Дякую журналістці і психологині за важку , але необхідну розмову. Низький уклін ❤пану Андрію за Захист України і за те, що погодився говорити про свій біль. Я плакала кілька разів... Вічна пам'ять Остапу. Справжні Герої - всі ті чоловіки, яки встали на захист України. Завдяки їм Україна стоїть.
Дякую пану Андрію, що розповів свою історію. Це дуже важлива інформація, як для "простих" людей так і для людей різних професій, яким з такими історіями працювати. Психологиня видно, що спеціаліст з досвідом в цій сфері (та і не тільки в цій), чого не скажеш про журналістку, на початку розмови були недоречні емоційно забарвлені нею (не нейтральні) питання, чи якійсь коментарі від себе (коментуючи стан чи переживання Андрія) чи не витримана пауза, коли Андрію треба був час. Але з середини інтерв'ю і до кінця всі питання були поставлені правильно і доречно. Варто розуміти, що такі розмови наближені до психологічної консультації, а тому мають свої тонкощі. Дякую за інтерв'ю
Давно але здалеку знаю Андрія. Памʼятаю, як він заїхав у Липський особняк на велосипеді, який був подарунком імениннику. Та ще скільки яскравих вчинків і рішень ... тому особливо боляче співчувати тому розпачу, який він відчуває . Знаю давно про втрату ним сина. Не з медіа... я ще не знаю чи знайду мужність послухати ваш випуск... і нічим же не розрадити...
Судячи з ідеї чоловіка про клуб однодумців зі спільною втратою...зрозуміло, що йому самому на сьогодні не вистачає висловитись про це...і потрібні саме ті слухачі, які розуміють без зайвої жалості та цікавості...собака, це скоріш бажання піклуватися...можливо в середині сім'ї він не отримує повного розуміння і шукає доповнення ззовні...
Дякую журналістці і психологині за важку , але необхідну розмову. Низький уклін ❤пану Андрію за Захист України і за те, що погодився говорити про свій біль. Я плакала кілька разів... Вічна пам'ять Остапу. Справжні Герої - всі ті чоловіки, яки встали на захист України. Завдяки їм Україна стоїть.
Дякуємо за підтримку!
Дякую за підняття такої важливої теми
Наскільки глибоке та важке інтерв’ю.
Дякую!
І дякую за службу!
Дякую за цей випуск! Андрію низький уклін за те що виховав героя нашої країни. Остапу вічна памʼять.
Глибоке співчуття герою
Який щирий герой, як важко бачити його біль
Співчуваю всім, хто втратив близьких людей...
Скільки горя принесли нам ці кляті сусіди, просто океан сліз...
💔
Андрію, Оксано, Олено, дякую за цю розмову!
Дякуємо вам за підтримку і перегляд!
Дякую за таку важливу тему розмови і такий тонко підібраний формат ❤️🩹
Дякуємо вам за підтримку!
Дякую пану Андрію, що розповів свою історію. Це дуже важлива інформація, як для "простих" людей так і для людей різних професій, яким з такими історіями працювати.
Психологиня видно, що спеціаліст з досвідом в цій сфері (та і не тільки в цій), чого не скажеш про журналістку, на початку розмови були недоречні емоційно забарвлені нею (не нейтральні) питання, чи якійсь коментарі від себе (коментуючи стан чи переживання Андрія) чи не витримана пауза, коли Андрію треба був час. Але з середини інтерв'ю і до кінця всі питання були поставлені правильно і доречно.
Варто розуміти, що такі розмови наближені до психологічної консультації, а тому мають свої тонкощі. Дякую за інтерв'ю
Давно але здалеку знаю Андрія. Памʼятаю, як він заїхав у Липський особняк на велосипеді, який був подарунком імениннику. Та ще скільки яскравих вчинків і рішень ... тому особливо боляче співчувати тому розпачу, який він відчуває . Знаю давно про втрату ним сина. Не з медіа... я ще не знаю чи знайду мужність послухати ваш випуск... і нічим же не розрадити...
Мої щирі співчуття пану Андрію. Вічна пам'ять сину, вічна пам'ять Герою.
Яке велике серце у цього ЧОЛОВІКА!!!
Вічна памʼять його сину Остапу - Воїну Світла!!!
Судячи з ідеї чоловіка про клуб однодумців зі спільною втратою...зрозуміло, що йому самому на сьогодні не вистачає висловитись про це...і потрібні саме ті слухачі, які розуміють без зайвої жалості та цікавості...собака, це скоріш бажання піклуватися...можливо в середині сім'ї він не отримує повного розуміння і шукає доповнення ззовні...
Дякую...
Неможливо слухати без сліз. Скільки болю...