І далеко хай біжить! Хлопець абʼюзер повний.. Ображає, каже «подивись на себе в дзеркало, ти що вважаєш себе гарною??»… ні, це явне до побачення. Далі буде лише гірше, і набагато
Звертаюсь до авторки другої історії- я людина з акне, зараз мені 28 років, залишились шрами на обох щоках, але я впевнена в собі і вважаю себе красунею . Загострення було з 15 до 18 років, в той час мій хлопець (зараз вже чоловік) підтримував мене і казав що я гарна. Тож бажаю Вам любити себе і знайти людину гідну вас, яка буде любити , піклуватись і підтримувати, у вас обов'язково все вийде)
У мене була ситуація, схожа на першу. Я була вже 2 чи 3 роки у стосунках та ніби закохалась у одногрупника. Він був веселий, цікавий, гарний, ми допомогали одне одному з навчанням та тусили разом. У групі навіть хтось пустив чутки, що ми зустрічаємось, але це все пусте. Я хвилювалась, що це неправильно, особливо через те, що я точно все також кохала свого хлопця. Врешті, я підняла питання, чи не думає він, що таке спілкування неправильне? Чи можемо ми бути друзями, якщо ми гетеро різної статі? Ми більше поговорили про погляди на життя, розставили усі крапки і я зрозуміла, що я кохаю свого хлопця, а в одногрупнику просто зацікавлена як в особистості. Також я художниця і багато його малювала через цікаву зовнішність. Це теж допомогло осягнути, що він об'єктивно гарний, але не у моєму смаку. З хлопцем ми вже 10 років разом, а одногрупник став ліпшим другом. Я думаю, це нормально коли ти звикаєш до свого партнера і можеш відчувати щось схоже на закоханість, але ж це ще не любов. Просто треба розширювати коло спілкування і наповнювати його цікавими і приємними людьми.
1. Історія: шановна, якби я дізнався що в моєї дівчини є почуття до колеги і вона нічого з цим не робить я б був би роздавленим, це зрада, хоч і суто емоційна. Якщо ви дійсно кохає е свого хлопця то перестаньте спілкуватись з колегою взагалі, а краще змініть роботу. 2. Історія: дівчіно - біжи, біжи від нього як надалі! Він маніпулятор і як тільки він знайде когось кращого на його думку в йому будете не потрібні
У мене була ситуація, схожа на першу. Просто постаралася звести спілкування з тим чоловіком до мінімуму і з часом забулося. Хлопцю (тепер вже чоловіку) не розказувала про це і не розкажу ніколи, який сенс? Він - найкраще, що могло зі мною статися і навіщо сіяти в його голові думки, що це не так? Разом з тим, я розумію, що подібна ситуація могла би бути і у нього, ставлюся до цього нормально. Головне - це дії, а не думки.
Про першу історію звісно було. І більше того буде періодично ще багато разів. Питання в тому що Ви з цим робите, берете себе в руки і потім смієтеся що про це взагалі думали, чи віддаєтеся емоціям та перекреслюєте все хорошою на завжди зі своїм партнером. Все просто, якщо Ви любите і поважаєте, то не зраджуєте, не жартуєте на теми котрі не доречні для друзів, коротше кажучи відштовхуєтеся від своїх норм і уявлень про дружбу спілкуючись з колегою. Змінювати роботу точно не варто, як тут писали, це не допоможе, і поки не розберетеся і собі і своєму відношенні до партнера будете вагатися. Зважте на те, що цей хлопець теж в стосунках... Якщо ви кохаєте партнера краще приділіти йому час .. Сходіть разом кудись, посмійтеся згадайте чому вибрали одне одного.
Стосовно першої історії, не завадило б розібратися, чи це справді любов, чи просто легка закоханість. Бо таке часто буває, що ще сьогодні ти не уявляєш життя без людини, а мине місяць - і абсолютно байдуже на неї. В подібному нічого аж настільки поганого нема. Все ж ми не герої роману "1984" і в нас не карають за "мислезлочини". Якщо з нинішнім хлопцем нема ніяких проблем, то радив би просто запити водою та забути про того Олега. Тим паче, велика вірогідність що й Олег колись наскучить, а хтось новий, відмінний від нього, чисто на контрасті здаватиметься більш привабливим.
Перша історія, я згодна з Сонею, це нормально і так буває але щось робити це ваш вибір, можете взяти консультацію у психолога суто для того щоб зрозуміти, що саме вас приваблює, які ваші стосунки, може треба щось змінити або просто поставити рамки з тим колегою. Діалог завжди допомагає, а ще є класна штука побачення ніби ви не знайомі з вашим партнером для оновлення цих емоцій початкових у відносинах, бо вони найяскравіші і це нормально. Окремо дякую за відео Соні❤
У першій історії я згідна з Сонею, дорогі мої молоді людинятка, повірте,для багатьох з вас зараз буде шоком, та чим далі ви відходитимете від юнацтва тим більше різних людей ви зустрічатимете,і так, еа початку вас буде шокувати розмаїття цих людей, і в деяких ви ніби споріднені душі знаходитимете, і буде цей флер благоговіння перед новим знайомим/мою, але повірте все це фігня. Чим старше ви ставатимете, тим банальнішими ставатимуть оточуючі, і отаких емоцій від"Олегів" ставатиме менше.Тому, спілкуйтеся з ними, можете навіть навчитися щось,але зрозумійте що це фігня, і вони не унікальні. І швидше за все авторкці він сниться бо вона відчуває провину, а не тому що відчуває до нього такі сильні емоції. Тож, людоньки, не психуйте якщо ваша половинка раптом в екстазі буде розповідати про якогось афігєзного колегу якщо ви обоє молоді. Чим старше ви ставатиме, тим менше таких кулсторі у вас буде.
так! а ще з часом, наприклад під час спілкування на роботі, дуже імовірно такі абстрактні "Олеги" покажуть свою істину натуру і будуть ще більш відразливі компаньйони, ніж інші оточуючі, що одразу не зацікавили
Про подруг. Скажу так, брехати та залишати стосунки через жалість це те, що робити категорично не можна. Зараз буде коротка історія з життя. Там романтичні стосунки, але сенсу не змінює. Мої стосунки закінчилися тим, що у моєї дівчини теж змінилися інтереси. Вона протягом кількох місяців мені брехала про те, що любить мене, але при цьому уникала зустрічей, відмовлялася на пропозиції, чи не приходила на заплановані. Їй було шкода мені сказати, й здавалося, що так вона захищає мох почуття. Результатом став розрив стосунків та втрата віри в себе, як в цікаву людину. Тепер я не дуже довіряю подрузі, коли вона каже, що їй цікаво проводити зі мною час. Я знаю, що вона не бреше, виконує обіцянки, сама йде на контакт постійно, але від відчуття, "я не цікавий, мені брешуть, мене кинуть", це не позбавляє.
Дуже цікаве відео. І ще треба чотири слова. Сподіваюсь "і" зараховується за слово в коментарях. Тепер написав навіть більше ніж сім слів для просування відео. Цілих двадцять вісім слів.)
Першій історії теж таке бувало, але зазвичай то якісь як я думаю гормони, через деякий час воно проходило, а коли більше ще дізнавалася про людину то і огида якась з'являлася до всієї цієї ситуацвя і симпатія пропадала
Ніколи не залишатись у відносинах через жалість чи погрози У мене є жахливий досвід де абсолютно жалюгідна брехлива людина тримала мене всіма методами більше року (брехала завжди і погрожувала нашкодити собі) а в мене була мізерні самооцінка і я дозволяла собі це терпіти бо була зручною І зараз у мене з'явився сталкер який постійно перевіряє мої соц мережі й спілкується з моїми родичами і я нічого не можу з цим зробити Бережіть себе, майте до себе повагу Наслідки можуть бути набагато гірше
в мене квадратне обличчя, іноді аж трапеція. коси зверху, знизу, колосок - мої улюблені зачіски. не носити такі зачіски через те, що комусь не подобається, як ви виглядаєте - це абсурд. я ще не дослухала історію, але я вже сподіваюсь, що ті стосунки скінчилися. авторко, головне, щоб вам ваші коси подобались.
Перша історія: якщо б я дізналась, що в мого партнера є почуття до іншої людини і вона ще думає хто їй більше потрібний це б мене знищило, навіть напевно більше ніж одразу розрив, так це моральна зрада, так що поки це не перейшло ніяких меж зробіть вибір хто вам потрібний, щоб не мучити обох
@@user-rb4yb9cx8q вибачте якщо не так зрозуміла щось, грунтувала свій коментар на інформації з поста, можливо з більш повним масивом були б інші думки, описала чисто щоб б відчувала саме я на місці партнера якщо б дізналась, що мій партнер навіть подумає що йому симпатичний і морально близький хтось інший
@@ОльгаШелест-ф4ю а чи так обов'язково казати своїй дівчині про почуття до іншої. Мене б це дуже ранило . І я не змогла б ставитись до свого чоловіка так само
Другій дівчинці потрібно на терапію. Я така сама( Доки ми самі не впевнені в собі і потребуємо підтвердження своєї значущості від інших, доти нам будуть траплятися не ті люди, які не будуть нас цінувати. А від хлопця треба бігти.
одного разу хлопець, в якого я була закохана, але ми не зустрічались, сказав мені після сексі: все з тобою прекрасно, лише б груди побільше були. на щастя, після довгих років комплексів з приводу грудей, саме на той момент я їх вже любила, тому це не зачепило мене. але відкрило мені очі, що з цим хлопцем, мабуть, щось не так. (в мене груди приблизно між розмірами 0 та 1 і мій чоловік жодного разу не висловився негативно ні щодо них, ні щодо будь чого іншого у моїй зовнішності )
2 історія це жах, це хлопець поганець, бо він абсолютно не кохає дівчину і тупо знущається з неї, йому приносить задоволення те, що вона залишається з ним попри його неповагу , так ще й намагається підлаштуватися під його забаганки. Він відчуває владу над дівчиною і йому це подобається, тому він не хотів, що б вона йшла, бо так він втратить над нею владу і не зможе самостверджуватися. Він грається нею, як лялькою, оце схудни, помолодішай і тобі я тебе любитиму🤡. Дівчата, жодна любляча людина ніколи не скаже вам, що ви не гарна і не буде вам диктувати що ви маєте змінити у зовнішності що б подобатися йому. Авторку історії шкода і я вболіваю за те, що б вона знайшла сили ніколи не миритися з подібним ставленням до себе
Чи негідник я, що сказала хрещеній, що не хочу бачити її у свій день народження? Я, дівчина 20 років, вперше в житті провела свій день народження так, як сама того хотіла. Аби я могла увесь день робити що хочу, відпочивати й просто гуляти. З 12 років майже кожен рік я допомагала мамі готуватись до свого дня народження. Прибирання, трішки допомога з готовкою. Потім, коли приходили гості я мала їх розважати (спілкуватись з ними чи просто посидіти за столом). І в цьому не було б для мене проблеми....якби я цих гостей запрошувала. З 16-17 років я почала ненавидіти цей день...я почувалась все гірше й гірше, в пік негативу наступав у саме свято. Я надягала маску радості й була з усіма вічлива. Мені це навіть трохи подобалось...але потім прибирання зі столу до пізньої ночі, митття та витирання посуду. Я ніколи це не робила сама, завжди з мамою. Але це мене бісило ще більше....бо найдорожча жінка в моєму житті мала мити посуд до 2ї ночі через людей, які захотіли мене привітати...і яких НЕ кликали. Мама завжди казала, що немає сенсу їм пояснювати, що я не хочу святкувати. Вони самі прийдуть, бо захочуть. І ми (наша родина) маємо їх зустріти. Мене бісила ця мамина гостинність. До нас не ходили відверто чужі люди, ні. Це були родичі чи близькі друзі родини, як моя хрешена. І...я люблю їх, але чомусь нікого не цікавило чого хотіла я. На мій ювілей, 20 років, який відбувся нещодавно я попрохала батьків про 1 моє заповітне бажання. Не мати клятих гостей у мій день. І вони виконали! Я цілий день була одна, готувалась на наступний день (мій др випав на понеділок), а вони собі з гостями сиділи у кафе, час від часу запрошуючи мене й підкреслюючи, що всі були б раді мене бачити. Але я обрала вечір фільмів з коханим. Й мене все влаштовувало. Вперше за багато років мій день був...насправді моїм, а не приводом набухатись групі людей. Причина, через яку я все це вам розповіла заключається в реакції моєї хрещеної на моє побажання не мати гостей. За день до "святкування" я ходила по своїх справах до магазину й випадково зустріла її, яка розмовляла по телефону з дружиною мого двоюрідного брата (він мені як рідний, тож). Вона мене зупинила й посміхаючись трохи з гумором, як вона завжди робить у настрої, спитала: *моє ім'я *, ти справді не хочеш нас бачити у свій день народження? І я відповіла ні. Я сказала: Ні, я маю готуватись до екзаменів і в мене нажаль не буде часу провести з ними день, тож...так, я не хочу аби ви приходили. Я навмисно перефразувала її провокуюче питання, але я так і не зрозуміла навіщо було так маніпулятивно ставити питання. Щоб що? Я змінила думку й вони б всі тусили в нас до пізна? Н@хер таку ідею. Вона приколювалась та посміхалась, тож я не віддала цій розмові багато уваги. Але на наступний тиждень після цього моя мама підходить до мене з проханням вибачитись перед хрещеною, за те що я сказала що не хочу бачити її (я так не казала). І мене це обурило...я викрикнула, що не збираюсь вибачатись, бо мені немає за що. Я люблю свою маму, але наполягати на моєму вибаченні ... тому й викрикнула, а не сказала. Моя мама божий одуванчик. Я люблю її всім серцем, але коли вона спілкується з моєю хрещеною вона змінюється...коли мені було 15, я б вибачилась. Зараз...мені набридло робити вигляд, що мені приємно з нею спілкуватись... Мама на її захист сказала, що вона робила й хороші справи, але я схильна бачити та пам'ятати лише погане... Тож...чи я негідник?..
Маленький едіт: в нас напружені стосунки з хрещеною з тих пір, як я стала підлітком (14-15 років). Я не можу сказати, що була проблемною. Я не пила й не курила ніколи й зараз цього не роблю. Не сварилась сильно з мамою(вперше у 18), не втікала з дому й не хамила дорослим. Просто в один момент моя хрещена зняла маску доброї веселої жінки. Як виявилось вона носить цю маску лише для дітей, аби залишатись для них хорошою. А коли вони дорослішають, то вона показує справжню себе. З її примхами, уїдливими зауваженнями та інших. Мама наводила на її захист момент, коли на 1 з моїх др вона купила мені відро морозива замість торту та гаррний букет квітів. Згодна, момент гарний та яскравий... Але біль....від слів, що я навіть касиром не стану, коли я хотіла піти в універ через рік після школи, а не одразу...чи наприклад коли вона переконала мою маму, що я не маю ходити в гості до свого хлопця (мені було 14, а йому 17) бо його мама подумає, що я шльондра...це її переконання...коли я поправляюсь через проблеми з гормонами вона натякає на те, аби сісти на пп (воно не допоможе...) І після цих прикладів....оце відеречко морозива?... Воно для мене ні#р@ не змінило...Вона є невід'ємною частиною життя моїх батьків, хоч вони й рідко спілкуються нині...я просто не розумію, як мені до неї ставитись бо...повністю ігнорувати не вийде. Та й не подорослому тікати від проблеми. Але просто поговорити не вийде...вона не сприймає мене як за рівну себе дорослу. Розумію, для когось 20 років ще дитина...але моє дитинство скінчилось в 12(то вже інша історія й тут нідочого). Зі мною радяться інші старші за мене люди, але для неї...я ніби тупе дівчисько 15 років.... Дякую, якщо приділили увагу мені та моїй історії. Мирного неба нам всім над головою та тихої ночі...
Ви не негідник будьте в цьому впевнені. Ваша хрещена просто негідниця, вона що дитина?! Це ваш день і ви маєте проводити його так як вам подобається! Я цілком вас розумію так як мала таку ж ситуацію. Я ненавиділа свій день народження, тому що ми завжди святкували його дома на 25 гостей і прибирання, готування та миття посуди завжди було на мені. Коли я виражала своє невдоволення мені завжди прищеплювали почуття провини. Останній день народження що я святкувала з всією сім'єю це було 21-річчя. Я відпрацювала сутки на роботі й по приходу додому дізналася що до нас мають прийти гості (25-27 людей). Замість того щоб відпочити я накривала на стіл, сиділа з гостями, а потім це все прибирала. Після того я жорстко встановила свої межі та сказала що якщо таке повториться я просто піду з дому коли прийдуть гості. Подальші дні народження я святкувала одна з своєю подругою (це було моє рішення). В день народження я просто сиділа дома за пляшкою вина з подругою, а на наступний день ми могли сходити десь погуляти. І це найкращі дні народження в моєму житті. З бабусями та з тітками можна посидіти в інший день і тільки по вашій згоді(можливо і без вашої участі)! Сядьте і серйозно поговоріть з мамою що ви не збирається змінювати вашу думку і розкажіть що ви відчуваєте. Сподіваюся ви досягнете свого шлю вам фібри підтримки ❤ Ps: Сподіваюсь я вас не втомила своєю порадою та розповіддю, просто хотіла дати вам знати що ви не одинокі)
Не негідник, ваша хресна маніпулятивна особа, а так як ваша мама, як ви сказали, божа кульбабка, то їй не вистачає сили характеру, щоб не підпадати під ці маніпуляції. Я рахую, що вам немає за що вибачатися, однак ваша хресна налаштує всіх проти вас, скоріше за все, вам потрібно мати велику силу духу, щоб не підпадати під ці маніпуляції, бо учасниками стануть ваші найрідніші. Найгірший варіант того, що ви перестанете спілкуватися зі всіма своїми родичами, включно з найближчими. Головне орієнтуйтеся на свої відчуття, ніхто не зробить вибір, окрім вас
@@Daria._.DarrrrДякую вам за коментар😢 Ця людина зі мною з дитинства й значною мірою вплинула на моє виховання. Але за останні 5 років вона сильно змінилась не у кращий бік.. Ми з мамою постійно обговорюємо щось, якщо мене щось турбує. В нас немає з цим проблем, вона чітко зрозуміла мою позицію. Але я не знаю, як мені тепер уомунікуватти з хрещеною...
Дякую що поділились! Думаю тут треба змусити хресну прийняти, що ви доросла. Різко відповісти, «зі всією повагою, але ваші коментарі на цю тему мене не цікавлять» або щось в такому дусі. І не вибачатись, якщо вважаєте що вчинили правильно. Може навіть декілька раз буде потрібно так зробити, щоб дійшло. Саме головне, залишайтеся вірною собі 🫶🏼 бачу що ви добре відрізняєте свої бажання від того що пробують навʼязати, і це головне. Ще можна проговорювати те що відчуваєте, наприклад коли вона каже щось принизливе, спитати напряму «ви зараз намагаєтесь мене принизити? А навіщо ви таке робите» тоді люди можуть зрозуміти що так просто тут не вийде
1. Таке стається, особливо якщо стосунки довгі, це ок. Але на мою думку, продовжувати контактувати з колегою і продовжувати розвивати цю симпатію це вже моральна зрада. Почуття контролювати не вийде, але можна контролювати свої дії, і правильним було б перестати спілкуватись з колегою і дати цій симпатії пропасти. 2. Була в схожій ситуації. Подумайте, чи могли б ви сказати щось подібне людині яку ви любите? Запитайте друзів, чи могли б вони це зробити. Та кого завгодно запитайте, відповідь буде та сама - ні. Я знаю що таке приймати важко, але навряд чи ваш партнер по справжньому любить вас. Поки ви в стосунках, це важко освідомити і відслідкувати, але коли ви з них вийдете, почуття спадуть і ви глянете на ситуацію зі сторони, побачите скільки ознак того що цей хлопець вас не любив було кругом(( Щоб він там не казав, дивіться на вчинки і результати а не на слова, бо хоть ви кажете що він старається підняти вашу самооцінку, звучить так, ніби він її до дна і опустив.
17:05--мені здається, що коли ви дійсно друзі, то різні теми розмов не будуть великою проблемою? Навіть якщо ви кардинально різні, вміння слухати і зацікавленість в житті і особистості друга це головне, до того ж якщо цінності спільні, то це також не є великою проблемою, (і спільні цінності важливіші спільних інтересів), головне ставитися з повагою до захоплення свого друга До того ж, може бути не цікавою тема, якою захоплюється друг, але те, як друг про це розказує і горить цим хіба не цікаво? Так навіть цікавіше, як би всі ми були однакові, було б нудно. Це більше схоже на пораду тій подрузі стало😅, просто кажу свою думку щодо різних інтересів
По 3-й історії (так, я буду тут спамити окремим коментарем на кожну історію 🙃) , в мене подібні ситуації вирішуються зазвичай якось самі собою. Типу, якщо розмова не клеїться, і це повторюється із разу в раз, то такий друг, може навіть колись і доволі хороший, закономірно сам починає віддалятись. Не треба перетворювати дружбу на якийсь обов'язок
Не хочу робити якихось поспішних висновків і роздавати поради, але на місці авторки другої історії я б послав того хлопця куди подалі. Тут стільки причин для цього, що навіть не знаєш із чого почати😐
1 історія. Так, це моральна зрада. Якщо Ви дійсно кохаєте свого хлопця - максимально обмежте контакти з цим Олегом. Ви також повинні зрозуміти, що зараз ви недостатньо добре знаєте його і вам здається, що, можливо, він ваше кохання. Але він звичайна людина, у якої теж є недоліки. І навіть якщо ви кинете свого хлопця, не факт, що з цим Олегом вам буде краще. І ні, не треба казати про це хлопцю. Ви можете морально вбити його і він перестане вам довіряти. Особливо враховуючи, що ви працюєте з цим Олегом і постійно бачитесь. Уявіть, як буде себе відчувати хлопець, знаючи, що ви весь день проводите з чуваком, до якого у вас були/є почуття…
Я помітила, що у мене майже завжди думки розходяться з авторкою каналу, що нормально, в принципі. Але я в шоці, що ви вважаєте хлопця адекватним, тільки якщо він нормально сприйме новину, що його дівчина закохалась в іншого 😕 нормально тут буде як раз розійтись, бо довіра втрачена.
Дякую, що ділитесь своїми думками ☺️ я Вас розумію, проте як на мене тут не йдеться про закоханість, дівчині просто імпонує людина в спілкуванні, а перерости в закоханість це може якщо вона буде продовжувати зближуватися) в будь-якому випадку, людину визначають її дії в першу чергу
Перш за все дякую Соні за озвучку моєї історії, а також дякую вам за коментар. Чи то ви мене не так зрозуміли, чи то я не так пояснила. Я не закохана у колегу, не маю жодних думок про те, що це «кохання». Просто відчуваю симпатію, бо він дійсно приємна людина, не більше. Ніяких планів на нього у мене немає і бути не може
Не знаю,історія про акне... Ну так, моя кохана людина теж буває непевнена в собі, щось в зовнішньому вигляді їй не подобається... А я дивуюсь, бо для мене вона чарівна. Але тут авторка сама каже що вона скиглила, обличчя в ранах, і вона буквально скиглила і задовбувала питанням "а я гарна?". Не задавай питання, де ти не хочеш почути правду, навіщо змушувати когось зараз відверто брехати?
Щодо першої історії, якщо у вас є думки і бажання поцілувати чи переспати з ним то так, ви моральна зрадниця. Пропоную вам зрадити вашого хлопця, так легше буде покинути обох, або хто-зна може з Олегом буде краще
в мене була подруга з якою я проводив напевно третину свого дня. ми навчались разом в інституті і завжди разом сиділи на парах і після пар робили лабораторні і переписувались годинами. при цьому в неї був хлопець з нашої ж групи, про стосунки яких я не знав майже до розриву нашої дружби. Вона мені подобалась, але хз як але вона ніколи не переходила межі дружби і тримала дистанції, такому варто повчитись.
@@user-rb4yb9cx8q можливо ви просто поліаморна людина, і відчувати любовні почуття до обох хлопців для вас можливо. Це не значить що ви обов'язково повинні цілуватись чи спати. Відчуття закоханості вже є приємними. Але пояснити своєму хлопцеві може бути травматичним, якщо від початку ваші стосунки були моногамними. Деякі люди можуть просто не зрозуміють як можна наприклад людини обох.
А я не згодна з цим твердженням. Я уявляю що воджу авто, але не маю прав, і не вмію цього робити, по Вашому я моральний водій? Думати можна про що завгодно, важливо тільки те, що Ви робите і що говорите.
@@user-rb4yb9cx8qПривіт) Стосовно Вашої ситуації - Вам періодично в житті будуть траплятися чоловіки, які будуть Вас приваблювати і це нормально. В мене таке було і з першим хлопцем(6 років в стосунках) і вже з моїм чоловіком(7 років разом). Ці начебто почуття проходять з часом, головне ніяк не йти в них на повідцю, не проявляти свій інтерес і не переходити межу товариських стосунків, тобто вести себе так, ніби він звичайний колега, до якого 0 почуттів. З біологічної сторони, коли довго в стосунках через час гормони вщухають і іноді реагують на інших. Це теж потрібно розуміти і менше реагувати на таке. В цей час ми людину бачимо через рожеві окуляри, тому навіть може здаватися, що він краще. З часом все це пройде, а той хлопак вже не буде таким цікавим, бо втратить ефект новизни. Ну і тем для розмов з новою людиною завжди більше, ніж з тим, кого ти знаєш. Щастя Вам🥰
Господи, друга історія просто біль... Дівчино, біжи🥺
І далеко хай біжить! Хлопець абʼюзер повний.. Ображає, каже «подивись на себе в дзеркало, ти що вважаєш себе гарною??»… ні, це явне до побачення. Далі буде лише гірше, і набагато
Звертаюсь до авторки другої історії- я людина з акне, зараз мені 28 років, залишились шрами на обох щоках, але я впевнена в собі і вважаю себе красунею . Загострення було з 15 до 18 років, в той час мій хлопець (зараз вже чоловік) підтримував мене і казав що я гарна. Тож бажаю Вам любити себе і знайти людину гідну вас, яка буде любити , піклуватись і підтримувати, у вас обов'язково все вийде)
У мене була ситуація, схожа на першу. Я була вже 2 чи 3 роки у стосунках та ніби закохалась у одногрупника. Він був веселий, цікавий, гарний, ми допомогали одне одному з навчанням та тусили разом. У групі навіть хтось пустив чутки, що ми зустрічаємось, але це все пусте. Я хвилювалась, що це неправильно, особливо через те, що я точно все також кохала свого хлопця. Врешті, я підняла питання, чи не думає він, що таке спілкування неправильне? Чи можемо ми бути друзями, якщо ми гетеро різної статі? Ми більше поговорили про погляди на життя, розставили усі крапки і я зрозуміла, що я кохаю свого хлопця, а в одногрупнику просто зацікавлена як в особистості. Також я художниця і багато його малювала через цікаву зовнішність. Це теж допомогло осягнути, що він об'єктивно гарний, але не у моєму смаку. З хлопцем ми вже 10 років разом, а одногрупник став ліпшим другом. Я думаю, це нормально коли ти звикаєш до свого партнера і можеш відчувати щось схоже на закоханість, але ж це ще не любов. Просто треба розширювати коло спілкування і наповнювати його цікавими і приємними людьми.
1. Історія: шановна, якби я дізнався що в моєї дівчини є почуття до колеги і вона нічого з цим не робить я б був би роздавленим, це зрада, хоч і суто емоційна. Якщо ви дійсно кохає е свого хлопця то перестаньте спілкуватись з колегою взагалі, а краще змініть роботу.
2. Історія: дівчіно - біжи, біжи від нього як надалі! Він маніпулятор і як тільки він знайде когось кращого на його думку в йому будете не потрібні
У мене була ситуація, схожа на першу. Просто постаралася звести спілкування з тим чоловіком до мінімуму і з часом забулося. Хлопцю (тепер вже чоловіку) не розказувала про це і не розкажу ніколи, який сенс? Він - найкраще, що могло зі мною статися і навіщо сіяти в його голові думки, що це не так? Разом з тим, я розумію, що подібна ситуація могла би бути і у нього, ставлюся до цього нормально. Головне - це дії, а не думки.
Так, сто відсотків
Тобто у ваших з чоловіком стосунках немає довіри?
Про першу історію звісно було. І більше того буде періодично ще багато разів. Питання в тому що Ви з цим робите, берете себе в руки і потім смієтеся що про це взагалі думали, чи віддаєтеся емоціям та перекреслюєте все хорошою на завжди зі своїм партнером.
Все просто, якщо Ви любите і поважаєте, то не зраджуєте, не жартуєте на теми котрі не доречні для друзів, коротше кажучи відштовхуєтеся від своїх норм і уявлень про дружбу спілкуючись з колегою.
Змінювати роботу точно не варто, як тут писали, це не допоможе, і поки не розберетеся і собі і своєму відношенні до партнера будете вагатися.
Зважте на те, що цей хлопець теж в стосунках...
Якщо ви кохаєте партнера краще приділіти йому час
.. Сходіть разом кудись, посмійтеся згадайте чому вибрали одне одного.
Стосовно першої історії, не завадило б розібратися, чи це справді любов, чи просто легка закоханість. Бо таке часто буває, що ще сьогодні ти не уявляєш життя без людини, а мине місяць - і абсолютно байдуже на неї. В подібному нічого аж настільки поганого нема. Все ж ми не герої роману "1984" і в нас не карають за "мислезлочини". Якщо з нинішнім хлопцем нема ніяких проблем, то радив би просто запити водою та забути про того Олега. Тим паче, велика вірогідність що й Олег колись наскучить, а хтось новий, відмінний від нього, чисто на контрасті здаватиметься більш привабливим.
Та там нічого нема про любов чи закоханість до Олега, просто подобається спілкування і імпонує загалом
@@sonialimm_ Ну то тим більше. 🤷♂Просто потрібно трохи часу, аби емоції якось урівноважились
Перша історія, я згодна з Сонею, це нормально і так буває але щось робити це ваш вибір, можете взяти консультацію у психолога суто для того щоб зрозуміти, що саме вас приваблює, які ваші стосунки, може треба щось змінити або просто поставити рамки з тим колегою. Діалог завжди допомагає, а ще є класна штука побачення ніби ви не знайомі з вашим партнером для оновлення цих емоцій початкових у відносинах, бо вони найяскравіші і це нормально.
Окремо дякую за відео Соні❤
Щиро дякую вам за пораду ❤
У першій історії я згідна з Сонею, дорогі мої молоді людинятка, повірте,для багатьох з вас зараз буде шоком, та чим далі ви відходитимете від юнацтва тим більше різних людей ви зустрічатимете,і так, еа початку вас буде шокувати розмаїття цих людей, і в деяких ви ніби споріднені душі знаходитимете, і буде цей флер благоговіння перед новим знайомим/мою, але повірте все це фігня. Чим старше ви ставатимете, тим банальнішими ставатимуть оточуючі, і отаких емоцій від"Олегів" ставатиме менше.Тому, спілкуйтеся з ними, можете навіть навчитися щось,але зрозумійте що це фігня, і вони не унікальні. І швидше за все авторкці він сниться бо вона відчуває провину, а не тому що відчуває до нього такі сильні емоції. Тож, людоньки, не психуйте якщо ваша половинка раптом в екстазі буде розповідати про якогось афігєзного колегу якщо ви обоє молоді. Чим старше ви ставатиме, тим менше таких кулсторі у вас буде.
так! а ще з часом, наприклад під час спілкування на роботі, дуже імовірно такі абстрактні "Олеги" покажуть свою істину натуру і будуть ще більш відразливі компаньйони, ніж інші оточуючі, що одразу не зацікавили
@@sonialimm_ Оце прям в точку.
Повністю підтримую!
Розставити межі, визначити для себе пріоритети і тоді мати приємного колегу - ось що може бути якщо підходити з розумом!
Чи негідник я, якщо залишаю коментар до того, як подивився відео? 👀
Ні, точно не негідник 😁☺️
Про подруг. Скажу так, брехати та залишати стосунки через жалість це те, що робити категорично не можна.
Зараз буде коротка історія з життя. Там романтичні стосунки, але сенсу не змінює.
Мої стосунки закінчилися тим, що у моєї дівчини теж змінилися інтереси. Вона протягом кількох місяців мені брехала про те, що любить мене, але при цьому уникала зустрічей, відмовлялася на пропозиції, чи не приходила на заплановані. Їй було шкода мені сказати, й здавалося, що так вона захищає мох почуття.
Результатом став розрив стосунків та втрата віри в себе, як в цікаву людину. Тепер я не дуже довіряю подрузі, коли вона каже, що їй цікаво проводити зі мною час. Я знаю, що вона не бреше, виконує обіцянки, сама йде на контакт постійно, але від відчуття, "я не цікавий, мені брешуть, мене кинуть", це не позбавляє.
Дуже цікаве відео. І ще треба чотири слова. Сподіваюсь "і" зараховується за слово в коментарях. Тепер написав навіть більше ніж сім слів для просування відео. Цілих двадцять вісім слів.)
😂😂топ
30 хв як на одному подиху, дякую за відео)❤❤ Особлива подяка прекрасним не негідникам за поширення історій😊
Пані з другої історії, біжіть!
Першій історії теж таке бувало, але зазвичай то якісь як я думаю гормони, через деякий час воно проходило, а коли більше ще дізнавалася про людину то і огида якась з'являлася до всієї цієї ситуацвя і симпатія пропадала
Ніколи не залишатись у відносинах через жалість чи погрози
У мене є жахливий досвід де абсолютно жалюгідна брехлива людина тримала мене всіма методами більше року (брехала завжди і погрожувала нашкодити собі) а в мене була мізерні самооцінка і я дозволяла собі це терпіти бо була зручною
І зараз у мене з'явився сталкер який постійно перевіряє мої соц мережі й спілкується з моїми родичами і я нічого не можу з цим зробити
Бережіть себе, майте до себе повагу
Наслідки можуть бути набагато гірше
Коментар в підтримку канала дякую за вашу працю ви круті так тримати
в мене квадратне обличчя, іноді аж трапеція. коси зверху, знизу, колосок - мої улюблені зачіски. не носити такі зачіски через те, що комусь не подобається, як ви виглядаєте - це абсурд. я ще не дослухала історію, але я вже сподіваюсь, що ті стосунки скінчилися. авторко, головне, щоб вам ваші коси подобались.
Перша історія: якщо б я дізналась, що в мого партнера є почуття до іншої людини і вона ще думає хто їй більше потрібний це б мене знищило, навіть напевно більше ніж одразу розрив, так це моральна зрада, так що поки це не перейшло ніяких меж зробіть вибір хто вам потрібний, щоб не мучити обох
Так, я б не хотіла про таке дізнатись. Це б причинило мені біль.
Там ж не було слів про думки хто більше треба 😅 Вибір очевидний, що мені потрібен лише мій хлопець, а про другого я просто описала ситуацію
@@user-rb4yb9cx8q вибачте якщо не так зрозуміла щось, грунтувала свій коментар на інформації з поста, можливо з більш повним масивом були б інші думки, описала чисто щоб б відчувала саме я на місці партнера якщо б дізналась, що мій партнер навіть подумає що йому симпатичний і морально близький хтось інший
Людина не керує своїми почуттями. Людина керує своїми діями.
@@ОльгаШелест-ф4ю а чи так обов'язково казати своїй дівчині про почуття до іншої. Мене б це дуже ранило . І я не змогла б ставитись до свого чоловіка так само
Другій дівчинці потрібно на терапію. Я така сама( Доки ми самі не впевнені в собі і потребуємо підтвердження своєї значущості від інших, доти нам будуть траплятися не ті люди, які не будуть нас цінувати. А від хлопця треба бігти.
одного разу хлопець, в якого я була закохана, але ми не зустрічались, сказав мені після сексі: все з тобою прекрасно, лише б груди побільше були.
на щастя, після довгих років комплексів з приводу грудей, саме на той момент я їх вже любила, тому це не зачепило мене. але відкрило мені очі, що з цим хлопцем, мабуть, щось не так.
(в мене груди приблизно між розмірами 0 та 1 і мій чоловік жодного разу не висловився негативно ні щодо них, ні щодо будь чого іншого у моїй зовнішності )
2 історія це жах, це хлопець поганець, бо він абсолютно не кохає дівчину і тупо знущається з неї, йому приносить задоволення те, що вона залишається з ним попри його неповагу , так ще й намагається підлаштуватися під його забаганки. Він відчуває владу над дівчиною і йому це подобається, тому він не хотів, що б вона йшла, бо так він втратить над нею владу і не зможе самостверджуватися. Він грається нею, як лялькою, оце схудни, помолодішай і тобі я тебе любитиму🤡. Дівчата, жодна любляча людина ніколи не скаже вам, що ви не гарна і не буде вам диктувати що ви маєте змінити у зовнішності що б подобатися йому. Авторку історії шкода і я вболіваю за те, що б вона знайшла сили ніколи не миритися з подібним ставленням до себе
Чи негідник я, що сказала хрещеній, що не хочу бачити її у свій день народження?
Я, дівчина 20 років, вперше в житті провела свій день народження так, як сама того хотіла. Аби я могла увесь день робити що хочу, відпочивати й просто гуляти. З 12 років майже кожен рік я допомагала мамі готуватись до свого дня народження. Прибирання, трішки допомога з готовкою. Потім, коли приходили гості я мала їх розважати (спілкуватись з ними чи просто посидіти за столом). І в цьому не було б для мене проблеми....якби я цих гостей запрошувала. З 16-17 років я почала ненавидіти цей день...я почувалась все гірше й гірше, в пік негативу наступав у саме свято. Я надягала маску радості й була з усіма вічлива. Мені це навіть трохи подобалось...але потім прибирання зі столу до пізньої ночі, митття та витирання посуду. Я ніколи це не робила сама, завжди з мамою. Але це мене бісило ще більше....бо найдорожча жінка в моєму житті мала мити посуд до 2ї ночі через людей, які захотіли мене привітати...і яких НЕ кликали.
Мама завжди казала, що немає сенсу їм пояснювати, що я не хочу святкувати. Вони самі прийдуть, бо захочуть. І ми (наша родина) маємо їх зустріти. Мене бісила ця мамина гостинність. До нас не ходили відверто чужі люди, ні. Це були родичі чи близькі друзі родини, як моя хрешена. І...я люблю їх, але чомусь нікого не цікавило чого хотіла я.
На мій ювілей, 20 років, який відбувся нещодавно я попрохала батьків про 1 моє заповітне бажання. Не мати клятих гостей у мій день. І вони виконали! Я цілий день була одна, готувалась на наступний день (мій др випав на понеділок), а вони собі з гостями сиділи у кафе, час від часу запрошуючи мене й підкреслюючи, що всі були б раді мене бачити. Але я обрала вечір фільмів з коханим. Й мене все влаштовувало. Вперше за багато років мій день був...насправді моїм, а не приводом набухатись групі людей.
Причина, через яку я все це вам розповіла заключається в реакції моєї хрещеної на моє побажання не мати гостей. За день до "святкування" я ходила по своїх справах до магазину й випадково зустріла її, яка розмовляла по телефону з дружиною мого двоюрідного брата (він мені як рідний, тож). Вона мене зупинила й посміхаючись трохи з гумором, як вона завжди робить у настрої, спитала: *моє ім'я *, ти справді не хочеш нас бачити у свій день народження? І я відповіла ні. Я сказала: Ні, я маю готуватись до екзаменів і в мене нажаль не буде часу провести з ними день, тож...так, я не хочу аби ви приходили.
Я навмисно перефразувала її провокуюче питання, але я так і не зрозуміла навіщо було так маніпулятивно ставити питання. Щоб що? Я змінила думку й вони б всі тусили в нас до пізна? Н@хер таку ідею. Вона приколювалась та посміхалась, тож я не віддала цій розмові багато уваги. Але на наступний тиждень після цього моя мама підходить до мене з проханням вибачитись перед хрещеною, за те що я сказала що не хочу бачити її (я так не казала).
І мене це обурило...я викрикнула, що не збираюсь вибачатись, бо мені немає за що. Я люблю свою маму, але наполягати на моєму вибаченні ... тому й викрикнула, а не сказала. Моя мама божий одуванчик. Я люблю її всім серцем, але коли вона спілкується з моєю хрещеною вона змінюється...коли мені було 15, я б вибачилась. Зараз...мені набридло робити вигляд, що мені приємно з нею спілкуватись...
Мама на її захист сказала, що вона робила й хороші справи, але я схильна бачити та пам'ятати лише погане...
Тож...чи я негідник?..
Маленький едіт: в нас напружені стосунки з хрещеною з тих пір, як я стала підлітком (14-15 років). Я не можу сказати, що була проблемною. Я не пила й не курила ніколи й зараз цього не роблю. Не сварилась сильно з мамою(вперше у 18), не втікала з дому й не хамила дорослим. Просто в один момент моя хрещена зняла маску доброї веселої жінки. Як виявилось вона носить цю маску лише для дітей, аби залишатись для них хорошою. А коли вони дорослішають, то вона показує справжню себе. З її примхами, уїдливими зауваженнями та інших. Мама наводила на її захист момент, коли на 1 з моїх др вона купила мені відро морозива замість торту та гаррний букет квітів. Згодна, момент гарний та яскравий...
Але біль....від слів, що я навіть касиром не стану, коли я хотіла піти в універ через рік після школи, а не одразу...чи наприклад коли вона переконала мою маму, що я не маю ходити в гості до свого хлопця (мені було 14, а йому 17) бо його мама подумає, що я шльондра...це її переконання...коли я поправляюсь через проблеми з гормонами вона натякає на те, аби сісти на пп (воно не допоможе...) І після цих прикладів....оце відеречко морозива?... Воно для мене ні#р@ не змінило...Вона є невід'ємною частиною життя моїх батьків, хоч вони й рідко спілкуються нині...я просто не розумію, як мені до неї ставитись бо...повністю ігнорувати не вийде. Та й не подорослому тікати від проблеми. Але просто поговорити не вийде...вона не сприймає мене як за рівну себе дорослу. Розумію, для когось 20 років ще дитина...але моє дитинство скінчилось в 12(то вже інша історія й тут нідочого). Зі мною радяться інші старші за мене люди, але для неї...я ніби тупе дівчисько 15 років....
Дякую, якщо приділили увагу мені та моїй історії. Мирного неба нам всім над головою та тихої ночі...
Ви не негідник будьте в цьому впевнені. Ваша хрещена просто негідниця, вона що дитина?! Це ваш день і ви маєте проводити його так як вам подобається! Я цілком вас розумію так як мала таку ж ситуацію. Я ненавиділа свій день народження, тому що ми завжди святкували його дома на 25 гостей і прибирання, готування та миття посуди завжди було на мені. Коли я виражала своє невдоволення мені завжди прищеплювали почуття провини. Останній день народження що я святкувала з всією сім'єю це було 21-річчя. Я відпрацювала сутки на роботі й по приходу додому дізналася що до нас мають прийти гості (25-27 людей). Замість того щоб відпочити я накривала на стіл, сиділа з гостями, а потім це все прибирала. Після того я жорстко встановила свої межі та сказала що якщо таке повториться я просто піду з дому коли прийдуть гості. Подальші дні народження я святкувала одна з своєю подругою (це було моє рішення). В день народження я просто сиділа дома за пляшкою вина з подругою, а на наступний день ми могли сходити десь погуляти. І це найкращі дні народження в моєму житті. З бабусями та з тітками можна посидіти в інший день і тільки по вашій згоді(можливо і без вашої участі)!
Сядьте і серйозно поговоріть з мамою що ви не збирається змінювати вашу думку і розкажіть що ви відчуваєте.
Сподіваюся ви досягнете свого шлю вам фібри підтримки ❤
Ps: Сподіваюсь я вас не втомила своєю порадою та розповіддю, просто хотіла дати вам знати що ви не одинокі)
Не негідник, ваша хресна маніпулятивна особа, а так як ваша мама, як ви сказали, божа кульбабка, то їй не вистачає сили характеру, щоб не підпадати під ці маніпуляції. Я рахую, що вам немає за що вибачатися, однак ваша хресна налаштує всіх проти вас, скоріше за все, вам потрібно мати велику силу духу, щоб не підпадати під ці маніпуляції, бо учасниками стануть ваші найрідніші. Найгірший варіант того, що ви перестанете спілкуватися зі всіма своїми родичами, включно з найближчими. Головне орієнтуйтеся на свої відчуття, ніхто не зробить вибір, окрім вас
@@Daria._.DarrrrДякую вам за коментар😢
Ця людина зі мною з дитинства й значною мірою вплинула на моє виховання. Але за останні 5 років вона сильно змінилась не у кращий бік..
Ми з мамою постійно обговорюємо щось, якщо мене щось турбує. В нас немає з цим проблем, вона чітко зрозуміла мою позицію. Але я не знаю, як мені тепер уомунікуватти з хрещеною...
Дякую що поділились! Думаю тут треба змусити хресну прийняти, що ви доросла. Різко відповісти, «зі всією повагою, але ваші коментарі на цю тему мене не цікавлять» або щось в такому дусі. І не вибачатись, якщо вважаєте що вчинили правильно. Може навіть декілька раз буде потрібно так зробити, щоб дійшло. Саме головне, залишайтеся вірною собі 🫶🏼 бачу що ви добре відрізняєте свої бажання від того що пробують навʼязати, і це головне. Ще можна проговорювати те що відчуваєте, наприклад коли вона каже щось принизливе, спитати напряму «ви зараз намагаєтесь мене принизити? А навіщо ви таке робите» тоді люди можуть зрозуміти що так просто тут не вийде
Дякую за відео ❤
Дякую за підтримку 😻🫶🏼
1. Таке стається, особливо якщо стосунки довгі, це ок. Але на мою думку, продовжувати контактувати з колегою і продовжувати розвивати цю симпатію це вже моральна зрада. Почуття контролювати не вийде, але можна контролювати свої дії, і правильним було б перестати спілкуватись з колегою і дати цій симпатії пропасти.
2. Була в схожій ситуації. Подумайте, чи могли б ви сказати щось подібне людині яку ви любите? Запитайте друзів, чи могли б вони це зробити. Та кого завгодно запитайте, відповідь буде та сама - ні. Я знаю що таке приймати важко, але навряд чи ваш партнер по справжньому любить вас. Поки ви в стосунках, це важко освідомити і відслідкувати, але коли ви з них вийдете, почуття спадуть і ви глянете на ситуацію зі сторони, побачите скільки ознак того що цей хлопець вас не любив було кругом((
Щоб він там не казав, дивіться на вчинки і результати а не на слова, бо хоть ви кажете що він старається підняти вашу самооцінку, звучить так, ніби він її до дна і опустив.
17:05--мені здається, що коли ви дійсно друзі, то різні теми розмов не будуть великою проблемою?
Навіть якщо ви кардинально різні, вміння слухати і зацікавленість в житті і особистості друга це головне, до того ж якщо цінності спільні, то це також не є великою проблемою, (і спільні цінності важливіші спільних інтересів), головне ставитися з повагою до захоплення свого друга
До того ж, може бути не цікавою тема, якою захоплюється друг, але те, як друг про це розказує і горить цим хіба не цікаво? Так навіть цікавіше, як би всі ми були однакові, було б нудно.
Це більше схоже на пораду тій подрузі стало😅, просто кажу свою думку щодо різних інтересів
По 3-й історії (так, я буду тут спамити окремим коментарем на кожну історію 🙃) , в мене подібні ситуації вирішуються зазвичай якось самі собою. Типу, якщо розмова не клеїться, і це повторюється із разу в раз, то такий друг, може навіть колись і доволі хороший, закономірно сам починає віддалятись. Не треба перетворювати дружбу на якийсь обов'язок
Не хочу робити якихось поспішних висновків і роздавати поради, але на місці авторки другої історії я б послав того хлопця куди подалі. Тут стільки причин для цього, що навіть не знаєш із чого почати😐
Остання історія. Чому навчать бабуся і дідусь котрі забили на свою доньку на 5 років? Я б не намагалася стосунки налагодити
Тільки почала слухати другу і почула за квадратне обличчя - шліть того шльоцика подалі, це жах, ваш партнер не має вас ображати
1 історія. Так, це моральна зрада. Якщо Ви дійсно кохаєте свого хлопця - максимально обмежте контакти з цим Олегом. Ви також повинні зрозуміти, що зараз ви недостатньо добре знаєте його і вам здається, що, можливо, він ваше кохання. Але він звичайна людина, у якої теж є недоліки. І навіть якщо ви кинете свого хлопця, не факт, що з цим Олегом вам буде краще. І ні, не треба казати про це хлопцю. Ви можете морально вбити його і він перестане вам довіряти. Особливо враховуючи, що ви працюєте з цим Олегом і постійно бачитесь. Уявіть, як буде себе відчувати хлопець, знаючи, що ви весь день проводите з чуваком, до якого у вас були/є почуття…
Я помітила, що у мене майже завжди думки розходяться з авторкою каналу, що нормально, в принципі. Але я в шоці, що ви вважаєте хлопця адекватним, тільки якщо він нормально сприйме новину, що його дівчина закохалась в іншого 😕 нормально тут буде як раз розійтись, бо довіра втрачена.
Дякую, що ділитесь своїми думками ☺️ я Вас розумію, проте як на мене тут не йдеться про закоханість, дівчині просто імпонує людина в спілкуванні, а перерости в закоханість це може якщо вона буде продовжувати зближуватися) в будь-якому випадку, людину визначають її дії в першу чергу
Перш за все дякую Соні за озвучку моєї історії, а також дякую вам за коментар. Чи то ви мене не так зрозуміли, чи то я не так пояснила. Я не закохана у колегу, не маю жодних думок про те, що це «кохання». Просто відчуваю симпатію, бо він дійсно приємна людина, не більше. Ніяких планів на нього у мене немає і бути не може
Стосовно того, щоб не розповідати хлопцю я з вами згодна, бо теж думаю, що його це образить, ще й зруйнує довіру
Вітаю, надіюсь з вами все гаразд, давно оновлення не виходило
Все мала надію що скоро вийде відео, але день за днем ішов, а відео немає
Ви впорядку?
Так приємно, що Ви памʼятаєте 🥹 зі мною все гаразд, дуже скоро буде нове відео ❤️ дякую!
Остання історія дуже дивна. Як авторка не зрозуміла що її батьки расисти за все життя з ними??? Якись брєд...
Не знаю,історія про акне... Ну так, моя кохана людина теж буває непевнена в собі, щось в зовнішньому вигляді їй не подобається... А я дивуюсь, бо для мене вона чарівна.
Але тут авторка сама каже що вона скиглила, обличчя в ранах, і вона буквально скиглила і задовбувала питанням "а я гарна?". Не задавай питання, де ти не хочеш почути правду, навіщо змушувати когось зараз відверто брехати?
Щодо першої історії, якщо у вас є думки і бажання поцілувати чи переспати з ним то так, ви моральна зрадниця. Пропоную вам зрадити вашого хлопця, так легше буде покинути обох, або хто-зна може з Олегом буде краще
в мене була подруга з якою я проводив напевно третину свого дня. ми навчались разом в інституті і завжди разом сиділи на парах і після пар робили лабораторні і переписувались годинами. при цьому в неї був хлопець з нашої ж групи, про стосунки яких я не знав майже до розриву нашої дружби. Вона мені подобалась, але хз як але вона ніколи не переходила межі дружби і тримала дистанції, такому варто повчитись.
Привіт, я авторка історії) Ніяких думок про «зближення» у мене немає, тож не думаю, що розходитися буде доречно 😅
@@user-rb4yb9cx8q можливо ви просто поліаморна людина, і відчувати любовні почуття до обох хлопців для вас можливо. Це не значить що ви обов'язково повинні цілуватись чи спати. Відчуття закоханості вже є приємними. Але пояснити своєму хлопцеві може бути травматичним, якщо від початку ваші стосунки були моногамними. Деякі люди можуть просто не зрозуміють як можна наприклад людини обох.
А я не згодна з цим твердженням.
Я уявляю що воджу авто, але не маю прав, і не вмію цього робити, по Вашому я моральний водій?
Думати можна про що завгодно, важливо тільки те, що Ви робите і що говорите.
@@user-rb4yb9cx8qПривіт) Стосовно Вашої ситуації - Вам періодично в житті будуть траплятися чоловіки, які будуть Вас приваблювати і це нормально. В мене таке було і з першим хлопцем(6 років в стосунках) і вже з моїм чоловіком(7 років разом). Ці начебто почуття проходять з часом, головне ніяк не йти в них на повідцю, не проявляти свій інтерес і не переходити межу товариських стосунків, тобто вести себе так, ніби він звичайний колега, до якого 0 почуттів. З біологічної сторони, коли довго в стосунках через час гормони вщухають і іноді реагують на інших. Це теж потрібно розуміти і менше реагувати на таке. В цей час ми людину бачимо через рожеві окуляри, тому навіть може здаватися, що він краще. З часом все це пройде, а той хлопак вже не буде таким цікавим, бо втратить ефект новизни. Ну і тем для розмов з новою людиною завжди більше, ніж з тим, кого ти знаєш.
Щастя Вам🥰
Історії цікаві, але манера читання... Це ппц.
То йди геть і не повертайся)