«Зриває вітер яблуневий цвіт» читає автор - Юрій ПІЖУК

แชร์
ฝัง
  • เผยแพร่เมื่อ 3 ม.ค. 2025
  • Зриває вітер яблуневий цвіт
    Зриває вітер яблуневий цвіт,
    Й кидає в ноги, як слова пошани,
    Сивенькій матері, яка біля воріт,
    Синів чекає схованих в тумани,
    Пішли обидва - старший і малий,
    Через плече накинувши торбину,
    Гукнули: "Мамо - молока налий!
    І розітни навпіл смачну хлібину".
    Обидва красені - високі, як дуби,
    Подалися сю землю боронити,
    Навпрошки, крізь поле, крізь хліби,
    Крізь жито, аби довше жити,
    Гудуть вітри не першу вже весну,
    І на тім полі, вже не сіють жита,
    Однак і в день, і в ніченьку ясну,
    Душа матусі - сумом оповита,
    Як Отче наш, щодня біля воріт,
    Її надія з часом все ж не вʼяне,
    А під ногам яблуневий цвіт,
    Й десь там сини - заховані тумани…
    @ Юрій Піжук, Київ, Україна
    23.06.19

ความคิดเห็น •