#1 Світовий рівень українських митців, Федір Кричевський, заборона памʼятати | Наразі без назви
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 22 มิ.ย. 2024
- «Наразі без назви» повертається! У першому епізоді ми ходимо коридорами порожнього Національного художнього музею України, ділимося власними музейними досвідами, говоримо про важливого українського художника-модерніста Федора Кричевського та пригадуємо його триптих «Життя», який за нормальних умов мав би висіти на музейних стінах. Як ми можемо пояснити себе через культуру? Чому музеї важливі та що вони нам дають?
Підтримуйте якісну незалежну журналістику - долучайтеся до Спільноти The Ukrainians Media: bit.ly/3GhuDcF
Recommended list:
1. Франсуаза Барб-Ґалль «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття»
2. Юлія Ваганова «Музей Ханенків - дім під час війни» з відеокурсу від @mystetskyi
3. В. Домонтович «Спрага музики» (у збірці творів є, зокрема, роман «Без ґрунту»)
4. Оксана Забужко «Музей покинутих секретів»
5. Олена Кашуба-Вольвач «Українська академія мистецтва. Історія заснування та фундатори»
6. Діана Клочко «Брати Кричевські - пошановані, заборонені і повернуті із забуття», цикл лекцій «Українські художники ХХ століття»
7. Барбара Шацька «Минуле - памʼять - міт»
8. «Україна: 50 символів боротьби»
Залишайте свої коментарі про музеї та про ваші досвіди відвідин музеїв. Найцікавіша історія отримає подарунок: мерч НАМУ, книжку В. Домонтович «Спрага музики» із романом «Без ґрунту», квиток у Національний художній музей.
Підписуйтеся на наш канал: @The_Ukrainians
Над випуском працювали:
· співведучі - Анастасія Євдокимова та Богдана Неборак
· режисер - Дмитро Стогнієнко
· оператор-постановник - Кирило Шлямін
· звукорежисерка - Ася Мельник
Локація зйомок - Національний художній музей України (НАМУ)
/ namu.museum
Інстаграм Богдани Неборак:
/ neborakova
Інстаграм Анастасії Євдокимової:
/ nastia.evdokimova
Patreon Анастасії Євдокимової:
/ yevdokymova
#наразібезназви
0:00 «Наразі без назви» повертається без назви, але з відео
1:40 Чим цінний Національний художній музей
2:29 Що окупанти роблять з українським мистецтвом
4:10 Що змінилося за рік?
6:25 Скільки років українській незламності і що не так з Мінкультом
7:40 Про мости між епохами, Тичину і Жадана
10:48 Про «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко
11:57 Враження від порожнього музею
16:03 Богдана, перші спогади про НАМУ і Яків Гніздовський
17:52 Настя, перші спогади про НАМУ і Олександр Дубовик
19:43 «Дівчина в червоному капелюсі», Олександр Мурашко
21:47 Хто такий Федір Кричевський
25:07 Як і чому виникає Українська академія мистецтв
27:32 Чому імперія так довго забороняла свій музей у Києві
30:05 «Автопортрет у білому кожусі», Федір Кричевський
31:18 «Наречена», Федір Кричевський
33:14 «Три віки», Федір Кричевський
34:43 Уявляємо триптих «Життя» Кричевського у порожній залі НАМУ
38:22 Чому епоха модернізму важлива
40:31 Герої Кричевського - цікаві особистості, в яких хочеться впізнавати себе
42:39 Про повернення Кричевського до Києва
45:33 Що нам пропонують музеї
50:53 Про практику споглядання
54:21 Похід в музей - це гра
56:02 Чим нас приваблюють європейські музеї
01:01:24 Про музеєфікацію і роман «Без ґрунту» В.Домонтовича
01:03:55 Читаємо фрагмент «Без ґрунту»
01:06:47 Про важливість контекстів і чому музей не дорівнює архіву
01:12:20 А який ваш досвід відвідування музеїв?
![พาแม่บินครั้งแรก..เกือบวูบ! ให้เกาหลีเยียวยาใจ I Korea Ep.1 [Seoul] x อุงเอิง](http://i.ytimg.com/vi/waL3__dEQBU/mqdefault.jpg)
Дякуємо Ruanna Voron за чуттєвий спогад про мистецтво та літературу і даруємо книжку із романом В. Домонтовича «Без ґрунту», який зокрема про відчуття міста, блокнот із принтом «Літера А» з НАМУ, а також символічний квиток до музею. Нове відео - вже незабаром!
Доброго дня, люба спільнота! Перш за все, дякую за можливість рефлектувння над собою, над тим що дуже важливе. Я сподіваюсь мій спогад відобразив те, що можна назвати обличчям або очима музею. Я буду дуже берегти цю книгу, бо знаю що там є частинка души спільноти. Так вам дуже дякую.
PS. Перечитуючи свій спогад зрозуміла що я поєднала ім‘я неймовірно талановитої мисткині Катерини Косьяненко і митця Вільгельма Котарбінського чиїми янголами і єгипецькими царівнами дивляться на нас стіни і стелі музея Ханенків
Я вражена цим відео, оскільки мистецькі твори, музеї, галереї, це саме те, що в цей складнозасвоюваний та складноусвідомлений час допомогає мені....бути. ПТСР, неможливість стати на ноги і забезпечувати повноцінно себе з дитиною, розлучена, без житла та нормальної роботи я забираю сина з першого А класу і ми йдемо в музей Тараса Шевченка. Я дихаю його речами, посміхаюсь його листам, я радію його друзям, вітаюсь з нарисами та картинами. Після балету, після театру, мені приходять нові ідеї, я наповнена відчуттям причетності. Іноді мені бракує сміливості і тримаючи в руках квіти я прошу сина піти на сцену замість мене. Ніяково, що це для мене також. Надто суперечлива, емоційна та внутрішньо вразлива я тільки серед мистецьких явищ почуваю себе комфортно і мені добре, що хтось відчуває цей світ на грані.....❤❤❤❤❤ дякую за вашу працю!!!!
Неймовірно цікаво! Щиро дякую за вишукану українську і за просто смачнющі знання, які можна смакувати і розвивати. Ще, будь ласка!
Минулої весни мала нагоду відвідати Музей д‘Орсе в день, коли той був зачинений для відвідувачів. І мушу визнати, що такий музейний досвід дуже відрізняється від звичайного. З одного боку - вау! Весь музей, всі прекрасні експонати лише для мене; з’являється особливе відчуття інтимності, близького знайомства з творами. Можна близько підходити, довго розглядати, говорити, врешті-решт, робити знимки без людей! Але з іншого боку, музей дійсно відчувається порожнім, наче в нього щось забрали, щось, що робить його музеєм. Мабуть, музей - це, передовсім, про збереження та виставку експонатів, але також про людей. Про тих, хто водить групи і розказує, про тих, хто слухає і вчиться, а також про тих, хто приходить і щось собі шукає, думає, переймає досвід та ділиться своїм. Я люблю спостерігати за обличчями людей, що розглядають картини, людей, які обходять скульптури, обираючи найвигідніший ракурс для фото, людей, які сидять собі в куточку та малюють, або пишуть, або обговорюють, або просто вдивляються.
Музеям потрібні люди, а людям - музеї. Тож я дуже сподіваюся, що незабаром українські музеї матимуть змогу відкритися для відвідувачів, і ми всі підемо дивитися на /неуявний/ триптих Кричевського.
А поки зізнаюся: в НАМУ була востаннє ще в середній школі і мало, що пам’ятаю.
Тож дуже вам дякую за цей епізод і щиро радію поверненню «Наразі без назви»❤️
«Музеям потрібні люди, а людям - музеї» 💔 Блискуче! Дякуємо, що дивитеся і так коментуєте
колись я вас зустріну і зі сльозами гордості скажу: «моя дитина виросла на ваших подкастах і відео»
З музеями виникає кохання, а з простором музею зв‘язок настільки сильний, що вплітається, врізається в генетичну пам‘ять, вибухаючи уві сні, проходить потім з людиною скрізь її життя. Безвідповідальна послідовність щільна. Уявляючи собі простір кімнати, я згадую перш за все підлогу: чорно-біла клітинка заводить пам’ять у світ Аліси, через особливі погляди істот на картинах в підлозі утворюються прірви, дуже привабливі. Відчуваєш себе фігурою на шаховій дошці, фігурою, якою керують люди з картин. Хотілося бачити з різних кутів, неймовірних ракурсів, бо кожний ракурс відлунював інші глибини. Рух по клітинкам був відповідальним до послідовності і дуже щільним. Це була перша виставка яка дала мені змогу зрозуміти, що не тільки ми спостерігаємо картини але й картини спостерігають нас. Вони бачать своє відображення в нас, в нашому глядацькому дзеркалі, найчуттєвішему з поверхонь. До цієї виставки я прийшла в кінці. Це був рух 15-ти річної жінки залами НАМУ від народження і до продовження. Безвідповідальна послідовність щільна. Цю жінку бачили очами стількох ікон, людей, тварин, міст і містечок, природи і самі стіни музею. Вона мовчки проходила повз них, давая їм змогу подивитися в її дзеркало. Вона була там зовсім одна, і чуттєва, жива тиша вела до одного маленького залу з підлогою наче шахова дошка. Художницею була Катерина Катербинська, поетом був Сергій Жадан, назвою - «Список Кораблів», героєм - Київ, героями - люди і янголи, і їх очі і руки, їх мовчання і неможлива гучність всього простору. Безвідповідальна послідовність щільна. Є такі картини що дають змогу увійти в них. Жінка переступила через олію і полотно і пішла до вокзалу, де так страшно було загубитися в дитинстві, потім пройшла його повністю і через маленьку церкву йшла прямо до ботанічного саду. Прямо через золото, червоний, білий і чорний. «Зупинка»: чи то ангели олюдянились, чи то люди ангелились, тут так легко переплутати номер автобуса. Так сильно вона ще ніколи не відчувала Київ. Коли вона вийшла вона тихо читала Жадана про себе і собі і Київу. Ця книга була потім незнайдена в скелеті будинку в Сєвєродонецьку , як і купка найважливіших фотографій і щось, що дуже нагадувало людське серце. За чим так потрібно було повернутися з бомбосховища і за чим повернутися не встигли.Якщо хто-небудь подивиться в очі янголам в картинах Катербинської і поезії Жадана, то в відображеннях свого дзеркала побачить те серце.
Який зворушливий спогад, дякуємо! Ви отримуєте подарунок від «Наразі без назви». Напишіть, будь ласка, на мейл spilnota.tu@gmail.com ваші контактні дані для відправки Новою поштою
Неймовірно радію, що ваші діалоги знову лунають. Прекрасний формат, чудова тема, захоплива розмова і майстерна режисура. Салютую всій команді!
Ваш відгук - у самісіньке серденько ❤ Спасибі, що не лише дивитеся, а й рефлексуєте і висловлюєтеся. Це цінно!
Анастасіє, Богдано, дякую вам за прекрасну, змістовну і дуже важливу розмову. Коли я відвідую европейські галереї та музеї, я надзвичайно тішусь і дивуюсь безбар‘єрності та цілковито доступному простору. Я пересуваюсь на інвалідному візку і для мене надзвичайно важливе питання доступності музеїв та галерей і я щиро сподіваюсь, що зміни відбуватимуться і українське мистецтво ставатиме дійсно відкритим для усіх, адже із цим є великі поки що проблеми )
Дякуємо, що ділитеся! В українського суспільства ще багато роботи попереду, та віримо, що наші музеї ставатимуть все доступнішими 💛
Дякую за розмову. Так легко та елегантно розповідаєте про музеї. Мені пригадалося - перші відвідини музею з дворічною донькою. Для дитини це справді гра і неймовірний новий досвід. Щось її вражає, щось лякає (здебільшого великі зали і полотна), до чогось хочеться торкнутися (скульптура коня) але зрештою присутнє це неймовірне відчуття пізнання нового.
Неймовірно класний випуск! Вас тааааак цікаво і приємно слухати, а з картинкою ще більше!
Чудовий формат діалогу, який мотивує пізнавати художній вимір життя українців. Окрема подяка Анастасії Євдокимовій.
Люблю Ваш стиль подачі матеріалу: легко, виразно, цікаво, інтелектуально. Вдячна за посилання на книги.
Щодо відвідування музею, то ще маленькою дівчинкою була вражена світом виставкових залів Історичного музею Дмитра Яворницького у Дніпрі. Це почуття ще й досі зі мною.
Надзвичайно пізнавальний та захоплюючий випуск❤ Ваші глибокі знання та манера подачі не можуть залишити байдужим! Із нетерпінням чекаю продовження!!!
дякую за корисний контент про українську культуру - таку важливу справу - культура завжди на часі💙💛
Розкішний подкаст, особливо з відео!
Упродовж цього сезону «Наразі без назви» показуватимуть різні культурні простори й артефакти. Дякуємо, що ви з нами!
Завжди приємно слухати Богдану та Настю, а слухати і дивитися - тим паче!
Дівчата, щиро дякую вам за вас, за ваші знання, The Ukrainians за підтримку та реалізацію цього проєкту. Дуже не вистачало такого глибинного, мудрого, українського. Про нас, про історію, про шлях. Ви задаєте планку та підіймаєте рівень та якість контенту, рівень глядачів, а отже і всіх пересічних громадян, адже знання завжди поширюються. Салютую!
Дякуємо за такий зворотний зв'язок. Надихає!
Радий вашому поверненню ❤️
Дякуємо, що слухаєте, дивитеся, коментуєте і підтримуєте 🫶
Захоплена! Продовжуйте, благаю!!
Далі буде! Навіть не збиралися зупинятися 😉 Радьте наш подкаст іншим і дякуємо, що коментуєте
В моїй країні єдинорогів такі блоги набирають мільйони переглядів)
Дякую! ❤
Золотий лайк квітня за коментар - ваш!
Дякую за цікавий і естетичний формат!)
класний новий формат. дякую!
Ви неймовірні. Дуже дякую!
О, стільки прекрасних імен! Радий, що згадали мого улюбленого митця минулого століття - Якова Гніздовського. Мені пощастило придбати кілька його робіт. ❤ Надзвичайно приємно і цікаво вас слухати.
Дууже рада, що ви знову виходите. Ваш подкаст просто приємно слухати через факти, гарну українську мову, рекомендації. Я почала вас слухати в минулому році, слухала кожен епізод. І коли восени був один з останніх епізодів, мені було дуже сумно що ви вирішите більше не виходити. Рада що це не так)
Настя і Богдана готують ще більше якісної вдумливої розмови про культуру 🥰 Цінно, що ви відзначаєте, зокрема, мову 👌 Дякуємо за ваш коментар
З дитинства багато хто звик до стереотипу, що музей - це тихо і нудно проведений час серед старих запилюжених речей, які мало що промовляють. Сьогодні музеї типу "забери руки, замовкни і слухай екскурсовода" відходять у минуле. Я була з учнями на фестивалі "Арсенал ідей". І саме спільна гра (музейний маршрут, тобто квест для дітей різного віку) стала точкою входу, "вела" дитину до кожного музейного стенду.А за стендом розпочинався діалог. Де діти були не пасивним слухачем, а активним учасником розмови, де запитували про їх думку, їх власні асоціації, давали вибір, яку історію послухати, який уривок прочитати, яку відповідь вона вважає кращою... А також вибір - до якого музею вона хоче згодом піти у нагороду за успішно пройдений маршрут.А далі пропонували взяти участь в інших активностях на стенді, що нерідко передбачали можливість щось спробувати руками - зробити відбиток на друкарському пресі, зіграти в давньоруську гру, подрукувати на машинці шрифтом Брайля, погратися давніми іграшками, зробити селфі чи навіть повишивати... Не кажучи вже про щогодинні музейні заняття чи унікальні майстер-класи, які музеї проводили безперервно один за одним, пропонуючи дітям щось особливе й обмінюючись досвідом між собою. Хочу виграти мерч❤
Це наче ковток свіжого повітря! Дівчата, ви і вся команда просто 🔥🔥🔥 дякую❤️❤️❤️
Працюємо, аби було ще більше вартісного контенту про українську культуру
Дякую Вам за це відео! Наразі маємо прірву між українськими та європейськими музеями, на жаль... хоча ця різниця міститься, на мою думку, всього в 2-х позиціях: застосування елементів гри, як-то інтерактивність та задіяність максимальної кількості відчуттів відвідувачів при огляді експозицій ( і мені було надзвичайно радісно почути у відео, що ми маємо з авторками схожі думки з цього приводу), а також максимальна дружність по відношенню до відвідувачів, в перше чергу, безумовно, мова йде про інклюзію, але мати змогу елементарно відпочити при огляді експозицій теж в наших музеях, в багатьох випадках, недосяжна розкіш. Такі мої висновки, після аналізу в першу чергу власних відчуттів, а також час від часу спостерігаю реакцію дітлахів на походи в музеї. Якщо музеї в Україні це - нудьга та роздратування вже за 30 хв., то європейські музей- це декілька годин захоплення, цікавості та посмішок.
Хочу попросити авторок проєкту зробити випуск про талановитого митця та зберігача української культури й традицій - Опанаса Сластіона. Чимось їх долі з Федором Кричевським схожі, але про Сластіона ми (українці) так і не згадали до сьогодні.
Дякуємо, що дивитеся і ділитеся рефлексіями! У нас всіх попереду справді багато роботи. Українські музеї змінюються, практики урізноманітнюються, у відвідувачів і відвідувачок є запит, а у команд багатьох музеїв є запал. Підтримуймо наші культурні інституції і дізнаваймося більше про українську культуру, аби краще пізнати самих себе 💛
дівчата, захоплююся вами! неймовірно рада чути і бачити вас!😍
дуже важливим, як на мене, є зацікавити дітей у відвідуванні музеїв і галерей, адже часто люди у житті мають не надто гарні спогади про шкільні відвідини музеїв: там було нудно, не можна нічого торкатися, бігати, говорити, а часто - нічого не можна запитувати. зокрема це і мій досвід теж, і я намагаюся розвіяти для себе ці дитячі переконання у цікавий спосіб: я маю перелік музеїв та галерей, які ми відвідували з класом, і тепер моя мета - відвідати кожен пункт списку і роздивитися там те, що не могла побачити дитиною. ваша розмова була для мене дуже-дуже цікавою, дякую щиро!💗
Як круто, що ви у такий практичний спосіб переосмислюєте свій шкільний досвід відвідин музеїв, це надихає 🫶
Моя сім‘я ніколи не ходила до музеїв.
Перший раз я потрапили в музей на шкільній екскурсії в 3-му класі і це був музей 2-ї світової, що під Батьківщиною-мати. Ми потім ще в один музей мали їхати, але той жах і відчай, про який говорить експозиція до цього часу застилає спогади.
Потім був музей самоцвітів у Звягелі та космонавтики у Житомирі і попри те що кожного разу з нами був екскурсовод, я ніколи не могли по-справжньому на ці виставки подивитися і послухати, бо були єдиною дитиною яка справді цікавилася.
Можлииво саме через відчуття недоотриманого досвіду я й купили влітку квиток у ХОХМ на останні гроші, заскочивши туди в останні години роботи, навіть не до кінця розуміючи навіщо мені це. То було якраз літо 21-го, і я пам‘ятаю що там була експозиція протестних білоруських плакатів та пейзажів зібраних довкола образу гори. Принаймі ці дві мене сильно зачепили, своїми назвами та деякими образами, що до сих пір мигтять перед очима.
Проте найбільшим враженням від музею були дві картини з третьї експозиції, назви котрої я не пам‘ятаю - це була Тиша і Пустота. Вони мали чорне тло, а зверху були різні обриси білого та зелено-блакитного і я залипли на них на добрих півгодини. Зараз шкодую що не запам‘ятали художника, бо хотіли б шукати його по інших місцях чи… навіть просто подякувати, бо за цим ейфоричним відчуттям сили і насправді жахаючою мізерністю мене як звичайної людини я готові ганятися по всім куточкам світу.
Але між отою першою шкільною екскурсією та першим свідомим візитом до музею пройшло майже шість років. Шість років, котрі я витратили, неусвідомлено шукаючи ось це вихлюпнуте через край захоплення прекрасним і не знаючи чи воно взагалі існує.
Ваші розмови - суцільна насолода. Велике дякую❤
Дякую, дівчата, дуже цікаво. Рада що в нас є такі цікаві підкасти ,нарешті, про культуру і , головне, українською!
Українській культурі потрібно більше переглядів. Порадьте це відео знайомим, які точно зацінять 💛
Дякую вам! І моїй дорогій подрузі яка порадила цей канал мені до перегляду ❤
У вас і вашої подруги відмінний смак!
Дякую вам!
Як завжди, розмова дівчат - цікава, пізнавальна, інтелектуальна. Дякую за те, що ви є і за ваші розмови❤
Вже готуємо наступну!
А я навпаки за цей рік стільки разів ходила у музеї, як ніколи доти. І дуже здивована, що у Києві є така велика кількість музеїв, які не такі популярні як Ханенків чи Художній .. Але вони не менш цікаві. Той же музей Гетьманства.. або Грушевського садиба.. або Український Парнас . Ходити не переходити ❤
Дякуємо, що поділилися 🫶 Який музей у Києві зараз відчуваєте як улюблений?
@@The_Ukrainians хороше питання) не знаю, який і виокремити..напевно найбільше мене вразила за останній час екскурсія в музей Тараса Шевченка. Там чудова експозиція (не дивлячись на війну) сучасний підхід та інтерактив ..і чого лише варта сама будівля Терещенків 🥹 Тому перше місце віддаю цьому музею. ❤️
Але також запала в душу екскурсія в Софію Київську. Екскурсовод з таким запалом розповідала про все, що неможливо залишитися байдужим. Ці фрески ..ці плитки яким 1000 років … кажу, і у мене мурахи))
З поверненням! приємно не лише чути, а й бачити ❤️
Так радісно зустрітися знову вже не лише зі слухачами і слухачками, а й із глядачами та глядачками
Чудовий формат. Дуже не вистачало такого. Дякую за розмову й за можливість побути в НАМУ, це було фантастично. ❤
Як радісно читати, що вам подобається! Віримо у перемогу і чекаємо дня, коли колекція НАМУ повернеться додому 🫶
дякую за роботу, коментар задля підтримки українського контенту не менше десяти слів у коментарі
Слова подяки за підтримку!
Дівчата, дякую! Це прекрасно!
Попри всі негаразди сьогодення, ви робите важливу справу. Продовжуйте свою справу, бо вона потрібна майбутньому.
Наступний епізод - вже в роботі. Дякуємо, що дивитеся і коментуєте!
Це дуже давно, але найбільш вражаючий досвід в музеї стався в Deutsches Museum у Мюнхені. Це гігантська п'ятиповерхова будівля, яка є найбільшою експозицією природознавста і техніки у світі. За ті чотири години, що ми там провели, я залізла всередину людського серця, зрозуміла принцип роботи вагів та маятників, полазила у нутрощах корабля, роздивилась різні типи хмар над планетою, ще й в конструктор погралася)))
В Ханенко найцікавіше з поточної виставки був пустий музей та вплетення в це експозицію сучарту. Вони дійсно сучасні
Дякую, прекрасна работа в такому ж пустому антуражі. Я б платила за відвідини пустих музеїв, цікавий досвід
Дуууже подобається ваше бачення!
Як я вас чекала! Скільки всього нового мені дають ваші роздуми та розмови. Вчусь у вас робити мистецтво цікавим для своїх хлопців
Для нас надзвичайно цінно, що ви дивитеся 💛
Дуже цікаво. Дякую ❤
Дякую, дуже цікаво!
надихаєте, дякую! але все одно переважно слухаю, ніж дивлюся)
а щодо головної теми випуску, музеїв, то думка така промайнула, запаралелю. що от як було у розмові з сенсом: книги в будинку - то доповнення і надбудова до господарів, так і музеї - це надбудова до країни. мені так це склалося в один образ
Чудова думка! Дякуємо за ваш коментар 🙌
Найкращий український контент, який я бачила. Дякую❤
Буде ще! Працюємо над цим
Картинка гарна, ви гарні. А от луна трохи заважає
Чудовий формат! Невимушене спілкування на цікаву тему. Приємно,коли ведучі не перебивають одна одну, уважно вислуховують і насправді цікавляться думкою співрозмовниці. Дякую за цікаву розмову!
Дякуємо за такий відгук і запрошуємо підписатися на наш канал
Вперше я побувала в НХМУ, коли писала диплом і поїхала в Київ на один день заради концерту оркестру Бреговича) Брегович був ввечері, а перед цим був цілий день і я пішла до музею і мені неймовірно пощастило, бо якраз були виставки Георгія Якутовича і українського портрету 17-19 століття (а в дипломній роботі я згадувала ці портрети, бо мій диплом це серія графічних портретів).
Після того разу я побувала в Музеї незліченну кількість разів в якості глядача і по роботі, і останній твір, який я відреставрувала перед вторгненням і здала, був якраз твір з улюбленого НХМУ.
Дякую за історію, Богдано і Настю ❤
Тепло і щемко від вашої історії ❤ Дякуємо, що ділитеся!
@@The_Ukrainians Дякую ❤️
Гарна розмова, особливо сподобалось про Кричевського.
Одеський художній музей. В світлому мирному майбутньому
Ох і дівчулі, ох і красуні розумні!
Дуже гарний формат! Вас обох завжди цікаво слухати і бачити.
Дякую щиро за цей діалог! ❤❤❤
Дякуємо, що ви з нами!
Чомусь найкращим було відвідування музею Джозефа Конрада, на жаль, не можу зараз згадати, що саме так зачепило в музеї, але атмосфера була незабутня, напевно, для всього класу 😅
Як вам цей епізод? Розкажіть у коментарях, а ще - поділіться, будь ласка, власним досвідом відвідування музеїв. Де і що саме сподобалося і запам’яталося? Який музей до сьогодні ваш улюблений? Який ваш перший спогад, пов’язаний з музеєм? Нам страшенно цікаво 💛
Дякую
Чудова розмова, дуже цікаво побачити НАМУ, і дізнатися бвльше про українських митців
Радо знайомимо ближче з українською культурою. Далі буде!
Цього тижня йду з сином в музей! Ви надихаєте!❤
Радіємо! Який музей відвідали?
@@The_Ukrainians Виставка Олени Придувалової «ВИР», Палац Потоцьких.
Дуже чекала на новий випуск подкасту і надзвичайно радію новому форматові! Дякую дуже і продовжуйте, будь ласка!:)
Радо продовжуємо!
Ви неймовірні🔥 Дуже рада вашому поверненню в новому форматі. Дякую!
Дякую, було цікаво. Чекала на ваше повернення ))😊
Топовий контент. Дякую❤️
Топовий коментар 💛 Дякуємо за підтримку!
дуже приємно вас не лише чути, а ще й бачити!
Далі буде 🫶 Для нас цінно ділитися якісним контентом 💛
Так чудово вас не тільки чути, а й бачити! В НАМУ перший раз була ще зовсім маленькою, мені було десь 4 роки, а найбільше, що тоді запам'яталось, це леви на вході 😅 і те, що тато носив мене на плечах, я відчувала себе дорослою)
Який гарний спогад!
❤ ну ви
Дякую ❤
І так, дякую всій команді The Ukrainians
Працюємо, аби було більше якісної людиноорієнтованої журналістики 🫶
Урааа! Я дуже чекала! А відео-формат - це взагалі топ 👏🏻
Крутий випуск, дякую вам! Чекаю наступні)
Готуємо!
нарешті видиво!
Дочекалася!
Ми всі, всі дуже чекали! Дякуємо, що ви з нами ❤
Люблю вас❤
Дуже радий, що ви повернулися. Вийшла чудова розмова про теми, за які я взагалі не думав.
В кінці під час підведення підсумків чомусь сироти на шкірі повставали😮
P.S. Жінка на фоні розбавила це сумне відчуття порожнього музею.
💛💛💛
Дякую!
Я в шоке Богдана Неборак це щось неймовирне. Це скарб нации
Як же я за вами скучила! Чудова розмова, чекатиму наступних з нетерпінням❤ Ну а заставка 🔥
Дякую за Вашу працю коментар для просування відео 🤝🇺🇦
Спасибі, що підтримуєте
Давайте я просто коротко підсумую: ЦЕ РАЗЙОБ, РАЗЙОБІШЕ, РАЗЙОБУЙОБІЩЕ.
ви просто супер 🎉
Підписуйтеся 😎
Ууууу зараз хтось напише що Богдана переплутала Моне і Мане 😂
Обожнюю Ваш подкаст! Тепер ще й у відео форматі )
Рефлектувати і рефлексувати - різні дієслова.
Ну вии ❤️
Укрютуб має знати: автор цього коментаря - продюсер першого сезону «Наразі без назви» у форматі подкасту. Дмитре, цей мільйон сердець тобі: 💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛
😁🫶🫶🫶
подякував!
Дякуємо, що дивитеся і коментуєте!
Цікаво, чекаю на огляд літературних музеїв наприклад Шевченка чи інші.
😍
той момент, коли слухав постійно подкаст, і уявляв собі якось по іншому, а тепер побачив в живу, і щось не то))
звісно це не означає, що стало гірше)
значить більше не дивіться, а слухайте, може ваш світ -- це аудіосвіт?)
гарнi туфлi
Tsikavo -- duzhe diakuiu
Раді, що вам сподобалося!
+
Наразі без назви?Це ніхто не буде дивитись? Чому люди які читають так себе називають?
Не висточає змістовного наповнення. Про мистецтво нічого. Вивчайте є що вивчати.
Ф Кричевський ХТОСЬ, а титули, академії.. сотні в ссср були з титулами, а фактично вони - ніхто. Музейні фонди і сьогодні не побачиш в інтернеті.(Підручник української літератури не декомунізували . В ньому й далі напхані ідоли ,такі як Тичина, яких діти мають кормити своєю енегрією.)
Боже, як ріже вухо, коли кажуть проЄкт....як спотворили мову!
Помилкове «проект» може звучати незвично, але це результат політики зросійщення упродовж ХХ століття. А власне «проєкт» - це не спотворення, а повернення до мови
Дякую
Дякую.Змістовно,цікаво.
Підписуйтеся на наш канал! Далі буде 💛