Не йди ще, літечко не йди
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 16 พ.ย. 2024
- НЕ ЙДИ ЩЕ, ЛІТЕЧКО, НЕ ЙДИ...
Вже перше жовте листя падає в саду,
У вирій вже збираються лелеки,
Останні літні дні збігають, а не йдуть,
Й тумани сині вже не так далеко...
Так хочеться ще сонця і тепла,
Духмяних квітів й різнобарв'я трав,
А після спеки щоб пройшла гроза,
Й веселку в небі хтось "намалював"!
Так хочеться сказати літечку:"Не йди!"
Ще дай поніжитись в промінчиках ласкавих,
Нехай ще око радують сади,
І кожен день ще буде радужно - яскравим.
Хай на світанку будить спів птахів,
А з квітів мед збирають бджілки - трудівниці,
Хай ще до ночі невгамовні дітлахи
Стрибають, бігають, хлюпочються у водиці!
Який то рай земний - ця літняя пора,
Це синє небо і лани пшениці,
Вечірня тиша і нічна зоря,
Розкати грому й грізні блискавиці!
Не йди ще, літечко, не йди!
Ще буде осінь і дощі холодні...
Для мене днів погожих віднайди -
Душа ще прагне спокою й свободи...
Автор: Любов Петровська