Книги, які згадуються у випуску: 1. Нгугі Ва Тхіонго «Деколонізація свідомості: мовна політика в африканській літературі» (1986) (Ngũgĩ wa Thiong’o, Decolonising the Mind: The Politics of Language in African Literature en.wikipedia.org/wiki/Decolonising_the_Mind ) 2. Франц Фанон “Гнані і голодні” (1961) (Frantz Fanon, Les damnés de la terre uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 ) 4. Мирослав Шкандрій “В обіймах імперії” (2004) komubook.com.ua/books/v-obiymakh-imperiyi-literatura-y-imperskyy-dyskurs-vid-napoleonivskoyi-do-postkolonialnoyi-doby 5. Едвард Саїд “Орієнталізм” (1978) (Edward Said, Orientalism) en.wikipedia.org/wiki/Orientalism_(book) 6. Бенедикт Андерсон “Уявлені спільноти” (1983) (Benedict Anderson, Imagined communities) litopys.org.ua/anders/and.htm uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD
Я злюсь на росію за те, що я тепер живу далеко від дому і не бачу своїх батьків. Злюся, тому що мій життєвий план зазнав суттєвих змін попри моє бажання.
Мене злить теж саме, що й вас. Особливо, коли мені пропонують західні друзі або колеги не читати новин, розслабитися, запитують , ну як твоя родина, там спокійно? дивуються, що не усі українці сидять в окопах, а ті, що не сидять, то чому не щасливі? А те, що в вас є вибір у супермаркетах, може це марнотратство і зловживання? Те, що їх бісить манікюр в українських біженок і їхнє відкриття, що не всі українські біженці живуть під мостом в Україні. Те, що вони вважають, що наша злість перекреслює нашу об'єктивність, і тому їм з якоїсь там гори видніше. Ну і навчають людяності, звичайно😡 Прошу вас! Такі бесіди в TH-cam мають бути не лише українською. Благаю! Так само як благаю усі роки дублювати наші фільми. Хоча б англійською
@@Ua-fl5wuтак війна ще буде світова. Звідки така впевненість не знаю. І здається страшна. Нібито останній бій між добром і злом. Дай Бог , щоб це була лише моя уява.
@@Ua-fl5wu Це тому що їх медіа завжди нас показували як бідатсво з третього світу, а якщо хтось раніше і приїздив то на заробітки. Оті пішло таке викривлення реальності
Мене задовбала ворожа антиагресивна пропаганда, яка намагається усмирити нас, яка намагається вибити зуби, викликати сором за емоції, змусити прийняти чи навіть полюбитм ворога. Я ненавиджу, і продовжу це робити. Бо я права, і ніхто не зможе мене штучно усмирити
Ви тільки зараз побачили цю пропаганду? Я її чув з дитинства: Не важливо, хто почав перший, у бійці винні обоє! Не чини, як хуліган, будь розумніший! Ну, і класичний стьоб від Астрід Ліндґрен: - Будь-яку суперечку можна розвʼязати без насильства за допомогою діалогу. От через що була ваша бійка? - Він сказав, що може мене побити, а я сказав, що ні. Як саме ми могли це розвʼязати за допомогою діалогу?
Під кінець розплакалась, бо я так само з жахом ловила себе на думці, що рада - тато помер і не бачив цього жахіття. Я дуже злюся від власного безсилля, від байдужості і перевертнів, від ушлих жлобів які "користуються моментом", від упоротих - "надо как-то міріться і даговаріваться", від ницих прихожан МПЦ, від чванливих іноземців з їх манєрною зверхністю. Дуже дякую за цей випуск, є багато знахідо к до роздуму - особливо про сутність пацифізму, пряимо відкриття! З нетерпінням чекаю кожного вашого випуску, дуже відгукується і абсолютно синхронно по переживанням
Поки слухала розповідь Маріам про таксиста, мене сильно розтрясло. Від таких людей хочеться битися головою об стінку, і бити всіх навколо. Напевно, мені теж треба почати вкладатися в своє здоров'я, бо я відчуваю, що тільки хворію від цієї неосяжної злості за те, що я маю виправдовуватись чому я маю право на життя.
Дякую вам, любі пані! Так я зла на р-ню постійно: за знищення людей, за знищення родин, за знищення наших міст і сел, за кожну рослинку і тваринку. За знищення родинної пам'яті разом із оселями, за розірвання зв'язків, за те, що багато людей все ще не виходять з їхнього мовного і "культурного" середовища і тим самим залишаються самі і змушують дітей лишатися під їхнім впливом. За вкрадений мій час і здоров'я також. Я реально зла на кожного ка-па.
Мене злить, що я не можу побачити кращу подругу вживу, бо вона на іншій стороні півкулі, мене злить що тривоги будять мене по ночам, я злюсь коли немає світла, мене злить, що я не можу поїхати на своє море, мене злить, що я мої знайомі переживають за близьких, яки декілька тижнів не виходять на зв'язок, бо вони на передовій, і я злюсь від думок, що можливо прийдеться йти на похорони людини, якій зовсім не час помирати, я злюсь, бо боюсь що моя сім'я загине, а я нічого не можу зробити. Про злість на своїх: я злюсь на людей які комунікують в усіх просторах російською, і кажуть, що це їх рідна мова, і вони будуть на ній розмовляти ( але позиціонують себе як українці), я злюсь на людей які споживають російський контент і виставлять відео під російську музику, я злюсь на людей, які не донатять і на питання чому? - тому що не хочу, не довіряю, це проблеми держави (до людей, в котрих нема грошей, а таких стає все більше -питань нема)
Мене злить,що десь існують нелюди, які дають наказ пустити ракету в дитячу лікарню, а потім інші тварі цю ракетк запускають, а ще дуже злить,що існують 140 мільйонів малєнькіх людєй,які вск це спонсорують. Злить, що я своїми руками нічого не можу зробити, щоб зупинити всі ці смерті і понівечення тут і зараз... Дякую вам за такий свого роду віддалений груповий сеанс психотерапії
Навіть не думала над моральною дилемою чи можна ненавидіти росіян, бо автоматом отримала це право з першим російським танком на українській території Чудовий випуск. Дякую
і ще один факт чому кейс з росіянином і акулою смішний до абсурду. Бо ми українці в той момент потрапили з росіянином по один бік добра і зла - ми в ті кілька хвилин, поки ніхто тому росіянину не допомогав, і акула його неквапливо пожовувала, коли всі його фільмували і дивились - ми в ті кілька хвилин були в одній і тій самій ситуації. Там же ж і мем ще був про чоловічка, який опирався з'їданню його акулою, а навколо бігали журналісти, брали у нього інтерв'ю, він просив допомоги і папа римський з запитами - а чи може він нарешті здасться во славу господа, щоб його з'їла акула та і гайки з ним.
Я не злюсь, у мене на це немає сил. Мені дуже шкода, що ми опинились в такій ситуації як зараз. І ми маємо вислоховувати від наших партнерів і не тільки оці питання - а може ви нарешті опустити руки? - і це в той момент, коли на нас тупо суне гранітна плита. І це так несправедливо скільки наш народ вже пережив, якщо дивитись в глиб віків. Мені шкода і соромно за тих можливо українців і незовсім чоловіків, які були змушені тікати, плисти Тису, їхати в бебі-боксах, шкода і те, що наша земля носить на собі колаборантів і навідників, і звичайно невимовно шкода жінок, які мали рятувати себе і своїх дітей, і з валізкою виїзжати в той закордон і починати все з нуля, шкода людей, які втратили домівку і шкода людей, які загинули під завалами власної домівки, і шкода наших волонтерів, які намагаються допомогти і впрягтись тупо у все - від кошенят до танків, і ще більше мені шкода наших воїнів, які воїнами не народжувались, але були змушені взяти зброю і навести приціл на наших ворогів, на росіян, які пачками йдуть вбивать і вмирать, не жаліючи себе ні живих ні мертвих, і заради чого? щоб принести в ноги своєму цареві питуну ще клаптик нашої землі? так вони не зможуть - там де вони пройшли, земля спалена, розорена - їх бездушні маріупольські пластикові панелькі, які вони поставили як наче рекламний щит посеред кладовища - не відродить цю землю. Бо вона наша, завжди була наша, віками. На чужій землі вони щастя не збудують. Який абсурд бачити в тіктоках, як росіяни купують повітря Маріуполя чи ще якогось напівзруйнованого міста, бо їм їх цар пообіцяв там збудувати якусь панельку. Я не уявляю, що буде зі мною, якщо я виживу, і доживу до тих років, коли в книжках будуть описувати хід всіх цих подій, особливо оцих рад оон, агенції миру, рамштайнів, газетних статей і прочої фігні, які проголошували день російської культури і переживали за те, що вона загине, давали гранти російським безполим лібералам в марній надії на те, що вони мають якусь владу над путіним... Це не злість, це геть інше якесь відчуття, цілий вир відчуттів. Це руйнація ідеалів і устоїв, щось що будувалось тисячами років і тонами філософських праць
Про таксиста.. я в Німеччині так само з таксистом індусом, досить дорослим, теж мала «дебати» про «маленького Зеленського, який нічого не вирішує» і шо треба здаватись.. то я й розказала теж і про геноцид зараз і сто років тому, й що Україна вдвічі більша за Німеччину, ми теж багаті природними ресурсами і волелюбними людьми(що не варто недооцінювати), і також згадала Індію під Британією їх шлях.. але це все ще й інформаційна війна. Важко дуже зломити думку інших
А я свою злість вгамовую тим, що дивлюся контент про деколонізацію. Я не відчуваю перманентної злості та безсилля від несправедливості, ці почуття мене з'їдали. Зараз легше. Завдяки таким відео і рефлексіям, я краще розумію цю орду і борюся зі своєю меншовартістю.
Проблема ще в тому, що іноземці реально не знають, що таке росія і що таке саме росіянська окупація. Для них реально окупація - це просто зміна прапору і потім мирне життя. В цьому руслі їм важко зрозуміти, чому ми не здаємося. Бо це ж "реально кращий варіант", ніж вести боротьбу, в якій гинуть люди. Тому нам надважливо доносити хто такі росіянці насправді
Я за собою також помічаю, що я злюсь на Європу, злюсь на окремих європейців, яким я так довго намагалася донести що таке росія і чому потрібно Україні допомагати, а вони не розуміли навіщо я це все розповідаю і казали, що я не люблю їхню країну. У мене багато злості й на украінців, які винні в тому кого обирали на виборах, були байдужими до своєї краіни, до мови, до історії;думають де і як нажитися. Злюсь, що украінці винні у тому, що сталося.
А ви подумайте, наскільки ви особисто переймаєтеся тим, чим є насправді Китай, і як саме допомагаєте уйгурам, над якими там буквально досліди медичні ставлять, як заповідали японці з підрозділу 731? Можливо, тоді зрозумієте тих європейців краще.
Ви багато написали что що українці винні тощо, і ваша позиція конкретно веде до розколу країни і просуванню росії. Ви написали, що є якісь правильні ( то звичайно ви) і неправильні українці ( і от вони винн у війні, а ви святаі). Люди з об'єктивних причин були байдужі до мови своїх предків ( бо далі села вони інакше б не працювали, такі були умови), вони не мали середовища ані мовного ані культурного, якого мали ви. . Чого б вони не пам'ятаючи про нього мали б його створювати за вашою вказівкою? Ваша заслуга лише в тому, що ви пробули в імперії в десять разів менше ніж вони А щодо кого голосували- тож чимало політиків, яких виставляють в Україні проросійськими, такими не є. Не забудьте, що є політична боротьба, і опонентів будуть виставляти найгіршими. Навіть російськомовний олігарх Ахметов, о жах, опудало з жахливого ворожого, як вам його представили, Донецьку, не є проросійським, бо інакше він чудово вів би зараз бізнес в Донецьку і Маріуполі, і в нього не відібрали б бізнес росіяни. На вас круто зіграла російська пропаганда, і ви працюєте несвідомо на розкол, ображаючи інші регіони
Дівчата ВИ молодці! Я вважаю суттю нашої проблеми -швидке забуття ЯКИМ є наш сусід. Я вважаю,що казки про сибір,мертвих дітей в поїзді і ненависть до мордорців мій дідо мав почати розповідати мені з пелюшок,а не в 15. Я такої помилки не зроблю-мої онуки знатимуть,ненавидитімуть їх-БО ТІЛЬКИ ЦЕ ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗБЕРЕГТИСЬ НАШІЙ НАЦІЇ.
До вашого відео дивилась відео психологині, яка розповідала про те що злість це і є рушійна біологічна сила, яка захищає, допомагає долати перешкоди, є рушійною силою для досягнення мети чи рушійна сила творчості! Злість це нормально і здорово, не злиттсь це ненормально, це переходить у самознищення.
Дякую вам за ваші відео 💚 Мене злить що люди, особливо європейці, такі тупі і їм треба розжовувати елементарні речі... Мене злять деякі українці які досі нічого не розуміють.... Мене злить що я маю бути спокійним і стримувати свої емоції. Мене злить, що до нас досі іноземці ставляться зверхньо, деякі повчають нас як жити, кажуть які ми корумповані і у нас нацисти, хоча у них в країнах тим часом набирає популярності ультра правий рух... Мене злить що я не бачу кохану людину і ти не можеш бути впевненим на 100, що ви побачитесь ще живі... Мене злить що у нас гинуть найкращі, а потім бачиш як чергова ракушка з Америки любить росію і їх вєлікую культуру... Мене все злить. І я не справляюсь ніяк. І до війни було дуже погано з багатьох причин, я маю на увазі саме всю війну з 14го, ще якось терпимо було до 22го, але вже на грані... А тут.. Я не знаю як його жити і нашо це все...
Думки мої такі ж, та ще й нема однодумців поруч . А хочеться виговоритися. І стримувати емоції дуже важко на толерантних європейців. Яки мило посміхаючись намахують один одного. Не кажучи вже про нас тимчасових переселенців
Я теж злюсь на українських біженців, які не ходять на мітинги і не донатять на ЗСУ, а натомість їздять у відпустки по Європі. Я живу в Німеччині вже 30 років, але з 2014 року не їжджу у відпустки, бо вважаю, що мої гроші потрібніші нашим бійцям, пораненим, сиротам. Зараз мені 70 років, і автівки в мене немає, але я не пропускаю жодного проукраїнського заходу в радіусі 100 км від мого місця проживання. То виходить, що мені Україна болить більше, ніж їм?
Останнє, що я хочу, це злитись на українців. Я дуже не хочу цього робити і зазвичай цього не показую, але той факт, що я не переходжу на російську і не спілкуюсь з росіянами, сприймається тут серед діаспораян як радикальність.
Мені приємно вас слухати. Радий, що в Україні є платформа, де такі інтелігентні жінки порушують важливі для суспільства теми. Я також надіюся, що нам вдасться з часом деколонізуватися, попри всю складність і неочевидність деяких аспектів цього процесу. І я теж радий, що моя мама не бачить того, що ці мо***лі творять 😢
Кайф, дуже відгукується. Як по різному можна описувати одні й ті ж явища. Я вже злякалась, що тут буде чергове відео про сяких-таких злих українців. І про «унікальний укрсрач». Та якщо заглянути в англомовні простори - плюс-мінус те саме, і без війни. Можна лише пишатися нашою стресостійкістю.
Я злюсь на росію за все що вони зробили з трьома поколіннями моєї родини! Я злюсь на росію за втрачені жтття, втрачений час і горе, котре вони нам несуть сотнями років!
Коли іноземці пишуть" якже ж так у Вас війна, а ви там каву п'єте чи гуляєте по вулиці" Мені одразу згадується фото розбомбленого нацистами Лондона, де чоловік розносить молоко.
я злюсь на р""""ню через те, що відчула "тваринний підшкірний" страх за своїх дітей, за те, що не можу побачити батька та братів, що не поїхала на похорон до тітки, що мій дядько зниклий безвісти вже другий рік. Злюсь на своїх родичів за кордоном, що хочуть "подружити" мене з другою невісткою росіянкою, у якої в голові одне сміття пропаганди, за усі ці "ми нє віновати" і життя в постійній тривозі. Про вплив стресу на здоровʼя взагалі мовчу. Але найбільше злості через те, що вже до всього цього звикла, що це і є моє життя...
Я злюсь на Росію за те що вона забрала у мене мій дім, мій край, мій степ. За те, що мої діти стали дорослі в підлітковому віці, що вони не зустрічають світанки через комендантську годину. Що ми ховаємо друзів, які не повернулися з війни.
ух оце я молодець що виждала із цим відео до кінця лютеїнової фази... ревла два рази, на моменті що "нам так не вистачає допомоги" і в кінці про час. я злюся що я ніколи не дізнаюся якою я була би людиною без цього травматичного досвіду. що мій брат, вважаючи себе пацифістом, віддав життя у бою, і що я ніколи більше не зможу з ним поговорити про це, чи переосмислив він своє бачення пацифізму згідно з озвученим у відео, і як воно - помирати. він же старший, мусить ділитися досвідом. злюсь разом із вами на все озвучене у відео і багато на що з коментарів. але також окрім злості відчуваю багато жалю до себе, можливо, через особисті, як мені здається, але дуже суголосні зі спільною реальністю труднощі. дуже сподіваюсь що після цього відео зможу мобілізувати всі ці почуття не на боротьбу із собою чи своїми, а на створення і зміцнення себе і нас.
Дякую, що озвучили, що Павло Петриченко писав часто дуже хамські повідомлення. І ображав людей він на раз-два. Тому я не згоден, що реакція на його чергове хамство було "не туди". (я не бачив, але я бачив його інші пости, тож я припускаю, що він вчергове написав якесь хамство по відношенню до людей) Відстоювати гідність - це нормально. А от хамити - не нормально. Тож якщо він сказав якусь чортівню, то негативна реакція на чортівню - закономірна виправдана і нормальна. Павло Петриченко - загинув. Він захисник України і однозначно має за це шану і повагу. Але він справді хамив, принижував людей і на це він отримував справедливу реакцію. Він її власне провокував. І це теж правда. І це теж варте проговорення. Дякую, що хоч і сором'язливо, але все ж згадали, що Петриченко і сам накидував на вентилятор. І прислужився внутрішній взаємній агресії він дуууже знатно. Він був великим лідером думок і, користуючись великим рівнем довіри через належність до Фонду Притули, дуже доклався до виховання в суспільстві того, що хамство і приниження громадян, українців - це прийнятно, позитивно, схвалювано, весело і навіть ЗАОХОЧУВАНО. Не він один, але він був чи не найяскравіший діяч в цьому напрямку
Це так... Мене бісить коли деякі люди думають ніби моя критика якось знецінює вклад цієї людини в війну і свободу, і я зараз не тільки про Павла. Та й треба визнавати факти і говорити. Треба пояснювати, адекватно критикувати. Агресувати то вже зайве дійсно. Але ми всі маємо право конструктивно виражати емоції. Я поважаю деяких людей за те де вони і що роблять, в тому числі і для мене, але я можу абсолютно не підтримувати і навіть не поважати їх думку на деякі речі,їх поведінку в певні моменти. І я не можу мовчати коли деякі, прикриваючись тим, що вони військові чи великі волонтери, будуть провокувати, ображати інших нормальних людей, накидувати дурню. Та ледь не у кожного в сім'ї є військові нині і далеко не про всіх з них напише кожне медіа, коли той загине, нажаль... Це все важко і нам всім важко.
Дуже зачепила фраза Маріам про батька, який не застав цю війну. Мій дідусь був дитиною війни, 1940 рік народження. Він помер у грудні 2021, і попри те, що я дуже сумую за ним, мені боляче усвідомлювати, що я радію тому, що він не дожив до початку нової війни.
щодо злості. (я психотерапевт) Злість - це природня реакція відгук на порушення границь, тобто злість - це енергія, що прагне втілитись в дію на світ на відновлення своєї безпеки та справедливості. Дякую, що підіймаєте тему про легалізацію злості
Слухаю вас, панни, і стримую сльози. Дякую за важливу розмову. Етап тотального розчєловєчіванія давно минув, насолоджуюсь мемами та відео зі знищення ворогів. Маю право.
Мене злить що росіяни вбивають моїх рідних, друзів, знайомих людей. Злять російські ракети, які вбивають так багато людей. Злить що зруйновані мої плани на життя, що час проходить, а я живу найкращі найпродуктивніші роки свого життя не так як могла б, що я не можу подорожувати з чоловіком, що я не знаю чи стану мамою. Але справді ця злість мене мотивує робити більше, працювати, не падати духом.
Пишу цей комент уже після влучання в Охмадит. Живу у Франції і злюся страшенно, шо не можу висловити свою лють. А ще бракує єдності з українцями. До нас в Парижі на мітинги ходять так звані "хароші руські" і я не хочу в такі моменти хз бачити і стримуватися. я би хотіла бути там в Києві, розбирати завали
Я злюсь на рус-ню тому що вони намагаються нав'язути нам спосіб життя, спосіб мислення. Натомість, українці максимально толерантна нація, яка навітьв цих нелюдських умовах намагається поводитись людяно. Як приклад, допомога Туреччині після землетрусу
Дякую Вам за таку сумну, але дуже теплу розмову!!! Є розуміння, що я не одна, що ми разом долаємо цей жахливий шлях і Надія, що ми вистоїмо і нарешті росія зникне з мапи Світу🙏🇺🇦🫶🏻
Такий важливий випуск. Ви так все чудово проговорили про всі ті емоції, які ми переживаємо. Дякую за це. І дякую за щирість. Бо я не вважаю щирим, коли одні українці вдягають біле пальто і вказують, які емоції треба переживати іншим під час геноциду. Гадаю, то лише бажання бути вищими від усіх, а не щирість
Валя, Маріам, дякую вам дуже, щиро, правда, від всього серця дякую. Мені було так цікаво, приємно це слухати, чомусь ваша розмова була для мене дуже унікальною, вона затронула щось глибинне. Я живу за кордоном уже довгий час і я пройшов різні етапи злості від 2022. Навіть не віриться, наскільки агресивним, але в той же час переконаним, емпатичним і рішучим я був. Я пишався і пишаюся собою до сьогодні, адже я робив те, що вважав за потрібне, і навіть певні не зовсім раціональні кроки мене не зупиняли. Я відчував, що був навіть більш злим за своїх близьких на Батьківщині. За ці роки ця злість утихла, але звісно від своїх принципів я не відмовлявся ані на секунду. просто перестав відчувати цю війну так само, як раніше, як мої близькі. Я відчуваю, що віддалився в якомусь сенсі від них, бо тепер цей наївний і бісячий іноземець - це я. Я відчуваю, що ця тріщина, непорозуміння, недосказанність між нами збільшується. Я мушу зізнатися, що мене навіть дивували якісь коментарі від українців до, наприклад, ракетного удару чи тривоги, думаючи про себе, що вони "ніби якось награно реагують, невже вони досі не звикли?"... Зараз я насправді не злюся, і я не думаю, що я погана і неемпатична людина. Я вдячний, що в мене є можливість мати здорову психіку і життя. Але мені дещо соромно, що я не з вами, що я не завжди можу бути поруч, щоб підтримати і розділити це горе. Але саме ваша розмова дала мені зрозуміти дуже і дуже багато. Дякую, що сказали про всі свої відчуття. Якщо ви прочитали мій коментар: дякую, що вислухали мене теж, мені було так само важливо відверто з цим поділитися з вами
Я з міста Дніпро . Нікуди не виїжджала з початку війни . Я стільки вже чула вубухів прильотів від російських ракет та шахидів за ці майже 3 рокі , що вже не рахую . Та от що скажу , теж думала , можна типу звикнути але навпаки , стає тількі гірше . Коли якась маленька перерва , то заспокоюсь , потім знову обстріли . Коли їх чую ,дуже лячно , а потім типаюся та підскочую від любих різких звуків навколо .
Дуже добре розумію пані Маріам про злість як рушійну силу в мотивації до здоровшого способу життя. Від початку повномасштабної війни пішла в зал, покинула алкоголь і тютюн, бо дзуськи я допомагатиму русні себе гробити
Дякую за проговорення такої теми. Ви ніби легалізували мою злість, бо не в Україні її ніби треба тримати при собі. Тобто так, я пояснюю щось постійно іноземцям, але раз через раз мене попадається такий "таксист". А злюсь я тихо сама або по зуму з українцями. Що допомагає? Реальні маленькі дії. Наприклад плету сітки. Підтримую своїх. З донатами важче, бо раніше донат це була радість і відчувався вклад. А зараз це більше обов'язок. Доначу, але якось уже безрадісно.
Деконструкція кейсу з акулкою на висоті😏👌 Дякую дівчатам шо задумали цей подкаст❤ виходить справді терапевтично, саме подібних обговорень не вистачало. Про те шо цей психологічний коктейль, який зараз переживають українці, він нормальний і закономірний в нашій реальності. Дуже-дуже багато чого відгукується в сказаних тут словах❤
Злюсь, що моє життя зараз в рази складніше, ніж було до повномасштабки. Злюсь, що втрачено відчуття "світлого майбутнього", яке я здобувала собі поступово і, врешті, мала. Злюсь, що всього хорошого або хоч трохи кращого потрібно зараз здобувати для себе з боєм. Злюсь, що тепер замість думок про задоволення від життя і того, "а що я ще класного собі можу зробить?", я маю думати про походи до психіатра, бо себе доводиться буквально рятувати. Я злюсь також від того, що злість також втомлює. з часом.
Я злюсь тому що мої діти та батьки зараз за кордоном, а не з нами з чоловіком в Україні. І на те що я пропустила вже 2.5 роки того як вони дорослішают. Вони забрали ці роки мого материнства, а в моїх детей - безтурботності. А у всіх нас - мир
мої почуття схожі з почуттями дописувачів, але дуже злить те, що ми воюємо із запнутими руками - бач як нас гіноцидити можна і при тому безкарно, а ми бити навіть по військовим об'єктам московитів - зась. Бо західним демократіям лячно, а умовні ганси вважають капітуляцію найвищою звитягою. Певно вони саме так і будуть діяти, але навряд чи це стримає московитів. Також злить постійна присутність "хароших росіян" в нашому інфо просторі, пошуки "в гівні малини"..
Дуже дякую за випуск! Я порефлексую і теж напишу що злить) Дуже класну думку почула, що злість акумулювати в здоров’я. Піклуватись за себе, ходити в зал, добре харчуватись, щоб довго прожити, наскільки це можливо. Я так втомилась від різного спектру емоцій, що іноді хочеться нічого не відчувати, але я не можу. І мене злить, що імперська росія досі існує, це головна причина моєї злості. Пізніше допишу.
Я думаю, що причина в ...расизмі. Як відомо, расизм, як концепція, виник в XIX ст. Це була відповідь на колоніалізм, спроба пояснити самим собі, чому "білі" європейці САМЕ так поводяться щодо населення колоній. Це ж дуже зручно, бо це з тої ж сторони, що "не ми такі, так просто світ влаштований". З тих пір пройшло надзвичайно багато всього, але, щось мені підказує, десь глибоко, бажання сегрегувати жителів планети на "вищіх" і таких собі "не дуже" нікуди не поділося. Так от ми - українці - нові "негри" і, відповідно, нам відмовляється в праві на злість. Ми маємо змиритися і терпіти... Я постійно думаю, яким би відношення європейців до війни було, опинись на нашому місці будь хто інший. Відношення до українців особливе. Особливо упереджене.
Чому це нові? Такі самі старі. Українці звільнилися з рабства пізніше, ніж негри в більшості штатів. Про колгоспне рабство я взагалі промовчу. А що стосується упереджень, то я нагадую, що Високий Суд Нідерландів дуже довго розбирався і засудив аж чотирьох людей (якщо їх можна так назвати), за збиття Малазійського Боїнгу, в якому загинули десятки громадян Нідерландів. І на цьому все. Людям завжди пофіг, якщо це не стосується їх особисто. Така людська природа.
@@o.z Ви не зрозуміли. Я пишу не про те, що чужа війна, чужі проблеми не сприймаються. Це - очевидно. Я висловлюю припущення, що в кокретно нашому випадку, до цього додається ще й упередження щодо українців, як до "негрів", які не "за поняттями" розкрили рота на "білих", тобто московитів. І, тому, нас засуджують, відмовляють нам в праві злитися, та намагаються замирити. Що у цієї проблеми, можливо, є ще один вимір.
Я так часто роблю. І не лише з гнівними. А з якимись «доказовими». Пишу пишу - можу написати на ціле оповідання . А потім перечитую.. думаю про можливу дискусію, на яку я точно не маю енергії - і просто видаляю. Але за умовно висказане - вже трохи краще стає
А я пишу злий коментар і відправляю його русні. Взагалі, помітила за собою, що сварюся в ютубі з руснею, іноді й сама починаю і "лізу" до них зі своїм ненависницьким коментарем, але легше мені від того не стає 😢 але й ненависть моя не проходить, а лише кріпчає 😂😂😂 це моя боротьба і мій "фронт"!
мені дуже знайомий стан, про який розповіла Маріам, згадуючи книгу Шевченка - суміш відчуттів несправедливості, злості, нерозуміння і взагалі купи питань "а чому все так? чому із нами? чому ніхто не включиться по-повній в допомогу? чому таке взагалі допустили і чому конкретні люди не покарані через це? чому так багато байдужості?" і цей стан інколи аж наповнює тебе до країв, а що із цим робити - незрозуміло. проте в мене все ще є якась надія, оптимістичні думки, які я обережно зберігаю десь далеко і звертаюсь до них інколи, щоб якось "зігрітись" - що москва паде, що росія розвалиться, китайська промисловість трісне, путін помре і все таке інше, але зі своєю злістю я все ж готуюсь до найгіршого.
Я злюсь, що українці настільки меншовартісни, що вимушені безкінечно виправдовуватись за свої почуття перед усіма, навіть цей випуск як виправдання виглядає. Я злюсь, що в українців немає почуття гідності чи самолюбства, не кажучі вже про почуття здорового шовінізму, яким переповнені інші европейські національности,що робить їх значущими і надає почуття величності їх представникам. Я злюсь, що українці все прощають і забувають, в них немає почуття історичної справедливості, боргу перед поколіннями, перед вбиєними, тому над нами продовжують знущатись кожні 50 років, бо ми поводимо себе так, що з нами можна це робити. Бо в нас немає ані гідності, ані злості.
Почуття власної гідності є в мене, я - українка. Воно є в моїх друзів, побратимів та посестер, є в людей, які встали на захист своєї країни, ризикують життям і здоров‘ям кожного дня. І на фронт, і в тилу. І воно є в українок, які виїхали з дітьми закордон, але донятять, виходять на мітінги, пояснюють вестернерам про нас і нашу боротьбу і нашу історію. На мою думку, Ви знецінили цим узагальненням всіх українців та українок. Наділяти цілу націю негативними якостями (всі меншовартістні, всі не мають почуття гідності) - це маркери расизму і мова ненависті. Я не погоджуюся з Вашим поглядом і Вашими твердженнями.
Я не погоджуюсь з вами, усе що ви перерахували не відповідає моїх особистості, а я є українка. В моєму оточенні також практично немає таких людей як ви описуєте. І це все не відповідає багатьом людям які є моральними орієнтирами в нашому суспільстві: Редіс, Прокопенко, Валерій Маркус,Роман Ратушний, Давінчі, Пташка, Стерненко, Тарас Білка, Мадяр, Петриченко (і це тільки ті кого я в секунді можу назвати, їх є значно більше) всі вони боряться(боролись) і надихають інших на боротьбу. В нас є гідність і злість і відчуття історичної справедливості, якби цього не було така величезна кількість людей не пішла б добровольцями на початку повномасштабного вторгнення, ніхто б не виходив на Революцію гідності, Помаранчеву революцію, мітинги за вихід України з СССР.
Злюсь на росію, що не можу обійняти батьків вже третій рік, що мій син знає як ховатись від обстрілів і боїться гучних звуків, що руйнується інфраструктура країни, що я не можу нормально працювати, що мій чоловік у війську вже вдруге, що час ніхто не поверне. Як я справляюсь - для мене злість рушійна сила - робити збори, влаштовувати життя, бґобіймати рідних, частіше зустрічатись з близькими, вивчати свою історію і культуру. Дякую вам за вашу роботу
Для мене особливо актуальним є фільтрування того, що я викладаю чи коментую у соцмережах. Кожного разу думаю, чи буде це мати якийсь сенс, чи я просто зараз намагаюсь "випустити пару". Роблю паузу, трохи вгамовую емоції і вже потім пишу. Не завжди так виходить, звісно, але намагаюсь. А злитись на московитів не вважаю за щось неправильне. Вони буквально позбавляють нас життя! І розповідати, які ми "расчєловєчєні" ніхто не має жодного права.
Дякую за змістовну розмову. Маріам дуже чітко та влучно артикулювати найголівніший страх інших країн умовного Заходу опинитися на нашому місці. А навіть собі зізнатися у тому що ти чогось лякаєшся неприємно, тт ж набагатт крутіше заміщати це пацифізмом, гуманісттю, моральної вищістю, тільки ж, панове, погані новини - це все не працює з тоталітарними країнами та їх мешканцями.
@@SuspilneKultura 🤝 Дякую вам. Я завжди себе картаю за свою багатослівність. Тож перепрошую за це. Але в мене рояться ці думки і мені здається, що проговорення їх - важливе. Бо я не бачу цього в інфопросторі. Просто ось маю таку ваду докладно все розписувати. Було б,звісно, краще, якби це висловлювали крутіші і лаконічніші мовці.
Одна з головних ідей відео про те, що не треба виливати злість на своїх. Але в коментарях люди все одно розповідають, чому вони зляться на УКРАЇНЦІВ. Класно. Можна було б хоча б в іншому місці це написати, не знаю. Недоречно якось виходить. Чи люди просто не слухали...
Ну, ждуни або клікуши, так само як мародери і "какая разніца" - мені ніякі НЕСВОЇ. Тому що зараз як ніколи всі скинули маски і на стресі стало очевидно хто є хто, - свій і чужий видно миттєво, без довгир розмов, по вчинках.
Дякую ! Цей випуск найкраще та зворушливе , що я дивилася за останній час . Запамʼятую дуже влучну тезу : ,, у вас буде така можливість цім скористатися найближчим часом « , щодо ,, краще здатися « . Це коли усі ці , хто зі сторони кажуть таке українцям, відчують на собі свої поради . Бо Третя мирова вже дуже скоро та й остаточно станеться , бо у диктаторських режимів усе добре зараз , їм дали зелене світло 🚦.
Під час колективізації, в моєї родини забрали двох корів у колгосп і там замучили до смерті. Моя злість за це є на порядок більшою, ніж за всіх разом узятих українців, які 30 років обирали всякі партії регіонів, комуняк та тому подібну нечисть, голосували проти клятого НАТО і за дружбу з Росією, а зараз дивуються і кажуть, за що це?! Бо корови не обирали собі таку страшну долю!
окрім того, що люди вже розписали, хочеться акцентувати на тому, що ми купуємо. існують товари, які до нас все ще завозяться, але які не покинули російський ринок. тож моя злість на те, що купуючи такі товари, ми фінансуємо також казну так званої рф, якій ці корпорації платять величезні податки, щоб залишатись у них на ринку. (наприклад, якщо подивитись звіти, то деякі з цих компаній з 2022 року навіть збільшили свій загальний прибуток у рф, відповідно зросла й к-сть податків з їх доходу.) чому і як МИ фінансуємо? коротко: тому що зокрема наші гроші йдуть в головний офіс корпорацій, з якого й йде це рішення лишитись на ринку московії. перевіряйте, будь ласка, що ви купуєте. обходьте стороною торгові марки таких корпорацій-гігантів як пепсі ко (мірінда, лейс, чудо, машенька, ліптон...), монделіз (мілка, орео), ферреро (кіндер...), марс (твікс, снікерс...) та інших. зменшуючи попит на цю продукцію всередині нашої країни, ви відкриваєте дорогу іншим. наприклад, уже ми маємо на ринку нові українські компанії, які зовсім не гірші за солодощі чи снеки умовної пепсі ко. дякую тим, хто вже це робить. продовжуйте, будь ласка. ви не самі :)
і ще важливо пам'ятати. Всі українці - свої! Навіть зросійщені, навіть, прости господи, ждуни, їх треба все одно сприймати як своїх, вести з ними кропідку і виснажливу просвітницьку роботу, це вкрай важкий шлях але це єдиний шлях щоб зберегти державність. Зараз суспільнство у своїй більшості багато кого викидає, і це природньо, ми маємо право на злість, але я хочу щоб Україна вижила
Ага, вони хочуть, аби братушки вас убили, а ви продовжуйте сприймати їх за своїх і вести серед них просвітницьку роботу! Це дуже правильне рішення! Так переможемо! Це був сарказм, якщо що.
росіяни це ті створіння, які якраз забороняють злість, особливо тим, хто слабший. І потім ця злість виходить у вигляді збоченого бажання мати владу над іншим і знущатися з нього, мстися. Нам не потрібна задавлена злість, це дійсно потужний ресурс. Чим більше ти усвідомлюєш свою злість, тим краще ти будеш розуміти себе і перенаравляти свою агресію у корисну дію. Відкрита злість значно краще, ніж стишена агресія
Вітаємо! Книги, які згадуються у випуску: 1. Нгугі Ва Тхіонго «Деколонізація свідомості: мовна політика в африканській літературі» (1986) (Ngũgĩ wa Thiong’o, Decolonising the Mind: The Politics of Language in African Literature en.wikipedia.org/wiki/Decolonising_the_Mind ) 2. Франц Фанон “Гнані і голодні” (1961) (Frantz Fanon, Les damnés de la terre uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 ) 4. Мирослав Шкандрій “В обіймах імперії” (2004) komubook.com.ua/books/v-obiymakh-imperiyi-literatura-y-imperskyy-dyskurs-vid-napoleonivskoyi-do-postkolonialnoyi-doby 5. Едвард Саїд “Орієнталізм” (1978) (Edward Said, Orientalism) en.wikipedia.org/wiki/Orientalism_(book) 6. Бенедикт Андерсон “Уявлені спільноти” (1983) (Benedict Anderson, Imagined communities) litopys.org.ua/anders/and.htm uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD
Не відчуваю злості, все що відбувається - типове повторення історії помираючих імперій, які, як відомо помирають довго. Але на жаль саме про деколонізацію було сказано навпрочуд мало. Якщо ж тема вашої передачі - злість на росіян, себто почуття, то хотілося б почути також точку зору спеціаліста психолога.
Я злюся, що реально життя на паузі. Я могла би ще 2 роки тому народити дитину!!! Я злюся, бо передмваю посиійно за близьких. Я злюся, що набрала 20 кг від посиійного стресу! Я злюся, що не можу взяти собі тварин, бо я не впевнена, чи завтра не прийдеться бігти на край світу....
злюся на Росію, що мої батьки за 2,5 роки повномасштабної війни постаріли у 10 разів швидше, що мої рідні були у окупації, що донька вже 2й рік проходить терапію у психолога, що стала емігрантом...
Я злюся, що росія вкотре забирає наше життя у всіх його проявах, на всіх рівнях. Я злюся, що росія забирає найдорожче: людей і їхнє життя і наш спільний час, який ми не прожили, не пробули.
![[Watch Party] RoV Pro League 2024 Winter | with Moowan ( Bacon Time Vs Talon )](http://i.ytimg.com/vi/CCEDhu6dPN8/mqdefault.jpg)
Книги, які згадуються у випуску:
1. Нгугі Ва Тхіонго «Деколонізація свідомості: мовна політика в африканській літературі» (1986) (Ngũgĩ wa Thiong’o, Decolonising the Mind: The Politics of Language in African Literature en.wikipedia.org/wiki/Decolonising_the_Mind )
2. Франц Фанон “Гнані і голодні” (1961) (Frantz Fanon, Les damnés de la terre uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 )
4. Мирослав Шкандрій “В обіймах імперії” (2004) komubook.com.ua/books/v-obiymakh-imperiyi-literatura-y-imperskyy-dyskurs-vid-napoleonivskoyi-do-postkolonialnoyi-doby
5. Едвард Саїд “Орієнталізм” (1978) (Edward Said, Orientalism) en.wikipedia.org/wiki/Orientalism_(book)
6. Бенедикт Андерсон “Уявлені спільноти” (1983) (Benedict Anderson, Imagined communities) litopys.org.ua/anders/and.htm uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD
Дяка за список із посиланнями❤
@@SuspilneKultura дякую 🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Дякую!
Я злюсь на росію за те, що я тепер живу далеко від дому і не бачу своїх батьків. Злюся, тому що мій життєвий план зазнав суттєвих змін попри моє бажання.
Мене злить теж саме, що й вас. Особливо, коли мені пропонують західні друзі або колеги не читати новин, розслабитися, запитують , ну як твоя родина, там спокійно? дивуються, що не усі українці сидять в окопах, а ті, що не сидять, то чому не щасливі? А те, що в вас є вибір у супермаркетах, може це марнотратство і зловживання? Те, що їх бісить манікюр в українських біженок і їхнє відкриття, що не всі українські біженці живуть під мостом в Україні. Те, що вони вважають, що наша злість перекреслює нашу об'єктивність, і тому їм з якоїсь там гори видніше. Ну і навчають людяності, звичайно😡
Прошу вас! Такі бесіди в TH-cam мають бути не лише українською. Благаю! Так само як благаю усі роки дублювати наші фільми. Хоча б англійською
Це тому, що вони не мають болю, як за своє. Колись і до них прийде війна, мабуть тоді зрозуміють, Але не всі...
@@Ua-fl5wuтак війна ще буде світова. Звідки така впевненість не знаю.
І здається страшна. Нібито останній бій між добром і злом. Дай Бог , щоб це була лише моя уява.
@@Ua-fl5wu Це тому що їх медіа завжди нас показували як бідатсво з третього світу, а якщо хтось раніше і приїздив то на заробітки. Оті пішло таке викривлення реальності
Це так зверхньо питати чому українці не страждають так, як
вони собі уявлять страждання🥲
@@LudmilaP-wi4sk дай бог, щоб це була перемога добра
Мене задовбала ворожа антиагресивна пропаганда, яка намагається усмирити нас, яка намагається вибити зуби, викликати сором за емоції, змусити прийняти чи навіть полюбитм ворога. Я ненавиджу, і продовжу це робити. Бо я права, і ніхто не зможе мене штучно усмирити
Ви тільки зараз побачили цю пропаганду? Я її чув з дитинства: Не важливо, хто почав перший, у бійці винні обоє! Не чини, як хуліган, будь розумніший!
Ну, і класичний стьоб від Астрід Ліндґрен:
- Будь-яку суперечку можна розвʼязати без насильства за допомогою діалогу. От через що була ваша бійка?
- Він сказав, що може мене побити, а я сказав, що ні. Як саме ми могли це розвʼязати за допомогою діалогу?
@@o.z "будь вище цього"
@@farfarlongdark підстав іншу щоку)) саме християнство було створене щоб усмирити колонізованих
Під кінець розплакалась, бо я так само з жахом ловила себе на думці, що рада - тато помер і не бачив цього жахіття. Я дуже злюся від власного безсилля, від байдужості і перевертнів, від ушлих жлобів які "користуються моментом", від упоротих - "надо как-то міріться і даговаріваться", від ницих прихожан МПЦ, від чванливих іноземців з їх манєрною зверхністю. Дуже дякую за цей випуск, є багато знахідо к до роздуму - особливо про сутність пацифізму, пряимо відкриття! З нетерпінням чекаю кожного вашого випуску, дуже відгукується і абсолютно синхронно по переживанням
@@jusmile12 дякую вам. За неспокій. Бо мене теж дратують заспокоєні
от такі люди як ви харять мене найбільше
Боже, я думала (і це жах, від цих думок мені не ок), що добре, що бабуся померла і не бачить цей жах. Дякую, що поділились
@@makeart-notwar-6732вибачте, ви знаєте як її почуття перевести в конструктив. Вкажіть напрям , будьте ласкаві
Ваші почуття близькі багатьом людям! ❤ Не опускайте руки❤❤
Поки слухала розповідь Маріам про таксиста, мене сильно розтрясло. Від таких людей хочеться битися головою об стінку, і бити всіх навколо. Напевно, мені теж треба почати вкладатися в своє здоров'я, бо я відчуваю, що тільки хворію від цієї неосяжної злості за те, що я маю виправдовуватись чому я маю право на життя.
Мені здається, що агресія,ненависть,яка в нас зараз є до росіян,допомагає жити,боротися і вірити,що ми переможемо
Дякую вам, любі пані! Так я зла на р-ню постійно: за знищення людей, за знищення родин, за знищення наших міст і сел, за кожну рослинку і тваринку. За знищення родинної пам'яті разом із оселями, за розірвання зв'язків, за те, що багато людей все ще не виходять з їхнього мовного і "культурного" середовища і тим самим залишаються самі і змушують дітей лишатися під їхнім впливом. За вкрадений мій час і здоров'я також. Я реально зла на кожного ка-па.
Мене злить, що я не можу побачити кращу подругу вживу, бо вона на іншій стороні півкулі, мене злить що тривоги будять мене по ночам, я злюсь коли немає світла, мене злить, що я не можу поїхати на своє море, мене злить, що я мої знайомі переживають за близьких, яки декілька тижнів не виходять на зв'язок, бо вони на передовій, і я злюсь від думок, що можливо прийдеться йти на похорони людини, якій зовсім не час помирати, я злюсь, бо боюсь що моя сім'я загине, а я нічого не можу зробити.
Про злість на своїх: я злюсь на людей які комунікують в усіх просторах російською, і кажуть, що це їх рідна мова, і вони будуть на ній розмовляти ( але позиціонують себе як українці), я злюсь на людей які споживають російський контент і виставлять відео під російську музику, я злюсь на людей, які не донатять і на питання чому? - тому що не хочу, не довіряю, це проблеми держави (до людей, в котрих нема грошей, а таких стає все більше -питань нема)
Мене злить,що десь існують нелюди, які дають наказ пустити ракету в дитячу лікарню, а потім інші тварі цю ракетк запускають, а ще дуже злить,що існують 140 мільйонів малєнькіх людєй,які вск це спонсорують. Злить, що я своїми руками нічого не можу зробити, щоб зупинити всі ці смерті і понівечення тут і зараз... Дякую вам за такий свого роду віддалений груповий сеанс психотерапії
Навіть не думала над моральною дилемою чи можна ненавидіти росіян, бо автоматом отримала це право з першим російським танком на українській території
Чудовий випуск. Дякую
Найбільше я сумую за тією версією себе, яка ще не знала стільки жаху і болю
і ще один факт чому кейс з росіянином і акулою смішний до абсурду. Бо ми українці в той момент потрапили з росіянином по один бік добра і зла - ми в ті кілька хвилин, поки ніхто тому росіянину не допомогав, і акула його неквапливо пожовувала, коли всі його фільмували і дивились - ми в ті кілька хвилин були в одній і тій самій ситуації. Там же ж і мем ще був про чоловічка, який опирався з'їданню його акулою, а навколо бігали журналісти, брали у нього інтерв'ю, він просив допомоги і папа римський з запитами - а чи може він нарешті здасться во славу господа, щоб його з'їла акула та і гайки з ним.
Я не злюсь, у мене на це немає сил. Мені дуже шкода, що ми опинились в такій ситуації як зараз. І ми маємо вислоховувати від наших партнерів і не тільки оці питання - а може ви нарешті опустити руки? - і це в той момент, коли на нас тупо суне гранітна плита. І це так несправедливо скільки наш народ вже пережив, якщо дивитись в глиб віків. Мені шкода і соромно за тих можливо українців і незовсім чоловіків, які були змушені тікати, плисти Тису, їхати в бебі-боксах, шкода і те, що наша земля носить на собі колаборантів і навідників, і звичайно невимовно шкода жінок, які мали рятувати себе і своїх дітей, і з валізкою виїзжати в той закордон і починати все з нуля, шкода людей, які втратили домівку і шкода людей, які загинули під завалами власної домівки, і шкода наших волонтерів, які намагаються допомогти і впрягтись тупо у все - від кошенят до танків, і ще більше мені шкода наших воїнів, які воїнами не народжувались, але були змушені взяти зброю і навести приціл на наших ворогів, на росіян, які пачками йдуть вбивать і вмирать, не жаліючи себе ні живих ні мертвих, і заради чого? щоб принести в ноги своєму цареві питуну ще клаптик нашої землі? так вони не зможуть - там де вони пройшли, земля спалена, розорена - їх бездушні маріупольські пластикові панелькі, які вони поставили як наче рекламний щит посеред кладовища - не відродить цю землю. Бо вона наша, завжди була наша, віками. На чужій землі вони щастя не збудують. Який абсурд бачити в тіктоках, як росіяни купують повітря Маріуполя чи ще якогось напівзруйнованого міста, бо їм їх цар пообіцяв там збудувати якусь панельку. Я не уявляю, що буде зі мною, якщо я виживу, і доживу до тих років, коли в книжках будуть описувати хід всіх цих подій, особливо оцих рад оон, агенції миру, рамштайнів, газетних статей і прочої фігні, які проголошували день російської культури і переживали за те, що вона загине, давали гранти російським безполим лібералам в марній надії на те, що вони мають якусь владу над путіним...
Це не злість, це геть інше якесь відчуття, цілий вир відчуттів. Це руйнація ідеалів і устоїв, щось що будувалось тисячами років і тонами філософських праць
Про таксиста.. я в Німеччині так само з таксистом індусом, досить дорослим, теж мала «дебати» про «маленького Зеленського, який нічого не вирішує» і шо треба здаватись.. то я й розказала теж і про геноцид зараз і сто років тому, й що Україна вдвічі більша за Німеччину, ми теж багаті природними ресурсами і волелюбними людьми(що не варто недооцінювати), і також згадала Індію під Британією їх шлях.. але це все ще й інформаційна війна. Важко дуже зломити думку інших
Злюсь, що за кордоном все ще не можна зрозуміти де наші де йбр ( мова). Хай квітне український ютуб(с)
А я свою злість вгамовую тим, що дивлюся контент про деколонізацію. Я не відчуваю перманентної злості та безсилля від несправедливості, ці почуття мене з'їдали. Зараз легше. Завдяки таким відео і рефлексіям, я краще розумію цю орду і борюся зі своєю меншовартістю.
Проблема ще в тому, що іноземці реально не знають, що таке росія і що таке саме росіянська окупація. Для них реально окупація - це просто зміна прапору і потім мирне життя. В цьому руслі їм важко зрозуміти, чому ми не здаємося. Бо це ж "реально кращий варіант", ніж вести боротьбу, в якій гинуть люди.
Тому нам надважливо доносити хто такі росіянці насправді
Я за собою також помічаю, що я злюсь на Європу, злюсь на окремих європейців, яким я так довго намагалася донести що таке росія і чому потрібно Україні допомагати, а вони не розуміли навіщо я це все розповідаю і казали, що я не люблю їхню країну.
У мене багато злості й на украінців, які винні в тому кого обирали на виборах, були байдужими до своєї краіни, до мови, до історії;думають де і як нажитися. Злюсь, що украінці винні у тому, що сталося.
а ви хіба не одна з них?
А ви подумайте, наскільки ви особисто переймаєтеся тим, чим є насправді Китай, і як саме допомагаєте уйгурам, над якими там буквально досліди медичні ставлять, як заповідали японці з підрозділу 731? Можливо, тоді зрозумієте тих європейців краще.
@@makeart-notwar-6732уяви собі, не одна з них, ніколи не толерувала росіян, а хто перед ними присмикався той зараз і отримує від них
@@alinalibra2425 я вас не питала
Ви багато написали что що українці винні тощо, і ваша позиція конкретно веде до розколу країни і просуванню росії. Ви написали, що є якісь правильні ( то звичайно ви) і неправильні українці ( і от вони винн у війні, а ви святаі). Люди з об'єктивних причин були байдужі до мови своїх предків ( бо далі села вони інакше б не працювали, такі були умови), вони не мали середовища ані мовного ані культурного, якого мали ви. .
Чого б вони не пам'ятаючи про нього мали б його створювати за вашою вказівкою? Ваша заслуга лише в тому, що ви пробули в імперії в десять разів менше ніж вони
А щодо кого голосували- тож чимало політиків, яких виставляють в Україні проросійськими, такими не є. Не забудьте, що є політична боротьба, і опонентів будуть виставляти найгіршими. Навіть російськомовний олігарх Ахметов, о жах, опудало з жахливого ворожого, як вам його представили, Донецьку, не є проросійським, бо інакше він чудово вів би зараз бізнес в Донецьку і Маріуполі, і в нього не відібрали б бізнес росіяни.
На вас круто зіграла російська пропаганда, і ви працюєте несвідомо на розкол, ображаючи інші регіони
Дівчата ВИ молодці!
Я вважаю суттю нашої проблеми -швидке забуття ЯКИМ є наш сусід.
Я вважаю,що казки про сибір,мертвих дітей в поїзді і ненависть до мордорців мій дідо мав почати розповідати мені з пелюшок,а не в 15.
Я такої помилки не зроблю-мої онуки знатимуть,ненавидитімуть їх-БО ТІЛЬКИ ЦЕ ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗБЕРЕГТИСЬ НАШІЙ НАЦІЇ.
До вашого відео дивилась відео психологині, яка розповідала про те що злість це і є рушійна біологічна сила, яка захищає, допомагає долати перешкоди, є рушійною силою для досягнення мети чи рушійна сила творчості! Злість це нормально і здорово, не злиттсь це ненормально, це переходить у самознищення.
Дякую вам за ваші відео 💚 Мене злить що люди, особливо європейці, такі тупі і їм треба розжовувати елементарні речі... Мене злять деякі українці які досі нічого не розуміють.... Мене злить що я маю бути спокійним і стримувати свої емоції. Мене злить, що до нас досі іноземці ставляться зверхньо, деякі повчають нас як жити, кажуть які ми корумповані і у нас нацисти, хоча у них в країнах тим часом набирає популярності ультра правий рух... Мене злить що я не бачу кохану людину і ти не можеш бути впевненим на 100, що ви побачитесь ще живі... Мене злить що у нас гинуть найкращі, а потім бачиш як чергова ракушка з Америки любить росію і їх вєлікую культуру... Мене все злить. І я не справляюсь ніяк. І до війни було дуже погано з багатьох причин, я маю на увазі саме всю війну з 14го, ще якось терпимо було до 22го, але вже на грані... А тут.. Я не знаю як його жити і нашо це все...
Думки мої такі ж, та ще й нема однодумців поруч . А хочеться виговоритися. І стримувати емоції дуже важко на толерантних європейців. Яки мило посміхаючись намахують один одного. Не кажучи вже про нас тимчасових переселенців
Я злюсь на українців за кордоном, які не ходять на мітинги, а натомість проводять час з росіянами
Я теж злюсь на українських біженців, які не ходять на мітинги і не донатять на ЗСУ, а натомість їздять у відпустки по Європі. Я живу в Німеччині вже 30 років, але з 2014 року не їжджу у відпустки, бо вважаю, що мої гроші потрібніші нашим бійцям, пораненим, сиротам. Зараз мені 70 років, і автівки в мене немає, але я не пропускаю жодного проукраїнського заходу в радіусі 100 км від мого місця проживання. То виходить, що мені Україна болить більше, ніж їм?
@@jewgeniakomarova1478 дякую вам
Останнє, що я хочу, це злитись на українців. Я дуже не хочу цього робити і зазвичай цього не показую, але той факт, що я не переходжу на російську і не спілкуюсь з росіянами, сприймається тут серед діаспораян як радикальність.
@@jewgeniakomarova1478 Теж злюся на українців за кордоном, особливо призовного віку, які вважають себе за патріотів...
Честь. Ви справжній воїн. Тільки завдяки таким сильним патріотам і існує держава Україна. Нажаль таких 20%+- 🙏❤️🖤💙💛@@jewgeniakomarova1478
Мені приємно вас слухати. Радий, що в Україні є платформа, де такі інтелігентні жінки порушують важливі для суспільства теми.
Я також надіюся, що нам вдасться з часом деколонізуватися, попри всю складність і неочевидність деяких аспектів цього процесу. І я теж радий, що моя мама не бачить того, що ці мо***лі творять 😢
🟥⬛🔱 Вічна пам'ять і вічна слава героям! Україна була, є і буде! 🇺🇦 🇺🇦 🇺🇦
Кайф, дуже відгукується. Як по різному можна описувати одні й ті ж явища. Я вже злякалась, що тут буде чергове відео про сяких-таких злих українців.
І про «унікальний укрсрач».
Та якщо заглянути в англомовні простори - плюс-мінус те саме, і без війни. Можна лише пишатися нашою стресостійкістю.
Я злюсь на росію за все що вони зробили з трьома поколіннями моєї родини! Я злюсь на росію за втрачені жтття, втрачений час і горе, котре вони нам несуть сотнями років!
Коли іноземці пишуть" якже ж так у Вас війна, а ви там каву п'єте чи гуляєте по вулиці" Мені одразу згадується фото розбомбленого нацистами Лондона, де чоловік розносить молоко.
В них ще буде можливість пізнати , як так можна .
я злюсь на р""""ню через те, що відчула "тваринний підшкірний" страх за своїх дітей, за те, що не можу побачити батька та братів, що не поїхала на похорон до тітки, що мій дядько зниклий безвісти вже другий рік. Злюсь на своїх родичів за кордоном, що хочуть "подружити" мене з другою невісткою росіянкою, у якої в голові одне сміття пропаганди, за усі ці "ми нє віновати" і життя в постійній тривозі. Про вплив стресу на здоровʼя взагалі мовчу. Але найбільше злості через те, що вже до всього цього звикла, що це і є моє життя...
Дякую вам, красуні та розумниці, за цікаву змістовну розмову на важливі теми, дуже актуальні у цей важкий час❤
Я злюсь на Росію за те що вона забрала у мене мій дім, мій край, мій степ. За те, що мої діти стали дорослі в підлітковому віці, що вони не зустрічають світанки через комендантську годину. Що ми ховаємо друзів, які не повернулися з війни.
Дуже цікаво приєднатися до такої інтелектуальної і цікавої бесіди, дякую! Ненавиджу росію
Весь випуск слова стояли комом в горлі, кілька разів поплакала. Ви робите важливу роботу!
ух оце я молодець що виждала із цим відео до кінця лютеїнової фази... ревла два рази, на моменті що "нам так не вистачає допомоги" і в кінці про час.
я злюся що я ніколи не дізнаюся якою я була би людиною без цього травматичного досвіду. що мій брат, вважаючи себе пацифістом, віддав життя у бою, і що я ніколи більше не зможу з ним поговорити про це, чи переосмислив він своє бачення пацифізму згідно з озвученим у відео, і як воно - помирати. він же старший, мусить ділитися досвідом.
злюсь разом із вами на все озвучене у відео і багато на що з коментарів. але також окрім злості відчуваю багато жалю до себе, можливо, через особисті, як мені здається, але дуже суголосні зі спільною реальністю труднощі. дуже сподіваюсь що після цього відео зможу мобілізувати всі ці почуття не на боротьбу із собою чи своїми, а на створення і зміцнення себе і нас.
Дякую, що озвучили, що Павло Петриченко писав часто дуже хамські повідомлення. І ображав людей він на раз-два.
Тому я не згоден, що реакція на його чергове хамство було "не туди". (я не бачив, але я бачив його інші пости, тож я припускаю, що він вчергове написав якесь хамство по відношенню до людей)
Відстоювати гідність - це нормально. А от хамити - не нормально. Тож якщо він сказав якусь чортівню, то негативна реакція на чортівню - закономірна виправдана і нормальна.
Павло Петриченко - загинув. Він захисник України і однозначно має за це шану і повагу. Але він справді хамив, принижував людей і на це він отримував справедливу реакцію. Він її власне провокував. І це теж правда. І це теж варте проговорення.
Дякую, що хоч і сором'язливо, але все ж згадали, що Петриченко і сам накидував на вентилятор.
І прислужився внутрішній взаємній агресії він дуууже знатно. Він був великим лідером думок і, користуючись великим рівнем довіри через належність до Фонду Притули, дуже доклався до виховання в суспільстві того, що хамство і приниження громадян, українців - це прийнятно, позитивно, схвалювано, весело і навіть ЗАОХОЧУВАНО. Не він один, але він був чи не найяскравіший діяч в цьому напрямку
Це так... Мене бісить коли деякі люди думають ніби моя критика якось знецінює вклад цієї людини в війну і свободу, і я зараз не тільки про Павла. Та й треба визнавати факти і говорити. Треба пояснювати, адекватно критикувати. Агресувати то вже зайве дійсно. Але ми всі маємо право конструктивно виражати емоції. Я поважаю деяких людей за те де вони і що роблять, в тому числі і для мене, але я можу абсолютно не підтримувати і навіть не поважати їх думку на деякі речі,їх поведінку в певні моменти. І я не можу мовчати коли деякі, прикриваючись тим, що вони військові чи великі волонтери, будуть провокувати, ображати інших нормальних людей, накидувати дурню. Та ледь не у кожного в сім'ї є військові нині і далеко не про всіх з них напише кожне медіа, коли той загине, нажаль... Це все важко і нам всім важко.
Дуже зачепила фраза Маріам про батька, який не застав цю війну. Мій дідусь був дитиною війни, 1940 рік народження. Він помер у грудні 2021, і попри те, що я дуже сумую за ним, мені боляче усвідомлювати, що я радію тому, що він не дожив до початку нової війни.
щодо злості. (я психотерапевт) Злість - це природня реакція відгук на порушення границь, тобто злість - це енергія, що прагне втілитись в дію на світ на відновлення своєї безпеки та справедливості. Дякую, що підіймаєте тему про легалізацію злості
Слухаю вас, панни, і стримую сльози. Дякую за важливу розмову. Етап тотального розчєловєчіванія давно минув, насолоджуюсь мемами та відео зі знищення ворогів. Маю право.
Дуже дякую за важливі теми! Сил та наснаги!
Дякую вам дуже за важливий контент, дякую за вашу працю❤ Ваша розмова слугувала мені терапевтичною рефлексією, для мене це дуже цінно
вдячна вам за цей проект, вже другий випуск надаєте можливість порефлексувати і про своє життя.
дуже крутий випуск! дякую вам!
Мене злить що росіяни вбивають моїх рідних, друзів, знайомих людей. Злять російські ракети, які вбивають так багато людей. Злить що зруйновані мої плани на життя, що час проходить, а я живу найкращі найпродуктивніші роки свого життя не так як могла б, що я не можу подорожувати з чоловіком, що я не знаю чи стану мамою. Але справді ця злість мене мотивує робити більше, працювати, не падати духом.
Дякую за людяний і водночас аналітичний погляд на ситуацію. І окремо за те, що ніхто нікого не перебиває
Я злюсь що моя країна зазнає такі випробування, за те що мої батьки не бачать як росте їх онучка
Гарна тема, чудово її розкрили. Легко і чітко, відчуваєш силу слова. Дякую
Пишу цей комент уже після влучання в Охмадит. Живу у Франції і злюся страшенно, шо не можу висловити свою лють.
А ще бракує єдності з українцями. До нас в Парижі на мітинги ходять так звані "хароші руські" і я не хочу в такі моменти хз бачити і стримуватися.
я би хотіла бути там в Києві, розбирати завали
Я злюсь на рус-ню тому що вони намагаються нав'язути нам спосіб життя, спосіб мислення. Натомість, українці максимально толерантна нація, яка навітьв цих нелюдських умовах намагається поводитись людяно. Як приклад, допомога Туреччині після землетрусу
Дякую Вам за таку сумну, але дуже теплу розмову!!! Є розуміння, що я не одна, що ми разом долаємо цей жахливий шлях і Надія, що ми вистоїмо і нарешті росія зникне з мапи Світу🙏🇺🇦🫶🏻
Такий важливий випуск. Ви так все чудово проговорили про всі ті емоції, які ми переживаємо. Дякую за це. І дякую за щирість. Бо я не вважаю щирим, коли одні українці вдягають біле пальто і вказують, які емоції треба переживати іншим під час геноциду. Гадаю, то лише бажання бути вищими від усіх, а не щирість
🍀💙💛 *_"Хай квітне український TH-cam"_*
/ Владлен Мараєв /
Валя, Маріам, дякую вам дуже, щиро, правда, від всього серця дякую. Мені було так цікаво, приємно це слухати, чомусь ваша розмова була для мене дуже унікальною, вона затронула щось глибинне.
Я живу за кордоном уже довгий час і я пройшов різні етапи злості від 2022. Навіть не віриться, наскільки агресивним, але в той же час переконаним, емпатичним і рішучим я був. Я пишався і пишаюся собою до сьогодні, адже я робив те, що вважав за потрібне, і навіть певні не зовсім раціональні кроки мене не зупиняли. Я відчував, що був навіть більш злим за своїх близьких на Батьківщині. За ці роки ця злість утихла, але звісно від своїх принципів я не відмовлявся ані на секунду. просто перестав відчувати цю війну так само, як раніше, як мої близькі. Я відчуваю, що віддалився в якомусь сенсі від них, бо тепер цей наївний і бісячий іноземець - це я. Я відчуваю, що ця тріщина, непорозуміння, недосказанність між нами збільшується. Я мушу зізнатися, що мене навіть дивували якісь коментарі від українців до, наприклад, ракетного удару чи тривоги, думаючи про себе, що вони "ніби якось награно реагують, невже вони досі не звикли?"... Зараз я насправді не злюся, і я не думаю, що я погана і неемпатична людина. Я вдячний, що в мене є можливість мати здорову психіку і життя. Але мені дещо соромно, що я не з вами, що я не завжди можу бути поруч, щоб підтримати і розділити це горе.
Але саме ваша розмова дала мені зрозуміти дуже і дуже багато. Дякую, що сказали про всі свої відчуття. Якщо ви прочитали мій коментар: дякую, що вислухали мене теж, мені було так само важливо відверто з цим поділитися з вами
Я з міста Дніпро . Нікуди не виїжджала з початку війни . Я стільки вже чула вубухів прильотів від російських ракет та шахидів за ці майже 3 рокі , що вже не рахую . Та от що скажу , теж думала , можна типу звикнути але навпаки , стає тількі гірше . Коли якась маленька перерва , то заспокоюсь , потім знову обстріли . Коли їх чую ,дуже лячно , а потім типаюся та підскочую від любих різких звуків навколо .
Дякую за гідний контент! Ви дуже допомагаєте зрозуміти себе і оточення! Успіхів та натхнення❤
Дуже добре розумію пані Маріам про злість як рушійну силу в мотивації до здоровшого способу життя. Від початку повномасштабної війни пішла в зал, покинула алкоголь і тютюн, бо дзуськи я допомагатиму русні себе гробити
Дякую за проговорення такої теми. Ви ніби легалізували мою злість, бо не в Україні її ніби треба тримати при собі. Тобто так, я пояснюю щось постійно іноземцям, але раз через раз мене попадається такий "таксист". А злюсь я тихо сама або по зуму з українцями.
Що допомагає?
Реальні маленькі дії. Наприклад плету сітки. Підтримую своїх.
З донатами важче, бо раніше донат це була радість і відчувався вклад. А зараз це більше обов'язок. Доначу, але якось уже безрадісно.
Пишу коментар підтримки. Дівчата, ви - наш скарб! Дякую за дуже важливі формулювання і проговорювання. Сподіваюся, такого контенту буде більше
Дякую, це була дуже важлива розмова
Деконструкція кейсу з акулкою на висоті😏👌
Дякую дівчатам шо задумали цей подкаст❤
виходить справді терапевтично, саме подібних обговорень не вистачало. Про те шо цей психологічний коктейль, який зараз переживають українці, він нормальний і закономірний в нашій реальності. Дуже-дуже багато чого відгукується в сказаних тут словах❤
Дякую за цей подкаст.
Злюсь, що моє життя зараз в рази складніше, ніж було до повномасштабки.
Злюсь, що втрачено відчуття "світлого майбутнього", яке я здобувала собі поступово і, врешті, мала.
Злюсь, що всього хорошого або хоч трохи кращого потрібно зараз здобувати для себе з боєм.
Злюсь, що тепер замість думок про задоволення від життя і того, "а що я ще класного собі можу зробить?", я маю думати про походи до психіатра, бо себе доводиться буквально рятувати.
Я злюсь також від того, що злість також втомлює. з часом.
Я злюсь тому що мої діти та батьки зараз за кордоном, а не з нами з чоловіком в Україні. І на те що я пропустила вже 2.5 роки того як вони дорослішают. Вони забрали ці роки мого материнства, а в моїх детей - безтурботності. А у всіх нас - мир
Чудова розмова! Дякую
мої почуття схожі з почуттями дописувачів, але дуже злить те, що ми воюємо із запнутими руками - бач як нас гіноцидити можна і при тому безкарно, а ми бити навіть по військовим об'єктам московитів - зась. Бо західним демократіям лячно, а умовні ганси вважають капітуляцію найвищою звитягою. Певно вони саме так і будуть діяти, але навряд чи це стримає московитів. Також злить постійна присутність "хароших росіян" в нашому інфо просторі, пошуки "в гівні малини"..
Про відповідь на агресію у концепції пацифізму - це нове для мене, дуже цікаво.
О так! Для мене це також дуже цінна думка яку я відкрила в цьому діалозі.
Дуже дякую за випуск! Я порефлексую і теж напишу що злить)
Дуже класну думку почула, що злість акумулювати в здоров’я. Піклуватись за себе, ходити в зал, добре харчуватись, щоб довго прожити, наскільки це можливо.
Я так втомилась від різного спектру емоцій, що іноді хочеться нічого не відчувати, але я не можу. І мене злить, що імперська росія досі існує, це головна причина моєї злості. Пізніше допишу.
В мене таке саме бажання - нічого вже не відчувати .
Я думаю, що причина в ...расизмі.
Як відомо, расизм, як концепція, виник в XIX ст. Це була відповідь на колоніалізм, спроба пояснити самим собі, чому "білі" європейці САМЕ так поводяться щодо населення колоній. Це ж дуже зручно, бо це з тої ж сторони, що "не ми такі, так просто світ влаштований". З тих пір пройшло надзвичайно багато всього, але, щось мені підказує, десь глибоко, бажання сегрегувати жителів планети на "вищіх" і таких собі "не дуже" нікуди не поділося.
Так от ми - українці - нові "негри" і, відповідно, нам відмовляється в праві на злість. Ми маємо змиритися і терпіти...
Я постійно думаю, яким би відношення європейців до війни було, опинись на нашому місці будь хто інший.
Відношення до українців особливе. Особливо упереджене.
Чому це нові? Такі самі старі. Українці звільнилися з рабства пізніше, ніж негри в більшості штатів. Про колгоспне рабство я взагалі промовчу.
А що стосується упереджень, то я нагадую, що Високий Суд Нідерландів дуже довго розбирався і засудив аж чотирьох людей (якщо їх можна так назвати), за збиття Малазійського Боїнгу, в якому загинули десятки громадян Нідерландів. І на цьому все. Людям завжди пофіг, якщо це не стосується їх особисто. Така людська природа.
@@o.z Ви не зрозуміли. Я пишу не про те, що чужа війна, чужі проблеми не сприймаються. Це - очевидно.
Я висловлюю припущення, що в кокретно нашому випадку, до цього додається ще й упередження щодо українців, як до "негрів", які не "за поняттями" розкрили рота на "білих", тобто московитів.
І, тому, нас засуджують, відмовляють нам в праві злитися, та намагаються замирити.
Що у цієї проблеми, можливо, є ще один вимір.
Дякую ВАМ!!! Слава Україні! Смерть ворогам!!!
Сьогодняшній день додав приводів для люті та ненависті до цієї імперії просто захмарну кількість
Дякую!
Коли мене зачіпає щось, пишу злий коментар, перечитую і стираю. Можливо , неправильно , але стає легше
А чому стираєте, а не відправляєте?
Я так часто роблю. І не лише з гнівними. А з якимись «доказовими». Пишу пишу - можу написати на ціле оповідання . А потім перечитую.. думаю про можливу дискусію, на яку я точно не маю енергії - і просто видаляю. Але за умовно висказане - вже трохи краще стає
А я не вважаю, що потрібна обов язкова дискусія, я просто лишаю свою думку і ніяка реакція далі її не змінить.
На жаль, сотні ботів не стирають свою брехню...
А я пишу злий коментар і відправляю його русні. Взагалі, помітила за собою, що сварюся в ютубі з руснею, іноді й сама починаю і "лізу" до них зі своїм ненависницьким коментарем, але легше мені від того не стає 😢 але й ненависть моя не проходить, а лише кріпчає 😂😂😂 це моя боротьба і мій "фронт"!
мені дуже знайомий стан, про який розповіла Маріам, згадуючи книгу Шевченка - суміш відчуттів несправедливості, злості, нерозуміння і взагалі купи питань "а чому все так? чому із нами? чому ніхто не включиться по-повній в допомогу? чому таке взагалі допустили і чому конкретні люди не покарані через це? чому так багато байдужості?"
і цей стан інколи аж наповнює тебе до країв, а що із цим робити - незрозуміло.
проте в мене все ще є якась надія, оптимістичні думки, які я обережно зберігаю десь далеко і звертаюсь до них інколи, щоб якось "зігрітись" - що москва паде, що росія розвалиться, китайська промисловість трісне, путін помре і все таке інше, але зі своєю злістю я все ж готуюсь до найгіршого.
Тримаймося! Ми маємо все це пережити і ДОЖИТИ до нашого кращого майбутнього! ❤
Я злюсь, що українці настільки меншовартісни, що вимушені безкінечно виправдовуватись за свої почуття перед усіма, навіть цей випуск як виправдання виглядає. Я злюсь, що в українців немає почуття гідності чи самолюбства, не кажучі вже про почуття здорового шовінізму, яким переповнені інші европейські національности,що робить їх значущими і надає почуття величності їх представникам. Я злюсь, що українці все прощають і забувають, в них немає почуття історичної справедливості, боргу перед поколіннями, перед вбиєними, тому над нами продовжують знущатись кожні 50 років, бо ми поводимо себе так, що з нами можна це робити. Бо в нас немає ані гідності, ані злості.
Шовінізм не може бути здоровим
Почуття власної гідності є в мене, я - українка. Воно є в моїх друзів, побратимів та посестер, є в людей, які встали на захист своєї країни, ризикують життям і здоров‘ям кожного дня. І на фронт, і в тилу. І воно є в українок, які виїхали з дітьми закордон, але донятять, виходять на мітінги, пояснюють вестернерам про нас і нашу боротьбу і нашу історію. На мою думку, Ви знецінили цим узагальненням всіх українців та українок. Наділяти цілу націю негативними якостями (всі меншовартістні, всі не мають почуття гідності) - це маркери расизму і мова ненависті. Я не погоджуюся з Вашим поглядом і Вашими твердженнями.
Я не погоджуюсь з вами, усе що ви перерахували не відповідає моїх особистості, а я є українка. В моєму оточенні також практично немає таких людей як ви описуєте.
І це все не відповідає багатьом людям які є моральними орієнтирами в нашому суспільстві: Редіс, Прокопенко, Валерій Маркус,Роман Ратушний, Давінчі, Пташка, Стерненко, Тарас Білка, Мадяр, Петриченко (і це тільки ті кого я в секунді можу назвати, їх є значно більше) всі вони боряться(боролись) і надихають інших на боротьбу. В нас є гідність і злість і відчуття історичної справедливості, якби цього не було така величезна кількість людей не пішла б добровольцями на початку повномасштабного вторгнення, ніхто б не виходив на Революцію гідності, Помаранчеву революцію, мітинги за вихід України з СССР.
І взагалі є питання, чому перше що вам приходить в голову про злість це злість на українців, а не на росіян?
Злюсь на росію, що не можу обійняти батьків вже третій рік, що мій син знає як ховатись від обстрілів і боїться гучних звуків, що руйнується інфраструктура країни, що я не можу нормально працювати, що мій чоловік у війську вже вдруге, що час ніхто не поверне. Як я справляюсь - для мене злість рушійна сила - робити збори, влаштовувати життя, бґобіймати рідних, частіше зустрічатись з близькими, вивчати свою історію і культуру. Дякую вам за вашу роботу
Обіймаю вас, маленьке серденько! ❤ Тримайтеся, бережіть себе і своїх рідних! І довгих вам і щасливих років з вашим чоловіком! Після нашої перемоги!
Дівчата, зробіть друковану книжку з цього діалогу!!!! Це бімба!❤❤❤❤
Суспільне, як завжди, якісний контент👏👏👏🔥🔥🔥🔥🔥
Для мене особливо актуальним є фільтрування того, що я викладаю чи коментую у соцмережах. Кожного разу думаю, чи буде це мати якийсь сенс, чи я просто зараз намагаюсь "випустити пару". Роблю паузу, трохи вгамовую емоції і вже потім пишу. Не завжди так виходить, звісно, але намагаюсь. А злитись на московитів не вважаю за щось неправильне. Вони буквально позбавляють нас життя! І розповідати, які ми "расчєловєчєні" ніхто не має жодного права.
Дякую, вам за цікаву глибоку розмову
Дякую за змістовну розмову. Маріам дуже чітко та влучно артикулювати найголівніший страх інших країн умовного Заходу опинитися на нашому місці. А навіть собі зізнатися у тому що ти чогось лякаєшся неприємно, тт ж набагатт крутіше заміщати це пацифізмом, гуманісттю, моральної вищістю, тільки ж, панове, погані новини - це все не працює з тоталітарними країнами та їх мешканцями.
Дуже дякую вам за це відео. Дуже дякую за озвучене. Саме так. Дякую за проговорення цих тем.
Ви дуже круті
Дякуємо за розлогий відгук 🫶🏻
@@SuspilneKultura 🤝
Дякую вам. Я завжди себе картаю за свою багатослівність. Тож перепрошую за це. Але в мене рояться ці думки і мені здається, що проговорення їх - важливе. Бо я не бачу цього в інфопросторі. Просто ось маю таку ваду докладно все розписувати. Було б,звісно, краще, якби це висловлювали крутіші і лаконічніші мовці.
Одна з головних ідей відео про те, що не треба виливати злість на своїх. Але в коментарях люди все одно розповідають, чому вони зляться на УКРАЇНЦІВ. Класно.
Можна було б хоча б в іншому місці це написати, не знаю. Недоречно якось виходить. Чи люди просто не слухали...
Зла на себе що напала на жінку через язьік, а вона мусила була переїжджати з Донецька, Маріуполя, Харкова…
Ну, ждуни або клікуши, так само як мародери і "какая разніца" - мені ніякі НЕСВОЇ. Тому що зараз як ніколи всі скинули маски і на стресі стало очевидно хто є хто, - свій і чужий видно миттєво, без довгир розмов, по вчинках.
@@jusmile12 і ви мені не землячка
Дякую ! Цей випуск найкраще та зворушливе , що я дивилася за останній час . Запамʼятую дуже влучну тезу : ,, у вас буде така можливість цім скористатися найближчим часом « , щодо ,, краще здатися « . Це коли усі ці , хто зі сторони кажуть таке українцям, відчують на собі свої поради . Бо Третя мирова вже дуже скоро та й остаточно станеться , бо у диктаторських режимів усе добре зараз , їм дали зелене світло 🚦.
Українці мають давати асертивну відсіч. Захищатись це природньо!
Вподобайка для підтримки 🥰 та просування каналу. Так тримати!!!👏💙💛 Хай🌻🇺🇦 TH-cam
Дякуємо за перегляд! Пишіть, на що злитеся ви та що робите з цією злістю?
Під час колективізації, в моєї родини забрали двох корів у колгосп і там замучили до смерті. Моя злість за це є на порядок більшою, ніж за всіх разом узятих українців, які 30 років обирали всякі партії регіонів, комуняк та тому подібну нечисть, голосували проти клятого НАТО і за дружбу з Росією, а зараз дивуються і кажуть, за що це?!
Бо корови не обирали собі таку страшну долю!
окрім того, що люди вже розписали, хочеться акцентувати на тому, що ми купуємо.
існують товари, які до нас все ще завозяться, але які не покинули російський ринок.
тож моя злість на те, що купуючи такі товари, ми фінансуємо також казну так званої рф, якій ці корпорації платять величезні податки, щоб залишатись у них на ринку. (наприклад, якщо подивитись звіти, то деякі з цих компаній з 2022 року навіть збільшили свій загальний прибуток у рф, відповідно зросла й к-сть податків з їх доходу.) чому і як МИ фінансуємо? коротко: тому що зокрема наші гроші йдуть в головний офіс корпорацій, з якого й йде це рішення лишитись на ринку московії.
перевіряйте, будь ласка, що ви купуєте. обходьте стороною торгові марки таких корпорацій-гігантів як пепсі ко (мірінда, лейс, чудо, машенька, ліптон...), монделіз (мілка, орео), ферреро (кіндер...), марс (твікс, снікерс...) та інших. зменшуючи попит на цю продукцію всередині нашої країни, ви відкриваєте дорогу іншим. наприклад, уже ми маємо на ринку нові українські компанії, які зовсім не гірші за солодощі чи снеки умовної пепсі ко.
дякую тим, хто вже це робить. продовжуйте, будь ласка. ви не самі :)
Сильна, потрібна і корисна розмова двох інтелектуалів, щиро дякую. Погоджуюсь з оцінкою щодо посту О. Матвійчук.
Дуже цікава та важлива розмова, дякую за роботу
Я теж розплакалась вкінці, хоч я дивилась частинами. Здавалось би, не має бути такого накруту.
Якось дуже-дуже складно і боляче від цього випуску
Подобалось продовження. Акула отруїлася п'яним росіянцем і померла, тож акулу жалко.
і ще важливо пам'ятати. Всі українці - свої! Навіть зросійщені, навіть, прости господи, ждуни, їх треба все одно сприймати як своїх, вести з ними кропідку і виснажливу просвітницьку роботу, це вкрай важкий шлях але це єдиний шлях щоб зберегти державність. Зараз суспільнство у своїй більшості багато кого викидає, і це природньо, ми маємо право на злість, але я хочу щоб Україна вижила
Ага, вони хочуть, аби братушки вас убили, а ви продовжуйте сприймати їх за своїх і вести серед них просвітницьку роботу! Це дуже правильне рішення! Так переможемо!
Це був сарказм, якщо що.
@@o.z так вони хочуть зараз щоб братушки нас вбили, саме через це потрібно вести просвітницьку роботу
росіяни це ті створіння, які якраз забороняють злість, особливо тим, хто слабший. І потім ця злість виходить у вигляді збоченого бажання мати владу над іншим і знущатися з нього, мстися. Нам не потрібна задавлена злість, це дійсно потужний ресурс. Чим більше ти усвідомлюєш свою злість, тим краще ти будеш розуміти себе і перенаравляти свою агресію у корисну дію. Відкрита злість значно краще, ніж стишена агресія
Коментар на підтримку каналу
Не мем а жиза. Мій на той момент 2 річний син обожнює бейбі шарк і десь тиждень після того він щодня ходив в футболках з акулою😅
Щиро дякую за вашу розмову
Я плакала на моменті про акулу 😢
Хто ця прекрасна спікерка? Де ііі почитати? Це ж наша Ханна Арендт
Якщо можливо, написати авторів, про яких звучало в відео, то буду дуже вдячна
Я так розумію, що мова йшла про:
- Decolonising the Mind. Ngũgĩ Wa Rhiong’o
- A Dying Colonialism. Frantz Fanon
@@alinaspiridonovaaa дякую
Вітаємо! Книги, які згадуються у випуску:
1. Нгугі Ва Тхіонго «Деколонізація свідомості: мовна політика в африканській літературі» (1986) (Ngũgĩ wa Thiong’o, Decolonising the Mind: The Politics of Language in African Literature en.wikipedia.org/wiki/Decolonising_the_Mind )
2. Франц Фанон “Гнані і голодні” (1961) (Frantz Fanon, Les damnés de la terre uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 )
4. Мирослав Шкандрій “В обіймах імперії” (2004) komubook.com.ua/books/v-obiymakh-imperiyi-literatura-y-imperskyy-dyskurs-vid-napoleonivskoyi-do-postkolonialnoyi-doby
5. Едвард Саїд “Орієнталізм” (1978) (Edward Said, Orientalism) en.wikipedia.org/wiki/Orientalism_(book)
6. Бенедикт Андерсон “Уявлені спільноти” (1983) (Benedict Anderson, Imagined communities) litopys.org.ua/anders/and.htm uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD
Нажаль люди навколо не хочуть отак розмовляти про свої почуття. Кожен в собі, або виливає негатив на інших.
Не відчуваю злості, все що відбувається - типове повторення історії помираючих імперій, які, як відомо помирають довго. Але на жаль саме про деколонізацію було сказано навпрочуд мало. Якщо ж тема вашої передачі - злість на росіян, себто почуття, то хотілося б почути також точку зору спеціаліста психолога.
Я злюся, що реально життя на паузі. Я могла би ще 2 роки тому народити дитину!!! Я злюся, бо передмваю посиійно за близьких. Я злюся, що набрала 20 кг від посиійного стресу! Я злюся, що не можу взяти собі тварин, бо я не впевнена, чи завтра не прийдеться бігти на край світу....
злюся на Росію, що мої батьки за 2,5 роки повномасштабної війни постаріли у 10 разів швидше, що мої рідні були у окупації, що донька вже 2й рік проходить терапію у психолога, що стала емігрантом...
Я злюся, що росія вкотре забирає наше життя у всіх його проявах, на всіх рівнях.
Я злюся, що росія забирає найдорожче: людей і їхнє життя і наш спільний час, який ми не прожили, не пробули.