Чому ви перестали дружити? | Реддіт українською
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 1 ธ.ค. 2022
- Тред з Реддіт: Що змусило вас відмовитися від дружби або зненавидіти свого найкращого друга - українською!
Друзі, з вас лайк та підписка. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
Підтримати гривнею:
Приватбанк - 4149 6293 1581 6876
Монобанк - 5375 4114 1638 5073
Донат-сервіс - donatello.to/babynealoe
Патреон - / babynealoe
Посилання на соцмережі:
Telegram - t.me/babynealoe
Tiktok - / babyne_aloe
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Найсвіжіші треди, найнеймовірніші факти, найхтивіші секрети, найстрашніші історії, видобуті з глибин Reddit
#бабинеалое #реддітукраїнською #історії #україномовний
![[UNCUT]”บิ๊กโจ๊ก” แฉพลีชีพ เดินหน้า ล้างบาง สตช. ฟ้องหมด มันสนพวกใคร I คนดังนั่งเคลียร์](http://i.ytimg.com/vi/FIWKnr2ArPs/mqdefault.jpg)
Більше 18 років дружби. Ми з ним часто сперечалися про роль росії в долі України. Він називав мене параноїком (не заперечую, у мене є схильність до параної) і казав, що я звинувачую путіна в усіх невдачах українців. Постійно кепкував з мене питаючи "коли руські танки будуть в Тернополі?" (це було ще до історії з Кримом). Навіть після анексії Криму його ставлення не змінилося. Основним аргументом було те, що нам (українцям) не слід було робити Майдани і тоді не мали б жодних проблем. В цілому він був непоганим другом. Розумний, начитаний, приємний у спілкуванні. Ми проводили разом багато часу. Кінець дружбі настав тоді коли я на четвертий чи на п'ятий день вторгнення написав йому у вайбері - "ну що? Ти і далі вважаєш мене параноїком?". На що він запитав мене - "а що трапилося?" І продовжив клеїти дурня типу він нічого не знає.... Я повністю припинив з ним спілкування. Хоча і досі боляче через це - мені бракує його компанії. Навіть сниться мені іноді. Але я переконаний, що кожен, хто стоїть на боці сраної рашки - повинен бути повністю скасованим і нерукопожатим!
Ти молодець
Капець, запитати «а що трапилось?» на четвертий день вторгнення - це крінжа якась. Я так розумію друг не диве в Україні, бо якщо живе то в мене нема слів
@@MsLanavita
Живе в Україні з самого народження. А його відповідь - це гра в дурника.
В мене був колись один приятель з болот, ще до війни грали в одну MMOROG разом. Було весело.Але потім він почав виправдовувати війну. Казав: "Як там захоплення?" .
Після цього мої нерви здали і я скинув йому близько 10+ фото мертвої русні і він мене заблокував.
Це було найкраще що я робив, не жалію що зробив це. Слава Україні!
@@st1kyy599 Бляха хлопче та ти зробив справжню базу 💥💥💥➕
кінец відео: "усі друзі покинуть вас якщо ви їм непотрібні.........друзі дякую за перегляд!.."
😂😂😂
🤣
Спочатку використали, а потім і дружбі кінець. Краще без друзів взагалі.
Насправді важливість дружби переоцінена в нашому суспільстві. Якщо людина самотня, її автоматично вважають невдахою, це якийсь доісторичний атавізм. Краще навчати дітей, що якщо оточення негідне, то краще взагалі без друзів, аніж підлаштовуватись під усіляку наволочь.
@@arinav7591так само, як і все в нашому житті. Дружба, шлюб, секс, освіта, кар'єра. Якщо ти сам, без друзів і партнера - ти невдаха, не заплатив за диплом - турень, люди почуваються лайном, якщо не можуть знайти пару або якщо їх не вважають привабливими. Все в нашому житті, трясця, переоцінене. Треба вчитися самодостатності , а нас виховували люди, яким вдовблювали, що соціальне переважає над особистим, отож і вчити самодостатності нікому
Один з моїх найкращих друзів виявився зралником України. От і вся історія
Співчуваю
Вона сказала що їй все одно хто переможе в цій російсько-українській війні, типу вона ні за кого. Для себе я усвідомила, що коли людина так каже, то вона за росію. Це не та ситуація, де можна бути нейтральним. Найболючіше було коли на моє запитання "ти ж розумієш, що вони тут вбивають, ґвалтують і катують?" вона відповіла "так". До цього у мене були образи за те що вона часто сміялась з мого плейлисту, захоплень і т.д. Перепитувала типу: "Ти ще дивишся серіал Друзі/слухаєш того співака?"
Я: так
Вона: зрозуміло...
Цього мені не вистачало щоб закінчити дружбу, бо дружили ми з 3 років (обом нам по 18), але зараз я не хочу її навіть знати
І правильно ти зробила!
Ваша колишня подруга українка?
@@yasmeen8619 так
Як я Вас розумію, Аня....
Я наче свою історію прочитала
Дружила з подругою більше 20 років, з самого дитинства. Зараз не спілкуємось тому, що вона дивиться Шарія і хоче щоб росія перемогла🥺💔
Дивитися шарія вже є діагнозом... Зрадники ніколи розумом не відрізнялися, але вони забувають, що росія сама потім таких знищує)
Спілкувалися 8 років. В неї були дуже серйозні психологічні проблеми, і я завжди намагалася її підтримувати. Після довготривалого лікування, її стан почав покращуватись. Та з часом я помітила, що подруга перестає проявляти будь-який інтерес до мене: відповідала на мої повідомлення раз в декілька днів, ніколи не питала як в мене справи, не хотіла зустрічатися тощо. Тим не менш, вона була моєю єдиною подругою, тож я просто закрила на це очі.
Останньою краплею стало фото, яке вона прислала мені 27 лютого. Поки вся країна була в стані шоку і жаху, вона спокійно розпивала вино і раділа початку "спєцоперации", як ні в чому не бувало. Вона почала заливати мені класичну дурню про "восємь лєт бамбілі данбас" і "русскіє нє хатят нас убівать, ето винуждєнниє мєри". От тоді до мене і дійшло, що взагалі-то вона російськомовна росіянка з родичами в ростові, і що ми з нею раніше ніколи не говорили про політику.
Я потратила 8 років свого життя на цю людину і її вічні загони, замість того щоб шукати собі нормальних друзів, а ця тварюка ще й виявилася ватною.
Ще помітила, що перевірити дружбу можна у подорожі, коли в одному будинку чи номері будете мешкати))
Це точно
ахххахахаха)))100%
Втратив двох друзів зі школи. Один так і залишився 16-річним чуваком із підлітковими приколами та понтами з VK. Жодного прогресу за 10років. Якось він двічі провтикав прийти на зустріч, навіть не попередивши, бо як він пояснив, в нього не було грошей на телефоні, щоб подзвонити. Це було останньою краплею. Другий - постійно жалівся на оточення, відсутність роботи і взагалі вічний негатив, який він мені зливав при наших зустрічах. Він на мене якось образився і перестав спілкуватися, я був не проти.
Я практично всіх своїх друзів (а їх, як мені здавалося, було у мене багато) втратив ще у 2014, коли зненацька з'ясувалося, що всі вони за рашку. Почали називати мене майданутим жидобандерою і все таке інше. Ну і я, звісно, в боргу не залишився і розказав кожному з них що я про них думаю. З тих пір я багато чого переосмислив у своєму ставленні до людей. Наприклад, я усвідомив, що зрадити може лише той, кому ти довіряєш. Тож не довіряю більше никому. І навряд чи колись ще назву хоч когось своїм другом. Так, знайомі є. Друзів нема.
Сподіваюсь, ті «друзі», місять багнюку під Бахмутом, рештками своїх нікчемних тіл😁🤌🏻
@@tttttttyy навіть і не знаю. Взагалі не цікавлюся їхньою подальшою долею. Зникли з мого життя -- і добре.
Моя дружба з "подругою" закінчилась коли я перестала її фотографувати. Ми познайомились на фотосессії. Коли я починала фотографувати, я виставила оголошення, що шукаю модель на безкоштовну фотосессію. Згодом ми почали дружити, було приємне спілкування, гуляли разом і раз на пів року я її фотографувала. Потім вона стала просити раз на місяць її по фоткати, потім ще частіше і в мене закралось відчуття, що мене використовують. Я вирішила перевірити своє відчуття і одного разу назвала їй копічану ціну 100 грн (бо вона ж хотіла щоб фото були щей оброблені) і пояснила їй, що я не можу її фотографувати безкоштовно кожен тиждень. Після цього наше спілкування почало сходити на нівець.
Також було те, що мені не подобалось в спілкуванні. У "подруги" є дитина, а в мене ні, тому що я з певних причин не можу завагітніти. Вона мене доколуповула питаннями "Коли діти? Коли будешь вагітніти?" Я їй кожен раз (а так було разів 20) відповідала, що це особиста тема і я не хочу ні з ким це обговорювати. Останній раз я не витримала і послала її дуже далеко...
Шкода що так склалось. Бажаю Вам зустріти дійсно хороших друзів ✨
@@mari_chka мабуть ця дружба потрібна була для досвіду.
Моя найкраща подруга не взяла мене за дружку на
весілля і приховувала від мене, кого все ж взяла - виявилось, що іншу подругу, з якої вона насміхалась постійно, але в якої була машина, тож під час весілля їм було дуже зручно і вигідно. Як я ревіла від образи - не передати, кілька ночей і вдень самого весілля теж, така запухша намагалась вдавати, що все нормально. Я прийшла на весілля, привітала її і тихенько пішла під час першої танцювальної паузи. З тих пір ми не спілкуємось, вона ніколи не питала мене, що сталось, бо добре розуміє в чому причина. Я не маю в своєму оточенні корисливих людей і щаслива
У дитинстві було 3 найкращі друга. Із них 2 брата, які були були напівмонголами (батько монгол, мати українка), вони влітку приїздили із Монголії до своїх бабусі і дідуся, які живуть у тому ж домі що і я. І ще був друг, що жив у тому ж будинку, що і я. Короче ми вчотирьох були найкращими дразями, багато років спілкувались, грались разом. Потім монголи почали рідше приїздити, далеко не кожного року, місцевий друг перейшов у іншу школу і у місто переїхав жити. На тому наша дружба і скінчилась. Це були одні з найкращих людей, яких я знав. Життя розлучило нас чотирьох, такі обставини, таке життя.
Батьки розірвали стосунки з друзями через колабораціонізм останніх і піддачування здайся здайся оркам, Україна вже не вернеться. Отак от життя показує хто є хто.
Моя "подруга" сказала мені, що моє місто під масованими обстрліами через "нацист*в", які це роблять. У мене очі вилізли на лоб після такого. Це було на початку війни, я просто перестала їй відповідати на повідомлення, а потім вона казала, що не треба це сприймати близько до серця.
Подаруй їй наостанок книжку, де для таких написано, що є нацизм, що - шовінізм, а що нормальні люди називають націоналізмом.♥️🖤
А де вона живе?
Скажи їй, що вона жирна потвора
І що хай не бере близько до серця
Припинили стосунки зі мною. Я скинула стікер, що треба більше дохлої русні. Вона одразу написала, що хоче припинити зі мною дружити.
Я українка і за перемогу України, все що відбувається викликає купу болю, проблем і у тому числі зі здоров’ям, але знаходжу подібні стікери та постійні розмови про дохлу русню токсичними, у всіх нас травми та емоції, і всі ми їх по різному проживаємо, от мені точно не сподобалося б таке, до того ж є багато інших тем для розмов з друзями. Кожному своє. Ніяка дружба не важливіша за мій особистий комфорт 🤷♀️
Підтримаю Вас, Анастасіє - треба суттєво більше дохлої русні! Бо хороший руський - це мертвий руський. А "друзі", яким це не подобається не варті навіть бруду з підошв Ваших туфельок))))
@@jugunx7917 стікери суттєво збільшать кількість дохлої русні 💪🏿
@@user-sq6bz8gn7o значить тебе ще достатньо не торкнулось.
@@l2323l 🤦🏼♀️ а як вас це торкнулось?
Дружбі настав кінець, коли я почала розуміти що мене використовують для найменших дрібниць, як маму, хоч подруга була старша за мене на 16 років. Спершу я намагалася дистанціюватися і зробити фокус на ній, бо думала що через невпевненість в собі людина не приймає рішень. Але ні, це було так зручно їй.
Потім стало гірше. Вона почала використовувати мене, як помийну яму для своїх емоцій. Спершу думала, що потрібна порада, розрада, підбадьорення. Але ні, минали місяці і роки і нічого не змінилося.
Дійшло до того, що вона ставала агресивною і майже кричала, що немає виходів з її ситуацій і що мої варіанти не підходять з тієї чи іншої причини. Причини були ЗАВЖДИ.
Вона ставала нахабною і завалювалась до мене в кімнату (ми разом знімали житло) щоб знову понити, хоч я могла бути зайнята чи просто відпочивати. Навіть те, що я озвучувала своє бажання побути на одинці її не спиняло. Просто токсична людина.
Я просто дистанціювалася щоразу більше, доки не припинила спілкування взагалі.
схожа історія
щоправда в моєму випадку додалося приниження та засудження мого вибору
в той час я була вся в сльозах, так... сльозами легко маніпулювати, і ще "інші друзі" казали, що вона так класно до мене ставиться, хоча я бачила як через зуби сичить на мене, при мені іншим людям могла казати гидоту.
я мабуть найбільше, про що шкодую у відносинах з нею, так це те що інколи замовчувала, коли вона істерила.
Без токсичних друзів краще жити.
Закінчення дружби це боляче, але цілком нормально, якщо ви перестаєте спілкуватися з людино, яка порушує ваші особисті кордони та не поважає вас. Моїй 14-річній дружбі настав кінець, коли почалася повномасштабна війна і мої подружки перестали виходити зі мною на зв"язок, а коли я виїхала закордон - звинуватили мене в тому, що я не сиділа з ними в підвалі. Та ще й витурили мене з квартири, в якій я жила до виїзду. Хоч ми потім поговорили і наче зрозуміли одна одну, я не змогла пробачити цього вчинку і перестала з ними спілкуватися. Ні на секунду не шкодую про це, бо вважаю їхній вчинок зрадою.
вважаю, що Ви правильно вчинили, вони скоріше за все заздрили, хоча чому тут заздрити, це війна і якщо є змога переїхати в безпечне місце це варто зробити. Сумно, ніби знаєш людину 14 років, дружиш, довіряєш, а вона може виявитися зовсім інакшою… як після такого довіряти людям?
Моя подруга розвелася з чоловіком. Щоб відволіктися, вона почала займатися спортом. Наче класно, але з того часу в неї не було часу для мене. Кожен раз коли я дзвонила і намаглася домовитися про зустріч, виявлялося, що у неї тренировка чи майстер-класс чи ще щось... Згодом я перестала їй дзвонити і одного дня зрозуміла, що пройшло п'ять місяців, за які я не подзвонила їй, але й вона ні разу про мене не згадала... Було боляче. Особливо неприємно було, що після того як вона розлучилася з чоловіком, я обрала саме її сторону. Він теж був моїм другом, але я не розмовляла з ним, не зустрічалася з тією частиною друзів, які з ним продовжували спілкуватися... Напевно для мене моя подруга значила набагато більше ніж я для неї, можливо щось в нашій дружбі їй не висточалало, не подобалося, якщо вона так легко замінила мене новими друзями з спорт-залу... Але вона ніколи мені про це нічого не говорила, тому я навіть не знаю якщо і були до мене притензії...
Зараз я знов почала спілкуватися з її колишнім і іншими знайомими. З нею обмінюємося вітаннями на дні народження. В мене є декілька людей, з якими я близька і яких я дуже ціную. А ця втрата хоч і була болючею, але вже в минулому. Якщо ми не потрібні людям, то треба шукати інших друзів.
Я назвала її улюблену блогерку тупою 🤡 Не знала, що подруга читає ту тупу рус ню і дуже захоплюється нею (це стало відомо через півроку. І вона була ладна матір власну назвати дурепою, аби тільки не блогерку ту). Зате після того дізналася, що у неї було максимально викривлене про мене уявлення. Наприклад, вона вважала, що я зіпсувала їй день народження. Я тоді єдина з друзів прийшла, щоб відсвяткувати його з її родиною, принесла подарунок, допомогла накрити стіл і вибрати святковий лук, але не поїхала після того з нею і друзями в кіно (вони, по-перше, дуже запізнилися на сеанс, по-друге, білети були куплені заздалегідь без розрахунку на мене, бо я реально туди не хотіла так як вони вибирали фільм і план святкування в той день, коли я запланувала відсвяткувати з ними свій дн, але вони про нього забули і під керівництвом цієї подруги вирішили просто зустрітися на шашлики, які переросли у обговорення планів на святкування її дн).
Вона тоді мені ще багато чого наговорила і заблокувала, після чого я написала нашій спільній подрузі із питанням, чи не знає вона, яка муха нашу подругу вкусила? На що та відповіла, щоб я не переймалася, типу, вона скоро відійде і ми будемо й далі дружити втрьох. Я спитала ту спільну подругу, чи образить її, якщо я скажу їй щось неприємне і без попередження заблокую, чи зможе вона порадити собі цю пораду, яку дала мені.
І заблокувала.
І вона образилася смертельно.
Бо ніхто не очікував, що я перестану бути тєрпілою.
Якщо чесно, я не жалкую, хоч і були гарні спогади, пов'язані з цією спільною подругою. Як друг вона була раніше реально хорошою, але мала два величезних мінуси. Один з них - вона палка фанатка пукіна і реально мріяла (а може й далі мріє, мені по цимбалах), щоб наша область була під росією, щоб їй нікуди не треба було переїжджати і нарешті прийшла гарна влада.
//з тою першою я все ж помирилася. Але за ці пару років відновленої дружби я ще ні разу не відчула від цього задоволення.
Ні за що б не помирився з дурепою, що чекає на расію. Я вже мовчу про загрози, особливо для молодої дівчини, що несе з собою ороча орда
Якось будучи у веселій компанії з подружкою ми мали неприємність познайомитися з не запрошеним гостем, який в бесіді зі мною почав розповідати гидоту на кшталт "жінки самі винні", "тупі" і все в тому дусі, що мене дуже обурило, після чого він зліняв. Коли почала вся компанія розбирати ситуацію (як згодом виявилося, ніхто навіть не чув нашої розмови), то всі вирішили, що я сам винен у його поведінці. Коли я почав розповідати його "конструкції" і що за таких умов я не можу мовчати, моя подружка (в минулому) сказала, що вона не підтримує феміністичний рух та, скоріше за все, я не вірно зрозумів того покидька... Мені складно підтримувати ті дружні стосунки. З тією компанією я після того випадку не спілкуюсь. З нею рідко. Не хочу повертатися в ту ситуацію, не хочу ототожнюватися з людиною, яка може у якомусь випадку насильства сказати "вона сама винна". Для мене це складний випадок з якого я виходжу. Судячи з досвіду спілкування, і я радий тому, вона не мала випадків насильства з боку своїх партнерів.
P.S. той покидьок (ви не чули, що воно верзло) є співмешканцем однієї з дівчат, що були у тій компанії, а приїхав він тоді, щоб впевнитися, що там не оргія... Вона досі з ним живе.
Ви все вірно зробили. Дивуюся скільки збочених, відверто лихих чоловіків по всій планеті. Здається, чоловіки потребують особливого виховання, та суспільству як завжди начхати!
А чому лише коли "вона сама винна"? Коли "він сам винен"- то норм? Чи це не про "жінка", а про "людина"? В іншому усе вірно зробили
@@arinav7591ну так, жінок агресивних, збочених та злих нема. Звісно. Колись бачили жіночу бійку? Я - так. І багато разів. Чоловіча бійка у жорстокості і поряд не валялася
@@mrstekolshik1922 є жінки злі і лихі, та кількісне співвідношення не йде ні в яке порівняння, навіть статистики не потрібно, щоб йдучи по темній вулиці оминати саме чоловіків, це банальний життєвий досвід КОЖНОЇ людини!
@@mrstekolshik1922 Сподіваюсь, що Ви не відокремили "жінку" від "людини".
Банально, але змінилися інтереси та місця проживання, тому дружби не стало. З іншою подругою не зійшлися поглядами на життя і пішли різними шляхами. А з ще одним другом припинили спілкування, коли я припинила дзвонити. Хоча він все ще висить у друзях на фб. Іронічно.
Якось я вирішила перевірити чи моя найкраща подруга подзвонить мені перша, ми дружили 11 років . І вона ніколи не подзвонила, хоча продовжувала спілкуватись з моєю сестрою. Потім почала ігнорувати мене в школі і взагалі. У мене тоді була депресія, бо я мало з ким дружила і лишилась сама.
Та я дуже задоволена тим, що сталось. Бо це звільнило мені місце для купи крутих людей, з якими я зустрілась потім. Моє оточення - це розумні дорослі люди, які думають за свій розвиток і глобальні питання, а не дівчина, сенс життя якої вийти заміж, і яка в 9 класі досі по складах читала. Отак неочевидно потім ваші рішення покажуться вам іншою стороною
Дякую, прості слова, але підняли настрій
Ми з тою кралею товаришували від восьмого класу. Я мусила змінити школу, бо в першій мене вбити хотіли (а ці паскуди справді могли), й опинилась у новому незнаному оточенні. Було там чимало крижні, проте було й чимало класних штук. І була вона - людина, з котрою можна було обговорити все. Щоправда, її мати й сестра працювали в Раді як обслуга, тож вона чимало всякої мури могла чути вдома, а ще 2004 року я мимоволі стала свідком неприємної картини. Всі наші втікали на Майдан із уроків, а та моя подруга на прохання однієї з учительок принесла їй агітки й біло-блакитні шалик і шапку (вчителька була стара й так собі тямила щодо політики). Коли півроку потому ми пішли вступати, то я обрала філологію, а вона - ресторанний бізнес. І вгадайте, хто допомагав їй курсові робити й усе перевіряв! Бінго! В її випускній роботі я знайшла дику помилку, якої не змогла виправити (не мала програми), тож написала про це чувакові, котрий робив основу. Хто тут винен? Знову бінго! Та й загалом бувало всяке. Якось наш цуцик пожував її чоботи, наприклад... Одне слово, до 2013 року вже чимало набралося такого, що варто було обговорити. Проте це я зараз така крута психологиня, а тоді ще гадала, що можна все виправити за допомогою рожевих однорогів. Ага, трясця, можна. Певно, чимало киян мого і старшого віку згадає про Той Самий День, Коли Світ Почав Зупинятися. Я того дня поїхала за Київ записувати інтерв'ю до Шевченківських днів. Записала - й ледве встигла добратися додому: двері метра на Лівобережній замкнули за моєю спиною. А вона, оскільки працювала в буфеті ВР і не мала змоги швидко забратися, мусила йти додому пішки. До речі, в час ковіду я повторила її маршрут і скажу, що це дико. Протистояння на Майдані вже майже сягнуло апогею, люди зникали, поліція й "Беркут" чатували на кожному кроці, я фоткала банер із Шевченком на фоні складених стосами шин або Йолку, коли приходила на роботу... Й ось вам одна крихітна відмінність, яка нас розділила: ми обидві знали, хто переможе, та кожна мала свою версію. Моя базувалася на тисячорічній історії України, а її - певно, на домашньому вихованні. Наступного дня після пішої прогулянки ми довго розмовляли по телефону й обговорювали ситуацію. Й ось я чую, як вона починає називати майданівців недобрими словами - мовляв, усі вони куплені і продані, це вони в усьому винні... Стривай, кажу, а ти які новини дивишся? А ти які? - питає вона. Якусь мить обидві мовчимо, далі вона категорично заявляє "ясно" й вимикає зв'язок. Відтоді ми не розмовляли. Було б цікаво почути, що вона скаже про війну зараз, якби я не відчувала такої огиди: людина, з котрою можна було розмовляти як із сестрою рідною, виявилася ворогинею країни, в якій живе, і принаймні тоді зичила поразки і смерти її захисникам. Отож якби вона почала мене зараз перепрошувати, то не знаю, чи пробачила б. І маю тільки в Бозі надію, що вона принаймні не знюхалася з кацапами, котрі ще й досі десь є в Києві й ракети наводять...=(((
Ми знали одне-одного з дитсадка, але саме "дружба навіки" почалася з 5 класу. З початку все було класно та райдужно. Я з нею могли годинами розмовляти, не могли терпіти навіть 20-хвилинної розлуки, в школі нас було дуже важко побачити без одне-одного, бо ми завжди були разом. На той момент нам було по 10-11 років, і мені здавалося, що наша дружба буде такою завжди. Але тоді я був наївною дитиною і не знав, що мене чекає. Перші тривожні дзвіночки почалися ще в 12-13 років, з початком підліткового віку. Вона почала ревнувати мене до кожного, закатувала мені скандали при кожній нагоді. Я терпів її закидони, бо не бачив в цьому нічого такого. Та й я доволі спокійна людина. Який же я був тупий... В свої 14 років я навіть закохався в неї. Ну, по крайній мірі, мені так здавалося (ох вже ж цей підлітковий вік)... Через місяць після мого 14 Дня Народження, мене заклинило. В мене почалася жорстка депресія, яка не дуже була схожа на підліткові задвиги. Я б навіть назвав це повноцінною депресією, бо то був самий страшний етап мого життя. Я не спав, не їв, ні з ким не говорив, ходив мовчав. Зараз я знаю, що тоді всі прекрасно розуміли, що мені потрібна підтримка. Деякі члени моєї сім'ї підтримували мене, як могли. Але я чекав хоч якоїсь реакції від неї. Бо на той момент я вважав її самою ріднішою мені людиною. Але вона просто... Пішла. Пішла і залишила мене в такому стані. Ігнорувала мене, коли потрібна була найбільше. В школі не говорила зі мною, коли бачила мене. Тоді це дуже боляче підкосило мене. І ось, через півроку, мої страждання закінчуються. Депресія пішла, а я почав інтенсивно працювати над собою. Почав їсти (бо за час депресії дуже схуд), займатися спортом, почав знову говорити з людьми. І ось, коли моя праця окупилась і я почав походити на нормальну людину, а не на забитий скелет, моя так названа "подруга" повернулася до мене. Ми знову почали спілкуватись, але між нами не було вже того вогню, як раніше. Вона стала холодною в нашій дружбі. Коли я ділився з нею почуттями, вона лише холодно кивала, а не підтримувала. Перша масштабна сварка в нас відбулася, коли вона сказала мені: "Не пиши мені, я хочу від тебе відпочити. Ти повинен вибачитися перед мною". На той момент, вона звинуватила мене в тому, що я не робив. Я послав її куди-подалі і заблокував. Через місяць ми помирилися. Але між нами це нічого не змінило. І ось, на кінці жовтня цього року, я поставив крапку в нашій дружбі. Я розірвав з нею всі відносини і більше не спілкувався з нею. Сьогодні вже місяць, як наша "дружба" закінчена, і я не жалію, що закінчив її. Віктор, 16 рочків:)
Реально 16 рочків?
@@bogdangetman7082 Так, зараз мені 16 років
Дуже сильно Вас розумію. Коли чекаєш підтримки від однієї-єдиної людини, а вона навіть "Як справи?" не спитає - це дуже боляче.
Віктор, ти такий молодець.
👏🏻
@@AnnaStar4yk Ось-ось... Я тоді ховав свій біль, навіть коли ми з нею ніби "помирилися"
Набридло, що мене використовували як безкоштовного особистого психолога. Весь час розповідала свої проблеми та жалілась на життя. Навіть не цікавилась як я і чи в мене все добре.
Як це знайомо.Я теж часто вислуховую і даю якісь поради/розраджую людину, але деколи ж хочеться щоб і мене вислухали/порадили щось, та і банально підтримали. Не може ж все працювати тільки в одну сторону..
@@mari_chka Ці люди не вміють дружити. Тільки використовують.
У мене були кармічні друзі, які ставились до мене погано, щоб навчити мене більше любити себе, поважати, ставити особисті кордони, не терпіти поганого ставлення, не давати себе використовувати.
Я їм вдячна за науку.
Всі образи в минулому.
Але спілкуватися знову, звісно, для мене не має сенсу.
Сусід одноліток, дружили з раннього дитинства і років десь до 13. В один день я прийшов до нього в гості, а там якісь його "нові друзі", які всією гурбою запросили мене подивитись Том і Джері. Я сів перед телевізором, друг включив касету і став позаду мене. На екрані з'явилось порно в самому розгарі. Мені то не сподобалось, але він взяв мою голову в руки і змусив дивитись. Його друзям було смішно. Мені було огидно. Не скільки від порно як від того, як він вчинив. Тупий жарт. Так я познайомився з порно і втратив друга. Я перестав з ним спілкуватись, а він того навіть не помітив, бо були вже нові друзі.
Ми практично не бачились і не спілкувались, хоча жили через кілька дворів, але ходили в різні школи. 15 років потому ми якось пересіклись, зав'язалася розмова. Він сказав, що ми давно не спілкувались і непогано було б зустрітись, сісти та випити, згадати минуле. Я відповів нейтрально, зустрічі відповідно не відбулось, а я зрозумів, що він забув, що обірвало нашу дружбу. Тільки от я - ні.
На мою думку ти зробив правильно. Ніколи не варто змушувати людей, тим більше коли це твій друг
Подруга, з якою ми працювали, потім жили разом 2 роки в одній кімнаті, потім роз'їхалися по різним країнам, але добре підтримували зв'язок і мали плани на майбутнє, 3 місяці назад позичила значну суму грошей до зарплати, бо були скарги на здоров'я і коли наставав час віддавати, переносила свою обіцянку десь більше 20 разів, потім почала говорити що я погана подруга, бо мені важливі тільки гроші і почала згадувати те, що було 2-3 роки назад (про що я вже давно забула), а потім просто стала мене ігнорувати. Шкода, бо вона була єдина, яка добре мене знала і в кому я не сумнівалася...не знаю, поверне вона мені гроші чи ні, але ми більше ніколи не будемо спілкуватися так як раніше😔
Я для себе зробила висновок що не потрібно занадто сильно прив‘язуватись до людей, і тут в тему якраз остання фраза у відео, з вами будуть спілкуватись доти, доки ви корисні. Так, це обідно і несправедливо, але це життя🙁
Так світ жорстокий
@@licabon_7_7 люди його таким роблять..🙁
@@mari_chka не тільки згатай тварин але в них є хоч мета на свої вчинки
Вірю в дружбу і мені легко сходитись з людьми. А точно так само мені легко з ними розходитись. Я однаково дружелюбно відношусь до подруги, яку бачу через день і до подруги, яку не бачила рік. Звичайно час від часу люди пропадають на завжди, але я ніколи про це не жаліла, вони живуть своє життя а я своє і це нормально не підтримувати регулярне спілкування.
Недуже розумію людей, які маніакально часто хочуть уваги від своїх друзів, агов ми виростаємо в нас з’являється нові обов’язки і відповідальність такі як сім’я та робота й хобі, ніхто не зобов’язаний щоденно вислуховувати вас забиваючи на своє нове життя.
О, приємно знайти людину, яка висловила схожі думки! У дитинстві може ображалася, коли мені не давали увагу, а потім я впіймала себе на тому, що легко вигораю від частого спілкування. Ще класна думку висловив психолог з Подкаст Терапії, що у дружбі (і загалі відносинах) повинна бути нормальна прив'язаність. Тобто вам разом добре, але ви не страждаєте без друга/подруги.
чудова думка. я одна з тих, хто ображається, якщо друг віддаляється від мене, але розумію, що треба приймати це і йти далі
Вам можна по-доброму позаздрити. Моя подруга недавно прочла мені нотацію, що над стосунками треба працювати. Це сталося після того, як вони забули мене привітати з днем народження другий рік поспіль, і я про це сказала жартома. Треба розуміти, що мої подружки (2- близькі + 2-приятельки ) спілкуються щодня з ранку в месенджері привітання плюс фото сніданку та себе в піжамі, протягом дня фото котів/собак та вітальних листівок, пару дзвінків, ввечорі фото дальніх ледве знайомих родичів з відпочинку з коментарями, на завершення щось ніжне про чоловіка і всі аплодують. Так кожного дня з деякими варіаціями.
Завжди я намагалась підлаштовуватися, насправді вони добрі, веселі і готові допомогти якщо треба. Але я так не можу, я вигораю від цього. Мені достатньо раз чи два на місяць поспілкуватися, але якісно.
Коротше кажучи, немає в мене тепер подруг. Вже скоро рік.
Мені просто набрид мій друг. В плані, з часом я почала розуміти, що мені неприємно з людиною... і просто поступово віддалялася. поки не припинили спілкуватися повністю
Це жах. "Просто набрид". Є в мене один такий "друг", який просто зник з мого життя. Просто перестав питати, як я. Коли я жила в Деснянському районі, на який за тиждень лише двічі не падали уламки "шахедів", моїй мамі робили надскладну операцію, я переживала найгірші миті життя (сподіваюся, що гірших не буде), а йому в цей час було начхати на те, як мої справи, на те, жива я взагалі чи ні... Упевнена, що в якийсь момент, коли його так залишать без підтримки, він згадає, що була людина, готова підтримувати. Була, але, очевидно "набридла", тому зворотнього шляху немає, так само, як і ваш друг вам "набрид". Просто на майбутнє: не дивуйтеся, коли ваше "просто набрид" обернеться обличчям до вас! Кожна, абсолютно кожна, людина в нашому житті тимчасова. Іноді буває, що дуже сильно тимчасова. Бо, на жаль, ніхто не скасовував епідемій, катастроф і всієї фігні, яка скорочує життя. А надто, коли над головою російські ракети чи дрони. Ви ніколи не знаєте, чи була розмова з будь-якою людиною рядовою, чи останньою. Надто під час війни.
У мене дуже просто: майже 20 років дружби, але в нього була завжди проросійська позиція. Після 24.02 - жодного контакту. Не шкодую.
Ви вчинили дуже правильно!
Я не ненавиджу її, але неприємний осадок залишився. Вона знайшла собі кращу подругу, ніж була я, бо я не курила і не була "бед ґерл". Як би я не намагалася відновити нашу колишню дружбу, вона завжди поверталась до неї. Тоді я залишила всі спроби і не заводжу нових друзів, в мене проблеми з довірою і цілих 0 друзів. В мене ситуація як говорив чоловік з останньої історії: вона приїхала з села, я ознайомила її з основами перебування в інтернеті (в неї навіть свого телефона не було), а потім коли я перестала бути корисною мене кинули
Ти знайдеш нових друзів! Я теж була "гарна дівчинка, яка не курила, не пила". Я знайшла людей, які поважали мене за це, з ними я і дружила. У світі дуже багато людей і можна знайти друзів для будь кого! Треба тільки не замикатися на собі, цікавитися іншими людьми та їх життям і обов'язково зустрінеш людей, які оцінять саме тебе.
У тебе обов'язково все налагодиться, повір! Я мала майже аналогічну ситуацію, теж не курила і не пила, і вона знайшла мені заміну. Я теж перший час дуже багато думал про неї, не мала друзів, і пробувала повернути нашу дружбу. Але з часом, я забила на неї, бо зрозуміла, що у нашій "дружбі" зацікавлена лише я. Перший час було важко, навіть дуже, я дуже сумувала за нашими пригодами, і спільними спогадами, але згодом, я стала все рідше про неї згадувати, знайшла нових друзів, які цінують і підтримують мене, а ще, після цього життєвого уроку, мені стало набагато легше помічати лицемірство в людях, а ще, тепер я легко відпускаю людей зі свого життя, якщо розумію, що вони мені шкодять. Усе налагодиться повір, просто потрібен час))
@@Pavotw дякую за теплі слова💗
@@user-gx2fz8ep6t дякую, що поділились своїм досвідом 💖
@Dmitriy Rado я прислухаюсь до вашої поради😊
З подругою мали однакові хобі, обожнювали ходити одне до одного в гості, кіно, ігри, разом знайомились з новими цікавими прем'єрами, та аніме. Це продовжилося і після завершення навчання у школі, коли ми поступили до різних вузів. Коли у мене з'явився хлопець, вона почала сильно ревнувати що я почала все більше проводити час з ним, а не з нею. Згодом я переїжджала на навчання у інше місто. Вона плакала на моєму плечі наче я її кинула.
Одного разу запросила її разом з'їздити на КомікКон, хотіла налагодити дружбу новими приємними спогадами. Але після цього вона казала не дзвонити і не писати їй з жодного приводу, окрім наших спільних хобі. Їй було не цікаво як я, як у мене справи, а тільки говорити про аніме/косплей/серіал. Досі тяжко згадувати минулу дружбу (
Коли я дізналася, що моя краща подружка вже 2 місяці спить з моїм хлопцем
Йоханий бабай...
Жесть
Нормально пристроївся
Хлопець, сподіваюсь, теж колишній?
А хто більш жорстокий по відношенню до тебе? Хлопець чи твоя подруга які так вчинили...
1. ми товаришували років з 6-7, але потім в нас стали дуже сильно різні інтереси, та й я почувалась себе у цій дружбі пешаком
2. заблокувала моїх найближчих подруг й заборонила мені згадувати їх у нашій розмові, часто ревнувала, писала про ігнор, ставала більше токсичною. я їц написала повідомлення, що нашій дружбі кінець, вона сказала, що ну добре, й теж мене заблокувала. Вона не з України, а з Казахстану, й з 24 лютого ніяк мене не підтримала, навіть не зважаючи на те, що ми вже тоді як рік не товаришували. Я її підтримувала в усіх її істериках й проблемах, як можна було зробити у текстовому варіанті спілкування. Після цього й ще одного випадку в мене відбилось бажання шукати інтернет-друзів не з України
Перестав спілкуватися з людьми які в очі казали одне, а поза очима обмовляли мене та інших друзів з компанії...
Один з них сміявся, що ми гуляємо з малолітками, а потім сам почав зустрічатися з малоліткою 💁♂️
Коротко: після того як мене побили і я цим поділилась вона сказала - знов ти про себе говориш. В мене була подруга з якою ми разом навчались, на парах завжди сиділи разом, після навчання гуляли або спілкувались в соц мережах. Коли я витягнула на стипендію, а вона ні, почались проблеми. Їй гроші були більш потрібні ніж мені, але їй було всеодно на те, що я ліпше навчалась. Вона почала всім підряд казати про те, що я ніби говорю за її спиною щось про неї і взагалі не слухаю іі. Останньою краплею стало те, що я пережила жахливий випадок, мене сильно побила людина з моєї сім’ї, і коли я почала їй це казати - вона відповіла «знову ти тільки про себе і говориш, знаєш, тобі взагалі всеодно на мене». Щоб ви розуміли, вона хотіла обговорити те, що вона ЗНОВУ МОЖЛИВО передумала кидати хлопця, з яким розійшлась 3 місяці тому, хоча вони зустрічались тільки 1 місяць.
це сумно( Мені згадався випадок зі студентських років, коли ми з подругою ішли вечором і на мене напали. Поки я відбивалася від двох дебелих п"яних дівок з бітою, моя подруга стояла в стороні і спостерігала за цим, не намагаючись мені допомогти. Не знаю, чому я тоді це проковтнула і далі спілкувалася з нею.
Був типу друг, але я йому був потрібен лише для вислуховування його проблем і загального ниття про те, які ж усі навколо погані. Останньою краплею стало те, що він почав дзвонити моїй дівчині і підкатувати до неї. З нею я через короткий період розійшовся + перестав спілкуватися з ним. Він якось намагався знову дзвонити мені, але з мого тону усе зрозумів. Два роки тому я дізнався, що він покінчив життя самогубством і залишив по собі маленьку дочку і дружину. Тільки після цього я зрозумів, що йому елементарно не вистачало любові оточуючих, але він завжди робив так, щоб нормальні люди тікали від нього, а поряд залишалися лицеміри, яких цікавили лише його гроші і зв'язки (цей друг був з багатої родини).
Ми дружили в школі, більшість часу проводили одна з одною. Коли її закінчили, поступово перетворилися на просто приятельок на рівні знайомих. Просто змінилися, обрали професії з різних напрямків, втратили спільні теми. Але тепер у нас обох нові друзі
У мене з моєю подругою так же вийшло. Це мабуть те що є нормальним закінченням дружби, без всих цих істерій
З 100тень друзів у мене лише один кращий. Тому справжні друзі - це діамант серед скла
Це дійсно була та людина, з якою круто було проводити свій час. Завжди намагались допомагати один одному. Але, все частіше почала помічати, що вона пліткує про інших, намагаючись втягувати й мене туди. І коли я твердо відмовлялась брати участь в тому лайні - винною все одно лишалась я. Потім мені розповідали інші спільні знайомі про те, що вона часто пліткувала про мене при них же. Коли ж вона почала в компанії мене наді мною "саркастично жартувати", було відчуття якогось аб'юзу. Через це ми почали сваритись, адже це "я не розумію жартів". Всяке було лайно, але я сприймала це як "кризу дружнього існування" з яким треба розібратись просто, поговоривши. Але говорити, як виявилось було ні про що. Вона і надалі насміхувалась десь, підставляла, зводила наклепи.. але останнім цвяхом в домовину стали слова її п'яного чоловіка, якому шкода було що до мене так відносяться ті, кого я вважала подругами. Він розповів мені все як є, що вона про мене постійно говорить, як обливає брудом і наскільки часто, з ким. Він перепросив за це, адже його спроби вгамувати її були марними, отримуючи відповідь "ти будеш захищати оту дурепу, а не свою дружину?". В той момент вся земля з-під ніг. В цей момент вона подзвонила йому, він дав слухавку мені, сказавши щоб я сказала де він, адже йому зараз максимально погано і він пішов блювати. Краще б я того не робила.. у слухавку почула вереск "якого х''я ти взяла його телефон. Ти зовсім тварюка офігіла".. мені хотілось вдарити її в цей момент, але просто сказала де він зараз, на що вона почала знову щось горлати. Не знаю на що я розраховувала, коли погодилась дочекатись коли вона приїде.. але приїхали його батьки, які почали обливати мене з ходу...
Але я щаслива, що те вже все позаду. Зараз в мене є чудові друзі, прекрасні знайомі, і всі з універу та експедицій. Я стала особистістю завдяки їхній підтримці та взаємній емпатії. Люблю їх безмежно!
А ті одоробла так і залишились на - п'яні гулянки, плітки, мішання з лайном все і всіх, один одного.
Дружила я з цією людиною близько 5 років. Я намагалась підтримувати її (в неї були проблеми психологічні, вона часто думала про самогубство) і її стан частково перейшов на мене (я дуже емпатична). Коли почалась війна, ми з нею дуже посварились в чаті (я, вона і наша спільна подруга, яка моя найкраща подруга до сих пір). В цій сварці була винна я, що я визнала наступного ж дня і прийшла вибачитися. Мені тиждень було морально погано, я навіть плакала, але вона відповіла, що "Їй потрібен час". Ітог: вона сказала нашій спільній подрузі, що не хоче мене більше знати, замість того, щоб сказати це мені.
Скажу додатково, що за цією сваркою спостерігала наша подруга, яка сказала мені і їй, що це не та тема, через яку треба завершувати нашу дружбу. Ну, у висновку можу сказати, що вона так і не змогла переступити через свою образу і спокійно зі мною поговорити, коли я і наша подруга намагалися це зробити. Дивлячись назад я зрозуміла, що добре, що її не має в моєму житті. Вона була негативним комом для мене. А ще в неї не луже доброчесний хлопець :)
Ще був прикол з іншою подругою, з нею ми спілкувалися близько 8 років. Настав час, коли вона поступила закордон, а я залишилась в Україні. Ми не часто переписувались, через мою і її зайнятість. Коли я побачила в інсті сторіз, що вона вертається, я одразу написала їй з пропозицією погуляти, на що вона відповіла, що не бачить сенсу нашій дружбі, бо я її ігнорую постійно (я просто могла не одразу відповідати). У висновку можу сказати лише те, що також рада цьому, бо наші стосунки були токсичними
Один з моїх "друзів" переїхав до США, ми продовжили спілкування десяток років, а потім його дружина отримала медицинську освіту пішла працювати до медзакладу і за деякий час від цього "друга" поступила пропозиція приїхати та продати половину своєї печінки як донор, за 20 тис доларів та можливість фіктивного браку з дочкою тієї особи, що потребує цю печінку. Пропонував отримати громадянство таким чином та почати життя спочатку)). Я видалив його відразу зі свого життя, бо людина яка бачить в тобі запчастини точно не є другом.
О був у мене такий друг. Покінчив з ним за те що я був для нього усього лише іграшкою якій можна докучати та бісити її глозуючи з іншими. Також постійні тупі жарти про мої проблеми, і додатково він був дуже недбалим та цинічним покидьком.
Звучить так, ніби ти його вбив...
@@Robert-nx8ng у такому випадку я б був поганим другом)
Вона сказала, що всі хто дивляться ДжоДжо неадекватні й саме аніме гівно.
Скажу одразу, що давно хотіла з нею перестати спілкуватись і не жалкую.
за ДжоДжо можна і в їбало дати:)
Було в мене два кращих друга, близнюки. Ми вчились в одному класі, потім разом в університеті, жили в гуртожитку в одній кімнаті.
Одного разу до мене причепився якийсь п'яний бик і почалась бійка. Бику пішли допомогати його друзі, мої стояли і дивились....
Я не перестав з ними спілкуватися, але й кращими вони перестали бути...
Шкода 😢
Моя тобі порада, кидай таких друзів. Вони не варті твого часу.
Приниження, порушення кордонів, звинувачування у занадто "ненормальності", та негативний впливав на мене, змушувала почуватися нікчемою, і мабуть те, що найгірше, непотрібна думка про мою сім'ю, з якою вона навіть не знайома...
Сподіваюся у неї в житті все гаразд.
А мої друзі відмовились зі мною спілкуватись бо я не мала багато грошей щоб їздити до них і гуляти з ними, а потім стала просто непотрібна. Інколи починаєш розуміти що ви різні а по інтересах важко знайти друга.
10:55 "кинуть якщо не вважатимуть вас корисними" це правда , хоча "корисними" в дружбі це спектр , наприклад користь від вас це те що під час спілкування з вами вони отримують задоволення
Таких друзів за кінець і в музей) втрачав по різних причинах декого прощав думав проблема в мені але запам,ятайте якщо вас хочаб раз вважають лохом неважливо хто: друзі,родичі, колеги ,кохані ви завжди будете лохом, для них)
Впринципі якщо до вас погано ставляться, то це буде й надалі відбуватися
Познайомив її з другом коли служив. Тепер вони "найкращі" друзі, а я в чорному списку ...
Думаю це дуже добре що так сталося) неприємно...
Але як є, просто пізніше ситуація могла бути більш затягнутою і і було би боляче 😏
О та не переживай, ти просто відсіяв сміття в своєму житті:)
Тобі дуже пощастило, що ти не жив багато років у якійсь хуйні повній, а що все так швидко відсіялось
мій батько був дуже сумнівною людиною, вірив у теорії змов та був расистом. якось в дитинстві я спитала подругу єврейку чи правда, що в неї багато алергій просто тому що євреї дефективні і не спроможні до виживання. більше ми не спілкувались... я ніколи не ставилась упереджено ні до кого, і хотіла скоріше розвіяти цю маячню яку чула і дитинстві. ну що ж, я була дитиною і не знала що є те, чого питати не можна..
В мене більше немає сил на тупі сварки
Вміння нормально сваритися важлива річ, чому про це не говорять? Розумію вас
В мене був друг по сусідству, з яким я дружив практично з народження. Після того як ми пішли в школу, ми почали віддалятися. Тепер все що лишилося від нашої дружби це обмін подарунками на день народження в Steam. Я його вже декілька років не бачив, хоча ми й далі жиди по сусідству
Євреї по сусідству 🤨
Дякую за таку тему, дуже шкода того останнього оповідача.... ще боляче розуміти коли рідні люди перестають спілкуватися.... якщо буде якась тема про рідню-перекладіть будь ласка теж... Хочеться знати, що не тільки твої родичі корисливі і не лбблять тебе.... Але про друзів це теж болючі такі теми.....
Я дружив в школі та училищі з деякими хлопцями. Потім з часом перестали спілкуватись. Роз'їхались по світах і все. Плюс я став дуже замкненим і нелюдимим
ООО,то я не один такий... В мене та сама історія, коли ходив до школи я мав багато друзів,я був у центрі уваги скажемо так. Та коли я пішов навчатися якось та дружба вона обірвалась, коли навчався в училищі-знову та сама ситуація... І знову дружба обірвалась) я не розумію чому так відбувається!? Я стараюсь не нав'язуватись до людей, та і вони мабуть також)
Найгірше це мабуть те, що я також став "диким"
Інколи мені здається що я зараз і тоді--- це дві різні людини...
Мені 24
@@NDIOS. мені 33. В школі дружив з 4-5 хлопцями. В училищі з 2. Одні за кордоном працюють. В інших сім'ї. Плюс я ніколи не любив алкоголь тому майже ніколи не ходив на вечірки та дискотеки. Зараз можливо раз в два роки і бачусь зі старими друзями. Тоді говоримо по пів годинки.
@@Alikss1989 наші історії подібні максимально)я колись теж зробив такий вибір-я завжди проти алкоголю. І був правильним, цим я для них i не сподобався... Чому як казав Омар Хайям: краще бути самому ніж за ким попало, от я так і зробив 😁 Та я думаю що в мене все таке будуть друзі, якби це смішно не звучало, в дорослому житті їх знайти складніше ніж дитинстві, але...у мене є головне правило-ти можеш довіряти мені, але я не можу тобі.
@@Alikss1989приєднуюсь до Вас та іншого коментатора, в школі було багато друзів, з яких зараз, ні з ким не спілкуюся, лише час від час з однією однокласницею переписуюся, але з пацанами взагалі ні, я писав, але мене ігнорували, або розмова не йшла, і я теж категорично проти алкоголю та сигарет налаштований, а всі хто я дружив зі школи як мінімум пʼють, деякі курять (мені якщо що 16, після 18 думка щодо алкоголю не зміниться) зараз я в коледжі і тут все те саме, більшість бухають і курять, здружився з двома крутими хлопцями які теж не курять і не пʼють, і спілкуємося, хоча не знаю як буде після коледжу
Просто в якийсь момент я зрозуміла, що нас більше нічого не пов‘язує. Спілкуємось все рідше, з‘являється відчуженість в живому спілкуванні і якісь затяжні важелезні моменти тиші. Це «рідше» в підсумку зводиться до того, що ви стаєте знайомими, які навіть не вітають з днем народження, хоча не так давно завжди святкували такі події разом.
Інколи дружба закінчувалась через те, що один закохався і почав лякати своєю поведінкою.
Інколи через те, що я ізолювалась у нестерпно важкі для мене періоди.
Ми троє дружили ще з садочка. Але дружба закінчилися через любов однієї підлизуватися до всіх, хто краще неї. Вона скинула скрін нашої переписки абсолютно чужій людині, і виявилося, що це було не вперше. Вона зникла з нашого життя, навіть не відповівши на одне питання - ЧОМУ?
Хлопець її кинув і виставив зі винайманої квартири, запросила подругу до себе на тижник, щоб вона могла прийти до тями і налагодити життя, знайти нове житло, роботу (працювала на колишнього).. ледь здихалась її після декількох місяців, мало того що вона ні за що не платила, їла, пила, курила за мій рахунок, брала мої речі без дозволу, носила мій одяг, так дійшло до того, що я мала тихенько збиратися на роботу, щоб її не розбудити, бо я зранку її дратувала, і готувати їй сніданок, або лишати гроші щоб вана могла перекусити і випити кави в кафе.. Я жаліла її, бо розуміла як їй погано після розриву.. доки це не перейшло всі адекватні рамки..
Вона вас "вчила", що жаліти треба насамперед себе, тому що люди самі створюють собі проблеми, це їх відповідальність.
шикарний допис від дідоса про "дерево" в кінці відео.
В неї з'явилась дитина
*Чім старшій тім меньші залишатися друзів 😎👍 Дякую за Українську 💙💛💙💛💙💛🇺🇦🇺🇲🇬🇧🇪🇺 Слава ЗСУ ✌️✌️✌️*
З подругою дитинства дружили з народження бо були сусідками. Нам було цікаво разом, психологічно мабуть підходили одне одному, але після закінчення школи шляхи розійшлись. Вона вийшла заміж, народила дітей, потім розлучилась, і вийшла заміж вдруге, а я поїхала на навчання. Та під час нашої дружби було кілька моментів, які зіграли свою роль, що вона поступово зійшла нанівець. Наприклад мене сварили за її провину, вона була поряд і промовчала. Я теж нічого не сказала, але осад залишився.
1. Синє око на аватарці.
2. Постійнє ниття - тобто я говорила: якщо ти хочеш вирішити проблему то давай разом, або як ти хочеш того - сама, але ні ниття, ниття і ниття і все. Я не та людина яка хоче чути ЛИШЕ ниття. Окей, якщо це поведінка до того як людина захоче вирішити проблему, а не далі нити.
3. Хлопець, хлопець, хлопець і ще раз хлопець. Усі розмови сводяться лише до одного: ХЛОПЦЯ (конкретно моя колишня подруга)
+ нещодавно втратила ще двох. Причина: цінності
Це було рік тому. Він був моїм кращим, і єдиним другом. Тоді ми гуляли разом з спільною знацомою, і не знаю що на мене натрапило, але я почав розповідати цій знайомій дуже особисту інформацію про цього друга. В кінці кінців він не витерпів, дав мені ляпаса й пішов, з того моменту я не спілкувався ні з ним, ні з тією дівчиною. Він мав повне право на образу, я себе ненавиджу за це .
Перша людина, яка визнає, що щось зробилаа не так. Це вже багато означає. Самокритика - це добре, а от ненавидіти себе не треба. Сподіваюся, все у вас буде гаразд)
Добре що ви змогли це усвідомити, у тебе є можливість змінитися на краще
Півроку тому я ще міг сказати що маю близьких друзів , але тепер я сумніваюсь що взагалі колись мав справжніх друзів , тепер я можу сказати що всі вони не більше ніж люди з якими я трохи проводив час за балачками ні про що , деяким вдавалося мене використовувати для того щоб пити за мій рахунок але тільки тоді коли ми тусили разом , зараз я думаю що і без того міг би прожити і що краще міг розпорядитись тими коштами , та й плюс до того я часто мусив вислуховувати і давати поради через їх скиглення з ряду "батьки мене пресують/не розуміють і не стараються зрозуміти/капають на мізки", "дівчина ставить ультиматуми/покинула","у мене проблеми з стосунками/навчанням/роботою/дівчиною/родичами" і як тільки я почав показувати що вже наслухався і вже більш агресивно відповідав на їх скуління більше зі мною говорити нема про що , і через теперішні події і рейди військоматів по всьому місту де я живу всі чоловіки мусили якось пристосовуватися до теперішнього ладу речей , по простому всі хто міг позачинялися у власних домах і більшість часу перебувають там рідко коли виходять навіть просто на вулицю в нас ніби карантин , але чисто для чоловіків , і так майже в кожному місті/селі/селищі/області країни бо просто тупо нема варіантів , або якимось макаром перечікувати до кінця війни ніби в бункері чи під домашнім арештом бо ні на роботу ні на навчання піти ніяк, або змиритися і піти воювати і вмерти десь хз де , або знаходити шляхи для втечі закордон що неймовірно ризиковано і незаконно і без того дуже дорого коштує , по простому якщо ти мужик то тепер тобі або жити буде хуйово , або жити ти просто не будеш , або будеш але недовго і при чому дуже недовго , ну тепер можна сказати що я скиглю просто шик я тепер драма квін де моя корона і королівські штучки? А нема і не буде
Я перестала спілкуватися з кузиною, яка була до того ж гарною подругою, коли вона накачала собі губи🤡
То й що
@@Leda__ не хочу всіх під одну гребсти, але по своєму досвіду і досвіду своїх друзів можу сказати, що такі люди зазвичай якісь дивні, в гіршому випадку тупі прям. Але це тільки мій досвід.
Я думаю що в мене їх не було у школі дівчата скоріше завсе робили вигляд що дружать зі мною але я рада що не вчуся з ними тепер я вчусь в училищі і там більш незнайомі люди які мене приймуть у свої компанії
перестала спілкуватися з подругою, першою причиною було те, хо вона не прийшла на мій день народження, на який я всіх запрошувала зазделегіть із-за підробітку "роздача листівок", було дуже неприємно, але кінцем стало, коли вона стала мене ображала неприємними словами за те, що я не змогла по її проханню віддати їй позичені 200 грн (я коли позичала, попереджала, що в мене скрутне становище, і не знаю, коли зможу повернути), і от коли з'явилася можливість віддати, вона підіслала загального друга, щоб він забрав ті гроші і передав їй. пройшло років 8-9, до сих пір неприємно(
Війна. Я українка. Моя колишня найкраща подруга росіянка, яка підтримала війну. Отак обнулились більше 10 років дружби
Історія нас нічому не навчила, щоб ми цього не допускали знову(
Минулого року закінчилась моя 20-річна дружба. Це дуже боляче.
Причина дуже дивна. В один момент подруга вирішила, що я з нею не щира. При чому все було нормально, ми спокійно розмовляли і тут мені "прилітає", що я двулика і нещира. В мене точно тоді щелепа "відвисла" від неочікуванності. А потім "посипалися" звинувачення типу "в тебе не чіткі кордони і цим ти порушуєш мої кордони"😂 , що я неправильно живу, неправильно виховую свою дитину, купую їй уродський одяг і ще багато чого. Що я в постійному стані "жертви" і в неї просто не було іншого виходу, як бути зі мною "агресором". І до всього того звинуватила мене у газлайтингу.
Я перебувала у такому шоковому стані, якого за все життя не відчувала. Реально відчула потребу у психологічній допомозі.
Вцілому подрузі я вдячна за урок та мій особистий розвиток. Завдяки їй я прочитала купу чудових книжок, поспілкувалась з психологом, почала трохи розбиратись хто такі насправді газлайтери, маніпулятори, нарциси та токсіки🎉
Моя найкраща подруга образилася на мене, бо я не взяла її кумою. Все. Не спілкуємося 20 років)))
Правильно зробила. Ви дно😂
З цікавості, а чому ви не взяли її кумою, якщо вона найкраща подруга була?
@@user-sw1kc1gt1l у мене було 2 найкращі подруги на той час. І от я так для себе вирішила, що одну візьму свідком на весілля, а іншу кумою.
Але людина образилася)
Я не прийшла на дівич-вечір до подружки дитинства, оскільки свято проходило у стрип-клубі, а я на той час тримала піст. Я подзвонила заздалегідь, вибачилась перед дівчатами, що не зможу скласти компанію…
Зі злості вона викреслила мене зі сценарію свого весілля. Було кумедно, коли під слова ведучого «а зараз слово надається подружці дитинства» мікрофон передали її одногрупниці, з якою вона познайомилась лише в універі😅
До слова, я виграла майже усі призи у конкурсі, де задавались питання про наречену та різні періоди її життя.
Не забрала усі- бо із-за ввічливості не піднімала руку та давала комусь іншому відповісти на питання😂
Після цього у мене немає подружок і в дружбу я не вірю.
Ви дика, їй богу😂
Жіночу, це точно.
Однобока дружба : Ви їй повинні йти на поступки, а вона - ні..
Нащо така дружба Вам
@@user-sg9pw4rf3zнапевно, тому поняття «дружба» в моєму житті не існує. Знайомі, товариші…але друзів я не маю.
Красне фото заставки
Чому?
4:30 - це мій випадок
в мене була подруга ми дружили з першого класу в 15 моя сімя переїхала та в мене не було вибору та я поїхала з ними томущо мені не було 18 а мама не ішла на компроміс сказала їдемо та все вона назвала це зрадою та перестала зі мною спілкуватись навіть тоді коли я приїздила на вихідних у рідне місто вона мене ігнорувала та най гірше що вона почала роспускати слухи та в скорішому часі від мене пішли всі друзі з того міста
Відписалась від подруги через сторіси в інсті під російську музику. Пояснення не діяли. Вона одразу ж відписалась від мене, і більше ми не спілкуємось. Так, це тупо, але я ні трохи не шкодую
Ви вчинили правильно, сподіваюся ти не сумуєш за нею
😃👍
Краще бути без друзів, дружби справжньої не існує.
Я з вами не погоджуюсь, але я розумію, чому ви так думаєте
В основному мої подруги зливались ізза завісті та мені пофіг завжди то було. Іноді за однією подругою сумую але згадую деякі нюанси тих років дружби і стає пофіг.(заздрощі з її сторони) в кінечному ітогі вона перестала спілкуватись бо я гуляла з хлопцем на якого вона поклала око(я того не знала)
У чувака, на котрого впало дерево, друзів не було
Оце людям не пощастило.. В мого чоловіка є декілька друзів, вони знають один одного вже більше 10 років, іноді працювали разом, з одним з них точніше з його сім'єю довелось жити разом деякий час. Спостерігаючи за їхньою дружиною ніколи не бачила що вона пости одна на користі, так вони допомогають один одному і ніколи нічого не просять у відповідь. Зараз війна і всі розїхались в різні області, мало спілкуються, проте коли дзвонять один одному, мені доводиться нагадувати чоловіку що в нього є дитина яка потребує уваги та про що можемо теревенити дві години поспіль?😂 Його друзі найкращі, я собі хотіла б таких самих, хоча в тому що в мене залишилась лише одна найкращща подруга лише моя вина, ми рідко спілкується, але пережили багато пригод разом, після яких ми навчили б підтримувати одна одну і ніколи не осуджувати за вчинки, лише підтримка і поради щоб погані вчинки не повтрювати.
Не знаю чому ми перестали дружити. Ми були однокласницями, проте міцна дружба у нас була на протязі 8-9 класів. Я і моя НП завжди підтримували її, у неї були проблеми в сім'ї на тлі яких почались фізичні проблеми через психічні. Ми завжди слухали її, допомагали, якось і уроки пропустили, поки сиділи з нею в медпункті, бо дуже переживали. Ну вона звичайно вернулась до своєї подруги дитинства, яка її і вдарити могла. Розумію, в неї змінились інтереси, вона має право не дружити більше з нами. Проте, я тяжко пережила той момент, плакала коли вона йдучи по вулиці кидала презирливий погляд, просто ні з того ні сього і таке..... Після цього мені дуже тяжко, тепер, цінувати людей, я стараюсь відсторонитись від них, не розумію хто мені дорогий. Гидотне відчуття коли людина питає чи потрібна тобі, а ти не можеш сказати і в кінець кінців побиваєшся, бо вона пішла
Старайтеся не зациклюватися на таких людях, бо ви їм не потрібні, шукайте нових людей, які будуть вас цінувати
@@partokto5126 цінна порада, дякую🫂
Скільки нас тих, в кого немає друзів? Та ми про це "мріємо"
Скільки тобі років?
@@bogdangetman7082 24
Вона знайшла мені заміну🙃
😢
Здається мені, що з героєм останньої історії було щось не так
Коли друг вичвився ватою. Жиза, чи не так?
Я думаю дуже багато українців через це пройшли, але для когось це було болюче усвідомлення
Вона придумала власну філософію що виправдовує її егоїзм і просто жахливо ставилися до своїх тварин наприклад двох собак не поїла не готувала таке відчуття що це були собаки усіх оточуючих тільки не її самої,
Кожного 4-го дня вона мала традицію брати до себе тварин із притулків хоча в тих притулках за ними ми доглядали краще ніж у неї вона робила це лиш заради того щоб стати «добродушною Божою одуванчихою» в очах інших
Коментар, коментар, коментар, коментар. Коментар? Коментар!
Не сказала б що довго дружили. Рік-два можливо трохи більше. ВОна сказаал що її мати заборонила зі мною дружити (це був демь 5-6 клас). Не знаюце правда чи їй просто набридло здужити зімною.
Немає справжніх друзів. Так, як і рідних.
Я хріновий друг. Люди перестали спілкуватись зі мною абсолютно справедливо
Тому у вас є можливість стати краще
У мене питання: хто такий "лайдак"? Яке значення цієї образи?
я думала лайдак це ледаща людина, хм
Вона була за росію ...
москалька...
вона була зросійщеною...
Перестав спілкуватися з подругою коли вона розповіла про свої думки щодо скоєння суїциду. Хоча на той момент, коли вона казала про це, ці думки були вже в минулому і більше не відвідували її голову, але прекрасно знаючи її спосіб життя розумію, що ця людина не бачила життя і не цінить власного, живучи для когось і ставлячи когось на перше місце.
Не люблю таких людей.
Остання історія каламутна. Всі друзі відвернулися від мене хворого.. швидше за все була причина в ньому самому
Я от думаю, може він нав'язувався отим своїм "друзям".
Є люди, які взагалі не відчувають обстановку, мову обличчя, жестів. Не здатні бачити реальне до них ставлення. Вони вигадують собі симпатії та стосунки, а потім дивуються, чому люди поводяться саме так, якими вони є.
Я знала 2х таких людей. Вони трошки розумово відсталі, але вчилися в звичайних школах. Непогані, добрі люди, балакливі, але з ними надзвичайно нудно.