дуже корисне.
Не можу повністю погодитись з тезою. Основа в гонитві за стандартами краси, це примітивна конкуренції за владу та ресурси. Тобто спадок від тваринного світу. Не важливо що обрано за бажаний атрибут: широкі, чи ж навпаки вузькі стегна, маленькі чи великі груди, рельєфні м’язи чи м’яке повне тіло. Важливо що щось з цього стає бажаним і той хто це має отримує бенефіти і виграє конкуренцію. Тому є певне коливання стандартів краси в залежності від культури, як би вона не уніфіковувалась через глобалізацію.
Отже це наш тваринний спадок. Конкуренція, це вибудовування вертикальних стосунків, але люди мають унікальну можливість будувати й горизонтальні. Тож маємо шанс вийти на інший рівень через рефлексію;)
А от ринок дійсно чудово може спекулювати на цій конкуренції і створювати завдяки цій спекуляції штучний попит.
Нежилих Ви при соціалізмі й тому не знаєте які "ідеали краси" тоді нав'язувалися! Травили за зовнішність ще більше й жорстокіше. А головне тотально!
Все просто: не будеш красивою - не будеш мати статусних статевих партнерів, або тебе будуть кидати заради більш красивих. Це закон життя, його не оминути.
P.S. Комуняку на гілляку! Зі своїм лівацтво, тобі слід їхати в Росію, а краще за російським кораблем.)
Дуже актуальний випуск для людини з булімією, ось хочу записатись в спортзал, з початку карантину я дуже сильно набрала, раніше була дуже худенька тож почала комплексувати, потім почала ненавидіти себе за те, що набрала, обмежувала себе надзвичайно сильно, постійно блювала, не могла їсти, дійшло до того, що я вже не могла пити чай і одразу блювала, довго голодувала і виснажувала себе, звернулась до психотерапевта, мало того, що в мене розлад особистості так ще й РХП, тож я досі лікуюсь і намагаюсь інтуїтивно харчуватись
Розумію вас, у мене через булемію почали дуже псуватись зуби, це мені навіть трохи допомогло, щоб зупинитись, бо прийшло усвідомлення шо це руйнує організм…
@@SvitlanaSdого, в мене волосся почало, це був такий "тривожний дзвіночок"
@@Юлія-ю5т ну у мене тривожним дзвіночком свого часу були зуби і ще почав вздуватися живіт, почались проблеми з органами і я згадала як моя бабуся розповідала мені про Голодомор і що у людей пухли животи, у мене на той момент було щось подібне я дуже злякалась. Тож поступово сама по собі вийшла з критичного стану…
@@SvitlanaSd ви велика молодець, що подолали це!
@@Юлія-ю5т дякую і ви велика молодець, що не боїтесь про це говорити, впевнена, що і ви це подолаєте!
Не часто пишу коментарі, але не переставайте співати тільки тому що кількох людей з "ідеальним" слухом (то так вони самі про себе кажуть) це нервує. Ви чудові і спів реклами то ваша родзинка❤
Важливий випуск для нас всіх. Добре, що Ви про це поговорили)
P. S.Сижу на кухні їм оселедець і арахісову пасту
Дякую за важливу тему. Є маленьке зауваження щодо слова жерти яке ви вживали. Воно досить негативне та вже несе в собі осуд того, що людина не може справитися з переїданням. Я маю на увазі, що взагалі в суспільстві це слово використовується в негативному аспекті. Мені так здається, бо я на своєму досвіді стараюся налагодити стосунки з їжею та емоціями і коли не можу зупинитися то вмикається той негативний голос в голові який каже "досить жерти! Що ти жереш як не в себе?" і так далі. Хотіла звернути вашу увагу на це.
Люди, в яких стабілізована самооцінка, не будуть ображатися на слово "жерти". Це більше про те, що і вади свої треба визнавати, але відноситися до них з гумором. Гумор - найкраща зброя, справжній лікар. Тож називайте себе "жерункою" (або "жрицею"), але без осуду.
Дякую! Це дуже класний випуск. Я теж під час тривоги біжу до холодильника. Коли я була мала, батьки багато працювали і ми майже не проводили час разом. Від мене «відкупались» їжею і це сформувало звичку заїдати нестачу уваги. Не просити про допомогу або про зустріч з друзями, підтримку, а тупо нажертись. І навіть зараз цей патерн спрацьовує. Я вчусь з ним працювати, та це важко 😢
Бажаю успіхів всім, у кого РХП і щиро рада, якщо вам вдалось впоратись ❤
Я думаю, наша найбільша проблема, це те, що ми хочемо змінити свої тіла для краси, а не для здоров'я. У мене були різні стосунки з їжею, в підлітковому віці, як не дивно, сприймала себе нормально, але після пологів пройшлася по всьому крім дюкана), худла, набирала, плакала...мені пощастило потрапити до тренера, який навчив правильно ставитись до їжі. Підхід такий же як у Улі, 80% їжі для тіла і 20% для мозку(задоволення), але інколи (десь раз на тиждень чи два) обов'язково дозволяти собі відрив. Але головне це причина змін. Якщо твоя вага вище "прийнятної" але в тебе нормальний тиск, нема задишки, ти піднімаєшся по сходах без ліфта і ведеш активний спосіб життя - то забий на все, якщо ні - то варто задуматись про зміни. Але грамотні зміни.
Дівчата, дуже дякую за важливу тему! Трохи дряпало постійне "їж" замість "їси". Окрема подяка за гостей випуску
Я ще не почала дивитися випуск , але хочу подякувати за підняття цієї теми , можливо мій коментар стане для когось цінним і важливим .
Хочу поділитися своєю історією . З самого дитинства я була дитиною яка була повніша за однокласників у школі , вже зараз з досвідом нехочу казати що з зайвою вагою тому що ніяких проблем з здоров‘ям в мене не було , я ходила на волейбол на танці і прекрасно себе почувала . Проблема була в головах моїх однолітків які вважали що моя вага зайва і так далі . Зараз я розумію що такий хейт це виникало із за не прийняття ними своє тіло , і здатність його змінюватися в різні періоди життя . Також можливе цкування їх з сторони батьків . Але це вже зараз , пройшлл багато років і я розумію . Отож я виросла і думка про те що я маю зайву вагу була завжди , хоча її не було багато . Починаючи з 13 років я худла . В 16 років я скинула 15 кг . Я була худа . Це було вау , прекрасно але не довго . Щастя великого це не принесло . Я худла через ненависть до себе . Всі тренування які я робила мотивувалися тим що я буду жирна , стрьомна і так далі … я ненавиділа колишню версію себе . Моя Низька вага потім довго ще була в мене . , я не наберала і просто жила . І зараз пройшов час , я почала думати чому для мене люди які є трохи повніші за мене = невдахи , страшні , лінниві . Праідписувалася спеціально в інстаграмі на повних але шикарних дівчат . Почала змінювати свої погляди . Старий світ почав руйнуватися . Я розумію краса це любов до себе . Краса не дорівнює кілограми . Я щаслива зараз , я дякую що розумію це . Зараз робити тільки все з любові до себе , тренування ,харчування і так далі . Якщо не хочу то і не потрібно . І зрозуміло з чого це пішло , навіть фітнес тренер коли мотивував робити вправу казав роби чи ти хочеш бути товста , жирна , обвисша і це мотивувало . Зараз думаю важливо робити це для задоволення свого внутрішнього ;) думаю комусь буде корисно
Всі завжди так дивуються ,коли кажу ,що їм тільки ,коли голодна 🙃
Що б там не стояло на столі ,чим би не пригощали - торкатись не буду ,бо не хочу ,бо не голодна )
впевнена, багато хто може вам позаздрити)
Як сумно, що це може дивувати.
@@stas7846 то через дитячу травму ,коли бабуся намагалась насильно запхати всю їжу ,яку тільки могла знайти ,щоб я була кругла ,як сфера (відповідно вона це робила через свою дитячу травму ,бо в повоєнні роки не було їжі).
Потім прийшло усвідомлення ,що організм сам показує ,коли треба їсти ,ну і звісно без сепарації це б не працювало нормально ,бо бабуся й досі не розуміє ,коли приїжджаю в гості ,що я не їм ,бо не голодна 🙃
@@z_k7987 чергове підтвердження того, наскільки важливий контекст, щоб робити якісь висновки з приводу будь-чого..уже позаздрити складніше буде)
Так, людина не робитиме того, чого не хоче. Ну, звісно, крім кацапів, але тут виникає запитання, чи вважати їх людьми... Так от, до теми. Одна з моїх бабусь намагалася навчити мене німецької мови, а ще разом із дідом вони мене випихали за кордон. Отож на екзамені з німецької (ми її вивчали замість англійської в універі) я склала присягу, що зроду не користуватимуся нею для роботи, й тільки тому отримала трійку замість незадовільної, а за кордон уперше після навчання виїхала в березні минулого року. Повернуся, коли закінчиться контракт, і більше нікуди незалежно від подій і обставин. Отож я Вас добре розумію. Мусимо триматися!;)
Проаналізувала останні 10 років свого життя і зрозуміла, що це беззупинне тривожне протистояння мого внутрішнього "я себе люблю і вважаю привабливою" та зовнішнього "ти маєш схуднути просто тому що". Постійна внутрішня готовність огризатись і захищати свої кордони, навіть коли начебто ніхто не нападає. Неначе в повітрі висять вимоги до мого тіла, які "само собою" - а я маю від них відбиватись і наполягати, що чхала я на них.
Що цікаво, вага протягом цих років дуже сильно коливалась, а відчуття не змінювались. Мені казали, що це ж прекрасно, що я в гармонії з собою - і я теж вважаю це прекрасним. Але я не відчуваю повного спокою щодо цієї теми, бо знаю, що в будь-який момент її можуть почати обговорювати і мені треба бути готовою різко відповідати
Дякую що розповідаєте про це. Я 10 років страждала на булімію, вбивала своє здоров'я та ненавидила себе. Дякуючи терапії я змирилась з тим що не струнка і не буду та почала нормально жити)
Дякую дівчата, за те, що піднімаєте важливі теми ❤️
Зробіть будь ласка розбір корейських / східноазійських страндартів краси . Було б цікаво подивитись , чому лише люди схожі на айдолів з середньою вагою 45-50 кг вважаються там гарними , і в цілому на чому тримається ця величезна індустрія
В азіаток стегно як в українських жінок передпліччя, в них інші кістки,мало м'язів.
@@RitaM.128ага, саме тому дівчатка які виглядають інакше отримують буллінг і компанії намагаються їх приховати, поки ті "магічним" чином через декілька місяців не з'являються набагато худіші
Дякую за цю тему. Мої проблеми з харчовою поведінкою загострилися в день 24 лютого, якщо мої близькі допомогли морально і я почала їсти на 3-4 день, то я впевнена, було сотні людей які не мали того, та можливо страждають від цього досі.
Хочу поділитись. Я завжди була дрібненькою. Ріст звичайний 1,62, але вага з інститутських часів і до десь 37 років була 46-48 кг, виключаючи час вагітності і грудного вигодовування дочки. Після родів повернулась до звичної ваги через 1,5 роки. Якось само, так влаштований мій організм.
Ближче до 40-ка моя вага стала 51-53.
Все моє життя знайомі і незнайомі люди питали мене чому я така худа, жарт про Д2С я почула в свою адресу вже в 14 років. І я не вірила навіть своїм ню в 25, що я маю красиве тіло, бо виявилась вразливою до цих безкінечних коментарів про мою худобу. Наголошую, я ніколи не була анорексичною. Просто струнка. Але в юності порадили їсти кашу на молоці з пивом і намагалась такою «дієтою» набрати вагу🤣🤯
Ох ті «дотепники» з поклади цеглину в сумку, як я вас розумію
@@linak3129 Обіймемось)
Цеглина теж була😅
Так! Цей коментар треба в топ. Не розкрили тему "навпаки".
А мужьікі не сабакі, на кості не кідаються? Було ж😅
Перші два тижні після 24 лютого минулого року я практично не їла, іноді не хотілось, іноді забувала поїсти. Потім якось харчування ввійшло в норму.
Бувало, що переглядала відео, як наші захисники харчувалися в окопах, після цього теж не могла повноцінно їсти, бо відчувала якусь несправедливість - "військові поїсти нормально не можуть, а я тут собі ні в чому не відмовляю"...
Будьте обережні, бо це вже починається провина, спричинена помилкою виживальника! (Чи все-таки виживальця? Як гадаєте?) Якщо її відчуєте, то підіть і зробіть щось корисне для ЗСУ і для себе. Якщо побачите, що кидаєте забагато донатів, то змусьте себе взятися за волонтерство, плетіння сіток тощо. Пам'ятайте: що більше українців НЕ шаленіє, то ліпше нам усім, зокрема й нашим воїнам і войовницям! Вони йдуть на фронт, щоб Ви могли жити спокійно. Тож не підведіть - живіть спокійно!
@@sapriniti Займаюся волонтерством і від цього справді відчуваю свою користь. А наявність емпатії завжди якось проявлялась: в дитинстві це була допомога безпритульним тваринам, нині - допомога військовим та ВПО.
Я хоч і вокалістка, і реклама ви співаєте фальшивого, але коли почула, що може без цього,то подумала : Нііііі! Я вже звикла і полюбила як ви співаєте, ця мелодія вже рідна, співайте ще! 😅🥰
Тема чудова . Теж була на різних дієтах , яблука, або 5 днів на бананах і молоці, деколи були по одному дні на воді , останній раз коли таке було мені стало дуже погано і я пішла в лікарню в Німеччині, мені зробили купу рентгенів і перевірок, все боліло і я скручувалась на лавці доки чекала лікарів . Після того вже як багато років не сиджу на дієтах і їм все , але акцент роблю на здоровій їжі і чудово почуваюсь:)
Ооооо, приємно бачити Олексія ❤️
А Уля, якщо не помиляюся, була і на ебаут із цією темою. Вчергове дякую їй, що поділилася!
Якщо не помиляюсь на ебаут вона про токсичні стосунки розаовідала
Дуже рада, що в підлітковому віці не залізла в це болото з головою. Всі ці "сорак келограм" і так далі мене не дуже приваблювали, тим не менш я ніколи не любила свій зовнішній вигляд і мені завжди здавалося, що я занадто повна, навіть в той період життя, коли я займалася спортом і більша частина моєї ваги були м'язи. Я рахувала калорії, схудла, потім набирала, потім знову худла поки мені не стало лінь повторювати цей цикл постійною. В якийсь момент я просто перестала і пустила все по течії. Перестала регулярно зважуватися, рахувати скільки я їм, а намагалася тупо не переїдати і насолоджуватися життям. Не знаю, що чи хто посприяв тому, що я того здихалася, можливо моє оточення, з яким ми регулярно підтримували один-одного, чи, можливо, зміна інформаційної бульбашки і бачення того, що жінки, які не схожі на палки живуть щасливо. Хотілося б, що б цей бісовий культ ваги зник назавжди і нікому не доводилося доводити себе до плачевного стану через несприйняття суспільством і, навіть, родиною. Бо якби не суспільство, то нікому в голову не прийшло б, що людина з вагою вище 60 кг, незалежно від зросту - товста чи неприваблива.
Дякую вам за ваші випуски!
Помітила що ні в випуску про депресію, ні тут ви не порекомендували до якого лікаря звертатися і коли. На власному досвіді знаю, як важко зрозуміти до кого бігти з ментальними проблемами. І часто люди навіть не думають о проф допомозі.
Спочатку до психотерапевта. При потребі він направить на консультацію до психіатра
У мене така ж особливість, як у Яни - животик, скільки б я не важила. Додаємо ще й лордоз. Одного разу мені навіть поступились місцем у транспорті, бо подумали, що я вагітна. Я завжди була з розряду худих або нормальних. Максимальна моя вага при зрості 163 була 53 кг. Середня - 48. При тому я ЗАВЖДИ думаю про свою вагу, скільки б не важила. Коли набираю, думаю, як би скинути, а коли худну, - як би не набрати. Переїдаю від нудьги та ментальної інертності, як я це називаю.
Дякую за те, що підняли цю тему!
P.S. Мені ніколи не подобались кубики ні на жіночих тілах, ні на чоловічих. Це виглядає штучно, як на мене, нав’язливо, неприродньо. Враження, що людина в житті більше нічого не робить, окрім як впахує в спортзалі (не беру до уваги інші фактори зараз). Щодо жіночого животика, то якраз жирова тканина в цій частині тіла формує гормональний фон, і мати там певний запас жиру - необхідність для жінки. Зараз більше схиляюсь до думки, що жіночий животик (в тому об’ємі, який вважається безпечним) - це сексуально.
21:40 Статистика не відображає реальної ситуації, навіть якщо можливо було б зареєструвати всі випадки РХП. Проблема у тому, що РХП - це розлад, який має певні діагностичні критерії; але від умовної норми до розладу в його клінічному проявленні ще є купа людей із порушеннями харчової поведінки (які за певних умов можуть стати розладами). Метафорично кажучи, РХП - це чорний колір, але від білого до чорного є купа сірих і темно-сірих кольорів, які ще не чорні, але вже далеко не білі.
Це тема яка постійно болить. В період 13-17 років мої дієти коливались від " 10 днів кефіру раз на місяць, і біг кожний день " до " за день можна пити лише 200 мл води і жувати 1 гумку". Щоб їсти при людях, я просто вибльовувала все одразу як сиділа. Крім того я постійно вбивала себе на тренуваннях( займалась дзюдо), якщо в кінці тренування не йшла кров із носа і я не втрачала свідомість, то це було "недостатньо ". Загалом в мене була ціль просто зменшення ваги, оскільки я собі не подобалась повністю ( завдяки дуже токсичним людям, які казали, що я дуже жирна і лайно, а не людина( вага моя більше 42 кг на той момент не піднімалась)) , і кожний раз якщо за день я не скидала 600г, в мене починалась істерика. В 16 була перша спроба вийти, я набрала 4 кг, мене зашеймили, і все повторилось. В період 17-18 я набрала 10 кг оскільки почала знову їсти і організм намагався забрати все, що можливо, більшість яких зійшли само по собі, хоча коли я тільки почала набирати бажання знову скидати сильно не покидало мене. Зараз мені 21 і я цілком закохана в себе, знову їм нормальну їж ( тобто будь яку, солону, солодку,жирну). Тільки тепер мій шлунок взагалі не переварює м'яса, маю язву, дуже часто нудить без причини, маю пожиттєву діарею та дуже велику потребу постійно пити воду ( оскільки я на постійній основі,навіть коли не їла, пила сечогінні та проносні), один яєчник не функціонує взагалі і за розміром меньше мм, інший функціонує на 30%, тому скоріш за все мені їх просто виріжуть, а зараз він скажено болить кожні місячні. Ось так через паскудних людей в своєму оточенні, які компенсували за мій рахунок свої комплекси, мені далі жити із перебитим організмом і я раз в рік перевіряюсь в лікарів, оскільки може стати гірше. Але на ваги я не ставала вже 3 роки 🥲 оскільки це мій тригер
Теж страждала через «надмірну» вагу, доки одного разу, коли мене у гостях ненароком облили напоєм і дівчина дуже тендітної статури запропонувала мені змінний одяг. Я була шокована, коли спокійно «влізла» у її речі. Тоді я зрозуміла, що жодної зайвої ваги я не маю. Просто особливості моєї будови тіла. А народження дитини взагалі прибрало будь-які комплекси стосовно тіла, адже це просто диво, на що воно здатне!
крім пабліків в вк були ще чати від тих самих пабліків, де дівчата ділились своїми досягненнями і хвалили одна одну, а я читала це тоді і ненавиділа себе за те, що не можу так само, як вони🥺 зараз мені 22, я більш свідома і, озираючись назад, я бачу дуже багато помилок в своїй харчовій поведінці, що в 20 років призвели до +30, які дуже важко заоаз скинути🥺 Бажаю усім хлопчикам та дівчаткам здоров‘я і любові до себе та свого тіла ❤
Дякую вам! Дуже вчасне відео для мене, бо тільки недавно зрозуміла що в мене проблеми з переїданням, котрі погіршились після обстрілу Дніпра. Через відчутя сильного спустошення, почала намагатись заповнити цю пустоту їжею. Найгірше що ти постійно відчуваєш голод, і він як зуд, котрий можна заспокоїти тільки поївши... Це відео допомогло мені трохи заспокоїтись і до кінця сприйняти те, що відбувається зі мною. Ще раз дякую!
Спробуйте замінити їжу на книжки й "падати" в них, щоб думки на певний час додавали позитивних емоцій, а не оцього от усього. До речі, захоплення, пов'язані з ручною працею, теж добре допомагають! А передусім привчайтеся до концентрації. Бо нерви важливі!
@@sapriniti Дякую, так це трохи та допомагає, хоч часто зриваюсь. Те скількі зараз читаю та малюю... вперше за останні роки. Шкода що це не вирішення проблеми, а лише відволікання від неї. Та що зараз поробиш
в сенсі «не співати рекламу»… це одна з немагатьох речей, які покращують мій настрій!
Дякую вам за ваш випуск! Я в студентські не мала грошей купувати якісні продукти і їла легкі вуглеводи, від яких я не була товста але животик був. Я шукала шляхи як схуднути і знайшла таблетки в аптеці які відбивають апетит. Це було страшно, бо потім ці таблетки прибрали з продажу, бо нелегально там були наркотичні речовини. Взагалі ця історія з дієтами страшна. Поки я не полюбила себе, радощів від фігури не було.
Найважче було побороти в собі два моменти: коли замовляєш в закладі якусь страву, а вона вкрай несмачна, але ти все одно давишся тією їжею, бо ти ж заплатив… Шкода переводити їжу й гроші.
І друге, коли відчуваєш провину, і змушуєш себе доїдати докінця, хоч вже не голодний. Бо ж як бути з часами Голодомору, з голодуючими дітьми в Африці…
Напевно, якось найкраще пофіксились ці проблеми, коли два роки тому побувала вперше на All inclusive. Перший раз в житті стільки їжі переводила, і не картала себе за це. Це було щось максимально нетипове і дуже хотілось перенести це в реальне життя
@@_beatrisa для мене найважче пояснити родичам ,знайомим ,котрі чимось пригощають і щиро не розуміють ,як то так ,що можна відмовитись ,коли тобі щось дають і зразу починають ображатись 😐
@@z_k7987 блін, у мене була протилежна штука: я постійно відмовлялась типу «ой, ні дякую», хоча насправді могла хотіти те, що пропонують. Але це типу якась така штука дурна в голові, наче це негарно зразу накидатись, на то що пропонують 🤪🤪
На щастя, то жахіття пішло від мене
Я їм не тільки тому, що я голодна, а коли хочеться чогось смачненького, чогось, шо я люблю. Це не обов'язковр має бути тістечко. Це може бути, до прикладу, смажена картопля чи відбивна. А може бути і тістечко. Адже смачна їжа -це одне з задоволень, яких себе не варто позбавляти. Головне -не втрачати почуття міри.
Дякую, дівчата! Теж помічаю таку проблему у себе, коли тривожно/нудно/страшно і т.д., одразу заглядаю в холодильник.
Дякую за підняття такої важливої теми .Рекламу співати!!!
Я пам'ятаю, як лікувала очі в 9 класі. Могла осліпнути, кололи гормональні препарати. За місяць я набрала 5 кілограмів, які втряслись і закріпились на моїх бедрах, попі, животику, щоках. І коли влітку того ж року я приїхала на огляд, лікар, що лікувала мене, сказала "Ой, щось ваша донька поправилась. Треба дивитись за собою, вона ж дівчинка".
Мені було 14. Я не можу зараз дивитись на свої фото того періоду, бо мені здається що я була супер жирна. Гірше тіки тоді, коли тобі ввижається, що з того часу не змінився зовсім (хоча я таки схуднула😶).
Як дуже хочеться співати , співайте.Тільки завчасно попередьте, кому не подобається спів, просто промомотують, наприклад я.
А так ви дуже класні, люблю вас.
Дякую велике за цю тему! У мене РХП вже 8 років. Усвідомила це тільки 2 роки тому
Обіймаю вас. Я багато років страждала на рхп.
Ви дуже круті. Досить важлива і важка тема для нашого суспільства.
Дівчата, ви прекрасні. Дякую за випуск. ПС: спів завжди перемотую, бо маю прекрасний слух і мені боляче. Але це я, мені не складно перемотати. Іншим ок)
Чудовий випуск, але мені хочетися зауважити інший бік цієї проблеми, мені з дитинства казали: ти занадто худий, хоч я і нормально харчувавася. Я старався набрати вагу, виходило погано, але коли вийшло я зрозумів, це того не вартувало.
Дякую ,що піднімаєте таку важливу тему 😊❤
Питання дієт і "РХП" розглянуто відверто однобоко, навіть наївно. Вибірка "експертів" цьому відповідає. Можливо упередженість змусила вас підходити до теми з відчуттям незручності. Дякую за порушення теми, наведення декількох доцільних тез та аргументів. Не вважаю питання вирішеним, а тему - закритою. Підтримую вас, маю надію на другий випуск.
Чому?
@@ondutytoday5801 стосовно чого саме питання?
Мала харчовий розлад тривалісю 2 роки, теж надивилась пабліків у вк і за браком мізків та здорового глузду(почалося у 14) вирішила що збувати з'їдене відразу в унітаз то гарна ідея. Протягом двох років це було щоденною практикою, поки не поїхала в село до бабусі і не змогла чинити акт булімії у сільському туалеті, там я раз спробувала, але подивившись на себе збоку настільки піймала огиду і нерозуміння що припинила це робити. Рада що моя раціональна сторона перемогла хвору.
Дякую, відео як раз в той момент, коли із цим проблеми і я справді цим цікавлюсь! Дуже важливе відео ❤️
Супер тема, дякую вам дівчата. Коли я почала насолоджуватися їжею то погладшала на 30 кг, потім ще 2 рази їх скидала за допомогою орбітреку і обмеженого харчування. Ось такі гойдалки😊
в перший маштабний обстріл інфракструктури, коли зокрема потрапили в міст Кличка, я пішла після відбою в магазин солодощів (це було в Сумах), а продавчиня сказала, що сьогодні майже все печиво і цукерки розібрали 0_0
Дякую за відео, важлива та актуальна тема. Мені лікарка у підлітковому віці призначила булімію. Я звернулась через проблеми з гормонами й вона чомусь вирішила, що я хочу схуднути. Хоча до того в мене не було з цим проблем. Сказала, що їсти можна тільки рис не більше 20 грамів за раз, зелень, а якщо я їм щось ще, то потрібно очиститись після. Не знаю, чого така дивна дієта, але мені було 13 і я суворо дотримувалась рекомендацій лікаря, батькам, навколишнім теж здавалось, що все нормально, навіть хвалили за дисципліну та робили компліменти яка я струнка. Я жила так пів року, а потім потрапила у лікарню. Відтоді взагалі не відчуваю голоду та насичення, стосунки з їжею та вагою досить складні
Дикість. Я спершу, читаючи початок речення, навіть подумала, що ви переплутали «призначила» і «діагностувала» абощо. Дуже даль, що вам довелося мати справу з цією «лікаркою»(
Співайте рекламу!!!!
Ви такі щирі та сміливі в мить.
Співайте, це справжність.
Завжди дратувало, коли за столом десь в гостях у роличів питали "чого ти не їси?", коли я вже наїлася і в мене більше не лізе. У мене це так працює: сіла, наїлася і сиджу собі просто, а люди можуть годинами сидіти і постійно щось жувати,типу ще те не пробував, а ще треба того наверх і т.п.
А ще пам'ятаю студенткою жила в гуртожитку, і насмажила такої смачної картоплі, а моя сусідка зі мною наїлася, а потім пішла в туалет всю ту картоплю вертати назад. Я не розуміла, як так можна, спочатку отримувати задоволення від їжі, а тоді встромляти пальці до рота. Ну і завжди для себе знала, що всі дієти - херня повна, бо це лише тимчасовий ефект,тому ніколи на жодній не сиділа. Перш за все, потрібно змінювати свої харчові звички
Дякую за етер. Я так живу з 16 років і причина була, що у мене маленький животик. Після пережитої хвороби трохи більше року тому я стараюсь усе їсти і все дозволяти.
Тема настільки актуальна для мене, що я навіть не готова дивитися це відео, хоча і дуже люблю ваші випуски.
Супер. Дякую за якісну підготовку та подачу матеріалу
така чудова якісь картинки стала! дуже приємно дивитися)
Дякую за відео!
У мене немає проблем із їжею, я її люблю, вона любить мене, але у мене проблеми із суспільством.
Я час від часу на лікувальній дієті (не зриваюсь, я поступово переходжу від дієти до звичного), на дієті я їм більшими порціями, виключаю продукти, що шкідливі для мого стану здоров'я, консультуюсь із лікарем. Найгірше від людей, які починають відмовляти сидіти на дієті, посилаючись на мою малу вагу, просять з'їсти те, що мені не можна, маніпулюють повагою на застіллях, аби випила алкоголю, чи газованої води тощо.
Я їм і п'ю все, що хочу, але в моменти лікування, чи профілактики підтримую лікувальні дієти.
Просто хочеться, щоб люди відчепились від моєї тарілки.
Дякую вам за цей випуск! Дуже вчасно він вийшов для мене і допоміг трохи заспокоїти тарганів в голові.
ЕМАААА, ВАМ ТАК ЛИЧИТЬ ЦЕЙ МАКІЯЖ!!!! ВИГЛЯДАЄТЕ ЯК ХИТРА КИЦЯ 😼
Дякую дівчата, це дуже крута і важлива тема🔥в мене досить є комплекси тому що живіт не плоский, але я знаходжусь на шляху прийняття❤️
Яна ніби моя далека соулмейт-сестра) Нам однаково років, я теж давно заміжня, в мене такий самий вічний животик і вузькі бедра, так само ніколи не бувало неймовірних ендорфінів від спорту, так само не фанатка безкінечних б'юті-процедур і ходжу з своїми нігтями...Щоразу думаю, що на цей раз буде в мене спільне з Яною)
Дякую за цю тему! ❤
НЕ ВСІ ВИПАДКИ, але все ж багато- родом з дитинства) Мемчики про бабусю і "боже ти ж скєлєт", про родичів із комплексами, які їх тобі нав'язують... І глянець з інстою теж мають вплив.
Чесно кажучи, Уля мені настільки неприємна, а в коментарях ще й дуже токсік, що перемотала її спіч. Але випуск цікавий, дякую!
Така гарна якість картинки стала, дуже подобається)
А ще вони повернулися до ПУФИКІВ. Пух-пух! Так, я люблю м'які меблі, тож не лякайтеся.;)
Хороше відео. Тема актуальна особисто для мене (намагаюся боротися із компульсивними переїданнями на фоні стресу).
Хочеться відзначити, який молодець Ютуб. Дві реклами доставки їжі за відео. Прям в тему (ні)
Дякую вам за ваші відео 💚 в мене теж скоріше є рхп.. А також є проблеми зі зроров'ям які впливають на вагу.. З самого дитинства в мене не просто животик, а норм такий живіт... А зараз через погіршення здоров'я він взагалі величезний і заважає жити. В мене нема грошей робити обстеження і тому поки страждаю і дуже заганяюся.. Особливо боляче стає коли тобі уступають місце в маршрутці чи не здають квартиру, бо думають що ти вагітна і кажуть як тобі себе треба берегти... Коли я казав всім що мені щось болить, що мене хтось ображає, то всім плювати якось, а от якщо вагітна то треба берегти себе, зразу увага така, але це вже інша болюча тема, бо суспільству знову не ти цікавий а дитинка, до якої вони ставляться як до іграшки... А потім ти кажеш що не вагітний і на їх обличчях жах і катастрофічна зневага до мене, навіть якщо вони виглядають плюс мінус так само... Мені якось так везе, що часто зустрічаю тих цу кого рхп це недоїдання, анорексія, булімія... Іноді здається що такі товстенткі всі як і я просто мовчки сидять вдома і бояться щось розказувати.. Але певно це мені так "щастить", що не вистачає репрезентації історій схожих на мою... Я ненавиджу своє тіло і мрію після повноцінного обстеження і лікування, коли на то все будуть великі гроші, ще й зробити хірургічні втручання... Я хочу хоч якийся час свого життя побачити на собі плаский живіт... Це ненормально... Але отаке.. А суспільство з самого дитинства лише травить, хвалить тебе лише за похудання... Знецінює тебе і твої вміння, бо бачить в тобі лише жиртрест а не людину... На щастя мій партнер мене любить таким який я є, але я бачу погляди оточуючих, іноді знову мене впевнюють що я вагітний, чи що це ж ненормально ... А аптекарша в аптеці якось сказала що мені в моєму віці без дітей позорно бути таким жирним і мати розтяжки... Наче рідко виходиш з дому і не часто зустрічаєш отаке, але загонів додає сильно...
Класний випуск) я з тих хто просить не співати)
Саме те, що мені зараз було потрібно!
Таак, дуже актуально, особливо голодування та переїдання на нервовому підгрунті
Дякую дівчата. Насолоджуюсь гарним звуком )) ну і розмовою також )
Дякую за випуск))) творіть для нашого ютубу...
В дитинстві (коли мені було 6-8 років) моя на той момент подружка принижувала мене за вагу. Це перше. Друге - це коли мені єндокниеолог прописав дієту на 1000 кал бо я мала зайву вагу. Третє - це моя сім'я де майже в усіх рхп.
До 17 років взагалі не цікавився темою харчування, тому й їв те що були в дома. Десь приблизно в 13 років я почав поправлятись, думав от наберу до такої то кількості і більше не буду так багато їсти, звичайно це не працювало, дійшло до 83 кг. Для мене це не було величезною проблемою, я не відмовлявся від їжі, я продовжував їсти те що було в холодильнику. В школі мене не травили, хоча деякі проблеми з самооцінкою були. Тоді я ще не розумів абсолютно нічого про здорове харчування. Дуже радий що познайомився з цією темою тепер, поки ще не пізно.
Дивує те що людям байдуже, я неодноразово пробував пояснювати чому це важливо, та як саме потрібно харчуватись щоб залишатись здоровим.
Мені у громадському транспорті часто пропонували сісти я була розгублена бо не розуміла чому, а потім зрозуміла, що мій живіт вагітний. 😳 часто це траплялось в Україні, а саме так часто що я припинила користуватись громадським транспортом. 😊
А взагалі дуже важлива тема зараз багато хто себе доводить до крайнощі сідаючи на різні всякі дієти
Дякуємо за важливу тему! ❤
Дякую вам за вашу працю, за це чудове відео, аж легше стало, я дуже вдячна❤️❤️❤️
яка важлива тема. Дякую!!!🤍🤍🤍🤍
Дуже актуальна тема зараз ! Дякую!
Дякую, що підіймаєте такі важливі теми 🤍🙏🏼
Дуже важлива тема, я теж виросла з установками: "Солодке треба заслужити/відпрацювати" й т.д.
Дякую за вашу працю, я насправді дуже хочу вірити, що вас дивляться в першу чергу підлітки. У нас не було програм і джерел, які б піднімали такі теми (мені палає від усього, що ви обговорюєте), дуже хочеться, щоб ця інформація доходила до підлітків!
Одне задоволення вас слухати) дякую за вашу роботу))) ❤❤❤
Дякую Вам, за якісну рекламу! Сама відвідую GREEN FOREST і дуже задоволена ❤️
Дякую Вам за випуск!
Реламаааа це ж символ Палає, не переставайте ❤
Дякую за випуск. З років 13 в цьому болоті. Літом знову так добре схудла і почала займатись спортом, але не жаль, знову поправилась. Зараз за мету ставлю не так схуднення, як змінення відношення до їжі. Бо в період коли я правильно харчувалась і займалась спортом відчувала себе дуже добре. Думала, що це вже назавжди 😂 а ні, потім був зрив) бо якось мене занесло не туди… А зараз лише думки про їжу, зайва вага і погане самопочуття. Дуже хочу нарешті найти баланс в харчуванні і спорті… це ще складніше ніж сісти на чергову дієту
Дівчата, ну я прям не можу. Ви мега круті!!
Мене наразі зацікавила така тема: моє тіло - моє діло. Яким чином цю тезу проектувати на нашу теперішню ситуацію. Коли приходить повістка, ти ідеш служити і в кращому випадку залишаєшся калікою. Це ніби то і різні речі , але все ж таки тебе позбавляють права на твоє тіло
І це вже не твоє діло, а діло випадку
Дякую, що підняли цю тему! Ви моє безперебійне джерело аргументів:) І продовжйте співати "реклама"!
Дякую, що розповідаєте про це