@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Велетенське дякую за відео! Мала такі ж самі проблеми в спілкуванні зі своєю мамою. Припинила спілкування з нею на 1 рік в студентському віці: тоді в неї улюблена забава була розповідати яке я лайно мені та всім своїм подружкам, та виганяти мене з дому. ...а я одного дня вирішила припинити все це терпіти та прийняла її пропозицію. Потім вона вибачилась, хоча я більше вже не поверталась до неї жити. Другий раз - знов на рік: я відокремила її від свого життя під час своєї вагітності, бо негатив та "розвага" довести мене до сліз реально загрожувала втратою дитини. Потім мене продавила суспільна думка "доброжелателів". Але наші стосунки з нею нажаль не сильно поліпшились. Моя донька щоразу скаржилась, якщо ми з чоловіком лишали її у бабусі. Звісно скарги були не без причин. Залишати дитину звісно ми припинили, але продовжували інколи заїжджати разом....і знов потоки негативу, і знов всі навколо неї винні. Фінальною краплею стало 24 лютого 2022. На той момент вона вже знаходилася по той бік кордону впродовж декількох місяців. Та ось, коли ми в машині їхали з чоловіком та донькою, стаючи свідками, як 2 ворожих літака залетіли в місто попереду та розбомбили завод, пролунав дзвінок. Це була вона. Вона кричала в трубку, що ми всі "х@хли там оборзєли" та так нам і треба... З тієї розмови, а по суті монологу, жодного почуття провини, боргу перед нею (як тією, що дала життя) або будь-яких інших почуттів. Напевно, мені ще треба надо собою працювати стосовно цього досвіду. Але тепер жодний суспільний тиск чи психотерапевт не змінить мого ставлення та мого прекрасного життя, вільного від цієї токсичної людини.
Я дещо доросліша від Вас, але моя мати веде себе агресивно по відношенню і до мене, і до своєї дорослої онучки. В далекому 1999 році, коли у нас з'явилася собака, вона перестала з нами спілкуватися на 3 роки. Хоча ми жили окремо, навіть в різних районах міста... Можу сказати одне: мабуть я інша. І мені завжди байдуже було на думки суспільства. Хоча родичі та подруги мами казали шаблонну фразу: "Це ж мама... Треба якось помиритися" Але коли немає діалогу, то... його немає🙂 З лютого 2022 року, вона раптом почала говорити, що вона *узька, а ми бандерівці😂. Хоча за все своє життя нікуди не виїжджала. Народилася та жила у Дніпрі. Я давно відпустила ситуацію. Це її вибір, її життя. Кожен проживає СВОЄ життя. Якщо їй потрібна буде допомога, ми допоможемо. Ось і всі висновки.
Моя маман теж на росію переїхала жити. Цікаво, як людське лайно, вибачте, само лізе на болотА з України. Моя маман теж мною особо не цікавилась. До 24.02.22 вона мені доказувала що росія ніколи не нападе на Україну, а після - тиждень не дзвонила, я сама подзвонила. І вона сказала, що так вам і треба, бо ви бомбили бомбас. А про гіркіна, вагнєров і інших путінських найманців які туди прийшли на нашу землю- вона нічого не знає
@СветланаСвет-ю3к не хоче знати... І діло не у тому, якого віку людина, а у його обмеженості, вибачте, мислення, способі життя та відношення до близьких
Ого! Ну нічого собі) яка гарна вимова! Якби не бачила відео рос.мовою, то думала б, що ви завжди тільки українською розмовляли!❤ Дуже класно, так приємно слухати! ❤
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Це чудове і корисне відео, дякую вам! Дуже цікавий збіг, подивилася відео і потім говорила по телефону з тіткою. Тітка почала казати як в неї багато сил та енергії, бажань робити і те і те і те і як це відрізняється від минулого життя, типу як все змінилось за кілька років, що могло змінитись навіть не знає. Кілька років тому в неї померла мати-нарцис з якою вона жила разом все життя. Моїй тітці 55 років... Думаю, саме через це вона і почала жити по-справжньому для себе. Звісно, казати я про це не стала, просто пораділа за її енергійність)
тому що та матір забирала з неї всю енергію. Нарциси - вампіри. Я знаю це із власного досвіду. А тепер ваша тітка сповнилась сил і оптимізму, бо зʼявилось бажання і можливість хоч зараз пожити так, я їй хочеться. Бажаю, щоб в неї все вийшло!
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні. А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю. Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки. Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися. А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки! В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
Я не розумію чому в нас так демонізують такі заклади, де інколи краще доглянуть , аніж хтось вдома. Розумію вас, схожа історія Лиш я пробувала перевиховати маму, змінити мислення і погляди Але мами не стало і це тяжка травма для мене Хоча морально і фізично було важко доглядати
@@ИринаСултанова-ь5и , так дуже важливо щоб було порозуміння. Життя непросте, і я ж розумію, що інсульт то таке, що стається зараз досить часто, особливо в старших людей, які перенесли Ковід. Але коли з рідною хворою людиною можна домовитись про догляд і побут, про режим, коли вона дає "жити" решті членів сім'ї, то тоді виникає і додаткова емпатія і хочеться зробити більше. А от коли рік, другий, третій мама мене кликала і вдень і вночі, те подай, се поправ, вода не така, радіостанція не та і т.п. То просто виникає нервовий тік вже в мене, здорової людини. І я помітилв, що я в свої 40 починала жити життям і потребами 72 річної хворої жінки. Тобто вона просто безцеремонно крала мій життєвий простір, сама будучи неспроможна керувала і командувала якимись безглуздими безкінечними порадами. Добре, що я після того як покласти її в хоспіс звернулась сама до гінеколога і ендокринолога і лікарі допомогли мені наладити нормальне функціонування мого ж тіла. А то від хронічного стресу "хвора мама + війна" в мене ще б трохи і почалась би менопауза в 43! Але добре те, що закінчується добре. Я просто написала свій дрсвід, бо може комусь це буде корисно. Меседж - не приносьте своє життя в жертву, шукайте допомогу і відмежовуйтесь від токсичних людей. В кінці кінців це вам вийде дешевше.
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення! І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
А потім вона підросте, пройде сепарацію чи як там ці психологи цей процес називають, і буде нести ахінею як ця жінка, щодо вас. Я думала, що помиляюся, в таких думках, поки не побачила ситуацію з боку серед своїх знайомих, як діти попадаючи в чи то іншу субкультуру чи то інший соціальний простір, знецінюють думку батьків і ти їм якщо не токсичний, то ще якийсь необізнаний. Про «токсичних батьків» це все-таки досить крайні випадки, вони існують але не у всіх
@@ЛесяБойко-с5ш Вы просто НИКОГДА не поймёте, как это, когда мать смотрит сквозь тебя, как буд-то тебя нет и хочет при первой возможности убежать, испариться, исчезнуть и ни за что не отвечать, не за тебя, не за себя.
Я не спілкуюся зі своєю мамою з моїх 18 років. І з двома сестрами також.Живу тільки своє життя.Навчилася цьому не дуже і давно, а мені ось має бути 50 років. Звичайно, мені прийшлось уїхати від рідні дуже далеко, но воно того варте.В родині існували кліше, які мати навісила усім дітяма , ми повинні були жити тільки в їх рамках. Била завжди, жахливо, за малейше. Старшій брат якось зразу втік з родини, в нас з ним була відчутна різниця у віці. А ось сестри так і жили під впливом маньячкі- матері.Я не могла так жити, з дитинства було усвідомлення, що треба з цім щось робити. І тількі я закінчила школу, зразу перший скандал і я пішла з дому! У резинових чоботах, куртці і без зонта.Без речей. І вижила!!! На дуже великій проміжок часу я забула ЗОВСІМ своє дитинство.І десь років з 5 я згадала усе.Повністю.Це було відчуття суцільного жаху, паніки і безпорадності. Тепер я іноді відчуваю у собі цю дівчинку себе, я ії жалію у подумках, підтримую, обіймаю.І захищаю! Сама себе, ви тільки уявіть! Я, доросла жінка, зі свого опиту, захищаю себе маленьку.І стає жити легше, простіше.
@КатеринаВ-ж7е пережила.І переживаю досі, це не можливо відрізати назавжди.З віком, я бачу, Як я відрізняюсь від своїх однолітків, які мали нормальні стосунки з батьками.В мене старість з дитинства.Я цінічна, стара і зовсім не вмію радіти життю.Бо в мене був опит жаху з пелюшок. Мені було тяжко, да і зараз це також є, не впадати у негатив.Стримую себе постійно, якось намагаюсь збивати свої погані думки,замінюю іх добрими.Не злюсь, не агресую, тримаю спокій. Але...Часом так шкода себе, а дитину в собі шкода до сліз.
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Це причина не спілкуватися з батьками ???😢😢 та ви хворі, люди. Дякувати Богу я не маю дітей. Коли читаю такі історії, думаю таки мене Бог милував. Не дай Боже такую доцю.
Теж така мама....ще й проклинала мене, казала, щоб я пила більше ліків ніж вона...і я дійсно пила більше ліків.... Не спілкуюся з нею рік ... І почала жити своє життя 💓. Дякую за відверту розмову, дуже дякую 😚.
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
@@galinakazakevichcarlsson вона давала їй багато порад, намагалась впливати і здається там прозвучала фраза "бути їй психологом"( можу помилятись). Але суть одна;)
По перше підтримую дівчину на 100%. По друге ви на маєте подібний досвід щоб незалежно судити! А по третє, негативний досвід через який пройшла автор відео, дуже сподіваюсь, допоможе в майбутньому в своїй родині не допустити/ повторити, подібного відношення до своїх рідних а також багатьом постраждалим якісно допомогти!!
Ні, донька вважає себе на три голови вище за свою маму.А потрібно доньці бути просто донькою ,яку б професію вона не мала.Бо донька ,вона просто дитина для своїх батьків,а не суддя,чи навіть психолог.Психолог вона для інших і для себе ,особисто.
@@Лена-я5х Психологу самому треба лікування . Війна вона призиває блокувати матір . Сама собі слабоумне і людям віщає . Замість берегти родину і друг друга в такий важкий час!
Пам'ятаю, років 15 тому у моєму житті відбулася подія, яка сильно змінила все моє життя. Мої батьки все життя пропрацювали на заводі, все життя я від них чув що треба знайти роботу, постійну, стабільну, бажано на якомусь держ підприємстві, бо тільки тоді отримаєш гідну пенсію.. Але, не дивлячись на всі ці розмови, я вирішив піти іншим шляхом та став підприємцем. Ніколи не забуду той день, ту радість, збудженість, захват, від того, що зараз почнеться інше життя. І тут я зустрічаю свою маму, радісно розповідаю все це їй і чую від неї у відповідь одне слово: "ПРИДУРОК!" :) На жаль, не можу зараз взагалі не спілкуватися зі своєю мамою, хоч і дуже цього хочу, бо кожна наша розмова це просто винос мозку з купою критики, обливанням бруду взагалі всіх навколо та розмови про те, яка вона бідна та нещасна, як у неї тиск піднімається і 150 інших болячок і грошей не вистачає на все і так далі. Але мамі вже більше 70 років, вона залишилася одна після смерті батька і я думаю, що краще я вже потерплю, ніж кидати її зараз у такому стані, раз у тиждень цілком можна... бо більше мій мозок не витримає.
@@sv2109 вона мама.Вона ж не псує вашого бізнесу ,а ви напевно виросли черствим і не хочете зрозуміти і обняти свою маму😢а якщо не вистачає мамі грошей а ви такий успішний -купіть мамі ліки.я вважаю,що діти дорослі мають жити окремо від батьків,але не підсовувати батькам створені дітками проблеми,бо і таке буває.
Дуже вразила ваша розповідь! Рідко хто говорить правду про відношення зі своїми батьками. Частіше розмірковують, як ваша перша психологиня. Нажаль, я вже не можу провести конфронтацію, бо моїй мамі вже 97 років. І мені доводиться за нею доглядати. Але все життя я навіть боялася думати, що можна робити по іншому. Зі мною теж була така ситуація, яку ви описуєте, і це мене весь час бісило. Але я не могла відкрито про це навіть сказати комусь. Бо це вважалося б непристойною поведінкою дочки. Ось так наші батьки роблять нас хворими невротиками. Дякую за відео і ваше откровення. Воно допоможе багатьом людям переосмислити своє життя.
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою. Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим. Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Це прям про мене. В лічній терапії давно, вже біля 15 років, вигрібаю від спілкування з моїми батьками. І в мене саме така мама , як ви описуєте. Мені вже 46 років і я перестала спілкуватись 1,5 роки тому і теж ожила. І думаю, чого я раніше так не зробила. Але в цій ситуації, як раз вона зі мною порвала. Вона хотіла , щоб я швидко приїхала з дітьми з Західної України, куди ми виїхали з Дніпра, коли була небезпека підриву запорізької АЕС. Я відмовилася, вона перестала спілкуватись. Вона звикла, що ніколи не просить пробачення, ми самі якось будемо налагоджувати стосунки , навіть якщо вона неправа. А я не захотіла їх відновлювати. Мені стало так добре без неї, що я молилась, щоб вона не стала повертати ці стосунки. І я так само відчуваю, що якщо вона піде з життя, я не буду відчувати ніякої втрати . Я так відчуваю доволі давно, коли побачила, що вона зі мною накоїла і скільки кругів аду я пройшла, вигрібая то з неврозу,то з депресії.
А ще додам. Я також само довго не розуміла , що мама саме нарцис , бо думала , що нарциси такі горді, а вона весь час в стані жертви. Після початку своєї терапії, я побачила токсичні стосунки, але тільки нещодавно, по одному роліку зрозуміла, що вона нарцис. Те що ви розповідаєте , дуже схоже про мою маму. Але вона не пише образливі петиції , а все ховає в стан жертви, щоб я почувала провину, що вона така бідна , нещасна та хвора а я така тварюка. Та ще вона так само весь час нила, коли я їй народжу внуків. Перший брак був і мене дуже токсичним, потім довго не хотіла нових стосунків. І за нинішнього чоловіка вийшла заміж вже в 33, в 34 народила першу дитину, а в 40 другу. І як ви думаєте, чи була рада бабуся онукам ? Вони їй тільки для фоток подругам, що в неї є онуки. Помічі ніякої, хоч живе у сусідньому домі. Коли якось посварилась з нею, що вона не допомогає , і вона мені - мол ти народила, то це твоя проблема. Хоча все життя жалілась на свою мати , що вона їй не допомогає з дітьми. І вони так само жили поруч, бабуля не працювала, дітей старшої дочки гледіла, а нас брала неохоче та нечасто. Я сподіваюся, що обірву ці сценарії.
Слава Украине ! Желаем победы Украине ! Я не знаю украинский , я не украинка и не русская! Всем сердцем желаю вам победу и вернуть все свои территории , берегите себя и своих детей и свою землю !
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала. Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
@user-ie6ln1dr8j Це був довгий процес в 15 років, двоє дітей, спроби все налагодити, багато на що закривала очі бо це ж бабусі, пробачала, коли зовсім переходило межі - піднімала питання. Жодних вибачень, жодного жалю, переверненя реальності. Були навіть жахливі випадки коли свекруха спеціально годувала мою дитину молоком і червоною рибою чудово знаючи що йому цього не можна. Привозили до мене ригаючу дитину. І це не раз в не два. Син потім сказав що бабуся це купувала спеціально для нього, вона так казала. Мені дуже шкода що в моїх дітей немає нормальних бабусь. Що вони не знають які чудові можуть бути бабусі які їх люблять. Але ніяких точно краще ніж погані. Ми не можемо ефекти поїхати самі без дітей, бо їх немає з ким залишити. Просто їздимо всі разом. Ми для них намагаємося бути хорошими люблячими і приймаючими батьками. Так краще для дітей. А моєму щастю просто немає меж, що я тепер не вважаю що змушена це терпіти.
Величезне вам дякую, як виявилось, моя бабуся має нарциссизм, обидва її чоловіки не дожили навіть до 55 років, один закінчив життя самогубством а інший спився, в нас так само розмови з нею це вайбер та зідзвон раз на тиждень, постійні спори та все має бути тільки як вона каже і ніколи не раділа за мої успіхи. А коли раділа, то я відчував ніби я їй ще потім буду должен за те як що вона мене похвалила. Це жесть.... Я вам дуже вдячний, хоч і доведеться ще попрацювати над собою та прибрати сміття з голови. ДЯКУЮ!
Ще не подивилася, але відразу коментую: я не спілкуюся з мамою 4,5 роки, і все завдяки вашому відео на Вімео про сепарацію. Ви була перша і єдина людина, яка сказала, що обірвати спілкування не те що реально, а правильно. Женю, ви врятували моє життя. Я згадую минуле, і мороз по спині. В якому ж пеклі я жила і не могла вирватися, бо змалечку мені повторювали, що нема найстрашнішого гріха, ніж кинути мамочку. Мені 35, а жила я справжнє життя лише 4,5 роки. Дякую вам!!! Всім, хто наважується, скажу: спочатку дуже важко. Вас рве на частини від сорому і страху, що тепер всі показуватимуть пальцем і казатимуть, що ви жахлива дитина. Вам хотітиметься подзвонити матері, вибачитися. Особливо в стресових ситуаціях, коли психіка ніби відкатується до дитячого стану: перша реакція - поділитися з мамою. Але з часом нейронні зв’язки відімруть, і настане час, коли ви просто не згадуватиме про матір днями, тижнями і місяцями. І це свобода. Світлий образ мами все ще живе в моїй голові, але це лише рольова модель, яка насправді ніколи не існувала. Вона не має нічого спільного з реальною жінкою, яка пила мою кров.
Дякую що поділились своїм досвідом! Я зараз на самому початку шляху, і дійсно потерпаю від "світлого образу матері" але нагадую собі що це лише уява малює неправдиві картинки. Перестала спілкуватись з матір'ю бо вона алкоголік і доводить себе до могили. Звісно мої спроби допомогти їй не працюють і дійшло до того, що від спілкування з нею в мене сіпаються два ока і інші психосоматичні прояви🙈
Як християнка скажу, насправді ще більший гріх для батьків робити нещасними своїх дітей! Про це ніколи майже не говорять , а лише дають неймовірно важкий тягар дітям. Гріх покинути добру маму, добра не обов'язково ідеальна, але якщо дітям настільки погано з батьками значить батьки погано виконали свою роботу бути добрими батьками.
Невдячна дочка here, не спілкуюся з мамою з 29 років. У розповіді Євгенії впізналося багато чого. І про "в мене через тебе підвищився тиск, ти мене в могилу зведеш, а як не стане мене, будеш плакати". І про "сутностей, що висять над тобою і контролюють твоє життя". І про те, що мама найбільше боялася стати як бабуся, що гризла і знецінювала її аж до дня власної смерті (та сама злоякісна грандіозна нарциска) - саме так і вийшло. Я сподівалася дати мамі шанс і простір для особистих змін, для вибачень і трансформації нашого спілкування. Але цього не сталося. До того ж, у неї і так був увесь час цього світу, щоб побудувати зі мною здорові стосунки, але правда в тому, що її цілком влаштовували нездорові. Згадайте, як батьки-нарциси спілкуються з дітьми на людях - і як за закритими дверима. Вони чудово усвідомлюють, що роблять. І знаєте, ті, хто чекає від них вибачення, розкаяння чи бодай якоїсь переоцінки відносин можуть або отримати це через конфронтацію, або нарешті дізнатися, ким ваші рідні є насправді і що вони про вас думають. Я наприклад дізналася, що моя матір вміє погрожувати, залучати знайомих-знайомих-її-знайомих, аби передавати через них якісь повідомлення, а також нестерпно заздрить тому, що я маю здорові стосунки, а її життя в шлюбі принесло їй здебільшого страждання. А ще те, що я їй не подобаюсь і не цікавлю її як особистість. Її цікавили лише дистанційний контроль над моїм життям, "проживання" якихось яскравих досвідів "у моїх черевиках", і увага від мене - неважливо, у позитивному чи негативному ключі. Рішення припинити спілкування було одним з найкращих у моєму житті. Моя мантра тепер: я не відповідаю за щастя тих, кто народився раніше за мене.
Дякую, що поділилися! Впізнаю свою історію. Мені дзвонили вже всі знайомі, яких вона змогла накрутити, щоб ті вплинули, і я повернулася. Заблокована в усих месенджерах та телефоні. Дзвонить щодня 4,5 роки. І ні, це не я тварь. Вона просто хоче і далі пити мою кров, не може відпустити, бо я «її шматочок, який вона висрала» - цитата
@ Ваша історія мені знайома до глибини душі - я 29 років жила в режимі звітування мамі двічі на день, і якщо не встигала вчасно відправити повідомлення, починалися нав'язливі дзвінки і бідкання, яка я безсовісна і як примушую її нервувати. Знайомим я подякувала за їхні добрі наміри і пояснила, що турбувати мене від її імені більше ніколи не потрібно, окрім випадків медичних або фінансових ЧП. Деяких також заблокувала. Тому вам бажаю сили прийняти, що ваша свобода - це фортеця, яку доведеться обороняти, доки мама жива. Люди, яким ви небайдужі, завжди зрозуміють і підтримають, а решта може думати що завгодно.
Євгеніє, хочу висловити вдячність і сказати що це і наступне відео мають дуже цінні знання, дякую за роботу, і окремий респект Вам як людині за те що можете відкрито розказати про свої травми і особисте. Особливо знаючи що ви скорпіончик - це вищий рівень! ❤️
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу. У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми. Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає. Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі. Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
Євгенія дякую що поділилися своєю історією. В мене був схожий шлях ате типаж мами і її поведінки був дещо інший. Але суть в тому що кожен контакт з нею мене висасував і гойдав на емоційних гойдалках. Двічі я робила паузу в спілкуванні з нею в один рік і після цього ми домовилися зустрітися і поговорити. Але виявилося що зустріч наша мала відбуватися по її сценарію, я мала впасти в ноги, вибачитися і казати яка я не права. На той час мені було вже все одно, я сепарувалася і реально не відчувала в ній потребу. Вона намагалася вивести мене на емоції і знову пройтися по старому сценарію нашої комунікації. Замість емоцій які були в мене колись я була достатньо холодна і стримана, я навіть взяла її сигарету та закурила прямо перед нею показавши що я не дитина і мною тепер не вийде маніпулювати. Я їй сказала, що люблю її і готова спілкуватися адекватно а не так як було раніше. Чесно кажучи я не знала, що це цей прийом і в нього є окрема назва але вона тоді реально попустилася і більше ми з нею не конфліктували. Ми зідзвонюємося раз на місяць і нас не повністю влаштовує. До неї я відношуся як до психічно не здорової людини що зменшує мої очікування до неї. Це був довгий шлях і в кінці була неймовірна нагорода у вигляді сепарації та цілісності
В мене були подібні відносини. Але мама впливала "стражданнями" за мене неправильного, бо я не там живу, не так одружився, ходжу не в ту церкву, маю не правильні погляди, не ходжу на нормальну роботу. Від кожного спілкування в мене виникала апатія і відчуття що мені не дають жити моїм життям. Коли я місяцями не спілкувався з мамою, вона почала відчувати що я її кинув як син. А потім вона почала через років 10 розуміти що має вибір або бути мамою, або її не буде в моєму житті, бо це більша користь для нас обох не спілкуватися. Зараз стосунки на порядок кращі, вона не може прийняти моє життя, але вона відчуває що моє незрозуміле життя має життя, а її життя її менше влаштовує аніж моє мене.
Моя мама теж була авторитарною і била мене за недостатньо (на її погляд) ввічливий тон навіть коли мені було вже 17 років. Давала «підзатильника». Але вона мені в дорослому житті дуже допомагала (і тато також). Я їм за це вдячна. І коли вони потребували моєї допомоги в старості, я все робила. Допомагала. Я ніколи не змогла б від них відвернутися. Це мої рідні люди. А любити себе я ніколи не могла і навіть зараз не розумію що це таке. Але з нерідними людьми я вмію відстоювати свої кордони і роблю це легко. Не поважаєш мене, не рахуєшся зі мною -- я з тобою не спілкуюсь. Це мені просто. Але перед рідними людьми я відчуваю свою відповідальність. Завжди хочу допомогти, ніколи не залишу в біді. По іншому жити не можу і не хочу.
Моя конфронтація обмежилась до того що я написала мамі "йди до сраки" в відповідь на те болото, яким мене знову захотіли облити) не спілкуюсь багато років і з кожним таким роком все щасливіша. Спокійно живу власне життя без насильства і агресії, полюбила себе і людей❤
@lepnina5595 ставилась до них часто насторожено, з підозрою. Вона говорила "а що люди скажуть?" і я автоматично сприймала соціум як вороже середовище. Могла проявляти агресію до слабших, на щастя припинила
@@user-olha9999 я таке ж помітила за собою, варто мені приїхати до мами, перекинутись пару словами з сусідкою і тут же придітає від мами "ти там осторожно з нею, не така вона і добра вже "...А мені яке діло добра чи ні, я весело обмінялась побажаннями гарного дня
То я так розумію, що коли дитині виповнюється 18 років на законодавчому рівні потрібно прописати заборону батькам виказувати будь-яку пораду або своє бачення речей в присутності своїх дітей, бо це може бути розцінено ними, як порушення їхніх особистих кордонів?😊 При цьому до кінця своїх днів вже дорослі діти мають право виказувати свої претензії та образи на поведінку своїх батьків, навіть якщо тим в той час, коли вони неправильно виховували своїх дітей через брак досвіду чи освіти, було значно менше років, ніж цим ображеним дорослим дітям?😏 А ще, як я зрозуміла, батьки завжди повинні бути терплячими, все прощаючими, люблячими беззаперечно й готовими завжди прийти на допомогу своїм дорослим дітям, а от ті мають право в любий час зробити конфронтацію з ними, тобто послати маму до $раки?😏 Яка чудові психотерапевтичні практики, мені подобається!😊 Так і хочеться бути вічною ображеною дитинкою і мати наготові жупел своєї матусі для звинувачення її у всіх своїх проблемах. А ще це ж чудовий привід ніколи не народжувати своїх дітей, бо бумеранг прилетить обов'язково, і в цьому знову ж таки можна звинуватити маму, бо вона відбила бажання їх мати своїм вихованням. До речі у Євгенії є діти? Чомусь мені здається, що ні.😏
Коли твоя мама помре вже нічого не зміниш((( Вона тебе народила у болі і крові вирішила дати тобі життя ціною свого - здоров’я зусиль, жертв! Не кидала тебе коли мала безпомічна не слухалась орала хворіла і т. п. скільки мами наши переносять! Яка велика ціна! і таке твоя мати отримала у результаті що донька не може потерпіти маму з її характером я розумію коли б вона тебе матюкала проклинала клянчила би гроші на випивку в потерпіти мати її розмови про дітей і її бачення? Шо тут такого вислухати з повагою до неї і жити свою життя? Недарма одна перша заповідь у Бога з обітницею така - поважай отця і мати своїх і буде тобі благо від Бога і благословить тебе Господь довгим життям і успіхом! І зауважте що Бог не каже що тільки добрих батьків поважай! А просто батьків! Тому треба зрозуміти що батькі мають право вони заробили це право перед Богом щось таке казати як от твоя мама. І коли Бог бачить що можє вона і щось не зовсім каже що тобі подобається але ти з повагою вислуховуешь і з повагою відповідаешь їй як ти бачить свій шлях! То Бог за цю повагу удвічі тебе благословить! Алє ні, ви покинули мати яку не могли потерпіти 20 хвилин для вас неприємного в неділю???? Називаєте людину через котру прийшли в життя і котра і дала вам змогу їм насолоджуватися досягненнями якими хвалитесь? Називаєте її нарцискою? То ганьба! Як вона себе почуває ці 7 років? Що вона думає? Навіщо я родила її щоб терпіти цей біль ? Вона ж могла аборт зробити? І ніхто б її тоді не кидав не називав так принизливо! Жила б собі і задоволення отримувала від жіття, може якімось успіхів досягла може б вроду і здоров’я б більше б мала коло б на таку дитину не витратила? І я вам кажу, що час швидкоплинний і Бог е! Таке відношення до матері все рівно повернется до вас від Бога! Ви будете жаліти але повернути нічого вже не можна буде! Тому мудра людина та яка безумовно поважай батьків терпе їх коли потрібно потерпіти і віддячує їм чім може! А глупа людина мало того що кидає своїх батьків так ще і злословить їх на очах у багатьох і вчіть такому же! Ваше краще життя це невдячний єгоізм насправді і добром таке не закінчиться тількі якщо Бога нема а Він Е!
Женя, хочу подякувати за вашу відвертість, щирість та сміливість, що не боїтесь так відкриватись перед своїми глядачами. Зараз якраз читаю книгу "Токсичні батьки". Дуже цікава і корисна книжка. Ще раз дякую вам ❤
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
Я вам так вдячна за те, що ви поділилися своїм досвідом. Сподіваюся, наше суспільство стане менше толерувати насильство у будь-якому прояві. А ще, дуже рада за вас! Ваша історія дуже схожа на мою. Десятий рік не спілкуюсь з батьками, нарешті повернула себе собі. Жодного дня не пошкодувала, хоча спершу думала, що це ненадовго.
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю. Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне. Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
дуже корисне відео, зараз якраз намагаюсь сепаруватись від мами. Дивно відчувати себе незалежною від її настроїв а просто спостерігачкою. Ще хочу сказати, що у вас неймовірно гарні вилиці 😍
Женечка, дуже рада за вас . Хай вам щастить у всьому. Я багато дивилася ваших відео, багато в чому допомогли розбиратися. Я набагато старша, і майже все життя намагалася якось подолати те в собі, що мені заважало жити, и зараз розумію, що не дуже це мені вдалось. Скалічене життя- все, що можу сказати. Я простила й відпустила батьків, вони були такими, як були. Зла стільки навкруги. Тому наша задача- дбати про себе, це наша відповідальність. Дбати про фізичне, психічне, емоційне здоровʼя, стійкість й витривалість. Зараз стільки інформації, можна розібратися у своїх проблемах. Раніше такого не було. Бажаю усім всього найкращого, особливо молоді, бути мудрими, розумними, творчими, реалізувати себе у житті, не дивлячись на перепони. Всім нам миру й перемоги.😊
Сумно,що зрозуміти свою цінність і любити себе стало такою довгою боротьбою.Це має бути природнім і як добре,що Ви зрозуміли,що Ваш оптимізм і життєву енергію подавляла близька людина,яка здавалося б мала навпаки давати свою підтримку.
Маю схожу ситуацію, але трішки інакше)) Теж таке вислуховую іноді від тьоті правда не дратує, не виводить. Люди так часто жаліються не для вирішення їх проблем, а просто, щоб їх пожаліли. Щоб сказали Блін, реально, ти така бусінка, як шкода, що тебе таку класну не цінять і не люблять як ти цього потребуєш... Мені приємно раз в пару тижнів вислухати тьотю і подарувати їй краплинку тепла, вона не злиться. Раніше злилась бо я була в образі - Розказуй проблему - вирішимо, а перейшла в образ - розказуй проблему, я вислухаю. Причому, близько я все не сприймаю, можу на фоні слухати і цикати собі в телефоні. Так от, розказую як було далі - після підтримки і правильних слів, дала пару влучних порад, моя думка стала вагоміша в її очах, ну і тепер іноді запитує мене щось цікаве. Безперечно, вона певне з кимсь ще спілкується і обговорює мене, я це не кастрофізую і відношусь з гумором, для мене ця людинка зробила пару хороших речей і спілкуванням з нею я підтримую стосунки з родиною, це непогано. У мене так)
Євгеніє, мені 31, я повністю перестала спілкуватися з токсичною мамою-нарцискою вже років 5 тому повністю. Була в шоці, коли Ви сказали точно слова моєї мами: ти ще до мене приповзеш, ти бісновата і тд. В мене історія ще страшна тим, що моя мама продовжила мене переслідувати після розриву контакту, приходила на роботу до мене, поливала мене брудом, писала кляузи чоловікові на роботу, висліжувала нас і тп.
Я б порадила кожного разу, як вона приходить і робить "каку" при всіх - одразу при всіх облити її водою ( з бутилки чи кружки) . Шокова терапія - як з цуценятами.
вау! оказывается это прям серьёзный "переломный" момент для психики! Спасибо что рассказали свою историю и эту конкретно! Мне есть за что себя похвалить теперь (с этим проблемы). Моя история: мой отец меня бил всё детство, стыдил, приказывал. Летом 2024 году он приехал к нам в гости, ну всё было хорошо. На тот момент я уже пол года была в терапии, как-то не оценивала свои результаты никогда. И вот произошла ситуация как из детства ему что-то не понравилось, он начал кричать при всех, приказывать что-то бабушке, кричать, угрожать что "он и не только сейчас кричать будет" (типа ударит). И знаете что? Я офигела, меня сильно флешбекнуло в детство и я четко и ясно здесь и сейчас увидела что это не нормально, мне стало стыдно при чужих людях, это просто недопустимое поведение в обществе. Меня как ушатом воды облило от осознания. Хах, я стала говорить чтоб он не приказывал бабушке или мне, алё, мы вообще то здесь взрослые люди, и не следует нас воспитывать, на что он орал еще громче, угрожал. Оооой, потом я поехала домой в ахере, и он следом. И короче дома он по старой привычке попытался на меня кинуться чтоб ударить. Эм, я подумала "что, опять испытывать боль?", расстроилась. Собралась за пару секунд , пока он бежал, чтоб дать отпор и понять чем. Его задержал мой муж. Короче я с ним подосвиданькалась. Для меня это просто КРИНЖ ОТБОРНЫЙ. Выкинула все его вещи которые он у меня хранил и сказала чтоб сваливал во свояси. Было еще пару звонков в которых он меня не просил эти вещи чтоб полежали, а такой типа они тут полежат ок? Как-то хитро, я ему сразу сказала что он не с того начинает диалог, он начал говорить как я во всем виновата что я его вывела) а всё! я уже вижу это! я ему напомнила что кидаться на женщину и бить её это не нормально, на что он сказал что этого не было (его конечно остановили, но в детстве его никто не останавливал!). И еще потом звонил и прямо таки ждал что я извинюсь, тягал меня за чувство вины, в каждой В КАЖДОЙ реплике унижал меня типа "да куда тебе понимать, ты же типа тупая, мелкая, не соображаешь" и т.д. И долго выспрашивал что я ему ничего не хочу сказать? я присекала каждую его попытку оскорбления и говорила ему что это ОСКОРБЛЕНИЕ и попытка меня унизить - доставала чертей на свет божий. В итоге его вопросов хочу ли я ему что-то сказать я сказала что мне его жаль, очень. Офигел он знатно, может даже и не понял. Но вот мне бы было обидно в 50 понять что я творю такую херню. А да, мне 27, мне 27 и я "дитё малое, нихрена не понимаю в этой жизни, тупенькая и т.д.". Так что это надо осознать и увидеть, и это другой взрослый человек, который не отвечает за своё поведение. И зачем мне его подачки в моей жизни. Получилось сказать адьёс) короче вау, я молодец) запишу себе в итоги года
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
Євгеніє, дуже важливу тему підняли! Чим більше людей про це говорить, тим менш табуйованою вона стає. З мамою не можна перестати спілкуватися. От тільки чому - ніхто толком аргументувати не може. Все тримається на рівні забобонів по типу «сміття увечері з хати виносити не можна». В мене мама не спілкується з бабусею, а чоловік з його мамою. І з власного досвіду можу сказати, що їм обом це рішення пішло на користь. Так, завжди треба думати про почуття інших, але ніколи не ставити їх на перше місце, коли сам страшенно страждаєш!
Завдяки Вашому каналу, я кілька років тому несвідомо зробила конфронтацію! Ви праві, що життя змінилося кардинально. Оце відчуття що не ти «ніхто, бо ти гімно мале, закрий рот», а ДОРОСЛА людина, на рівні з батьками і маєш право на свою думку і рішення змінило мене як особистість. Я продовжую спілкуватися з мамою, інколи вона дозволяє собі зірватись і знову вилити на мене діжку гівна, але я вже не така вразлива. Я усвідомлюю що відбувається і спокійно їй кажу, що хочу поваги до себе. Вдячна Вам за вашу енергію у вигляді ютубу! Ці всі відео дуже мені допомогли! ❤
Дякую, Женя! Доглядаю зараз лежачу токсичну маму. Дуже важко... Я навіть не усвідомлювала, скільки у мене до неї пригнічених негативних почуттів. А вже пізно робити конфронтацію, припиняти спілкування. Треба десь брати сили, щоб хоч приймати її, вже як немічну людину похилого віку. Я, нажаль, не встигла звільнитися від маминої токсичності і налагодити своє життя. Все треба робити вчасно, бо доглядати за токсичною мамою всеодно прийдеться. Хоч заробити грошей на пансіонат або доглядальницю. На це теж треба енергія і психологічне здоров'я
Щиро співчуваю Вам. Всім нещасним дітям своїх нещасних батьків слід пам,читати, що у них не було того об,єму інформації з психології, який зараз знаходиться у вільному доступі. Можливо, все було б по-іншому - людяно, так, як і має бути у відносинах батьки - діти. Сподіваюсь, що це розуміння допоможе звільнитися від болю і не тримати зла на рідних
Я доглядав онкохвору матір майже два роки до її смерті , навіть до останньої хвилини я був поруч . Власна токсична людина , яка почала вибачатися тільки незадовго до смерті . Всі їй винні, навіть в тому , що вона захворіла на рак . Ми її сини ніхто , щоб нас поважати ! Вона казала , що з нами ніколи не будуть поруч жінки . Якщо вона бачила жінку зі мною поруч , то вона звичайно була не така ! Як каже Женя, вона була вразливим нарцисом і владним тираном !
Скільки ж нас таких, не щасливих, уже дуже дорослих дітей, з старими, не щасливими, токсичними батьками? Моїй мамі 77 років, свекрові - 83, нам з чоловіком обом за 50. Змінити у стосунках з батьками уже практично нічого не можна, (відчуття обов'язку) потребують догляду підтримки. Намагаємося встановити хоч якісь кордони, але часто марно. Дуже боюся, щоб не перетвориться у таку ж маму для свого сина.
Мені стало легше,коли я всьому свому оточенню( в першу чергу мамі) пороздавала психологічні дігнози. І почала дивитися на людей через призму діагнозу ( нарцис, тривожний розлад, тощо). Це звісно краде кровної відчуття спорідненості ,але трохи зберігає залишки самооцінки. Кароч. Дивіться на них як на хворих!
Величезне спасибі за цікавий формат і за те, що поділилися власним досвідом. Я донька нарцисичної матері, прочитала і передивилась уже массу відео про це, зрозуміла чому так відбувалося у моєму дитинстві, що я постраждала від фізичного, але гірше з тим, від психологічного насилля власної "люблячої" мами, і чому зараз живе у мені величезний критик. Але ваше дуже цікаве відео, воно живе, тепле і передає реальність більшості з нас, доньок що мають токсичних матерів. Такий особистий підхід, робить відео дуже практичним і корисним, бо воно не просто переказує книжні знання, а дає саме близькість досвіду. Я теж пройшла через конфронтацію, не спілкувалась 8 років, виносила, народила і виховала здорову дитину. Але все одно страждала від вини і болю. Під впливом порад психотерапевта і бажання спілкуватись з хворим старим батьком, змушена була піти на примирення, попросивши вибачення(за що і сама на знаю, що мати образила, виїхала, вигнала з дому, кляла) і встановивши нові кордони у спілкуванні. Легше особливо не стало, відчула це на своєму здоров'ї, але спілкування відбувається все як між дорослими. Мама так і не вибачилась. Дзвонити повинна лише я одна, вона не дзвонить. Відсутня емпатія, підтримка і прийняття мого вибору. Всі навколо погані,я теж. Якщо намагаюсь поділитися якимись досягненнями моїми або дитини, це знецінюється моментально. З татом було абсолютно не так. На старість ми стали ближчі,і перед смертю мені навпаки хотілось його бачити і насолодитись нашим спілкуванням. Тато помер, і бажання їздити до мами зникло. Вона живе своїм життям, у якому місця турботи про нас немає. Тому я відпустила і звільнила себе від обов'язку підтримувати обов'язкові тісні контакти.
Це точнісінько моя історія. Дякую, Женю, що ви поділилися. І найгірше - це ось такі терапевтки, які кажуть, як і вам казали: «маму треба любити і пробачати». І я теж в свій час слухала таку терапевтку і я дуже від цього страждала.
@oksanamamenko7116 ну, то може тоді зупинитись на тому, що все індивідуально? І не таке вже й 'велике зло' та ваша перша тепапевтка? Адже після її порад, комусь могло полегшати і він теж гармонію віднайшов?
Євгеніє, дякую Вам за те, що піднімаєте тему токсичних батьків, а також за відвертість. ❤ Про це треба говорити, тому що багато людей не розуміють, що таке ставлення батьків до них НЕ є нормою. Людина в першу чергу має бути вільною, щасливою і жити в гармонії із собою і зовнішнім світом.
Дякую за відео і відвертість, у мене теж була така ситуація в 32 роки, ми не спілкувались з мамою але потім я почала їй показувати свої кордони і що у кожного вони є, головне і в неї також. Висловлювала свої думки. Після цього перестала мене повчати, навпаки зараз навіть просить поради. Але це такий цінний досвід. Чекаю на нові відео.❤❤❤
Величезне дякую вам за щиру доповідь❤ Слухаючи вас я усвідомила остаточно, що моя мама теж нарцис. Я до сих пір відчуваю тривогу і страх, коли згадую її. Я не спілкуюсь зі своєю мамою вже три роки. Бувають моменти, коли відчуваю почуття провини, за те що так вийшло. Я завжди була їй щось винна , як вона казала, тому що вона мене народила. Але в моєму житті настав момент, коли моєї енергії і сил стало настільки мало, що я відчула, що або я припиню спілкування, або я просто злягу в прямому смислі. Сил на скандали, пояснення і постійних відстояння своїх кордонів вже не було. Мені дуже жаль насправді, що так вийшло, але завдяки цьому я зберегла свою нервову систему і живу як хочу я 🙏🏻 Бажаю вам всього найкращого!
Підтримую вас і обіймаю! В мене було те саме відчуття тривоги, страх і нервовий тік коли я їхала до мами або спілкувалась. І дійшла до того, що або я і моє здоров'я, або з мене будуть пити кров до мого кінця..
Дякую, що ділитесь своїм досвідом. Ви неперевершена, чудова та самодостатня дівчина. Бережіть себе, а мати нехай проживає своє життя та отримує свої уроки від Всесвіту. Це її вибір
Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли. По пару годин в день. Ні про що. Якщо не відповідаю, мені дзвонять тупо нонстоп, навіть коли я на роботі, за кермом і ТД. Перша година розмови - як вона, бідненька, не могла до мене додзвонитися. Друга - її плітки про всіх і спогади про всіх померлих. Мої слова там були зайві. Просто в неї накопичилося.
Спогади про померлих мене теж добивають. Той в селі помер, інший помер. А я не хочу обговорювати померлих далеких родичів, чи сусідів по вулиці в селі у померлоі бабусі, яких я не знаю 😬 Я хочу жити, і так купа проблем щодня у реальному житті , а тут ще ці регулярні нотки смутку та депресії. Хоча мама в мене класна, пощастило. ❤ Просто любить про сумне поговорити іноді )
Оце "Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли" виглядає трохи зверхньо та знецінююче. Ну давайте я зараз напишу "Раз в день? Пфф. Мене раз у годину". Звісно, всім нам хочется прокоментувати, але давайте намагатися уникати токсичності. Щоб мій коммент був кориснішим, рекомендую всім скетч Monty Python Four Yorkshiremen, якраз про змагання у рівні труднощів.
@@AntThinkerмене жерли двічі на день, і уявити, що в принципі можливий ТИЖДЕНЬ спокою - неможливо. Недосяжно. Це те саме, що рік або тисяча років - мозок відмовляється уявляти. Тому, мабуть, авторка коментаря вжила такий оборот. Навряд чи це було знеціненням.
Мене жерли двічі, іноді тричі на день. Якщо не подзвонила вранці, то ввечері чекала сцена про те, що мать забули, кинули напризволяще. Намагалася відстояти свої кордони і сказала, що дзвонитиму через день. Сцени посилилися. Один раз була ситуація, коли чоловік попав в ДТП та зламав руку, і ми до того ж поїхали в інше місто по справах, де нас надурили. Я була просто спустошена. І тут дзвоне мама, якій все це неможна було розповісти, бо знову буде сцена. І загробним голосом каже «тобі все одно, на тому світі я чи на цьому?». Виявилося, що я пропустила день і забула подзвонити. Наступний раз, коли не взяла слухавку, вона дзвонила моїм друзям і питала, чи я жива. Тому Женін тиждень мені теж здається казкою. Це не знецінення, це просто усвідомлення постфактум, в якому пеклі я жила. Ти мусиш порівняти себе з кимось, щоб зрозуміти, що ти не невдячна тварюка, а над тобою дійсно знущалися.
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь! Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами. Дякую ще раз ❤
Дякую, що поділилася своєю історією ! Зі своєю нарцисичною мамою спілкуюсь по телефону і бачимося вкрай рідко. Так вона мене більше цінує ніж коли я поруч. Винен звісно кончений нелюдиноцентричний совок, який постійно «ламав», а не розвивав особистості.
Гарна розумна молода жінка,яка виглядає освіченою і красивою.При всій сумі негативного впливу на Вас мами,яке викликало море проблем і комплексів,я бачу і позитивні моменти(раджу і вам бачити).Мама змушувала добре вчитися.А це приводить до фінансової незалежності і самореалізації.Всі релігії світу і філософські вчення радять поважати батьків і бути хоч за щось вдячним. Мама токсична,з нею не потрібно вступати в суперечки.Порадьте мамі почитати книжку про токсичних батьків.Якщо мамі було б тяжко(хвороба,поважний вік 80-90 років) все таки не варто бути дуже принциповою і отримаєте океан енергії.А до мами відноситися як до малої дитини,або психічно хворої. Ваш контент цікавий,бажаю успіху вашому каналу. Мені 62 роки, 2 дітей,5 онуків.Люблю всіх і вони мене.Боюся здорової і нездорової агресії.
Добре вчитися фінансова незалежність😂 😂де видають візу в вашу країну рожевих поні? 😂 Всі мої однокласники одногоупники трієчнико-даієчники, яких просто любили батьки без завищених вимог живуть у власних житлах , їздять у власних авто, і катаються на курорти. Я відмінниця золота медалістка, червоно-дипломниця, кандидат наук , що за все життя не мала права на помилку( бо ж то спозорить маму-вчительку) ,аж в 37 виїхала з коридорного гуртожитку на..... Найману квартиру, і живу в борг. Тому досить цих дурниць про заоежність матеріального від освіти, не в цій державі, і не при батьках нарцисах, де дитина хооша лише на похвалитися, а вдома завжди - найгірша і недостатня.
@@Харитя-т3ъ я також відмінниця, червонодипломниця, до якої були вимоги в батьків. Так вони вимагали від мене, так, я також ніби не мала права на помилку. Та я якось глянула на своє життя, і перестала когось звинувачувати. Бо я доросла, і взяла відповідальність за своє життя, нікого не засуджую. Дивлюсь на своїх знайомих, які як і Ви звинувачують своїх батьків, і розумію, що вони все ще попри вік в 45 років знаходяться в дитячій позиції. І дякую тому психологу, колись мені два пораду щоб я стала дорослою і налагодила відносини з батьками. Зараз я можу мамі розповісти все-все, і дуже шкодую за ті роки, коли як і автор цього відео я вступала з мамою в конфронтацію
Читала "toxic parents", як і "похороните меня под плинтусом" - важке чтиво. На жаль, маю схожий кейс з мамою, втім, жорстокіший. Але, на відміну від Вашого досвіду, намагалась не заганятись "антропоцентризмом", а тверезо проаналізувати фактори впливу- травматизації своєї мами і в мене, сподіваюсь, вийшло. З тих пір я розумію, співчуваю і часто не відчуваю роздратування. Треба, певно, молитися. Проходити свій життєвий досвід. Це допомагає. Тепер мені навіть нерідко стає смішно як "втручання" в мої особисті кордони не приносять "необхідного ефекту". Особливо, коли використовуєш гумор, аби трансформувати "мамині загрози" або мовчання-слухання, щоб людина виговорилася. З психотерапії винесла для себе, що неважливо як хтось по відношенню до тебе, а важливо як ти реагуєш. Тож: Піти від спілкування - теж здорова реакція! Як і посміхатися у відповідь, не сприймаючи серйозно "накиди" і "випади", будучи глибоко вдячною! Більш схильна до ціннісного розуміння постатей батьків, що: Фігура мами допомагає любити, ладнати з людьми, будувати стосунки. Фігура тата відкриває можливості до кар'єрного розвитку і фінансових досягнень! Думаю, ми завжди будемо вдячні своїм батькам за життя, якщо ми свідомо хочемо "не переносити" всі свої травми дитинства на своє доросле "материнство" або "батьківство. Лише в цьому випадку можна закрити гештальт.
Це відео мені попалось в самий потрібний момент 🥲. Місяць не спілкуюсь з мамою і всім навколо так мене шкода, як би я не розповідала що це для мене перемога і велике свято . Після перегляду стало так приємно знати що є люди які переживають те саме і які розуміють що це таке 🫶
Люба Євгеніє, з Вашою допомогою (дивилася тоді постійно Ваші відео 😁) років п'ять тому я пережила новий для себе стан свободи, коли в мою голову прийшла думка "А що, якщо моїх родичів просто немає?" (не те, що вони померли, а що їх просто не існує, і, може, ніколи і не існувало) --- у відповідь розпрямилася спина, розкрилася грудина, з'явилося відчуття легкості, спокійного радісного інтересу до життя, і що переді мною в світі є так багато цікавого і воно доступне мені. Я і зараз таку реакцію маю, вона не слабшає. Це поставило переді мною питання: "що мені з цим робити?" і я ще досі з цим до кінця не розібралася (ще є, схоже, наді мною "авторитет"✅). Бо я хочу жити з цим новим світо- і себесприйняттям, але поки не виплуталася зі своїх відносин з родичами. Тільки но перестала з ними всіма спілкуватися десь більше року тому, але, мабуть, без реальної конфронтації. Може її мені саме і бракує. Дякую Вам, за увагу, і за Ваш труд, і за це відео. Буду далі розбиратися 🙏❤🌷
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Женя, дякую вам за це відео. В мене така історія з рідною сестрою. В нас завжди були складні стосунки, вони мене виснажували і ті радісні моменти , які і були швидко невелювалися образами , звинуваченнями чи ігнором з її боку… І ось , після того, як вона заборонила розмовляти українською в її домі (бо я перейшла під час війни на українську у побуті) я з нею більше не спілкуюся. Навколо мені теж кажуть, ну це ж сестра, твоя родина… А я така щаслива Нещодавно у ві сні я послала її на якусь її чергову недоречну претензію. І мені стала дуже гарно, бо зробила я це дуже спокійно і твердо! Нещодавно вона написала привітання з Днем народження . А я не захотіла навіть відповідати Мені набридло, що вона неадекватно поводить себе , а потім робить вигляд начебто нічого не трапилося і , звісно, не вибачається. То я ще два роки писала їй привітання на день народження, а після того сну вирішила, що можу бути собою і не змушувати себе бути ввічливою
Я тотально відмовилась від визнання ідолів для себе. Бо ніхто не зможе бути досконалим. Однак, саме ви та ваші історії є для мене найкращим прикладом в житті і найбільш наближені до мого вчасного ідеалу наслідування. Дякую за якісні уроки
Дякую вам за тему. Не спілкуюся з обома батьками вже 3 роки і почуваюся себе прекрасно. Бо психологічне насилля не давало жити. Дуже вас розумію і підтримую.
Діти чудові, але про скількох зламаних дітей і дорослих ви не почуєте, тому що десь їм не вистачило сил чи інакше склались певні обставини і вони не стали такими ж чудовими або стали чудовиськами (бабуся Євгенії така ж як її мама, то звідки ви думаєте таку модель поведінки взяла її мама?). Я Дуже щаслива за Євгенію, що вона одна з тих хто змогла, це величезна її внутрішня робота.
особлива подяка за згадку Сема Вакніна ! в мене така сама мама і я нещодавно пройшла цю конфронтацію і теж стала злоровою. А ще що мені допомогло це встати і піти в готель на пару днів будучи в гостях в батьків. І я тільки я це зробила мій організм відчув що я вже не дитина і в будь який момент можу піти якщо батьки себе будуть погано вести. Це клас! 😇
Давно дивлюся ваші відео! Дуже цікаво, повчально, та просто приємно на вас дивитись! Я раніше не знав, що ви українка і так гарно розмовляєте українською, бо дивився ваши відео на російській) Бажаю успіху! Дякую вам за вашу творчість!
Для мене теж найщасливішим роком став той який(останній) я не спілкуюсь з мамою. Я почала співати. Зараз вивчаю музичну грамоту і це так цікаво, просто виносить мене з реальності і дає спокій. Я зрозуміла що мій сенс життя займатися тим, що відокремлює мене від світу і захоплює, я ніби пірнаю у кращий світ і мені там відпочинок і кайф. Ще, я пройшла стільки психотерапевтичних моментів і опрацювала багато чого. Зараз, незважаючи на труднощі, я почуваюся щасливою, людиною гідною взагалі бути такою як є і жити. Я прийняла себе як жінку і як особистість. Це прекрасно, життя може бути прекрасним.
❤музика-це супер! Ви-молодчинка.І психотерапія рятує нас (тих,хто розуміє її суть ),бо нарцисам (в більшості випадків, з моїх спостережень) непотрібні психологи, бо вони не "психи"😂😅😊
От би і мені виглядати в 37 як Ви зараз ❤ Пам'ятаю Вас ще з російськомовного каналу) дякую за україномовний контент ❤
Це що так багато, 37???
@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Мабуть, тут штучний інтелект попрацював.
@@area_of_interest з приводу?
Таке молоде, скажемо дитяче обличчя, підтведжує дитячу травму. Ця травма ще докінця не пророблена, коли травма відійде, обличчя стане дорослим.
Окремий лайк за песика😊.
Дякую за розкриття дуже важливих питань. Я мама та бабуся і вважаю, що дорослі діти ПОВИННІ жити своє життя!
Велетенське дякую за відео! Мала такі ж самі проблеми в спілкуванні зі своєю мамою. Припинила спілкування з нею на 1 рік в студентському віці: тоді в неї улюблена забава була розповідати яке я лайно мені та всім своїм подружкам, та виганяти мене з дому. ...а я одного дня вирішила припинити все це терпіти та прийняла її пропозицію. Потім вона вибачилась, хоча я більше вже не поверталась до неї жити. Другий раз - знов на рік: я відокремила її від свого життя під час своєї вагітності, бо негатив та "розвага" довести мене до сліз реально загрожувала втратою дитини. Потім мене продавила суспільна думка "доброжелателів". Але наші стосунки з нею нажаль не сильно поліпшились. Моя донька щоразу скаржилась, якщо ми з чоловіком лишали її у бабусі. Звісно скарги були не без причин. Залишати дитину звісно ми припинили, але продовжували інколи заїжджати разом....і знов потоки негативу, і знов всі навколо неї винні. Фінальною краплею стало 24 лютого 2022. На той момент вона вже знаходилася по той бік кордону впродовж декількох місяців. Та ось, коли ми в машині їхали з чоловіком та донькою, стаючи свідками, як 2 ворожих літака залетіли в місто попереду та розбомбили завод, пролунав дзвінок. Це була вона. Вона кричала в трубку, що ми всі "х@хли там оборзєли" та так нам і треба... З тієї розмови, а по суті монологу, жодного почуття провини, боргу перед нею (як тією, що дала життя) або будь-яких інших почуттів. Напевно, мені ще треба надо собою працювати стосовно цього досвіду. Але тепер жодний суспільний тиск чи психотерапевт не змінить мого ставлення та мого прекрасного життя, вільного від цієї токсичної людини.
Жах
Ви молодець.
Я дещо доросліша від Вас, але моя мати веде себе агресивно по відношенню і до мене, і до своєї дорослої онучки. В далекому 1999 році, коли у нас з'явилася собака, вона перестала з нами спілкуватися на 3 роки. Хоча ми жили окремо, навіть в різних районах міста... Можу сказати одне: мабуть я інша. І мені завжди байдуже було на думки суспільства. Хоча родичі та подруги мами казали шаблонну фразу: "Це ж мама... Треба якось помиритися" Але коли немає діалогу, то... його немає🙂
З лютого 2022 року, вона раптом почала говорити, що вона *узька, а ми бандерівці😂. Хоча за все своє життя нікуди не виїжджала. Народилася та жила у Дніпрі. Я давно відпустила ситуацію. Це її вибір, її життя. Кожен проживає СВОЄ життя. Якщо їй потрібна буде допомога, ми допоможемо. Ось і всі висновки.
Моя маман теж на росію переїхала жити. Цікаво, як людське лайно, вибачте, само лізе на болотА з України.
Моя маман теж мною особо не цікавилась.
До 24.02.22 вона мені доказувала що росія ніколи не нападе на Україну, а після - тиждень не дзвонила, я сама подзвонила. І вона сказала, що так вам і треба, бо ви бомбили бомбас. А про гіркіна, вагнєров і інших путінських найманців які туди прийшли на нашу землю- вона нічого не знає
@СветланаСвет-ю3к не хоче знати... І діло не у тому, якого віку людина, а у його обмеженості, вибачте, мислення, способі життя та відношення до близьких
До таке бомбас?@@СветланаСвет-ю3к
Ваша українська бомбезна
@@DianaSlava і навіть ще трошки краща)
Шок контент для мене. Стрілецька - українка.
Стрiлецька - манкурт!
@@user-np6nn8si8m2 вона ж народился в росії і прожила перші 20+ років там
Особливо - шокання
Твоя біль це іхне щастя- нарцисичний розлад особистості
ТВІЙ біль, а не твоя
@@qwerty-q1r здебільшого біль добувається методом прискіпування до дрібниць
Ви приймали екзамен у мого чоловіка в МІГП) він мене підсадив на вас)😁 завжди згадує вас з найкращими емоціями)
Що таке МІГП?
@@olenas7209 Міжнародний інститут глибинної психології
Ви неймовірно мила жінка, отримав грандіозне задоволення від відео! Всього Вам найкращого у Вашій мандрівці!
Погоджуюсь
Віпера
Меня мамаша ,она давно в РФ живёт,отправляла на СВО на заработки мол ей нужны деньги
Ого! Ну нічого собі) яка гарна вимова! Якби не бачила відео рос.мовою, то думала б, що ви завжди тільки українською розмовляли!❤ Дуже класно, так приємно слухати! ❤
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Це чудове і корисне відео, дякую вам!
Дуже цікавий збіг, подивилася відео і потім говорила по телефону з тіткою. Тітка почала казати як в неї багато сил та енергії, бажань робити і те і те і те і як це відрізняється від минулого життя, типу як все змінилось за кілька років, що могло змінитись навіть не знає.
Кілька років тому в неї померла мати-нарцис з якою вона жила разом все життя. Моїй тітці 55 років... Думаю, саме через це вона і почала жити по-справжньому для себе. Звісно, казати я про це не стала, просто пораділа за її енергійність)
тому що та матір забирала з неї всю енергію. Нарциси - вампіри. Я знаю це із власного досвіду. А тепер ваша тітка сповнилась сил і оптимізму, бо зʼявилось бажання і можливість хоч зараз пожити так, я їй хочеться. Бажаю, щоб в неї все вийшло!
Ось судити про інших - це вже плітки.
@@ТатьянаШупик-к7я А що ти зараз робиш?
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні.
А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю.
Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки.
Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися.
А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки!
В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
Ви врятували себе і дітей від знущань.
Треба мати мужність, щоб обрати себе і своїх дітей❤
Люди разные бывают; есть такие ; которые достают; есть спокойные- лежат себе; всем довольные
Я не розумію чому в нас так демонізують такі заклади, де інколи краще доглянуть , аніж хтось вдома.
Розумію вас, схожа історія
Лиш я пробувала перевиховати маму, змінити мислення і погляди
Але мами не стало і це тяжка травма для мене
Хоча морально і фізично було важко доглядати
@@ИринаСултанова-ь5и , так дуже важливо щоб було порозуміння. Життя непросте, і я ж розумію, що інсульт то таке, що стається зараз досить часто, особливо в старших людей, які перенесли Ковід. Але коли з рідною хворою людиною можна домовитись про догляд і побут, про режим, коли вона дає "жити" решті членів сім'ї, то тоді виникає і додаткова емпатія і хочеться зробити більше. А от коли рік, другий, третій мама мене кликала і вдень і вночі, те подай, се поправ, вода не така, радіостанція не та і т.п. То просто виникає нервовий тік вже в мене, здорової людини. І я помітилв, що я в свої 40 починала жити життям і потребами 72 річної хворої жінки. Тобто вона просто безцеремонно крала мій життєвий простір, сама будучи неспроможна керувала і командувала якимись безглуздими безкінечними порадами. Добре, що я після того як покласти її в хоспіс звернулась сама до гінеколога і ендокринолога і лікарі допомогли мені наладити нормальне функціонування мого ж тіла. А то від хронічного стресу "хвора мама + війна" в мене ще б трохи і почалась би менопауза в 43!
Але добре те, що закінчується добре. Я просто написала свій дрсвід, бо може комусь це буде корисно. Меседж - не приносьте своє життя в жертву, шукайте допомогу і відмежовуйтесь від токсичних людей. В кінці кінців це вам вийде дешевше.
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення!
І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
А потім вона підросте, пройде сепарацію чи як там ці психологи цей процес називають, і буде нести ахінею як ця жінка, щодо вас. Я думала, що помиляюся, в таких думках, поки не побачила ситуацію з боку серед своїх знайомих, як діти попадаючи в чи то іншу субкультуру чи то інший соціальний простір, знецінюють думку батьків і ти їм якщо не токсичний, то ще якийсь необізнаний. Про «токсичних батьків» це все-таки досить крайні випадки, вони існують але не у всіх
@@ЛесяБойко-с5шДумаете що ви маєте право передбачати долю іншої людини? Вам не соромно? Займіться собою!
@ але я кажу конкретно за випадок Жені, її історія. І як на мене це конкретний приклад токсичної матері. Тому тут все по факту.
@@ЛесяБойко-с5ш Вы просто НИКОГДА не поймёте, как это, когда мать смотрит сквозь тебя, как буд-то тебя нет и хочет при первой возможности убежать, испариться, исчезнуть и ни за что не отвечать, не за тебя, не за себя.
@@АнастасіяСтепанова-г4о згідна з вашим коментарем
Я не спілкуюся зі своєю мамою з моїх 18 років. І з двома сестрами також.Живу тільки своє життя.Навчилася цьому не дуже і давно, а мені ось має бути 50 років. Звичайно, мені прийшлось уїхати від рідні дуже далеко, но воно того варте.В родині існували кліше, які мати навісила усім дітяма , ми повинні були жити тільки в їх рамках. Била завжди, жахливо, за малейше. Старшій брат якось зразу втік з родини, в нас з ним була відчутна різниця у віці. А ось сестри так і жили під впливом маньячкі- матері.Я не могла так жити, з дитинства було усвідомлення, що треба з цім щось робити. І тількі я закінчила школу, зразу перший скандал і я пішла з дому! У резинових чоботах, куртці і без зонта.Без речей. І вижила!!! На дуже великій проміжок часу я забула ЗОВСІМ своє дитинство.І десь років з 5 я згадала усе.Повністю.Це було відчуття суцільного жаху, паніки і безпорадності. Тепер я іноді відчуваю у собі цю дівчинку себе, я ії жалію у подумках, підтримую, обіймаю.І захищаю! Сама себе, ви тільки уявіть! Я, доросла жінка, зі свого опиту, захищаю себе маленьку.І стає жити легше, простіше.
Мені дуже шкода, що ви мали таке дитинство, але я дуже радію за Вас, що вам стало краще і ви змогли все пережити❤
@КатеринаВ-ж7е пережила.І переживаю досі, це не можливо відрізати назавжди.З віком, я бачу, Як я відрізняюсь від своїх однолітків, які мали нормальні стосунки з батьками.В мене старість з дитинства.Я цінічна, стара і зовсім не вмію радіти життю.Бо в мене був опит жаху з пелюшок. Мені було тяжко, да і зараз це також є, не впадати у негатив.Стримую себе постійно, якось намагаюсь збивати свої погані думки,замінюю іх добрими.Не злюсь, не агресую, тримаю спокій. Але...Часом так шкода себе, а дитину в собі шкода до сліз.
@ дуже шкода, що витаке пережили. Нажаль житья часто не справедливе і болюче. Маю надію ви зможете справитись з усіма труднощами🤍
Мені дуже шуода вас. Цю дитячу травму треба пропрацювати, що вона нарешті вас відпустила і ви стали по справжнбому щасливою людиною.
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Ви молодець, все зробили правильно
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Це причина не спілкуватися з батьками ???😢😢 та ви хворі, люди. Дякувати Богу я не маю дітей. Коли читаю такі історії, думаю таки мене Бог милував. Не дай Боже такую доцю.
@@ОксанаЗаика-м3ьІноді буває остання крапля. Люди не завжди можуть розкрити все . Не робіть швидких висновків.
Теж така мама....ще й проклинала мене, казала, щоб я пила більше ліків ніж вона...і я дійсно пила більше ліків.... Не спілкуюся з нею рік ... І почала жити своє життя 💓. Дякую за відверту розмову, дуже дякую 😚.
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
Справа в іншому. вона не була психологом своєї мами, вона була психологом для себе.
@@galinakazakevichcarlsson вона давала їй багато порад, намагалась впливати і здається там прозвучала фраза "бути їй психологом"( можу помилятись). Але суть одна;)
По перше підтримую дівчину на 100%. По друге ви на маєте подібний досвід щоб незалежно судити! А по третє, негативний досвід через який пройшла автор відео, дуже сподіваюсь, допоможе в майбутньому в своїй родині не допустити/ повторити, подібного відношення до своїх рідних а також багатьом постраждалим якісно допомогти!!
Ні, донька вважає себе на три голови вище за свою маму.А потрібно доньці бути просто донькою ,яку б професію вона не мала.Бо донька ,вона просто дитина для своїх батьків,а не суддя,чи навіть психолог.Психолог вона для інших і для себе ,особисто.
@@Лена-я5х Психологу самому треба лікування . Війна вона призиває блокувати матір . Сама собі слабоумне і людям віщає . Замість берегти родину і друг друга в такий важкий час!
Пам'ятаю, років 15 тому у моєму житті відбулася подія, яка сильно змінила все моє життя. Мої батьки все життя пропрацювали на заводі, все життя я від них чув що треба знайти роботу, постійну, стабільну, бажано на якомусь держ підприємстві, бо тільки тоді отримаєш гідну пенсію.. Але, не дивлячись на всі ці розмови, я вирішив піти іншим шляхом та став підприємцем. Ніколи не забуду той день, ту радість, збудженість, захват, від того, що зараз почнеться інше життя. І тут я зустрічаю свою маму, радісно розповідаю все це їй і чую від неї у відповідь одне слово: "ПРИДУРОК!" :)
На жаль, не можу зараз взагалі не спілкуватися зі своєю мамою, хоч і дуже цього хочу, бо кожна наша розмова це просто винос мозку з купою критики, обливанням бруду взагалі всіх навколо та розмови про те, яка вона бідна та нещасна, як у неї тиск піднімається і 150 інших болячок і грошей не вистачає на все і так далі. Але мамі вже більше 70 років, вона залишилася одна після смерті батька і я думаю, що краще я вже потерплю, ніж кидати її зараз у такому стані, раз у тиждень цілком можна... бо більше мій мозок не витримає.
Співчуваю Вам❤ Нажаль так було у багатьох з нас, хто дивиться це відео
пусть ии ее выслушивает 😊
@@sv2109 вона мама.Вона ж не псує вашого бізнесу ,а ви напевно виросли черствим і не хочете зрозуміти і обняти свою маму😢а якщо не вистачає мамі грошей а ви такий успішний -купіть мамі ліки.я вважаю,що діти дорослі мають жити окремо від батьків,але не підсовувати батькам створені дітками проблеми,бо і таке буває.
Одягнула хрестик! Релігія - зло!!!
Оце дійсно щастя - стабільна робота заради стабільно мізерної пенсії.
щиро дякую за вашу енергію і корисний матеріал так душевнєнько
Дуже вразила ваша розповідь! Рідко хто говорить правду про відношення зі своїми батьками. Частіше розмірковують, як ваша перша психологиня. Нажаль, я вже не можу провести конфронтацію, бо моїй мамі вже 97 років. І мені доводиться за нею доглядати. Але все життя я навіть боялася думати, що можна робити по іншому. Зі мною теж була така ситуація, яку ви описуєте, і це мене весь час бісило. Але я не могла відкрито про це навіть сказати комусь. Бо це вважалося б непристойною поведінкою дочки.
Ось так наші батьки роблять нас хворими невротиками. Дякую за відео і ваше откровення. Воно допоможе багатьом людям переосмислити своє життя.
Я вражена Вашою смливістю і відвертістю, Євгенія! Дякую за те, що ділитесь таким досвідом!
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою.
Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим.
Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Дякую Всесвіту за свою мамочку. Вона найкраща.
А чому ви тут
@@FedorMatrosov69тому, що не у всіх людей мами деспоти! Просто порадійте за людину..
@@FedorMatrosov69 Тому що є люди , які цікавляться інформацією не виключно зі своїх проблем . Бувають і такі , що вивчають світ і інших людей .
@@FedorMatrosov69я теж слухала, щоб самій не бути гидкою мамашою для своїх дітей. А моя мама супер
Повезло.
Впізнав свій стан про який ви розповіли ,та відносини з матірʼю. Дякую вам за те що ділитесь, і за те що ви робите❤
Це прям про мене. В лічній терапії давно, вже біля 15 років, вигрібаю від спілкування з моїми батьками. І в мене саме така мама , як ви описуєте. Мені вже 46 років і я перестала спілкуватись 1,5 роки тому і теж ожила. І думаю, чого я раніше так не зробила. Але в цій ситуації, як раз вона зі мною порвала. Вона хотіла , щоб я швидко приїхала з дітьми з Західної України, куди ми виїхали з Дніпра, коли була небезпека підриву запорізької АЕС. Я відмовилася, вона перестала спілкуватись. Вона звикла, що ніколи не просить пробачення, ми самі якось будемо налагоджувати стосунки , навіть якщо вона неправа. А я не захотіла їх відновлювати. Мені стало так добре без неї, що я молилась, щоб вона не стала повертати ці стосунки. І я так само відчуваю, що якщо вона піде з життя, я не буду відчувати ніякої втрати . Я так відчуваю доволі давно, коли побачила, що вона зі мною накоїла і скільки кругів аду я пройшла, вигрібая то з неврозу,то з депресії.
А ще додам. Я також само довго не розуміла , що мама саме нарцис , бо думала , що нарциси такі горді, а вона весь час в стані жертви. Після початку своєї терапії, я побачила токсичні стосунки, але тільки нещодавно, по одному роліку зрозуміла, що вона нарцис. Те що ви розповідаєте , дуже схоже про мою маму. Але вона не пише образливі петиції , а все ховає в стан жертви, щоб я почувала провину, що вона така бідна , нещасна та хвора а я така тварюка.
Та ще вона так само весь час нила, коли я їй народжу внуків. Перший брак був і мене дуже токсичним, потім довго не хотіла нових стосунків. І за нинішнього чоловіка вийшла заміж вже в 33, в 34 народила першу дитину, а в 40 другу. І як ви думаєте, чи була рада бабуся онукам ? Вони їй тільки для фоток подругам, що в неї є онуки. Помічі ніякої, хоч живе у сусідньому домі. Коли якось посварилась з нею, що вона не допомогає , і вона мені - мол ти народила, то це твоя проблема. Хоча все життя жалілась на свою мати , що вона їй не допомогає з дітьми. І вони так само жили поруч, бабуля не працювала, дітей старшої дочки гледіла, а нас брала неохоче та нечасто.
Я сподіваюся, що обірву ці сценарії.
@@ЯрославаІгнатєвамені тпж моя сказала, типу, народишь то твоя проблема. Хоч її мати мене інколи доглядала.
Слава Украине ! Желаем победы Украине ! Я не знаю украинский , я не украинка и не русская! Всем сердцем желаю вам победу и вернуть все свои территории , берегите себя и своих детей и свою землю !
Дякую за підтримку ! 😊💙💛Миру вам і благополуччя в сімʼях ! 🌸🌿🌺
🎉🎉🎉
💙💛
Спасибо ❤
усi цiлi СВО будуть досягненi 😁
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
я теж так думаю
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала.
Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
@@ВеселкаТравневадобро пожаловать в наш клуб😊, а питання таке: коло родичів звузилось до чоловіка та дітей, це нормально, бо в мене така ж ситуація
@user-ie6ln1dr8j Це був довгий процес в 15 років, двоє дітей, спроби все налагодити, багато на що закривала очі бо це ж бабусі, пробачала, коли зовсім переходило межі - піднімала питання. Жодних вибачень, жодного жалю, переверненя реальності. Були навіть жахливі випадки коли свекруха спеціально годувала мою дитину молоком і червоною рибою чудово знаючи що йому цього не можна. Привозили до мене ригаючу дитину. І це не раз в не два. Син потім сказав що бабуся це купувала спеціально для нього, вона так казала. Мені дуже шкода що в моїх дітей немає нормальних бабусь. Що вони не знають які чудові можуть бути бабусі які їх люблять. Але ніяких точно краще ніж погані. Ми не можемо ефекти поїхати самі без дітей, бо їх немає з ким залишити. Просто їздимо всі разом. Ми для них намагаємося бути хорошими люблячими і приймаючими батьками. Так краще для дітей. А моєму щастю просто немає меж, що я тепер не вважаю що змушена це терпіти.
Величезне вам дякую, як виявилось, моя бабуся має нарциссизм, обидва її чоловіки не дожили навіть до 55 років, один закінчив життя самогубством а інший спився, в нас так само розмови з нею це вайбер та зідзвон раз на тиждень, постійні спори та все має бути тільки як вона каже і ніколи не раділа за мої успіхи. А коли раділа, то я відчував ніби я їй ще потім буду должен за те як що вона мене похвалила. Це жесть....
Я вам дуже вдячний, хоч і доведеться ще попрацювати над собою та прибрати сміття з голови. ДЯКУЮ!
Ще не подивилася, але відразу коментую: я не спілкуюся з мамою 4,5 роки, і все завдяки вашому відео на Вімео про сепарацію. Ви була перша і єдина людина, яка сказала, що обірвати спілкування не те що реально, а правильно. Женю, ви врятували моє життя. Я згадую минуле, і мороз по спині. В якому ж пеклі я жила і не могла вирватися, бо змалечку мені повторювали, що нема найстрашнішого гріха, ніж кинути мамочку. Мені 35, а жила я справжнє життя лише 4,5 роки. Дякую вам!!!
Всім, хто наважується, скажу: спочатку дуже важко. Вас рве на частини від сорому і страху, що тепер всі показуватимуть пальцем і казатимуть, що ви жахлива дитина. Вам хотітиметься подзвонити матері, вибачитися. Особливо в стресових ситуаціях, коли психіка ніби відкатується до дитячого стану: перша реакція - поділитися з мамою. Але з часом нейронні зв’язки відімруть, і настане час, коли ви просто не згадуватиме про матір днями, тижнями і місяцями. І це свобода. Світлий образ мами все ще живе в моїй голові, але це лише рольова модель, яка насправді ніколи не існувала. Вона не має нічого спільного з реальною жінкою, яка пила мою кров.
Дякую що поділились своїм досвідом! Я зараз на самому початку шляху, і дійсно потерпаю від "світлого образу матері" але нагадую собі що це лише уява малює неправдиві картинки.
Перестала спілкуватись з матір'ю бо вона алкоголік і доводить себе до могили. Звісно мої спроби допомогти їй не працюють і дійшло до того, що від спілкування з нею в мене сіпаються два ока і інші психосоматичні прояви🙈
Як християнка скажу, насправді ще більший гріх для батьків робити нещасними своїх дітей! Про це ніколи майже не говорять , а лише дають неймовірно важкий тягар дітям. Гріх покинути добру маму, добра не обов'язково ідеальна, але якщо дітям настільки погано з батьками значить батьки погано виконали свою роботу бути добрими батьками.
@@ЮляСябро-т9м співчуваю вам 😢 бажаю щоб все стало добре
Завершила спілкування 2 роки тому, життя стало в мільйон разів краще. Дякую❤
Невдячна дочка here, не спілкуюся з мамою з 29 років.
У розповіді Євгенії впізналося багато чого.
І про "в мене через тебе підвищився тиск, ти мене в могилу зведеш, а як не стане мене, будеш плакати". І про "сутностей, що висять над тобою і контролюють твоє життя". І про те, що мама найбільше боялася стати як бабуся, що гризла і знецінювала її аж до дня власної смерті (та сама злоякісна грандіозна нарциска) - саме так і вийшло.
Я сподівалася дати мамі шанс і простір для особистих змін, для вибачень і трансформації нашого спілкування. Але цього не сталося. До того ж, у неї і так був увесь час цього світу, щоб побудувати зі мною здорові стосунки, але правда в тому, що її цілком влаштовували нездорові. Згадайте, як батьки-нарциси спілкуються з дітьми на людях - і як за закритими дверима. Вони чудово усвідомлюють, що роблять.
І знаєте, ті, хто чекає від них вибачення, розкаяння чи бодай якоїсь переоцінки відносин можуть або отримати це через конфронтацію, або нарешті дізнатися, ким ваші рідні є насправді і що вони про вас думають.
Я наприклад дізналася, що моя матір вміє погрожувати, залучати знайомих-знайомих-її-знайомих, аби передавати через них якісь повідомлення, а також нестерпно заздрить тому, що я маю здорові стосунки, а її життя в шлюбі принесло їй здебільшого страждання. А ще те, що я їй не подобаюсь і не цікавлю її як особистість.
Її цікавили лише дистанційний контроль над моїм життям, "проживання" якихось яскравих досвідів "у моїх черевиках", і увага від мене - неважливо, у позитивному чи негативному ключі.
Рішення припинити спілкування було одним з найкращих у моєму житті. Моя мантра тепер: я не відповідаю за щастя тих, кто народився раніше за мене.
як довго не спілкуєтеся? 🙏🏻
@ Майже 3 роки, з них я рік провела в терапії і вже ніякими ссаними тряпками мене не загнати назад у ці стосунки.
Дякую, що поділилися! Впізнаю свою історію. Мені дзвонили вже всі знайомі, яких вона змогла накрутити, щоб ті вплинули, і я повернулася. Заблокована в усих месенджерах та телефоні. Дзвонить щодня 4,5 роки. І ні, це не я тварь. Вона просто хоче і далі пити мою кров, не може відпустити, бо я «її шматочок, який вона висрала» - цитата
@ Ваша історія мені знайома до глибини душі - я 29 років жила в режимі звітування мамі двічі на день, і якщо не встигала вчасно відправити повідомлення, починалися нав'язливі дзвінки і бідкання, яка я безсовісна і як примушую її нервувати. Знайомим я подякувала за їхні добрі наміри і пояснила, що турбувати мене від її імені більше ніколи не потрібно, окрім випадків медичних або фінансових ЧП. Деяких також заблокувала.
Тому вам бажаю сили прийняти, що ваша свобода - це фортеця, яку доведеться обороняти, доки мама жива. Люди, яким ви небайдужі, завжди зрозуміють і підтримають, а решта може думати що завгодно.
❤❤❤❤
Євгеніє, хочу висловити вдячність і сказати що це і наступне відео мають дуже цінні знання, дякую за роботу, і окремий респект Вам як людині за те що можете відкрито розказати про свої травми і особисте. Особливо знаючи що ви скорпіончик - це вищий рівень! ❤️
Дякую, Євгеніє! У Вас супер надихаючий контент!
Дякую за Ваш досвід! Дуже цінно , що Ви поділилися!
Ви викликаєте захоплення! Стільки роботи над собою ❤
♥️🎶
Дуже важлива тема) Слідкуючи за вами вже багато років і неймовірно, як Ви з часом розквітаєте все більше ❤
Класне відео. Я теж як не спілкуюся з мамою то набагато краще себе почуваю 😊
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу.
У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми.
Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає.
Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі.
Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
Дякую, Вам Євгеніє, за правду матку!
Євгенія дякую що поділилися своєю історією. В мене був схожий шлях ате типаж мами і її поведінки був дещо інший. Але суть в тому що кожен контакт з нею мене висасував і гойдав на емоційних гойдалках. Двічі я робила паузу в спілкуванні з нею в один рік і після цього ми домовилися зустрітися і поговорити. Але виявилося що зустріч наша мала відбуватися по її сценарію, я мала впасти в ноги, вибачитися і казати яка я не права. На той час мені було вже все одно, я сепарувалася і реально не відчувала в ній потребу. Вона намагалася вивести мене на емоції і знову пройтися по старому сценарію нашої комунікації. Замість емоцій які були в мене колись я була достатньо холодна і стримана, я навіть взяла її сигарету та закурила прямо перед нею показавши що я не дитина і мною тепер не вийде маніпулювати. Я їй сказала, що люблю її і готова спілкуватися адекватно а не так як було раніше. Чесно кажучи я не знала, що це цей прийом і в нього є окрема назва але вона тоді реально попустилася і більше ми з нею не конфліктували. Ми зідзвонюємося раз на місяць і нас не повністю влаштовує. До неї я відношуся як до психічно не здорової людини що зменшує мої очікування до неї. Це був довгий шлях і в кінці була неймовірна нагорода у вигляді сепарації та цілісності
Прям моя історія, але у мене ще й батько такий. Я не зламалася, у 40 років розірвала відносини з ними…
В мене були подібні відносини. Але мама впливала "стражданнями" за мене неправильного, бо я не там живу, не так одружився, ходжу не в ту церкву, маю не правильні погляди, не ходжу на нормальну роботу. Від кожного спілкування в мене виникала апатія і відчуття що мені не дають жити моїм життям. Коли я місяцями не спілкувався з мамою, вона почала відчувати що я її кинув як син. А потім вона почала через років 10 розуміти що має вибір або бути мамою, або її не буде в моєму житті, бо це більша користь для нас обох не спілкуватися. Зараз стосунки на порядок кращі, вона не може прийняти моє життя, але вона відчуває що моє незрозуміле життя має життя, а її життя її менше влаштовує аніж моє мене.
Моя мама теж була авторитарною і била мене за недостатньо (на її погляд) ввічливий тон навіть коли мені було вже 17 років. Давала «підзатильника». Але вона мені в дорослому житті дуже допомагала (і тато також). Я їм за це вдячна. І коли вони потребували моєї допомоги в старості, я все робила. Допомагала. Я ніколи не змогла б від них відвернутися. Це мої рідні люди. А любити себе я ніколи не могла і навіть зараз не розумію що це таке. Але з нерідними людьми я вмію відстоювати свої кордони і роблю це легко. Не поважаєш мене, не рахуєшся зі мною -- я з тобою не спілкуюсь. Це мені просто. Але перед рідними людьми я відчуваю свою відповідальність. Завжди хочу допомогти, ніколи не залишу в біді. По іншому жити не можу і не хочу.
@@veradenisenko2301 JAKA VY DOBRA , MOLODCHYNKA , RESPECT , Vam !!!!😍😍😍💙💛
Моя конфронтація обмежилась до того що я написала мамі "йди до сраки" в відповідь на те болото, яким мене знову захотіли облити) не спілкуюсь багато років і з кожним таким роком все щасливіша. Спокійно живу власне життя без насильства і агресії, полюбила себе і людей❤
@lepnina5595 ставилась до них часто насторожено, з підозрою. Вона говорила "а що люди скажуть?" і я автоматично сприймала соціум як вороже середовище. Могла проявляти агресію до слабших, на щастя припинила
@@user-olha9999 я таке ж помітила за собою, варто мені приїхати до мами, перекинутись пару словами з сусідкою і тут же придітає від мами "ти там осторожно з нею, не така вона і добра вже "...А мені яке діло добра чи ні, я весело обмінялась побажаннями гарного дня
То я так розумію, що коли дитині виповнюється 18 років на законодавчому рівні потрібно прописати заборону батькам виказувати будь-яку пораду або своє бачення речей в присутності своїх дітей, бо це може бути розцінено ними, як порушення їхніх особистих кордонів?😊 При цьому до кінця своїх днів вже дорослі діти мають право виказувати свої претензії та образи на поведінку своїх батьків, навіть якщо тим в той час, коли вони неправильно виховували своїх дітей через брак досвіду чи освіти, було значно менше років, ніж цим ображеним дорослим дітям?😏 А ще, як я зрозуміла, батьки завжди повинні бути терплячими, все прощаючими, люблячими беззаперечно й готовими завжди прийти на допомогу своїм дорослим дітям, а от ті мають право в любий час зробити конфронтацію з ними, тобто послати маму до $раки?😏 Яка чудові психотерапевтичні практики, мені подобається!😊 Так і хочеться бути вічною ображеною дитинкою і мати наготові жупел своєї матусі для звинувачення її у всіх своїх проблемах. А ще це ж чудовий привід ніколи не народжувати своїх дітей, бо бумеранг прилетить обов'язково, і в цьому знову ж таки можна звинуватити маму, бо вона відбила бажання їх мати своїм вихованням. До речі у Євгенії є діти? Чомусь мені здається, що ні.😏
❤❤❤
Коли твоя мама помре вже нічого не зміниш((( Вона тебе народила у болі і крові вирішила дати тобі життя ціною свого - здоров’я зусиль, жертв! Не кидала тебе коли мала безпомічна не слухалась орала хворіла і т. п. скільки мами наши переносять! Яка велика ціна! і таке твоя мати отримала у результаті що донька не може потерпіти маму з її характером я розумію коли б вона тебе матюкала проклинала клянчила би гроші на випивку в потерпіти мати її розмови про дітей і її бачення? Шо тут такого вислухати з повагою до неї і жити свою життя? Недарма одна перша заповідь у Бога з обітницею така - поважай отця і мати своїх і буде тобі благо від Бога і благословить тебе Господь довгим життям і успіхом! І зауважте що Бог не каже що тільки добрих батьків поважай! А просто батьків! Тому треба зрозуміти що батькі мають право вони заробили це право перед Богом щось таке казати як от твоя мама. І коли Бог бачить що можє вона і щось не зовсім каже що тобі подобається але ти з повагою вислуховуешь і з повагою відповідаешь їй як ти бачить свій шлях! То Бог за цю повагу удвічі тебе благословить! Алє ні, ви покинули мати яку не могли потерпіти 20 хвилин для вас неприємного в неділю???? Називаєте людину через котру прийшли в життя і котра і дала вам змогу їм насолоджуватися досягненнями якими хвалитесь? Називаєте її нарцискою? То ганьба! Як вона себе почуває ці 7 років? Що вона думає? Навіщо я родила її щоб терпіти цей біль ? Вона ж могла аборт зробити? І ніхто б її тоді не кидав не називав так принизливо! Жила б собі і задоволення отримувала від жіття, може якімось успіхів досягла може б вроду і здоров’я б більше б мала коло б на таку дитину не витратила? І я вам кажу, що час швидкоплинний і Бог е! Таке відношення до матері все рівно повернется до вас від Бога! Ви будете жаліти але повернути нічого вже не можна буде! Тому мудра людина та яка безумовно поважай батьків терпе їх коли потрібно потерпіти і віддячує їм чім може! А глупа людина мало того що кидає своїх батьків так ще і злословить їх на очах у багатьох і вчіть такому же! Ваше краще життя це невдячний єгоізм насправді і добром таке не закінчиться тількі якщо Бога нема а Він Е!
Женя, хочу подякувати за вашу відвертість, щирість та сміливість, що не боїтесь так відкриватись перед своїми глядачами. Зараз якраз читаю книгу "Токсичні батьки". Дуже цікава і корисна книжка. Ще раз дякую вам ❤
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
дякую, що поділилися) це великий крок! щиро вітаю і бажаю щастя!
Боже мій Євгеніє , слухаю Вас і ловлю себе на думці що ви розповідаєте про мою маму , слово в слово: діти, зарплата хрестик.... один в один!
Я вам так вдячна за те, що ви поділилися своїм досвідом. Сподіваюся, наше суспільство стане менше толерувати насильство у будь-якому прояві. А ще, дуже рада за вас! Ваша історія дуже схожа на мою. Десятий рік не спілкуюсь з батьками, нарешті повернула себе собі. Жодного дня не пошкодувала, хоча спершу думала, що це ненадовго.
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю.
Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне.
Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
дуже корисне відео, зараз якраз намагаюсь сепаруватись від мами. Дивно відчувати себе незалежною від її настроїв а просто спостерігачкою.
Ще хочу сказати, що у вас неймовірно гарні вилиці 😍
Женечка, дуже рада за вас . Хай вам щастить у всьому. Я багато дивилася ваших відео, багато в чому допомогли розбиратися. Я набагато старша, і майже все життя намагалася якось подолати те в собі, що мені заважало жити, и зараз розумію, що не дуже це мені вдалось. Скалічене життя- все, що можу сказати. Я простила й відпустила батьків, вони були такими, як були. Зла стільки навкруги. Тому наша задача- дбати про себе, це наша відповідальність. Дбати про фізичне, психічне, емоційне здоровʼя, стійкість й витривалість. Зараз стільки інформації, можна розібратися у своїх проблемах. Раніше такого не було. Бажаю усім всього найкращого, особливо молоді, бути мудрими, розумними, творчими, реалізувати себе у житті, не дивлячись на перепони. Всім нам миру й перемоги.😊
🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰 💙💛
Сумно,що зрозуміти свою цінність і любити себе стало такою довгою боротьбою.Це має бути природнім і як добре,що Ви зрозуміли,що Ваш оптимізм і життєву енергію подавляла близька людина,яка здавалося б мала навпаки давати свою підтримку.
Маю схожу ситуацію, але трішки інакше)) Теж таке вислуховую іноді від тьоті правда не дратує, не виводить. Люди так часто жаліються не для вирішення їх проблем, а просто, щоб їх пожаліли. Щоб сказали Блін, реально, ти така бусінка, як шкода, що тебе таку класну не цінять і не люблять як ти цього потребуєш... Мені приємно раз в пару тижнів вислухати тьотю і подарувати їй краплинку тепла, вона не злиться. Раніше злилась бо я була в образі - Розказуй проблему - вирішимо, а перейшла в образ - розказуй проблему, я вислухаю. Причому, близько я все не сприймаю, можу на фоні слухати і цикати собі в телефоні. Так от, розказую як було далі - після підтримки і правильних слів, дала пару влучних порад, моя думка стала вагоміша в її очах, ну і тепер іноді запитує мене щось цікаве. Безперечно, вона певне з кимсь ще спілкується і обговорює мене, я це не кастрофізую і відношусь з гумором, для мене ця людинка зробила пару хороших речей і спілкуванням з нею я підтримую стосунки з родиною, це непогано. У мене так)
Позиція дуже здорової (психологічно) людини. Шкода що у нас мало таких людей. Ваш підхід до відносин - діамантовий 👍🏼💜!
Добре,що Ви така є.Це дає надію на краще для всіх.
Завжди суперкорисні і дбайливі відео,дякую, Женічко. Ви робите цей світ здоровішим❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Євгеніє, мені 31, я повністю перестала спілкуватися з токсичною мамою-нарцискою вже років 5 тому повністю. Була в шоці, коли Ви сказали точно слова моєї мами: ти ще до мене приповзеш, ти бісновата і тд. В мене історія ще страшна тим, що моя мама продовжила мене переслідувати після розриву контакту, приходила на роботу до мене, поливала мене брудом, писала кляузи чоловікові на роботу, висліжувала нас і тп.
Похоже на психическое заболевание
Я б порадила кожного разу, як вона приходить і робить "каку" при всіх - одразу при всіх облити її водою ( з бутилки чи кружки) .
Шокова терапія - як з цуценятами.
вау! оказывается это прям серьёзный "переломный" момент для психики! Спасибо что рассказали свою историю и эту конкретно! Мне есть за что себя похвалить теперь (с этим проблемы).
Моя история: мой отец меня бил всё детство, стыдил, приказывал. Летом 2024 году он приехал к нам в гости, ну всё было хорошо. На тот момент я уже пол года была в терапии, как-то не оценивала свои результаты никогда. И вот произошла ситуация как из детства ему что-то не понравилось, он начал кричать при всех, приказывать что-то бабушке, кричать, угрожать что "он и не только сейчас кричать будет" (типа ударит). И знаете что? Я офигела, меня сильно флешбекнуло в детство и я четко и ясно здесь и сейчас увидела что это не нормально, мне стало стыдно при чужих людях, это просто недопустимое поведение в обществе. Меня как ушатом воды облило от осознания. Хах, я стала говорить чтоб он не приказывал бабушке или мне, алё, мы вообще то здесь взрослые люди, и не следует нас воспитывать, на что он орал еще громче, угрожал. Оооой, потом я поехала домой в ахере, и он следом. И короче дома он по старой привычке попытался на меня кинуться чтоб ударить. Эм, я подумала "что, опять испытывать боль?", расстроилась. Собралась за пару секунд , пока он бежал, чтоб дать отпор и понять чем. Его задержал мой муж. Короче я с ним подосвиданькалась. Для меня это просто КРИНЖ ОТБОРНЫЙ. Выкинула все его вещи которые он у меня хранил и сказала чтоб сваливал во свояси. Было еще пару звонков в которых он меня не просил эти вещи чтоб полежали, а такой типа они тут полежат ок? Как-то хитро, я ему сразу сказала что он не с того начинает диалог, он начал говорить как я во всем виновата что я его вывела) а всё! я уже вижу это! я ему напомнила что кидаться на женщину и бить её это не нормально, на что он сказал что этого не было (его конечно остановили, но в детстве его никто не останавливал!). И еще потом звонил и прямо таки ждал что я извинюсь, тягал меня за чувство вины, в каждой В КАЖДОЙ реплике унижал меня типа "да куда тебе понимать, ты же типа тупая, мелкая, не соображаешь" и т.д. И долго выспрашивал что я ему ничего не хочу сказать? я присекала каждую его попытку оскорбления и говорила ему что это ОСКОРБЛЕНИЕ и попытка меня унизить - доставала чертей на свет божий. В итоге его вопросов хочу ли я ему что-то сказать я сказала что мне его жаль, очень. Офигел он знатно, может даже и не понял. Но вот мне бы было обидно в 50 понять что я творю такую херню. А да, мне 27, мне 27 и я "дитё малое, нихрена не понимаю в этой жизни, тупенькая и т.д.". Так что это надо осознать и увидеть, и это другой взрослый человек, который не отвечает за своё поведение. И зачем мне его подачки в моей жизни. Получилось сказать адьёс) короче вау, я молодец) запишу себе в итоги года
Як я вас розумію!!! І я так зробила, але у 50 років і моє життя кардинально помінялося!!! Ви просто молодець!!!!❤
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
Євгеніє, дуже важливу тему підняли! Чим більше людей про це говорить, тим менш табуйованою вона стає. З мамою не можна перестати спілкуватися. От тільки чому - ніхто толком аргументувати не може. Все тримається на рівні забобонів по типу «сміття увечері з хати виносити не можна». В мене мама не спілкується з бабусею, а чоловік з його мамою. І з власного досвіду можу сказати, що їм обом це рішення пішло на користь. Так, завжди треба думати про почуття інших, але ніколи не ставити їх на перше місце, коли сам страшенно страждаєш!
Завдяки Вашому каналу, я кілька років тому несвідомо зробила конфронтацію! Ви праві, що життя змінилося кардинально. Оце відчуття що не ти «ніхто, бо ти гімно мале, закрий рот», а ДОРОСЛА людина, на рівні з батьками і маєш право на свою думку і рішення змінило мене як особистість. Я продовжую спілкуватися з мамою, інколи вона дозволяє собі зірватись і знову вилити на мене діжку гівна, але я вже не така вразлива. Я усвідомлюю що відбувається і спокійно їй кажу, що хочу поваги до себе.
Вдячна Вам за вашу енергію у вигляді ютубу! Ці всі відео дуже мені допомогли! ❤
Молодець, що проявила характер і відмовилась від кислотних відносин!❤
Дякую, Женя! Доглядаю зараз лежачу токсичну маму. Дуже важко... Я навіть не усвідомлювала, скільки у мене до неї пригнічених негативних почуттів. А вже пізно робити конфронтацію, припиняти спілкування. Треба десь брати сили, щоб хоч приймати її, вже як немічну людину похилого віку. Я, нажаль, не встигла звільнитися від маминої токсичності і налагодити своє життя. Все треба робити вчасно, бо доглядати за токсичною мамою всеодно прийдеться. Хоч заробити грошей на пансіонат або доглядальницю. На це теж треба енергія і психологічне здоров'я
Щиро співчуваю Вам. Всім нещасним дітям своїх нещасних батьків слід пам,читати, що у них не було того об,єму інформації з психології, який зараз знаходиться у вільному доступі. Можливо, все було б по-іншому - людяно, так, як і має бути у відносинах батьки - діти. Сподіваюсь, що це розуміння допоможе звільнитися від болю і не тримати зла на рідних
Я доглядав онкохвору матір майже два роки до її смерті , навіть до останньої хвилини я був поруч . Власна токсична людина , яка почала вибачатися тільки незадовго до смерті . Всі їй винні, навіть в тому , що вона захворіла на рак . Ми її сини ніхто , щоб нас поважати ! Вона казала , що з нами ніколи не будуть поруч жінки . Якщо вона бачила жінку зі мною поруч , то вона звичайно була не така ! Як каже Женя, вона була вразливим нарцисом і владним тираном !
Скільки ж нас таких, не щасливих, уже дуже дорослих дітей, з старими, не щасливими, токсичними батьками? Моїй мамі 77 років, свекрові - 83, нам з чоловіком обом за 50. Змінити у стосунках з батьками уже практично нічого не можна, (відчуття обов'язку) потребують догляду підтримки. Намагаємося встановити хоч якісь кордони, але часто марно. Дуже боюся, щоб не перетвориться у таку ж маму для свого сина.
Мені стало легше,коли я всьому свому оточенню( в першу чергу мамі) пороздавала психологічні дігнози. І почала дивитися на людей через призму діагнозу ( нарцис, тривожний розлад, тощо). Це звісно краде кровної відчуття спорідненості ,але трохи зберігає залишки самооцінки.
Кароч. Дивіться на них як на хворих!
Величезне спасибі за цікавий формат і за те, що поділилися власним досвідом.
Я донька нарцисичної матері, прочитала і передивилась уже массу відео про це, зрозуміла чому так відбувалося у моєму дитинстві, що я постраждала від фізичного, але гірше з тим, від психологічного насилля власної "люблячої" мами, і чому зараз живе у мені величезний критик. Але ваше дуже цікаве відео, воно живе, тепле і передає реальність більшості з нас, доньок що мають токсичних матерів. Такий особистий підхід, робить відео дуже практичним і корисним, бо воно не просто переказує книжні знання, а дає саме близькість досвіду.
Я теж пройшла через конфронтацію, не спілкувалась 8 років, виносила, народила і виховала здорову дитину. Але все одно страждала від вини і болю. Під впливом порад психотерапевта і бажання спілкуватись з хворим старим батьком, змушена була піти на примирення, попросивши вибачення(за що і сама на знаю, що мати образила, виїхала, вигнала з дому, кляла) і встановивши нові кордони у спілкуванні. Легше особливо не стало, відчула це на своєму здоров'ї, але спілкування відбувається все як між дорослими.
Мама так і не вибачилась. Дзвонити повинна лише я одна, вона не дзвонить. Відсутня емпатія, підтримка і прийняття мого вибору. Всі навколо погані,я теж. Якщо намагаюсь поділитися якимись досягненнями моїми або дитини, це знецінюється моментально.
З татом було абсолютно не так. На старість ми стали ближчі,і перед смертю мені навпаки хотілось його бачити і насолодитись нашим спілкуванням.
Тато помер, і бажання їздити до мами зникло. Вона живе своїм життям, у якому місця турботи про нас немає.
Тому я відпустила і звільнила себе від обов'язку підтримувати обов'язкові тісні контакти.
Це точнісінько моя історія. Дякую, Женю, що ви поділилися. І найгірше - це ось такі терапевтки, які кажуть, як і вам казали: «маму треба любити і пробачати». І я теж в свій час слухала таку терапевтку і я дуже від цього страждала.
Вибачте, але чому ви зараз впевнені, що ЦІ поради слушні, і згодом не з'явиться ще більш правий ментор?
@@Анна-б2ю8г тому що людина по собі відчуває полегшення, покращення, енергію, бажання жити і любити себе будь-яку
@oksanamamenko7116 ну, то може тоді зупинитись на тому, що все індивідуально? І не таке вже й 'велике зло' та ваша перша тепапевтка? Адже після її порад, комусь могло полегшати і він теж гармонію віднайшов?
Дякую за якісний україномовний контент!
Євгенія завжди щира, та відверта. Дякую вам велике ❤🙏
Євгеніє, дякую Вам за те, що піднімаєте тему токсичних батьків, а також за відвертість. ❤ Про це треба говорити, тому що багато людей не розуміють, що таке ставлення батьків до них НЕ є нормою. Людина в першу чергу має бути вільною, щасливою і жити в гармонії із собою і зовнішнім світом.
Дякую за відео і відвертість, у мене теж була така ситуація в 32 роки, ми не спілкувались з мамою але потім я почала їй показувати свої кордони і що у кожного вони є, головне і в неї також. Висловлювала свої думки. Після цього перестала мене повчати, навпаки зараз навіть просить поради. Але це такий цінний досвід. Чекаю на нові відео.❤❤❤
Величезне дякую вам за щиру доповідь❤ Слухаючи вас я усвідомила остаточно, що моя мама теж нарцис. Я до сих пір відчуваю тривогу і страх, коли згадую її. Я не спілкуюсь зі своєю мамою вже три роки. Бувають моменти, коли відчуваю почуття провини, за те що так вийшло. Я завжди була їй щось винна , як вона казала, тому що вона мене народила. Але в моєму житті настав момент, коли моєї енергії і сил стало настільки мало, що я відчула, що або я припиню спілкування, або я просто злягу в прямому смислі. Сил на скандали, пояснення і постійних відстояння своїх кордонів вже не було. Мені дуже жаль насправді, що так вийшло, але завдяки цьому я зберегла свою нервову систему і живу як хочу я 🙏🏻 Бажаю вам всього найкращого!
Підтримую вас і обіймаю! В мене було те саме відчуття тривоги, страх і нервовий тік коли я їхала до мами або спілкувалась. І дійшла до того, що або я і моє здоров'я, або з мене будуть пити кров до мого кінця..
Вітаю! Дякую за це відео, мені дуже допомогло зрозуміти мою маму, в мене дужа схожа ситуація. 😌
Чекаю, ще подібне відео на цю тему!
Дякую, що ділитесь своїм досвідом. Ви неперевершена, чудова та самодостатня дівчина. Бережіть себе, а мати нехай проживає своє життя та отримує свої уроки від Всесвіту. Це її вибір
Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли. По пару годин в день. Ні про що. Якщо не відповідаю, мені дзвонять тупо нонстоп, навіть коли я на роботі, за кермом і ТД. Перша година розмови - як вона, бідненька, не могла до мене додзвонитися. Друга - її плітки про всіх і спогади про всіх померлих. Мої слова там були зайві. Просто в неї накопичилося.
Спогади про померлих мене теж добивають. Той в селі помер, інший помер. А я не хочу обговорювати померлих далеких родичів, чи сусідів по вулиці в селі у померлоі бабусі, яких я не знаю 😬
Я хочу жити, і так купа проблем щодня у реальному житті , а тут ще ці регулярні нотки смутку та депресії.
Хоча мама в мене класна, пощастило. ❤ Просто любить про сумне поговорити іноді )
Це чисто моя бабуся - 25 років як їй погано, що їй болить, спогади про померлого сина, кожен раз одне і те ж.
Оце "Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли" виглядає трохи зверхньо та знецінююче. Ну давайте я зараз напишу "Раз в день? Пфф. Мене раз у годину". Звісно, всім нам хочется прокоментувати, але давайте намагатися уникати токсичності. Щоб мій коммент був кориснішим, рекомендую всім скетч Monty Python Four Yorkshiremen, якраз про змагання у рівні труднощів.
@@AntThinkerмене жерли двічі на день, і уявити, що в принципі можливий ТИЖДЕНЬ спокою - неможливо. Недосяжно. Це те саме, що рік або тисяча років - мозок відмовляється уявляти. Тому, мабуть, авторка коментаря вжила такий оборот. Навряд чи це було знеціненням.
Мене жерли двічі, іноді тричі на день. Якщо не подзвонила вранці, то ввечері чекала сцена про те, що мать забули, кинули напризволяще. Намагалася відстояти свої кордони і сказала, що дзвонитиму через день. Сцени посилилися. Один раз була ситуація, коли чоловік попав в ДТП та зламав руку, і ми до того ж поїхали в інше місто по справах, де нас надурили. Я була просто спустошена. І тут дзвоне мама, якій все це неможна було розповісти, бо знову буде сцена. І загробним голосом каже «тобі все одно, на тому світі я чи на цьому?». Виявилося, що я пропустила день і забула подзвонити.
Наступний раз, коли не взяла слухавку, вона дзвонила моїм друзям і питала, чи я жива.
Тому Женін тиждень мені теж здається казкою. Це не знецінення, це просто усвідомлення постфактум, в якому пеклі я жила. Ти мусиш порівняти себе з кимось, щоб зрозуміти, що ти не невдячна тварюка, а над тобою дійсно знущалися.
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь!
Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами.
Дякую ще раз ❤
Дякую Євгенія що підбираєте ідеальну швидкість для прослуховування!
Перший раз бачу щоб ютубер пришвидшував свої відео.
Я також так швидко говорю....🤔🧐🤷
Вона так і говорить.
Настільки схожа ситуація! Пишаюсь вашій сміливості
Дякую за вашу щирість Евгения!
Це безцінно 🙏
Дякую, що поділилася своєю історією ! Зі своєю нарцисичною мамою спілкуюсь по телефону і бачимося вкрай рідко. Так вона мене більше цінує ніж коли я поруч. Винен звісно кончений нелюдиноцентричний совок, який постійно «ламав», а не розвивав особистості.
🥰🥰🥰 💯💯💯💯💯💯💯💯💯 💙💛
Гарна розумна молода жінка,яка виглядає освіченою і красивою.При всій сумі негативного впливу на Вас мами,яке викликало море проблем і комплексів,я бачу і позитивні моменти(раджу і вам бачити).Мама змушувала добре вчитися.А це приводить до фінансової незалежності і самореалізації.Всі релігії світу і філософські вчення радять поважати батьків і бути хоч за щось вдячним.
Мама токсична,з нею не потрібно вступати в суперечки.Порадьте мамі почитати книжку про токсичних батьків.Якщо мамі було б тяжко(хвороба,поважний вік 80-90 років) все таки не варто бути дуже принциповою і отримаєте океан енергії.А до мами відноситися як до малої дитини,або психічно хворої.
Ваш контент цікавий,бажаю успіху вашому каналу.
Мені 62 роки, 2 дітей,5 онуків.Люблю всіх і вони мене.Боюся здорової і нездорової агресії.
Не брешіть собі!
Добре вчитися фінансова незалежність😂 😂де видають візу в вашу країну рожевих поні? 😂
Всі мої однокласники одногоупники трієчнико-даієчники, яких просто любили батьки без завищених вимог живуть у власних житлах , їздять у власних авто, і катаються на курорти.
Я відмінниця золота медалістка, червоно-дипломниця, кандидат наук , що за все життя не мала права на помилку( бо ж то спозорить маму-вчительку) ,аж в 37 виїхала з коридорного гуртожитку на..... Найману квартиру, і живу в борг.
Тому досить цих дурниць про заоежність матеріального від освіти, не в цій державі, і не при батьках нарцисах, де дитина хооша лише на похвалитися, а вдома завжди - найгірша і недостатня.
@@Харитя-т3ъ я також відмінниця, червонодипломниця, до якої були вимоги в батьків. Так вони вимагали від мене, так, я також ніби не мала права на помилку. Та я якось глянула на своє життя, і перестала когось звинувачувати. Бо я доросла, і взяла відповідальність за своє життя, нікого не засуджую. Дивлюсь на своїх знайомих, які як і Ви звинувачують своїх батьків, і розумію, що вони все ще попри вік в 45 років знаходяться в дитячій позиції. І дякую тому психологу, колись мені два пораду щоб я стала дорослою і налагодила відносини з батьками. Зараз я можу мамі розповісти все-все, і дуже шкодую за ті роки, коли як і автор цього відео я вступала з мамою в конфронтацію
@@plvomega BRAVO !!! RESPECT , Vam !!! DE 🥰🥰🥰 💙💛
❤❤❤вдячна вам за вашу громадянську позицію і гідність
Це все дуже непросто, але важливо і цікаво. Дякую, Євгеніє, що ділитесь
Дуже терапевтичне відео, дякую! Спочатку навіть хотіла надіслати моїй мамі, потім передумала. 😅
Господи, как же все знакомо )))) Спасибо Вам Женя....
Читала "toxic parents", як і "похороните меня под плинтусом" - важке чтиво. На жаль, маю схожий кейс з мамою, втім, жорстокіший. Але, на відміну від Вашого досвіду, намагалась не заганятись "антропоцентризмом", а тверезо проаналізувати фактори впливу- травматизації своєї мами і в мене, сподіваюсь, вийшло. З тих пір я розумію, співчуваю і часто не відчуваю роздратування. Треба, певно, молитися. Проходити свій життєвий досвід. Це допомагає.
Тепер мені навіть нерідко стає смішно як "втручання" в мої особисті кордони не приносять "необхідного ефекту". Особливо, коли використовуєш гумор, аби трансформувати "мамині загрози" або мовчання-слухання, щоб людина виговорилася.
З психотерапії винесла для себе, що неважливо як хтось по відношенню до тебе, а важливо як ти реагуєш. Тож:
Піти від спілкування - теж здорова реакція!
Як і посміхатися у відповідь, не сприймаючи серйозно "накиди" і "випади", будучи глибоко вдячною!
Більш схильна до ціннісного розуміння постатей батьків, що:
Фігура мами допомагає любити, ладнати з людьми, будувати стосунки.
Фігура тата відкриває можливості до кар'єрного розвитку і фінансових досягнень!
Думаю, ми завжди будемо вдячні своїм батькам за життя, якщо ми свідомо хочемо "не переносити" всі свої травми дитинства на своє доросле "материнство" або "батьківство.
Лише в цьому випадку можна закрити гештальт.
тримайтеся, це тяжко
Це відео просто😍❤️🤯Щиро дякую, за Ваш канал💙💛🙏
Я з вами вже 4 роки, і ви неймовірна. В тому, як різносторонньо допомагаєте, а найкраще, що ви ходячий приклад зросту над собою.
Це відео мені попалось в самий потрібний момент 🥲. Місяць не спілкуюсь з мамою і всім навколо так мене шкода, як би я не розповідала що це для мене перемога і велике свято . Після перегляду стало так приємно знати що є люди які переживають те саме і які розуміють що це таке 🫶
З травня не спілкуюсь зі своєю і мені так ок .І їй, певно ок 😅...
Люба Євгеніє, з Вашою допомогою (дивилася тоді постійно Ваші відео 😁) років п'ять тому я пережила новий для себе стан свободи, коли в мою голову прийшла думка "А що, якщо моїх родичів просто немає?" (не те, що вони померли, а що їх просто не існує, і, може, ніколи і не існувало) --- у відповідь розпрямилася спина, розкрилася грудина, з'явилося відчуття легкості, спокійного радісного інтересу до життя, і що переді мною в світі є так багато цікавого і воно доступне мені. Я і зараз таку реакцію маю, вона не слабшає.
Це поставило переді мною питання: "що мені з цим робити?" і я ще досі з цим до кінця не розібралася (ще є, схоже, наді мною "авторитет"✅).
Бо я хочу жити з цим новим світо- і себесприйняттям, але поки не виплуталася зі своїх відносин з родичами. Тільки но перестала з ними всіма спілкуватися десь більше року тому, але, мабуть, без реальної конфронтації. Може її мені саме і бракує. Дякую Вам, за увагу, і за Ваш труд, і за це відео. Буду далі розбиратися 🙏❤🌷
"Кожного тижня". А ось у мене кожного дня! І це неймовірні відбирає сили,з таким спілкуванням як з моєю мамою
100%
Почніть марафон збільшення проміжку до нового року - раз на два дні, раз на три і тд 🙂
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Можливо, у спілкуванні зі своїми дітьми ви не будете такі як ваша мама…
Общались бы вы с таким человеком если бы это была не мама?
Женя, дякую вам за це відео. В мене така історія з рідною сестрою. В нас завжди були складні стосунки, вони мене виснажували і ті радісні моменти , які і були швидко невелювалися образами , звинуваченнями чи ігнором з її боку…
І ось , після того, як вона заборонила розмовляти українською в її домі (бо я перейшла під час війни на українську у побуті) я з нею більше не спілкуюся. Навколо мені теж кажуть, ну це ж сестра, твоя родина…
А я така щаслива
Нещодавно у ві сні я послала її на якусь її чергову недоречну претензію.
І мені стала дуже гарно, бо зробила я це дуже спокійно і твердо!
Нещодавно вона написала привітання з Днем народження .
А я не захотіла навіть відповідати
Мені набридло, що вона неадекватно поводить себе , а потім робить вигляд начебто нічого не трапилося і , звісно, не вибачається.
То я ще два роки писала їй привітання на день народження, а після того сну вирішила, що можу бути собою і не змушувати себе бути ввічливою
Я тотально відмовилась від визнання ідолів для себе. Бо ніхто не зможе бути досконалим.
Однак, саме ви та ваші історії є для мене найкращим прикладом в житті і найбільш наближені до мого вчасного ідеалу наслідування.
Дякую за якісні уроки
Я давно с Вами и это видео так вовремя пришло ко мне!!
Дякую вам за тему. Не спілкуюся з обома батьками вже 3 роки і почуваюся себе прекрасно. Бо психологічне насилля не давало жити. Дуже вас розумію і підтримую.
Я за Вас дуже рада, що звільнилися 🤗💛
часто дивуюсь, що у таких батьків народжуються такі чудові діти...
Може вони тому у таких батьків і народжуються😊
Діти чудові, але про скількох зламаних дітей і дорослих ви не почуєте, тому що десь їм не вистачило сил чи інакше склались певні обставини і вони не стали такими ж чудовими або стали чудовиськами (бабуся Євгенії така ж як її мама, то звідки ви думаєте таку модель поведінки взяла її мама?). Я Дуже щаслива за Євгенію, що вона одна з тих хто змогла, це величезна її внутрішня робота.
Чи чудова людина і чи батьки "такі", можна дізнатися лише з власного спілкування
особлива подяка за згадку Сема Вакніна ! в мене така сама мама і я нещодавно пройшла цю конфронтацію і теж стала злоровою. А ще що мені допомогло це встати і піти в готель на пару днів будучи в гостях в батьків. І я тільки я це зробила мій організм відчув що я вже не дитина і в будь який момент можу піти якщо батьки себе будуть погано вести. Це клас! 😇
Дякую за вашу розповідь, у мене схожа ситуація
Давно дивлюся ваші відео! Дуже цікаво, повчально, та просто приємно на вас дивитись! Я раніше не знав, що ви українка і так гарно розмовляєте українською, бо дивився ваши відео на російській) Бажаю успіху! Дякую вам за вашу творчість!
Для мене теж найщасливішим роком став той який(останній) я не спілкуюсь з мамою. Я почала співати. Зараз вивчаю музичну грамоту і це так цікаво, просто виносить мене з реальності і дає спокій. Я зрозуміла що мій сенс життя займатися тим, що відокремлює мене від світу і захоплює, я ніби пірнаю у кращий світ і мені там відпочинок і кайф. Ще, я пройшла стільки психотерапевтичних моментів і опрацювала багато чого. Зараз, незважаючи на труднощі, я почуваюся щасливою, людиною гідною взагалі бути такою як є і жити. Я прийняла себе як жінку і як особистість. Це прекрасно, життя може бути прекрасним.
❤музика-це супер! Ви-молодчинка.І психотерапія рятує нас (тих,хто розуміє її суть ),бо нарцисам (в більшості випадків, з моїх спостережень) непотрібні психологи, бо вони не "психи"😂😅😊
@@happy_nadija дякую❤🙏
Воу! Дуже класне відео. Дякую, що сміливо говорите про важливе.