«Хатнє лихо» (1861), Ганна Барвінок. Слухаємо українське!
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 15 มี.ค. 2022
- Ганна Барвінок (Олександра Білозерська) -перша письменниця нової української літератури: етнографічного реалізму.
І.Франко називав її “поетом жіночого горя”, “праматір'ю української літератури”.
В своїх оповіданнях вона змальовувала виразні картини селянського життя, широко використовуючи фольклорно-етнографічний матеріал.
🌻Будь-яке ярмо - це насильство, знущання над людською гідністю. Оповідання про безрадісне життя з чоловіком тираном.
Гарно прочитано. Не раз сльоза наверталася. А в епізоді, де люди з пошанівком ставляться до парасчиної недуги, здалося, що це про правдиве єство всіх українців. Всіх. Діти квіти і ягоди носили, дівчата голову у пахучому зіллі змили, жінки смаколики та одіж приносили. Чоловіки не ганили їх за це. Отже співчували. Ось так. Дякую.
Як немає щастя, то не треба й долі...Цікаво слухати..Щиро дякую за читання
Мудрі слова
Дякую за гарне прочитання ! Який колорит ... Серце відпочиває ... Хоч і тема болюча і невесела ...
В 20 років заміж вийти, років 10 пожити, залишитися вдовою без чоловіка і дитини в 30 років, а таке враження, що прожила більше 70 років.
Теперішні жінки набагато витриваліші: сусідка живе з чоловіком вже з 40 років, пив, бив, кругом хати ганяв, сокирою по ній запускав, ножем штрикнув, синок такий як тато виріс.
Але тримається жінка, живе, хазяює. Питаю її,як ти так живеш, я б кинула його давно. А вона мені:- А, може, мені так подобається!
Ото так. Не бере до серця.
І таких жінок, що живуть, себе не жаліючи, з чоловіками - тиранами не злічити. Без характеру була, треба відстоювати себе. Жінки ж у нас козачки, є такі, що ними не покеруєш, де запряжеш, там і злізеш.
На похиле дерево і кози скачуть.
Схилила голову, то він її довбав щораз сильніше.
Якби показала характер, то не чіпав би.
Але що поробиш, така її доля.
ох дуже згодна з вами , у мене точно так як у Параски, і це не так і те не так, вже труситься начинає від одного тільки його слова, і головне все на мені дохід у сім,ї, і так далі ,щей й п,яниця, вивернула кожуха, проситься ,,не бросай ,,всеодно , як було бидло , так і осталось, сама себе ненавижу
@@user-lz7gr1sq1q покиньте його, не марнуйте життя
В ті давні часи виходу не було з цієї ситуації.,,тільки смерть розлучала.Маю доволі часу,зламала руку,переслухала багато творів минулих тих літ.....недарма ж до наших днів дійшов вислів ,,тільки смерть розлучить нас,,
Колись давно чула, як говорили дві жінки:глядиш, глядиш тих дочок, а попадеться дуракові в руки....
Це точно
Це я,та дочка....
Я теж та дочка.
І я та дочка..
Дякую від душі, за таке акторське читання ! Ви неперевершена ! Прослухала на одному диханні!
,,гарний чоловік-гарне лихо,,. Так і є.З досвіду.
Дякую за прочитання! Яка сумна доля😢 Не родися коасивою, а родися щасливою
Щиро дякую за прекрасне, чуттєве прочитання твору ! Пройняло душу, яка сумна доля у жінки була. Добре, що люди розуміли і співчували до самого кінця її, і допомагали гуртом.
Повчальна історія.
Так а ж хата у моєї прабабуся була,але по два вікна і ґанок. Навпроти хати цвіли ружі і білі лілії.
Дякую за вашу працю!
Дякую!
Дякую вам за вашу працю,,,,,
Дякую, дорога Ліліє. Чудове читання, задушевне. Хотіла б послухати іще у Вашому виконанні.
Дякую, Ліліє, за чудове читання твору! Аж серце пройняло...
❤❤❤
І оповідання і акторська майстерність неперевершені.Ви завважили,любі слухачі,що всі твори про ті далекі часи такі сумні та невеселі,що просто сумно-сумно після прослуховування стає....
Таке колись було,, життя,у бідних людей,,,
Дякую
Як буває у житті людини,,,,,
Цікаво в яких ще країнах в 1861році були жінки- письменниці?
Дякую, дуже сумна історія, дякую за душевне читання, коли чоловік тиран, страждає його дружина, а якщо сусідня краіна террорист, то страждає уся Украіна. Слава Украіні!!!
В Англії. "Гордість і упередженість", теж розповідає про життя жінок.
В Америці - " знесені вітром".
Зразу і не згадати, думаю досить багато.
Маргарет Мітчел жила у 20 ст.
Аж сльози полили(
🎭
Це ж дружина Куліша написала?
Ганна Барвінок-Білозерська - дружина П.Куліша.