Важлива тема, майже всі мої однолітки 20-23 роки будуть їхати на ПМП за кордон, бо , немає що лишати, вони прекрасно все розуміють, люблять Україну і знають про ту всю роботу яку треба буде провести після війни, для відбудови Але вони жити хочуть, а не виживати. Я напевно залишуся якщо вже кудись і їхати то тільки як турист. Щодо ларька, тут більше хлоп може казав про стабільність, бо навряд хоч в одній країні Європи було або буде стільки катастроф скільки зараз в Україні. 1. В моєї одногрупниці батьки теж мали "ларьок" в Луганську але його віджали росіяни, зараз німецьку вчать, щоб переїхати. 2. Сім'я моєї сусідки, дуже розумні нотаріуси і юристи але їх дім змило після підриву ГЕС, тре заново відбудувати те що робилось 10 років ітд. Не хочу писати полотно😅
Чогось дивлячись на політичний стан європи і америки воно для мене виглядає таким хитким. Не в противагу Вашим аргументам. Просто в Україні є відчуття що ця країна переживе все що завгодно, не через великий бюджет чи якийсь неймовірно крутий уряд а через звичайних ініціативних людей. А країни по типу Америки, Німеччини не дають мені впевненості що у випадку таких проблем як у нас вони зможуть адекватно реагувати. Це моя думка, ні в якому разі не призначена для того щоб Вас образити чи заперечити ті доводи, що Ви навели
@@realanonymous3110 так, я повністю згодна з Вами, я просто намагалась уявити що відчувають ті хто вирішив переїхати назавжди, і це в принципі те що вони й кажуть.
Нехай їдуть. Але спершу нехай згадають арабських мігрантів в Україні. До війни в секондах чи точках продажу східних смаколиків. І своє ставлення до них. Тепер тими арабами будуть вони, тільки без магазинів, бо торгівля не українська національна навичка.
Дуже погоджуюсь з Юрою. Я хотів спробувати пожити "десь", живу вже 2 роки. я можу відбудувати в Україні все те саме, що я відбудовую навколо своєї сім'ї тут. Проте, тут я чужий. Відбудувати дружбу, окрім як поверхневу, я не можу. Тому, завершується війна, з\являється мобільність (потрібна в моїй роботі), і ми повертаємось.
Дякую за випуск! Перше питання найскладне, яке задає собі кожен українец. Погоджуюсь повністю з правильністю поділу на раціоналізм та сетиментальність. Поділяю думки обох сторін, але більше розумію Егора. Його аргументація для мене зрозуміліша, правдивіша з точки зору об‘єктивності. Плюс життя це не тільки робота, але і всі інші сфери, які нас оточують та де протягом життя треба приймати активну участь. Стосується медицини, освіти, культури, юридичної сфери. Чому порівнюється більшістю тільки з Польщею? Так багато різних країн. Вважаю правильно розглядати різні спеціальності, не тільки IT або якісь дуже рідкістні. Також, мені здалося, що Юрій дуже чутливо говорить про це питання, ніби для нього виїзд за кордон є своїм незакритими гештальтом. Погоджуюсь з думкою, що чудово, якщо є можливість реалізувати себе де краще для твоєї сфери, а потім передати досвід в своїй країні та покращити цим ситуацію вдома, але дуже важливо давати вибір без осудження.
Як людина, яка жила в 4 містах трьох іноземних країн, намагаючись будувати кар'єру науковця: Добре там, де нас нема. Те, шо закордоном все класно - ілюзія. Всюди є проблеми, але різні. Так, об'єктивно десь вони меньші чи приємніші. Так, десь класне соц забезпечення чи ще шось. Але є одне велике АЛЕ. Ти, як мігрант, не є частиною цієї класної системи, цього суспільства, і ніколи до кінця не станеш. В побудові кар'єри буде дуже багато glass ceilings. Перші років п'ять взагалі дуже складно. В середньому по палаті, міграція - це інвестиція в майбутнє покоління, шоб діти жили краще. Тому що першому поколінню, без документів, вільного володіння мовою і тд, треба буде кар'єрно downshift, і взагалі постійно hustle шоб закріпитись, не маючи ком'юніті і ніякої safety net, на які можна опертися. З іншої сторони, в другого покоління, дуже часто криза ідентичності, бо вони теж часто відчувають себе чужими - з цим складно жити насправді. Просто живучи вдома ми сприймаємо дуже багато базових речей як данність - відчуття дому, розуміння контексту, можливість заговорити з будь-ким, наявність базових прав, наявність купи знайомих-родичів, які можуть допомогти, чи то машину поремонтувати, чи то роботу знайти. Масштаб цього всього усвідомлюється, тільки коли це втрачаєш. І на те, щоб побудувати буквально життя з нуля, треба дуже багато часу і дуже багато сил. Комусь, це окупається. Але багато кому - ні, їм просто соромно це визнати, а повертатись вже немає куди. Чим в молодшому віці їхати, тим менш складно, звичайно. Але я для себе зрозуміла, шо я, як кваліфікований професіонал, маю набагато більше шансів побудувати кар'єру, на яку я заслуговую, вдома, де в маю повні права та повагу, ніж на Заході, де треба пробиватись через бюрократію, glass ceilings, і те, шо твої кваліфікації не сприймають серйозно через упередження до мігрантів/східних європейців, і звичайно, набагато вищу конкуренцію.
І ще, це напевно не дуже видно 19-річним, але в Україні, не зважаючи на все, things are getting better. Ми теж це сприймаємо як данність. Але це не данність. В багатьох західних країнах, things are actually getting worse. Тому на перспективу - не зрозуміло. І я дуже хочу вірити, що в Україні після війни все буде дуже стрімко розбудовуватися і ставати краще. І на приклад, що мені немає сенсу зараз вкладати 10 років в precarious мігранське життя, хапаючись за будь-яку роботу, аби залишитись і в кінці отримати паспорт ЄС (якщо повезе), бо до того часу, за 10 років, я буду мати паспорт ЄС, будучи громадянкою України, або принаймні схожі можливості 🤞🙏
Проблема в том, что ваша карьера может закончится на пешеходном переходе, когда очередной обдолбанный мажор или депутат вас собьет на своем джипике. Погуглите новости о дтп в Харькове, например.
@@DrezdenHC соціальні науки. Мені в цьому плані, звичайно, легше, бо мікроскопів не треба. З іншої сторони, складність в тому, шо соціальні науки в радянські часи були на нулі, і зараз там дуже мало є з ким, і з чим працювати. Але мені здається, шо мікроскоп можна купити, позичити, орендувати. А батьківщину - ніт :)
Як правильно помітили є люди для яких питання взагалі не стоїть виїжджати чи ні. Юрко чудово знає цитату військового з позивним «Сайгон», він задовбався чекати змін в країні і виїде відразу після перемоги. Це буквально моя позиція слово в слово. Мені 36, я пережив купу лайна, буквально пам‘ятаю революцію на граніті, інфляцію 1000%, касетний скандал, помаранчеву революцію, майдан, вторгнення і зараз війна стала більшою, а корупція вийшла за будь-які межі. Я задовбався чекати змін. Щоб ви розуміли я продав великий ТВ, playstation, книжки, відеоігри, колекцію артбуків, акустику, все що важке і не влізає в дорожні валізи. Моя квартира це макбук, мінімум меблів і абоненмент в спортзал. Це все що в мене є. Буквально сиджу на чемоданах і чекаю відмашки (відкриття кордонів). Але юр.особу буду тримати відкритою і наймати українців продовжу, бо вони освічені, мають європейську ментальність і дешеві. Також зуби тут лікувати завжди буду. Є чудова клініка у Львові. Все. Кінець. Жити тут ні в якому разі. В мене просто немає часу чекати на зміни. Мені не 19.
Класна позиція Юри стосовно відповідальності за стан державних установ. А класна вона тим, що веде до проактивності. Ніби додає впевненості і сміливості ))
Якщо шукати логічні аргументи, то скоріш за все ми "програємо". Міркую, що потрібно йти від "ідеї', ідеї того, що ми будуємо свій дім, свою країну, .. І те, що від проблем не втечеш, а там до кінця життя будеш емігрантом.
Програємо в чому? У війні? Ні, логіка на нашій стороні. Програємо в демографії? Так, на жаль так. Більшість моїх друзів поїхали, до того ж давно, і вони сумують за Україною, але вони ніколи не повернуться, тому що там краще. Ось це - факт.
@@DrezdenHC І в мене колись була бульбашка з тих, хто поїхав або вже сидить на чемоданах та ниє, як йому не вистачає буквально 100 грн на білет в один бік "з України". Зараз ці люди виїхали, знявши відео своїх квартир на випадок потрапляння туди ракетою. І якось раптово зневажливе дзижчання "чому ти не хочеш поїхати? це ж ненормально" припинилося. Оздоровлюйте свою бульбашку, якщо бачите, що ваше оточення має нав'язливі думки.
дякую за випуск! я ніколи раніше не думав їхати з країни жити деінде. але зараз є думка, що заради дітей можливо і зважусь на це. Основна причина - корупція та верховенство права яке рівніше для можновладців, але не для звичайних людей.
не всім приємно бути водієм, хтось хоче приємно проводити час і жити простим комфортним життям, і таких людей багато. не всі хочуть вйобувать все життя, знаючи що не буде ніякого вихлопу і при цьому ще й не маючи комфорту
@@kateshe2033згоден. Хтось каже, ми мусимо працювати над тим, щоб Україна ставала кращою, бо нашим дітям в ній жити. А якщо в мене наприклад не буде дітей? Та навіть, якщо будуть, мені здається в тій же Польщі в середньостатистичного українця буде багато більше впевненості в тому, що 10 чи 15 років його взаємопричетності не виявляться в результаті марною справою. А життя одне і, давайте відверто, не всі настільки альтруїсти, шоб третину чи півжиття вджобувати задля блага своїх дітей. Та ще й блага того може не статись.
Мої висновки за 35 років життя в Україні 1. Мати робочу спеціальність і планувати пропрацювати в ній усе життя як на мене на данний момент це сором перед собою перед сім'єю і не злидні але нелюдського відношення наїсися.. Але з голоду не помреш і голим ходити не будеш. Сенсу вкладати свій професіоналізм не має якщо розумієш що це твій шлях(пропрацювати все життя на робочій спеціальності). Хочу підкреслити це не погано просто у нашому суспільстві це дуже важкий шлях. Переїзд до Канади електрика або штукатура того вартий і дасть відразу і більше і якісніше всього. Треба не виїжджати а бігти. 2. Будь яка робоча спеціальність освоєна плюс Ви готові вкласти ще й ризик. Тобто стати підприємцем або відкрити юридичну особу в майбутньому і наймати працівників. У такому випадку якщо ви зможете з цим справитися то ви попадаєте у категорію: людина у якої є вибір. Тобто ви зможете їхати "для" чогось а не "від" чогось. І так само зможете лишитися і жити повним життям тут на Батьківщині. Перепона тут полягає у тому чи вдасться вам побудувати бізнес, що само по собі уже рівень і плюс платити адекватні гроші працівникам. Адекватні!!! Тобто якщо ви будете у шоколаді а люди які працюють у вас отримують недостатньо для адекватного життя. То якщо ви нормальна людина через деякий час вас від цього знудить. Є й інший бік великий бізнес дає дійсно великі можливості і перспективи. І ви зможете будувати країну і впливати на деякі сфери у ній. Це один із способів отримати визнання. 3. Ви живите в Україні але отримуєте дохід на світовому ринку. Як у айті сфері або моряки або інша спеціальність. У такому випадку ви теж маєте реальний вибір. Можете собі дозволити вибирати і оцінювати. Можна як залишатися так і поїхати.
Шановний випускник УГЛ, дуже розумію ваші побоювання і біль. Повірте, ви в цих думках не один. Але якщо чесно, зараз ситуація краща. Це каже людина, яка вчилася в УГЛ у 2010-2013 роках. І я дуже добре пам‘ятаю міністра Табачника, скасування конкурсу Яцика, закручування гайок просто усім україномовним. Так, зараз є корупція, вілли в Іспанії за 4 млн, яйця по 17. Але все ж ситуація краща. Якщо прибрати емоції - то так, закордоном життя комфортніше, але як на мене (винятково моя точка зору, я нікого не засуджую), воно дещо беззмістовне. Так, живеш і працюєш у комфорті, але не розумієш для чого. У такі моменти точкою опори є саме такі ж випускники УГЛ, УКУ, Могилянки, інших вишів з жорстко проукраїнською позицією і бажанням щось змінювати. Коли бачиш їх досягнення, їх боротьбу з корупцією, принаймні не опускаються руки. Тому вибір звісна річ за вами (це ваше життя, і ви маєте його прожити так, як хочете), але винятково мій досвід показав, коли переходиш у громадський сектор стає трішки легше. Так, корупція і бездіяльність інституцій не зникає, але принаймні розумієш, що є ті, хто борються, кожен на своєму місці. Ведучим дуже дякую за випуск)
Найбільший мій страх, що десь там зараз хтось почав оце своє страшне розслідування, і скоро ми дізнаємось що Юра, не закінчив кафедру, еріа-лідства, Єгор - не має віце-президентського диплому, а Ярослав - не пройшов стартап Академію. Дякую вам за працю. І вшанувати це хочу процитувавши один з улюблених фрагментів З віршу Франка. «Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз; I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували; Хоч не одного там калiчили тi скали, Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас. I кожний з нас те знав, що слави нам не буде, Нi пам'ятi в людей за сей кривавий труд, Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди, Як ми проб'єм її та вирiвняєм всюди, Як нашi костi тут пiд нею зогниють.» Дивно, я майже як зараз памʼятаю як ледь не плакав, коли вчив його. І момент - коли на 2гому десь курсі зрозумів про, що вірш і полюбив.
Ааа, один з небагатьох шкільних віршів які вчив з задоволенням. І ще думав: ну чому ніхто не зробить на нього класну пісню. Ще так було з цавет танем костенко
@@yt-2в моїй сімʼї якщо вчити вірш - це завжди декламація. Запамʼятати слова не був наш шлях) тяжко мені давались інтонації. Я навіть думати не хотів про що вірш під кінець :) так то вірші я дуже любив і люблю особливо суспільно політичні.
Скидається на розмову пенсіонерок на лавочці про те як було добре при радянському союзі - дешева ковбаса, смачне морозиво, безкоштовна медицина, путівки на море, балет по телевізору... А які люди душевні були, добрі, чесні, роботящі, не те що зараз - нитики, повії і наркомани!
Чуваки, ви дуже круті! Я прям кайф ловлю від цієї розмови. Але знаєте чому у вас тільки 20к підписників? Тому що, ви є репрезентацією максимум 5%, а скоріш 3%, населення країни, освічених, з нормальною зарплатнею, думаючих, свідомих! І так, народ згуртувався зараз навколо війни, але це не значить, що інші 95% можуть розділити ваші думки і ідеали.
Дякую дуже за відео. Дуже цікава розмова. Додам свою ложку дьогтю стосовно хороших сусідів та власної відповідальності) На жаль, люди, які хочуть щось зробити для свого дому, двору і т.д. і навіть намагаються робити розчаровуються тим, що потім ті ж лавки ламаються, лампочки викручуються, а квіти та дерева викопуються з корінням в ту ж ніч, коли були посаджені. Ще дуже прикро, коли пасивні сусіди починають сприймати ці спроби покращення як належне. Якби це сумно не було, але суспільство треба навчати власної відповідальності та бережного ставлення. Хотілося б мати бульбашку, де всі все знають і розуміють, але реалії трохи інші. Але надія є))
Що у нас не можна робити в IT?) Не можна заробляти $90-110 тисяч доларів на рік, будучи простим інженером. Треба об'єективно дивитися на реалії, Південна Корея в приклад, років 20-30 титанічної роботи мінімум, щоб у нас була більш менш середня країна. А у нас поки казки для Лугано і Лондона. Я хочу круту сучасну адекватну українську державу, але поки навіть горизонту з адекватними змінами не видно.
Це чудове відео, яке дає багато корисних порад для бізнесів та тих, хто думає про життя в Україні. Дякую, що ділитеся своїм досвідом та відповідями на ці важливі питання.
Мені здається добру відповідь на це питання дав недавно Корчинський, він сказав що українці мають бути як євреї під час становлення Ізраїлю в 20му столітті, вони їхали туди знаючи що буде складно, що на них не чекає нічого крім безмежної роботи та поту, але вони були ідеалісти та хотіли збудувати СВОЮ найкращу для них державу, в них це вийшло, чи вийде у нас..? Я сподіваюся що так, мені 21 рік і більшість свідомого життя я прожив в ЄС, я дуже часто думаю про це питання і відчуваю, що я теж хочу повернутися, щоб будувати СВОЮ найкращу країну, сподіваюся я знайду багато однодумців після перемоги.
@@iurabazai ну Ізраїль ніколи не був під окупацією червоної антилюдської імперії якшо шо) та і процес формування нації в українців завершився, я вважаю, тільки зараз, а ізріїльтяни одна з найстарших націй на Землі, тому відповіддю на питання може бути тільки одне - у нас багато роботи попереду!
Ой, а в менене є інші історії... в мене є сусід який з гівна і палок робить скульптури. З відпрацьованих шин ріже лебедів, а потім виставляє їх всьому подвір'ю, чи тягне якісь биті речі з смітника, а потім їм придає "друге життя", скульптурки виставляє.... так ось я не хочу жити в циганському смітнику... але ж ми маємо бути толерантними і підтримувати прагнення людей покращити цей світ, чи як ? Чи ось, ще... є екоактивісти, що під вікном зробили майданчик для вигулу собак... це ж добре, правда прокидатися в 5 годині ранку, до тим у кого є песики потрібно погуляти біля мого вікна... Тому не треба людям з приватних ЖК розповідати, як це класно жити в таких умовах... Ніхуя то не класно. Егор дуже сильно бреше, і йому просто не траплялись люди, які б перефарбували його підїзд у салатовий колір з візирунками....
@@MrLeni89 чудова пропозиція. Ми повертаємось до першого пункту, чи варто звалювати з країни, якщо активні персонажі суспільства вас не влаштовують? Якось в моєму мікрорайоні немає творців рівня Мікеланжело чи Да Вінчі, що готові творити для людей... за то є сусід, що пише реп по вихідних за стінкою...
Є іноземці, які живуть в Україні свідомо, вони приїхали давно і у них тут дійсно життя. Але є ті, шо приїхали тільки після початку війни - для них це може виявитися іграшкою. Вони нас як котиків, потискають, а коли шось не так - вони вмить спакують валізи, і тіки п'яти блищать. Тому українці, які не пов'язують своє майбутнє життя з Україною - це метальні іноземці. Вони чомусь обирають працювати як скажені десь на чужині, і може шось вигорить, якщо не їм, то їх дітям, ніж залишитись тут, врегулювати режим роботи і особистого життя тут, і можливо частину вільного часу витратити на соціальну роботу тут, в Україні, щоб не бути мешканцем, а показати себе як громадянина. Бо бачте там, закордоном тебе за це будуть носити на руках, бо ти ж такий добрий і відповідальний чужинець, а тут виявляється - це має бути нормою життя, і максимум спасибі скажуть.
У своїх судженнях ви дуже нагадуєте російських лібералів з їх «Москва лучший город на планете», з тою ж самою аргументацією. Давайте кияни айтівці нарешті згадають, що окрім них існують інші міста та інші, набагато важливіші та корисніші професії.
Плачу 5%, даю вам пораду, коли варите макарони, трошки не доваривши, витягуйте з води, давайте масло і накрийте кришкою, получится дуже смачно. І не зливайте їх холодною водою, інакше злипнуться
Ключова проблема для мене - мобілізація. Вірогідність повернення війни за кілька років - дуже висока. Я не хочу знову переживати страх бути мобілізованим. Це, якщо я в цій ітерації війни не опинюсь в армії, що ще геть не вирішено, нажаль. Для мене вкрай нестерпно жити в червоною крапкою на лобі. Я ніколи не планував еміграцію і зараз теж дуже не хочу їхати, але... Щодо всіх інших факторів, я маю оптимістичні очікування і вважаю, що комфортно жити, працювати і розвиватись в Україні після війни, буде можливо.
@@BlueCell Звісно, я не хочу скористатися корупційними схемами. Як Ви могли зробити такий висновок з мого коментаря? Я хочу дочекатися припинення військового стану і законно покинути країну, в разі того, якщо на той момент буде очевидно, що нова війна буде і буде в перспективі 5 років. Це все в тому випадку, звісно, якщо я залишусь живий і поточна мобілізація мене омине.
Є системні проблеми як суди та корупція у мільйонних масштабах, яку має вирішувати влада зверху і ти не можеш на це повпливати, окрім голосування на виборах. І наче ті ж зелені починали працювати в цьому напряму, але швидко стало не на часі. З революції вже буде скоро 10 років, але нічого не змінилось з цими проблемами. Життя дуже обмежене, тому пасивно чекати коли це трапиться замість того щоб поїхати - це теж інфантилізм, за рахунок якого система продовжує рухатись по цьому шляху. Їхати або битись з системою - це єдині розумні альтернативи, як на мене. Я мав надію, що хоч ця влада стартує реформу суддів та призведе до створення незалежних органів, але ніт тай навпаки, зелені призначають своїх корешів навіть зараз. Без цих змін я не бачу гарного майбутнього. Війна стала ще одним вирішальним аргументом за переїзд, з яким неможливо сперечатися. Я підтримую зараз Україну та відправив багато грошей на донати, оскільки вона є жертвою неспровокованої агресії та військові потребують допомоги у будь-якомі випадку. Але я розумію, що після завершення війни ми повернемось назад у розвитку до 22 року у найкращому випадку і матимемо купу нових проблем. Ті, кому зараз +-30 років народились у кризу та мали по 2 кризи за кожні 10 років, а зараз держава вимагає потенційно ультимативної пожертви життям за відверто низькоякісно надані послуги освіти, медицини, тощо. Деякі галузі життя вже нереально повернути на світовий рівень і ми завжди будемо позаду. Комусь ці недоліки компенсує айтішна зп, або рідний степ, але не треба рожевих окуляр про "трохи попрацювати над державою та все налагодиться". Бо в нас буде жопа ще довго у будь-якому випадку за межами айтішної бульбашки
Ходила з цим питанням деякий час і туь бац, цей випуск ютуб підсуну, магія прям😂 Чи говтрить те, що ваші діти тут і ви наче б то не збираєтесь їх "вивозити" вчитись за кордон, про вашу віру в якесь позитивне майбутнє України?)
Читала колись Ґолду Мейер, і захоплювалась описом того, як люди свідомо їхали у важкі умови відбудовувати країну на тій землі, що вважали своєю. Не знаю чи можна екстраполювати і порівнювати те, що відбувалося з євреями 100 років тому, з тим що відбувається з українцями зараз, але деякий досвід може бути корисним. Можливо українці, які поїдуть зараз у інші безпечні країни, потім повернуться самі або вже їхні діти, щоб будувати свої умовні "кібуци", та відбудовувати країну.
Глядач не може самостійно прийняти рішення, що може бути ознакою незрілості, тим більше зважаючи на вік. І просить переконати його залишитись, що також не виглядає зрілим. Порадити глядачу варто не тільки критично мислити, що, на його думку, у нього добре виходить, але й починати брати на себе відповідальність, хоча б за власні рішення. Бо зараз гарною мовою він скаржиться, що все погано: і влада не та, і народ не так голосує, а ще корупція. Дійсно, так і є, в Україні буде значно складніше, працювати і думати треба буде не тільки за себе, скоріш за все. Але і тут, і там треба брати на себе відповідальність, а не перекладати на розумних, на твою думку, дядьок.
Так він просто хотів почути розгорнуту думку Юри і Єгора стосовно питань, які його хвилюють. Власне так і написав, - якшо не висвітлите в подкасті, то просто мейла відправте мені, шо думаєте. С..ка як же я "люблю" таких коментаторів як ви, які дають свої моралізаторські поради кому і за шо треба брати відповідальність там, де хтось просто просить поради чи пропонує тему для обговорення. Пасивно-агресивне ханжество, нічого більше.
@@bukowskeee я ще раз переслухав лист цього глядача. І все одно зчитую його інакше. Весь цей «психологічний автопортрет», «критичне мислення», «розуміння всього», «середній підприємець у голові» на фоні «73% тотальний провал всього» ніби схиляє сказати, що без таких людей ми Україну не піднімемо. Проте, такі люди мають моральне право шукати кращої долі. Плак-плак. Моралізаторські поради? Так він і просить поради, хіба ні? А у чому ханжество, до речі? Також цікаво дізнатись на основі чого ви робите цей висновок. Форма якого аж ніяк не агресивна.
Гарний подкаст. І маю гарну відповідь вашому читачеві (з листом): політика. 1. Нехай або сам йде у політичну діяльність - створює партію, підтримує її, шукає однодумців. Або. 2. Нехай заробляє багато грошей, стає «елітою», і… дивись пункт перший. Все у світі вже винайдено: політика. (У широкому та вузькому сенсі).
Дякую вам за крутий контент!) про бульбашку, думка/ідея/гіпотеза: кожна булька в якій перебуваєш має мати обовʼязково соціальну відповідальність. Приклад з особистого: домашня бульбашка - маємо 6 собак з яких 5 забрали (за різних обставин). Дали собакам інший рівень життя, життя в дружній собачій родині. Робоча бульбашка (викладач в бізнес школі на програмі МВА) - безкоштовно консультую /допомагаю студентам, випускникам по своїй спеціалізації. І пропогую соціальну відповідальність як цінність))) якось так)
Юра, ти шо? ти таку дичину запрягаєш часом, що в мене сумніви закрадаються в твоїй притомності загалом. Можливо навіть в адекватності) 19 річний хлоаець написав правильну і логічну думку. просто базу, юра порвав текст на шматки і почав якусь дичку молоти наче в нього приступ булої гарячки ахахахах
Випуски стають щоразу тупішими. Тут уже не те, шо до однієї фрази хочеться придовбатись, тут весь випуск просто булшітбінго. Просто відписуюсь. Сорян, але ви для цього самі все зробили
"Принциповий виграш" - стабільність та передбачуваність. У нас на 2 роки максимум планують, а закордонні корпорації пропонують одне місце роботи на все життя з можливістю зростати, але можливі варіанти...(; Але... на жаль у нас ризики не криють набуту вигоду. "Там краще" - ні. Але стабільно. "Океанолог etc" - ми ще не зовсім відчули, що нам дуже складно довірити бізнес.... бо замовники бояться, що прилетить ракета та ми всі помремо.... або світла не буде... Думаю може стати проблемою. "Співвідповідальність" - я спробував з 14 по 17 наводити двіжуху в Херсоні в рамках моєї експертизи, повернувшись з Києва... зіштовхнувся із тим, що демотивувались ті хто допомагав... і сам опустив руки.. Я особисто дам "ситуації" настоятись до кінця поточного року.... якщо не піду до війська, то будемо їхати, бо й до війни була пропозиція з за кордону...
@@iyalovecky - якщо оперувати категорією "раб", то в цілому у світі люди раби: потреб, бажань, пристрастей, та ін. Що до "кризи" - світ глобальний, це той ризик який є всюди, це нормальне явище, на жаль, тому не так важливо де ти будеш... важливо, як тебе підтримає держава... у нас це на дуже слабкому рівні, та й загалом складно назвати підтримкою.. Спробував як ФОП під час ковіду отримати "допомогу" від держави... запропонували стати зварювальником та сплатити за навчання, а потім ще по пониженій ставці відпрацьовувати 6 місяців...( ; З тих пір я перестав сплачувати ЕСВ. Бо не отримав адекватні послуги. Та не зрозумів навіщо цей двіж якщо тільки на себе можеш розраховувати та й годі. Драйвить наразі інвестувати свій життєвий час лише бажання справедливого покарання піzzорві за те що вони накоїли... та продовжують коїти з Україною, моїми людьми, моїми планами, мріями... - Поїхавши зараз це буде втеча, а не від'їзд у справах, або легка і невимушена робота за контрактом в іншій країні, як "новий досвід"... ( ;
@@ceytoy13 Значною мірою те, що ви написали правда, я лише кажу, що виграшу у вигляді стабільності чи забезпеченої старості там немає. Хіба, якщо у вас нема дітей і ви не збираєтесь їх заводити, чи ви молодий і хочете тільки одну дитину, і навіть для неї ви не шукатимете україномовні садочок, громаду тощо, то ви можете на старості пристойно жити. Тіки не зрозуміло, нащо тоді заводити й цю одну дитину. Загалом, залежить від вашого віку. кількості дітей і трохи іншого.
@@ceytoy13 розумієте, може здатись, що у них там йде покращення, але це не зовсім так. ВВП на душу зростає, але чому .. тому що кількість дітей у сім'ї впала, жінки тепер майже всі працюють. а так, помітного зростання нема, десь трошки зростає, десь падає. Останні 10 років, мабуть, падає. А державні борги у цих країн зараз стали захмарні, особливо після Ковіду.
@@iyalovecky все як завжди залежить від людини та конкретного кейсу… у мене відсутні панічні настрої, та я не готовий переконувати, що треба їхати, бо хто хтів втік, давно... Але часто людина виростає з можливостей які доступні в Україні, так вийшло що мені з кожним роком стає складніше конкурувати з толпами голодних людей які за «дякую» готові на все аби здобути досвід….(:
Насправді, коли ми говоримо про раціональність, то варто вказати, яка саме ціль, бо може бути, що для досягнення такої цілі раціональніше залишатись в Україні, а може й навпаки. Якщо ціль, щоб покращити своє життя на випадок, якщо станеш інвалідом, то краще виїхати, якщо ж такого страху нема, то для програміста краще в Україні. Але також, ціль може бути й не тільки матеріальна, тобто всі хочуть високого рівня життя, але крім того люди можуть хотіти ще чогось. Наприклад, якщо хтось хоче високого рівня життя для своїх нащадків, то його нащадки мають бути членами сильної групи, як-от євреї чи вірмени, а для цього треба або, щоб діти побрались з представниками таких сильних груп взаємодопомоги або зробити українську групу сильною.
Тут немає універсальної відповіді. Треба для кожної людини порівнювати конкретні країни з врахуванням його життєвих цілей. У кожної країни є маса плюсів і мінусів. От Юра каже за медицину, а от всі мої знайомі жінки, що за час війни пожили в Німеччині та Іспанії, почали ДУЖЕ цінувати нашу медицину.
Якщо вагаєшся їхати чи ні, то треба лишатися. В таких ваганнях замало агресії на дію, так буде і там. Витрачені сили на асиміляцію в новій країні, можна вже сьогодні витратити тут +розширити свої відповідальності. Зазвичай, відповідальності здаються шалено складними, доки ти не в них. Чекала цю тему, гарний епізод на повторний перегляд або швидкість 1) Дякую
Дякую, що задаєтесь такими питаннями. Чекаю випуску про школи, щоб дізнатись назву тої де «від‘їбіться же від дітей». Про сортування сміття в Мукачево навіть не хочу починати розказувати (після мільярда варіантів сміття, яке можна сортувати в Києві біля південного моста). Ну і взагалі, ви -❤, і да, я згодна, що рішення залишатись в країні це не разова історія.
Наразі нема неправильних рішень, їхати комусь чи залишатися. І там, і там свої переваги. Хтось їде від вибухів, бо цінює свій спокій, я залишилася з ними і за рік отримала два підвищення. Зараз працюю над тим, щоби після перемоги зберегти свою посаду, хто б там потім не повернувся. Це цинічно, але це чесно. Ринок праці - не благочинність, а змагання.
Гарно сформулювали мою причину чому я лишився - я хочу бути причетним до України майбутнього. Ще можна було приплести «піраміду Маслоу», про базові потреби й потреби вищого порядку. Відчуття причетності вважаю потребою вищого порядку.
коротка відповідь "19-річному громадянину": 1. Не хочеш жити тут, можеш спокійно їхати, ніхто не тримає, краще мати меншу, й подекуди гіршу громаду, але відданих людей. 2. Класна ідея, щоб "хтось" прийшов все порішав і зробив гарно, а самому робити щось, в своїй країні, це занадто важко ?). 3. Всюди завжди гірше ніж в себе вдома, хоча й корона і війна багато де, відбилась негативно, але загалом, що зробити - виклики долі самі виникають, і їх або долаєш, бо тікаєш від них.
Стосовно страхової , хоча може мені так повезло, але у багатьох в договорах на страхування було прописано, що вони не покривають гомеопатію та не лікарські засоби.
дуже цікава тема про освіту. а чому ви думаєте, що закордоном ті ж дит садочки дуже хороші? можу сказати про берлан, багато знайомих працюють саме у садочках: в одному виховательки кричать на маленьких дітей і обзивають своїх колег. в іншому постійно невистачає персоналу, + якщо хочеш садочок, то треба коли дитина народжується вже йти й ставати в чергу і молитися щоби з'явилося місце за декілька років звичайно що в Україні дуже багато недоліків також в таких закладах освіти, але пропоную дивитися так на питання: щось краще там, щось краще тут
оце так чуваки у бульбашці живуть - і українські програмісти одни з найкращих і працюють українці як американці і обладнання для вчених не потрібне. Де б ви були зі своїими формошлеперами якшо б весь світ не допомагав ? Єдине в чому ми досягли успіху - це як бабки відмивати через криптобіржі і всілякі міксери і нерухомість в Іспанії купувати
Думаю якщо Україна не буде в ЄС та НАТО, то більшість буде їхати звідси...Тому що в довгостроковій перспективі якщо нас там не буде, то наст наврядчи чекатиме довге і щасливе майбутнє....
Доповнюючи тему маркетингу, мені здається класним прикладом, який в свій час став «гейм ченджером», можна назвати Монобанк. Вони починали з нуля і зробили ставку на простоту і чесність. Банк може бути зручним і зрозуміли., Не кажучи вже про відсутність комісії за перекази між своїми картами, швидким супортом в тд. Мені здається такі кейси в глибокій перспективі завжди будуть у виграші.
дякую за формат, дуже цікаво таке слухати, але блять той 19-річний громадянин така душніла, але я розумію чого, коли ти сидиш в 19 років і варишся виключно в своїй уяві не маючи досвіду находження за кордоном, але в той же час маючи на це +- кошти зазвичай і призводять до такої риторики. Ніхто не хоче робити щось добре, просто простіше поїхати туди де легше і це теж можна зрозуміти, але ніхто це коло рвати не хоче, простіше сидіть і пиздіть на нарід, який за 30 років як ена мене дохуя чого зробив, хоч і кривувато, але це один з найбільших періодів, де у нас була нормальна така незалежність.
8:39 Цікавий аспект обізнаності. «бо у нас все зрозуміло і ти знаєш до кого звернутись» в європейських країнах не треба когось знати, щоб вирішити якусь проблему. ось до прикладу, якщо ви хочете купити чи продати вживане авто в Україні, не будучи при цьому автоекспертом. то вам доведеться мати справу з цілою купою мало приємних людей. Ну або вирішувати це за гроші. І дуже прикро, що бізнес з’являться там, де його не має бути в цивілізованому суспільстві. Тож простіше розібратися з західною бюрократію, ніж с українським «рішаловом» одна надія на мін цифру
Чекали після помаранчевої революції, потім після євромайдану, Зеленський щось там обіцяв і тут вже надії, що після війни (умовної нашої перемоги) щось наладиться. Трохи набридло чекати. Система з‘їдає все, ті ж проблеми з суддями, корупцією та некомпетентністю (Кличко наприклад). Дуже радий за ваш дворик під під‘їздом, але змінити (умовного) голову Укроборонпрому ви не зможете, змінити тисячі суддів та прокурорів теж - це все системні речі, як я вже писав система все пожирає. І правильно каже Єгор: медицина, освіта, інфраструктура - те за чим ми ніколи не зрівняємось з Європою. Виїжджати чи ні кожен сам вирішує, але ситуація в країні буде тільки погіршуватись (якщо звісно не виходити із бульбашки, як ведучий подкасту. Можна і з дому не виходити, але це не значить що за парканом немає проблем).
Бакси старі також не приймаються в Туреччині. Підтвердження я. Пробував декілька обмінників. Всучив гіду на екскурсії:)Ще в 2020 було. Навіть тут у банку казали,коли купували, ми назад заберем, якщо туркам не збагриш.
коментар на підтримку каналу, я не маю можливості порівнювати школи в Україні і деінде де краще життя (Чехія Польща наприклад) в цілому рівень скоріш за все кращий, але більше ніж впевнений що і там є платні школи(так само як і інших країнах) які беруть гроші не тільки за кращі умови навчання, а й за рівень знань випускників
Це ніяк не вирішується, ви просто усвідомили на 4му десятку те що кращі рішення мають бути довгострокові, і вони бувають прямо протилежні до тимчасових рішень, що нас оточують. Але тимчасові рішення завжди будуть більш прибутковіші ніж довгострокові і ніколи не виграють в конкурентній боротьбі.
про вініри: мені треба буде робити щоб закріпити ефект брекетів і якщо пацієнт хоче - можна по мінімуму використати їх (це типу коронка керамічна, а я була ще в одного стоматолога, який запропонував мені просто так зафігачити вініри на зубів двадцять
Оце так19 річні слухачі та глядачі. Більше таких людей, обізнаності, свідомості і не треба буде нікуди їхати. На жаль більшість наших громадян "не освіченні" і суто мислять тут, зараз і шоб закон був для усіх але для мене і мого кума із виключенням. Але я вірю у краще майбутнє нашої країни, і своїми діями можу міняти цю країну на краще, і того навчати своїх дітей а також ширити це серед свого кола.
А щодо освіти, давайте подивимося з іншої сторони? От озирнемося назад і подумаємо, а які предмети кожен хотів би, щоб йому особисто в школі викладали краще і це, на його думку, допомогло б йому особисто більшого досягти у житті? У мене буде лише одна відповідь - англійська. По всіх інших предметах додаткове посилення навряд би якось вплинуло на мої успіхи у житті. Але якби в моєму дитинстві існував би Дуолінго, то й це питання б вже так гостро не стояло. //Вища школа - то вже окрема історія.
Поділюся своїм досвідом життя в Україні. Шалений водій на майже сухій дорозі знайшов калюжу і обризкав мою дружину й дітей. На перехресті я до нього підійшов і попросив вибачитись. Мене послали нахуй російською, з приказкою "панаєхалі тут рагулі". Попросив таксиста у дворі біля будинку користуватись покажчиками повороту, бо мені з дитиною не дуже зрозуміло, куди він їде. Мене послали нахуй, і знову російською чомусь. Щодня бачу, як водії їдуть по вулиці з одностороннім рухом в забороненому напрямку, на зауваження вгадайте як реагують. Щоночі перегони прямоточників на прилеглих вулицях. І це вже не кажучи про те, що можна іще побачити на дорогах за кермом... Що і як ви тут хочете міняти? Посадити клумбу? Прикрасити підʼїзд? Посміхатися сусідам?
Хороші речі не закінчуються зауваженнями іншим. Звісно, є люди, на яких навіть не варто витрачати свій ресурс, для таких треба зробити все, щоб вони не змогли порушувати.
Андрій Шевченко не був би тим ким є, якби не перебрався з Динамо в Мілан. Треба відкривати для себе світ і можливості, отримувати унікальний досвід… а Україна завжди залишиться домом.
Четверте дібло просто топчик - механіки, герої, наближеність до другої. І до речі, там місто перше Кийовашад, а герої говорять англійською з виразним східноєвропейським акцентом) Кажуть тонкий натяк на Київ))
Якщо ви готові працювати Моя мама працює у лікарні санітаркою заробітня плата у неї $240 Працювати за що? Для чого? Польща Чехія Словаччина Угорщина дають хоча б змогу на гарне життя із середньою заробітною платою
![[FULL EP.73] เปิดบ้าน 70 ล้าน "แป้ง Zbing" ยกมาทั้งญี่ปุ่น l เคหสถานบานปลาย l One Playground](http://i.ytimg.com/vi/YBnJhTt07Pg/mqdefault.jpg)
19річний громадянин дуже класно розписав, а ви дуже класно обговорили. лайк
Важлива тема, майже всі мої однолітки 20-23 роки будуть їхати на ПМП за кордон, бо , немає що лишати, вони прекрасно все розуміють, люблять Україну і знають про ту всю роботу яку треба буде провести після війни, для відбудови Але вони жити хочуть, а не виживати. Я напевно залишуся якщо вже кудись і їхати то тільки як турист.
Щодо ларька, тут більше хлоп може казав про стабільність, бо навряд хоч в одній країні Європи було або буде стільки катастроф скільки зараз в Україні.
1. В моєї одногрупниці батьки теж мали "ларьок" в Луганську але його віджали росіяни, зараз німецьку вчать, щоб переїхати.
2. Сім'я моєї сусідки, дуже розумні нотаріуси і юристи але їх дім змило після підриву ГЕС, тре заново відбудувати те що робилось 10 років ітд.
Не хочу писати полотно😅
Чогось дивлячись на політичний стан європи і америки воно для мене виглядає таким хитким. Не в противагу Вашим аргументам. Просто в Україні є відчуття що ця країна переживе все що завгодно, не через великий бюджет чи якийсь неймовірно крутий уряд а через звичайних ініціативних людей. А країни по типу Америки, Німеччини не дають мені впевненості що у випадку таких проблем як у нас вони зможуть адекватно реагувати. Це моя думка, ні в якому разі не призначена для того щоб Вас образити чи заперечити ті доводи, що Ви навели
@@realanonymous3110 так, я повністю згодна з Вами, я просто намагалась уявити що відчувають ті хто вирішив переїхати назавжди, і це в принципі те що вони й кажуть.
Нехай їдуть. Але спершу нехай згадають арабських мігрантів в Україні. До війни в секондах чи точках продажу східних смаколиків. І своє ставлення до них. Тепер тими арабами будуть вони, тільки без магазинів, бо торгівля не українська національна навичка.
@@realanonymous3110 країна то переживе все, а от чи переживе це "все" пересічний громадянин?
@@accuso пересічний громадянин і випатково впущений вазон з балкону може не пережити. Я казала про саме відчуття стабільності в країні
Дякую за таку щільність випусків! Завжди є що подивитись і над чим подумати ❤
Дуже погоджуюсь з Юрою. Я хотів спробувати пожити "десь", живу вже 2 роки. я можу відбудувати в Україні все те саме, що я відбудовую навколо своєї сім'ї тут. Проте, тут я чужий. Відбудувати дружбу, окрім як поверхневу, я не можу. Тому, завершується війна, з\являється мобільність (потрібна в моїй роботі), і ми повертаємось.
Одна людина, яка довгий час мешкала за кордоном сказала таку річ: коли ти виїжджаєш, будеш чужим і там і тут коли повернешся.
@@user-zk6if9qr6h та ти всюди і за будь-яких обставин чужий,єдине що я в людини це звернення міністра МЗС в паспорті
Дякую за випуск! Перше питання найскладне, яке задає собі кожен українец. Погоджуюсь повністю з правильністю поділу на раціоналізм та сетиментальність. Поділяю думки обох сторін, але більше розумію Егора. Його аргументація для мене зрозуміліша, правдивіша з точки зору об‘єктивності. Плюс життя це не тільки робота, але і всі інші сфери, які нас оточують та де протягом життя треба приймати активну участь. Стосується медицини, освіти, культури, юридичної сфери. Чому порівнюється більшістю тільки з Польщею? Так багато різних країн. Вважаю правильно розглядати різні спеціальності, не тільки IT або якісь дуже рідкістні. Також, мені здалося, що Юрій дуже чутливо говорить про це питання, ніби для нього виїзд за кордон є своїм незакритими гештальтом. Погоджуюсь з думкою, що чудово, якщо є можливість реалізувати себе де краще для твоєї сфери, а потім передати досвід в своїй країні та покращити цим ситуацію вдома, але дуже важливо давати вибір без осудження.
Як людина, яка жила в 4 містах трьох іноземних країн, намагаючись будувати кар'єру науковця:
Добре там, де нас нема.
Те, шо закордоном все класно - ілюзія. Всюди є проблеми, але різні. Так, об'єктивно десь вони меньші чи приємніші. Так, десь класне соц забезпечення чи ще шось. Але є одне велике АЛЕ. Ти, як мігрант, не є частиною цієї класної системи, цього суспільства, і ніколи до кінця не станеш. В побудові кар'єри буде дуже багато glass ceilings. Перші років п'ять взагалі дуже складно. В середньому по палаті, міграція - це інвестиція в майбутнє покоління, шоб діти жили краще. Тому що першому поколінню, без документів, вільного володіння мовою і тд, треба буде кар'єрно downshift, і взагалі постійно hustle шоб закріпитись, не маючи ком'юніті і ніякої safety net, на які можна опертися. З іншої сторони, в другого покоління, дуже часто криза ідентичності, бо вони теж часто відчувають себе чужими - з цим складно жити насправді. Просто живучи вдома ми сприймаємо дуже багато базових речей як данність - відчуття дому, розуміння контексту, можливість заговорити з будь-ким, наявність базових прав, наявність купи знайомих-родичів, які можуть допомогти, чи то машину поремонтувати, чи то роботу знайти. Масштаб цього всього усвідомлюється, тільки коли це втрачаєш. І на те, щоб побудувати буквально життя з нуля, треба дуже багато часу і дуже багато сил. Комусь, це окупається. Але багато кому - ні, їм просто соромно це визнати, а повертатись вже немає куди.
Чим в молодшому віці їхати, тим менш складно, звичайно.
Але я для себе зрозуміла, шо я, як кваліфікований професіонал, маю набагато більше шансів побудувати кар'єру, на яку я заслуговую, вдома, де в маю повні права та повагу, ніж на Заході, де треба пробиватись через бюрократію, glass ceilings, і те, шо твої кваліфікації не сприймають серйозно через упередження до мігрантів/східних європейців, і звичайно, набагато вищу конкуренцію.
І ще, це напевно не дуже видно 19-річним, але в Україні, не зважаючи на все, things are getting better. Ми теж це сприймаємо як данність. Але це не данність. В багатьох західних країнах, things are actually getting worse. Тому на перспективу - не зрозуміло. І я дуже хочу вірити, що в Україні після війни все буде дуже стрімко розбудовуватися і ставати краще. І на приклад, що мені немає сенсу зараз вкладати 10 років в precarious мігранське життя, хапаючись за будь-яку роботу, аби залишитись і в кінці отримати паспорт ЄС (якщо повезе), бо до того часу, за 10 років, я буду мати паспорт ЄС, будучи громадянкою України, або принаймні схожі можливості 🤞🙏
А ви як науковець - теоретик, чи вам потрібне якесь обладнання по типу атомного силового мікроскопа? Просто цікаво.
Проблема в том, что ваша карьера может закончится на пешеходном переходе, когда очередной обдолбанный мажор или депутат вас собьет на своем джипике. Погуглите новости о дтп в Харькове, например.
@@DrezdenHC соціальні науки. Мені в цьому плані, звичайно, легше, бо мікроскопів не треба. З іншої сторони, складність в тому, шо соціальні науки в радянські часи були на нулі, і зараз там дуже мало є з ким, і з чим працювати.
Але мені здається, шо мікроскоп можна купити, позичити, орендувати. А батьківщину - ніт :)
@@taffed є такий ризик. А в штатах є ризик, шо твоя кар'єра закінчиться тим, шо тебе випадково застрелять :) ну на приклда
Як Юрко той лист прочитав, то двоє зробили глибокий подих/мікро-паузу і я зловив вайб неначе у батьків щось запитав в дусі "в чому сенс життя" аххах
Як правильно помітили є люди для яких питання взагалі не стоїть виїжджати чи ні.
Юрко чудово знає цитату військового з позивним «Сайгон», він задовбався чекати змін в країні і виїде відразу після перемоги.
Це буквально моя позиція слово в слово.
Мені 36, я пережив купу лайна, буквально пам‘ятаю революцію на граніті, інфляцію 1000%, касетний скандал, помаранчеву революцію, майдан, вторгнення і зараз війна стала більшою, а корупція вийшла за будь-які межі.
Я задовбався чекати змін.
Щоб ви розуміли я продав великий ТВ, playstation, книжки, відеоігри, колекцію артбуків, акустику, все що важке і не влізає в дорожні валізи.
Моя квартира це макбук, мінімум меблів і абоненмент в спортзал.
Це все що в мене є.
Буквально сиджу на чемоданах і чекаю відмашки (відкриття кордонів).
Але юр.особу буду тримати відкритою і наймати українців продовжу, бо вони освічені, мають європейську ментальність і дешеві.
Також зуби тут лікувати завжди буду. Є чудова клініка у Львові.
Все. Кінець. Жити тут ні в якому разі. В мене просто немає часу чекати на зміни. Мені не 19.
Таке враження що ведучі самі живуть у своїй "бульбашці", думки наче людей які не живуть в Україні, і не розуміють питання 19-річної молодої людини.
Бо вони говорили про те, що можна "чекати" змін, а можна до них докластися. Ви не хочете, ось і вся різниця.
Класна позиція Юри стосовно відповідальності за стан державних установ. А класна вона тим, що веде до проактивності. Ніби додає впевненості і сміливості ))
Дуже згоден. Хороший початок діалогу з людьми яким всі все винні
Якщо шукати логічні аргументи, то скоріш за все ми "програємо".
Міркую, що потрібно йти від "ідеї', ідеї того, що ми будуємо свій дім, свою країну, .. І те, що від проблем не втечеш, а там до кінця життя будеш емігрантом.
Програємо в чому? У війні? Ні, логіка на нашій стороні. Програємо в демографії? Так, на жаль так. Більшість моїх друзів поїхали, до того ж давно, і вони сумують за Україною, але вони ніколи не повернуться, тому що там краще. Ось це - факт.
@@DrezdenHC І в мене колись була бульбашка з тих, хто поїхав або вже сидить на чемоданах та ниє, як йому не вистачає буквально 100 грн на білет в один бік "з України".
Зараз ці люди виїхали, знявши відео своїх квартир на випадок потрапляння туди ракетою. І якось раптово зневажливе дзижчання "чому ти не хочеш поїхати? це ж ненормально" припинилося.
Оздоровлюйте свою бульбашку, якщо бачите, що ваше оточення має нав'язливі думки.
Я радий , що підняли ту тему яка мене муляла довгий час.
дякую за випуск!
я ніколи раніше не думав їхати з країни жити деінде. але зараз є думка, що заради дітей можливо і зважусь на це. Основна причина - корупція та верховенство права яке рівніше для можновладців, але не для звичайних людей.
До першої частини подкасту "Чи залишатися, чи їхати".
Приємніше бути водієм, аніж пасажиром.
не всім приємно бути водієм, хтось хоче приємно проводити час і жити простим комфортним життям, і таких людей багато. не всі хочуть вйобувать все життя, знаючи що не буде ніякого вихлопу і при цьому ще й не маючи комфорту
@@kateshe2033згоден. Хтось каже, ми мусимо працювати над тим, щоб Україна ставала кращою, бо нашим дітям в ній жити. А якщо в мене наприклад не буде дітей? Та навіть, якщо будуть, мені здається в тій же Польщі в середньостатистичного українця буде багато більше впевненості в тому, що 10 чи 15 років його взаємопричетності не виявляться в результаті марною справою. А життя одне і, давайте відверто, не всі настільки альтруїсти, шоб третину чи півжиття вджобувати задля блага своїх дітей. Та ще й блага того може не статись.
Мої висновки за 35 років життя в Україні
1. Мати робочу спеціальність і планувати пропрацювати в ній усе життя як на мене на данний момент це сором перед собою перед сім'єю і не злидні але нелюдського відношення наїсися.. Але з голоду не помреш і голим ходити не будеш. Сенсу вкладати свій професіоналізм не має якщо розумієш що це твій шлях(пропрацювати все життя на робочій спеціальності). Хочу підкреслити це не погано просто у нашому суспільстві це дуже важкий шлях. Переїзд до Канади електрика або штукатура того вартий і дасть відразу і більше і якісніше всього. Треба не виїжджати а бігти.
2. Будь яка робоча спеціальність освоєна плюс Ви готові вкласти ще й ризик. Тобто стати підприємцем або відкрити юридичну особу в майбутньому і наймати працівників. У такому випадку якщо ви зможете з цим справитися то ви попадаєте у категорію: людина у якої є вибір. Тобто ви зможете їхати "для" чогось а не "від" чогось. І так само зможете лишитися і жити повним життям тут на Батьківщині. Перепона тут полягає у тому чи вдасться вам побудувати бізнес, що само по собі уже рівень і плюс платити адекватні гроші працівникам. Адекватні!!! Тобто якщо ви будете у шоколаді а люди які працюють у вас отримують недостатньо для адекватного життя. То якщо ви нормальна людина через деякий час вас від цього знудить. Є й інший бік великий бізнес дає дійсно великі можливості і перспективи. І ви зможете будувати країну і впливати на деякі сфери у ній. Це один із способів отримати визнання.
3. Ви живите в Україні але отримуєте дохід на світовому ринку. Як у айті сфері або моряки або інша спеціальність. У такому випадку ви теж маєте реальний вибір. Можете собі дозволити вибирати і оцінювати. Можна як залишатися так і поїхати.
Шановний випускник УГЛ, дуже розумію ваші побоювання і біль. Повірте, ви в цих думках не один.
Але якщо чесно, зараз ситуація краща. Це каже людина, яка вчилася в УГЛ у 2010-2013 роках. І я дуже добре пам‘ятаю міністра Табачника, скасування конкурсу Яцика, закручування гайок просто усім україномовним.
Так, зараз є корупція, вілли в Іспанії за 4 млн, яйця по 17.
Але все ж ситуація краща.
Якщо прибрати емоції - то так, закордоном життя комфортніше, але як на мене (винятково моя точка зору, я нікого не засуджую), воно дещо беззмістовне. Так, живеш і працюєш у комфорті, але не розумієш для чого.
У такі моменти точкою опори є саме такі ж випускники УГЛ, УКУ, Могилянки, інших вишів з жорстко проукраїнською позицією і бажанням щось змінювати. Коли бачиш їх досягнення, їх боротьбу з корупцією, принаймні не опускаються руки.
Тому вибір звісна річ за вами (це ваше життя, і ви маєте його прожити так, як хочете), але винятково мій досвід показав, коли переходиш у громадський сектор стає трішки легше. Так, корупція і бездіяльність інституцій не зникає, але принаймні розумієш, що є ті, хто борються, кожен на своєму місці.
Ведучим дуже дякую за випуск)
Як для чого, для того, щоб виплатити кредит за квартиру, заплатити за садочок дітей тощо.
Найбільший мій страх, що десь там зараз хтось почав оце своє страшне розслідування, і скоро ми дізнаємось що Юра, не закінчив кафедру, еріа-лідства, Єгор - не має віце-президентського диплому, а Ярослав - не пройшов стартап Академію.
Дякую вам за працю. І вшанувати це хочу процитувавши один з улюблених фрагментів З віршу Франка.
«Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так нашi молоти гримiли раз у раз;
I п'ядь за п'ядею ми мiсця здобували;
Хоч не одного там калiчили тi скали,
Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.
I кожний з нас те знав, що слави нам не буде,
Нi пам'ятi в людей за сей кривавий труд,
Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди,
Як ми проб'єм її та вирiвняєм всюди,
Як нашi костi тут пiд нею зогниють.»
Дивно, я майже як зараз памʼятаю як ледь не плакав, коли вчив його. І момент - коли на 2гому десь курсі зрозумів про, що вірш і полюбив.
Ааа, один з небагатьох шкільних віршів які вчив з задоволенням. І ще думав: ну чому ніхто не зробить на нього класну пісню. Ще так було з цавет танем костенко
@@yt-2в моїй сімʼї якщо вчити вірш - це завжди декламація. Запамʼятати слова не був наш шлях) тяжко мені давались інтонації. Я навіть думати не хотів про що вірш під кінець :) так то вірші я дуже любив і люблю особливо суспільно політичні.
Скидається на розмову пенсіонерок на лавочці про те як було добре при радянському союзі - дешева ковбаса, смачне морозиво, безкоштовна медицина, путівки на море, балет по телевізору... А які люди душевні були, добрі, чесні, роботящі, не те що зараз - нитики, повії і наркомани!
😅саме так))
я людина проста: бачу новий випуск УТ-2 - автоматично ставлю лайк і репост :)
Чуваки, ви дуже круті! Я прям кайф ловлю від цієї розмови.
Але знаєте чому у вас тільки 20к підписників? Тому що, ви є репрезентацією максимум 5%, а скоріш 3%, населення країни, освічених, з нормальною зарплатнею, думаючих, свідомих!
І так, народ згуртувався зараз навколо війни, але це не значить, що інші 95% можуть розділити ваші думки і ідеали.
Дякую дуже за відео. Дуже цікава розмова.
Додам свою ложку дьогтю стосовно хороших сусідів та власної відповідальності) На жаль, люди, які хочуть щось зробити для свого дому, двору і т.д. і навіть намагаються робити розчаровуються тим, що потім ті ж лавки ламаються, лампочки викручуються, а квіти та дерева викопуються з корінням в ту ж ніч, коли були посаджені. Ще дуже прикро, коли пасивні сусіди починають сприймати ці спроби покращення як належне. Якби це сумно не було, але суспільство треба навчати власної відповідальності та бережного ставлення. Хотілося б мати бульбашку, де всі все знають і розуміють, але реалії трохи інші. Але надія є))
Що у нас не можна робити в IT?)
Не можна заробляти $90-110 тисяч доларів на рік, будучи простим інженером.
Треба об'єективно дивитися на реалії, Південна Корея в приклад, років 20-30 титанічної роботи мінімум, щоб у нас була більш менш середня країна.
А у нас поки казки для Лугано і Лондона.
Я хочу круту сучасну адекватну українську державу, але поки навіть горизонту з адекватними змінами не видно.
Це чудове відео, яке дає багато корисних порад для бізнесів та тих, хто думає про життя в Україні. Дякую, що ділитеся своїм досвідом та відповідями на ці важливі питання.
Мені здається добру відповідь на це питання дав недавно Корчинський, він сказав що українці мають бути як євреї під час становлення Ізраїлю в 20му столітті, вони їхали туди знаючи що буде складно, що на них не чекає нічого крім безмежної роботи та поту, але вони були ідеалісти та хотіли збудувати СВОЮ найкращу для них державу, в них це вийшло, чи вийде у нас..? Я сподіваюся що так, мені 21 рік і більшість свідомого життя я прожив в ЄС, я дуже часто думаю про це питання і відчуваю, що я теж хочу повернутися, щоб будувати СВОЮ найкращу країну, сподіваюся я знайду багато однодумців після перемоги.
@@iurabazai ну Ізраїль ніколи не був під окупацією червоної антилюдської імперії якшо шо) та і процес формування нації в українців завершився, я вважаю, тільки зараз, а ізріїльтяни одна з найстарших націй на Землі, тому відповіддю на питання може бути тільки одне - у нас багато роботи попереду!
@@iurabazai це взагалі як впливає до того що я сказав і чому це ви думаєте що я цього не знаю, я не бачу зв'язку з тим що ви пишете
понятно, поц просто видалив свої коментарі)
Ой, а в менене є інші історії... в мене є сусід який з гівна і палок робить скульптури. З відпрацьованих шин ріже лебедів, а потім виставляє їх всьому подвір'ю, чи тягне якісь биті речі з смітника, а потім їм придає "друге життя", скульптурки виставляє.... так ось я не хочу жити в циганському смітнику... але ж ми маємо бути толерантними і підтримувати прагнення людей покращити цей світ, чи як ? Чи ось, ще... є екоактивісти, що під вікном зробили майданчик для вигулу собак... це ж добре, правда прокидатися в 5 годині ранку, до тим у кого є песики потрібно погуляти біля мого вікна... Тому не треба людям з приватних ЖК розповідати, як це класно жити в таких умовах... Ніхуя то не класно. Егор дуже сильно бреше, і йому просто не траплялись люди, які б перефарбували його підїзд у салатовий колір з візирунками....
Гадаю, проблема естетично недорозвинених сусідів вирішується переїздом у новобудову, де зазвичай мешкає більш притомний контингент.
@@MrLeni89 чудова пропозиція. Ми повертаємось до першого пункту, чи варто звалювати з країни, якщо активні персонажі суспільства вас не влаштовують? Якось в моєму мікрорайоні немає творців рівня Мікеланжело чи Да Вінчі, що готові творити для людей... за то є сусід, що пише реп по вихідних за стінкою...
Є іноземці, які живуть в Україні свідомо, вони приїхали давно і у них тут дійсно життя. Але є ті, шо приїхали тільки після початку війни - для них це може виявитися іграшкою. Вони нас як котиків, потискають, а коли шось не так - вони вмить спакують валізи, і тіки п'яти блищать. Тому українці, які не пов'язують своє майбутнє життя з Україною - це метальні іноземці. Вони чомусь обирають працювати як скажені десь на чужині, і може шось вигорить, якщо не їм, то їх дітям, ніж залишитись тут, врегулювати режим роботи і особистого життя тут, і можливо частину вільного часу витратити на соціальну роботу тут, в Україні, щоб не бути мешканцем, а показати себе як громадянина. Бо бачте там, закордоном тебе за це будуть носити на руках, бо ти ж такий добрий і відповідальний чужинець, а тут виявляється - це має бути нормою життя, і максимум спасибі скажуть.
Коли українське айті почне сплачувати податки більше 2%, тільки тоді починайте розкидуватися порадами направо і наліво.
У своїх судженнях ви дуже нагадуєте російських лібералів з їх «Москва лучший город на планете», з тою ж самою аргументацією. Давайте кияни айтівці нарешті згадають, що окрім них існують інші міста та інші, набагато важливіші та корисніші професії.
Плачу 5%, даю вам пораду, коли варите макарони, трошки не доваривши, витягуйте з води, давайте масло і накрийте кришкою, получится дуже смачно. І не зливайте їх холодною водою, інакше злипнуться
Ключова проблема для мене - мобілізація. Вірогідність повернення війни за кілька років - дуже висока. Я не хочу знову переживати страх бути мобілізованим. Це, якщо я в цій ітерації війни не опинюсь в армії, що ще геть не вирішено, нажаль.
Для мене вкрай нестерпно жити в червоною крапкою на лобі.
Я ніколи не планував еміграцію і зараз теж дуже не хочу їхати, але...
Щодо всіх інших факторів, я маю оптимістичні очікування і вважаю, що комфортно жити, працювати і розвиватись в Україні після війни, буде можливо.
Але хочете скористатися корупційними схемами і виїхати чи що?
@@BlueCell Звісно, я не хочу скористатися корупційними схемами. Як Ви могли зробити такий висновок з мого коментаря?
Я хочу дочекатися припинення військового стану і законно покинути країну, в разі того, якщо на той момент буде очевидно, що нова війна буде і буде в перспективі 5 років. Це все в тому випадку, звісно, якщо я залишусь живий і поточна мобілізація мене омине.
@@pilipenkotube ааа, зрозумів. В мене просто почався етап прийняття що то надовго. У вас мабуть ще ні. Але сподіваюсь я не правий
@@BlueCell правий. Я теж розумію, що це надовго. Але не на десятиріччя. На рік-два.
@@pilipenkotube ну рік-два то ще ладно. Моє "надовго" то якраз ще на років 10 а то і більше
Можна не тільки прожити в своїй бульбашці, можна її роздувати так, щоби й інші люди жили в ній 🙃
Є системні проблеми як суди та корупція у мільйонних масштабах, яку має вирішувати влада зверху і ти не можеш на це повпливати, окрім голосування на виборах. І наче ті ж зелені починали працювати в цьому напряму, але швидко стало не на часі. З революції вже буде скоро 10 років, але нічого не змінилось з цими проблемами. Життя дуже обмежене, тому пасивно чекати коли це трапиться замість того щоб поїхати - це теж інфантилізм, за рахунок якого система продовжує рухатись по цьому шляху. Їхати або битись з системою - це єдині розумні альтернативи, як на мене.
Я мав надію, що хоч ця влада стартує реформу суддів та призведе до створення незалежних органів, але ніт тай навпаки, зелені призначають своїх корешів навіть зараз. Без цих змін я не бачу гарного майбутнього. Війна стала ще одним вирішальним аргументом за переїзд, з яким неможливо сперечатися. Я підтримую зараз Україну та відправив багато грошей на донати, оскільки вона є жертвою неспровокованої агресії та військові потребують допомоги у будь-якомі випадку. Але я розумію, що після завершення війни ми повернемось назад у розвитку до 22 року у найкращому випадку і матимемо купу нових проблем. Ті, кому зараз +-30 років народились у кризу та мали по 2 кризи за кожні 10 років, а зараз держава вимагає потенційно ультимативної пожертви життям за відверто низькоякісно надані послуги освіти, медицини, тощо. Деякі галузі життя вже нереально повернути на світовий рівень і ми завжди будемо позаду. Комусь ці недоліки компенсує айтішна зп, або рідний степ, але не треба рожевих окуляр про "трохи попрацювати над державою та все налагодиться". Бо в нас буде жопа ще довго у будь-якому випадку за межами айтішної бульбашки
Дуже дякую вам за вашу працю, за ваші цікаві та корисні україномовні випуски)
Ходила з цим питанням деякий час і туь бац, цей випуск ютуб підсуну, магія прям😂
Чи говтрить те, що ваші діти тут і ви наче б то не збираєтесь їх "вивозити" вчитись за кордон, про вашу віру в якесь позитивне майбутнє України?)
Можна скористатися прикладом Ферма:
1. Працював юристом.
2. Займався математикою.
Маєш роботу та професію, при цьому займаєшся наукою.
Пане, а ви самі знаєте що таке займатися наукою? Або ви винайшли спосіб втулити 48 годин в один день?
Читала колись Ґолду Мейер, і захоплювалась описом того, як люди свідомо їхали у важкі умови відбудовувати країну на тій землі, що вважали своєю. Не знаю чи можна екстраполювати і порівнювати те, що відбувалося з євреями 100 років тому, з тим що відбувається з українцями зараз, але деякий досвід може бути корисним. Можливо українці, які поїдуть зараз у інші безпечні країни, потім повернуться самі або вже їхні діти, щоб будувати свої умовні "кібуци", та відбудовувати країну.
Глядач не може самостійно прийняти рішення, що може бути ознакою незрілості, тим більше зважаючи на вік. І просить переконати його залишитись, що також не виглядає зрілим. Порадити глядачу варто не тільки критично мислити, що, на його думку, у нього добре виходить, але й починати брати на себе відповідальність, хоча б за власні рішення. Бо зараз гарною мовою він скаржиться, що все погано: і влада не та, і народ не так голосує, а ще корупція. Дійсно, так і є, в Україні буде значно складніше, працювати і думати треба буде не тільки за себе, скоріш за все. Але і тут, і там треба брати на себе відповідальність, а не перекладати на розумних, на твою думку, дядьок.
Так він ніби і прийшов порадитись просто
Так він просто хотів почути розгорнуту думку Юри і Єгора стосовно питань, які його хвилюють. Власне так і написав, - якшо не висвітлите в подкасті, то просто мейла відправте мені, шо думаєте.
С..ка як же я "люблю" таких коментаторів як ви, які дають свої моралізаторські поради кому і за шо треба брати відповідальність там, де хтось просто просить поради чи пропонує тему для обговорення. Пасивно-агресивне ханжество, нічого більше.
@@bukowskeee я ще раз переслухав лист цього глядача. І все одно зчитую його інакше. Весь цей «психологічний автопортрет», «критичне мислення», «розуміння всього», «середній підприємець у голові» на фоні «73% тотальний провал всього» ніби схиляє сказати, що без таких людей ми Україну не піднімемо. Проте, такі люди мають моральне право шукати кращої долі. Плак-плак.
Моралізаторські поради? Так він і просить поради, хіба ні?
А у чому ханжество, до речі? Також цікаво дізнатись на основі чого ви робите цей висновок. Форма якого аж ніяк не агресивна.
Дякую Валентину за питання! Прям в серденько
Гарний подкаст. І маю гарну відповідь вашому читачеві (з листом): політика. 1. Нехай або сам йде у політичну діяльність - створює партію, підтримує її, шукає однодумців. Або. 2. Нехай заробляє багато грошей, стає «елітою», і… дивись пункт перший.
Все у світі вже винайдено: політика. (У широкому та вузькому сенсі).
31:10 хотів би подивитись на цих сусідів коли приїде київодоканал і перекопає подвір'я після літніх гідровипробувань)
Дякую вам за крутий контент!) про бульбашку, думка/ідея/гіпотеза: кожна булька в якій перебуваєш має мати обовʼязково соціальну відповідальність. Приклад з особистого: домашня бульбашка - маємо 6 собак з яких 5 забрали (за різних обставин). Дали собакам інший рівень життя, життя в дружній собачій родині. Робоча бульбашка (викладач в бізнес школі на програмі МВА) - безкоштовно консультую /допомагаю студентам, випускникам по своїй спеціалізації. І пропогую соціальну відповідальність як цінність))) якось так)
Юра, ти шо? ти таку дичину запрягаєш часом, що в мене сумніви закрадаються в твоїй притомності загалом. Можливо навіть в адекватності) 19 річний хлоаець написав правильну і логічну думку. просто базу, юра порвав текст на шматки і почав якусь дичку молоти наче в нього приступ булої гарячки ахахахах
а так а що не так?
19-річний хлопець отримає відповідь на своє питання в момент отримання повістки
Випуски стають щоразу тупішими. Тут уже не те, шо до однієї фрази хочеться придовбатись, тут весь випуск просто булшітбінго. Просто відписуюсь. Сорян, але ви для цього самі все зробили
"Принциповий виграш" - стабільність та передбачуваність. У нас на 2 роки максимум планують, а закордонні корпорації пропонують одне місце роботи на все життя з можливістю зростати, але можливі варіанти...(; Але... на жаль у нас ризики не криють набуту вигоду.
"Там краще" - ні. Але стабільно.
"Океанолог etc" - ми ще не зовсім відчули, що нам дуже складно довірити бізнес.... бо замовники бояться, що прилетить ракета та ми всі помремо.... або світла не буде... Думаю може стати проблемою.
"Співвідповідальність" - я спробував з 14 по 17 наводити двіжуху в Херсоні в рамках моєї експертизи, повернувшись з Києва... зіштовхнувся із тим, що демотивувались ті хто допомагав... і сам опустив руки..
Я особисто дам "ситуації" настоятись до кінця поточного року.... якщо не піду до війська, то будемо їхати, бо й до війни була пропозиція з за кордону...
Там стабільно до першої кризи, тоді відсоток виплати за квартиру злетить і ти станеш рабом, не розумітимеш нащо таке життя взагалі.
@@iyalovecky - якщо оперувати категорією "раб", то в цілому у світі люди раби: потреб, бажань, пристрастей, та ін.
Що до "кризи" - світ глобальний, це той ризик який є всюди, це нормальне явище, на жаль, тому не так важливо де ти будеш... важливо, як тебе підтримає держава... у нас це на дуже слабкому рівні, та й загалом складно назвати підтримкою.. Спробував як ФОП під час ковіду отримати "допомогу" від держави... запропонували стати зварювальником та сплатити за навчання, а потім ще по пониженій ставці відпрацьовувати 6 місяців...( ; З тих пір я перестав сплачувати ЕСВ. Бо не отримав адекватні послуги. Та не зрозумів навіщо цей двіж якщо тільки на себе можеш розраховувати та й годі.
Драйвить наразі інвестувати свій життєвий час лише бажання справедливого покарання піzzорві за те що вони накоїли... та продовжують коїти з Україною, моїми людьми, моїми планами, мріями... - Поїхавши зараз це буде втеча, а не від'їзд у справах, або легка і невимушена робота за контрактом в іншій країні, як "новий досвід"... ( ;
@@ceytoy13 Значною мірою те, що ви написали правда, я лише кажу, що виграшу у вигляді стабільності чи забезпеченої старості там немає. Хіба, якщо у вас нема дітей і ви не збираєтесь їх заводити, чи ви молодий і хочете тільки одну дитину, і навіть для неї ви не шукатимете україномовні садочок, громаду тощо, то ви можете на старості пристойно жити. Тіки не зрозуміло, нащо тоді заводити й цю одну дитину. Загалом, залежить від вашого віку. кількості дітей і трохи іншого.
@@ceytoy13 розумієте, може здатись, що у них там йде покращення, але це не зовсім так. ВВП на душу зростає, але чому .. тому що кількість дітей у сім'ї впала, жінки тепер майже всі працюють. а так, помітного зростання нема, десь трошки зростає, десь падає. Останні 10 років, мабуть, падає. А державні борги у цих країн зараз стали захмарні, особливо після Ковіду.
@@iyalovecky все як завжди залежить від людини та конкретного кейсу… у мене відсутні панічні настрої, та я не готовий переконувати, що треба їхати, бо хто хтів втік, давно... Але часто людина виростає з можливостей які доступні в Україні, так вийшло що мені з кожним роком стає складніше конкурувати з толпами голодних людей які за «дякую» готові на все аби здобути досвід….(:
Слухаю, вас і відчуття що ви єдині проповідники у майбутнє, а ваши слова треба поширити з людством, а ми ваши адепти😆
За Nox окремий лайк🎉
Насправді, коли ми говоримо про раціональність, то варто вказати, яка саме ціль, бо може бути, що для досягнення такої цілі раціональніше залишатись в Україні, а може й навпаки. Якщо ціль, щоб покращити своє життя на випадок, якщо станеш інвалідом, то краще виїхати, якщо ж такого страху нема, то для програміста краще в Україні. Але також, ціль може бути й не тільки матеріальна, тобто всі хочуть високого рівня життя, але крім того люди можуть хотіти ще чогось. Наприклад, якщо хтось хоче високого рівня життя для своїх нащадків, то його нащадки мають бути членами сильної групи, як-от євреї чи вірмени, а для цього треба або, щоб діти побрались з представниками таких сильних груп взаємодопомоги або зробити українську групу сильною.
Тут немає універсальної відповіді. Треба для кожної людини порівнювати конкретні країни з врахуванням його життєвих цілей.
У кожної країни є маса плюсів і мінусів.
От Юра каже за медицину, а от всі мої знайомі жінки, що за час війни пожили в Німеччині та Іспанії, почали ДУЖЕ цінувати нашу медицину.
Медицина (платна) в нас краще. Особливо стоматологія.
Зарабатывай в Германии/Испании прилетай лечиться сюда, в чем проблема то.
Якщо вагаєшся їхати чи ні, то треба лишатися. В таких ваганнях замало агресії на дію, так буде і там.
Витрачені сили на асиміляцію в новій країні, можна вже сьогодні витратити тут +розширити свої відповідальності. Зазвичай, відповідальності здаються шалено складними, доки ти не в них.
Чекала цю тему, гарний епізод на повторний перегляд або швидкість 1)
Дякую
Дякую, що задаєтесь такими питаннями. Чекаю випуску про школи, щоб дізнатись назву тої де «від‘їбіться же від дітей». Про сортування сміття в Мукачево навіть не хочу починати розказувати (після мільярда варіантів сміття, яке можна сортувати в Києві біля південного моста). Ну і взагалі, ви -❤, і да, я згодна, що рішення залишатись в країні це не разова історія.
"Від'їбуться" це як?
Наразі нема неправильних рішень, їхати комусь чи залишатися. І там, і там свої переваги.
Хтось їде від вибухів, бо цінює свій спокій, я залишилася з ними і за рік отримала два підвищення. Зараз працюю над тим, щоби після перемоги зберегти свою посаду, хто б там потім не повернувся. Це цинічно, але це чесно. Ринок праці - не благочинність, а змагання.
01:08:07 о, нарешті повністю зрозуміла мені тема)))
Гарно сформулювали мою причину чому я лишився - я хочу бути причетним до України майбутнього.
Ще можна було приплести «піраміду Маслоу», про базові потреби й потреби вищого порядку.
Відчуття причетності вважаю потребою вищого порядку.
коротка відповідь "19-річному громадянину":
1. Не хочеш жити тут, можеш спокійно їхати, ніхто не тримає, краще мати меншу, й подекуди гіршу громаду, але відданих людей.
2. Класна ідея, щоб "хтось" прийшов все порішав і зробив гарно, а самому робити щось, в своїй країні, це занадто важко ?).
3. Всюди завжди гірше ніж в себе вдома, хоча й корона і війна багато де, відбилась негативно, але загалом, що зробити - виклики долі самі виникають, і їх або долаєш, бо тікаєш від них.
Сумнівався. Переконали. Тра валити 🤝
Випуски, як завжди, топ! Юра, Єгор, дякую! 🔥
Вас якось цікавіше стає слухати 😮
Я втягуюсь😮😮
Дякую за випуск і за теми.
У мене позиція, що треба поїхати пожити десь, щоб зрозуміти що ж тобі таки треба.
Хана ви мрійники - іди в купи собі приладдя для праці науковцем при зарлпті в 5к гривень
Стосовно страхової , хоча може мені так повезло, але у багатьох в договорах на страхування було прописано, що вони не покривають гомеопатію та не лікарські засоби.
Якщо тобі не платять нормальні гроші потрібно міняти роботу. Якщо є така можливість.
дуже цікава тема про освіту.
а чому ви думаєте, що закордоном ті ж дит садочки дуже хороші? можу сказати про берлан, багато знайомих працюють саме у садочках:
в одному виховательки кричать на маленьких дітей і обзивають своїх колег. в іншому постійно невистачає персоналу, + якщо хочеш садочок, то треба коли дитина народжується вже йти й ставати в чергу і молитися щоби з'явилося місце за декілька років
звичайно що в Україні дуже багато недоліків також в таких закладах освіти, але пропоную дивитися так на питання: щось краще там, щось краще тут
оце так чуваки у бульбашці живуть - і українські програмісти одни з найкращих і працюють українці як американці і обладнання для вчених не потрібне. Де б ви були зі своїими формошлеперами якшо б весь світ не допомагав ?
Єдине в чому ми досягли успіху - це як бабки відмивати через криптобіржі і всілякі міксери і нерухомість в Іспанії купувати
Думаю якщо Україна не буде в ЄС та НАТО, то більшість буде їхати звідси...Тому що в довгостроковій перспективі якщо нас там не буде, то наст наврядчи чекатиме довге і щасливе майбутнє....
Класний тизер 😂
Дуже цікаво. Хочу написати коментів десять. Але не буду))) Дуже жива передача. Багато струн вона чіпає.
Свіжий крутий випуск, кайф
Дякую за черговий чудовий випуск! Звук - бімба, нє то шо нєкоториє))
Доповнюючи тему маркетингу, мені здається класним прикладом, який в свій час став «гейм ченджером», можна назвати Монобанк. Вони починали з нуля і зробили ставку на простоту і чесність. Банк може бути зручним і зрозуміли., Не кажучи вже про відсутність комісії за перекази між своїми картами, швидким супортом в тд.
Мені здається такі кейси в глибокій перспективі завжди будуть у виграші.
На мене таргетиться реклама KSE. Так прикольно бачити пана Стадного десь поза межами моєї ютуб бульбашки.
Нехай більше людей побачать цей відос !
Заходжу в youtube щоб поставити лайк, а сам слухаю в подкасті)
дякую за формат, дуже цікаво таке слухати, але блять той 19-річний громадянин така душніла, але я розумію чого, коли ти сидиш в 19 років і варишся виключно в своїй уяві не маючи досвіду находження за кордоном, але в той же час маючи на це +- кошти зазвичай і призводять до такої риторики. Ніхто не хоче робити щось добре, просто простіше поїхати туди де легше і це теж можна зрозуміти, але ніхто це коло рвати не хоче, простіше сидіть і пиздіть на нарід, який за 30 років як ена мене дохуя чого зробив, хоч і кривувато, але це один з найбільших періодів, де у нас була нормальна така незалежність.
8:39 Цікавий аспект обізнаності. «бо у нас все зрозуміло і ти знаєш до кого звернутись»
в європейських країнах не треба когось знати, щоб вирішити якусь проблему. ось до прикладу, якщо ви хочете купити чи продати вживане авто в Україні, не будучи при цьому автоекспертом. то вам доведеться мати справу з цілою купою мало приємних людей. Ну або вирішувати це за гроші. І дуже прикро, що бізнес з’являться там, де його не має бути в цивілізованому суспільстві.
Тож простіше розібратися з західною бюрократію, ніж с українським «рішаловом»
одна надія на мін цифру
Чекали після помаранчевої революції, потім після євромайдану, Зеленський щось там обіцяв і тут вже надії, що після війни (умовної нашої перемоги) щось наладиться. Трохи набридло чекати. Система з‘їдає все, ті ж проблеми з суддями, корупцією та некомпетентністю (Кличко наприклад). Дуже радий за ваш дворик під під‘їздом, але змінити (умовного) голову Укроборонпрому ви не зможете, змінити тисячі суддів та прокурорів теж - це все системні речі, як я вже писав система все пожирає. І правильно каже Єгор: медицина, освіта, інфраструктура - те за чим ми ніколи не зрівняємось з Європою. Виїжджати чи ні кожен сам вирішує, але ситуація в країні буде тільки погіршуватись (якщо звісно не виходити із бульбашки, як ведучий подкасту. Можна і з дому не виходити, але це не значить що за парканом немає проблем).
Дякую за цікаву розмову.
Тизер топ
дякую за випуск, дуже цікаво 🇺🇦
Бакси старі також не приймаються в Туреччині. Підтвердження я. Пробував декілька обмінників. Всучив гіду на екскурсії:)Ще в 2020 було. Навіть тут у банку казали,коли купували, ми назад заберем, якщо туркам не збагриш.
Яка крута назва. Як «імігранту навпаки» буде дуже цікаво послухати. Трохи пізніше))
коментар на підтримку каналу, я не маю можливості порівнювати школи в Україні і деінде де краще життя (Чехія Польща наприклад) в цілому рівень скоріш за все кращий, але більше ніж впевнений що і там є платні школи(так само як і інших країнах) які беруть гроші не тільки за кращі умови навчання, а й за рівень знань випускників
Це ніяк не вирішується, ви просто усвідомили на 4му десятку те що кращі рішення мають бути довгострокові, і вони бувають прямо протилежні до тимчасових рішень, що нас оточують. Але тимчасові рішення завжди будуть більш прибутковіші ніж довгострокові і ніколи не виграють в конкурентній боротьбі.
Дякую за прекрасний контент. Я хз як ви знаходите час щоб стільки його продукувати. Я не встигає дивитися
Alec Smith died alone in his room at age 26 because he couldn’t afford life-saving insulin.
І він мав роботу.
Добре там, де нас нема
про вініри: мені треба буде робити щоб закріпити ефект брекетів і якщо пацієнт хоче - можна по мінімуму використати їх (це типу коронка керамічна, а я була ще в одного стоматолога, який запропонував мені просто так зафігачити вініри на зубів двадцять
Стосовно сміття, це велика проблема, яка не похитнеться, поки не пересмотрять тарифи. Тарифа на переробку взагалі нема...
Оце так19 річні слухачі та глядачі. Більше таких людей, обізнаності, свідомості і не треба буде нікуди їхати.
На жаль більшість наших громадян "не освіченні" і суто мислять тут, зараз і шоб закон був для усіх але для мене і мого кума із виключенням.
Але я вірю у краще майбутнє нашої країни, і своїми діями можу міняти цю країну на краще, і того навчати своїх дітей а також ширити це серед свого кола.
59:10 То нітрит натрію (E250) або нітрит калію (E249), що є концервантами від ботулізму, він небезпечний якщо ковбасу жарити 🤷
Поставив лайк, може зробите офлайн захід, на цілий день з записами mvp гарне питання і інших?
А щодо освіти, давайте подивимося з іншої сторони? От озирнемося назад і подумаємо, а які предмети кожен хотів би, щоб йому особисто в школі викладали краще і це, на його думку, допомогло б йому особисто більшого досягти у житті?
У мене буде лише одна відповідь - англійська. По всіх інших предметах додаткове посилення навряд би якось вплинуло на мої успіхи у житті. Але якби в моєму дитинстві існував би Дуолінго, то й це питання б вже так гостро не стояло.
//Вища школа - то вже окрема історія.
Юрко, спробуй з сином в Lego City, моєму сину сім років, він задоволений. Думаю взяти ще один контролер щоб бігати з ним
Поділюся своїм досвідом життя в Україні.
Шалений водій на майже сухій дорозі знайшов калюжу і обризкав мою дружину й дітей. На перехресті я до нього підійшов і попросив вибачитись. Мене послали нахуй російською, з приказкою "панаєхалі тут рагулі".
Попросив таксиста у дворі біля будинку користуватись покажчиками повороту, бо мені з дитиною не дуже зрозуміло, куди він їде. Мене послали нахуй, і знову російською чомусь.
Щодня бачу, як водії їдуть по вулиці з одностороннім рухом в забороненому напрямку, на зауваження вгадайте як реагують. Щоночі перегони прямоточників на прилеглих вулицях. І це вже не кажучи про те, що можна іще побачити на дорогах за кермом... Що і як ви тут хочете міняти? Посадити клумбу? Прикрасити підʼїзд? Посміхатися сусідам?
Хороші речі не закінчуються зауваженнями іншим. Звісно, є люди, на яких навіть не варто витрачати свій ресурс, для таких треба зробити все, щоб вони не змогли порушувати.
Андрій Шевченко не був би тим ким є, якби не перебрався з Динамо в Мілан.
Треба відкривати для себе світ і можливості, отримувати унікальний досвід… а Україна завжди залишиться домом.
Що ви взагалі знаєте про те, як ВСІ науковці та врачі виживають в Україні?? Не тільки під час війни, але з 1991 року
ну звісно ж не знаємо, ми ж живем в окремих містах, і в нас нема родичів та друзів цих професій
Четверте дібло просто топчик - механіки, герої, наближеність до другої. І до речі, там місто перше Кийовашад, а герої говорять англійською з виразним східноєвропейським акцентом) Кажуть тонкий натяк на Київ))
Якщо ви готові працювати
Моя мама працює у лікарні санітаркою заробітня плата у неї $240
Працювати за що?
Для чого?
Польща Чехія Словаччина Угорщина дають хоча б змогу на гарне життя із середньою заробітною платою
Марія чудова ❤
Перша тема дуже актуальна, але нічого принципово нового від вас не почув.😢
1. Не розумію як можна поїхати з України і кинути своїх людей. Це як добровільно піти в сиротинець.
2. Nox топ ❤
Оцей прийом із невдалим стартом на початку випуску торкнувся мене освіжаюче по новому
Кращі ❤
Так! І я грав в Nox!!!
Найголовніше питання залишилось без відповіді - коли Єгор Стадний стане амбасадором бренду «Tubrbat”?