У Вас чудова українська, я з Вами від початку і ніразу не підозрювала, що Ви були російськомовною. Як на мене, це глибока рефлексія і сміливе рішення повернутися до рідного сімейного імені. Це було дуже щиро, дякую Вам
Я народилась в Донецьку. І прожила там до 2014 року. Батьки мене назвали Оксаною і всі 33 роки я саме Оксана. Для мене було важливо, щоб мене завжди називали саме Оксаною, а не Ксенія чи Ксюша. В мені весь час боролась моя ідентичність, що я саме українка, а росія взагалі до мене ніяким боком. Дякую вам Олено, що говорите про це в голос!
Минулої зими одна з речей, що я назавжди вирішила, що буду писати своє ім'я російською як "Ирына" (ще до вторгнення, надихнулась однією книгою) А так дуже цікаво, що в мене ніколи не було асоціацій з мовою села тощо. Для мене українська завжди була якоюсь кращою, більш інтелігентною, мовою телебачення, радіо і літератури 😊 Можливо якраз тому, що середовище було повністю російськомовне і українською тільки радіо і говорило...
Прикольно) Мене і то Иванна муляє, і навіть я собі думала що коли є якісь данські чи польські спецсимволи то їх на англійську ніхто не транслітерує бо то все латиниця. Тому оскільки то усе кирилиця, я б писала своє ім'я через І навіть якби колись приспічило написати його російською
Олено, віртуальний тач ✋Я теж з Кропивницького, і теж переїхала в Київ на навчання в Університеті Культури на бюджеті) АЛЕ у мене дещо інша ситуація. В мене батьки завжди говорили російською, і це була моя мова спілкування левову частку життя, але я знала, любила й тяжіла до української. Проблема була лише в тому, що я не думала українською і відповідно мені було некомфортно спілкуватись нею, бо після еннної кількості років вона стала для мене ніби неприродною( Повномасштабне вторгнення повернуло мені мене)
Неймовірно. Цікаво, скільки відсотків людей здатні на таку осмислену самокритичність і рішучість. 1% - 3%? Респект. З "Олена" дійсно звучить так хвилясто, як Олена показала)
Я так прекрасно розумію😭😭 я теж в дитинстві, школі задавалася такими питаннями, а з 15 зросійщилась, не було сил виділятися, соромно було говорити українською😭😭 так прикро
Дякую за таку відвертість, відгукується кожне слово. Дорога Олено, пропоную Вам підняти таку важку і болючу тему, як пологи та материнство під час війни. Моїй доньці зараз 4 місяці, і хоч ми живемо у відносно спокійному регіоні, все одно буває дуже страшно. Пам'ятаю, як морально було важно в пологовому будинку спускатись із новонародженою дитинкою у сховище. Або гуляєш собі з дитинкою, і тут тривога, і теоретично треба піти в найближче укриття, але хто живе в Україні уявляє собі як виглядають укриття, і як туди спуститись з візочком 😢
Олена - звучить гарно, я б навіть сказала з більшою гідністю і шармом. Особливо важливо коли це поєднується з внутрішнім почуттям і з відчуттям приналежності до свого етносу. Це мені нагадала момент, коли я приїхала з расєйскаізічного Харкова перший раз до Львова і мене вразила і приголомшила українська мова, якою тут всі говорили, той неймовірний акцент і якась легкість, автеничність. Я тоді відчула захват і заздрість до цих людей, які не мусили прикидатися, що вони є кимось іншим або не жили в вакуумі поміж щелепоносних упоротих "хиркивчин". Скільки я наслухалась від цих ..., і в школі, і в інституті (від студентів і від викладачів) коли говорила українською! У мене теж перехід був нелегкий, але зараз у Києві, куди переїхала років 7 тому я почуваюся як удома коли чую навколо більше української, я почуваюся своєю, українкою. Я не знаю чи змогли б ми це відчути якби не війна? На жаль, для багатьох свме це був найголовнійший поштовх. Я почала перехід ще у 2014, для мене шоком і приниженням був Крим, я також була на Майдані і вже тоді відчула, що я саме українка а не "хтознащо малороське". Бажаю всім здійснити цей стрибок щоб ми нарешті могли розбудовувати нашу справжню українську Україну
Дуже резонує ваша точка зору. Нажаль, в моєму оточенні люди не переосмислюють себе, своє життя. Не усвідомлюють масштаб проблеми, глибину зросійщеності при тому, що фронт дуже близько (Запоріжжя) Про ім'я... Недавно мене в інтернеті хейтили за Альону. Я так записана в паспорті, я все життя Альона. Так от я не маю тепер на це ім'я право, виявляється)
Ви молодчинка, як народила ( в квітні) підписалась на вас, завжди з нетерпінням чекаю ваших відео❤. Вони показують світло ))), що воно є, а не тільки проїхавши кукуха 😅 Вчора подивилася ваше відео з Настею, поки малюк спав, сьогодні от ви нове випустили ❤❤❤ А про ім'я це ваше свідоме рішення. Мене звати Дар'я, от Даша мені завжди різало слух, вдома мене Даринка називали, а коли ми в перший раз приїхали з чоловіком у Польшу в 2020 році , я відразу і дотепер Дар'я, і ще з це красиве "пані" І це взагалі кайф🤩 Успіхів вам і натхнення Олено💖💗🌺🌺
Після повномасштабного вторгнення, я якось зловила себе на думці, що якби було б класно забути російску мову. Це бажання було таке щире і жадане, в одночасно змушує відчувати відчай. Я ніколи не розмовляла російською, але господи, якісь рандомні фрази, діалоги досі виникають в моїх думках на російській. І як я це ненавиджу😱😵💫 Моя доня ще не говорить. З чоловіком твердо вирішили, що зробим усе від себе можливе, щоб вона не розуміла російську, щоб це було чужа ворожа іноземна мова. Ми почали з себе і зараз активно поліруємо своє мовлення і викорінюємо, як можемо суржик і зросійщені слова ( а їх як виявилось жах як у нас багато🫣). Є відео, де Євгенія Кузнєцова (письменниця), показує, як її син не розуміє російських слів, це так мене здивувало і надихнуло, що таке цілком можливо. Мрію, щоб наші нащадки спілкуючись з русньою (на жаль, будуть же спілкуватись), користувались перекладачем🙌🏻
Згодна з вами на 💯. Я так само хотіла, щоб моя дитина, народжена в 2015 була повністю україномовна, але не доклала всіх зусиль, не перейшла сама повністю з іншими людьми на українську (тільки з дитиною і чоловіком), і також зробила велику помилку щодо мультиків російською (хоча відверто варто сказати, що тоді україномовного контенту для малят було вкрай мало). Після повномасштабного вторгнення навіть таке питання не виникло, автоматично і повністю перейшла на українську зі всіма людьми, прибрала увесь російський контент дитини, АЛЕ є дуже велика проблема, якщо ви живете в російськомовному місті. Зараз 90% дітей у нас в передмісті Києва в школі і в ЖК на майданчику спілкуються російською і мене це просто вбиває. Батьки в чаті всі спілкуються українською, вдома і поза межами школи з дітьми - і далі російською і більш того не бачать в цьому проблеми. І найгірше для мене в цій ситуації те, що моя дитина так чи інакше все одно переходить на російську, бо на жаль її знає. І коли в школі, на футболі або плаванні я б сказала абсолютно всі (разом з тренерами) спілкуються російською, то у 8 років ти не хочеш вирізнятися або ж просто автоматично переходиш на російську. Вдома дитина спілкується українською, бо всі в сімʼї і великій сімʼї на щастя україномовні. І загалом абсолютно згоден, що не потрібно переходити в спілкуванні, але каже, що це виходить автоматично, бо всі ж навколо спілкуються російською 😢
@@Olya_ps Думаю ніколи не пізно змінюватись. Завжди варто почати з себе, а дитинка все ж підхопить вашу позицію і з віком, коли буде свідомішати, розставить для себе все на свої місця. Головне сіяти в ній ці зерна свідомості. Моє дитинство мені слугує за приклад. В моєму оточенні теж були російськомовні друзі, люди… Та в кого з нас їх не було і немає. Мій дідусь завше мені казав як правильно говориться слово українською, коли я вживала російські, чи зросійщені слова (і то було лагідно і не навʼязливо, просто ремаркою). Ми читали разом з ним книги українською, зокрема він захопливо мені читав Шевченка і пояснював на мій дитячий розум, про що той писав. Дідусь серед інших гордо, чітко і впевнено спілкувався українською, не переходив на рос., з російськомовними. Розповідав мені про про те, чому російська це не круто, про те, які страждання приносили українцям росіяни і наскільки далеко це тягнеться у минуле… Це я зараз, вже доросла, згадуючи його, розумію, який він був у цьому прекрасний і величний. Не було б в моєму житті такого дорослого,напевно б я тоді переходила на російську в соціумі, як і більшість, соромилася б спілкуватись з батьками українською, перед друзями, що не раз спостерігала в дитинстві, і т.п. Тобто мені показували і прикладом і словом, що українська то наше рідне, гарне, наша цінність, та ідентичність - що то важливо. Зрозуміло, що є віковий період, коли найбільше хочеться бути приналежним до більшості дітей, і це нормально. Але все ж дитина зростає, стає усвідомленішею. Ми, як дорослі можемо слугувати дітям маяками серед безликої несвідомої маси зокрема удобноговорящих, зі світлом україномовної усвідомленості і громадянської позиції загалом.
@@Olya_ps до чого я дідуся свого згадала загалом)) Тоді дитиною, я нічого з того не розуміла. Ну розказує дід всякі штуки історичні, книжечки зі мною читає, не поважає російську і рускіх недолюблює, ну що мені малій🤷♀️ цікаво з дідуньом, тай добре) Лиш будучи дорослою я стала згадувати і розуміти, про що він мені розповідав, який меседж ніс)) Не знаю, чи ставив він собі за ціль, чи ні, а своє діло те все зробило і зараз я з вдячністю і гордістю згадую те все. Тому якщо у вас є бажання, то впевнена ви зможете виростити Людину у вашій сімʼї, не зважаючи на оточення🫶
Вау, це відео прекрасне у всьому ! П.с. Знаходжуся в Молдові в дуже ватному місті і тут 95% вважають помилкою моє ім’я ,(чому Svitlana , а не Svetlana ) Дякую за те, що імена не перекладаються 😂
Колись мені теж не подобалось моє ім’я Катерина. Воно здавалося якимсь грубим і сільським, а от єкатєріна інша ж справа😢 після 14 року я поступово відходила від русифікації і в якийсь момент прийшло прийняття себе зі своїм іменем. І це прекрасно. Вітаю і вас з цим. Оленка - чудове імʼя❤
чудово розумію, про що Ви. Але я все життя була зросійщеною. Росла в сім'ї радянського військового. Всі рідні - кияни, але я народилася в Самарі і до 6 років жила на Сахаліні🤦♀️ бо батько там служив. В мене тепер в паспорті дратує місце народження: Російська Федерація... Але я перейшла на мову ще в 2014 і всі ці 9 років щаслива та гармонійна з укр самоідентичністю. Троє моїх дітей говорять українською - і це велика радість і перемога, що я встигла перейти на мову до материнства💛💙
Як я вас розумію, я такого ж віку і кожного літа була у родичів, розмовляли на українській, після чого приїзджала в школу в місто, де на мою мову було питання "а шо єто с тобой?"😟😟😰 хоча школа в нас була українська!! І я хотіла говорити так як звикла за літо і була якась любов до мови і України навіть на той час. Але ж мусила! робити як всі і то є жах😢😢 Зараз перейшла на українську, звикла і мені так то подобається😊😊❤ москальська то для мене чужа, як заговорю аж смішно😅
Вау.. Круто, що може бути така швидка рефлексія і реакція! Бо "Лена" в назві каналу виглядало так, наче є що покращити. А тепер - ідеально. Сама історія дуже відгукнулася, впізнаю себе. Бажаю розвитку каналу! Новий формат - топ
Я теж Олена. Все життя мене називали Лєна, маю повнюстю російськомовну сім'ю, тож Оленою була тільки в зошитах та документах. Зараз новим людям при знайомстві говорю, що моє ім'я Олена, але ті люди, яких я знала все своє життя, думаю, не скоро почнуть мене так називати, а може вже і не змінять звичку. OMG Olena звучить набагато природніше та милозвучніше ніж OMG Lena!
Моє імʼя Олена, мене часто називають Оленкою, я дуже це люблю) Але памʼятаю, як в таборі в дитинстві на морі мене називали Лєна - я дуже ображалася) Для мене завжди що все російське - то було небезпечне і бридке ) Тому все йде з дитинства, і я рада, що Ви змогли зараз повернутися до свого імені і пропрацювати цю травму навʼязаного російського контексту 🤍
Я вас дуже розумію і підтримую. Я теж була Маріной, навіть просила батькі так мене називати. Але повернулась до Марини, Маринки, і відчуваю себе перекрасно❤ Українська - прекрасна мова для всього)
Дякую ,Оленочко.Насправді теж трошки здивувалась чому ви "були"Лєною))Але я не писала ніколи таких запитань чи зневаг,бо поважаю право кожного називатись так як подобається.Але втішилася щиро за ваше рішення
Дуже дякую за вашу історію. Мені це відгукується. Мене звати Марія і я себе вже давно почала ідентифікувати саме так, але багато хто називає "Маша". Я намагаюся із цим якось боротися, але із альтернативою досі не визначилася.
Дуже вас підтримую. Я також сильно змінилась після повномасштабного вторгнення і це не було легко. Усвідомлення того, хто ти є і як багато років нехтувала цим далося важко. Але зараз я радію усім змінам
Підтримую на 100% Я росла в українській сім'ї, говорила чистою українською, мультфільми, фільми, шоу переважно були російською, тому волею не волею я знала російську + уроки в школі. Коли переїхала жити в Київ, помалу на роботі перейшла спілкуватися російською, переважно. Але коли я була клієнтом мені хотілось, щоб зі мною говорили українською, такого було дуже мало. Майже все життя займала позицію "аподітичної" тому багато речей просто не усвідомлювала. Відмовившись від російськомовного контенту і власне спілкувагня, я наче почала дихати на повні груди, мені дуже приємно і комфортно це. Аполітичність - це сценарій московитів. Ті хто не перейшов на українську - не розібралися в історії, в житті, в контексті війни. Жити як бурян і не відстрілювати що відбувається - це сценарій рфії. Я бажаю відсікти все спільне з нашим сусідом. Я маю свою ідентичність, своє коріння і хочу залишатися собою! Це можливо тільки в Україні. ❤️
Дякую вам за випуск! Ви надихаєте жити усвідомлено) Назвала свою дочку Олена і вірю, що коли вона підросте "Лєна" буде не модно. Хоч я з Львівської обл круто було бути Лєною чи Машою, а не Оленкою чи не дай Бог Марічкою. Успіхів вам😊
Дякую, Олено, за це відео. Тішуся і радію, що ви підняли цю тему. Тема з іменами дуже актуальна тепер, проте, на жаль, більшість українців не усвідомила того, про що ви кажете...
Дякую за вашу історію. Я от і не підозрювала, що свого чоловіка, я можу називати не Льошою, а, наприклад, Лесем, і взагалі у цього імені є багато мелодійних синонімів. Але нам нав'язали інфантильне Альоша😢. Ще так багато треба вивчити про наші імена...
Прослухала ваше відео і просто мороз по шкірі. Та сама історія. Тільки імʼя інакше. Народившись мене мама назвала ніжним імʼям Ганнуся. А коли тато пішов оформлювати документи, а це ще було в СССР, там «тьотя» скащала «что ето не модно», «лучше Анной или Анютой назовите». А тато і послухав. І так до 16 років я була у свідоцтві Анна. А коли давала робити паспорт - попросила поставити імʼя Ганна. І пані дуже здивувались. А я сказала, що це дуже мило. І хоч Ганнуся мені майже ніхто не говорить (бо кажуть, що то по-сільським), мені воно дуже подобається.
В моєму дитинстві всі мультики і телепередачі були російською. Російськомовна література тощо. Тому ми грались на майданчику російською, бо думали, що це офіційна мова кіношного світу (я це так називала). А гратися в героїв мультфільму для нас було як "зніматись в кіно". А в школі говорили українською.
Мені так відгукується ця історія, вона ніби про мене і я впевнена тисячі дітей пройшли через це. Я так само з україномовної сімʼї, але в школі всі розмовляли російською, і мені дуже хочеться забути цю мову назавжди😢
Ви таку тему підсвітили😢 я ніколи не любила і не люблю своє ім’я Марія. Мені все життя здається що гірше мене назвати просто не могли. Ну не люблю його, і варіації також. Марійка називали мою бабусю і асоціація така лишились що Марійка це бабця з золотими зубами. А от Маша мені хоч більш менш терпимий варіант. Ну не асоціаціюю я себе ніяк з Марією, Марічкою чи Марійкою 😢 це справді важко. Ви велика молодець 👍
Оленка прекрасне імʼя ❤️ моя мама при савєцькому саюзі рустфікувалась з Евдокіі в Валентину і перейшла на російську. Зараз же я навпаки з російської перейшла на українську
Хотілось би багато чого додати, поділитись з особистого досвіду, що в певних ідеях і думках теж переплітається з Вашим досвідом, але просто привітаю Вас з поверненням до себе, додам лише що цей шлях ще і справді буде тривати довго і виринатимуть одна за однією нові думки та по роздуми, як камінці з хвиль у штормі моря. Головне це критичне мислення А ще передам всім Даріям привіт 🙋♀️, наше перське імʼя від шаха «Дарій»,прекрасне без видозмін; і може замисліться, а чи даша прийшла не з-за уралу ? Але якщо хочеться скоротити імʼя то є купа інших варіантів, де хоча б зберігається корінь імені, напр. Дара..Дару
OMG Olena звучить чудесно! Мое ім'я Олександра і я завжди виправляю людей, що я саме Олександра а не А , хоча звісно ім'я походить з грецької і може та а не така вже й страшна, але я саме Олександра і для мене це дуже важливо. Що робити зі скороченнями поки не знаю, бо Саша мені взагалі не подобається
Ого, я в шоці загалом на скільки все складно з українською було у вашому дитинстві. Я народилась у Львові і в моїй бульбашці такого ніколи не було, всі розмовляли українською і російська була тільки по телевізору. Коли приїжджала в Крим або Київ в дитинстві, то чула щось в стилі: нє понімаю, то це ми з батьками швидше дивились, як типу: якісь дивні. Мене все життя бісило, що мало українською книг, що важко взагалі записатись на якийсь курс українською, тому шукала локально здебільшого. Ну і з фільмами взагалі проблеми були, щоб знайти з українським перекладом. І тільки зараз в 2022-2023 нарешті з*явився якісний український контент по всій Україні, можна з легкість виключити з життя все москальське і від цього щиро радію. Надіюсь, що моя дитина взагалі ніколи не буде знати російської. І вам, як контент кріейтору, окреме спасибі за вклад!
Олено, ви молодець! Скільки українців були під цим «впливом». Таке враження що війна «дана» нам з верху щоб ми задумались хто ми і звідки, вернулись до своїх коренів і не перетворились на чергову Білорусь де напевно тільки 5% відсотків розмовляє білоруською.
Я натрапила на Ваш канал зовсім недавно, тому, ще знайомлюсь із контентом, який Ви створюєте. Подивившись декілька відео, я не помітила "скрученого язика" чи нечіткої вимови (більше того, я не побачила в ній і натяку на зросійщення, а ім'я Лєна мене ніяк не турбувало, бо я знаю декілька людей які в паспорті записані не як Олена, а як Лєна), і мені здається, що Ваша українська точно є хорошим прикладом для людей, які, як і Ви свого часу, повертаються до домашнього, українського. Мене дуже тішить, що стереотип "українська мова == мова села і доярок" піднімається в обговореннях блогерів, відомих медійних особистостей і ними ж спростовується. А Ваша свідома внутрішня зміна імені, якщо це можна так назвати, це надзвичайно великий крок, і я вдячна, що Ви поділилися своїми думками щодо цього. Дякую, якщо дочитали аж сюди :)
У мене було дві однокласниці, в шкільному журналі вони були Оленами, але в житті одна хотіла, щоб її називали Лєна, а інша - Альона 😢 А ще цікаво, що я всього на 2 роки старша від вас і вчилась в медичному університеті. У нас були студенти, які говорили російською, і ті, що говорили українською. І якось ми нормально співіснували, принаймні я себе селюком ніколи не почувала 🤷 Ну а в школі взагалі 90% говорили українською, школа в Святошинському районі Києва якщо що 😊
Я народилась і навчалась у Львові. У моєму класі було три дівчини з Вашим ім'ям, проте одна була Олена, друга Альона, а третя Лєна. Дві останні вдома з батьками розмовляли російською, бо колись їхні родичі-військові переїхали з інших міст до Львова, але дітей при народженні вже називали російськими іменами. Це діти середини 90-х, під час навчання у 2003-2005 році усі однокласники розмовляли між собою українською, тому мовного питання не виникало, як і якихось стереотипів про мову села. Єдине, що видавало тих дітей - їхні імена.
Моє ім'я Олена. Я не люблю своє ім'я. Не любила. Хотіла змінити. Але ще більше я ненавиділа форму імені Лєна(в дитинстві батьки казали Лєнка і мені було норм). А Альона на мене діє досі як червона тряпка на бика. Але я якось дійшла до того, що саме Олена, прекрасне, моє ім'я. Тепер скрізь я Олена. Все ще не до кінця звично. Доволі офіційно звучить мені. Але подобається.
Так, вже запланова три зйомки: про завершення ГВ, подкаст з моїм чоловіком про перший рік батьківства і інтервʼю з мамою дитини з особливостями. Мам-тема залишається і в моєму житті, а відповідно і в блозі, просто вже не на 100% 🙌
Дуже схожа ситуація, тільки у мене сімʼя не україномовна, а краще, суржикомовна)) Я з Черкащини і російську навіть не знала до 1 курсу універу в Києві. А потім щоб не бути "селюком" почала спілкуватись рос. мовою. Хоча вдома навіть з чоловіком ми завжди говорили українською. А от рос. мова ніби мова роботи, офісу, універу і тд. Зараз так соромно за себе. Але краще пізно ніж ніколи. Повернулась до рідної мови і відчула тотальне полегшення.
Захотілось розказати свою історію , можливо люди зрозуміють .Я з Краматорська (дон.область ) і я вчилась в російській школі , і не чула укр мову ніде окрім уроків укр,мови . Так ось лише в 14 році коли треба було виїзжати до Києва я почула тут що таке суржик , і це дуже різало слух , але все ж таки Київ тоді дав мені україномовних друзів і я зрозуміла що ми розуміємо один одного , співаємо пісні українською , тому вважаю що не треба давити на людей з російськомовної сімʼї на мову , людина сама повинна до цього прийти ❤
Згодна з вами. Як на мене, то потрібно проводити просвітницьку роботу. Більше української в просторі і тоді потихеньку людей, що говорять українською більшатиме. Не треба забувати про 300 років тотальної русифікації. Неможливо це побороти за декілька років. Примус не дасть нічого хорошо. Лише зворотній ефект
Лєна і Олена хоча б схожі, а от Маша (все життя мене так називали) і Марія - начебто дві різні назви, різні людини. Раніше Марією я була тільки на офіційних заходах, а після початку війни теж докумекала, що щось не то (тому Вас дуже розумію). Допомогли мої студенти, з якими "на ти", називають тільки Марією, тільки так і не інакше. Але Маша в мені так і не вирішила до кінця, як бути😂, питання часу, я думаю.
Насправді в більшості міст України про які зараз кажуть «всігда билі рускагаварящімі» не були такими ще за часів наших бабусів/дідусів. Все різко почало змінюватись на наших батьках та нас. Звісно, історія пригнічення української мови тягнеться з 1700-х, але в побуті люди продовжували говорити українською (або принаймні суржиком). І я теж комплексувала, що мама розмовляла час від часу українською 😢😢 Дуже відгукується те, про що ви говорите
Олена вітаю ❤️🔥 в підлітковому віці я теж представлялася як Маша ( бо так було " модно" , хоча я з Львівщини ) та потім попустило, слава Богу. І я представлялася як Марія, а люди вже самі обирали варіанти звернення ( в Марії їх багато 😅) і звичайно серед величезного списку була і Маша. Ніби все ок. Мені всі варіації мого імені подобалися до 24 лютого. Зараз я принципово не Маша!!! Якщо людина так до мене звертається, прошу звертатися по іншому типу Марія, Маруся, Марічка і т.д. І пояснюю чому все ж не Маша. Що для мене це російське ім'я. І мені це пряме дуже " ріже вухо". + я не хочу нічого спільного з росією , навіть імені!!!! Деяким людям повторюю 2-3 рази. І хоч спочатку вони дивуються, "типу це ж немає великого значення/ дрібниця" . Та все ж я гну свою лінію,що мені це важливо. Тоді люди це починають приймати. Бо в них немає іншого варіанту 😅
Вітаю з ребрендингом 🎉 Пам'ятаю, коли шоколадки "Альонка" перейменували в "Оленку", то моя тітка дарувала мені їх та читала як "Оленька" 😅 Якщо шо я Оля) І мене то так обурювало, що вона ніби то плутала моє ім'я. Я його в дитинстві і так не сприймала, а тут ще й це.. І лише згодом я полюбила та прийняла своє ім'я.. і я розумію наскільки це важливо ідентифікувати, позиціонвати та сприймати себе. Особливо зараз 💙💛
І доречі, я з Краматорська. І в нас навпаки якось було, що садочок, коледж та інститут були україномовні, а ось між собою розмовляли російською. Хоча я в дитинстві не дуже помічала цей перехід, бо у родині бабуся, дідусь і тато розмовляли українською, а ми з мамою російською, тому я легко переходила та сприймала українську. Потім робота в бюджеті, на держслужбі - і знову українська нікуди не дівалася.. завжди на слуху. Тому я вдячна своєму середовищу й оточенню, що мова завжди була поруч.
Почала дивитися випуск, бачу кота на задньому плані в кухні 😅 З приводу мови, в мене навпаки. Я народилася і виросла в російськомовній родині, і коли я була маленька, то пам’ятаю як консьєржка в нашому під’їзді зробила мені комплімент з приводу моєї «чистоі» російської мови. Тоді це був привід для гордості, зараз за це соромно.
В принципі маю ту ж проблему. Думаю, мало хто з друзів чи колег став би мене називати Світлана, та я й і сама не хотіла б, бо якось занадто офіційно. А от оце Свєта, тут така ж історія як і з Лєною. Коли колеги мені пишуть, то зазвичай це взагалі «Света», а не Свєта. У мене просто не існує красивої скороченої української форми імені.
Як я вас розумію! Мене з дитинства коробило від СвЄти. А Світлана дуже подобається, але як поясниш моїм рідним, які застрягли в совку? А Лана... Я розумію, що це дійсно варіант мого імені, але на слух здається зовсім іншим іменем.
Мене звати Марина, але якже мене бісила ця літера «и». Мені було приємніше чути коли мене називають на російську манеру Маріна. Я всім представлялася як Маріна, але від початку великої війни я тільки Марина. Не скажу, що я звикла до цієї форми, але для мене стало важливо навіть на такому банальному рівні мати своє ім’я і не мімікрувати під малороску. Й***на русифікація
У Вас чудова українська, я з Вами від початку і ніразу не підозрювала, що Ви були російськомовною.
Як на мене, це глибока рефлексія і сміливе рішення повернутися до рідного сімейного імені. Це було дуже щиро, дякую Вам
Ви дуже шикарно пояснили те, що відчувають мільйони українців і українок
Дякую за вашу роботу і вашу свідому позицію! Дуже тішить, що все більше людей переосмислюють свою ідентичність повертаються до українського!🥹🙏
Я народилась в Донецьку. І прожила там до 2014 року. Батьки мене назвали Оксаною і всі 33 роки я саме Оксана. Для мене було важливо, щоб мене завжди називали саме Оксаною, а не Ксенія чи Ксюша. В мені весь час боролась моя ідентичність, що я саме українка, а росія взагалі до мене ніяким боком. Дякую вам Олено, що говорите про це в голос!
Дякую за відкровення.
Я так щаслива, що люди починають усвідомлювати своє коріння, націю, мову❤❤❤❤
Може одкровення?
Відвертість теж підходить)
Колись я пообіцяла собі завжди бути чесною з собою. З тих пір моє мислення змінилося. А публічна чесність із собою - це прямо вау, ви чудова.
з поверненням додому❤такі круті слова і думки🤗
коментарем підтримую вас і ребрендинг каналу😎👍🏻
Дякую за вашу відвертість і висвітленя внутрішньої боротьби.
Минулої зими одна з речей, що я назавжди вирішила, що буду писати своє ім'я російською як "Ирына" (ще до вторгнення, надихнулась однією книгою)
А так дуже цікаво, що в мене ніколи не було асоціацій з мовою села тощо. Для мене українська завжди була якоюсь кращою, більш інтелігентною, мовою телебачення, радіо і літератури 😊 Можливо якраз тому, що середовище було повністю російськомовне і українською тільки радіо і говорило...
Що за книга, якщо не секрет?)
Прикольно) Мене і то Иванна муляє, і навіть я собі думала що коли є якісь данські чи польські спецсимволи то їх на англійську ніхто не транслітерує бо то все латиниця. Тому оскільки то усе кирилиця, я б писала своє ім'я через І навіть якби колись приспічило написати його російською
Олено, віртуальний тач ✋Я теж з Кропивницького, і теж переїхала в Київ на навчання в Університеті Культури на бюджеті) АЛЕ у мене дещо інша ситуація. В мене батьки завжди говорили російською, і це була моя мова спілкування левову частку життя, але я знала, любила й тяжіла до української. Проблема була лише в тому, що я не думала українською і відповідно мені було некомфортно спілкуватись нею, бо після еннної кількості років вона стала для мене ніби неприродною( Повномасштабне вторгнення повернуло мені мене)
Неймовірно. Цікаво, скільки відсотків людей здатні на таку осмислену самокритичність і рішучість. 1% - 3%? Респект.
З "Олена" дійсно звучить так хвилясто, як Олена показала)
Я так прекрасно розумію😭😭 я теж в дитинстві, школі задавалася такими питаннями, а з 15 зросійщилась, не було сил виділятися, соромно було говорити українською😭😭 так прикро
Дякую, що ділишся цим, це дуже цінно для нас українців
Дуже гарно звучить нова назва)) успіхів))
Дякую за таку відвертість, відгукується кожне слово. Дорога Олено, пропоную Вам підняти таку важку і болючу тему, як пологи та материнство під час війни. Моїй доньці зараз 4 місяці, і хоч ми живемо у відносно спокійному регіоні, все одно буває дуже страшно. Пам'ятаю, як морально було важно в пологовому будинку спускатись із новонародженою дитинкою у сховище. Або гуляєш собі з дитинкою, і тут тривога, і теоретично треба піти в найближче укриття, але хто живе в Україні уявляє собі як виглядають укриття, і як туди спуститись з візочком 😢
Дякую Вам, що ви обрали саме такий шлях! ❤ Те про що ви говорите, дуже важливо
Олена - звучить гарно, я б навіть сказала з більшою гідністю і шармом. Особливо важливо коли це поєднується з внутрішнім почуттям і з відчуттям приналежності до свого етносу. Це мені нагадала момент, коли я приїхала з расєйскаізічного Харкова перший раз до Львова і мене вразила і приголомшила українська мова, якою тут всі говорили, той неймовірний акцент і якась легкість, автеничність. Я тоді відчула захват і заздрість до цих людей, які не мусили прикидатися, що вони є кимось іншим або не жили в вакуумі поміж щелепоносних упоротих "хиркивчин". Скільки я наслухалась від цих ..., і в школі, і в інституті (від студентів і від викладачів) коли говорила українською! У мене теж перехід був нелегкий, але зараз у Києві, куди переїхала років 7 тому я почуваюся як удома коли чую навколо більше української, я почуваюся своєю, українкою. Я не знаю чи змогли б ми це відчути якби не війна? На жаль, для багатьох свме це був найголовнійший поштовх. Я почала перехід ще у 2014, для мене шоком і приниженням був Крим, я також була на Майдані і вже тоді відчула, що я саме українка а не "хтознащо малороське". Бажаю всім здійснити цей стрибок щоб ми нарешті могли розбудовувати нашу справжню українську Україну
Кілька разів зривалися сльози від цього монологу. Торкає, дякую❤
💗💗💗 Дуже вас підтримую!! Усвідомлення того, хто ти є це дуже важливо і цінно
Олено, вітаю з поверненням додому і дякую, що поділились мурашками ❤️🥹
Підтримую Ваш вибір! Чудове рішення
Оленка дуже гарне ім'я❤ милозвучне. Дуже подобається ваш канал, я тут від першого відео. + для вас що ви так рефлексуєте.
Це дуже класно! Респект Вам! Наша Україна прекрасна!
Назва каналу чудова, імʼя у вас прекрасне і ви прекрасна ❤
Ааааа!!! ❤❤❤
У мене аж сльози....
Це чудове рішення з перейменування, дякую вам за думки, дякую, що розповіли історію вашої родини. Успіху вашому каналу.
Круто, що є люди, які про це так відверто говорять) Дякую 🙌
Як же я вас розумію
Дуже резонує ваша точка зору. Нажаль, в моєму оточенні люди не переосмислюють себе, своє життя. Не усвідомлюють масштаб проблеми, глибину зросійщеності при тому, що фронт дуже близько (Запоріжжя)
Про ім'я... Недавно мене в інтернеті хейтили за Альону. Я так записана в паспорті, я все життя Альона. Так от я не маю тепер на це ім'я право, виявляється)
Ви молодчинка, як народила ( в квітні) підписалась на вас, завжди з нетерпінням чекаю ваших відео❤. Вони показують світло ))), що воно є, а не тільки проїхавши кукуха 😅
Вчора подивилася ваше відео з Настею, поки малюк спав, сьогодні от ви нове випустили ❤❤❤
А про ім'я це ваше свідоме рішення. Мене звати Дар'я, от Даша мені завжди різало слух, вдома мене Даринка називали, а коли ми в перший раз приїхали з чоловіком у Польшу в 2020 році , я відразу і дотепер Дар'я, і ще з це красиве "пані" І це взагалі кайф🤩
Успіхів вам і натхнення Олено💖💗🌺🌺
Дякуууую 🤍🤍🤍
Після повномасштабного вторгнення, я якось зловила себе на думці, що якби було б класно забути російску мову. Це бажання було таке щире і жадане, в одночасно змушує відчувати відчай. Я ніколи не розмовляла російською, але господи, якісь рандомні фрази, діалоги досі виникають в моїх думках на російській. І як я це ненавиджу😱😵💫
Моя доня ще не говорить. З чоловіком твердо вирішили, що зробим усе від себе можливе, щоб вона не розуміла російську, щоб це було чужа ворожа іноземна мова. Ми почали з себе і зараз активно поліруємо своє мовлення і викорінюємо, як можемо суржик і зросійщені слова ( а їх як виявилось жах як у нас багато🫣). Є відео, де Євгенія Кузнєцова (письменниця), показує, як її син не розуміє російських слів, це так мене здивувало і надихнуло, що таке цілком можливо.
Мрію, щоб наші нащадки спілкуючись з русньою (на жаль, будуть же спілкуватись), користувались перекладачем🙌🏻
th-cam.com/video/s5WvT0IQH0Y/w-d-xo.htmlsi=gBztsbFYF6kC4OIB
Згодна з вами на 💯. Я так само хотіла, щоб моя дитина, народжена в 2015 була повністю україномовна, але не доклала всіх зусиль, не перейшла сама повністю з іншими людьми на українську (тільки з дитиною і чоловіком), і також зробила велику помилку щодо мультиків російською (хоча відверто варто сказати, що тоді україномовного контенту для малят було вкрай мало). Після повномасштабного вторгнення навіть таке питання не виникло, автоматично і повністю перейшла на українську зі всіма людьми, прибрала увесь російський контент дитини, АЛЕ є дуже велика проблема, якщо ви живете в російськомовному місті. Зараз 90% дітей у нас в передмісті Києва в школі і в ЖК на майданчику спілкуються російською і мене це просто вбиває. Батьки в чаті всі спілкуються українською, вдома і поза межами школи з дітьми - і далі російською і більш того не бачать в цьому проблеми. І найгірше для мене в цій ситуації те, що моя дитина так чи інакше все одно переходить на російську, бо на жаль її знає. І коли в школі, на футболі або плаванні я б сказала абсолютно всі (разом з тренерами) спілкуються російською, то у 8 років ти не хочеш вирізнятися або ж просто автоматично переходиш на російську. Вдома дитина спілкується українською, бо всі в сімʼї і великій сімʼї на щастя україномовні. І загалом абсолютно згоден, що не потрібно переходити в спілкуванні, але каже, що це виходить автоматично, бо всі ж навколо спілкуються російською 😢
Тому ви все правильно робите) не знаючи російської дитина і не зможе підлаштовуватись під інших
@@Olya_ps Думаю ніколи не пізно змінюватись. Завжди варто почати з себе, а дитинка все ж підхопить вашу позицію і з віком, коли буде свідомішати, розставить для себе все на свої місця. Головне сіяти в ній ці зерна свідомості.
Моє дитинство мені слугує за приклад. В моєму оточенні теж були російськомовні друзі, люди… Та в кого з нас їх не було і немає. Мій дідусь завше мені казав як правильно говориться слово українською, коли я вживала російські, чи зросійщені слова (і то було лагідно і не навʼязливо, просто ремаркою). Ми читали разом з ним книги українською, зокрема він захопливо мені читав Шевченка і пояснював на мій дитячий розум, про що той писав. Дідусь серед інших гордо, чітко і впевнено спілкувався українською, не переходив на рос., з російськомовними. Розповідав мені про про те, чому російська це не круто, про те, які страждання приносили українцям росіяни і наскільки далеко це тягнеться у минуле…
Це я зараз, вже доросла, згадуючи його, розумію, який він був у цьому прекрасний і величний. Не було б в моєму житті такого дорослого,напевно б я тоді переходила на російську в соціумі, як і більшість, соромилася б спілкуватись з батьками українською, перед друзями, що не раз спостерігала в дитинстві, і т.п.
Тобто мені показували і прикладом і словом, що українська то наше рідне, гарне, наша цінність, та ідентичність - що то важливо.
Зрозуміло, що є віковий період, коли найбільше хочеться бути приналежним до більшості дітей, і це нормально. Але все ж дитина зростає, стає усвідомленішею. Ми, як дорослі можемо слугувати дітям маяками серед безликої несвідомої маси зокрема удобноговорящих, зі світлом україномовної усвідомленості і громадянської позиції загалом.
@@Olya_ps до чого я дідуся свого згадала загалом)) Тоді дитиною, я нічого з того не розуміла. Ну розказує дід всякі штуки історичні, книжечки зі мною читає, не поважає російську і рускіх недолюблює, ну що мені малій🤷♀️ цікаво з дідуньом, тай добре) Лиш будучи дорослою я стала згадувати і розуміти, про що він мені розповідав, який меседж ніс))
Не знаю, чи ставив він собі за ціль, чи ні, а своє діло те все зробило і зараз я з вдячністю і гордістю згадую те все. Тому якщо у вас є бажання, то впевнена ви зможете виростити Людину у вашій сімʼї, не зважаючи на оточення🫶
Вау! Круте рішення! Звучить дійсно набагато краще! 👌
Вау, це відео прекрасне у всьому !
П.с. Знаходжуся в Молдові в дуже ватному місті і тут 95% вважають помилкою моє ім’я ,(чому Svitlana , а не Svetlana )
Дякую за те, що імена не перекладаються 😂
Дякую за вашу щирість ❤ ви дуже класна і з вами неймовірно цікаво, і розділяю ваші погляди та трансформації 🎉
Колись мені теж не подобалось моє ім’я Катерина. Воно здавалося якимсь грубим і сільським, а от єкатєріна інша ж справа😢 після 14 року я поступово відходила від русифікації і в якийсь момент прийшло прийняття себе зі своїм іменем. І це прекрасно. Вітаю і вас з цим. Оленка - чудове імʼя❤
чудово розумію, про що Ви. Але я все життя була зросійщеною. Росла в сім'ї радянського військового. Всі рідні - кияни, але я народилася в Самарі і до 6 років жила на Сахаліні🤦♀️ бо батько там служив. В мене тепер в паспорті дратує місце народження: Російська Федерація...
Але я перейшла на мову ще в 2014 і всі ці 9 років щаслива та гармонійна з укр самоідентичністю. Троє моїх дітей говорять українською - і це велика радість і перемога, що я встигла перейти на мову до материнства💛💙
Кажуть, справжній українець не той, у кого батьки українці, а той, хто виховав дітей українцями
Дякую, я аж розплакалась трохи з вами. Ваша історія дуже дуже потужна
Як я вас розумію, я такого ж віку і кожного літа була у родичів, розмовляли на українській, після чого приїзджала в школу в місто, де на мою мову було питання "а шо єто с тобой?"😟😟😰 хоча школа в нас була українська!! І я хотіла говорити так як звикла за літо і була якась любов до мови і України навіть на той час. Але ж мусила! робити як всі і то є жах😢😢
Зараз перейшла на українську, звикла і мені так то подобається😊😊❤ москальська то для мене чужа, як заговорю аж смішно😅
Вау.. Круто, що може бути така швидка рефлексія і реакція! Бо "Лена" в назві каналу виглядало так, наче є що покращити. А тепер - ідеально. Сама історія дуже відгукнулася, впізнаю себе. Бажаю розвитку каналу! Новий формат - топ
Я теж Олена. Все життя мене називали Лєна, маю повнюстю російськомовну сім'ю, тож Оленою була тільки в зошитах та документах. Зараз новим людям при знайомстві говорю, що моє ім'я Олена, але ті люди, яких я знала все своє життя, думаю, не скоро почнуть мене так називати, а може вже і не змінять звичку. OMG Olena звучить набагато природніше та милозвучніше ніж OMG Lena!
Моє імʼя Олена, мене часто називають Оленкою, я дуже це люблю)
Але памʼятаю, як в таборі в дитинстві на морі мене називали Лєна - я дуже ображалася)
Для мене завжди що все російське - то було небезпечне і бридке )
Тому все йде з дитинства, і я рада, що Ви змогли зараз повернутися до свого імені і пропрацювати цю травму навʼязаного російського контексту 🤍
Підписуюсь під кожним словом !! Дуже влучно !!
Це відео надзвичайно цінне, адже рефлексувати дуже важко. Абсолютна підтримка Вам!
Аж сіпнулась, коли Ви раптом перейшли на російську😅 Дуже близько все, що говорите, дякую💔
Я вас дуже розумію і підтримую.
Я теж була Маріной, навіть просила батькі так мене називати. Але повернулась до Марини, Маринки, і відчуваю себе перекрасно❤
Українська - прекрасна мова для всього)
Дякую ,Оленочко.Насправді теж трошки здивувалась чому ви "були"Лєною))Але я не писала ніколи таких запитань чи зневаг,бо поважаю право кожного називатись так як подобається.Але втішилася щиро за ваше рішення
Клас! Олена звучить вишукано😊
Ви молодець, що повернули себе! Це все боляче але сильно!
Мене звати Олена і я просто ридаю навзрид від усвідомлення того, що я поняття не маю як перестати позиціонувати себе як Лєна
Теж
Поки вам не стане Лєна противним і чужим, а Оленка рідним і милозвучним, вас і буде так ламати. Головне - тверде бажання
Я - Ганна, приємно познайомитися)
Вітаю 🙌
Хороше відео, Олена ❤
Дякую за такий рівень відветрості! Я тільки кілька відео бачила на вашому каналі, але цікаво!
Дуже дякую за вашу історію. Мені це відгукується. Мене звати Марія і я себе вже давно почала ідентифікувати саме так, але багато хто називає "Маша". Я намагаюся із цим якось боротися, але із альтернативою досі не визначилася.
Дуже круто, ти молодець❤️🇺🇦
Дуже вас підтримую. Я також сильно змінилась після повномасштабного вторгнення і це не було легко. Усвідомлення того, хто ти є і як багато років нехтувала цим далося важко. Але зараз я радію усім змінам
Радію з вами, це тяжко, але як же воно того варте 🙌🤍
Підтримую на 100%
Я росла в українській сім'ї, говорила чистою українською, мультфільми, фільми, шоу переважно були російською, тому волею не волею я знала російську + уроки в школі.
Коли переїхала жити в Київ, помалу на роботі перейшла спілкуватися російською, переважно.
Але коли я була клієнтом мені хотілось, щоб зі мною говорили українською, такого було дуже мало. Майже все життя займала позицію "аподітичної" тому багато речей просто не усвідомлювала.
Відмовившись від російськомовного контенту і власне спілкувагня, я наче почала дихати на повні груди, мені дуже приємно і комфортно це.
Аполітичність - це сценарій московитів.
Ті хто не перейшов на українську - не розібралися в історії, в житті, в контексті війни.
Жити як бурян і не відстрілювати що відбувається - це сценарій рфії.
Я бажаю відсікти все спільне з нашим сусідом.
Я маю свою ідентичність, своє коріння і хочу залишатися собою! Це можливо тільки в Україні. ❤️
❤❤❤
Чудово вас розумію) я теж Олена в паспорті, але називали завжди Альона. Тож мені пощастило) а от мама в мене Лєна була все життя
Підтримую! Чудове відео! Дякую!
Дякую вам за випуск! Ви надихаєте жити усвідомлено)
Назвала свою дочку Олена і вірю, що коли вона підросте "Лєна" буде не модно. Хоч я з Львівської обл круто було бути Лєною чи Машою, а не Оленкою чи не дай Бог Марічкою.
Успіхів вам😊
Дякую, Олено, за це відео. Тішуся і радію, що ви підняли цю тему. Тема з іменами дуже актуальна тепер, проте, на жаль, більшість українців не усвідомила того, про що ви кажете...
Дякую за вашу історію. Я от і не підозрювала, що свого чоловіка, я можу називати не Льошою, а, наприклад, Лесем, і взагалі у цього імені є багато мелодійних синонімів. Але нам нав'язали інфантильне Альоша😢. Ще так багато треба вивчити про наші імена...
вау! Яка Ви крута! Дякую за таке відео!
Прослухала ваше відео і просто мороз по шкірі. Та сама історія. Тільки імʼя інакше.
Народившись мене мама назвала ніжним імʼям Ганнуся. А коли тато пішов оформлювати документи, а це ще було в СССР, там «тьотя» скащала «что ето не модно», «лучше Анной или Анютой назовите».
А тато і послухав. І так до 16 років я була у свідоцтві Анна. А коли давала робити паспорт - попросила поставити імʼя Ганна. І пані дуже здивувались. А я сказала, що це дуже мило. І хоч Ганнуся мені майже ніхто не говорить (бо кажуть, що то по-сільським), мені воно дуже подобається.
В моєму дитинстві всі мультики і телепередачі були російською. Російськомовна література тощо.
Тому ми грались на майданчику російською, бо думали, що це офіційна мова кіношного світу (я це так називала). А гратися в героїв мультфільму для нас було як "зніматись в кіно".
А в школі говорили українською.
Мені так відгукується ця історія, вона ніби про мене і я впевнена тисячі дітей пройшли через це. Я так само з україномовної сімʼї, але в школі всі розмовляли російською, і мені дуже хочеться забути цю мову назавжди😢
Olena top 👍
Ви таку тему підсвітили😢 я ніколи не любила і не люблю своє ім’я Марія. Мені все життя здається що гірше мене назвати просто не могли. Ну не люблю його, і варіації також. Марійка називали мою бабусю і асоціація така лишились що Марійка це бабця з золотими зубами. А от Маша мені хоч більш менш терпимий варіант. Ну не асоціаціюю я себе ніяк з Марією, Марічкою чи Марійкою 😢 це справді важко. Ви велика молодець 👍
Оленка прекрасне імʼя ❤️ моя мама при савєцькому саюзі рустфікувалась з Евдокіі в Валентину і перейшла на російську. Зараз же я навпаки з російської перейшла на українську
Ви молодець, видно, що Вам не просто
Обіймаю Вас❤❤❤
Хотілось би багато чого додати, поділитись з особистого досвіду, що в певних ідеях і думках теж переплітається з Вашим досвідом, але просто привітаю Вас з поверненням до себе, додам лише що цей шлях ще і справді буде тривати довго і виринатимуть одна за однією нові думки та по роздуми, як камінці з хвиль у штормі моря. Головне це критичне мислення
А ще передам всім Даріям привіт 🙋♀️, наше перське імʼя від шаха «Дарій»,прекрасне без видозмін; і може замисліться, а чи даша прийшла не з-за уралу ? Але якщо хочеться скоротити імʼя то є купа інших варіантів, де хоча б зберігається корінь імені, напр. Дара..Дару
Яке чудове душевне відео❤ дякую 🙏
OMG Olena звучить чудесно! Мое ім'я Олександра і я завжди виправляю людей, що я саме Олександра а не А , хоча звісно ім'я походить з грецької і може та а не така вже й страшна, але я саме Олександра і для мене це дуже важливо. Що робити зі скороченнями поки не знаю, бо Саша мені взагалі не подобається
Ого, я в шоці загалом на скільки все складно з українською було у вашому дитинстві. Я народилась у Львові і в моїй бульбашці такого ніколи не було, всі розмовляли українською і російська була тільки по телевізору. Коли приїжджала в Крим або Київ в дитинстві, то чула щось в стилі: нє понімаю, то це ми з батьками швидше дивились, як типу: якісь дивні. Мене все життя бісило, що мало українською книг, що важко взагалі записатись на якийсь курс українською, тому шукала локально здебільшого. Ну і з фільмами взагалі проблеми були, щоб знайти з українським перекладом. І тільки зараз в 2022-2023 нарешті з*явився якісний український контент по всій Україні, можна з легкість виключити з життя все москальське і від цього щиро радію. Надіюсь, що моя дитина взагалі ніколи не буде знати російської. І вам, як контент кріейтору, окреме спасибі за вклад!
Вам дуже пощастило, нам зі сходу України доводилось таке переживати, у мене точно така ж історія, завжди мріяла жити на заході
Олена прекрасна
Ви молодець! Ребрендинг став ще краще ✨
Респект 🙌
Дякую за відео❣️ Я теж Олена
Олено, ви молодець!
Скільки українців були під цим «впливом». Таке враження що війна «дана» нам з верху щоб ми задумались хто ми і звідки, вернулись до своїх коренів і не перетворились на чергову Білорусь де напевно тільки 5% відсотків розмовляє білоруською.
Я натрапила на Ваш канал зовсім недавно, тому, ще знайомлюсь із контентом, який Ви створюєте. Подивившись декілька відео, я не помітила "скрученого язика" чи нечіткої вимови (більше того, я не побачила в ній і натяку на зросійщення, а ім'я Лєна мене ніяк не турбувало, бо я знаю декілька людей які в паспорті записані не як Олена, а як Лєна), і мені здається, що Ваша українська точно є хорошим прикладом для людей, які, як і Ви свого часу, повертаються до домашнього, українського. Мене дуже тішить, що стереотип "українська мова == мова села і доярок" піднімається в обговореннях блогерів, відомих медійних особистостей і ними ж спростовується. А Ваша свідома внутрішня зміна імені, якщо це можна так назвати, це надзвичайно великий крок, і я вдячна, що Ви поділилися своїми думками щодо цього. Дякую, якщо дочитали аж сюди :)
Дякую, дочитала 🙏🏻
Мені це цінно 🤍
Я Вашого віку і вчилась в Києві, але я опиралася, але я з Тернопільщини і в мене були чудові одногрупники
У мене було дві однокласниці, в шкільному журналі вони були Оленами, але в житті одна хотіла, щоб її називали Лєна, а інша - Альона 😢
А ще цікаво, що я всього на 2 роки старша від вас і вчилась в медичному університеті. У нас були студенти, які говорили російською, і ті, що говорили українською. І якось ми нормально співіснували, принаймні я себе селюком ніколи не почувала 🤷
Ну а в школі взагалі 90% говорили українською, школа в Святошинському районі Києва якщо що 😊
Я народилась і навчалась у Львові. У моєму класі було три дівчини з Вашим ім'ям, проте одна була Олена, друга Альона, а третя Лєна. Дві останні вдома з батьками розмовляли російською, бо колись їхні родичі-військові переїхали з інших міст до Львова, але дітей при народженні вже називали російськими іменами. Це діти середини 90-х, під час навчання у 2003-2005 році усі однокласники розмовляли між собою українською, тому мовного питання не виникало, як і якихось стереотипів про мову села. Єдине, що видавало тих дітей - їхні імена.
Моє ім'я Олена. Я не люблю своє ім'я. Не любила. Хотіла змінити. Але ще більше я ненавиділа форму імені Лєна(в дитинстві батьки казали Лєнка і мені було норм). А Альона на мене діє досі як червона тряпка на бика. Але я якось дійшла до того, що саме Олена, прекрасне, моє ім'я. Тепер скрізь я Олена. Все ще не до кінця звично. Доволі офіційно звучить мені. Але подобається.
👏👏👏👏👏Olena
Плакала, поки дивилися. Дійсно вийшло дуже емоційно. Але запитання не по темі: материнство ще буде обговорюватися на цьому каналі?
Так, вже запланова три зйомки: про завершення ГВ, подкаст з моїм чоловіком про перший рік батьківства і інтервʼю з мамою дитини з особливостями.
Мам-тема залишається і в моєму житті, а відповідно і в блозі, просто вже не на 100% 🙌
@@omg_olena Дякую за відповідь
Дуже схожа ситуація, тільки у мене сімʼя не україномовна, а краще, суржикомовна)) Я з Черкащини і російську навіть не знала до 1 курсу універу в Києві. А потім щоб не бути "селюком" почала спілкуватись рос. мовою. Хоча вдома навіть з чоловіком ми завжди говорили українською. А от рос. мова ніби мова роботи, офісу, універу і тд. Зараз так соромно за себе. Але краще пізно ніж ніколи. Повернулась до рідної мови і відчула тотальне полегшення.
Захотілось розказати свою історію , можливо люди зрозуміють .Я з Краматорська (дон.область ) і я вчилась в російській школі , і не чула укр мову ніде окрім уроків укр,мови . Так ось лише в 14 році коли треба було виїзжати до Києва я почула тут що таке суржик , і це дуже різало слух , але все ж таки Київ тоді дав мені україномовних друзів і я зрозуміла що ми розуміємо один одного , співаємо пісні українською , тому вважаю що не треба давити на людей з російськомовної сімʼї на мову , людина сама повинна до цього прийти ❤
Згодна з вами. Як на мене, то потрібно проводити просвітницьку роботу. Більше української в просторі і тоді потихеньку людей, що говорять українською більшатиме. Не треба забувати про 300 років тотальної русифікації. Неможливо це побороти за декілька років. Примус не дасть нічого хорошо. Лише зворотній ефект
❤🔥❤🔥❤🔥
Лєна і Олена хоча б схожі, а от Маша (все життя мене так називали) і Марія - начебто дві різні назви, різні людини. Раніше Марією я була тільки на офіційних заходах, а після початку війни теж докумекала, що щось не то (тому Вас дуже розумію). Допомогли мої студенти, з якими "на ти", називають тільки Марією, тільки так і не інакше. Але Маша в мені так і не вирішила до кінця, як бути😂, питання часу, я думаю.
Насправді в більшості міст України про які зараз кажуть «всігда билі рускагаварящімі» не були такими ще за часів наших бабусів/дідусів. Все різко почало змінюватись на наших батьках та нас. Звісно, історія пригнічення української мови тягнеться з 1700-х, але в побуті люди продовжували говорити українською (або принаймні суржиком). І я теж комплексувала, що мама розмовляла час від часу українською 😢😢 Дуже відгукується те, про що ви говорите
100%
мої діти вже теж не говорять рос мовою, навіть іноді просять перекласти. Я не хочу щоб моя малеча говорила мовою окупантів.
Мені ви подобаєтесь хоч Лєною, хоч Оленою, хоч Гєною😅 ну правда у вас крутий блог❤
OMG, Геннадій 😂
Олена вітаю ❤️🔥 в підлітковому віці я теж представлялася як Маша ( бо так було " модно" , хоча я з Львівщини ) та потім попустило, слава Богу. І я представлялася як Марія, а люди вже самі обирали варіанти звернення ( в Марії їх багато 😅) і звичайно серед величезного списку була і Маша. Ніби все ок. Мені всі варіації мого імені подобалися до 24 лютого. Зараз я принципово не Маша!!! Якщо людина так до мене звертається, прошу звертатися по іншому типу Марія, Маруся, Марічка і т.д. І пояснюю чому все ж не Маша. Що для мене це російське ім'я. І мені це пряме дуже " ріже вухо". + я не хочу нічого спільного з росією , навіть імені!!!! Деяким людям повторюю 2-3 рази. І хоч спочатку вони дивуються, "типу це ж немає великого значення/ дрібниця" . Та все ж я гну свою лінію,що мені це важливо. Тоді люди це починають приймати. Бо в них немає іншого варіанту 😅
А мені з дитинства не подобалося Маша. У мене чомусь були асоціації Манна Каша Малаша. А завжди подобалося Марія, Маруся. Мою кохану бабусю так звали
@@СвітланаВишневська-в4у дякую ☺️
Вітаю з ребрендингом 🎉
Пам'ятаю, коли шоколадки "Альонка" перейменували в "Оленку", то моя тітка дарувала мені їх та читала як "Оленька" 😅 Якщо шо я Оля) І мене то так обурювало, що вона ніби то плутала моє ім'я. Я його в дитинстві і так не сприймала, а тут ще й це..
І лише згодом я полюбила та прийняла своє ім'я.. і я розумію наскільки це важливо ідентифікувати, позиціонвати та сприймати себе. Особливо зараз 💙💛
І доречі, я з Краматорська. І в нас навпаки якось було, що садочок, коледж та інститут були україномовні, а ось між собою розмовляли російською. Хоча я в дитинстві не дуже помічала цей перехід, бо у родині бабуся, дідусь і тато розмовляли українською, а ми з мамою російською, тому я легко переходила та сприймала українську. Потім робота в бюджеті, на держслужбі - і знову українська нікуди не дівалася.. завжди на слуху.
Тому я вдячна своєму середовищу й оточенню, що мова завжди була поруч.
Згодна з приводу курсу української літератури в школі. Мені сподобалась лише автобіографія Остапа Вишні, бо вона була весела)
А Енеїда?
Почала дивитися випуск, бачу кота на задньому плані в кухні 😅
З приводу мови, в мене навпаки. Я народилася і виросла в російськомовній родині, і коли я була маленька, то пам’ятаю як консьєржка в нашому під’їзді зробила мені комплімент з приводу моєї «чистоі» російської мови. Тоді це був привід для гордості, зараз за це соромно.
Ну от, мушу передивитися ще раз, бо кота не зауважила 😊
@@o1enka😂
В принципі маю ту ж проблему. Думаю, мало хто з друзів чи колег став би мене називати Світлана, та я й і сама не хотіла б, бо якось занадто офіційно. А от оце Свєта, тут така ж історія як і з Лєною. Коли колеги мені пишуть, то зазвичай це взагалі «Света», а не Свєта. У мене просто не існує красивої скороченої української форми імені.
А, наприклад, "Лана" сприймається як фонетично занадто далеке?
Як я вас розумію! Мене з дитинства коробило від СвЄти. А Світлана дуже подобається, але як поясниш моїм рідним, які застрягли в совку? А Лана... Я розумію, що це дійсно варіант мого імені, але на слух здається зовсім іншим іменем.
@@greenbean2177 так, Лана якось для мене щось зовсім інше
Мене звати Марина, але якже мене бісила ця літера «и». Мені було приємніше чути коли мене називають на російську манеру Маріна. Я всім представлялася як Маріна, але від початку великої війни я тільки Марина. Не скажу, що я звикла до цієї форми, але для мене стало важливо навіть на такому банальному рівні мати своє ім’я і не мімікрувати під малороску.
Й***на русифікація