Шабаліна: як врятувати маму, що тригерить донеччан, російська мова // Наші люди
ฝัง
- เผยแพร่เมื่อ 7 มิ.ย. 2024
- Четвертий випуск подкасту «Наші люди».
Олексій Ковжун обговорює з комікесою Сашею Шабаліною досвід евакуації мами з окупованого Донбасу, питання російської в творчості та побуті, чутливі теми та формулювання в ЗМІ, які ображають донеччан.
----
Підтримай вихід подкасту з Олексієм Ковжуном “Наші люди” на ҐРУНТі!
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/mbmijXrqz
💳Номер картки банки
5375 4112 1616 4454
----
Слухайте подкаст Наші люди на популярних платформах:
🎧Spotify - open.spotify.com/show/0jiEdsD...
🎧Apple Podcasts -podcasts.apple.com/ua/podcast...
🎧Google Podcasts -podcasts.google.com/feed/aHR0...
🎧Amazon Music - music.amazon.com/podcasts/ebc...
🎧Megogo - megogo.page.link/hZvMo2E6Rjqa...
---
Підтримати Медіа Ґрунт:
💛Buy Me a Coffee: www.buymeacoffee.com/grntmedi...
❤️Спонсорство на TH-cam: / @grntmedia
💜БАЗА від Монобанка: base.mono.bank/3r1fLbhBJGvF6t...
🖤Монобанка: send.monobank.ua/jar/71E2yryd48
🧡Патреон: / uabreakingnews
👍Лайк/коментар
---
Соцмережі ҐРУНТУ:
t.me/gruntmedia
/ grntmedia
/ grntmedia
/ grntmedia
grnt.media/
---
Зміст:
00:00 - початок
00:44 - мама в окупації та виїзд
08:09 - мотивація повертатись в окупацію
10:15 - програми підтримки ВПО
13:41 - раніше було комфортніше?
17:53 - Україна перед 2014-м
20:32 - знайомі в окупації та внутрішня еміграція
26:46 - дискусія про війну та переселенців
29:51 - перехід на українську
33:43 - жарти українською та російською
38:40 - висновок
![[TH] VCT Masters Shanghai Playoffs DAY 6 // G2 vs GEN | 100T vs TH](http://i.ytimg.com/vi/M6jxF80AajI/mqdefault.jpg)
Дякую Вам дуже! Я з Ялти, переїхав у Львів 1 лютого 2022 року. Перехід на Українську для мене був кайф, я почуваю себе тепер повноцінно.
співпадіння, чи відчували, передбачали, що прийде 24.02.2022 ? Дякую. цікаво
@@AndriyPogribniy Була колись Русь.Дика монгольська мацковєя вкрала собі нашу давню назву.
@@AndriyPogribniy, руський від слова Русь, тому ні
Вітаємо вас❤ я з Львова, в 2012,2013 році жила в Ялті😊
Сподіваюся, вам комфортно у Львові
Я та сама людина яка любе виправляти "до війна" на "до полномаштабного вторгнення" в контексті з 14 по нині. Я сама з Донецька і коли мої друзі кажуть "до війни" маючи на увазі 21 рік. Це мене прям харіть. Це наче обесцінює ті роки і той досвід який пережило та переживає твоє місто, твоя родина і ти сам. Мені це робе боляче. Тому у своєму оточенні я прошу людей зі мною казати "до полномаштабного/полномаштабки" коли вони мають на увазі події з 2014 до зараз. Моїх друзів це не рідко злить і ображає. Бо "Яка різниця?" "Так коротше". Але я як вперта душніла прожовжую наполягати на коректності формулювань і повазі. Повазі до усіх кого війна зачепила ще тоді, цивільних і військових що захищали і захищають наш дім.
Люто плюсую! Мені так образливо і боляче в такі моменти. Найгірше, що це часто зустрічається навіть на державному рівні: всі ці пости про рік війни, 2 роки війни😢. Я інколи не витримую і незнайомців у коментах мʼяко виправляю (але не всі реагують адекватно)
Схожі відчуття із тими, що були в 14му, коли виїхала в Київ, а тут розмови тільки про Майдан і небесну сотню. Мені і за Майдан боліло, але коли люди навколо говорили тільки про це, в той час, як у мене вдома вже тоді вбитих перевалило за сотню, серед жертв були і діти, а цього ніби майже ніхто не бачив, - я скаженіла 🙈. Бо то ж ми самі були винні, звичайно
Невидимість - це дуже боляче
100%, це дуже обезцінює час з 2014 року, де люди так само захищали нас і так само помирали.
яккк життєво :(
Це фактологічної невірно, я хоч і не Донецька, але початок війни з окупації Криму веду. З 20 лютого 2014 року.
Тоді скажіть тим, кому "складно" сказати довше слово, що можна говорити до "великої війни", мені цей термін прийшов в голову ще на початку повномасштабного вторгнення, а потім дивлюсь- багато вже так говорять
У 2014 поїхала з Донецька в передмістя. Місяць тому евакуювалася з передмістя до ****щини. І одразу почула "Донецьких тут не люблять". Але, поки що, все не так погано. Гадаю, рятує гарна українська, що на стереотипну думку, не властива жителям Сходу. Плачу під кожним випуском, і хочу додому. Дякую за роботу. Донеччина - це Україна.
Тримайтеся, обнімаю
@@user-ee2go4xd9v дякую💙💛
Я всі 8 років підтримувала зв'язок з людиною з окупованої території, з Луганщини. В 2014 році те , що відбувалось, здавалося йому театром абсурду, але виїхати він не міг, з певних обставин. Ми всі ці роки робили так, як Ви, пане Олексію кажете, час від часу спілкувались про життя, погоду, природу та побут.
А потім настало 24 лютого 2022 року і коли я подзвонила він вже був мобілізований в армію рф. Розповів про розіп'ятих хлопчиків і портрети гітлера в українських нацистів . Це був останній раз коли ми говорили. Щоб хто не казав, але люди які лишаються там, просочуються ядом російської пропаганди, і починають в неї вірити, навіть якщо на початку вважали дичиною.
А потім переізжають в н і несуть цей мараз в маси.
Дуже шкода за вашого знайомого...
В людей є майно, є хворі родичі, є свої проблеми. Ніхто не відміняв мародерство, яке існує в будь-якому суспільстві. І дійсно, налагодити побут з нуля не так легко. Чим старша людина, тим важче. 😢
Добре, що це питання стали підіймати і говорити на такі, не дуже приємні для нашого суспільства, теми. Дякую ведучому та його співрозмовникам.❤
Дуже тривожний для нас сигнал в моменті, де Саша боїться казати правду, бо це може бути "підривом патріотизму". 10 років війни за свободу та волю, а я все більше стикаюся з тим, що люди уходять в самоцензуру і у внутрішню міграцію. Все менше стає прав, все більше контролю та обмежень. А правда про події 2014 року неприємна, вона дуже болюча та некрасива. І про ставлення до тих, кого ви зараз називаєте " наші люди" ( з запізненням.у 10 років), і про виживання та байдужість країни до того з яким жахом стикнулися всі, хто втратив свій дім та близьких тоді. І про те, як люди стояли в сірій зоні під обстрілами по дві- трі доби, коли не пропускали в підконтрольну Україну, як підривалися на замінованих узбіччях в цих чергах. Про мародоерство, про хабарі й тп. Це теж наша спільна правда про нас самих. І доки ми не будемо її відрефлексовувати, ми не будемо розвиватися, як суспільство. В нас не буде шансу вийти на новий рвіень свідомості.
Як влучно…
вау гэта вельмі важная размова вельмі душэўны вельмі тонкі. такі важны. вялікі дзякуй за такую працу. было вельмі цікава глядзець
Дякую за увагу до україномовного контенту, отримую радість і задоволення , розуміння читаючи на білоруській мові.
@@user-bd5bu6ki2b дзякуй за такі важны кантэнт. даўно гляджу Украінскі кантэнт) вельмі падабаецца
@@user-bd5bu6ki2b Бо це дві слов"янські мови,а не їзікь собачий штучний.
Дуже люблю білоруську мову, розмовляйте рідною мовою.
@@nori1003 вялікі дзякуй
Кожне відео з цієї рубрики це одночасно і «нарешті хтось про це почав говорити», і відкривання рани яка виявляється не загоїлася.
Я з Луганщини, переїхали в 15 році через війну, квартира там була ціла, а тому в моєї мами вона була як варіант якщо все стане погано і не буде змоги платити за оренду, то є місце куди повернутись, а також куди повернутись на пенсію. В 2022 році наше місто повністю знищили і окупували (Попасна), квартира зруйнована повністю, непридатна до життя. І якщо ще до цього було дуже важко адаптуватись жити в новому місті і платити більшу частину зарплати якомусь дяді за убогу квартиру, то після повного знищення квартири все стало в рази важче, саме морально, це дуже підскосило мою маму. Люди які такого не пережили не зможуть зрозуміти це. В неї наче зникла точка опори, і вона розуміє, що навряд вона зʼявиться. А ще до перелесенців з 2014 відношення ще гірше і гірше, ще більше відшивають. Те про що казали в відео: дорога оренда, фіг знайдеш роботу, бо ейджизм і тд, ось це все було і є, і це ще більше збиває з ніг. Жити ось так, десь, без свого житла, без свого кутка це жахливо, особливо людям 40-50+. Чи дасть щось держава? Навряд, вона навіть ті нещасні 2000 вже забирає, хоч війна досі триває. А те що до повномасштабного вторгнення переселенцям платили 400 грн як вам? Вони називали цю допомогу на як допомога на оплату житла. 400 грн, ок?) ось це все відношення, на жаль… і звісно людям буде важко адаптуватись, звісно вони будуть озлоблені. Бо в них відчуття, що їх дуже смачно кинули. Мені, як молоді, звісно легше це сприймати і сама натягую собі рожеві окуляри, намагаюсь якось це все пояснити собі, бо намагаюсь вижити. Але людям більш старшого віку це все набагато важче… Навіть зараз ми не можемо ні житло отримати, ні компенсацію, ні податися до гааги на компенсацію за зруйноване житло, бо воно на окупованій території, коли його деокупують? Ніхто не знає, а відповідно ще декілька років виживання.
Це крик, на який ще в 14 році держава закрила очі і вуха. І я дуже вдячна, що хоча б ви намагається якось підняти цю втрачену комунікацію, це неймовірно важливо. Так, переселенцям 22 року також важко, але про переселенців 14 року, що тоді забули, що зараз, а ми досі скидаємось як безхатьки…
Згодна на 100%
Шкода, що багато питань в цьому циклі не підіймаються… дуже хотілось би кращого розкриття гостей, які теж мали схожий досвід.
Написали ви,а болить і мені також…ми і в 14 з сімʼєю виїжджали «на пару недель,вдруг все-таки прекратится»,потім повернулися,а тепер в 2023 знову покинули домівку,теперь місто в руїні. А разом з містом і домівкою руїна і у серці,душа залишилася там а тіло вимушено скитатися оболонкою без душі по країні та цілому світу тепер…
Я україномовна киянка з трьома освітами, але відчуваю такий самий ейджизм, сексизм і ксенофобію у пошуках роботи
хоч хтось це сказав...
але щось я не думаю, що ви віїдете в донецьк
@@user-nb8ld5qp6x бо виїзд на окуповану це рішення людини, яка думає тільки про себе сьогоднішню
Як і усі інші
Якщо у місцевих є житло, родичі, друзі на неокупованій території - це полегшує ситуацію... + моральний стан людини, яка не за власним бажанням, а через агресію, залишає рідну землю... теж впливає на настрій, життя, пошуки роботи
З кожним випуском цього подкасту в мене зростає відчуття, що це все про якийсь інший Донецьк, іншу окупацію, і що все, що тут говорять, дедалі більше відривається від реальності. Я з Донецька, час від часу звідти до мене доноситься, що люди там думають, говорять, чекають, чим вони живуть, і от я не можу уявити бодай якийсь сенс підтримувати з ними контакт “про погоду”, і з дуже простої причини - воно їм не треба, це нАм може хотітися підтримувати ілюзію про їхню українськість, але не їм. Крім якихось винятків, у яких люди самі підтримують цей контакт з українським, бо він є для них чимось природним.
Я приходжу в цей подкаст послухати думки про те, як справді з цим жити, а натомість чую “ой, я не знаю, чому молоді талановиті люди там залишаються”. А може ви просто не хочете називати речі і людей своїми іменами? І насправді добре знаєте очевидні відповіді на ці питання, але чомусь лицемірите перед своєю аудиторією? І може варто вже припинити по-дитячому закривати очі і ображатися на чесні запитання на кшталт “що нам із ними робити”? І не називати свідомий вибір дорослих людей “маренням”?
Не тільки з Донеччини але й внутрішньо переміщенні з прифронтових селищ не виїзджають бо на ту пенсію вони не зможуть почати "життя спочатку" фінансово та й сил ні психологічних не фізичних не має.
Я жила в Донецьку прєсловуті 8 лєт і виїхала на неокуповану територію вже після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. На українську в побуті перейшла лише після цього, та і не було можливості її активно практикувати в окупації, але до 2014 українська була багато де в Донецьку в моєму оточенні - в маминих піснях, в школі, в університеті, по ТБ і радіо, в кіно та музиці. Всі ті 8 років я жила виключно з українським паспортом і збергала однозначно проукраїнську позицію, хоча звісно це не те, про що там безпечно кричати на кожному кроці. Так, там купа "вати" і тих людей, які за 8 (а вже і 10) років виросли/сформувалися серед російської пропаганди, а також таких людей, яким здебільшого все одно, хто при владі і який прапор майорить над містом, аби бути в себе вдома і мати шо поїсти. Але там також досі багато людей з про-українською позицією, які не поїхали. Не всі хочуть їхати і не всі мають це робити, бо то їх рідна земля, їх дім - і цієї причини вже достатньо. Але і ті, хто хотіли б поїхати, але не можуть, теж мають на це різні причини. Переїзд - це важко, стресово і дорого навіть для молодих людей, а про 50+ я взагалі мовчу. Кинути власне житло, усе нажите майно, близьких, друзів, роботу, щоб поїхати внікуди, витрачати всі гроші на оренду і побудову побуту з нуля, з миру по нитці, з розумінням, що ти можеш більше ніколи не мати змоги придбати своє житло, а жити на пенсію з орендою буде неможливо (якщо пенсія тобі взагалі світить). Хтось не може поїхати, бо має допомогати батькам чи доглядати когось, хтось документи втратив, або не встиг до 16-річчя отримати, і виїжджати не може взагалі; хтось поїхав би, але не вся родина хоче, або ж просто не хочуть втрачати зв'язки і можливість бачитись з рідними. Я ще молода, але і у мене виїхати заняло 8 років з багатьох життєвих, не пов'язаних з рівнем моєї української свідомості, причин. Тому не розумію, як люди можуть так легко засуджувати інших і судити по собі, у стилі "хто хотів, той вже поїхав". Та і якщо всі наші поїдуть, то заради кого і чого це все?
Я з Луганська, і могла би багато в чому посперечатися.
Перехід на українську це перше що я зробила, бо це була би банальна неповага до мешканців міста, до якого я переїхала. А з роками прийшло вже повне освідомлення, вивчення не викривленої історії, розуміння причин та наслідків.
Я тут на стороні тих самих «чому не державною», бо це найперше що видає малороса.
Звісно, у всіх свій досвід, але він не виключно такий як у пані стендаперки. До мене вкрай рідко домахувались за те що я з дамбаса, бо я як раз своєю поведінкою намагаюся ламати стереотипи про те що всі ми нагле несвідоме бидло.
Мені теж казали, що всі б такі донеччани були б, як я. Але в мене купа крутих друзів-донеччан, на тлі яких я дуже посередня. Втім я не прижилась в селі, хоча дуже хотіла інтегруватись, мене обговорювали навіть родичі в мене за спиною і дуже раділи, коли я поїхала нарешті. Після мене залишились бескоштовно розписані стіни в школі, на тлі яких перефотографувалось пів села, купка майстер-класів з писанкарства і доньчини 1-і місця на конкурсах як + до рейтингу школи. І мова там не мала значення, достатньо було того, що я з Донецька, щоб нас зневажати, але і заздрити(не знаю чому там було заздрити, хіба що життю в кутку у родичів)
@@user-bv9fn4cd9b сум
@@user-bv9fn4cd9bви просто описали мій досвід 1 в 1… думаю нас таких не мало, на жаль
@@user-bv9fn4cd9bдуже співчуваю. Куди ви переїхали?
@@user-ee2go4xd9v Ми жили в селі під Києвом, потім трохи в Києві.
Стосовно мови. Тут головне не кінцева точка, а динаміка. Процеси ідуть... Кіно, телебачення, книги, радіо. Просто в моменті це не відчувається але як порівняти наприклад з Білорусь де мову майже втратили, то ми крокуємо досить не погано
Навіщо порівнювати себе з окупованою державою? Порівняйте з Литвою, Польщею, чи Чехією та зрозумійте, що не зважаючи на спільний досвід, ми - на дні. Причин багато, в тому числі аґресія московитів, але все одно, не перебільшуйте українськість України, де вдома українською говорять менше 60% людей.
@@user-cx4ob8pr4c а у названих вами країнах яка ситуація?
Я б хотіла, щоб дискусія про мову розверталась в іншу сторону. Ми часто говоримо про те, як почуваються російськомовні, чому не переходять на українську. Чому не цікавляться тим, як почуваються україномовні, коли до них звертаються російською. У мене в більшості випадків серце з грудей вискакує.
Я умовно російськомовна людина, але розумію ваш біль, коли багацько людей говорить чужою мовою і не розуміє чому це треба змінити. Сподіваюсь ми зараз на шляху виправлення цієї трагедії.
@@alexandrababii297 знати російську мову не було моїм вибором, я її знаю, бо вона була навколо. Але зараз я не хочу її чути, бо для мене це мова ворога. І мені б дуже хотілося, щоб люди робили вибір на користь того, щоб не послуговуватися російською.
@@user-mz5tl5ny9iмені хотілося б того самого. Бо я народилась у російськомовному оточенні але прийшов час всім трішки постаратись змінити наш спільний простір і стати україномовними. Але для цього треба любити свою країну. Нажаль багато людей досі не розуміє як важливо бути всім разом у єдиному мовному просторі попри виклики наших звичок.
дуже цікаво, дякую. мій друг в 15 році теж говорив: "скоро ми публічно будемо говорити тільки українською. а наша дитяча російська буде мовою закритиого або навіть інтимного спілкування"
Розумна, красива, хороша дівчина. Успіхів!
(Ковжун теж красунчик))
Теж виїхала з Донецька та не оформлювала переселенські, вважала що це мій власний вибір та я взагалі не переселенка. А ще вважала що їду на рік.
Я їхала на два тижні, відвезти дитину до дідуся в село, і повернутись на роботу, втім незбагненно, але нащось взяла шкільний одяг дочки🤷♀️ Треба казати, що ми вже не повернулись?
Співчуваю тому що ви пережили, дуже сподіваюсь, що у вас все гаразд
@@user-qn8en3xs2p Дякую 🙏🏻
Я принаймні виїзджала з цілого будинку і з сумкою на перший час. От вдруге я вже їхала поспіхом з села на Київщині, теж все слава богам, живі-здорові і кицю вивезли. І всі мої родичі живі. Це головне.
Добрий день. Не було ніяких державних програм. Я як переселенець 14-го року отримувала допомогу від держави 300 грн 3 міс і це все. Нікого не цікавило де я буду жити і так далі. І ще повне не сприйняття суспільства, бо війна десь там і нас не стосується. Я переїхала у Вінницю і тут за пускали феєрверки, пили, гуляли і бачили вони цю всю війну... Тому порівнювати переселенців з 22-го року і 14-го вельми не коректно.
На 100% згодна
Так, те саме відчуваю.
Памʼятаю що для студентів були пільги. В мене одногрупниця була з Донецька.
Справді дякую за цей проєкт. Допомагає. Хоча й крає.
Чітав Швейка російскою в 2014, десь посередині почався Крим і я вирішив продовжувати українською. Сумно що саме це сподвигло переходити на українську, але читати дійсно стало набагато веселіше!
Дякую! Дуже цікава розмова!🎉
Дякую велике. У меня мама в оккупации запорожская. 😢 родственники работают на руских.😥 эта война тест на людянисть. И показала истинное лицо многих. Многое понимать начинаешь.
Насправді у людей дві опції, або залишитись в своїй домівці, але в окупації( зі всіма витікаючими) або кинути все і починати все з початку на новому місці. Обидва варіанти дуже болісні.
@@user-fm6eb6be4m маме 75. Я 6 лет за границей работаю. На мне сейчас сын студент. Помогаю выехавшим родственникам. Че рез год мечтаю заехать маму вывезти.
Ви ж рускєє і є.Чужинці пихаті ви в Україні.
Дякую вам за цю розмову,за змогу почути як це було
Я з Тернопільщини і маю друзів з Донецької,Луганської областей,з Криму
Я дуже тішусь коли чую від них українську
Я підтримую їх в цьому плані,допомагаю як можу ❤
"НасільствЄна украєньєзіривалє рускАїзіч"єскєхь" 32 годи...Фашісти,бЄЄндьйоррифци сА Львова,гоммасєкссуаллисти,антєлєнєнци злиї...
Чудова гостья, і зворушлива розмова. Дуже вам дякую за цей чудовий проєкт - він сильно виправляє уявлення про людей зі східних регіонів і зближує з ними. Дуже шкода, що не було чогось подібного з 2014.
Я дякую пані Шабаліній за її перехід до української мови. Ласкаво просимо у сім'ю!
Сумніваюсь, що вона перейшла на українську. Вона розмовляє, як звичайна русифікована людина, яка не бажає переходити на українську й не розуміє навіщо це потрібно. Скільки ж я таких відбитих, на жаль, зустрічала, які не бажали переходити і вигадували собі відмази про зверхній тон і спроби самоствердитись, люди ж які хотіли перейти і розуміли важливість цього процесу були вдячні людям, які їм у цьому допомогли і розповідали, які чудові українські люди, які готові простягнути руку допомоги й підтримки. Ніколи, ніколи й ніколи не зустрічала людей, які самостверджувались за рахунок того, щоб показувати людям, які вони ніщо тому, що не знають української, а розмовляють російською. На жаль, в багатьох регіонах було навпаки. Хоча була б у нас сильна держава, без знання нашої мови ніхто в країні не повинен був би мати можливість на освіту чи роботу, крім найгіршої, як і всіх цивілізованих країнах. А ця Олександра Шабаліна звичайна русифікована людина, яка досі невиздоровіла, на мій превеликий жаль, я хочу щоб всі українці були як ментально так і фізично здоровими.
@@user-ku8ml3pk5wперепрошую, чи ви колись чули про емпатію та повагу до інших? який же сором таке читати від своїх людей
@@user-ku8ml3pk5w взагалі незрозуміло, в чому ваша претензія до пані Олександри.
@@user-et1cd5mz3n 30:00 по часу, все те що вона відповідає, це звичайна русифікована українка, яка не готова відмовитись від язика.
@@user-ku8ml3pk5w так розмовляє ж дівчина українською. В чому ваші претензії?
Навчіться трохи підтримувати людей, котрим важко, а не тільки критикувати
Саша чудова. Дякую за гостю.
Як людина з Донеччини, щіро дякую за цю розмову і цей важливий проект.
Слава Україні!
Нарешті донеччан слухають
Дякую за розмову із землячкою, яка проговорює те, що я почуваю, і в тому світлі, як я це сприймаю👍
Тримайтеся. Є багато людей, котрі готові вас підтримати
Класний діалог. Дякую. Я ще в цьому плані б хотіла порекомендувати канал, який обожнюю - він маленький, але робить корисну справу. Називається «Що? Дослідники українського». Розповідає про контент українською в Ютуб. Його автори переселенці з Луганської області. Яна (авторка) часто розповідає саме про свій досвід переходу на українську, переїзду і т.п. Мені здається таке треба підтримувати.
Шабаліна! Давай у Львові бахнемо кави! Я пригощаю!❤
Дякую за цей формат! Щодо «Швейка» - я також з русифікованої родини, але моя бабуся колись відкрила для мене цей твір саме українською мовою, ми сміялися до сліз. Власне, незадовго до смерті вона у віці 76 років з радістю перейшла на українську в побуті разом з іншими членами родини.
Я не знаю, в кого взагалі є ресурс на 3-му році вторгнення спілкуватися з тими, кому ще не дійшло. В мене ледве вистачає ресурсу підтримувати себе і всіх, хто ціннісно зі мною. Не дійшло - до побачення.
Дякую за відверту розмову. Я це витримала, але емпатії не відчула.
Коли вивозила маму і всю родину з тваринами - це коштувало 1600 євро. І це тільки переїзд машиною. Я вже мовчу про безпечність кордону... Це і є відповідь на питання, чому люди часто не виїзжають.
І це тільки виїхати… а ще далі жити якось і на щось треба, бо витрати будуть і складності будуть х2
Дякую за гостю. Нам всім суспілством треба постійно відрефлексовувати досвід всіх проявів українців у всіх регіонах. І Саша саме та людина, яка має талант відверто реагувати і відверто гоаорити про дійсність, а не ілюзії які зараз багато в чому намальовані.
Дуже влучно сказано!
Розумію вашу маму, думаю, що вона вже не повернеться в Україну. Живу не в окупації (маю надію що так і надалі буде), хоча дуже близько від бойових дій, і не можу побачити себе через рік чи два
Не дивлячись на те,що зараз я повністю підтримую Україну у боротьбі з болотяними, свідомою я була не завжди,нажаль. Причиною цьому було і часткове промивання мізків відлунням чужої пропаганди та те,що трапилось з майном моєї родини на Донеччині в 2014 та вже наприкінці 2021-початку 22,а саме мародерство та перебування укр.військових у будинку моєї бабусі. Нажаль це гірка правда і це ніколи не забудеться. Коли з нажитим таке трапляється через болотяних - це біль та гнів,але коли свої таке учиняють то взагалі відчулося як зрада та розпач. Ми українці далеко не святі,але я прагну саме нашої перемоги не зважаючи ні на що…
Дякую, Олексію! Дякую всім авторам! Актуальна тема, дуже приваблива гостя, класна оптика і освітлення (в прямому й переносному), як завжди , лампова атмосфера. Дякую ще раз!
Про Шабаліну дізнався через якийсь шарж у тіктоку (до речі, вже україномовний), і це одразу було щось нове. А в інтерв'ю розкривається ще й серйозна сторона. Дуже добре що обговорюються такі важливі теми як підтримка зв'язку з людьми на окупованих
Що це за історії, про людей, які на зупинках вказують іншим спілкуватися українською?
Рашистською мене матюкали на зупинці, що я тікала з дитиною під руку, просто за те, що ми пошепки з малим говорили на лавочці, чекаючи автобус, бабка до дитинки докопувалася зі своїм "скажи, ти же русская??", коли ми при ній спілкувалися рашистською (ще одна причина не користуватися, цією мовою, окрім, матюків, і фізичної агресії), тікала, від, купи людей, які починають ходити слідом, які починають тобі вказувати, якою мовою говорити... Але, ось ніколи не була свідком, як таку ж агресію проявляють україномовні. Ні проти мене, ні проти когось довкола мене.
Тож, що це за історії, про україномовних, які на зупинці вказують, кому як говорити?
І навіщо, ці історії вигадані, взагалі?
Дякую вам за правду!!!
Дякую дуже! Думаю, Вам наші любі друзі, хто вибрав Україну , варто бути сміливішими!❤️ це така ж Ваша країна, як і тих, хто зі Львову чи Києва, Дніпра, Одеси чи Харкова! А якщо врахувати те, що пережили Ви і наважились, чи то прийшов час, пишатися українською красою та величчю - то маєте повне право деяких і наших «умніків» запитати якою мовою вони спілкувалися до війни ! Любимо Вас! Нехай щастить! Нехай ця Земля захистить Вас від усього не доброго!❤
Про жарти українською: перепрошую, мабуть ще не вникла в глибину сказаного автором, однак, відчуваю , що жарт має бути за суттю своєю дотепним, незважаючи якою мовою висловлений. Звичайно, якщо не застосовувати регіональні діалекти на центральних сценах чи етерах з метою «рассмешить барина».
Перепрошую!
Досліджувала таку тенденцію…
Виглядає непристойно!
Дякую що ведете таку передачу! Адже і в Криму та на Донбасі є багато українців з українськими поглядами
Надзвичайно важлива тема в розмова, про це мало говорять в інформаційному просторі
Дякую, Вам! Робите правильну справу ❤
Можно кого-небудь з Луганська або області запросити, для разбавлення ))
Дякую за проєкт! Стільки всього хочеться сказати… 💔 дубляж - це супер, обожнюю український дубляж, він найкращий! Для мене ут1 був топовим, дивилас його, студію 5, мультики українською.
Неймовірно! Армін приїжджав у Донецьк на інтервʼю. Це просто вражає. І ви з ним спілкувались❤
Дякую за гостю. Саша неймовірна людина. Чарівна, щира та безмежно талановита
Дякую за ці випуски. Ви озвучуєте важливі речі в цих розмовах і робите так, щоб цих людей з ТОТ побачили і почули знову. А може навіть зрозуміли. Для мене, як для людини з Донеччини, це важливо. Хоч я з 2015 не була там і батьків з прифронтової території нарешті вмовила переїхати до себе. Але шкода людей, що не мають ресурсів виїхати звідти і почати життя деінде. Хочеться, щоб про них пам'ятали і підтримували.
Дуже цікаве інтерв‘ю. І дівчина великий молодець. Справді хочеться сказати: «вона наша і я нею пишаюсь!»
Дякую ,пане Ковжун! Чудова ,повчальна та цікава розмова!
Впевнена, що держава має жорсткіше тиснути на соціальні групи населення України задля майбутнього нашої країни!
Держава мае жорсткише тиснути? Прям совком повеяло от такого мировоззрения...
@@MilkyWay-vu8zl А хто має займатися вихованням "невиправних ",зрадників,ждунів???Хіба що морду бити цивільним-тоді "заспівають "про САМОСУД,НАЦИЗМ,і ще хе# знати що...Правду кажуть-мало жити в країні,мало мати навички й вміння ,треба довести вперше усього ,що ТИ МАЄШ ПРАВО НА ТЕ,ЩО ЗВЕТЬСЯ ПАСПОРТОМ...До більшості не дійде НІКОЛИ...Обирайте яників й надалі...
У дівчини дуже гарна жестикуляція кистями рук та пальцями. Задивилася
Дуже цікава розмова.Дякую!
Про смішність української мови:і АЛЬФ,і ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА в перекладі Степана Масляка(інших не читала) -це СУПЕР-СУПЕР !!!
Є ще одна мова,де надзвичайно яскраві всілякі смішні звороти.І навіть важко перекласти.Це польська.
Але наразі навіть польських продуктів не купую.
Цікава історія цікавої людини зі справжніми емоціями зі справжнього сходу. Щирість відчувалась протягом всієї розмови. Дякую.
Дуже вдячний за Ваш проект,та за сміливу дівчину Сашу ,що зважилася на таку бесіду...Думаю,більшість східняків на таке б в відкрито не пішли б...Таких людей ,як Олександра побіл ше,побільше українського від нашого "уряду "у 90-00х і можливо ніяких "сєпарів" ми б не бачили й не чули...Щодо тез пана Ковжуна згоден :зараз купа сімей розірвані ,розлучені- тут вже лише патріотизм ,та принциповість може допомогти(на власному досвіді нажаль ні-там усе "пороблено").Іноді краще забути про "таких"родичів ,друзів-повірте така рана буде гноїтися й тягнути Вас тільки назад-до болю,"рускага язіка",безпринциповості ...А от щодо матері гості я скажу одне-або роботу погано шукала(щебпак одразу в Київ...за зарплатою-Вінниця нє?,Хмельницький,нє?,Сміла,теж нє?)Усі ми люди,ніхто ОСОБЛИВО відноситися до "рускощелепних " особливо "домбасят"не має й не буде опісля вибору яника й "данєцкой власти",2014 го -а тим паче опісля повномаштабного вторгнення 2022р.Тут на превеликий жаль має працювати держава,яка тільки потакала двомовності і нічого з цим не робила.Добре ,що хоч зараз є МОВНІ КУРСИ ДЛЯ кого ви думали-ДЛЯ УКРАЇНЦІВ!...Сором,сором і нічого іншого...До речі,агресії зі сторони україномовних скільки поїздив за баранкою по нашій Вкраїні особливо не бачив(хоч "підсьори "з оформленням ,чи десь за спиною хіхіханьки були,та то рідко коли їдеш на дніпровських/одеських номерах).А от те ,що робили з хлопцями з Хмельницького ,чи Луцька в Маріку,Одесі чи Ізмаілі...особливо на довгих перекатках -це пізде##:за українську менти,бандюки,місцева гопота чи інші водії могли й колеса порізати,побити машину (та й водія теж)"вскрівалі концерви"...і це при тому ,що більшості доводилося просто на це дивитися і мовчати...або пизді## руцкім язіком...Вибачте за "широке" описання ,але хитрожопіс## -це така риса,яку ніяк з людей не вибрати...Мама Саші,значить приїхала В КИЇВ В ПОШУКУ ЗАРПЛАТИ,не сподобалося мовне середовище 17-18 року в Києві(де як на мене кожен третій говорить росіянською нажаль) й поїхала назад(пан Ковжун тактично не спитав чи пенсію/паспорт не подовжувала жіночка)...А тепер по УКРАЇНСЬКОМУ ПАСПОРТУ біженкою УКРАЇНСЬКОЮ знаходиться в Нідерландах...Та й слава Богу!Дай Боже,здоров'я,адаптації та вивчити МОВУ-там мовне середовище СПЕЦИФІЧНЕ,"работу на руцкам"певно не надають...І скільки ,скільки люди добрі,ось таких хитровимаханих що ср###на Україну,що на мову,що на майбутнє своїх дітей повиїздило-показало себе У ВСІЙ КРАСІ на увесь світ...Ця дівчинка-гарнюня мені в онуки годиться:де б я будучи батьком,кинув дитину виїхавши в іншу країну???Тим паче ВІЙНА ....Боляче дивитися,дожили до сивин ,бзді#и в 90ті щоб моск###м тоді ні флоту,ні літаків, нічого не дати. ..Побоялися....Тепер онуки воюють ,а ми доживаємо свій вік шиючи масксітки та донатячи копійками з пенсій....
Дуже люблю її супер дотепні ролики.
Вона кльова❤
Саша така світла людина) дякую за подкаст!
Дякую за це відео!
подякував!
Чудовий випуск) дуже важлива робота, будь ласка продовжуйте)
Дякую за важливе відео!
Дякую вам дуже
Дякую за подкаст! дякую за гостю❤
Дякую вам за цей подкаст! Це те чого нам дуже довго не вистачало ❤
Дякую за вашу роботу
Гарна розмова, дякую👍🤝
Харків ❤
А я пам'ятаю 2014 рік і Києві
Переселенці викупили квартири на Печерську. З ноги відкривалися дорогі магазини, приватні лікарні, школи. До нашого колективу прийшли батьки, у яких буди свої банки, що відмивали ПР гроші, вони цього не приховували. Ми всі офігівали, які ці люди багаті. Що ж їм не вистачало?
Наш новий сусід ганяв на авторинок Чапаєвка 😊з окупованого Донбасу машини, поливав брудом все українське, ми терпіли, чекали, що людина зрозуміє. Ні. У 2022 він шпіонив на користь орків, наводив артилерію, сидить зараз
Розумію, що для простих людей все було складно і виплати малі. Подякуйте землякам
Путину подякуй, нечего людей обвинять в том, к чему они не имеют отношения
Як ви думаєте чи багато таких людей з цілої 5-ти мільйонної Донецької області(не знаю скільки на Луганщині), щоб по ним формувати ставлення до 5 млн. людей? Чому не по покійному Ігорю Козловському, Олені Стяжкіної, Василю Голобородько, по українським артистам драми, художнику Петру Антипу, гурту Дивина і багатьом іншим, які себе гідно поводили тоді і поводять?
@@MilkyWay-vu8zlще й як мають!
@@user-bv9fn4cd9bтому що їх меншість, ми бачимо зовсім інших «переселенців». Досить їх відбілювати. 90% із них ніколи не любили Україну і не вважали себе українцями.
@@ukrainian_who И сколько тебе платят за эту чушь?
І вам дякую. Це цікавий і потрібний продукт
Дуже потрібна рубрика
Запросіть на бесіду дівчат з донецького фолькгурту Дивина. Для контрасту з Сашею, яка жила поза українським контекстом, хоча Саша дуже приємна.
дякую за роботу, коментар задля пiдтримки українського контенту не менше десяти слiв у коментарi
Щиро дякую вам за такий чудовий та дуже корисний стрім це досить вагома частина впливу на сьогочасне досить хворобливе сприйняття дійсності, дякую що ви доносите цю інформацію досить у лагідній обгортці. Бажаю успіхів, та натхнення.
гарна ініціатива. пропустив якось.
Привіт, круто що ви емпатичеі люди. Саме таке суспільство має успіх.
Це дуже крута програма, але чому відео такі короткі)))
Дякую вам!
Саша, ви дуже класна! ❤
Я особисто був у довгому шоці від того, що сталось у 14 році. От наче майдан, перемога, страшною ціною - і одразу ж нові удари на півдні і сході. Я з Києва, якщо що. І потім, коли це все стало частиною життя, я багато разів казав близьким, мовляв, ну Донбас не хоче бути з нами то і пофіг на них. Хай звалюють. Дякую, ви допомогли мені інакше поглянути на ситуацію та на власну позицію. Був не правий, не варто кидати людей на окупованих територіях. Будь-яких окупованих територіях.
Дуже потрібний подкаст! Будь ласка, не зупиняйтеся ❤
Дякую за випуск. Щиро,чесно та відверто: без якихось прикрас чи ширм. Саша,кинулося в око що попри всі складнощі у вашому житті ви зберегли саме головне- людяність.
P.S. Саша,ви дуже схожі на мою одногрупницю з універу-я навіть напружився чи не ви це вона і я щось пропустив(та ви молодша)😅
Дуже гарна бесіда,я ніби на місці пана Олексія сидів і це я вів діалог)
Дуже класна і цікава дівчина. Бачив давно в квк її і запам’ятав тому що навчались в одному вищі .
Одного разу на Меловому 15 годин простояли. З Макіївки до Харкова 36 годин їхали
❤дякую
Вона сонечко❤❤ чудова комікеса❤
Як я стомилася жити в цьому абсурді
дякую за випуски, але 4й випуск і всі з Донецька, де з Луганська :(
теж хотіла такий коммент написати... бо майже всюди в публічному просторі (подібні відео, фільми документальні про схід країни) чую тільки Донецьк, Донбас (знову ж таки, в прив'язці до Донецька). Луганської області наче й не існує взагалі... Чи, можливо, немає якихось публічних людей саме з Луганщини, які могли б розповісти... (Я з Луганщини, якщо що :))
@@olesia.filipenko я теж з Луганщини і теж це вкурвлює🥲
Є бздюшкін і Дж насця, але в них BATA в голові
Ну і ще данілов
Була в вересні в Слов'янську. Мені абсолютно всі на мою українську відповідали чистісінькою українською!!! В мене трохи щелепа не відпала😮
Дивуюся з коментарів, де позицію гості називають «інфантильною».
Скільки ще мають спокутувати вину українці через те, що вони реалістично розповідають про життя на сході, про толерування і деформацію, про те що вони задовбалися доводити що є громадянами України і перекреслюють своє життя, звички, побут, і врешті-решт мову. Зрозуміти це може тільки людина яка так само втратила дім, спадок, традиції і власну історію.
перекреслюють мову - російську?
традиції та історію, на яку більшість земляків дивились з проросійської оптики? І, відповідно, то відображалось на виборах?
Я дуже тішуся що зʼявилися такі випуски🔥нажаль ми дуже мало знаємо про окуповані території. Я хоч трохи чую про Крим завдяки Наріману Алієву і Тамілі Ташевій. А решта лишається ніби за завісою😢
Майже всюди в публічному просторі (подібні відео, фільми документальні про схід країни) чую тільки Донецьк, Донбас (знову ж таки, в прив'язці до Донецька). Луганської області наче й не існує взагалі... Чи, можливо, немає публічних людей саме з Луганщини, які могли б розповісти... (Я з Луганщини, якщо що :))
❤❤❤❤❤❤❤❤❤
❤
Гарна фуфайка з трояндочками🌺
Цікава і знайома думка озвучена була, яка не сформувалась остаточно у мене і голові, а ви допомогли. Коли дивився на українське мистецтво, ти дивився наче на щось чуже, прекрасне, але не своє. Хоча я ж українка, і коріння по мамі українське.
Зараз вже, пройшло два роки активного споживання українського контенту, але відчуття не природності не пройшло. Хоча російське огидне, українське круте, але але.. певно відсутність звʼязку з українським дає про себе знати. Але ми ніколи не були типовою пост радянською сімʼєю, ми не дивились іронію на НР, мама ненавиділа совок. Цікаво чи пройде це відчуття
✊
Спірний випуск, спірні думки. Але дякую - це так само дуже важливий вектор думки
Я її просто не совісно сильно обожнюю❤
Правда?😢
Мені одне цікаво . От крім Києва у нас немає інших міст куди можна переїхати з окупованих територій??? Бо Київ, Львів чи за кордон!...
Дуже часто люди переїжджають в міста, де у них є хоча б якісь знайомі. Зрозуміло, що в якихось менших містах буде дешевше, але чисто статистично більша імовірність, що контакти в людей є саме в найбільших містах
"Яка мотивація повертатись?" - якщо це питання було продиктоване щирим нерозумінням, то це жах.
Вибачте, а віктім блеймінг це коли ти живеш "братскім мєнталітєтам" і коли "брат" приходить до тебе додому, забирає у тебе найцінніше, - винні в тому укрАінци, западєнці і бєндєравци?
Не надавайте хибних сенсів сказаному.
@@user-vx1yh8nf2h Звісно! Як ж мені, туповатому птсрщику, зрозуміти тонкіє душевниє сенси.
sorry - not a europe🤨
Що за книгу в кінці Олексій радить почитати ?