Джералдова гра - єдина книга Кінга з прочитаних яка не сподобалась, навіть не змогла її домучити. Але гарний примірник з українським перекладом придбала до колекції. От думаю, чи варто перечитувати чи ні...))
Фух, ну нарешті хтось сказав що Ісігуро одразу може не зайти)) я думала що це тільки мені так. Реально прочитала і така "ну прочитала і ок". І тільки через деякий час я ловлю себе на думці, що згадую ту історію👍
Залюбки затримуюсь на півгодини мінімум і хочеться затримуватися ще на подовше😌 Чудова ідея відео! задумалася чи маю таку історію з книгами🤔 Фаулза колись читала і була така ж реакція: щоо? що це означає?? Була розчарована, що стільки мучилася, а коли нарешті дочитала, то не отримала пояснення до чого то все було😬💁 Останнім часом часто згадувала цю книжку (а пройшло 7 років🤣) і думала може це просто я щось не зрозуміла, може щось не так зі мною - мучило мене! Як добре, що я почула ще від когось таке ж враження, тепер спокійна😄😉 Щодо описів природи, то навпаки автор змусив мене не любити грецькі пейзажі👎 від чого мене пізніше вилікував Муракамі😄 Волхва перечитувати точно не буду, і можливо нічого більше з Фаулза😁 Дякую за чергове прекрасне відео😻 підзйомки нереальні🙌
А у мене ні разу не було такого, щоб я повертався до книг, які мені не сподобались, ба їх було дуже мало насправді). Зазвичай я неодноразово повертався до книг, які мені подобались.
Чомусь в моїй уяві творчість Муракамі ніколи не пересікався з грецькими пейзажами. Я просто з автором ще не знайома, а тому це проблема моїх хибних уявлень 😁
@@KseniaKellerman та так, Муракамі - то про Японію, проте буває події відбуваються трішки й в інших місця, і за це "трішки" він встигає закохати читача в місцевість, принаймні зі мною так😊 Хотілося б дізнатися, як вам Муракамі чи зайде, бо мені здається що це не ваше, цікаво було б перевірити😀😀 Але ознайомлюватися з його творами тяжко, й сама далі не читаю, бо українською нема, а дикунською більше не хочеться.
@@КатеринаЧернишова-д3д дякую, беру на замітку👌 Маг, якщо не помиляюся, його перша праця, відчувається трохи вимученість книжки, не легко вона йому далася, то ж звісно спадало на думку, що можливо все-таки варто ще щось почитати...
У мене така книга - "Про мишей і людей" Стейнбека. Прочитала і просто: "фі, це все? Ну сталося, та й сталося. Просто ситуація". А з часом помітила, що обдумую цю книгу і моральні вибори героїв. Тому мала визнати, що вона мене зачепила
Не страшно якщо відео довше ніж півгодини це іноді навіть прикольно Дуже цікаві думки, про мага дуже зійшлося Ісігуро теж. Захоплює тим як беземоційно і зміренно його герої переживають страшні життєві події але потім ти починаєш розуміти що тільки так вони могли пережити внутрішніх відчай
В мене так було з "Місячне сяйво" Майкла Шебона. Не дуже сподобалось. Потім взяв його "Неперевершені пригоди Кавалера і Клея", було просто чудово. Після цього вирішив перечитати "Місячне сяйво" і просто вау P.S. ми любимо довгі відео, це ж не тікток
Мені не одразу сподобалася книга Жозе Сарамаго "Сліпота". Коли читала мені було так погано, книга аж загнала в якусь депресію. Але трохи відійшовши я зрозуміла наскільки сильна річ. Але читати продовження досі моторошно)))
У мене дуже змінювалася оцінка "Морфо Євгенії" Байет. Коли я її відкрила була зачарована описами лісів Амазонки. У полоні фантазій закрила відправила чоловікові почитати. Він охренів від неї. Повернув, я дочитала. Без здивування - маю по-більше мерського читательського бекграунду. Від захоплення до розчарування 50 сторінок. Сильного розчарування. А коли згадую: бачу приємне перше читання у електричці, у хороший настрій, у чудову погоду. Все-таки не поспішаю відкривати другу частину дилогії.
Привітик!👋🙂 О, Середзем'я Толкіна!😃 Мені це знайомо, сам на довго залип, коли читав трилогію "Володаря Перснів" в електронному варіанті.🤗🥰 А от "Соляріс", саме такий, як у відео, моя мрія. Ще на початку року планував придбати на Промі з Херсону (єдине, де знайшов), але зрозуміло, що зараз це нереально. Та й не на часі, зараз все на ЗСУ. Книги, які я не зміг оцінити зразу? Ой, навіть не знаю... Скоріше, є випадок зі зворотніми враженнями. "Оповідання про тварин" Ернеста Сетона-Томпсона. Спочатку мені книга подобалася більше, а як дійшла черга до оповідання "Лобо - володар Курумпо", враження зіпсувалися - надто жорстоко (до того ж, це на реальних подіях). Прочитав "Квіти для Елджернона", і я у захваті!😱 Останні сторінки йшли емоційно важко.😢 Маю в прочитаному книги, що сподобалися на 10/10, але то, або наукова фантастика, або той же Толкін, котрі зайдуть не всім. А щоб настільки емоційно, востаннє мене так вразила "1984" Орвелла. А "Квіти для Елджернона" щиро раджу всім!🥰🥰🥰 Зараз дочитую "Вечірню школу" Лі Чайлда (про Джека Річера). Нічого так детектив, наче подобається, але без особливого захвату. До речі, нещодавно дізнався, що українською випускалися 2 книги даного циклу. Тому, якщо після прочитання враження будуть позитивні, можливо придбаю і "Нездоланного".🙂
«Джерелдову гру» не читала, але дуже люблю фільм. Починала знайомство зі Стівеном Кінгом з книжки, про яку всі кажуть «ТІЛЬКИ НЕ З НЕЇ» - з «Воно» 😄 Тепер це одна з найулюбленіших моїх книжок))
Мене навпаки зачепила беземоційність роману Кадзуо Ішіґуро. Це створювало певне відчуття безсилля перед долею, що чекає на персонажів. Закінчила читання цього твору з думкою, що з ним варто ознайомитися усім, щоб ніколи не допустити подібного у майбутньому. Для мене це 10/10🤍
Дякую за 5-ку книг. У мене були такі ж відчуття після прочитання "Не відпускай мене". Зазвичай після останньої сторінки хочеться ще сторінок, а тут... "Післясмак жодних - емоцій". Poker face.
Не відразу оцінила книги Курта Воненгута, насправді тепер хочу перечитати і "Колиска для кішки" і "Бійня №5", бо читала аж років 6-7 тому, думаю зараз подивлюся на ці книги зовсім по-іншому. По відношення з Казуо Ісігуро то не відразу оцінила "Не відпускай мене" , а от "Клара і сонце" мені дуже сподобалось відразу. А "Маг" то моя маленька книжна любов, не тільки тому що книга хороша, а й тому, що маю по відношенню до книги сентиментальні почуття, бо то подарунок був
В мене таке іноді трапляється також. Раніше дуже часто занижала оцінки книгам, бо все порівнювала з високою полицею. Потім подорослішала і зрозуміла, що так робити неправильно, і книгу потрібно оцінювати з різних сторін.
Мені "Маг" одразу сподобався, хоча на фінал я теж натикнулась з величезним "не зрозуміііла". Полізла на форуми шукати пояснень. І врешті натрапила на коментар: "Маг грав з головним героєм, а автор з читачем". І тоді в мене пазл зійшовся. І я була в такому захваті! Книгу читала повністю російською і українською, потім ще третину англійською. Перечитувала заради атмосфери грецького літа. Вона неймовірна. Трохи порівнювала оригінал і укр переклад - переклад жах, псує деталі. Еротичні сцени він взагалі убив. Дуже шкода. Мені треба інший переклад!
Маг Фаулза - це моя улюблена книжка на цей момент, яка подарувала справжній катарсіс пару років тому, коли вже більшість літератури дещо набридла на той момент. Ключовий момент в цій книзі - особистість головного героя(він скажемо прямо не дуже приємна людина, а інколи й дуже огидна) та розповідь від першого лиця, коли автор свідомо нав'язує його точку зору читачу, чому читач намагається опиратись. Для мене деякі висновки Фаулза щодо екзистенційних/переломних моментів життя стали доволі значущими і відповіли на декілька доволі складних питань про самого себе. Здається, усі його книги, які я читав досьгодні, плюс-мінус наслідують ті ж філософські ідеі, окрім останніх, але Маг усе одно залишається для мене найкращім зразком цих думок
Кадзуо Ішіґуро зразу сподобався, розпочинала знайомитись з автором з "Не відпускай мене", книга вразила і, дійсно, залишила довгииий післясмак. Екранізація хороша вийшла, як на мене. Далі були "Клара і Сонце" та "Ноктюрни", планую прочитати все у автора) Книга, яка сподобалась не відразу - це "Механічний апельсин". Думаю справа в тому, що я прочитала його в 13)) взагалі не зайшло, хоча я була доволі буйним підлітком і компанія у мене була відповідна) перечитала цього року, в 25, зовсім інше сприйняття було вже) книга сподобалась)
Як я була здивована, побачивши ваш канал в рекомендаціях! Якщо чесно, ви перша україномовна буктьюберка, яку я побачила. Ви дуже гарна, а ваш голос та мова взагалі чудесні, дуже приемна подача, відразу підписалась!❤️
класна тема для відео,для мене книжка з післясмаком: Арундаті Рой Бог дрібниць а невдале знайомство з Кінгом,це Куджо,після того чотири роки не бралась за книги автора,а потім Воно зробила мій минулий червень,до кінця року +5 книг автора;Острів Дума на черзі,Джаредову гру теж хочу.
Подумала, чи було щось таке, що сподобалося не відразу.... Згадала от що 1) до зустрічі з тобою, джоджо мойєс. Читала її за один день, в три години вночі від бессоння почала, а в 7 годин вечора закінчила. І на кінець було трошки пофіг. Він мене не дуже задів. А тоді через декілька днів десь випадково наткнулася і перечитала декілька останніх сторінок і ридала дуже сильно від них 2) космобіолухи Ольги Громико (читала росіською, наврядчи її колись перекладали). Я її починала читати раза три, все не могла продертись через нуднуватий початок. А тоді як продееерлась і не могла зупинитися. Мене настільки поглинула історія, що в мене навіть була маленька істерика від того, що під рукою не було другої книги, щоб почати її відразу після закінчення першої
Класні книги, класний голос, класний контент! Підтримую український буктюб підписочкою. Але так і не зрозуміла з чого почати знайомство з Мак’юеном?)))
Дякую! На жаль, моєї улюбленої книги Макʼюена немає українською, тому я її й не згадала. Можна почати з "Горіхової шкарлупи". Це пізня робота автора, але більш універсальна, як мені здається)
Дякую за відео! Мені не одразу сподобалася книга Стівена Кінга «Історія Лізі» (під час читання часом трохи нудьгувала, але подумки повертаюся і зараз, хоча знайомилася з нею минулої осені). І ще однією є «Повернення» Блейка Крауча (повторення часових петель трохи набридало, але тепер хочеться ще щось в автора прочитати).
Починала Не відпускай мене слухати аудіокнигу, але щось далі 20% книги не пішло, треба паперовий або електронний варіант спробувати. Амстердам, до речі, якось з перших хвилин дуже захопив, думаю просто історія потрапила в настрій
Для мене такою книгою була "Крадійка книжок". Хоча тут радше була проблема в моєму настрої, бо я не стала читати книгу через те, що вона сдалася мені надто сумною (на початку тобі одразу показують жахіття другої світової війни, в головної героїні помирає братик і так далі). Зараз повернулася до неї, прочитала вже половину і зрозуміла як це було тупо покинути книгу просто через те, що вона "сумна". Насправді дуже цікаво спостерігати за життям головної героїні.
Дуже довго намагалася згадати книжки, які сподобалися не одразу. Згадалася книга Жуля Верна "20000 льє під водою", яка сподобалася мені далеко не з першої сторінки. Також Володар перснів одразу після прочитання залишив доволі рівні відчуття, але все ж час від часу знову думками вертаюся до цієї історії. Маг викликав суперечливі емоції. Особливо останні сторінок 100. Подобалася уся та загадка, атмосфера Грецького острова. Причому книжка читалася тільки пізно ввечері/вночі, вранці просто не лізла в голову. Чи то магія якась?))) А от Соляріс просто мозок зірвав своїм фіналом. Звичайно, багато чого я так до кінця не зрозуміла, але чи це не ще одна причина перечитати?))
Я коли вперше читала першого Володаря перснів (року 2018 десь), то відчуття була настільки рівні, хоч і позитивні, що до продовження так і не дісталась. А коли читала зараз, то в якомусь шаленому захваті лишилась))
@@KseniaKellerman як цікаво, бо я також Володаря перснів читала у 2018 році))) фінал першого томика так захопив, що я одразу кинулася читати другий, хоча перший мучила доволі довго. Можливо проблемка була в тому, що я подивилася перший фільм (після нього вирішила прочитати книжки) і деякі моменти для мене не були неочікуваними і не підігрівало інтересу. А можливо я тоді ще просто не розсмакувала того тексту, а як втягнулася то вже й книжка видалася цікавішою, ніж здалася на перший погляд))) Вибачаюся за великі коментарі, нема з ким про книжки поговорити 😅
@@Anna47066 та ми ж тут і сидимо, щоб про книжки говорити 😁 Я фільми до прочитання дивилася, але воно ніколи не підштовхували мене до прочитання, хоча зараз я їх люблю. Я так зрозуміла, що особисто мені просто необхідний особливий настрій під Толкіна ☺️
@@KseniaKellerman погоджуюся на 100%, буває що певний настрій просто необхідний для деяких книжок (як у мене з Магом вийшло))) я не шкодую, що прочитала Мага, бо хоч фінал не зайшов, але згадую всю атмосферу, особливо історії, які розповідав той дід (не згадаю як його звали) і все, перед очима пейзажі Греції і літня пора)))
Книга, яка мені сподобалася з третього разу, коли її прочитав дорослішим і в українському перекладі - це "Старий і море" Гемінгвея. До того читав школярем і студентом в російському перекладі. Теж саме з "Фієстою" Гемінгвея. Тож на 100% не скажу, що більше відіграло роль, дорослішання чи переклад)
Замислився хвилин на 5, щоб пригадати чи були в мене такі книги, які сподобалися не після першого читання. Мабуть ні. В основному, якщо подобалося, то завжди одразу під час читання (так само, якщо не моє). Але є книги, які читав давно і відчув тоді, що мені подобається, але усвідомлював, що розумію точно не всі сенси і загадки та не можу відчути повністю, що вкладається в текст. Коли розумієш і логічно бачиш слова, але не відчуваєш повністю. Це безперечно Курт Воннегут "Прощавай чорний понеділку" та його ж "Бойня номер п"ять". А ще Р.Пірсіг "Дзен та мистецтво догляду за мотоциклом". Воннегута читав вперше на 1му курсі універу. І одразу зрозумів, що тут дещо глибше, ніж я можу осягнути в силу своїх юних років і досвіду. Коли перечитав всі книги Воннегута через 10 років, то вони відкрилися мені більш глибоко і зачіпили набагато сильніше, ніж при першому читанні. Хоча сподобалися одразу. Щодо "Мага" Фаулза - був дуже розчарований в кінці. Мені це видалося, як "багато шуму з нічого".(Але який сам текст! а яка чудова була зав"язка...)
Я рада, що познайомилась з Воннегутом в досить ранньому віці, що зможу протягом життя на різну глибину занурюватися в його твори й порівнювати враження))
Ксeнія дякую за відeо. Було цікаво. Трeба поміркувати, які книги в мeнe викликали подібні почуття. Однe малeнькe лінгвістичнe зауважeння. Дужe різало вухо слово "кінцівка". Цe калька зі слова "концовка" рос. мови. Кінцівка - цe "конeчность", нога або рука. Нe з мeтою вас образити, а лишe покращити ваш нeймовірно чудовий контeнт.
Задумалась. Здається, що в мене так не було. Мені книжка або сподобалась, або ні. В другому випадку ще й велика вірогідність, що не дочитуватиму. І вже точно не захочу перечитати, якщо не сподобалось, але в книжки багато прихильників, і треба там пошукати, чого я не вловила/не зрозуміла. Вибачте за категоричність, але ні - не треба. Репутація книжки, навіть найкраща, не має значення, якщо мене не зачепило. Єдине щось близьке до теми можу пригадати хіба з твором "Сто років самотності" В 18 років сприйняття було: казна що! Коли перечитала роки потому: казна що, проте з неабияким гумором.
Читала Фаулза у досить юному віці, книжка вразила і тоді. Хоч звісно в кінці оте "щоооооооо?" неминуче. Тоді вирішила собі, що обов'язково повернуся до книги, вона чекає свого часу в мене на полиці (хоч і російською). Але є проблема: щоб насолодитися романом сповна, треба НЕ ЗНАТИ фінал. А я пам'ятаю, хоч і років 15 минуло... Хто перечитував, як сприймається історія вдруге? P.S. До речі, це не єдина прочитана книга Фаулза, але вона вирізняється. Колекціонер - крута, дуже, але перечитати не хочеться. Личинка - захопила і йшла на ура, але в кінці повне розчарування і нерозуміння, навіщо я це читала. Мантісса - ... ну, можливо, я була ще незрілою для цієї книги, але в мене було враження, що автор писав не для читача, а для себе, грався, експериментував
Мені "Соляріс" так і не зайшов. Як вкурвлював головний герой під час читання, так і досі вкурвлює. Особливо його поведінка відразу після прибуття на станцію. А, що, один помер, інший десь зачинився і не виходить? А розказує мені все це людина, яка зовсім не виглядає адекватною? Весело у вас тут, хлопці. Піду книжечку почитаю.
Маг-одна з моїх улюблених книг,а Фаулз-один з улюблених письменників) Мене зачіпила саме гра із читачем) якщо колись хтось захоче відчути на собі,що таке газлайтинг,бо йому пощастило не мати такого досвіду в житті-нехай спробує «Мага»,бо як маг грав і водив за носа головного героя,так само автор водить читата. У певні моменти читання (особливо,коли думаєш,що нарешті догадалась і зрозуміла !!! о так!! .... але ні,автор знову кидає тебе в інші умови і ти знову нічого не розумієш) здавалося,що зійшла з розуму я,а не персонаж. Для мене у цьому і є геніальність цього творіння) До цієї книги потрібно йти не за сенсами чи сюжетом,а за відчуттями,до того ж буквально психопатологічними відчуттями. Відчуєте весь спектр - від деперсоналізації з дереалізацією до майже галюцинацій)) Українською,на превеликий мій жаль,перекладено лишень два твори Фаулза,інший,Колекціонер,- не менш геніальний,але по відчуттях і стилю геть інше. Можу радити)
Коротко кажучи,з Фаулзом треба просто розслабитись і дозволити авторові чаклувати і знущатись над вашим розумом,як він тільки вміє,а вміє він дуже навіть добре)
Читала Колекціонера, люблю цей роман, перечитала б з часом. А от з Магом я усю цю гру і змогла оцініти тільки після читання, надто чекала на розвʼязку, хоча треба було спостерігати на сюжетом))
От незгодний з вами щодо сенсів :) Інакше книгу можна б було закривати після кульмінації. Та й взагалі обійтісь без останньої. Я доречі спочатку взагалі не зрозумів навіщо тут остання третина книги. Автор тут дуже ретельно препарує головного героя, самого себе(ну а хто ж ще жив у Греції і працював вчителем, документалістика, Фаулз не сбреше) і читача(да, любий читачу, буде від першого лиця, тепер ассоціюй себе з нюнєю Ерфе) в одній особині. Потім проводить розбір польотів та катарсіс, а найголовніше - показує що там потім і як з цим усім усвідомленям жити та з чим жувати. Доволі гіркий смак, але бляха таке життя. У світі, де доволі багацько людей живуть різними ілюзіями - це прям топовий спосіб подивитись що там за ними та вкотре вбити якогось нового бога.
Соляріс зайшов одразу. Кінг не зайшов досі. Читав " Країна розваг", "Мобільник", " Втеча з Шоушенка", "Мертва зона". Все в нього якесь шаблонне, якесь сценарне, ніби книга пишеться одразу для екранізації. Простіше фільм подивитися одразу.
Ксeнія дякую за відeо. Було цікаво. Трeба поміркувати, які книги в мeнe викликали подібні почуття. Однe малeнькe лінгвістичнe зауважeння. Дужe різало вухо слово "кінцівка". Цe калька зі слова "концовка" рос. мови. Кінцівка - цe "конeчность", нога або рука. Нe з мeтою вас образити, а лишe покращити ваш нeймовірно чудовий контeнт.
Інколи рекомендації ютуба приємно радують. Абсолютно випадково натрапив на канал... Приємно слухати... і підбірка цікава)
Гречно дякую!
Щиро співчуваю людям, котрим не подобається фентезі.
Джералдова гра - єдина книга Кінга з прочитаних яка не сподобалась, навіть не змогла її домучити. Але гарний примірник з українським перекладом придбала до колекції. От думаю, чи варто перечитувати чи ні...))
Теж буду собі докуповівати український примірник в коленцію))
Фух, ну нарешті хтось сказав що Ісігуро одразу може не зайти)) я думала що це тільки мені так. Реально прочитала і така "ну прочитала і ок". І тільки через деякий час я ловлю себе на думці, що згадую ту історію👍
Дякую за україномовний контент
Залюбки затримуюсь на півгодини мінімум і хочеться затримуватися ще на подовше😌
Чудова ідея відео! задумалася чи маю таку історію з книгами🤔
Фаулза колись читала і була така ж реакція: щоо? що це означає?? Була розчарована, що стільки мучилася, а коли нарешті дочитала, то не отримала пояснення до чого то все було😬💁 Останнім часом часто згадувала цю книжку (а пройшло 7 років🤣) і думала може це просто я щось не зрозуміла, може щось не так зі мною - мучило мене! Як добре, що я почула ще від когось таке ж враження, тепер спокійна😄😉
Щодо описів природи, то навпаки автор змусив мене не любити грецькі пейзажі👎 від чого мене пізніше вилікував Муракамі😄 Волхва перечитувати точно не буду, і можливо нічого більше з Фаулза😁
Дякую за чергове прекрасне відео😻 підзйомки нереальні🙌
А у мене ні разу не було такого, щоб я повертався до книг, які мені не сподобались, ба їх було дуже мало насправді). Зазвичай я неодноразово повертався до книг, які мені подобались.
Чомусь в моїй уяві творчість Муракамі ніколи не пересікався з грецькими пейзажами. Я просто з автором ще не знайома, а тому це проблема моїх хибних уявлень 😁
@@KseniaKellerman та так, Муракамі - то про Японію, проте буває події відбуваються трішки й в інших місця, і за це "трішки" він встигає закохати читача в місцевість, принаймні зі мною так😊
Хотілося б дізнатися, як вам Муракамі чи зайде, бо мені здається що це не ваше, цікаво було б перевірити😀😀 Але ознайомлюватися з його творами тяжко, й сама далі не читаю, бо українською нема, а дикунською більше не хочеться.
"Колекціонер" у Фаулза класний)
@@КатеринаЧернишова-д3д дякую, беру на замітку👌 Маг, якщо не помиляюся, його перша праця, відчувається трохи вимученість книжки, не легко вона йому далася, то ж звісно спадало на думку, що можливо все-таки варто ще щось почитати...
У мене така книга - "Про мишей і людей" Стейнбека. Прочитала і просто: "фі, це все? Ну сталося, та й сталося. Просто ситуація".
А з часом помітила, що обдумую цю книгу і моральні вибори героїв. Тому мала визнати, що вона мене зачепила
До речі, з "Про мишей та людей" в мене було щось схоже. Я надто буквально її сприйняла одразу, а потім відшукала другий шар))
@@KseniaKellerman о, і я тоді позануджу) вИпадок, а не випАдок. до речі, дякую за відео - вони прекрасні.
І в мене так було. Я її прочитала після "на схід від Едему",яка дуже сподобалася і така :"В смислє? Всьо?"
Залюбки і зрадістю буду дивитися твої відео навіть на 10 годин, бо вони всі шикарні😍
Ого! Україномовний блогер книжковий! Чого я вас не бачила раніше? Підписка!
Дуже цікаво було послухати про Соляріс. Може Ви могли б порадити ще якісь книги з наукової фантастики, з яких можна почитати цей жанр.
Не страшно якщо відео довше ніж півгодини це іноді навіть прикольно
Дуже цікаві думки, про мага дуже зійшлося
Ісігуро теж. Захоплює тим як беземоційно і зміренно його герої переживають страшні життєві події але потім ти починаєш розуміти що тільки так вони могли пережити внутрішніх відчай
В мене так було з "Місячне сяйво" Майкла Шебона. Не дуже сподобалось. Потім взяв його "Неперевершені пригоди Кавалера і Клея", було просто чудово. Після цього вирішив перечитати "Місячне сяйво" і просто вау
P.S. ми любимо довгі відео, це ж не тікток
"Місячне сяйво" чекає мене на поличках. Майже на 100% впевнена, що мені сподобається!
Дякую за вашу працю чудове відео, давно шукала такий канал як ваш
Мені не одразу сподобалася книга Жозе Сарамаго "Сліпота". Коли читала мені було так погано, книга аж загнала в якусь депресію. Але трохи відійшовши я зрозуміла наскільки сильна річ. Але читати продовження досі моторошно)))
Там продовження не зовсім пряме, зовсім інший сюжет, зовсім інша проблематика, як на мене. Навіть героїв з першої частини майже немає)
@@KseniaKellerman я скоріше боюсь знов пережити ці відчуття, коли під час читання починає нудити.
Дякую за черговий крутий випуск!
І ще кілька слів, щоб ютуб знав що робити :)
Чудове відео, дякую! А з чого краще почати читати наукову фантастику?
У мене дуже змінювалася оцінка "Морфо Євгенії" Байет. Коли я її відкрила була зачарована описами лісів Амазонки. У полоні фантазій закрила відправила чоловікові почитати. Він охренів від неї. Повернув, я дочитала. Без здивування - маю по-більше мерського читательського бекграунду. Від захоплення до розчарування 50 сторінок. Сильного розчарування. А коли згадую: бачу приємне перше читання у електричці, у хороший настрій, у чудову погоду. Все-таки не поспішаю відкривати другу частину дилогії.
Привітик!👋🙂
О, Середзем'я Толкіна!😃 Мені це знайомо, сам на довго залип, коли читав трилогію "Володаря Перснів" в електронному варіанті.🤗🥰 А от "Соляріс", саме такий, як у відео, моя мрія. Ще на початку року планував придбати на Промі з Херсону (єдине, де знайшов), але зрозуміло, що зараз це нереально. Та й не на часі, зараз все на ЗСУ.
Книги, які я не зміг оцінити зразу? Ой, навіть не знаю... Скоріше, є випадок зі зворотніми враженнями. "Оповідання про тварин" Ернеста Сетона-Томпсона. Спочатку мені книга подобалася більше, а як дійшла черга до оповідання "Лобо - володар Курумпо", враження зіпсувалися - надто жорстоко (до того ж, це на реальних подіях).
Прочитав "Квіти для Елджернона", і я у захваті!😱 Останні сторінки йшли емоційно важко.😢 Маю в прочитаному книги, що сподобалися на 10/10, але то, або наукова фантастика, або той же Толкін, котрі зайдуть не всім. А щоб настільки емоційно, востаннє мене так вразила "1984" Орвелла. А "Квіти для Елджернона" щиро раджу всім!🥰🥰🥰
Зараз дочитую "Вечірню школу" Лі Чайлда (про Джека Річера). Нічого так детектив, наче подобається, але без особливого захвату. До речі, нещодавно дізнався, що українською випускалися 2 книги даного циклу. Тому, якщо після прочитання враження будуть позитивні, можливо придбаю і "Нездоланного".🙂
Я теж часто "Квіти для Елджернона" раджу як універсальну книгу, хоча так, під кінець вона сумка емоційно!
Дякую за цікаве відео!❤️
«Джерелдову гру» не читала, але дуже люблю фільм. Починала знайомство зі Стівеном Кінгом з книжки, про яку всі кажуть «ТІЛЬКИ НЕ З НЕЇ» - з «Воно» 😄 Тепер це одна з найулюбленіших моїх книжок))
Ксенія, знімайте далі! Цікаво дивитись і слухати
У мене таке рідко буває. Скоріше можу змінити оцінку на гудрідз з 4 на 5, якщо розумію, що часто повертаюся до книги думками
Мене навпаки зачепила беземоційність роману Кадзуо Ішіґуро. Це створювало певне відчуття безсилля перед долею, що чекає на персонажів. Закінчила читання цього твору з думкою, що з ним варто ознайомитися усім, щоб ніколи не допустити подібного у майбутньому. Для мене це 10/10🤍
Яка красива українська!
Дякую за 5-ку книг. У мене були такі ж відчуття після прочитання "Не відпускай мене". Зазвичай після останньої сторінки хочеться ще сторінок, а тут... "Післясмак жодних - емоцій". Poker face.
я почала кінга з сяйва, що було дуже вдалим знайомством, дякую за контент!
А я люблю ваші довгі відео😅
Не відразу оцінила книги Курта Воненгута, насправді тепер хочу перечитати і "Колиска для кішки" і "Бійня №5", бо читала аж років 6-7 тому, думаю зараз подивлюся на ці книги зовсім по-іншому. По відношення з Казуо Ісігуро то не відразу оцінила "Не відпускай мене" , а от "Клара і сонце" мені дуже сподобалось відразу.
А "Маг" то моя маленька книжна любов, не тільки тому що книга хороша, а й тому, що маю по відношенню до книги сентиментальні почуття, бо то подарунок був
Клас яка ти прикольна, я навіть підписалась
Аналогічно з "Магом". Хоча, книжку я не дочитала
В мене таке іноді трапляється також. Раніше дуже часто занижала оцінки книгам, бо все порівнювала з високою полицею. Потім подорослішала і зрозуміла, що так робити неправильно, і книгу потрібно оцінювати з різних сторін.
Мені "Маг" одразу сподобався, хоча на фінал я теж натикнулась з величезним "не зрозуміііла".
Полізла на форуми шукати пояснень. І врешті натрапила на коментар: "Маг грав з головним героєм, а автор з читачем". І тоді в мене пазл зійшовся. І я була в такому захваті!
Книгу читала повністю російською і українською, потім ще третину англійською. Перечитувала заради атмосфери грецького літа. Вона неймовірна.
Трохи порівнювала оригінал і укр переклад - переклад жах, псує деталі. Еротичні сцени він взагалі убив. Дуже шкода. Мені треба інший переклад!
Я кайфувала від описів Греції. Але якщо в не кращому перекладі це такий смачний текст, то який же він тоді в оригіналі 🤔
Для мене самою першою книжкою Кінга була "Темна Половина". Це було дуже вдале знаймоство і скоріш за все найвражаюча його робота.
Маг Фаулза - це моя улюблена книжка на цей момент, яка подарувала справжній катарсіс пару років тому, коли вже більшість літератури дещо набридла на той момент.
Ключовий момент в цій книзі - особистість головного героя(він скажемо прямо не дуже приємна людина, а інколи й дуже огидна) та розповідь від першого лиця, коли автор свідомо нав'язує його точку зору читачу, чому читач намагається опиратись.
Для мене деякі висновки Фаулза щодо екзистенційних/переломних моментів життя стали доволі значущими і відповіли на декілька доволі складних питань про самого себе. Здається, усі його книги, які я читав досьгодні, плюс-мінус наслідують ті ж філософські ідеі, окрім останніх, але Маг усе одно залишається для мене найкращім зразком цих думок
Кадзуо Ішіґуро зразу сподобався, розпочинала знайомитись з автором з "Не відпускай мене", книга вразила і, дійсно, залишила довгииий післясмак. Екранізація хороша вийшла, як на мене. Далі були "Клара і Сонце" та "Ноктюрни", планую прочитати все у автора)
Книга, яка сподобалась не відразу - це "Механічний апельсин". Думаю справа в тому, що я прочитала його в 13)) взагалі не зайшло, хоча я була доволі буйним підлітком і компанія у мене була відповідна) перечитала цього року, в 25, зовсім інше сприйняття було вже) книга сподобалась)
А мені навпаки "Механічний апельсин" зайшов одразу й у саме серденько)) Ішіґуро буду читати далі)
"Похований велетень" теж прекрасний)
Як я була здивована, побачивши ваш канал в рекомендаціях! Якщо чесно, ви перша україномовна буктьюберка, яку я побачила. Ви дуже гарна, а ваш голос та мова взагалі чудесні, дуже приемна подача, відразу підписалась!❤️
класна тема для відео,для мене книжка з післясмаком: Арундаті Рой Бог дрібниць
а невдале знайомство з Кінгом,це Куджо,після того чотири роки не бралась за книги автора,а потім Воно зробила мій минулий червень,до кінця року +5 книг автора;Острів Дума на черзі,Джаредову гру теж хочу.
Бог дрібниць в мене вже досить давно стоїть на поличках, все щось ніяк до неї руки не дотягну)
Подумала, чи було щось таке, що сподобалося не відразу....
Згадала от що
1) до зустрічі з тобою, джоджо мойєс. Читала її за один день, в три години вночі від бессоння почала, а в 7 годин вечора закінчила. І на кінець було трошки пофіг. Він мене не дуже задів. А тоді через декілька днів десь випадково наткнулася і перечитала декілька останніх сторінок і ридала дуже сильно від них
2) космобіолухи Ольги Громико (читала росіською, наврядчи її колись перекладали). Я її починала читати раза три, все не могла продертись через нуднуватий початок. А тоді як продееерлась і не могла зупинитися. Мене настільки поглинула історія, що в мене навіть була маленька істерика від того, що під рукою не було другої книги, щоб почати її відразу після закінчення першої
Класні книги, класний голос, класний контент! Підтримую український буктюб підписочкою. Але так і не зрозуміла з чого почати знайомство з Мак’юеном?)))
Дякую! На жаль, моєї улюбленої книги Макʼюена немає українською, тому я її й не згадала. Можна почати з "Горіхової шкарлупи". Це пізня робота автора, але більш універсальна, як мені здається)
Вітаю)
"Не відпускай мене", мабуть, моя улюблена антиутопія.
Екранізація, до речі, пречудова.
Дякую за відео!
Мені не одразу сподобалася книга Стівена Кінга «Історія Лізі» (під час читання часом трохи нудьгувала, але подумки повертаюся і зараз, хоча знайомилася з нею минулої осені). І ще однією є «Повернення» Блейка Крауча (повторення часових петель трохи набридало, але тепер хочеться ще щось в автора прочитати).
Класне відео🤩 У мене таких книг не було, але протилежні, де до половини книги неймовірно цікаво, а потім якось нудненько, були)
Якщо сподобався "Соляріс", то раджу ще спробувати "Танець недоумка" Павлюка. Є схожі мотиви, але інтерпретація вже інша
Таа, я на неї поглядаю, якось обовʼязково спробую))
Починала Не відпускай мене слухати аудіокнигу, але щось далі 20% книги не пішло, треба паперовий або електронний варіант спробувати. Амстердам, до речі, якось з перших хвилин дуже захопив, думаю просто історія потрапила в настрій
Теж пробувала прочитати соляріс. Рази 3 чи 4) так і не пройшла далі 5 сторінки. Треба ще раз зайти))
Для мене такою книгою була "Крадійка книжок". Хоча тут радше була проблема в моєму настрої, бо я не стала читати книгу через те, що вона сдалася мені надто сумною (на початку тобі одразу показують жахіття другої світової війни, в головної героїні помирає братик і так далі). Зараз повернулася до неї, прочитала вже половину і зрозуміла як це було тупо покинути книгу просто через те, що вона "сумна". Насправді дуже цікаво спостерігати за життям головної героїні.
Нещодавно щось мене понесло бігом у книгарню купувати "Клара і сонце" Ісігуро. Купила. Дивлюся на неї. Не підходжу поки.. ))
Привет! У тебя очень классный монтаж на роликах. Подскажи, ты сама монтируешь или кто-то помогает? И в какой программе?
Дякую! Монтую самостійно, в програмі FinalCut ☺️
У мене було що книжка спочатку за одне сподобалась, а потім за інше. Ловець у Житі Селінджера.
Дуже довго намагалася згадати книжки, які сподобалися не одразу. Згадалася книга Жуля Верна "20000 льє під водою", яка сподобалася мені далеко не з першої сторінки. Також Володар перснів одразу після прочитання залишив доволі рівні відчуття, але все ж час від часу знову думками вертаюся до цієї історії.
Маг викликав суперечливі емоції. Особливо останні сторінок 100. Подобалася уся та загадка, атмосфера Грецького острова. Причому книжка читалася тільки пізно ввечері/вночі, вранці просто не лізла в голову. Чи то магія якась?)))
А от Соляріс просто мозок зірвав своїм фіналом. Звичайно, багато чого я так до кінця не зрозуміла, але чи це не ще одна причина перечитати?))
Я коли вперше читала першого Володаря перснів (року 2018 десь), то відчуття була настільки рівні, хоч і позитивні, що до продовження так і не дісталась. А коли читала зараз, то в якомусь шаленому захваті лишилась))
@@KseniaKellerman як цікаво, бо я також Володаря перснів читала у 2018 році))) фінал першого томика так захопив, що я одразу кинулася читати другий, хоча перший мучила доволі довго. Можливо проблемка була в тому, що я подивилася перший фільм (після нього вирішила прочитати книжки) і деякі моменти для мене не були неочікуваними і не підігрівало інтересу. А можливо я тоді ще просто не розсмакувала того тексту, а як втягнулася то вже й книжка видалася цікавішою, ніж здалася на перший погляд)))
Вибачаюся за великі коментарі, нема з ким про книжки поговорити 😅
@@Anna47066 та ми ж тут і сидимо, щоб про книжки говорити 😁 Я фільми до прочитання дивилася, але воно ніколи не підштовхували мене до прочитання, хоча зараз я їх люблю. Я так зрозуміла, що особисто мені просто необхідний особливий настрій під Толкіна ☺️
@@KseniaKellerman погоджуюся на 100%, буває що певний настрій просто необхідний для деяких книжок (як у мене з Магом вийшло))) я не шкодую, що прочитала Мага, бо хоч фінал не зайшов, але згадую всю атмосферу, особливо історії, які розповідав той дід (не згадаю як його звали) і все, перед очима пейзажі Греції і літня пора)))
Книга, яка мені сподобалася з третього разу, коли її прочитав дорослішим і в українському перекладі - це "Старий і море" Гемінгвея. До того читав школярем і студентом в російському перекладі. Теж саме з "Фієстою" Гемінгвея. Тож на 100% не скажу, що більше відіграло роль, дорослішання чи переклад)
Замислився хвилин на 5, щоб пригадати чи були в мене такі книги, які сподобалися не після першого читання. Мабуть ні. В основному, якщо подобалося, то завжди одразу під час читання (так само, якщо не моє).
Але є книги, які читав давно і відчув тоді, що мені подобається, але усвідомлював, що розумію точно не всі сенси і загадки та не можу відчути повністю, що вкладається в текст. Коли розумієш і логічно бачиш слова, але не відчуваєш повністю. Це безперечно Курт Воннегут "Прощавай чорний понеділку" та його ж "Бойня номер п"ять". А ще Р.Пірсіг "Дзен та мистецтво догляду за мотоциклом". Воннегута читав вперше на 1му курсі універу. І одразу зрозумів, що тут дещо глибше, ніж я можу осягнути в силу своїх юних років і досвіду. Коли перечитав всі книги Воннегута через 10 років, то вони відкрилися мені більш глибоко і зачіпили набагато сильніше, ніж при першому читанні. Хоча сподобалися одразу.
Щодо "Мага" Фаулза - був дуже розчарований в кінці. Мені це видалося, як "багато шуму з нічого".(Але який сам текст! а яка чудова була зав"язка...)
Я рада, що познайомилась з Воннегутом в досить ранньому віці, що зможу протягом життя на різну глибину занурюватися в його твори й порівнювати враження))
Вітання
Я ридала над «не відпускай мене» так, як я ніколи не плакала над книгами
Ксeнія дякую за відeо. Було цікаво. Трeба поміркувати, які книги в мeнe викликали подібні почуття.
Однe малeнькe лінгвістичнe зауважeння. Дужe різало вухо слово "кінцівка". Цe калька зі слова "концовка" рос. мови.
Кінцівка - цe "конeчность", нога або рука.
Нe з мeтою вас образити, а лишe покращити ваш нeймовірно чудовий контeнт.
Не подобається мені фраза "нечесно тримати вас пів години". Ваші відео готова слухати вічність 🤍.
Підписуюсь )
Як же я хочу книгу "Не відпускай мене", може хтось продає? бо у всл її вже немає(
Задумалась. Здається, що в мене так не було. Мені книжка або сподобалась, або ні. В другому випадку ще й велика вірогідність, що не дочитуватиму. І вже точно не захочу перечитати, якщо не сподобалось, але в книжки багато прихильників, і треба там пошукати, чого я не вловила/не зрозуміла. Вибачте за категоричність, але ні - не треба. Репутація книжки, навіть найкраща, не має значення, якщо мене не зачепило. Єдине щось близьке до теми можу пригадати хіба з твором "Сто років самотності" В 18 років сприйняття було: казна що! Коли перечитала роки потому: казна що, проте з неабияким гумором.
Читала Фаулза у досить юному віці, книжка вразила і тоді. Хоч звісно в кінці оте "щоооооооо?" неминуче. Тоді вирішила собі, що обов'язково повернуся до книги, вона чекає свого часу в мене на полиці (хоч і російською). Але є проблема: щоб насолодитися романом сповна, треба НЕ ЗНАТИ фінал. А я пам'ятаю, хоч і років 15 минуло...
Хто перечитував, як сприймається історія вдруге?
P.S. До речі, це не єдина прочитана книга Фаулза, але вона вирізняється. Колекціонер - крута, дуже, але перечитати не хочеться. Личинка - захопила і йшла на ура, але в кінці повне розчарування і нерозуміння, навіщо я це читала. Мантісса - ... ну, можливо, я була ще незрілою для цієї книги, але в мене було враження, що автор писав не для читача, а для себе, грався, експериментував
У Станіслава Лема читала лише "Больница Преображения" і меня дуууже не сподобалося. Яле хочется спробувати ще щось у автора, та не знаю що.
@Ольга Ш. якусь збірку?
@Ольга Ш. Пошукаю, дякую)))
@Ольга Ш. дякую!
Мені "Соляріс" так і не зайшов. Як вкурвлював головний герой під час читання, так і досі вкурвлює. Особливо його поведінка відразу після прибуття на станцію. А, що, один помер, інший десь зачинився і не виходить? А розказує мені все це людина, яка зовсім не виглядає адекватною? Весело у вас тут, хлопці. Піду книжечку почитаю.
Маг-одна з моїх улюблених книг,а Фаулз-один з улюблених письменників) Мене зачіпила саме гра із читачем) якщо колись хтось захоче відчути на собі,що таке газлайтинг,бо йому пощастило не мати такого досвіду в житті-нехай спробує «Мага»,бо як маг грав і водив за носа головного героя,так само автор водить читата. У певні моменти читання (особливо,коли думаєш,що нарешті догадалась і зрозуміла !!! о так!! .... але ні,автор знову кидає тебе в інші умови і ти знову нічого не розумієш) здавалося,що зійшла з розуму я,а не персонаж. Для мене у цьому і є геніальність цього творіння)
До цієї книги потрібно йти не за сенсами чи сюжетом,а за відчуттями,до того ж буквально психопатологічними відчуттями. Відчуєте весь спектр - від деперсоналізації з дереалізацією до майже галюцинацій))
Українською,на превеликий мій жаль,перекладено лишень два твори Фаулза,інший,Колекціонер,- не менш геніальний,але по відчуттях і стилю геть інше. Можу радити)
Коротко кажучи,з Фаулзом треба просто розслабитись і дозволити авторові чаклувати і знущатись над вашим розумом,як він тільки вміє,а вміє він дуже навіть добре)
Читала Колекціонера, люблю цей роман, перечитала б з часом. А от з Магом я усю цю гру і змогла оцініти тільки після читання, надто чекала на розвʼязку, хоча треба було спостерігати на сюжетом))
От незгодний з вами щодо сенсів :) Інакше книгу можна б було закривати після кульмінації. Та й взагалі обійтісь без останньої. Я доречі спочатку взагалі не зрозумів навіщо тут остання третина книги. Автор тут дуже ретельно препарує головного героя, самого себе(ну а хто ж ще жив у Греції і працював вчителем, документалістика, Фаулз не сбреше) і читача(да, любий читачу, буде від першого лиця, тепер ассоціюй себе з нюнєю Ерфе) в одній особині. Потім проводить розбір польотів та катарсіс, а найголовніше - показує що там потім і як з цим усім усвідомленям жити та з чим жувати. Доволі гіркий смак, але бляха таке життя. У світі, де доволі багацько людей живуть різними ілюзіями - це прям топовий спосіб подивитись що там за ними та вкотре вбити якогось нового бога.
Соляріс зайшов одразу. Кінг не зайшов досі. Читав " Країна розваг", "Мобільник", " Втеча з Шоушенка", "Мертва зона". Все в нього якесь шаблонне, якесь сценарне, ніби книга пишеться одразу для екранізації. Простіше фільм подивитися одразу.
В Кінга не всі книги однакові. Як на мене, то "Країна розваг" одна з найслабших. Спробуйте 11/22/63
Не відпускай мене - розчарування.
Нехай квітне український TH-cam
Вітаю)
Ксeнія дякую за відeо. Було цікаво. Трeба поміркувати, які книги в мeнe викликали подібні почуття.
Однe малeнькe лінгвістичнe зауважeння. Дужe різало вухо слово "кінцівка". Цe калька зі слова "концовка" рос. мови.
Кінцівка - цe "конeчность", нога або рука.
Нe з мeтою вас образити, а лишe покращити ваш нeймовірно чудовий контeнт.