Читала українською, переклад чудовий! Єдине, шкода, що в українське видання не ввійшли численні ілюстрації. Маю два видання, мала змогу порівнювати, без ілюстрацій трохи втрачається в ефекті занурення.
Так, там таке магічне оформлення) Маятник Фуко Еко нагадує, або якусь єретичну середньовічну книжку🙄 Прекрасно що оперативно переклали, ще й переклад добрий!
Дякую за відео! Можливо, Вам було б цікаво оглянути праці К.М. Тищенка про мовну історію українців та подій на теренах нашої держави. Останні праці підсумовують багаторічні дослідження, тож наведу їх: • Тищенко К.М. Долітописна мовна історія українців. - Київ-Дрогобич: Пóсвіт, 2016. - 752 с.; • Тищенко К.М. Іншомовна історія українців. - Київ-Броди: Просвіта, 2018. - 816 с.;
@@PetroChtyvo я вперше побачив фрагменти його лекцій на TH-cam, зіставлення української зі слов'янськими дуже зацікавило, почитав статтю, потім інші й тепер дізнався про ці нові книги. Не читав їх ще, але впевнений, що вони дуже круті
А про видавання Токарчук - вона була національна зірка і до Нобеля. Їй за рік до того іще Букера дали. (за Bieguni ). Її стабільно видають значними тиражами дуже давно.
Я ж тільки про свої враження розказую) так, була зірка, але на audioteka.pl вони пачку виклали відразу коли вона отримала Нобеля. До речі, Bieguni я собі купив, але ще не дослухав.
Щоб український письменник/ця тримали Нобелівську премію, потрібна достатня кількість перекладів, промоція і влучання в естетичні та ідеологічні тренди Нобелівського комітету :) Думаю, у нас з Польщею нині трохи різні подразники й виклики. Поки Токарчук спонукає поляків глибше пізнати себе у вже сформованій ідентичності, у нас вона саме формується. Тому, скажімо, "Ворошиловград" Жадана може слугувати одкровенням, як свого часу для мене - тих, хто геть не розумів український схід. А для когось навпаки цілком безневинні, з вашої логіки, книги сучасних письменників є подразником вже самим фактом того, що звертаються до українського дискурсу (скажімо, про Голодомор, про героїку, чи з натяком на переформатування ідентичності). По-друге, я би сказала, що зараз для українців злободеннішими є поточні травми. Тому "Амадока" Софії Андрухович чи рефлексії ветеранів нинішньої війни є більш прогружаючим, ніж історичні ретроспективи. Хоча є ще такі казуси, як останній скандал з Гаською Шиян - але, як на мене, це в принципі неповага до читача - давати премію такій книзі і виданню, які явно зроблені нашвидкоруч, непродумано, з гіпертрофлваними і збірними з кількох образів персонажами.
Переклади, так, 💯. Але... це звісно крамола, але такого рівня текстів як у Токарчук (за складністю, гладко виписаних + ерудованих) я якось не зустрічав. Так що, ще крім перекладів тексти треба писати такі які з ніх збивають, шокують і при цьому не кострубаті. Ну і щоб не виглядало, що наш письменник пише так, наче до нього ніхто нічого на цю не писав взагалі. Загалом, є над чим працювати. Але, тоталітарного режиму вже нема, благо - свобода, можна творити🙄
Не всі) Тоді треба в політичну кон'юнктуру втрафити. Тут також не всім щастить, як наприклад тому ж Кундері. А Токарчук, свідомо, чи ні, а гарно вписується 🙄
@@PetroChtyvo зважаючи на ганебне нагородження Гандке, краще обійтися без такої кон'юнктури))) Звісно, потрібно творити школу перекладів на шведську, але без самоцілі отримати Нобелівку. Тим більше, у природничих галузях вона вже не є найпрестижнішою премією світу.
📌 Якщо Вам цікаво - підписуйтесь👍, тисніть 🔔, щоб не пропустити!
+++
👍👍👍
Читала українською, переклад чудовий! Єдине, шкода, що в українське видання не ввійшли численні ілюстрації. Маю два видання, мала змогу порівнювати, без ілюстрацій трохи втрачається в ефекті занурення.
Так, там таке магічне оформлення) Маятник Фуко Еко нагадує, або якусь єретичну середньовічну книжку🙄 Прекрасно що оперативно переклали, ще й переклад добрий!
Дякую за відео!
Можливо, Вам було б цікаво оглянути праці К.М. Тищенка про мовну історію українців та подій на теренах нашої держави. Останні праці підсумовують багаторічні дослідження, тож наведу їх:
• Тищенко К.М. Долітописна мовна історія українців. - Київ-Дрогобич: Пóсвіт, 2016. - 752 с.;
• Тищенко К.М. Іншомовна історія українців. - Київ-Броди: Просвіта, 2018. - 816 с.;
Будь ласка! Тищенка я колись читав в Тижні, мовознавство це дуже непроста тема.
@@PetroChtyvo я вперше побачив фрагменти його лекцій на TH-cam, зіставлення української зі слов'янськими дуже зацікавило, почитав статтю, потім інші й тепер дізнався про ці нові книги. Не читав їх ще, але впевнений, що вони дуже круті
А про видавання Токарчук - вона була національна зірка і до Нобеля. Їй за рік до того іще Букера дали. (за Bieguni ). Її стабільно видають значними тиражами дуже давно.
Я ж тільки про свої враження розказую) так, була зірка, але на audioteka.pl вони пачку виклали відразу коли вона отримала Нобеля.
До речі, Bieguni я собі купив, але ще не дослухав.
Щоб український письменник/ця тримали Нобелівську премію, потрібна достатня кількість перекладів, промоція і влучання в естетичні та ідеологічні тренди Нобелівського комітету :) Думаю, у нас з Польщею нині трохи різні подразники й виклики. Поки Токарчук спонукає поляків глибше пізнати себе у вже сформованій ідентичності, у нас вона саме формується. Тому, скажімо, "Ворошиловград" Жадана може слугувати одкровенням, як свого часу для мене - тих, хто геть не розумів український схід. А для когось навпаки цілком безневинні, з вашої логіки, книги сучасних письменників є подразником вже самим фактом того, що звертаються до українського дискурсу (скажімо, про Голодомор, про героїку, чи з натяком на переформатування ідентичності). По-друге, я би сказала, що зараз для українців злободеннішими є поточні травми. Тому "Амадока" Софії Андрухович чи рефлексії ветеранів нинішньої війни є більш прогружаючим, ніж історичні ретроспективи. Хоча є ще такі казуси, як останній скандал з Гаською Шиян - але, як на мене, це в принципі неповага до читача - давати премію такій книзі і виданню, які явно зроблені нашвидкоруч, непродумано, з гіпертрофлваними і збірними з кількох образів персонажами.
Переклади, так, 💯.
Але... це звісно крамола, але такого рівня текстів як у Токарчук (за складністю, гладко виписаних + ерудованих) я якось не зустрічав. Так що, ще крім перекладів тексти треба писати такі які з ніх збивають, шокують і при цьому не кострубаті.
Ну і щоб не виглядало, що наш письменник пише так, наче до нього ніхто нічого на цю не писав взагалі.
Загалом, є над чим працювати.
Але, тоталітарного режиму вже нема, благо - свобода, можна творити🙄
@@PetroChtyvo серед лауреатів Нобелівки далеко не всі підпадають під описаний вами блиск письма ;)
Не всі) Тоді треба в політичну кон'юнктуру втрафити.
Тут також не всім щастить, як наприклад тому ж Кундері.
А Токарчук, свідомо, чи ні, а гарно вписується 🙄
@@PetroChtyvo зважаючи на ганебне нагородження Гандке, краще обійтися без такої кон'юнктури))) Звісно, потрібно творити школу перекладів на шведську, але без самоцілі отримати Нобелівку. Тим більше, у природничих галузях вона вже не є найпрестижнішою премією світу.
@@olgaskorokhod2281 "але без самоцілі отримати Нобелівку"+++1000
а так роботи багато всім)) і письменникам, і видавцям, і читачам.
++++++++ !!!!!!!
Цікава книга, треба буде якось таки до неї добратися.
Достойна мрія)
не каждая птица долетит до середини книг якова. до речі, сьогодні почали продавати нову книжку токарчук (czuly narrator)
))) ну, я думаю не кожен)) я не раз згадав Стефана Цвейга з ідеєю скоротити зайве з суперписьменників🥤😎
@@PetroChtyvo ага. можна записать це в літературний прийом. читач краще розуміє страждання героїв, страждаючи над дооооовгим описом їх поневірянь.
Цілком може бути)) але книжка Токарчук грандіозна)
@@PetroChtyvo +++