Тому молодому лікареві пряма дорога в ту ж палату №6, якщо він буде займатися своєю роботою сумлінно! Я знаю про радянські лікарні дуже багато, бо з дитинства мала той досвід неодноразово! Дякую, пані Наталіє, треба підіймати і обробляти цей пласт нашої історії, бо, хто ж як не ми!
Дякую, пані Олено! Чекала Ваші враження, якщо це оповідання було Вам невідомим досі. Сумна історія, система знищувала гарні паростки, адже лікар намагався бути іншим, пішов до бібліотеки, вивчив історію життя, але не насмілився піти проти системи і з часом стане таким самим алкоголіком, як і його шеф. І знайшли ж аргумент - емальована миска. (( Так, так, палата №6.
Десь чверть вчора охватила "Без грунту", дякую, що надихнули мене на текст, бо я його все відкладала. Вже початок вражає. Дуже цікаво, чим історія закінчиться, хочеться вірити, що щасливо, але щось мені підказує, що буде все, як тоді. Сидітимуть всі.
Дякую і Вамза сприйняття мого читання! Ілюстації генерую у ШІ, напевно, варто вказувати назву сайту під відео. Мені приємно, що Ви на них звернули увагу, намагаюсь йому давати якомога креативніші запити, щоб були схожі на мистецькі роботи. Інколи видає дуже цікаві результати. Для цього відео прямо йдеально, на мій погляд, підійшло декілька.
Так пишуть джерела. Напевно, не без підстав. Зараз важко собі уявити якісну мистецьку діяльність і співпрацю з органами. Все ж хочеться вірити, що сто років щось хоч трохи змінили для відчуття свободи.
Заглянула у словники, і, О, диво! Є таке слово в українській мові саме в значенні "жоден". Тож дякую за коментар, тим самим збагатили мою мову, бо я просто сприйняла це слово, як слово автора, або як диалект. Якщо прочитаєте відповідь, і собі у словничок покладете. ))
Домонтович використовує саме "жадний", принаймні в тих творах, з якими я знайома. І Хвильовий також. Я ще розмірковувала: жодного - нічого- від жадної людини теж нічого не отримаєш.
Подобається ваш стиль читання, дяка за працю
Тому молодому лікареві пряма дорога в ту ж палату №6, якщо він буде займатися своєю роботою сумлінно! Я знаю про радянські лікарні дуже багато, бо з дитинства мала той досвід неодноразово! Дякую, пані Наталіє, треба підіймати і обробляти цей пласт нашої історії, бо, хто ж як не ми!
Дякую, пані Олено! Чекала Ваші враження, якщо це оповідання було Вам невідомим досі.
Сумна історія, система знищувала гарні паростки, адже лікар намагався бути іншим, пішов до бібліотеки, вивчив історію життя, але не насмілився піти проти системи і з часом стане таким самим алкоголіком, як і його шеф. І знайшли ж аргумент - емальована миска. (( Так, так, палата №6.
Приємно слухати Вас, дякуємо!
Щиро дякую ❤
Дякую❤
дякую за вашу працю чудовий твір
Дякую.💛💙❤️
Як точно змальовані комуністичні директори! У мене на початку 80-х теж був подібний.
Так, навіть я ще школярка у 80-х пам'ятаю таких, можливо, по розмовах батьків. Дякую.
Обожнюю Домонтовича! Я відкрила його для себе з " Без грунту".
Дякую за прочитання!
Дякую і Вам.
"Без грунту" я ще не прочитала. Цей його твір ставлять на перше місце, наскільки я зрозуміла. Треба мені надолужувати.
Десь чверть вчора охватила "Без грунту", дякую, що надихнули мене на текст, бо я його все відкладала. Вже початок вражає. Дуже цікаво, чим історія закінчиться, хочеться вірити, що щасливо, але щось мені підказує, що буде все, як тоді. Сидітимуть всі.
❤❤❤
Дякую за популяризацію української літератури! А хто створює ці чудові ілюстрації до Ваших випусків?
Дякую і Вамза сприйняття мого читання! Ілюстації генерую у ШІ, напевно, варто вказувати назву сайту під відео. Мені приємно, що Ви на них звернули увагу, намагаюсь йому давати якомога креативніші запити, щоб були схожі на мистецькі роботи. Інколи видає дуже цікаві результати. Для цього відео прямо йдеально, на мій погляд, підійшло декілька.
А ще тоді була "аналіза", допоки мскл не зробили "аналіз"
О, так, "аналіза". Звучить м'якіше, не так різко. Все ж жіночий рід, і тут феміну прибрали. ))
Цікаво. Домантович тай пише про таке...
Так, пані Ольго. Мені було з ним ще одне підтвердження того, що витвір мистецтва живе окремо від особистості, що його створила.
Чи правда,що автор був агентом НКВД міжнародного рівня.
Так пишуть джерела. Напевно, не без підстав. Зараз важко собі уявити якісну мистецьку діяльність і співпрацю з органами. Все ж хочеться вірити, що сто років щось хоч трохи змінили для відчуття свободи.
Подивіться про нього передачу "у пошуках істини", цікаво
Слова "жадний" і "жодний" мають різні значення.Ймовірно дикторша не володіє кермовою.
Заглянула у словники, і, О, диво! Є таке слово в українській мові саме в значенні "жоден".
Тож дякую за коментар, тим самим збагатили мою мову, бо я просто сприйняла це слово, як слово автора, або як диалект. Якщо прочитаєте відповідь, і собі у словничок покладете. ))
Якби ви читали Домонтовича, то знали б, що він саме так вживає слово, відоме вам як жодний
Домонтович використовує саме "жадний", принаймні в тих творах, з якими я знайома. І Хвильовий також. Я ще розмірковувала: жодного - нічого- від жадної людини теж нічого не отримаєш.
О, яка цікава у Вас паралель "жодного" з жадністю! Дуже логічно. Дякую.
Дикторша.. Як негарно...