Дякую такий слушний етюд ваший, принаймні для мене в ці часи змін. Дякую вам, вкотре за вашу працю і за ваші такі світлі життєві поради ❤ Завжди надихає ваш оптимізм і ваш реалізм ❤🙌 Здоровʼя вам і миру всім нам 🙌🙌🙌
Дуже спонукаючий до роздумів етюд! Вважаю, що сторінки "книги минулого" потрібно гортати з позиції сьогодення, впевнено стоячи на сходинках майбутнього, лише для того, щоб співставити реалії зі згадками, зробити певні правильні, логічні висновки і... йти вперед. Моя особиста думка, що людина, яка себе починає жаліти, пірнає у минуле, її спогади "тримають" її на плаву, не дають їй потонути у цьому сьогоденні, але... не дають можливості рухатися далі. Такі люди "вимагають" до себе з боку оточуючих, щоб їх пожаліли. І чим більші прояви жалості до цих людей, тим для них краще(це як чорна діра-чим більше в неї попадає, тим більше їй хочеться поглинати). Це тупікова ситуація. Потрібно пояснювати таким людям, що треба жити сьогодення, мотивуючи себе майбутнім, яке принесе нові спогади, про які можна буде написати в своїй книзі життя! Щиро Вам вдячна, Олеже Созонтовичу, за Вашу працю, спонукаючу та надихаючу до роздумів!
Хочу висловити подяку за Вашу щедрість. Ви щедро ділитесь своїми знаннями та досвідом. Для людей, що бажають пізнавати себе та інших, Ваші етюди - то скарби! Ви дійсно спонукаєте до роздумів! Вітаю з Новим роком. Бажаю здоров'я та натхнення!
Правда.В мене подружка така, їй всього 45, але розмови за часи юності.Після тих бесід, намагаюся її переконати до змін, але тільки сама хворію.Щоправда людям за 60 важче,бо на пенсію 2700 не дуже розгуляєшся освоювати нові навички.Зараз, до речі, багатьом допомагає можливість волонтерства.
Слухаю його альбом Love in the time і думаю, щоб таке написати в коментарях, але ж Ви якось після Брамса розповідали про вербу .... І якщо всі будуть мовчати то як тоді орієнтуватися про що говорити далі... Чи помовчати і подивитися?)
В цьому плані яскравий приклад - групи у FB, де публікують старі фото міста. Це точно магніт для ностальгуючих. Традиційна перекличка совків в коментарях та ворох спогадів про отой легендарний "пломбір по 20 копійок"
Фото про пломбір це ідеологія. Просовують радянські наративи, смикаючи за струни спогадів про ті часи, коли трава була зеленіше, сонце світліше та здоров'я дозволяло гуляти всю ніч.
Дякую! Це так важливо почути після втрати.
За два роки "жити минулим" перетворилося на пекло.
Але я впоралася. Деякою мірою завдяки Вам.
Вітаю Вас, пане Олеже, з Різдвяними святами! Дякую за Вашу роботу.
Дякую такий слушний етюд ваший, принаймні для мене в ці часи змін. Дякую вам, вкотре за вашу працю і за ваші такі світлі життєві поради ❤ Завжди надихає ваш оптимізм і ваш реалізм ❤🙌 Здоровʼя вам і миру всім нам 🙌🙌🙌
Дякую Вам пане Олеже.
Всього Вам найкращого !
З повагою.
Щиро дякую Вам за Ваші пояснення
Дуже спонукаючий до роздумів етюд! Вважаю, що сторінки "книги минулого" потрібно гортати з позиції сьогодення, впевнено стоячи на сходинках майбутнього, лише для того, щоб співставити реалії зі згадками, зробити певні правильні, логічні висновки і... йти вперед.
Моя особиста думка, що людина, яка себе починає жаліти, пірнає у минуле, її спогади "тримають" її на плаву, не дають їй потонути у цьому сьогоденні, але... не дають можливості рухатися далі. Такі люди "вимагають" до себе з боку оточуючих, щоб їх пожаліли. І чим більші прояви жалості до цих людей, тим для них краще(це як чорна діра-чим більше в неї попадає, тим більше їй хочеться поглинати). Це тупікова ситуація. Потрібно пояснювати таким людям, що треба жити сьогодення, мотивуючи себе майбутнім, яке принесе нові спогади, про які можна буде написати в своїй книзі життя! Щиро Вам вдячна, Олеже Созонтовичу, за Вашу працю, спонукаючу та надихаючу до роздумів!
Щиро дякуємо Вам 👍🇺🇦🙏
Щиро дякую Вам за добрі поради!🍀🍀🍀
Дякую за цікавий та пізнавальний ефір.
Хочу висловити подяку за Вашу щедрість. Ви щедро ділитесь своїми знаннями та досвідом.
Для людей, що бажають пізнавати себе та інших, Ваші етюди - то скарби! Ви дійсно спонукаєте до роздумів!
Вітаю з Новим роком.
Бажаю здоров'я та натхнення!
Дякую. Це про мене. Інколи витрачаю час на те щоб "а що якби я щось зробив інакше"...
Правда.В мене подружка така, їй всього 45, але розмови за часи юності.Після тих бесід, намагаюся її переконати до змін, але тільки сама хворію.Щоправда людям за 60 важче,бо на пенсію 2700 не дуже розгуляєшся освоювати нові навички.Зараз, до речі, багатьом допомагає можливість волонтерства.
Такі люди,що постійно все знецінюють та ниють, не цінують життя
@LK-uu9ls мабуть вони просто хотіли б його змінити, але не самі а щоб хтось як у мультику" прилетів друг чаклун на блакитному гвинтокрилі"))
Дякую!
Слухаю його альбом Love in the time і думаю, щоб таке написати в коментарях, але ж Ви якось після Брамса розповідали про вербу ....
І якщо всі будуть мовчати то як тоді орієнтуватися про що говорити далі...
Чи помовчати і подивитися?)
В цьому плані яскравий приклад - групи у FB, де публікують старі фото міста. Це точно магніт для ностальгуючих. Традиційна перекличка совків в коментарях та ворох спогадів про отой легендарний "пломбір по 20 копійок"
Фото про пломбір це ідеологія. Просовують радянські наративи, смикаючи за струни спогадів про ті часи, коли трава була зеленіше, сонце світліше та здоров'я дозволяло гуляти всю ніч.
Можливо, люди живуть в минулому через психотравми, просто психика застрягає в минулому🤷♀️
Шось я пропустив момент коли перестали вмикати музику нам. Це ютуб свариться?
Музиканти ще будуть в чергу ставати, щоб їх включив Чабан. Це буде брендом! З повагою, Олег Созонтович!