Батько з першої історії на зв'язку! По перше - Соня, дякую за те що прочитала мою історію, дякую за твою думку! З нетерпінням чекаю кожен твій випуск) По друге - дяк усім за коментарі з приводу моєї історії, як і позитивні так і негативні) По третє - кілька уточнень Катруся дуже розумна на свій вік, вона дуже емоційна, побляє ніжність при цьому з таким же впертим характером як її мати. Років з 5 вона почала розмовляти про маму, по те де вона, та робити висновки,, з 6 вона чіко висловлювала думку що мама її кинула, хоча я ніколи йї таке не казав. Я завжди кажу що вона сама має для себе відповісти хто для неї мама. Є складність що всі теплі спогади про маму в неї сплутані, мама для неї це образ, не людина, це образ зібраний з мами Вікі, тітки в якої вона жила, та моєї мами, адже перший час вона мені допомагала з нею. Хочу зазначити що ми відвідуємо психолога, працюємо над цим, але я розумію що скоро в неї підліткові вік і буде складно...) P.S. Я не кажу що я супер батько або чоловік, але я не розумію як можна кинути дитину заради жіття з грошима, як можна бути в Україні і не побачити доньку...
Ви дуже гарний батько. Ви не кажете нічого поганого про мати дівчинки, та не намагаєтесь якось налаштовувати проти неї. Ви робите правильно що даєте дівчинці вибір. І тим паче що пропрацьовуєте це з психологом. Я б скоріше вчинила так, що сказала матері дівчинки, що так і так це не ок так вчиняти по відношенню до доньки, ти або є в її житті або тебе немає. Бо таке відчуття ніби вона просто ставить галочку типу що вона є і все
@@natalienox6030 я багато разів їй це казав але для неї на першому місці власне "я" а не донечка. Коли в останній раз вона була тут, то вимагала побачитись з Катрусею останній раз хоча в маленької була температура, тож вона викликала поліцію буцім-то я не даю бачити дитину...
Ви супер тато. Але зараз вам навпаки потрібно працювати проти "мами" не кожна мама, що народила. В майбутньому вона тобто ця мама знайде багато жениха і різко зявиться у вашому житті буде маніпулювати щоб вийшло так як вона запланувала. Пишу з власного досвіду коли мене і брата доглядала бабуся, а як мені було 15 то мама почала зявлятися зявлятися, натякати якого хлопця потрібно шукати, знайомила з синами своіх подруг і так я виросла у сімі віруючих людей, чесно часто я відчувала себе річчю яку продають шкода що пізно я зрозуміла що вона діяла не з любові а з користі. І так те що мама мене не любить я зрозуміла ще в дитсадку. Ваша підтримка для доньки найкраще в іі житті, нажаль я і тата не мала поруч.. І так як радить Соня доньці потрібен психолог саме який працює з токсичними батьками, щоб діти яких не люблять вміли відстоювати своі кордони..
Як класно,що жінка з передостанньої історіі пішла,без всякого лайна типу"треба терпіти заради дитини" й тому подібного.Добре,що в неі адекватна сім'я,вона матиме підтримку,вивчиться,знайде роботу,і все у них буде чудово
про другу історію - треба тікати від таких. Вони користуються слабкістю чи безпорадністю. Часто саме під час вагітності та декрету ламають жінок. В подруги чоловік аб'юзер. А ще він дуже лінивий. В свої 40 років він добре що пару років загалом працював, дітьми та городом не займається. Сидить на її шиї, а вона все тягне сама. Так от, він почав її бити смертним боєм, не давати грошей, саме коли вона лишилась без роботи, і йому нарешті довелось піти на роботу (його мама до себе влаштувала, взявши на себе всю відповідальну частину). Розлучитися з такими дуже важко - вигнати не можливо, бо б'є ще більше, особливо коли нема близьких щоб підтримати 9а в неї не було, що мати що свекруха в один голос пизділи - не лишай дітей без батька, не провокуй і всякий такий треш). Потім почалась мобілізація, звісно ж ця бусінка звільнився та сховався, і на роботу знов пішла подруга - він знов таке миле, хоч до рани прикладай.
Обов'язково треба казаьюти усиновлений дітям, що вони усиновлені. Для їх здоров'я. Бо, як мінімум, коли у старшому віці вони самостійно підуть до лікаря з якимись скаргами, анамнез хвороб сім'ї буде не вірним і таким чином можна провтикати якусь спадкову хворобу і лікувати щось інше. В історії вони усі родичі, тому це не настільки кардинально, а ось в іншому випадку-це дуже важливо!
щодо другої історії - я б зробила аборт і розлучилась, його мати та сестри ніколи не будуть навіть намагатись її зрозуміти, а він буде бігати до мами за будь якої нагоди
2 історія явно показує,що люди не спілкувалися про уявлення про батьківство та материнство... Відсутність комунікації ніколи ні до чого хорошого не призводила
В першій історії дуже важливо звернутись до психологині, а не до психолога. Дівчинці потрібна значима жіноча фігура і м'яке пояснення від жінки без засудження матері (поки що єдино важливої жіночої постаті), а з поясненням що не кожен вміє проявляти любов і нести відповідальність, не кожен є внутрішньо дорослим. Щоб не зламати її як майбутню жінку.
не можу перестати дивитись на Персея 🥹🫶🏻 а мудило з другої історії - просто червоний прапорець, на мою думку, із таким нема чого взагалі подовжувати мати хоч якусь справу
Щодо першої історії, дитину треба повністтю відрізати від біологічної матері, оскільки кожна зустріч з "матерью" постійно ретравматизуватиме її, для дитини буде краще знати що її покинула одна з батьківських фігур, але мати стабільну і люблячу другу батьківську фігуру, не залежно від її статі, тож допоки їїх батько її любитиме, краще не приводити в її життя "матір". Ще краще якщо батько проконсультувався з професійним дитячим психологом щодо пояснень всього дитині, оскільки я не спеціалістка, хоча чисто зі своїх відчутів вважаю, що кожен раз відчувати як тебе кидають набагото гірше ніж взагалі не бачити людину
Щодо "незамінності" матері про яку деякі можуть говорити, я з цим не згодна, дитина може вирости щасливою і за її відсутності, а от від травми покинутості і ненависті до себе вона може і не позбутися потім
На мою думку якщо повністю відрізати дівчинку від спілкування з мамою, то в підлітковому віці може початися бунт. Типу "чому я не можу побачити свою маму?" Для дівчинки винним буде тато бо він заборонив, а в цьому віці хто забороняє той і поганий. Не сваритися з донькою через це, бо як наслідок знову поганцем буде батько. Можливо мінімізувати їх спілкування, пропрацювати це питання з психологом, а в більш дорослому віці дати право обирати самій.
@@silverlight8535 покинутою вона себе буде почувати якщо батько це буде так озвучувати. Якщо хтось з батьків поганець то дитина почуває себе сином чи донькою поганця. Забороняти спілкування може навпаки посилити її травму покинутості. Найкращий варіант це проконсультуватися з дитячим психологом. Татусь думає що він знайде іншу жінку на роль мами, але це всього лиш буде дружина тата, або добра тітонька, але це не замінить маму. Татусь вочевидь дуже злий на дружину, в нього є причини, але прищеплювати дитині ставлення до мами через своє бачення робить їй не краще
Щодо першої історії: Я сам являюсь сином в сім'ї де чоловік залишив дитину і жінку - а потім з'явився коли я поступив в коледж а брат в 5 клас. Деякий час моя мати не хотіла щоб я та брат бачились з ним Але з часом вже була не проти Там довга історія Але за це переживати не варто У віці 14 років дитина розуміє все Тому не можете боятись Дівчинка розумітиме що матір поступила не правильно
Про другу історію: ДА ПІШОВ ВІН ТАКИЙ КРАСИВИЙ СРАТИ! Дитину захотіти і приносити гроші це не все що робить майбутній батько, це емоціональна підтримка і фізична це кропітка праця двох , а це мудло зупинилося в розвитку на рівні підрістка "а шо я на роботі роблю ,хіба ще щось треба?" і" сімейні проблеми то проблеми жінки", загрожуєтим що в дитини не буде батька і це дупа. Висновок : Я в шоці і обуренні, любі відносини це клопітка ПРАЦЯ ДВОХ. Я все.
Якщо відповісти на питання батька чи є неправильним те, що він хоче оберігати дитину від спілкування з мамою, відповідно до свого досвіду дитини в такій ситуації: це НЕ є неправильним. Взагалі, якщо б була моя на те воля, я б своїй дитині навіть слухавки не давала б. Як я зрозуміла, матері настільки плювати, що голосового повідомлення від дитини з "я люблю тебе" було б достатньо, а дитині просто сказати, що це для бабусі. Мій батько той ще маніпулятор і я дуже вдячна мамі за те, що вона повністю ізолювала мене від нього. Спочатку я плакала за ним, але це тривало не довго. Мені вистачило вітчима в ролі мого батька, при тому, що він де-факто теж не брав участі в моєму житті. Насправді, зараз я іноді "спілкуюся" з батьком, але це не моя ініціатива, і якби обирати могла я - ніколи б навіть не дізнавалася хто він. (Такої ж думки я була до того як дізналася хто він і зв'язалася, знову ж таки, не по своїй волі) Тим не менш, ситуація доволі індивідуальна, я була щаслива за те що маю, бо коли батька у тебе ніколи не було в свідомому і майже не свідомому дитинстві, то і потреби в ньому небагато (враховуючи, що у багатьох батьки розлучені). Повторюю, вітчима було достатньо для того, щоб я "мала батька"
Я зробила б аборт від такого чоловіка. Він не заслуговує на продовження роду. Зараз я мати двох дітей з якими мені зовсім не допомагає чоловік і це дуже складно. І іноді шкодую що я була настільки критична до абортів в юності. Чесно кажучі я просто боялась болю. Але через дітей я зазнала набагато більшлго болю. Я пережила дві операції кесарів ростин, і до піклування за дитиною мені додалось це реабілітація після операцій. Я не відчуваю від чоловіка що він любить цих дітей. Він лише забезпечує їжу одяг і комуналку. Він ніколи не грався з ними. Він як наче гаманець на ніжках. Діти навіть ніколи в нього нічого не просять. Вони просять в мене, мене пригнічує що я побудувала точно таку ж сім'ю як у моїх батьків хоч намагалась зробити все по іншому
Шкода що у вас склалося не зовсім так як ви хотіли 😔 зате дітки будуть вас любити і будуть дуже вдячні, а коли будуть дорослі то теж будуть робити вам багато щастя) як зараз ви їм
Тато зробив помилку, шо дозволив виховувати такій мамі дитину після розставання «бо працював». Привʼязаність до дорослого виникає в найменшому віці. І чоловіки це надто часто ігнорують.
Поки всі коментують нове відео, я залишу коментар під старим 🙃, бо я особлий і не такий як всі 💅 (насправді не вдавалось знайти час аби уважно подивитись від початку й до кінця, а просто на фон ставити не хочу 😢). Чоловік у другій історії якийсь максимально дивний. Коли людина на звичайне прохання видає цілу тираду про якісь норми поведінки та обов'язки, а потім взагалі заходиться плакати, починає ображатися на цілком слушне зауваження - це ненормально. Такі перепади в настрої та поведінці на пустому місці можна було б пояснити сторонніми факторами: щось сталось на роботі, або просто видався важкий день. Але, зі слів авторки, він перед цим говорив абсолютно спокійно. Тому виглядає так що в нього просто якась вавка в голові🤕
Стосовно першої історії вважаю, що дитина сама зробить правильні висновки. Якщо вона сказала що може мама і не така погана, значить у неї погане враження про маму. А це не дуже ок. Мені здається важливо що саме батько каже дитині про маму. Можна пояснювати що мама тебе не любить і ти їй не треба,а можна сказати що мама тебе дуже любить,але життєві обставини склалися так. З того що пише автор зрозуміло що він дуже ображений на маму Катрусі, а ось це якраз не на користь. А просити залишитися для блага Катрусі.... Ми знаємо ситуацію з одного боку, давайте завжди зважати на це.
З першого випадку- якби мама не любила доньку, то не приїжджала б до неї, а цей чоловік- маніпулятор своїх амбіцій,і жінка добре зробила, що не терпіла його ''умов'', а шукає щасливого життя, а не ''деструктивна поведінка''. По другому- зарано ця пара заводить дитину, треба було пожити разом, щоб подивитись, хто на що здатен, або обговорити наперед свої відносини. По третьому- зарано казати дитині правду, дитина має любов і опіку від рідного, з одного лона вийшли і не важливо, яким словом це назвати- брат, чи тато!
А чого вона більше не приїздила? Чого не дзвонить? Я скажу чому вона приїздила, бо підтримувала образ "хорошої мами" в очах нового чоловіка та його родини
Не ну по другій історії дуже дивна поведінка чоловіка. Я під час вагітності неодноразово посеред ночі бігав в магазин то за сирою картоплею, то за полуницею з майонезом. Взагалі вагітність це час коли можна максимально показати свою заботу до дружини. Короче їй треба кидати того тіпа, він так і про дитину буде піклуватись
Щодо першої історії Авторе привіт якщо читаєш) Ти не негідник і 100% маєш право на таку думку та бажання! Згодна з Сонею, що можливо було б добре проконсультуватися з психологом, як вірно пояснювати та говорити про матір з дитиною. А також думаю, що якщо ви не будете давати змоги спілкуватись, коли «мати» проявить бажання - це можливо в майбутньому обернеться проти вас Може бути по різному, дівчинка може вирішити що якби не ви то мама була б поруч Або в років 16 мати намалюється і такі брехні розповість дівчинці Або ж мати згадає про свою доньку і скористається тим що ви не давали змоги спілкуватись, роздує в соц мережа гарну історію про бідну матір і лихого батька Всі ці сценарії фу фу фу, і нехай на майбутнє залишаться просто хворою фантазією рандомного коментатора( це я про себе)) Ви в складній ситуації, тому раджу перш ніж прийняти будь з яких рішень, ретельно продумати на декілька кроків/років вперед. Образ який в мене сформувався після історії : підступна та меркантильна жінка… Будьте обачні, щасливі та в безпеці 🙌 Всього вам найкращого ❤
дуже мило відео! Котик милий, як і Ваша собачка. І дужееее дякую за відсутність "сюсю" з тваринками і оці піскляві інтеракції) дуже не люблю таке у інших блогерів, а у вас прямо ідеально, і котик в кадрі, і від реддіту не відволікає!!!!!!
Щодо першої історіі - це так катастрофічно для дитини відсутність материнської любові, навіть якщо зʼявиться інша жінка, а тим більше коли вона зʼявиться, це може не закрити цю необхідність. найнайгірших мам люблять всупереч всьому( тому погоджусь із авторкою щодо дитячого психолога
Дуже шкода дитину з першої історії, краще за таку маму взагалі ії не мати і щоб батько виявився достатньо адекватним щоб змогти пояснити усе дитині правильно без ярликів, а краще піти на консультацію з дитячим психологом який грамотно усе зробить. Трохи схоже на мою дитячу історію але там навпаки батько був тією людиною яка зʼявлялася раз на 5 років і дарувала шоколад який мені не можна або ще якусь хрінь за 10 грн. Мама мене від нього майже ніяк не ізолювала, казала «який би він не був це твій батько, я не можу тобі навʼязати свою думку про нього», але я майже завжди знала що він до мене відноситься як до людини на яку треба витрачати але якось не хочеться. Тепер коли я давно повнолітня я обірвала будь який з ним звʼязок і не хочу про нього чути ані слова. Тому краще за такого батька краще його не мати взагалі
Щодо першої історії: як людина, яка більшість свого дитинства продовжувала спілкуватися з токсичним батьком, можу сказати, що попри те, що теж так рідко, як раз на рік десь, бачилась з ним, я не усвідомлювала, наскільки погано це впливає на мій моральний стан. І зрозуміла це лиш коли в підлітковому віці повністю обрізала з ним спілкування. Так, момент, коли я вирішила повністю обірвати контакт з ним був болісним, але більше через те, що я розуміла, що в мене не буде шансу мати нормальну рольову модель батька в житті, але тепер я розумію, що це було варте того спокою і взагалі не жалію про цей вчинок. Навіть думаю, що це треба було зробити раніше. Я не можу точно сказати, що робити в такій ситуації на місці цього чоловіка, але хотіла поділитися більше точкою зору дитини в схожій історії
Друга історія (про вагітність) то жопа. Сказати що терада чоловіка це повна фігня, це нічого не сказати. Особливо вибісило про те що це материнстка робота і вона має все стягувати сама. Я перепрошую, а батьківська робота це що? А с обовʼязки чоловіка щось крім роботи взагалі входить на його думку?
9 років це не так багато, але..можливо варто розібрати з дитиною що саме визначає матір як таку..що маму треба відчувати, і нею цілком може аиявитись та жінка, яку ви разом шукаєте, та поки не знайшли...все ж вік вже досить свідомий, можливо зможете змістити болісний фокус з матері, яка пішла..точно не насильно відміняти спілкування. Бо саме сліпа любов до таких родичей вшиває в психіку людини якісь паранормальні штами поведінки..наприклад, що абсолютна холодність - це бажане ставлення до тебе у відносинах..
В першій історії не можна мені здається заважати спілкуванню (якщо звісно воно буде), бо боюсь потім як дитина виросте буде звинувачувати саме батька що не дав їй спілкуватися з мамою
Перша історія, я зі свого досвіду можу сказати що так, дитина особливо дочка, дуже тягнеться до мами якою б вона не була. І на свій превеликий жаль я зрозуміла що мамі Я не цікава не потрібна і їй на мене плювати лише в свої 33 роки. Вже півтора роки, з блекаутів ми не спілкуємось. Тільки по справах, якщо мені щось треба в квартирі. Щоб це пережити мені знадобилась робота з психологом, іноді все ще болить. Тож краще дитину захистити від негативного впливу, можливо з психологом хай попрацює. Але для повного усвідомлення що мама не любить треба пройти цей болісний шлях. Можливо і справді автор знайде хорошу жінку яка полюбить доньку як рідну.
Перша історія ні, спілкування з мамою користі дитині не перенесе, а заборона у підлітковому віці налаштує проти батька. Можливо знайти психолога? Я знаю, що є навіть християнські психологи. Думаю дитині було б корисно обговорити свої почуття зі спеціалістом, тому що розлучення батьків це важко, особливо якщо один з батьків байдужий. Мені здається психолог (хороший за умови) не дасть її самооцінці падати і припускати, що те що мама її залишила це її вина
А як матері пояснюють своїм дітям коли так поводиться чоловік. Коли чоловік кидає своїх дітей і заводить нову сім'ю. Я впевнена таких випадків набагато більше. І хтось може поділитись своїм вирішенням цієї проблеми без прив'язки до гендера невідповілального партнера
А в історії про заборону спілкування з мамою якось усе мутно. Дуже однобоко. Не буває такого, що усе було майже ідеально і тут неочікувано... Автор надто хорошим себе описав. Так не буває
Звинувачуєте жертву? Іноді буває, що люди є мудаками просто так. Вона зрадила, вона піддавала загрозі здоров'я дитини, і що б не зробив автор, це не виправдає її поведінку
Він такий хороший, що навіть не дав їй самій обрати весільну сукню, а наполіг на іншій, при тому що обернув як "все як вона хотіла"... Питання, де він ще прибрехав в історії, при тому що вже показав, що не поважає вибір дружини і обирає за неї
Можливо однобоко, але, як би писала жінка і пішов чоловік, питань не було. Не тільки чоловіки можуть без пояснень залишати сім'ю. Якщо автор це читає, то я бажаю вам сил. Погоджусь з Сонею, потрібно взяти консультацію в психолога. Не забороняйте бачитися чи спілкуватися з мамою. Після наступного її "візиту", якщо все буде погано відведіть дочку до психолога. Їй це піде на користь🤗
@@liuda.rudnyk питання були б у будь-якому випадку, якщо сторона авторства показала себе ще на початку як людина, яка не зважає на думку партнера, а потім настільки розхвалює себе до кінця історії, що це аж занадто помітно. Можливо то у вас питань не було би, бо у соціумі чоловік, що пішов, це звичне явище і нормалізовано, змиріться 🤷🏼♀️ я бачу тільки те, як себе автор виставляє, хоча був такий неідеальний прецедент
@@Лиза-х2м3ля сказав що дам йї набагато більше грошей на плаття, щоб вона була щаслива. Тож потім вона поїхала по салонах та сама обрала шикарну сукню.
Від перших двох історій хочеться ригати. Бо чоловіки там майже ідентичні. В першій історії було б дуже цікаво послухати іншу сторону, і ми дізнаємося багато цікавого. Хоча і з недолугої розповіді автора зрозуміло, що то за людина. Дуже намагався виправдатися. У третій історії, звісно він зобов'язаний розповісти. Що за маячня. Давно було пора. Яка різниця, знає вся родина чи ні. Якого біса взагалі виникає думка не говорити людині правду про її народження? Що за лайно?
Ну не знаю, яку ще другу сторону тут можна почути в першій історії, і чому вам здалося, що автор намагався виправдатися, адже він не зробив нічого поганого, за що варто б було виправдовуватися. Як на мене, жінка в першій історії це абсолютна поганка, авторові було слід раніше забрати від неї доньку, можливо мама б змогла допомагати з нею перший час. І не думаю, що варто давати тій жінці продовжувати спілкуватися з дитиною, бо це щоразу травма для неї
Звісно ви можете послухати іншу сторону, але різниця в тому що вона розказуєш казки без доказів, а я маю докази. Я не ідеальний, ба більше - я не вважаю себе гарним батьком, але я намагаюсь ним стати
@@un_daddy докази чого? Що ти з нею так поводився, що вона втікла в іншу країну? Мене тошнить від ниття, яке ти розвів. Мільйони жінок виховують дітей після того, як 9 місяців виношували в муках, а потім їх просто розірвало пополам та кістки розійшлися, але вони встають та пашуть, поки твоя братія в найкращому випадку просто розважається та їбе інших, а в більшості випадків знущаються над нею та над дітьми. В коєм то вєкє сталося навпаки 🤡 Але вона і приблизно не проводилася так, як ви поводитесь з жінками. Вона тебе била, обмежувала твою свободу, знущалась над тобою поки ти вагітний був???? Наче здоров'я своє вона віддала за народжену дитину, ні? Ти рідний батько віддавав свою дитину чужій жінці, виправдовуючи себе хз чим. Так само як і вона, але винна вона. Знаючи, що твою рідну дитину не годують, ти її викидав знов і знов. І ніхуя з тим не робив. Ти прийшов отримати купу жалощів від припизженого сєрдобольного бабья, яке жінку на твоєму місці просто б звинуватили. Йди та виховуй, становись нормальним батьком. А головне спробуй стати прикладом нормального чоловіка, а не того, за кого вийшла її мати, яку тут з гівном змішали завдяки тобі, щоб хоча б дитина твоя була щаслива, бо це база, на якій будуватимуться всі її взаємини. Жінку ти шукаєш? А нашо жінці чужі діти?? Ти ставився до своєї дружини як до функції, і зараз продовжуєш функцію шукати. Мені дуже шкода твою дитину, що в неї такий батько, але як вже є. Сподіваюся, жінок від тебе вбереже, бо ти як не вважав їх людьми, так і не вважаєш.
а що не так з першою історією? батько молодець, що залишив дитину, а не покинув її так само- як зробила її мати, він міг спокійно повести дитину в дитячий дім 🤷🏽 що саме ви хочете почути від іншої сторони? те- що «привіт, я мати 9-річної доньки, та я її покинула, то зраджувала її батьку, або ж то поїхала в іншу країну та вийшла заміж за якогось турка» цьому має бути виправдання? знову ж таки, він має право не вдаватися в особисті подробиці, бо це його сута позиція, але він багато чого і вписав. це просто немає до чого причепитись)
Батько з першої історії на зв'язку! По перше - Соня, дякую за те що прочитала мою історію, дякую за твою думку! З нетерпінням чекаю кожен твій випуск)
По друге - дяк усім за коментарі з приводу моєї історії, як і позитивні так і негативні)
По третє - кілька уточнень
Катруся дуже розумна на свій вік, вона дуже емоційна, побляє ніжність при цьому з таким же впертим характером як її мати. Років з 5 вона почала розмовляти про маму, по те де вона, та робити висновки,, з 6 вона чіко висловлювала думку що мама її кинула, хоча я ніколи йї таке не казав. Я завжди кажу що вона сама має для себе відповісти хто для неї мама.
Є складність що всі теплі спогади про маму в неї сплутані, мама для неї це образ, не людина, це образ зібраний з мами Вікі, тітки в якої вона жила, та моєї мами, адже перший час вона мені допомагала з нею.
Хочу зазначити що ми відвідуємо психолога, працюємо над цим, але я розумію що скоро в неї підліткові вік і буде складно...)
P.S. Я не кажу що я супер батько або чоловік, але я не розумію як можна кинути дитину заради жіття з грошима, як можна бути в Україні і не побачити доньку...
Дякуємо Вам за те, що поділилися цією історією! Сподіваюсь та вірю в те, що у Вашій сім'ї все буде добре з часом, Катруся супер дівчинка!!!
@@pimpiupauдуже дякую) 🥰
Ви дуже гарний батько. Ви не кажете нічого поганого про мати дівчинки, та не намагаєтесь якось налаштовувати проти неї. Ви робите правильно що даєте дівчинці вибір. І тим паче що пропрацьовуєте це з психологом. Я б скоріше вчинила так, що сказала матері дівчинки, що так і так це не ок так вчиняти по відношенню до доньки, ти або є в її житті або тебе немає. Бо таке відчуття ніби вона просто ставить галочку типу що вона є і все
@@natalienox6030 я багато разів їй це казав але для неї на першому місці власне "я" а не донечка. Коли в останній раз вона була тут, то вимагала побачитись з Катрусею останній раз хоча в маленької була температура, тож вона викликала поліцію буцім-то я не даю бачити дитину...
Ви супер тато. Але зараз вам навпаки потрібно працювати проти "мами" не кожна мама, що народила. В майбутньому вона тобто ця мама знайде багато жениха і різко зявиться у вашому житті буде маніпулювати щоб вийшло так як вона запланувала. Пишу з власного досвіду коли мене і брата доглядала бабуся, а як мені було 15 то мама почала зявлятися зявлятися, натякати якого хлопця потрібно шукати, знайомила з синами своіх подруг і так я виросла у сімі віруючих людей, чесно часто я відчувала себе річчю яку продають шкода що пізно я зрозуміла що вона діяла не з любові а з користі. І так те що мама мене не любить я зрозуміла ще в дитсадку. Ваша підтримка для доньки найкраще в іі житті, нажаль я і тата не мала поруч.. І так як радить Соня доньці потрібен психолог саме який працює з токсичними батьками, щоб діти яких не люблять вміли відстоювати своі кордони..
Як класно,що жінка з передостанньої історіі пішла,без всякого лайна типу"треба терпіти заради дитини" й тому подібного.Добре,що в неі адекватна сім'я,вона матиме підтримку,вивчиться,знайде роботу,і все у них буде чудово
спочатку прочитала "жінка з першої історії" і просто очманіла 😱
Яка гарнесенька кіцюня 😍😍😍 ці обнімашки ой ну я не можу як це мило
про другу історію - треба тікати від таких. Вони користуються слабкістю чи безпорадністю. Часто саме під час вагітності та декрету ламають жінок. В подруги чоловік аб'юзер. А ще він дуже лінивий. В свої 40 років він добре що пару років загалом працював, дітьми та городом не займається. Сидить на її шиї, а вона все тягне сама. Так от, він почав її бити смертним боєм, не давати грошей, саме коли вона лишилась без роботи, і йому нарешті довелось піти на роботу (його мама до себе влаштувала, взявши на себе всю відповідальну частину). Розлучитися з такими дуже важко - вигнати не можливо, бо б'є ще більше, особливо коли нема близьких щоб підтримати 9а в неї не було, що мати що свекруха в один голос пизділи - не лишай дітей без батька, не провокуй і всякий такий треш). Потім почалась мобілізація, звісно ж ця бусінка звільнився та сховався, і на роботу знов пішла подруга - він знов таке миле, хоч до рани прикладай.
друга історія, гьорл, РАН !!!😳 ПРОСТО ТІКАТИ ВІД НЬОГО ЯКНАЙДАЛІ
Обов'язково треба казаьюти усиновлений дітям, що вони усиновлені.
Для їх здоров'я. Бо, як мінімум, коли у старшому віці вони самостійно підуть до лікаря з якимись скаргами, анамнез хвороб сім'ї буде не вірним і таким чином можна провтикати якусь спадкову хворобу і лікувати щось інше. В історії вони усі родичі, тому це не настільки кардинально, а ось в іншому випадку-це дуже важливо!
щодо другої історії - я б зробила аборт і розлучилась, його мати та сестри ніколи не будуть навіть намагатись її зрозуміти, а він буде бігати до мами за будь якої нагоди
Погоджуюся, цей чоловік - жахлива людина
Друга історія. Не поганець. Аборт, розлучення
2 історія явно показує,що люди не спілкувалися про уявлення про батьківство та материнство... Відсутність комунікації ніколи ні до чого хорошого не призводила
В першій історії дуже важливо звернутись до психологині, а не до психолога. Дівчинці потрібна значима жіноча фігура і м'яке пояснення від жінки без засудження матері (поки що єдино важливої жіночої постаті), а з поясненням що не кожен вміє проявляти любов і нести відповідальність, не кожен є внутрішньо дорослим.
Щоб не зламати її як майбутню жінку.
Дякую вашому котику, він облегчив сприйняття тяжких історій. Мрр, мрр, мрр, мрр...
через цю пухнасту муркоталку не могла ніяк зосередитись на розповіді))) доводилось перекручувати назад😊але най буде, милота😊
не можу перестати дивитись на Персея 🥹🫶🏻
а мудило з другої історії - просто червоний прапорець, на мою думку, із таким нема чого взагалі подовжувати мати хоч якусь справу
Щодо першої історії, дитину треба повністтю відрізати від біологічної матері, оскільки кожна зустріч з "матерью" постійно ретравматизуватиме її, для дитини буде краще знати що її покинула одна з батьківських фігур, але мати стабільну і люблячу другу батьківську фігуру, не залежно від її статі, тож допоки їїх батько її любитиме, краще не приводити в її життя "матір". Ще краще якщо батько проконсультувався з професійним дитячим психологом щодо пояснень всього дитині, оскільки я не спеціалістка, хоча чисто зі своїх відчутів вважаю, що кожен раз відчувати як тебе кидають набагото гірше ніж взагалі не бачити людину
Щодо "незамінності" матері про яку деякі можуть говорити, я з цим не згодна, дитина може вирости щасливою і за її відсутності, а от від травми покинутості і ненависті до себе вона може і не позбутися потім
На мою думку якщо повністю відрізати дівчинку від спілкування з мамою, то в підлітковому віці може початися бунт. Типу "чому я не можу побачити свою маму?" Для дівчинки винним буде тато бо він заборонив, а в цьому віці хто забороняє той і поганий. Не сваритися з донькою через це, бо як наслідок знову поганцем буде батько. Можливо мінімізувати їх спілкування, пропрацювати це питання з психологом, а в більш дорослому віці дати право обирати самій.
@@silverlight8535 покинутою вона себе буде почувати якщо батько це буде так озвучувати. Якщо хтось з батьків поганець то дитина почуває себе сином чи донькою поганця. Забороняти спілкування може навпаки посилити її травму покинутості. Найкращий варіант це проконсультуватися з дитячим психологом. Татусь думає що він знайде іншу жінку на роль мами, але це всього лиш буде дружина тата, або добра тітонька, але це не замінить маму. Татусь вочевидь дуже злий на дружину, в нього є причини, але прищеплювати дитині ставлення до мами через своє бачення робить їй не краще
Перша історія просто розбиває мені серце. Тут краще звернутися до спеціаліста, щоб не нашкодити😢
Щодо першої історії:
Я сам являюсь сином в сім'ї де чоловік залишив дитину і жінку - а потім з'явився коли я поступив в коледж а брат в 5 клас.
Деякий час моя мати не хотіла щоб я та брат бачились з ним
Але з часом вже була не проти
Там довга історія
Але за це переживати не варто
У віці 14 років дитина розуміє все
Тому не можете боятись
Дівчинка розумітиме що матір поступила не правильно
як киця під час відео мило прийшла вас обіймати :3
Про другу історію:
ДА ПІШОВ ВІН ТАКИЙ КРАСИВИЙ СРАТИ! Дитину захотіти і приносити гроші це не все що робить майбутній батько, це емоціональна підтримка і фізична це кропітка праця двох , а це мудло зупинилося в розвитку на рівні підрістка "а шо я на роботі роблю ,хіба ще щось треба?" і" сімейні проблеми то проблеми жінки", загрожуєтим що в дитини не буде батька і це дупа.
Висновок :
Я в шоці і обуренні, любі відносини це клопітка ПРАЦЯ ДВОХ. Я все.
Кіт топ❤❤❤❤
Якщо відповісти на питання батька чи є неправильним те, що він хоче оберігати дитину від спілкування з мамою, відповідно до свого досвіду дитини в такій ситуації: це НЕ є неправильним. Взагалі, якщо б була моя на те воля, я б своїй дитині навіть слухавки не давала б. Як я зрозуміла, матері настільки плювати, що голосового повідомлення від дитини з "я люблю тебе" було б достатньо, а дитині просто сказати, що це для бабусі. Мій батько той ще маніпулятор і я дуже вдячна мамі за те, що вона повністю ізолювала мене від нього. Спочатку я плакала за ним, але це тривало не довго. Мені вистачило вітчима в ролі мого батька, при тому, що він де-факто теж не брав участі в моєму житті. Насправді, зараз я іноді "спілкуюся" з батьком, але це не моя ініціатива, і якби обирати могла я - ніколи б навіть не дізнавалася хто він. (Такої ж думки я була до того як дізналася хто він і зв'язалася, знову ж таки, не по своїй волі)
Тим не менш, ситуація доволі індивідуальна, я була щаслива за те що маю, бо коли батька у тебе ніколи не було в свідомому і майже не свідомому дитинстві, то і потреби в ньому небагато (враховуючи, що у багатьох батьки розлучені). Повторюю, вітчима було достатньо для того, щоб я "мала батька"
18:15-ЯКИЙ МИЛЮЩИЙ КИСІК
Я зробила б аборт від такого чоловіка. Він не заслуговує на продовження роду. Зараз я мати двох дітей з якими мені зовсім не допомагає чоловік і це дуже складно. І іноді шкодую що я була настільки критична до абортів в юності. Чесно кажучі я просто боялась болю. Але через дітей я зазнала набагато більшлго болю. Я пережила дві операції кесарів ростин, і до піклування за дитиною мені додалось це реабілітація після операцій. Я не відчуваю від чоловіка що він любить цих дітей. Він лише забезпечує їжу одяг і комуналку. Він ніколи не грався з ними. Він як наче гаманець на ніжках. Діти навіть ніколи в нього нічого не просять. Вони просять в мене, мене пригнічує що я побудувала точно таку ж сім'ю як у моїх батьків хоч намагалась зробити все по іншому
Шкода що у вас склалося не зовсім так як ви хотіли 😔 зате дітки будуть вас любити і будуть дуже вдячні, а коли будуть дорослі то теж будуть робити вам багато щастя) як зараз ви їм
Тато зробив помилку, шо дозволив виховувати такій мамі дитину після розставання «бо працював». Привʼязаність до дорослого виникає в найменшому віці. І чоловіки це надто часто ігнорують.
Ну в нашій країні важко юридично батьку вибороти пріоритет опіки. Тож вона в справі про розлучення встановила місце проживання дитини з матір'ю
@@un_daddy я мало знаю таких, які б дійсно пробували. Хоча одному таки вдалося.
Я проти того щоб забороняти донці спілкуватись з мамою. Якщо вона сама без тиску не захоче з нею спілкуватись тоді це її вибір.
Дякую за відео!
Поки всі коментують нове відео, я залишу коментар під старим 🙃, бо я особлий і не такий як всі 💅 (насправді не вдавалось знайти час аби уважно подивитись від початку й до кінця, а просто на фон ставити не хочу 😢). Чоловік у другій історії якийсь максимально дивний. Коли людина на звичайне прохання видає цілу тираду про якісь норми поведінки та обов'язки, а потім взагалі заходиться плакати, починає ображатися на цілком слушне зауваження - це ненормально. Такі перепади в настрої та поведінці на пустому місці можна було б пояснити сторонніми факторами: щось сталось на роботі, або просто видався важкий день. Але, зі слів авторки, він перед цим говорив абсолютно спокійно. Тому виглядає так що в нього просто якась вавка в голові🤕
🌷🥰
Кіт дратував і відволікав
Дякую за історії
Ваш коментар набагато більше дратує нормальних людей
😢
Стосовно першої історії вважаю, що дитина сама зробить правильні висновки. Якщо вона сказала що може мама і не така погана, значить у неї погане враження про маму. А це не дуже ок. Мені здається важливо що саме батько каже дитині про маму. Можна пояснювати що мама тебе не любить і ти їй не треба,а можна сказати що мама тебе дуже любить,але життєві обставини склалися так.
З того що пише автор зрозуміло що він дуже ображений на маму Катрусі, а ось це якраз не на користь.
А просити залишитися для блага Катрусі.... Ми знаємо ситуацію з одного боку, давайте завжди зважати на це.
З першого випадку- якби мама не любила доньку, то не приїжджала б до неї, а цей чоловік- маніпулятор своїх амбіцій,і жінка добре зробила, що не терпіла його ''умов'', а шукає щасливого життя, а не ''деструктивна поведінка''. По другому- зарано ця пара заводить дитину, треба було пожити разом, щоб подивитись, хто на що здатен, або обговорити наперед свої відносини. По третьому- зарано казати дитині правду, дитина має любов і опіку від рідного, з одного лона вийшли і не важливо, яким словом це назвати- брат, чи тато!
А чого вона більше не приїздила? Чого не дзвонить? Я скажу чому вона приїздила, бо підтримувала образ "хорошої мами" в очах нового чоловіка та його родини
Що за 2 здорові кукушки по 40 років з другої історії? Жах, а не батьки. Ким треба бути, щоб додуматись спихнути свою дитину на СВОЮ ж іншу дитину?
Тобто з третьої
Не ну по другій історії дуже дивна поведінка чоловіка. Я під час вагітності неодноразово посеред ночі бігав в магазин то за сирою картоплею, то за полуницею з майонезом. Взагалі вагітність це час коли можна максимально показати свою заботу до дружини. Короче їй треба кидати того тіпа, він так і про дитину буде піклуватись
2 історія - Ваш чоловік вам прямо сказав що йому чхати на Вас і Вашу дитину, Ви впевнені що він вважає Вас дружиною, а не служницею? Ви варті кращого!
Щодо першої історії
Авторе привіт якщо читаєш)
Ти не негідник і 100% маєш право на таку думку та бажання!
Згодна з Сонею, що можливо було б добре проконсультуватися з психологом, як вірно пояснювати та говорити про матір з дитиною.
А також думаю, що якщо ви не будете давати змоги спілкуватись, коли «мати» проявить бажання - це можливо в майбутньому обернеться проти вас
Може бути по різному, дівчинка може вирішити що якби не ви то мама була б поруч
Або в років 16 мати намалюється і такі брехні розповість дівчинці
Або ж мати згадає про свою доньку і скористається тим що ви не давали змоги спілкуватись, роздує в соц мережа гарну історію про бідну матір і лихого батька
Всі ці сценарії фу фу фу, і нехай на майбутнє залишаться просто хворою фантазією рандомного коментатора( це я про себе))
Ви в складній ситуації, тому раджу перш ніж прийняти будь з яких рішень, ретельно продумати на декілька кроків/років вперед. Образ який в мене сформувався після історії : підступна та меркантильна жінка…
Будьте обачні, щасливі та в безпеці 🙌
Всього вам найкращого ❤
дуже мило відео! Котик милий, як і Ваша собачка. І дужееее дякую за відсутність "сюсю" з тваринками і оці піскляві інтеракції) дуже не люблю таке у інших блогерів, а у вас прямо ідеально, і котик в кадрі, і від реддіту не відволікає!!!!!!
Щодо першої історіі - це так катастрофічно для дитини відсутність материнської любові, навіть якщо зʼявиться інша жінка, а тим більше коли вона зʼявиться, це може не закрити цю необхідність. найнайгірших мам люблять всупереч всьому( тому погоджусь із авторкою щодо дитячого психолога
закриє, щей як. краще ніякої матери, чим таку, бо ще більше травмує
Хотіла написати, покажіть котика, а він сам прийшов показатись))
Ооооо, мого котика теж звати Персей, СИН ПОСЕЙДОНА :))))
Дуже шкода дитину з першої історії, краще за таку маму взагалі ії не мати і щоб батько виявився достатньо адекватним щоб змогти пояснити усе дитині правильно без ярликів, а краще піти на консультацію з дитячим психологом який грамотно усе зробить. Трохи схоже на мою дитячу історію але там навпаки батько був тією людиною яка зʼявлялася раз на 5 років і дарувала шоколад який мені не можна або ще якусь хрінь за 10 грн. Мама мене від нього майже ніяк не ізолювала, казала «який би він не був це твій батько, я не можу тобі навʼязати свою думку про нього», але я майже завжди знала що він до мене відноситься як до людини на яку треба витрачати але якось не хочеться. Тепер коли я давно повнолітня я обірвала будь який з ним звʼязок і не хочу про нього чути ані слова. Тому краще за такого батька краще його не мати взагалі
я плакав бо ваш котик нагадав мені нашого котика який залишився вдома через наш переїз з червоної зони, мої батьки поїхали його забирати, я так сумую🙁
Соня будь ласка 2 історію збережи, може колись ще буде оновлення 🥹
Щодо першої історії: як людина, яка більшість свого дитинства продовжувала спілкуватися з токсичним батьком, можу сказати, що попри те, що теж так рідко, як раз на рік десь, бачилась з ним, я не усвідомлювала, наскільки погано це впливає на мій моральний стан. І зрозуміла це лиш коли в підлітковому віці повністю обрізала з ним спілкування. Так, момент, коли я вирішила повністю обірвати контакт з ним був болісним, але більше через те, що я розуміла, що в мене не буде шансу мати нормальну рольову модель батька в житті, але тепер я розумію, що це було варте того спокою і взагалі не жалію про цей вчинок. Навіть думаю, що це треба було зробити раніше. Я не можу точно сказати, що робити в такій ситуації на місці цього чоловіка, але хотіла поділитися більше точкою зору дитини в схожій історії
мурчання кота на фоні це щось неймовірне🥺🥺🥺
Друга історія (про вагітність) то жопа. Сказати що терада чоловіка це повна фігня, це нічого не сказати.
Особливо вибісило про те що це материнстка робота і вона має все стягувати сама.
Я перепрошую, а батьківська робота це що? А с обовʼязки чоловіка щось крім роботи взагалі входить на його думку?
9 років це не так багато, але..можливо варто розібрати з дитиною що саме визначає матір як таку..що маму треба відчувати, і нею цілком може аиявитись та жінка, яку ви разом шукаєте, та поки не знайшли...все ж вік вже досить свідомий, можливо зможете змістити болісний фокус з матері, яка пішла..точно не насильно відміняти спілкування.
Бо саме сліпа любов до таких родичей вшиває в психіку людини якісь паранормальні штами поведінки..наприклад, що абсолютна холодність - це бажане ставлення до тебе у відносинах..
В першій історії не можна мені здається заважати спілкуванню (якщо звісно воно буде), бо боюсь потім як дитина виросте буде звинувачувати саме батька що не дав їй спілкуватися з мамою
Перша історія, я зі свого досвіду можу сказати що так, дитина особливо дочка, дуже тягнеться до мами якою б вона не була. І на свій превеликий жаль я зрозуміла що мамі Я не цікава не потрібна і їй на мене плювати лише в свої 33 роки. Вже півтора роки, з блекаутів ми не спілкуємось. Тільки по справах, якщо мені щось треба в квартирі. Щоб це пережити мені знадобилась робота з психологом, іноді все ще болить. Тож краще дитину захистити від негативного впливу, можливо з психологом хай попрацює. Але для повного усвідомлення що мама не любить треба пройти цей болісний шлях. Можливо і справді автор знайде хорошу жінку яка полюбить доньку як рідну.
Історія 2. 100% справа рук свекрухи!!!
В мене батьки були не дуже, як мама в дівчинки, в пубертаті інтерес до них зник, думаю, Андрію просто варто почекати, поки дівчинка сама зрозуміє
Перша історія ні, спілкування з мамою користі дитині не перенесе, а заборона у підлітковому віці налаштує проти батька. Можливо знайти психолога? Я знаю, що є навіть християнські психологи. Думаю дитині було б корисно обговорити свої почуття зі спеціалістом, тому що розлучення батьків це важко, особливо якщо один з батьків байдужий. Мені здається психолог (хороший за умови) не дасть її самооцінці падати і припускати, що те що мама її залишила це її вина
А як матері пояснюють своїм дітям коли так поводиться чоловік. Коли чоловік кидає своїх дітей і заводить нову сім'ю. Я впевнена таких випадків набагато більше. І хтось може поділитись своїм вирішенням цієї проблеми без прив'язки до гендера невідповілального партнера
Дико чути такі історії сьогодні 🙉🙈
А в історії про заборону спілкування з мамою якось усе мутно. Дуже однобоко. Не буває такого, що усе було майже ідеально і тут неочікувано... Автор надто хорошим себе описав. Так не буває
Звинувачуєте жертву? Іноді буває, що люди є мудаками просто так. Вона зрадила, вона піддавала загрозі здоров'я дитини, і що б не зробив автор, це не виправдає її поведінку
Він такий хороший, що навіть не дав їй самій обрати весільну сукню, а наполіг на іншій, при тому що обернув як "все як вона хотіла"... Питання, де він ще прибрехав в історії, при тому що вже показав, що не поважає вибір дружини і обирає за неї
Можливо однобоко, але, як би писала жінка і пішов чоловік, питань не було. Не тільки чоловіки можуть без пояснень залишати сім'ю. Якщо автор це читає, то я бажаю вам сил. Погоджусь з Сонею, потрібно взяти консультацію в психолога. Не забороняйте бачитися чи спілкуватися з мамою. Після наступного її "візиту", якщо все буде погано відведіть дочку до психолога. Їй це піде на користь🤗
@@liuda.rudnyk питання були б у будь-якому випадку, якщо сторона авторства показала себе ще на початку як людина, яка не зважає на думку партнера, а потім настільки розхвалює себе до кінця історії, що це аж занадто помітно. Можливо то у вас питань не було би, бо у соціумі чоловік, що пішов, це звичне явище і нормалізовано, змиріться 🤷🏼♀️ я бачу тільки те, як себе автор виставляє, хоча був такий неідеальний прецедент
@@Лиза-х2м3ля сказав що дам йї набагато більше грошей на плаття, щоб вона була щаслива. Тож потім вона поїхала по салонах та сама обрала шикарну сукню.
Коли ви читали історію про те, що автор став опікуном свого брата та те, чим це скінчилось, я ледь не заплакала. Дякую вам за ваші старання!❤
Дякую вам за підтримку 🥹🌷❤️
Від перших двох історій хочеться ригати. Бо чоловіки там майже ідентичні. В першій історії було б дуже цікаво послухати іншу сторону, і ми дізнаємося багато цікавого. Хоча і з недолугої розповіді автора зрозуміло, що то за людина. Дуже намагався виправдатися.
У третій історії, звісно він зобов'язаний розповісти. Що за маячня. Давно було пора. Яка різниця, знає вся родина чи ні. Якого біса взагалі виникає думка не говорити людині правду про її народження? Що за лайно?
Ну не знаю, яку ще другу сторону тут можна почути в першій історії, і чому вам здалося, що автор намагався виправдатися, адже він не зробив нічого поганого, за що варто б було виправдовуватися. Як на мене, жінка в першій історії це абсолютна поганка, авторові було слід раніше забрати від неї доньку, можливо мама б змогла допомагати з нею перший час. І не думаю, що варто давати тій жінці продовжувати спілкуватися з дитиною, бо це щоразу травма для неї
@@ferrazik3145 в смислє, яку ще другу сторону??? У вас там все в порядку? Мені не здалося. То вам щось чудиться.
Звісно ви можете послухати іншу сторону, але різниця в тому що вона розказуєш казки без доказів, а я маю докази. Я не ідеальний, ба більше - я не вважаю себе гарним батьком, але я намагаюсь ним стати
@@un_daddy докази чого? Що ти з нею так поводився, що вона втікла в іншу країну?
Мене тошнить від ниття, яке ти розвів. Мільйони жінок виховують дітей після того, як 9 місяців виношували в муках, а потім їх просто розірвало пополам та кістки розійшлися, але вони встають та пашуть, поки твоя братія в найкращому випадку просто розважається та їбе інших, а в більшості випадків знущаються над нею та над дітьми. В коєм то вєкє сталося навпаки 🤡 Але вона і приблизно не проводилася так, як ви поводитесь з жінками. Вона тебе била, обмежувала твою свободу, знущалась над тобою поки ти вагітний був???? Наче здоров'я своє вона віддала за народжену дитину, ні? Ти рідний батько віддавав свою дитину чужій жінці, виправдовуючи себе хз чим. Так само як і вона, але винна вона. Знаючи, що твою рідну дитину не годують, ти її викидав знов і знов. І ніхуя з тим не робив. Ти прийшов отримати купу жалощів від припизженого сєрдобольного бабья, яке жінку на твоєму місці просто б звинуватили. Йди та виховуй, становись нормальним батьком. А головне спробуй стати прикладом нормального чоловіка, а не того, за кого вийшла її мати, яку тут з гівном змішали завдяки тобі, щоб хоча б дитина твоя була щаслива, бо це база, на якій будуватимуться всі її взаємини. Жінку ти шукаєш? А нашо жінці чужі діти?? Ти ставився до своєї дружини як до функції, і зараз продовжуєш функцію шукати. Мені дуже шкода твою дитину, що в неї такий батько, але як вже є. Сподіваюся, жінок від тебе вбереже, бо ти як не вважав їх людьми, так і не вважаєш.
а що не так з першою історією?
батько молодець, що залишив дитину, а не покинув її так само- як зробила її мати, він міг спокійно повести дитину в дитячий дім 🤷🏽
що саме ви хочете почути від іншої сторони? те- що «привіт, я мати 9-річної доньки, та я її покинула, то зраджувала її батьку, або ж то поїхала в іншу країну та вийшла заміж за якогось турка» цьому має бути виправдання?
знову ж таки, він має право не вдаватися в особисті подробиці, бо це його сута позиція, але він багато чого і вписав. це просто немає до чого причепитись)