У мене також були випадки чіплянь у громадському транспорті. Першого разу я поверталась зі школи у маршрутці і на зупинці відчула як по моїй нозі щось повзе підіймаючись до спідниці. Я вдарила по цьому "щось" і зрозуміла що це рука мужика. Я обернулась і в той момент він вискочив через відкриті двері і втік. Другий раз до мене причіпилося двоє мужиків у метро. Питались на якій зупинці я виходжу. Я вскочила у інший вагон. Але через одну зупинку у вагон зайшов хлопець, який перепросив мене і сказав, що бачив як вони чіплялися на станції і підслухав їхню розмову бо потрапив з ними до одного вагону. Сказав що вони обговорювали чи я виходжу на політехнічній чи на шулявці. Потім сказав, що якщо я не проти - то він мене проведе. Я погодилась. Тоді ми вийшли разом, хлопець йшов за пару кроків від мене позаду і перевіряв чи ці чуваки не йдуть за мною. Ті чуваки таки йшли за мною. Тоді хлопчина мене наздогнав, сказав що нам потрібно швиденько сісти у трамвай щоб під'їхати попри сам гуртожиток. Коли ми скочили у трамвай - ті чуваки не встигли. Той хлопець дав мені свій газовий балончик, свій номер телефону і сказав, що якщо мені раптом буде потрібна допомога то щоб я дзвонила. Коли я прийшла додому - я ревіла. Ревіла через те, як мені повезло, що мені трапився той хлопчина. Я навіть ім'я його не знаю, але вдячна йому до кінця життя.
Боже, аж мурашки по шкірі.. вам дуже пощастило з тим хлопцем. Сподіваюся, що таких чоловіків буде ставати більше й більше, а чмошників, які лапають жінок/дівчат/хлопців, не стане взагалі
Я чоловік і мені дуже сумно і огидно чути всі ці історії. В моїй системі координат подібні речі не вкладаються в голові,але це не означає що домагань немає. Я цілком на вашій стороні
Коли я розповідаю своєму оточенню про те, що мене десь облапали (таке трапляється часто-періодично) - реакція жіночої половини: "Шіт хеппенс. Змирись і живи далі", реакція чоловіків - спершу недовіра, потім "Це був тобі комплімент, насолоджуйся, поки є можливість". Жінки в нашому суспільстві відгрібають за все. За одяг, за власні біологічні процеси, за свою поведінку, за поведінку свого чоловіка/хлопця, за поведінку незнайомих чоловіків, за поведінку маніяків, за свій вік. Бо, занадто відверто одягнулася - облапали - сама винувата; недостатньо відверто одягнулася - не знайшла чоловіка - лошиця. Відстоювала свої права - істеричка; не відстояла свої права - безхребетна. Стала жертвою насильства - сама винувата/понавигадувала/хорошій людині зіпсувала життя; відбилася від маніяка - агресивна аб'юзерка. Одягнула спідницю - шльондра; одягнула штани - пацанка. Красиво одягається - тупа п@3да; некрасиво одягається - бичка. Заробляє гроші - принижує чоловіка; не заробляє гроші - сидить у чоловіка на шиї... і т.д.... І найганебніше - ці ідеї дуже часто толерують самі ж жінки.☹️
Золоті слова. Ви дуже детально описали середовище у якому перебуває жінка. Повністю з вами згодна. Жінкам треба бути більш толерантними одна до одної, та виганяти палками з себе прояви мезогінії.
В тему про "раніше такого не було". Рік назад моя бабуся розповіла історію,як за часів радянського союзу вона взимку поверталась додому з роботи,їй на зустріч йшли хлопці підліткового віку десь до 20 років. І коли вона з ними порівнялась,якесь чмо схопило її за промежину. Різко. Боляче. Потім вона чула,які ці хлопці йшли і сміялись, відпускали недоречні коментарі. А вона впала у ступор. Потім довго плакала. І не знала,що їй робити,адже всі ми знаємо,що сексуальної освіти в СРСР не було. Вона не могла поділитися з цією ситуацією навіть з найближчими людьми,бо це ж "соромно". Моя бабуся,якій уже більше 60 років згадувала той випадок зі сльозами на очах. Ваше відео дуже важливе, дякую!
@@BondarenkOlga дивно, моєму татові 52, все життя прожив у Миколаїві і при СРСР, каже, що не було) тому можливо індивідуальні випадки - то не об’єктивна реальність?)
@@IamNastiaT може йому пощастило і біля школи не стояли ексгібіціоністи, та в трамваї не мацали. А може пощастило вам з батьком і він не був серед тих хто це робив.
Знаю, що трохи не в тему, але якось в Туреччині я відпочивала на пляжі, пляж такий, де мало туристів з інших країн, але багато саме громадян Туреччини. Отже, я відпочивала з сім'єю, купалася, лежала на лежаку, дивилася на різних людей і думала про щось своє, аж раптом мій погляд зачепився за молоду пару, дівчина та юнак, обидва засмаглі, видно, що часто бувають на пляжах, обидва в діапазоні 20-30 років. І от щось юнаку не сподобалося, і він почал кричати на дівчину, трясти її, замахуватися на неї, вдаряв її по ногам, а вона просто сиділа, вжавшися в стілець і мовчки приймала все це неподобство. І тоді сталося те, через що я стала більше вірити в людей: декілька жінок, незнайомих навіть між собою, які були свідками всього, що відбувалося, підійшли до неї, сказали юнаку, що, мовляв, що він робе і щоб він пішов звідси, відігнали його, бо він був занадто агресивний, і почали заспокоювати дівчину, і одна з цих жінок промовила речення, яке я запам'ятала дуже добре: "Ти не бійся, ми жінки, ми постоїмо одна за одну". І тоді я не теоретично, а таки дійсно на практиці, напевно, вперше в своєму житті побачила реальну силу жінок, коли вони не мовчазні безправні об'єкти в чоловічому світі (як багато хто нам намагається навіяти століттями), а люди.
Але що буде, якщо практика таких скарг стане нормою? Це може призвести до наклепів й псування репутації чоловікам, невиним у таких переступах. Помститися викладачу, за незалік на сесії, помстися керівнику за щось, колишньому хлопцеві і таке інше. Неможна робити прецедентів із правопорушень, які неможливо довести, або легко сфабрикувати, вмовивши кілька подруг. Так, ситуація вкрай неприємна, але вирішувати її слід інакше. Не даючи нечесним людям зайвих інструментів для маніпуляцій.
@@Всімворогамназло Я пре це і кажу. Існує стільки різних методів шахрайств. Не можна створювати додаткові інструменти для зловмисників. Але я не думаю, що ті, хто підіймає проблему, оголошену у цім відео, зумисно допомогають шахраям. Вони просто недалекоглядні, не бачать наслідків, до яких це може може призвести. Шантаж значно небезпечніший ніж те, з чим вони боряться.
@@Всімворогамназло Пишете про «інші» інструменти, але не кажете що ж це за інші інструменти як не кримінальна/адміністративна кара повинна бути? Шахраї соєї можливості знайдуть в будь-якому випадку, за них точно не варто турбуватися. А те що зараз відсутністю відповідальності як раз таки користуються всі любителі відео познімати під спідницею, чи полапати ви чомусь не турбуєтеся. Мені здається очевидним, що це комплексне питання, тут присутнє і виховання, і повинна бути і законна основа для регулювання. І звинувачення че не означає, що відразу віправляють на нари, вам серйозно треба пояснювати, що це так не працює? В ідеалі окрім заяви ще повинні бути свідки та докази. Для тих «жертв» хто хоче використати це в особистих цілях також повинно бути покарання. І не треба вмикати пісню, - що жінки лише вимагають, а самі не несуть відповідальності. А щодо закону про згоду то це просто дурість, якщо ви його прочитаєте то там не вкажується нічого щодо статі, вказано «згода потерпілої особи» , і вся та схема яку ви описали може бути використана точно так же і чоловіком. Який після сексу може заявити, що він згоди своєї не давав
@@Всімворогамназло тут ще така штука що в нас в суспільстві прийнято чоловікам робити перший крок і тому соціапатична дівчина може лише спостерігати за чоловіком який подобається, а соціапатичний чоловік буде робити перші кроки так як він вміє. Тут історія аналогічна як із джокером у одноіменному фільмі, що ви отримаєте від чоловіка від якого відвернулись дівчата, бо їм потрібен більш впевнений в собі чоловік, відвернулись його друзі чоловіки бо їм надзвичайно важливо дружити не з незайманим (Принанні до віку повного становлення особистості 24+ років) Але в цих двох радикальних феміністок винні як завжди чоловіки)
Коли була ще підлітком, до мене періодично домагалися у Київському метро. Лише одного разу молодий хлопець сам звернув увагу, взяв того виродка і голосно із ним поговорив, запитав як я. Ніколи не знала, як на таке реагувати, просто намагалась відійти. Дякую, дівчата, що підняли цю тему!❤
Коли це сталося вперше, то мені було років 14 і я їхала в школу в маршрутці, це було взимку, коли я була в штанях, куртці, шапці та замотана в шарф по самі вуха. Спочатку я вирішила, що здалося, а потім досить чітко відчула руку, яка повзе по моїй нозі. Я якось відповзла від нього і він поліз до іншої жінки. Вона підняла галас на всю маршрутку і водій зупинився, та викинув його, не зважаючи на лютий та -20 на вулиці.
Декілька місяців тому їхала в маршрутці у Львові. Почула як дівчина голосно сказала комусь: "прибери руки", через деякий час вже в більш грубій формі вона вимагала не чіпати її. Виявилось, вона зверталась до мужика, який сидів позаду. Потім, той хєр почав на неї наїжджати, казав "чого ти мені ТИкаєш, май повагу до старших" і ще якусь хрінь. Я від цього дуже закипіла і почала дуже голосно з ним сваритись, потім до мене приєдналась ще одна пасажирка і ми попросили водія зупинити маршрутку, щоб той мужик вийшов. Нас більше ніхто не підтримав, в маршрутці їхав військовий, який запитав в чому справа, я пояснила, але він теж вирішив не втручатись. Поруч з тим дибілом сидів теж чоловік і він точно бачив що його сусід чіпляється до дівчини, але теж нічого не зробив.
Яка ви молодчина і інша жінка теж! ❤️ На жаль, той факт, що навіть військовий не заступився, говорить про те, що більшість чоловіків не в курсі проблеми і не розуміють наскільки це страшно і огидно. Само тому нам треба про це говорити, створювати та поширювати освітній контент. Як це роблять дівчата з "Палає", наприклад 🤍
Пару років тому їхала в маршрутці з роботи. Тоді я була одягнена в широкі штани і чоловічу футболку, яка втричі більше мого розміру, до того ж я була сильно втомлена і навіть не використовувала мейк у той день. До мене ззаду підійшов чоловік, який набагато вищий і більший за мене. Він навіть не прикриваючись почав лапати мене за стегна і сідниці. При чому це бачили інші люди, які ніяк не відреагували на його вчинок. Я розвернулася і вдарила йому кулаком по обличчю, потім одразу вибігла з маршрутки. Було дуже страшно, адже цей чоловік був агресивно налаштований. Він щось крикнув мені вслід, але я не почула що саме. Найжахливіше це те, що велика кількість людей або не звертають на такі ситуації уваги, або взагалі вважають це нормою. Величезне вам дякую за ефір на таку важливу тему!
Найгірше у всьому цьому те, що ці потвори спеціально чіпляються зазвичай саме до молодих дівчат та дітей, тому що знають, що вони скоріше за все не будуть знати, що робити.
У підлітковому віці часто бувала в парку поруч з домом у пізній час. Ми збирались компанією, але зрідка виходило так, що я лишалась одна. Між деревами часто ходили чоловіки, що оголювались і пробували підійти. Але я дівка бойова, мама навчила мене стояти за себе) я їх особливо не боялась - просто підносила телефон до вуха і голосно казала, що викликаю поліцію - як вітром здувало. Але був випадок, коли це не спрацювало. Тоді й справді довелось викликати поліцію. На диво - патруль швидко приїхав, сприйняв мене цілком серйозно і пішли шукати того маньяка у хащах. Але я ніколи не задумувалась, що це чіпляння. Думала, що просто - ексгібіціонізм, якась трохи хворь. Зараз я би не робила вигляд, що дзвоню у поліцію - а дзвонила б сто відсотків. Не всі дівчата такі сміливі, щоб заїхати по яйцям (у мене був і такий випадок) Як не мене, то когось іншого можуть зачепити. І ніколи не проходжу повз, коли бачу, що щось не так. Одразу криком підходжу)
Так, 100разів бачила таких чуваків. В нашому районі міста такий ходив (або він не 1) у дитячому садку по кущах, постсовкові садки тоді ще не закривались намертво рарканами, я ще зовсім мала була років 8-10, потім в 14 р., і в універі його бачила теж ходив по кущах і сичав, привертав увагу, подруги мої теж його зустрічали всі ці роки . А потім моя мама його бачила, в кущах під дитячою поліклінікою. Коротше жесть...
Дуже соромно, що жінки де-факто позбавлені права на безпеку своїх кордонів та мають завжди бути "на стрьомі". Для мене було шоком, коли я дізнався, що дуже багато жінок навіть ніколи не слухають музику в обох навушниках, аби вчасно почути про можливу небезпеку 😔
Я слухаю музику завжди в одному навушнику, але ніколи не задумувалась, чому я це роблю. Завдяки вашому коментарю тепер сама собі можу це чітко пояснити ❤️
@@julyannejuly чому одразу бред? Якщо у вас не було неприємних випадків, коли ви в навушниках не чули, як до вас ззаду підходять, це не значить, що з іншими такого не буває
Хочу з приводу познайомитися розповісти . Мені дуже сподобалася ситуція із знайомством в Америці. Я була в магазині Toys....забула як він точно звется. Купувала іграшки для дітей і знайомих. До мене підійшов хлопец( внього був повний візок іграшок) і спитав: - Я вибачаюсь. Я маю тебе спитати чи е в тебе парінь? Я спочатку не зрозуміла, чому таке питання. Я его перепросила, що і чому він це питае. Він відповів -Ти мені сподобалась. Я хотів би с тобою познайомитися -Вибачаюсь, але я вже зустрічаюся -А ти з ним щаслива? -Так, в нас все добре -Тоді я вибачаюсь що тебе потурбував. Я бажаю тобі приемного дня і всього найкращього. Я була так приемно здивована . Це було так просто. Так нормально. Так приемно.
я чоловік і теж ставав жертвою домагань, причому різних гендерів, і це насправді неприємно, хто б там що не говорив. от тільки довести це складно, цій дівчині пощастило що були ще постраждалі окрім неї
В моїй школі це було нормою, хлопці ляскають дівчат по сідницях = комплімент і спосіб залицяння. Приблизно десять років тому в літньому таборі я вдягла міні спідницю на якийсь захід, позаду мене стояли два старших хлопці, один з них почав запихати руки мені під спідницю. Я пручалась, сварилась, він продовжував, а всі навколо просто дивились. В результаті я розплакалась і втекла звідти. Після до мене в кімнату прийшла вожата і сказала: "А для чого ти одягала цю спідницю?" 🤯 Тобто виходячи з її логіки я одягла спідницю саме для того, щоб мене облапали. Вожатою була дівчина віком 20-25 років) Коли в новинах проскакує тема домагань я завжди згадую цей випадок 😐
@@yourgrace6535 не бачу логіки і сенсу у вашому повідомленні, на «ти» ми не переходили, в законодавстві я розбираюсь, а ваші коментрері лиш наводять на думку, що ви причетні до тих чоловіків, яких описано у відео
Я досить довгий час жила і думала, що якась ненормальна бо притягую до себе усіляких виродків, які мене лапали, сексуально домагалися серед білого дня в робочому офісі, на вулиці, тощо. Тепер зрозуміла, що це проблема не в мені, а в козлах, що лізли до мене. Дякую, дівчата! Дуже корисний ефір.
Ще треба розказувати про слідчих і прокурорів, які по-скотськи себе ведуть із жертвами сексуального насильства, яке 100% доведено. Було так зі мною. Працівники правоохоронних органів морально знущалися з мене.
Аню, я вам дуже співчуваю, тримайтесь. Я теж пережила всі ті приниження, коли розповідала слідчому про згвалтування, мені і ніхто не допоміг з людей, свідків типу, хоч вони і чули як я кричала. Мені довелось 5 разів все поліції повторювати, я ледь не втратила свідомість, коли вони в кінці посміювались з мене, ледь стримували сміх, типу я п'яна в сама напросилась, я тоді випила лише келих шампанського, вперше, і статевого досвіду в мене тоді теж не було. Тому чоловіку навіть не поставили підозру, а згодом я дізналась, що справу закрито. А ще через рік, що її не існує. Тому що гвалтівник мав багатого тата, як виявилось депутата. Слідчий казав, що я надто сильно фарбуюсь в ходжу в сукні, "порватій", хоч я її одягла тоді вперше. Так я відсвяткувала свій 18 день народження. Батькам не розповіла і досі. Пізніше я дізналась, що мій гвалтівник загинув тоді, коли його справа "зникла" з реєстру. Особисто мені допомогла через 3 роки, психотерапія, коли я вже не змогла це "забувати". Саме тому можу зараз про це говорити спокійно.
Потрібно якось осягнути масштаб проблеми. Це траплялось майже з кожною. Тобто це не один мужичок об‘їхав всю Україну і до всіх подомагався. Це більшість чоловіків дозволяють собі подібне, особливо до неповнолітніх дівчат, які не можуть за себе постояти. Як на них потім дивитись? Що з вами не так? І не кажіть «не всі чоловіки», зате більше 90% жінок.
І так, як згадували дівчата, це роблять не якісь маньячелли з дивним поглядом, дивно одягнені. Цим займаються звичайні чоловіки: родичі, сусіди, друзі і т.д.
@@янгелина потім приходять додому, жеруть жінчині/мамині котлети і жирними пальцями газлайтять в інтернеті «не може такого бути/ в чому ти була одягнена/ а ти впевнена, може він ненавмисно/ а скоро уже буде страшно просто підійти познайомитись і т.д
Так, ми якось з подружкою говорили, що ексбіціоністов стало значно менше, а потім до нас дійшло, що це ми просто стали старші, то вони до нас не підходять. З 15-25 по парку пройти було неможливо :(
@@ritaitenko8880 або гірший варіант, він охайний, вродливий і спокійний, приходить до дружини і доньки і говорить які вони в нього красуні і як він їх любить, а потім хтось скаже "та як така порядна людина може так вчинити?", якби ж їх можна було просто впізнати по вигляду, але ні, тому жінки і живуть все життя в страху, тому що ти не можеш знати від кого таке очікувати
У мене дивна асоціація, але чомусь нагадує росіян. Це пересічні росіяни чинять злочини, а не особисто Путін усіх вбиває. Можливо, це недоречно та я параноїдально шукаю аналогії
Ваш ефір чудовий! Від історії з Андрієм Козінчуком просто в шоці, прошу вас висвітлювати подальший розвиток ситуації, тому що самостійно ніяких коментарів не знайшла, а якщо дійсно факт домагань є, то це має бути проговорено всіма і всюди. Ще під час його включень на телебаченні торонто звертала увагу на його коментарі ведучій з сексуальним підтекстом і жарти про нюдси, але думала що здалося...
@@NatmerMunAlikorn він мав на увазі, що не перший раз якісь дивні напади на нього. Але ось зараз виплили сексуальні злочини. Не перекручуйте слова. Я читала те, що написала блогера- ніяких доказів, навіть скрипів нема з якоюсь секс-перепискою. В принципі, їй могли написати два мужика, які хочуть підкласти свиню Козинчуку, видати себе за ображених дівчат. Я не вірю в ці обвинувачення, бо «доказів» нуль. Козинчук не вайнштайн - його можно не боятися, звинувачувати відкрито, не анонімно. І він не йобнутий, щоб гвалтувати пацієнта.
ооо, диванные присяжные и судьи разудактались. а вы куры не думали, что это вброс, чтобы дескридитировать воина ЗСУ? завтсра на вашего сына, отха, мужа такое станут говорить, там вы первые насчёте кричать "где доказательства! только суд может признать человека виноватым!" подумайте, что вы делаете. одна бабка сказала и все подхватили и розганяют. мне же важны доказательства. я не могу обвинять человека просто так, потому что "люди говорят". или вы из села?
Дівчата, ви робите надзвичайно важливу річ, ви навіть не уявляєте наскільки. Зараз кожна людина, яка вас почула стала сильнішою і відростила зуби. Щоб боротися з покидьками. Хочу заплатити вам за цей безцінний досвід. Хто погоджується, приєднуйтеся. Це знання за які хочеться віддячити
@@ОлександрГранд-е3ш хто тобі дав моральне право без всяких доказів цькувати людину? В нас в країні є поліція прокуратура суд. В них є повноваження розслідувати чи був злочин та у разі отримання доказів вирішувати яке покарання має понести злочинець. Але ось так без всяких доказів влаштовувати травлю сторонній людині?
@@lestom100 а що робити, якщо поліція, прокуратура, суд ігнорують свою роботу і не карають злочинців, не виносять вироки, навіть не збираються розглядати справи про зґвалтування чи насилля, не кажучи уже про домагання, тоді що? Типу поки суд не визнав, що Вайнштейн винен, то зґвалтувань не було, за вашою логікою?
Тому що такі речі в суспільстві довгий час сприймались як флірт. Зі школи: "мальчики дергают за косички" - це ж так мило, а хлопнути по дупці - це як комплимент. Дуже довго нам втовкмачували, що така увага чоловіка до жінки - це добре, майже романтично. Навіть в літературі трапляються дуже поетичні описи . А колег неадекватів краще просто бити по яйцям....
Трошки або похизуюся або покращу вашу віру в людей, але у моїй школі смикати за коси значило обережно торкнутися волосся та легесенько смикнути. Треба дякувати або батькам учнів, або вчителям, або адміністрації, або моїм батькам,що обрали школу з найкращою психологічною репутацією, але те, що хлопчаки можуть навмисне рвати волосся, я дізналася набагато пізніше та не з власного досвіду
Дякую вам за те, що підняли цю тему! Це дуже важливо! Коли мені було 13 років ми приїхали до бабусі, мій молодший брат(тоді йому було 7)грав на вулиці. Коли я вийшла на вулицю, то побачила мого брата біля під'їзду (ближче до дороги) і з ним стояв якийсь дід з палицею та гладив його від плеча до сідниць і казав щось типу "Ти гарний хлопчик, красивий" і тд. На лавочках біля під'їзду сиділи жінки та бабусі, вони не звертали уваги на це. Я спитала його "Що ви робите", він не відреагував, я почала підходити та спитала гучніше. Він просто подивився на мене і знову повернувся до брата. Я взяла його за руку та потягнула на себе, дід його схватив за плече та потягнув на себе, я знову почала тягнути його на себе, дід почав махати палицею, пару раз вдарив по моїй руці, якою я тримала брата (був синець) він все ж таки відпустив його і ми побігли до під'їзду. Він почав кричати нам вслід різні матюки. Саме страшне, що ніхто не відреагував, і те, що мій брат не міг навіть нічого сказати, а я прийшовши додому не розповіла батькам, бо я навіть не зрозуміла, що то було домагання. Взагалі ситуацій з домагання було дуже багато.
Мені дуже шкода що вам довелося це пережити . Боляче розуміти що зовсім маленьку дитинку почав лапати старий страшний дід і ніхто окрім сестри не допоміг. Соромно за цих людей і дуже велика повага до вас що ви врятували свого братика! Надіюся, це не вплинуло на нього і у нього все зараз добре🙏🏻 Бережіть себе💙💛
У мене була ситуація, коли мені було 22 роки, я переїхала до іншого міста і чекала доки звільниться робоче місце в компанії, а доти мені потрібна була робота на місяць. І мене колишній роботодавець влаштувала на маленьке підприємство, що виробляло печиво. Працівників там було не багато, в основному це були молоді дівчата, які навчалися в технікумі до 18 років. І там був старший зміни: років 45 чоловік, колишній працівник міліції. Він усіх дівчат мацав за дупу, міг ляснути, міг, навіть, взяти за груди і на це все дівчата відповідали простим хіхі, хоча по обличчю видно було, що їм не приємно. Але вони були ще дітьми і не могли дати відпір. Коли це сталося зі мною, я чітко дала зрозуміти, що мене мацати не можна і, що це неприпустима поведінка. Через кілька днів мене покликали в офіс та звільнили з роботи з повідомленням, що, нібито, я не виконую свою роботу. В той день я ревіла без перестану через цю несправедливість... Але через роки, оглядаючись назад, я горда собою, що не дала себе в образу. І, коли йшла звідти, наказала дівчаткам ніколи не терпіти такого відношення до себе.
В школі часто казали "якщо хлопчик тебе дьоргає за коси, то ти йому подобаєшся", я ще тоді не розуміла, чому вважається нормою виражати свою симпатію через знущання і глузування. І от це все вбивають в голову дівчаткам і хлопчикам, а потім ми в дорослому віці не знаємо де норма, а де ні. Коли працювала секретаркою, у мене було багато ситуацій з неоднозначними поглядами відвідувачів. Причому, з боку керівника нічого такого не було, але от у людей в голові - "секретарка спить з начальником". І я якось розмовляла про це з начальником, що всі довкола вважають, що я з ним сплю (через мою посаду), а він сказав щось типу "ну так вони думають, ну і хай думають, яка різниця". Звісно, йому ніякої різниці, бо не йому ж гидко 24/7
Імхо, проблема має коріння у відсутності статевого виховання в старшого покоління та укоріненні лояльності до таких дій, а потім відбувається передача молодшому поколінню "загальноприйнятої норми". Чув від своєї однокласниці здивування щодо висвітлення цієї проблеми, з її точки зору, домагання - це комплімент (О.О - отакі в мене були очі). В її розумінні, чоловік має приставати, а вона певний час противитися цьому, щоб не здатися легкодоступною або розпусною (нема слів). Інший приклад, почув приказку від старших жінок-колег по роботі "сейчас би мальчіка, да понаглєй", на моє запитання, чи вони вважають нормальною таку поведінку "мальчіка", вони сказали, що я поки нічого не розумію, типу "падрастьош-паймьош". Діти виростають в оточенні, яке не просто толерує таку модель поведінки, а ще й романтизує та канонізує її...
Боже, як ви праві. Адже величезна кількість таких історій - це головне свідчення того, наскільки наше суспільство поблажливо відноситься до відвертих домагань. Часто чоловіки навіть не розуміють, що вони роблять щось огидне, щось, що принижує гідність і руйнує психіку іншої людини. Тому що суспільство дозволяє їм думати, що в цьому немає нічого такого.
Дякую за цю розмову, це дійсно стосується кожної. Поки дивилась, згадала свій досвід. Ляскали по задниці у громадських місцях - було; спроба згвалтування - було; спроба насильно поцілувати дорослим чоловіком, коли була ще підлітком - було. Про онаністів взагалі мовчу, бо вони сприймаються як щось буденне. А от стосовно Андрія Козінчука, то здивована, обурена та засмучена, бо вважала його адекватним. Не знаю, що та як там було насправді. Дійсно, потрібно почути коментарі з його боку. Але, як психологиня, скажу, що психологу заборонено мати подвійні стосунки з клієнтом, будь які, тим більше сексуальні. Тому тут стоїть не стільки питання активної згоди, як питання порушення етичного кодексу психолога. Навіть якщо сама клієнтка або клієнт пропонує секс психологу, поки тривають терапевтичні стосунки, це суворо заборонено. Та й після завершення терапії має пройти час, щоб у психолога зав'язались якісь інші стосунки із клієнтом чи клієнткою. Це база, яку вчать всі психологи. Сумніваюсь, що Андрій Козінчук цього не знає.
Дуже дякую за ваші ефіри, висвітлюєте дуже правильні теми, що палають. Хочу без анонімності поділитися своєю історією, як виявилось згодом мною, домагання. Мені було 6-8 років, я в гостях у бабусі й дідуся, зі своєю сім'єю та двоюрідним дядьком (який на наші родинні посиденьки проходив рідко, бо жив далеко). Всі сиділи в кімнаті і прийшов час до готування головної страви обіду, яка готувалась не в кімнаті, а на дворі. І чомусь усі вийшли на двір, всі, окрім мене і двоюрідного дядька. Я собі спокійно сиджу (сиділа поклавши руки під попу) і він починає питати мене про "А ти колись цілувалась?" (до слова, він зі мною не говорив до цього мабуть ніколи, тобто якогось розмовного контакту до цього не було), я відповіла "ні", і тут раптом він підсунувся до мене і почав цілувати. Я конкретно пам'ятаю про те, як я, сидячи на дивані у вітальні рідної бабусі, коли вся сім'я "поруч", відчуваю язик і слюну дорослого чоловіка на своїх губах. Я не розуміла, що робиться, я просто сиділа і максимально стискала губи, не давши йому "прорватись" далі. Після декількох секунд і його невдачі я пересіла, просто пересіла на стілець, що знаходився в метрі від дивану. Потім зайшла бабуся і далі я не пам'ятаю нічого. Мабуть після того, як зайшла бабуся або я пішла з нею, що мало ймовірно або сиділа далі там поки не прийшла вся сім'я, що багато ймовірно. Може виникнути питання, що було далі? Так, так, це не кінець. А далі не було нічого. Нічого. Я не розповіла батькам. Я сама толком не зрозуміла, що трапилось. Під час дорослішання, після років 5-7 після цієї ситуації, я почала розуміти, що саме було і що це абсолютно не норм. Набравшись трохи сміливості я вирішила написати цю історію на папері, щоб це прочитала мама. Вона прочитала і я очікувала, що після цього між нами буде якась розмова, що вона розпитає мене про це, але ні. Мама просто дала мені цей папірець назад, без ніякої реакції. Це був для мене шок. Але це ще не все. Мені 19, і ось, знову збиралися (нещодавно) в гості до бабусі й дідуся із сім'єю і я дізналась, що цей чоловік теж буде. Я скривила обличчя і після чого була розмова між батьком, мамою і мною. Батько сказав: "А щось не так?", мама: "Чомусь вона його недолюблює", а я, почувши це, особливо від мами, просто в шоці сказала: "Ну, тому що від до мене домагався". Хвилина мовчання. Я чекала якоїсь реакції, а даремно. Може не продовжила оцю розмову, тому що досі мені соромно про неї говорити, мені страшно і що це відбулося в колі родини. Можливо. Але це теж не все. На цьому обіді, куди ми приїхали я сиділа за одним столом з людиною, яку я ненавиджу, і, більше того, мій рідний батько спілкувався з ним, жартував, сміявся ніби цією двохвилинної розмови в машині не було. І, о диво, трапляється та сама ситуація. Ситуація, коли всі виходили на двір. Але вона відрізняється тим, що я не лишилась і кімнаті, а пішла на двір. До того як я не пішла, його питали, чи буде він виходити на двір, а він відповів "ні", але після того, як я встала і направилася до виходу з мамою й бабусею він теж встав і пішов на двір. Я б хотіла сказати, що це кінець історії домагання з боку родича. Хотіла б, але не можу. Ця історія не закінчиться поки я всім не розповім про це, всій родині. Коли це буде? Я не знаю У тому випадку з домаганням це були родинні посиденьки на яких він пив. АЛЕ, це не відміняє того факту, що до дітей лізти не можна! Якщо ви хочете мене в чому звинуватити, то задайте собі прості питання. Як я зуміла це вигадати? Навіщо мені писати про неправдиву історію? І чому я до сих пір не розповіла про це всім? Хіба жертву треба звинувачувати? Якщо цікаво особисто як на мій контакт з хлопцями це вплинуло. Не було у мене практичного ніякого досвіду стосунків і близькості з хлопцями (поцілунки також у це поняття включені) тому з цього досвіду розповісти не можу. Але, я не боюсь знаходитись з хлопцями з одній кімнаті, не боюсь обіймів і компанії протилежної статі. Не знаю чи потім цей травмуючи досвід відгукнеться в майбутньому, бо пишучи цей текст у мене нема сліз, просто шалено б'ється серце.
Як рандомна людина з інтернету можу тільки сказати, що підтримую вас за те, що ви наважуєтесь потроху про це говорити. Сподіваюсь у вас вийде винести цю тему на обговорення в сім'ї. Сил вам у цьому бо можу тільки уявити, наскільки це складно ❤️
Боже я читаю в просто в шоці! Ви неодмінно повинні, ні забовязані розповісти!!! Бо ви могли бути не одною жертвою! Поганці мають отримати по заслузі, хоча б тим що всі узнають, йому буде дуже соромно, в колі сім'ї! Він не заслуговує на те щоб ніхто з вашої родини так і не дізнався. А батьки мабуть подумали що ви вигадали історію чи що, бо не розумію їх реакцію (
Цей момент з реакцією батьків, дуже сумно. Хочеться підтримати авторку і сказати, що якщо навколо вас люди не розуміють поняття кордонів, це не значить що це нормально і так має бути.
Їхала в траліку, стою на своїй хвилі морально готуюсь до робочого дня, і тут розумію, що хтось мене чіпає поміж ніг. Підіймаю голову, стоїть чувак і намагаеться запхати свого пальця мені у п:ву прямо через джинси. І мене це так розлютило, я на весь тралик як гаркну "я тобі щас палець відірву, ти шо аху:л?!" Поц вилитів як тільки двері відкрились. У мене палало ще кілька днів. Треба було йому таки відірвати палець.🤬
@@ОленаЛеонова-х1х так, я розумію тебе, бо сама також була жертвою насилля і знаю, що той клятий страх і розпач не дає навіть дихати, не те що вдарити..
@@ОленаЛеонова-х1х розумію, я змогла відреагувати тільки тому, що я була дуже втомлена і роздратована, а тут ще мене торкається який виродок і тут мене прорвало.але мене трясло ще не один день.я потім дуже корила себе, що відповіла тільки словесно.але це відчуття що ти брудна і не можеш відмитись...жах..
Дякую. Гарна розмова. Згадала купу епізодів зі свого життя. І коли я була дитиною, і коли вже дорослою. Дома не було розмов як саме треба на це реагувати, і я не розповідала про таки випадки батькам. Дуже сумно.
Я в захваті від дівчини, яка сфотографувала і написала заяву в поліцію. Бо в ситуаціях з домаганнями відчуття сорому і заціпеніння превалює, тремтіння не припиняється, хочеться просто забути і ніколи не згадувати, тим паче що у відповідь буде багато зневаги і навряд чи порушник буде знайдений. Тому важливо підтримувати, бо в таких ситуаціях раціональне, "потрібно" і "це важливо" не працюють. Нам у більшості випадків просто не вистачає сміливості та віри в справедливість...
Я зазнала домагань в транспорті уже в дорослому віці, мені було 34. Я так само спочатку подумала, що мені здалося. І коли я зрозуміла, що мене лапають, я, доросла жінка, просто заклякла. А як юним дівчатам? 🥺
Мені 31 рік і ось мій досвід: 1. Я після 9 класу пішла зі школи в ліцей, до якого треба їздити автобусом 20 хв. Їздили разом з подружкою, оскільки ми разом пішли вчитися в той ліцей. І ось, пройшла осінь і зима вже, потепліло, нам 15 років, ми їдемо в забитому автобусі (тоді за щастя було впхатися на останню сходинку в нього) і через 3 зупинки допхався народ і я відчуваю на сідницях руки. Я в шкільній формі, в брюках. Мені перший раз здалося, що просто, тавтологія, здалося і просто хтось міцно притиснувся..Але наступного дня це саме було з моєю подружкою. Через тиждень вже у більш вільному транспорті, коли він забитий, але тебе не затискають з усіх сторін я відчуваю, що в кишені брюк хтось суне руку і стискує рукою сідниці. Я скрикнула і це припинилось, змогла розвернутися лише під'їхавши до зупинки і подивитися назад, але нікого не було. Далі це повторилось з подружкою..Ми за місяць вирахували хто це і коли за 3 зупинки від нашої той дядько заходив (на вигляд йому було за 50) ми намагалися пролазити правдами і неправдами всередину автобуса, бо охоплював нас жах. Останньою краплею стало, коли в такому забитому транспорті через пару місяців я не помітила цього дядька і ми затиснуті між людьми опинились поруч, але я на той момент не знала, що це він. Він просунув руку і почав розстібати мені блискавку!!!!! Я схопила його за руку і сказала "Приберіть від мене свої руки" і повернула наскільки змогла голову, щоб поглянути на того, хто це і побачила того дядька. Очі пам'ятаю його і досі - скляні і повністю відсутні...Він вилетів на наступній зупинці і більше ми його не бачили..Батькам розповіла аж коли універ закінчила. Мама сказала, що з нею в молодості (а це ж той славний СРСР) бувало теж таке. 2. Була студенткою і їхала в метро. На мені спідниця на 10 см вище коліна і капронки. Я спочатку не зрозуміла, що торкається моєї ноги, а потім помітила, що хлопець, який зайшов зупинку тому вказівним пальцем веде по моїй нозі потроху піднімаючи спідницю. Я вийшла на наступній зупинці. 3. В університеті на 2 курсі викладач , якому на той момент було 82! роки на захисті курсової увесь час тримав руку на коліні дівчини, поки вона її захищала. Причому про це нас попередив старший курс і сказав не одягати спідницю. В джинсах і правда, виявилося краще- він просто поклав руку на коліно і я "стиснувши зуби" думала тільки про захист курсової. А от дівчина Женя, яка з нашої групи єдина не дослухалася до цих порад, одягла спідницю і після захисту ридала 2 години-виявилося, що він рухав рукою по стегну від коліна під спідницю і назад.. Це є жах. 3. Мене колега також піднімав як і Яну- я була шокована 2 дні після. 4. Востаннє 2 роки тому мене в метро мужик, напроти якого я стояла восени в пальто до коліна і в джинсах схопив за коліно, коли звільнилося біля нього місце і сказав "Мала сідай, вільне місце". Тут мені вже 29 і я на ввесь вагон гаркнула : "Тримай свої лапи при собі" і ще купу матюків, але, за що себе ненавиджу все одно вийшла на наступній зупинці і перейшла у інший вагон.
Боже, скільки ж однакових по змісту таких історій у жінок по всій країні. Мене також домагався знайомий моїх батьків, лапав продавець на ринку коли я приміряла шорти, про співробітників і транспорт взагалі мовчу...Переїхавши в штати я якось уже навіть призабула як це "бути жінкою в Україні", а зараз згадуючи про цей досвід мене перетрушує.
В мене був випадок, коли ми з мамою поїхали до ОАЕ. Там в мене було кілька таких історій. Тато перед поїздкою казав, що це взагалі найбезпечніша країна, там відрубають руки за крадіжки, що там ну дуже суворі закони, нічого боятися. Ми поїхали на екскурсію у пустелю, їхали від агентства, нас віз туди водій від агентства. Ми приїхали, пішли обідати, але я вирішила відійти сфотати захід сонця. Там я зустріла водія, який спілкувався з іншим чоловіком, дававшим на прокат квадроцикли. Там було багато квадроциклів і я бачила, що люди там катаються по колу прямо на цій галявині, там була купа людей. Цей чоловік запропонував прокотитися, я відмовила, бо дорого, він вмовляв, робив знижку і у кінці сказав, що гаразд, може покатати так просто. Ну і я, пам'ятаючи слова тата, бачивши, що цей чоловік знає мого водія, бачивши, що вони катаються усі тут купою, взагалі нічого і не подумала і погодилася. Сіла, поїхали, але він раптом повіз мене за бархани, туди звідки нас вже не можна побачити, зупинився і став казати, яка я гарна, потім поліз цілуватися і торкатися грудей. Я перелякалася і сказала, що мене вже шукають, щоб він негайно мене відвіз назад. Він ще намагався ще торкатися, цілувати, але я намагалася з ним розмовляти суворо, але спокійно. Він з усмішкою погодився відвезти, а коли їхали по бархану вниз, він пригальмовував квадроцикл, роблячі такі фрикційні поштовхи. Дякувати богам, все обійшлося. Я на ватних ногах пішла геть. А коли нам треба було повертатися вже до міста, ми підійшли до машини, за кермом був він. І він спитав: "Ну що, тобі сподобалося?)" Потім ми дізналися, що між еміратами у пустелі часто ґвалтують жінок, вивозять туди і ґвалтують, бо у пустелі закони еміратів вже не діють. Додому нас привіз вже наш водій від агентства (той тільки підвозив нас до іншої машини у пустелі) і перед виходом цей водій, який все бачив і знав, спитав, чи хочу я бути його дівчиною. Сказав, що навіть якщо в мене є хлопець, він буде моїм другим хлопцем. Ще був випадок, коли у місті до нас під'їхала машина, водій врубив музику , почав на мене дивитися, посидів там 5 хвилин і поїхав. Потім нам сказали, що це теж норма, коли чоловіки мастурбують у машинах, це часто трапляється біля пляжів. Вони також мастурбують у воді, заходять у море і роблять справу, дивлячись на дівчат у купальниках. Ще був чоловік, який переслідував до готелю, дізнався, де ми живемо, дзвонив у номер і пропонував вийти за нього заміж, переслідував нас у місті (раптово з'являвся поруч і шепотів, що кохає). Ну і багаааато чоловіків, які проводжали поглядом, дивлячись як на м'ясо. І одяг дійсно ні до чого) Я була в абсолютно закритому одязі. Короче, в ОАЕ я більше не поїду, це було пекло.
Молодець дівчина, що звернулася до Вас з цією проблемою. Україна стане європейською державою ще й тоді, коли вона оголосить « zero tolerance” до різного роду «sexual harassment”. Як це прийнято в цивілізованих країнах, як це відбувається в Америці.Нікому не повинно бути ніякого діла, як дівчина вдягнена, як вона виглядає - це її особиста справа, а не тих відморозків, які чіпляються в транспорті.
Я - екстравертна та дуже тактильна людина. Доволі довго довелося вчитися визначати чужі кордони, і не обіймати людей, яким не ок, що їх обіймають. Зараз завжди питаю чи людина не проти.
Дуже круто, що ви це усвідомили👏🏻 я - інтроверт до мозгу кісток і мені дуже важко пересилити себе, щоб відверто пояснити своїм екстраверсійним знайомим, що я не сприймаю тактильні привітання з знайомими (обіймаюсь тільки з хорошими друзями або дуже добре знайомими людьми, які звикли так вітатись). Дуже круто, коли людина про це питає❤️
Просто екстравертних людей від тих хто вкладає сексуальний підтекст легко відрізнити. Чоловіки обіймають навіть тоді коли ти пручаєшся, і часто мацають за сідниці чи груди. Навіть глухий відрізнить комплімент від харасменту(
Дівчата, яка я щаслива, що підписалася на ваш канал. Кожна тема ефіру зачіпає важливі теми, яких начебто не існує. Мені 46 років. Мені знайомі ситуації публічних домагань з власного досвіду. Але десь років після 35 це припинилося по відношенню до мене.І особисто перестала помічати такі ситуації з іншими дівчатами/жінками. Але я впевнена, вони нікуди не зникли. І коли я подивилася ваш ефір виникло питання до самої себе.Чому жінки навколо, які точно знають, що це відбувається, в певний момент перестають помічати такі речі? Це якась сліпа зона нашого соціума? Дякую, що говорите про це.
домагатися люблять більше до молодих дівчат. таке явище реально існує. особливо якщо вони виглядають як стереотипно детнітні, ніжні та добрі, які ніколи зайвого слова не скажуть. кривдники завжди виберуть слабку жертву, а не дівчину по якій видно, що або вона підніме шум або вмаже тобі і без поліції. ну і ще дорослі дівчата та жінки ± вже знають як треба себе поводити, а от діти чи підлітки переважно ні
Більше 90% людей ніколи і нікому не розкажуть про насилля, яке вони пережили. Більше 60% статевого насилля трапляються всередині сім'ї, а мами частенько роблять вигляд що нічого нема, дітям не вірять(якщо ті кажуть) бо мамам це вигідно "не бачити" чогось. Як і взагалі багатьом людям вигідно виправдовувати насилля, знецінювання і тому подібне. Жінка думає "б'є, бо він мене любить". "Він мене б'є але я буду терпіти заради дітей". Чудове дитинство бачити як твої батьки б'ються. Хоча не треба забувати що і жінки теж є насильниці, педофілки. Просто рідко зустрічаються
Колись моя подруга розповіла мені, що її гвалтував батько, а мама не повірила. І, взагалі, звинуватила доньку у тому, що вона хоче щоб мама ревнувала і ще якась така дич... І, головне, що батько був аб'юзером, бив матір, а вона не вірила власній дитині.
Я вчилася у 2-х школах, де вчителі з фізкультури були педофілами. І деякі мої друзі розказували, що в їхніх гімназіях і ліцеях, вчителі фізкультури теж чіплялися до дітей
@@21_Lali шкода що ніхто нічого не робив щоб позбавити цих вчителів ліцензії, і взагалі права викладати. Бо навіть якщо кажуть про щось інтимне то пошепки🤦
Пздц. Чоловіки просто не розуміють, що це таке, коли тебе лапають, коли тобою намагаються скористатись, як якимось предметом. Але найстрашніше - це навіть не тоді, коли тебе ганить суспільство. А коли правоохоронні органи і судова система стають на бік, фактично, злочинця.
Я блін знаю, як це. Проживаючи в столиці України я постійно стикалась з домаганнями в транспорті і на вулиці. Хтось вщипне за сідниці, хтось схопить за груди. Найбольніше чути, що в цьому нічого такого нема чи люди просто не вірять
@@valia_kh це просто низько, людям треба нарешті усвідомити що таке особисті кордони і пофіг якої ви статі, ви не маєте ніякого блін права їх порушувати, я вам співчуваю і в тому що з вами це сталося і в тому що вас не підтримали близькі
@@zikkrype звичайно, але ти не можеш бути до цього готовий. Якщо це в транспорті, то звичайно,але йдучи по вулиці ти ніяк не можеш очікувати, що чоловік,який йде з жінкою, раптово схопить тебе за груди
Колись на каналі ебаут дівчата підіймали цю тему і познайомили з програмою із запобігання домаганням у громадських місцях "Stand UP". В рамках цієї програми можна взяти учать у вебінарі, присвяченому історіям жінок, які зазнали домагань, а також дізнатись як безпечно для себе можна втрутитись, якщо ти стала свідком домагання у громадському місці. Я думаю, що кожна жінка зіткнулась у своєму житті із цим. Ляскання по сідницях, недоречні наполегливі загравання, "кискис-кання" на вулиці... Вперше із кетколінгом я зіткнулась у 12 років (так, я це пам'ятаю, як і кожен епізод домагання). 12! І моє перебування у складі групи школярів тих 25-30 річних мудаків не знітило. Нагадаю - 12!!! Жінки, які зазнали домагань часто говорять про те, що вони ціпеніють у ситуації, а потім відчувають себе брудними, винними. Я ж відчуваю лише злість на таких от мудил. Якого чорта воно взагалі собі таке дозволяє?! Бо для деяких жінок домагання можуть стати причиною психічних розладів. Мудило розважилось, задовольнило себе, а людина із життя може випасти на роки. Після того вебінару вирішила, що буду старатись втрутитись, якщо колись побачу, що хтось зазнаватиме домагань. Бо мудили продовжують це все чинити саме тому, що ми заклякаємо і мовчимо. п.с.: чоловіки "не в курсє", бо самі з таким не стикались. Та ж Яся Кравченко розповідала про експеримент, який колись проводили у Телебаченні Торонто. Яся з оператором мала на вулиці підходити до рандомних чоловіків і ляскати їх ззаду. Через хз скільки років на одній вечірці до неї підійшов чоловік і зізнався, що він був серед тих, кого вона тоді ляснула. І для нього це був, м'яко, неприємний досвід, який він пам'ятає все життя
Другий курс університету, гуртожиток, вечір. Я сиджу в своїй кімнаті, відкриваються двері, заходить першокурсник, добряче п'яний, питає чи я сама, кажу сама, можна посиджу у тебе трохи, зайшов і сів на сусіднє ліжко. Спочатку шось розповідав мені, я слухала одним вухом, тоді він пересідає на моє ліжко і лізе цілуватися, відштовхнула його, питаю шо ти робиш. Він мені каже не ламайся і знов лізе. Відштовхнула його, кажу іди звідси. Він глянув на мене і каже "ти себе в дзеркало бачила? Ти страшна. Хто на тебе гляне? Перестань ламаться". Я встала з ліжка, вибігла з кімнати, пішла по свою сусідку, вона була у свого хлопця, попросила її допомогти вигнати того придурка, ми повернулись назад, він вже пішов. Це було 10 років тому, чомусь тоді навіть думки не виникло хоча б звернутися до коменданта гуртожитку і поскаржитися на поведінку цього хлопця.
Чув подібні, і навіть гірші, історії від багатьох своїх знайомих, подруг та навіть колишніх. Відчуваю жахливу емпатію в ці моменти: стає бридко на душі, хочеться фізично влізти до власної уяви і, якщо не дати по пиці зловмисникові, то хоча б відгородити, чато налякану, дівчину від нього. Я чудово усвідомлюю, що світи, у яких живуть хлопці та дівчата, - різні. У мене, звичайно, є свої приклади фізичного та психологічного насильства, про котрі мої подруги не здогадувались, поки я їм не розказав. Але ж від того представницям жіночої статі аж ніяк не легше.
Ефір довів до сліз, просто серце болить за кожну дівчинку чи жінку які змушені переживши таке щей відбиватись від неадекватних захисників злочинців😢😭 І так, в мене як і в кожної другої жінки є своя історія про домагання, шкода що дівчатам з маленьких не прививають розуміння власних кордонів, багато кого це змогло б захистити
Про такі теми потрібно розмовляти. В свій час, у нашій школі був «веселий» вчитель з фізики, який полюбляв не тільки морально принижувати, а й тілесні покарання. Хлопців за якусь провину бив по руках, а от дівчат він любив бити по сідницях ( нагадую, що це вчитель у школі який викладав дітям віком 11-15 років). Інший вчитель, по історії любив відпускати у сторону дівчат «жартики» сексуального характеру, які теж сприймались як норма, іронія в тому, що він згодом у нас право викладав. Тоді ніхто таких тем не піднімав але розмови про «треба слухатись дорослих» були дуже активними, тому спротив сприймався як неповага до вчителя і порушення дисципліни.
Я чоловік, мені 26 років. У мене був досвід в дитинстві, років 7 мені було, до мене тулився інший хлопчик, прижав мене до землі і тулився своїм пенісом до мене, я дав йому відсіч, почав кричати і добре що він відстав, добре що я більше не "дружив" з ним, бо таке відношення чи можна назвати таке відношення дружбою. Доволі травматично, минуло вже багато років, але це закарбувалось в моїй пам'яті. Багато жахливих речей трапляється. І мені шкода що насправді багато людей страждають від подібних речей!
Була студенткою технікуму, на 4-му курсі одногрупник мене помітив і вирішив, сука, демонструвати симпатію через ляскання по сідницях. Двоє моїх друзів-хлопців це ігнорували, одного я пробачила тільки тому, що він глухий на одне вухо, другий просто ігнорував, як і інші в групі. "Прихильник" не відчепився, поки не отримав підсрачників и викручене вухо. Вони безкарні, і тому лізуть, бо звикли, що їм можна.
Випадково натрапила на цю дівчину, листала київський паблік з новинами і під однією з новин зайшла в коменти, там вона описала цю жахливу ситуацію і попросила надати розголосу. Я так захопилась тим що вона не мовчала і навіть заговорила з ним а не просто зробила вигляд що не відчуває. Тепер коли я бачу що ви зняли про це відео я розумію наскільки її рішення надати розголосу було важливим!
Дівчата, дякую за випуск, ви неймовірні, як завжди!!! 🙂 До теми. Що й казати про домагання. Я гей і не одноразово переживав домагання в свій бік від таких же геїв. Раніше я це терпів. Переживши справжнє насилля у стосунках, я більше не допускаю жодного насилля у свій бік. Насилля не знає національності, гендеру чи спільноти, бо ніц не знаємо про свої особисті межі та кордони.
Про Козінчука дійсно шок. Але, нажаль, серед психологів немало персонажів, які приходять у професію тільки щоб користуватися проблемами і травмами людей. І тут не тільки про активну згоду, а й про етичний кодекс професії. Психолог не повинен мати жодних інших стосунків з клієнтами. Але у нас в країні наразі немає дієвого механізму щось робити з такими спеціалістами, окрім як виключити спеціаліста з професійної асоціації. Але не факт, що Козінчук взагалі є членом якоїсь асоціації.
Дякую за додатковий розголос і такі правильні слова. Справді хочеться, щоб цей етер побачило якомога більше жінок та чоловіків. Перших, щоб нарешті відійшли від позиції німого споглядання. Других, щоб хоч раз за все своє життя ввімкнули мозок у цьому напрямку (так, звучить грубо, але коли я всоте чую, як на мої слова про проблему домагання відповідають клішованим та завченим «мала, ти собі щось придумуєш», в мене по-справжньому палає).
В мене було декілька таких ситуацій, і мені досі огидно від цього. Особливо коли викладач в університеті дозволив собі зайвого: в момент коли я після пари підійшла підписати журнал і дещо обговорити, викладач дуже мило зі мною говорив, і в якийсь момент я відчула що він обійняв мене за талію, а потім його рука опустилася нижче до сідниць, я ще й була в короткій сукні і мені стало геть не по собі і я просто впала в ступор нічого не могла зробити, і це при тому що в аудиторії були ще люди, і його це не зупинилою і в мене просто з'явився страх цього викладача, я боялась залишатись з ним в аудиторії на одинці. Тому що мене лякало те,що він при інших людях дозволив собі обмацувати моє тіло, а на одинці він міг би піти далі
У мене була така страшна ситуація у родині, до мами домагався її батько , мій дід. Він все життя алкоголік і я знаю, що він одну дівчину у своїй молодості, коли він вже був жонатий на бабусі, зґвалтував , бо таксував і потім викинув з машини і поїхав. Це мені розказала моя бабуся, вона теж знала, що він домагався до мами, тобто її доньки. Вона ніколи не намагалися нічого зробити з цим і досі каже «Ну він ж гарна людина, коли не п’є, а коли вип’є , то він сам не він» і коронна фраза «ну куди ж я б від нього пішла чи як би діти без батька». Хоча бабуся все життя тільки витрачала гроші та нерви на сім’ю,а він тільки крав гроші, навів в мене з банки з монетами. Бабуся і досі його виправдовує, мені дуже боляче. Я слава Богу ніколи не була в ситуації насилля над собою і моя мама мене від цього захищала, але їй в житті не так повезло. І мені так боляче і стидно за те, зо насильників виправдовують і продовжують з ними жити, що це просто жах😢
Мені 18 і за цей час у мене було багато випадків домагань, і, що найжахливіше, навіть в таких феміністичних країнах, як Норвегія. Це було буквально місяць тому на прийомі у стоматолога. Він був болгаром і говорив цією мовою, я його через слово розуміла. Десь після початку сеансу він почав щось заливати про подарунок і про те, що хоче мене кудись запросити. Він знав звідки я приїхала, він знав скільки мені років. Я ні як не могла відповідати і послати його, бо він колупався у мене в зубах. Коли закінчив, запросив до дзеркала, яке було у кутку, і, так як це була моя перша плобма я гадки не знала чи треба на неї дивитися, чи ні, та пішла туди. Він підійшов і почав до мене лізти цілуватися... Як же мерзенно, коли людина вдвічі більша і старша, тебе під анастезією користується твоїм становищем. Він працював з біженками і в лагері не до однієї мене домагався, але ті жінки були старші і не захотіли піднімати ґвалт, навіть анонімно не погоджувалися розповісти це дирекції в лагері. Моя мати сказала, що пішла зі мною про це говорити тільки через те, що я "мала", і, якби це сталося з нею, то не розповідала б...
В той момент я відчувала заціпеніння і навіть не змогла сказати що це не ок, лише винирнула від нього під його рукою. Ми розповіли про це щоб далі лагер не працював з тією людиною, але сил звернутися до поліції у мене не було, за що я відчувала провину як і за своє безсииля так як я себе давно асоціюю з феміністичним рухом, та знаю, як важливо говорити про домагання
@@jasykatachveska7831, тоді у мене не було ніякого емоційного ресурсу, хоча я прекрасно розумію як це важливо зробити. Дякую, що наново наштовхнули мене на цю думку!
Я звичайно також була у ситуаціях, коли до мене домагались і не одноразово. Було і таке, що нам довелось цілуватися з подругою, щоб довести, що ми лесбійки, зрештою від нас відчепилися. Було таке, що дуже агресивні хлопці не вірили, що ми з хлопцем зустрічалися і майже почалась бійка. Я сильно перелякалася, бо він же один. Теж довелось «доводити». Про клуби мовчу, ми засікали, після 20 з лишнім секунд починали лізти, це взагалі стало місцем домагань і залицянь. Мене облапували, коли я спала «друзі», коли ми були на пікніку. Друзі просто. Тягали як річ туди сюди, один за одну руку, інший за іншу. Тут взагалі буда майже п’яна бійка. Викладач в університеті садив на стілець посеред класу і показував руками на мені, що мені треба показувати на співбесіді. Це взагалі було так образливо, там я сиділа в шоці увесь час, а потім розплакалась в туалеті. Просто як з річчю на всю аудиторію. Ще й усі мені доводили, що все нормально, він же по темі просто показував і розповідав «а ви уявіть її в купальнику». Я відтоді садилась лише на тій лекції позаду і одягалась так, що хіба лише хіджаб менш провокуючий. Але іспит я єдина складала не за хабарем, сиділи удвох в аудиторії і я досі пом’ятаю його прокурений подих, він сидів дуже близько і за кожну правильну відповідь мене гладив по ногах. Дуже травмуючи штука, не знала тоді що можна робити. В Європі також до мене ліз дід з тим що він мене буде утримувати і гладив по ніжкам, це було у потязі доречі. Жіночі вагони це тема. В транспорті мене звичайно теж і погладити і крикнути. І на вулиці багато всього було, але слава богу далі погладжуваннь не заходило. Я завжди просто бігла і ховалась і завжди тримала при собі в кишені твердо стиснуті ключі, щоб якщо шо відбиватись. І я не можу сказати, що мій одяг провокуючий за більшістю своєю, є звичайно і відкрите вбрання. Але якщо справа стосується таких залицянь, то там не було жодної різниці. Завжди мене хтось зустрічав, якщо я верталась вночі. Але я зараз в Канаді, і я зітхнула з таким полегшенням, коли відчула на собі, що ніхто, взагалі ніхто до мене не чіпляється. Я можу бути у коротких шортиках, у топіку, у короткій спідниці, а можу бути у джинсах і толстовці. Усім просто байдуже. Ніхто не підходить, не лізе. Нас при працевлаштуванні змусили проходити курси з етики і там був величезний відділ про домагання. Мене надзвичайно шокувало, що навіть якісь випадкові дотики стосовно іншої людини ти маєш пояснити та вибачитись. Ніхто взагалі не має ніякого права до тебе торкатись ніяк. У випадку чого, ти маєш поскаржитись, людину відразу звільнять. Якщо тобі кажуть щось сексуалізоване, то людину або звільнять, або проведуть бесіду. Ми підтверджували, що ми ознайомлені з усім. Мене це шокувало. Я тут вже рік, ані жодного залицяння я до себе не почула, навіть не бачила поглядів, після яких хочеться бігти далеко-далеко, а після помитися. Я таку свободу відчула. Я не думаю, як мені одягтись, щоб не провокувати ту чи іншу людину. Я ходжу як хочу, я можу навіть не приводити себе до ладу. Жінки тут легко ходять без мейк апу, не просто навіть до магазину, а й на роботу. Не фарбують нігті, не прокидаються раніше, щоб привести волосся до ладу. Який кайф жити в суспільстві, де ти не річ. Який кайф, ти працюєш в технічній сфері і ніхто не згадує, що ти дівчинка, бо це неважливо. І ти не прикраса колективу, ти проявляєш ініціативу, пропонуєш ідеї, цьому не дивуються. Я в Україні стільки разів чула, що моя головна робота, раз я єдина дівчина на колектив з 70 людей, це бути окрасою колективу. Такий кайф бути не дівчинкою, а людиною. Я б так хотіла, щоб і в Україні було так
Яна, Еммо, дякую за цей етер! Домагання - це жахлива епідемія насилля проти жінок, і необхідно максимально доносити людям глибину цієї проблеми і захищати жертв.
Дуже цікаву і правильну тему ви підняли. Я вважаю що потрібно дітям говорити все так як є. Про секс я дізналася в 6 років. Можливо це буде звучати дико. Але саме в 6 років до мене домагалися сусідські хлопчики, яким дорослі їх друзі розповідали про секс. Мені набридло що вони мене лапають і заставляють роздягатися і я вирішила розповісти своїй мамі. І мама мені розповіла все. Тоді інтернету не було, а зараз є інтернет і можливість розвідати інформацію. Тому з дітьми потрібно говорити і так як все є. Це допоможе хоч їх вберегти, особливо тоді коли їх захочуть покликати незнайомі дяді (тому що вони будуть знати до чого це може призвести). Діти все прекрасно розуміють, тому я за те щоб говорити все своїми іменами, а не завізуалізовано.
Тільки почала дивитися цей ефір. Шкода, що не бачила пост дівчини про домагання в транспорті. Буквально тиждень тому зі мною сталась схожа ситуація. Я їхала в заповненому автобусі із маленькою дитиною в калясочці, коли до мене став притулятися і трогати за руку якійсь чоловік. Я голосно заявила, що не буду терпіти таку поведінку, і, на щастя, чоловік відійшов. Що прикро, ніхто не звернув увагу на нашу сутичку і не заступився за жінку з маленькою дитиною.
Мене обмацали на вулиці посеред білого дня. Я покликала свого нареченого, що був неподалік (сталося це за 2 хв. ходу від його квартири). Наречений підійшов до того недочоловіка (вимагати, щоб той вибачився) і отримав перелом носа, зафіксовано на відео. Заяву в поліції у мене особисто з горем пополам прийняли, хоч казали, що «складу злочину немає», свідків немає і нічого так, звісно й не відбулося з цього приводу. Прийняли серйозно ситуацію тільки через нареченого (за фактом тілесних ушкоджень). Таких недолюдей повно.
Коли я була мала, у нас у дворі часто мастурбували чоловіки. Один приїздив на велосипеді, другий взагалі там і жив, були ще якісь зальотні, але вони завжди показувалися саме дітям, з безлюдних місць, або ховаючись в темряві під’їзду, наприклад. Це жахливе відчуття, коли таке бачиш, насправді, викликає велику психічну травму. Але здебільшого казали, що вони просто дурачкі, безврєдні. Просто не гуляйте самі і не відходьте далеко. Дуже співчуваю ведучій.
Привіт! Дякую за ефір. З 9 років і до 16 в транспорті я постійно зазнавала домагань. Якийсь час мене нудило від суспільного транспорту, бо раз на день я точно була об мацана чи об мене терлись ерогованим членом. Я займаюсь просвітою на тему гендернозумовленого насилля. В західній практиці до людей, які пережили/вижили насилля не вживають слово victim,а вживають survive. Таке визначення по-інакшому описує природу насилля в якому людина опинилась, вона пережила катастрофу і вижила, що дає сили на продовження життя. Вживання слово жертва наче лишає суб'єктності і карбує в людині не такий ресурсний стан у проживані травми. Хочу у Вас спитати чи ви думали над вживанням слово жертва? В етері ви вживаєте до виживших таке слово. Чи ви знаєте відповідник до survive в українській мові?
@@AlinkaMosendz мені здається це зовня оцінка, тому я не вживаю цю фразу. Вона мені відома. Проговоруючи це я говорю про те що не знаю, чи пережила людина це. Фізично ії тіло мені видиме, але чи воно функціонує як до, чи ментально людина пережила? Я такими питаннями задаюсь. А вас які відносини з фразою, яку ви навели в своєму коментарі?
боляче… це дуже важлива тема! сама неодноразово ставала об‘єктом домагань. у громадському транспорті зокрема. чувак протягом тижня вичікував мене на зупинці та заходив у тролейбус за мною, де всю дорогу мене обмацував нижче тазу з усіх сторін. я була нажаханою першокурсницею і не могла вимовити навіть слова. намагалась відійти, але це був час пік, тож було складно пересуватись у набитому тролейбусі. лиш раз я видавила із себе слова «не обмацуйте мене, будь ласка!» і на цьому все припинилось. 5 років пройшло з того часу і нещодавно я побачила його вперше після цієї історії. він просто йшов вулицею і я знову відчула паралізуючий страх. відтоді я не почуваюсь безпечно, навіть коли чоловіки просто сідають поруч у тролейбусі. до слова, у той час я зверталась до хлопців-одногрупників, аби вони сідали у тролейбус в один час зі мною, сподіваючись якось забезпечити собі припинення цього жаху, але…всі дружно відмовлялись.
Дякую за цей ефір. Цю тему обов'язково треба проговорювати і розповідати як правильно діяти у таких ситуаціях. Коли дивились, чоловік спитав, чи був у мене такий досвід. І був дуже здивований, коли сказала, що так декілька разів чоловіки терлись об мене у переповненому транспорті або ж щипали за дупу. Нажаль, більшість чоловіків навіть і не здогадується, що ці терття і щипання відбуваються постійно і більшість дівчат у таких ситуаціях ніяковіють і потребують допомоги.
Найжахливіший випадок домагання, що стався зі мною - це на прийомі у психіатра, коли я лікувалась від депресії. Я була просто в ступорі і не знала, що робити поки психіатр мене лапав.
😢 о Господи, це жах, це дуже сумно що таке з вами трапилося. Навіть не уявляю як вам було. Сама страждаю від депресії, а після такого то взагалі певно рівень депресії б зашкалював Тому психіатру самому необхідний психіатр, або тюрма
Знаєте, ось те що говорять "жінка провокує когось там своїм зовнішнім виглядом" і т.д. Я зазнала домагань в 10-11 років. Я була в звичайній майці та шортах. У мене не було ніяких форм, хелоу. Але це не бентежило того чоловіка. Після цього я роками боялась будь-якого фізичного контакту з людьми, незалежно від їхньої статі. І мені огидно від того, коли хтось говорить, що жертва винна у тому, що з нею трапилось. Незалежно від статі. І це жахливо, що таке взагалі є.
Нажаль в мене був також досвід домагань. Йшла на роботу о 9 ранку, одягнена у блузку, піджак та брюки. Нічого визиваючого - звичайний офісний стиль. У підземному переході до мене ззаду підлетів якийсь чоловік, притис до стіни та почав мацати за груди та між ніг. Перші хвилини я була мов у ступорі, бо просто не могла зрозуміти, що відбувається. Потім почала кричати і він втік. Поруч було багато людей і жоден не підійшов на допомогу. Я просто розплакалася і стояла, намагаючись опанувати себе від сорому та шоку. Жодна людина навіть не поцікавилася моїм станом. Соромно жити у такому суспільстві😔 Дякую дівчатам, що розвиваєте ці теми. Маю надію, що наші діти будуть жити з іншими цінностями
Та блін.... Мені подобався Козінчук і я підписався на нього, був радий що він зробив свій канал... Тепер мені огидно.... Я і так і без війни живу з птср і депресією і не маю грошей на лікування, а тому нікому не довіряю... А тут знову довіра зруйнована.... Я небінарна людина, але стать з народження жіноча... Я вдягаюся не дуже гарно, я не фабуюся, я люблю чоловічий одяг.... Крім того через погане здоров'я я товстий і страшний... Але чоловіки приставали не один раз... Особливо часто це було в підлітковому віці.... Але ти мовчиш бо страшно... Ти не знаєш до кого звертатися... В мене гарний партнер, і лише йому я розповідав про це все... Але по факту емпатійних і розуміючих чоловіків як він я бачив одиниці... Всім іншим це норм, чи я брешу, чи всі жінки кончені....
Дяка величезна за ефір! Необхідно обговорювати ці речі! У мало не кожної дівчини, жінки був такий жахливий досвід. Хочу убезпечити своїх доньок, тому обговорюю з ними такі речі. Мені важливо, щоб мої діти не боялися довіритися в будь-якій ситуації, як я колись в юному віці.
Ну ми сказали мамі що нас лапал якийсь дядько у тролейбусі, і що. Нічого. Тут треба щоб це не було для них без последствій. Одного отак на всю країну показали, то може інші подумають спочатку, чи варто.
блін, болюча тема. ми колись обговорювали це у колі подруг, і всіх ця фігня у житті зачепила. Одну з моїх подруг лапали просто коли вона йшла по вулиці, хлопець підійшов і обхопив сідницю руками. мене це торкнулось у 12 років, до мене домагався дід у транспорті, пропонував мені потрахатись. іншу дівчину переслідував якийсь мужик, також у дитинстві, і вона тікала від нього, страшно уявити. були ще історії, вже не пригадаю... але так, хлопцям здебільшого здається що вони живуть у світі де такої фігні немає, або ж шукають звинувачення для жертви насильства: вона була не так вдягнута, не так йшла, вела себе не так... боже, скільки я подібного лайна чула. я вже мовчу про всі ті свисти на вулиці і ще якусь херню.
Якщо хтось у кого є діти читає зарах цей текст, просто розкажіть їм що таке сексуальне домагання. Не думайте зо ви зробите щось погане. Краще нехай дитина почує всю правду від батьків, і буде знати що робити в подібних ситуаціях, аніж потім буде жертвою секс насилля. Не зволікайте, не чекайте поки у дитини "зізріє мозок", мене вперше домагалися коли мені було 6 років.
Цілком погоджуюсь з вами, але мушу додати, що розмова має бути хоч трохи фаховою. Мої батьки не придумали нічого кращого, як просто розповісти купу яскравих міських жахалок і дати універсальний рецепт: без батьків нікуди, в темну пору з хати не виходити, з незнайомими не говорити. Спасибі, мені 25 і я досі залякана до всерачки. Самій прогулятися навіть біля дому некомфортно. Батьки, які це читатимуть, не перетисніть палицю, не зробіть дитині травму.
Слухаю вас і думаю, скільки таких історій могла б сама розказати, особливо за свої студентські роки... В трамваї, університеті, міжміському автобусі, поїзді, на роботі. І найгірше те, що жодного разу я не змогла відреагувати належним чином, просто відходила, пересідала на інше місце, соромилася. А зараз би добряче врізала!
Знаєте, я так послухзв ваше відео і пригадав випадки, коли на мою думку домагалися до моїх колег чи одногрупниць (некоректні коментарі, пошлі шуточки, недоречні торкання), і коли я їм казав (в приватній бесіді, без свідків) "Мені здалося, чи до тебе домагалися, в тебе точно все в порядку? Той *ім'Я* тебе ображає?" відповідь завжди була в стилі "Ні все нормально, не звертай уваги/це просто дружба, тощо" і в такій ситуації і зробити нічого не можливо. Ну бо не піду ж я доводити факт домагання до людина, яка цей факт спростовую в бесіді тет-а-тет. Напевно такі випадки притуплюють чиюсь пильність, і люди перестають звертати на це увагу. Цікаво, чи у когось були схожі випадки
Хіба не краще зробити зауваження, як мінімум, цим чоловікам, які домагаються, одразу в присутності всіх. Жертві розповісти будь-кому важко. Я завжди думала, що якщо розповім, то негативні наслідки і проблеми будуть у мене.
@@romaniabroschchak7459 таке зауваження може бути недоречним (наприклад люди зустрічаються, але я про це не знаю) Я просто не впевнений, чи можна стрибати з місця в кар'єр, коли ситуація неоднозначна
дуже хороша тема для обговорення. неодноразово до мене чіплялися чоловіки в транспорті. себе винною не відчуваю,але саме в той момент взагалі розгублювалась, не знала що робити. а одного разу у Львові з хлопцем їхали в маршрутці і стали свідком того, як бухий чоловік у формі дуже агресивно домагався молодої дівчини. Аргументував це все тим, що "йому скоро на війну,а їй же не складно прикрасити його вечір наостанок". вирішили допомогти цій дівчині, втрутились. і це не було чимось складним чи надзвичайним. я лише веду до того, що стороннім людям простіше втрутитись та змінити ситуацію. Тому не бійтесь і допомагайте одна одній.
Думаю, багато хто згадає, але ляскання по дупі - це основна розвага хлопчаків у початковій школі. Можливо, це було лише у нас, не знаю, звідки це бралося, але всі пацанята вважали за необхідне вдарити однокласницю чи іншу дівчинку по попі. Ось зараз згадала про це і замислилася. Ми скаржилися вчителям, але дуже часто чули: "Вони ж граються. То просто ти йому подобаєшся, він так виражає свої почуття". І ситуація ставала настільки спотвореною серед дівчат, що якщо тебе НЕ ляскають по дупі, то ти страшненька і ти нікому не подобаєшся....
А ще, гуртожитки ЛНУ приваблювали усіляких збоченців, тож життя на першому поверсі було "дуже цікавим". Доходило до того, що вони стукали у вікна, щоб хтось виглянув, бо ми обрали якнайцупкіші штори. Таке саме траплялося у трамваях, які курсували від університету до гуртожитків. Найбільша поміч - якийсь дідусь помінявся зі мною місцями, але винуватцеві нічого не сказав.
В мене таке було і у середній та старшій школі. Виправдання власне такі ж : це все почуття, гормони, хлопцям важче себе стримувати. Мені ніколи не подобалося, що мої кордони переходили, але коли ти одна проти натовпу - важко протистояти. Батькам розказала про булінг і домагання тільки коли закінчила школу і почала вчитися в універі. На такі мої слова сказали, що я перебільшую, всі на таке нормально реагують, не розводять «драму». В нас таке дуже нормалізовано в суспільстві.
А ще у школі лапають дівчаток за груди, або хочуть зняти бюстгальтер. І це для хлопців цілком нормальна справа: вони люблять робити це по 3, щоб маленька дівчинка явно не змогла дати відпір.
Буквально сьогодні опинилась в ситуації, коли значно старший чоловік підійшов на вулиці з словами/питаннями: "нарешті дівчина в платті", "де мої 18 років", "маєш плани?". Допомогла лише різка відповідь. На жаль, зробити фото не було можливості, а показати таку людину варто. Є варіанти як діяти в таких випадках, щоб людина не продовжувала себе так вести з іншими? Щей абсолютно спокійно.
Згадала розповідь мами, як в школі фізрук любив заходити до дівчат в роздягальню постійно ніби щось спитати, і відверто лапав, допомагаючи виконувати вправи. То я ще раділа, що в мене фізрук випивав, а не приставав до неповнолітніх.
Зі мною і моїми подругами різного штибу домагання ставалися ну дуууже часто.Але ми надагрессивні,всі ці виродки поплатилися і напевно тепер думатимуть,що роблять.Не всі дівчата,жінки і дівчатка можуть дати відсіч,ця тема максимально важлива.Дякую дівчата,як завжди актуально💙💛
Палає від козінчука, блювати хотілося від коментарів під його сторіс де він жаліється, що "нічого такого не робив". Це найогидніший вид мудаків, які зовні успішно прикидаються безпечними, працюють у професіях підтримки і мають безмежний доступ до травмованих жінок і дітей, які не факт, що розкажуть про домагання чи насилля з боку такого "психолога"
@@putinhyilo392 пересмотрите эфир, если вы ещё не поняли, почему пострадавшие от козинчука не жалуются напрямую. Он ЗНАЕТ, что травмированной девушкой легче воспользоваться
Також неодноразово мала такий досвід. Першого разу, коли зробила зауваження, чоловік почав волати, що я собі вигадую, що я страшна і нікому не потрібна. Я зробила висновок, що потрібно діяти іншим методом. Тому наступного разу, коли в вагоні метро до мене пристроївся пристарілий збочинець, я з усієї дурі заїхала ліктем під дих, а потім почала вибачатись ой-йой, я вас не бачила. Дід все зрозумів і мовчки пошкутильгав в інший кінець вагону. Наступним був чувак, який також в вагоні метро, який був напівпустим, став перед моїм обличчям розставивши широко ноги в шортах засунувши руку в карман і махав там своїм - я різко встала і начеб-то випадково гарненько наступила йому на ногу.
Дуже важлива тема. Дякую! Почитала коментарі, історій просто сотні, а замовчаних - десятки тисяч. Шкода, що я бачу це тільки зараз. Я так довго в собі намагалася прожити той травматичний досвід, бо насильство повторювалося знову і знову. Мені знадобилося декілька років, щоб перестати ненавидіти себе, безкінечно звинувачувати. Винні тільки ті, хто вчиняють насильство. Для мене висновок такий: Бути агресивним, захищаючи себе. Кричати заради справедливості. Бути емпатичними до людей, які навколо. Ви не самі. Міцно обіймаю кожну.
Величезне дякую за важливу тему! Згадала як колись в гуртожитку мене мало не згвалтували, при цьому купа люду що сиділи в кімнаті не придумали нічого краще аніж "ввічливо" вийти, а тоді шуткувати про -коли ж весілля?🤕
Обоже, який пздець! Співчуваю вам. Сподіваюся, що придурок покараний. А реакція людей окрема жерсть. Весілля,блять. Так в стилі патріархату, швиденько одружити жертву з насильником. Шлюб узаконює будь-яке насилля. Кошмар.
У мене звісно були з моменти, коли мене чи переслідували якісь ненормальні, виходячи в з транспорту, і лапали в транспорті звісно. І таксисти не відчиняли двері авто, аж поки не дам свій номер. І науковий керівник відкрито запрошував до нього в номер під час наукової конференції і просив "розстібнути застібку на блузці понижче". Але поділюся спогадом, який мозок довго блокував: що в школі було нормально, якщо хлопець за партою позаду в будь-який момент буде лапати тебе за груди. Абсолютно прийнятна поведінка, на яку ніхто не реагував. І робили це більшість пацанів, бо це соціально прийнятна поведінка. То хай паци не говорять, що вони не знали, що таке трапляється.
колись їхала з одеси додому, визвала блаблакар. у одесі трохи познайомилась із якимось хлопцем, другом знайомих. так ось він визвався мене провести до авто, а потім натурально кинувся під колеса блаблакару. почав кричати, що я його дружина О___О що він помре під колесами цього авто але не дасть мені поїхати О_О мене висадили з блаблакару прямо до нього в обійми, водій сказав, що вірить, що він мій чоловік, і я повинна йти до нього додому. як вийшла з авто, почала звати поліцію, добігла до поліціантів, але вони також сказали, що я дружина цього незнайомця та почали обговорювати із ним, як запхати мене до поліцейського авто та силоміць відвезти до нього додому, щоб він мене провчив. тоді я побігла. коли втекла далеко - подзвонила знайомим, вони знайшли цього свого корєша та побили. більше я його не бачила та не чула. це був доволі багатий помічник одеського судді, може тому поліцейські так зреагували... може, я навіть хочу поговорити про це :D
коли згадую то досі страшно стає, напевно це одна з найнебезпечніших ситуацій мого життя, якщо війну не рахувати. шок саме про поліцейських, вони хотіли допомогти мене вкрасти та згвалтувати... справедливості заради потім ніхто не казав, що це ознаки уваги, усім моторошно))
Зі мною поки що такого не траплялося, чому я дуже рада. Але у моєї подруги такі історії постійно - чітка кореляція з частотою поїздок в громадському транспорті (я працювала вдома чи ходила пішки). Дякую всім, хто поділився своїм досвідом і вам, дівчата, за цікаву розмову❤️
Дякую за ваш ефір,про це важливо говорити! Мене в черзі в банку мацав чоловік приблизно 40 років(була одягнена в джинси і куртку),я попросила відійти від мене,а навпроти стояла його жінка,яка сказала:"Відійди від дівчини їй не приємні прості люди" і почала сміятись. А нещодавно йшла на пошту і почав підкатувати незнайомий мені чоловік(була в спортивних штанах і футболці),хотів познайомитись,хоча я про це не просила і він старший років на 15.
Дуже дякую, що говорите про це. Хоча, ефір пробудив спогади, які б я воліла забути, але говорити треба, щоб мовчання і байдужість перестали бути нормою. Щоб звинувачування жертви перестало бути нормою.
Я багато разів зазнавала сексуальних домагань (мені зараз тільки виповнилось 18). Але найперший випадок я усвідомила лише рік назад, хоч це відбулось коли мені було приблизно 12. Через те ,що я не знала, що таке сексуальне домагання, як себе поводити в такому випадку та як захищати свої кордони, я нічого не зробила і нікому не сказала. Коли я їхала додому у набитій маршрутці разом з мамою, позаду мене стояв чоловік 60-ти років. Спочатку мені здавалось, що це просто толкучка чи повороти на дорогах, але потім він почав постійно притискати свій член до мого стегна. Я зрозуміла, що це невипадково , але не могла відійти, тож довелось чекати до наступної зупинки, щоб маршрутка стала більш вільною. Рік назад ми з дівчатами в класі обговорювали випадки сексуальних домагань і я згадала про цього чоловіка. Мало просто казати дітям не брати цукерку в незнайомців, потрібно пояснювати елементарний алгоритм дій у різних ситуаціях.
Хочеться, хоч десь розказати й свою історію. Мені було 13-14, я прийшла до стоматолога - чоловікові років 60. Він одружений, мав дорослих дітей. Спочатку він говорив якісь дивні непристойні речі, нетактовні запитання, натяки. Він знав, скільки мені років. І у процесі лікування зубів, він клав свою руку на мої груди, стискав їх. Намагався запхати її під топ і під шорти. Мацав мій живіт, руки, стегна. Час від часу в кімнату заходила медсестра, я думаю, вона все бачила, але не звертала уваги. Я не розуміла, що відбувається. У голові був дисонанс: "він старший, поважний чоловік, він лікар". Я не знала, що робити. Кричати було соромно і страшно. Я була впевнена, що мене не захистять, не повірять, а присоромлять. Я відчувала заціпеніння, так, ніби це відбувалося не зі мною і просто чекала, щоб це все швидше закінчилось. Потім я дізналась у своїх 2 подруг такого ж віку, що він теж їх мацав. І ні одна з нас не розказала батькам, і коли він це робив, жодна нічого не змогла йому щось сказати. Ми не розуміли, для чого варто комусь розказувати. Я забула про цю конкретну історію. Але коли я іду вулицею і бачу старших чоловіків, я досі відчуваю небезпеку і сором, хочеться прикритися чимось і сховатися. Я не ношу короткого низу чи топів, бо відчуваю себе сексуальним об'єктом.
Мене більше за все бісить, коли ти відмовляєш у знайомстві, але при цьому ти усміхнена або мила, то чомусь твою відмову сприймають навпаки, та тільки коли ти вже бісишся, підвищуєш тон(коли в тебе вже немає настрою), то тобі ще нахамлять, образять і скажуть - ти ж посміхалась, тобі ж подобалось 😡
Знаєте є такий вид жінок які люблять щоб їх "добивалися", через зусілля, через ні, нехочу, оце ось все, нерви ще чоловікам роблять, оце спотворює в деяких сприйняття слова ні, коли ти посміхнена.
@@ДенисПедосенко-у7э зрозуміти можна, звісно) але то більше схоже на стереотип, бо в моєму просторі - я таких не зустрічала жінок) та як на мене, коли тобі кажуть люб’язно ні, то значить ні) не від великого розуму жінки можуть так поводитись, краще бігти від таких)
Мене намагалась витягти з маршрутки одна потвора, він був у підпитку, я була в навушниках, обличчя видно не було. Було до війни, осінь, було багато чоловіків які просто сиділи і коли він намагався чіплятись до мене я просто задеревеніла, я була в майже в істериці. у мене, що найсмішніше тільки волосся виглядало, я була у масці та капюшоні, який скривав мої очі, я просто випала. Мені взагалі ніхто не допоміг, хоча взагалі я голосно казала що (відчепіться від мене), (я вас не знаю), ті мужички які сиділи навіть уваги не звернули на нього, добре що в мене був рюкзак який мене втримав на місці, бо він би мене витяг. Я боюся уявити що було б коли в мене не було його
Пам'ятаю ситуацію, коли моя однокласниця рік тому (а це був 9! клас) прийшла до школи у сльозах. Ми почали розпитувати, що трапилося, і вона сказала, що в метро її облапав чоловік. Її, чотирнадцятирічну дівчину, худорляву і кістляву, без "класічєской фігури пєсочние часи" (хоча це не має ніякого значення. НІЯКА ФІГУРА І НІЯКИЙ ОДЯГ НЕ ДАЮТЬ ВАМ ПРАВО ТОРКАТИСЯ ЛЮДИНИ БЕЗ ЇЇ ДОЗВОЛУ. Просто пишу цю ремарку для тих, хто вважає, що домогаються тільки "фігуристих" жінок). Вона плакала весь перший урок, і ми не знали, як її заспокоїти. У той момент мені просто хотілося, щоби той виродок зазнав того самого. Щоб хтось з дибільної усмішкою (як переказала моя однокласниця) так само облапав його.
Дякую за ефір! В мене теж така була ситуація в транспорті, і що найжахливіше, попри шок і огиду, рефлексуючи цю ситуацію, я шукала проблему у собі... що зі мною не так, чому саме я серед усіх? напевне я була якось не так одягнена і т.д. І як наслідок, мені було соромно про це комусь розповісти, бо мене б зробили винною/шльондрою/провокуючою...
Так, ви ні в чому не винні. Навіть, якщо були б в короткому топі та міні спідниці, то все одно це домагання хворого чи цілком свідомого імбіцила, що не розуміє кордонів. Треба, щоб кожному такому прописали, то може клепка в глові з'явиться🙂🙂🙂🙂🙂🙂(я проти насильства, але якщо над тобою вчиняють те, чого ти не хочеш, тоо це і є насильство і потрібно намагатися захищатися)
Дивлюсь цей випуск, а перед очима всі випадки, коли люди заходили за мої кордони, доводячи мене до істерики. Оточення навіть від прохань нічого не робило. Найзапам'ятовуючий випадок трапився по дорозі в село, коли я не змогла сісти в маршрутку і довелось їхати попуткою. В той день мене майже 3 рази зрівняли з повією, радуюсь що хоч не згвалтували. Слова моєї мами я не забуду ніколи:" з почином, так може траплятись" і розповіла про свій досвід... Це насильство і терпіння чомусь ніби передається з поколінь в покоління.
У мене також були випадки чіплянь у громадському транспорті. Першого разу я поверталась зі школи у маршрутці і на зупинці відчула як по моїй нозі щось повзе підіймаючись до спідниці. Я вдарила по цьому "щось" і зрозуміла що це рука мужика. Я обернулась і в той момент він вискочив через відкриті двері і втік. Другий раз до мене причіпилося двоє мужиків у метро. Питались на якій зупинці я виходжу. Я вскочила у інший вагон. Але через одну зупинку у вагон зайшов хлопець, який перепросив мене і сказав, що бачив як вони чіплялися на станції і підслухав їхню розмову бо потрапив з ними до одного вагону. Сказав що вони обговорювали чи я виходжу на політехнічній чи на шулявці. Потім сказав, що якщо я не проти - то він мене проведе. Я погодилась. Тоді ми вийшли разом, хлопець йшов за пару кроків від мене позаду і перевіряв чи ці чуваки не йдуть за мною. Ті чуваки таки йшли за мною. Тоді хлопчина мене наздогнав, сказав що нам потрібно швиденько сісти у трамвай щоб під'їхати попри сам гуртожиток. Коли ми скочили у трамвай - ті чуваки не встигли. Той хлопець дав мені свій газовий балончик, свій номер телефону і сказав, що якщо мені раптом буде потрібна допомога то щоб я дзвонила. Коли я прийшла додому - я ревіла. Ревіла через те, як мені повезло, що мені трапився той хлопчина. Я навіть ім'я його не знаю, але вдячна йому до кінця життя.
Боже, аж мурашки по шкірі.. вам дуже пощастило з тим хлопцем. Сподіваюся, що таких чоловіків буде ставати більше й більше, а чмошників, які лапають жінок/дівчат/хлопців, не стане взагалі
У мене була схожа історія, тільки мене дівчина захистила. Прикинулась моєю подругою. Ми досі дружимо, стали кращими подругами.
Блін, це хлопець крутий
Нам всім потрібно бути як він
Я чоловік і мені дуже сумно і огидно чути всі ці історії. В моїй системі координат подібні речі не вкладаються в голові,але це не означає що домагань немає. Я цілком на вашій стороні
Коли я розповідаю своєму оточенню про те, що мене десь облапали (таке трапляється часто-періодично) - реакція жіночої половини: "Шіт хеппенс. Змирись і живи далі", реакція чоловіків - спершу недовіра, потім "Це був тобі комплімент, насолоджуйся, поки є можливість".
Жінки в нашому суспільстві відгрібають за все. За одяг, за власні біологічні процеси, за свою поведінку, за поведінку свого чоловіка/хлопця, за поведінку незнайомих чоловіків, за поведінку маніяків, за свій вік. Бо, занадто відверто одягнулася - облапали - сама винувата; недостатньо відверто одягнулася - не знайшла чоловіка - лошиця. Відстоювала свої права - істеричка; не відстояла свої права - безхребетна. Стала жертвою насильства - сама винувата/понавигадувала/хорошій людині зіпсувала життя; відбилася від маніяка - агресивна аб'юзерка. Одягнула спідницю - шльондра; одягнула штани - пацанка. Красиво одягається - тупа п@3да; некрасиво одягається - бичка. Заробляє гроші - принижує чоловіка; не заробляє гроші - сидить у чоловіка на шиї... і т.д....
І найганебніше - ці ідеї дуже часто толерують самі ж жінки.☹️
Золоті слова. Ви дуже детально описали середовище у якому перебуває жінка. Повністю з вами згодна. Жінкам треба бути більш толерантними одна до одної, та виганяти палками з себе прояви мезогінії.
Сінтія Ніксон гарно про це сказала теж.
Згодна з Вашим коментарем на 100%. А ще мене аж бісить яким буйним цвітом у нас квітне мізогінія.
Згодна на 100%
😢
В тему про "раніше такого не було". Рік назад моя бабуся розповіла історію,як за часів радянського союзу вона взимку поверталась додому з роботи,їй на зустріч йшли хлопці підліткового віку десь до 20 років. І коли вона з ними порівнялась,якесь чмо схопило її за промежину. Різко. Боляче.
Потім вона чула,які ці хлопці йшли і сміялись, відпускали недоречні коментарі. А вона впала у ступор. Потім довго плакала. І не знала,що їй робити,адже всі ми знаємо,що сексуальної освіти в СРСР не було. Вона не могла поділитися з цією ситуацією навіть з найближчими людьми,бо це ж "соромно". Моя бабуся,якій уже більше 60 років згадувала той випадок зі сльозами на очах.
Ваше відео дуже важливе, дякую!
Моє дитинство пройшло в союзі ( мені 45) - все було.
Які сволоти! Нехай у вашої бабусі все буде добре)
який жах😢
@@BondarenkOlga дивно, моєму татові 52, все життя прожив у Миколаїві і при СРСР, каже, що не було) тому можливо індивідуальні випадки - то не об’єктивна реальність?)
@@IamNastiaT може йому пощастило і біля школи не стояли ексгібіціоністи, та в трамваї не мацали. А може пощастило вам з батьком і він не був серед тих хто це робив.
Знаю, що трохи не в тему, але якось в Туреччині я відпочивала на пляжі, пляж такий, де мало туристів з інших країн, але багато саме громадян Туреччини. Отже, я відпочивала з сім'єю, купалася, лежала на лежаку, дивилася на різних людей і думала про щось своє, аж раптом мій погляд зачепився за молоду пару, дівчина та юнак, обидва засмаглі, видно, що часто бувають на пляжах, обидва в діапазоні 20-30 років. І от щось юнаку не сподобалося, і він почал кричати на дівчину, трясти її, замахуватися на неї, вдаряв її по ногам, а вона просто сиділа, вжавшися в стілець і мовчки приймала все це неподобство. І тоді сталося те, через що я стала більше вірити в людей: декілька жінок, незнайомих навіть між собою, які були свідками всього, що відбувалося, підійшли до неї, сказали юнаку, що, мовляв, що він робе і щоб він пішов звідси, відігнали його, бо він був занадто агресивний, і почали заспокоювати дівчину, і одна з цих жінок промовила речення, яке я запам'ятала дуже добре: "Ти не бійся, ми жінки, ми постоїмо одна за одну". І тоді я не теоретично, а таки дійсно на практиці, напевно, вперше в своєму житті побачила реальну силу жінок, коли вони не мовчазні безправні об'єкти в чоловічому світі (як багато хто нам намагається навіяти століттями), а люди.
Начхати на хейт, треба говорити, треба волати про такі ситуації, і треба зробити саме такі ситуації НЕ нормою! Ви дуже класні💙💛
@@Всімворогамназло , повністю підтримую
Але що буде, якщо практика таких скарг стане нормою? Це може призвести до наклепів й псування репутації чоловікам, невиним у таких переступах. Помститися викладачу, за незалік на сесії, помстися керівнику за щось, колишньому хлопцеві і таке інше. Неможна робити прецедентів із правопорушень, які неможливо довести, або легко сфабрикувати, вмовивши кілька подруг. Так, ситуація вкрай неприємна, але вирішувати її слід інакше. Не даючи нечесним людям зайвих інструментів для маніпуляцій.
@@Всімворогамназло Я пре це і кажу. Існує стільки різних методів шахрайств. Не можна створювати додаткові інструменти для зловмисників.
Але я не думаю, що ті, хто підіймає проблему, оголошену у цім відео, зумисно допомогають шахраям. Вони просто недалекоглядні, не бачать наслідків, до яких це може може призвести. Шантаж значно небезпечніший ніж те, з чим вони боряться.
@@Всімворогамназло Пишете про «інші» інструменти, але не кажете що ж це за інші інструменти як не кримінальна/адміністративна кара повинна бути? Шахраї соєї можливості знайдуть в будь-якому випадку, за них точно не варто турбуватися. А те що зараз відсутністю відповідальності як раз таки користуються всі любителі відео познімати під спідницею, чи полапати ви чомусь не турбуєтеся. Мені здається очевидним, що це комплексне питання, тут присутнє і виховання, і повинна бути і законна основа для регулювання. І звинувачення че не означає, що відразу віправляють на нари, вам серйозно треба пояснювати, що це так не працює? В ідеалі окрім заяви ще повинні бути свідки та докази. Для тих «жертв» хто хоче використати це в особистих цілях також повинно бути покарання. І не треба вмикати пісню, - що жінки лише вимагають, а самі не несуть відповідальності. А щодо закону про згоду то це просто дурість, якщо ви його прочитаєте то там не вкажується нічого щодо статі, вказано «згода потерпілої особи» , і вся та схема яку ви описали може бути використана точно так же і чоловіком. Який після сексу може заявити, що він згоди своєї не давав
@@Всімворогамназло тут ще така штука що в нас в суспільстві прийнято чоловікам робити перший крок і тому соціапатична дівчина може лише спостерігати за чоловіком який подобається, а соціапатичний чоловік буде робити перші кроки так як він вміє. Тут історія аналогічна як із джокером у одноіменному фільмі, що ви отримаєте від чоловіка від якого відвернулись дівчата, бо їм потрібен більш впевнений в собі чоловік, відвернулись його друзі чоловіки бо їм надзвичайно важливо дружити не з незайманим (Принанні до віку повного становлення особистості 24+ років) Але в цих двох радикальних феміністок винні як завжди чоловіки)
Коли була ще підлітком, до мене періодично домагалися у Київському метро. Лише одного разу молодий хлопець сам звернув увагу, взяв того виродка і голосно із ним поговорив, запитав як я. Ніколи не знала, як на таке реагувати, просто намагалась відійти.
Дякую, дівчата, що підняли цю тему!❤
Коли це сталося вперше, то мені було років 14 і я їхала в школу в маршрутці, це було взимку, коли я була в штанях, куртці, шапці та замотана в шарф по самі вуха.
Спочатку я вирішила, що здалося, а потім досить чітко відчула руку, яка повзе по моїй нозі. Я якось відповзла від нього і він поліз до іншої жінки. Вона підняла галас на всю маршрутку і водій зупинився, та викинув його, не зважаючи на лютий та -20 на вулиці.
адекватний водій
Не байдужість-прекрасна якість цього водія. Нормальний чоловік так і має діяти.
яка ця жінка молодець! гарний приклад того, що якщо не зупинити то ти не перша і не остання
Декілька місяців тому їхала в маршрутці у Львові. Почула як дівчина голосно сказала комусь: "прибери руки", через деякий час вже в більш грубій формі вона вимагала не чіпати її. Виявилось, вона зверталась до мужика, який сидів позаду. Потім, той хєр почав на неї наїжджати, казав "чого ти мені ТИкаєш, май повагу до старших" і ще якусь хрінь. Я від цього дуже закипіла і почала дуже голосно з ним сваритись, потім до мене приєдналась ще одна пасажирка і ми попросили водія зупинити маршрутку, щоб той мужик вийшов. Нас більше ніхто не підтримав, в маршрутці їхав військовий, який запитав в чому справа, я пояснила, але він теж вирішив не втручатись. Поруч з тим дибілом сидів теж чоловік і він точно бачив що його сусід чіпляється до дівчини, але теж нічого не зробив.
Яка ви молодчина і інша жінка теж! ❤️ На жаль, той факт, що навіть військовий не заступився, говорить про те, що більшість чоловіків не в курсі проблеми і не розуміють наскільки це страшно і огидно. Само тому нам треба про це говорити, створювати та поширювати освітній контент. Як це роблять дівчата з "Палає", наприклад 🤍
Пару років тому їхала в маршрутці з роботи. Тоді я була одягнена в широкі штани і чоловічу футболку, яка втричі більше мого розміру, до того ж я була сильно втомлена і навіть не використовувала мейк у той день. До мене ззаду підійшов чоловік, який набагато вищий і більший за мене. Він навіть не прикриваючись почав лапати мене за стегна і сідниці. При чому це бачили інші люди, які ніяк не відреагували на його вчинок. Я розвернулася і вдарила йому кулаком по обличчю, потім одразу вибігла з маршрутки. Було дуже страшно, адже цей чоловік був агресивно налаштований. Він щось крикнув мені вслід, але я не почула що саме. Найжахливіше це те, що велика кількість людей або не звертають на такі ситуації уваги, або взагалі вважають це нормою.
Величезне вам дякую за ефір на таку важливу тему!
Ви хоробра дівчина.
Дякую що розповіли.
Найгірше у всьому цьому те, що ці потвори спеціально чіпляються зазвичай саме до молодих дівчат та дітей, тому що знають, що вони скоріше за все не будуть знати, що робити.
Мені було 14, батько був в одному магазині зі мною, одягнена пристойно, продавець облапав ще й підмигнув 🤮 , а я всього лиш заціпеніла
У підлітковому віці часто бувала в парку поруч з домом у пізній час. Ми збирались компанією, але зрідка виходило так, що я лишалась одна. Між деревами часто ходили чоловіки, що оголювались і пробували підійти. Але я дівка бойова, мама навчила мене стояти за себе) я їх особливо не боялась - просто підносила телефон до вуха і голосно казала, що викликаю поліцію - як вітром здувало. Але був випадок, коли це не спрацювало. Тоді й справді довелось викликати поліцію. На диво - патруль швидко приїхав, сприйняв мене цілком серйозно і пішли шукати того маньяка у хащах. Але я ніколи не задумувалась, що це чіпляння. Думала, що просто - ексгібіціонізм, якась трохи хворь. Зараз я би не робила вигляд, що дзвоню у поліцію - а дзвонила б сто відсотків. Не всі дівчата такі сміливі, щоб заїхати по яйцям (у мене був і такий випадок) Як не мене, то когось іншого можуть зачепити. І ніколи не проходжу повз, коли бачу, що щось не так. Одразу криком підходжу)
Так, 100разів бачила таких чуваків. В нашому районі міста такий ходив (або він не 1) у дитячому садку по кущах, постсовкові садки тоді ще не закривались намертво рарканами, я ще зовсім мала була років 8-10, потім в 14 р., і в універі його бачила теж ходив по кущах і сичав, привертав увагу, подруги мої теж його зустрічали всі ці роки . А потім моя мама його бачила, в кущах під дитячою поліклінікою. Коротше жесть...
@@bootybee таких людей лікувати треба, це явно ментальне відхилення.
Дуже соромно, що жінки де-факто позбавлені права на безпеку своїх кордонів та мають завжди бути "на стрьомі". Для мене було шоком, коли я дізнався, що дуже багато жінок навіть ніколи не слухають музику в обох навушниках, аби вчасно почути про можливу небезпеку 😔
Я слухаю музику завжди в одному навушнику, але ніколи не задумувалась, чому я це роблю. Завдяки вашому коментарю тепер сама собі можу це чітко пояснити ❤️
Через це взагалі ніколи не ходжу в навушниках на вулиці
дякую вам за розуміння!!
Что за бред, хожу по ночному городу и слушаю музыку в обоих наушниках, смотрю фильмы и передачи
Ещё бегаю в 2 наушниках под музыку
@@julyannejuly чому одразу бред? Якщо у вас не було неприємних випадків, коли ви в навушниках не чули, як до вас ззаду підходять, це не значить, що з іншими такого не буває
Хочу з приводу познайомитися розповісти . Мені дуже сподобалася ситуція із знайомством в Америці. Я була в магазині Toys....забула як він точно звется. Купувала іграшки для дітей і знайомих. До мене підійшов хлопец( внього був повний візок іграшок) і спитав:
- Я вибачаюсь. Я маю тебе спитати чи е в тебе парінь?
Я спочатку не зрозуміла, чому таке питання. Я его перепросила, що і чому він це питае.
Він відповів
-Ти мені сподобалась. Я хотів би с тобою познайомитися
-Вибачаюсь, але я вже зустрічаюся
-А ти з ним щаслива?
-Так, в нас все добре
-Тоді я вибачаюсь що тебе потурбував. Я бажаю тобі приемного дня і всього найкращього.
Я була так приемно здивована . Це було так просто. Так нормально. Так приемно.
я чоловік і теж ставав жертвою домагань, причому різних гендерів, і це насправді неприємно, хто б там що не говорив. от тільки довести це складно, цій дівчині пощастило що були ще постраждалі окрім неї
29:19 сто відсотків
В моїй школі це було нормою, хлопці ляскають дівчат по сідницях = комплімент і спосіб залицяння. Приблизно десять років тому в літньому таборі я вдягла міні спідницю на якийсь захід, позаду мене стояли два старших хлопці, один з них почав запихати руки мені під спідницю. Я пручалась, сварилась, він продовжував, а всі навколо просто дивились. В результаті я розплакалась і втекла звідти. Після до мене в кімнату прийшла вожата і сказала: "А для чого ти одягала цю спідницю?" 🤯 Тобто виходячи з її логіки я одягла спідницю саме для того, щоб мене облапали. Вожатою була дівчина віком 20-25 років) Коли в новинах проскакує тема домагань я завжди згадую цей випадок 😐
@@yourgrace6535 дівчата, попередження: не годуємо ображеного життям троля-дебіла
@@yourgrace6535 сподіаюсь, це сарказм, якщо ні - одягати коротку спідницю не карається законом, сексуальне домагання - карається.
Я звісно можу зловити тонну хейту, але коли однолітки до пубертатного періоду один одного там лязгають, то це трошки інше ніж коли це дорослі люди.
@@yourgrace6535 не бачу логіки і сенсу у вашому повідомленні, на «ти» ми не переходили, в законодавстві я розбираюсь, а ваші коментрері лиш наводять на думку, що ви причетні до тих чоловіків, яких описано у відео
@@yourgrace6535 ось і вилізло твоє нутро, яке дозволяє тобі принижувати жінок і толерувати насилля, виправдовуючи «сама винна»
Я досить довгий час жила і думала, що якась ненормальна бо притягую до себе усіляких виродків, які мене лапали, сексуально домагалися серед білого дня в робочому офісі, на вулиці, тощо.
Тепер зрозуміла, що це проблема не в мені, а в козлах, що лізли до мене.
Дякую, дівчата!
Дуже корисний ефір.
Ще треба розказувати про слідчих і прокурорів, які по-скотськи себе ведуть із жертвами сексуального насильства, яке 100% доведено. Було так зі мною. Працівники правоохоронних органів морально знущалися з мене.
Співчуваю Вам. Це ненормально
Цей аспект ми детально проговорили у випуску про Стамбульську конвенцію.
господи, який жах! щиро вам співчуваю
морально? у нас гвалтують полицейськи! навить жинок, що прийшли подати заяву про згвалтування, гвалтують!
Аню, я вам дуже співчуваю, тримайтесь. Я теж пережила всі ті приниження, коли розповідала слідчому про згвалтування, мені і ніхто не допоміг з людей, свідків типу, хоч вони і чули як я кричала. Мені довелось 5 разів все поліції повторювати, я ледь не втратила свідомість, коли вони в кінці посміювались з мене, ледь стримували сміх, типу я п'яна в сама напросилась, я тоді випила лише келих шампанського, вперше, і статевого досвіду в мене тоді теж не було. Тому чоловіку навіть не поставили підозру, а згодом я дізналась, що справу закрито. А ще через рік, що її не існує. Тому що гвалтівник мав багатого тата, як виявилось депутата. Слідчий казав, що я надто сильно фарбуюсь в ходжу в сукні, "порватій", хоч я її одягла тоді вперше. Так я відсвяткувала свій 18 день народження. Батькам не розповіла і досі. Пізніше я дізналась, що мій гвалтівник загинув тоді, коли його справа "зникла" з реєстру. Особисто мені допомогла через 3 роки, психотерапія, коли я вже не змогла це "забувати". Саме тому можу зараз про це говорити спокійно.
Потрібно якось осягнути масштаб проблеми. Це траплялось майже з кожною. Тобто це не один мужичок об‘їхав всю Україну і до всіх подомагався. Це більшість чоловіків дозволяють собі подібне, особливо до неповнолітніх дівчат, які не можуть за себе постояти. Як на них потім дивитись? Що з вами не так? І не кажіть «не всі чоловіки», зате більше 90% жінок.
І так, як згадували дівчата, це роблять не якісь маньячелли з дивним поглядом, дивно одягнені. Цим займаються звичайні чоловіки: родичі, сусіди, друзі і т.д.
@@янгелина потім приходять додому, жеруть жінчині/мамині котлети і жирними пальцями газлайтять в інтернеті «не може такого бути/ в чому ти була одягнена/ а ти впевнена, може він ненавмисно/ а скоро уже буде страшно просто підійти познайомитись і т.д
Так, ми якось з подружкою говорили, що ексбіціоністов стало значно менше, а потім до нас дійшло, що це ми просто стали старші, то вони до нас не підходять. З 15-25 по парку пройти було неможливо :(
@@ritaitenko8880 або гірший варіант, він охайний, вродливий і спокійний, приходить до дружини і доньки і говорить які вони в нього красуні і як він їх любить, а потім хтось скаже "та як така порядна людина може так вчинити?", якби ж їх можна було просто впізнати по вигляду, але ні, тому жінки і живуть все життя в страху, тому що ти не можеш знати від кого таке очікувати
У мене дивна асоціація, але чомусь нагадує росіян. Це пересічні росіяни чинять злочини, а не особисто Путін усіх вбиває. Можливо, це недоречно та я параноїдально шукаю аналогії
Ваш ефір чудовий! Від історії з Андрієм Козінчуком просто в шоці, прошу вас висвітлювати подальший розвиток ситуації, тому що самостійно ніяких коментарів не знайшла, а якщо дійсно факт домагань є, то це має бути проговорено всіма і всюди. Ще під час його включень на телебаченні торонто звертала увагу на його коментарі ведучій з сексуальним підтекстом і жарти про нюдси, але думала що здалося...
@@iryna1722 тобто він знає що це продовжується тривалий час але впевнений що проблема не з ним? Яке кончене!
@@NatmerMunAlikorn ну, ще рано робити такі висновки. Дуже схоже на піарну компанію по збільшенню підписників. Від цього не менш гидотна ситуація
@@iryna1722 він пиздить. 29 числа збирався виступати на конференції у франківську. всьому іншому теж не вірю
@@NatmerMunAlikorn він мав на увазі, що не перший раз якісь дивні напади на нього. Але ось зараз виплили сексуальні злочини. Не перекручуйте слова. Я читала те, що написала блогера- ніяких доказів, навіть скрипів нема з якоюсь секс-перепискою. В принципі, їй могли написати два мужика, які хочуть підкласти свиню Козинчуку, видати себе за ображених дівчат. Я не вірю в ці обвинувачення, бо «доказів» нуль. Козинчук не вайнштайн - його можно не боятися, звинувачувати відкрито, не анонімно. І він не йобнутий, щоб гвалтувати пацієнта.
ооо, диванные присяжные и судьи разудактались. а вы куры не думали, что это вброс, чтобы дескридитировать воина ЗСУ? завтсра на вашего сына, отха, мужа такое станут говорить, там вы первые насчёте кричать "где доказательства! только суд может признать человека виноватым!" подумайте, что вы делаете.
одна бабка сказала и все подхватили и розганяют. мне же важны доказательства. я не могу обвинять человека просто так, потому что "люди говорят". или вы из села?
Дівчата, ви робите надзвичайно важливу річ, ви навіть не уявляєте наскільки. Зараз кожна людина, яка вас почула стала сильнішою і відростила зуби. Щоб боротися з покидьками. Хочу заплатити вам за цей безцінний досвід. Хто погоджується, приєднуйтеся. Це знання за які хочеться віддячити
так, цкування та булінг - це "надзвичайно важливо"
@@ОлександрГранд-е3ш є якісь докази що цей хлопець домагався дівчини?
@@ОлександрГранд-е3ш хто тобі дав моральне право без всяких доказів цькувати людину? В нас в країні є поліція прокуратура суд. В них є повноваження розслідувати чи був злочин та у разі отримання доказів вирішувати яке покарання має понести злочинець. Але ось так без всяких доказів влаштовувати травлю сторонній людині?
@@lestom100 а що робити, якщо поліція, прокуратура, суд ігнорують свою роботу і не карають злочинців, не виносять вироки, навіть не збираються розглядати справи про зґвалтування чи насилля, не кажучи уже про домагання, тоді що? Типу поки суд не визнав, що Вайнштейн винен, то зґвалтувань не було, за вашою логікою?
@@lestom100 якщо з твоєю донькою таке станеться, то так їй скажеш
Тому що такі речі в суспільстві довгий час сприймались як флірт. Зі школи: "мальчики дергают за косички" - це ж так мило, а хлопнути по дупці - це як комплимент.
Дуже довго нам втовкмачували, що така увага чоловіка до жінки - це добре, майже романтично.
Навіть в літературі трапляються дуже поетичні описи .
А колег неадекватів краще просто бити по яйцям....
Трошки або похизуюся або покращу вашу віру в людей, але у моїй школі смикати за коси значило обережно торкнутися волосся та легесенько смикнути. Треба дякувати або батькам учнів, або вчителям, або адміністрації, або моїм батькам,що обрали школу з найкращою психологічною репутацією, але те, що хлопчаки можуть навмисне рвати волосся, я дізналася набагато пізніше та не з власного досвіду
Дякую вам за те, що підняли цю тему! Це дуже важливо! Коли мені було 13 років ми приїхали до бабусі, мій молодший брат(тоді йому було 7)грав на вулиці. Коли я вийшла на вулицю, то побачила мого брата біля під'їзду (ближче до дороги) і з ним стояв якийсь дід з палицею та гладив його від плеча до сідниць і казав щось типу "Ти гарний хлопчик, красивий" і тд. На лавочках біля під'їзду сиділи жінки та бабусі, вони не звертали уваги на це. Я спитала його "Що ви робите", він не відреагував, я почала підходити та спитала гучніше. Він просто подивився на мене і знову повернувся до брата. Я взяла його за руку та потягнула на себе, дід його схватив за плече та потягнув на себе, я знову почала тягнути його на себе, дід почав махати палицею, пару раз вдарив по моїй руці, якою я тримала брата (був синець) він все ж таки відпустив його і ми побігли до під'їзду. Він почав кричати нам вслід різні матюки. Саме страшне, що ніхто не відреагував, і те, що мій брат не міг навіть нічого сказати, а я прийшовши додому не розповіла батькам, бо я навіть не зрозуміла, що то було домагання. Взагалі ситуацій з домагання було дуже багато.
Мені дуже шкода що вам довелося це пережити . Боляче розуміти що зовсім маленьку дитинку почав лапати старий страшний дід і ніхто окрім сестри не допоміг. Соромно за цих людей і дуже велика повага до вас що ви врятували свого братика!
Надіюся, це не вплинуло на нього і у нього все зараз добре🙏🏻
Бережіть себе💙💛
У мене була ситуація, коли мені було 22 роки, я переїхала до іншого міста і чекала доки звільниться робоче місце в компанії, а доти мені потрібна була робота на місяць. І мене колишній роботодавець влаштувала на маленьке підприємство, що виробляло печиво. Працівників там було не багато, в основному це були молоді дівчата, які навчалися в технікумі до 18 років. І там був старший зміни: років 45 чоловік, колишній працівник міліції. Він усіх дівчат мацав за дупу, міг ляснути, міг, навіть, взяти за груди і на це все дівчата відповідали простим хіхі, хоча по обличчю видно було, що їм не приємно. Але вони були ще дітьми і не могли дати відпір. Коли це сталося зі мною, я чітко дала зрозуміти, що мене мацати не можна і, що це неприпустима поведінка. Через кілька днів мене покликали в офіс та звільнили з роботи з повідомленням, що, нібито, я не виконую свою роботу. В той день я ревіла без перестану через цю несправедливість... Але через роки, оглядаючись назад, я горда собою, що не дала себе в образу. І, коли йшла звідти, наказала дівчаткам ніколи не терпіти такого відношення до себе.
В школі часто казали "якщо хлопчик тебе дьоргає за коси, то ти йому подобаєшся", я ще тоді не розуміла, чому вважається нормою виражати свою симпатію через знущання і глузування. І от це все вбивають в голову дівчаткам і хлопчикам, а потім ми в дорослому віці не знаємо де норма, а де ні.
Коли працювала секретаркою, у мене було багато ситуацій з неоднозначними поглядами відвідувачів. Причому, з боку керівника нічого такого не було, але от у людей в голові - "секретарка спить з начальником". І я якось розмовляла про це з начальником, що всі довкола вважають, що я з ним сплю (через мою посаду), а він сказав щось типу "ну так вони думають, ну і хай думають, яка різниця". Звісно, йому ніякої різниці, бо не йому ж гидко 24/7
Імхо, проблема має коріння у відсутності статевого виховання в старшого покоління та укоріненні лояльності до таких дій, а потім відбувається передача молодшому поколінню "загальноприйнятої норми". Чув від своєї однокласниці здивування щодо висвітлення цієї проблеми, з її точки зору, домагання - це комплімент (О.О - отакі в мене були очі). В її розумінні, чоловік має приставати, а вона певний час противитися цьому, щоб не здатися легкодоступною або розпусною (нема слів). Інший приклад, почув приказку від старших жінок-колег по роботі "сейчас би мальчіка, да понаглєй", на моє запитання, чи вони вважають нормальною таку поведінку "мальчіка", вони сказали, що я поки нічого не розумію, типу "падрастьош-паймьош". Діти виростають в оточенні, яке не просто толерує таку модель поведінки, а ще й романтизує та канонізує її...
Не забувайте, що суспільство різне і завжди будуть ті, хто шукає "мальчіка понаглєй", і ті хто непритомніють, коли з ними знайомляться на вулиці
Боже, як ви праві. Адже величезна кількість таких історій - це головне свідчення того, наскільки наше суспільство поблажливо відноситься до відвертих домагань. Часто чоловіки навіть не розуміють, що вони роблять щось огидне, щось, що принижує гідність і руйнує психіку іншої людини. Тому що суспільство дозволяє їм думати, що в цьому немає нічого такого.
Дякую за цю розмову, це дійсно стосується кожної. Поки дивилась, згадала свій досвід. Ляскали по задниці у громадських місцях - було; спроба згвалтування - було; спроба насильно поцілувати дорослим чоловіком, коли була ще підлітком - було. Про онаністів взагалі мовчу, бо вони сприймаються як щось буденне.
А от стосовно Андрія Козінчука, то здивована, обурена та засмучена, бо вважала його адекватним. Не знаю, що та як там було насправді. Дійсно, потрібно почути коментарі з його боку. Але, як психологиня, скажу, що психологу заборонено мати подвійні стосунки з клієнтом, будь які, тим більше сексуальні. Тому тут стоїть не стільки питання активної згоди, як питання порушення етичного кодексу психолога. Навіть якщо сама клієнтка або клієнт пропонує секс психологу, поки тривають терапевтичні стосунки, це суворо заборонено. Та й після завершення терапії має пройти час, щоб у психолога зав'язались якісь інші стосунки із клієнтом чи клієнткою. Це база, яку вчать всі психологи. Сумніваюсь, що Андрій Козінчук цього не знає.
Прекрасний ефір! Нехай палає яскравіше на такі важливі теми!
Дуже дякую за ваші ефіри, висвітлюєте дуже правильні теми, що палають.
Хочу без анонімності поділитися своєю історією, як виявилось згодом мною, домагання. Мені було 6-8 років, я в гостях у бабусі й дідуся, зі своєю сім'єю та двоюрідним дядьком (який на наші родинні посиденьки проходив рідко, бо жив далеко). Всі сиділи в кімнаті і прийшов час до готування головної страви обіду, яка готувалась не в кімнаті, а на дворі. І чомусь усі вийшли на двір, всі, окрім мене і двоюрідного дядька. Я собі спокійно сиджу (сиділа поклавши руки під попу) і він починає питати мене про "А ти колись цілувалась?" (до слова, він зі мною не говорив до цього мабуть ніколи, тобто якогось розмовного контакту до цього не було), я відповіла "ні", і тут раптом він підсунувся до мене і почав цілувати. Я конкретно пам'ятаю про те, як я, сидячи на дивані у вітальні рідної бабусі, коли вся сім'я "поруч", відчуваю язик і слюну дорослого чоловіка на своїх губах. Я не розуміла, що робиться, я просто сиділа і максимально стискала губи, не давши йому "прорватись" далі. Після декількох секунд і його невдачі я пересіла, просто пересіла на стілець, що знаходився в метрі від дивану. Потім зайшла бабуся і далі я не пам'ятаю нічого. Мабуть після того, як зайшла бабуся або я пішла з нею, що мало ймовірно або сиділа далі там поки не прийшла вся сім'я, що багато ймовірно. Може виникнути питання, що було далі? Так, так, це не кінець. А далі не було нічого. Нічого. Я не розповіла батькам. Я сама толком не зрозуміла, що трапилось. Під час дорослішання, після років 5-7 після цієї ситуації, я почала розуміти, що саме було і що це абсолютно не норм. Набравшись трохи сміливості я вирішила написати цю історію на папері, щоб це прочитала мама. Вона прочитала і я очікувала, що після цього між нами буде якась розмова, що вона розпитає мене про це, але ні. Мама просто дала мені цей папірець назад, без ніякої реакції. Це був для мене шок. Але це ще не все. Мені 19, і ось, знову збиралися (нещодавно) в гості до бабусі й дідуся із сім'єю і я дізналась, що цей чоловік теж буде. Я скривила обличчя і після чого була розмова між батьком, мамою і мною. Батько сказав: "А щось не так?", мама: "Чомусь вона його недолюблює", а я, почувши це, особливо від мами, просто в шоці сказала: "Ну, тому що від до мене домагався". Хвилина мовчання. Я чекала якоїсь реакції, а даремно. Може не продовжила оцю розмову, тому що досі мені соромно про неї говорити, мені страшно і що це відбулося в колі родини. Можливо. Але це теж не все. На цьому обіді, куди ми приїхали я сиділа за одним столом з людиною, яку я ненавиджу, і, більше того, мій рідний батько спілкувався з ним, жартував, сміявся ніби цією двохвилинної розмови в машині не було. І, о диво, трапляється та сама ситуація. Ситуація, коли всі виходили на двір. Але вона відрізняється тим, що я не лишилась і кімнаті, а пішла на двір. До того як я не пішла, його питали, чи буде він виходити на двір, а він відповів "ні", але після того, як я встала і направилася до виходу з мамою й бабусею він теж встав і пішов на двір. Я б хотіла сказати, що це кінець історії домагання з боку родича. Хотіла б, але не можу. Ця історія не закінчиться поки я всім не розповім про це, всій родині. Коли це буде? Я не знаю
У тому випадку з домаганням це були родинні посиденьки на яких він пив. АЛЕ, це не відміняє того факту, що до дітей лізти не можна! Якщо ви хочете мене в чому звинуватити, то задайте собі прості питання. Як я зуміла це вигадати? Навіщо мені писати про неправдиву історію? І чому я до сих пір не розповіла про це всім? Хіба жертву треба звинувачувати?
Якщо цікаво особисто як на мій контакт з хлопцями це вплинуло. Не було у мене практичного ніякого досвіду стосунків і близькості з хлопцями (поцілунки також у це поняття включені) тому з цього досвіду розповісти не можу. Але, я не боюсь знаходитись з хлопцями з одній кімнаті, не боюсь обіймів і компанії протилежної статі. Не знаю чи потім цей травмуючи досвід відгукнеться в майбутньому, бо пишучи цей текст у мене нема сліз, просто шалено б'ється серце.
Як рандомна людина з інтернету можу тільки сказати, що підтримую вас за те, що ви наважуєтесь потроху про це говорити.
Сподіваюсь у вас вийде винести цю тему на обговорення в сім'ї. Сил вам у цьому бо можу тільки уявити, наскільки це складно ❤️
@@mrs_master7727 щиро дякую за підтримку 💙💛
Боже я читаю в просто в шоці! Ви неодмінно повинні, ні забовязані розповісти!!! Бо ви могли бути не одною жертвою! Поганці мають отримати по заслузі, хоча б тим що всі узнають, йому буде дуже соромно, в колі сім'ї! Він не заслуговує на те щоб ніхто з вашої родини так і не дізнався. А батьки мабуть подумали що ви вигадали історію чи що, бо не розумію їх реакцію (
Цей момент з реакцією батьків, дуже сумно. Хочеться підтримати авторку і сказати, що якщо навколо вас люди не розуміють поняття кордонів, це не значить що це нормально і так має бути.
Йдіть до психолога, з цією травмою треба боротися
Їхала в траліку, стою на своїй хвилі морально готуюсь до робочого дня, і тут розумію, що хтось мене чіпає поміж ніг. Підіймаю голову, стоїть чувак і намагаеться запхати свого пальця мені у п:ву прямо через джинси. І мене це так розлютило, я на весь тралик як гаркну "я тобі щас палець відірву, ти шо аху:л?!" Поц вилитів як тільки двері відкрились. У мене палало ще кілька днів. Треба було йому таки відірвати палець.🤬
Ми повинні їх між їхніх ніг бити коліном, рукою, кулаком...завжди, щоб у них реакція виникала: ведеш себе, як тварина - біль
Я від несподіванки при такому не знала, що робити. Було ще в підлітковому віці. Пройшло близько 30 років, а я досі згадую з жахом
@@ОленаЛеонова-х1х так, я розумію тебе, бо сама також була жертвою насилля і знаю, що той клятий страх і розпач не дає навіть дихати, не те що вдарити..
@@ОленаЛеонова-х1х розумію, я змогла відреагувати тільки тому, що я була дуже втомлена і роздратована, а тут ще мене торкається який виродок і тут мене прорвало.але мене трясло ще не один день.я потім дуже корила себе, що відповіла тільки словесно.але це відчуття що ти брудна і не можеш відмитись...жах..
Дякую. Гарна розмова. Згадала купу епізодів зі свого життя. І коли я була дитиною, і коли вже дорослою. Дома не було розмов як саме треба на це реагувати, і я не розповідала про таки випадки батькам. Дуже сумно.
Я в захваті від дівчини, яка сфотографувала і написала заяву в поліцію. Бо в ситуаціях з домаганнями відчуття сорому і заціпеніння превалює, тремтіння не припиняється, хочеться просто забути і ніколи не згадувати, тим паче що у відповідь буде багато зневаги і навряд чи порушник буде знайдений. Тому важливо підтримувати, бо в таких ситуаціях раціональне, "потрібно" і "це важливо" не працюють. Нам у більшості випадків просто не вистачає сміливості та віри в справедливість...
Я зазнала домагань в транспорті уже в дорослому віці, мені було 34. Я так само спочатку подумала, що мені здалося. І коли я зрозуміла, що мене лапають, я, доросла жінка, просто заклякла. А як юним дівчатам? 🥺
Таак.. так само🥺
Тільки я тоді вчилась в університеті
Мені 31 рік і ось мій досвід:
1. Я після 9 класу пішла зі школи в ліцей, до якого треба їздити автобусом 20 хв. Їздили разом з подружкою, оскільки ми разом пішли вчитися в той ліцей. І ось, пройшла осінь і зима вже, потепліло, нам 15 років, ми їдемо в забитому автобусі (тоді за щастя було впхатися на останню сходинку в нього) і через 3 зупинки допхався народ і я відчуваю на сідницях руки. Я в шкільній формі, в брюках. Мені перший раз здалося, що просто, тавтологія, здалося і просто хтось міцно притиснувся..Але наступного дня це саме було з моєю подружкою. Через тиждень вже у більш вільному транспорті, коли він забитий, але тебе не затискають з усіх сторін я відчуваю, що в кишені брюк хтось суне руку і стискує рукою сідниці. Я скрикнула і це припинилось, змогла розвернутися лише під'їхавши до зупинки і подивитися назад, але нікого не було. Далі це повторилось з подружкою..Ми за місяць вирахували хто це і коли за 3 зупинки від нашої той дядько заходив (на вигляд йому було за 50) ми намагалися пролазити правдами і неправдами всередину автобуса, бо охоплював нас жах. Останньою краплею стало, коли в такому забитому транспорті через пару місяців я не помітила цього дядька і ми затиснуті між людьми опинились поруч, але я на той момент не знала, що це він. Він просунув руку і почав розстібати мені блискавку!!!!! Я схопила його за руку і сказала "Приберіть від мене свої руки" і повернула наскільки змогла голову, щоб поглянути на того, хто це і побачила того дядька. Очі пам'ятаю його і досі - скляні і повністю відсутні...Він вилетів на наступній зупинці і більше ми його не бачили..Батькам розповіла аж коли універ закінчила. Мама сказала, що з нею в молодості (а це ж той славний СРСР) бувало теж таке.
2. Була студенткою і їхала в метро. На мені спідниця на 10 см вище коліна і капронки. Я спочатку не зрозуміла, що торкається моєї ноги, а потім помітила, що хлопець, який зайшов зупинку тому вказівним пальцем веде по моїй нозі потроху піднімаючи спідницю. Я вийшла на наступній зупинці.
3. В університеті на 2 курсі викладач , якому на той момент було 82! роки на захисті курсової увесь час тримав руку на коліні дівчини, поки вона її захищала. Причому про це нас попередив старший курс і сказав не одягати спідницю. В джинсах і правда, виявилося краще- він просто поклав руку на коліно і я "стиснувши зуби" думала тільки про захист курсової. А от дівчина Женя, яка з нашої групи єдина не дослухалася до цих порад, одягла спідницю і після захисту ридала 2 години-виявилося, що він рухав рукою по стегну від коліна під спідницю і назад.. Це є жах.
3. Мене колега також піднімав як і Яну- я була шокована 2 дні після.
4. Востаннє 2 роки тому мене в метро мужик, напроти якого я стояла восени в пальто до коліна і в джинсах схопив за коліно, коли звільнилося біля нього місце і сказав "Мала сідай, вільне місце". Тут мені вже 29 і я на ввесь вагон гаркнула : "Тримай свої лапи при собі" і ще купу матюків, але, за що себе ненавиджу все одно вийшла на наступній зупинці і перейшла у інший вагон.
Оце так викладач, старий шалун 🤦
@@bo44arov Я Вам скажу більше-з попереднього вузу, за чутками, які були на факультеті його виперли за домагання.
Боже, скільки ж однакових по змісту таких історій у жінок по всій країні. Мене також домагався знайомий моїх батьків, лапав продавець на ринку коли я приміряла шорти, про співробітників і транспорт взагалі мовчу...Переїхавши в штати я якось уже навіть призабула як це "бути жінкою в Україні", а зараз згадуючи про цей досвід мене перетрушує.
В мене був випадок, коли ми з мамою поїхали до ОАЕ. Там в мене було кілька таких історій. Тато перед поїздкою казав, що це взагалі найбезпечніша країна, там відрубають руки за крадіжки, що там ну дуже суворі закони, нічого боятися. Ми поїхали на екскурсію у пустелю, їхали від агентства, нас віз туди водій від агентства. Ми приїхали, пішли обідати, але я вирішила відійти сфотати захід сонця. Там я зустріла водія, який спілкувався з іншим чоловіком, дававшим на прокат квадроцикли. Там було багато квадроциклів і я бачила, що люди там катаються по колу прямо на цій галявині, там була купа людей. Цей чоловік запропонував прокотитися, я відмовила, бо дорого, він вмовляв, робив знижку і у кінці сказав, що гаразд, може покатати так просто. Ну і я, пам'ятаючи слова тата, бачивши, що цей чоловік знає мого водія, бачивши, що вони катаються усі тут купою, взагалі нічого і не подумала і погодилася. Сіла, поїхали, але він раптом повіз мене за бархани, туди звідки нас вже не можна побачити, зупинився і став казати, яка я гарна, потім поліз цілуватися і торкатися грудей. Я перелякалася і сказала, що мене вже шукають, щоб він негайно мене відвіз назад. Він ще намагався ще торкатися, цілувати, але я намагалася з ним розмовляти суворо, але спокійно. Він з усмішкою погодився відвезти, а коли їхали по бархану вниз, він пригальмовував квадроцикл, роблячі такі фрикційні поштовхи. Дякувати богам, все обійшлося. Я на ватних ногах пішла геть. А коли нам треба було повертатися вже до міста, ми підійшли до машини, за кермом був він. І він спитав: "Ну що, тобі сподобалося?)"
Потім ми дізналися, що між еміратами у пустелі часто ґвалтують жінок, вивозять туди і ґвалтують, бо у пустелі закони еміратів вже не діють.
Додому нас привіз вже наш водій від агентства (той тільки підвозив нас до іншої машини у пустелі) і перед виходом цей водій, який все бачив і знав, спитав, чи хочу я бути його дівчиною. Сказав, що навіть якщо в мене є хлопець, він буде моїм другим хлопцем.
Ще був випадок, коли у місті до нас під'їхала машина, водій врубив музику , почав на мене дивитися, посидів там 5 хвилин і поїхав. Потім нам сказали, що це теж норма, коли чоловіки мастурбують у машинах, це часто трапляється біля пляжів. Вони також мастурбують у воді, заходять у море і роблять справу, дивлячись на дівчат у купальниках.
Ще був чоловік, який переслідував до готелю, дізнався, де ми живемо, дзвонив у номер і пропонував вийти за нього заміж, переслідував нас у місті (раптово з'являвся поруч і шепотів, що кохає). Ну і багаааато чоловіків, які проводжали поглядом, дивлячись як на м'ясо. І одяг дійсно ні до чого) Я була в абсолютно закритому одязі.
Короче, в ОАЕ я більше не поїду, це було пекло.
Ну там , взагалі, самка двохногого - не людина
Молодець дівчина, що звернулася до Вас з цією проблемою.
Україна стане європейською державою ще й тоді, коли вона оголосить « zero tolerance” до різного роду «sexual harassment”. Як це прийнято в цивілізованих країнах, як це відбувається в Америці.Нікому не повинно бути ніякого діла, як дівчина вдягнена, як вона виглядає - це її особиста справа, а не тих відморозків, які чіпляються в транспорті.
Я - екстравертна та дуже тактильна людина. Доволі довго довелося вчитися визначати чужі кордони, і не обіймати людей, яким не ок, що їх обіймають. Зараз завжди питаю чи людина не проти.
Дуже круто, що ви це усвідомили👏🏻 я - інтроверт до мозгу кісток і мені дуже важко пересилити себе, щоб відверто пояснити своїм екстраверсійним знайомим, що я не сприймаю тактильні привітання з знайомими (обіймаюсь тільки з хорошими друзями або дуже добре знайомими людьми, які звикли так вітатись). Дуже круто, коли людина про це питає❤️
Просто екстравертних людей від тих хто вкладає сексуальний підтекст легко відрізнити. Чоловіки обіймають навіть тоді коли ти пручаєшся, і часто мацають за сідниці чи груди. Навіть глухий відрізнить комплімент від харасменту(
@@helenfedorenko6419 так, але я про те, що навіть якщо саме ти не бачиш у власних вчинках нічого поганого, то це не значить, що так для усіх.
мені дико чути про хейт у такому випадку. що не так з нашими людьми, особливо з дівчатами, котрі хейтять інших жінок!?
Дівчата, яка я щаслива, що підписалася на ваш канал.
Кожна тема ефіру зачіпає важливі теми, яких начебто не існує.
Мені 46 років. Мені знайомі ситуації публічних домагань з власного досвіду.
Але десь років після 35 це припинилося по відношенню до мене.І особисто перестала помічати такі ситуації з іншими дівчатами/жінками. Але я впевнена, вони нікуди не зникли.
І коли я подивилася ваш ефір виникло питання до самої себе.Чому жінки навколо, які точно знають, що це відбувається, в певний момент перестають помічати такі речі? Це якась сліпа зона нашого соціума?
Дякую, що говорите про це.
Заметила, что чем младше/моложе, тем чаще мужло домогается 🤢
домагатися люблять більше до молодих дівчат. таке явище реально існує. особливо якщо вони виглядають як стереотипно детнітні, ніжні та добрі, які ніколи зайвого слова не скажуть. кривдники завжди виберуть слабку жертву, а не дівчину по якій видно, що або вона підніме шум або вмаже тобі і без поліції. ну і ще дорослі дівчата та жінки ± вже знають як треба себе поводити, а от діти чи підлітки переважно ні
Більше 90% людей ніколи і нікому не розкажуть про насилля, яке вони пережили. Більше 60% статевого насилля трапляються всередині сім'ї, а мами частенько роблять вигляд що нічого нема, дітям не вірять(якщо ті кажуть) бо мамам це вигідно "не бачити" чогось. Як і взагалі багатьом людям вигідно виправдовувати насилля, знецінювання і тому подібне. Жінка думає "б'є, бо він мене любить". "Він мене б'є але я буду терпіти заради дітей". Чудове дитинство бачити як твої батьки б'ються.
Хоча не треба забувати що і жінки теж є насильниці, педофілки. Просто рідко зустрічаються
Колись моя подруга розповіла мені, що її гвалтував батько, а мама не повірила. І, взагалі, звинуватила доньку у тому, що вона хоче щоб мама ревнувала і ще якась така дич... І, головне, що батько був аб'юзером, бив матір, а вона не вірила власній дитині.
Я вчилася у 2-х школах, де вчителі з фізкультури були педофілами. І деякі мої друзі розказували, що в їхніх гімназіях і ліцеях, вчителі фізкультури теж чіплялися до дітей
@@21_Lali шкода що ніхто нічого не робив щоб позбавити цих вчителів ліцензії, і взагалі права викладати. Бо навіть якщо кажуть про щось інтимне то пошепки🤦
Пздц.
Чоловіки просто не розуміють, що це таке, коли тебе лапають, коли тобою намагаються скористатись, як якимось предметом.
Але найстрашніше - це навіть не тоді, коли тебе ганить суспільство. А коли правоохоронні органи і судова система стають на бік, фактично, злочинця.
Це не правда. Молоді, юні хлопці теж часто стикаються з подібним. А розказати комусь їм ще важче.
@@linamedvinska4180 точно. 1 % молодих хлопців, які постраждали від домагання, робить моє твердження неправдою.
Я блін знаю, як це. Проживаючи в столиці України я постійно стикалась з домаганнями в транспорті і на вулиці. Хтось вщипне за сідниці, хтось схопить за груди. Найбольніше чути, що в цьому нічого такого нема чи люди просто не вірять
Або що ти маєш це сприймати за комплімент 😳🤦🏼♀️
Мене на роботі обмацала колега (руками за груди), але до цього ніхто не поставився серйозно, навіть подруги просто поржали з цього.
@@valia_kh це просто низько, людям треба нарешті усвідомити що таке особисті кордони і пофіг якої ви статі, ви не маєте ніякого блін права їх порушувати, я вам співчуваю і в тому що з вами це сталося і в тому що вас не підтримали близькі
Ну якщо домагання відбуваються ПОСТІЙНО (як зазначено), то я б вже на вашому місці прийняв якісь міри для самозахисту
@@zikkrype звичайно, але ти не можеш бути до цього готовий. Якщо це в транспорті, то звичайно,але йдучи по вулиці ти ніяк не можеш очікувати, що чоловік,який йде з жінкою, раптово схопить тебе за груди
Колись на каналі ебаут дівчата підіймали цю тему і познайомили з програмою із запобігання домаганням у громадських місцях "Stand UP". В рамках цієї програми можна взяти учать у вебінарі, присвяченому історіям жінок, які зазнали домагань, а також дізнатись як безпечно для себе можна втрутитись, якщо ти стала свідком домагання у громадському місці.
Я думаю, що кожна жінка зіткнулась у своєму житті із цим. Ляскання по сідницях, недоречні наполегливі загравання, "кискис-кання" на вулиці... Вперше із кетколінгом я зіткнулась у 12 років (так, я це пам'ятаю, як і кожен епізод домагання). 12! І моє перебування у складі групи школярів тих 25-30 річних мудаків не знітило. Нагадаю - 12!!!
Жінки, які зазнали домагань часто говорять про те, що вони ціпеніють у ситуації, а потім відчувають себе брудними, винними. Я ж відчуваю лише злість на таких от мудил. Якого чорта воно взагалі собі таке дозволяє?! Бо для деяких жінок домагання можуть стати причиною психічних розладів. Мудило розважилось, задовольнило себе, а людина із життя може випасти на роки. Після того вебінару вирішила, що буду старатись втрутитись, якщо колись побачу, що хтось зазнаватиме домагань. Бо мудили продовжують це все чинити саме тому, що ми заклякаємо і мовчимо.
п.с.: чоловіки "не в курсє", бо самі з таким не стикались. Та ж Яся Кравченко розповідала про експеримент, який колись проводили у Телебаченні Торонто. Яся з оператором мала на вулиці підходити до рандомних чоловіків і ляскати їх ззаду. Через хз скільки років на одній вечірці до неї підійшов чоловік і зізнався, що він був серед тих, кого вона тоді ляснула. І для нього це був, м'яко, неприємний досвід, який він пам'ятає все життя
Другий курс університету, гуртожиток, вечір. Я сиджу в своїй кімнаті, відкриваються двері, заходить першокурсник, добряче п'яний, питає чи я сама, кажу сама, можна посиджу у тебе трохи, зайшов і сів на сусіднє ліжко. Спочатку шось розповідав мені, я слухала одним вухом, тоді він пересідає на моє ліжко і лізе цілуватися, відштовхнула його, питаю шо ти робиш. Він мені каже не ламайся і знов лізе. Відштовхнула його, кажу іди звідси. Він глянув на мене і каже "ти себе в дзеркало бачила? Ти страшна. Хто на тебе гляне? Перестань ламаться". Я встала з ліжка, вибігла з кімнати, пішла по свою сусідку, вона була у свого хлопця, попросила її допомогти вигнати того придурка, ми повернулись назад, він вже пішов. Це було 10 років тому, чомусь тоді навіть думки не виникло хоча б звернутися до коменданта гуртожитку і поскаржитися на поведінку цього хлопця.
Чув подібні, і навіть гірші, історії від багатьох своїх знайомих, подруг та навіть колишніх. Відчуваю жахливу емпатію в ці моменти: стає бридко на душі, хочеться фізично влізти до власної уяви і, якщо не дати по пиці зловмисникові, то хоча б відгородити, чато налякану, дівчину від нього.
Я чудово усвідомлюю, що світи, у яких живуть хлопці та дівчата, - різні. У мене, звичайно, є свої приклади фізичного та психологічного насильства, про котрі мої подруги не здогадувались, поки я їм не розказав. Але ж від того представницям жіночої статі аж ніяк не легше.
Ефір довів до сліз, просто серце болить за кожну дівчинку чи жінку які змушені переживши таке щей відбиватись від неадекватних захисників злочинців😢😭
І так, в мене як і в кожної другої жінки є своя історія про домагання, шкода що дівчатам з маленьких не прививають розуміння власних кордонів, багато кого це змогло б захистити
Про такі теми потрібно розмовляти. В свій час, у нашій школі був «веселий» вчитель з фізики, який полюбляв не тільки морально принижувати, а й тілесні покарання. Хлопців за якусь провину бив по руках, а от дівчат він любив бити по сідницях ( нагадую, що це вчитель у школі який викладав дітям віком 11-15 років). Інший вчитель, по історії любив відпускати у сторону дівчат «жартики» сексуального характеру, які теж сприймались як норма, іронія в тому, що він згодом у нас право викладав. Тоді ніхто таких тем не піднімав але розмови про «треба слухатись дорослих» були дуже активними, тому спротив сприймався як неповага до вчителя і порушення дисципліни.
Я чоловік, мені 26 років. У мене був досвід в дитинстві, років 7 мені було, до мене тулився інший хлопчик, прижав мене до землі і тулився своїм пенісом до мене, я дав йому відсіч, почав кричати і добре що він відстав, добре що я більше не "дружив" з ним, бо таке відношення чи можна назвати таке відношення дружбою. Доволі травматично, минуло вже багато років, але це закарбувалось в моїй пам'яті. Багато жахливих речей трапляється. І мені шкода що насправді багато людей страждають від подібних речей!
Була студенткою технікуму, на 4-му курсі одногрупник мене помітив і вирішив, сука, демонструвати симпатію через ляскання по сідницях. Двоє моїх друзів-хлопців це ігнорували, одного я пробачила тільки тому, що він глухий на одне вухо, другий просто ігнорував, як і інші в групі. "Прихильник" не відчепився, поки не отримав підсрачників и викручене вухо. Вони безкарні, і тому лізуть, бо звикли, що їм можна.
Випадково натрапила на цю дівчину, листала київський паблік з новинами і під однією з новин зайшла в коменти, там вона описала цю жахливу ситуацію і попросила надати розголосу. Я так захопилась тим що вона не мовчала і навіть заговорила з ним а не просто зробила вигляд що не відчуває. Тепер коли я бачу що ви зняли про це відео я розумію наскільки її рішення надати розголосу було важливим!
Дівчата, дякую за випуск, ви неймовірні, як завжди!!! 🙂
До теми. Що й казати про домагання. Я гей і не одноразово переживав домагання в свій бік від таких же геїв.
Раніше я це терпів. Переживши справжнє насилля у стосунках, я більше не допускаю жодного насилля у свій бік.
Насилля не знає національності, гендеру чи спільноти, бо ніц не знаємо про свої особисті межі та кордони.
Про Козінчука дійсно шок. Але, нажаль, серед психологів немало персонажів, які приходять у професію тільки щоб користуватися проблемами і травмами людей. І тут не тільки про активну згоду, а й про етичний кодекс професії. Психолог не повинен мати жодних інших стосунків з клієнтами. Але у нас в країні наразі немає дієвого механізму щось робити з такими спеціалістами, окрім як виключити спеціаліста з професійної асоціації. Але не факт, що Козінчук взагалі є членом якоїсь асоціації.
Дякую за додатковий розголос і такі правильні слова. Справді хочеться, щоб цей етер побачило якомога більше жінок та чоловіків. Перших, щоб нарешті відійшли від позиції німого споглядання. Других, щоб хоч раз за все своє життя ввімкнули мозок у цьому напрямку (так, звучить грубо, але коли я всоте чую, як на мої слова про проблему домагання відповідають клішованим та завченим «мала, ти собі щось придумуєш», в мене по-справжньому палає).
В мене було декілька таких ситуацій, і мені досі огидно від цього. Особливо коли викладач в університеті дозволив собі зайвого: в момент коли я після пари підійшла підписати журнал і дещо обговорити, викладач дуже мило зі мною говорив, і в якийсь момент я відчула що він обійняв мене за талію, а потім його рука опустилася нижче до сідниць, я ще й була в короткій сукні і мені стало геть не по собі і я просто впала в ступор нічого не могла зробити, і це при тому що в аудиторії були ще люди, і його це не зупинилою і в мене просто з'явився страх цього викладача, я боялась залишатись з ним в аудиторії на одинці. Тому що мене лякало те,що він при інших людях дозволив собі обмацувати моє тіло, а на одинці він міг би піти далі
У мене була така страшна ситуація у родині, до мами домагався її батько , мій дід. Він все життя алкоголік і я знаю, що він одну дівчину у своїй молодості, коли він вже був жонатий на бабусі, зґвалтував , бо таксував і потім викинув з машини і поїхав. Це мені розказала моя бабуся, вона теж знала, що він домагався до мами, тобто її доньки. Вона ніколи не намагалися нічого зробити з цим і досі каже «Ну він ж гарна людина, коли не п’є, а коли вип’є , то він сам не він» і коронна фраза «ну куди ж я б від нього пішла чи як би діти без батька». Хоча бабуся все життя тільки витрачала гроші та нерви на сім’ю,а він тільки крав гроші, навів в мене з банки з монетами. Бабуся і досі його виправдовує, мені дуже боляче. Я слава Богу ніколи не була в ситуації насилля над собою і моя мама мене від цього захищала, але їй в житті не так повезло. І мені так боляче і стидно за те, зо насильників виправдовують і продовжують з ними жити, що це просто жах😢
це невимовний жах! Покидьок, і непокараний... пробачте, що так про вашого родича.
Мені 18 і за цей час у мене було багато випадків домагань, і, що найжахливіше, навіть в таких феміністичних країнах, як Норвегія. Це було буквально місяць тому на прийомі у стоматолога. Він був болгаром і говорив цією мовою, я його через слово розуміла. Десь після початку сеансу він почав щось заливати про подарунок і про те, що хоче мене кудись запросити. Він знав звідки я приїхала, він знав скільки мені років. Я ні як не могла відповідати і послати його, бо він колупався у мене в зубах. Коли закінчив, запросив до дзеркала, яке було у кутку, і, так як це була моя перша плобма я гадки не знала чи треба на неї дивитися, чи ні, та пішла туди. Він підійшов і почав до мене лізти цілуватися... Як же мерзенно, коли людина вдвічі більша і старша, тебе під анастезією користується твоїм становищем. Він працював з біженками і в лагері не до однієї мене домагався, але ті жінки були старші і не захотіли піднімати ґвалт, навіть анонімно не погоджувалися розповісти це дирекції в лагері. Моя мати сказала, що пішла зі мною про це говорити тільки через те, що я "мала", і, якби це сталося з нею, то не розповідала б...
Ви подали заяву в поліцію? Зробіть це обов'язково, якщо навіть минуло багато часу. Я розумію, що це все огидно і дуже неприємно, але зробіть це
В той момент я відчувала заціпеніння і навіть не змогла сказати що це не ок, лише винирнула від нього під його рукою. Ми розповіли про це щоб далі лагер не працював з тією людиною, але сил звернутися до поліції у мене не було, за що я відчувала провину як і за своє безсииля так як я себе давно асоціюю з феміністичним рухом, та знаю, як важливо говорити про домагання
@@jasykatachveska7831, тоді у мене не було ніякого емоційного ресурсу, хоча я прекрасно розумію як це важливо зробити. Дякую, що наново наштовхнули мене на цю думку!
Я звичайно також була у ситуаціях, коли до мене домагались і не одноразово. Було і таке, що нам довелось цілуватися з подругою, щоб довести, що ми лесбійки, зрештою від нас відчепилися. Було таке, що дуже агресивні хлопці не вірили, що ми з хлопцем зустрічалися і майже почалась бійка. Я сильно перелякалася, бо він же один. Теж довелось «доводити». Про клуби мовчу, ми засікали, після 20 з лишнім секунд починали лізти, це взагалі стало місцем домагань і залицянь. Мене облапували, коли я спала «друзі», коли ми були на пікніку. Друзі просто. Тягали як річ туди сюди, один за одну руку, інший за іншу. Тут взагалі буда майже п’яна бійка. Викладач в університеті садив на стілець посеред класу і показував руками на мені, що мені треба показувати на співбесіді. Це взагалі було так образливо, там я сиділа в шоці увесь час, а потім розплакалась в туалеті. Просто як з річчю на всю аудиторію. Ще й усі мені доводили, що все нормально, він же по темі просто показував і розповідав «а ви уявіть її в купальнику». Я відтоді садилась лише на тій лекції позаду і одягалась так, що хіба лише хіджаб менш провокуючий. Але іспит я єдина складала не за хабарем, сиділи удвох в аудиторії і я досі пом’ятаю його прокурений подих, він сидів дуже близько і за кожну правильну відповідь мене гладив по ногах. Дуже травмуючи штука, не знала тоді що можна робити.
В Європі також до мене ліз дід з тим що він мене буде утримувати і гладив по ніжкам, це було у потязі доречі. Жіночі вагони це тема. В транспорті мене звичайно теж і погладити і крикнути. І на вулиці багато всього було, але слава богу далі погладжуваннь не заходило. Я завжди просто бігла і ховалась і завжди тримала при собі в кишені твердо стиснуті ключі, щоб якщо шо відбиватись.
І я не можу сказати, що мій одяг провокуючий за більшістю своєю, є звичайно і відкрите вбрання. Але якщо справа стосується таких залицянь, то там не було жодної різниці. Завжди мене хтось зустрічав, якщо я верталась вночі.
Але я зараз в Канаді, і я зітхнула з таким полегшенням, коли відчула на собі, що ніхто, взагалі ніхто до мене не чіпляється. Я можу бути у коротких шортиках, у топіку, у короткій спідниці, а можу бути у джинсах і толстовці. Усім просто байдуже. Ніхто не підходить, не лізе. Нас при працевлаштуванні змусили проходити курси з етики і там був величезний відділ про домагання. Мене надзвичайно шокувало, що навіть якісь випадкові дотики стосовно іншої людини ти маєш пояснити та вибачитись. Ніхто взагалі не має ніякого права до тебе торкатись ніяк. У випадку чого, ти маєш поскаржитись, людину відразу звільнять. Якщо тобі кажуть щось сексуалізоване, то людину або звільнять, або проведуть бесіду. Ми підтверджували, що ми ознайомлені з усім. Мене це шокувало. Я тут вже рік, ані жодного залицяння я до себе не почула, навіть не бачила поглядів, після яких хочеться бігти далеко-далеко, а після помитися. Я таку свободу відчула. Я не думаю, як мені одягтись, щоб не провокувати ту чи іншу людину. Я ходжу як хочу, я можу навіть не приводити себе до ладу. Жінки тут легко ходять без мейк апу, не просто навіть до магазину, а й на роботу. Не фарбують нігті, не прокидаються раніше, щоб привести волосся до ладу. Який кайф жити в суспільстві, де ти не річ. Який кайф, ти працюєш в технічній сфері і ніхто не згадує, що ти дівчинка, бо це неважливо. І ти не прикраса колективу, ти проявляєш ініціативу, пропонуєш ідеї, цьому не дивуються. Я в Україні стільки разів чула, що моя головна робота, раз я єдина дівчина на колектив з 70 людей, це бути окрасою колективу.
Такий кайф бути не дівчинкою, а людиною. Я б так хотіла, щоб і в Україні було так
Дякую вам за те, що робите! Це дуже важливо для того, щоб Україна стала кращою!
Яна, Еммо, дякую за цей етер! Домагання - це жахлива епідемія насилля проти жінок, і необхідно максимально доносити людям глибину цієї проблеми і захищати жертв.
Дуже цікаву і правильну тему ви підняли. Я вважаю що потрібно дітям говорити все так як є. Про секс я дізналася в 6 років. Можливо це буде звучати дико. Але саме в 6 років до мене домагалися сусідські хлопчики, яким дорослі їх друзі розповідали про секс. Мені набридло що вони мене лапають і заставляють роздягатися і я вирішила розповісти своїй мамі. І мама мені розповіла все. Тоді інтернету не було, а зараз є інтернет і можливість розвідати інформацію. Тому з дітьми потрібно говорити і так як все є. Це допоможе хоч їх вберегти, особливо тоді коли їх захочуть покликати незнайомі дяді (тому що вони будуть знати до чого це може призвести). Діти все прекрасно розуміють, тому я за те щоб говорити все своїми іменами, а не завізуалізовано.
Тільки почала дивитися цей ефір. Шкода, що не бачила пост дівчини про домагання в транспорті. Буквально тиждень тому зі мною сталась схожа ситуація. Я їхала в заповненому автобусі із маленькою дитиною в калясочці, коли до мене став притулятися і трогати за руку якійсь чоловік. Я голосно заявила, що не буду терпіти таку поведінку, і, на щастя, чоловік відійшов. Що прикро, ніхто не звернув увагу на нашу сутичку і не заступився за жінку з маленькою дитиною.
Дуже цікавий ефір. Тепер фонове відчуття: хочеться комусь в'їбати. І собі теж.
Мене обмацали на вулиці посеред білого дня. Я покликала свого нареченого, що був неподалік (сталося це за 2 хв. ходу від його квартири). Наречений підійшов до того недочоловіка (вимагати, щоб той вибачився) і отримав перелом носа, зафіксовано на відео. Заяву в поліції у мене особисто з горем пополам прийняли, хоч казали, що «складу злочину немає», свідків немає і нічого так, звісно й не відбулося з цього приводу.
Прийняли серйозно ситуацію тільки через нареченого (за фактом тілесних ушкоджень).
Таких недолюдей повно.
Коли я була мала, у нас у дворі часто мастурбували чоловіки. Один приїздив на велосипеді, другий взагалі там і жив, були ще якісь зальотні, але вони завжди показувалися саме дітям, з безлюдних місць, або ховаючись в темряві під’їзду, наприклад. Це жахливе відчуття, коли таке бачиш, насправді, викликає велику психічну травму. Але здебільшого казали, що вони просто дурачкі, безврєдні. Просто не гуляйте самі і не відходьте далеко. Дуже співчуваю ведучій.
Привіт! Дякую за ефір. З 9 років і до 16 в транспорті я постійно зазнавала домагань. Якийсь час мене нудило від суспільного транспорту, бо раз на день я точно була об мацана чи об мене терлись ерогованим членом.
Я займаюсь просвітою на тему гендернозумовленого насилля. В західній практиці до людей, які пережили/вижили насилля не вживають слово victim,а вживають survive. Таке визначення по-інакшому описує природу насилля в якому людина опинилась, вона пережила катастрофу і вижила, що дає сили на продовження життя. Вживання слово жертва наче лишає суб'єктності і карбує в людині не такий ресурсний стан у проживані травми.
Хочу у Вас спитати чи ви думали над вживанням слово жертва? В етері ви вживаєте до виживших таке слово. Чи ви знаєте відповідник до survive в українській мові?
Люди, які пережили насилля/зґвалтування
@@AlinkaMosendz мені здається це зовня оцінка, тому я не вживаю цю фразу. Вона мені відома. Проговоруючи це я говорю про те що не знаю, чи пережила людина це. Фізично ії тіло мені видиме, але чи воно функціонує як до, чи ментально людина пережила? Я такими питаннями задаюсь. А вас які відносини з фразою, яку ви навели в своєму коментарі?
Фемки не люблять слово "жертва", вони замінюють його на "постраждалі від насильства"
боляче… це дуже важлива тема!
сама неодноразово ставала об‘єктом домагань. у громадському транспорті зокрема. чувак протягом тижня вичікував мене на зупинці та заходив у тролейбус за мною, де всю дорогу мене обмацував нижче тазу з усіх сторін. я була нажаханою першокурсницею і не могла вимовити навіть слова. намагалась відійти, але це був час пік, тож було складно пересуватись у набитому тролейбусі. лиш раз я видавила із себе слова «не обмацуйте мене, будь ласка!» і на цьому все припинилось. 5 років пройшло з того часу і нещодавно я побачила його вперше після цієї історії. він просто йшов вулицею і я знову відчула паралізуючий страх. відтоді я не почуваюсь безпечно, навіть коли чоловіки просто сідають поруч у тролейбусі.
до слова, у той час я зверталась до хлопців-одногрупників, аби вони сідали у тролейбус в один час зі мною, сподіваючись якось забезпечити собі припинення цього жаху, але…всі дружно відмовлялись.
Дякую за цей ефір. Цю тему обов'язково треба проговорювати і розповідати як правильно діяти у таких ситуаціях. Коли дивились, чоловік спитав, чи був у мене такий досвід. І був дуже здивований, коли сказала, що так декілька разів чоловіки терлись об мене у переповненому транспорті або ж щипали за дупу. Нажаль, більшість чоловіків навіть і не здогадується, що ці терття і щипання відбуваються постійно і більшість дівчат у таких ситуаціях ніяковіють і потребують допомоги.
Найжахливіший випадок домагання, що стався зі мною - це на прийомі у психіатра, коли я лікувалась від депресії. Я була просто в ступорі і не знала, що робити поки психіатр мене лапав.
😢 о Господи, це жах, це дуже сумно що таке з вами трапилося. Навіть не уявляю як вам було.
Сама страждаю від депресії, а після такого то взагалі певно рівень депресії б зашкалював
Тому психіатру самому необхідний психіатр, або тюрма
Дуже вам співчуваю! Це жажливо!
Як Ви зараз почуваєтесь?
Жах!!!
Співчуваю. Він гад.
@@Opsonins це було декілька років тому, зараз я почуваюсь краще, але серед лікарів, за можливості, надаю перевагу жінкам.
Знаєте, ось те що говорять "жінка провокує когось там своїм зовнішнім виглядом" і т.д. Я зазнала домагань в 10-11 років. Я була в звичайній майці та шортах. У мене не було ніяких форм, хелоу. Але це не бентежило того чоловіка. Після цього я роками боялась будь-якого фізичного контакту з людьми, незалежно від їхньої статі.
І мені огидно від того, коли хтось говорить, що жертва винна у тому, що з нею трапилось. Незалежно від статі. І це жахливо, що таке взагалі є.
Нажаль в мене був також досвід домагань. Йшла на роботу о 9 ранку, одягнена у блузку, піджак та брюки. Нічого визиваючого - звичайний офісний стиль. У підземному переході до мене ззаду підлетів якийсь чоловік, притис до стіни та почав мацати за груди та між ніг. Перші хвилини я була мов у ступорі, бо просто не могла зрозуміти, що відбувається. Потім почала кричати і він втік. Поруч було багато людей і жоден не підійшов на допомогу. Я просто розплакалася і стояла, намагаючись опанувати себе від сорому та шоку. Жодна людина навіть не поцікавилася моїм станом. Соромно жити у такому суспільстві😔
Дякую дівчатам, що розвиваєте ці теми. Маю надію, що наші діти будуть жити з іншими цінностями
Та блін.... Мені подобався Козінчук і я підписався на нього, був радий що він зробив свій канал... Тепер мені огидно.... Я і так і без війни живу з птср і депресією і не маю грошей на лікування, а тому нікому не довіряю... А тут знову довіра зруйнована....
Я небінарна людина, але стать з народження жіноча... Я вдягаюся не дуже гарно, я не фабуюся, я люблю чоловічий одяг.... Крім того через погане здоров'я я товстий і страшний... Але чоловіки приставали не один раз... Особливо часто це було в підлітковому віці.... Але ти мовчиш бо страшно... Ти не знаєш до кого звертатися... В мене гарний партнер, і лише йому я розповідав про це все... Але по факту емпатійних і розуміючих чоловіків як він я бачив одиниці... Всім іншим це норм, чи я брешу, чи всі жінки кончені....
Дяка величезна за ефір! Необхідно обговорювати ці речі! У мало не кожної дівчини, жінки був такий жахливий досвід. Хочу убезпечити своїх доньок, тому обговорюю з ними такі речі. Мені важливо, щоб мої діти не боялися довіритися в будь-якій ситуації, як я колись в юному віці.
Ну ми сказали мамі що нас лапал якийсь дядько у тролейбусі, і що. Нічого. Тут треба щоб це не було для них без последствій. Одного отак на всю країну показали, то може інші подумають спочатку, чи варто.
@@nadkru5352 наші батьки теж не знають як на таке реагувати. Це дуже сумно.
блін, болюча тема. ми колись обговорювали це у колі подруг, і всіх ця фігня у житті зачепила. Одну з моїх подруг лапали просто коли вона йшла по вулиці, хлопець підійшов і обхопив сідницю руками. мене це торкнулось у 12 років, до мене домагався дід у транспорті, пропонував мені потрахатись. іншу дівчину переслідував якийсь мужик, також у дитинстві, і вона тікала від нього, страшно уявити. були ще історії, вже не пригадаю... але так, хлопцям здебільшого здається що вони живуть у світі де такої фігні немає, або ж шукають звинувачення для жертви насильства: вона була не так вдягнута, не так йшла, вела себе не так... боже, скільки я подібного лайна чула.
я вже мовчу про всі ті свисти на вулиці і ще якусь херню.
Якщо хтось у кого є діти читає зарах цей текст, просто розкажіть їм що таке сексуальне домагання. Не думайте зо ви зробите щось погане. Краще нехай дитина почує всю правду від батьків, і буде знати що робити в подібних ситуаціях, аніж потім буде жертвою секс насилля. Не зволікайте, не чекайте поки у дитини "зізріє мозок", мене вперше домагалися коли мені було 6 років.
Цілком погоджуюсь з вами, але мушу додати, що розмова має бути хоч трохи фаховою. Мої батьки не придумали нічого кращого, як просто розповісти купу яскравих міських жахалок і дати універсальний рецепт: без батьків нікуди, в темну пору з хати не виходити, з незнайомими не говорити. Спасибі, мені 25 і я досі залякана до всерачки. Самій прогулятися навіть біля дому некомфортно.
Батьки, які це читатимуть, не перетисніть палицю, не зробіть дитині травму.
Слухаю вас і думаю, скільки таких історій могла б сама розказати, особливо за свої студентські роки... В трамваї, університеті, міжміському автобусі, поїзді, на роботі. І найгірше те, що жодного разу я не змогла відреагувати належним чином, просто відходила, пересідала на інше місце, соромилася. А зараз би добряче врізала!
Знаєте, я так послухзв ваше відео і пригадав випадки, коли на мою думку домагалися до моїх колег чи одногрупниць (некоректні коментарі, пошлі шуточки, недоречні торкання), і коли я їм казав (в приватній бесіді, без свідків) "Мені здалося, чи до тебе домагалися, в тебе точно все в порядку? Той *ім'Я* тебе ображає?" відповідь завжди була в стилі "Ні все нормально, не звертай уваги/це просто дружба, тощо" і в такій ситуації і зробити нічого не можливо. Ну бо не піду ж я доводити факт домагання до людина, яка цей факт спростовую в бесіді тет-а-тет.
Напевно такі випадки притуплюють чиюсь пильність, і люди перестають звертати на це увагу. Цікаво, чи у когось були схожі випадки
Я дуже Вам вдячна, що Ви це робите 💕💕💕💕
Хіба не краще зробити зауваження, як мінімум, цим чоловікам, які домагаються, одразу в присутності всіх.
Жертві розповісти будь-кому важко. Я завжди думала, що якщо розповім, то негативні наслідки і проблеми будуть у мене.
@@romaniabroschchak7459 таке зауваження може бути недоречним (наприклад люди зустрічаються, але я про це не знаю)
Я просто не впевнений, чи можна стрибати з місця в кар'єр, коли ситуація неоднозначна
дуже хороша тема для обговорення. неодноразово до мене чіплялися чоловіки в транспорті. себе винною не відчуваю,але саме в той момент взагалі розгублювалась, не знала що робити.
а одного разу у Львові з хлопцем їхали в маршрутці і стали свідком того, як бухий чоловік у формі дуже агресивно домагався молодої дівчини. Аргументував це все тим, що "йому скоро на війну,а їй же не складно прикрасити його вечір наостанок". вирішили допомогти цій дівчині, втрутились. і це не було чимось складним чи надзвичайним. я лише веду до того, що стороннім людям простіше втрутитись та змінити ситуацію. Тому не бійтесь і допомагайте одна одній.
Думаю, багато хто згадає, але ляскання по дупі - це основна розвага хлопчаків у початковій школі. Можливо, це було лише у нас, не знаю, звідки це бралося, але всі пацанята вважали за необхідне вдарити однокласницю чи іншу дівчинку по попі. Ось зараз згадала про це і замислилася. Ми скаржилися вчителям, але дуже часто чули: "Вони ж граються. То просто ти йому подобаєшся, він так виражає свої почуття". І ситуація ставала настільки спотвореною серед дівчат, що якщо тебе НЕ ляскають по дупі, то ти страшненька і ти нікому не подобаєшся....
А ще, гуртожитки ЛНУ приваблювали усіляких збоченців, тож життя на першому поверсі було "дуже цікавим". Доходило до того, що вони стукали у вікна, щоб хтось виглянув, бо ми обрали якнайцупкіші штори. Таке саме траплялося у трамваях, які курсували від університету до гуртожитків. Найбільша поміч - якийсь дідусь помінявся зі мною місцями, але винуватцеві нічого не сказав.
В мене таке було і у середній та старшій школі. Виправдання власне такі ж : це все почуття, гормони, хлопцям важче себе стримувати. Мені ніколи не подобалося, що мої кордони переходили, але коли ти одна проти натовпу - важко протистояти. Батькам розказала про булінг і домагання тільки коли закінчила школу і почала вчитися в універі. На такі мої слова сказали, що я перебільшую, всі на таке нормально реагують, не розводять «драму». В нас таке дуже нормалізовано в суспільстві.
А ще у школі лапають дівчаток за груди, або хочуть зняти бюстгальтер. І це для хлопців цілком нормальна справа: вони люблять робити це по 3, щоб маленька дівчинка явно не змогла дати відпір.
Буквально сьогодні опинилась в ситуації, коли значно старший чоловік підійшов на вулиці з словами/питаннями: "нарешті дівчина в платті", "де мої 18 років", "маєш плани?".
Допомогла лише різка відповідь. На жаль, зробити фото не було можливості, а показати таку людину варто.
Є варіанти як діяти в таких випадках, щоб людина не продовжувала себе так вести з іншими? Щей абсолютно спокійно.
Він просто запитав в тебе про плани, чи торкнувся, якось образив?
Чи вже на вулиці розмовляти не можна?? 🤦
Згадала розповідь мами, як в школі фізрук любив заходити до дівчат в роздягальню постійно ніби щось спитати, і відверто лапав, допомагаючи виконувати вправи. То я ще раділа, що в мене фізрук випивав, а не приставав до неповнолітніх.
Зі мною і моїми подругами різного штибу домагання ставалися ну дуууже часто.Але ми надагрессивні,всі ці виродки поплатилися і напевно тепер думатимуть,що роблять.Не всі дівчата,жінки і дівчатка можуть дати відсіч,ця тема максимально важлива.Дякую дівчата,як завжди актуально💙💛
Палає від козінчука, блювати хотілося від коментарів під його сторіс де він жаліється, що "нічого такого не робив". Це найогидніший вид мудаків, які зовні успішно прикидаються безпечними, працюють у професіях підтримки і мають безмежний доступ до травмованих жінок і дітей, які не факт, що розкажуть про домагання чи насилля з боку такого "психолога"
а де докази про козинчука?! отуда мы знаем, что вы нам не врёте? и нечего людей обвинять.
@@putinhyilo392 пересмотрите эфир, если вы ещё не поняли, почему пострадавшие от козинчука не жалуются напрямую. Он ЗНАЕТ, что травмированной девушкой легче воспользоваться
Також неодноразово мала такий досвід. Першого разу, коли зробила зауваження, чоловік почав волати, що я собі вигадую, що я страшна і нікому не потрібна. Я зробила висновок, що потрібно діяти іншим методом. Тому наступного разу, коли в вагоні метро до мене пристроївся пристарілий збочинець, я з усієї дурі заїхала ліктем під дих, а потім почала вибачатись ой-йой, я вас не бачила. Дід все зрозумів і мовчки пошкутильгав в інший кінець вагону. Наступним був чувак, який також в вагоні метро, який був напівпустим, став перед моїм обличчям розставивши широко ноги в шортах засунувши руку в карман і махав там своїм - я різко встала і начеб-то випадково гарненько наступила йому на ногу.
Може в нього щось зачесалось там в шортаїх? Як довго це тривало?
Дуже важлива тема. Дякую!
Почитала коментарі, історій просто сотні, а замовчаних - десятки тисяч.
Шкода, що я бачу це тільки зараз.
Я так довго в собі намагалася прожити той травматичний досвід, бо насильство повторювалося знову і знову. Мені знадобилося декілька років, щоб перестати ненавидіти себе, безкінечно звинувачувати. Винні тільки ті, хто вчиняють насильство.
Для мене висновок такий:
Бути агресивним, захищаючи себе. Кричати заради справедливості. Бути емпатичними до людей, які навколо.
Ви не самі. Міцно обіймаю кожну.
Чекатимемо більше таких надихаючих і потужних розмов!
Величезне дякую за важливу тему!
Згадала як колись в гуртожитку мене мало не згвалтували, при цьому купа люду що сиділи в кімнаті не придумали нічого краще аніж "ввічливо" вийти, а тоді шуткувати про -коли ж весілля?🤕
Обоже, який пздець! Співчуваю вам. Сподіваюся, що придурок покараний. А реакція людей окрема жерсть. Весілля,блять. Так в стилі патріархату, швиденько одружити жертву з насильником. Шлюб узаконює будь-яке насилля. Кошмар.
У мене звісно були з моменти, коли мене чи переслідували якісь ненормальні, виходячи в з транспорту, і лапали в транспорті звісно. І таксисти не відчиняли двері авто, аж поки не дам свій номер. І науковий керівник відкрито запрошував до нього в номер під час наукової конференції і просив "розстібнути застібку на блузці понижче". Але поділюся спогадом, який мозок довго блокував: що в школі було нормально, якщо хлопець за партою позаду в будь-який момент буде лапати тебе за груди. Абсолютно прийнятна поведінка, на яку ніхто не реагував. І робили це більшість пацанів, бо це соціально прийнятна поведінка. То хай паци не говорять, що вони не знали, що таке трапляється.
колись їхала з одеси додому, визвала блаблакар. у одесі трохи познайомилась із якимось хлопцем, другом знайомих. так ось він визвався мене провести до авто, а потім натурально кинувся під колеса блаблакару. почав кричати, що я його дружина О___О що він помре під колесами цього авто але не дасть мені поїхати О_О мене висадили з блаблакару прямо до нього в обійми, водій сказав, що вірить, що він мій чоловік, і я повинна йти до нього додому. як вийшла з авто, почала звати поліцію, добігла до поліціантів, але вони також сказали, що я дружина цього незнайомця та почали обговорювати із ним, як запхати мене до поліцейського авто та силоміць відвезти до нього додому, щоб він мене провчив. тоді я побігла. коли втекла далеко - подзвонила знайомим, вони знайшли цього свого корєша та побили. більше я його не бачила та не чула. це був доволі багатий помічник одеського судді, може тому поліцейські так зреагували... може, я навіть хочу поговорити про це :D
коли згадую то досі страшно стає, напевно це одна з найнебезпечніших ситуацій мого життя, якщо війну не рахувати. шок саме про поліцейських, вони хотіли допомогти мене вкрасти та згвалтувати... справедливості заради потім ніхто не казав, що це ознаки уваги, усім моторошно))
Зі мною поки що такого не траплялося, чому я дуже рада. Але у моєї подруги такі історії постійно - чітка кореляція з частотою поїздок в громадському транспорті (я працювала вдома чи ходила пішки). Дякую всім, хто поділився своїм досвідом і вам, дівчата, за цікаву розмову❤️
Дякую за ваш ефір,про це важливо говорити! Мене в черзі в банку мацав чоловік приблизно 40 років(була одягнена в джинси і куртку),я попросила відійти від мене,а навпроти стояла його жінка,яка сказала:"Відійди від дівчини їй не приємні прості люди" і почала сміятись. А нещодавно йшла на пошту і почав підкатувати незнайомий мені чоловік(була в спортивних штанах і футболці),хотів познайомитись,хоча я про це не просила і він старший років на 15.
Слухай, ну ти вже май совість - познайомитися то нормально. До чого тут насильство?
@@bo44arov ти ідіот? чого старе опудало лізе до молодої дівчини?
Дуже дякую, що говорите про це. Хоча, ефір пробудив спогади, які б я воліла забути, але говорити треба, щоб мовчання і байдужість перестали бути нормою. Щоб звинувачування жертви перестало бути нормою.
Це синдром свідка, коли давно знана річ у кримінології. Коли звертаются до всіх, то всі вважають "ну зараз хтось допоможе" і всі стоять.
Я багато разів зазнавала сексуальних домагань (мені зараз тільки виповнилось 18). Але найперший випадок я усвідомила лише рік назад, хоч це відбулось коли мені було приблизно 12. Через те ,що я не знала, що таке сексуальне домагання, як себе поводити в такому випадку та як захищати свої кордони, я нічого не зробила і нікому не сказала. Коли я їхала додому у набитій маршрутці разом з мамою, позаду мене стояв чоловік 60-ти років. Спочатку мені здавалось, що це просто толкучка чи повороти на дорогах, але потім він почав постійно притискати свій член до мого стегна. Я зрозуміла, що це невипадково , але не могла відійти, тож довелось чекати до наступної зупинки, щоб маршрутка стала більш вільною. Рік назад ми з дівчатами в класі обговорювали випадки сексуальних домагань і я згадала про цього чоловіка. Мало просто казати дітям не брати цукерку в незнайомців, потрібно пояснювати елементарний алгоритм дій у різних ситуаціях.
Хочеться, хоч десь розказати й свою історію.
Мені було 13-14, я прийшла до стоматолога - чоловікові років 60. Він одружений, мав дорослих дітей.
Спочатку він говорив якісь дивні непристойні речі, нетактовні запитання, натяки.
Він знав, скільки мені років. І у процесі лікування зубів, він клав свою руку на мої груди, стискав їх. Намагався запхати її під топ і під шорти. Мацав мій живіт, руки, стегна.
Час від часу в кімнату заходила медсестра, я думаю, вона все бачила, але не звертала уваги.
Я не розуміла, що відбувається. У голові був дисонанс: "він старший, поважний чоловік, він лікар". Я не знала, що робити. Кричати було соромно і страшно. Я була впевнена, що мене не захистять, не повірять, а присоромлять. Я відчувала заціпеніння, так, ніби це відбувалося не зі мною і просто чекала, щоб це все швидше закінчилось.
Потім я дізналась у своїх 2 подруг такого ж віку, що він теж їх мацав. І ні одна з нас не розказала батькам, і коли він це робив, жодна нічого не змогла йому щось сказати. Ми не розуміли, для чого варто комусь розказувати.
Я забула про цю конкретну історію. Але коли я іду вулицею і бачу старших чоловіків, я досі відчуваю небезпеку і сором, хочеться прикритися чимось і сховатися. Я не ношу короткого низу чи топів, бо відчуваю себе сексуальним об'єктом.
Мене більше за все бісить, коли ти відмовляєш у знайомстві, але при цьому ти усміхнена або мила, то чомусь твою відмову сприймають навпаки, та тільки коли ти вже бісишся, підвищуєш тон(коли в тебе вже немає настрою), то тобі ще нахамлять, образять і скажуть - ти ж посміхалась, тобі ж подобалось 😡
Знаєте є такий вид жінок які люблять щоб їх "добивалися", через зусілля, через ні, нехочу, оце ось все, нерви ще чоловікам роблять, оце спотворює в деяких сприйняття слова ні, коли ти посміхнена.
@@ДенисПедосенко-у7э зрозуміти можна, звісно) але то більше схоже на стереотип, бо в моєму просторі - я таких не зустрічала жінок) та як на мене, коли тобі кажуть люб’язно ні, то значить ні) не від великого розуму жінки можуть так поводитись, краще бігти від таких)
Мене намагалась витягти з маршрутки одна потвора, він був у підпитку, я була в навушниках, обличчя видно не було. Було до війни, осінь, було багато чоловіків які просто сиділи і коли він намагався чіплятись до мене я просто задеревеніла, я була в майже в істериці. у мене, що найсмішніше тільки волосся виглядало, я була у масці та капюшоні, який скривав мої очі, я просто випала. Мені взагалі ніхто не допоміг, хоча взагалі я голосно казала що (відчепіться від мене), (я вас не знаю), ті мужички які сиділи навіть уваги не звернули на нього, добре що в мене був рюкзак який мене втримав на місці, бо він би мене витяг. Я боюся уявити що було б коли в мене не було його
Пам'ятаю ситуацію, коли моя однокласниця рік тому (а це був 9! клас) прийшла до школи у сльозах. Ми почали розпитувати, що трапилося, і вона сказала, що в метро її облапав чоловік. Її, чотирнадцятирічну дівчину, худорляву і кістляву, без "класічєской фігури пєсочние часи" (хоча це не має ніякого значення. НІЯКА ФІГУРА І НІЯКИЙ ОДЯГ НЕ ДАЮТЬ ВАМ ПРАВО ТОРКАТИСЯ ЛЮДИНИ БЕЗ ЇЇ ДОЗВОЛУ. Просто пишу цю ремарку для тих, хто вважає, що домогаються тільки "фігуристих" жінок). Вона плакала весь перший урок, і ми не знали, як її заспокоїти. У той момент мені просто хотілося, щоби той виродок зазнав того самого. Щоб хтось з дибільної усмішкою (як переказала моя однокласниця) так само облапав його.
Дякую за ефір! В мене теж така була ситуація в транспорті, і що найжахливіше, попри шок і огиду, рефлексуючи цю ситуацію, я шукала проблему у собі... що зі мною не так, чому саме я серед усіх? напевне я була якось не так одягнена і т.д. І як наслідок, мені було соромно про це комусь розповісти, бо мене б зробили винною/шльондрою/провокуючою...
У мене теж були ті самі думки... Це так жахливо, адже ми не винні зовсім. Я думаю, це тому, що батьки не говорять зі своїми дітьми про такі речі.
Так, ви ні в чому не винні. Навіть, якщо були б в короткому топі та міні спідниці, то все одно це домагання хворого чи цілком свідомого імбіцила, що не розуміє кордонів.
Треба, щоб кожному такому прописали, то може клепка в глові з'явиться🙂🙂🙂🙂🙂🙂(я проти насильства, але якщо над тобою вчиняють те, чого ти не хочеш, тоо це і є насильство і потрібно намагатися захищатися)
Дивлюсь цей випуск, а перед очима всі випадки, коли люди заходили за мої кордони, доводячи мене до істерики. Оточення навіть від прохань нічого не робило. Найзапам'ятовуючий випадок трапився по дорозі в село, коли я не змогла сісти в маршрутку і довелось їхати попуткою. В той день мене майже 3 рази зрівняли з повією, радуюсь що хоч не згвалтували. Слова моєї мами я не забуду ніколи:" з почином, так може траплятись" і розповіла про свій досвід... Це насильство і терпіння чомусь ніби передається з поколінь в покоління.