5 порад ЯК ПЕРЕЙТИ НА УКРАЇНСЬКУ
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 21 ก.พ. 2022
- ❗У найспонтаннішому випуску Твоєї Підпільної Гуманітарки озвучуємо кілька суб'єктивних порад про те, як переходити на українську. Якщо ви досі не з нами, зараз - саме час!
⛑️Підтримати парамедиків Госпітальєрів: hospitallers
🎖️Підтримати "Повернись живим":
savelife.in.ua
📷 Підтримати Гуманітарку:
Патреон: / undergroundhumanities
PayPal: yourhumanities@gmail.com
4731 1856 1570 5263
⛑️Підтримати парамедиків Госпітальєрів: facebook.com/hospitallers
🎖️Підтримати "Повернись живим":
savelife.in.ua
📷 Підтримати нас:
Patreon: www.patreon.com/undergroundhumanities
ПриватБанк: 4149 4971 1036 9651
ЗнІміть сюжет про кампанию про блокуванню блогерів, які освячуют тему вторгнення Росії в Украйну.
Параллельно с кибератакой на сайты госорганов ведется кампания по массовой блокировке страниц во всех соцсетях украинских блогеров, зарубежных журналистов и OSINT-аналитиков, освещающих ситуацию в Украине.
th-cam.com/users/postUgkxCq1R-NXJ4dqkLdUBtMRLnTFnY6SrTrr5
Вельмі добрае відэа. Вам, Украінцам, лягчэй перайсьці на сваю мову. У вас ёсьць дзіцячыя садочкі, ёсьць школы, кніжкі, кіно і шоў-бізнэс, дзе ўсё па-украінску. У адрозьненьні ад нас, Беларусаў, у якіх нічога няма. У Беларусі, па факце, ёсьць 1-2 беларускіх садкі. У школах бываюць беларускія класы, у якіх вучацца 1-2 вучні. Кнігі ёсьць, але іх ня так шмат. На свае вочы бачыў, што беларускамоўныя бацькі купляюць кнігі казак на ўкраінскай мове, проста таму, што не хапае беларускіх варыянтаў, а ўкраінская мова - самая блізкая. Нашая будучыня ў тумане. У вас сітуацыя значна лепшая за нашую. Мова - гэта скарб і зброя. Не згубіце. Слава Ўкраіне.
Якщо Білорусь демократизується - це дасть великі шанси на збереження мови та її популяризації. Тим паче, що Україна вас підтримає.
Жыве Беларусь!
Жыве Беларусь! Жыве вечна! Ми дуже співчуваємо білорусам. У вас чудова мова! Тримайтесь!
Як Білорусу почати розмовляти рідною мовою:
1) Що почати говорити Білоруською потрібно спочатку перейти на Українську;
2) А далі з Української на Білоруську.
@@Moon_Stone ну, то вже не перебільшуйте.)) А то може й нам спочатку польську потрібно було вивчити?))
я живу в Одесі, все життя розмовляла російською. У 35 перейшла повністю на українську через дитячі спогади з Криму ( повернення кримлов), де моя бабуся- українка розповідала про Голодомор і життя у срср-аці. Далі почала гуглити і була в шоці від історії України. Зрозуміла, що російською розмовляти - це зневажати себе і свою сім'ю, країну.
Дай Боже вам здоров’я, і нам перемоги🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Повністю з вами згоден. Агага, а СРСРаку заберу собі в словник😂😂
згодна з вами!!
о, пані, дякую за нове цікаве слово "срср-аці". вживатиму.
(мої вітання з молдованки)
Усе життя розмовляю російською, тому що народилася у російськомовному місті, але зараз відчуваю, що треба це змінювати. Дякую за ваше відео
Вірю в тебе!
Дуже круто.
Успіхів в переході💪
Бажаю успіхів
Тільки не зупиняйтеся, і все вдасться) Наснаги вам)
Успіхів вам!
Перейшов приблизно два роки тому, завдяки спілкуванню з дівчиною - разом вирішили, що хочемо перейти, і почали спілкуватись.
Спочатку було важкувато, часто збивався, тупив, і час від часу зринали думки типу "все, не витримую, просто зараз перейду на російську, щоб перестати перекладати в голові постійно". Десь за рік це відчуття повністю зникло, тепер навпаки, сказати щось російською мені відчувається "дивним", що вимагає певного напруження.
Моя історія переходу приблизно приблизно така ж сама. Головне не перекладати в голові речення, а просто користуватися українськими словами артикулюючи думки. Дуже цікаво, що на початку мене дуже торбувала чистота моєї мови, ліл, але зараз я іноді користуюсь суржиком і він мені подобається.
@@budiakk Я згоден. Коли я відпустив почуття перфекціонізму та дозволив собі подекуди використовувати суржик спілкуватися стало трошки легше. Інколи я навіть використовую його спеціально, щоб додати до мови якогось колориту, сленгу. Інакше мені здається, що я звучу занадто професійно.
Люто плюсую - десь півроку, як перейшов. Важко, коли треба щось відповісти дуже швидко, ще й якщо звернулись до тебе російською, й мозок тобі одразу такий накидує купу лексичного сміття, пирсаючись у якому, знаходиш лише мутантів дваязічія
Рік назад я перейшла на українську. Жорсткий варіант.
Я працюю в б’ють сфері і деякі клієнти, які знали мене роками, були здивовані. Але це справа 2 хвилин, сказати що ви насправді україномовна людина (в душі) і це ваша рідна мова, а раніше - ви просто не наважувались чи плили за течією. І все. За рік ще ніхто жодного разу не попросив мене обслуговувати «па-рускі».
Близькі й друзі, чесно сказати, навіть і не питали причини мого переходу. Це якось було справді природно і правильно. Бо всі знали, що свою дитину я виховую виключно українською.
Секс українською був незвичним лише перші пару разів. Далі й не замислюєшся над цим)
Зараз я на етапі, коли українську хочеться відкривати для себе все більше і все глибше! І це так цікаво) Приємно, коли роблять компліменти за мову)
Ви так гарно висловлюєте свої думки українською!!!!
@@user-do9jg9ss9z «мерсі за компліман»
про секс, моє спостереження. Після поповнення словникового запасу за допомогою "Весняні ігри в осінніх садах" Винничука хD відбувся органічний перехід, а далі імпровізації і воно навіть прикольніше.
@@maurandia о, дякую! Треба почитати
@@maurandia о, крута неочікувана порада) читатимемо! Позаяк перейшов на українську з близькими пів року тому, зокрема з російськомовною дівчиною, а в сексі до української ще до кінця не звик, а ще більше не звикла дівчина)
Я російськомовний громадянин України із Запоріжжя, мені 21 рік, і з 2017 року я закохався у мову моєї держави. Важко. Дуже важко переходити, коли, неначе, усі навколо просто не розуміють навіщо. Ти починаєш давати собі усілякі поблажки, мов "ну, буду говорить только иногда, все таки семья не поймет", використовуючи більш м'який варіант переходу. Але 21-22 лютого 2022 року настав терпець. Тож усе, досить жалітися.
Ого. По вас і не скажеш, що були російськомовним. Вітаю і безмежно захоплююсь вашою рішучістю. Це і справді не легко, тож, як мінімум, мою повагу ви заслужили.
вітаю! Я теж із Запоріжжя, але мені пощастило, що кожне літо в дитинстві я був на канікулах в селі на вінничині, звідки батьки. Хоча з малечку я від батьків та оточення знав тільки російську мову, але я кожен рік потрапляв в чисто українське оточення. І я пам'ятаю, що в дитинстві на початку 90х ніхто і не примушував в селі розмовляти українською, але якось одного літа років в 10-12 я став спілкуватися тільки українською. Всі дивувалися. Потім пам'ятаю було дивно перемикатися знову на російську з поверненням в Зп восени і навпаки на українську в селі, адже перемикання було повне, запорізьке середовище було повністю російськомовним, а вінницьке - українськомовним. Згодом в сім'ї в кінці 90х почали говорити українською, знаходилися друзі по навчанню з якими теж можна було вільно спілкуватися і не соромитися. Останні років 10 живу в Києві і околицях, українська основна, але по приїзду в Запоріжжя знову потрапляєш в російськомовне середовище, але люди вже не реагують здивовано на українську і це приємно!
Давай, ви зможете!
Як так само думав, коли захотів пробігти свій перший марафон! Починав з 5км, а тепер за плечима вже 5 марафонів, думаю, чому я так пізно почав бігати!?
Круто, вітаю
Чудово! Вітаю з такою рішучістю! Малесеньке виправлення: увірвався терпець. Бажаю успіхів!
Мені 60+, російськомовна з народження , після 2014 починала з "дякую", "вибачте" . Зараз спілкуюсь українською , в інтернеті контент тільки український , книжки тільки українською.Запам'ятався випадок у Львові, мені було 24-25 років,я запитала зупинку таксі у пенсіонера і мені прочитали лекцію за мій "язик", тоді я була ображена , але запам'ятала на все життя.Дякую вам за вашу працю ,Україна була , є і буде завжди.
Ваша історія викликує повагу!
Згадую 2015 рік, як у школі мене різко вдарило і Я вирішив вчить українську. Проблєм було валом, навіть просив свого друга бити мене, коли "російські слова" використовував🤣🤣🤣 Зараз минуло сім років і знаєте.... починаєш задумуватись над діалектами, як звучить твій регіон, що можна змінити у твоїй мові шоб звучало більш автентично, тепер прагну саме сього. Навіть почав зауважувати, шо суржик батьків не такий вже і суржик, а чернігівка💪 з її бомагами, лєсніцами і вєрьовками.
Так, ми часто діалекти і місцеві говірки сприймаємо як суржик :). У мене мама з Чернігівщини. Зараз це в мові майже не помітно, то мушу питати, щоб почути як говорили прабабусі.
Правильно, і я не дуже цураюся всяких "вірьовок" і "підожди") Ну, до певної міри, все ж у суспільстві трохи літературнішу мову використовую. Хоча "вон", "гурок", "голлє" і "шЕйсят" таки мені не передалися у спадок від бабів-дідів (північ Київської області), але звучать колоритно)
@@alinahudz6316 впізнаю поліські словечка 😊. Хоч я з Рівненщини, а говорять схоже.
о, так. через те, що моя українська штучна, тобто літературна, чим більше нею спілкуюся, там більше хочу надбати собі якийсь суржик, діалектизми та регіональну вимову та інтонацію
Я перейшла в 13 році. Було важко, голова боліла. Найважче було з батьками.
Головна порада: не бійтесь помилок. Бо дорога до хорошої мови лежить через погану.
І знайдіть однодумців, з якими можна спілкуватись, практикуючись.
Яке у вас красиве прізвище, Анно. Дякую за пораду! :)
Людоньки , я зі Львова і хочу вам сказати: не бійтеся, ми тільки раді за ваш вчинок і всіляко підтримаємо і будемо вболівати за вас , щоб вам стало духу і бажання розмовляти рідною. Тільки шарікові і невігласи будуть вам заважати чи висміювати, я впевнена кожна адекватна людина вам допоможе, а на дурнів не зважайте , і навпаки продовжуйте.Хіба мало дурнів у будь якому починанні? ….. отож прапор вам в руки і вперед до перемоги
Дуже вибачаюсь, але чи не могли б ви пояснити мені хто такі "шарікові"?
@@user-lt1qq3ys8s це мем з радянського минулого, ну або кому важливіше першоджерело російсько літературного - персонаж Булґакава Сабач′є сєрдце
навіть якщо і був сарказм, може хтось прочитає хто не знав хD
@@maurandia дякую )
Я здогадувалась про Шарікова, але вирішила переконатися
Дякую) в моєму майже наскрізь російськомовному Дніпрі помічаю, що молодь поступово переходить на українську. А з тих, хто не може, вже з теплотою з теплотою. Тож впораємось🙏
Почав принципово говорити українською завжди і не шкодую. Просто не хочу вже підлаштовуватися під російськомовне оточення - набридло. Відчуваю себе просто прекрасно, багато часу це не забрало, бо і так українськомовний все життя. Відчуваю себе інакше, ближче до предків, відчуваю, що це правильний вибір. Бажаю всім того самого.
Ближе к предкам... Развеселил. Может выбросишь палку и на дерево? Еще ближе будешь. И что тебе там надоело? Тебе что, русско-язычные запрещали на мове говорить? Или вы не понимали друг друга?
@@user-cy5uy3fz8w Забороняли та утискали весь час) Ти взагалі з України? Заховайся, опудало.
@@user-cy5uy3fz8w, пішов лісом
Я переселенец з Криму, росла не в Україне, в школе не вчила мову. Все розумію, читаю новини, книги. но перейти повністю неможу.пишу, виправляю, дуже повільно все виходить... Колись вчила мову по телешоу - дякую Ющенку ))) якби не він, взагалі в 14 році була б безмовною))
ви молодець. інші українці вас підтримають - у вас все вийде
@@nazar_dame дякую. я тож українка, як частина політичной націі )) головне - діти вважают себе українцами ))
ми за вас!
Запамятайте одну фразу:
"Усе буде, але не зразу" ))
Я переселенка з Луганська. В моїй школі українську я чула та намагалась розмовляти тільки на уроках укрмови та укрліт. Всі інші предмети повністю велися російською, з підручниками російською (це була звичайна школа, не якась спеціальна російськомовна). В педуніверситеті та ж сама ситуація.
Добре що хоч на телебаченні була українська)
Цікаво що коли я переїхала в Київ, мені всі казали що моя українська мова звучить штучно, наче з новин))
Зараз потроху я виліковую свою російськомовну щелепу 😁
Але, на жаль, не можу повністю перейти в побуті на українську, бо я люблю своїх рідних. А перейти на українську в сім'ї - значить припинити спілкування(
Одесит, з 16 року жодного слова російською. Колектив і друзі поступово підтягуються. Важко перейти переважно "простим" (перепрошую) людям, які не займають керівних посад, чи, простіше кажучи, "працюють на дядю". Але то лише додатковий привід розвиватись та йти вперед. Бажаю нам і всьому світу перемоги над росією!
Львів вітає Одесу, підтримки і снаги😀🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Велика надія на вас молодих!!!!!
Одеситам респект за українську. Пам'ятаю, як в році так 2008-2009 ми приїхали на студенську конференцію в Одесу, де на нас одеські професори дивились, як на "дикунів" через те, що ми з Вінниці приїхали і говорили українською. Просили зупинити то "наше свавілля" і перейти на російську! Ха, о це то було шоу.
Тому Одеса давай, ти можеш!
потуга! обіймаю
@@vypo2233 Одеса вітає Одесу ))
@@friedrichbarbarossa3195 десь у році 2017 довелося відвідати в Одесі одну наукову конференцію. Доповідач, хлопець зі Львова, розпочав доповідь українською. Були присутні емігранти(в Австралію та інші західні країни ) з пост совка і української, як з'ясувалося, вони не розуміли (тільки російську та англійську). Хлопака миттєво перейшов на гарну англійську та завершив свою доповідь. Було дуже приємно це бачити )) (хоча науковець --англійська маст хев) Зі сторони одеської частини щодо української мови жодного разу я не помічав ніяких проблем, а конференцію я ту відвідував протягом років 5 до пандемії.
Відучора десятки людей почали масово відмовлятися від російської.
Твоя Підпільна Гуманітарка найвлучніший порадник для таких важливих кроків👍
так
а шоб не часом не перейшли ,горбатого могила виправить ))))
Прослуховування аудіокниг також допоможе вивчити українську мову.
Теж бачила, твіттер буквально вибухнув обуренням громадськості, і всі почали писати, що тепер переходять на українську.
Тисячі. Однокласниця моя, наприклад, це вже каже, що дуже багато людей це зробили.
Я україномовний з народження, але радий шо все більша кількість українців стають україномовними.
Я думаю, для оволодіння українською, як і будь-якою іншою мовою, дуже важливо "оточити" себе цією мовою, наприклад, споживати контент українською - від відосиків на ютубі до книжок ) дякуючи зусиллям купи людей, така чудова можливість в нас є 😄
Про відосики. У Тайлера Андерсона був ролик про україномовні ютуб канали. Підписалась на всі. Навіть якщо тема не цікава, можу ввімкнути відео і займатись своїми справами. Мені не тяжко, а людині зайвий перегляд не зайвий)
Я саме так і перейшла. Покинула російське інформаційне поле, та оточила себе джерелами інформації українською. Україномовний ютуб, твіттер, телеграм, реддіт. З часом почала дивитись фільми та серіали українською, зараз перейшла на аудіокниги, хочу ще купити та почати читати друк українською, якраз буде можливість підтримати наших письменників.
@@MiriamFishmanArt аналогічно) це справді дуже вагомий чинник
@@MiriamFishmanArt респект) реально повага
@@user-ht3nd2bk5c я так у 2014 читала все, що могла знайти українською, навіть щось зовсім не моє і нудне.
Народився і до 24 років був рос.мовним (школа, оточення). На 4 курсі військового ВУЗу прийшло розуміння що офіцер UA армії мусить звертатись і комунікувати з підлеглими державною мовою. А як це робити якщо ти російськомовний? І почав мякий спосіб переходу)). Але найбільше допомогло коли в 28 років почав зустрічатись, а в подальшому одружився з україномовною подолянкою і вже 14 років спілкуюсь мовою в побуті, на службі тай будь де -бо це моя мова. Всім раджу.
Радите всім спілкуватися українською чи одружитися з україномовною подолянкою? Жартую :)
Друзі, в мене палець болить вже лайкати,які ваші історії душевні і зігріваючі.
Дякую за це.
Усіх, хто перейшов на українську, вітаю із поверненням :D
Дякую за те, що підхопили, Євгене!
Починав розмовний перехід із "жорсткого" варіанту, одразу із рідними та друзями, і скажу відверто, було важкувато і дискомфортом, десь перші три місяці, із-за постійного прохання повернутися до своєї так званого "більш природнього" звучання, це в основному серед друзів був такий своєрідний осуд. Другий приклад дискомфорту і проблеми при переході, це словарний запас і україномовні відповідники, наприклад для крилатих виразів та фраз, тому все одно послуговувався суржику і переходу час від часу на російську, але, завдяки таким випадкам, знаходив відповідники і поповнював свій словниковий запас.
Раджу читати україномовні переклади та адаптації класичних творів світової літератури і оточувати себе більшою кількістю українського матеріалу, меню додатків, інтерфейсів, українських пісень, блогів, і т.п.
я на початку двотисячних знайшов, як можна перекладати інтерфейс програм через INI-файли і почав перекладати просто все, що потраплялося. Як результат - написав диплом в технікумі по автоматичному перекладу цих файлів Англійська->Українська !
:-) вітання від Олександра Лебедя!
@@olexlebed3578 Якщо ти той самий Олександр Лебедь, із котрим мені колись пощастило працювати разом, то вітаю і тебе, друже!)
!!!мене нацичкою і бандерівкою друзі і родичі називали!!!!
А це лише перше покоління,що народилося в місті!
@@igornedashkivskyi1472 той самий з домашньо-корпоративних посиденьок на солом'янці
я білінгва з народження, але мешкала все життя в Харкові, тому зі смертю бабусі українська відійшла, я перейшла повністю на російську. Стала повертатися після Помаранчевої революції, і спочатку почала писати українською, до Євромайдану я вже повністю вела українською ЖЖ. З іншого боку в побуті мене штовхала донька, яка пройшла вишколи МНК, і вона розмовляє з дітьми українською, ну і я з онуками теж спілкуюся українською. Хоча з чоловіком російською. От зараз собаку треную українською "сидь!" "геть!" "зась!"
Доречі, мені сильно допомогли дитячі книжки ! Я маю маленьку донечку, читала й читаю ій книги виключно українською. Це просте джерело широко вживаної лексики та цікавих слівців , які ви ще мабуть не знали раніше. Я от в певний момент відкрила для себе слова «мацьопа, замазура, бешкетник/бешкетун, хорт, копняки та копнути ногою, длубатись» і багато іншого, що раніше не вживала.
Сильно раджу книги А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Особлива моя любов це два томи народних Казок та всі переклади дитячих творів Роальда Дала! Це ❤️
Боженьку! Я млію від таких коментарів. Бо часто чую від українськомовних з дитинства критику казок в тому числі за деякі слова, яких вони до цього не знали. І, на їхню думку, і дітям їхнім їх знати не варто, бо це ж дуже важко вивчити одне слово за казочку. Віртуально обіймаю.)
Даль взагалі полюбляв утворювати слова))
Я з Японії. Маю тут друзів з України, відсотків 90 розмовляють українською, багато хто перейшов на мову після 14-го. Діточоки дволінгові (яп та укр). Своїх так само буду виховувати. Слава Україні
Лучше пусть английский с самого раннего детства учат, будут японоязычные и англоязычные. Украинский интересен максимум в пределах Украины, в мире существует английский, китайский, испанский, но никак не украинский, пусть бы не забивали голову лишними знаниями с детства
@@ingridhollmann А что и правда она из Японии? В соседнем кабинете за бабло строчит.
@@user-cy5uy3fz8w может быть, сейчас ботов туева хуча
@@ingridhollmann ти сам хоч володієш української мовою?
Мешкаю, і завжди мешкав, на півдні України. Перейшов на українську вже давно, ще до початку російсько-української війни, ще у 2000-х. І завжди, усюди і з усіма спілкуюсь українською. Переходьте теж на українську.
👍✊👏👏👏
Вітаю друже!😎👍🇪🇺🇺🇦
*Українська мова - це мова цивілізованих, сучасних, програсивних людей, мова інтелігенції, мова ерудованих, розумних, людей. Українська - це мова майбутнього, та мова тренду.*
*Переходьте на українську.*
Зараз буде у декого шок - я родом з україномовного села на Донбасі. Так так є такі. Звісно у мовленні трапляються слова російською та не багато. У ніжному віці 11 років, після шостого класу, мене відправили до санаторію з гастритом. Спочатку я розмовляла як звикла, та потім було сказано "я тебя не понимаю" і довелося прогнутися під колектив і перейти на російську. Я памятала, що вдома ми балакаємо суржиком, та для мене стало шоком коли по мене приїхали батьки і япочула як вони між собою розмовляють - українською. У 13 років, після 8 класу, улітньому таборі я вже не прогиналася під колектив. Та зміна запам'яталася тим, що в мене часто питали звідки я. Після школи я два роки навчалася в Донецькому училищі культури. Лукції читалися українською, я часом поправляла викладачів. Мені навіть жодного разу не дорікнули за це! Потім я продолжила навчання у Харкові. І лише тут я зрозуміла чому мене питали звідки я. Здобувати вищу освіту я поїхала у компанії подруги Насті. І от сидимо ми з нею на гуртожицькій кухні, спілкуємося, і тут заходить її сусідка. Вже не пам'ятаю про що ми говорили та дівчина здивувалася дазнавшись, що ми з Настею землячки, бо вона думала, що я з полтавщини Отка от моя історія перехода на українську мову
Я повністю перейшла на українську мову в 2016 році, коли активно готувалась до здачі ЗНО з історії України. Пам'ятаю, першою українізаторкою в моїй родині стала моя мати, десь під кінець 2012 вона зацікавилась історією України й часто розповідала нам з братом про шляхетні події, цікаві факти, наспівувала українські народні пісні, готуючи вечерю, вона була першою, хто став на побутовому рівні намагатись активно використовувати українську мову й закликала й нас до цього, тоді я ще цьому пручалась, адже це вибивало мене з зони комфорту. Мій перший власний порив говорити українською стався, коли я ще жила в Донецьку, це був період між кривавими подіями на Майдані і так званим референдумом по "визнанню республік", мені тоді було 13 років й, думаю, тут частково зіграв мій юнацький максималізм, але пам'ятаю, як гостро я відчувала потребу відділитись, виокремити себе з усього цього безглуздя, дурних промов й хаосу, що відбувався в Донецьку, я не хотіла говорити тою ж мовою, що люди, які кличуть росію на площі леніна в центрі мого міста. Коли по дорозі до ліцею я не могла стримувати сліз злості й безсилля, помічаючи все більше й більше малюнків з триколором й ганебних написів "ми за росію" на будівлях й заборах, я просто опускала додолу очі, аби просто не бачити це. Тоді мені хотілось кричати, кричати так голосно, аби всі ці понурені люди навколо мене знали, що я не підтримую це божевілля, і вони не повинні. Саме тому заходячи в маршрутку й передаючи водієві гроші, я голосно говорила "візьміть, будь ласка", і це давало мені відчуття, ніби я можу хоч трошки більше українізувати Донецьк, що цим жестом, я можу знищити це безумство. Але якось на мене сильно нагримав водій, й я як вразлива дитина злякалась, тому на свій осуд перестала цього робити, мені було страшно. У цей же період зі мною стався донецький осередок Пласту, завдяки якому я відчувала, що я все ще в Україні й те, що побороти українців - це mission impossible, тому все обов'язково має налагодитись. Проте в чотирнадцятому році моя родина, як і багато інших жителів Донецька, була вимушена покинути свою домівку, ми оселились в містечку під Києвом, я з братом поступила в місцевий ліцей і не дивлячись на те, що тоді я ще сумувала за домом, я відчувала нестерпний сором за те, що не змогла нічого вдіяти, аби вберегти його. Деякі мої однокласники закидали мені фрази про те, що ми "здали місто й втекли сюди", і від цього ставало лише гірше, а моя російськомовність зайвий раз нагадувала мені, звідки я і що сталося з моїм містом. У нас у класі були україномовні учні, і з ними я кожен раз переходила на українську мову, а потім збивалась на російську, коли хтось російськомовний встрягав в розмову, а той факт, що на уроці ти повністю говориш українською, а на перерві знову скочуєшся в російську, як ніколи вибивав мене з колії й видавався якимсь неправильний чудернацьким дійством. Й чим далі, тим сильніше я відчувала, що щось не так, щось всередині мене не давало мені спокою, і лише активна підготовка до здачі ЗНО з української історії поклала кінець моїм сумнівам й ваганням. І хоча в мене ніколи не було проблем зі знанням історії України, я знала про заборони української мови, про переслідування інтелігенції, про вояків УПА і тд., але якимсь неймовірним чином саме цей період підготовки дав мені повне розуміння й усвідомлення того, що я розмовляю на чужинській мові, мові, якою знищували й продовжують нищити мою державу. Тоді я просто вирішила, що більше так не хочу, і якось ввечері зібрала всю родину й оголисила своє рішення, вони всі мене підтримали. Спершу було важко, особливо через те, що все ж таки в моєму оточенні кількість російськомовних було набагато більше ніж україномовних, мені дуже допомогли моя впертість й пластові табори, де більшість пластунів були з західних регіонів і чудовезно розширили не просто мій словниковий запас, а й збагатили саме живими емоційними фразами. Проте як би важко мені не було, я відчувала, що роблю правильно, щось всередині мене ніби стало на своє місце й дало мені спокій. Той спокій, який лишився зі мною й дотепер.
Кошик поцілунків і обіймів з заходу України❤️❤️❤️❤️❤️🌼🌼🌼🌼🌼🌼🌸🌸🌸🌸
@@vypo2233 🥺✊
Це був не простий шлях, але аи свідомо зробили вибір на користь української мови і це прекрасно!!! А Донецьк обов'язково знову повернеться під контроль України і з часом стане сучасним українським містом
Яка зворушлива історія, у мене аж проступили сльози. Радий за вас, щиро-щиро, усе буде Україна.
в мене теж сльози проступили) письменницький талант!)
Я ще в процесі. Одна з найскладніших робіт над собою. Ще з часів універу час від часу повертаюсь до цього. Та роботи надто багато.
Основна складність для мене полягала, і досі є, в тому, що мої друзі або просять "говорити з ними нормально", або припинити знущатись над мовою і собою.
Підтримки і розуміння дуже бракує.
Тому я вдячна, що чим далі, тим більше україномовних каналів.
Дякую вам!!!
Я народився у російськомовній сім'ї, але моєю мовою освіти та культури завжди була є і буде українська. Я розповідав вірші, казки, колядував українською. Питання якою мовою розмовляти у школі для мене навіть ніколи не поставало. Більше піклуватися за мову я почав, коли пішов на курси основ журналістики, і там були уроки української лексики. Якби ви тільки бачили подив на моєму обличчі, коли я дізнався, що насправді правильно казати "брати участь", а не "приймати участь". Ну і таких прикладів можна навести чимало. Після подій 2014 року став користуватися українською набагато частіше. Одразу перевів смартфон на українську, почав розмовляти нею в магазинах, з операторами банків, почав відкрито спілкуватися з україномовними друзями не боючись того, що хтось з російськомовного оточення може мене почути. Навіть почав розмовляти українською зі своїми бабусею та дідусем.
Проте ніколи не наважувався остаточно та безповоротно перейти на українську. Було у мене кілька спроб розмовляти з деякими людьми, на що ті відповідали крилатою фразою: "Я не воспринимаю тебя всерьёз". Через це ставало дуже прикро та я повертався до своєї комфортної бульбашки.
Сподіваюся, що це відео послугує для мене тим поштовхом, що був мені потрібний, щоби зробити цей перехід, і бажаю всім того ж!
Щиро дякую Євгену і Підпільній гуманітарці за це відео! Особливо мені щось таке дуже потрібно. Я "ісконно російськомовна" - українську свого часу чула лише в Катрусиному кінозалі та На добраніч, діти. Живу в Харкові й пам'ятаю ті часи, коли на людину, що говорить українською, в громадському транспорті дивилися як на "фу, сєло!" - я теж, як це не прикро, робила таке. Вже десь рік мій фейсбук - виключно українською, а прямо зараз зроблю таким і гугл-хром, чомусь сама не здогадалась. Інерція мислення, особливо в моєму віці - страшна річ )) У тому ж фейсбуці цілком вільно (гаразд, майже вільно) спілкуюсь українською. Але велика проблема - спілкуватися українською в телефонній розмові або навіть із продавцем чи касиром. Кудись діваються всі слова, і я забуваю все, що знаю. Знаю, практика - велике діло ))) Потрохи справа робиться, хоча проблемою став суржик. Дивлюсь новини і читаю їх українською і тому забуваю, як говорити чисто російською (так, перепрошую, я ще не готова повністю перейти на українську), наприклад: "каждый ребенок имеет право на безпечне освітнє середовище" (бо забула, як воно звучить російською), або кажу чоловікові вчора: "х*ло признал дыныры - и скорее всего в межах Луганської і Донецької областей". Шопопало, короче. Й ще одне. Я пишу невеличкі оповідання - пишу російською. А останнім часом замислилась: навіщо воно мені? Хочу українською! А не можу. Мабуть, таки є особливий сензитивний період розвитку дитини, коли рідна мова (тобто мова, якою спілкується оточення малечі) закарбовується в мізках. Вихід - читати, багато-багато. Але я вже не встигну прочитати стільки українською, скільки я читала російською, на жаль ((( Відчуваю нагальну потребу в якісному контекстному перекладачеві, бо сама не впораюся.
Ще раз - дуже-дуже вдячна. Із превеликим задоволенням дивлюсь Гуманітарку. Чекатиму нових - цікавих, пізнавальних і корисних відео. Наснаги й натхнення!
Тримайтеся - це я вам як харків'янка харків'янці! 😀 головне це справді почати думати українською. Ні, я не про міф про те, що "ти володієш мовою вільно, коли думаєш цією мовою". Бо це міф! Я володію вільно двома іноземними і українську я також вивчаю вже багато років. Так от: коли думаєте наприклад про те, що треба купити у супермаркеті, то старайтесь це думати українською, складати список нею, заздалегідь підготовувати фрази, які можуть знадобитися на касі. У думках легко виправляти власні помилки і можна залізти в словник і глянути ще, як те слово справді буде українською. А тоді у відповідних ситуаціях просто починати розмовляти - і не боятися помилок! Ще ніхто з 0 до 100% знання будь-якої мови не прийшов без жодної помилки 😀 і ви самі ці помилки почуєте, подумки чи вголос виправите, що пару разів їх зробите, а тоді вже і закарбується воно остаточно у пам'яті. Людський мозок це крутезна штука - розвивається все життя, а вивчення і вдосконалення мов (будь-яких) це класний тренінг. Успіхів вам!
Я сама з Одеси і все дитинство прожила в російськомовному середовищі, але з переїздом до Києва на навчання (в 2019-му) прийняла рішення перейти на українську. Спочатку було важко, іноді не могла підібрати українські відповідники до елементарних слів, але з часом звикла. Раджу тим, хто лиш починає цей шлях, не боятися помилок під час перехідного періоду, це нормально
пів року спілкуюся українською, переходити дуже просто. дякую вчителям, що викладали державною :)
дуже дякую за відео! Вчора також з чоловіком вирішили перейти на українську. Зі складнощів, які виникли - складно швидко відповідати українською, коли до тебе звертаються російською. А ще тепер треба собак перевчити українським командам) але то таке, нас багато, і ми впораємся!
Ой, як класно, вітаю вас!👏👏
Так приємно читати людей, які щойно вирішили перейти на українську, ніби в тебе в сім'ї свято)
Чим менше в Україні буде російської, тим захищеніша буде країна. як не парадоксально. ну і це не значить що російську не потрібно чи не можна знати. але українська має бути перша за замовчуванням. тоді навіть елементарного агента росіянам важче заслати сюди, бо його потрібно буде підготувати, навчити мови. і навіть тоді він буде палитися на якихось контекстах
а я думал что защищённость это готовность взять в руки оружие и воевать.
Вони завжди паляться на "Паляниці" 😂
@@maksym_shutenko ще спробуйте "учителька" їх попросить сказати))))
@@user-dd6nx2nd5u це - похідне
@@liubovdoknyg буде "учітєлька" )))
Привіт,усім.
Мені 31 рік,я вчилась в російській школі(в Укпаїні),ніколи не розмовляла українською мовою.Але,коли РФ напала на мою країну я вирішила для себе,що я нічого не хочу спільного з Росією.Я тільки розпочинаю свій шлях,але мені дуже подобається наша українська мова.
Дякую вам за ваш канал)
Дякую гарний випуск. Я з Одеси, перейшла на на українську 2 роки тому. І найперший мій крок був змінити мову в смс повідомленнях. Це дало можливість тренуватися формулювати свої думки без поспіху ну і Т9 показує коли я вживаю слово не вірно.🙂
Вітаю друже!😎👌🇺🇦🇪🇺
Просто ідеальні поради.Дякую Вам!!!!!Українці-приєднуйтесь та єднайтеся!!!!!
Почав перехід на українську десь два роки тому і, мабуть, інтуітивно виробив для себе правило починати з незнайомих людей і потроху розширювати цю практику на ближчі кола. Найбільшим сюрпризом для мене стало те, що коли сказав коллегам "тепер кожного понеділка я спілкуюсь лише україньскою, бо хочу поступово перейти на неї", десь третина з них сказали "прикольно, мені подобається, я теж".
Тому моя порада для усіх, кто вагається чи соромиться: не бійтесь говорити про свої наміри знайомим та друзям, цілком вірогідно, що серед них знайдуться ті, хто підтримають вас і також підуть цим шляхом.
Класний випуск 1 кадром 👍😉🇺🇦
Сьогодні перший день намагалась українською говорити в повсякденні. Мій рідний суржак має до огидного багато русизмів і я вже давно намагаюсь його очистити.
Це був дуже складний день. Завжди здавалось, що говорити буде так само легко як і писати і взагалі, це можна зробити в будь-який момент. Угу, ледь не згоріла від сорому, перед самою собою. Моє "калі" замість "коли" особливо ріже вухо.
Як казала одна стендаперша "ось це "калідор" все ще ходить за мною".
Сприймайте те, що ви переходите, як ваше досягнення, а не як роботу, яку всі думають, що і так треба зробити, а ви її не можете зробити. Не сваріть себе за помилки, а тільки винагороджуйте за досягнення чи просто старання. Це допомагає. Люди зазвичай більше відгукуються на пряник ніж батіг. Не будьте собі тираном-начальником. Ваше рішення - це вже вам плюс в карму
Калі-таке рідне))) на Житомирщині під Білоруссю "колі" кажуть))
@@kitereya дуже вдячна за ваші слова) дуже)
@@kitereya привіт! В Українському правописі фемінітив від слова «стендапер» твориться через «ка» «стендаперка» 💜
@@isida8679 моє "калі" родом з Чернігівщини як і ще купа інших словечок, від яких у людей не звиклих очі на лоба лізуть)але так, воно таке домашнє, рідне)
У 2013 році вимкнула російську у всіх гаджетах, це дійсно дуже допомагає. З того часу письмова мова виключно українська. Проте розмовна мова ще в процесі. Помітила одну річ, коли я спокійна і щаслива то говорю українською, а коли лаюсь - перехожу на російську…
те саме, вокабуляру і звички немає, мабуть хD
Я теж перейшла на українську!!!
Який радісний коментар😍
Вітаю вас!
Я перейшов на українську 4 роки тому, коли молодша дитина пішла в садочок і не змогла вивчити вірш українською. Бо для неї то було тарабарщиною. Старша якось легко сприйняла українську, попри те, що ми були російськомовними. А молодша мало того що не вчила вірш, так ще й принципово не хотіла вчити нову мову. Тож дружина сказала: "ну раз так, то ми перейдемо на українську мову в сім'ї". Зараз ми всі розмовляємо лише українською. Молодша навіть російську перестала використовувати повністю, бо її ми по факту в 4 роки перевели. Я на той момент вже в соц мережах спілкувався лише українською, бо зрозумів що русня лізе до нас в мозок через російську мову. Плюс пісні Антіна Мухарського дуже сприяли зміні сприйняття світу.
Тож із вражень про перехід. Сам перехід на українську триватиме довше ніж 1 рік, 3 роки мінімум пройде поки ви почнете забувати російську, на рівні що "блін, не можу згадати як російською листопад". Російськомовна щелепа дуже сильно дається взнаки, коли намагаєшся вимовляти слова де є чередування голосних, і паляниця - це фігня. Більшу проблему створюють слова з 'и' та 'і'. Ти знаєш, як воно вимовляється, але все одно не вистачає моторики язика, щоб це зробити не напружуючись. Тому запросто будуть з вас вилітати слова по типу "спідніца".
Великою проблемою буде частина слів яка в вас використовується найчастіше. Такі як мусор, полоса, карман. І з цим доведеться боротися свідомо. Бо так легко ж використати слово з російської, тебе ж і зрозуміють еге ж? От не треба на це вестися.
І нарешті про грамотність, як не дивно читання не дає нічого, а саме усна мова викарбовує підсвідоме розуміння закінчення -а -у, які є найскладнішими при письмі. Та й взагалі по мірі використання починаєш з вимови розуміти як мають писатися слова. Тож читайте щоб дізнаватися нові слова, і говоріть, щоб мова закріплювалася.
З чоловіком Одесити. Почали переходити на українську ще в 2012 році. Перехід між «теревеньки між собою» і вже на «всіх» зайняло десь рік
Результат: іммігрували до Тернополя, бо коли народилась донька і ми її виховували виключно українською, хоча це Одеса.. потім пожили в Херсоні .. зрозуміли що дитина як біла ворона між «начебто своїх»
Це так круто, що більшість сплячих українців прокидаються, як і ми всій час
Слава Україні!
Дуже підтримую позицію, дякую! Мені, що розмовляє завжди українською, змалечку, було дивно, коли люди, що розмовляють українською, з негативом ставляться до тих, хто тільки переходить на українську. У всіх дійсно свої обставини і, навіть якщо нема, то й що? Краще пізно, ніж ніколи.
то от рашки пошло. Эти идиоты даже не представляют что существуют диалекты, наречия т.д. По их мнению ты должен говорить ТОЛЬКО литературным языком.
@@user-dd6nx2nd5u плюсую, як саме такий пурист літературної російської, свого часу(росіяни дуже дивувалися, що я з України)
Моя дружина росіянка, все життя прожила в Орлі (РФ), переїхала до Львову десь з три роки тому і вже через рік ніхто з львів'ян не міг здогадатись що вона не корінна українка. Писати без помилок поки не навчилась, ще десь плутає букви, але говорить чисто та ще й мене виправляє, якщо щось не так кажу (сам я з Закарпаття). Просто практики в тому всеж менше ніж в усній мові.
Тому маючи такий приклад під боком я ніколи не повірю, що перейти українцю на українську мову може бути складно. Справа виключно в насназі та бажанні.
Ой не пизди. Хіба, такі ж самі карєнниє львіф'яни не можут почути акценту.
Надзвичайно корисне відео!! Повністю підтримую!!! Дякую, ви круті!! ❤
Неймовірно приємно читати всі ці коментарі! Люди, ви прекрасні. Нехай українська лунає😍
Дякую за Вашу цікаву і важливу роботу !
Лайк за пташку/не_пташку/не_важливо 😆❤️
Я на українську перейшов після роботи в російськомовній частині одного ЗМІ: зрозумів, що українська лаконічніша. А там уже підключились чуттєві моменти.
А трохи згодом стався Майдан, підтверджуючи правильність мого шляху
І, звісно ж, дякую за вашу роботу
Почала переходити на українську з кінця весни 2021 року. Познайомилася у додатку з хлопцем (таким же на той час російськомовним) і запропонувала вести нашу переписку, а у подальшому і офлайн спілкування, виключно українською. Разом тупили, гуглили правильний переклад слів та їх вимову. На початку шляху було відверто важко, навіть пару разів хотілося запропонувати кинути це. Але ми все ще разом і у нашому домі лунає рідна мова ☺️
З родичами і друзями також перейшла на українську. Думала буде важче) Вони не ватні, але ми всі родом з Донеччини, відповідно все життя спілкувалися російською. І хоч у відповідь зі мною спілкується мовою лише бабуся, всеодно родичі не засуджували, а навіть підтримали💛
Чомусь історія все одно звучить приємно і якось лампово. Сам з Дніпра, в нас все трошки ліпше, але за бабусь однаково доводиться триматись - це осередок нашої мовної культури. А ми їх підтримуємо таким чином, переходячи на українську. Наснаги вам! :)
@@KitMikit навзаєм 🤗
Дякую, тема вкрай важлива!!!
Перейшов на рідну більше року, спочатку спілкувався у родині, потім на роботі. На роботі були заперечення "а можете розмовляти російською" - відповідав "а ви не розумієте українську?"
Тепер і діти і дружина спілкуються рідною.
Про суржик і "русізми" - згоден, краще будь яка погана/недосконала українська, ніж російська.
Шалено вдячна усім вам за ваші щирі та відверті (інколи до сліз) історії життя. В цей час - такий емоційний пласт вашого успіху, неймовірно заряджає позитивом та вірою.
🇺🇦♥🟦🟨
В моєму такому україномовному місті, я навіть не здогадувалась, що десь по сусідству відбуваються такі героїчні чи наполегливі зміни та рішення.
Абсолютно та ж сама ситуація.
Гарні поради, Євгене, й дуже влучно сказано: в умовах гібридної [російсько-української] війни будь-який рівень володіння українською мовою кращий за російську.
Дякую усім за особисті історії, в цей небезпечний час вони показують, що є в Україні сила, здатна опиратися ворогу! Ніякі політики і повідомлення про надходження зброї не могли так підійняти мій дух, як ці сердечні розповіді! Гуманітарко, дякую!
Вірю, що Бог збереже наш народ і країноньку від знищення.
Дуже класні поради, сподіваюсь вони зараз стануть в пригоді багатьом!
Ви класні. І краєвид чудовий.
Слава Україні ❤️🖤
Дякую за працю і важливу тему. Я народилася на Луганщині, а з молодшої школи жила і навчалася у маленькому селищі на Харківщині, геть україномовному, тож українською розмовляю з дитинства. Навчалася у Харкові наприкінці дев'яностих але завжди послуговувалася українською, друзям та колегам це подобалося, наче додавало мені особливості, ба навіть доводилось перекладати технічні тексти для кафедри, отож коротко мені комфортно з українською навіть у зросійщеному регіоні.
Знову чудове і доцільне відео 🔥 Дякую 👍 Все буде Україна🇺🇦
Вдячна Богу, що народилась в українськомовному середовищі. І дуже підтримую тих, хто таки переходить на нашу мову 💙💛
Я з Запоріжжя і вже трошки більше як рік розмовляю українською. Спочатку я тільки слухав, дивився контент українською, потім став розмовляти українською в крамницях. І в один день перейшов повністю на українську.
Зараз мені складно розмовляти російською, я вже незамислюючись кажу українскі слова.
Я перейшла на українську два роки тому. Бажання з'явилося набагато раніше, але не вистачало рішучості. Аж ось натрапила на відео, де люди ділилися історіями свого переходу, і це мене так вразило, що я в той же день стала спілкуватися українською. Сім'я мене підтримала, а використовувала загалом всі методи, озвучені у відео. До речі, підтягнула ще й англійську, бо англомовний контент посів місце російського
Є україномовним з дитинства. Послуговуюсь полісським діалектом (мабуть з певними вкрапленнями русизмів) але все життя вважав, що я розмовляю суржиком. Ці поради думаю будуть корисними і тим хто хоче перейти на більш «чисту» українську. Адже з новими знайомими я переважно спілкуюсь саме літературною мовою. Але завдяки вашим відео зрозумів, що і мови мого регіону не варто соромитись, за що вам вельми вдячний.
О, як це важливо, щоб ми не вбивали ж своїми руками наші рідненькі говірки!
У мене одногрупник із Полісся, ваш діалект такий милий 🥰
Добра робота , Євгене. Ти крутий!
Я перейшла на українську у побуті близько року тому. Мені допомогли ваш канал і Рагулівна. Досі я мовлю дещо дивно, але мені не соромно, бо це природний період звикання. Помилятися нормально, якщо ти не на екзамені, а прагнення до бездоганності - то взагалі хвороблива ідея, що тільки пригнічує настрій. До виправлення я ставлюся позитивно, одразу повторюю правильний варіант. Звикати думати українською мовою допомагає перегляд відео і аудиокнижки.
Я все ще в процесі. Для мене найважче-це відповідати українською, коли до мене звертаються російською. Наче хтось перемикач натискає.
Дякую за відео
Все буде! Легше і легше.
Ви відчуєте справжній кайф, коли російськомовні при спілкуванні з вами будуть переходити на українську!
у мене навпаки, для далекого кола. Я принципово і нарочито спілкуюсь українською, якщо розпочали російською, зазвичай в кінці розмови , ну хоч "до побачення" кажуть українською хD
Хлопці, ви - справжня еліта україни.
Дякую за натхнення!
Дякую за випуск! Вас завжди надзвичайно приємно слухати!!
Дякую за змістовну інформацію,чим більше буде україномовних роликів,тим краще 😉👍
Гарне відео та актуальна тема.
Окреме дякую за краєвиди.
Все дитинство жив у російськомовному соціумі. Та навіть більше мов було, але не українська. І єдиний спосіб доторкнутися до української - книжки.
Дякую за контент, українська має жити!
Дякую за поради! Почала переходити на українську з минулого року, зараз ще в стадії переходу. Почала з ведення сторінок в соціальних мережах і спілкування в різних чатах, тому що легше спочатку подумати і сформулювати речення, а потім написати. Потім з друзями почала поступово спілкуватись українською, бо це найближчі люди, вони з такою ж громадянською позицією і дискомфорту ніхто не відчув) Наразі продовжую повертати собі ідентичність :) ваші відео допомогають
Раджу всім, хто переходе на українську, ознайомитись хоча б побіжно, хоча б на вікіпедії з історією нашої мови, особливо за останні 150 років. І ще наполегливо рекомендую всім прочитати книжку С. Караванського "Секрети української мови", хоча б І видання, воно коротеньке. Ця книга змінила моє життя.
Україномовна з дитинства, але як же ж приємно читати коментарі під цим відео! Стільки історій людей, що наважились на цей складний крок по переходу на іншу для них мову. Ця сміливість і стійкість надихає!
Перша спроба перейти на українську була десь 2004-5 роках, щось читав-слухав періодично і за кількістю інформації було десь половина, але був молодим-емоційним, тому докір від псевдопатріотичної особи "ти псуєш мою мову" образив і спроби спілкування зупинив. Друга спроба вже була в 2013-2014, тоді вирішив остаточно перейти на мову без уваги на "професорів" і "професорок" філологічних наук: з початку майже кожен день по декілька разів звертався до гугл-перекладача (не знаю слова → в перекладач), потім 2-3 рази на тиждень, а зараз не пам'ятаю, коли останній раз питав за якесь слово (було, але давно: місяць чи два тому). Декілька років тому перевів всі девайси на мову, почав замітки (для себе) писати мовою і, навіть, думати мовою.
Завжди говорила українською. Народилася в україномовному середовищі.
Дуже радує бажання російськомовних співгромадян вживати українську мову. Завжди рада допомогти чи "не помітити" якоїсь помилки, щоб не збивати людині мотивацію.
Я живу в Києві, навчаю дітей старших класів мови та літератури. І як же мені болить, що більшість з них російськомовна. І мені доводиться буквально пояснювати, що наша мова - то українська, у нас її забрали силою, але лише від нас залежить повернути її собі назад і пишатися своєю мовою, культурою, предками. Пишаюся вами, люди, які свідомо здійснили нелегкий для себе перехід на українську! Ми переможемо ворога лише тоді, коли максимально відійдемо від його наративів і пропаганди, яка часто непомітно проникає в наші уми та душі разом з мовою.
Яке щастя, що в нас є такі вчителі
@@KaterynaGerasymchuk дякую вам
Ви неймовірні, дякую вашому каналу
Боже, які ви чудові, моя підпільна гуманітарко 😍🥰
Нума-нума, Гей!
*Переходьте на світлу сторону - переходьте на українську.*
Мій шлях продовжується. Першим кроком ще в 9му році було те, що я пішла у садок працювати пом. вих.( якось маленька дівчинка спотала - чому я говорю українською, а іноді російською, я сказала, що вчусь говорити українською). Через кілька років у розмові з дітьми я автоматично перехожу на українську, а коли раптом мені доводиться щось казати до дитини російською, то мені аж стає важко, наче це штучне щось. Другий крок - всі соцмережи, смс-ки тощо. Потретє - щоденник, відповіді по телефону та спілкування з незнайомими людьми. Лишились сфери друзів-однодумців (з якими то однією, то іншою мовою) та кола друзів і родичів, де більше російською, бо не виходить тримати свою українську в їх російськомовному середовищі. Знаю, досить довгий шлях) але такі ритми. До того ж є одна особливість - моя, поки що не підтвердження дислексія, яка тягнеться мені ще з дитинства (скільки б я не читала, скільки б не переписувала всього, скільки б не заучувіла - все одно пнеться повільно)))))) Але я знаю, що у мене весь час світу!)) Все буде Україна! Слава ЗСУ та всім Людям України!
Перешла на українську в 2018 році. Відразу в професійному і сімейному спілкуванні. Сама навчалась в російськомовній школі, і університеті (в м. Запоріжжя). Але в сімейному колі був дуже поширений суржик, дідусі та бабусі говорили українською, тож українська була завжди поряд. В дитинстві і казки мені читали української. Зараз абсолютно комфортно відчуваю себе говорячи українською, коли доводиться використовувати російську вже можу робити паузи, щоб підібрати слово. Хоча все ще споживаю контент російською мовою, читаю книжки (якщо не знаходжу українського еквівалента), або контент на ютьбі (часто від українців іде російськомовний контент, особливо на бізнес каналах). Сама в ютьбі роблю огляди прочитаних книжок українською. Багато (особливо серед колег) роблять комплементи "яка молодець, а ось я не можу, все розумію, але не можу", але я впевнена мені ще є куди зростати в рівні оволодіння українською, і сама себе ловлю на помилках, але аналізую і виправляюсь)
Мя переходила 10 років тому. Почала з переписок в месенджері, потім в живу з друзями. З друзями все обсудила і домовились, шо без підйобок. Най важче було з сторонніми людьми, коли вся маршрутка на тебе обертається і тд. Якось справилась, а після 14го взагалі...головне бажання.
Все буде Україна! 💙💛
10:12 Дуже правильно сказано про українську школу. Я вчився в радянські часи, але в українській школі. Тільки зараз розімую, що це врятувало від русифікації.
Вам дуже пощастило!
Вам реально пощастило! Я виросла у Харкові - я до вступу до вишу (1995 рік) навіть не уявляла, що існували десь школи із викладанням українською!!! Так, моя родина розмовляла суржиком, але і такого навколо було замало. У виші українською з 1995 по 2000 рік викладав українською лише один єдиний проф. Тому оце все життя активно вивчаю українську, сподіваюсь, що колись зникне з голови залишок того совєтського виховання разом із їхньою мовою
Все це так, все це дійсно правильно. Наснаги і терпіння для тих, хто переходить на українську! Ви робите правильне діло) Подяка за позицію!
Читаю тут масу коментів від тих, хто перейшов чи переходить на українську і відчуваю себе якоюсь біло вороною, адже я з дитинства україномовний, за мої 50+ років питання вибору якось наче і не стояло ніколи. Бажаю успіхів усім, хто намагається перейти на українську!
Вам реально пощастило! 😀
Власне в процесі переходу на українську знайшла ТПГ. Чи то на каналі Тайлера Андерсона чи то Артема Албула був список україномовних ютуб-каналів.
Йшла супер-лайтовим способом:
1. Зміна мови всіх інтерфейсів на українську. Всі пошукові запити спочатку українською. Книги українською.
2. Зміна мови всього відео контенту, якого можливо, на українську.
3. Вся переписка, з усіма колами спілкування, українською.
4. А ось тепер можна і поговорити.
Розмовляти українською почала вдома, разом з чоловіком, але зранку весь час забували, що вже перейшли на українську(((
Вулиця і робота подолані, з чоловіком 50/50, але це питання часу.
Зараз в процесі переходу на українську зі старшими родичами. Стіну "та ну, не напрягайся, тебе ж ніхто (чужий) не чує, зі мною можеш говорити російською" подолати найважче(((
Прямо зараз в налаштуваннях телефону змінив мову. Дякую Вам! Слава Україні!
Знаю, очевидна порада, та все ж: коли гуглите якийсь фільм, серіал, мульт, аніме, коротше любе відео обов'язково дописуйте "українською". Бо Гугл такий лайдак, що навіть якщо ввести назву українською, то підсуне російськомовні сайти.
моя не дуже довга історія: до початку процесу (місяці 4 десь) я вже захоплювався мелодійністю української мови, але не уявляв що можна так на неї перейти. після прочитання Міни Мазайла я вирішив почати твітити українською. за тиждень до зно з укр мови я зрозумів що ніколи не розмовляв українською на специфічні теми і можливо можу завалити власне висловлення, через що вирішив влаштувати собі тимчасовий жорсткий перехід (ніфіга не тимчасовий як ви помітили). як я вже писав, я обожнював українську мову, тому назад якось вже не хотілося переходити. далі вже з політичних причин я почав видаляти російську музику і дізнаватися про укр культуру. ну а далі вступ у могилянку зробив своє і оточив мене купою українськомовних людей. аж не віриться що минув майже рік, не можу уявити, що спілкувався по-іншому хаха
👍👍👍
Ой, та Могилянська україномовність переоцінена, як на мене. Хоч для Києва вона, й справді, є таким собі українським острівцем. У мене була купа російськомовних одногрупників, але вступав у 2014 і кожна пара починалася зі слів "Слава Україні!". Як там зараз у Могиляночці?)
@@nicksnisar4135 ну в нас більшість суржико- або українськомовна, а навіть якщо не були такими, то переходять при розмові. як там зсередини точно не скажу, давно там не був, а так доводить на своєму рівні
Вітаю. Я донечанин, до війни жив у Донецьку. Кілька років тому вже поставив за мету перейти на українську. Вперше почав робити це в 2019 році восени. Ніщо могло дати успіху мені. У 2020 в квітні вирішив що маю перекласти гаджети на українську, і одразу моя українська стала краще. У 2021 році, після 30 річниці відновлення в інтернеті пишу Українською (дуже рідко московською) завдячуючи всім українськомовним каналам на ютьюбі та вчительці української мови та літератури.
Якщо ви дочитаєте до цього моменту, можете подивитися мої відео(благаю)? Я роблю українськомовний контент.
Колись наприкінці 80-х, коли навчався у середній школі, ходив у нащіх колах такий анекдот.
Родина сидить біля телевізору. По телевізору йде якась стрічка про війну, на екрані бігуть люди зі зброєю. Син запитує батька: Тату, а це наші?
Ні, синку, це червоні…
Анекдот виявився пророчім. Червоні - це не наші. Та певне ніколи ними й не були, на жаль усвідомлюємо це лише зараз. Але є й приємна новина. Ми це вже почали усвідомлювати :)
Сильні люди, які переходили і переходять на нашу мову, та і іще публічно про це кажуть. Повага!
Сам лише нещодавно повністю перейшов на українську, й чесно вам скажу - не бачу для себе жодного шляху назад. У буквальному сенсі дивно навіть думати про це. Для мене перехід на українську - це зона ментального комфорту та якісно інший рівень організації свідомості, хай як помпезно це б не звучало.
Більшість життя був двомовним, але оскільки вдома переважала російська, то й у більшості інших ситуацій також переважала російська. Особливо в осьоцих ваших тирнетах з вконтактами. Зараз навіть трапляються моменти, коли отримую від знайомих повідомлення російською та й дивлюсь на нього геть розгублено - не знаю якою мовою мені відповідати. В тому числі якщо пише людина з тієї ж, наприклад, Росії, яка українською відповідно не володіє. Дякувати богу, що з білорусами такої проблеми нема, кожен говорить по-своєму та всі одне одного розуміють :D
Загалом, для мене остаточний перехід на українську мову це свого роду особистий маніфест. З українською мовою в голові тісно пов'язані культурні та суспільні цінності, які реально допомагають у повсякденні - значно легше сортувати свою кашу в голові. Цьому, власне кажучи, я присвятив цілу статтю: про мову, ідентичність та депресняк, який треба було гнати в шию.
Якби кому було цікаво (та якщо Гуманітарка на проти самопромоції :D), то залишу посилання на своє, простигосподи, дітище - medium.com/@taras-maslov/6f49d35d27ef
Я родом із Тернопільщини , хочу сказати що в селі в якому я народився притаманий так званий "Заліщицький говір" , коли я ріс непомічав що мова якою я спілкуюсь є з вкрапленням Польських слів і діалекту . Але коли я переїхав до Тернополя , мій говір мене бентежив а друзів веселив . Хочу підтримати тих людей які переходять на Українську мову , бо і мені знаючи її з детинства було необхідно покращувати .
Перейшов на українську з 1 січня 2011, живучи в Одесі. Починав розмовляти українською з батьками та друзями, мені так було простіше. Мав кілька готових відповідей на питання "Чому?".
Я народився в Росії, дитинство в Кривому Розі, інститут у Львові, більше половини життя (37 років з 66) прожив не в Україні, але батьківської мови не забув і ніколи не забуду. Не розумію які можуть бути проблеми з переходом на Українську мову в Україні.
Цілковито згоден і хочу од себе додати: головне мати щире усвідомлення доконечности постійного розвитку. Якщо ви справді хочете говорити українською (як і будь-якою иншою мовою), то ви маєте докладати до цього хоч якихось зусиль і не думати, що все якось собою вийде. Читайте книжки, виписуйте звідти слова, перевіряйте лексику в нормальних (не радянських) словниках. Не думайте, що українська мова - це щось штучне, щось обмежене, але й не треба думати "какая разніца", говорю як хочу, все можна. Не ображайтесь на виправлення, бо якщо ви справді щиро стали на цей шлях, то маєте розуміти, що вони неминучі й вони є інструментом для розвитку себе або инших. Якщо ви докладете зусиль, то з часом ви самі навчитесь одрізняти українське од чужого, постійна напруга зникне й прийде момент задоволення, свободи й щастя, що ви українець. Успіхів усім!
Почав переходити 1 грудня 2020 року. Повністю перейшов тільки влітку 2021. Перехід був "м'яким". Від незнайомців до сім'ї. Окрім очевидних причин, хочу зазначити ще одну не менш важливу. Я живу у Дніпрі і звісно, з дитинства повністю російськомовний, АЛЕ, я завжди спілкувався з українським акцентом. Г замість Ґ. Шо замість что. Брехня замість ложь (вперше це слово у школі почув, подумав що хотіли написати "ложка"). Вигляд замість вид. Ну і так далі. І тут, я переходжу в 6 клас, у нас з'являється нова вчителька рос мови. Одразу було видно, що сувора, але я не думав, що настільки. Одним словом, вона виправляла мій український акцент... Я тоді сильно не засмучувався і бачив нічого неправильного тут. Однак з часом я усвідомив, наскільки же це абсурдно. Українця в українській школі українська вчителька російської мови змушує спілкуватися з московським акцентом, бо "єй рєжет уха вот ето вот геканьє" Думаю це було першим поштовхом до переходу. Також, коли я тільки переходив на українську, одна однокласниця сказала, що вона не може терпіти нашу мову і попросила спілкуватися з нею па-русски (вона, до речі, росіянка). Теж дуже вибісило тоді. Но, загалом, ситуація кращає, все більше друзів все частіше говорять українською, все частіше показують мемчики українською :)