Дякую за огляд)) Колись цікавилась цією книжкою, а потім інтерес потроху згас, тож так і не читала і наразі вже і не планую. Тому дуже цікаво було послухати)) При свічках краще не читати, не псуйте зір, краще обрати аудіокнигу на такі години (сама так роблю!)
Дякую за огляд! Думала почитати цю хайпову книгу, але після кількох оглядів зрозуміла, що то геть не моє. Не люблю книги без сюжету і конфлікту. Однієї атмосфери мені мало
Я читала давно, здається, роки три тому, також восени, мені нереально сподоболося, але читалося довго. Серіал теж зайшов, я його дивилася зразу після прочитання. Хотіла перечитати українською, але так і не купила українську книгу. Гарна осіння історія
Мені історія вийшла без прив'язки до сезону, бо мені знадобилось кілька сезонів на її подужання. Але гарна - то так😊 Зараз про перечитування точно не думатиму🤪 ледь дочитала
Я не люблю читати кілька книжок водночас, і у випадку з читанням цієї книжки це було погано: прочитати її "одним кавалком" просто незмога, от і доводилося відкладати кілька разів на довший час. Через те - маю сильну підозру - якісь коліщата мені не зчепилися, пазл місцями не склався. Дещо так і залишилося немов за мутним склом. Коли трапляється таке з іншими книжками, я просто беру й перечитую. Але не на цей раз, ні-ні! Потім здуру подивилася серіал, а там деякі моменти вирішені по-іншому, ну і от. Але те, що стосується атмосфери, - тут цілком погоджуюся з Вами: вона однаково густа і дає насолоду в будь-якому місці сюжету. І ще мушу попередити тих, хто любить читати лежачи: ця книжка робить дуже боляче, коли падає на чоло, зуби і т.п. Дякую за огляд!
Я теж чітко не пам'ятаю всі моменти книги! Навіть коли збирала в голові найголовнішу лінію, щоб розказати - забула шматок. Я той спойлер записала з другого дубля, бо перший раз забула сказати, що Норрелл оживив дівчину - і згадала лише коли треба було наприкінці сказати, в чому причина фінального протистояння😐
Привіт! Огляд вийшов дуже сумбурний))) Я починала дивитись серіал і мені було так нудно, не сюжетно, якось ні про що, тому я навіть не додивилась. Й подумала, що читати не буду. Після твого відгуку впевнилась у цьому, бо я, певно, не доросла ще до літератури заради атмосфери, мені потрібен сюжет та активні дії.
Хєх, активних дій тут точно нема🤣 А сюжет он переказала за пару хвилин. Мені огляд теж здавався сумбурним, але коли передивилась - то наче норм, є структура... Прямо як в цій книзі ахахах 😂😂😂 Неочікуване питання: ти читала "Шлях королів" Сандерсона? Там теж багато тексту, в якому плавають події
@@letknimho поки не читала, бо в українському виданні текст такий дрібний, що я просто лякаюсь. Сподіваюсь, що перевидадуть якось нормально. Я взагалі хотіла почати знайомство з автором з нової книги від "Небо", але мені не подобається оформлення і ЦІНА...
Я теж раджу починати з Mistborn! Там більш динамічно, менше води. Мені теж ціна і оформлення не дуже((( або електронку брати, або чекати видання без ілюстрацій (обіцяли, що ведуть перемовини про це - треба окремо права купувати). КСД якось обіцяло переіидати "шлях королів" в більшому форматі - але ці обіцянки можуть справдитись через вічність((( може я б і купила в більшому форматі і з нормальним шрифтом. Хоча колись ту книгу ледь домучила😬
@@letknimho я от і чекаю на видання без ілюстрацій у меншому форматі. Ну, КСД стабільні в обіцянках-цяцянках, але час від часу видають обіцяне, то може тоді й руки дійдуть😉
Книга дійсно просякнута англійськістю, і навіть оті начебто беззмістовні сцени й кілометрові примітки додають до атмосфери. Особливий смак - це якраз знати про ці всі легенди, про фейрі й короля-ворона, і вловлювати дрібні деталі. І навіть стихійність, непоясненість магії мені зайшла. Здається, з чіткими правилами вайб був би не той) До речі, як людина, що працювала викладачем в універі, скажу, що ота ситуація, де "стільки всього цікавого, стільки всього можна досліджувати, а всі чомусь забивають і просто копаються в старих теоріях" - це ідеальна ілюстрація до сучасних наукових "пошуків" (говорю лише за нашу кафедру перекладознавства, але думаю, що в багатьох гуманітарних науках щось схоже). Тому мені особливо перша частина книги резонувала, бо оті високопарні теоретики-зазнайки дуже нагадували реальність)) Читала "Стренджа й Норрела" понад рік тому, потім після виходу українською придивлялася, але все ж вирішила не купувати, я найближчим часом не стягну її перечитувати) Зате чекаю "Піранезі" цієї ж авторки. Вона і коротша, і кінцівка там мене емоційно порвала в лахміття (так, я книжковий мазохіст 😅).
Мене від час написання курсових і дипломів напружувало, що обов'язково треба дати певну кількість посилань на джерела. Виходить, що я можу лише відреагувати на щось, що сказали інші люди. А якщо мені раптом прийде осяяння на щось неймовірно нове - то всім пофіг, бо нема обов'язкового одного джерела на сторінку🤷🏼♀️ І як це має працювати? Зрозуміло, що таким чином є захист від "винайдення велосипеда" - але на противагу ми просто той велосипед підфарбовуємо і наліпочки йому змінюємо. "Піранезі" за відгуками теж наче вкрай повільний? Він спирається на грецьку міфологію?
@@letknimho о, так, розумію) ще під час навчання хотілося писати про перекладацькі інструменти, технології, машинний переклад, а нам казали, що по цьому немає достатньо теоретичної л-ри, тому люди верталися до замучених сотню разів тем, бо так простіше. І як, питається, візьметься теоретична література по нових темах, якщо по них не намагатися щось писати? У "Піранезі" радше атмосфера такого собі закинутого грецького храму (хоча, можливо, я трохи призабула, і посилання на міфологію там теж є). Там перша половина досить повільна й незрозуміла, а потім читаєш такий і "аааа, так от до чого воно йшло". Не скажу, що прямо дуже оригінальні сюжетні повороти, їх можна передбачити, але кінцівка додала мені +100% емоцій. Shit, поки писала коментар, пригадала свої враження й пішла останні сцени перечитувати)
У мене бакалаврський проект був - видання каталогу картмаксимумів. Треба було зробити саму продукцію + наукову записку до неї (тобто дипломна робота). Зрозуміло, що ніде нема статей саме про каталоги картмаксимумів. І я хапалась за все підряд зі словом "каталог", щоб видушити звідти абзацик для посилання. А насправді я тоді з хлопцем займалась виготовленням і колекціонуванням картмаксимумів і ми вигадали наповнення каталогу, яке було б нам зручне як колекціонерам🤷🏼♀️ Приємного перечитування🤗
Я зараз читаю, теж потроху. Майже дочитала другий том. Теж цікаво, але не захопливо. Також йду сюди за атмосферою))) Деякі розділи такі наповнені, що після них таке враження що не розділ а книгу прочитав))) І зноски з легендами за відчуттям іноді більші за сам розділ)))
Коли я вперше розгорнула Стренджа і Норрела, то вже знала чого треба чекати від Сюзанни Кларк, бо раніше встигла прочитати її короткі новели и особливо "Пані з Грейс-Адьо". Я цілком прийняла концепцію її альтернативного світу періоду регетства і мені було абсолютно комфотрно. Навіть не дуже здивувало, що часом героями ставали реальні історичні особистості, такі, як переможець Наполеона під Ватерлоо генерал Велінгтон, або божевільний король Георг ІІІ. Отже я прочитала швидко за пару тижнів. Мабуть я з тих читачів, хто готовий грати з авторкою в цю гру і не губиться навіть в її сюрреалистичному контексті. А "Піранезі" мене взагалі причарував і це одна з моїх улюблених книг. Не надто складний сюжет, але деміург з пані Кларк класний. Концепція Будинку, сповненого загадкових скульптур, куди у врхні поверхи залітають хмари, а нижні поверхи заливае океан - це щось неймовірне. З цікавістю чекаю її наступну книжку, але вона пише дуже повільно.
Ваш відгук на "Піранезі" створює враження, що там щось магічно-реалістичне🤔 А я люблю таке🥰 Може коли його перекладуть українською, я вже знову потребуватиму атмосфери книг Кларк🥰
@@letknimho То так у всіх відбувається. Кожного разу читаєш і прислухаєшся, чи чи відгукнеться щось у тебе всередині. От, наприклад, всі в захваті від "Мєєкханського прикордоння" Роберта Вегнера, а я не змогла його подолати - для мене це надто жорстокий текст.
Я обожнюю "Меекхан", моє найулюбленіше фентезі наразі😍 Але розумію, про що ви: були жорстокі моменти, від яких аж не по собі ставало. Я найбільше люблю там сцени дипломатичних перемовин і допитів, коли кажуть одне, а мають на увазі десятки інших підтекстів🥰
@@letknimho ну, я б радше не рекомендувала ні серіал, ні книгу. Або рекомендувала б книгу з приміткою - серіал не зайшов(( Буває таке, що іноді нудно, але все інше на висоті, і трішки нудоти можна потерпіти заради крутого усього. таке у мене з Террі Пратчетом. Тут все в рівновазі, а тому нічого не переважує... і тому, з усіх характеристик "нудно" згадується першим, а потім вже "атмосферно" і все інше наздоганяє...
@@letknimho не дуже 😃 Я захотіла атмосферу, до якої можна повернутися, щось стабільне в нашому розхристаному світі, як отой "Щоденник книгаря", про який я тобі казала, але його я вчетверте перечитувать уже не можу, треба щось інше 😅
Дякую за огляд)) Колись цікавилась цією книжкою, а потім інтерес потроху згас, тож так і не читала і наразі вже і не планую. Тому дуже цікаво було послухати))
При свічках краще не читати, не псуйте зір, краще обрати аудіокнигу на такі години (сама так роблю!)
Ох, мені дуже не вистачало Кларк в аудіо! Може я б тоді швидше її подужала
Дякую за огляд! Думала почитати цю хайпову книгу, але після кількох оглядів зрозуміла, що то геть не моє. Не люблю книги без сюжету і конфлікту. Однієї атмосфери мені мало
Я читала давно, здається, роки три тому, також восени, мені нереально сподоболося, але читалося довго. Серіал теж зайшов, я його дивилася зразу після прочитання. Хотіла перечитати українською, але так і не купила українську книгу. Гарна осіння історія
Мені історія вийшла без прив'язки до сезону, бо мені знадобилось кілька сезонів на її подужання. Але гарна - то так😊
Зараз про перечитування точно не думатиму🤪 ледь дочитала
Я не люблю читати кілька книжок водночас, і у випадку з читанням цієї книжки це було погано: прочитати її "одним кавалком" просто незмога, от і доводилося відкладати кілька разів на довший час. Через те - маю сильну підозру - якісь коліщата мені не зчепилися, пазл місцями не склався. Дещо так і залишилося немов за мутним склом. Коли трапляється таке з іншими книжками, я просто беру й перечитую. Але не на цей раз, ні-ні! Потім здуру подивилася серіал, а там деякі моменти вирішені по-іншому, ну і от. Але те, що стосується атмосфери, - тут цілком погоджуюся з Вами: вона однаково густа і дає насолоду в будь-якому місці сюжету. І ще мушу попередити тих, хто любить читати лежачи: ця книжка робить дуже боляче, коли падає на чоло, зуби і т.п. Дякую за огляд!
Я теж чітко не пам'ятаю всі моменти книги! Навіть коли збирала в голові найголовнішу лінію, щоб розказати - забула шматок. Я той спойлер записала з другого дубля, бо перший раз забула сказати, що Норрелл оживив дівчину - і згадала лише коли треба було наприкінці сказати, в чому причина фінального протистояння😐
Привіт! Огляд вийшов дуже сумбурний)))
Я починала дивитись серіал і мені було так нудно, не сюжетно, якось ні про що, тому я навіть не додивилась. Й подумала, що читати не буду. Після твого відгуку впевнилась у цьому, бо я, певно, не доросла ще до літератури заради атмосфери, мені потрібен сюжет та активні дії.
Хєх, активних дій тут точно нема🤣
А сюжет он переказала за пару хвилин.
Мені огляд теж здавався сумбурним, але коли передивилась - то наче норм, є структура... Прямо як в цій книзі ахахах 😂😂😂
Неочікуване питання: ти читала "Шлях королів" Сандерсона? Там теж багато тексту, в якому плавають події
@@letknimho поки не читала, бо в українському виданні текст такий дрібний, що я просто лякаюсь. Сподіваюсь, що перевидадуть якось нормально.
Я взагалі хотіла почати знайомство з автором з нової книги від "Небо", але мені не подобається оформлення і ЦІНА...
Я теж раджу починати з Mistborn! Там більш динамічно, менше води. Мені теж ціна і оформлення не дуже((( або електронку брати, або чекати видання без ілюстрацій (обіцяли, що ведуть перемовини про це - треба окремо права купувати).
КСД якось обіцяло переіидати "шлях королів" в більшому форматі - але ці обіцянки можуть справдитись через вічність((( може я б і купила в більшому форматі і з нормальним шрифтом. Хоча колись ту книгу ледь домучила😬
@@letknimho я от і чекаю на видання без ілюстрацій у меншому форматі.
Ну, КСД стабільні в обіцянках-цяцянках, але час від часу видають обіцяне, то може тоді й руки дійдуть😉
Книга дійсно просякнута англійськістю, і навіть оті начебто беззмістовні сцени й кілометрові примітки додають до атмосфери. Особливий смак - це якраз знати про ці всі легенди, про фейрі й короля-ворона, і вловлювати дрібні деталі. І навіть стихійність, непоясненість магії мені зайшла. Здається, з чіткими правилами вайб був би не той)
До речі, як людина, що працювала викладачем в універі, скажу, що ота ситуація, де "стільки всього цікавого, стільки всього можна досліджувати, а всі чомусь забивають і просто копаються в старих теоріях" - це ідеальна ілюстрація до сучасних наукових "пошуків" (говорю лише за нашу кафедру перекладознавства, але думаю, що в багатьох гуманітарних науках щось схоже). Тому мені особливо перша частина книги резонувала, бо оті високопарні теоретики-зазнайки дуже нагадували реальність))
Читала "Стренджа й Норрела" понад рік тому, потім після виходу українською придивлялася, але все ж вирішила не купувати, я найближчим часом не стягну її перечитувати) Зате чекаю "Піранезі" цієї ж авторки. Вона і коротша, і кінцівка там мене емоційно порвала в лахміття (так, я книжковий мазохіст 😅).
Мене від час написання курсових і дипломів напружувало, що обов'язково треба дати певну кількість посилань на джерела. Виходить, що я можу лише відреагувати на щось, що сказали інші люди. А якщо мені раптом прийде осяяння на щось неймовірно нове - то всім пофіг, бо нема обов'язкового одного джерела на сторінку🤷🏼♀️ І як це має працювати?
Зрозуміло, що таким чином є захист від "винайдення велосипеда" - але на противагу ми просто той велосипед підфарбовуємо і наліпочки йому змінюємо.
"Піранезі" за відгуками теж наче вкрай повільний? Він спирається на грецьку міфологію?
@@letknimho о, так, розумію) ще під час навчання хотілося писати про перекладацькі інструменти, технології, машинний переклад, а нам казали, що по цьому немає достатньо теоретичної л-ри, тому люди верталися до замучених сотню разів тем, бо так простіше. І як, питається, візьметься теоретична література по нових темах, якщо по них не намагатися щось писати?
У "Піранезі" радше атмосфера такого собі закинутого грецького храму (хоча, можливо, я трохи призабула, і посилання на міфологію там теж є). Там перша половина досить повільна й незрозуміла, а потім читаєш такий і "аааа, так от до чого воно йшло". Не скажу, що прямо дуже оригінальні сюжетні повороти, їх можна передбачити, але кінцівка додала мені +100% емоцій.
Shit, поки писала коментар, пригадала свої враження й пішла останні сцени перечитувати)
У мене бакалаврський проект був - видання каталогу картмаксимумів. Треба було зробити саму продукцію + наукову записку до неї (тобто дипломна робота). Зрозуміло, що ніде нема статей саме про каталоги картмаксимумів. І я хапалась за все підряд зі словом "каталог", щоб видушити звідти абзацик для посилання.
А насправді я тоді з хлопцем займалась виготовленням і колекціонуванням картмаксимумів і ми вигадали наповнення каталогу, яке було б нам зручне як колекціонерам🤷🏼♀️
Приємного перечитування🤗
Я зараз читаю, теж потроху. Майже дочитала другий том. Теж цікаво, але не захопливо. Також йду сюди за атмосферою))) Деякі розділи такі наповнені, що після них таке враження що не розділ а книгу прочитав))) І зноски з легендами за відчуттям іноді більші за сам розділ)))
О, а які розділи здалися як книги? 🤔 У мене не траплялося такого ефекту. Може я ті розділи не дочитувала за раз😅
Читаю цю книгу. На одному подиху йде, не можу зупинитися 😊
Хороших читань 🥰💗
Справді, так багато чула про цю книгу і бачила її часто, але про що вона так і не знаю)))
Минулої зими вона світилась в багатьох покупках - а от відгуки на прочитане пішли не скоро😄 І в покупках теж всі розділи цій книзі просто тому що 🤩
Коли я вперше розгорнула Стренджа і Норрела, то вже знала чого треба чекати від Сюзанни Кларк, бо раніше встигла прочитати її короткі новели и особливо "Пані з Грейс-Адьо". Я цілком прийняла концепцію її альтернативного світу періоду регетства і мені було абсолютно комфотрно. Навіть не дуже здивувало, що часом героями ставали реальні історичні особистості, такі, як переможець Наполеона під Ватерлоо генерал Велінгтон, або божевільний король Георг ІІІ. Отже я прочитала швидко за пару тижнів.
Мабуть я з тих читачів, хто готовий грати з авторкою в цю гру і не губиться навіть в її сюрреалистичному контексті. А "Піранезі" мене взагалі причарував і це одна з моїх улюблених книг. Не надто складний сюжет, але деміург з пані Кларк класний. Концепція Будинку, сповненого загадкових скульптур, куди у врхні поверхи залітають хмари, а нижні поверхи заливае океан - це щось неймовірне.
З цікавістю чекаю її наступну книжку, але вона пише дуже повільно.
Ваш відгук на "Піранезі" створює враження, що там щось магічно-реалістичне🤔 А я люблю таке🥰
Може коли його перекладуть українською, я вже знову потребуватиму атмосфери книг Кларк🥰
@@letknimho Навіть трохи заздрю вам, адже ви почнете читати "Піранезі" вперше.
Зате ви вже точно від нього прокайфували, а у мене з книгами завжди під питанням, чи зайде😉
@@letknimho То так у всіх відбувається. Кожного разу читаєш і прислухаєшся, чи чи відгукнеться щось у тебе всередині. От, наприклад, всі в захваті від "Мєєкханського прикордоння" Роберта Вегнера, а я не змогла його подолати - для мене це надто жорстокий текст.
Я обожнюю "Меекхан", моє найулюбленіше фентезі наразі😍
Але розумію, про що ви: були жорстокі моменти, від яких аж не по собі ставало. Я найбільше люблю там сцени дипломатичних перемовин і допитів, коли кажуть одне, а мають на увазі десятки інших підтекстів🥰
Я дивилася кіноадаптацію і не могла зрозуміти: чи мені цікаво, чи мені нудно, чи мені атмосферно, чи мене всі бісять. Насправді, все водночас 😅
Я з серіалу дивилась лише трейлер, але перелічені вами емоції співпадають з тим, що відчувалось від книги 😃👍
@@letknimho ну, я б радше не рекомендувала ні серіал, ні книгу. Або рекомендувала б книгу з приміткою - серіал не зайшов(( Буває таке, що іноді нудно, але все інше на висоті, і трішки нудоти можна потерпіти заради крутого усього. таке у мене з Террі Пратчетом. Тут все в рівновазі, а тому нічого не переважує... і тому, з усіх характеристик "нудно" згадується першим, а потім вже "атмосферно" і все інше наздоганяє...
Мені нудно у Террі Пратчетта😅 лише поодинокі репліки Смерті подобались, то я три книги надкусила і здалась
@@letknimho деякі британці такі специфічні 😀
От тепер я захотіла її прочитать, нііі 😅
Ахахахах
Отакої😅 а до того не хотіла?
@@letknimho не дуже 😃 Я захотіла атмосферу, до якої можна повернутися, щось стабільне в нашому розхристаному світі, як отой "Щоденник книгаря", про який я тобі казала, але його я вчетверте перечитувать уже не можу, треба щось інше 😅
Хєх
Для мене стабільна атмосфера це Гаррі Поттер, але я до перечитування рідко доходжу, переважно просто згадую🥲