Пані Людо, цілком підтримую Вашу позицію щодо так званих діалектизмів. Ваша вимова пречудова. Вона захоплює, тому що звучить природно. Українці є носіями живої мови - вона розвивається, змінюється, збагачується! Це латина і грецька незмінні) Кожен з нас є носієм регіональної суб-культури, які й утворюють спільний культурний простір України. Діалекти не можна оцінювати в термінах "добре" чи "погано" - це ознака культурного розмаїття в межах єдиної національної культури. От, до прикладу, я ніколи не чула, щоби носії баварського діалекту висловлювали якісь претензії до носіїв берлінського. Нікому таке й на думку не спадає! Просто люди розуміють, з якого регіону ти походиш. Але звісно, мовлення кожної людини залежить від її освіченості - в сенсі відповідності літературним стандартам. Водноча своєрідність вимови надає мовленню своєрідного чару, індивідуальності та життєвості.
Яка краса! 🌹🌹🌹🦋Ваша вимова -- то окреме мистецтво! МРІЮ ПРО ТАКУ! Моє постросійське аа-кання мене аж дратує. А з якого Ви регіону? Про який діалект йшлося? Мені здається, що мова у Вас просто зразкова. ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ВАШІ ЕТЕРИ!
Дуже дякую Вам на теплому слові! Якщо йдеться про діялектизми, то одна глядачка в коментарі написала, що мені треба їх позбутися. Але кожен має власну думку. Якщо ж про ідеальну чи досконалу мову, то моя далеко така не є. Однак, якби хтось запитав, яка ж мова є ідеальна, я б не мала відповіди. Літературна мова мусить бути, бо це - еталон. Як у Палаті мір і ваг, щоб мати з чим порівняти, від чого відштовхнутися. Однак, у щоденному вжитку літературна мова звучить як канцелярщина. Діялекти - це наше багатство! У міжвоєнне двадцятиліття найчистішим діялектом української мови був полтавсько-київський. Його й забрали українці, які змушені були втікати за океан від комуністичної системи. Моя мова - це галицька літературна мова (але далеко не в повній своїй красі!), присмачена дрібку спеціями української з-за океану, доправлена пахощами співвітчизників з Мюнхена, вивершена сметанкою польських українців. Якась ось така суміш. Якщо ж Ви хочете змінити своє мовлення, то немає іншого рецепту, ніж слухати, читати і говорити. Дуже багато говорити! Успіху Вам на Вашій дорозі! 🌻🌻🌻
Дуже Вам дякую, пані Людо, за усі цікавинки, якими щедро наповнюєте етери👍🏼🌷
Прошу дуже! А Вам дякую за підтримку і тепле слово. До наступних зустрічей! 🪻🌷🪻
Добрий вечір Людо і Одарочко! Молодці, чудова тема! Дуже цікаво!
Доброго вечора, дорогі друзі! Дуже дякуємо і запрошуємо до нових розмов. Нам дуже приємно, що ви незмінно з нами! 🌻
Пані Людо, цілком підтримую Вашу позицію щодо так званих діалектизмів. Ваша вимова пречудова. Вона захоплює, тому що звучить природно. Українці є носіями живої мови - вона розвивається, змінюється, збагачується! Це латина і грецька незмінні) Кожен з нас є носієм регіональної суб-культури, які й утворюють спільний культурний простір України. Діалекти не можна оцінювати в термінах "добре" чи "погано" - це ознака культурного розмаїття в межах єдиної національної культури. От, до прикладу, я ніколи не чула, щоби носії баварського діалекту висловлювали якісь претензії до носіїв берлінського. Нікому таке й на думку не спадає! Просто люди розуміють, з якого регіону ти походиш. Але звісно, мовлення кожної людини залежить від її освіченості - в сенсі відповідності літературним стандартам. Водноча своєрідність вимови надає мовленню своєрідного чару, індивідуальності та життєвості.
Пані Ірино, дуже приємно зустріти в Вас однодумця! 🍀
@@ludabublyk 💛💙❤
Яка краса! 🌹🌹🌹🦋Ваша вимова -- то окреме мистецтво! МРІЮ ПРО ТАКУ! Моє постросійське аа-кання мене аж дратує. А з якого Ви регіону? Про який діалект йшлося? Мені здається, що мова у Вас просто зразкова. ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ВАШІ ЕТЕРИ!
Дуже дякую Вам на теплому слові! Якщо йдеться про діялектизми, то одна глядачка в коментарі написала, що мені треба їх позбутися. Але кожен має власну думку. Якщо ж про ідеальну чи досконалу мову, то моя далеко така не є. Однак, якби хтось запитав, яка ж мова є ідеальна, я б не мала відповіди. Літературна мова мусить бути, бо це - еталон. Як у Палаті мір і ваг, щоб мати з чим порівняти, від чого відштовхнутися. Однак, у щоденному вжитку літературна мова звучить як канцелярщина. Діялекти - це наше багатство! У міжвоєнне двадцятиліття найчистішим діялектом української мови був полтавсько-київський. Його й забрали українці, які змушені були втікати за океан від комуністичної системи. Моя мова - це галицька літературна мова (але далеко не в повній своїй красі!), присмачена дрібку спеціями української з-за океану, доправлена пахощами співвітчизників з Мюнхена, вивершена сметанкою польських українців. Якась ось така суміш. Якщо ж Ви хочете змінити своє мовлення, то немає іншого рецепту, ніж слухати, читати і говорити. Дуже багато говорити! Успіху Вам на Вашій дорозі! 🌻🌻🌻