วีดีโอ

В першій історії не можна мені здається заважати спілкуванню (якщо звісно воно буде), бо боюсь потім як дитина виросте буде звинувачувати саме батька що не дав їй спілкуватися з мамою

Друга історія. Не поганець. Аборт, розлучення

Історія 2. 100% справа рук свекрухи!!!

дуже мило відео! Котик милий, як і Ваша собачка. І дужееее дякую за відсутність "сюсю" з тваринками і оці піскляві інтеракції) дуже не люблю таке у інших блогерів, а у вас прямо ідеально, і котик в кадрі, і від реддіту не відволікає!!!!!!

Кіт дратував і відволікав Дякую за історії

я плакав бо ваш котик нагадав мені нашого котика який залишився вдома через наш переїз з червоної зони, мої батьки поїхали його забирати, я так сумую🙁

В першій історії дуже важливо звернутись до психологині, а не до психолога. Дівчинці потрібна значима жіноча фігура і м'яке пояснення від жінки без засудження матері (поки що єдино важливої жіночої постаті), а з поясненням що не кожен вміє проявляти любов і нести відповідальність, не кожен є внутрішньо дорослим. Щоб не зламати її як майбутню жінку.

Дуже шкода дитину з першої історії, краще за таку маму взагалі ії не мати і щоб батько виявився достатньо адекватним щоб змогти пояснити усе дитині правильно без ярликів, а краще піти на консультацію з дитячим психологом який грамотно усе зробить. Трохи схоже на мою дитячу історію але там навпаки батько був тією людиною яка зʼявлялася раз на 5 років і дарувала шоколад який мені не можна або ще якусь хрінь за 10 грн. Мама мене від нього майже ніяк не ізолювала, казала «який би він не був це твій батько, я не можу тобі навʼязати свою думку про нього», але я майже завжди знала що він до мене відноситься як до людини на яку треба витрачати але якось не хочеться. Тепер коли я давно повнолітня я обірвала будь який з ним звʼязок і не хочу про нього чути ані слова. Тому краще за такого батька краще його не мати взагалі

Дякую вашому котику, він облегчив сприйняття тяжких історій. Мрр, мрр, мрр, мрр...

Перша історія просто розбиває мені серце. Тут краще звернутися до спеціаліста, щоб не нашкодити😢

мурчання кота на фоні це щось неймовірне🥺🥺🥺

2 історія явно показує,що люди не спілкувалися про уявлення про батьківство та материнство... Відсутність комунікації ніколи ні до чого хорошого не призводила

Стосовно першої історії вважаю, що дитина сама зробить правильні висновки. Якщо вона сказала що може мама і не така погана, значить у неї погане враження про маму. А це не дуже ок. Мені здається важливо що саме батько каже дитині про маму. Можна пояснювати що мама тебе не любить і ти їй не треба,а можна сказати що мама тебе дуже любить,але життєві обставини склалися так. З того що пише автор зрозуміло що він дуже ображений на маму Катрусі, а ось це якраз не на користь. А просити залишитися для блага Катрусі.... Ми знаємо ситуацію з одного боку, давайте завжди зважати на це.

Не ну по другій історії дуже дивна поведінка чоловіка. Я під час вагітності неодноразово посеред ночі бігав в магазин то за сирою картоплею, то за полуницею з майонезом. Взагалі вагітність це час коли можна максимально показати свою заботу до дружини. Короче їй треба кидати того тіпа, він так і про дитину буде піклуватись

Батько з першої історії на зв'язку! По перше - Соня, дякую за те що прочитала мою історію, дякую за твою думку! З нетерпінням чекаю кожен твій випуск) По друге - дяк усім за коментарі з приводу моєї історії, як і позитивні так і негативні) По третє - кілька уточнень Катруся дуже розумна на свій вік, вона дуже емоційна, побляє ніжність при цьому з таким же впертим характером як її мати. Років з 5 вона почала розмовляти про маму, по те де вона, та робити висновки,, з 6 вона чіко висловлювала думку що мама її кинула, хоча я ніколи йї таке не казав. Я завжди кажу що вона сама має для себе відповісти хто для неї мама. Є складність що всі теплі спогади про маму в неї сплутані, мама для неї це образ, не людина, це образ зібраний з мами Вікі, тітки в якої вона жила, та моєї мами, адже перший час вона мені допомагала з нею. Хочу зазначити що ми відвідуємо психолога, працюємо над цим, але я розумію що скоро в неї підліткові вік і буде складно...) P.S. Я не кажу що я супер батько або чоловік, але я не розумію як можна кинути дитину заради жіття з грошима, як можна бути в Україні і не побачити доньку...

Дико чути такі історії сьогодні 🙉🙈

З першого випадку- якби мама не любила доньку, то не приїжджала б до неї, а цей чоловік- маніпулятор своїх амбіцій,і жінка добре зробила, що не терпіла його ''умов'', а шукає щасливого життя, а не ''деструктивна поведінка''. По другому- зарано ця пара заводить дитину, треба було пожити разом, щоб подивитись, хто на що здатен, або обговорити наперед свої відносини. По третьому- зарано казати дитині правду, дитина має любов і опіку від рідного, з одного лона вийшли і не важливо, яким словом це назвати- брат, чи тато!

Що за 2 здорові кукушки по 40 років з другої історії? Жах, а не батьки. Ким треба бути, щоб додуматись спихнути свою дитину на СВОЮ ж іншу дитину?

Як класно,що жінка з передостанньої історіі пішла,без всякого лайна типу"треба терпіти заради дитини" й тому подібного.Добре,що в неі адекватна сім'я,вона матиме підтримку,вивчиться,знайде роботу,і все у них буде чудово

В мене батьки були не дуже, як мама в дівчинки, в пубертаті інтерес до них зник, думаю, Андрію просто варто почекати, поки дівчинка сама зрозуміє

2 історія - Ваш чоловік вам прямо сказав що йому чхати на Вас і Вашу дитину, Ви впевнені що він вважає Вас дружиною, а не служницею? Ви варті кращого!

Тато зробив помилку, шо дозволив виховувати такій мамі дитину після розставання «бо працював». Привʼязаність до дорослого виникає в найменшому віці. І чоловіки це надто часто ігнорують.

18:15-ЯКИЙ МИЛЮЩИЙ КИСІК

Яка гарнесенька кіцюня 😍😍😍 ці обнімашки ой ну я не можу як це мило

Коли ви читали історію про те, що автор став опікуном свого брата та те, чим це скінчилось, я ледь не заплакала. Дякую вам за ваші старання!❤

А в історії про заборону спілкування з мамою якось усе мутно. Дуже однобоко. Не буває такого, що усе було майже ідеально і тут неочікувано... Автор надто хорошим себе описав. Так не буває

Обов'язково треба казаьюти усиновлений дітям, що вони усиновлені. Для їх здоров'я. Бо, як мінімум, коли у старшому віці вони самостійно підуть до лікаря з якимись скаргами, анамнез хвороб сім'ї буде не вірним і таким чином можна провтикати якусь спадкову хворобу і лікувати щось інше. В історії вони усі родичі, тому це не настільки кардинально, а ось в іншому випадку-це дуже важливо!

друга історія, гьорл, РАН !!!😳 ПРОСТО ТІКАТИ ВІД НЬОГО ЯКНАЙДАЛІ

Від перших двох історій хочеться ригати. Бо чоловіки там майже ідентичні. В першій історії було б дуже цікаво послухати іншу сторону, і ми дізнаємося багато цікавого. Хоча і з недолугої розповіді автора зрозуміло, що то за людина. Дуже намагався виправдатися. У третій історії, звісно він зобов'язаний розповісти. Що за маячня. Давно було пора. Яка різниця, знає вся родина чи ні. Якого біса взагалі виникає думка не говорити людині правду про її народження? Що за лайно?

Соня будь ласка 2 історію збережи, може колись ще буде оновлення 🥹

Щодо першої історії Авторе привіт якщо читаєш) Ти не негідник і 100% маєш право на таку думку та бажання! Згодна з Сонею, що можливо було б добре проконсультуватися з психологом, як вірно пояснювати та говорити про матір з дитиною. А також думаю, що якщо ви не будете давати змоги спілкуватись, коли «мати» проявить бажання - це можливо в майбутньому обернеться проти вас Може бути по різному, дівчинка може вирішити що якби не ви то мама була б поруч Або в років 16 мати намалюється і такі брехні розповість дівчинці Або ж мати згадає про свою доньку і скористається тим що ви не давали змоги спілкуватись, роздує в соц мережа гарну історію про бідну матір і лихого батька Всі ці сценарії фу фу фу, і нехай на майбутнє залишаться просто хворою фантазією рандомного коментатора( це я про себе)) Ви в складній ситуації, тому раджу перш ніж прийняти будь з яких рішень, ретельно продумати на декілька кроків/років вперед. Образ який в мене сформувався після історії : підступна та меркантильна жінка… Будьте обачні, щасливі та в безпеці 🙌 Всього вам найкращого ❤

Щодо першої історії: Я сам являюсь сином в сім'ї де чоловік залишив дитину і жінку - а потім з'явився коли я поступив в коледж а брат в 5 клас. Деякий час моя мати не хотіла щоб я та брат бачились з ним Але з часом вже була не проти Там довга історія Але за це переживати не варто У віці 14 років дитина розуміє все Тому не можете боятись Дівчинка розумітиме що матір поступила не правильно

Дякую за відео!

щодо другої історії - я б зробила аборт і розлучилась, його мати та сестри ніколи не будуть навіть намагатись її зрозуміти, а він буде бігати до мами за будь якої нагоди

Кіт топ❤❤❤❤

Щодо першої історіі - це так катастрофічно для дитини відсутність материнської любові, навіть якщо зʼявиться інша жінка, а тим більше коли вона зʼявиться, це може не закрити цю необхідність. найнайгірших мам люблять всупереч всьому( тому погоджусь із авторкою щодо дитячого психолога

Щодо першої історії, дитину треба повністтю відрізати від біологічної матері, оскільки кожна зустріч з "матерью" постійно ретравматизуватиме її, для дитини буде краще знати що її покинула одна з батьківських фігур, але мати стабільну і люблячу другу батьківську фігуру, не залежно від її статі, тож допоки їїх батько її любитиме, краще не приводити в її життя "матір". Ще краще якщо батько проконсультувався з професійним дитячим психологом щодо пояснень всього дитині, оскільки я не спеціалістка, хоча чисто зі своїх відчутів вважаю, що кожен раз відчувати як тебе кидають набагото гірше ніж взагалі не бачити людину

Перша історія - негідник. Що взагалі за фігня? Це бажання контролю, а не кохання.

Що таке "майже зрада" в першій історії? По-моєму, тут не може бути невизначеностей: людина або зрадила, або ні. І якщо вона хотіла це зробити, але якісь обставини завадили цьому, то це не змінює суті. Типу ок, не було якогось інтиму з іншим партнером, але ж очевидно, що і автора вона більше не любить. Бо якби любила - то навіть не думала б про подібне. Одним словом, крінж якийсь. Можна спихнути все, звісно, на алкоголь. І хоч я не великий експерт в цьому, бо сам не вживаю, але хіба така поведінка не означає, що людина й так має схильності до подібного, а алкоголь лише робить це більш вираженим?🤔

якщо у першій історії поміняти алко на наркотики, то всі перестануть вважати її хлопця негідником...хоча алко в дечому навіть гірше

Хто не поставив лайк той лох, хто не написав коментар той взагалі капець яка погана людина

так не подобається, що мало коментарів, ваша думка це чудово, але її забагато((( а ще, що оновлення одразу, а не після деяких коментарів…

всі алкоголіки починали з однієї банки пива. Навіть я, не пив все своє життя, але коли почав працювати на важкій роботі - почав пити одну банку пива після зміни. Я розумію що це"професіональний" алкоголізм (від слова професія) . Краще взагалі не починати пити, навіть 1 келих пива, бо з цього все і починається. Алкоголь це наркотик

Відео захоплює цікавим змістом і дає можливість відчути нові емоції.

НЕ МОЖНА йти одружуватись з людиною, з якою не жив разом хоча б рік Ніколи

10:44--хай відправить з нею ще когось тоді, того ж чоловіка, якому вони обоє довіряють, або хай ще кілька дівчат з ними поїдуть, щоб була подорож групою

Знаю подібну ситуацію, це сталось в сім'ї тітки мого чоловіка. В яких ми винаймали поверх . Я відразу не сподобалась цій тітці. І дізналась що вони наговарювали на мене моєму майбутньому чоловіку хоча я вже була вагідна. Потім їх син привів свою майбутню дружину, і я пам'ятаю наскільки вона сподобалась цій тітці. Вона прямо називала її своєю душею. Через роки ця своя душа зробила все те з її сином що вона наговарювпла на мене. Зрадила. Витчгувала гроші на ремонт квартири її батьків потім відсудила величезні аліменти.

О ні, я впізнаю в цьому мужику свого чоловіка, тільки він корчить з себе хорошу людину не перед сусідкою, а перед всіма . Хоча вдома він нічого не зробить для мене, і зазвичай нехтує моїми почутями. Ось до прикладу останній випадок. Десь за тиждень до мого дня народження він підійшов і запропонував не дарувати один одному подарунки через складний фінансовий стан, проте як я недавно дізналась моїм батькам і сестрі(іх дн вже після мого) він дарував чималі суми грошей хоча фінансовийстан у нас так і не змінився. До того ж я не спілкуюсь зі своїми батьками через моральні травми що вони завдали мені і в дитинстві і вже в дорослому віці. Я намагаюсь від них сипаруватись а він все ніяк не може від них відлипнути. Постійно їздить на свята хоча знає що завдає мені цим болю. Різдо і паску я святкую сама бо мій чоловік з дітьми їде до моїх батьків. Зі своїми батьками він не спілкується зі схожих причин. А до моїх вчепився як реп'ях. Коли після одруження я хотіла переїхати від своїх батьків бо не могла там більше знаходитись він настільки образився на мене що кинув мене з дитиною і повернувся аж за тиждень коли я все все сама перевезла. Я тупо не розумію таких вчинків.

Щодо третьої історії, як на. мене це смішно) я розумію, що людям хочеться свята, весілля, уваги.. але це вже занадто як на мене, то що тепер у 2024 році не можна нікому одружуватись, вагітніти чи не дай Боже помирати? Бо панянка хоче щоб цей рік був її 🤣

3 історія... Здається пропозиція буде на самому весіллі сестри