Абсолютно згодна з Ігорем, мама як і тато повинні бути БАТЬКАМИ,а не друзями. В мене з самого дитинства батьки зливали всі свої проблеми й міркування,хоча в них були їхні друзі, а потім почала ще й вирішувати їх проблеми. Малою думала що я дофіга важна й розумна,а в 25 років вигріваю всі ці пріколи до сих пір.
Підтримую! А ще абсолютно незрозуміла реакція дівчини за кадром. Якщо в неї є дитина, а в Ігоря ні, це що автоматично робить її правою у будь-якому питанні що стосується дітей? Трохи стриманості і поваги до співведучого не завадить.
Дякую за випуск! Теж підтримаю думку Ігоря. Я сама мама дівчинки 10 років. Я їй мама, не подруга. Спілкуємся дуже тепло і любимо одна одну. Моя мама в моєму дитинстві хотіла стати мені подругою, бо в самої не було нажаль подруг. Чути від неї про те, що батько поганий або умовно т.Оля застукала чоловіка з коханкою (як це може бути в спілкуванні у подруг) мені не подобалося.
І я з Ігорем абсолютно згодна (а ще він такий гарний, таке волосся🥰)))я мати хлопчика, ми любимо іноді подурити, але я іноді себе стримую, щоб не бути такою собі подружкою-подружкою, бо я відповідаю за нього, доки він не повнолітній (це не про авторитаризм, звичайно)
Ігор просто молодець, що витримав цей тиск, бо будь який психолог скаже, що мама це про довірливі відкриті стосунки, але ніяк не про дружбу. Хіба за виключенням, коли діти вже дорослі і то є теми, де батькі все рівно мають залишатись батьками. У мене був досвід, коли мама хотіла бути подругою, а мені хотілось саме маму, бо поруг я і так можу знайти!!!!
Підтримую Ігоря. Батьки - діти і друзі - зовсім різні речі. Батьки мають зовсім інший рівень відповідальності, авторитетності і т.д. До того ж, часто відбувається в "дружніх" відносинах батьків і дітей те, до діти стають занадто друзями батькам, вислуховують їхні проблеми, історії і це не ок для дитини. Відкриті та довірливі відносини з батьками, я вважаю, більш доречним.
Дуже плюсую до Ігоря за його поінт, що «батьки не мають бути твоїми друзями». Довіра, щирість і класність спілкуванні з батьками - це одне, але дружба як з подружкою чи другом - воно про інакший тип стосунків зовсім. Батьки не мають бути друзями, а мають бути крутими батьками ❤
Одне іншому не заважає, для мене класні батьки - це ті, яким повністю довіряєш, з якими хочеться ділитися емоціями, історіями, досвідом, які є підтримкою завжди, хіба у друзів не такі самі характеристики? :)
@@anastasiiaromanenko6053 такі самі, але це не все, що треба дитині від батьків. Роль батьків може включати в себе функції, які є в дружбі, але вона є набагато ширшою, ніж дружба.
@@mariaaaa3397, мені від своїх батьків точно більшого не треба, бо я вже давно не мала дитина, мені важливо сприймати один одного на рівних і відчувати взаємопідтримку. :) До 18-річчя - то ясно що функції трохи інші, але все одно важливо бути на рівних, а не давити авторитетом, та й друзі існують такі, що мега турбуються, підтримують, завжди поруч, не гірше за родичів.)
Трішки важко уявити, що Наті прислухається до дитини та є в першу чергу його другом, зважаючи на те, як різко і авторитетно вона налетіла на Ігора за його позицію, не даючи до кінця висловити йому свою думку)
Наті взагалі забагато було як для чоловічого ебауту, вочевидь, на правах "умудрьонної досвідом женщини", яка єдина з усіх ведучих має досвід материнства. Хто сказав, що вона авторитет тут для когось
Друг це бути рівним, а батьки і діти апріорі не можуть бути рівними, так як батьки несуть відповідальність за дітей і вирішують багато життєвих моментів до певного віку.
Виноваты девушки.Если бы девчата не соглашались жить вместе без брака.Сразу все полюбили ли детей.Мужики они ж козлы их надо на верёвке тащить. А тут я смотрю одни козлихи.У однополых детей не бывает
Так, згодна з думкою Ігоря, про батьків і друзів, шкода, що йому не дали висловитися повністю, а тільки перебивали. І фраза від Наті типу «якщо ти кажеш що тобі щось не подобається, було б класно щоб ти пояснив чому» вигляда ну прям смішно в той час, як Ігор намагався пояснити, а йому не дали, бо постійно перебивали…
Випуск зовсім не зайшов😢тільки роздратування. Єдине з усього що сподобалось - це зрілі думки Ігоря. І не сподобалось, що йому не дали до кінця розкрити свою думку, а тема була важлива. Той татусь двох тільки підтвердив стереотип, що «тато-свято», а мама дракон, який наводить порядок. Усі, крім Ігоря поводили себе як підлітки, які уявлення не мають про те, що таке дитина. Навіть цей татусь двох.
Підтримую позицію Ігора. Моя мама вважала, що я її найліпша подруга, тому була зі мною відверта та чесна, поважала мене і не нависала зі своїм баченням або вихованням. Чи круто це?! З одного боку-так, АЛЕ! Багато чого я не хотіла би знати, бо була ще дитиною, багато в чому я відчувала себе дорослою, замість того, щоб кайфувати від дитинства. Так, я відчувала себе свободною, але навзамін не відчувала почуття захисту, опіки та дитячої легковажності. Я не засуджую свою маму, вона дала мені найголовніше-це любов. Але я зробила для себе висновки, що батьки повинні бути батьками, це унікальна роль, яка поєднує в собі і дружбу, і повагу, і любов, і захист. Інакше своєю «дружбою» ви можете стерти в сприйнятті дитини, що хтось в вашій комунікації є дорослим, бо друзі це про рівність зі всіх сторін, що ніяк не передбачає відносини дитини і батьків. Хочу підкреслити, що мама завжди казала, що вона мій друг і я можу бути відвертою з нею, але усі свої проблеми та переживання, я брала на себе, бо відчувала себе другом, а не дитиною, я ж не вирішую проблеми мами, то чому вона мої повинна?!Тому тут важливо спостерігати за дитиною, тому що те що вам здається крутими відносинами, дитина може сприймати інакше. Як і завжди потрібен баланс. Як наслідок в моєму дорослому житті: це контроль, гіпер відповідальність, почуття відповідальності за батьків та небажання мати дітей, бо не хочу брати на себе ще й цю надвідводільність.
Шкода що не дали Ігорю розкрити тему друзів батьків! Погоджуюсь на всі 100%. Не треба плутати дружбу з теплими, відкритими відносинами, тому що дитина не рівна батькам так як вони несуть повну відповідальність за її життя і зростання, а друзі ні, вони лише розділяють наше життя з нами. Це ключове і дуже важливе розуміння в стосунках, ким ми приходимось один одному. Батьки захищають дитину, знайомлять зі світом, своїми обмеженнями і можливостями. Тут не йдеться про диктатуру, лише адекватне виконання своїх обов’язків. Батьки можуть бути тими людьми до яких хочеться звернутись у важкі часи, які приймуть і підтримають, але це працює в одну сторону, дитина ж не має такого обов’язку надавати безпеку та допомагати пізнавати світ та безумовно приймати своїх батьків. Кожні стосунки унікальні, якщо називати себе другом своєї дитини, то вона втрачає батька або матір а з цим цілісність.
Бути друзями з дитиною - така сама крайність, як і бути "стереотипним батєй". Не треба вигадувати ніякі нові форми стосунків - це батьки і діти, все. Те, про що казав Ігор - просто здорове відтворення цих ролей. В цій гонитві за прогресивністю і бажанням максимально віддалитися в своєму батьківстві від "стереотипного баті" діти можуть набратися різного мотлоху для пожиттєвої терапії не менше ніж в родинах з авторитарними загонами. Було б класно це питання поставити експертці. Бо наратив цей нездоровий
Погоджуюсь з Ігорем. Була і є подругою мамі з моменту як себе пам'ятаю, знала про всі проблемки і взагалі не відчувала захисту, опори. Зараз в дорослому віці все це "вигрібаю". Повинні бути довірливі стосунки, але усілякі розмови як з подружкою не повинні вестись.
ми не можемо міняти ведучих під кожну тему) натомість ми чесно ділимось своїми думками - було б хибно думати, що про батьківство думають виключно ідеальні люди
Так як раз правильно вибрали, вибрали ті які не хочуть дітей. Щоб дізнатись причину і можливо її вирішити. Навіщо звати тих які хочу дітей прям не можу?
@@MadH00K На напевно для балансу. Адже в випусках інших завжди є ті хто щось любить і навпаки. Адже вони не посміли б зробити випуск про лгбт не запросивши жодну людину яка має до цього відношення. Їх би захейтили б.
Мені б хотілося чути думки батька, який пішов в декрет а мати працює. Випуск вийшов в патріархальному стилі: чоловік гроші заробляє і бавиться з дітьми, а жінка виховує дітей. Звісно, така варіація є нормою, але це одна з варіацій а не єдина модель. Така варіація є переважною у нашому суспільств, так давайте зміцнювати це , показуючи батька в декреті, та проговорюючи роль батька у вихованні. Мене відлякує бажання людини мати 3-5 дітей, аргументуючи це тим, що треба покращувати демографічну ситуацію. Цікаво, захотів би герой мати 3-5 дітей, якщо б він був в декреті з ними.
Так, погоджуюся з вами. А ще я подумала про те, що вибір гостя-батька не дуже вдалий. Таку модель сім'ї ми знаємо добре, цікаво було б почути про інший досвід. І мабуть для такої теми актуальніше було б запросити пару батьків, а не просто одного тата, щоб почути дві думки.
@@dmitskij , донорство крові не несе такі ризики для здоров'я як вагітність і пологи, не кажучи вже про час і психологічні аспекти сурогатного материнства.
Трошки стрьомно від такого «зефірного» опису батьківства в записаних сторіз. Пам’ятаю себе, як думала, що мене люблять діти і тому я буду класною мамою для своїх. Але діти не завжди милі, частіше за все вони переймають всі твої темні сторони в тому числі, і тому це так важко бачити свої мінуси в маленькій дитині.
Дуже некомфортний для мене випуск. Я не побачила прагнення залученості до виховання дітей чоловіків. Запрошений гість прямим текстом каже, що все батьківство зводиться в нього до розваг з дітьми, а виховує по суті тільки дружина. Гостя теж постійно моделювала ситуації діалогу дитини саме з мамою. Чоловіки так і не перейшли з ролі спостерігачів в учасників виховання. Давайте народжувати адекватних українчиків? А може краще створювати умови, де більшість українчиків з будь-яких сімей будуть забезпечені рівними можливостями здобути освіту, отримати психологічну допомогу за потребою, багатосторонній розвиток і вирости адекватним українцем? Для мене цей випуск провальний по всім фронтам.
Народжувати дітей для держави - це якась повна крайність змішування особистого і публічного. Не думаю, що це підхід адекватних батьків, який допоможе виростити адекватну дитину :/
Мама не повинна бути другом. Друзів може бути куча, а мама - одна. Склалося враження що ви не розумієте значення слова "друг". Друг вам нічого не повинен, він не має вирішувати ваші проблеми чи рятувати ваше життя, сьогодні друг є, а завтра його може не бути і він має на це право. Запитайте у ваших друзів, чи в разі чогось вони будуть думати про вас чи про себе? Чи вашим друзям є якесь діло до того, що у вас болить голова чи зуби невилікувані? Мама це абсолютно інший рівень, це безумовна любов і ви повинні знати, що у вас є саме мама, а не якийсь там друг
У мене троє малих дітей. Це дуже класно, але і дуже важко. Чоловік багато часу проводить на роботі, ми давно живемо за кордоном, ніяких бабусь на підхваті у нас немає. Скажу так, зараз ми вчили вірша зі старшим сином, дочка у цей час розкидала абсолютно всі речі зі своєї шафи, менший напісяв у штани, потім просто хотів спати і верещав. От такі вечори у мене це не рідкість. Хоча звісно бувають і практично ідеальні дні. Я до того, що треба уявляти саме такі ситуації , коли плануєш троє або п'ятеро дітей. А не як ти з ними бісишся і все таке. Багато дітей це дуже важко
Зате у Вас буде 3 дітей, виховаши яких як міцну родину ви зможете мати найкращу опору. Діти можуть ходити в туалет, нічого страшного. Вірш вчимо поступово. У вас все вийде!
Респект Ігорю стосовно позиції, що батьки не повинно дорівнювати друзі! Друзів купа, батьків - двоє, друзі міняються, батьки - ні. З дорослим, що хоче бути дитині просто другом, дитині небезпечно! Сама вигрібаю досі через інфантілізм батьків і "дружбу" з мамою!
Ми з чоловіком, перш ніж вагітніти, пройшли аналізи, курси батьківства, перечитали гору літератури про виховання сильної незалежної особистості, купили авто, житло, обрали оптимальний час з точки зору розвитку кар'єри... І все це ні разу нас не врятувало від дикого офігівання від процесу виховання дитиночки і самого, власне, батьківства 😭 Ніхто. Ніхто не попередив нас, що потрібно буде докорінно змінювати свій темп і стиль життя. Усі хобі, звички (а коли тобі 30+ це важлива частина твого життя) треба було підлаштовувати до нових реалій. Але це таке - людина істота гнучка і діти вміють випробовувати цю гнучкість наповну. Найгірше те, що треба бути обмежуюючим та контролюючим органом для дитини, допоки її мозок не дозріє і вона не осягне весь сенс буття за Сартром. От де реально відстій. Ці правила, які ти так ненавиділа в дитинстві, а тепер сама ж їх транслюєш!! Своїм жиж ротом. Яке вже там "бути другом"🙈
Читаючи першу третину вашого коментаря, я подумала: «оо, так це те, до чого ми зараз прагнемо у нашій сім’ї перед вагітністю. Ідеально))»… а потім читаю продовження і по думки сама собі: «а, бляха, так це не схема успіху у плануванні дитини ? Не солодко…» і якось бажання пропадає…
Хочеться додати до позиції Ігоря, колись почула думку психолога стосовно батьків-друзів і мені дуже вона запам'яталась. У дитини за все життя друзів може бути багато, а батьків кількість обмежена, тому не забирайте в дитини можливість мати батька і матір. Це не означає, що у вас не може бути дружніх стосунків, але ви як батько/матір нової людини є провідником і одна з ваших задач роставляти рамки і бути відповідальним за життя цієї людини.
Згідна з Ігорем!❤ батьки не мають бути друзями, це несправедливо щодо дітей, адже друг - це той, хто з тобою на одній сходинці розвитку і з цього виходить, що ти або спускаєшся до рівня дитини, або дитина несправедливо буде змушена передчасно піднятися на рівень дорослого. І так, найкраще, коли батьки займають авторитетну позицію, схоже, що хлопці й Наті сплутали це з авторитарною позицією, а це різне. Схоже, Ігор підчитує хорошу літературу з виховання дітей 😅
Наті приємна дівчина, але в випусках вона часто гіперчутливо реагує на слова інших людей. В її тоні відчувається то претензія, то нічим незумовлений захист своєї позиції, при тому що слова іншої людини взагалі не про неї... Така реакція з іншої сторони екрану відгукується неприємно.
Випуск топ! Кайфую, як розвивається український контент і хлопці. Не перший раз підмічаю, що Наті намагається якось опускати Ігоря, дуже нагадує якусь дікухі зі старшої школи токсичну. Круто, якщо кожний буде мати можливість висловлювати свою думку й поважати думку іншого. Щодо того, щоб батьки не були друзями - то як мені здалося, я зрозуміла про що Ігор. Мала приклади (жахливі) коли доньки розповідали мамам, як робили мінет бойфренду, або разом пили алкоголь в юному віці. Це супер трешовий токсік, який прикривався тим, що ми подруги. Тому ідея про субодинацію - дуже влучна! Гість класний, випуск теплий як і хлопці) цьом
не перестану писати, що тезиси Ігоря з випуску у випуск мені особисто відгукуються найбільше! класну тему підняли хлопці! за нового ведучого знов ставлю віртуальну вподобайку. Наті - чудова! дякую за працю!
Дуже адекватний гість, було цікаво слухати. Ведучий який планує 3-5 дітей мене лякає, це особиста думка зі сторони, але чомусь мені здається він не до кінця все продумав🤣
Підтримую Ігоря щодо дружби. Діти мають відчувати себе захищеними, а з друзями діти себе почувають на рівних. І якщо дитина буде на рівних з батьками, вона не бути мати опори у потрібні моменти, не буде відчувати що вона їх має, буде сумніватися. А інколи ще й не буде відкриватися, бо однолітки часто здаються ближчими, ніж батьки, бо вони "в темі" всього. А батьки-друзі, як би не хотіли, не можуть бути на рівні (і не повинні) і діти це дуже зачитують. На рівні - це розуміти потреби дитини і вміти ставити себе на її місце. Тому я теж вважаю, що довірливі стосунки краще описують дружні стосунки між батьками і дітьми.
Привіт, любий ебаут. Я теж підтримаю Ігора. Бути авторитетом і авторитарним, це різні речі. Бути авторитарним - це нагагяти страх. Тоді як авторитет потрібно заслужити. А це можливо тільки тоді коли поважаєш дитину, прислухаєшся, підтримуєш. Ви маєте домовлятись, прислухатись, але остаточне слово має бути за батьками. Тому що елементарно, діти не можуть нести відповідальність за всі вчинки в силу віку. І тоді , коли батьки лишаюсь за собою останнє слово, вони й беруть відповідальність. Також погоджуюсь з коментом нижче. Що означає дружба? Ви на рівних. Але дитині не потрібно знати ваші проблеми, наприклад, у стосунках як пари (кажу, як дитина, яка це проживала). І тут теж тонка межа, бо потрібно бути відвертими з дітьми, але коли мама чи тато розказує, який інший поганий, бо вони посварились - це не ок. Тому краще залишатись батьками, але з крутими довірливими стосунками.
Згодна з точкою зору Ігоря, батьки не повинні бути з дітьми друзями. Дуже дивно, якщо батьки починають ділитися своїми проблемами з дітьми тому що діти пізнають світ через батьків. І проблеми батьків = сприйняття дитиною світу, як щось небезпечне та проблемне.
а чому ви вважаєте, що бути друзями це лише ділитись своїми проблемами? а якщо батьки просто будуть активно цікавитись інтересами своєї дитини - це не може бути дружбою?
@@ebautebaut вистроїти гарні, довірливі відносини з дітьми -це одна із основних задач здорового батьківства. Але дружба - це спілкування на рівних, коли обговорюється добре та погане, перемоги та поразки, а також проблеми. Навіть з точки зору психології батьки і діти ніколи не на рівних.
@@ebautebaut активно цікавитися інтересами дитини - це і є бути батьками. Видається, що Наті (та й інші, хто розділяє її позицію) поняття «батьківство» і «дружба» сприймає дещо викривлено. Бути класною мамою/батьком не дорівнює бути другом дитині. І бути другом дитині не дорівнює бути класною мамою/батьком.
Так це не друзі. Якщо батьки вами маніпулюють і навішують вам свої проблеми, то вони просто емоційно не зрілі і інфантильні, а не ваші друзі. Дружити з батьками якраз таки класно, але таке буває дуже рідко. Якщо дитину використовують як жилетку - то це саме використання, а не дружба
Підтримую Ігоря - батьки не мають бути друзями, бо дружба має бути в обидва кінця, і в мене постає питання чи готові ви вислуховувати про те як мама гарно провела минулий вечір з випадковим обранцем, чи про те що, наприклад, батько підхопив під час відпустки. Довірливі стосунки, підтримка, турбота, але не друзі, ні ні ні й ще раз ні
@@ebautebaut ні звичайно, мені просто дуже не хочеться, щоб батьки вирішували свої проблеми переносячи їх на дітей, особливо до моменту коли дитина починає сама заробляти та жити окремо це не рівноправні відносини, завжди є козир в батьківському рукаві. Насправді навіть не думала про цю тему до другого сезону "Джинні та Джорджія", там дуже наглядно проілюстровані наслідки. А взагалі забула подякувати за випуск і за гостя, тема справді актуальна та цікава
а ваші друзі вам завжди розповідають, що вони підхопили під час відпустки? До чого тут дружба? Якщо вам розповідають те, що неприємно слухати - це емоційне насилля, а не дружба. Це стосується усіх стосунків, не тільки батьки-діти.
@@tetianakolodchenko це Ваше право так вважати і бути друзями з власними дітьми, моя точка зору - дружба між батьками і дітьми наносить шкоду в першу чергу дітям, це право кожного мати власну думку. Приклад з насиллям, знов таки як на мене, верхівка айсбергу і показує що зачепилися за конкретний приклад, а суть відповіді не вловили, окей, можливо, я справді не оптимально донесла свою думку, прийму до уваги, дякую
Воу, бажання народжувати дитину для країни - якийсь крінж. Це як народжувати когось, хто продовжить бізнес, чи «піде по стопам» - дитина, як виросте, може вирішити переїхати в іншу країну, чи не поділятиме батьківські ідеї. Така мотивація, як на мене - хибна, бо потім виявляється, що дитина - це особистість, у якої свої плани на своє життя, і батьки не можуть з цим змиритися, ламають психіку всім. У моєї мами були суцільні фантазії про те, ким я буду в житті, все дитинство я страждала від контролю і докорів, поки не виявилось, що я - «розчарування». Дитину народжують для неї самої, а батьки мають навчити її жити і будувати здорові стосунки з людьми, і перш за все з собою
А я раніше так думала... Коли мені було 13-14 років і я майже не знала, як це все відбувається)) Звісно, коли ти ніколи не завагітнієш і не народиш (я про чоловіків), то дуже легко міркувати про те, що "для країни треба народити". Якби чоловіки народжували, я би подивилася, як би вони заговорили. Хоча вагітність і пологи дуже швидкоплинні відносно материнства взагалі, але ... ну, це достобіса тяжко. І як ви правильно зазначили, дитина може переїхати, поміняти релігію і т.д. І що тоді, сидіти і заламувати руки, що здоров'я і час "втрачені даремно"? А як же "безумовна любов"? "Треба приймати своїх дітей такими, які вони є, але при цьому я хочу, щоб це були саме українці(-ки)"😂 Коротше, якісь інфантильні міркування, окрім Ігоря
Думаю, тут мається на увазі думка, що зараз війна, кожен день помирає багато людей, кращі з кращих, і поповнювати генофонд просто необхідно, але звичайно це не має бути головним бажанням, головне, щоб батьки щиро хотіли цю дитину, не задля когось та чогось, а тому що так відчувають...а українкою/українцем людина може залишитись взагалі незалежно від того, де живе.
Для мене позиції Ігоря з приводу "дружби з батьками" була близькою. Мені здається що сенси що вкладаються в слово "дружба" не підходять до батьківства, твій друг не буде тебе забезпечувати, опікуватися, вчити ходити та розмовляти. Хороші і довірливі стосунки це прекрасно, але це не "дружба", людина що з народження за тебе піклується і є прикладом для існування в суспільстві, не дуже підходить під термін "друг", я розумію що малося на увазі, але мені не близькі назви котрі були використані. Все ж таки є межі у стосунках з батьками, і якщо вони не б'ють, дослухаються, щось радять своїм дітям, вони хороші батьки, а не друзі. Дякую за випуск, було цікаво послухати про цю тему ☺️
Дуже не вистачило, щоб ви глибше розігнали тему дружби з дітьми. Я впевнена і Наті не вважає, що дітям можна зливати свої проблеми, але ви навіть не зупинилися , щоб розібратися в цьому. Просто сміялися весь випуск з позиції Ігоря, хоча навіть не спромоглися послухати що саме він має на увазі. Але тема дуже важлива, дякую за випуск. Хочеться більше глибини. А то скрізь пообсуждалі поверхово
Ігорю правильно муляє термін "дружба" як основна характеристика батьківсько-дитячих стосунків. Тому що "на рівних" у дитини не може сформуватись здорова прив'язаність. Наті радить читати книги, то, дійсно, варто почитати і дізнатись детальніше, чому так. І "не бути на рівних" - не виключає поважати дитину, прислухатись, піклуватись про дитину і т.д. Але, блд, бути "на рівних" з дитиною - це ТРАВМАТИЧНО для самої дитини. Бо їй потрібна надійна доросла фігура, а не друг (в обличчі батьків).
Абсолютно відірвані від життя інфантильні позиції чоловіків, які не думають про реальну ціну пологів та материнства, того, якою високою ціною обходяться пологи для жінки і виховання людини в цілому. Слухаєш - і не хочеш дитину від чоловіків із такими позиціями
Теж хочу підтримати Ігора! Змішувати ролі батьків і друзів, особливо коли діти малі, - це повний крінж, і залог того, що в дорослому віці доведеться за багато сеансів заплатити психотерапевту. Запрошена психолог - чудова! Мені особисто в дискусіях про батьківство не вистачає обговорення позитиву, якось зазвичай більше про негатив і всякі технічні питання
бсолютно згодна з Ігорем, мама як і тато повинні бути БАТЬКАМИ,а не друзями. В мене з самого дитинства батьки зливали всі свої проблеми й міркування,хоча в них були їхні друзі, а потім почала ще й вирішувати їх проблеми. Малою думала що я дофіга важна й розумна,а в 25 років вигріваю всі ці пріколи до сих пір.
Ігор, підтримую твій стейтмент! Батьки точно не друзі:) вони значно важливіші. Прохання до інших учасників дати змогу висловитись Ігорю, а не давити й перекрикувати:)
Мені особисто дійсно дуже не вистачало Петра, у якого є сім’я і стала думка, думки Ігоря в мені максимально відгукнулися а всі інші якось банально для мене звучали, місцями навіть стереотипно. До кінця відео я не відчула повного розкриття теми і залишилось багато тем, які б я хотіла почути ( наприклад: складність заводити дітей у лгбт парах трохи більше розкрити, обговорити стереотипи про те, як людям дико бачити батька з дитиною наодинці)
Повністю згодна з Ігорем. Бо реально термін " ми друзі " прям бісить .. Бо ніби люди не хочуть брати відповідальність на себе за дітей і тому все виправдовують тим що " ми ж друзі"
Я абсолютно погоджуюсь із думкою, що батьки не мають бути друзями. Дитина до якогось віку є людиною, яка потребує захисту і підтримки. Це не дружні стосунки. Це вертикальні стосунки, які не виключають поваги, але по факту: якби не було батьків дитина б померла. Діти потребують дорослих і сильних батьків, які будуть давати відчуття безпеки - це необхідна умова для гармонійного розвитку особистості. Про чисто дружні стосунки ми можемо говорити у дорослому віці. Але й надалі. Не важливо скільки тобі років, тобі так приємно повернутись до мами і на годинку відчути себе дитиною. Тому батьки - не друзі. 22:03
Дружби не може бути, як мінімум тому що батьки несуть повну відповідальність за дітей 18 років! Думка 3х чоловіків, що діти - це переважно прикольно, весело, є кому байки розказувати і кого лоскотати - треш...
Неприємний випуск. В якому використано максимальну к-сто стереотипів та патріархальних установок. Сурогатне материнство з такою легкістю сказано як сходити по молоко в магазин, можливо цьому хлопцю варто поспілкуватись з людиною яка пояснить що сурогатне материнство не ок? Також вибір гостя щодо батьківства обурив, знову толерування патріархальних установок в сім‘ї де батько просто любить і бавиться з дітьми, а мама як поганий поліцейський? Дуже багато думок щодо випуску, на жаль негативних. Ігор бусінка, як завжди🫶🏻❤️
Не думаю, що батьки та діти можуть бути друзями. Ти не скажеш другові, йти спати чи робити дз. Ти не будеш сепаруватися від друга у 17-18 років, щоб почати самостійне життя. Суто біологічно батьки мають авторитет та особливу роль, щоб дитина вижила та пристосувалася до світу. Поважати та слухати дитину - це також частина батьківства, а не лише дружби.
Дуже хочеться написати свою думку про дружбу з батьками. Для мене мама також старалась бути подругою і коли я говорю про це комусь, завжди чую: «Ой, клас”. Але мені було неприємно чути від мами скарги на тата. По суті, в дружбі діляться не тільки хорошими емоціями, але між дочкою і мамою тут має бути якась межа.
Дуже легкий і класний випуск. Дякую ведучим, що діляться своїми думками, поглядами і мріями про батьківство. Адже це дуже індивідуально і підходи до виховання можуть змінюватися з появою дитини. Як мама 6-тилітньої дівчинки вважаю, що батьки мають бути батьками, а друзі-друзями. Але я за батьківство, де присутні відкриті питання і чесні відповіді, де можна і полоскотати і за наобхідність втановлення правил і рамок, за спілкування і компроміси. Але це все приходить із досвідом і кількістю прочитаних книжок. Вважаю, що не треба сприймати цей випуск як «науковий розбір батьківства», а просто насолодитися дивлячись як молоді українські хлопці діляться своїми мріями ❤
Чувак каже, що не хоче бути стереотипним батьком, і той же чувак каже, що заробляє гроші, а вся битовуха на дружині. Не можу пояснити, але чомусь гидко було дивитися цей випуск. Ведучі обговорювали не реальне життя, а якісь свої дуже інфантильні уявлення про батьківство.
Не розумію в чому проблема якщо вони вдвох про це домовились, тим більше як він сказав що вони планують мінятися ролями, себто вона працює, а він з дітьми повністю
Не розумію в чому проблема якщо вони вдвох про це домовились, тим більше як він сказав що вони планують мінятися ролями, себто вона працює, а він з дітьми повністю
"Діти це квіти життя,збери букет і подаруй бабусі ") А якщо серйозно це величезна праця .До речі любити чужих дітей це кльово,але не означає що своїх будеш так само.
@@ellsham1407 щоб любити Україну не обов’язково в ній жити. Якщо ви залишились за кордоном і розповідаєте дітям про батьківщину, про традиції і тд, то тоді діти приїдуть сюди з любов’ю
@@welykypruten свідомі громадяни які будуть усвідомлювати що потрібно розвивати країну. камон, ви уявляєте скільки людей хоче повернутися в Україну любою ціною, ми нарешті почали усвідомлювати важливість розвитку Укоаїни як окремої цілісної держави, і з таким рівнем патріотизму діти виростуть з усвідомленням себе та свого вкладу в країну
Привіт, ебаут! Дуже люблю ваше шоу, особливо зайшов чоловічий ебаут, кожен випуск передивлялась по декілька разів Але цей випуск навіть не хотілось додивлятись. Дуже вразила інфантильна позиція нового ведучого. Хотіти 3 чи більше дітей - це ок, але не тому що «люблю когось лоскотати» (зокрема, на мою думку, не ок транслювати таку позицію в шоу, що є свого роду пізнавальним для багатьох) Склалося враження, що хлопець чи то не замислювався до цього про такі речі, чи то просто і є таким поверхневим Взагалі, як на мене, вибір нового ведучого не є вдалим, тому що в попередньому тріо були чітко окреслені відмінні один від одного образи: -«натурал 3-і хвилі», дуже ерудований Чирков - представник лгбт+ спільноти Ігор -представник «традиційних цінностей», але достатньо толерантний Петро Ця конструкція прекрасно працювала, бо ми мали фактично 3 думки, 3 Всесвіти, які відтіняли один одного І через ці 3 окреслені образи глядачу було легше асоціювати себе з кимось з цих героїв, бо так чи інакше з кимось думка збігалась хоч трошки З Владом жеж ця конструкція не працює, особисто я не можу дати його образу в шоу чітку характеристику І на жаль, через це руйнується й інші детальки пазлу, бо інші герої перестають контрастувати на тлі один одного так виразно Як на мене, гість шоу Роман навіть більше підходив на роль 3-го ведучого (думаю, зрозуміло за якими характеристиками) Це моя суб‘єктивна думка, ні в якому разі не хотіла б нікого образити 🙏🏻
Блін, чомусь нові випуски так важко заходять. Я слухала випуск в 4 підходи. Якось поверхнево, однобоко. Роль гостя взагалі не зрозуміла. Він про батьківство знає тільки, що треба любити. Це дуже важливо, звісно. Але це не все. І апдейт від лікаря: А) Березка не допомагає) Б) При плануванні дитини рекомендується статеве життя кожні 2 дні. Якщо вам до 30 років, то НОРМАЛЬНО, якщо не вдається протягом року. Якщо ви намагаєтесь рік і у вас не виходить, тоді треба іти до лікаря обом партнерам і шукати проблему. Півроку то взагалі не проблема
Батьківство не може бути на рівних! ) Принаймні до підліткового віку. Для зовсім малечі, батьки - це всесвіт, всемогутні провідники у світ. Якщо ви хочете бути другом своїй дитині, ви забираєте в неї опору. Батьки мають ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за фізичний, ментальний та будь який інший стан дитини. У батьків є обов'язки, а значить мають буди повноваження, а значить має бути структура, ієрархія. Ви не друг своїй дитині, ви несете за неї відповідальність. Дружба може бути, але як додаток або стиль батьківства...це не може, не має бути сенсом.
гадаємо, секрет у тому, щоб залишатись батьками, але водночас намагатись шукати близький контакт зі своїми дітьми, а не бути виключно авторитарними й керуючими
@@ebautebaut це не дружба тоді, це просто повага до особистості дитини та не токсичність. Дружба це самодостатне стале поняття. Дружба передбачає рівність і відсутність ієрархії. Батьківство рівність не передбачає та навіть виключає ії. Принаймні до певного віку.
Такий натхненний батько двох дітей, якими він не займається... Ну блін, сумно дивитись. А не можна було сказати дружині, що я і так гроші зароблю, але і вночі тобі допоможу? Ні, він просто радий факту, що не вставав вночі, бо закрив це питання грішми. Якось так беземоційно, не життєво все це.
Ага, просто відкупився грошима за особисту свою участь в житті дитини. Абсолютно не подобається така позиція. В нас жінки, на жаль, стають часто в таку жертовну позицію, бо так нас навчили. Тут теж завдання чоловіка сказати, що я теж хочу брати відповідальність, а не втікати від неї зароблянням грошей
Судячи з його слів, вони так домовилися з дружиною. Отже, припускаю, що їй так комфортно. Якщо це добровільна угода двох людей - то все ок, навіть якщо вам особисто це не подобається
Книжки для батьків - однозначно так. Будучи вагітною прочитала книгу, згадану Наті. Вона виявилася для мене дуже корисною. Також статті психологів про підготовку до батьківства, про вікові особливості розвитку дітей. Хоча, звісно в моєму оточенні були люди, які аргесивно доводили, що я страждаю фігнею, що в житті все не так, і ні книги, ні психологи ніколи нікому не допоможуть. Наші діти - це тільки наша відповідальність, саме батьки закладають фундамент в розвитку нової особистості. До цього треба підходити відповідально.
я чайдфрі, при прегляді цього випуску хотіла знайти причину, для чого потрібно народжувати дитину, але так і не знайшла. Мабуть у всіх свої причини на це) Так само у всіх різні погляди на виховання. Моя думка: народжувати дитину, тому що хочеш стати мамою (батьком), виховати самостійну, адекватну, психологічно здорову особистість.
Так смiшно, невже ви реально в це вiрите? Успiшнi люди народжують, бо це дає iлюзiю продовження життя. Неуспiшним виховання дитини компенсує брак успiху. Ну й звiсно виховання дитини пiдвищує самоповагу i дозволяє реалiзувати потребу бути для когось важливим. Це не якийсь цинiзм, а банально науковий тверезий погляд. Особисто в мене дуже хорошi батьки.
"знайти причину, для чого потрібно народжувати дитину" ? для кого? для себе - шукайте в собі, для інших "чайдфрі" - хай самі шукають. Тільки ви вирішуєте так чи ні.
Дякую за випуск❤погоджуюсь з Ігорем❤думаю мати довірливі стосунки з батьками це одне, а мати друзів замість батьків може бути шкідливим, адже так чи інакше батьки до якогось віку все рівно щось за тебе вирішують, щось забороняють, адже відповідальні за тебе навідміну від друзів. І якщо вони при цьому позиціонують себе як друзі, то може викривитись поняття дружби як такої. Думаю в якомусь сенсі це навіть більш підступно аніж бути авторитарним і вимогливим м*ком, адже людина виростаючи ще довго може вляпуватись у якісь дивні, нерівні дружби з отакими змішанми контекстами, елементами ієрархії, або вимагати від друзів забагато уваги/довіри/турботи тд🤷♀️
Таке враження, що люди кидаються з крайнощів у крайнощі. Після совку батьки були супер суворі у своїй більшості, жодних проявів почуттів і тд, зараз же напроти, кидаються в інші крайнощі. Друзі - це друзі, батьки - це батьки, діти не розуміють підтекстів та напівтонів. Якщо ви хочете бути другом для своєї дитини, будьте готові до того, що ви ніколи не будете для неї авторитетом. Будете своїм дітям друзями, коли їм буде 25-30, а вам 50-55.
Зайшла почитати коментарі і зрозуміла, що кожен чує те, що хоче сам Гість сказав, що вони з дружиною обговорили нюанси що до того, хто «прокидається вночі», а хто «заробляє гроші». Також далі було сказано, що дружина планує реалізовувати себе не лише як мама. Але при цьому деякі коментатори бачать в цьому чоловікові лиш те, що він не приймає участь у вихованні. Стосовно коментаря Наті про 500 євро. Це також абсолютно нормально, адже дитина зараз проживає не в Україні, там інші ціни. Також хочу відмітити, як людина яка вже не перший рік намагається завагітніти- лікування та підготовка до вагітності це теж не дешево.Тому розумію, що матеріально діти це завжди дорого (як би це банально не звучало) Таеож хочу подякувати за прекрасний випуск! ❤
Скільки разів помічаю, що в коментарях часто підтримують думку Ігоря, але саме його найбільше затикають або гостро реагують на його слова у випусках. Це якось дивно, бо він нічого контроверсійного не каже, дайте людині хоч думку договорити свою)
Зайшла в коменти написати свою думку, але дивлюсь тут вже все написали і без мене. Хочу тільки додати одне . Дітям не потрібні батьки - друзі. Не потрібна мама друг. В них будуть свої друзі в садочках, школах, інститутах і т д. Дитині потрібні батьки, які будуть виконувати всі функції … так прислухатись до дитини, дати пораду, а деколи і виставити межі, деколи давати настанови, інколи сварити ( не без цього).. ну які друзі…? Просто мама ( не друг🤣) двох синів 7 і 13 років.
Трошки якось шкода жінки гостя. Говорив про неї як про якусь супер комфортну та функціональну річ побутового користування для тривалого вжитку. Ігор - котик прекрасний❤
Доречі, в Норвегії є обов'язкові курси батьківства. І це прям дуже крута штука. Нажаль, нашим українським батькам вони не подобаються. Але принаймі це важливо, бо вже були випадки, коли дітей забирали або попереджували що можуть забрати. Шкода, що у нас таких обов'язкових курсів немає.
@@oxoygarden 1) для всіх іноземців це обов'язкові курси. Їх відвідують мої знайомі, не тільки українці. 2) також мені про це говорили в дитячому садочку, де я була на практиці.
Так собi приклад країн. Скандинавська культура для нас абсолютно чужа, ви б ще про японцiв навели. Та ще й засрана соцiалiзмом. Українцям треба орiєнтуватися на близькi по духу держави: Польша наприклад, а якщо захiд то Британiя й США. Якщо наша держава перетвориться на щось типу Норвегiї, то не варто й боротися за неї.
@@archie2.8 а з яких пір країни Скандинавії, це щось погане? І чому краще дивитися на Польщу, да жінка не має права на аборт, навіть після зґвалтування?_? В скандинавських країнах вчать не бити дітей, чути їх, що старше дитина не нянька молодшій, що дитина до 16 років - ваша проблема і ви за неї відповідаєте.
@@zipsovana Так за Польшу я трохи поспiшив з висновками, забувся про релiгiонутiсть. Ну тодi будь-яка нормальна країна. Французи дуже уважнi також до дiтей, а англiйцi тим паче. Але скандинавська культура, фу-фу-фу. Подобається то живiть там, але не кажiть що нам треба чогось в них вчитися. Фiнни, шведи й норвежцi, з точки зору українського психотипу вони наче напiвживi роботи-равлики. Я за час перебування в Осло зрозумiв, яка прекрасна, жива й свободолюбива наша культура, а там повiситись хочеться вiд нудьги.
Згодна про те що не треба прирівнювати мама і подружка. Класні, відкриті, щирі стосунки - це те що повинно бути, але мама не може закрити абсолютно всі потреби в житті дитини! З друзями, це коли ти приходиш в школу і показуєш які в тебе є пакемони, а твій друг показує які є в нього. Це якийсь рівноцінний збагачуючий обмін… а мама може просто послухати які в тебе є покемони! (Приклад примітивний, але просто щоб показати це на практиці). Друг - це коли палкою довбати лід в калюжі, коли лазити по деревах і тд… мама просто не може все це закрити, і не потрібно! Для мами інша роль і це прекрасно❤️
Про дружбу з батьками теж вважаю, що це повна шляпа. Не кажу, шо треба звертатися до них на Ви і боятися, але на сеансі у психолога нещодавно зрозуміла, що наша близкість з мамою це реально проблема, тому що вона розмовляє зі мною як подружка і жаліється мені на батька, тепер як вонм розвелися розповідає про наступних залицяльників майже у всіх подробицях і не знає кого з них вибрати. А я в свою чергу боюся серйозних стосунків, тому що в мене таке враження що якщо моя мама не знає як жити це життя, як будувати відносини і постійно радиться зі мною, то хто тоді взагалі знає. Стосунки не мають бути напруженими, але занадто дружніми також
Близька думка Ігоря. Мені не треба дружити з батьками, вони мають бути батьками, а друзі - друзями. При чому стосунки з батьками можуть бути щирими і відкритими і час ви можете проводити весело і драйвово. Від батьків окрім розмов, підтримки та классного часу разом я хотіла б отримувати і виховання - певна дисціпліна, норми поведінки і з ними ж я хочу пройти стадію сепарації і подорслішати, прийнявши щось з їх стилю життя, а щось навпаки. Це зовсім різні моделі відносин як на мене. Єлимент дружби може бути з батьками, але ідея батьки-друзі мені не імпонує.
Зійшлись у битві два стеріотипи і, як завжди, пазл не склався. "Бути друзями" прирівняли до чогось класного (хоча друзі є різні), а "Бути батьками для своєї дитини" - до чогось поганого, привіт, дитячі травми (батькі бувають різні). Це ЦЕ ДВА РІЗНІ ТИПИ СТОСУНКІВ, які не можна порівнювати як тепле і м'яке. Бути мамою чи татом для своєї дитини, класними мамою і татом - це надзвичайно круто і складно водночас! Є безліч відмінностей, які варто враховувати в стосунках з дітьми, які в стосунках з друзями ми навіть не подумаємо враховувати, бо вони вже окремі дорослі люди які самі за себе відповідають. Отже: 1. Діти залежать від нас матеріально до певного віку (спільний побут, фінансово забеспечують батьки), а друзі ні. Душе широке поле для "наломати дров" з боку батьків, типу "ось ми тебе ростили і ти нам винен". Ну і в підлітковому віці ця залежність дітям починає так нормально тиснути. 2. Діти не мають досвіду дорослих людей (емоційно не зрілі, мовчу про підлітковий вік, коли все дуже складно) і не взмозі іноді адекватно оцінити ситуацію, тому потребують поради, підтримки, емоційної стабільності (!) від батьків навіть у випадку, коли емоції дитини зашкалюють і її реакція, слова і вчинки травмують батьківські почуття. Друга, який поплутав береги і ображає вас ви можете послати нахер, дитину свою - ні. Так, боляче, але це ваше дитя, ви його/її любите попри все це і шукаєте вихід. 3. За свою дитину до 18 років перед законом відповідають батьки, за друзів ви не відповідаєте. Якщо друг комусь щось зламав або зробив синьоокий і поганий настрій, то поліція до вас не прийде, а якщо це скоїла ваша дитина, то ... Писати насправді багато ще чого можна, це лише основні. І останній штрих. Сурогатне материнство це НЕ ок! Це експлуатація жінок які є соціально не захищеними і має дуже погані наслідки для їх здоров'я як фізичного так і психічного. Зустріньтесь ще на цю тему років через десять. Вам і самим буде цікаво глянути на вашу ретроспективу.
Чудово, що гість має позитивний досвід розділення сімейних обов'язків і говорить про те, що в майбутньому їх з дружиною сімейні ролі будуть змінюватися, а найважливіше тут те, що вони про це домовилися і обох все влаштовує. Але хотілося б почути про досвід менш стереотипних сімей, де, наприклад, батько в декреті, а мати заробляє гроші або де обидва парнери глибоко залучені в виховання, а не хтось один вирішує всі дитячі питання, а інший - лише покриває фінансову сторону і дарує свою любов
Я повністю розділяю філософію гостя програми! Я ще не готова до власних дітей, але стосунки з чоловіком у контексті наявності дітей я хочу саме такі 🎉🎉
Випуск тільки викликав злість на всіх крім Ігоря. Помітно, що він зріла людина. Наті то взагалі повний фейспалм. І скільки можна перебивати один одного? Дуже це неприємно виглядає.. Найчастіше перебивають Ігоря - найадекватнішого. Хочеться слухати думку його до кінця, а не відволікатися на якісь дитячи приколи від інших "свідомих" дорослих. Виглядає як булінг. Ніби не всі думки важливі, а тільки ті, що Наті озвучує. Досить багато таких випусків, де вона просто нападає, бо хтось озвучив щось відмінне від неї. Типу найкраща і найрозумніша людина. Огидно. Самоствердження через інших. Вважаю, що вона дуже псує шоу. І це не тільки в мене така думка, як можна помітити.
Ігор, повністю підтримую! На психологічному рівні це зовсім різні ролі, дружба - це скоріше горизонталь, а батьківство - все одно в певній мірі вертикаль, бо батьки - наставники для дитини. Так само можна зустріти думку в людей, що "мій партнер - мій найкращий друг" і т д, але і партнерів не можна вважати друзями, на мій погляд, бо, знову-таки, це різні психологічні ролі.
Діти та батьки - різні світоглядні покоління, вони апріорі не можуть бути рівними, бо то не однолітки. Головний елексир бути чесними у цих стосунках з дитиною та не приховувати своїх почуттів.
Мама мого партнера у певний час його дитинства мала змогу змінити професію та почала навчання у психотерапії, відповідно стала освіченим пратикуючим психотерапевтом. Для мене це хороший приклад, адже я бачу, що саме завдяки професії його мами та чуйності батька вони змогли виховати відносто здорову ментально людину. Звісно, виховання не було без помилок, але з моменту, коли вона уже займалась отриманням нової освіти, їх стало значно менше. До речі, материнство для неї і стало поштовхом до роботи у психотерапії.
не вистачило учасників-тат, які вже мають досвід і можуть поділитися своїми враженнями, що значить бути сучасним татом. Мені міцно пощастило, бо мій чоловік став просто максимально крутезним татом: люблячим, уважним, відповідальним, в міру серйозним, добрим, веселим. У нас і дівчинка, і хлопчик. І я розумію, що для такого татуся треба народжувати ще😊 мені здається, що в нього одразу було закладено багато з того, що потрібно для класного татуся. Крім того, він і по ходу навчався. Одним словом, він - еталон. Нам дуже пощастило. Не уявляю, що робити з тими, хто не вміє і не хоче бути батьком... І ще додам, батьківство - це непросто. Перший рік дитя для нас щоразу був непростим, але те, що в мого чоловіка почуття до наших дітей формується теплим та міцним, все зрештою складається👍 важливий момент, що для тата, за моїми спостереженнями, важливо вміти заробляти на дітей, тоді чоловік почуває себе впевнено. І це для усієї родини має хороші наслідки. Наші діти стали чоловіку мотивацією заробляти більше, аби забезпечувати своїх пташенят. Це викликає повагу. Його відповідальність та небайдужість
В цьому випуску дуже сподобався Ігор, якось близька позиція особисто мені, та його міркування щодо батьківства. А також дуже крутий експерт Роман, дійсно з його слів розумієш який має бути батько твоїх дітей, позиція клас, виховання також, відносини чоловіка -дружини , та батьків- дітей також круто!!
В коментарях всі так різко налаштовані проти поняття "дружба з батьками", що в мене є відчуття, наче люди просто не мають уявлення, що це таке. Я маю дуже яскравий приклад такої дружби - між моєю кращою подругою і її мамою. Вони на одній хвилі, в них спільні інтереси, вони часто подорожують кудись разом, ходять в кіно, відверто говорять один з одним навіть на дуже особисті теми (ну типу спокійно обговорюють секс і всі його аспекти), влаштовують типово дівчачі посиденьки. І в них дійсно прекрасні стосунки. Дружба з батьками - це не коли вони перестають бути батьками і перекидують на дітей відповідальність. Це не про інфантильних батьків, які на малих дітей звалюють свої проблеми і змушують їх подорослішати занадто рано. Це коли ви з одними і тими ж проблемами чи питанням можете підійти що до друга, що до батьків. І коли вам однаково приємно проводити час що з друзями, що з батьками. Не треба демонізувати це поняття лише через те, що ваші батьки підмінили поняття дружби на поняття скидання відповідальності.
Теж згодна з Ігорем в тому, що бути друзями зі своєю дитиною це нонсенс. Думаю, що прислухатись до дитини і говорити на будь-які теми це про відповідальне батьківство, а не про дружбу. Я думаю, що батьки які кажуть "я друг своєму 10-умовно-річному сину/доньці" , дещо лестять собі. Можливо для дорослого це дружба. А от для дитини дружба це про зростання разом, про перші досвіди. Про обговорення дівчат, там, спільні приколи, типу жарти про какашку ... Між дорослим і дитиною є свідоглядна прірва, яка для дитини очевидна. Мені здається що в цьому сенсі друзями батькам з дітьми можна стати лише коли вже обидва дорослі. І це класно. нішу дружби цілком успішно закривають плюс-мінус однолітки, брати і сестри. Батькам не потрібно намагатись її закривати собою. Це частина дитинства, соціалізації, самовираження дитини. Батьки це окрема прикольна історія взаємовідносин яка не мусить бути схожа на щось інше. Я мама трьох синів. Мені здається я для них наставниця+ опікунка+ рефері, каталізатор+ люблячі обійми Дякую за батьківський лікбез, дякую за класний випуск
половина випуску пройшла повз мене, важко слухати. починаючи від "народити п'ять дітей за 10 років" і взагалі ніякого коментара про стан організму жінки після хоча б однієї вагітності та пологів, і закінчуючи фразою "500 євро - фух!" від одного з хлопців про вартість виховання дитини, ніби цією сумою можна відкупитися від інших витрат, включаючи моральні та фізичні. ебаут ніколи не робив заявки на експертність ведучих, але таке враження що мінімального прогону матеріалу та направлення на адекватність також не відбувається останнім часом. останні випуски, і жіночі, і чоловічі, здаються дуже сирими і знання ведучих про теми що підіймаються здаються дуже примітивними
Згідна з Ігорем, ми не можемо бути цілком на рівних з дітьми, адже все одно батьки несуть відповідальність в першу чергу за дитину, останнє вирішальне слово за батьками, і не завжди ці рішення будуть супер приємними для дитини. Але це не як не відміняє те, що ми чуємо дитину, її потреби, її особливості та будуємо довірливий контакт з нею.
материнського інстинкту не існує. ні в нас, ні в більшості інших тварин. умовно, якщо мавпа, кішка чи собака ніколи не бачила поведінки с дитинчатами в соціумі, народивши вона може і покинути малят і навіть проявляти до них агресію. так само і в людей - материнство - це те, чому навчаєшся в соціумі. доказ тому - більшість дітей в дит будинку мають матерів, які їх покинули. або сім'ї з неблагополучними матерями (алкоголіками, наркоманами), які самі в дитинстві не отримували піклування і так само їх діти ростуть без турботи та уваги. всім хто ще вірить в міф про "материнський інстинкт" раджу прогуглитти більше інфи. Так, є викиди окситоцину при взаємодії з малюком і в жінки, і в чоловіка, але те на скільки ти будеш відповідальною мамою (батьком) залежить не від інстинктів, а від свідомих дій..
Абсолютно згодна з Ігорем, мама як і тато повинні бути БАТЬКАМИ,а не друзями. В мене з самого дитинства батьки зливали всі свої проблеми й міркування,хоча в них були їхні друзі, а потім почала ще й вирішувати їх проблеми. Малою думала що я дофіга важна й розумна,а в 25 років вигріваю всі ці пріколи до сих пір.
Згідна
обіймаємо вас. дякуємо, що поділились
Підтримую! А ще абсолютно незрозуміла реакція дівчини за кадром. Якщо в неї є дитина, а в Ігоря ні, це що автоматично робить її правою у будь-якому питанні що стосується дітей? Трохи стриманості і поваги до співведучого не завадить.
Дякую за випуск! Теж підтримаю думку Ігоря. Я сама мама дівчинки 10 років. Я їй мама, не подруга. Спілкуємся дуже тепло і любимо одна одну. Моя мама в моєму дитинстві хотіла стати мені подругою, бо в самої не було нажаль подруг. Чути від неї про те, що батько поганий або умовно т.Оля застукала чоловіка з коханкою (як це може бути в спілкуванні у подруг) мені не подобалося.
І я з Ігорем абсолютно згодна (а ще він такий гарний, таке волосся🥰)))я мати хлопчика, ми любимо іноді подурити, але я іноді себе стримую, щоб не бути такою собі подружкою-подружкою, бо я відповідаю за нього, доки він не повнолітній (це не про авторитаризм, звичайно)
Ігор просто молодець, що витримав цей тиск, бо будь який психолог скаже, що мама це про довірливі відкриті стосунки, але ніяк не про дружбу. Хіба за виключенням, коли діти вже дорослі і то є теми, де батькі все рівно мають залишатись батьками. У мене був досвід, коли мама хотіла бути подругою, а мені хотілось саме маму, бо поруг я і так можу знайти!!!!
Підтримую Ігоря. Батьки - діти і друзі - зовсім різні речі. Батьки мають зовсім інший рівень відповідальності, авторитетності і т.д. До того ж, часто відбувається в "дружніх" відносинах батьків і дітей те, до діти стають занадто друзями батькам, вислуховують їхні проблеми, історії і це не ок для дитини.
Відкриті та довірливі відносини з батьками, я вважаю, більш доречним.
Дуже плюсую до Ігоря за його поінт, що «батьки не мають бути твоїми друзями». Довіра, щирість і класність спілкуванні з батьками - це одне, але дружба як з подружкою чи другом - воно про інакший тип стосунків зовсім. Батьки не мають бути друзями, а мають бути крутими батьками ❤
бути крутими батьками це завжди завдання із зірочкою) сподіваємось, кожен і кожна зможуть знайти свій шлях до цього
Одне іншому не заважає, для мене класні батьки - це ті, яким повністю довіряєш, з якими хочеться ділитися емоціями, історіями, досвідом, які є підтримкою завжди, хіба у друзів не такі самі характеристики? :)
@@anastasiiaromanenko6053 такі самі, але це не все, що треба дитині від батьків. Роль батьків може включати в себе функції, які є в дружбі, але вона є набагато ширшою, ніж дружба.
@@mariaaaa3397, мені від своїх батьків точно більшого не треба, бо я вже давно не мала дитина, мені важливо сприймати один одного на рівних і відчувати взаємопідтримку. :) До 18-річчя - то ясно що функції трохи інші, але все одно важливо бути на рівних, а не давити авторитетом, та й друзі існують такі, що мега турбуються, підтримують, завжди поруч, не гірше за родичів.)
@@anastasiiaromanenko6053 роль батьків це ще опіка і забезпечення дитини, виховання. Ми ж не говоримо лише про 18+ дітей.
Трішки важко уявити, що Наті прислухається до дитини та є в першу чергу його другом, зважаючи на те, як різко і авторитетно вона налетіла на Ігора за його позицію, не даючи до кінця висловити йому свою думку)
Наті взагалі забагато було як для чоловічого ебауту, вочевидь, на правах "умудрьонної досвідом женщини", яка єдина з усіх ведучих має досвід материнства. Хто сказав, що вона авторитет тут для когось
Друг це бути рівним, а батьки і діти апріорі не можуть бути рівними, так як батьки несуть відповідальність за дітей і вирішують багато життєвих моментів до певного віку.
Так це правда і я вважаю, якби Ігорю дали можливість сформувати свою думку, він би її висловив. А так налетіли як курки.
Виноваты девушки.Если бы девчата не соглашались жить вместе без брака.Сразу все полюбили ли детей.Мужики они ж козлы их надо на верёвке тащить. А тут я смотрю одни козлихи.У однополых детей не бывает
Так, згодна з думкою Ігоря, про батьків і друзів, шкода, що йому не дали висловитися повністю, а тільки перебивали. І фраза від Наті типу «якщо ти кажеш що тобі щось не подобається, було б класно щоб ти пояснив чому» вигляда ну прям смішно в той час, як Ігор намагався пояснити, а йому не дали, бо постійно перебивали…
Випуск зовсім не зайшов😢тільки роздратування. Єдине з усього що сподобалось - це зрілі думки Ігоря. І не сподобалось, що йому не дали до кінця розкрити свою думку, а тема була важлива.
Той татусь двох тільки підтвердив стереотип, що «тато-свято», а мама дракон, який наводить порядок.
Усі, крім Ігоря поводили себе як підлітки, які уявлення не мають про те, що таке дитина. Навіть цей татусь двох.
згодна. Тема цікава і важлива, але все скотилося в якийсь хіхі-хаха, та недолугі аргументи "хочу дитину щоб лоскотати и для держави"
Підтримую позицію Ігора. Моя мама вважала, що я її найліпша подруга, тому була зі мною відверта та чесна, поважала мене і не нависала зі своїм баченням або вихованням. Чи круто це?! З одного боку-так, АЛЕ! Багато чого я не хотіла би знати, бо була ще дитиною, багато в чому я відчувала себе дорослою, замість того, щоб кайфувати від дитинства. Так, я відчувала себе свободною, але навзамін не відчувала почуття захисту, опіки та дитячої легковажності. Я не засуджую свою маму, вона дала мені найголовніше-це любов. Але я зробила для себе висновки, що батьки повинні бути батьками, це унікальна роль, яка поєднує в собі і дружбу, і повагу, і любов, і захист. Інакше своєю «дружбою» ви можете стерти в сприйнятті дитини, що хтось в вашій комунікації є дорослим, бо друзі це про рівність зі всіх сторін, що ніяк не передбачає відносини дитини і батьків.
Хочу підкреслити, що мама завжди казала, що вона мій друг і я можу бути відвертою з нею, але усі свої проблеми та переживання, я брала на себе, бо відчувала себе другом, а не дитиною, я ж не вирішую проблеми мами, то чому вона мої повинна?!Тому тут важливо спостерігати за дитиною, тому що те що вам здається крутими відносинами, дитина може сприймати інакше. Як і завжди потрібен баланс.
Як наслідок в моєму дорослому житті: це контроль, гіпер відповідальність, почуття відповідальності за батьків та небажання мати дітей, бо не хочу брати на себе ще й цю надвідводільність.
дякуємо, що поділились! теж вважаємо, що успіх в балансі
Шкода що не дали Ігорю розкрити тему друзів батьків! Погоджуюсь на всі 100%. Не треба плутати дружбу з теплими, відкритими відносинами, тому що дитина не рівна батькам так як вони несуть повну відповідальність за її життя і зростання, а друзі ні, вони лише розділяють наше життя з нами. Це ключове і дуже важливе розуміння в стосунках, ким ми приходимось один одному. Батьки захищають дитину, знайомлять зі світом, своїми обмеженнями і можливостями. Тут не йдеться про диктатуру, лише адекватне виконання своїх обов’язків. Батьки можуть бути тими людьми до яких хочеться звернутись у важкі часи, які приймуть і підтримають, але це працює в одну сторону, дитина ж не має такого обов’язку надавати безпеку та допомагати пізнавати світ та безумовно приймати своїх батьків. Кожні стосунки унікальні, якщо називати себе другом своєї дитини, то вона втрачає батька або матір а з цим цілісність.
Бути друзями з дитиною - така сама крайність, як і бути "стереотипним батєй". Не треба вигадувати ніякі нові форми стосунків - це батьки і діти, все. Те, про що казав Ігор - просто здорове відтворення цих ролей. В цій гонитві за прогресивністю і бажанням максимально віддалитися в своєму батьківстві від "стереотипного баті" діти можуть набратися різного мотлоху для пожиттєвої терапії не менше ніж в родинах з авторитарними загонами.
Було б класно це питання поставити експертці. Бо наратив цей нездоровий
👏🏼👏🏼👏🏼
++++++++++
є гарний жарт (або не зовсім жарт), що діти в будь-якому випадку знайдуть про що поговорити на терапії, коли виростуть
@@ebautebaut ага, терапія потрібна всім, у кого були/є батьки
@@tetiananiiaziieva1357 і зазвичай у кого їх не було теж)
Погоджуюсь з Ігорем. Була і є подругою мамі з моменту як себе пам'ятаю, знала про всі проблемки і взагалі не відчувала захисту, опори. Зараз в дорослому віці все це "вигрібаю". Повинні бути довірливі стосунки, але усілякі розмови як з подружкою не повинні вестись.
плюсуємо щодо довірливих стосунків
Для такої теми вибрали зовсім інфантильних хлопців. Ігор тут виглядає найвідповідальнішим і, як не дивно, найбільш готовим до батьківства
ми не можемо міняти ведучих під кожну тему) натомість ми чесно ділимось своїми думками - було б хибно думати, що про батьківство думають виключно ідеальні люди
@@ebautebaut Але ж при цьому ви вибрали тему, де ведучі (окрім голосу) немають ні найменшого відношення до батьківства.
Вибрали якихось фріків і намагаються їх підсунути всім, як приклад.
Так як раз правильно вибрали, вибрали ті які не хочуть дітей. Щоб дізнатись причину і можливо її вирішити. Навіщо звати тих які хочу дітей прям не можу?
@@MadH00K На напевно для балансу. Адже в випусках інших завжди є ті хто щось любить і навпаки. Адже вони не посміли б зробити випуск про лгбт не запросивши жодну людину яка має до цього відношення. Їх би захейтили б.
Ахах, "Про гроші не переймайтесь, їх не вистачить" Лав ❤️
зате чесно)
Мені б хотілося чути думки батька, який пішов в декрет а мати працює. Випуск вийшов в патріархальному стилі: чоловік гроші заробляє і бавиться з дітьми, а жінка виховує дітей. Звісно, така варіація є нормою, але це одна з варіацій а не єдина модель. Така варіація є переважною у нашому суспільств, так давайте зміцнювати це , показуючи батька в декреті, та проговорюючи роль батька у вихованні.
Мене відлякує бажання людини мати 3-5 дітей, аргументуючи це тим, що треба покращувати демографічну ситуацію.
Цікаво, захотів би герой мати 3-5 дітей, якщо б він був в декреті з ними.
Погоджуюсь з вами. Плюс напрягла досить легковажна фраза про сурогатне материнство. Це ж ставлення до жінки як до інкубатора.
Так, погоджуюся з вами. А ще я подумала про те, що вибір гостя-батька не дуже вдалий. Таку модель сім'ї ми знаємо добре, цікаво було б почути про інший досвід. І мабуть для такої теми актуальніше було б запросити пару батьків, а не просто одного тата, щоб почути дві думки.
@@AnastasiiaBuniak Мабуть тому що ця людина заробляє цим? Мені не шкода що донор крові є донором крові, смішно ж
@@dmitskij , донорство крові не несе такі ризики для здоров'я як вагітність і пологи, не кажучи вже про час і психологічні аспекти сурогатного материнства.
@@AnastasiiaBuniak Так. Ризики більшіч але ви розумієте що їх ніхто не змушує бути сурогатною матір'ю, вони самі на це йдуть
Трошки стрьомно від такого «зефірного» опису батьківства в записаних сторіз. Пам’ятаю себе, як думала, що мене люблять діти і тому я буду класною мамою для своїх. Але діти не завжди милі, частіше за все вони переймають всі твої темні сторони в тому числі, і тому це так важко бачити свої мінуси в маленькій дитині.
Дуже некомфортний для мене випуск. Я не побачила прагнення залученості до виховання дітей чоловіків. Запрошений гість прямим текстом каже, що все батьківство зводиться в нього до розваг з дітьми, а виховує по суті тільки дружина. Гостя теж постійно моделювала ситуації діалогу дитини саме з мамою. Чоловіки так і не перейшли з ролі спостерігачів в учасників виховання. Давайте народжувати адекватних українчиків? А може краще створювати умови, де більшість українчиків з будь-яких сімей будуть забезпечені рівними можливостями здобути освіту, отримати психологічну допомогу за потребою, багатосторонній розвиток і вирости адекватним українцем? Для мене цей випуск провальний по всім фронтам.
Згодна
Народжувати дітей для держави - це якась повна крайність змішування особистого і публічного. Не думаю, що це підхід адекватних батьків, який допоможе виростити адекватну дитину :/
А де у нас не рівні можливості здобути освіту?
Спецоперація по батьківству повністю провалилась! ПОВНІСТЮ!
Мама не повинна бути другом. Друзів може бути куча, а мама - одна. Склалося враження що ви не розумієте значення слова "друг". Друг вам нічого не повинен, він не має вирішувати ваші проблеми чи рятувати ваше життя, сьогодні друг є, а завтра його може не бути і він має на це право. Запитайте у ваших друзів, чи в разі чогось вони будуть думати про вас чи про себе? Чи вашим друзям є якесь діло до того, що у вас болить голова чи зуби невилікувані? Мама це абсолютно інший рівень, це безумовна любов і ви повинні знати, що у вас є саме мама, а не якийсь там друг
У мене троє малих дітей. Це дуже класно, але і дуже важко. Чоловік багато часу проводить на роботі, ми давно живемо за кордоном, ніяких бабусь на підхваті у нас немає. Скажу так, зараз ми вчили вірша зі старшим сином, дочка у цей час розкидала абсолютно всі речі зі своєї шафи, менший напісяв у штани, потім просто хотів спати і верещав. От такі вечори у мене це не рідкість. Хоча звісно бувають і практично ідеальні дні. Я до того, що треба уявляти саме такі ситуації , коли плануєш троє або п'ятеро дітей. А не як ти з ними бісишся і все таке. Багато дітей це дуже важко
дякуємо, що поділились! вважаємо важливим говорити не лише про плюси материнства чи батьківства, але й про реалії
Зате у Вас буде 3 дітей, виховаши яких як міцну родину ви зможете мати найкращу опору. Діти можуть ходити в туалет, нічого страшного. Вірш вчимо поступово. У вас все вийде!
Респект Ігорю стосовно позиції, що батьки не повинно дорівнювати друзі! Друзів купа, батьків - двоє, друзі міняються, батьки - ні. З дорослим, що хоче бути дитині просто другом, дитині небезпечно! Сама вигрібаю досі через інфантілізм батьків і "дружбу" з мамою!
Розкажуть про що батьки немають розповідати дітям?
@@yasmeen8619 наприклад, подробиці про свої особисті романтичні стосунки.
Ми з чоловіком, перш ніж вагітніти, пройшли аналізи, курси батьківства, перечитали гору літератури про виховання сильної незалежної особистості, купили авто, житло, обрали оптимальний час з точки зору розвитку кар'єри... І все це ні разу нас не врятувало від дикого офігівання від процесу виховання дитиночки і самого, власне, батьківства 😭 Ніхто. Ніхто не попередив нас, що потрібно буде докорінно змінювати свій темп і стиль життя. Усі хобі, звички (а коли тобі 30+ це важлива частина твого життя) треба було підлаштовувати до нових реалій. Але це таке - людина істота гнучка і діти вміють випробовувати цю гнучкість наповну. Найгірше те, що треба бути обмежуюючим та контролюючим органом для дитини, допоки її мозок не дозріє і вона не осягне весь сенс буття за Сартром. От де реально відстій. Ці правила, які ти так ненавиділа в дитинстві, а тепер сама ж їх транслюєш!! Своїм жиж ротом. Яке вже там "бути другом"🙈
Читаючи першу третину вашого коментаря, я подумала: «оо, так це те, до чого ми зараз прагнемо у нашій сім’ї перед вагітністю. Ідеально))»… а потім читаю продовження і по думки сама собі: «а, бляха, так це не схема успіху у плануванні дитини ? Не солодко…» і якось бажання пропадає…
Хочеться додати до позиції Ігоря, колись почула думку психолога стосовно батьків-друзів і мені дуже вона запам'яталась. У дитини за все життя друзів може бути багато, а батьків кількість обмежена, тому не забирайте в дитини можливість мати батька і матір.
Це не означає, що у вас не може бути дружніх стосунків, але ви як батько/матір нової людини є провідником і одна з ваших задач роставляти рамки і бути відповідальним за життя цієї людини.
Відповідальність за життя людини - тільки до повноліття, а далі всі є дорослими самостійними особистостями, які або дружать між собою, або ні.)
Згідна з Ігорем!❤ батьки не мають бути друзями, це несправедливо щодо дітей, адже друг - це той, хто з тобою на одній сходинці розвитку і з цього виходить, що ти або спускаєшся до рівня дитини, або дитина несправедливо буде змушена передчасно піднятися на рівень дорослого. І так, найкраще, коли батьки займають авторитетну позицію, схоже, що хлопці й Наті сплутали це з авторитарною позицією, а це різне. Схоже, Ігор підчитує хорошу літературу з виховання дітей 😅
Ігор, повністю підтримую. Батьки і друзі виконують різні функції. Позаяк, з дитиною батьки точно дружать, в ідеальному випадку ;)
можна мати дружні стосунки, і водночас памʼятати, що ви батьки і діти - сподіваємось на це
Наті приємна дівчина, але в випусках вона часто гіперчутливо реагує на слова інших людей. В її тоні відчувається то претензія, то нічим незумовлений захист своєї позиції, при тому що слова іншої людини взагалі не про неї... Така реакція з іншої сторони екрану відгукується неприємно.
Випуск топ! Кайфую, як розвивається український контент і хлопці. Не перший раз підмічаю, що Наті намагається якось опускати Ігоря, дуже нагадує якусь дікухі зі старшої школи токсичну. Круто, якщо кожний буде мати можливість висловлювати свою думку й поважати думку іншого. Щодо того, щоб батьки не були друзями - то як мені здалося, я зрозуміла про що Ігор. Мала приклади (жахливі) коли доньки розповідали мамам, як робили мінет бойфренду, або разом пили алкоголь в юному віці. Це супер трешовий токсік, який прикривався тим, що ми подруги. Тому ідея про субодинацію - дуже влучна! Гість класний, випуск теплий як і хлопці) цьом
не перестану писати, що тезиси Ігоря з випуску у випуск мені особисто відгукуються найбільше! класну тему підняли хлопці! за нового ведучого знов ставлю віртуальну вподобайку. Наті - чудова! дякую за працю!
дякую 🫶🏻
Дуже адекватний гість, було цікаво слухати. Ведучий який планує 3-5 дітей мене лякає, це особиста думка зі сторони, але чомусь мені здається він не до кінця все продумав🤣
Підтримую Ігоря щодо дружби. Діти мають відчувати себе захищеними, а з друзями діти себе почувають на рівних. І якщо дитина буде на рівних з батьками, вона не бути мати опори у потрібні моменти, не буде відчувати що вона їх має, буде сумніватися. А інколи ще й не буде відкриватися, бо однолітки часто здаються ближчими, ніж батьки, бо вони "в темі" всього. А батьки-друзі, як би не хотіли, не можуть бути на рівні (і не повинні) і діти це дуже зачитують. На рівні - це розуміти потреби дитини і вміти ставити себе на її місце.
Тому я теж вважаю, що довірливі стосунки краще описують дружні стосунки між батьками і дітьми.
Привіт, любий ебаут.
Я теж підтримаю Ігора. Бути авторитетом і авторитарним, це різні речі. Бути авторитарним - це нагагяти страх. Тоді як авторитет потрібно заслужити. А це можливо тільки тоді коли поважаєш дитину, прислухаєшся, підтримуєш.
Ви маєте домовлятись, прислухатись, але остаточне слово має бути за батьками. Тому що елементарно, діти не можуть нести відповідальність за всі вчинки в силу віку. І тоді , коли батьки лишаюсь за собою останнє слово, вони й беруть відповідальність.
Також погоджуюсь з коментом нижче.
Що означає дружба? Ви на рівних. Але дитині не потрібно знати ваші проблеми, наприклад, у стосунках як пари (кажу, як дитина, яка це проживала).
І тут теж тонка межа, бо потрібно бути відвертими з дітьми, але коли мама чи тато розказує, який інший поганий, бо вони посварились - це не ок.
Тому краще залишатись батьками, але з крутими довірливими стосунками.
🤔🦌
Згодна з точкою зору Ігоря, батьки не повинні бути з дітьми друзями. Дуже дивно, якщо батьки починають ділитися своїми проблемами з дітьми тому що діти пізнають світ через батьків. І проблеми батьків = сприйняття дитиною світу, як щось небезпечне та проблемне.
а чому ви вважаєте, що бути друзями це лише ділитись своїми проблемами? а якщо батьки просто будуть активно цікавитись інтересами своєї дитини - це не може бути дружбою?
@@ebautebaut вистроїти гарні, довірливі відносини з дітьми -це одна із основних задач здорового батьківства. Але дружба - це спілкування на рівних, коли обговорюється добре та погане, перемоги та поразки, а також проблеми. Навіть з точки зору психології батьки і діти ніколи не на рівних.
@@ebautebaut активно цікавитися інтересами дитини - це і є бути батьками. Видається, що Наті (та й інші, хто розділяє її позицію) поняття «батьківство» і «дружба» сприймає дещо викривлено. Бути класною мамою/батьком не дорівнює бути другом дитині. І бути другом дитині не дорівнює бути класною мамою/батьком.
Так це не друзі. Якщо батьки вами маніпулюють і навішують вам свої проблеми, то вони просто емоційно не зрілі і інфантильні, а не ваші друзі. Дружити з батьками якраз таки класно, але таке буває дуже рідко. Якщо дитину використовують як жилетку - то це саме використання, а не дружба
@@tetianakolodchenko друзі- це рівні позиції, коли ділишься і гарним, і поганим.
Підтримую Ігоря - батьки не мають бути друзями, бо дружба має бути в обидва кінця, і в мене постає питання чи готові ви вислуховувати про те як мама гарно провела минулий вечір з випадковим обранцем, чи про те що, наприклад, батько підхопив під час відпустки. Довірливі стосунки, підтримка, турбота, але не друзі, ні ні ні й ще раз ні
розуміємо вас, але водночас хочемо спитати: а чи це лише єдиний прояв дружби?
@@ebautebaut ні звичайно, мені просто дуже не хочеться, щоб батьки вирішували свої проблеми переносячи їх на дітей, особливо до моменту коли дитина починає сама заробляти та жити окремо це не рівноправні відносини, завжди є козир в батьківському рукаві. Насправді навіть не думала про цю тему до другого сезону "Джинні та Джорджія", там дуже наглядно проілюстровані наслідки. А взагалі забула подякувати за випуск і за гостя, тема справді актуальна та цікава
а ваші друзі вам завжди розповідають, що вони підхопили під час відпустки? До чого тут дружба? Якщо вам розповідають те, що неприємно слухати - це емоційне насилля, а не дружба. Це стосується усіх стосунків, не тільки батьки-діти.
@@tetianakolodchenko це Ваше право так вважати і бути друзями з власними дітьми, моя точка зору - дружба між батьками і дітьми наносить шкоду в першу чергу дітям, це право кожного мати власну думку. Приклад з насиллям, знов таки як на мене, верхівка айсбергу і показує що зачепилися за конкретний приклад, а суть відповіді не вловили, окей, можливо, я справді не оптимально донесла свою думку, прийму до уваги, дякую
Воу, бажання народжувати дитину для країни - якийсь крінж. Це як народжувати когось, хто продовжить бізнес, чи «піде по стопам» - дитина, як виросте, може вирішити переїхати в іншу країну, чи не поділятиме батьківські ідеї. Така мотивація, як на мене - хибна, бо потім виявляється, що дитина - це особистість, у якої свої плани на своє життя, і батьки не можуть з цим змиритися, ламають психіку всім. У моєї мами були суцільні фантазії про те, ким я буду в житті, все дитинство я страждала від контролю і докорів, поки не виявилось, що я - «розчарування». Дитину народжують для неї самої, а батьки мають навчити її жити і будувати здорові стосунки з людьми, і перш за все з собою
Та ж сама думка була! А народжувати «для себе», якось дивно.
"дитину народжують для неї самої" це як взагалі? 😂
Усі хто народжує дитину вони народжують для себе, а не для дитини
А я раніше так думала... Коли мені було 13-14 років і я майже не знала, як це все відбувається)) Звісно, коли ти ніколи не завагітнієш і не народиш (я про чоловіків), то дуже легко міркувати про те, що "для країни треба народити". Якби чоловіки народжували, я би подивилася, як би вони заговорили. Хоча вагітність і пологи дуже швидкоплинні відносно материнства взагалі, але ... ну, це достобіса тяжко. І як ви правильно зазначили, дитина може переїхати, поміняти релігію і т.д. І що тоді, сидіти і заламувати руки, що здоров'я і час "втрачені даремно"? А як же "безумовна любов"? "Треба приймати своїх дітей такими, які вони є, але при цьому я хочу, щоб це були саме українці(-ки)"😂 Коротше, якісь інфантильні міркування, окрім Ігоря
Думаю, тут мається на увазі думка, що зараз війна, кожен день помирає багато людей, кращі з кращих, і поповнювати генофонд просто необхідно, але звичайно це не має бути головним бажанням, головне, щоб батьки щиро хотіли цю дитину, не задля когось та чогось, а тому що так відчувають...а українкою/українцем людина може залишитись взагалі незалежно від того, де живе.
Для мене позиції Ігоря з приводу "дружби з батьками" була близькою. Мені здається що сенси що вкладаються в слово "дружба" не підходять до батьківства, твій друг не буде тебе забезпечувати, опікуватися, вчити ходити та розмовляти. Хороші і довірливі стосунки це прекрасно, але це не "дружба", людина що з народження за тебе піклується і є прикладом для існування в суспільстві, не дуже підходить під термін "друг", я розумію що малося на увазі, але мені не близькі назви котрі були використані. Все ж таки є межі у стосунках з батьками, і якщо вони не б'ють, дослухаються, щось радять своїм дітям, вони хороші батьки, а не друзі. Дякую за випуск, було цікаво послухати про цю тему ☺️
1 годину і 18 хвилин дивлюся як Сергій стримується щоб не пожартувати про педофелію)
Дуже не вистачило, щоб ви глибше розігнали тему дружби з дітьми. Я впевнена і Наті не вважає, що дітям можна зливати свої проблеми, але ви навіть не зупинилися , щоб розібратися в цьому. Просто сміялися весь випуск з позиції Ігоря, хоча навіть не спромоглися послухати що саме він має на увазі.
Але тема дуже важлива, дякую за випуск. Хочеться більше глибини. А то скрізь пообсуждалі поверхово
Ігорю правильно муляє термін "дружба" як основна характеристика батьківсько-дитячих стосунків. Тому що "на рівних" у дитини не може сформуватись здорова прив'язаність. Наті радить читати книги, то, дійсно, варто почитати і дізнатись детальніше, чому так. І "не бути на рівних" - не виключає поважати дитину, прислухатись, піклуватись про дитину і т.д. Але, блд, бути "на рівних" з дитиною - це ТРАВМАТИЧНО для самої дитини. Бо їй потрібна надійна доросла фігура, а не друг (в обличчі батьків).
Абсолютно відірвані від життя інфантильні позиції чоловіків, які не думають про реальну ціну пологів та материнства, того, якою високою ціною обходяться пологи для жінки і виховання людини в цілому. Слухаєш - і не хочеш дитину від чоловіків із такими позиціями
Теж хочу підтримати Ігора! Змішувати ролі батьків і друзів, особливо коли діти малі, - це повний крінж, і залог того, що в дорослому віці доведеться за багато сеансів заплатити психотерапевту.
Запрошена психолог - чудова!
Мені особисто в дискусіях про батьківство не вистачає обговорення позитиву, якось зазвичай більше про негатив і всякі технічні питання
бсолютно згодна з Ігорем, мама як і тато повинні бути БАТЬКАМИ,а не друзями. В мене з самого дитинства батьки зливали всі свої проблеми й міркування,хоча в них були їхні друзі, а потім почала ще й вирішувати їх проблеми. Малою думала що я дофіга важна й розумна,а в 25 років вигріваю всі ці пріколи до сих пір.
Ігор - розумний, свідомий та зрілий чоловік, ще раз в цьому переконалась після цього випуску.
Легко хотіти дітей, коли не тобі вагітніти, народжувати в муках, мучатися від ускладнення після пологів, годувати груддю, не спати в ночі и т. д.
Ігор, підтримую твій стейтмент! Батьки точно не друзі:) вони значно важливіші. Прохання до інших учасників дати змогу висловитись Ігорю, а не давити й перекрикувати:)
Мені особисто дійсно дуже не вистачало Петра, у якого є сім’я і стала думка, думки Ігоря в мені максимально відгукнулися а всі інші якось банально для мене звучали, місцями навіть стереотипно. До кінця відео я не відчула повного розкриття теми і залишилось багато тем, які б я хотіла почути ( наприклад: складність заводити дітей у лгбт парах трохи більше розкрити, обговорити стереотипи про те, як людям дико бачити батька з дитиною наодинці)
важко втиснути всі можливі питання в хронометраж одного випуску, на жаль
Повністю згодна з Ігорем. Бо реально термін " ми друзі " прям бісить .. Бо ніби люди не хочуть брати відповідальність на себе за дітей і тому все виправдовують тим що " ми ж друзі"
Я абсолютно погоджуюсь із думкою, що батьки не мають бути друзями. Дитина до якогось віку є людиною, яка потребує захисту і підтримки. Це не дружні стосунки. Це вертикальні стосунки, які не виключають поваги, але по факту: якби не було батьків дитина б померла. Діти потребують дорослих і сильних батьків, які будуть давати відчуття безпеки - це необхідна умова для гармонійного розвитку особистості. Про чисто дружні стосунки ми можемо говорити у дорослому віці. Але й надалі. Не важливо скільки тобі років, тобі так приємно повернутись до мами і на годинку відчути себе дитиною. Тому батьки - не друзі. 22:03
Дружби не може бути, як мінімум тому що батьки несуть повну відповідальність за дітей 18 років!
Думка 3х чоловіків, що діти - це переважно прикольно, весело, є кому байки розказувати і кого лоскотати - треш...
Неприємний випуск. В якому використано максимальну к-сто стереотипів та патріархальних установок. Сурогатне материнство з такою легкістю сказано як сходити по молоко в магазин, можливо цьому хлопцю варто поспілкуватись з людиною яка пояснить що сурогатне материнство не ок? Також вибір гостя щодо батьківства обурив, знову толерування патріархальних установок в сім‘ї де батько просто любить і бавиться з дітьми, а мама як поганий поліцейський? Дуже багато думок щодо випуску, на жаль негативних. Ігор бусінка, як завжди🫶🏻❤️
Не думаю, що батьки та діти можуть бути друзями. Ти не скажеш другові, йти спати чи робити дз. Ти не будеш сепаруватися від друга у 17-18 років, щоб почати самостійне життя. Суто біологічно батьки мають авторитет та особливу роль, щоб дитина вижила та пристосувалася до світу. Поважати та слухати дитину - це також частина батьківства, а не лише дружби.
👏👏👏
Дуже хочеться написати свою думку про дружбу з батьками. Для мене мама також старалась бути подругою і коли я говорю про це комусь, завжди чую: «Ой, клас”. Але мені було неприємно чути від мами скарги на тата. По суті, в дружбі діляться не тільки хорошими емоціями, але між дочкою і мамою тут має бути якась межа.
Дуже легкий і класний випуск. Дякую ведучим, що діляться своїми думками, поглядами і мріями про батьківство. Адже це дуже індивідуально і підходи до виховання можуть змінюватися з появою дитини. Як мама 6-тилітньої дівчинки вважаю, що батьки мають бути батьками, а друзі-друзями. Але я за батьківство, де присутні відкриті питання і чесні відповіді, де можна і полоскотати і за наобхідність втановлення правил і рамок, за спілкування і компроміси. Але це все приходить із досвідом і кількістю прочитаних книжок. Вважаю, що не треба сприймати цей випуск як «науковий розбір батьківства», а просто насолодитися дивлячись як молоді українські хлопці діляться своїми мріями ❤
Чувак каже, що не хоче бути стереотипним батьком, і той же чувак каже, що заробляє гроші, а вся битовуха на дружині. Не можу пояснити, але чомусь гидко було дивитися цей випуск. Ведучі обговорювали не реальне життя, а якісь свої дуже інфантильні уявлення про батьківство.
Не розумію в чому проблема якщо вони вдвох про це домовились, тим більше як він сказав що вони планують мінятися ролями, себто вона працює, а він з дітьми повністю
Не розумію в чому проблема якщо вони вдвох про це домовились, тим більше як він сказав що вони планують мінятися ролями, себто вона працює, а він з дітьми повністю
"Діти це квіти життя,збери букет і подаруй бабусі ") А якщо серйозно це величезна праця .До речі любити чужих дітей це кльово,але не означає що своїх будеш так само.
і навпаки) можна дуже любити своїх і не дуже - чужих
Погоджусь на 100%, що ми мусимо створити і виховати нове покоління українчиків 🇺🇦❤️
Як ви його створите, якщо мільйони жінок і дітей виїхали, і не повернуться?
@@ellsham1407 щоб любити Україну не обов’язково в ній жити. Якщо ви залишились за кордоном і розповідаєте дітям про батьківщину, про традиції і тд, то тоді діти приїдуть сюди з любов’ю
@@dariia.lbabii окей, 🤣. А який толк з того Україні?
@@welykypruten свідомі громадяни які будуть усвідомлювати що потрібно розвивати країну. камон, ви уявляєте скільки людей хоче повернутися в Україну любою ціною, ми нарешті почали усвідомлювати важливість розвитку Укоаїни як окремої цілісної держави, і з таким рівнем патріотизму діти виростуть з усвідомленням себе та свого вкладу в країну
@@dariia.lbabii так або штани або хрестик. Мова ж про людей, які не повернуться але типу є "генетично" українцями. От сенс з них тут?
Привіт, ебаут!
Дуже люблю ваше шоу, особливо зайшов чоловічий ебаут, кожен випуск передивлялась по декілька разів
Але цей випуск навіть не хотілось додивлятись.
Дуже вразила інфантильна позиція нового ведучого. Хотіти 3 чи більше дітей - це ок, але не тому що «люблю когось лоскотати» (зокрема, на мою думку, не ок транслювати таку позицію в шоу, що є свого роду пізнавальним для багатьох)
Склалося враження, що хлопець чи то не замислювався до цього про такі речі, чи то просто і є таким поверхневим
Взагалі, як на мене, вибір нового ведучого не є вдалим, тому що в попередньому тріо були чітко окреслені відмінні один від одного образи:
-«натурал 3-і хвилі», дуже ерудований Чирков
- представник лгбт+ спільноти Ігор
-представник «традиційних цінностей», але достатньо толерантний Петро
Ця конструкція прекрасно працювала, бо ми мали фактично 3 думки, 3 Всесвіти, які відтіняли один одного
І через ці 3 окреслені образи глядачу було легше асоціювати себе з кимось з цих героїв, бо так чи інакше з кимось думка збігалась хоч трошки
З Владом жеж ця конструкція не працює, особисто я не можу дати його образу в шоу чітку характеристику
І на жаль, через це руйнується й інші детальки пазлу, бо інші герої перестають контрастувати на тлі один одного так виразно
Як на мене, гість шоу Роман навіть більше підходив на роль 3-го ведучого (думаю, зрозуміло за якими характеристиками)
Це моя суб‘єктивна думка, ні в якому разі не хотіла б нікого образити 🙏🏻
Ваше шоу - єдине, в якому я ніколи не промотую вступні титри - це ж меджик) дякую за естетичне задоволення!
Блін, чомусь нові випуски так важко заходять. Я слухала випуск в 4 підходи. Якось поверхнево, однобоко. Роль гостя взагалі не зрозуміла. Він про батьківство знає тільки, що треба любити. Це дуже важливо, звісно. Але це не все.
І апдейт від лікаря: А) Березка не допомагає) Б) При плануванні дитини рекомендується статеве життя кожні 2 дні. Якщо вам до 30 років, то НОРМАЛЬНО, якщо не вдається протягом року. Якщо ви намагаєтесь рік і у вас не виходить, тоді треба іти до лікаря обом партнерам і шукати проблему.
Півроку то взагалі не проблема
Батьківство не може бути на рівних! ) Принаймні до підліткового віку. Для зовсім малечі, батьки - це всесвіт, всемогутні провідники у світ. Якщо ви хочете бути другом своїй дитині, ви забираєте в неї опору. Батьки мають ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за фізичний, ментальний та будь який інший стан дитини. У батьків є обов'язки, а значить мають буди повноваження, а значить має бути структура, ієрархія. Ви не друг своїй дитині, ви несете за неї відповідальність. Дружба може бути, але як додаток або стиль батьківства...це не може, не має бути сенсом.
гадаємо, секрет у тому, щоб залишатись батьками, але водночас намагатись шукати близький контакт зі своїми дітьми, а не бути виключно авторитарними й керуючими
@@ebautebaut це не дружба тоді, це просто повага до особистості дитини та не токсичність. Дружба це самодостатне стале поняття. Дружба передбачає рівність і відсутність ієрархії. Батьківство рівність не передбачає та навіть виключає ії. Принаймні до певного віку.
Ігорю, просто не дають висловити свою думку, я з ним згідна! Друзі, це друзі, а батьки мають бути батьками!
Наті з кожним випуском все гарніша і гарніша! Весна вам до лиця 🌷
❤️
Такий натхненний батько двох дітей, якими він не займається... Ну блін, сумно дивитись.
А не можна було сказати дружині, що я і так гроші зароблю, але і вночі тобі допоможу? Ні, він просто радий факту, що не вставав вночі, бо закрив це питання грішми. Якось так беземоційно, не життєво все це.
Ага, просто відкупився грошима за особисту свою участь в житті дитини. Абсолютно не подобається така позиція. В нас жінки, на жаль, стають часто в таку жертовну позицію, бо так нас навчили. Тут теж завдання чоловіка сказати, що я теж хочу брати відповідальність, а не втікати від неї зароблянням грошей
Судячи з його слів, вони так домовилися з дружиною. Отже, припускаю, що їй так комфортно. Якщо це добровільна угода двох людей - то все ок, навіть якщо вам особисто це не подобається
Книжки для батьків - однозначно так. Будучи вагітною прочитала книгу, згадану Наті. Вона виявилася для мене дуже корисною. Також статті психологів про підготовку до батьківства, про вікові особливості розвитку дітей. Хоча, звісно в моєму оточенні були люди, які аргесивно доводили, що я страждаю фігнею, що в житті все не так, і ні книги, ні психологи ніколи нікому не допоможуть. Наші діти - це тільки наша відповідальність, саме батьки закладають фундамент в розвитку нової особистості. До цього треба підходити відповідально.
те, що все може піти не так, не заважає читати книжки і готуватись)
я чайдфрі, при прегляді цього випуску хотіла знайти причину, для чого потрібно народжувати дитину, але так і не знайшла. Мабуть у всіх свої причини на це) Так само у всіх різні погляди на виховання. Моя думка: народжувати дитину, тому що хочеш стати мамою (батьком), виховати самостійну, адекватну, психологічно здорову особистість.
це правда, що у кожної людини буде своя причина народжувати дитину (або ні)
Так смiшно, невже ви реально в це вiрите? Успiшнi люди народжують, бо це дає iлюзiю продовження життя. Неуспiшним виховання дитини компенсує брак успiху. Ну й звiсно виховання дитини пiдвищує самоповагу i дозволяє реалiзувати потребу бути для когось важливим.
Це не якийсь цинiзм, а банально науковий тверезий погляд. Особисто в мене дуже хорошi батьки.
"знайти причину, для чого потрібно народжувати дитину" ? для кого? для себе - шукайте в собі, для інших "чайдфрі" - хай самі шукають. Тільки ви вирішуєте так чи ні.
Дякую за випуск❤погоджуюсь з Ігорем❤думаю мати довірливі стосунки з батьками це одне, а мати друзів замість батьків може бути шкідливим, адже так чи інакше батьки до якогось віку все рівно щось за тебе вирішують, щось забороняють, адже відповідальні за тебе навідміну від друзів. І якщо вони при цьому позиціонують себе як друзі, то може викривитись поняття дружби як такої. Думаю в якомусь сенсі це навіть більш підступно аніж бути авторитарним і вимогливим м*ком, адже людина виростаючи ще довго може вляпуватись у якісь дивні, нерівні дружби з отакими змішанми контекстами, елементами ієрархії, або вимагати від друзів забагато уваги/довіри/турботи тд🤷♀️
Таке враження, що люди кидаються з крайнощів у крайнощі. Після совку батьки були супер суворі у своїй більшості, жодних проявів почуттів і тд, зараз же напроти, кидаються в інші крайнощі. Друзі - це друзі, батьки - це батьки, діти не розуміють підтекстів та напівтонів. Якщо ви хочете бути другом для своєї дитини, будьте готові до того, що ви ніколи не будете для неї авторитетом. Будете своїм дітям друзями, коли їм буде 25-30, а вам 50-55.
Змініть Наті🙏🏻 Хочется послухати когось іншого)
Зайшла почитати коментарі і зрозуміла, що кожен чує те, що хоче сам
Гість сказав, що вони з дружиною обговорили нюанси що до того, хто «прокидається вночі», а хто «заробляє гроші». Також далі було сказано, що дружина планує реалізовувати себе не лише як мама.
Але при цьому деякі коментатори бачать в цьому чоловікові лиш те, що він не приймає участь у вихованні.
Стосовно коментаря Наті про 500 євро. Це також абсолютно нормально, адже дитина зараз проживає не в Україні, там інші ціни. Також хочу відмітити, як людина яка вже не перший рік намагається завагітніти- лікування та підготовка до вагітності це теж не дешево.Тому розумію, що матеріально діти це завжди дорого (як би це банально не звучало)
Таеож хочу подякувати за прекрасний випуск! ❤
Скільки разів помічаю, що в коментарях часто підтримують думку Ігоря, але саме його найбільше затикають або гостро реагують на його слова у випусках. Це якось дивно, бо він нічого контроверсійного не каже, дайте людині хоч думку договорити свою)
Рома - клас) українська прекрасна, легкість до життя - лайк) 🙌🏼
Зайшла в коменти написати свою думку, але дивлюсь тут вже все написали і без мене. Хочу тільки додати одне . Дітям не потрібні батьки - друзі. Не потрібна мама друг. В них будуть свої друзі в садочках, школах, інститутах і т д. Дитині потрібні батьки, які будуть виконувати всі функції … так прислухатись до дитини, дати пораду, а деколи і виставити межі, деколи давати настанови, інколи сварити ( не без цього).. ну які друзі…? Просто мама ( не друг🤣) двох синів 7 і 13 років.
а чи можна одночасно бути хорошою мамою (чи батьком), але мати дружні стосунки?
Роман наче несе вайб Скрябіна❤
Дуже комфортний та дорослий випуск.
Чоловічий ебаут - дуже важливе шоу в українській культурі🥹
Дуже цікава тема, можна ще робити другу частину! Дякуємо вам!
Трошки якось шкода жінки гостя. Говорив про неї як про якусь супер комфортну та функціональну річ побутового користування для тривалого вжитку.
Ігор - котик прекрасний❤
Доречі, в Норвегії є обов'язкові курси батьківства. І це прям дуже крута штука. Нажаль, нашим українським батькам вони не подобаються. Але принаймі це важливо, бо вже були випадки, коли дітей забирали або попереджували що можуть забрати.
Шкода, що у нас таких обов'язкових курсів немає.
Звідки у вас ця інфо? Я живу в Норвегії і перший раз про це чую. Немає ніяких обов’язкових курсів.
@@oxoygarden 1) для всіх іноземців це обов'язкові курси. Їх відвідують мої знайомі, не тільки українці.
2) також мені про це говорили в дитячому садочку, де я була на практиці.
Так собi приклад країн. Скандинавська культура для нас абсолютно чужа, ви б ще про японцiв навели. Та ще й засрана соцiалiзмом. Українцям треба орiєнтуватися на близькi по духу держави: Польша наприклад, а якщо захiд то Британiя й США. Якщо наша держава перетвориться на щось типу Норвегiї, то не варто й боротися за неї.
@@archie2.8 а з яких пір країни Скандинавії, це щось погане? І чому краще дивитися на Польщу, да жінка не має права на аборт, навіть після зґвалтування?_?
В скандинавських країнах вчать не бити дітей, чути їх, що старше дитина не нянька молодшій, що дитина до 16 років - ваша проблема і ви за неї відповідаєте.
@@zipsovana Так за Польшу я трохи поспiшив з висновками, забувся про релiгiонутiсть. Ну тодi будь-яка нормальна країна. Французи дуже уважнi також до дiтей, а англiйцi тим паче. Але скандинавська культура, фу-фу-фу. Подобається то живiть там, але не кажiть що нам треба чогось в них вчитися. Фiнни, шведи й норвежцi, з точки зору українського психотипу вони наче напiвживi роботи-равлики. Я за час перебування в Осло зрозумiв, яка прекрасна, жива й свободолюбива наша культура, а там повiситись хочеться вiд нудьги.
Згодна про те що не треба прирівнювати мама і подружка. Класні, відкриті, щирі стосунки - це те що повинно бути, але мама не може закрити абсолютно всі потреби в житті дитини! З друзями, це коли ти приходиш в школу і показуєш які в тебе є пакемони, а твій друг показує які є в нього. Це якийсь рівноцінний збагачуючий обмін… а мама може просто послухати які в тебе є покемони! (Приклад примітивний, але просто щоб показати це на практиці). Друг - це коли палкою довбати лід в калюжі, коли лазити по деревах і тд… мама просто не може все це закрити, і не потрібно! Для мами інша роль і це прекрасно❤️
Про дружбу з батьками теж вважаю, що це повна шляпа. Не кажу, шо треба звертатися до них на Ви і боятися, але на сеансі у психолога нещодавно зрозуміла, що наша близкість з мамою це реально проблема, тому що вона розмовляє зі мною як подружка і жаліється мені на батька, тепер як вонм розвелися розповідає про наступних залицяльників майже у всіх подробицях і не знає кого з них вибрати. А я в свою чергу боюся серйозних стосунків, тому що в мене таке враження що якщо моя мама не знає як жити це життя, як будувати відносини і постійно радиться зі мною, то хто тоді взагалі знає. Стосунки не мають бути напруженими, але занадто дружніми також
Ви навели типовий приклад наслідків "батьків-друзів" . молодець ,що ходите на терапію
дякуємо, що поділились своєю історією! ми теж думаємо, що найкраще рішення - у здоровому балансі
Ігор топ! цікава розмова вийшла.
але наті так багато , жесть! ще це перебивання ну прооосто неможливо! 🤢
Близька думка Ігоря. Мені не треба дружити з батьками, вони мають бути батьками, а друзі - друзями.
При чому стосунки з батьками можуть бути щирими і відкритими і час ви можете проводити весело і драйвово.
Від батьків окрім розмов, підтримки та классного часу разом я хотіла б отримувати і виховання - певна дисціпліна, норми поведінки і з ними ж я хочу пройти стадію сепарації і подорслішати, прийнявши щось з їх стилю життя, а щось навпаки.
Це зовсім різні моделі відносин як на мене.
Єлимент дружби може бути з батьками, але ідея батьки-друзі мені не імпонує.
Зійшлись у битві два стеріотипи і, як завжди, пазл не склався. "Бути друзями" прирівняли до чогось класного (хоча друзі є різні), а "Бути батьками для своєї дитини" - до чогось поганого, привіт, дитячі травми (батькі бувають різні). Це ЦЕ ДВА РІЗНІ ТИПИ СТОСУНКІВ, які не можна порівнювати як тепле і м'яке. Бути мамою чи татом для своєї дитини, класними мамою і татом - це надзвичайно круто і складно водночас! Є безліч відмінностей, які варто враховувати в стосунках з дітьми, які в стосунках з друзями ми навіть не подумаємо враховувати, бо вони вже окремі дорослі люди які самі за себе відповідають. Отже: 1. Діти залежать від нас матеріально до певного віку (спільний побут, фінансово забеспечують батьки), а друзі ні. Душе широке поле для "наломати дров" з боку батьків, типу "ось ми тебе ростили і ти нам винен". Ну і в підлітковому віці ця залежність дітям починає так нормально тиснути. 2. Діти не мають досвіду дорослих людей (емоційно не зрілі, мовчу про підлітковий вік, коли все дуже складно) і не взмозі іноді адекватно оцінити ситуацію, тому потребують поради, підтримки, емоційної стабільності (!) від батьків навіть у випадку, коли емоції дитини зашкалюють і її реакція, слова і вчинки травмують батьківські почуття. Друга, який поплутав береги і ображає вас ви можете послати нахер, дитину свою - ні. Так, боляче, але це ваше дитя, ви його/її любите попри все це і шукаєте вихід. 3. За свою дитину до 18 років перед законом відповідають батьки, за друзів ви не відповідаєте. Якщо друг комусь щось зламав або зробив синьоокий і поганий настрій, то поліція до вас не прийде, а якщо це скоїла ваша дитина, то ... Писати насправді багато ще чого можна, це лише основні. І останній штрих. Сурогатне материнство це НЕ ок! Це експлуатація жінок які є соціально не захищеними і має дуже погані наслідки для їх здоров'я як фізичного так і психічного. Зустріньтесь ще на цю тему років через десять. Вам і самим буде цікаво глянути на вашу ретроспективу.
Чудово, що гість має позитивний досвід розділення сімейних обов'язків і говорить про те, що в майбутньому їх з дружиною сімейні ролі будуть змінюватися, а найважливіше тут те, що вони про це домовилися і обох все влаштовує.
Але хотілося б почути про досвід менш стереотипних сімей, де, наприклад, батько в декреті, а мати заробляє гроші або де обидва парнери глибоко залучені в виховання, а не хтось один вирішує всі дитячі питання, а інший - лише покриває фінансову сторону і дарує свою любов
Влад говорить якісь несанітниці.. дітей не можна заводити «для себе» та щоб лоскотати їх.
Діти це особистості, в першу чергу такі ж люди.
Я повністю розділяю філософію гостя програми! Я ще не готова до власних дітей, але стосунки з чоловіком у контексті наявності дітей я хочу саме такі 🎉🎉
Випуск тільки викликав злість на всіх крім Ігоря. Помітно, що він зріла людина.
Наті то взагалі повний фейспалм.
І скільки можна перебивати один одного? Дуже це неприємно виглядає.. Найчастіше перебивають Ігоря - найадекватнішого. Хочеться слухати думку його до кінця, а не відволікатися на якісь дитячи приколи від інших "свідомих" дорослих. Виглядає як булінг.
Ніби не всі думки важливі, а тільки ті, що Наті озвучує. Досить багато таких випусків, де вона просто нападає, бо хтось озвучив щось відмінне від неї. Типу найкраща і найрозумніша людина. Огидно. Самоствердження через інших.
Вважаю, що вона дуже псує шоу. І це не тільки в мене така думка, як можна помітити.
Ігор, повністю підтримую! На психологічному рівні це зовсім різні ролі, дружба - це скоріше горизонталь, а батьківство - все одно в певній мірі вертикаль, бо батьки - наставники для дитини. Так само можна зустріти думку в людей, що "мій партнер - мій найкращий друг" і т д, але і партнерів не можна вважати друзями, на мій погляд, бо, знову-таки, це різні психологічні ролі.
О, користуюсь щіткою філіпс вже кілька місяців - топ. Дякую за цікавий випуск.
Діти та батьки - різні світоглядні покоління, вони апріорі не можуть бути рівними, бо то не однолітки. Головний елексир бути чесними у цих стосунках з дитиною та не приховувати своїх почуттів.
Мама мого партнера у певний час його дитинства мала змогу змінити професію та почала навчання у психотерапії, відповідно стала освіченим пратикуючим психотерапевтом. Для мене це хороший приклад, адже я бачу, що саме завдяки професії його мами та чуйності батька вони змогли виховати відносто здорову ментально людину. Звісно, виховання не було без помилок, але з моменту, коли вона уже займалась отриманням нової освіти, їх стало значно менше. До речі, материнство для неї і стало поштовхом до роботи у психотерапії.
Чому не було нікого хто не хоче дітей. Я хочу почути і їх точку зору.
Треба дивитись жіночий Ебаут на цю тему
так в них нікого дітей і немає. вони розмірковують, говорять))) але ж пиздіти не мішки ворочати)))
Ось я не хочу дітей. 👋
Я тех вже не хочу, але вони вже в мене є.
@@yasmeen8619Вони не просились на світ..
Давайте чесно: я не хочу дітей, бо я егоїст і не хочу тратити ресурси на когось іншого. Може, варто й іншим чесно собі у цьому зізнатися?
не вистачило учасників-тат, які вже мають досвід і можуть поділитися своїми враженнями, що значить бути сучасним татом. Мені міцно пощастило, бо мій чоловік став просто максимально крутезним татом: люблячим, уважним, відповідальним, в міру серйозним, добрим, веселим. У нас і дівчинка, і хлопчик. І я розумію, що для такого татуся треба народжувати ще😊 мені здається, що в нього одразу було закладено багато з того, що потрібно для класного татуся. Крім того, він і по ходу навчався. Одним словом, він - еталон. Нам дуже пощастило. Не уявляю, що робити з тими, хто не вміє і не хоче бути батьком...
І ще додам, батьківство - це непросто. Перший рік дитя для нас щоразу був непростим, але те, що в мого чоловіка почуття до наших дітей формується теплим та міцним, все зрештою складається👍 важливий момент, що для тата, за моїми спостереженнями, важливо вміти заробляти на дітей, тоді чоловік почуває себе впевнено. І це для усієї родини має хороші наслідки. Наші діти стали чоловіку мотивацією заробляти більше, аби забезпечувати своїх пташенят. Це викликає повагу. Його відповідальність та небайдужість
В цьому випуску дуже сподобався Ігор, якось близька позиція особисто мені, та його міркування щодо батьківства. А також дуже крутий експерт Роман, дійсно з його слів розумієш який має бути батько твоїх дітей, позиція клас, виховання також, відносини чоловіка -дружини , та батьків- дітей також круто!!
Як приємно було бачити Олю🥰 Дякую вам хлопці за цей випуск, дуже цікаво
Послухала Романа і думаю "блін, так якщо мені майже 32 і немає поки дітей, то ото не вийде 2ге життя?"😅🤣
Класний випуск, хотілося б побачити випуск на цю ж тему від жіночого складу команди. Впевнена, що вони розкриють проблему ще ширше ❤️
Він вже існує)) пошукайте
@@paulamersyдякую, догортала)
В коментарях всі так різко налаштовані проти поняття "дружба з батьками", що в мене є відчуття, наче люди просто не мають уявлення, що це таке. Я маю дуже яскравий приклад такої дружби - між моєю кращою подругою і її мамою. Вони на одній хвилі, в них спільні інтереси, вони часто подорожують кудись разом, ходять в кіно, відверто говорять один з одним навіть на дуже особисті теми (ну типу спокійно обговорюють секс і всі його аспекти), влаштовують типово дівчачі посиденьки. І в них дійсно прекрасні стосунки.
Дружба з батьками - це не коли вони перестають бути батьками і перекидують на дітей відповідальність. Це не про інфантильних батьків, які на малих дітей звалюють свої проблеми і змушують їх подорослішати занадто рано. Це коли ви з одними і тими ж проблемами чи питанням можете підійти що до друга, що до батьків. І коли вам однаково приємно проводити час що з друзями, що з батьками. Не треба демонізувати це поняття лише через те, що ваші батьки підмінили поняття дружби на поняття скидання відповідальності.
Теж згодна з Ігорем в тому, що бути друзями зі своєю дитиною це нонсенс. Думаю, що прислухатись до дитини і говорити на будь-які теми це про відповідальне батьківство, а не про дружбу. Я думаю, що батьки які кажуть "я друг своєму 10-умовно-річному сину/доньці" , дещо лестять собі. Можливо для дорослого це дружба. А от для дитини дружба це про зростання разом, про перші досвіди. Про обговорення дівчат, там, спільні приколи, типу жарти про какашку ... Між дорослим і дитиною є свідоглядна прірва, яка для дитини очевидна. Мені здається що в цьому сенсі друзями батькам з дітьми можна стати лише коли вже обидва дорослі. І це класно. нішу дружби цілком успішно закривають плюс-мінус однолітки, брати і сестри. Батькам не потрібно намагатись її закривати собою. Це частина дитинства, соціалізації, самовираження дитини. Батьки це окрема прикольна історія взаємовідносин яка не мусить бути схожа на щось інше.
Я мама трьох синів. Мені здається я для них наставниця+ опікунка+ рефері, каталізатор+ люблячі обійми
Дякую за батьківський лікбез, дякую за класний випуск
половина випуску пройшла повз мене, важко слухати. починаючи від "народити п'ять дітей за 10 років" і взагалі ніякого коментара про стан організму жінки після хоча б однієї вагітності та пологів, і закінчуючи фразою "500 євро - фух!" від одного з хлопців про вартість виховання дитини, ніби цією сумою можна відкупитися від інших витрат, включаючи моральні та фізичні.
ебаут ніколи не робив заявки на експертність ведучих, але таке враження що мінімального прогону матеріалу та направлення на адекватність також не відбувається останнім часом. останні випуски, і жіночі, і чоловічі, здаються дуже сирими і знання ведучих про теми що підіймаються здаються дуже примітивними
Абсолютно згодна з Ігорем, дружба це двостороннє поняття а батьки не мають ставитись до дітей як до друзів яким можна виливати душу
Діти, як брати- жесть. Бідні діти!
Згідна з Ігорем, ми не можемо бути цілком на рівних з дітьми, адже все одно батьки несуть відповідальність в першу чергу за дитину, останнє вирішальне слово за батьками, і не завжди ці рішення будуть супер приємними для дитини. Але це не як не відміняє те, що ми чуємо дитину, її потреби, її особливості та будуємо довірливий контакт з нею.
До речі, не можу повірити, що у 2023 треба це казати, але "висунути" - це НЕ адекватний метод контрацепції. Будь ласка, глядачі, не повторюйте вдома🙏
материнського інстинкту не існує. ні в нас, ні в більшості інших тварин. умовно, якщо мавпа, кішка чи собака ніколи не бачила поведінки с дитинчатами в соціумі, народивши вона може і покинути малят і навіть проявляти до них агресію. так само і в людей - материнство - це те, чому навчаєшся в соціумі. доказ тому - більшість дітей в дит будинку мають матерів, які їх покинули. або сім'ї з неблагополучними матерями (алкоголіками, наркоманами), які самі в дитинстві не отримували піклування і так само їх діти ростуть без турботи та уваги. всім хто ще вірить в міф про "материнський інстинкт" раджу прогуглитти більше інфи. Так, є викиди окситоцину при взаємодії з малюком і в жінки, і в чоловіка, але те на скільки ти будеш відповідальною мамою (батьком) залежить не від інстинктів, а від свідомих дій..