Поетична рефлексія Сергія Коломійця на оповідання: Полотно Долі Підходять хмари до ріки Напитися з небес стремнини. В полях - чатують вітряки. У збіжжі змелюють зірки Дорідне мливо для картини. Ти з котрої зійшла зорі? Із котрої пірнула хмари? Далеких пращурів гаї, У солов'ях слова твої Молитвами перекладають в храми. Метнулась блискавка. Ріка Тобою літом стрепенулась. Тонка брова, гнучка рука, Досадний скрегіт вітряка, В полотна весен обернулась. Краси твоєї спрагло люд Волає звіром ненаситно, У нетрях світу ходить блуд, Не липне до Веселки бруд, Ганяє нечисть грім невтомно. Ріка задумлива тече, Літа приймають омовіння. Світанок днині долю тче. Додати ніч благає:“ Ще…” Під солов'їв п'янкі моління… С. Коломієць, 13.05.2024
Красно дякую! ❤
Спасибі за коментар! Залишайтеся з нами!
Поетична рефлексія Сергія Коломійця на оповідання:
Полотно Долі
Підходять хмари до ріки
Напитися з небес стремнини.
В полях - чатують вітряки.
У збіжжі змелюють зірки
Дорідне мливо для картини.
Ти з котрої зійшла зорі?
Із котрої пірнула хмари?
Далеких пращурів гаї,
У солов'ях слова твої
Молитвами перекладають в храми.
Метнулась блискавка. Ріка
Тобою літом стрепенулась.
Тонка брова, гнучка рука,
Досадний скрегіт вітряка,
В полотна весен обернулась.
Краси твоєї спрагло люд
Волає звіром ненаситно,
У нетрях світу ходить блуд,
Не липне до Веселки бруд,
Ганяє нечисть грім невтомно.
Ріка задумлива тече,
Літа приймають омовіння.
Світанок днині долю тче.
Додати ніч благає:“ Ще…”
Під солов'їв п'янкі моління…
С. Коломієць, 13.05.2024