- Дякуємо за перегляд і за всі випуски, які ви дивилися та коментували разом із нами! Ми дуже вдячні вам за ваші історії, якими ви ділилися в коментарях. Пишіть свої враження від випуску та що ми ще не встигли розповісти чи обговорити, а ви б дуже хотіли?
я дуже рада і вдячна за весь сезон і зокрема за цей випуск, який ви почали з того, що для прощення потрібно, щоб кривдник усвідомив і перепросив. бо дуже часто у лозунгах "ніколи не пробачимо" забувають, що власне пробачення ніхто і не просить.
Неймовірно ❤вдячна за вашу роботу. Останні два випуски просиділа з мокрими очима. Ваш подкаст був певним чином якоюсь терапією для мене, де можна було не тільки послухати, а й проговорити в голові багато важливих і складних тем. Надзвичайний досвід. Щиро сподіваюсь на створення другого сезон❤
Сильне, потрібне, хоч і емоційно дуууже непросте відео, щиро дякую. Учергове шкода, що так мало переглядів, у той же час інтерв"ю з т.зв. "зіркою" набирає їх на порядок більше.
Чекала кожну серію, ви неймовірні. Дуже вам дякую за всі історії і розмови. Я вважаю, що дуже важливо чути про це і обговорювати вже зараз. Чекаю другий сезон 🤍
Дякую за весь сезон і цей випуск зокрема. Ці обговорення допомогають мені посилювати процес внутрішньої деколонізації, який здається ніколи не зупиняється. Деколонізація - це не лише про Україну. Це про те, як функціонує світ, чи визнають колишні імперії свою відповідальність, чи рефлексують минуле, щоб мати краще майбутнє. Дуже цікаво, як це минуле знаходить відображення в масовій культурі. Дякую за вашу працю. Сподіваюсь, це не останній ваш спільний проєкт❤
Дякую за вашу роботу! Я багато вивчаю теми пам'яті та геноцидів, дуже пізнавальними книгами про це стали репортажі Войцеха Тохмана. Він активно підтримує Україну, приїздив на минулорічний Форум Видавців.
дуже вам вдячна за такий контент! якщо чесно: коментарі пишу рідко, хіба якщо ДУЖЕ сподобається відео. це той самий випадок. що важливо під час перегляду- все гуглити, гуглити й гуглити. я це і робила, дослідила більше про геноцид в Руанді та подивилася додаткові джерела про Аушвіц. буду сумувати за вами! чекатиму новий сезон! ще раз дякую, ви неймовірні!!
Вдале завершення сезону з натяком на продовження... Щодо політики пам'яті, то я зараз живу у місті, де розташований один із найбільших європейських меморіалів Другої світової війни. І туди прилітають навіть з США, бо місце пов'язане з участю американців у тій війні. Цього року відзначали 80 років від "висадки союзників" , тобто операції "Оверлорд". Бачити на власні очі небагатьох ветеранів і гуляти тими ж місцями, де вони воювали - це частина того майбутнього, що на нас чекає, тільки неясно коли
16:14 треба буде передивитись цей фільм, бо також була в малопритомному віці, коли його бачила. Як "гвоздічки" для мене викреслені з рядів квітів, тепер відправиться туди і мак. Він у нас ще з шевченківських творів не ніс радісні згадки, але тепер остаточно ця квітка увійде в ряди символізму.
Я думаю, що питання прощення/відпущення є більш поширеним, ніж люди думають. З боку, з точки зору інших країн, інших народів всім бже здається, що минуло багато часу і потрібно рухатися вперед, що вже часи інші і потрібно дивитися в майбутнє...а жертви злочинів відчувають, що щось дуже не так, бо злочинці не зрозуміли своєї провини. Наприклад, щодо згаданої Японії - я читала, що японське суспільство взагалі не визнає своєї провини і не розуміє, які величезні, шокуючі злочини японці вчинили проти інших народів. Таких випадків, дкмаю, багато. І немає ніяких гарантій, що росіяни коли-небудь зрозуміють будь-які свої злочини... Я не знаю, чи можна прощати, коли ніхто не просить прощення - чи це просто пил часу, що присипає рану, яка не може ніколи загоїтися.
Я не впевнена, але мені здається що Ірина Цибух додала би в цьому відео думок і ідей щодо вшановування пам'яті полеглих. Дуже шкода, що вона загинула, неймовірна втрата. Царство їй небесне. Ця передача як маленька верхівка айсбергу проблем процесу вшанування. Не уявляю як країна це все вигребе. Те, що в інших країнах вибудовувалось сторіччями - ми маємо наздогнати за кілька років.
21:25 цікаво чи було/чи буде/чи потрібне якесь опитування щодо нашої зірки пам'яті для сім'ї, бо я поки що в твітері натикаюсь на пости від, слава богу, живих військових, які стикаються з проблемами в отримуванні оцих соцпослуг від держави, які вони мають отримувати безумовно як ветерани. Приклад з наявностю у нас МСЕК, про драконівську беззаконність там ходили легенди задовго до 2024, але безглуздість цієї бюрократії просто взриває твій мозок. Вже мовчу про відкупні. А ще й пенсії по інвалідності, які чомусь як виявилось залежать не від складності інвалідизації, а від твоєї посади і може ще чогось. При цьому не бачила ще постів від сім'ї, яка б писала, що "хоч би медальку якусь прислали на спомин про загиблого".
24:40 це геніально в своїй простоті. Як би дійсно людство виконувало всі ці правила пам'яті до кожної крапочки закону і совісті, то ми всі мабуть жили в склепах, могильниках і посеред кладбищ.
Почула ваше питання, чи обов‘язково має бути етап прощення, і поставила на паузу. Я думаю, що обов‘язково має бути визнання провини колонізаторами/агресорами тощо. А от колонізованим, тобто нам, треба взяти багато часу на прощиття власного болю. Я не знаю, скільки це. Але поки рана відкрита, простити неможливо. А тепер піду послухаю, що ви про це думаєте.
Так, в певних форматах відбуваються і зараз. Франція та Алжир, Великобританія та Індія в різний час вели подібні діалоги. Проте, звісно, їх набагато більше
Живу не в Києві, але щоразу, коли бачу прапорці на Майдані, виникають змішані почуття. На початку це було дійсно дуже символічно, тим паче що про продаж усіляких сувенірів і ростові фігури пса Патрона на той час не йшлося. Зараз це вже не про пам'ять і не про вшанування(
![[Part 1] ทารกน้อยถูกทิ้ง👶 หญิงชราเก็บขวดขายเลี้ยงดูเขาจนโต #โลกการละคร](http://i.ytimg.com/vi/nPTDvFCExks/mqdefault.jpg)
- Дякуємо за перегляд і за всі випуски, які ви дивилися та коментували разом із нами! Ми дуже вдячні вам за ваші історії, якими ви ділилися в коментарях. Пишіть свої враження від випуску та що ми ще не встигли розповісти чи обговорити, а ви б дуже хотіли?
я дуже рада і вдячна за весь сезон і зокрема за цей випуск, який ви почали з того, що для прощення потрібно, щоб кривдник усвідомив і перепросив. бо дуже часто у лозунгах "ніколи не пробачимо" забувають, що власне пробачення ніхто і не просить.
Неймовірно ❤вдячна за вашу роботу. Останні два випуски просиділа з мокрими очима. Ваш подкаст був певним чином якоюсь терапією для мене, де можна було не тільки послухати, а й проговорити в голові багато важливих і складних тем. Надзвичайний досвід. Щиро сподіваюсь на створення другого сезон❤
Дякую! Ви робите неймовірно важливу справу❤
Ойййй, яка красива силянка у пані Маріам. Чудовий смак❤
І у пані Валентини теж дуже вишукана нашийна прикраса❤
Сильне, потрібне, хоч і емоційно дуууже непросте відео, щиро дякую. Учергове шкода, що так мало переглядів, у той же час інтерв"ю з т.зв. "зіркою" набирає їх на порядок більше.
Чекала кожну серію, ви неймовірні. Дуже вам дякую за всі історії і розмови. Я вважаю, що дуже важливо чути про це і обговорювати вже зараз. Чекаю другий сезон 🤍
Дякую за весь сезон і цей випуск зокрема. Ці обговорення допомогають мені посилювати процес внутрішньої деколонізації, який здається ніколи не зупиняється. Деколонізація - це не лише про Україну. Це про те, як функціонує світ, чи визнають колишні імперії свою відповідальність, чи рефлексують минуле, щоб мати краще майбутнє. Дуже цікаво, як це минуле знаходить відображення в масовій культурі. Дякую за вашу працю. Сподіваюсь, це не останній ваш спільний проєкт❤
Велика подяка вам, Маріам та Валентина, за вашу важливу справу. Надзвичайно важливу.
Дякую дівчата за сезон, це було дуже пізнавально і важливо❤
Дякую за вашу роботу!
Я багато вивчаю теми пам'яті та геноцидів, дуже пізнавальними книгами про це стали репортажі Войцеха Тохмана. Він активно підтримує Україну, приїздив на минулорічний Форум Видавців.
Дякую за вашу працю.
Велика подяка за підняту тему, і за нагадування пам'яті і прикладів.
Щиро дякую Валентині та Маріам за таку важливу роботу. Ваші розмови надзвичайно змістовні, цікаві та розширили мої знання. ❤
дуже вам вдячна за такий контент! якщо чесно: коментарі пишу рідко, хіба якщо ДУЖЕ сподобається відео. це той самий випадок. що важливо під час перегляду- все гуглити, гуглити й гуглити. я це і робила, дослідила більше про геноцид в Руанді та подивилася додаткові джерела про Аушвіц. буду сумувати за вами! чекатиму новий сезон! ще раз дякую, ви неймовірні!!
Дякую, дівчата, за цікаві і корисні бесіди. Очікую на наступний сезон, не зупиняйтесь!
Дякую за цікавий і важливий прєкт, з нетерпінням чекатиму на другий сезон❤
з нетерпінням чекаю на третій сезон🫂 буду переслуховувати тим часом минулі епізоди
Щиро дякую,з мене вподобайка і комент.
Вдале завершення сезону з натяком на продовження... Щодо політики пам'яті, то я зараз живу у місті, де розташований один із найбільших європейських меморіалів Другої світової війни. І туди прилітають навіть з США, бо місце пов'язане з участю американців у тій війні. Цього року відзначали 80 років від "висадки союзників" , тобто операції "Оверлорд". Бачити на власні очі небагатьох ветеранів і гуляти тими ж місцями, де вони воювали - це частина того майбутнього, що на нас чекає, тільки неясно коли
16:14 треба буде передивитись цей фільм, бо також була в малопритомному віці, коли його бачила. Як "гвоздічки" для мене викреслені з рядів квітів, тепер відправиться туди і мак. Він у нас ще з шевченківських творів не ніс радісні згадки, але тепер остаточно ця квітка увійде в ряди символізму.
Я думаю, що питання прощення/відпущення є більш поширеним, ніж люди думають.
З боку, з точки зору інших країн, інших народів всім бже здається, що минуло багато часу і потрібно рухатися вперед, що вже часи інші і потрібно дивитися в майбутнє...а жертви злочинів відчувають, що щось дуже не так, бо злочинці не зрозуміли своєї провини.
Наприклад, щодо згаданої Японії - я читала, що японське суспільство взагалі не визнає своєї провини і не розуміє, які величезні, шокуючі злочини японці вчинили проти інших народів. Таких випадків, дкмаю, багато.
І немає ніяких гарантій, що росіяни коли-небудь зрозуміють будь-які свої злочини...
Я не знаю, чи можна прощати, коли ніхто не просить прощення - чи це просто пил часу, що присипає рану, яка не може ніколи загоїтися.
Я не впевнена, але мені здається що Ірина Цибух додала би в цьому відео думок і ідей щодо вшановування пам'яті полеглих. Дуже шкода, що вона загинула, неймовірна втрата. Царство їй небесне.
Ця передача як маленька верхівка айсбергу проблем процесу вшанування. Не уявляю як країна це все вигребе. Те, що в інших країнах вибудовувалось сторіччями - ми маємо наздогнати за кілька років.
Як це останній?! Будь ласка, продовжуйте
у мене завжди гвоздики асоціюються із похоронами
21:25 цікаво чи було/чи буде/чи потрібне якесь опитування щодо нашої зірки пам'яті для сім'ї, бо я поки що в твітері натикаюсь на пости від, слава богу, живих військових, які стикаються з проблемами в отримуванні оцих соцпослуг від держави, які вони мають отримувати безумовно як ветерани. Приклад з наявностю у нас МСЕК, про драконівську беззаконність там ходили легенди задовго до 2024, але безглуздість цієї бюрократії просто взриває твій мозок. Вже мовчу про відкупні. А ще й пенсії по інвалідності, які чомусь як виявилось залежать не від складності інвалідизації, а від твоєї посади і може ще чогось. При цьому не бачила ще постів від сім'ї, яка б писала, що "хоч би медальку якусь прислали на спомин про загиблого".
24:40 це геніально в своїй простоті. Як би дійсно людство виконувало всі ці правила пам'яті до кожної крапочки закону і совісті, то ми всі мабуть жили в склепах, могильниках і посеред кладбищ.
Почула ваше питання, чи обов‘язково має бути етап прощення, і поставила на паузу. Я думаю, що обов‘язково має бути визнання провини колонізаторами/агресорами тощо. А от колонізованим, тобто нам, треба взяти багато часу на прощиття власного болю. Я не знаю, скільки це. Але поки рана відкрита, простити неможливо. А тепер піду послухаю, що ви про це думаєте.
3:22 цікаво чи є приклади, коли таке відбувалося? чи відбувалися такі діалоги між колонізатором і колонізованими
Так, в певних форматах відбуваються і зараз. Франція та Алжир, Великобританія та Індія в різний час вели подібні діалоги. Проте, звісно, їх набагато більше
Живу не в Києві, але щоразу, коли бачу прапорці на Майдані, виникають змішані почуття. На початку це було дійсно дуже символічно, тим паче що про продаж усіляких сувенірів і ростові фігури пса Патрона на той час не йшлося. Зараз це вже не про пам'ять і не про вшанування(