Зінаїда Тулуб і її Роксолана | Шалені авторки | Ростислав Семків і Віра Агеєва
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 30 พ.ค. 2024
- 00:00:00 Матір міфу про Роксолану Зінаїда Тулуб.
00:01:42 Історія навернення в українство.
00:04:30 Як формувалася нова модерна жінка початку ХХ століття.
00:06:52 Коли приходить гордість за власну історію і що вона змінює.
00:09:51 Історичний кросовер “Людолови”.
00:14:22 Перший великий роман в українській літературі, написаний жінкою.
00:14:52 Інший погляд: кримськотатарський світ у романі “Людолови”.
00:16:41 1933 рік - не найкраща дата для появи українського історичного роману.
00:19:01 Братська школа, Галшка Гулевичівна і культур-трегер Сагайдачний: Києво-Могилянська академія в "Людоловах".
00:23:51 Що таке “виборчий центр” і за що Зінаїда Тулуб отримала 20 років таборів.
00:26:28 Ні в чому не поступитися системі: Зінаїда Тулуб на засланні.
00:28:09 “В степу безкраїм за Уралом”: один з найкращих романів про Тараса Шевченка.
00:29:52 Чим цікаві спогади Зінаїди Тулуб.
00:34:27 А все могло би бути інакше.
_______________
Відео створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля. Бюро Київ - Україна.
_______________
Підтримайте нас на Patreon: / shaleniavtorky
Facebook: / shaleniavtorky
Instagram: / shaleniavtorky
Google podcast: cutt.ly/CZgDOEL/
Sundcloud: / shaleniavtorky
Megogo: megogo.page.link/CDb3/
Як мало знаю українську літературу. З вашою допомогою сподіваюсь заповнити ці прогалини. Величезне вам спасибі за вашу працю. Дійсно " В степу безкраїм за Уралом" читали майже всі
Знайшла ваш канал, «залипла» дивлюся всі випуски підряд, це просто неймовірно цікаво!
Давно чула про Зінаїду Тулуб, але завдяки вашому відео дізналася про неї більше. Неймовірна особистість. Цікаво, чому її такі потужні твори не видавали з часів незалежності.
У 2013 видавало видавництво БАО. Там ще така обкладина "вирвиоко". Але резонансного видання таки не було.
Де ж там Роксолана? Не кожна Настя вже є Роксоланою.
А от міське самоврядування у Львові й Києві там дуже добре викладене. І описи Криму дуже зворушливі
Мені ще дуже сподобалося про сім'ю Галшки: про те, як уніати завойовували серця. І навіть лоскотливе питання "жиди та євреї" зачепила. А лишити живими Нур'ялі, Горпину та їхнього сина вона таки не посміла...
@@guada3250 Загалом епізод, коли ортодоксальний іудей йде на гостину до християн і їсть з ними (ще, може, якусь заборонену їжу) теж трохи дивний. Мені це здається неймовірним.
Я читала « Людолови» ще підлітком, у 90 х. Мені здається там була сильна лінія яничарів, людей без Батьківщини, з втраченою ідентичністю!
Чи це накладається інший сюжет! Потрібно перечитати.
Прекрасний випуск! Дякую, що поширюєте знання української літератури. Тепер, справді, маємо, що читати, заповнюючи прогалини у розумінні епохи і нашої культури у ній.
Моє знайомство з історичними романами почалася саме з неї. Дуже крутий випуск
Дякую за відео та пізнавальну інформацію! 👍
Дякую за надзвичайно цікавий випуск.
Дякую за ще одну цікаву розмову!
Дуже дякую за відео, багато читаю, полюбляю історію, але про цей Роман не чула. Ви - скарб! 🙏🏻🤍
Сподіваємося, вам сподобається ця книжка)
Дякую ❤️ Дуже зацікавили "Спогадами" авторки
🌹Дякую. Докія Гуменна згадує про Зінаїду Тулуб.
Дякую!
Дякую за Вашу працю.
Вподобайка на підтримку цікавого каналу. Дякую! Дуже цікаво!
Ну це взагалі дивне (а якщо точніше: неадекватне) потрактування образу реальної історичної особи Анастасії Повчанської. Яка Роксолана? Настя Повчанська (дружина Сагайдачного) і Настя Лісовська (прототип Роксолани) - це дві різні історії. "Рогатинська красуня" тут - просто "відкриття" (в романі хутір Повчанських - у степу; це місце дії кількох розділів). За сюжетом, перебування Повчанської в татарському полоні, а тоді в турецькому гаремі не робить із неї Роксолани))) (та й у романі це одна із..., далеко не центральна лінія, зокрема й серед ліній "жіночих"). Щоб зрозуміти, навіщо авторці був потрібен цей сюжетний хід, можливо, варто краще прочитати текст? А тут його замінюють дуже дивні фантазії. Розповідь про авторку (на відміну від фантазій про її текст) вельми цікава.
Я досі була цілковито певна, що в центрі роману таки Сагайдачний, а не Настя Повчанська.
Підписалась на патрон але ще не встигла там глянути випуск, як вже на ютюбі вийшов. Дякую за вашу працю
На Патреоні в п'ятницю. Наступний встигнете:)
20 років таборів ні за що. Це просто жах. Треба більше поширювати інформацію про ці злочини радянської влади
Раби люблять розповідати, як їх цінували господарі. Пані Віра кілька разів демонструє це, нагадуючи, що Зінаїдою Тулуб захоплювалися Бунін і Горький... Відходьмо від цього
Дуже дякую!
Гінзбург у Крутому маршруті теж згадує Зинаїду Тулуб із котиком Персиком, коли весь вагон етапу арештанток озлився на неї, бо та осмілилась публічно сумувати за котиком, мовляв, у нас тут діти без батьків лишились, а вона за котом страждає...
Чудовий штрих до портрету Зінаїди. ...і суспільства теж. Дякуємо
Ви часом не в вікопомних феміністках-ру про цей епізод прочитали? Я памятаю цю дискусію, вкинуту фем-чайлдфрі, щоб проілюструвати есенціальну підлість "дітних" 😁. Там справа була в тому, що розмова в тому вагоні УЖЕ йшла - про покинутих дітей. А пані Зінаїда вирішила і собі емпатизувати, на прикладі кота. Трохи промахнулася з глеком на капусту. Далі бездітні феміністки пішли бити по шпалах - мовляв, потім в таборі дітні всі в наглядачки подалися, тілько одна бездітна Зінаїда чесно валила ліс... Ну таке.
@@guada3250 ви про шо взагалі? До чого тут дискусії, якщо Гінзбург про цей епізод із котом Тулуб пише в книзі "Крутий маршрут"?
@@olgakari660 А, то ви з першоджерела. В Книжці ж бо дві фрази: коли жінки плакали за дітьми, Тулуб аристократично згадала про покинутого кота, що не міг без м'яска. На неї там накричала одна тітка, не вагон. Фемчф запостили про цей епізод і зробили в себе соковитий срачик.
Чудово
Вітаю, а чи можливо ваші відео також озвучувати англійською мовою?
Поки слухала ваш етер, виникла доволі суперечлива думка: тут так спокійно говориться про 17й рік як рік зміни у світобачення, але якщо перевести на сучасні реалії, то багатьох публічних людей, для котрих 24те лютого стало переломним моментом, ми вважаємо як таких, котрі "перевзулися", так, у нас був 2014й рік і початок війни тоді, але і тут Зинаїда Тулуб "відчула гордість за свій рід у 27мому", тоді питання: тих, кого ми вважаємо зараз "перевзутими" визнаємо за нормальних лише через роки за умови, що їх вклад у розвиток культури буде достатньо значним? Чи не повинні ми будемо з погляду того часу шкодувати про несприйняття їх як "нормальних" людей*
*я згідна з тим, щоб називати таких людей перевзутими, більш цікавлять думки сучасників пані Зинаїди щодо зміни її поглядів
Сагайдачний (1570-1622).
Пані Віро,не з РогАтина,а з РогатинА,то є Опілля...То там був Загребельний,коли писав про Роксолану роман,у Церкві Святого Духа..Не дуже вдало порівнювати набіги татар з набігами Козаків Українців,що зараз маємо хто на кого набіг!?