Ваш подкаст- чудовий! Життєстверджуючий! Я теж маю історію про тюльпани) на початку 22 року я працювала у Школі материнства в Тернополі. З початком війни наш офіс перетворився на хаб з прийому біженців: вагітних та матусь з немовлятами. Я тоді написала у соцмережах що потребуємо візків та підгузків. І нам почали привозити різні речі: одяг, ліки, їжу. А одного дня привезли квіти - букети тюльпанів з якоїсь теплиці. Чудові соковиті квіти! Оберемки!)) Ми дарували їх жінкам, а ще робили їм фото з букетами. І усі хоч на хвилинку посміхалися! Це теж було життєстверджуюче на той час! Дякую вам! Буду слухати залюбки)
@@begonii звичайний аспарагус (завдяки колючкам кіт його не їсть), сансвієрія циліндрика (ці кривульки хижому звіру теж незручно гризти) і хазяйська, як я вчора виявила, традисканція з гігантським листям, як у калізії (ніколи б не здогадалась, що це вид традисканції!). побажайте їм вижити на суперспекотному балконі. ну аспарагус таке любить, йому вже 12 років.
Мене в перший рік повномасштабного врятувало створити сад на балконі. Я ніколи не мала навіть одної квіточки вдома. А в те літо виростила в горщику картоплю тричі, горошок, баклажан, перець, потім наступний рік вже простіше просто квіти. В цьому році цієї гострої потреби вже немає. Але бажання мати свій сад є ❤️🩹 бо батьківський дім в якому сад, город, поле: в тимчасовій довгій окупації в Маріуполі.
Ваш подкаст- чудовий! Життєстверджуючий! Я теж маю історію про тюльпани) на початку 22 року я працювала у Школі материнства в Тернополі. З початком війни наш офіс перетворився на хаб з прийому біженців: вагітних та матусь з немовлятами. Я тоді написала у соцмережах що потребуємо візків та підгузків. І нам почали привозити різні речі: одяг, ліки, їжу. А одного дня привезли квіти - букети тюльпанів з якоїсь теплиці. Чудові соковиті квіти! Оберемки!)) Ми дарували їх жінкам, а ще робили їм фото з букетами. І усі хоч на хвилинку посміхалися! Це теж було життєстверджуюче на той час! Дякую вам! Буду слухати залюбки)
Яка чудова історія! Дякуємо вам
Продовжуйте, будь ласка. Це чистий кайф. До того ж, у Вас дуже приємний голос.
Дякую, мені це приємно, бо інколи гадаю, що в мене дратівливий голос)
такий щемкий випуск 💔
Такий чудовий епізод❤️ Трошки поплакала, трошки посміялася - терапія подкастом. Дякую🥰
спасибі, Марино, що ви з нами)
На цьому випуску я плакала. Дякую за такий тендітний подкаст ❤️
Дякую, дякую) сподіваюся, це щось на кшталт сліз очищення, а не суму)
Історія вкінці про тюльпани розбиває мені серце. Дякую за неї
дякую Вам за цей подкаст!
спасибі вам, що ви тут)
дякую, Віро! дістала три нещасні найживучіші квітки в світі й винесла на балкон.
ви ніколи не думали що рослини - це ще й про владу?
❤
Ні, щоби дуже не зверталася до цього боку. Але це дуже цікаве зауваження. А що це за три?)
@@begonii звичайний аспарагус (завдяки колючкам кіт його не їсть), сансвієрія циліндрика (ці кривульки хижому звіру теж незручно гризти) і хазяйська, як я вчора виявила, традисканція з гігантським листям, як у калізії (ніколи б не здогадалась, що це вид традисканції!). побажайте їм вижити на суперспекотному балконі. ну аспарагус таке любить, йому вже 12 років.
@@mynenorm хай вони вистоять!)
Я кайфую. ❤
вдячна!
Мене в перший рік повномасштабного врятувало створити сад на балконі. Я ніколи не мала навіть одної квіточки вдома. А в те літо виростила в горщику картоплю тричі, горошок, баклажан, перець, потім наступний рік вже простіше просто квіти. В цьому році цієї гострої потреби вже немає. Але бажання мати свій сад є ❤️🩹 бо батьківський дім в якому сад, город, поле: в тимчасовій довгій окупації в Маріуполі.
Навіть картоплю?) Хочеться, щоби наші сади і доми знову були з нами. Хай би скільки часу.
Хотіла би колись мати десь шматочок землі і хатку, зробити родинну резиденцію. Колись
Я вам дякую. Я плачу. Це так душевно. Дякую. Чекаю на наступні історії.
Спасибі. Ви своїми словами надихаєте на нові)
th-cam.com/video/rMVLIOT7rZk/w-d-xo.htmlsi=VgCUcemOEkUdfV_O
На знак вдячності хочу поділитися нещодавною знахідкою. "Схибленим на рослинах" має зайти.