วีดีโอ

Дякую за таку точку зору. Я і люблю Вільнева, і мене бомбить від його фільмів - деякі (Ворог, Прибуття) готова переглядати знову і знову, деякі (Сікаріо) хочу забути, деякі (Той, що біжить...) спочатку дуже сподобались, а потім помітила провали в логіці. Так і з першою частиною Дюни - вау, а друга видалась просто фільмом Марвел, при чому з останніх (і тепер я зрозуміла чому - бо я не полюбила жодного героя, мені було байдуже що з ними станеться, я просто дивилась за шедевральними сценами. І саме ваше відео дало мені це усвідомлення). А ще це відео чудово описує нашу дійсність - і як її зображує Вільнев. Окрема подяка про згадку Ходорковського, Лінча і серіал, і, звісно, книгу - прекрасні частини, які доповнюють одна одну. Вау!

Дуже💔 Чекаємо випуск про маму🙌

Уууу, дякую дякую за огляд, дуже цікаво

Лайно огляд...

🤍 дякую за відео 🥲 Тепер хочеться переглянути деякі стрічки ще раз.. і… на жаль вже не має можливості подзвонити батьку та сказати теплі слова. Лишається робити все що можливо хороше, для свого сина

Зайшов думав тут про Уве Бола розповідають... 😁😁😁😁😁😁😁😁😁😁😁😁😁

Казкова подача. Це так тепло і затишно, дякую

Звичайно ж, як завжди плачу наприкінці.

Як завжди - чудово і надихаюче.

Дякую за коротке, але проникливе відео від імені всіх дітей із розбитих сімей. В мене чудовий батько, але на жаль я ріс без нього. А зараз він в окупованій території і я не знаю чи побачу його коли-небудь ще.

Як там у Bauhaus було - Bela Lugosi’s Dead 😅

Занадто багато слів невдаха 🫠🫠🫠

Все дуже якісно зроблено, приємно слухати. Але коментарі стосовно книги Герберта доволі далекі від тексту, через що Вільневу перепадає забагато честі, наче новатору в читанні цієї самої книги. Безумовно, від чудовий режисер та візіонер. Але не він вигадав світ, де релігія, ідейність, надздібності, доля, генетично виведені пророки та сам космос -- це про холодну відчудженість, прості біологічні забаганки й владу в усіх її проявах. "Квізац Хадерах -- не людина. Це нова форма влади. Абсолютна". Наприклад 20:35: "Фінал роману Герберта таки був трохи іншим. Поява Пола несла надію, визволення для фременів. Він справді ставав месією, з появою якого весь світ мав стати зовсім іншим". Пол ставав месією за вміннями й соціяльним статусом, як і у кінострічці. Але ніяк не за суттю, яку в ньому хотіли бачити фримени. Сам Пол думає у тексті, що не приніс свободи нікому -- лише усвідомив, що свободи не існує. Він щиро прагнув відвернути джигад, який майорив у майбутньому під його проводом, але у сутичці з Фейдом Раутою до нього доходить, що для цієї мети немає значення виживе він чи помре. Джигад це не спинить. Бо не він його хоче, але саме людство, що стагнувало надто довго. А тому вкотре повернулося до стану війни -- нести зміни якнайдалі та мішати гени якнайповсюдніше. Від чого було звільнятися фрименами, якщо зазнавали "утиску" Харконенів (а по факту скоріше постійних дрібних сутичок) близько 1% фрименського населення планети (адже про решту 99% ніхто просто не знав) -- теж не зовсім зрозуміло. Власне, якби Пол не пережив винищення власного Дому Харконенами -- фримени би спокійно тераформували Аракіс під керівництвом лідера, який дійсно переймався їх інтересами, а не владою власного роду -- Лієта. Френк Герберт був журналістом. Його погляд на світ цинічний і холодний. І нехай у романі дуже багато ідей зариті в текст, а повернення до них відбувається у одній-двох сторінках наприкінці (через що їх можна легко упустити у 700-сторінковому томі) -- це не скасовує, що дані ідеї формують основу тексту. Переймання Полом щодо втрати ним друзів і набуття фанатиків -- з тексту книги. Використання Полом озброєних цивільних як м'ясний щит для воїнів -- з тексту книги. Прагнення Харконенів залучити фрименів як друзів, а не ворогів, щоби скинути Падишах-Імператора -- з тексту книги. Я би навіть піду так далеко, що скажу: Вільнев *спростив* Дюну до сучасної політики. Робити з Імператора стариганя, який ледь тримається на ногах, замість амбітного військового якому фізично 35 років -- це мега очевидний коментар до засилля стариків у сучасній політиці. Екологічний аспект питання повністю вирізано (через що випадають дві наріжні теми -- "володарює той, хто може знищити" та "пізнати силу пустелі"), натомість бачимо примітивні сучасні страхи щодо ескалації сучасної геополітики: "я вдарю по всім прянощам ядеркою!!1" Що звучить так само абсурдно, як "я вдарю ядеркою по всім родовищам металу", годі вам. Фримени з книги -- побожний народ, релігію яких експлуатувало заради влади над ними 3 різних сили (Бене Ґессерит, Імперські Планетологи, Атріди). З них лише друга мала істинно спільні прагнення з народом, і яка програла спліпому випадку та харизматичному "Герою" (якого цілу главу книги засуджує) -- в чому й полягає цинізм ситуації, гарні прагнення не гарантують успіху, і навіть вони вимагають холодного смикання за важелі влади. Всі вони перетворені на "прогресивних атеїстів півночі" та "збіговисько фанатиків з півдня". Це, звісно, прийом для посилення ефекту переходу знайомих нам персонажів до стану фанатиків за короткий екранний час, але також це очевидна спроба уникнути засудження за демонстрацію всіх мусульман радикалами. Через це ж слово "джигад" не лунає ні разу за дві стрічки. Складне формування народних уявлень трьома стовпами влади для експлуатації у своїх цілях перетворено в "релігія керує людьми, погано". Чи це робить фільми прямо поганими? Ні в якому разі. Вільнев усе ще провів титанічну роботу з донесення атмосфери безжальності влади, як єдиної вісі, довкола якої обертається людська цивілізація. Чи значить це, що Вільнев перетворив "наркоманський текст Герберта з примітивною філософією у геній коментаторства щодо сучасної політики"? На мою думку, аж ніяк. Як мінімум тому що теми роману -- вічні, а думка що "старим людям пора геть з політики" -- вже зараз малоцікава у чверті держав світу. Особливо на фоні того, що вона так само присутня в романі, але у контексті прагнення людської раси біологічно оновлюватися загалом. Тим не менш, дякую за відео, все ще якісний контент.

Дякую за Вашу роботу!

Оп, і знову алгоритми ютубу в яблонько! Підписка, лайк, перегляд, туди-сюди.

красно дякую

Як же це прекрасно! Кожен випуск як терапевтична, щемка короткометражка 🤍

На днях вперше подивився цей фільм. Неймовірний, атмосферний.

Дякую за це терапевтичне сльозогінне відео

мене лякає, що у головах росіянців зародиться ідея, що вони - нова Німеччина, і будуть пропагувати новий напрям. А як ми знаємо, вестерни таке з'їдять ой як швидко

така чудова добірка! дуже тепло після перегляду❤ Afrersun розтрощив мені серце…

Ну, це ж ще не кінець історії, я сподіваюся, що добро і кращий світ таки буде)

Трясця. Таки доведеться подивитися Дюну)

Фільми Вільньова хоч і можна назвати хорошими, але вони тому і хороші, що він відмовився від бажання екранізувати Дюну. На відміну від Лінча та інших він, очевидно, усвідомив всю складність завдання, зважив власні можливості і технічні обмеження. Може навіть читав книги). Дюна один із найскладніших творів для екранізації. Не тільки через культовість, важливість, розмір твору, важливість дрібних деталей, а і через те, що дуже велика частина твору відбувається в думках персонажів. Їхні постійні роздуми, сумніви, страхи, думки і їхня відмінність від того що вони говорять. Тому Вільньов ніби пише картину замість того, щоб знімати фільм. Довгі красиві плани, обривки фраз бережно перенесені з книг, емоції. Це швидше спогад про книгу або трейлер до неї ніж повноцінна екранізація. Надто багато пропущено. Дещо він як художник змінює на свій смак (на гірше, як мені здається). Але якщо оцінювати роботу із такого ракурсу, я розумію ці зміни. Я вдячний за чудовий спогад. За хорошу спробу. І за мудрість в оцінці власних сил перед величчю Дюни.

Дуже красиво і зворушливо

Слухати цікаво, але смішно від деяких фраз. Дійсно здається, що автор або не читав або зовсім не зрозумів книги. Якщо Дюна це не геніальний твір, то що тоді геніальний ? Як взагалі можна уявити сучасну фантастику і не тільки її без Дюни ? Багатогранність фракцій, глибина мотивацій кожного персонажа, комплексність і монолітність вигаданого світу, і загалом ті питання, які задає твір. Навіть один із цих аспектів далеко не кожен хороший твір перевершує і в наш час вже маючи Дюну як зразок. "Атакуючий Титан" всіх так вразив своєю ідеєю детермінізму, неможливості змінити долю, навіть коли ти знаєш її наперед. І це дійсно було несподівано, цікаво і глибоко. Але Дюна про це ж говорить не гірше і написана 60! років тому 😂.

Теж переглянув, нещодавно, Хрещеного батька 2 і 3 частини українською мовою - і кінцівку зрозумів правильніше, ніж в 90-ті роки по чорно-білому телебаченню.

на жаль, не завжди з ними краще, ніж без них. І такі фільми, як Not Without My Daughter (1991), Aurore (2005), та безліч історій накшталт історій Тіби аль-Алі та Бет Томас, пояснюють, чому.

Невичерпна тема, але розкрита так, що, здається, немає чого додати. Монолог Антоніо, що запустив в серці і голові болісну ланцюгову реакцію рефлексій, яку час, здавалось, вже розчинив. Це терапія, чекаю на полегшення 🙏

"Кіно - це магія яка створює нову реальність"

Дуже щемко і пронизливо😢 І дякую за наводки на класні фільми.

Прекрасність, як завжди💔 Дякую!

Очікував у даному відеоряді згадку про Породженого, але і без того чудове відео

Дякую за ваші відео❤

Тобто ви не розібралися, що автор надихався українськими козаками? фремени - вільні люди, а міста, де живуть фремени - січ. Писалося в ті часи, коли фільми про козаків були популярними в голівуді.

Дуже гарно)

Дякую, прекрасний випуск! Трохи здивована, що не було прикладів фігури "прийомного батька", небіологічної батьківської фігури. Але зараз про останнє настільки багато говорять, що нівелюється роль "того самого єдиного" батька. Дякую

💔❤️

хоч я й обожнюю книжковий та квнематографічний світ Дюни, було цікаво почути інакшу думку щодо історії.

Чому це відео так важко слухати і дивитися?..

Навіть у Месниках є тема батька. Мабуть найпопулярніша тема. Зараз вийшов фільм Бджоляр, а після нього фільм Пекар. Так там Пекар це батько який допомагає сину.

Я плачу

Перше відео на Ютубі, яке змусило плакати. Ваш контент неймовірно цікавий. Дякую за працю!

Я росла без батька, але моя мама змогла компенсувати це❤ тому я ніколи повністю не зрозумію, чому батько є важливим для багатьох людей, тільки завдяки фільмам, я можу хоча б трошки перейняти цей досвід😊

Гарне відео. Чекав на згадку Фанні та Олександр

Чудово, як завжди. В моєму рейтингу кінематографічних батьків першу сходинку посідає герой Ітана Хоука з Boyhood Річарда Лінклейтера.

Як за 16 хвилин занурити у цілий світ, дякую

Цікаво як кінорежисери сприймають фільм The Wall, в ньому, як на мене, багато банального але і багато класних рішень

А я вчора подивився по телевізору український фільм *Батько". Із Богданом Бенюком . Мені сподобався фільм. Мабуть,я уже старий.🤔😀. Ще раз дякую Вам за думки

Дякую