Моя "подруга" за 1.5 роки війни лише 1 раз запитала де я і чи все зі мною добре, натомість завалювала мене детальними розповідями про кожен свій крок і кожну дрібницю, вимагаючи, аби я її слухала і на роботі, і вночі, будь-коли. Врешті-решт мені це набридло і я написала, що не хочу бути вільними вухами і відмовилась вчергове з нею розмовляти. І знаєте що? Вона прочитала це повідомлення і більше ніколи мені не писала. Ми "дружили" 8 років і вона в одну мить викреслила мене з життя, коли я стала незручною. Ні про що не шкодую, ця "дружба" допомогла мені подорослішати і краще зрозуміти себе
як на мене найсумніше коли люди переривають спілкування не кажучи нічого, хоча начебто нічого особливого не сталось. і сидиш потім прокручуєш в голові всі діалоги й переписки і думаєш що ж образило людину. з іншого боку як би не було обідно, людина має право заїбатись, не хотіти нічого пояснювати і дискутувати з цього приводу. і мабуть це значить, що ця дружба не була такою важливою для нього чи неї. так буває.
я так зробила після декількох років (після десяти попередніх прекрасних років) холодного ставлення подруги, після того як вона в розмовах зі мною поливала брудом інших своїх подруг (значить, їм вона поливає брудом і мене), після багатьох показових ситуацій, після того як вона останнім часом писала мені тільки якщо їй щось треба. останньою краплею було те, що вона мною знехтувала в мій день народження, вчинивши ситуацію, що яскраво демонструвала її ставлення. ми дружили багато років, виросли разом і я дуже цінувала цю дружбу, вона була мені як сестра. коли я все усвідомила, я зрозуміла, що я і мої потенційні спроби про щось поговорити їй абсолютно нецікаві, я втомилась намагатися налагодити стосунки, тому я нічого не пояснювала і просто перестала їй писати. я це до того, що коли хтось перериває спілкування без пояснень, не завжди саме йому плювати на дружбу. п.с. коли я перестала їй писати, вона згадала про моє існування через пару місяців, запропонувавши разом поїхати в магазин, бо їй нудно)
Нажаль довелося тау вчинити коли я в котрий раз чую її дитяче ниття про те як вона мені бреше аби привернути мою увагу у мене зараз в голові навчання німецька та попитки ще працювати а вона в котрий раз мене обманює.Це було не один раз тож якийсь час я пропускала ми дружили 11 років після чого ми поступово відсторонювалися і все прийшло до того що вона своєю брехнею намагалась привернути увагу. То вона вагітна і думає про це то на наступний день каже що безплідна і ніколи не буде дітей. То каже про любов хлопця то з натхненням каже як вона кохає свого померлого нареченого а цей хлопець для затички душі.Потім наші шляхи розійшлись.Я просто перервала з нею розмови коли знов почула брехню.Бо я і так живу в швидкому темпі де мені треба вивчити німецьку та англійську щоб вступити до вузу ще працювати бо я відповідальна за своє життя. А тут вона постійно лізе з цією дитячою брехнею а коли кажу нащо ти брешеш вона каже що тільки правду каже. Коли вона мені знов написала що вагітна а через день була операція бо вона безплідна я її просто заблокувала. Мені набридло я не хотіла 100 раз пояснювати теж саме
Як з'ясувалося я можу бути лише рятівницею, психологом ,жилеткою, банком з безвідсотковим кредитом. Коли почала відмовляти то залишилось два товариша. Ми не часто спілкуємось , але вони НІКОЛИ Н Е покинуть у важкі часи, будуть поряд ( хоч по телефону , хоч вживу) ) у добрий час. Бажаю всім хороших та вірних людей у житті )
Коли на мене іноді находить ностальгія за колишніми подругами, я згадує, що жодна з них навіть двома словами по смс не висловила співчуття, коли у нашій сім'ї було горе, похорон людини, яку вони теж знали. Чесно буде відмітити, що ми вже до цього не спілкувалися, але.. Це мені просто показало, що крім найближчих рідних ти нікому не потрібен.
Автору бажаю завжди вважати, що іі найкращий друг це іі чоловік) Але відверто Вам скажу, з огляду на те, що Ви ще юні, можу Вас зі свого скромного досвіду(і досвіду всього мого оточення) запевнити: Ваш найкращий друг-це Ви. І нажаль більше ніхто. Не лякаю Вас, не «каркаю». Просто Вам кажу: будьте готові до такого повороту подій. Таке життя.
В мене була дуже близька і дуже незвичайна подруга. Ми дружили 9 років і майже весь цей час вона була найдорожчою людиною в моєму житті. Ми знали всі секрети одна одної, навіть дуже інтимні та сімейні таємниці. Було тільки одне АЛЕ. Вона вважала, що дружба має бути вища за стосунки, тому кожен раз, коли я зустрічала "непідходящого" з її точки зору чоловіка, вона починала втручатися в мої стосунки і руйнувати їх. Як впізнати того непідходящого? Дуже просто. Якщо я сильно закохана, якщо весь час про цього чоловіка думаю і якщо його думка для мене важлива, то він непідходящий, точно. Як мінімум, одні стосунки в мене не склалися через те, що вона капала мені на мізки, який він кончений. Але коли я зустріла свого нинішнього чоловіка, почався такий звіздець, якого ще ніколи раніше не було. Вона мені спочатку просто ЗАБОРОНИЛА з ним спілкуватися. Коли я не послухалась, почала поливати його гівном - він мене кине, він мене зрадить, він брехатиме, все, що хочете... Йому в очі теж казала, що він кончений і щоб тримався подалі. На жаль, я ще не розуміла, що маю зробити вибір. Я намагалась їх помирити. Ми зібралися разом у мене вдома. Там моя подруга ще примудрилася видати йому дещо з моїх інтимних секретів та натякнути, що через моє ліжко пройшло півміста (це неправда, якщо що). Закінчилось тим, що мій тоді ще хлопець попросив її вгамуватись або піти і вона фактично змусила мене вибирати. Я вибрала його... Насправді через рік, перед тим, як назавжди покинути Україну, вона відновила зі мною зв'язок і вибачилася, ми навіть трохи спілкувались, але потім все стихло. Бо дружби вже немає і, на жаль, не може бути.
Коли мені декілька людей сказали про те що вона розказувала за спиною. Так типова ситуація, але коли я видалила наш чат та сказала що закінчую спілкування, вона сказала про те що я розхитую її моральний стан під час війни😕
Моя історія про втрату друга, почалася 3 роки тому. Наша компанія складалась з 4 хлопців, та 2 дівчат, які складали пари двом із нас. Все було супер веселі вечірки, душевні історії, аж раптом виявилось, що один з друзів статево зношує дівчину друга. В кінці він ніби і покаявся, але згодом продовжив те саме, тому пішов до біса
Ми спілкувалися здебільшого коли я телефонувала, в якийсь момент я припинила бути ініціаторкою і вона не телефонувала. Я написала їй коли у мене померла мама, вона сказала, щось накшталт це доля, так мало статися... і більше ми з нею не розмовляли, вона повидалялася з месенджерів, лише в інсті була, я нещодавно писала і питала як вона, але вона так і не відповіла😑
Ох, скільки в мене таких ситуацій було… спочатку в школі, навчався, пішов на кінний спорт з новенькою, ми з нею гарно спілкувались і потім до нас підключились ще дві наші однокласниці. ми стали кращими друзями з тією новенькою, але потім якимось чином ті дві стали для неї кращими за мене, почались якісь зговори. І найцікавіше, що коли ми посварились(всі троє), через день, два, тиждень або навіть МІСЯЦЬ, вони починають спілкуватись бо помирились нічого мені не сказавши, я приходжу в школу і зі мною не одна з них не спілкується…😂 це просто така маячня… загалом ми так посварились що не спілкувались аж до наступного навчального року, і потім знову мирились, і так повторювалось декілька раз, я не знаю чому але буквально тиждень-два або місяць ми спілкувались душа в душу і потім починались знову сварки. В останній рік я нагрубив їй бо зрозумів що сенсу з того немає, і у підсумку ми не спілкувались сильно, але в школі іноді говорили, просто не дружили і все, і ніяких сварок більше😂 це піздкць. Потім я познайомився на курсах німецької ще з одною, коротко про цю постать: Вона 16-ти річна(потім їй виповнилось 17) але тупа як пробка, я серйозно, все що її цікавить в 17 років це сімс, аніме, і дупи пацанів(ось прям буквально постійно при мені обговорювала дупи наших однокласників, нахуя??). Якщо заводиш якусь іншу тему - «чого розумнічаєш», намагаєшся допомогти з німецькою бо я шарив а вона була відсталою в цьому - «задрав вже з цією німецькою, чого ти лізеш», памʼятаю в пісні мого улюбленого метал гурту українського почув слово «гаспид», і мені стало цікаво, я загуглив і виявилось що то є «диявол, дідько, чорт» і так далі, і ось я у неї спитав, чи знаєш ти таке слово? Чи кажуть у вас там так на заході? (Я зі сходу, такого слова ніколи не чув тут, і з народження я російськомовний) вона сказала ні а через деякий час вимовила мені що «ти розумнічаєш, я українською з дитинства спілкуюсь, а ти тут своїми словечками»(вона з заходу). Скільки сварок було, піздкць вона хвора. Тепер я зрозумів що мабуть моя головна помилка - це те що я боявся залишитись один. Друзів в мене справді не багато, чотири друга, з них один кращий, інший зі школи тому і не знаю скільки ми ще проспілкуємось, третій тут (в Німеччині ) і не відомо як ми далі будемо після війни), і четвертий також. Я хоч ніколи і не намагався шукати друзів спеціально, просто знайомився з тими хто був в нових колликтивах куди я приходив, але невже мені так щастить? Чи то я такий? Самокопання вже дістало..
Ні справжніх, ні фейкових вже давно немає. У дитинстві було троє найкращих. 1 з іншого під'їзду будинку де і я живу, старший за мене років на 5, ще 2-є братів - напівукраїнці-напівмонголи, один теж на 5 років старший, інший років на 4-5 молодший за мене. (Мама українка вчилась в універі і там познайомилась і вийшла заміж за монгола). Тож живуть вони у Монголії. У дитинстві щоліта приїздили вони до своїх дідуся і бабусі, які живуть на першому поверсі мого під'їзду. Тож були ми вчотирьох найкращими друзями. З ранку до вечора, щодня грались разом. Та чим старшими ставали, тим менше спілкувались, монголи рідше приїздили, сусід перейшов у міську школу, а потім в універ в іншій області. Та й на тому все, наше спілкування припинилось. Таке життя, так буває, що тут зробиш. Лишаються лише чудові спогади з дитинства. Щодо інших, так звані друзі у школі ставали ворогами, і загалом у школі колектив був препоганий. Лише 1 шкільний друг був хороший, але після 4-го класу перейшов у іншу школу, і більше я його не бачив.
ми після школи пішли навчатися в різні міста але все ще вважали що ми подруги (так було з декількома) і в 2014 році вони стали "притесненными" хоча ніхто ніколи їм поганого нічого не зробив і не сказав ми зростали в одному середовищі і я це напевне знаю. Не тільки їх я втратила а й майже всіх кого знала, на щастя я не втратила сім'ю. Імена цих зрадниць вже відправлено до СБУ і сподіваюся що вони ніколи не повернуться навіть коли наш населений пункт буде звільнено.
Люди втомлюються один від одного, таке буває. Я не потребую супер багато уваги, але дуже впертий в суперечках, особливо через дрібниці. Для мене це, здебільшого, розвага, тож зупиняюсь я або якщо ми згодні один з одним, або якщо суперечка не має сенсу. Але, деякі люди дійсно використовують багато свого ресурсу на таке, і хоч я намагаюсь бути обережним з ними, суперечки інколи трапляються. Так, ми нещодавно посварилися з колишньою, з якою дружили після того, як розійшлись. Дружили ми в рази довше, ніж зустрічались, і сварки були стабільно раз на три тижні. Втім, в цей раз, вона дійсно втомилась і хоч визнає, що я просто потрапляю "під гарячу руку", та її психічному здоров'ю мабуть буде краще без мене. Сумно, що суперечки переважили підтримку й дружню любов, але таке буває. Сподіваюсь, з нею буде все добре.
У мене була така ж сама історія, як ваша перша. Але ми сиділи в чоритьох, сміялись, а після цього одна подруга перестала з нами спілкуватись. Причому з нас ніхто не помітив її стану, все було круто. Як потім виявилось, що в цієї подруги була криза в житті, вона робила переоцінку життя і наші жарти сильно по ній вдарили. Але замість того, щоб проговорити це, вона образилась. Зараз вона спілкується тільки зі мною. Причому ми більш менш стали спілкуватись після початку війни. Коли підтримували одна одну. Так ось, місяць тому її кинув чоловік, причому пішов до її подруги. З них двох саме він утримував родину і виявилось що вона майже без друзів, одна. Саме я її підтримала в той момент, допомагала знайти інше житло і переїхати. Так ось я про що, губити друзів то нормально. Ми розвиваємось, змінюємось, в нас міняються пріоритети і вільний час. Але це не лише про друзів, але й про чоловіків. Тому друзі необхідні в житті, щоб було кому підтримати. Бо їх що буде завтра.
Якщо коротко, то вона менше ніж на рік зробила кілька простих неправильних рішень, із за чого її життя почалось скочуватися в прірву в яку вона намагалась затягнути усіх навкруги. при чому не намагаючись зробити висновки і виправити це адекватним шляхом.
Ну в мене, думаю, історія досить типова... Навколо мене, конкретно в моєму районі і на моїй вулиці майже взагалі не було дітей поблизу, а якщо і були то не мого віку. Тих із якими я був знайомий ще з садочка просто позникали з мого життя після закінчення того ж самого садочка. Більшість теперішніх друзів я знаю зі школи, хоча не всі такі друзі, якими здаються на перший погляд. Чим старше я ставав, тим більше розумів, що єдине шо нас поєднувало всі ці роки, це добровільно-примусове утримання нас всіх в одному приміщенні чи щось подібне ! Багато хто відійшов з нашої дружби з різних, часто дурних і не зрозумілих для мене причин, але я вважаю, що краще тоді, ніж пізніше, коли мені треба буде Наприклад якась серйозна допомога, а їх просто не буде... Короче, все здається дуже просто, але водночас і складно. Школа, Вибачте, в моєму випадку не найкраще середовище для дружби, Тим не менше, яка вже тепер різниця хто перевертень, а хто просто мене використовував, бо школа закінчилася, і скоріше за все ми ніколи вже не побачимося... Скажу чесно, і Слава Богу, тому що за своєю школою і своїм класом я сумувати точно не буду, нема за ким. Починається новий етап мого життя, а все старе хай лишається в минулому !
За моїх 18 років я маю декілька історії які можу розказати. Я живу в маленькому селі, і біля мене не було дітей мого віку, по сусідству жив хлопець на 2 роки старший за мене і ми вроді як почали дружити. Деколи все було навіть не погано, но з часом він все більше почав тусуватись із своїми однокласниками і хлопцями постарше. Я також пробував увійти в їхню компанію, но вони весь час мене відшивали. Я довго не міг поняти чого так, причина виявилась досить банальною. Як ви знаєте більшість підлітків починають пити алкоголь, саме це і стало причиною через яку мене постійно відшивали, тому що я навідмінну від них таким не займався. Після цього я рішив більше здружитись із своїми однокласниками. Но за декілька років почалось знов те саме. І вгадайте яка знов була причина? Саме в той момент (мені було майже 16) я почав набагато більше задумуватись про своє майбутнє ким я хочу бути і т.д. Тоді я поняв через що мене постійно відшивали "мої друзі" просто через те що я інший. Я не був такими як вони, я не напивався до ригачки і не спав потім десь під плотом, тому вони і не прийнали мене. Все ж в моєму класі був одни хлопець який і є моїм накращим другом в даний момент. Саме в той момент коли я почав "прозрівати" я поняв що ми дуже схожі, в нас дуже подібне мислення, схожі цілі і т.д. Ну і після закінчення школи я спілкуюсь лише з ним із моїх однокласників і знайомих. В універі я зустрів ще більше друзів подібних до мене самого. Деколи я зустрічаю своїх колишніх однокласників, і за півтора роки вони не помінялись. Єдині думки які в них є то коли вийти в село з корішами напитись, на цьому і все. Ніяких планів на майбутнє, якщо вони і є то звучать приблизно так "де б взяти гроші на пиво". Тепер подивлячись на них я ні разу не жалію що не зміг здружитись з ними.
1.декілька років тому я добре дружила з одною дівчиною,все було добре,але згодом вона перестала гуляти зі мною,так само віддалялася і згодом нарешті сказала чому.вона написала щось типу: «ти класна,але від тебе я нічого нового не дізнаюся,і ти від мене нічого нового цікавого не дізнаєшся». пройшло,здається,2 роки і я познайомилася в дайВінчіку з якимось хлопцем і він мені сказав,що хтось про мене говорив щось хороше,як виявилося це та дівчина і вона була його одногрупницею,і вона розповіла йому що я класна така.дивна вона. 2. Декілька років я дружила з 1 дівчиною,ми дуже часто не спілкувалися,але все ж таки дружба існувала. Через півроку від початку повномасштабної війни в Україні я поїхала закордон,від того часу вона мені не писала. Я їй писала, вона холодно відповідала. І тут пройшов майже рік, ми досі не спілкувалися. Моє день народження. Я викладаю історію. Розумію, що можна забути про моє день народження, але я викладала історію та я бачила що вона дивилася. Вона мене не привітала. Було образливо. 3. Та сама історія, тільки з однокласницею. Ми з нею не так добре дружили, але все ж таки дружба існувала. Вона мене не привітала з днем народження. І також мені не писала, хоча я їй писала. Це справді образливо. І знову ж таки я бачила, що вона дивилася мою історію, яку я викладала на своє день народження в Instagram, де було зрозуміло, що в мене день народження.
Обожнюю коли авторка муркотить свою думку! А щодо Вашої подруги. От стане їй років 50, й вона мріятиме, щоб хто схиляв її до оргій, але буде занадто пізно! Ну, або й не мріятиме, бо впаде у старечий маразм - а це ще гірше :)
Трясця, люди розривають дружбу через те, шо їх не запросили на весілля? WTF? Якшо ви позбавите мене необхідності брати участь в ваших сімейних івентах, то я вважатиму це виявом найвищої прихильності! 😎
Автор думае що це ее подруги таки гадки, и щей розказуе про це, а насправди це ты така гидка , тому тебе ,в твоему вици молодому вже аж дви подругы видмовылысь. Ни в вири нема стабильности, ни в друзях . А хтось виноват, тилькы не ты.. ну ну. Та й чоловик не надовго . Счастья ще заслужить треба.
А в чому складність процесу відлучення від церкви? Просто послала їх за рузьким кораблем, та і все, і хай їм там самим без тебе буде важко! Як то кажуть, у моїй відсутності можете мене навіть бити!
Звісно підтримка контенту тільки після донатів ЗСУ, і я нагадую донатити на армію в кінці кожного відео. Проте і проговорити про підтримку авторів потрібно. Бо це наш основний заробіток, без нього наш контент не зможе існувати. Не буде українського контенту, інфопростір знову заполонить російський. Тому вважаю за необхідне проговорювати і такі речі для тих, хто має бажання і можливість підтримати нас
![#ЧиЯПокидьок [8] | Реддіт Українською](http://i.ytimg.com/vi/OPjPEeSvk-A/mqdefault.jpg)
![[Live สด] การออกรางวัลสลากกินแบ่งรัฐบาล งวดวันที่ 16 ธันวาคม 2567](http://i.ytimg.com/vi/dNTiBBthKgQ/mqdefault.jpg)
Моя "подруга" за 1.5 роки війни лише 1 раз запитала де я і чи все зі мною добре, натомість завалювала мене детальними розповідями про кожен свій крок і кожну дрібницю, вимагаючи, аби я її слухала і на роботі, і вночі, будь-коли. Врешті-решт мені це набридло і я написала, що не хочу бути вільними вухами і відмовилась вчергове з нею розмовляти. І знаєте що? Вона прочитала це повідомлення і більше ніколи мені не писала. Ми "дружили" 8 років і вона в одну мить викреслила мене з життя, коли я стала незручною. Ні про що не шкодую, ця "дружба" допомогла мені подорослішати і краще зрозуміти себе
А где она была 8 лет?
Скажу коротко - навіть найкраща дружба може не витримати випробування спільним життям у гуртожитку, квартирі і так далі.
як на мене найсумніше коли люди переривають спілкування не кажучи нічого, хоча начебто нічого особливого не сталось. і сидиш потім прокручуєш в голові всі діалоги й переписки і думаєш що ж образило людину. з іншого боку як би не було обідно, людина має право заїбатись, не хотіти нічого пояснювати і дискутувати з цього приводу. і мабуть це значить, що ця дружба не була такою важливою для нього чи неї. так буває.
я так зробила після декількох років (після десяти попередніх прекрасних років) холодного ставлення подруги, після того як вона в розмовах зі мною поливала брудом інших своїх подруг (значить, їм вона поливає брудом і мене), після багатьох показових ситуацій, після того як вона останнім часом писала мені тільки якщо їй щось треба. останньою краплею було те, що вона мною знехтувала в мій день народження, вчинивши ситуацію, що яскраво демонструвала її ставлення. ми дружили багато років, виросли разом і я дуже цінувала цю дружбу, вона була мені як сестра. коли я все усвідомила, я зрозуміла, що я і мої потенційні спроби про щось поговорити їй абсолютно нецікаві, я втомилась намагатися налагодити стосунки, тому я нічого не пояснювала і просто перестала їй писати. я це до того, що коли хтось перериває спілкування без пояснень, не завжди саме йому плювати на дружбу.
п.с. коли я перестала їй писати, вона згадала про моє існування через пару місяців, запропонувавши разом поїхати в магазин, бо їй нудно)
Нажаль довелося тау вчинити коли я в котрий раз чую її дитяче ниття про те як вона мені бреше аби привернути мою увагу у мене зараз в голові навчання німецька та попитки ще працювати а вона в котрий раз мене обманює.Це було не один раз тож якийсь час я пропускала ми дружили 11 років після чого ми поступово відсторонювалися і все прийшло до того що вона своєю брехнею намагалась привернути увагу. То вона вагітна і думає про це то на наступний день каже що безплідна і ніколи не буде дітей. То каже про любов хлопця то з натхненням каже як вона кохає свого померлого нареченого а цей хлопець для затички душі.Потім наші шляхи розійшлись.Я просто перервала з нею розмови коли знов почула брехню.Бо я і так живу в швидкому темпі де мені треба вивчити німецьку та англійську щоб вступити до вузу ще працювати бо я відповідальна за своє життя. А тут вона постійно лізе з цією дитячою брехнею а коли кажу нащо ти брешеш вона каже що тільки правду каже. Коли вона мені знов написала що вагітна а через день була операція бо вона безплідна я її просто заблокувала. Мені набридло я не хотіла 100 раз пояснювати теж саме
Як з'ясувалося я можу бути лише рятівницею, психологом ,жилеткою, банком з безвідсотковим кредитом. Коли почала відмовляти то залишилось два товариша. Ми не часто спілкуємось , але вони НІКОЛИ Н Е покинуть у важкі часи, будуть поряд ( хоч по телефону , хоч вживу) ) у добрий час.
Бажаю всім хороших та вірних людей у житті )
Омг, довгий випуск ❤😍😍😍
та шось я в кінці розговорилась 😅
@@diariush_reddit_uaЯ за довгі випуски
Коли на мене іноді находить ностальгія за колишніми подругами, я згадує, що жодна з них навіть двома словами по смс не висловила співчуття, коли у нашій сім'ї було горе, похорон людини, яку вони теж знали. Чесно буде відмітити, що ми вже до цього не спілкувалися, але.. Це мені просто показало, що крім найближчих рідних ти нікому не потрібен.
Автору бажаю завжди вважати, що іі найкращий друг це іі чоловік) Але відверто Вам скажу, з огляду на те, що Ви ще юні, можу Вас зі свого скромного досвіду(і досвіду всього мого оточення) запевнити: Ваш найкращий друг-це Ви. І нажаль більше ніхто. Не лякаю Вас, не «каркаю». Просто Вам кажу: будьте готові до такого повороту подій. Таке життя.
В мене була дуже близька і дуже незвичайна подруга. Ми дружили 9 років і майже весь цей час вона була найдорожчою людиною в моєму житті. Ми знали всі секрети одна одної, навіть дуже інтимні та сімейні таємниці. Було тільки одне АЛЕ. Вона вважала, що дружба має бути вища за стосунки, тому кожен раз, коли я зустрічала "непідходящого" з її точки зору чоловіка, вона починала втручатися в мої стосунки і руйнувати їх. Як впізнати того непідходящого? Дуже просто. Якщо я сильно закохана, якщо весь час про цього чоловіка думаю і якщо його думка для мене важлива, то він непідходящий, точно.
Як мінімум, одні стосунки в мене не склалися через те, що вона капала мені на мізки, який він кончений.
Але коли я зустріла свого нинішнього чоловіка, почався такий звіздець, якого ще ніколи раніше не було. Вона мені спочатку просто ЗАБОРОНИЛА з ним спілкуватися. Коли я не послухалась, почала поливати його гівном - він мене кине, він мене зрадить, він брехатиме, все, що хочете... Йому в очі теж казала, що він кончений і щоб тримався подалі.
На жаль, я ще не розуміла, що маю зробити вибір. Я намагалась їх помирити. Ми зібралися разом у мене вдома. Там моя подруга ще примудрилася видати йому дещо з моїх інтимних секретів та натякнути, що через моє ліжко пройшло півміста (це неправда, якщо що). Закінчилось тим, що мій тоді ще хлопець попросив її вгамуватись або піти і вона фактично змусила мене вибирати. Я вибрала його...
Насправді через рік, перед тим, як назавжди покинути Україну, вона відновила зі мною зв'язок і вибачилася, ми навіть трохи спілкувались, але потім все стихло. Бо дружби вже немає і, на жаль, не може бути.
Довгий коментар на пiдтримку вашого каналу! Хай квiтне украiнський ютюб. Слава Україні!
Коли мені декілька людей сказали про те що вона розказувала за спиною. Так типова ситуація, але коли я видалила наш чат та сказала що закінчую спілкування, вона сказала про те що я розхитую її моральний стан під час війни😕
Значить для неї спілкування за спиною є нормою
Вперше чую прям про процес відлучення від церкви
Звучить як щось з фільмів про 18те століття
Нє, процес я ще не розповідала, там ще цікавіше і ще більш дико звучить)
@@diariush_reddit_ua шо цікаво то ніц не сказати. і як то було?
Круто, цікаво послухати особисті історії на тему відео)
Успіхів тобі, дякую за працю!
Сміливо. Не кожен готовий назагал, незнайомим людям, про себе багато розповідати.
Моя історія про втрату друга, почалася 3 роки тому. Наша компанія складалась з 4 хлопців, та 2 дівчат, які складали пари двом із нас. Все було супер веселі вечірки, душевні історії, аж раптом виявилось, що один з друзів статево зношує дівчину друга. В кінці він ніби і покаявся, але згодом продовжив те саме, тому пішов до біса
Ми спілкувалися здебільшого коли я телефонувала, в якийсь момент я припинила бути ініціаторкою і вона не телефонувала. Я написала їй коли у мене померла мама, вона сказала, щось накшталт це доля, так мало статися... і більше ми з нею не розмовляли, вона повидалялася з месенджерів, лише в інсті була, я нещодавно писала і питала як вона, але вона так і не відповіла😑
Ох, скільки в мене таких ситуацій було… спочатку в школі, навчався, пішов на кінний спорт з новенькою, ми з нею гарно спілкувались і потім до нас підключились ще дві наші однокласниці. ми стали кращими друзями з тією новенькою, але потім якимось чином ті дві стали для неї кращими за мене, почались якісь зговори. І найцікавіше, що коли ми посварились(всі троє), через день, два, тиждень або навіть МІСЯЦЬ, вони починають спілкуватись бо помирились нічого мені не сказавши, я приходжу в школу і зі мною не одна з них не спілкується…😂 це просто така маячня… загалом ми так посварились що не спілкувались аж до наступного навчального року, і потім знову мирились, і так повторювалось декілька раз, я не знаю чому але буквально тиждень-два або місяць ми спілкувались душа в душу і потім починались знову сварки. В останній рік я нагрубив їй бо зрозумів що сенсу з того немає, і у підсумку ми не спілкувались сильно, але в школі іноді говорили, просто не дружили і все, і ніяких сварок більше😂 це піздкць. Потім я познайомився на курсах німецької ще з одною, коротко про цю постать:
Вона 16-ти річна(потім їй виповнилось 17) але тупа як пробка, я серйозно, все що її цікавить в 17 років це сімс, аніме, і дупи пацанів(ось прям буквально постійно при мені обговорювала дупи наших однокласників, нахуя??). Якщо заводиш якусь іншу тему - «чого розумнічаєш», намагаєшся допомогти з німецькою бо я шарив а вона була відсталою в цьому - «задрав вже з цією німецькою, чого ти лізеш», памʼятаю в пісні мого улюбленого метал гурту українського почув слово «гаспид», і мені стало цікаво, я загуглив і виявилось що то є «диявол, дідько, чорт» і так далі, і ось я у неї спитав, чи знаєш ти таке слово? Чи кажуть у вас там так на заході? (Я зі сходу, такого слова ніколи не чув тут, і з народження я російськомовний) вона сказала ні а через деякий час вимовила мені що «ти розумнічаєш, я українською з дитинства спілкуюсь, а ти тут своїми словечками»(вона з заходу). Скільки сварок було, піздкць вона хвора. Тепер я зрозумів що мабуть моя головна помилка - це те що я боявся залишитись один. Друзів в мене справді не багато, чотири друга, з них один кращий, інший зі школи тому і не знаю скільки ми ще проспілкуємось, третій тут (в Німеччині ) і не відомо як ми далі будемо після війни), і четвертий також. Я хоч ніколи і не намагався шукати друзів спеціально, просто знайомився з тими хто був в нових колликтивах куди я приходив, але невже мені так щастить? Чи то я такий? Самокопання вже дістало..
Я теж для себе зробила висновок що найкращий і справдній друг для мене це мій чоловік❤
Успіхів вам з чоловіком!)
дякую за цікаве відео 👍
Коментар в підтримку каналу ❤
Ні справжніх, ні фейкових вже давно немає. У дитинстві було троє найкращих. 1 з іншого під'їзду будинку де і я живу, старший за мене років на 5, ще 2-є братів - напівукраїнці-напівмонголи, один теж на 5 років старший, інший років на 4-5 молодший за мене. (Мама українка вчилась в універі і там познайомилась і вийшла заміж за монгола). Тож живуть вони у Монголії. У дитинстві щоліта приїздили вони до своїх дідуся і бабусі, які живуть на першому поверсі мого під'їзду. Тож були ми вчотирьох найкращими друзями. З ранку до вечора, щодня грались разом. Та чим старшими ставали, тим менше спілкувались, монголи рідше приїздили, сусід перейшов у міську школу, а потім в універ в іншій області. Та й на тому все, наше спілкування припинилось. Таке життя, так буває, що тут зробиш. Лишаються лише чудові спогади з дитинства.
Щодо інших, так звані друзі у школі ставали ворогами, і загалом у школі колектив був препоганий. Лише 1 шкільний друг був хороший, але після 4-го класу перейшов у іншу школу, і більше я його не бачив.
Привіт дякую за вашу думку побільше би такого відео
Довгий коментар, на підтримку каналу, та просування відео.
ми після школи пішли навчатися в різні міста але все ще вважали що ми подруги (так було з декількома) і в 2014 році вони стали "притесненными" хоча ніхто ніколи їм поганого нічого не зробив і не сказав ми зростали в одному середовищі і я це напевне знаю. Не тільки їх я втратила а й майже всіх кого знала, на щастя я не втратила сім'ю. Імена цих зрадниць вже відправлено до СБУ і сподіваюся що вони ніколи не повернуться навіть коли наш населений пункт буде звільнено.
Люди втомлюються один від одного, таке буває. Я не потребую супер багато уваги, але дуже впертий в суперечках, особливо через дрібниці. Для мене це, здебільшого, розвага, тож зупиняюсь я або якщо ми згодні один з одним, або якщо суперечка не має сенсу. Але, деякі люди дійсно використовують багато свого ресурсу на таке, і хоч я намагаюсь бути обережним з ними, суперечки інколи трапляються. Так, ми нещодавно посварилися з колишньою, з якою дружили після того, як розійшлись. Дружили ми в рази довше, ніж зустрічались, і сварки були стабільно раз на три тижні. Втім, в цей раз, вона дійсно втомилась і хоч визнає, що я просто потрапляю "під гарячу руку", та її психічному здоров'ю мабуть буде краще без мене. Сумно, що суперечки переважили підтримку й дружню любов, але таке буває. Сподіваюсь, з нею буде все добре.
У мене була така ж сама історія, як ваша перша. Але ми сиділи в чоритьох, сміялись, а після цього одна подруга перестала з нами спілкуватись. Причому з нас ніхто не помітив її стану, все було круто. Як потім виявилось, що в цієї подруги була криза в житті, вона робила переоцінку життя і наші жарти сильно по ній вдарили. Але замість того, щоб проговорити це, вона образилась. Зараз вона спілкується тільки зі мною. Причому ми більш менш стали спілкуватись після початку війни. Коли підтримували одна одну. Так ось, місяць тому її кинув чоловік, причому пішов до її подруги. З них двох саме він утримував родину і виявилось що вона майже без друзів, одна. Саме я її підтримала в той момент, допомагала знайти інше житло і переїхати. Так ось я про що, губити друзів то нормально. Ми розвиваємось, змінюємось, в нас міняються пріоритети і вільний час. Але це не лише про друзів, але й про чоловіків. Тому друзі необхідні в житті, щоб було кому підтримати. Бо їх що буде завтра.
Якщо коротко, то вона менше ніж на рік зробила кілька простих неправильних рішень, із за чого її життя почалось скочуватися в прірву в яку вона намагалась затягнути усіх навкруги. при чому не намагаючись зробити висновки і виправити це адекватним шляхом.
Ну в мене, думаю, історія досить типова... Навколо мене, конкретно в моєму районі і на моїй вулиці майже взагалі не було дітей поблизу, а якщо і були то не мого віку. Тих із якими я був знайомий ще з садочка просто позникали з мого життя після закінчення того ж самого садочка.
Більшість теперішніх друзів я знаю зі школи, хоча не всі такі друзі, якими здаються на перший погляд. Чим старше я ставав, тим більше розумів, що єдине шо нас поєднувало всі ці роки, це добровільно-примусове утримання нас всіх в одному приміщенні чи щось подібне !
Багато хто відійшов з нашої дружби з різних, часто дурних і не зрозумілих для мене причин, але я вважаю, що краще тоді, ніж пізніше, коли мені треба буде Наприклад якась серйозна допомога, а їх просто не буде...
Короче, все здається дуже просто, але водночас і складно.
Школа, Вибачте, в моєму випадку не найкраще середовище для дружби,
Тим не менше, яка вже тепер різниця хто перевертень, а хто просто мене використовував, бо школа закінчилася, і скоріше за все ми ніколи вже не побачимося... Скажу чесно, і Слава Богу, тому що за своєю школою і своїм класом я сумувати точно не буду, нема за ким.
Починається новий етап мого життя, а все старе хай лишається в минулому !
За моїх 18 років я маю декілька історії які можу розказати. Я живу в маленькому селі, і біля мене не було дітей мого віку, по сусідству жив хлопець на 2 роки старший за мене і ми вроді як почали дружити. Деколи все було навіть не погано, но з часом він все більше почав тусуватись із своїми однокласниками і хлопцями постарше. Я також пробував увійти в їхню компанію, но вони весь час мене відшивали. Я довго не міг поняти чого так, причина виявилась досить банальною. Як ви знаєте більшість підлітків починають пити алкоголь, саме це і стало причиною через яку мене постійно відшивали, тому що я навідмінну від них таким не займався.
Після цього я рішив більше здружитись із своїми однокласниками. Но за декілька років почалось знов те саме. І вгадайте яка знов була причина? Саме в той момент (мені було майже 16) я почав набагато більше задумуватись про своє майбутнє ким я хочу бути і т.д. Тоді я поняв через що мене постійно відшивали "мої друзі" просто через те що я інший. Я не був такими як вони, я не напивався до ригачки і не спав потім десь під плотом, тому вони і не прийнали мене. Все ж в моєму класі був одни хлопець який і є моїм накращим другом в даний момент. Саме в той момент коли я почав "прозрівати" я поняв що ми дуже схожі, в нас дуже подібне мислення, схожі цілі і т.д. Ну і після закінчення школи я спілкуюсь лише з ним із моїх однокласників і знайомих. В універі я зустрів ще більше друзів подібних до мене самого. Деколи я зустрічаю своїх колишніх однокласників, і за півтора роки вони не помінялись. Єдині думки які в них є то коли вийти в село з корішами напитись, на цьому і все. Ніяких планів на майбутнє, якщо вони і є то звучать приблизно так "де б взяти гроші на пиво". Тепер подивлячись на них я ні разу не жалію що не зміг здружитись з ними.
Раздомбіть Курскую и Белгородскую області і викопать там морє!
Від протестантки до організаторки та учасниці оргії. Різкий перехід
довгий коментар, бо це важливо для алгоритмів. Мабудь. Так кажуть.
1.декілька років тому я добре дружила з одною дівчиною,все було добре,але згодом вона перестала гуляти зі мною,так само віддалялася і згодом нарешті сказала чому.вона написала щось типу: «ти класна,але від тебе я нічого нового не дізнаюся,і ти від мене нічого нового цікавого не дізнаєшся». пройшло,здається,2 роки і я познайомилася в дайВінчіку з якимось хлопцем і він мені сказав,що хтось про мене говорив щось хороше,як виявилося це та дівчина і вона була його одногрупницею,і вона розповіла йому що я класна така.дивна вона.
2. Декілька років я дружила з 1 дівчиною,ми дуже часто не спілкувалися,але все ж таки дружба існувала. Через півроку від початку повномасштабної війни в Україні я поїхала закордон,від того часу вона мені не писала. Я їй писала, вона холодно відповідала. І тут пройшов майже рік, ми досі не спілкувалися. Моє день народження. Я викладаю історію. Розумію, що можна забути про моє день народження, але я викладала історію та я бачила що вона дивилася. Вона мене не привітала. Було образливо.
3. Та сама історія, тільки з однокласницею. Ми з нею не так добре дружили, але все ж таки дружба існувала. Вона мене не привітала з днем народження. І також мені не писала, хоча я їй писала. Це справді образливо. І знову ж таки я бачила, що вона дивилася мою історію, яку я викладала на своє день народження в Instagram, де було зрозуміло, що в мене день народження.
Обожнюю коли авторка муркотить свою думку! А щодо Вашої подруги. От стане їй років 50, й вона мріятиме, щоб хто схиляв її до оргій, але буде занадто пізно! Ну, або й не мріятиме, бо впаде у старечий маразм - а це ще гірше :)
Вона хотіла щоб я перестала дружити з усіма іншими друзями включно з кращою подругою яка нас і познайомила
Трясця, люди розривають дружбу через те, шо їх не запросили на весілля? WTF? Якшо ви позбавите мене необхідності брати участь в ваших сімейних івентах, то я вважатиму це виявом найвищої прихильності! 😎
🔥
🇺🇦
хочу розповідь про відлучення від церкви!!!!!!!!!!!
Пхаха, ну це точно не на каналі
Якщо прям буде попит, то розкажу для спонсорів
Дві хвилини тому, я перша
То оргії не було? Дідько! Сподівався ведуча і в цій темі щось сказала б.
Пропоную використання матюків називати не французькою, а російською. Так навіть легше відмовитися від них)
Автор думае що це ее подруги таки гадки, и щей розказуе про це, а насправди це ты така гидка , тому тебе ,в твоему вици молодому вже аж дви подругы видмовылысь. Ни в вири нема стабильности, ни в друзях . А хтось виноват, тилькы не ты.. ну ну. Та й чоловик не надовго . Счастья ще заслужить треба.
А в чому складність процесу відлучення від церкви? Просто послала їх за рузьким кораблем, та і все, і хай їм там самим без тебе буде важко! Як то кажуть, у моїй відсутності можете мене навіть бити!
Привіт, а де підтримка ЗСУ.
Не буде ЗСУ, тебе і твого каналу теж не буде, ось така гірка правда.
Звісно підтримка контенту тільки після донатів ЗСУ, і я нагадую донатити на армію в кінці кожного відео. Проте і проговорити про підтримку авторів потрібно. Бо це наш основний заробіток, без нього наш контент не зможе існувати. Не буде українського контенту, інфопростір знову заполонить російський. Тому вважаю за необхідне проговорювати і такі речі для тих, хто має бажання і можливість підтримати нас